Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Сумський державний університет


Схожі
Міністерство освіти І науки...
Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти І науки...
Освіти І науки, молоді та спорту України...
Сумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ...
Містять теоретичні відомості про організацію начального процесу з напряму «Програмна інженерія»...
Державний стандарт професійно-технічної освіти...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України...
Міністерство освіти І науки...
Міністерство освіти І науки україни херсонський державний технічний університет...
Сумський державний університет...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України...



страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


УДК 338.26:330.341.1

КП

№ 0109U008930

Інв. №


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

(СумДУ)

40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2; тел. 68-78-44, isn@kmm.sumdu.edu.ua


ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з наукової роботи

д. ф.-м. н., професор

__________ А.М.Чорноус


ЗВІТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ

Фундаментальні основи формування механізмів забезпечення інноваційного розвитку економічних систем

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ У КРАЇНАХ СВІТУ

(проміжний)



Начальник НДЧ

к.ф.-м.н.


Д.І. Курбатов




Керівник НДР

завідувач кафедри маркетингу та УІД

д.е.н., професор



С.М. Ілляшенко



2011


Рукопис закінчений 05 грудня 2011 р.

Результати цієї роботи розглянуті науковою радою СумДУ,

протокол від 2011.12.08 № 4

^ СПИСОК АВТОРІВ



Зав. кафедрою маркетингу та УІД, д.е.н., проф.

(керівник)

2011.12.06


Ілляшенко С.М.

(Вступ, підрозділи 2.1, 5.1, висновки)


Зав. кафедрою економічної теорії, декан факультета економіки та менеджменту, д.е.н., проф.

2011.12.06


Прокопенко О.В.

(Підрозділи 4.5, 6.3)


Зав. кафедрою економіки та бізнес-адміністрування, д.е.н., проф.

2011.12.06


Мельник Л.Г.

(Підрозділи 1.2)


Професор кафедри маркетингу та УІД, д.е.н., проф.

2011.12.06


Тєлєтов О.С.

(Підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 5.3, 6.4)


Заст. зав. кафедри маркетингу та УІД, к.е.н., доц.

2011.12.06


Божкова В.В.

(Підрозділ 4.1)


Доцент кафедри маркетингу та УІД, к.е.н., доц.

2011.12.06


Біловодська О.А.

(Підрозділ 5.2)


Доцент кафедри маркетингу та УІД, к.е.н., доц.

2011.12.06


Олефіренко О.М.

(Підрозділ 3.3)


Доцент кафедри маркетингу та УІД, к.е.н., доц.

2011.12.06


Шипуліна Ю.С.

(Підрозділи 2.1, 5.1)


Доцент кафедри

маркетингу та УІД, к.е.н., доц.

2011.12.06


Махнуша С.М.

(Підрозділ 3.5)


Доцент кафедри економіки та бізнес-адміністрування, к.е.н., доц.

2011.12.06


Шкарупа О.В.

(Підрозділ 4.5)


Доцент кафедри маркетингу та УІД, к.е.н., доц.

2011.12.06


Карпіщенко М.Ю.

(Підрозділ 5.4)


Доцент кафедри маркетингу та УІД, к.е.н.

2011.12.06


Мельник Ю.М.

(Підрозділ 4.2)


Доцент кафедри маркетингу та УІД, к.е.н.



2011.12.06


Міцура О.О.

(Підрозділ 2.2)


Доцент кафедри

економічної теорії, к.е.н.

2011.12.06


Школа В.Ю.

(Підрозділ 4.5)


Старший викладач кафедри маркетингу та УІД, к.е.н.

2011.12.06


Ілляшенко Н.С.

(Підрозділ 2.2)


Заст. декана факультету економіки та менеджменту з навчально-організаційної роботи, старший викладач кафедри економічної теорії, к.е.н.

2011.12.06


Троян М.Ю.

(Підрозділ 4.7)


Старший викладач кафедри маркетингу та УІД, к.е.н.

2011.12.06


Карпіщенко О.О.

(Підрозділи 3.2, 4.4)


Старший викладач кафедри маркетингу та УІД, к.е.н.

2011.12.06


Башук Т.О.

(Підрозділ 6.1)


Старший викладач кафедри маркетингу та УІД, к.е.н.

2011.12.06


Івашова Н.В.

(Підрозділ 4.3)


Фахівець ІІ категорії кафедри маркетингу та УІД

2011.12.06


Шевлюга О.Г.

(Підрозділ 3.3)


Асистент кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Нагорний Є.І.

(Підрозділ 4.6)


Аспірант кафедри
маркетингу та УІД

2011.12.06


Яковлева А.В.

(Підрозділ 6.5)


Аспірант кафедри
маркетингу та УІД

2011.12.06


Голишева Є.О.

(Підрозділ 2.3)


Аспірант кафедри
маркетингу та УІД

2011.12.06


Грищенко О.Ф.

(Підрозділ 3.1)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Домашенко М.Д.

(Підрозділ 3.4)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Овчаренко М.І.

(Підрозділ 6.2)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Олефіренко Ю.О.

(Підрозділ 6.4)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Сагер Л.Ю.

(Підрозділ 4.8)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Росохата А.С.

(Підрозділ 2.2)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Колодка А.В.

(Підрозділ 6.3)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Кисіль Т.В.

(Підрозділ 4.4)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Провозін М.В.

(Підрозділ 5.3)


Аспірант кафедри

маркетингу та УІД

2011.12.06


Сигида Л.О.

(Підрозділ 5.2)


Менеджер з досліджень

«Лабораторія маркетингових рішень»

2011.12.06


Мілютина В.В.

(Підрозділ 5.4)


Здобувач кафедри маркетингу та УІД

2011.12.06


Каленіченко Ю.Б.

(Підрозділ 6.1)


Студентка факультету економіки та менеджменту,
гр. МК-81

2011.12.06



Смірнова Я.І.

(Підрозділ 6.1)



РЕФЕРАТ


Звіт про НДР містить: 316 с., 59 рис., 54 табл., 39 формул, 304 джерела.

Об’єкт дослідження – процеси інноваційного розвитку економічних систем.

Мета роботи – розроблення теоретико-методологічних та методичних підходів до формування механізмів забезпечення інноваційного розвитку економічних систем.

Методи дослідження – системний підхід, аналіз, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення сучасних економічних теорій, сучасні концепції маркетингу та інноватики, порівняльний та статистичний аналіз, метод логічного узагальнення, системно-структурний та факторний аналіз, економіко-математичний аналіз, методи експертних оцінок та структурно-логічного моделювання.

Досліджено міжнародний та національний досвід переходу економічних систем на інноваційний шлях розвитку, в т.ч. окреслено основні чинники оцінки рівня інноваційності в економіці розвинутих країн; запропоновано новітні інструменти визначення стратегічних напрямків інноваційного розвитку.

Проаналізовано організаційно-економічні засади забезпечення інноваційного розвитку, зокрема, визначено місце інформаційного забезпечення в розробці, прийняті та реалізації інноваційних рішень; досліджено вплив технологічних інновацій на ринок технологій і розвиток підприємства; запропоновано методичні основи організації виконання робіт на етапах інноваційного циклу.

Удосконалено маркетингові механізми забезпечення інноваційного розвитку економічних систем. Досліджено регіональний досвід забезпечення інноваційного розвитку: розглянуто інтелектуальний капітал та корпоративну культуру на рівні регіону; запропоновано підхід до оцінки маркетингової привабливості регіону; визначено основні проблеми міського господарства що перешкоджають переходу на інноваційний шлях розвитку.


^ ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК, ІННОВАЦІЯ, КОМПЛЕКС МАРКЕТИНГУ ІННОВАЦІЙ, ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА, МЕХАНІЗМ.

ЗМІСТ


ВСТУП……………………………………………………………………………………..8

^ 1 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК…10

1.1. Теоретичні основи комплексності та суперечності інновацій…………………...10

1.2. Новітня історія інноваційного розвитку…………………………………………...13

1.3. Основні чинники оцінки рівня інноваційності в економіці розвинутих країн….17

2 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛІГІЧНІ ОСНОВИ ПЕРЕХОДУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ НА ІННОВАЦІЙНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ………………………………..22

2.1 Розвиток теоретико – методолічних засад переходу підприємств на інноваційний шлях розвитку …………………………………………………………………………...22

2.2 Трендвотчінг як інструмент визначення стратегічних напрямків інноваційного розвитку…………………………………………………………………………………..34

2.3 Споживчий капітал як рушійний фактор інноваційного розвитку підприємства……………………………………………………………………………..39

3 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОВИТКУ…………………………………………………………………………….…..45

3.1 Інформаційне забезпеченнч розроблення, прийняття та реалізації маркетингових інноваційних рішень……………………………………………………………………..45

3.2 Методичні основи організації виконання робіт на етапах інноваційного циклу..58

3.3 Дослідження впливу технологічних інновацій на ринок технологій і розвиток підприємства……………………………………………………………………………..71

3.4 Формування трикомпонентного показника оцінки рівня економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств……………………79

3.5 Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності: проблеми охорони, місце в потенціалі інноваційного розвитку промислового підприємства…………...87

4 МАРКЕТИНГОВІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ………………………………………………99

4.1 Механізм стратегічного планування маркетингових комунікацій інноваційної продукції вітчизняних підприємств…………………………………………………….99

4.2 Маркетингові основи антикризового управління підприємством………………105

4.3 Івашова Н.В. Місце брендингу у сучасних маркетингових концепціях………..115

4.4 Стимулювання збуту як ефективний інструмент взаємодії контрагентів у ринковому середовищі…………………………………………………………………128

4.5. Управління екологізацією інновацій у системі маркетингу…………………….134

4.6 Маркетингова оцінка ринкових перспектив інноваційної продукції…………...154

4.7 Дослідження підходів до моделювання процесу ухвалення рішення про покупку підприємств-споживачів……………………………………………………………….167

4.8 Дослідження значення комунікацій на підприємстві……………………….……178

5 РЕГІОНАЛЬНИЙ ДОСВІД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ……………………………………………………..……..187

5.1 Інтелектуальний капітал і корпоративна культура в інноваційному суспільстві: аспекти на рівні регіону………………………………………………………………..187

5.2 Маркетингова привабливість регіону як інструмент забезпечення його інноваційного розвитку………………………………………………………………...204

5.3 Проблеми міського господарства в умовах особливостей регіону……………...223

5.4. Складання програми просування освітніх послуг вищих навчальних закладів на основі дослідження абітурієнтів Сумської області…………………………………..233

6 КАДРОВА СКЛАДОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ……………………………………………………………244

    1. Креативність як основа менеджменту інноваційної організації…………………244

6.2 Корпоративна культура організації як економічна категорія: її сутність і зміст.253

6.3 Застосування корпоративної соціальної відповідальності у сучасному веденні бізнесу…………………………………………………………………………………...261

6.4 Системи мотивації працівників промислових підприємств різних класифікаційних категорій…………………………………………………………….270

6.5 Досвід використання нових методів управління персоналом як чинника досягнення успіху в реалізації інноваційної стратегії розвитку підприємств……...281

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….………………287

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………………………...…………………289

.ВСТУП


Аналіз світових тенденцій економічного розвитку і чинників, що його спричиняють, переконливо доводить, що на чільне місце вийшли інновації, і їх роль неухильно зростає. Цим обумовлений інтерес науковців і практиків до проблематики інноваційного розвитку, обґрунтування вибору його найбільш раціональних шляхів, управління інноваційними процесами переходу економіки на інноваційний розвиток. Інноваційний шлях розвитку для України, як і для будь-якої цивілізованої країни, не має альтернатив, оскільки зволікання з переходом до нього загрожує системним відривом від передових економічно розвинених країн через несумісність технологій, системи управління, стандартів якості життя тощо, подолати який буде практично неможливо.

Перехід вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку тісно пов'язаний з проблемами пошуку та аналізу наявних можливостей з метою вибору оптимальних шляхів їх реалізації на основі творчого використання новітніх наукових досліджень, вітчизняного та зарубіжного досвіду. Окрім того пошук можливостей для переходу до інноваційного розвитку ускладнюється рядом проблем, серед яких варто відзначити: неоднозначність, неопрацьованість підходів до оцінки наявного інноваційного потенціалу суб’єктів господарювання; відсутність дієвих інструментів вибору найбільш ефективних з погляду зовнішніх і внутрішніх умов напрямків інноваційного розвитку; труднощі у залученні необхідних обсягів ресурсів для забезпечення інноваційної діяльності підприємств; недостатня увага до проблем розвитку і неефективного використання інтелектуального потенціалу взагалі; безсистемність і слабка дієвість комплексу заходів з просування інноваційних розробок на ринок, та ін. Перелік проблем можна продовжувати. Їх вирішення потребує значних зусиль науковців і фахівців-практиків, оскільки ігнорування існуючих проблем практично позбавить Україну перспективи входження на рівних правах у співробітництво цивілізованих країн.

Економічно розвиненими країнами світу, накопичено значний досвід в питаннях орієнтації економіки на інноваційний шлях розвитку. Проте пряме його перенесення, без відповідної адаптації, на в практику вітчизняного господарювання лише дискредитує саму ідею інноваційного прискорення.

З цих позицій важко переоцінити роль інновацій, спрямованих на вирішення окресленого кола проблем. Саме на це й зорієнтовані дослідження колективу кафедри маркетингу Сумського державного університету, результати яких наведено у даному звіті. Викладені результати досліджень колективу авторів у сукупності спрямовані на вдосконалення теоретико-методологічних основ формування механізмів забезпечення інноваційного розвитку економічних систем. Значна частина теоретичних розробок доведена до рівня методик і рекомендацій, застосування яких проілюстроване фактичними матеріалами практичної діяльності вітчизняних підприємств і установ. Не претендуючи на вичерпність аналізу і однозначність отриманих результатів, авторам вдалося підійти до вирішення низки проблем формування механізмів забезпечення інноваційного розвитку економічних систем.


^ 1 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

1.1 Теоретичні основи комплексності та суперечності інновацій


Довгий час під узагальнюючим терміном інновація розумілося певне інженерне рішення (технічне нововведення). На сьогодні інновація – будь яке нове явище в менеджменті, економіці, медицині, юриспруденції, філології та т. ін., тобто в усьому, чого прямо чи непрямо може торкатися політична діяльність на міжнародному, загальнодержавному, регіональному чи місцевому рівні [1]. Існують так звані генератори ідей, особи, що самостійно приєднуються до тієї чи іншої ідеї, і решта, яких опановує ідея під впливом тих чи інших чинників часто без їх особистого бажання. ідея повинна мати чітке юридичне забезпечення, що не дозволяє в процесі її реалізації вийти за межі визначеного напрямку, а в подальшому набуває вигляду закону чи підзаконного акту, що позитивно сприймається більшістю населення країни.

Тобто, можна допустити, що послідовність впровадження інноваційних напрямків така: ідея→PR - діяльність→реалізація. Такий підхід в інноваційному розвитку, прийнятний в багатьох країнах світу, не завжди спрацьовує в постсоціалістичних країнах. Певною мірою це залежить від економічного стану країни, але тільки певною мірою. За останні 15–20 років виявилися такі немаловажні чинники.

1. Масштаб держави:

а) що впливатимуть на світовий розвиток за будь-яких обставин (Росія, Китай);

б) що можуть впливати на події у світі за певних умов (Україна, Польща), наприклад, без участі України розпад Радянського Союзу не здійснився б, бо за багатьма узагальнюючими показниками РСФСР складала 3/5 від СРСР, Україна – 1/5, а всі інші 13 республік теж 1/5; в) що суттєво не впливають на світові події (Таджикистан, Румунія, Болгарія).

2. Однорідність населення і її відповідність федеративності устрою держави. Росія і Грузія – федеративні держави, країни Прибалтики і Таджикистан – унітарні. Роз’єднання Чехословаччини на Чехію та Словаччину пройшло спокійно і на користь обом новим країнам. Збереження багатонаціональної Росії як держави принесло покращання політичної ситуації для всіх її народів від великоросів до чеченців. Навпаки, грузинське керівництво, що силоміць увесь час хоче утримати в своєму складі Абхазію та Південну Осетію, найбільше шкодить самій Грузії. Навпаки у здавалося б приблизно такій же Вірменії внутрішній клімат набагато кращий, внаслідок її унітарності. Найцікавішим є приклад унітарної України. Здавалося б політична пропаганда роз’єднання під час президентських виборів 2004 року ніяк не роз’єднала народ України. Навпаки, можливість відокремлення від України Галичини, що більше шести століть входила до складу держав поза межами України, як ідея народилася під час аналогічних виборів 2010 року і на сьогодні не є вже такою неймовірною.

3. Менталітет народу є наступним чинником сприйняття тих чи інших інноваційних моделей розвитку. Наприклад, в Російській імперії та Радянському Союзі завжди досить високим був авторитет військового. Тому Росія змогла зберегти потужну армію, попри незрівнянно більшій кількості негараздів, ніж, наприклад, в Україні. Україна ж в силу того, що професійної армії з часів Київської Русі практично не мала, втратила не тільки військо, а й значною мірою один з найпотужніших в Європі військовий технічний потенціал (виробництво танків, балістичних ракет тощо).

4. Особистісні якості політичного лідера країни (саме лідера, а не президента, прем’єра, керівника парламенту, хоч кожен з них і може безпосередньо ним бути). Якщо відкинути ті чи інші політичні симпатії чи антипатії, то можна стверджувати, що Б. Єльцин, О. Лукашенко, В.Путін, М.Саакашвілі, В. Янукович належать до сильних лідерів, а М.Горбачов, Л. Валенса, В. Ющенко – до слабких.

Результати інновацій в економіці можна спостерігати на прикладі тих чи інших економічних показників, наприклад зростання ВВП на одного мешканця країни. Наприклад, у 1959 році на одного сінгапурця ВВП складав близько $ 400, у 1990 році – $ 12200, у 2005 році – $ 27490, у 2010 – більше за 43000 (попередні дані) [1,2].

Залежно від предметного змісту розрізняють технічні (нових продуктів або нових технологій) і соціальні (економічні, організаційні, культурні) інновації. На практиці більшість інновацій є комплексними, тобто включають як технічні, так і соціальні компоненти, тому і їх ефективність носить комплексний (системний) характер.

На практиці більшість інновацій включають як технічні, так і соціальні компоненти, а їх (інновацій) ефективність має комплексний характер. Сутність інновацій складає інноваційна діяльність, тобто діяльність із досягнення нових результатів, засобів і способів їх одержання та переборення рутинних компонентів традиційної діяльності. При цьому виділяють радикально нову та вдосконалюючу діяльність.

Будь-який технічний інноваційний процес включає в себе такі стадії: 1)дослідження; 2) перше виробниче освоєння нововведення (дослідний зразок або перша промислова партія); 3) розгорнення його випуску в масштабах, достатніх для задоволення суспільної потреби; 4) використання інновацій кінцевими споживачами, сервіс тощо; 5) утилізацію використаного виробу.

Для соціальних нововведень, аналогічний за суттю інноваційний процес, має окремі особливості.

Але, інноваційний розвиток, значною мірою, суперечливе явище. Первісними є протиріччя між інноваційною та традиційною діяльністю, але на практиці ще гостріший характер набувають протиріччя всередині самої інноваційної діяльності – між радикальними її видами, та тими, що вдосконалюються. З погляду конструктивної еволюції виробів існують такі три етапи нововведень: покращання параметрів виробу при незмінному технічному рішенні, перехід до більш раціонального технічного рішення або структури, перехід до раціональнішого фізичного принципу дії [3].

Вдосконалюючі інновації добре співіснують з існуючими організаційними структурами, еволюційно вписуючися в них, а радикальні, вибухаючи в їх середині, викликають сильну протидію. Другий тип протиріч пов’язаний із розподілом праці між учасниками інноваційного процесу: ініціаторами, організаторами, розробниками, виробниками, користувачами та іншими суб’єктами економічної діяльності. Кожна з таких груп має свої (корпоративні) інтереси, що нерідко істотно відрізняються від інтересів інших.

Саме це і визначає і їх різне ставлення до конкретної інновації, яке може приймати самі різні форми між полярними полюсами: ініціативи і сприяння та бездіяльності і протидії.

Ці соціокультурні параметри поєднані з професійним управлінським консультуванням відносно інноваційних процесів, здійсненням спеціалізованого навчання персоналу, сприйнятливого до інновацій та розвитком його інноваційних здібностей дають змогу позитивно вплинути на розвиток країни в цілому.


^ 1.2 Новітня історія інноваційного розвитку


Динамічний інноваційний науково-технічний та економічний розвиток країн світу дає змогу із загальної сукупності людської діяльності виділити чотири типи існуючих інновацій. Перші – стосуються потреб економіки та виробництва (створення нової продукції, нових технологій, галузеві тощо), другі – соціальних і побутових потреб людини, треті – освіти та духовного світу людини, четверті – політичних (зовнішніх і внутрішніх) проблем. 1.Протиріччя при переході до застосування деяких нової продукції, нових технологій, галузеві стосуються, наприклад: заміни традиційних товарів широкого вжитку їх разовими варіантами, які не є покращанням якісних характеристик саме продукту; нових технологій заміни природних матеріалів штучними, недовговічними або шкідливими; аграрної галузі, для якого інтенсивне використання хімічних добрив для сільських угідь привело до того, що через 20–30 років їх застосування різко збільшилися відповідні онкозахворюваня та зменшився середній вік життя людини.

2. Другі протиріччя – у задоволенні соціальних і побутових потреб людини. Так, швидке вирощування та термінове приготування харчових продуктів, що є геномодифікованими, призвело до ожиріння значної частини населення багатьох країн. Інноваційна реклама, яка пропонує не новий продукт, а стиль життя обов’язково разом із пляшкою пива, вже згубно вплинуло на ціле покоління молодих людей, які вважають людськими цінностями не вести здоровий образ життя чи мати багатодітну родину, а щоденно пити пиво.

3. Інновації у далеко не найкращий бік змінюють духовних світ людини. Якщо елементарна рахівниця постійно “тренувала мозок” того, хто нею користувався, а не знати таблицю множення було соромно, то зараз багато хто, натискаючи кнопки калькулятора, вважає останнє взагалі зайвим, читання книжок замінюється інтернетним сурогатом, знання та творчу майстерність замінюють тести, які придатні тільки для тих чи інших телевізійних ігор, спілкування між людьми замінюють ті чи інші віртуальні контакти.

4. Протиріччя інновацій у політиці стосуються зовнішніх нововведень, коли, наприклад, розроблені сценарії так званих кольорових революцій, призводять до створення нових досі невідомих в Україні, Грузії, Киргизстані та інших країнах проблем, або внутрішніх, коли використання інноваційних політтехнологій роблять практично неможливим прихід до влади партіям чи окремим особистостям, що дійсно є представниками, наприклад, людей найманої праці, середня кількість яких серед населення будь-якої країни не менше 90%, а просувають представників капіталу та власників “заводів, земель, пароплавів”, кількість яких ніяк не більше 10% серед населення тієї чи іншої держави.

Комплексний та суперечливий характер інновації означає, що для її успіху важливим є і синергетичний ефект, який базується на тому, що, наприклад, технічна інновація має бути ще й підкріплена покращанням організаційних, економічних та інших параметрів, політична – соціальних, правових тощо. Але й тут існують певні протиріччя. Інновації в банківській діяльності, особливо це характерно для банків США, провокують виникнення глобальних криз, що виникають приблизно через 40 років (криза 30-х, 70-х років минулого століття та 2008–2010 рр. нинішнього, дрібніших – один раз на 10 років: кінець 70-х, 80-х, 90-х років), а бажання підтримати ті чи інші країни, що інтегровані до загальноєвропейської економіки, позначаються на стабільності валюти (приклад з кризовим економічним станом Ісландії, Греції, та деяких інших держав Європи).

Вже можна побачити певні закономірності, отже передбачити хід кризи і певною мірою захистити національну економіку. Планова економіка при багатьох її недоліках – постійного дефіциту тих чи інших товарів внаслідок негнучкої політики ціноутворення, загальної невисокої якості вироблюваної продукції, поступового знецінення грошової одиниці (купівельна спроможність одного радянського карбованця 1961 року наприкінці 80-х років минулого століття дорівнювала 40 копійкам) – не давала за порівняно короткий термін часу такого різкого скорочення обсягів випуску продукції (з вересня 2008 до червня 2009 років на 30%), галопуючої інфляції (дефолт 1998 року знизив курс національних валют відносно долара в Україні вдвічі, в Росії – втричі; нинішня криза – відповідно на 40–50% та 30–40%), масового безробіття, і, як наслідок, зниження життєвого рівня основної маси населення. Але, увійшовши до СОТ, Україна стала учасником світового інтеграційного процесу глобалізації і повинна мати організаційні, юридичні та соціальні підходи до захисту своєї економіки.

Проблеми глобалізації сучасної світової економіки зумовлені бажанням країн так званого “золотого мільярду” забезпечити сталий соціально-економічний розвиток для своїх країн. Це і використання енергоресурсів у необхідному обсязі, і вивіз капіталу для виробництва продукції в країни, які не належать до “золотого мільярду”, через дешеву робочу силу, і проникнення на їх ринки зі своїми товарами, і поява останнім часом завдяки болонським угодам можливості “викачування молодих мозків” тощо. Тому, якщо велика депресія вразила більшою мірою найпотужнішу економіку США, а криза 70-х років розвинені європейські країни, то на сьогодні їм вдалося швидко припинити падіння виробництва за рахунок скорочення використання іноземної робочої сили, об’єднання підприємств та капіталів, націоналізації компаній тощо. Економічний стан інших країн продовжує погіршуватись. Наприклад, Україна з початку 2009 року одержала декілька мільярдів умовних одиниць для підтримки своїх банків, що ніяк не зміцнило вітчизняну валюту, не припинило небезпеку закриття потужних виробництв (тільки в Сумах під загрозою АТ “Селмі” та ВО “Резинотехніка”), значно погіршило міграційні процеси (із-за кордону на Батьківщину повертаються низькокваліфіковані працівники середнього віку, а від’їжджають здебільшого молоді й кваліфіковані, але не з метою заробити грошей, а залишитися там на постійне проживання). Крім того, спрямована на зменшення кількості сильних студентів у регіонах політика вищої школи тільки підсилює диспропорційність соціально-економічного розвитку України.

Поліпшити існуючу ситуацію і зменшити вплив кризових явищ у подальшому можливо. Насамперед це врахування часу їх передбачуваного початку при розробці національних стратегій розвитку. Моделі інноваційних стратегій України мають пов’язати окремі галузеві прогнози та програми дій в єдину систему. До кризи 2008–2009 рр. більшість країн була не готова. Другою необхідною умовою має стати підтримка вітчизняного товаровиробника. Для цього потрібно проводити широкомасштабні маркетингові дослідження на рівні держави і галузей. Як показує досвід, на сьогодні ні окремі консалтингові фірмі, ні тим більше підприємства цього зробити не в змозі. Маркетинг більшості підприємств є фрагментарним, а не комплексним, а тим більше інноваційним. Третьою умовою є підтримка у господарській діяльності країни ролі регіонів, визначальною рисою якої є поєднання загальнодержавних інтересів і територіальних можливостей.

Особливої уваги заслуговує сільське господарство, яке внаслідок скорочення робочих місць на промислових підприємствах може одержати певні трудові ресурси. Підкріпленням агроекономічної політики держави мають бути два чинники: зміна державної політики при підготовці відповідних фахівців (сільськогосподарського профілю й вчителів) та поліпшення інфраструктури сіл і невеликих міст.




залишити коментар
Сторінка1/16
Ілляшенко С.М
Дата конвертації06.12.2012
Розмір4.16 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх