Рекомендації учасників Третього засідання Робочої групи «Україна-єс: на шляху до політичної асоціації» на тему icon

Рекомендації учасників Третього засідання Робочої групи «Україна-єс: на шляху до політичної асоціації» на тему


Схожі
Курс подається за модульною схемою...
Проект порядку денного та проекти рішень третього засідання третьої сесії буде уновлено за...
Проект навчальної програми «Медіаосвіта (медіаграмотність)»...
Реферат на тему: “...
Рекомендації за результатами засідання Міжвідомчої координаційно методичної ради...
Робоча навчальна програма для студентів спеціальностей 080300 „Математика" І „Статистика"...
Список рефератів, що допущені до розгляду Журі вікторини (конкурсу рефератів) з історії...
Методика рейтингування осіб, які вступають в аспірантуру внту...
Реферат на тему...
Реферат на тему: “...
Реферат на тему...
Методичні рекомендації щодо відзначення 15-ї річниці Конституції України Т. О. Гребенчук...



«Національний Конвент України щодо ЄС»

РЕКОМЕНДАЦІЇ

учасників Третього засідання Робочої групи

«Україна-ЄС: на шляху до політичної асоціації» на тему:

«Партнерство України з ЄС в безпековій сфері: реальність та перспективи»


Учасники робочої групи зазначають:


Специфіка безпекового середовища в Європі полягає в тому, що загроза виникнення тут повномасштабного воєнного конфлікту продовжує оцінюватися як низька, натомість сукупний ефект від дії новітніх загроз може мати для континенту руйнівні наслідки. Жодна з європейських країн не спроможна самостійно вирішувати стратегічні проблеми безпеки, що підвищує роль міжнародних структур з питань безпеки.

Сучасна система європейської безпеки не є досконалою, оскільки традиційно зберігає розподіл континенту на дві частини – між НАТО/ЄС з одного боку та Росію з афілійованими з нею структурами (ОДКБ, ЄврАзЕС, Митний союз тощо) з іншого. Між ними існує т.зв. «сіра зона», до якої потрапляє Україна з її проголошеною позаблоковістю та нейтральна Республіка Молдова з її невирішеним Придністровським питанням. Європейський Союз розглядає ці країни в контексті дії програми «Східне партнерство», натомість Росія прагне залучити їх до новостворюваного інтеграційного об’єднання – Євразійського союзу, покликаного сприяти закріпленню російського домінування на пострадянському просторі. Водночас, роль ОБСЄ як спільної структури європейської безпеки не є достатньо ефективною, особливо в тому, що стосується участі у врегулюванні регіональних конфліктів.

Запропонована РФ ідея створення єдиної європейської системи безпеки «від Ванкувера до Владивостока», із передбачуваним нею зменшенням ролі НАТО і підвищенням ролі РФ, хоча й започаткувала «процес Корфу» у межах ОБСЄ, на разі не отримала розвитку. Ініціативи РФ щодо реформування системи європейської безпеки унаочнили наявність різних підходів з боку її ключових учасників. Зокрема, західні партнери намагаються залучити РФ до більш щільної співпраці у форматі вже існуючих структур і не мають наміру здійснювати трансформацію засад європейської безпеки шляхом її фактичної деконструкції.

Домовленість про стратегічне партнерство РФ і НАТО, прийнята на Лісабонському саміті НАТО (листопад 2010 р.), а також плани співробітництва по створенню спільної системи протиракетної оборони (ПРО) засвідчили певні ознаки зміцнення співробітництва між обома сторонами.

Разом з тим, РФ вважає загрозою своїй безпеці розміщення елементів системи ПРО у Польщі, Румунії, Іспанії та Туреччині. Різка реакція президента РФ Д.Медвєдєва 23 листопада 2011 р. щодо можливого виходу Росії з договору СНО-3, який оцінювався як одне з найбільших досягнень політики «перезавантаження», прозвучала одночасно із заявою США про вихід з Договору про звичайні збройні сили в Європі (дію якого РФ призупинила ще 2007 р.) Міжнародна система стратегічної стабільності, що останні 20 років забезпечувала контроль над озброєннями та процесом нерозповсюдження в Європі, фактично опинилася на межі розпаду. Різка реакція РФ на дії США щодо розміщення елементів ПРО в Європі підважила сподівання щодо можливості «перезавантаження» у відносинах РФ з НАТО.

Німецька ініціатива, спрямована на створення Комітету Росія – ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки, що мала активізувати співробітництво між РФ та ЄС, також не має особливих шансів на реалізацію через двозначну позицію РФ у питанні придністровського врегулювання.

Зважаючи на непевні перспективи розвитку відносин РФ із Заходом (НАТО, США і, частково, ЄС), реалізація ідеї щодо створення єдиної загальноєвропейської системи безпеки відсувається на невизначене майбутнє, а отже істотно зростає стратегічна невизначеність міжнародної ситуації у регіоні в цілому.

Водночас на континенті продовжують діяти довготривалі тенденції у безпековій сфері. Нова Стратегічна концепція НАТО узгоджує діяльність Північноатлантичного альянсу з новими міжнародними безпековими реаліями. Поступово підвищується роль ЄС в системі європейської безпеки. У березні 2011 р. представники ЄС розпочали дискусії щодо створення нової Європейської Стратегії безпеки (ЄСБ), затвердження якої орієнтовно планують на 2013 р. При цьому НАТО та ЄС продовжують діяти на принципах взаємної доповнювальності, постійно координуючи свої дії.

Згідно з Лісабонською угодою ЄС, розширено сферу дії Спільної політики безпеки та оборони (СПБО) в галузі миротворчої діяльності та підтримання міжнародної безпеки. Для тих країн-членів ЄС, що мають потужні військові та безпекові можливості, передбачено механізм «постійної структурної взаємодії», що робить систему ефективнішою і гнучкішою. Нові можливості СПБО вже були використані Францією та Великою Британією, які у листопаді 2010 р. підписали Угоду про співробітництво у сфері оборони та безпеки, посиливши співпрацю в військовій сфері.

Прагнучи до забезпечення національної безпеки з позицій позаблоковості, Україна вимушена докладати значно більших зусиль для пошуку додаткових зовнішніх гарантій безпеки, а також для визначення шляхів підвищення ефективності власних збройних сил. Україна прагне брати активну участь у процесах створення в Європі єдиного і неподільного безпекового простору, пропонуючи нові механізми забезпечення регіональної та глобальної безпеки, зокрема, у питаннях роззброєння і контролю над озброєннями, підвищення ядерної безпеки тощо. Йдеться, у т.ч. про створення в Європі зони, вільної від ядерної зброї. Наша країна послідовно виступає за юридичне закріплення гарантій безпеки для позаблокових держав, а також тих, що добровільно відмовилися від ядерних арсеналів. Україна підтримує ідею посилення заходів довіри і зменшення рівня воєнної присутності у ключових регіонах Європи, зокрема, у Чорноморському.

Важливим інструментом посилення безпеки України в європейському регіоні є співробітництво між Україною та ЄС в безпековій сфері. Це співробітництво вже має певну історію та є досить продуктивним. Водночас, однією з головних цілей, яку ставлять перед собою держави, що ведуть переговори щодо Угоди про асоціацію (УА) з ЄС, зокрема Україна, це - забезпечення високого рівня конвергенції з Європейським Союзом в питаннях зовнішньої політики та міжнародної безпеки.

Україна поступово поглиблює відносини з ЄС, виводячи їх з рівня простого співробітництва на рівень політичної асоціації та економічної інтеграції. В тому, що стосується політичної асоціації такий перехід вже є беззаперечним фактом у відносинах Україна –ЄС у сфері Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС.

Головним пріоритетом України сьогодні в сфері розвитку безпекового співробітництва з ЄС є підписання і ратифікація Угоди про асоціацію. Угода про асоціацію не може створити гарантій безпеки, яких потребує Україна, однак вона може суттєво вплинути на підвищення рівня безпеки України через наявні в ній механізми та інструменти. Сьогодні Україна не потребує нових ініціатив у сфері безпекового співробітництва з ЄС. Натомість необхідно сконцентрувати зусилля на використанні вже створених інструментів співпраці. Якщо питання УА буде відтерміновано, в тому числі через претензії ЄС щодо порушення Україною певних стандартів демократії та права, це безперечно залишить нашу безпекову співпрацю з ЄС спорадичною та малоефективною.

Враховуючи позаблоковий статус України, вона може посилити власний рівень безпеки та підвищити зацікавленість ЄС в поглибленні безпекового співробітництва через забезпечення власної військової безпеки та підвищення обороноздатності.

Враховуючи роль, яку відіграють в європейській безпеці США та Росія, Україна зацікавлена у розбудові нової архітектури європейської безпеки за умов тісної кооперації та взаємозалежності між ЄС, РФ та США. В цьому контексті Україна повинна досить обережно і збалансовано визначати - як в поточній ситуації базувати принципи орієнтованої в майбутнє безпекової політики.

Однією з перешкод для побудови збалансованої загальноєвропейської системи безпеки сьогодні є неготовність ЄС взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку. Сьогодні знову розгортається серйозна дискусія стосовно посилення безпекової компоненти саме в Євросоюзі, що свідчить про актуальність проблеми подальшої реформи безпекового сектору євроатлантичного простору, і європейського зокрема. І для України, як для позаблокової країни, з’являються також нові можливості включатися в нові безпекові програми.

Україна не може ініціювати окремо створення нової архітектури безпеки в Європі. Однак ми маємо унікальний шанс – просувати свої ідеї через головування в ОБСЄ в 2013 році. Для цього має бути здійснена відповідна підготовча робота.

Проголошення позаблокового статусу Україною було вимушеним, але необхідним кроком в контексті політичної ситуації, що склалася в Європі на той момент. Водночас, теперішній позаблоковий статус України потребує конкретизації положення України в контексті розвитку політичних процесів в Європі. Слід враховувати, що проголошення нейтралітету вимагає в тому числі і міжнародного його визнання з подальшим наданням відповідних гарантій, без отримання яких відповідний статус України залишатиметься декларативним та не матиме суттєвої цінності.


Ключовими напрямками для діяльності України у сфері міжнародної та європейської безпеки залишаються наступні: 1) співпраця в рамках ООН; 2) співробітництво з ЄС; 3) співробітництво з Росією. Для укріплення безпекових позицій України необхідно переглянути стан співробітництва по кожному із зазначених напрямків та визначити де присутні можливості до поглиблення участі України.


З метою поглиблення співробітництва у сфері безпеки між Україною та ЄС, а також задля забезпечення ефективної реалізації національних інтересів України у сфері забезпечення власної безпеки в контексті розвитку політичних процесів в Європі та світі доцільно:


  • забезпечити необхідні умови для якнайшвидшого парафування, підписання та ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС;

  • сприяти можливій співпраці, синергії та конвергенції між ЄС, НАТО та Росією, водночас уникати залучення у ситуації, що містять протиріччя між цими акторами;

  • провести підготовчу роботу з вироблення пропозицій щодо співробітництва у сфері європейської безпеки, що можуть бути представлені та просуватися під час головування України в ОБСЄ в 2013 році;

  • здійснити заходи щодо конкретизації позаблокового положення України в контексті розвитку політичних процесів в Європі. Розглянути можливість проголошення нейтралітету. Водночас, необхідно пам’ятати, що нейтральний статус вимагає в тому числі і міжнародного його визнання з подальшим наданням відповідних гарантій, без отримання яких відповідний статус України залишатиметься односторонньо-декларативним.




залишити коментар
Дата конвертації24.10.2013
Розмір73.4 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх