Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад icon

Конспект лекцій для студентів спеціальності 020303 “Переклад


Схожі
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 “Фінанси всіх форм навчання та слухачів цпо...
Конспект лекцій для студентів...
Конспект лекцій для студентів напряму 051301 Хімічна технологія...
Конспект лекцій до самостійного вивчення розділів з дисципліни...
Опорний конспект лекцій з дисципліни «політична економія» для студентів 1 курсу напряму...
Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми...
Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 060100 „Правознавство Затверджено...
Програма спецкурсу Рівне 2008 ббк 88. 454р Н...
Робоча навчальна програма дисципліни за вільним вибором студентів для студентів спеціальності...
Опорний конспект з курсу “Бухгалтерський облік Київ 2001 Укладач...
Конспект лекцій Частина 1 Загальна мінералогія...
Конспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501“Економіка І підприємництво"...



страницы:   1   2   3   4
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет




С. В. Баранова


СПЕЦРОЗДІЛИ ПЕРЕКЛАДУ


Конспект лекцій

для студентів спеціальності

6.020303 “Переклад”

денної форми навчання


Затверджено

на засіданні кафедри

теорії та практики перекладу

як конспект лекцій

з дисципліни

«Спецрозділи перекладу».

Протокол № 5 від 07.12.2011 р.




Суми

Сумський державний університет

2012



Спецрозділи перекладу : конспект лекцій / укладач С. В. Баранова. – Суми : Сумський державний університет, 2012. – 86 с.


Кафедра теорії та практики перекладу


ЗМІСТ





С.

Передмова…………………………………………………….

5

^ Лекція 1. Теоретичні та методологічні аспекти перекладу…………………………………………………….


8

Переклад як діяльність………………………………...

8

Детермінанти перекладацьких дій……………………

10

Основні види та способи перекладу………………….

13

Питання для самоконтролю…………………………..

22

^ Лекція 2. Вихідний текст як детермінант перекладацьких дій…………………………………………


23

Теорія мовного знака, його значення. Роль мовного знака в перекладі……………………………………….


23

Зміст вихідного тексту в перекладі…………………...

29

Інтерпретація та переклад……………………………..

32

Питання для самоконтролю…………………………...

35

^ Лекція 3. Лінгвокомунікативні аспекти перекладу…….

35

Еквівалентність та відповідність у перекладі………...

35

Перекладацькі відповідники…………………………..

36

Переклад безеквівалентних одиниць………………….

41

Нормативність у перекладі…………………………….

42

Питання для самоконтролю……………………………

42

^ Лекція 4. Лінгвоетнічний бар'єр як детермінант перекладацьких дій…………………………………………


42

Складові лінгвоетнічного бар’єра……………………..

42

Подолання лінгвоетнічного бар’єра…………………...

45

Питання для самоконтролю

50

^ Лекція 5. Жанрово-стилістичні особливості перекладу..

50

Особливості перекладу текстів різної функціонально-жанрової належності…………………


50

Питання для самоконтролю……………………………

59

^ Лекція 6. Аспекти культури в перекладі………………...

60

Переклад як вторинна комунікація. Авторська концепція художнього твору………………………….


60

Викладання перекладу…………………………………

66

Міжкультурна комунікація і переклад. Явище позитивної ввічливості…………………………………


69

Переклад професійних підмов у рамках галузевих культур…………………………………………………..


77

Питання для самоконтролю……………………………

82

^ Список використаної та рекомендованої літератури…..

83

Предметний покажчик……………………………………..

85

ПЕРЕДМОВА


З кожним роком Україна все впевненіше інтегрується у світове співтовариство, розвиває співробітництво з іншими країнами й народами в різноманітних сферах: у промисловості, культурі, науці та освіті. Для забезпечення ефективної міжнародної співпраці, міжкультурного діалогу зростає потреба у фахівцях, які поряд із гарними знаннями іноземної мови володіють умінням ураховувати в процесі спілкування національно-культурні особливості партнерів. Більша частина сучасних досліджень емпатує семіотичність і унікальність кожної культури, розглядаючи її як діалогову систему, що базується на культурно-орієнтованих символах. Культура як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людським суспільством, поєднує в собі мову, науку, знання, освіту.

Перекладознавство як наука спирається на порівняльне мовознавство, тeopiю комунікації та інформації, соціальну варіативність мов. Сучасне перекладознавство тісно пов’язане з минулим досвідом перекладачів, використовує його у розробленні нагальних питань теоретичної та практичної орієнтації, фокусуючи особливу увагу на аспектному та текстовому підходах до письмового й усного перекладу. Перекладачі на сучасному етапi вирішують piзноманітнi проблеми, серед яких – питання відповідності одиниць, формальна i динамічна еквівалентність, стилізація перекладу, прагматико-комунікативні засади, типи i види перекладу, його соціально-теоретичний та національний характер, принципи, критерії та методи перекладу.

На відміну від попереднього перекладознавства, яке тлумачилось у термінах літературознавства та мовознавства, у сучасному українському перекладознавстві намітився синтез згаданих напрямів. Значна увага при цьому приділяється контрастивному перекладу, застосуванню принципів антропоцентризму, адаптивності та змінюваності. Теорія та практика сьогоденного перекладу в Україні збагачуються креативними пошуками таких провідних вчених, як O. I. Чередниченко. Р. П. Зорівчак, В. В. Копилов, B. I. Карабан, М. О. Новікова, В. Д. Радчук, О. М. Старикова, I. B. Корунець, А. Д. Бєлова, Ю. А. Зацний, О. І. Чередниченко, А. М. Науменко, Л. М. Черноватий. Нагальними є проблеми зіткнення культур, міжкультурні комунікативні аспекти, трансформації, соціальна варіативність мов, аксіологічні аспекти та суб’єктивний фактор у перекладі, відтворення реалій, прагматичних особливостей оригіналу тощо.

Конспект «Спецрозділи перекладу» є теоретичним узагальненням здобутих студентами знань щодо перекладу спеціальних текстів (науково-технічних, юридичних, суспільно-політичних, науково-популярних, релігійних, мистецьких тощо) та підґрунтям до виконання й оформлення перекладів у сфері різних стилів та жанрів. Метою дисципліни є аналіз теоретичних, методологічних, лінгвокомунікативних, культурних та інших аспектів перекладу як виду посередницької діяльності.

Після вивчення дисципліни студент повинен знати особливості композиції, стильової маркованості та частотності мовних / мовленнєвих одиниць, засоби передачі специфічної фразеології, принципи, норми, стратегії перекладацької діяльності, детермінанти перекладацьких дій, способи подолання лінгвоетнічного бар’єра та шляхи відтворення культурного колориту першотвору цільовою мовою. Студент повинен уміти перекладати спеціальні тексти, осмислювати фактори контексту, виконувати різні типи перекладацьких трансформацій та обґрунтовувати їх доцільність, оформлювати перекладні тексти згідно з вимогами та нормами цільової мови, користуватися спеціальними словниками та довідковою літературою.

Лекційний курс охоплює питання стосовно теоретичних та методологічних аспектів перекладу, ролі вихідного тексту в перекладацькому процесі, місця в ньому теорії мовного знака та його значення, розмежування понять «інтерпретація» та «переклад», порушує проблеми врахування лінгвокомунікативних особливостей вихідних одиниць у перекладі, еквівалентності / безеквівалентності, відповідності, нормативності, лінгвоетнічних чинників передачі явищ цільовою мовою. Матеріал занять присвячується особливостям перекладу текстів різних жанрів та стилів, професійних підмов у межах галузевих культур, розгляду перекладного художнього твору як засобу міжкультурної комунікації, питанням методики викладання перекладу.

Навчальні дисципліни «Практика перекладу з англійської мови», «Основи редагування перекладів», «Проблеми перекладу науково-технічної літератури», «Граматичні проблеми перекладу» є передумовою вивчення зазначеного курсу.


Лекція 1

Теоретичні та методологічні аспекти перекладу


Переклад як діяльність


Твердження про те, що мова є засобом здобуття нових знань не вимагає доказів. Більше того, обсяг отриманих індивідом знань зростає з кожною наступною мовою, яку ми вивчаємо, адже нова мова дає можливість доторкнутися до культури іншого народу, його духовних цінностей. Сьогодні вміння спілкуватись іноземною мовою розглядається вже не як данина моді, не як показник престижу, а як своєрідне вікно у світ, зокрема, в галузь професійних подій світової науки.

У сучасному перекладознавстві актуальним, цікавим і малодослідженим є питання з’ясування особливостей перекладу мовних одиниць та комплексів, що використовуються мовцями для вираження вербального спілкування між носіями мови.

Мова як інструмент вербальної комунікації є важливою і невід’ємною частиною культури, і всі особливості її функціонування та структури можуть вважатися транслятором культури певного мовного колективу. Вивчення різних сторін вербальної комунікації в аспекті культурної обумовленості викликає великий інтерес у перекладознавців. Незважаючи на унікальність, специфіку кожної культури, можна знайти багато спільного в багатьох культурах і відповідно в мовах, які вербалізують ці культури, адже існують міжмовні відповідності, обумовлені спільністю понятійних систем у представників різних мов.

Б. О. Серебренніков, О. С. Кубрякова, А. А. Уфімцева та ін. виокремлюють дві картини світу – концептуальну та мовну. Концептуальна картина світу багатіша за мовну, оскільки в її творенні беруть участь різні типи мислення, зокрема і невербальні. Мовна картина світу виконує дві основні функції: детермінації основних елементів та виявлення мовними засобами концептуальної картини світу.

Кожна мова створює свою, притаманну лише їй, «мовну картину світу», чим часто й ускладнює сам процес перекладу. Один і той самий зміст може по-різному сприйматись і бути основою для формування й розуміння різних трансформацій. Тому для перекладача конче важливо пам’ятати, що переклад – це взаємодія не лише двох мов, а й двох різних менталітетів. Ефективність міжмовної комунікації великою мірою залежить від того, наскільки переклад близький до оригіналу, наскільки він зрозумілий тим, для кого перекладається. Міжмовна комунікація залежить від осягнення мовної та комунікативної компетенції перекладача, від його вміння правильно вибрати той чи інший варіант перекладу, вдаючись при цьому до різних лексичних трансформацій.

З точки зору В. Н. Комісарова, специфіка перекладу, яка відрізняє його від усіх інших видів мовного посередництва, полягає в тому, що він призначається для повноправної зміни оригіналу і що рецептори перекладу вважають його повністю тотожним вихідному тексту. Разом з тим не викликає сумніву той факт, що досягти абсолютної тотожності в перекладі неможливо, але це не заважає здійсненню міжмовної комунікації. Намагання передати в перекладі абсолютно все, що є в оригіналі, дуже часто призводить до непорозумінь і дає небажані результати.

За загальною характеристикою суб’єкта перекладацької діяльності та за його відношенням до автора тексту, що перекладається, виділяють:

  1. Традиційний (людський, ручний) переклад переклад, що робиться людиною:

  • переклад, що виконується перекладачем, а перекладач не є одночасно автором тексту перекладу;

  • авторський (авто-)переклад – переклад, що виконується автором оригінального тексту;

  • авторизований переклад – переклад, схвалений автором оригінального тексту.

  1. Машинний (автоматичний) переклад переклад, що виконується комп’ютером.

  2. Змішаний переклад – переклад із використанням більшої частини традиційного перекладу чи машинної переробки тексту.

Згідно з ознаками обсягу та способу передачі змісту оригіналу виділяють головні типи перекладу:

  • повний переклад – переклад, що передає зміст оригіналу без вилучень та скорочень;

  • неповний переклад – переклад, що передає зміст тексту з вилученнями та скороченнями;

  • скорочений переклад – переклад, що передає зміст тексту з вилученнями та скороченнями (у згорнутому вигляді);

  • фрагментарний переклад – переклад не цілого тексту, а лише його уривка чи уривків;

  • аспектний переклад переклад лише частини тексту, згідно з якоюсь ознакою відбору (аспектом);

  • анотаційний переклад – переклад, у якому відображені лише головна тема, предмет і призначення тексту перекладу;

  • реферативний переклад – переклад, у якому є відносно докладні відомості про реферований документ, його призначення, тематику, методи дослідження, результати.

Зазначені види перекладу є прикладами адаптивного транскодування, а переклад – основним видом мовного посередництва.


Детермінанти перекладацьких дій


Головними детермінантами перекладацьких дій є вихідний текст і лінгвоетнічний бар’єр.

Під «текстом» розуміють будь-яку вербалізовану комунікативну подію мовленнєвої діяльності людини незалежно від «форми» або «способу» вербалізації. Інакше кажучи, текстами потрібно вважати як писемні, так і усні структурно, семантично й комунікативно завершені повідомлення.

У лінгвістиці існує багато класифікацій типів вихідного тексту, проте для адекватного перекладацького аналізу тексту. Класифікація Ю. Сорокіна та Дж. Сінклера враховує, перш за все, вплив тексту на адресата, дейктичні параметри тексту та його зв’язок із «реальним світом».

Суть класифікації, що пропонується, полягає у тому, що всі тексти можна розмістити уздовж умовної шкали, крайню ліву точку якої займають нехудожні тексти, що безпосередньо змінюють поведінку людей, впливаючи насамперед на їхній розум та «прагматизм» («тексти-артефакти»), а крайню праву точку займають художні тексти, які також можуть змінювати поведінку людей, але непрямим шляхом, впливаючи передусім на їхні почуття та естетичний смак («тексти-ментефакти»).

Згідно з цією класифікацією до групи текстів-артефактів потрапляють, юридичні тексти (міжнародно-правові документи: договори, угоди, конвенції, пакти, декларації, ноти тощо; тексти конституцій, статутів, законів), оскільки вони змінюють поведінку адресатів (країн, організацій, установ або громадян), зобов’язуючи їх (наказуючи, дозволяючи, забороняючи, рекомендуючи їм) діяти певним чином. Це так звані тексти-перформативи, тобто «тексти-акти» у повному розумінні цих слів. Далі йдуть науково-технічні тексти, які описують результати реально проведених досліджень та спостережень або будову істот, приладів, машин та механізмів. За ними йдуть інформаційні тексти констатуючого комунікативного типу, які інформують адресата про певні події (наприклад, тексти прес-релізів, інформація про погоду). У будь-якому разі тексти-артефакти змінюють або описують реально існуючий світ або поведінку живих істот. Ці тексти позбавлені емоційності, у них практично не застосовуються стилістичні прийоми та експресивні засоби мови. До групи текстів-ментефактів потрапляють художні тексти всіх типів та жанрів. Цілком очевидно, що твори художньої літератури відображають творчий погляд митця на світ, його неповторне, індивідуальне бачення світу. Так звану «сіру зону» (від англ. «grey zone» – «зона нестабільності, невпевненості») становлять тексти, які відображають реальний світ, проте мають певні елементи художніх текстів, а саме – емоційність та застосування всього арсеналу стилістичних прийомів та експресивних засобів.

Комунікативна мета цих текстів – довести точку зору автора, переконати адресата в правоті автора, апелюючи як до реальних фактів, так і до емоцій, і, таким чином, змінити поведінку адресата. До цієї групи входять так звані публіцистичні тексти (авторські статті, гострі полемічні публікації, дотепні коментарі, тексти, які промовляють ведучі ток-шоу тощо), тексти ораторського стилю (виступи та промови президентів, парламентарів, публічні виступи громадських та політичних діячів тощо), тексти інтерв’ю, мемуарів, особистих листів тощо.

Тексти-артефакти перформативного тексту (юридичні та інші «зобов’язувальні» тексти) мають дейктичну формулу типу «я / ми» – зараз тобі / вам наказуємо, рекомендуємо, дозволяємо, забороняємо діяти певним чином тощо». Сила комунікативного впливу цих текстів виходить безпосередньо від «я / ми» автора, а їхній темпоральний дейксис – це теперішній та майбутній час, оскільки неможливо зобов’язати когось щось зробити у минулому часі. Критерій істинності / неістинності не може бути застосований до цих текстів.

Тексти-артефакти констатуючого типу мають дейктичну формулу типу «я / ми – зараз тобі / вам повідомляємо (інформуємо) про те, що відбулося, відбувається або відбудеться». Сила їх комунікативного впливу пов’язана, швидше за все, із фактором істинності / неістинності самої текстової пропозиції, хоча автор і відповідає за істинність фактів, про які він інформує. Темпоральний дейксис цих текстів – минулий («що відбулося»), теперішній («що відбувається») або майбутній час («що відбудеться»).

Тексти-ментефакти взагалі не повідомляють про «реальні» події, оскільки за цими текстами стоїть творче «я» автора, а весь їх пропозиційний зміст є вторинним по відношенню до реального світу. Адресат (читач, слухач) сприймає художні тексти «на віру», а не через необхідність (наказу, угоди, рекомендації, поради) діяти певним чином, як це спостерігається у випадку з текстами-артефактами.

Таким чином, комунікативний вплив текстів-артефактів зумовлений насамперед тією мірою влади, яка в них міститься. Художні тексти-ментефакти, навпаки, впливають на адресата, апелюючи до його емоцій, почуттів і, врешті-решт, до його віри (англ.: «belief») в те, про що розповідає митець.

Значно складніше виглядає ситуація з текстами «сірої зони», які, з одного боку, повідомляють про реальні факти, а з іншого – апелюють до емоцій, почуттів та віри в те, про що повідомляє автор, який у такий спосіб намагається «завоювати» адресата.

Отже, під часу перекладу приймаються рішення, які спираються на зміст тексту, на базові знання та на знання ситуації (а це вже рішення, прийняті на основі позалінгвістичної інформації).


Основні види та способи перекладу


Необхідною і важливою умовою еквівалентності перекладу повинне бути збереження мети комунікації. Для досягнення цієї мети перекладачеві необхідно здійснювати формальні перетворення, які в перекладознавстві називаються «лексичними трансформаціями».

Я. Л. Рецкер під лексичними трансформаціями розуміє прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті й знаходимо йому відповідне, незбіжне зі словником у рідній мові.

Найпоширенішими є сім типів трансформацій:

  • диференціація значення;

  • конкретизація значення;

  • генералізація значення;

  • змістовний розвиток значення;

  • антонімічний переклад;

  • цілісне перетворення;

  • компенсація втрат у процесі перекладу.

Інколи спостерігається поєднання певних прийомів трансформації, найчастіше – двох перших: конкретизації та диференціації. В оповіданні Л. Тома читаємо: «Wie sie hereinkamen, sind sie zuerst auf den Pfarer los. Und dann hat Таnte Gutsi die Tante Frieda gekusst...». Дослівно перекласти вираз «auf jemanden los sein» – «ринутися на когось» – не можна, тому ми диференційовано конкретизуємо значення залежно від контексту й одержуємо такий варіант перекладу: «Коли вони ввійшли, то спочатку привіталися зі священиком, а потім тітка Гутсі поцілувала тітку Фріду...». Очевидно, що кожна лексична трансформація вимагає від перекладача досконалого знання лінгвальних та екстралінгвальних властивостей тексту.

Часто перекладач вимушений застосовувати прийом змістовного розвитку значення, коли словникові відповідності замінюють контекстуальними, які логічно пов’язані з ними змістовно. Сюди належать різні метафоричні та метонімічні зміни. У Б. Кестнера є вірш під назвою «Die Zeit fährt Auto», цю метафору (персоніфікацію) ми можемо перекласти так: «Плин часу», або «Шалений час», що повністю передає зміст поданого речення.

Спостерігаючи ділові переговори на фірмі, знаходимо теж певну кількість лексичних перетворень, які, проте, не змінюють змісту висловлювання, а навпаки, передають його красивою українською мовою. Цікавими у цьому плані є такі факти мови:

- Geht es?

- Це можливо?

- Ich faxte später meine Auskunft.

- Я пізніше повідомлю факсом про своє прибуття.

- Ich möchte bitte zwei Plätze nach München buchen.

- Я хотів би замовити два квитки до Мюнхена.

- Tut mir Leid. Die Maschine am 3.11 ist voll.

- Мені дуже шкода, квитків на 3.11 немає.

Українською мовою не можна сказати «факсувати про щось», тому речення перекладається відповідно до вживання у рідній мові слів «повідомити факсом». В обох реченнях німецькі слова «Platz» та «Maschine» перекладаються українською мовою як «квиток». Такі трансформації є прийомом цілісного перетворення, і тут ми спостерігаємо логічний зв’язок між планом вираження іноземної та рідної мов. Досягнення міжкультурного, міжмовного взаєморозуміння певною мірою залежить від компетентності перекладача, який повинен не лише добре володіти іноземною та рідною мовами, а й розуміти й знати культуру, звичаї, історію свого народу і народу, чию мову він використовує під часу перекладу.

При антонімічному перекладі форма слова або словосполучення замінюється на протилежну (позитивна – на негативну і навпаки), а зміст одиниці, що перекладається, залишається здебільшого подібним.

По суті, термін «антонімічний переклад» є неточним, оскільки слово, що перекладається, не замінюється на антонім у мові перекладу, а змінює лише форму на протилежну, тоді як його зміст і значення залишаються без особливих змін. Тому для позначення цього способу перекладу іноді використовують термін «формальна негативація», в якому підкреслюється саме зміна форми слова або словосполучення й не йдеться про антонімічність як таку, що пов’язана зі зміною змісту на протилежний.

Формальна негативація представлена трьома видами:

  1. Негативація – слово або словосполучення без формально вираженої суфіксом або часткою заперечувальної семи замінюється в перекладі на слово з префіксом не- або словосполученням із часткою не (to continue – не зупинятися, small – невеликий).

  2. Позитивація – слово або словосполучення з формально вираженою заперечувальною семою замінюється в перекладі на слово або словосполучення, яке не містить формально вираженого негативного компонента (unallowed – заборонений, to disable – блокувати, закривати).

  3. ^ Анулювання двох наявних у реченні негативних семантичних компонентів (not impossible – можливий, to disappear never – завжди залишатися).

У певних контекстах деякі англійські слова, які не мають у своєму складі заперечувальних морфем, але містять заперечувальний семантичний компонент, можуть перекладатися подібними за значеннями словами з префіксом не- або сполученнями частки не з антонімічним відповідником слова, що перекладається (to fail – не вдатися, to hate – не полюбляти). Тому формальна негативація є одним з прийомів реалізації контекстуальної заміни, тобто такої лексичної заміни, що можлива лише в певному контексті.

Одним із таких слів, під час перекладу яких найчастіше застосовується цей прийом, є дієслово to fail та похідний від нього іменник failure.

^ Whitney, however, failed to profit from his invention. – Однак Уїтні нічого не заробив на своєму винаході.

Часто прийом формальної негативації застосовується під час перекладу складних речень, що містять заперечувальну частку not і сполучник until або unless.

Large-scale structures of the universe did not become a preoccupation of cosmology until the mid-1980s. – Великі структури всесвіту стали об’єктом докладного дослідження лише в 1980-ті роки.

Описовий переклад – це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін чи фразеологізм замінюється в мові перекладу словосполученням (або більшим за кількістю компонентів словосполученням), яке адекватно передає зміст цього слова або словосполучення (wail автомобіль з високими динамічними якостями).

До описового перекладу ставляться такі вимоги:

      1. переклад повинен точно відбивати основний зміст позначеного неологізмом поняття;

      2. опис не має бути надто докладним;

      3. синтаксична структура словосполучення не повинна бути складною.

При застосуванні описового перекладу важливо стежити за тим, щоб словосполучення в мові перекладу точно і повно передавало всі основні ознаки поняття, позначеного словом оригіналу (термін outscriber має такі основні ознаки: вихід, записування і пристрій, і тому під час перекладу описовим способом потрібно зберегти всі ці головні ознаки, outscriber – вихідний пристрій відтворення даних).

Перед застосуванням цього прийому перекладу неологізмів необхідно виконати попередню умову правильності перекладу неологізмів переконатися, що в мові перекладу відсутній перекладний відповідник, щоб не створювати термінологічні дублети в мові перекладу.

Порівняння з транскодуванням описовий переклад має ту перевагу, що завдяки ньому досягається більша прозорість змісту поняття, позначеного відповідником неологізму. Разом з тим описовий переклад характеризується такими недоліками:

1) при його застосуванні можливе неточне або нечітке тлумачення змісту поняття, позначеного неологізмом;

2) описове словосполучення порушує таку вимогу до термінів, як стислість (а тому від них важко утворити похідні терміни).

Системний аналіз перекладацької практики дозволяє показати єдину типологію перекладів. Згідно із жанрово-стилістичною характеристикою матеріалу та жанрової належності виділяють такі типи перекладів:

  • науково-технічний переклад (переклад науково-технічних текстів та документації). До цього типу відносять тексти наукових статей, технічних описів, документів (паспорта, права водія, свідоцтв про народження, постанов, договорів i т. п.). Науково-технічний текст відрізняється від інших текстів великим арсеналом допоміжних знакових систем (схем, креслень), логічністю, об’єктивністю та компактністю викладу. Такий текст призначений спеціалісту в певній сфері. Їх потрібно писати згідно із чіткими правилами, й у різних авторів, що пишуть на одну й ту саму тему, ми бачимо не лише одні й тi caмi синтаксичні й морфологічні структури, а й однакові мовленнєві звороти, один стиль. Розбіжності є лише в частотності вживання деяких слів і виразів та складності викладу.

Домінантність перекладу, що забезпечує інваріантність тексту, – це терміни, загальнонаукова лексика, дієслівні форми теперішнього часу, пасивні дієслівні конструкції, складні слова, скорочення, цифри, формули. схеми тощо. Домінантами перекладу текстів документації є мовні засоби канцелярського різновиду писемної літературної мови: канцелярські кліше, складний синтаксис, форми теперішнього часу, юридичні терміни. Переважають однозначні еквіваленти та однозначні трансформації. Джерело та реципієнт цих текстів – фактично адміністративні органи, яким документи потрібні для підтвердження прав та повноважень відповідних ociб;

  • суспільно-політичний переклад (переклад суспільно-політичних текстів). Важливою проблемою є засвоєння лексики сфери побутового життя, до яких належить значення основних понять політики, культури, економіки, науки, соціального забезпечення, екології тощо. До цього ж можна додати назви організацій та установ у повному та скороченому вapiaнтах та їхні загальноприйняті відповідності на мові перекладу. Особливу увагу потрібно приділити таким клішованим зворотам мови, як «криза довіри», «непоборні перепони», «сезон у розпалі» i т. п.;

  • художній переклад (переклад художніх текстів).

Переклад художній, як i технічний, базується на комбінованому використанні прямих міжмовних трансформацій та денотативному переході (інтерпретації). Головна розбіжність між перекладом художнім та перекладом науково-технічної літератури полягає в тому, що під час перекладу художньої літератури поряд із предметним мовним тезаурусом є «тезаурус автора, перекладача, читача». Згідно з цим завдання технічного перекладача полягає в тому, щоб передати факт, а у перекладача художнього – не лише передати зміст, а й зуміти передати образ. У художньому тексті часто персонажі говорять, i тому потрібно вирішити швидше не перекладацьке, а акторське завдання – знайти прототипи героїв та спробувати імітувати манеру їxньої розмови;

  • військовий переклад (переклад тексту військової тематики);

  • побутовий переклад (переклад текстів розмовно-побутового характеру);

  • юридичний переклад (переклад текстів юридичного характеру). Юридичний текст має риси схожості як із науковим текстом, так i з текстом інструкції, та виконує пізнавальну, приписувальну функцію (закони, договори, конвенції міжнародних прав і т. п.). Під час перекладу домінуючими ознаками є ті, що передають когнітивну інформацію з інтенцією наказу та емоційний відтінок. Частина юридичних термінів має архаїчне забарвлення. Теперішній час як домінуюча часова форма дієслова, пасивні конструкції, переважання структур зi значенням умови та причини, численність однорідних членів речення, кліше, відсутність компресивності – основні ознаки юридичних текстів.

Якість перекладу залежить від багатьох чинників, а передусім від перекладача, якому необхідно досягти синтаксичної, семантичної та прагматичної еквівалентності текстів оригіналу та перекладу, відтворити той зміст, якого набувають висловлювання в даній комунікативній ситуації . Взаємодія між цими трьома типами еквівалентності детермінує процес вибору мовних засобів перекладу.

Синтаксично еквівалентними вважаються такі висловлювання тексту оригіналу й тексту перекладу, які збігаються за своєю синтаксичною структурою. Англійська та українська мови належать до різних структурних типів мов. Тому досягти синтаксичної еквівалентності важко, хоча у деяких випадках можливо. Порівняймо оголошення у ліфті готелі: In case of fire or earthquake, do not use the elevator. Не користуйтеся ліфтом у разі пожежі та землетрусу.

Тексти оригіналу й перекладу, які відтворюють однаковий запис, характеризуються семантичною еквівалентністю. У таких текстах описується однакова ситуація об’єктивної реальності. Наприклад, оголошення на дверях «Private» відтворюється по-українськи «Стороннім вхід заборонений». Лексична одиниця «private» в англійській мові має значення «індивідуальне особисте», а отже – недоторкане. У наведеному прикладі висловлювання оригіналу й перекладу мають ще один тип еквівалентності – прагматичний, який передає зміст висловлювання у певній комунікативній ситуації, у наведеному прикладі обидва оголошення інструктивно-регулювального характеру, прагматична спрямованість яких директивна.

Співвідношення між прагматичною спрямованістю тексту оригіналу і тексту перекладу може бути різним. Збільшення ступеня ілокутивної сили висловлювання може відбуватися також за рахунок її дублювання. Наприклад: Who was that speaking? Хто, хто це там говорив?

У наведеному прикладі дублюються форма висловлювання і його прагматична спрямованість – інтерогативна форма речення, висловлювання – квеситив. У деяких випадках зазначалися дублювання форми та прагматичної спрямованості висловлювання з певною модифікацією. Порівняйте: Who was it? Who was it? Але хто ж це міг бути? Хто? В український переклад було введено додаткові лексичні одиниці «Але хто ж це міг бути?»

Наступний приклад ілюструє експлікацію ілокутивної сили висловлювання введенням перформативних слів у переклад: ^ Lombard said: What about yourself, Mr. Blare? – Ну, а що ви можете сказати у своє виправдання, містер Блер? – запитав Ломбард.

В українському тексті – «сказати у своє виправдання», в англійському – просто «сказати».

Прагматична спрямованість висловлювання оригіналу збільшується у висловлюванні-перекладі за рахунок експлікації директивної комунікативної інтенцїї адресанта.

Збільшення ступеня ілокутивної сили висловлювання може відбуватися також за рахунок введення в текст перекладу певних лексичних одиниць, а саме – вигуків:

^ The judge said acidly:

At my time of life, I have no desire for «Thrills», as you call them.

Овва! скривився суддя, такі клопоти у моєму віці.

Уведення вигуку збільшує ілокутивну силу висловлювання. Додавання лексичних одиниць емотивного змісту також збільшує ілокутивну силу висловлювання та дозволяє відобразити емоції мовця у повному обсязі. Збільшення ілокутивної сили висловлювання відбувається також за рахунок повтору прагматичної спрямованості висловлювання різними способами: She said to herself angrily: «You must keep cool. This isnt like you. Youve always had excellent nerves».

Англійському непрямому директивному висловлюванню «You must keep сооl» відповідають три прямих директивних висловлювання: «Зберігай спокій. Не панікуй, тримайся. Не втрачай рівноваги».

Зміни можуть відбуватися не лише на рівні збільшення / зменшення ілокутивної сили висловлювання, а й на рівні зміни типу прагматичної спрямованості висловлювання під час перекладу. Пор.:

Get some fancy Christian names, hasn’t he? Aleck Norman Owen. Quite a mouthful.

Якісь дивні імена в нашого господаря. Хіба не так? Ви тільки послухайте, Алек Норман Оуен. Язика зламаєш.

У текст перекладу вводиться підкреслене директивне висловлювання, яке підсилює категоричність судження мовця про ім’я господаря. Прагматичний потенціал тексту оригіналу, комунікативна ситуація дозволяють перекладачу таку трансформацію.

Іноді перекладач передає не те, що сказано, а те, що розуміють під імплікаціоналом, тобто мають на увазі. Пор.: Не said: «There, there, my dear, of course, it's not true». – «Заспокойтеся, люба, заспокойтеся, втішав дівчину, ми вам віримо».

В українському перекладі перформативне дієслово «втішав» прямо називає мовленнєвий акт, дієслово «said» більш загальне і прямо не називає мовленнєву дію мовця, хоча прагматична спрямованість висловлювання легко виводиться читачем із комунікативної ситуації, тобто у перекладі відбувається експлікація ілокутивної сили висловлювання. Розглянемо переклад висловлювань, які містять мовленнєві кліше:

^ Anthony said with a grin: «The legal life’s narrowing! I’т all for crime. Here's to it.»

Ентоні усміхнувся: «У вас, юристів, надто обмежені інтереси. А мене злочини не лишають байдужим. Я виголошую тост за злочини!»

У перекладі англійське стереотипне висловлювання «Here's to it» замінюється відповідною стереотипною фразою української мови «Я виголошую тост за злочини».

Таким чином, під час перекладу прагматична спрямованість висловлювання зберігається за рахунок функціональної заміни англійської фрази українським кліше, яке використовується носіями мови перекладу у відповідних комунікативних ситуаціях. Прагматичні модифікації при перекладі дозволяють досягти адекватного сприйняття змісту оригіналу, а це, у свою чергу, забезпечує бажане прагматичне ставлення до тексту перекладу його адресатів.





залишити коментар
Сторінка1/4
Дата конвертації29.10.2012
Розмір1.13 Mb.
ТипКонспект, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4
хорошо
  1
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх