Міністерство аграрної політики україни icon

Міністерство аграрної політики україни


Схожі
Міністерство праці та соціальної політики україни міністерство освіти І науки україни нака з...
Міністерство праці та соціальної політики україни міністерство освіти І науки україни нака з...
Міністерство праці та соціальної політики України Державна установа Науково-дослідний інститут...
Міністерство освіти І науки україни херсонський національний технічний університет кафедра...
Міністерство освіти І науки України Національний технічний університет України...
Апарат верховної ради україни інформаційне управління відділ інформаційно-бібліотечного...
Міністерство охорони здоров’я україни дніпропетровська державна медична академія моз україни...
Державний стандарт професійно-технічної освіти...
Міністерство освіти І науки україни...
Міністерство освіти І науки України...
Міністерство освіти україни...
Апн україни Національний педагогічний університет імені М. П...



Загрузка...
страницы:   1   2

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ


ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Факультет

Кафедра

економіки і підприємництва

фінансів та кредиту



СТРАХУВАННЯ

Методичні вказівки для проведення практичних занять

та самостійної роботи

для студентів освітньо - кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

факультету економіки і підприємництва

заочної форми навчання


Вінниця-2009




УДК______


Автори:

Фаюра Н.Д., к.е.н., доцент кафедри фінансів та кредиту, Марценюк-Розарьонова О.В., асистент кафедри фінансів та кредиту / Страхування. Методичні вказівки до семінарських занять та завдання для самостійної роботи для студентів освітньо - кваліфікаційного рівня «Бакалавр» факультету економіки і підприємництва заочної форми навчання


^ Коротка анотація :

Методичні вказівки складені на основі типової програми “Страхування” та містять тематичний розподіл годин, перелік тем для вивчення курсу, їх короткий виклад, питання для самоперевірки, тестові і практичні завдання, питання до заліку та список рекомендованої літератури


Рецензенти:


Рекомендовано науково-методичною комісією

Вінницького державного аграрного університету

(протокол №_____ від ____________ 2009 р.)


Зав. видавничим центром ВДАУ Романов О.М.

Підписано до друку Формат

Ум. друк. арк.. 6 Обл.-вид. арк..

Наклад 75 прим. зам.№

Видавничий центр ВДАУ

Вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008

Тел. 330

ЗМІСТ


Вступ


Тема 1

Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування







Тема 2

Страхові ризики та їх оцінювання







Тема 3

Страховий ринок. Державне регулювання страхової діяльності







Тема 4

Майнове страхування







Тема 5

Особисте страхування







Тема 6

Страхування відповідальності







Тема 7

Перестрахування і співстрахування







Тема 8

Страхова організація. Доходи, витрати та прибуток страховика. Фінансова надійність страхової компанії
















Практичні завдання







Тестові завдання







Питання до заліку







Перелік рекомендованої літератури







^ Тематичний розподіл годин

з курсу «Страхування»

(спеціальність «Облік і аудит»6.030509 заочна форма навчання)


№ п/п

Теми

Лекційні заняття

Практичні заняття

Самостійна робота

Всього

1

Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування

2

-

8

10

2

Страхові ризики та їх оцінювання

-

1

9

10

3

Страховий ринок. Державне регулювання страхової діяльності

1

-

9

10

4

Майнове страхування

1

-

9

10

5

Особисте страхування

-

1

9

10

6

Страхування відповідальності

-

1

9

10

7

Перестрахування і співстрахування

1

-

9

10

8

Страхова організація. Доходи, витрати та прибуток страховика. Фінансова надійність страхової компанії

1

1

9

11




Всього

6

4

71

81

Вступ

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для всіх суб’єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з’ясування суті страхової діяльності, пошук нових методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Страхування ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів з страхових внесків та на відшкодуванні збитків.

Страхування – це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик та скільки це буде її коштувати. З іншого боку, страхова справа є прибутковим різновидом підприємництва.

^ Метою курсу «Страхування» є вивчення питань теорії та практики страхування. Ознайомлення з необхідністю та змістом страхування, функціями та класифікацією страхування; розвитком страхового ринку в Україні; організацією страхування майна підприємств та громадян; страхування відповідальності та немайнових інтересів фізичних осіб; страхування підприємницької діяльності тощо.

Завданням курсу є вивчення механізму страхування різних об’єктів на основі діючого законодавства та опанування основних прийомів та методів страхування.

Вивчення курсу передбачає засвоєння студентами теоретичних знань та набуття практичних навичок, потрібних для якісної підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які володіють професійними знаннями, що необхідні в сучасних ринкових умовах.

Проведення семінарських (практичних) занять є важливою складовою підготовки студентів і має забезпечити досягнення таких завдань:

  1. Закріплення і поглиблення знань студентів, отриманих при вивченні лекційного курсу, а також організація систематичної роботи студентів із додатковою літературою.

  2. Освоєння і розвиток студентами навичок самостійної роботи.

  3. Орієнтація студентів на пошук оптимального варіанту.

  4. Вивчення питань студентами, які призначені для самостійного опрацювання.

  5. Підготовка студентів до ефективного вивчення наступних фінансових дисциплін.

Найбільш складні завдання розраховані на аудиторну роботу студентів під керівництвом викладача, частина - для самостійної роботи.

Головною метою самостійної роботи студентів по вивченню курсу "Страхування" є формування у майбутніх фахівців сучасного економічного мислення, спеціальних знань в галузі страхування.

Завданням самостійної роботи студентів з курсу "Страхування" є поглиблення теоретичної та практичної підготовки.

Самостійна робота студентів полягає у вивченні та опрацюванні відповідної літератури, законодавчих та нормативно-правових актів, а також у виконанні навчальних завдань.

Для самостійної роботи використовуються такі методи:

  • опрацювання лекційного матеріалу;

  • опрацювання навчальної та навчально-методичної літератури;

  • вивчення законодавчих актів, що регулюють фінансову діяльність;

  • підготовка до семінарських та практичних занять;

  • написання доповідей або рефератів;

  • виконання навчальних завдань тестового контролю;

  • підготовка до тестового контролю.


У процесі вивчення дисципліни студенти:

  1. повинні знати об’єктивну необхідність страхування, розкрити його сутність, функції, принципи та роль в умовах ринкової економіки;

  2. повинні висвітлити питання щодо організації та напрямків розвитку ринку і державного регулювання страхової діяльності;

  3. мають розглянути умови особистого, майнового страхування та страхування відповідальності, перестрахування з позицій вітчизняного та закордонного досвіду;

  4. вивчають особливості й шляхи вдосконалення фінансової діяльності страховиків.

^ ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


Тема 1 Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування

  1. Історичні умови виникнення страхування

  2. Необхідність та зміст страхування

  3. Функції та принципи страхування

  4. Поняття класифікації та її значення

  5. Галузі, підгалузі та види страхування

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: вже у стародавні часи різні народи добріє усвідомлювали необхідність спорудження спеціальних громадських приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки.

Випадки страхування у грошовій формі також простежуються дуже давно. Так, у шумерів — однієї із ранніх цивілізацій — вже в третьому тисячолітті до нашої ери торговцям видавали суми грошей у формі позики або створювали «спільні каси» для захисту їхніх інтересів на випадок втрати вантажу під час перевезення.

Закони вавилонського царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.) вимагали укладання угоди між учасниками торговельного каравану.

Існують різні версії з приводу заснування першого страхового товариства. В одних джерелах є посилання на те, що це сталося в XIII віці в Ісландії у формі об'єднання селян від втрат на випадок вогню або загибелі худоби.

Перший морський поліс був виданий у 1347 році. Через 121 рік після цього з'явився Венеціанський кодекс морського страхування.

У XIX столітті у страховій справі з'являються картелі і концерни. Один із великих концернів був створений у Берліні в 1874 році. Він діяв як міжнародний і складався з 16 страхових товариств, а через 50 років концерн об'єднував уже 230 товариств.

Особливо інтенсивно розвиваються всі форми і види страхування в XX столітті. Страхування в сучасному капіталістичному світі стало невід'ємним атрибутом ринкової економіки.

Відомо, що, починаючій з XIII століття і до появи залізниці, на теренах сучасної України вантажі на далекі відстані перевозились чумаками, які зусиллями всього гурту відшкодовували збитки (загибель чи поломку візка, смерть вола чи втрату вантажу) потерпілому. Тут ще не завжди вдавалися до попередньої сплати регулярних внесків на створення і поповнення резервного фонду, але це не заважало виконанню зобов'язань щодо відшкодування збитків.

^ Економічною сутністю категорії страхового захисту є страховий ризик і запобіжні заходи протій нього. Оскільки суспільне виробництво охоплює відтворення матеріальних благ і робочої сили, економічна категорія страхового захисту включає страховий захист власності підприємств і доходів населення. Основними ознаками економічної категорії страхового захисту є такі:

  • імовірнісний характер виникнення стихійного лиха або іншого прояву негативного впливу;

  • вираження втрат у натуральній або у грошовій формі;

  • об'єктивна необхідність компенсації втрат;

  • реалізація заходів попередження та пом'якшення наслідків конкретної страхової події.

^ Страхування (страхові відносини) — це сукупність замкнених перерозподільчих відносин щодо захисту всіх форм майнових інтересів юридичних і фізичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються з їх страхових внесків.

Таким чином, об'єктом страхування (страхових правовідносин) є страховий (майновий) інтерес страхувальника як суб'єкта страхових зобов'язань стосовно предмета страхування. У Законі України "Про страхування" об'єктом страхування визнається законний майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законам країни, з якою пов'язаний цей інтерес: і на території якої здійснюється страхування.

Суб'єкти страхових відносин (правовідносин) є учасниками договірних відносин щодо виконання страхових зобов'язань — страховик, страхувальник, застрахований і отримувач страхового відшкодування (вигодонабувач). Крім того, багато операцій здійснюються через учасників страхового ринку (посередників): страхових агентів і брокерів (прямі посередники) і непрямих посередників.

Страховиками в Україні є юридичні особи — резиденти різних форм підприємницької діяльності, включаючи державні організації, що мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Сферою функціонування страховика може бути лише страхування, перестрахування, фінансова діяльність з формування та використання страхових резервів і розміщеним страхових резервів з метою отримання інвестиційного доходу.

Страхувальник — це юридична або фізична особа, яка укладає зі страховиком: договір страхування, зобов'язана заплатити страховику страхову премію (плату за страхування) і має право вимагати страхову виплату в межах договору страхування. Обов'язком страхувальника протягом дії страхової угоди має бути також правильне ставлення до об'єкта страхування, а в разі настання страхового випадку—сприяння зменшенню розміру втрат.

Функції страхування:

  • ризикова;

  • заощадження коштів;

  • створення та використання страхових фондів і резервів;

  • компенсаційна;

  • репресивна;

  • превентивна;

  • інвестиційна.

Принципи страхування:

  • вільний вибір страхувальником страховика, страховиком — виду страхування;

  • страховий ризик;

  • страховий інтерес;

  • максимальна сумлінність;

  • відшкодування в межах реально завданих збитків;

  • франшиза;

  • суброгація;

  • контрибуція;

  • співстрахування і перестрахування;

  • диверсифікація.


^ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1. Історичні умови виникнення страхування

  2. Необхідність та зміст страхування

  3. Функції та принципи страхування

  4. Класифікація страхування



Тема 2. Страхові ризики та їх оцінювання

  1. Зміст та визначення ризику

  2. Класифікація ризиків

  3. Оцінка ризику та її зміст

  4. Ризик - менеджмент

Поняття ризику пов'язується з розумінням небезпеки, загрози, не­надійності, азарту, невизначеності, непевності, збитку. На думку дос­лідників, термін «ризик» є звульгаризованою формою латинського слова «resecum», яке означає скелю або небезпеку та інші можливі не­гативні наслідки зіткнення з прибережною скелею.

Страховий ризик - це такий ризик, який піддається вимірюванню, оцінці з позиції ймовірності на­стання страхової події та кількісних характеристик можливого збитку.

Основні критерії страхового ризику:

  • ризик повинен бути можливим;

  • ризик повинен мати випадковий характер;

  • випадковість ризику повинна співвідноситись з пев­ною сукупність споріднених об'єктів;

  • настання страхового випадку, як реалізація ризику, не повинно бути пов'язаним з волевиявленням страху­вальника чи зацікавленої особи;

  • факт настання страхового випадку невідомий у часі та просторі;

  • страхова подія не повинна мати обсяги катаст­рофічного лиха;

  • наслідки реалізації ризику повинні бути об'єктивно

  • виміряні й оцінені.

Крім того, страхові ризики класифікуються за різними оз­наками, насамперед:

  • за джерелом небезпеки (ризики прояву стихійних сил та цілеспрямованої дії людини);

  • за обсягом відповідальності страховика (індивідуальні ризики та універсальні);

  • специфічні ризики (аномальні ризики та катаст­рофічні - ендемічні, якості землі, політичні, воєнні, а також екологічні, транспортні, спеціальні тощо); об'єктивні ризики (ризики, що пов'язані з неконтрольованими факторами);

  • суб'єктивні ризики (ризики, що заперечують або ігно­рують об'єктивну реальність) тощо. Кожна з цих груп ризиків має свій відповідний поділ на ви­ди чи підвиди.

Найповніша сукупність послідовних заходів антиризикової діяль­ності, застосування яких має комплексний, системний характер, у су­часній економічній теорії та практиці визначається терміном англомов­ного походження — «Ризик-менеджмент» (risk management), тобто уп­равління ризиками у його найширшому розумінні. Як система ризик-менеджмент утворюється з ряду послідовних етапів, які, у свою чергу, складаються з низки різноманітних заходів організаційно-фінансового характеру, Зазначені етапи набувають такого змісту:

  1. Аналіз ризику.

  2. Контроль за ризиком.

  3. Фінансування ризику.


^ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1. Зміст та визначення ризику

  2. Класифікація ризиків

  3. Оцінка ризику та її зміст

  4. Ризик - менеджмент



Тема 3. Страховий ринок. Державне регулювання страхової діяльності:

  1. Загальна характеристика та принципи організації страхового ринку;

  2. Становлення та розвиток страхового ринку України;

  3. Ліцензування страхової діяльності.

  4. Органи державного нагляду за страховою діяльністю

  5. Напрямки вдосконалення державної політики в галузі страхування

Становлення і подальший розвиток ринкової економіки зумовлює не­обхідність формування страхового ринку, який являє собою систему еко­номічних відносин.

В цілому страхування можна розглядати з трьох сторін: економічної, юридичної і технічної.

З економічної точки зору страхування — це захист свого капіталу чи праці, якщо йдеться про особисте страхування, від непередбачених шкідли­вих наслідків, який проводиться страховими організаціями-страховиками за певну плату у вигляді страхових внесків.

З юридичної точки зору страхування — це договір, де одна сторона, страхувальник, зобов'язується сплатити встановлений внесок, страхову премію, а інша сторона, страховик, зобов'язується відшкодувати завдану шкоду в межах встановленої суми.

З технічної точки зору страхування є формою організації стягування зборів з наступним їх розподілом між обмеженим колом учасників . Розміри цих збитків визначаються відповідно до розмірів можливої шкоди і ймовірності настання цієї шкоди, а розподіл цих зборів проходить тільки між потерпілими.

^ Страховий ринок - особлива соціально-економічна структура, частина фінансового ринку, сфера грошового обігу, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на неї.

Об'єктивна основа функціонування і розвитку страхового ринку по­лягає в необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених, несприятливих обставин. Інакше кажучи, стра­ховий ринок — це форма організації грошового обігу щодо формування і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспіль­ства, вся сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу стра­хових послуг. Страховий ринок забезпечує органічний зв'язок між страхо­виками і страхувальниками, на ньому здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги.

^ Основними учасниками страхового ринку є продавці — страхові ком­панії, страховики, які реалізують страховий продукт (страховий захист), покупці — юридичні і фізичні осіб, страхувальники, які придбали стра­ховий продукт і посередники — маклерів, брокерів, страхових агентів.

До суб'єктів страхового ринку відносяться страхувальники, страхови­ки, перестраховики, страхові посередники, об'єднання страховиків.

Крім цього, до суб'єктів створеної організаційної структури страхово­го ринку можна віднести також освітні центри із підготовки і перепідго­товки кадрів, спеціальну пресу і рекламу страхового ринку, а також орган нагляду за страховою діяльністю, який здійснює організацію ліцензуван­ня, розробляє методологію й організацію нагляду, займається питаннями розвитку законодавства і зовнішніх зв'язків, координації роботи і право­вого забезпечення страхової діяльності, виконує функції наукового центру.

В основу розвитку ринку страхових послуг України покладаються такі принципи:

  • верховенство права — цей принцип базується на здійсненні право­вого регулювання страхової діяльності;

  • системність — полягає в узгодженні заходів щодо реформування страхового ринку із заходами і планами інших галузей економіки, обґрунтування можливості запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів грома­дян;

  • конкурентність — держава гарантує всім страхувальникам і страховикам вільний вибір видів страхування та рівні можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для роз­витку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий;

  • стабільність — забезпечення сталого надійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефектив­них механізмів і правил його функціонування;

  • обмеження присутності держави на страховому

  • мотивація діяльності страховиків і страхувальників — держава створює умови, за яких фізичні та юридичні особи зацікавлені у страхових по­слугах, а страхові компанії — у наданні цих послуг;

  • довіра — внутрішня рушійна сила розвитку страхового ринку.

^ Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справля­ють:

  • відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

  • значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

  • неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

  • високий рівень інфляції, внаслідок якої здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування у національній валюті неможливе;

  • слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

  • відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку.


^ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1. Загальна характеристика ринку страхових послуг.

  2. Принципи організації страхового ринку.

  3. Становлення та розвиток страхового ринку України.

  4. Ліцензування страхової діяльності.



Тема 4. Майнове страхування:

  1. Суть майнового страхування;

  2. Страхування майна юридичних осіб;

  3. Страхування домашнього майна громадян.

Майнове страхування – це галузь страхування, де об’єктом виступає майно в найрізноманітніших його проявах.

Об’єктом є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням різноманітним майном.

Майнове страхування поділяється на 2 підгалузі:

  • Страхування майна фізичних осіб

  • Страхування майна юридичних осіб

Переважну частину національного багатства країни становить майно в найрізноманітних його проявах. Нерідко на діяльність підприємств впливають непередбачувані обставини. А такі явища, як стихійне лихо, пожежа, крадіжки, негативно впливають на відтворювальний процес, оскільки матеріальні носії основних і оборотних засобів істотно пошкоджуються. Щоб забезпечити відшкодування основних і оборотних засобів, потрібні грошові резерви. Своїх коштів вистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великих збитків, то для їх відшкодування практично жодне підприємство не має коштів. Постає потреба у страхуванні.

Найпоширенішим видом страхування промислових підприємств є страхування від вогню.

Розрізняють основні і додаткові договори страхування.

За основним договором страхується майно, яке належить підприємству: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, об’єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, матеріали, знаряддя лову.

За додатковим договором може бути застраховане:

Майно, одержане підприємством згідно з договором майнового найму;

Прийняте від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо.

Майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

^ Страхова оцінка:

  • Основні фонди оцінюють за балансовою вартістю за мінусом зносу

  • Товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так і придбані оцінюються у розмірі фактичної собівартості або в цінах, що діяли на день укладання договору

  • Об’єкти у стадії незавершеного будівництва – у розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку

  • Продукція у процесі виробництва або обробки – вартості витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці.

  • Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат – за експертною оцінкою

Зобов’язання страховиків і страхувальників:

Страхувальник зобов’язаний:

  • Надати страховику достовірну інформацію про майно, його вартість, порядок використання і зберігання

  • Письмово повідомити страхову компанію про реорганізацію чи ліквідацію не пізніш як за 3 доби; про знищення майна – протягом доби.

  • Утримувати майно у суворій відповідності до протипожежних правил тощо

  • Зберігати до прибуття представника страхової компанії пошкоджене і вціліле майно у тому вигляді, який воно мало після страхового випадку.

^ Страховик зобов’язаний:

  • Не пізніше як за 2 доби після одержання письмової заяви страхувальника про загибель чи пошкодження вжити заходів щодо оформлення необхідних документів і протягом 7 днів визначити розмір збитку і виплатити відшкодування

  • Керуватися документами (висновками) слідчих органів, висновками органів пожежної охорони, гідрометеорологічної служби тощо

  • Страховик має право перевіряти стан застрахованого майна тощо.


^ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1. Суть майнового страхування.

  2. Страхування майна юридичних осіб.

  3. Страхування домашнього майна громадян

  4. Оцінка об’єктів страхування.

  5. Укладання договорів страхування



Тема 5. Особисте страхування:

  1. Суть особистого страхування;

  2. Страхування життя;

  3. Страхування від нещасних випадків;

  4. Інші види страхування.




залишити коментар
Сторінка1/2
Фаюра Н.Д
Дата конвертації24.10.2013
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх