Реферат-конспект містить усі основні положення тексту, ілюстративний матеріал, аргументи, відомості про методи дослідження І можливості їх використання; реферат-резюме icon

Реферат-конспект містить усі основні положення тексту, ілюстративний матеріал, аргументи, відомості про методи дослідження І можливості їх використання; реферат-резюме


Схожі
Ну «ЛП» технологічні вимірювання та прилади лекція 1 Основні відомості про вимірювання...
Реферат курсова робота містить 53 сторінок комп’ютерного тексту, 6 таблиць, 3 рисунка...
Реферат звіт про науково-дослідницьку роботу: с. 8...
Науковий реферат...
Реферат на тему...
План лекції Методи дослідження функцій цнс. Нейрон як структурна та функціональна одиниця цнс...
Реферат на тему...
Міністерство освіти І науки України положення про самостійну роботу студентів донбаської...
Реферат Звіт про ндр: 47 с., 18 табл., 4 рисунків, 35 джерел...
Міністерство освіти І науки україни...
Чернігівська державна обласна універсальна наукова...
Реферат роботи...



1. РЕФЕРАТИВНІ ТА НАУКОВІ РОБОТИ


Реферат (від лат. refere – доповідати, повідомляти) – стислий виклад змісту наукової праці, статті. Мета реферату – передати головний зміст певного джерела або основних поглядів на якусь проблему за матеріалами кількох джерел. Як анотування, реферування має на меті скоротити обсяг первинного тексту, зберігаючи його основний зміст.

Види рефератів:

  • реферат-конспект – містить усі основні положення тексту, ілюстративний матеріал, аргументи, відомості про методи дослідження і можливості їх використання;

  • реферат-резюме – містить тільки ті основні положення, що стосуються основної теми реферованого тексту, уся додаткова та другорядна інформація відсутня.

Процес підготовлення реферату має такі етапи:

      1. Вибір теми (вона має бути актуальною й цікавою, бажано, щоб містила яку-небудь проблему або суперечність).

      2. Добирання відповідних джерел.

      3. Ознайомче читання джерел, аналіз текстів. Аналізуючи текст, потрібно оцінити, який матеріал доцільно використати в рефераті. Зокрема потрібно звернути увагу на такі елементи тексту:

  • факти, що неодмінно мають бути відображені в рефераті;

  • нові ідеї і гіпотези, експериментальні дані, якісно нові явища, процеси та ін. Ця група елементів підлягає максимальному відображенню в рефераті; тут допустимі лише текстові скорочення без втрати інформації, наприклад, заміни ускладнених конструкцій роздумів більш лаконічними фразами;

  • дані, що не є принципово новими: традиційні методи, загальновідомі формулювання, цифровий матеріал і т.п. Вони подаються в рефераті вибірково, залежно від значення й мети реферування, і можуть бути представлені в узагальненому й анотованому вигляді;

  • аргументи, пояснення, приклади та інша інформація роз’яснювального й ілюстративного характеру. Як правило, вони або не включаються у реферат, або подаються в анотованому вигляді.

      1. Складання плану.

      2. Конспектування джерел.

      3. Систематизація записаної інформації за складеним планом.

      4. Написання тексту.

Вимоги до складання реферату:

  • об’єктивність (необхідно передати погляди саме автора твору);

  • повнота (потрібно передати всі основні положення твору);

  • чітка композиція (реферат повинен складатися з трьох частин: вступ, основна частина, висновки).

Наукова робота (курсова, магістерська)письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел. Наукові роботи пишуться для виявлення знань студентами конкретної дисципліни на певному етапі (закінчення курсу або повного циклу навчання у внз).

Курсова робота – це студентське наукове дослідження. Оскільки вона пишеться зі спеціального предмета або за обраним фахом, то її призначення – виявити рівень навичок самостійної наукової діяльності.

До курсових та дипломних робіт висуваються такі вимоги:

  • вони повинні торкатися розв’язання актуальних і перспективних проблем сучасного розвитку певної науки;

  • вони мають демонструвати знання автором літератури з теми, історії досліджуваної проблеми;

  • ці роботи повинні розкривати вміння студента чітко характеризувати предмет дослідження, узагальнювати результати, робити висновки.


^ 2. ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ РЕФЕРАТИВНОЇ ТА НАУКОВОЇ РОБОТИ


Структура наукової роботи передбачає наявність таких елементів:

  1. Титульна сторінка.

  2. Зміст.

  3. Вступ: загальна характеристика роботи.

  4. Основна частина.

  5. Висновки.

  6. Список використаних джерел.

  7. Додатки (за необхідністю).


2.1. Титульна сторінка


Титульна сторінка повинна містити такі дані:

  • повна назва міністерства, під грифом якого виконано роботу;

  • повна назва навчального закладу, в якому виконано роботу;

  • назва кафедри, під керівництвом якої виконується робота;

  • тема роботи;

  • тип роботи: реферат, курсова, дипломна, магістерська;

  • вихідні дані автора роботи: курс, факультет, спеціальність, прізвище, ім’я, по батькові (зазначаються повністю);

  • відомості про наукового керівника: науковий ступінь, посада, прізвище, ім’я, по батькові;

  • місце, рік виконання роботи.


Наведемо зразки оформлення титульних аркушів для курсової роботи та реферату.


Зразок 1


^ МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ


Кафедра вищої математики


^ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ DERIVE

У КУРСІ «ВИЩА МАТЕМАТИКА»


Курсова робота

студента (студентки) ІІ курсу

факультету заочного навчання

групи ЕПСз-11-1

Коваленка Іллі Вадимовича


Науковий керівник: професор

Васильченко Сергій Антонович


Харків – 2012




Зразок 2





Титульна сторінка не нумерується, може оформлюватися за допомогою шрифтів різного розміру, жирності; розміщення інформації повинно бути пропорційним, виглядати естетично. Крапки в кінці речень не ставляться, слово «тема» в назві роботи не пишеться, сама назва в лапки не береться (крім назви предметів, комп’ютерних програм тощо, які досліджуються).

2.2. Оформлення змісту наукової роботи


Зміст – це наступна після титульної сторінка роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, вступу, загальних висновків, списку використаних джерел.

Зразок оформлення змісту наукової роботи:

ЗМІСТ





ВСТУП…………………………………………………………….

3

РОЗДІЛ 1. Поняття інформаційної безпеки……………………

5

    1. . Визначення інформаційної безпеки……………………...

5

    1. . Види, об’єкти та суб’єкти інформаційної безпеки……...

11







РОЗДІЛ 2. Захист інформаційної безпеки……………………..

17

2.1. Основні принципи забезпечення захисту інформації……..

17

2.2. Форми і засоби забезпечення інформаційної безпеки…….

23







ВИСНОВКИ………………………………………………………

30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..

32

ДОДАТКИ…………………………………………………………

33



2.3. Вступна частина наукової роботи


Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави й вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Вступна частина повинна містити такі частини:


^ Актуальність теми (зазначається в усіх видах робіт)


Шляхом критичного аналізу та зіставлення з відомими розв’язаними проблемами обґрунтовується актуальність, доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання.


^ Огляд літератури (для усіх видів робіт)


Для з’ясування стану розроблення обраної теми складається стислий огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що ця тема ще не розкрита (або розкрита частково) і тому вимагає подальшого розроблення. В огляді називають та критично оцінюють публікації, прямо і безпосередньо причетні до теми дисертації.


Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами

(для магістерських робіт)


Стисло викладається зв’язок обраного напряму досліджень із планами організації, де виконано роботу. Наприклад: Курсову (дипломну, магістерську) роботу виконано в науковому семінарі (назва) відповідно до тематичного плану наукових досліджень «Нові інформаційні технології та системи» кафедри мікроелектроніки, електронних пристроїв та приладів Харківського національного університету радіоелектроніки.


^ Мета й завдання дослідження (для усіх видів робіт)


Формулюються мета роботи, а також завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета тісно переплітається з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме розв’язується у дипломній (магістерській) роботі. Завдання дослідження мають бути підпорядковані його меті. Як правило, формулюється від чотирьох до семи завдань. Використовуються такі найбільш прийнятні слова, як: виділити, визначити, виявити, відпрацювати, встановити, дослідити, запропонувати, здійснити, обґрунтувати, охарактеризувати, покращити, проаналізувати, розкрити, розробити, удосконалити, узагальнити тощо.


Обєкт та предмет дослідження(для усіх видів робіт)


Об’єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і береться дослідником для вивчення. Предмет – це те, що знаходиться в межах об’єкта; це той аспект проблеми, досліджуючи який, ми пізнаємо цілісний об’єкт, виокремлюючи його головні, найбільш суттєві ознаки. Наприклад: Об’єкт дослідження – інтернет в умовах формування інформаційного суспільства. Предмет дослідження – особливості впливу інтернету на формування інформаційного суспільства. Отже, об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться як загальне й часткове. Предмет наукової роботи частіше збігається з формулюванням її теми або є дуже близьким до неї.


^ Методи дослідження (для магістерських робіт)


Подається перелік методів дослідження, використаних для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а стисло та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося за допомогою того чи іншого методу. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження може відбуватись  на двох  рівнях:  емпіричному  (коли здійснюється процес накопичення фактів) і теоретичному (на якому здійснюється узагальнення знань), відповідно до цих рівнів загальні методи пізнання умовно поділяються на дві групи:

    • ^ Методи емпіричного дослідження:

Спостереження – це систематичне цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності, які виступають об’єктами дослідження.

Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою dстановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком об’єктам дослідження.

Узагальнення – логічний процес, що здійснюється шляхом переходу від специфічних рис до виявлення загальних ознак (властивостей, відношень тощо), притаманних певним предметам.

Вимірювання – це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об’єкт.

Експеримент – науково поставлене дослідження, спостереження над досліджуваним явищем у певних умовах. Це такий метод вивчення об’єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосовує звичайні умови, необхідні для виявлення відповідних властивостей.

    • ^ Методи, що можуть бути застосовані на емпіричному і теоретичному рівнях:

Абстрагування – це уявне відсторонення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв´язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника.

^ Аналіз – це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини з метою його детального вивчення.

Синтез – це, навпаки, з´єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Індукція – це умовивід від часткового до загального, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас у цілому.

Дедукція – це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини.

Моделювання – заміщення досліджуваного об´єкта іншим, спеціально для цього створеним. Під моделлю розуміють уявну або матеріально реалізовану систему, котра, відображаючи чи відтворюючи об´єкт дослідження, здатна замінити його так, що вона сама стає джерелом інформації про об´єкт пізнання.


^ Наукова новизна одержаних результатів (для магістерських робіт)

У науковій роботі необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни. Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи увагу на рівні досягнутої новизни.


^ Практичне значення одержаних результатів

(курсових та магістерських робіт)


Подаються відомості про використання результатів дослідження або рекомендації щодо їх використання. Наприклад, після завершення курсових робіт йтиметься про розширення, поглиблення напрацьованого матеріалу в дипломних, магістерських дослідженнях.


^ Апробація результатів роботи (для магістерських робіт)


Указується, де оприлюднювалися результати досліджень. Для студентських робіт це зазвичай обговорення в науковому семінарі, виступ на студентських наукових конференціях (подається назва конференції, вказуються повна назва закладу, число, місяць, рік), виступ на засіданні студентського наукового товариства (вказуються число, місяць, рік) тощо.

Стандартні мовні звороти, що використовуються у вступній частині наукової роботи


^ Структурні елементи вступу

Стандартні мовні звороти

1

2

Актуальність теми

дослідження

^ Актуальність роботи полягає у тому, що…

Проблема має першочергове (наукове, практичне й теоретичне, важливе) значення, адже в ній…

Проблема є актуальною на сьогоднішній день (на даному етапі), тому що…

Ця проблема не втратила свого значення (актуальності), тому що…

^ Тема наукової роботи і зараз залишається важливою (актуальною), тому що… та ін.

Огляд літератури



З цієї ( зазначеної) проблеми існує чимала кількість наукових праць…

Наявна значна кількість наукових праць, присвячених цій проблемі (темі)…

^ З цієї теми існує недостатня кількість публікацій, (досліджень, робіт)…

Теоретичною основою роботи є праці вітчизняних і

зарубіжних учених… (прізвища дослідників).




^ Дослідження в галузі… здійснені такими вченими… (перелік прізвищ).

З точки зору авторів…

На думку деяких дослідників (багатьох дослідників, учених, авторів),…

У різних джерелах наводяться…

^ Автори зазначають (вважають, стверджують, висловлюють думку, вбачають, переконані), що…

Мета і завдання

дослідження

^ Мета роботи полягає в розкритті (у вивченні, дослідженні)…

Метою роботи є вивчення (дослідження)…

Реалізація (досягнення) поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань…

Мета дослідження обумовила його завдання…

^ Для реалізації зазначеної мети передбачається розв’язання таких завдань…

Метою передбачено вирішення таких завдань…



1

2

Об’єкт та предмет дослідження


Обєкт (предмет дослідження) –…

Обєктом (предметом)дослідження став…

Обєктом (предметом) вивчення в роботі є…

Перелік методів дослідження

^ У роботі використано такі методи дослідження, як…(їх перелік).

Автор роботи використав такі методи наукового дослідження:…

Основними методами дослідження є…

Базовим (основним) методом є …(назва методу), який дозволив (довів, дав можливість)…

Наукова новизна одержаних результатів


^ Вперше одержано (удосконалено, дістало подальший розвиток)…

Вперше розроблено нову систему… з використанням відомих (нових) принципів…

Вперше здійснено комплексне вивчення…

Сформульовані й змістовно обґрунтовані…

^ Доведено залежність між…


2.4. Основна частина наукової роботи


Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюються висновки (декілька абзаців).

У розділах основної частини подають:

  • огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження;

  • виклад основних методів дослідження;

  • експериментальну частину і методику досліджень;

  • проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

  • аналіз і узагальнення результатів досліджень.

Перший розділ роботи є оглядово-теоретичним. В огляді літератури за темою окреслюються основні етапи розвитку наукової думки з обраної проблеми. Стисло, аналітично висвітлюючи роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, що залишилися невирішеними, й, отже, визначити своє місце в розв’язанні проблеми. Обов’язкова умова – залучення максимальної кількості науково-критичних робіт. Матеріал може викладатися по-різному: або в хронологічній послідовності, або за принципом зіставлення позитивних і негативних оцінок явища, яке досліджується. Реферування не повинно бути безстороннім, зводитися до розгорнутого переказу джерел або набору цитат із них, оскільки завдання цього етапу роботи – вироблення власного погляду на досліджувану проблему в контексті основних концепцій її бачення науковцями. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини роботи.

У першому розділі також визначається зміст теоретичних понять, за допомогою яких здійснюватиметься дослідження, обґрунтовується перевага того чи іншого їх визначення, яким студент послуговуватиметься в роботі.

^ У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи розв’язання завдань і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. Теоретичні роботи спрямовують на розкриття методів розрахунків, гіпотез, які розглядають, експериментальні – на принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

У наступних розділах із вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Студент повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів, їх зіставлення з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць.

У висновках викладають найважливіші отримані наукові та практичні результати, формулюють розв’язану наукову проблему (завдання) та значення її для науки і практики. Також розкривають методи вирішення поставлених в роботі завдань, наголошують на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовують їх достовірність.


Стандартні мовні звороти, що використовуються в основній частині наукової роботи


^ Змістові елементи тексту

Стандартні мовні звороти

1

2

Огляд літератури:

а) вказівка на джерело інформації


1

^ Деякі автори пропонують…

Дослідники (учені, фахівці) дотримуються думки, що…

У різних джерелах наводяться…

Учений… вважає (висловлює думку, зазначає, переконаний, наголошує), що…

^ На думку вчених (дослідників, науковців, фахівців галузі…), …

Більшість авторів зазначає (вказує, підкреслює), що…

2




Інша група вчених дотримується протилежної (іншої) точки зору щодо…

б) посилання на авторську інтерпретацію

^ Автор дослідження звертає увагу на…

За нашими спостереженнями,…

Дотримуємся дещо іншої думки…

На наш погляд,…

На нашу думку,…

На перший погляд,…

Посилання на вже відому інформацію

^ Відомо (загальновідомо, загальновизначено, звісно), що…

З офіційних джерел відомо, що…

З історії розвитку галузі… відомо, що…

Нагалаємо, що…

Як відомо, …

Як правило, …


Авторська впевненість



^ Автор вважає, що…

Доцільно буде нагадати, що…

Автор наголошує на тому, що…

Безперечним є той факт, що…

Вважаємо за потрібне сказати (зазначити, наголосити, підкреслити), що…

Безперечно, що…

^ Тому вважаємо, що…

Варто зазначити, що…

Зважаючи на це, ...

Зважаючи на суперечливість різних підходів щодо проблеми…, ми вважаємо очевидною перевагу…

^ Звичайно (зрозуміло, очевидно, цілком зрозуміло), що…

Наголошуємо, що…

Необхідно зазначити, що…

Потрібно (необхідно) наголосити (зазначити, врахувати), що…

Як бачимо, …

Авторське припущення

^ Виходячи з…, можна зробити припущення, що…

Для підтвердження…

Здається,…

Можливо,…

Можемо стверджувати, що…

У даному випадку можна стверджувати, що…


1

2

Наведення прикладів, фактів

^ Аналогічний приклад:

Іншим прикладом є…

Наведемо кілька прикладів…

Для доказу цього подаємо приклад…

Спробуємо навести приклади…

Як приклад…

Вказівка на зв'язок з попереднім



^ Аналіз наведеного матеріалу дає можливість…

Аналіз розглянутого матеріалу свідчить про…

Виходячи з вищевикладеного (вищезазначеного),…

Вищенаведені факти дають підставу стверджувати…

^ Загальний аналіз свідчить, що…

З огляду на вищесказане (вищезазначене),…

З прикладів видно, що…

З цього випливає, що…

На підставі… можна вважати, що…

Проведене дослідження свідчить про те, що…

Розглянуті приклади доводять, що…

^ Грунтуючись на положенні про…,

Як було вже зазначено, ми…

Як вже згадувалось,…

Як показало дослідження,…

Вагоме значення для нашого дослідження має (мають)…

^ Важливим є також питання…


Привернення уваги до інформації

Варто звернути увагу на…

Для наочного висвітлення…

^ Зауважимо, що…

Звернемо увагу, що…

Зупинимося (ще) на…

Надзвичайно важливим для… є…

На окрему увагу заслуговує той факт, що…

Не менш важливим є…

Окремо варто виділити…

Зупинимося на…

Перейдемо до…

Особливої уваги заслуговують (потребують)…

Певну роль у… відіграє такий чинник, як…

Розгляньмо ще…

Варто розглянути…

Стрижневим для вирішення цієї проблеми є

1

2




такий підхід:…

Цікавим (з точки зору…) є…

Узагальнення,

підсумок, висновок

^ Аналіз… дозволяє зробити такі висновки:…

Аналізуючи матеріал, можна дійти висновку, що…

Аналізуючи помилки, приходимо до висновку, що…

Підводячи підсумки, хотілося б зазначити, що…

^ Підсумовуючи результати здійсненого дослідження (аналізу), зазначимо (підкреслимо, можна зазначити, можна підкреслити, необхідно зауважити), що…

Підсумовуючи викладені точки зору,…

^ Розглянувши наведені факти, можна зробити такі висновки…

Узагальнюючи сказане, треба зауважити, що…

Логічна послідовність під час викладення

інформації



Спочатку…

Насамперед потрібно зауважити, що…

^ Завдяки тому, що…

Виходячи з розуміння того, що…

Таким чином,…

Однак…

Незважаючи на те, що…

По-перше,…; по-друге,…

Беручи до уваги…,

Говорячи про…,

Тепер розглянемо…

Торкаючить питання про…,

Обгрунтовуючи точку зору про…,

Виходячи з того, що…

Щодо питання про…

Крім того,…

У свою чергу…

На закінчення…


^ 3. ДОТРИМАННЯ СТАНДАРТІВ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ

НАУКОВИХ РОБІТ


3.1. Загальні вимоги до технічного оформлення наукових текстів


Готуючи реферативні та магістерські роботи, наукові статті та доповіді, студенти часто стикаються з проблемою їх грамотного оформлення. Потрібно зазначити, що таких вимог достатньо багато. Крім того, вони періодично змінюються. Нині є чинними загальні вимоги й правила, що зазначені в ДСТУ 3008 – 95. «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Подавати в науковій роботі таблиці, формули та ілюстрації також необхідно відповідно до вимог нормативних документів.

Робота набирається на комп’ютері, роздруковується на стандартних білих аркушах формату А 4 (210 на 297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Відступи: верхнє, нижнє та ліве поле – 20 мм, праве – 10 мм, абзац – 0,6 см.

Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкуються великими літерами, без лапок, симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються прописними літерами (крім першої великої), без лапок, з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкуються прописними літерами, крім першої великої з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 – 4 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

На одній сторінці допускається не більше двох виправлень.


3.2. Вимоги до нумерації сторінок, розділів та підрозділів


Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші і на аркуші, де розміщений зміст роботи, номер сторінок не ставиться, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки після цифри.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином, починаючи зі вступу (це третя сторінка, якщо робота не містить анотації та списку умовних позначень). Не нумеруються лише їх заголовки. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться. Наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу.

Наведемо приклад розміщення на сторінці назв розділу, підрозділу роботи:


РОЗДІЛ 1


Основні статистичні оцінки багатофакторного рівняння регресії


    1. Вибіркові похибки коефіцієнтів множинної регресії


(^ Далі йде текст роботи)


Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапки. У кінці номера крапка не ставиться, наприклад: 1.3.2 (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумеруються у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.


3.3. Вимоги до оформлення ілюстрацій, таблиць, формул


Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки тощо) і таблиці слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». На всі ілюстрації в роботі повинні бути посилання. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Рис. 3.2 Схема розміщення» (другий рисунок третього розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Цифровий матеріал, як правило, має бути оформлений у вигляді таблиць, на які повинно бути обов’язкове посилання. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому на неї посилаються вперше, або на наступній сторінці. При цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2». Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Назва таблиці оформляється таким чином: «Таблиця 2.4 Порівняння показників технологічної ефективності». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка з полями зверху і знизу не менше одного рядка. Номер формули або рівняння повинен складатися з номера розділу і порядкового номера, розділених крапкою. Цей номер проставляється в дужках на рівні формули у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення символів, числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою, у тій же послідовності, в якій вони подаються у формулі, причому пояснення кожного символа починається з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де», без двокрапки. Посилання на формули або рівняння оформляють порядковим номером у дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».


3.4. Вимоги до перенесення слів


Оформляючи наукову роботу, потрібно дотримуватися правил перенесення відповідно до «Українського правопису» (К., 2004). Найчастіше помилки трапляються у таких випадках, коли не можна:

  • Переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали (один ініціал) або умовні скорочення (проф., акад. тощо), які до них належать (Т. Г. Шевченко, а не Т.// Г. // Шевченко; акад. В. Глушков, а не акад. // В. Глушков). Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити (Тарас // Григорович Шевченко, академік Агатангел // Кримський).

  • Роз’єднувати умовні (графічні) скорочення на зразок та ін., і т. д., вид-во, т-во тощо.

  • Відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать (2005 р., а не 2005 // р.; 115 га, а не 115 // га; 20 куб. см, а не 20 куб. // см).

  • Переносити в інший рядок граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс (2-й, а не 2- // й; 5-го, а не 5- // го; 10-му, а не 10- // му).

  • Розривати односкладові частини складноскорочених слів, зокрема ініціальні й комбіновані абревіатури (НАН України, ^ АЕС, ХНУРЕ, орг-техніка, а не ор-гтехніка).

  • Залишати біля попередньої букви м’який знак або апостроф (комп’ю-тер, а не комп’-ютер; Тью-рінг, а не Ть-юрінг).

  • Розривати буквосполучення, яким передається на письмі один звук (ра-джу, а не рад-жу; над-звичай-ний, а не на-дзвича-йний).

  • Відривати одну букву від кореня, префікса (роз-вивати, а не ро-звивати).

  • Залишати на попередньому рядку або переносити на наступний одну букву (опи-тування, а не о-питування).

  • Залишати в попередньому рядку одно-, дво- або трибуквений прийменник (в, по, при), з якого починається речення.

  • Переносити в наступний рядок розділові знаки, дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.


3.5. Вимоги до оформлення цитат та посилань на

використані джерела. Розділові знаки при цитуванні.


Наукова робота повинна містити посилання на джерела, матеріали або окремі дані, ідеї і висновки, на основі яких розробляють проблеми, питання, що досліджують у роботі. Посилання – фрагмент наукового твору, який містить вказівку на джерело із зазначенням сторінки, з якої взята цитата. Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження. Посилання також дають змогу знайти документи для підтвердження достовірності цитованого тексту. Посилатися потрібно на останні видання публікацій. Необхідно точно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць із джерела, на яке є посилання в науковій роботі.

Потрібно звернути увагу та те, щоб посилання в тексті на використані джерела були позначені тим порядковим номером, яким воно записано у списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками. Наприклад: «у працях [2 – 6] розглядається…» або «У дослідженнях А. П. Гаєцького, О. Л. Зотова [3; 6] подані…». Зверніть увагу, що один від одного номери відділяються крапкою з комою і пробілом. Якщо в тексті наукової роботи необхідно зробити посилання на окрему сторінку, тоді воно оформляється таким чином: [13, С. 142], де перша цифра позначає номер джерела за бібліографічним списком, а друга – номер сторінки, де міститься цитата. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору потрібно наводити цитати. Цитата (від лат. cito – наводжу, проголошую ) – дослівний уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрування певної думки. Цитований текст повинен відтворюватися точно, бо найменше скорочення може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування:

    • Цитата береться в лапки і наводиться без жодних змін, зі збереженням особливостей авторського написання, зокрема орфографії, пунктуації і шрифтових виділень.

    • Якщо доводиться цитувати не все речення, а лише окремі слова чи фрази (за умови, що думка автора не буде спотворена), то такі вислови беруться в лапки, пропуск позначається трьома крапками, вказується джерело, звідки запозичена думка.

    • Цитати мають подаватися лише з першоджерел, а не з праць інших авторів. Лише в тих випадках, коли першоджерело недоступне, можна скористатися цитатою, опублікованою в іншому виданні; тоді перед бібліографічним джерелом вказується: цитується за… або цит. за....

    • Якщо автор наукового дослідження робить у чужій цитаті певні виділення (курсив, розрядка, жирний шрифт тощо), щоб акцентувати увагу на певному понятті чи фразі, то слід в дужках зробити відповідне застереження, вказуючи власні ініціали. Наприклад, (виділено мною. – Н. С.), (курсив наш. – Н. С.), (підкреслено мною. – Н. С.) і т.д.

    • Кожна цитата повинна неодмінно супроводжуватися посиланням на використане джерело. Недотримання цієї обов’язкової умови веде до плагіату.

    • При непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок іншого автора своїми словами), що дає значну економію тексту, лапки не вживаються, але потрібно бути точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і подавати посилання на джерело.

    • Якщо в цитаті є слова (словосполучення, фрази), що у свою чергу беруться в лапки, то останні мають бути іншого малюнка, ніж лапки, що відкривають і закривають цитату (зовнішні лапки, як правило, мають такий малюнок: «», а внутрішні – “”).

    • Коли текст дослідження перевантажений цитатами і суцільними посиланнями на авторитетних учених, то виникає підозра у відсутності авторських міркувань і знань самого дослідника; робота набуває характеру компіляції, перетворюється на хрестоматію «розумних ідей» попередників.


^ Розділові знаки при цитуванні

При цитуванні та переказі джерел найчастіше використовуються такі словосполучення: Автор писав /пише: ...; Як стверджував / стверджує...; Згідно з уявленням...; За словами...; На думку...; Як справедливо зазначив / зазначає...; Учений так характеризує (описує, подає)...; Можна навести такі слова видатного вченого...; Автор наголошує на...; З точки зору автора...; Автор виділяє (пропонує, рекомендує, вважає, стверджує, підкреслює)... і т.д.

Розділові знаки при прямих цитатах ставляться так, як при прямій мові:

1. Слова автора перед цитатою: А. П. Єршова стверджує: «Розвиток прикладної інформатики знаходить своє вираження в забезпеченні суспільству НІТ – стійких і загальнодоступних процедур систематичного або автоматизованого опрацювання інформаційних ресурсів».

2. Слова автора після цитати: «Інформаційна компетентність майбутнього економіста незалежно від змісту виконуваної ним професійної діяльності повинна визначати здатність та знання фахівця стосовно роботи з інформацією та комп’ютерними технологіями», – такої точки зору дотримується А. П. Борисов.

3. Слова автора розміщено всередині цитати: «Інформатика, – на думку К. К. Коліна, – це наука про закономірності і форми перебігу інформаційних процесів в природі й суспільстві; комплексний науковий напрям, що має міждисциплінарний характер».

4. Якщо цитата вводиться в середину авторського тексту не повністю, тоді вона подається в лапках, але з маленької літери. Те саме стосується випадку, коли цитата органічно входить до складу речення (включена до складу речення за допомогою підрядних сполучників типу що, бо, якщо, тому що та ін.), незалежно від того, як вона починалася в джерелі. Наприклад: Н. Вірт наголошував, що «в Паскалі зведені до мінімуму можливі синтаксичні неоднозначності, а сам синтаксис інтуїтивно зрозумілий навіть під час першого знайомства з мовою».


^ 4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


При складанні списку використаних джерел необхідно дотримуватися вимог ДСТУ 3582 – 97. «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» та ДСТУ 7.1: 2006. «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Джерела розміщують одним із таких способів:

  • у порядку появи посилань у тексті;

  • в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (спочатку видання українською та російською мовами, потім – іноземною за латинським алфавітом).

Кожний бібліографічний запис нумерують і починають з нового рядка.

Основним джерелом інформації про книгу є титульна сторінка. Всі дані, вміщені на ній, подаються без змін. Якщо необхідні для ідентифікації друкованого джерела елементи містяться на звороті титульної сторінки, на останній сторінці, то в бібліографічному описі вони подаються в квадратних дужках []. Найчастіше в таких випадках ідеться про відповідального редактора, перекладача, укладача, редакційну колегію, кількість томів, номер видання.

Розглянемо докладніше послідовність розміщення й правила оформлення елементів бібліографічного опису джерела.

  • Бібліографічний опис починають із зазначення прізвища, ініціалів (ініціалу) автора книги. Потім після основного заголовка ставиться одна скісна риска й за нею подаються вихідні дані про автора так, як вони зазначені на титульній сторінці: повне ім’я (повне ім’я, по батькові), прізвище; ініціали (ініціал), прізвище; прізвище, повне ім’я (повне ім’я, по батькові); прізвище, ініціал (ініціали).

Наприклад:^ Карачун В.Я. Орфографічний словник наукових і технічних термінів / В.Я. Карачун. – К.: Криниця, 1999.– 524 с.

Вовк В. М. Математичні методи дослідження операцій в економіко-виробничих системах: монографія / Володимир Михайлович Вовк. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – 584 с.

Відмінності в оформленні стосуються друкованих джерел, які мають двох і більше авторів. Якщо авторів два, то на початку бібліографічного опису зазначають тільки першого. Обох подають через кому після скісної риски так, як вони представлені на титульній сторінці. Аналогічно якщо авторів три.

Наприклад: ^ Ткаченко В. А. Економічна інформатика [Текст]: навч. посіб. / В. А. Ткаченко, Т. Ю. Під’ячний, В. А. Рябика. – Х.: НТУ «ХПІ», 2011.– 312 с.

Якщо авторів чотири, то бібліографічний опис починається з назви друкованого джерела, а його автори перераховуються після скісної риски в порядку й способі написання на титульній сторінці.

Наприклад: ^ Масова комунікація: підручник / Москаленко А. З., Губернський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. – К.: Либідь, 1997. – 216 с.

Якщо авторів п’ять і більше, то бібліографічний опис починається з назви друкованого джерела, а після скісної риски перераховуються перші три автори, зазначені на титульній сторінці (в порядку написання на ній), після третього автора зазначається та ін. (російською – и др.)

Наприклад: ^ Основы геоинформатики / Е. Г. Капралов, А. В. Кошкарев, В. С. Тикунов и др. М.: Наука, 2004.– 352 с.


  • Назва друкованого джерела повинна бути представлена повністю (без скорочень): подається вся інформація, зазначена на титульній сторінці. Якщо основний заголовок складається з кількох речень, між якими в джерелі інформації відсутні розділові знаки, в описі ці речення відокремлюють одне від одного крапкою. Відомості, які відносяться до заголовка, можуть містити інформацію, що розкриває й пояснює основний заголовок, у т. ч. інший заголовок, відомості про вид, жанр, призначення книги, вказівку на те, що документ є перекладом з іншої мови. Таким відомостям передує знак двокрапки. Він же передує кожним наступним різнорідним відомостям про заголовок. Однорідні відомості, які належать до заголовка, розділяють тими розділовими знаками, що містяться в джерелі інформації. За відсутності в джерелі знаків між ними їх відділяють комами.

Наприклад: Інформатика: Інтернет-підручник

Мови програмування: С++, Visual Basic, Lua, Java: довідник


  • Відомості про відповідальність містять інформацію про осіб і організації, які брали участь у створенні друкованого джерела, що є об’єктом опису. Відомості про відповідальність записують у тій формі, в якій вони вказані в джерелі інформації. Першим відомостям про відповідальність передує знак скісна риска, наступні групи відомостей відділяють одну від одної крапкою з комою. Однорідні відомості всередині групи відокремлюють комами. Порядок наведення відомостей визначається їх поліграфічним оформленням чи послідовністю в джерелі інформації незалежно від ступеня відповідальності.

Наприклад: Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій; [авт. передм. і комент. В. В. Кравченко; ред. І. К. Піменова, Т. В. Кушнірук; упоряд. іл. і худ. оформ. В. О. Ріяки]

Якщо прізвища автора передмови й коментаря, редакторів або упорядника ілюстрацій та художнього оформлення містяться на титульній сторінці, вони подаються без квадратних дужок.


  • ^ Відомості про видання надаються у формулюванні й послідовності, зазначеній у джерелі. Порядковий номер, указаний у цифровій або словесній формі, записують арабськими цифрами з додаванням закінчення за правилами граматики відповідної мови. Відомості, не зазначені на титульній сторінці, наводяться у квадратних дужках.

Наприклад:

. – [10-е вид., допов.]

. – Вид. 10-е, випр.

. – 2-а ред.

. – 5-th ed.

Вища математика: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / К. Г. Валєєв, І. А. Джалладова, О. І. Лютий та ін.; [за ред. К. Г. Валєєва]. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: КНЕУ, 2002. – 606 с.


  • ^ Область вихідних даних містить відомості про місце й час публікації, а також відомості про його видавця, розповсюджувача, виготовлювача. Назви міст Київ, Харків, Москва, Санкт-Петербург подають скорочено (К., Х., М., СПб., але Донецьк, Одеса, Львів та ін.)

Можуть бути наведені назви двох місць видання, які відокремлюються одне від одного крапкою з комою.

Наприклад: . – К. ; Париж

Ім’я (найменування) видавця, розповсюджувача тощо наводять після відомостей про місце видання й відокремлюють двокрапкою.

Наприклад: У джерелі інформації В описі

^ К.: Видавництво «Наукова думка» К.: Наук. думка

М.: Издательский дом «Новый учебник» М.: Новый учебник

Якщо видавцем є фізична особа, то в описі наводять її прізвище та ініціали в формі й відмінку, вказаних у джерелі інформації.

Наприклад: . – К. : Іваненко О. О.

. – Х. : у М. П. Сорокіна

За наявності кількох груп відомостей, які включають місце видання й пов’язане з ним ім’я (найменування) видавця тощо, їх указують послідовно й відокремлюють одне від одного крапкою з комою.

Наприклад: . – М. : ГМИИ : Художник и книга; Вашингтон : Нац. галерея искусств

Як дату видання наводять рік публікації документа, що є об’єктом опису. Рік указують арабськими цифрами, йому передує кома.

Наприклад: , 2008


  • Дані про обсяг публікації. У бібліографічному описі книг подають загальну кількість сторінок.

Наприклад: .– 360 с.

У бібліографічному описі статей зазначають сторінки, на яких надрукована стаття.

Наприклад: . – С. 15 – 21.


Приклади бібліографічного оформлення джерел


^ Вид джерела

Приклад оформлення

1

2

Монографії

(1, 2, 3 автори)

^ Калюн В. Основи інформатики. Структурне програмування на Паскалі / В. Калюн, А. Черняк. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 248 с.


Монографії

(5 і більше авторів)

^ Основи фінансового аналізу / О. М. Кандиба, М. Л. Лапітко, В. О. Смоляк та ін. – Львів: Львівський банківський інститут Національного банку України, 2000. – 141 с.


Багатотомні видання

Бондаренко В. Г. Теорія ймовірностей і математична статистика: [у 2-х т.] / В. Г. Бондаренко, С. М. Пара-монова. – К.КТУУ «КПІ», 2006. – Ч.1. – 528 с.


Феллер В. Введение в теорию вероятностей и ее применение: у 2-х т. / пер. с англ.; В. Феллер. – М.: Мир, 1984. – Т. 2. – 1985. – 528 с.

Статті з журналу

Портнов В. А. Современные технологи связи / В. А. Портнов // Защита информации. – 2010. – №5. – С. 23 – 29.


1

2

Статті зі збірника наукових праць

Селіванов Ю. М. Структурне програмування на Паскалі / Ю. М. Селіванов, Д. В. Нашев // Сучасні інформаційні технології: зб. наук. праць.– К.: КНЕУ, Академія ДСПУ України, 2009. – С. 71 – 78.


Дисертації

Волков С. Л. Синтез та аналіз сигнатур сигналів для радіосистем з кодовим розділенням каналів: дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: 05.12.13. / Сергій  Леонідович  Волков. – К., 2009. – 165 с.

Автореферати

Кременецька Я. А. Вплив структури контактів на характеристики приладів НВЧ та пристроїв на їхній основі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: 05.12.13 / Яна Адольфівна Кременецька; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2008. – 19 с.


Електронні

ресурси

Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі [Електронний ресурс]: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: підсумки 10-ї Міжнар. конф. «Крим-2003» / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник. – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу:

http: //www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko/htm




^ 5. ПРАВИЛА СКОРОЧУВАННЯ СЛІВ У НАУКОВИХ ТЕКСТАХ


Правила скорочення слів у науковій роботі та бібліографічному описі джерела містяться в ДСТУ 3582 – 97. «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

Скороченню підлягають різні частини мови. У наукові роботі можливе використання як загальноприйнятих скорочень (наприклад, сантиметр – см; науково-дослідний інститут – НДІ; і так далі – і т. д.; дивись – див.; наприклад –  напр.), так і спеціальних, характерних для певної галузі (наприклад, видання –  вид.; мегабайт – Мбайт; технічний огляд – техогляд).

Існує кілька способів скорочення:

    • усічення, коли на місці скорочення ставиться крапка, наприклад:  редактор – ред.; тисяча – тис.; професор – проф.; доцент – доц. та ін.;

    • стягування (видалення голосних); у кінці скороченого слова крапка не ставиться, наприклад: мільйон – млн; мільярд – млрд; гривень – грн тощо;

    • утворення абревіатур, наприклад: персональний комп’ютер – ПК; дискова операційна система – ДОС  та ін.

Загальні правила скорочення в наукових текстах:

  • Якщо в науковому тексті використовуються маловідомі скорочення, то їх варто розшифрувати при першому згадуванні: записати повністю, а поряд у дужках вказати скорочений варіант, який вживатиметься надалі.

  • Для зручності та зрозумілості в магістерських та інших роботах після змісту подається список скорочень, де подаються основні найуживаніші в тексті скорочення. Скорочення мають бути однаковими в усій роботі.

  • Під час скорочення повинно залишатися не менше ніж дві літери, незалежно від прийому, який використовується. Наприклад: адміністрація – адмін.; аркуш – арк.

Скорочення слова до однієї літери допускається тільки для загальноприйнятих скорочень. Наприклад: рік (роки) – р. (рр.); сторінка – с.; грам – г; виконувач обов’язки – в. о.

  • Під час скорочення іменників ураховуються відмінкові закінчення однини або множини. Наприклад: інститут ін-т; інститути ін-ти; видавництво – вид-во; видавництва – вид-ва.

  • Прикметники і дієприкметники, що закінчуються на:

-авський -ений -іальний -овський

-авчий -ельський -івний -огічний

-адський -енський -івський -одський

-ажний -ентальний -ійний -ольський

-азький -енький -ійський -омічний

-айський -ерський -ільний -оньський

-альний -еський -ільський -орський

-альський -ецький -інський -ський

-аний -євий -ірський -уальний

-анський -ивний -істий -чий

-арський -инський -ічий -яний

-ативний -ирський -ічний -янський

-атський -истий -кий

-афічний -иський -ний

-ацький -ицький -ній

-евий -ичий -ований

-ейський -ичний -овий

-ельний

-енний

скорочують відсіканням цієї частини слова.

Прикметники, що закінчуються на -графічний; -логічний; -номічний;  навчий, скорочують відсіканням частин -афічний; -огічний; -омічний; -авчий. Наприклад: філологічний – філол.; краєзнавчий – краєзн.

  • Прикметники, утворені від власних імен, скорочуються відсіканням частини -ський. Наприклад: Франківський – франків.

  • Якщо відсіченій частині слова передує літера «й» або голосна, то під час скорочення слова зберігають наступну за нею приголосну. Наприклад: червоний – червон.; олійний – олійн.

  • Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують. Наприклад: вчений – вчен., але вчена – не скорочується; вищий – вищ., але вища – не скорочується.

  • Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то під час скорочення слова зберігають наступні за ним голосну й приголосну літери. Наприклад: слов’янський – словян. Якщо відсіченій частині слова передує літера «ь», то скорочувати слово треба на приголосній літері, що стоїть перед нею. Наприклад: грецький – грец.; сільський – сіл.

  • Якщо відсіченій частині слова передує подвоєна приголосна літера, то під час скорочення слова зберігають одну із приголосних. Наприклад: іменний – імен.; щоденний – щоден.

  • Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної кількості літер, то відсікається максимальна кількість. Наприклад: фундаментальний – фундам. (а не фундаментал., фундамент.); експериментальний – есперим. (а не експериментал., експеримент.).

  • У складних іменниках, що пишуться через дефіс, відсікання здійснюється у кожній складовій частині. Наприклад: словник-довідник – слов.-довід.

  • Під час скорочення прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, як у географічному, так і в адміністративному значенні, зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення. Наприклад: ніжинський інститут – ніжин. ін-т; Бориспільський район – Бориспіл. р-н; Харківська область – Харк. обл.; Луганська область – Луган. обл.

  • У складних прикметниках, що пишуться через дефіс, відсікання здійснюється у кожній складовій частині або одній із них відповідно до загальних правил скорочень. Наприклад: фізико-математичний – фіз.-мат.; хіміко-технологічний – хім.-технол.

  • У складних прикметниках, що пишуться разом, відсікають другу частину слова відповідно до загальних правил. Наприклад: лісогосподарський – лісогосп.; системотехнічний комплекс – системотехн. комплекс.

  • Ініціальна абревіація записується початковими літерами без крапок. Наприклад: радіоелектронні апарати РЕА; графічна інформаційна система – ГІС.




Скачати 379.39 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації26.11.2012
Розмір379.39 Kb.
ТипРеферат, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх