Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання icon

Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання


Схожі
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів для усіх напрямків підготовки...
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів денної форми навчання із...
Міністерство аграрної політики україни...
Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів статус...
Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів з дисципліни...
Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів з дисципліни...
Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів усіх...
Робоча програма...
Плани І методичні рекомендації до семінарських занять для студентів усіх спеціальностей денної...
Рекомендації щодо оформлення науково-дослідної роботи...
Методичні рекомендації щодо виконання завдань практичних занять з нормативної навчальної...
3254 методичні вказівки до практичних занять І самостійної роботи з курсу «педагогіка вищої...



Загрузка...
страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти і науки України

Первомайський політехнічний коледж

Первомайського політехнічного інституту

Національного університету кораблебудування

імені адмірала Макарова


П.П.Камінський


Методичні рекомендації

та завдання для самостійної роботи

студентів денної та заочної форми навчання

за напрямом 0601 Право

з дисципліни

«Цивільне та сімейне право України»


Первомайськ


2008


Камінський П.П. Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної форми навчання напряму 0601 «Право» з дисципліни «Цивільне та сімейне право України» -Первомайськ: НУК, 2008.


Автор: Камінський Павло Павлович – викладач другої категорії

Первомайського політехнічного коледжу


Рецензент: Підгурський Олександр Іванович – кандидат філософських наук,

доцент, завідувач кафедри соціально – гуманітарних дисциплін та

права Первомайського політехнічного інституту НУК


Розглянуто та ухвалено навчально – методичною радою Первомайського політехнічного коледжу

Протокол № 4 від 24.11.2008р.


Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів напряму 0601 «Право» з дисципліни «Цивільне та сімейне право України» рекомендовані студентам денної та заочної форми навчання, покликані надати допомогу в процесі вивчення дисципліни. Містять тему, план роботи, рекомендовану літературу, методичні роз’яснення щодо послідовності та чіткості засвоєння студентами навчального матеріалу, завдання для підсумкового контролю у вигляді питань, задач, тестів різного рівня складності.


Зміст

Тема 1. Цивільні правовідносини ……………………………………………………4

Тема 2. Представництво………………………………………………………………8

Тема 3. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків……………12

Тема 4. Захист цивільних прав………………………………………………………16

Тема 5. Загальні положення про право власності…………………………………..20

Тема 6. Правове регулювання відносин, пов’язаних з інтелектуальною

діяльністю та індивідуалізацією товарів та їх виробників………………...25

Тема 7. Виконання зобов’язання…………………………………………………….29

Тема 8. Забезпечення виконання зобов’язань………………………………………32

Тема 9. Відповідальність за порушення зобов’язання……………………………...37

Тема 10. Окремі види договорів купівлі – продажу………………………………...40

Тема 11. Окремі види договору найму (оренди)……………………………………45

Тема 12. Договір позички…………………………………………………………….49

Тема 13. Загальні положення про послуги………………………………………….53

Тема 14. Договір зберігання…………………………………………………………57

Тема 15. Договір управління майном……………………………………………….61

Тема 16. Страхування………………………………………………………………..65

Тема 17. Договір позики……………………………………………………………..71

Тема 18. Договори в сфері банківської діяльності………………………………….76

Тема 19. Розрахунки ………………………………………………………………....80

Тема 20. Договори в сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної

власності …………………………………………………………………...86

Тема 21. Спільна діяльність…………………………………………………………91

Тема 22. Недоговірні зобов’язання із правомірних дій…………………………….95

Тема 23. Поняття сімейного права…………………………………………………100

Тема 24. Сімейне законодавство…………………………………………………...105

Тема 25. Сімейні правовідносини………………………………………………….110

Тема 26. Правове регулювання сімейних відносин за участю іноземців………...115

Тема 1. Цивільні правовідносини


Мета

Вивчити загальну характеристику цивільних правовідносин. Знати елементи правовідносин та їх динаміку.

План роботи.

  1. Поняття та загальна характеристика правовідносин.

  2. Динаміка (виникнення, зміна і припинення) цивільних правовідносин.

  3. Загальна характеристика елементів цивільно-правових відносин.

Література:

Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003. - № 47-48; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682; з наступними змінами і доповненнями.

Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М.: Юристь, 1997.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право України: Підруч.: У 2- х томах/ За ред.. Я.М.Шевченко. К.; Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.


^ Методичні роз’яснення

Право - особливий державний регулятор суспільних відносин. Здійснюючи регулювання тих чи інших відносин, що складаються та об'єктивно існують у суспільстві, воно тим самим надає їм правової форми, в результаті чого ці відносини набувають нової якості - стають правовими.

Цілеспрямований юридичний вплив на суспільні відносини здійснюється у формі правовідношення, яке виступає правовою формою зв'язків та взаємодії їх учасників. Отже, в найбільш загальному вигляді правовідношення можна визначити як суспільне відношення, урегульоване правом.

^ Цивільне правовідношення — це результат правового регулюван­ня відносин між його учасниками нормами цивільного права. Водночас цивільне правовідношення виступає і засобом правового впливу на фактичні відносини людей, адже за межами практичної діяльності суб'єктів права правова норма втрачає своє значення, а вплив останньої на суспільні відносини не можна відокремити від правовідношення.

Право в об'єктивному розумінні поділяється на дві великі сфери: право публічне і приватне. Цей поділ заснований на тому, які саме інтереси захищаються юридичними нормами. Норми, які регулю­ють інтереси, носієм яких є держава, складають публічне право. Державна влада вказує своїми нормами кожній конкретній особі її юридичне місце, її права та обов'язки. Ці відносини носять безумовний, примусовий, імперативний характер. Такий спосіб врегулювання суспільних відносин має назву «спосіб юридичної централізації». Норми публічного права визначають, головним чином, державний устрій і порядок управління державою. Згідно з висловлюванням римського юриста , «публічне право не може бути змінено угодою приватних осіб ».

Існує два критерії розмежування норм приватного та публічного права - матеріальний (в основу покладений зміст правовідносин та їх суб'єктний склад) та формальний (спирається на спосіб судового захисту прав). Згідно з першим критерієм приватно-правовими є норми, які на засадах юридичної рівності регулюють відносини між окремими індивідами, а публічними - норми, що складають між державою і окремими індивідами, у яких держава займає панівне становище. Згідно з формальним критерієм приватними є норми, що охороняються за ініціативою самих суб'єктів у порядку цивільного судочинства (як правило, позовного - наприклад, позов про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я чи іншим деліктом); публічно-правовими є Норми, які охороняються за ініціативою влади в порядку кримінального судочинства або в адміністративно-правовому порядку.

Класичне розмежування публічного і приватного права дає Ульпіан в Дігестах Юстиніана: «публічне Право - те, що відноситься до положення (статусу) римської держави; приватне - те, що відноситься до користі окремих осіб».

Отже, усі цивільні правовідносини мають приватно-правовий характер.

Цивільні правовідносини характеризуються наступними ознаками:

а) це майнові та особисті немайнові відносини, врегульовані
нормами цивільного права;

б) учасники цих відносин володіють майновою відокремленістю
та є юридично рівними;

в) підставою їх виникнення виступає, як правило, вільне
волевиявлення
учасників;

г) зміст цивільних правовідносин, тобто права та обов'язки їх
учасників, реалізуються на власний розсуд суб'єктів відповідно до положень законодавства, умов правочину.

Для того, щоб у конкретних випадках виникали і діяли реальні правові відносини, потрібні також формально-юридичні підстави. До них відносяться: а) правові норми; б) право- та дієздатність (правосуб'єктність) їх учасників; в) юридичні факти.

^ Правова норма - первинний елемент будь-якого правовідно­шення. Норми права регулюють специфічні зв'язки між учасни­ками правових відносин, які здійснюються шляхом встановлення правовими приписами їхніх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Правосуб'єктність - це передбачена нормами права можливість реалізації вказаних у ній прав та обов'язків суб'єктів правовідносин.

Правові норми та правосуб'єктність, будучи необхідними передумовами правовідношення, самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють цивільних правовідносин як динамічних явищ. Даний рух правовідносин залежить від настання передбачених правовими нормами реальних обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин між їх учасниками, що називаються цивільними юридичними фактами. Тому юридичні факти (або їх сукупність - юридичні склади) виступають в якості зв'язуючого ланцюга між правовою нормою і цивільними правовідносинами.

Відповідно до ст. 2 ЦК України в цивільних відносинах суб'єктами виступають фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші учасники.

Правове регулювання суспільних відносин здійснюється шляхом закріплення у нормі права моделі належної поведінки суб'єктів цих відносин. Досягається це шляхом надання останнім суб'єктивних прав та покладення на них суб'єктивних обов'язків. Без наділення учасників правовідношення відповідними правами та обов'язками норми права взагалі неспроможні регулювати суспільні відносини, а правове регулювання перетворюється на фікцію.

Суб'єктивне право і юридичний обов'язок - необхідні елементи змісту цивільного правовідношення, що є тісно взаємопов'язаними і не можуть існувати один без одного. За відсутності хоча одного б з цих елементів неможливо стверджувати про виникнення та функціонування правового відношення, оскільки немає суб'єктив­ного права, не забезпеченого обов'язком, і немає обов'язку, якому не відповідало б право. Здійснення права одним з учасників правовідношення є водночас виконанням обов'язку іншим його учасником. Тому зміст права і обов'язку у кожному правовідно­шенні є рівнозначним.

Правовідношення є відношенням між окремими суб'єктами, пов'язаними між собою правами і обов'язками, що складаються з приводу певного об'єкта. Об'єкт правовідношення - невід'ємний елемент структури останнього.

Під об'єктом цивільних правовідносин зазвичай розуміють те, на що впливає правове відношення.

Цивільно-правові відносини можуть бути класифіковані в залежності від кількох критеріїв: а) підстав виникнення право­відносин; б) кола зобов'язаних осіб та ступеня конкретизації відносин; в) об'єкта правовідношення; г) поведінки зобов'язаної сторони.

За першим критерієм цивільні правовідносини поділяють на регулятивні, що мають на меті врегулювання нормального процесу розвитку економічних відносин; та охоронні, що виникають тоді, коли відбулося порушення суб'єктивного цивільного права, і мають на меті забезпечення поновлення порушеного права або інтересу. За колом зобов'язаних осіб і ступенем конкретизації відносин цивільні правовідносини поділяються на абсолютні, в яких чітко відома одна особа - уповноважена, в той час як зобов'язаними можуть бути всі і кожен (наприклад, відносини власності); та відносні, де чітко відомі обидві сторони: і уповноважена, і зобов'язана, які пов'язані між собою конкретними правами та обов'язками (наприклад, зобов'язальні відносини). В залежності від об'єкта цивільні правовідносини можуть бути поділені на: майнові, в яких об'єктом виступає майно, та особисті немайнові, де об'єктом є немайнове благо: право на ім'я, честь, гідність, право авторства тощо. Крім того, об'єкт цивільного правовідношення відрізняється в залежності від виду (типу) цих відносин. Так, у речовому праві об'єктом правовідносин є річ, в зобов'язальному - поведінка учасників. Поведінка зобов'язаної особи в цивільному праві, як правило, виражається у формі вчинення дій (активних дій), хоча може бути й у вигляді утримання від дій (пасивних дій). Це дає підставу виділяти існування активних і пасивних цивільних правовідносин.


^ Матеріал для самоконтролю.


Питання:

1. Дайте поняття та вкажіть особливості цивільних правовідносин.

2. Як співвідносяться цивільні правовідносини з відносинами, які

складають предмет регулювання інших галузей права?

3. Визначіть суб’єкти цивільно правових відносин.

  1. Вкажіть об’єкти цивільно – правових відносин.

  2. Встановіть зміст цивільно – правових відносин.

  3. Класифікуйте цивільні відносини.


Завдання


Петрусенко, від'їжджаючи у відпустку, взяв у борг у свого знайомого Олексенка, певну суму грошей, а також речі, необхідні для відпочинку. Під час поїздки гроші та інші позичені речі у Петрусенка вкрали. Після приїзду він відмовився повертати гроші та відшкодовувати вартість вкрадених речей, посилаючись на те, що він не несе відповідальності за дії злочинців.

^ Чи є юридично грамотними аргументи Петрусенка? Які правовідносини виникли між зазначеними в тексті завдання особами?


Тест.

Визначте загальні засади цивільного законодавства:

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Самозахист

Б) Чесність

В) Свобода договору

Г) Справедливість

^ Тема 2. Представництво


Мета

Вивчити поняття та види представництва. Знати види довіреності, форму та

їх зміст.

План роботи

  1. Поняття представництва та сфера його застосування.

  2. Види представництва.

3. Види довіреності.


Література :

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. -2003.- № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. - 2004. - № 15.

Скловский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе// Вопросьі теории: сущность, содержание, структура. -Харьков, 1984.

Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. - К.: АСК, 2001.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Цивільне право України: Підруч.: У 2- х томах/ За ред.. Я.М.Шевченко. К.; Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.


^ Методичні роз’яснення

Потреба у представництві виникає тоді, коли особа, яку представляють, не має в силу закону можливості вчиняти юридичні дії, наприклад, у разі відсутності дієздатності. Представ­ництво може мати місце також тоді, коли у особи відсутня або фізична можливість здійснити такі дії, наприклад, внаслідок хвороби, відсутності в місці постійного проживання або бажання особисто реалізовувати належні їй права та обов'язки. Здійснення юридичними особами своєї статутної діяльності також неможливо уявити без щільного використання інституту представництва (праця продавців, касирів, представництво в суді).

ЦК України визначає представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право» вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ст. 237).

Таким чином, суть представництва полягає в діяльності представника щодо реалізації повноважень в інтересах і від імені особи, яку представляють. Однак слід зазначити, що не будь-які правочини можуть бути вчинені представником. Стаття 238 ЦК України передбачає, що не допускається укладення через представ­ника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі.

Мета представництва - здійснення представником правочинів в інтересах і за рахунок особи, яку він представляє. Правочини; які вчиняються представником, є його власними, самостійними вольовими діями, які створюють, змінюють або припиняють цивільні права і обов'язки у іншої особи - особи, яку представ­ляють.

Відповідно до ч. З ст. 238 ЦК України представник не може укладати правочин від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні іншої особи, представ­ником якої він одночасно є, за винятком комерційного представ­ництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Діяльність представника дуже подібна до діяльності комісіо­нера, який укладає правочини в інтересах комітента. Однак комісіонер вчиняє угоди від свого імені за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України), представник же діє від імені особи, яку він представляє. Частина 2 статті 237 ЦК України зазначає, що не є представником особа: яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Згідно зі ст. 237 ЦК України повноваження представника можуть ґрунтуватися на договорі, законі, акті органу юридичної особи та на інших підставах, встановлених актами цивільного законодавства. Наявність у представника повноважень є обов'язко­вою умовою будь-якого представництва.

Договірне, або добровільне, представництво виникає на підставі волі особи, яку представляють, і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК України).

Різновидом добровільного є комерційне представництво. Відповідно до ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Представництво, яке виникає на підставі закону та адміністра­тивного акта, є обов'язковим, оскільки воно встановлюється незалежно від волі особи, яку представляють.

Коли відносини представництва виникають в силу прямої вказівки закону, цей вид представництва називають законним. Так, законними представниками неповнолітніх дітей виступають батьки, усиновителі, опікуни. Особливістю цього виду представ­ництва є те, що особа, яку представляють, не приймає участі в призначенні представника, а повноваження представника безпо­середньо визначаються законом.

Представництво, при якому повноваження представника виникають із адміністративного розпорядження особи, яку представляють, або із акта органу юридичної особи, являє собою представництво, яке ґрунтується на адміністративному акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом юридичної особи наказу про призначення працівника на посаду, пов'язану із здійсненням представницьких функцій, наприклад з укладенням угод.

Законодавче поняття довіреності закріплено у ч. З ст. 245 ЦК України.

Довіреність є одностороннім цивільно-правовим правочином, вона має відповідати загальним умовам дійсності правочинів. Разом з тим, закон встановлює ряд особливих вимог щодо довіреності. Довіреність повинна бути укладена тільки в письмовій формі. В довіреності обов'язково повинна бути зазначена особа, якій вона видана. В довіреності може бути не визначений строк її дії.

За змістом та обсягом повноважень, які отримує представник, розрізняють три види довіреностей: генеральні (загальні), спеціальні і разові.

Довіреність повинна бути складена у письмовій формі, про це свідчить саме визначення довіреності. В окремих випадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, але й посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення правочинів, що потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку, а також довіреність, за якою повно­важення передаються в порядку передоручення, мають бути нотаріально посвідчені.

Законодавство передбачає наявність у довіреності обов'язкових реквізитів. Таким обов'язковим реквізитом є дата її вчинення. Відсутність у довіреності дати вчинення робить її недійсною. Іншим обов'язковим реквізитом є підпис довірителя, а для довіреності, яка видається від імені юридичної особи, - прикладення печатки цієї юридичної особи.

Важливо приділити увагу питанню про передоручення. Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчиняти ті дії, на які вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. Передоручення оформлюється нотаріально посвід­ченою довіреністю. Строк дії такої довіреності не може пере­вищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана. Особа, яка передала повноваження іншій особі, повинна сповістити про це того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Невиконання цього обов'язку покладає на особу, що передала повноваження, відповідальність за дії особи, якій вона передала повноваження (замісника), як за свої власні (ч. 2 ст. 240 ЦК України).

^ Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення її строку; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припи­нення юридичної особи, на ім'я якої видана довіреність; 6) смерті фізичної особи, яка видала довіреність, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною або безвісно відсутньою; 7) смерті фізичної особи, якій видана довіреність, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною або безвісно відсутньою.

Особа, яка видала довіреність, вправі в будь-який час її скасувати, а особа, якій довіреність видана, вправі відмовитись від неї, що автоматично призводить до припинення дії довіреності. Угода про відмову від цього права недійсна. З припиненням довіреності втрачає силу і передоручення.

Наявність у представника повноважень є необхідною умовою будь-якого представництва.


Матеріал для самоконтролю.


Питання

1. Дайте поняття представництва.

2. Вкажіть повноваження представника

3. Як діє представництво без повноважень?

4. Вкажіть форму довіреності.

5. Який зміст довіреності?

6. Які наслідки припинення довіреності?


Завдання №1

Громадянин Фауст, технічний директор «ТОВ «Фаланга», уклав з громадянином Кириченко договір купівлі-продажу будинку по вул. Ярославів Вал у м. Києві. Цей будинок належав на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Фаланга», членами якого були Фауст, Саєнко і Дронь.

Через рік після укладення договору купівлі-продажу Саєнко заявив позов про визнання названого договору недійсним. В обґрунтування позову Саєнко вказав на наступні обставини: а) він не давав згоди на продаж будинку, співвласником якого він є; б) повноваження пана Фауста, як технічного директора ТОВ, не розповсюджуються на укладення договорів про відчуження майна. Яке рішення повинен прийняти суд?


Тест

Визначте припинення представництва за довіреністю

(Проаналізуйте та вкажіть вірну відповідь)

А) Закінчення строку довіреності

Б) Хвороба працівника, якому була видана довіреність

В) Заміна працівника визначена довіреністю

Г) Смерть особи, якій видана довіреність

^ Тема 3. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов'язків


Мета

Вивчити поняття здійснення права та виконання обов’язку. Знати принципи

та способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків.

План роботи

  1. Поняття здійснення суб'єктивного цивільного права.

  2. Поняття виконання суб'єктивного цивільного обов'язку.

3. Принципи та способи здійснення цивільних прав та виконання цивільних

обов'язків.

4. Межі здійснення цивільних прав.


Література:

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 36. - Ст. 164; з наступними змінами і доповненнями.

Про захист економічної конкуренції. Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64; з наступними змінами і доповненнями.

Косінов С. Співвідношення заходів захисту і мір відповідальності у цивільному праві України // Право України. - 1998. - № 12.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х «н. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільне право України: Підруч.: У 2- х томах/ За ред.. Я.М.Шевченко. К.; Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.


^ Методичні роз’яснення

Кожне суб'єктивне право має цінність лише тоді, коли забезпе­чене реальною можливістю його носія Щодо здійснення цього права. Здійснення суб'єктивного цивільного права являє собою реалізацію уповноваженим суб'єктом певних можливостей, спрямованих на задоволення потреб та інтересів і передбачених законом або, хоча й не передбачених, але ним не заборонених.

Таким чином, Ви маєте звернути увагу на те, що в основі суб'єктивного цивільного права лежить не якась одна, а цілий комплекс можливостей, що надаються уповноваженій особі (воло­дільцеві права) правовою нормою: можливість вільного вибору варіанту власної поведінки (право на власні дії), можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи; (право на чужі дії), а також звертатися у необхідних випадках до сприяння примусових засобів державного апарата з метою реалізації вимоги, зверненої до боржника (право домагання). Надання правоволодільцеві цілої низки, сукупності можливостей щодо реалізації свого права випливає з сутності цивільного права як права диспозитивного.

Обрання того чи іншого варіанту поведінки залежить від характеру правової норми та від мети, досягнення якої ставить перед собою уповноважений суб'єкт. Наприклад, Якщо власник речі вирішить відчужити її, він може реалізувати це право шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни або в іншій правовій формі.

Водночас, здійснення суб'єктивного цивільного права не є безмежним. Загальні засади меж здійснення права визначені у Конституції України, згідно ст. 23 якої людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Дана норма у відношенні цивільних прав одержала свій подаль­ший розвиток у ст. 13ЦК, за змістом якої суб'єкти здійснюють права в межах договору, актів цивільного законодавства. Здійснюючи своє право, уповноважена особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю, культурній спадщині, або суперечили б моральним засадам суспільства.

Слід за акцентувати увагу і на положенні ч. 5 ст. 13 ЦК України про недопущення використання цивільних прав з метою неправо­мірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісну конкуренцію. Правові засади підтримки економічної конкуренції визначені Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р., а державним органом, на якого покладено обов'язок щодо захисту економічної конкуренції, є Антимонопольний Комітет України.

У ЦК України вперше чітко закріплено положення про те, що особа має право відмовитися від свого майнового права (ч. З ст. 12 ЦК). Це положення слід тлумачити таким чином, що носій права може відмовитись лише від конкретного майнового права (наприк­лад, кредитор має право простити боржникові його борг (ст. 605 ЦК України)).

Оскільки особисті немайнові права є невіддільними від особи їх носія, невідчужуваними, а відтак не можуть бути передані іншому суб'єкту, не допускається і відмова самого суб'єкта від належного йому особистого немайнового права (ч. З ст. 269 ЦК України).

Суб'єктивному праву зажди відповідає юридичний обов'язок, тобто необхідність певної поведінки, що спрямована на здійснення суб'єктивного права. В цивільних відносинах зобов'язана особа повинна або вчинити певні дії, тобто на неї покладається активний обов'язок, або утриматися від їх вчинення (пасивний обов'язок).

Надзвичайно важливими є принципи належного та реального виконання зобов'язань, адже на їхній основі базується стабільність цивільного обороту в цілому. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто із додержанням усіх умов щодо строку, місця, строку, способу та інших характеристик виконання зобов'язання, передбачених законом та(або) договором. Реальне виконання в переважній більшості випадків відповідає тим цілям, які бажають досягнути контрагенти за зобов'язанням, і полягає у виконанні зобов'язання в натурі.

Крім того, варто звернути увагу на те, що належна поведінка зобов'язаної особи може стимулюватися не лише передбаченими заходами відповідальності, але й додатковими стимулами, серед яких чільне місце займають способи забезпечення виконання зобов'я­зань -неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання та інші способи, що можуть бути передбачені законом або договором (ст. ст. 546-597 ЦК України).


^ Матеріал для самоконтролю.


Питання

  1. Вкажіть принципи здійснення цивільних прав та виконання обов’язків у

цивільному праві.

  1. Які гарантії здійснення права та виконання обов’язків?

  2. Які способи здійснення цивільних прав та виконання обов’язків?

  3. Вкажіть межі здійснення цивільних прав.

  4. Які антимонопольні заборони та правила про неприпустимість

недобросовісної конкуренції?

  1. Як забезпечується виконання цивільних обов’язків?

  2. Як особа може бути звільнена від виконання цивільного обов’язку?

Завдання

Завдання № 1

Мачуха малолітнього Б., яка була призначена його опікуном, реалізувала майно, яке він одержав у спадщину, в тому числі: акції на пред'явника, предмети домашньої обстановки та вжитку. Крім того, вона без згоди підопічного користувалася автомобілем, який також був успадкований ним.

Б. звернувся до юриста за консультацією щодо правомірності здійснення його опікуном усіх зазначених дій.

^ Дайте юридичну оцінку діям опікуна.

Завдання № 2

16-річний К. одержав у спадщину після смерті свого діда квартиру, автомобіль, гараж, деякі музичні інструменти та колекцію старовинних грошей.

Колекцію грошей К. вирішив продати своєму однокласнику.

^ Проаналізуйте дану ситуацію і визначте, чи може К. вчинити вказану дію? Яким чином він здійснюватиме свої права на інше успадковане майно?


Завдання № 3

20-річний військовослужбовець М. з метою продажу квартири, яку він приватизував, видав своїй матері довіреність на вчинення дій щодо продажу квартири. Довіреність була посвідчена команди­ром військової частини, де служив М.

Нотаріус відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, зазначивши, що мати М. не вправі розпоряджатися нерухомим майном, оскільки довіреність нотаріально не посвід­чена.

^ Яким чином слід вирішити спір?


Завдання № 4

А. уклав з туристичною фірмою договір про надання туристич­них послуг, за яким фірма зобов'язувалася: 1) забезпечити трансфер А. автобусом до м. Будапешт і в зворотному напрямку з прибуттям 8.08.2005 р. приблизно о Ю-й-12-й годині, а в зворотному напрямку - 15.08.2005 р. приблизно о 9-й годині; 2) забезпечити проживання та надання екскурсійних послуг.

Друга частина зобов'язань за договором туристичною фірмою була виконана належним чином. Разом а тим автобус прибув до місця призначення із запізненням на 12 годин, через що була істотно скорочена екскурсійна програма, а повернувся із запізнен­ням на 10 годин, через що А. не вийшов вчасно на роботу і через це був позбавлений премії.

А. звернувся до суду з вимогою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, посилаючись на невиконання фірмою своїх зобов'язань. Представник останньої з позовними вимогами не погодився, пославшись на те, що запізнення автобусу до місця екскурсії та у зворотному напрямку відбулося через форс-мажорні обставини - істотну затримку автобусу на митниці. А. в свою чергу зазначив, що хоча затримка на 3-4 години на митниці і мала місце, проте автобус прибув не з таким значним запізненням, якби водій через кожні ЗО хвилин руху не зупинявся б для його ремонту.

^ Дайте юридичну оцінку аргументам сторін. Вирішіть справу.






залишити коментар
Сторінка1/8
Дата конвертації24.10.2013
Розмір2.03 Mb.
ТипМетодичні рекомендації, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх