Проект програми розвитку фондового ринку України на 2012 2014 роки icon

Проект програми розвитку фондового ринку України на 2012 2014 роки


Схожі
«Стан готовності навчальних закладів до 2012-2013 навчального року та впровадження нового...
Звіт про виконання програми розвитку фізичної культури І спорту за 2007-2011 роки...
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку...
Концепція Програми «Освіта Авдіївки...
Обласна цільова програма підтримки та розвитку дитячої обдарованості на період 2010-2011 роки...
Протокол засідання Громадської Ради при Державній (Національній) комісії з цінних паперів та...
Інформацію про виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста на 2011...
Програми розвитку освіти на 2007-2011 роки звіт по хід виконання районної Програми розвитку...
Про хід виконання Програми розвитку освіти міста Вознесенська на 2009-2015 роки...
Про стан виконання Програми захисту прав споживачів на 2003 2005 роки у 2005 році...
Міністерство освіти І науки України...
Міська комплексна програма «Молодь. Сім’я...



Проект програми розвитку фондового ринку України

на 2012 – 2014 роки

Вступ



Предметом Програми розвитку фондового ринку України на 2012 – 2014 роки є визначення стратегічних напрямів його подальшого реформування та суттєвої модернізації на усіх рівнях – правовому, інституційному і технологічному, а також реалізація дієвих заходів, на основі положень Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу, спрямованого на реалізацію завдань, визначених Програмою економічних реформ на 2010 - 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”.

^ Метою Програми розвитку фондового ринку України на 2012 – 2014 роки є підвищення захисту прав інвесторів та формування конкурентоспроможного національного фондового ринку на основі поступового зменшення спекулятивної складової ринку з одночасним зростанням інвестиційно спрямованого сегменту в умовах фінансової глобалізації світової економіки та виконання ним основної функції, яка полягає у забезпеченні вільного та швидкого перетоку інвестиційного капіталу через створення відповідних правових, інституційних, технологічних та організаційних умов.

Підґрунтя для появи якісно нового ринку закладене у попередні роки. Прийняті базові законодавчі акти, що регламентують відносини між учасниками фондового ринку, зокрема Закони України: «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про іпотечні облігації», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення». Сформовано законодавчу базу у сфері корпоративних відносин, основним законодавчим документом якої є Закон України «Про акціонерні товариства».

Створені ключові елементи фондового ринку, зокрема: система державного регулювання ринку, система обліку прав власності на цінні папери, система організованої торгівлі цінними паперами, система розрахунків за угодами з цінними паперами, система фінансового посередництва, система управління колективними інвестиціями.

Необхідні подальші спільні зусилля держави й ринкових інституцій в напрямі модернізації інфраструктури, реформування системи державного регулювання та впровадження європейських стандартів організації регульованих ринків фінансових інструментів із врахуванням новітніх тенденцій світових ринків і необхідності адаптації українського законодавства до норм європейського фінансового та корпоративного права.

Україна має достатній економічний потенціал для розбудови національного фондового ринку, темпи зростання якого випереджатимуть динаміку росту валового внутрішнього продукту. Фондовий ринок повинен функціонувати як регульований елемент цілісної фінансової системи, синхронізований з банківським сектором і системою державних фінансів.

З огляду на сучасний стан економіки, зокрема стан фондового ринку, на період до 2014 року зусилля держави мають бути спрямовані на вирішення наступних основних завдань подальшого розвитку фондового ринку України:

збільшення капіталізації та ліквідності фондового ринку;

удосконалення ринкової інфраструктури та засад саморегулювання, забезпечення їх надійного і ефективного функціонування;

покращення механізмів захисту прав інвесторів;

удосконалення умов і правил державного регулювання та нагляду на фондовому ринку.


І. Збільшення капіталізації та ліквідності фондового ринку


Проблеми

Капіталізація національного фондового ринку як один із головних індикаторів розвитку знаходиться на досить низькому рівні.

Така ситуація пов’язана з відсутністю достатньої пропозиції інструментів фондового ринку з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризикованості, ліквідності та захищеності, а також відносно незначним обсягом інвестиційного капіталу.

Незацікавленість потенційних інвесторів придбавати акції вітчизняних емітентів пов’язана з низьким рівнем корпоративного управління, недостатнім рівнем розкриття інформації про діяльність таких підприємств, відсутністю прийнятної дивідендної політики, невизначеністю власної бізнес-стратегії тощо. Існуючий попит на акції інвестиційно-привабливих підприємств, які частково або повністю належать державі, не задовольняється через вкрай невелику кількість акцій таких підприємств у вільному обігу.

Основною проблемою ринку боргових цінних паперів є відсутність ефективного механізму захисту прав інвесторів, складність процедур реструктуризації, як наслідок, обмеженість інструментів ринку цінних паперів. За межами біржового ринку знаходяться не тільки державні фінансові інструменти, але й сама держава (в особі державних органів), яка мала б стати найбільш впливовим та активним учасником ринку.

Через відсутність комплексного законодавчого регулювання правил здійснення операцій РЕПО та операцій маржинальної торгівлі, стримується активізація таких операцій, які можуть стати одним із способів розширення пропозиції привабливих фінансових інструментів на ринку.

Проходження лістингу фінансовими інструментами на біржовому ринку можливе з ініціативи тільки їх емітента, однак у емітентів відсутня достатня мотивація проводити таку процедуру. Більше того, існуючі лістингові вимоги, особливо щодо фінансових показників діяльності емітентів, не враховують їх реального стану і тим самим призводять до штучного обмеження кількості цінних паперів в біржовому обігу.

Складність організації та проведення первинних публічних розміщень фінансових інструментів на українському фондовому ринку значно звужує можливість доступу інвесторів до об’єктів інвестування.

Недостатня розвиненість ринків базових активів, недосконале законодавче регулювання в цій сфері зумовили фактичну відсутність ринку похідних (деривативів).

Сегмент ринку похідних (деривативів) практично не охоплює валютний та товарний ринки, при тому, що формування справедливих цін на важливі для економіки країни товари, такі як енергоносії, зерно, метали, продукція хімічної промисловості, деревина тощо неможливе без використання інструментів строкового ринку.

Надто вузькі можливості для сек’юритизації фінансових активів стримують оборот таких активів та обмежують можливості залучення довгострокових інвестиційних ресурсів у важливі галузі економіки.

Незначною залишається інтеграція національного фондового ринку до міжнародних ринків капіталу. Прикладом може слугувати процедура залучення інвестиційних ресурсів з цих ринків українськими споживачами, яка полягає у випуску та розміщенні іноземними емітентами, які володіють активами, розташованими в Україні, цінних паперів або інших фінансових інструментів. Безпосередньому виходу українських емітентів на міжнародні ринки капіталу, а також активній участі іноземних інвесторів у національному ринку заважає низка правових, ринкових та технологічних складнощів.

Невелика пропозиція інвестиційного капіталу на фондовому ринку зумовлена відсутністю потужних національних інституційних інвесторів, недостатньою зацікавленістю роздрібних інвесторів, та недостатньо сприятливим кліматом для іноземних інвесторів. Становлення потужних внутрішніх інвесторів гальмується, в тому числі, через не впровадження другого рівня пенсійної системи – Накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а також недостатнє економічне стимулювання участі роботодавців та робітників у третьому рівні пенсійної системи – недержавних пенсійних фондах.

Всі ці фактори суттєво впливають на рівень капіталізації та загалом інтерес до вітчизняного ринку цінних паперів.


Завдання

1.1. Суттєве розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками.

1.2. Створення умов для максимального використання потенціалу біржового ринку.

1.3. Сприяння розвитку та становленню потужних національних інституційних інвесторів, стимулювання участі роздрібних інвесторів на фондовому ринку.


Необхідні кроки


1.1. З метою суттєвого розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Запровадити продаж на фондовій біржі пакетів акцій до 25 відсотків статутного капіталу об’єктів, які приватизуються.

Удосконалити правове регулювання захисту прав власників корпоративних боргових цінних паперів шляхом:

– розширення видів корпоративних облігацій (біржових, інфраструктурних (концесійних)) та створення механізмів їх емісії.

Стимулювати розвиток іпотечних цінних паперів через розширення їх пропозиції та удосконалення ринкової інфраструктури, зокрема, шляхом посилення ролі Державної іпотечної установи на вторинному іпотечному ринку, розширення її функцій як оператора вторинного іпотечного ринку.

Забезпечити можливість доступу українських інвесторів до фінансових інструментів іноземних емітентів, які володіють активами в Україні, зокрема через:

– визначення на законодавчому рівні поняття іноземних цінних паперів;

– удосконалення валютного регулювання операцій з іноземними цінними паперами щодо можливості торгівлі цими інструментами без отримання дозволів на здійснення операцій з валютними цінностями.

Створити законодавчу базу для формування ринку похідних (деривативів), забезпечити активне запровадження похідних (деривативів) при визначенні ринкових цін на базові фондові інструменти, валюту, товари.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Стимулювати запровадження фінансових інструментів, які розміщуватимуться та перебуватимуть в обігу виключно на фондових біржах.

Забезпечити єдині умови оподаткування операцій з державними та муніципальними цінними паперами.

Удосконалити регулювання процедур емісії, обігу, погашення та виплати доходу за облігаціями, номінованими в іноземній валюті.

Створити законодавчу базу для сек’юритизації фінансових активів, зокрема шляхом:

– забезпечення можливості здійснення емісії цінних паперів, забезпеченням виконання зобов’язань емітента за якими будуть його ліквідні фінансові активи;

– забезпечення можливості переведення зобов’язань емітента в боргові та пайові цінні папери.

Удосконалити механізми доступу українських емітентів до іноземного капіталу.

Удосконалити правове регулювання захисту прав власників корпоративних боргових цінних паперів шляхом:

– впровадження інституту зборів власників облігацій з наданням їм, зокрема, прав погоджувати рішення емітента щодо операцій з його активами у випадку проблем з виконанням зобов’язань за такими облігаціями у відносинах з емітентом;

– законодавчого врегулювання дій емітента і власників корпоративних облігацій у разі дефолту, реструктуризації боргу, конвертації облігацій тощо.

Стимулювати розвиток ринку цінних паперів органів місцевого самоврядування, в тому числі через звільнення від оподаткування суми доходів, отриманих у вигляді процентів платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітованих органами місцевого самоврядування.


^ 1.2. З метою створення умов для максимального використання потенціалу біржового ринку необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Забезпечити зосередження обігу державних цінних паперів на біржовому ринку, створення високоліквідного біржового ринку облігацій внутрішньої державної позики.

Здійснити перегляд підходів до лістингових вимог, в першу чергу:

– переглянути вимоги до фінансових показників емітентів, що обумовлюють допуск цінних паперів у лістинг;

– дозволити включення цінних паперів до лістингу з ініціативи маркет-мейкера;

– передбачити можливість включення фондовою біржею цінних паперів до лістингу на підставі проходження такими цінними паперами процедури лістингу на іншій фондовій біржі;

– забезпечити надання емітентом регулярної та особливої інформації одночасно до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до фондових бірж, на яких емітент пройшов процедуру лістингу.

Стимулювати публічні розміщення цінних паперів через:

– спрощення процедур реєстрації випуску та розміщення цінних паперів;

– посилення вимог до андеррайтерів та маркет-мейкерів;

– забезпечення безпосередньої участі органів державної влади та державних установ (Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Державна іпотечна установа) у біржових торгах на фондовому ринку;

- удосконалення порядку продажу на фондових біржах пакетів цінних паперів, що належать державі;

- встановлення механізму податкового стимулювання здійснення розміщень цінних паперів на фондовій біржі.

Уточнити визначення звичайної ціни на цінні папери та інші фінансові інструменти як їх біржового курсу.

Удосконалити оподаткування діяльності з адміністрування пенсійних фондів, діяльність з переказу коштів небанківських фінансових установ, комісійних доходів фондових бірж, депозитаріїв на зразок підходів до оподаткування доходів комерційних банків.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Впровадити інструменти РЕПО та маржинальної торгівлі через:

– визначення поняття та регулювання на законодавчому рівні маржинальних операцій та договорів РЕПО на фондовому ринку;

– визначення критеріїв ліквідності для цінних паперів, які можуть використовуватися як забезпечення для таких операцій.

Визначити на законодавчому рівні поняття кваліфікованих інвесторів.

Забезпечити допуск окремих цінних паперів до лістингу за умови їх розміщення виключно через кваліфікованих інвесторів.

Запровадити механізми кредитування торговцями цінними паперами власних клієнтів.

Забезпечити здійснення публічного розміщення цінних паперів виключно на фондових біржах.

Врегулювати питання, пов’язані з обмеженням використання інсайдерської інформації.

Унеможливити звернення стягнення за податковими зобов’язаннями банків та небанківських фінансових установ на активи інших осіб, надані платнику податків в управління або в забезпечення розрахунків за наслідками біржових торгів.

Звільнити від оподаткування майно та кошти, що надходять платнику податків – підприємству від інвесторів на виконання інвестиційних зобов’язань за договорами купівлі-продажу державних пакетів акцій.

Обмежити віднесення на собівартість виплат за облігаціями, виключно за облігаціями, що активно обертаються на біржі (мають щонайменше біржовий курс).


^ 1.3. З метою сприяння розвитку та становленню потужних національних інституційних інвесторів, стимулювання участі роздрібних та іноземних інвесторів на фондовому ринку необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Удосконалити законодавчу та нормативно-правову базу діяльності інститутів спільного інвестування через:

– запровадження нових та удосконалення існуючих механізмів та передумов нарощення обсягів діяльності інститутів спільного інвестування;

– удосконалення вимог до диверсифікації активів інститутів спільного інвестування з використанням похідних (деривативів), неемісійних цінних паперів;

Продовжити проведення пенсійної реформи шляхом розбудови накопичувальної складової пенсійної системи України через визначення організаційних засад ІІ рівня пенсійної системи шляхом прискорення прийняття Закону України “Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”.

Забезпечити подальший розвиток послуг Інтернет-трейдингу (торгівлі в режимі реального часу) як інструмента залучення інвестицій від роздрібного інвестора.

Відновити норму, згідно з якою податковий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами, корпоративними правами та деривативами ведеться без розмежування його за окремими їх видами, а інвестиційний прибуток, реінвестований у цінні папери, корпоративні права та деривативи, зараховується у збільшення витрат інвестора за такими операціями.

Спростити порядок застосування норм міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування доходів нерезидентів від операцій з цінними паперами та інших інвестиційних активів відповідно до законодавства.

Встановити єдині підходи до оподаткування доходів фізичних осіб від інвестиційних активів та застосування спеціальної ставки податку 5% щодо доходів, отриманих за операціями з цінними паперами та від володіння ними (інвестиційний прибуток, дивіденди, проценти та ін.).

Удосконалити порядок визначення податкових зобов’язань платника податку у зв’язку із нарахуванням податкового кредиту за інвестиційними операціями відповідно до законодавства з метою забезпечення повного відшкодування з бюджету сум надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб.

Звільнити операції, які здійснюються з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі та мають визначений біржовий курс від застосування “правила 30-днів”.

ІІ етап (до кінця 2014 року):

Забезпечити запровадження інвестиційного страхування, розмір страхових виплат за яким має залежати від результатів розміщення коштів технічних резервів за договорами інвестиційного страхування.

Врегулювати порядок здійснення компаніями з управління активами діяльності з управління активами і резервами страхових компаній.

Продовжити проведення пенсійної реформи шляхом розбудови накопичувальної складової пенсійної системи України через:

– введення в дію ІІ рівня пенсійної системи із використанням можливостей існуючого третього (недержавного) рівня пенсійної системи, а саме створення централізованої накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за участю недержавних пенсійних фондів;

– встановлення першочерговості задоволення вимог недержавних пенсійних фондів - власників облігацій під час провадження у справі про банкрутство емітента цих облігацій відносно вимог інших кредиторів (крім вимог держави, трудового колективу, а також вимог, забезпечених заставою);

– здійснення емісії облігацій внутрішньої державної позики для інвестування пенсійних активів, сформованих у системі накопичувального пенсійного забезпечення, дохідність яких враховує рівень інфляції.

Впровадити механізми, які б забезпечували участь роздрібних інвесторів на фінансовому ринку та захист їх інвестицій через :

– нормативне врегулювання порядку надання фінансових послуг роздрібним інвесторам, в першу чергу послуг з підвищеним ризиком (маржинальні та строкові угоди);

– формування інституту інвестиційних консультантів (інвестиційних радників);

– удосконалення механізму емісії інвестиційних цінних паперів для продажу роздрібним інвесторам;

– здійснення емісії державних боргових цінних паперів, а також цінних паперів, емітентами яких є органи місцевого самоврядування, для продажу роздрібним інвесторам.

Підвищити рівень довіри інвесторів до інвестицій в інструменти фондового ринку, прозорість ринку послуг з управління активами та управління цінними паперами, в т.ч. шляхом:

– впровадження стандартів розкриття інформації про результативність інвестицій відповідно до найкращої міжнародної практики;

– побудови механізмів контролю за діяльністю суб’єктів накопичувальної пенсійної системи на основі оперативного обміну інформацією між органами державної влади, що сприятиме підвищенню його дієвості та рівню захисту учасників пенсійної системи;

– підвищення кваліфікаційних вимог до фахівців, що здійснюють діяльність у сегментах управління активами та управління цінними паперами.

Забезпечити реалізацію положень законодавства щодо можливості придбання інституційними інвесторами іноземних цінних паперів.

Спростити процедуру репатріації доходів, отриманих інвесторами - нерезидентами за операціями з цінними паперами українських емітентів, що включені до лістингу організаторів торгівлі.


Звільнити від оподаткування позитивних курсових різниць від переоцінки іноземної валюти в гривню до моменту списання валютних коштів з банківського рахунку.

^

ІІ. Удосконалення ринкової інфраструктури та засад саморегулювання, забезпечення їх надійного і ефективного функціонування



Проблеми

Біржовий сегмент фондового ринку відіграє насьогодні другорядну роль в економіці України, про що свідчать незначні показники, порівняно з країнами Центральної та Східної Європи, співвідношення капіталізації та обсягів біржових торгів до величини ВВП країни.

Динаміка біржового фондового ринку не корелюється з об’єктивними процесами і тенденціями функціонування та розвитку національної економіки.

Цілісності біржової системи заважає також слабка взаємодія фондових бірж з інституціями виконання біржових договорів. Відсутність досконалих механізмів клірингу створює додаткові труднощі як для учасників ринку, інвесторів, так і для держави в цілому.

Крім того, в Україні сформована децентралізована дворівнева депозитарна система, у якій існує кілька депозитаріїв щодо обслуговування корпоративних цінних паперів і облігацій місцевих позик, а також Національний банк України як депозитарій державних цінних паперів.

Паралельне існування декількох систем депозитарного обліку, створених кожним депозитарієм та Національним банком України, за умов, коли зберігачі цінних паперів повинні підтримувати зв`язок з інформаційною системою кожного депозитарію та відповідати його вимогам щодо технічного та програмного забезпечення, призводить до збільшення організаційних, технологічних та фінансових витрат професійних учасників ринку та інвесторів, у тому числі держави, збільшення ризиків у процесі функціонування системи загалом.

До недоліку депозитарної системи України слід віднести і відсутність належного її інтегрування з міжнародними депозитарними установами, що стримує доступ українських підприємств та інвесторів на міжнародні ринки капіталу.

Для залучення інвесторів на фондовий ринок необхідно постійно підвищувати якість послуг, що надаються професійними учасниками фондового ринку, у зв’язку з чим потребують удосконалення вимоги стосовно провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Зростання українського фондового ринку зумовлює об’єктивну потребу в задіянні потенціалу саморегулівних організацій на принципово нових засадах саморегулювання як у сфері посилення ролі професійних учасників фондового ринку у його подальшій розбудові, так і у сфері покращення взаємодії саморегулівних організацій і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.


Завдання

2.1. Консолідація біржової системи фондового ринку.

2.2. Модернізація депозитарної системи України, системи клірингу та розрахунків за договорами щодо цінних паперів.

2.3. Підвищення вимог до професійної діяльності та якості послуг, що надаються на фондовому ринку.

2.4. Удосконалення саморегулювання на фондовому ринку.


Необхідні кроки

2.1. З метою консолідації біржової системи фондового ринку необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Забезпечити адаптацію законодавства щодо біржової торгівлі цінними паперами до законодавства Європейського Союзу, зокрема, до вимог Директиви 2004/39/ЄС щодо ліцензування та регулювання біржових ринків, допуску фінансових інструментів до обігу, призупинення та вилучення фінансових інструментів з обігу, щодо прозорості проведення біржових торгів, а також порядку обслуговування біржових операцій з цінними паперами.

Встановити єдині вимоги до стандартів розкриття інформації про результати біржових торгів, що підлягають регулярному оприлюдненню.

Запровадити уніфіковані принципи функціонування фондових бірж.

Забезпечити умови для здійснення публічних первинних розміщень пайових та боргових цінних паперів на фондових біржах з одночасним унесенням їх до лістингу.

Запровадити вимоги щодо наявності регулярних мінімальних обсягів торгівлі на фондовій біржі як умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Встановити мінімальні вимоги до необхідного технологічного забезпечення біржових торгів.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Запровадити здійснення фондовими біржами постійного моніторингу біржових торгів, використання ними ефективних механізмів протидії маніпулюванню, встановити відповідальність за несправедливе ціноутворення.

Уніфікувати вимоги до електронних торговельних систем фондових бірж, забезпечити використання біржових технологій, які мінімізують торговельні ризики та збої торговельних систем.

Вдосконалити механізм регулювання фондових бірж щодо протидії маніпулюванню та значним коливанням біржового курсу, а також взаємодію з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, депозитарієм та саморегулівними організаціями щодо оперативного інформування учасників ринку про події, які впливають на ринкову вартість цінних паперів, які мають обіг на біржах.

Встановити вимоги щодо придбання цінних паперів до складу активів публічних інститутів спільного інвестування виключно на фондових біржах.

Встановити вимоги щодо зосередження торгівлі цінними паперами, які знаходяться в активах публічних інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та страхових компаній, виключно на фондових біржах.


^ 2.2. З метою модернізації депозитарної системи України, системи клірингу та розрахунків за договорами щодо цінних паперів необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Створити єдину систему депозитарного обліку цінних паперів, передбачивши:

- створення та функціонування Центрального депозитарію цінних паперів;

- консолідацію депозитарного обліку всіх цінних паперів, у т.ч. державних, в Центральному депозитарії.

Уніфікувати систему обліку прав власності на цінні папери, зокрема через:

– трансформацію реєстраторів власників іменних цінних паперів та зберігачів цінних паперів у депозитарні установи як єдині потужні суб’єкти, відповідальні за облік прав на цінні папери та прав за цінними паперами;

– законодавче закріплення функції із складання реєстрів власників іменних цінних паперів за Центральним депозитарієм із наданням права емітенту цінних паперів самостійно визначати відповідальну особу за надання йому реєстру власників іменних цінних паперів.

Удосконалити систему клірингу та розрахунків за договорами щодо цінних паперів, зокрема через:

  • законодавче врегулювання статусу центрального контрагента;

  • створення механізму ефективного клірингу за договорами щодо цінних паперів, укладених на фондових біржах;

– створення механізмів зменшення ризиків несвоєчасного виконання або не виконання зобов’язань сторонами договорів щодо цінних паперів, укладених на фондових біржах, у тому числі створення гарантійного фонду.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Створити законодавчі умови для розширення та функціонування ринку «кастодіальних» послуг.

Перевести усі види емісійних цінних паперів у бездокументарну форму існування.

Передбачити можливість створення клірингових установ, у тому числі за його участі та участі бірж, відповідальних за проведення клірингу за договорами щодо цінних паперів, укладених на фондових біржах.

Запровадити обов’язкове проведення щорічного аудиту за міжнародними стандартами депозитаріїв, бірж та клірингових установ.


^ 2.3. З метою підвищення вимог до професійної діяльності та якості послуг, що надаються на фондовому ринку, необхідно:


І етап (до кінця 2012року):

Встановити законодавчо вимоги до ділової репутації керівників професійних учасників фондового ринку та запровадити заборону особам із недобросовісною репутацією бути власниками та/або керівниками професійних учасників фондового ринку.

Запровадити контроль за особами, які мають істотну участь в професійному учаснику або мають намір його придбати, шляхом отримання попередньої згоди Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на набуття істотної участі або таке придбання.

Встановити вимоги щодо обов’язкового попереднього погодження статутів та внесення змін до них професійних учасників фондового ринку Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку до їх державної реєстрації.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Удосконалити механізми сертифікації фахівців професійних учасників фондового ринку.

Запровадити загальноприйняті принципи корпоративного управління в професійних учасниках фондового ринку, зокрема запровадити інститут незалежних директорів у професійних учасниках фондового ринку.

Забезпечити розробку та прийняття професійними учасниками фондового ринку внутрішніх правил (стандартів) надання ними фінансових послуг.

Запровадити етичні правила поведінки професійних учасників фондового ринку щодо попередження маніпулювання та укладання договорів з використанням інсайдерської інформації на біржовому ринку.

Створити багаторівневу систему підготовки професійних учасників фондового ринку.

Удосконалити систему доступу торгівців цінними паперами до ринку державних цінних паперів як первинних дилерів


^ 2.4. З метою удосконалення саморегулювання на фондовому ринку необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Встановити на законодавчому рівні вимоги щодо функціонування органів управління саморегулівних організацій.

Запровадити підзвітність саморегулівної організації перед її членами та державним регулятором, а також визначити межі відповідальності саморегулівної організації.

Запровадити здійснення саморегулівними організаціями контролю за виконанням своїми членами (учасниками) вимог законодавства України, а також власних правил та стандартів щодо захисту прав та охоронюваних інтересів інвесторів на фондовому ринку.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Встановити порядок добровільного створення в саморегулівних організаціях гарантійних та страхових фондів з метою додаткового захисту прав інвесторів та споживачів послуг на фондовому ринку.

Встановити вимоги щодо обов’язковості та змісту внутрішніх нормативних документів саморегулівних організацій, які направлені на забезпечення контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку встановлених саморегулівними організаціями правил та стандартів професійної діяльності на фондовому ринку.

Запровадити надання саморегулівним організаціям та професійним об’єднанням учасників фондового ринку права вносити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку пропозиції щодо застосування заходів впливу до членів таких організацій та об’єднань, включаючи призупинення на певний строк здійснення ними професійної діяльності або заборони такої діяльності у судовому порядку .

Забезпечити надання саморегулівним організаціям додаткових повноважень щодо:

підготовки, атестації та сертифікації спеціалістів фондового ринку;

передліцензійної роботи з кандидатами на отримання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку;

погодження рекламних матеріалів професійних учасників фондового ринку.


^

ІІІ. Покращення механізмів захисту прав інвесторів



Проблеми

Чинне українське законодавство про цінні папери та про інвестиційну діяльність, у тому числі на фондовому ринку, передбачає базові положення щодо захисту прав інвесторів.

Однак ці положення не враховують особливостей здійснення інвестицій на фондовому ринку окремими категоріями інвесторів, зокрема фізичними особами, які у порівнянні з інституційними інвесторами мають набагато менше можливостей для прийняття кваліфікованих та виважених інвестиційних рішень.

Крім того, рівень захисту інвестицій залежить від обраного об’єкту інвестування: наприклад, власники облігацій мають значно менший обсяг прав щодо емітента цих цінних паперів порівняно з власниками акцій і, відповідно, менше можливостей для захисту своїх прав.

Законодавчо не встановлені обмеження, пов’язані із публічним розміщенням та обігом цінних паперів серед необмеженого кола осіб, в тому числі серед некваліфікованих інвесторів. Особи, що складають (підписують) проспект емісії або інвестиційну декларацію, не несуть ніякої відповідальності перед інвесторами, а фізичні особи-некваліфіковані інвестори не можуть отримати відшкодування за заподіяну їм шкоду з боку емітентів та професійних учасників фондового ринку через відсутність компенсаційних механізмів.

Продовжується практика пропозиції широкому колу осіб (в т.ч. навіть на фондових біржах) цінних паперів емітентів, які не розкривають інформації в обсягах та порядку, передбаченому законодавством України.

Прийняття Закону України “Про акціонерні товариства” посилило захист прав акціонерів, усуваючи існуючі недоліки законодавства в сфері корпоративного управління, проте незавершеність формування системи корпоративних відносин відповідно до вимог цього Закону робить можливим подальше виникнення корпоративних конфліктів та порушення прав акціонерів.

Багато проблем існує в практиці правозастосування у відношенні порушень прав інвесторів. Зокрема, суттєвого вдосконалення потребують процедури розгляду звернень інвесторів про порушення їх прав та оперативного реагування на них.

У зв’язку з цим все більш актуальним стає питання судового забезпечення захисту прав інвесторів. Випадки різного тлумачення судами норм, які становлять правову основу регулювання відносин, приводять до порушення прав та охоронюваних інтересів інвесторів. З огляду на це створення ефективного правового механізму захисту прав інвесторів в контексті судової реформи є невід'ємною умовою подальшого розвитку фондового ринку.

Не створені юридичні механізми попередження та припинення шахрайства на ринку цінних паперів, зокрема, недостатньо регулюються відносини, пов’язані з використанням інсайдерської інформації, маніпулюванням на ринку цінних паперів.

Низьким залишається рівень прозорості фондового ринку. Інформація, яка розкривається учасниками ринку про свою діяльність, не завжди є достатньою, актуальною та об’єктивною. На сьогоднішній день більшість українських акціонерних товариств оприлюднює мінімально достатній обсяг інформації про свою діяльність, проте рівень публічності компаній, якість інформації, яка розкривається, залишаються вкрай недостатніми для ґрунтовного прийняття інвестиційних рішень.

Існуюча система розкриття інформації фінансовими установами, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, не виконує завдання мінімізації ризиків споживачів їх фінансових послуг. Існуючі способи поширення цієї інформації не забезпечують швидкий доступ до неї всіх зацікавлених осіб, що, в свою чергу, також призводить до неможливості прийняття об’єктивних рішень учасниками ринку.

Недостатньо виконують свою інформаційну функцію фондові біржі, хоча саме для учасників біржових торгів найбільш важливо вчасно отримати інформацію про суттєві події щодо цінних паперів, які перебувають в обігу на біржі.

Наразі активно поширюється інформація про простоту здійснення роздрібним інвестором операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів та надвисоку дохідність цього сегменту фінансового ринку. За відсутності достатньої інформованості інвесторів та в умовах значних кредитних, цінових, розрахункових та валютних ризиків, притаманних фондовому ринку України, такий спрощений підхід до інвестування є неприйнятним. У зв’язку з цим, необхідним заходом щодо захисту прав роздрібних інвесторів на фондовому ринку є підвищення фінансової грамотності населення.


Завдання

3.1. Подальше удосконалення корпоративного управління.

3.2. Підвищення рівня державного та суспільного захисту прав інвесторів.

3.3. Удосконалення інформаційної прозорості фондового ринку.

3.4. Покращення фінансової грамотності населення щодо фондового ринку.


Необхідні кроки


3.1. З метою подальшого удосконалення корпоративного управління необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Забезпечити завершення приведення діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”.

Забезпечити впровадження на законодавчому рівні в акціонерних товариствах посади корпоративного секретаря із встановленням мінімальних вимог до нього Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. 

Запровадити в українське законодавство, що регулює діяльність акціонерних товариств:

найкращих практик та стандартів корпоративного управління, а також засад дивідендної політики акціонерного товариства;

найкращих практик та стандартів із зв’язків з інвесторами.

Розробити нову Концепцію розкриття інформації на фондовому ринку України.

Відновити практику проведення національних конкурсів з найкращих практик корпоративного управління, корпоративно-соціальної відповідальності та практик зі зв’язків з інвесторами.

Узагальнити судову практику вирішення спорів, які виникають у відносинах між товариством, його акціонерами та зацікавленими особами.

Уніфікувати та удосконалити правове регулювання корпоративних прав за пайовими цінними паперами.

Удосконалити процедуру державної реєстрації, реорганізації та ліквідації юридичних осіб, в тому числі акціонерних товариств.

Запровадити принципи та правила корпоративного управління в акціонерних товариствах, акціонером яких є держава, на основі рекомендацій Організації економічної співпраці й розвитку з корпоративного управління державних підприємств.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Продовжити корпоративну реформу, завданням якої є системне реформування корпоративного законодавства шляхом:

– забезпечення створення системи оцінювання рівня корпоративного управління на підприємствах та визначення на основі цієї оцінки рейтингів корпоративного управління;

– створення ефективних механізмів притягнення до відповідальності членів органів управління акціонерних товариств за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), а також за порушення прав та законних інтересів акціонерів;

– забезпечення становлення інституту незалежних директорів в публічних акціонерних товариствах;

– стимулювання запровадження акціонерними товариствами власних затверджених загальними зборами принципів (кодексу) корпоративного управління.


^ 3.2. З метою підвищення рівня державного та суспільного захисту прав інвесторів необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Встановити на законодавчому рівні субсидіарну відповідальність усіх осіб, що складають (підписують) проспект емісії (в тому числі незалежного оцінювача майна, аудитора, андеррайтера) за шкоду, заподіяну емітентом інвестору внаслідок наявності в такому проспекті недостовірної інформації та/або інформації, яка вводить в оману.

Забезпечити нормативне врегулювання питання обов’язкового включення до складу лістингових умов фондових бірж зобов’язання емітента надавати регулярну та особливу інформацію одночасно до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та фондових бірж, на яких емітент пройшов процедуру лістингу. Запровадити норму, що відсутність (несвоєчасність) такого повідомлення, відсутність маркет-мейкера або делістинг акцій емітента можуть розглядатися міноритарними акціонерами як підстава для висунення вимог щодо викупу акцій.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Забезпечити надання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку особливого статусу щодо захисту прав та охоронюваних інтересів інвесторів у судовому процесі, який дозволить виступати в процесі за власною ініціативою для надання висновку по справі, самостійно звертатися з позовом до суду з метою захисту державних та суспільних інтересів та охоронюваних законом інтересів інвесторів.

Удосконалити законодавче регулювання умов надання професійними учасниками фондового ринку фінансових послуг інвесторам, які не є професійними учасниками ринку, зокрема:

– врегулювати порядок надання фінансових послуг інвесторам – фізичним особам, в першу чергу послуг з підвищеним ризиком;

– посилити відповідальність осіб, які надають фінансові послуги на фондовому ринку, в тому числі роздрібним інвесторам.

Сприяти розвитку позасудових форм вирішення корпоративних та інших конфліктів, стимулюванню передачі спорів в третейські суди, у тому числі створені саморегулівними організаціями професійних учасників фондового ринку.

Законодавчо забезпечити створення компенсаційних схем захисту інтересів інвесторів шляхом:

– створення обов’язкової загальнодержавної компенсаційної системи захисту майнових прав інвесторів, яка забезпечує на основі єдиних принципів компенсаційні виплати некваліфікованим інвесторам – клієнтам професійних учасників ринку цінних паперів, відповідно до директив Європейського союзу;

– створення умов для розвитку добровільних компенсаційних систем, в тому числі шляхом створення саморегулівними організаціями на фондовому ринку страхових фондів, які працюють на принципах взаємного страхування професійної відповідальності членів (учасників) саморегулівних організацій.


^ 3.3. З метою удосконалення інформаційної прозорості фондового ринку необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Оптимізувати законодавче регулювання переліку інформації, яка підлягає розкриттю на фондовому ринку.

Забезпечити оперативний доступ зацікавлених осіб до інформації, що розкривається на фондовому ринку.

Удосконалити способи поширення інформації на фондовому ринку з використанням сучасних інформаційних технологій, у тому числі шляхом застосування електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису.

Визначити види та формати інформації, які мають надаватися емітентами та професійними учасниками фондового ринку інвесторам безкоштовно.

Унеможливити рекламу та/або пропозицію необмеженому колу осіб цінних паперів емітентів, які не розкривають інформації в обсягах та порядку, передбачених законодавством України.

Встановити норми щодо заборони реклами відкритого (публічного) розміщення, обігу та пропозиції необмеженому колу осіб цінних паперів, відкрите (публічне) розміщення та обіг яких заборонено або не передбачено законодавством, а також фінансових інструментів, які посвідчують грошові або інші майнові права, але не є цінними паперами відповідно до законодавства України.

Запровадити вимоги щодо подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації про осіб, які є реальними власниками (кінцевими бенефіціарами) професійних учасників ринку.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Поширити вимоги щодо розкриття інформації на всіх емітентів цінних паперів та фінансових інструментів, які мають обіг на фондовому ринку, у тому числі іноземних емітентів, які здійснюватимуть пропозицію цінних паперів на території України.

Забезпечити застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності у діяльності всіх професійних учасників ринку цінних паперів.

Удосконалити законодавче регулювання діяльності рейтингових агентств, які надають рейтингові послуги на фондовому ринку.

Удосконалити механізми протидії неправомірному використанню інсайдерської інформації та маніпулюванню ринком.


^ 3.4. З метою покращення фінансової грамотності населення щодо фондового ринку необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Затвердити програму підвищення фінансової грамотності з відповідним її фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету з метою надання населенню України сукупності знань про фондовий ринок, особливості його функціонування та регулювання, професійних учасників та інструменти, послуги, їх використання, створення ефективного механізму взаємодії між приватним інвестором та державними органами.

В програмі необхідно передбачити:

- запровадження системи широкого інформування громадян про їх права та механізми захисту їх прав та інтересів на фондовому ринку для інвестування особистих заощаджень;

- визначення цільової аудиторії з метою проведення заходів, спрямованих на роз’яснення населенню умов та порядку участі громадян у здійсненні правочинів на фондовому ринку, а також розроблення методичних рекомендацій щодо проведення заходів для кожної з цільових груп;

- забезпечення систематичної організації та проведення комплексних роз’яснювальних та навчальних заходів щодо діяльності професійних учасників фондового ринку та емітентів для різних цільових аудиторій;

- запровадження систематичного відображення у засобах масової інформації освітніх та навчальних програм з питань законодавчого регулювання корпоративного управління, прав та обов’язків емітентів та інвесторів;

- розробку і реалізацію спеціальних програм за участю провідних науково-дослідних установ та вузів країни щодо методичної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців фондового ринку;

- започаткування організації інформаційних заходів для громадян з метою популяризації системи недержавного пенсійного забезпечення та ліквідації можливої недовіри до неї, захисту прав інвесторів;

- забезпечення проведення державної інформаційно-роз`яснювальної роботи щодо накопичувальної пенсійної системи.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Забезпечити на державних та муніципальних телеканалах України ефірний час для програм з метою висвітлення актуальних питань розвитку фондового ринку та корпоративного управління в Україні.

Розробити та впровадити у вищих навчальних закладах спеціалізовані навчальні курси (предмети) “Ринок цінних паперів” та “Корпоративне право”.

Запровадити проведення регулярних освітніх заходів з метою популяризації фондового ринку та проведення комплексних роз’яснювальних та навчальних заходів для підвищення фінансової грамотності населення, в тому числі шляхом використання прогресивного світового досвіду.


^ IV. Удосконалення умов і правил державного регулювання та нагляду на фондовому ринку


Проблеми

Система державного регулювання фондового ринку є важливим критерієм оцінки інвесторами інвестиційного середовища країни.

Світові тенденції глобалізації та інтеграції фінансових ринків, консолідація фінансових інститутів створюють нові умови для здійснення державними органами своїх регуляторно-наглядових повноважень.

З огляду на реалії розвитку міжнародних фінансових ринків та кризові явища, які відбулись у фінансовій системі в цілому, виникає необхідність в удосконаленні механізмів регулювання ринку цінних паперів в Україні з використанням найкращої міжнародної практики та стандартів.

Однією з нагальних проблем, виявленою практикою державного регулювання фондового ринку, особливо в кризовий період, є неможливість регулятора фондового ринку оперативно приймати власні нормативно-правові акти та відповідно змінювати умови провадження діяльності. Вимоги чинного законодавства передбачають, що мінімальний строк необхідний для внесення змін до нормативного документу становить щонайменше три місяці. Наслідком цього є неможливість оперативного врегулювання проблемних питань та забезпечення належного рівня захисту інвесторів в цінні папери.

Також, не завершено запровадження ефективного нагляду за професійними учасниками на основі оцінки ризиків (пруденційного нагляду). На законодавчому рівні відсутні механізми протидії маніпулюванню на ринку цінних паперів. Повноваження державного регулятора та механізми, які використовуються для нагляду на сучасному етапі є недостатніми для оперативного виявлення та попередження правопорушень на ринку цінних паперів.

Регулятору бракує операційної незалежності, він є чуттєвим до політичних і комерційних втручань та залежним від державного бюджету, з якого формуються його власні фонди. Проблема браку джерел фінансування достатньо серйозна. При цьому функції, закріплені за регулятором законами України протягом останніх 10 років, збільшились майже в три рази. Не вистачає кваліфікованого персоналу, системи регулятора лише частково автоматизовані. Працівники не захищені на законодавчому рівні з метою діяти чесно під час виконання своїх обов’язків. Бракує систем інформаційних технологій та програмного забезпечення для полегшення відповідного виконання своїх функцій в ситуації, коли розміри технічного персоналу є дуже невеликими відносно розміру галузі, яку вона регулює.

Зазначене вимагає підвищення функціональної спроможності регулятора та його фінансового забезпечення з метою підвищення якості операційного, технологічного та кадрового потенціалу.


Завдання


4.1. Запровадження нових сучасних механізмів державного регулювання та нагляду на фондовому ринку.

4.2. Посилення спроможності та фінансової незалежності регулятора


Необхідні кроки


4.1. З метою запровадження нових сучасних механізмів державного регулювання та нагляду на фондовому ринку необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Створити комплексну систему постійного державного моніторингу фондового ринку шляхом:

формування системи державного пруденційного нагляду за діяльністю професійних учасників фондового ринку, що ґрунтується на оцінці ризиків;

розробки методики оцінки ризиків діяльності професійних учасників фондового ринку, на основі міжнародних правил і стандартів;

запровадження електронного документообігу  та використання електронного цифрового підпису при розкритті інформації на фондовому ринку.

Удосконалити механізми контролю за рекламою цінних паперів та послуг, що надаються професійними учасниками фондового ринку.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Запровадити для всіх професійних учасників фондового ринку розрахунок основних показників, що характеризують ризики діяльності професійних учасників фондового ринку.

Посилити вимоги щодо форм та змісту надання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку емітентами та професійними учасниками фондового ринку інформації про свою діяльність, що не підлягає оприлюдненню.

Розробити та прийняти акти законодавства, що забезпечували б ефективний державний контроль за діяльністю учасників ринку.

Запровадити механізми протидії емісії та обігу цінних паперів, що мають ознаки фіктивності, у тому числі шляхом нормативного визначення ознак фіктивності цінних паперів.


^ 4.2. З метою посилення спроможності та фінансової незалежності регулятора необхідно:


І етап (до кінця 2012 року):

Надати право Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку:

– з метою захисту прав інвесторів звертатись з позовом до суду про зупинення видаткових операцій по банківських рахунках суб’єкта господарювання у разі виявлення ознак правопорушення на ринку цінних паперів;

– звертатись з позовами до суду, зокрема у разі виявлення порушень прав інвесторів, під час здійснення процедури припинення акціонерних товариств;

– звертатись до суду з позовом про примусову ліквідацію акціонерних товариств через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, чи в інших випадках, встановлених законом, зокрема у разі неподання акціонерним товариством Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом двох років регулярної інформації, нескликання акціонерним товариством без поважних причин протягом двох років загальних зборів акціонерів.

Запровадити механізм виявлення та розкриття інформації про осіб, під контролем яких перебувають учасники ринку цінних паперів, а також здійснення систематичних перевірок відомостей щодо таких осіб.

Звільнити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку від сплати судового збору при подачі заяв (скарг) до суду.

Надати право регулятору фондового ринку приймати власні регуляторні акти за спрощеною процедурою, яка не передбачатиме їх обов’язкового погодження з органом, відповідальним за регуляторну політику.


ІІ етап (до кінця 2014 року):

Надати повноваження Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку:

– на проведення розслідування правопорушень на ринку цінних паперів шляхом розширення прав при збиранні і дослідженні доказів;

– здійснювати незалежну фахову експертизу у справах щодо корпоративних конфліктів, у тому числі по справах, що розглядаються господарськими судами.

Посилити функціональну спроможність регулятора фондового ринку, зокрема операційну незалежність та якість технологічного і кадрового потенціалу, шляхом підвищення його фінансового забезпечення.

Встановити підходи до розрахунку розміру оплати праці працівників Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку аналогічні до законодавчо встановлених підходів для інших органів підпорядкованих Президентові України.


^

Очікувані результати виконання Програми



У результаті реалізації заходів Програми розвитку фондового ринку на 2012 – 2014 роки передбачається підвищення ролі ринку цінних паперів в процесах перерозподілу фінансових ресурсів, їх акумуляції для вирішення пріоритетних державних задач, зміцнення фінансового стану організацій та розширення їх інвестиційних можливостей; створення цілісної та ефективної системи ринку цінних паперів та фінансових інститутів; сталий ріст капіталізації ринку цінних паперів та розширення практики залучення інвестицій з використанням інструментів ринку цінних паперів,

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

- залучення в середньому щорічно не менш як 100 млрд грн у цінні папери, у тому числі як інвестиції не менше як 75 млрд грн.;

- збільшення до 300 млрд грн капіталізації лістингових компаній;

- підвищення співвідношення капіталізації біржового ринку до валового внутрішнього продукту до 40 відсотків;

- збільшення до 20 відсотків частки біржового ринку;

- збільшення до 50 млрд грн загальної номінальної вартості облігацій підприємств, що перебувають в обігу на фондовому ринку;

- збільшення до 30 млрд грн вартості активів інвестиційних та пенсійних фондів;

- збільшення до 400 млрд грн в рік обсягів торгів цінними паперами на біржовому ринку;

- збільшення кількості акціонерних товариств, які прийняли кодекс корпоративного управління.





Скачати 375.17 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації13.11.2012
Розмір375.17 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх