Програма для загальноосвітніх навальних закладів з румунською та молдовською мовами навчання пояснювальна записка icon

Програма для загальноосвітніх навальних закладів з румунською та молдовською мовами навчання пояснювальна записка


Схожі
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням молдовською мовою Пояснювальна...
Програма з математики для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів Профільний рівень...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням польською мовою пояснювальна...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання пояснювальна...
Навчальна програма із економіки (академічний рівень) для загальноосвітніх навчальних закладів...
Програма впровадження профільного навчання учнів старшої школи в загальноосвітніх навчальних...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів філософія...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою Пояснювальна...
Навчальна програма для учнів 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Географія...
Програма українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання...
Навчальна програма з історії України для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...



Загрузка...
страницы:   1   2   3   4   5
скачать
Міністерство освіти і науки України


Українська мова

10-11 кл.

академічний рівень


Програма

для загальноосвітніх навальних закладів

з румунською та молдовською мовами навчання


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Українська мова як державна мова України є обов’язковим предметом вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах.

Мета курсу української мови у школах України з національними мовами навчання полягає головним чином у виробленні в учнів мовленнєвих (комунікативних) умінь і навичок для майбутньої освітньої та суспільної діяльності. Такі уміння стануть навичками лише за умови належних знань лексичної та граматичної систем української мови, їх особливостей у порівнянні з рідною національною мовою учня.

На виконання саме цих завдань спрямована програма академічного рівня для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання (10-11 класи), укладена відповідно до вимог Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі і скоригована зі змістом чинної програми для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання “Українська мова. 5-12 класи” (автори Н.Д.Бабич, К.Г.Джука, В.А.Гладкова. – Чернівці: Видавничий Дім “Букрек”, 2005. – 132 с.).

Враховуючи те, що програма академічного рівня передбачає такий обсяг змісту навчального предмета, який не є профільним, але близьким до профільного, поглиблення знань з української мови і головним чином формування вмінь досконало володіти нею у майбутній професійній діяльності, навчальними завданнями курсу є:

1) закріпити знання учнів про найважливіші етапи історії української мови, її функціонування до набуття статусу державної, місце серед інших мов світу; пояснити значення української мови як національної мови українців, яка формує і забезпечує самовираження особистості, і як мови державної, що служить засобом спілкування у багатонаціональному суспільстві, обслуговує сфери загальнодержавної життєдіяльності; знання ролі літературної мови, територіальних і соціальних діалектів, про діяльність громадських і культурноосвітніх організацій сприяння розвитку української мови;

2) розкрити красу і багатство української мови, її функціональні, у т.ч. образно-виражальні та емоційно-естетичні можливості;

3) домогтися практичного засвоєння учнями основних мовних понять, їх визначень, літературних норм (лексичних, орфоепічних, граматичних, стилістичних) і правил, зокрема правописних;

4) навчити учнів користуватися засобами української мови в різних мовленнєвих ситуаціях відповідно до мети й складу учасників комунікативного акту;

5) виробити навички контролювати своє мовлення з метою недопущення явищ мовної інтерференції, зокрема у вимові звуків, звукосполучень, формах словозміни, синтаксичної, у т.ч. інтонаційної організації фрази тощо.

Оволодіння мовою – важлива складова соціально-культурної діяльності, тому метою мовної освіти є:

- навчити розуміти нову культуру (прагнути до міжкультурного взаєморозуміння),

- допомогти учням оволодіти міжкультурною комунікацією, тобто навчити їх спілкуватися з носіями іншої культури.

Виконання цих завдань забезпечується наявністю у змісті курсу основних відомостей про мову і мовлення та норми літературної мови, переліком вимог до знань і вмінь учнів.

Основні змістові лінії програми – загальноприйняті в сучасній школі: мовленнєва, мовна, соціокультурна (українознавча), діяльнісна.

^ Мовна лінія визначає особливості фонетичної, лексичної, словотвірної, граматичної та правописної систем української мови. До її складу входять основоположні питання фонетики, лексикології і фразеології, будови слова та словотвору, морфології і синтаксису, орфографії і пунктуації, а саме:

вимова звуків та позначення їх буквами, зміна звуків при словозміні і словотворенні (у зіставленні зі звуковими явищами румунської мови), особливості способів і засобів українського словотворення, специфіка граматичних значень частин мови, засобів вираження значень слів, що належать до різних частин мови, побудова речень різних структурно-семантичних типів, особливості словопорядку в реченні, побудова текстів, специфічні засоби інтонаційного вираження емоційності тощо.

^ Мовленнєву (комунікативну) лінію складає засвоєння практичних умінь і навичок в усіх видах мовлен­нєвої діяльності: слухання (аудіювання), читання – це рецептивні види мовленнєвої діяльності; говоріння, письмо – продуктивні види мовленнєвої діяльності. Необхідно чітко розрізняти поняття мова і мовлення, адресат і адресант мовлення, стиль і тип (жанр) мовлення, монолог і діалог (полілог), засвоїти український мовленнєвий етикет. Значну увагу на заняттях треба приділяти розвиткові усного мовлення учнів, особливо діалогічного як найбільш поширеного у мовленнєвій практиці, підвищенню культури мовлення учнів, їх стилістичній вправності. Взагалі стилістичний аспект повинен бути в усіх темах курсу української мови, навіть фонетики і словотвору.

^ Соціокультурна (українознавча) лінія проводиться головним чином у змісті практичних завдань і вправ, які містять підручники або обирають (складають), у разі потреби, самі вчителі, у тематиці пропонованих учням тем усних висловлень або письмових творів (це може бути текстовий матеріал, пов’язаний з історією держави, її символами, способом життя українського народу, його звичаями, традиціями, етнографією, культурою – матеріальною, уснопоетичною, музичною, у т.ч. у порівнянні з румунською культурою); тексти, що розкривають притаманний українцям менталітет, характерними позитивними рисами якого є шанобливість, скромність, безкорисливість, згідливість, повага до праці і людей праці, до матері, жінки-берегині тощо. Реалізація цього аспекту навчальної діяльності підпорядкована вихованню громадянина незалежної України, який, усвідомлюючи себе представником своєї нації, свідомий і своєї громадянської приналежності до держави, яка є його батьківщиною і яка забезпечує йому всі необхідні для життєдіяльності умови, в яких він, володіючи державною мовою, може сповна реалізувати свої потреби і здібності.

Для усних розповідей та письмових робіт учнів 10-11 класів можна використати такі, зокрема, теми:

“Українська мова у світі”, “Український мовленнєвий етикет”, “Мово рідна і мово моєї Вкраїни”, “Я мову цю вивчу тільки за те, що…”, “Зачаруй мене словом”, “У чому краса людини?”, “Кого можна вважати справжнім другом”, “Святковим здається вечір, коли тобі добре попрацювалося вдень” (О.Гончар), “Ким я мрію бути”, “Мій родовід”, “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь” (Т.Шевченко), “Кого називають патріотом?”, “Кому вклонитися душа велить?”, “Не убивайте бродячого пса…”, “Що значить “не зрадити своєї віри”?”, “Чому більшає у нас будинків для перестарілих?”, “Небо чужинське над їхньою головою…”, “Я звідси не поїду?”, “Чом, чом, земле моя, так люба ти мені?”, “Земле рідна! Що я без тебе?”, “Заспіваю в Ясенях – в Долині озветься”, “Що я знаю про походження назви мого села (міста)?”, “Чи впливає ім’я на долю людини?”, “Слово матеріалізується? Чи воно матеріальне?”, “Чи брутальність не є інфекцією мовлення?”, “Жаргон – каліцтво мовця” і т.д.

Морально-естетичний аспект у процесі навчання мови передбачає вплив на учнів за допомогою текстів (авторських і творених самими учнями), які розвивають загальнолюдські почуття патріотизму, доброти, милосердя, співчутливості до людського горя, бережливого і бережного ставлення до живої і неживої природи, землі-годувальниці, поваги до старших, турботи про молодших. Завдання школи – розвинути в учнів, зробити осмисленими й аргументованими вроджені відчуття приємності від споглядання краси (у тому числі гарних вчинків!) і почуття відрази до неестетичних, потворних, жорстоких явищ. Школа формує в учнях критерії самооцінки, які навчать майбутнього громадянина об’єктивно і критично ставитися до себе й оточення.

Виховні можливості курсу забезпечуються також на­явними в ньому загальними відомостями про українську мову, її розвиток, значення в житті людини і суспільства, місце серед інших мов світу, зокрема серед слов’янських мов, бесідами про роль не лише рідної, а й державної мови у формуванні особистості.

Естетичне виховання в процесі вивчення української мови – це не епізодичні бесіди учителя з учнями про красу, мелодійність, багатство й різноманітність української мови, а цілеспрямоване формування усвідомлення функціональної необхідності цих якісних ознак мовлення, послідовне творче засвоєння засобів вираження прекрасного засобами мови, розвиток в учнів потреби самовдосконалення в естетичності власного мовлення.

^ Діяльнісна лінія. Заняття з мови мають сприяти розвиткові логічного мислення учнів, набуттю ними вмінь аналізувати, зіставля­ти, порівнювати та узагальнювати мовні явища; наводити потрібні приклади, доводити їх доречність; добирати і систематизувати мовний матеріал відповідно до теми та основної думки висловлення; будувати логічно правильне і композиційно завершене висловлення; складати план, тези виступу, конспекти тощо, оформляти найпоширеніші ділові папери (заяву (просту і складну), автобіографію, резюме, розписку, доручення, пояснювальну і доповідну записки, протокол (складний), оголошення, прес-реліз та ін.), творити окремі тексти публіцистичних жанрів (допис, замітку, статтю в газету, нарис, інтерв’ю, репортаж тощо).

У процесі навчання української мови учні повинні набути вміння самостійно здобувати знання, працювати з навчальною літературою, словниками, довідниками, кон­тролювати правильність і точність своєї мовленнєвої діяльності.

Навчання української мови в школі з румунською мовою викладання здійснюється з урахуванням знання учнями з рідної мови змісту граматичних понять і термінів, якими позначені поняття, шляхом встановлення спільного й відмінного у мовному явищі та засобах його оформлення в обох мовах, актуалізації уваги на відмінностях з метою запобігання явищ міжмовної інтерференції.

Якщо вивчається матеріал, подібний своїм змістом в українській і румунській мовах (наприклад, синоніми, антоніми, багатозначність, поняття голосного і приголосного звука, способи словотвору, поділ слів за частинами мови і т.д.), то обсяг теоретичних відомостей повинен бути мінімальним, пояснення економним, лаконічним. Це дозволить вивільнити час для роботи над складнішими темами, специфічним для української мови матеріалом, більше уваги приділити вправам з розвитку мовлення, у тому числі з допомогою побільшеного фактичного ілюстративного матеріалу і творчих завдань, спрямованих, зокрема, на вироблення комунікативних навичок.

Вивчення частково подібних чи протилежних фактів і явищ проводиться із застосуванням прийомів зіставлення і порівняння, що полегшує учням засвоєння теоретичного матеріалу, оволодіння нормами української літературної мови, сприяє розвиткові їхнього мислення і мовлення. При зіставленнях акцент важливо робити на особливостях звукового ладу української мови (українських голосних звуках, їх сполученнях з [й], характері твердості/м’якості, тривалості звучання); засобах її милозвучності, дзвінкозвучності, різноманітності словотворчих засобів; часових формах дієслів і формах безособових на -но, -то, способах творення і функціях дієприкметників і дієприслівників; відмінковій парадигмі іменних частин мови; своєрідності способів підрядного зв’язку слів у словосполученнях, правилах пунктуації тощо.

Матеріал для вправ і завдань необхідно добирати не лише з пізнавальною, навчальною метою, а й щоб викликати повагу до української мови, її потужних інтелектуальних, образно-виражальних та експресивних ресурсів, функціональної самодостатності у мовній практиці сучасного суспільства. В активному словнику учнів повинні бути як загальновживані літературнонормативні одиниці, так і ті специфічно українські лексеми, які були витіснені минулою тенденцією до “зближення” мов і сьогодні повертаються до активного словника. Учням треба пояснити слова берегиня, обереги, водограй, книгозбірня, обрій, обрис, мереживо, вишивáнка, садиба, обійстя, ґазда, ґаздиня, передплата, майдан, сукня, осоння, часопис, ґречний, чемний, цнота, цнотливий, крислатий, охайний, ошатний, відписати (відповісти комусь листовно, заповісти щось), започаткувати, зголоситися, надихáти, нездужати, вболівати, ображатися, побратися (одружитися), либонь (мабуть), попри, аби (щоб) і багато інших.

Так само сприятимуть збагаченню мовлення учнів, роби­тимуть його образним, експресивним вправи з усталеними семантично неподільними словосполученнями – фразеологізмами, на які багата народнопоетична творчість, твори красного письменства: западати в душу, краяти серце, бити чолом, готов неба прихилити, як з ока викапаний, битий (уторований) шлях, даватися взнаки, збити з пантелику, бити байдики, накивати п’ятами, наріжний камінь, піднести гарбуза, на рушничок стати, гнути кирпу, хоч мак сій (“тихо”), як з хреста знятий, хоч з моста у воду (“у відчаї”), ні сіло ні впало (“несподівано”), як у воду дивився (точно щось сказати, зробити; передбачити) і т. д.

У системі практичних завдань і вправ чільне місце на заняттях з мови повинні посідати творчі вправи, пов’язані з розвитком мовлення учнів, а також роботи на відновлення деформованого тексту, редагування, виправлення мовленнєвих недоліків, допущених помилок, на переклад з румунської мови українською і навпаки.

Формування завдань мусить, по змозі, мати проблемний характер, спрямовуватися на розвиток пізнавальної активності й самостійності учнів у творенні тексту. Наприклад: “Що і як можна зробити, щоб текст став інформативно більш насиченим?”, “Як можна продовжити текст, щоб поставлена в ньому проблема була вирішена?”, “Наповнити текст необхідними означеннями і пояснити, чого ми досягли цим доповненням”, “Перетворити розмовний текст-характеристику в офіційно-діловий”, “Скоротити текст, вилучивши з нього принагідну, побіжну інформацію”, “Для чого служить велика буква?”, “Чому в основі письма одних мов лежить слов’янська, а інших – латинська азбуки?”, “Чому слова на зразок читати – читання, спати – спання, мити – миття належать до різних частин мови?”, “Що допомагає точно визначити значення слова?”, “Як відрізнити дієприкметник від прикметника?”, “Доведіть, що “стислість – сестра таланту”, уклавши зміст поданого тексту в 1-2 речення” і т.д.

Навчання має бути інтенсивним, тобто напруженим, дієвим, а головне – продуктивним, таким, що забезпечує міцне за­своєння учнями таких знань з предмета, які необхідні для вільного воло­діння державною українською мовою.

Один із основних шляхів інтенсивного навчання укра­їнської мови – застосування різних способів структурування навчального матеріалу з використанням узагальнювальних таблиць і схем, що містять головні теоретичні відомості і факти мови, об’єднані узагальненою темою уроку. Подіб­ний в українській і румунській мовах матеріал доцільно структурувати великими, логічно завершеними частинами. Факти та явища, які є специфічними для української мови, винятки з правил повинні засвоюватися на окремо відведеному уроці. Частково подібний мате­ріал, засвоєння якого пов’язане з певними труднощами, вивчається порівняно невеликими дозами, по одному-два параграфи за урок.

Проте вчитель повинен пам’ятати, що він навчає дитину нової для неї мови, а не порівняльної граматики (наприклад, без знання правил граматики легко засвоюється чужа мова в мовленнєвому середовищі).

Крім логічної стрункості та смислової викінченості пропонованого обсягу знань треба враховувати доступність цього обсягу для учнів, їх спроможність утримати його в пам’яті, яка мусить переключатися з рідної мови на виучувану.

Як показує досвід, вивчення мовного матеріалу блоками забезпечує системність знань. В учнів формуються вміння узагальнювати, об’єднувати узагальнювальними поняттями відповідну інформацію, що є ефективним розвивальним чинником. Завдяки “стисненню” програмового матеріалу з’являється реальніша можливість планувати систему різнотипних уроків у межах конкретного розділу курсу з урахуванням складних для сприйняття румуномовною дитиною явищ української мови.

Унаслідок використання узагальнювальних таблиць і схем хоч і досягається економія навчального часу, активізується пізнавальна діяльність учнів, але в румуномовних школах варто раціонально дозувати словесну та схематичну інформацію – слухова і зорова пам’ять повинні активізуватись рівномірно. Можна пропонувати учням самим подавати отриману інформацію у вигляді таблиць або схем – моторна пам’ять не менш сильна.

Програмою передбачено вивчення таких мовних понять, фактів і закономірностей, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання є осно­вою для формування правильного уявлення про структуру української мови в усій сукупності її виявлень, забезпечують оволодіння літературним мовленням.

У програму включено також конкретні вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення. У доборі відомостей, які стосуються норм української літературної мови, необхідно керуватися завданням запобігти типовим для учнів помилкам (у румуномовних школах – це орфоепічні помилки, неправильні відмінкові, родові форми іменних частин мови, особливо займенників, помилки в дієслівному керуванні, координації форм присудка і підмета, в доборі сполучних засобів у складнопідрядних реченнях тощо).

Засвоєння учнями норм літературної мови вимагає детального аналізу вчителем орфоепічних і граматичних помилок у мовленні школярів, особливо в місцях двомовної практики оточення учнів, у т.ч. двомовного діалектного мовлення.

Вивчається програмовий матеріал з урахуванням міжпредметних зв’язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів.

Програма складається з трьох частин. У першій частині програми для кожного класу визначається зміст роботи над формуванням в учнів уміння самостійно будувати зв’язні висловлення. Ця частина має такі структурні підрозділи:

1) відомості про мовлення;

2) перелік основних видів робіт.

Учні володіють такими мовленнєвими поняттями: спілкування і мовлення, текст, стилі і типи (жанри) мовлення та ін. Основними видами робіт є: перекази, твори, ділові папери, переклади, які необхідно проводити у тісному зв’язку і в єди­ній системі: від переказу до твору того самого типу (жанру) і стилю мовлення.

Для активної мовленнєвої діяльності учнів доцільно надавати перевагу таким темам творів, які були б безпо­середньо пов’язані з реальним життям учнів, цікавили б їх, викликали бажання поділитися своїми думками, висловити поба­жання, пропозиції, навіть подискутувати.

Заняття з української мови треба будувати так, щоб учні мали можливість виступати з усними повідомленнями, різ­ними за стилями і жанрами; допомагати їм оволодіти куль­турою спілкування, мовним етикетом (відповідно до ситуації спілкування).

Формування в учнів умінь і навичок зв’язного мовлення тісно пов’язане не лише зі збагаченням лексичного запасу, а й з іншими напрямками роботи з розвитку мовлення, а саме:

1) знання і свідомий вибір граматичних варіантів слів, словосполучень, речень;

2) постійне розширення і засвоєння синонімічних рядів лексики української літературної мови;

3) набуття навичок стильової диференціації лексики і граматичних варіантів;

4) застосування на практиці вимог до функціональних стилів.

Збагачення словникового запасу і граматичної розбудови усного і писемного мовлення учнів проводиться систематично на кожному уроці. У доборі і поясненні слів учитель повинен орієнтуватися в основному на тематику майбутніх переказів і творів, дидактичний матеріал підручника, на тексти художніх творів українських письменників, які вивчаються у відповідному класі. Необхідно розвивати в учнів уміння помічати незнайомі слова, виокремлювати їх з конкретного тексту, привчати школярів звертатися до вчителя за поясненням таких слів, навчати їх користуватися словниками і довідниками.

Удосконалення граматичної організації мовлення учнів забезпечується спеціальними вправами, розрахованими на реалізацію у зв’язному тексті знань про специфіку української словозміни та синтаксичних структур.

Зміст роботи над збагаченням індивідуального лексичного запасу учнів і виробленням граматичної вправності у мовленні не знайшов спеціального відоб­раження в цій програмі, як і у використовуваних дотепер програмах для шкіл з російською мовою навчання, – він визначається в основному підручни­ком, методичним забезпеченням уроку.

Засвоєння учнями орфоепічних та граматичних норм української літературної мови відбувається під час вивчення і повторення фонетики, лексики, словотвору, морфології, синтаксису, а також у процесі роботи з розвитку зв’язного мовлення.

Робота з розвитку зв’язного мовлення тісно пов’язана з формуванням навичок виразного читання, які спираються на мовне чуття, що виявляється в умінні розрізняти наголо­шені й ненаголошені склади, інтонувати речення різних структур, підвищувати й понижувати голос, виділяти логічним наголосом слова чи групу слів у фразі, прискорювати й уповільнювати темп мовлення, встановлювати довжину пауз, передавати “настрій” автора тексту. Зразком для учня є, у першу чергу, читання вчителя.

^ Друга частина подає перелік тем, які повинні бути вивчені в конкретному класі, а в окремих випадках також теми, які необхідно повторити.

Як самостійна у програмі виділяється соціокультурна змістова лінія. Тут подається орієнтовний зміст навчального матеріалу відповідно до сфери відношень. Перелік орієнтовних тем учнівських усних і письмових висловлень дасть можливість учителям української мови навчити учнів сприймати, аналізувати, оцінювати прочитані чи почуті соціокультурні відомості про Україну і світ; добирати, використовувати ті з них, які необхідні для досягнення певної експресивної, комунікативної чи іншої мети, чітко формулювати свої думки з кожної із запропонованих тем, мати власну позицію і обстоювати її. Тому соціокультурний принцип як базовий має реалізовуватися на кожному уроці української мови.

Процесуальний характер діяльнісної змістової лінії відображає усвідомлення і визначення учнями 10-11 класів мотиву і мети власної пізнавальної і життєтворчої діяльності через організаційно-контрольні, загальнопізнавальні, творчі естетико-етичні види умінь. На рівні знань зміст цієї лінії у програмі не висвітлено. Вона є органічною складовою всієї програми і реалізовується через систему вправ комплексного характеру.

До всіх частин програми додаються основні державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з української мови та їхніх загальнонавчальних досягнень.

Серед мовних умінь розрізняють навчально-мовні: умін­ня розпізнавати різні за характером звуки, значущі частини слова, частини мови та ін., групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір; правописні: уміння правильно писати слова і правильно розставляти розділові знаки в реченні; нормативні: уміння правильно вимовляти голосні і приголосні звуки, вживати форми слів, складати словосполучення і речення та ін.; комунікативні: уміння сприймати, відтворювати почуті або прочитані і створювати власні усні й писемні висловлення.

Включення до програми вимог до знань і вмінь учнів посилить практичне спрямування викладання української мови. Ці вимоги орієнтуватимуть на таке засвоєння теоретичного матеріа­лу, яке повинно забезпечити вільне володіння українською мовою в її усній і писемній формах.

Вивчення української мови в 10–11 класах повинно бути спрямоване на підвищення культури мовлення і рівня грамотності учнів. Систематизація і повторення вивченого в попередніх класах проводиться на більш високому рівні уза­гальнення. Заняття передбачають удосконалення основних мовних і мовленнєвих умінь та навичок.

Розвиток мовлення у цих класах повинен забезпечити подальше удосконалення у випускників школи умінь і навичок, потрібних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності. Учитель може у разі потреби одні теми замінювати інши­ми, враховуючи прогалини у знаннях і навичках учнів. Години для роботи над темами, які визначає сам учитель, можуть використовуватися для засвоєння недостатньо вивченого або забутого матеріалу, для проведення консультацій, індиві­дуальних занять з учнями тощо.

У 10-11 класах учитель пам’ятає, що:

1) лексика і фразеологія у 5 класі вивчалися перед фонетикою (як у програмі з рідної мови);

2) прийменник вивчався з іменником і займенником, частка – з прикметником і дієсловом, сполучник – з однорідними членами речення і складним реченням з метою вивільнення годин на вивчення дієслова у 7 класі, і лише оглядово службові частини мови (2 год.) підсумовані у 7 класі;

3) у старших класах (10-11) основний акцент робитиметься на функціональну стилістику і окремі питання риторики. Сучасний інтерес до культури публічного мовлення викликаний соціальним замовленням суспільства на особистість, здатну до ефективної комунікації незалежно від її соціального статусу, в умовах переваги сили переконання над владою наказу. Але у 11 класі потрібно повторити теми, необхідні для успішного виконання учнями завдань зовнішнього незалежного оцінювання.

У програмі подано орієнтовний розподіл годин. Учитель у разі потреби може вносити в нього свої корективи, не скорочуючи при цьому кількості уроків зв’язного мовлення.




залишити коментар
Сторінка1/5
Н.Д.Бабич
Дата конвертації23.10.2013
Розмір0.66 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх