Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання пояснювальна записка згідно з Конституцією державною мовою України є українська мова icon

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання пояснювальна записка згідно з Конституцією державною мовою України є українська мова


Схожі
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням польською мовою пояснювальна...
Програма для загальноосвітніх навальних закладів з румунською та молдовською мовами навчання...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням молдовською мовою Пояснювальна...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5-12...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5-9...
Програма українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання...
Видавництво
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою Пояснювальна...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія 6-11...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням кримськотатарською мовою...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням кримськотатарською мовою...
Програма з математики для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів Профільний рівень...



Загрузка...
Міністерство освіти і науки України


Українська мова


10 -11 класи

Рівень стандарту


Програма
для загальноосвітніх навчальних закладів
з угорською мовою навчання


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Згідно з Конституцією державною мовою України є українська мова.

Вивчення української мови є обов’язковим в усіх закладах освіти і спрямоване на забезпечення усвідомлення її функцій у навчальному процесі та в суспільстві; розуміння важливості опанування державної мови і потреби користуватися нею як засобом спілкування у різних сферах суспільного життя; на розвиток в учнів мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей; формування гуманістичного світогляду, моральних й естетичних переконань, національних та загальнолюдських цінностей.

Створення нових програм з української мови для 5–12 класів, у тому числі й для загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою викладання, зумовлене запровадженням Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та переходом на 12-річний термін здобуття повної серед­ньої освіти.

Відповідно до вимог Державного стандарту основною метою курсу української мови для 5–12 класів названих навчальних закладів є досягнення належного рівня володіння державною мовою усіма учнями; формування їх комунікативної компетенції; виховання національно свідомої, духовно багатої особистості.


Головні завдання навчання української мови в основній школі такі:

  • формування в учнів стійкої мотивації до вивчення української мови та виховання поваги до неї;

  • збагачення, розвиток та активізація словникового запасу школярів;

  • ознайомлення учнів із мовною системою і формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок;

  • вироблення вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності – аудію­ванні, читанні, говорінні, письмі – та в різних сферах спілкування;

  • формування і розвиток комунікативної компетенцїї;

  • формування через мову гуманістичного світогляду, духовного світу учнів, їх моральних та естетичних цінностей, особистісних рис громадянина України.

    Найважливішими завданнями курсу української мови в старшій школі є:

  • збагачення духовного світу учнів, формування їх світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів;

  • удосконалення вмінь орієнтуватися в українськомовній інформації, застосовувати на практиці одержані відомості;

  • розвиток умінь вільно спілкуватися у різних сферах та ситуаціях мовлення;

  • узагальнення і поглиблення знань учнів про мовлення та мову як суспіль­ні явища;

  • удосконалення навичок самостійної навчальної діяльності, розвиток інтелектуальних творчих здібностей учнів.

Програма ґрунтується на таких принципах:

  • практична спрямованість та комунікативна орієнтація навчання;

  • взаємозв’язок у розв’язанні комунікативних, освітніх і виховних завдань;

  • взаємопов’язаний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності;

  • відбір і організація навчального матеріалу відповідно до вимог мовознавства з урахуванням специфіки оволодіння рідною мовою та мовою українською учнями угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладів;

  • наступність між початковою та основною, основною та старшою ланками, а також між класами в середині основної і старшої школи.


Зміст програмового навчального матеріалу, вимоги до рівня загальноосвіт­ньої підготовки учнів визначаються метою, завданнями вивчення української мови, змістовими лініями Державного стандарту, а також пріоритетами викла­дання цього предмета, визначеними Концепцією програми з української мови для 5–12 класів ЗНЗ із навчанням мовами національних меншин. Цими пріори­тетами є:

  • особистісна орієнтація освіти;

  • світоглядна основа мовної освіти;

  • демократизація і гуманізація навчання мови;

  • збагачення освітнього змісту мови й мовлення;

  • діяльнісний підхід до мовленнєвого розвитку;

  • реалізація функцій мови – комунікативної, розвивальної, морально-етичної;

  • посилення практичної спрямованості вивчення мови;

  • забезпечення наступності змісту мовної освіти;

  • використання прогресивних педагогічних технологій у процесі навчання мови.



Програма складається з двох частин – для основної (5–9 класи) та старшої (10–12 класи) школи. Вивчення систематичного курсу мови завершується в 9-му класі; а у 10–12 класах переважно поглиблюються знання та удосконалюються комунікативно-мовленнєві уміння учнів. Програма для старших класів передбачає також підвищення рівня культури мовлення; розвиток умінь конспектувати, писати тези, реферати, доповіді, готувати повідомлення, аналізувати художній текст; ознайомлення з правилами ведення дискусії, полеміки, публічного мовлення тощо.

Крім того, структурування програми здійснюється за чотирма взаємозв’язаними змістовими лініями – мовленнєвою, мовною, соціокультурною та діяльнісною. Мовленнєва лінія спрямована на вироблення й удосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності на основі базових мовленнєвих понять (текст, типи, стилі, жанри мовлення тощо). Мовна змістова лінія забезпечує засвоєння учнями знань про мову та її систему. Соціокультурна – регламентує тематико-змістову основу для засвоєння культурних і духовних цінностей українського народу, естетичного і морально-етичного виховання учнів, розвитку і вдосконалення їх мовлення. Діяльнісна лінія передбачає формування загальнонавчальних умінь, навичок учнів (аналізувати, порівнювати, зіставляти факти, наводити аргументи, робити висновки, узагальнення тощо), опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяль­ність. Зазначені змістові лінії загалом формують комунікативну компетенцію особистості.

Для висвітлення соціальних функцій української мови і виховання толерант­ного ставлення до інших мов та представників інших національностей до програми включено спеціальні теми та години на початку вивчення курсу мови в кожному класі.

На початку і в кінці року в кожному класі плануються також спеціальні години для повторення.

Наявність у програмі вимог до загальноосвітньої підготовки учнів повинна сприяти практичному спрямуванню викладання української мови, міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, вільному володінню цією мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв’язків, що слугує поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, розвитку в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів.

Програма передбачає розвиток зв’язного мовлення учнів. Учитель повинен пам’ятати, що розвиток мовлення залежить насамперед від словникового запасу школярів. Чим багатший словник учнів, тим вони вільніше думають і висловлюються. Правильно організована словникова робота сприяє також свідомому практичному засвоєнню української мови. Лексичний запас дітей збагачується через мову вчителя, словникову роботу, навчальний матеріал (зокрема, виконання різних творчих завдань, завдань на переклад з однієї мови іншою, ознайомлення зі словотвором різних частин мови, роботу над лексикою та інше); прилучення дітей до читання текстів українською мовою.

Робота зі зв’язного мовлення проводиться систематично і повинна забезпечити розвиток в учнів умінь та навичок, необхідних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності. Учитель орієнтується на запропоновані у програмі теми для реалізації соціокультурної лінії, види робіт з розвитку зв’язного мовлення, на мовний матеріал підручників, на тексти художніх творів з літератури, які вивчаються у відповідному класі, і т. д. Кількість контрольних робіт з мови і чотирьох видів мовленнєвої діяльності для визначення рівнів загальноосвіт­ньої підготовки учнів запропоновано у додатку № 1 до програми. Надзвичайно корисними видами роботи з розвитку мовлення є перекази, складені учнями твори, розповіді, діалоги, відгуки, реферати, ділові папери тощо. Обов’язковим компонентом зв’язного мовлення є культура мовлення, яка передбачає точне слововживання, чітку побудову речень, логічний зв’язок між ними у тексті, правильну вимову й грамотне написання висловлюваного.

Обсяг навчального матеріалу дібрано з орієнтацією на програмовий матеріал з рідної мови, кількість годин, виділених для української мови у типових навчальних планах, із врахуванням вікових особливостей школярів, їхніх пізнавальних можливостей.

Розподіл годин між темами в кожному класі орієнтовний. Учитель має право змінювати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми залежно від конкретних місцевих умов, не скорочуючи при цьому загальної кількості відведених годин з розвитку мовлення. Години резервного часу учитель використовує на свій розсуд.

Специфіка організації навчання української мови в угорськомовних навчальних закладах зумовлена: по-перше, тим, що на початку вивчення цієї мови більшість учнів не володіє нею; по-друге, належністю україн­ської та угорської мов до різних генеалогічних груп, розбіжностями звуко-буквених систем, а також графіки, орфографії, орфоепії, синтаксису та ін. у цих мовах. Такими розбіжностями, наприклад, є:

  • побудова угорського алфавіту на іншій основі, ніж українського;

  • наявність букв, що майже однаково пишуться, а означають різні звуки, наприклад: В в, Р р, С с;

  • відсутність у рідній мові букв Є є, Ї ї, Щ щ, ь, Ю ю, Я я;

  • наявність у рідній мові букв, яких немає в українській, як-от: Á á, É ė, Í í, Ó ó, Ö ö, Ő ő, Ú ú, Ü ü, Ű ű, H h, S s, V v, Z z, Sz sz, Cs cs, Zs zs та ін.;

  • різні закономірності злиття звуків;

  • особливості читання слів з ненаголошеними голосними, дзвінкими, глухими, твердими і м’якими приголосними, зі збігом приголосних;

  • наявністю слів з невідповідністю у них кількості звуків кількості букв;

  • різне місце наголосу в словах угорської та української мов;

  • наявність у рідній мові таких частин мови, як післяйменник, артикль і відсутність прийменників та часток, як це є в українській мові;

  • відсутність граматичної категорії роду в іменників, прикметників, порядкових числівників, займенників і наявність цих же категорій в українській мові;

  • різні способи утворення ступенів порівняння прикметників;

  • відмінності у морфемній будові слів;

  • суттєві відмінності в підходах до синтаксичної будови речення і використання пунктуаційних знаків тощо.

Матеріал, що збігається в українській та угорській мовах, варто подавати стисліше, оскільки він відомий учням з курсу рідної мови. Однак явища, властиві лише виучуваній мові, або ті, що мають істотні розбіжності з аналогами в рідній, потребують належної уваги, відповідного пояснення з використанням зіставлення, систематичного повторення, більшої кількості годин. Детальні поради щодо особливостей викладання української мови в угорськомовних навчальних закладах учитель знайде в окремих інструктивно-методичних рекомендаціях, які можуть бути включені у додатки до програм.

Додатками до програм можуть служити також Критерії оцінювання навчаль­них досягнень з української мови учнів 5–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, перелік основних підручників, перелік додаткових підручників та посібників, структурно-тема­тичні схеми вивчення курсу української мови тощо.

У пропонованій програмі, на відміну від попередньої, відповідно до Державного стандарту, вимог мовної Концепції, уточнено мету і завдання вивчення української мови в угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладах, перенесено на перше місце мовленнєву лінію, щоб підкреслити, що саме її зміст виражає основну і кінцеву мету навчання державної мови. Дещо переструктуровано програму, деталізовано зміст окремих підрозділів мовленнєвої, мовної, соціологічної, діяльнісної ліній. Співвідношення мовної теорії та мовленнєвої практики змінено на користь останньої.

Зазначені зміни повинні сприяти успішнішому опануванню української мови, формуванню комунікативної компетенції учнів, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо.





10 клас

(35 год., 1 год. на тиждень, резервний час – 2 год.)


^ МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

(18 год.)


Зміст

навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учня


Поглиблення відомостей про спілкування і мовлення, вдосконалення комунікативно-мовленнєвих умінь уч­нів


^ ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(аудіювання, читання, говоріння, письмо)

Різновиди читання й аудіювання.

Дотримання вимог до культури мовлення (змістовність, логічна послі­довність, правильність, виразність, точність, доречність, багатство мовних засобів та ін.).

Учень:

  • знає, що таке мовне спілкування, усне та писемне мовлення; види мов­леннєвої діяльності; різновиди чи­тання й аудіювання; основні відомо­сті про текст; стилі і типи мовлення;




  • здійснює усі види мовленнєвої діяль­ності;

  • уважно слухає інших людей (розповіді, повідомлення та ін.);

  • виразно читає тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення відповідно до віку;

  • переказує почуте і прочитане (усно і письмово);

  • сприймає усне та писемне мовлення;

  • бере участь у діалозі;

  • удосконалює написане;

  • дотримується норм мовленнєвого етикету.

Аудіювання

(слухання і розуміння

прослуханого)

Сприймання на слух чужого мовлення, розуміння доступних текстів.





  • Уважно слухає під час чужого мовлення;

  • сприймає і передає доступну для розуміння в його віці інформацію;

  • розрізняє жанри, типи, стилі мовлення на основі прослуханого;

  • після прослуховування тексту вико­нує запропоновані вчителем завдан­ня;

  • розуміє зміст лекцій, доповідей, виступів тощо, ступінь складності яких відповідає рівню підготовки і його віковим особливостям;

  • розуміє основний зміст доступних текстів, різних за комунікативним призначенням: телепередач, радіо­передач, інформацій, рефератів, розгорнутих відповідей учнів на уроці, статей в газеті, журналі тощо.


Говоріння

Усне переказування змісту почу­того, побаченого, прочитаного.


Діалогічне та монологічне усне висловлювання.




  • Переказує почуте й прочитане, висловлює власне ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.;

  • дає розгорнуту відповідь на уроці;

  • створює власні монологічні та діалогічні висловлювання відповідно до запропонованої ситуації;

  • коректує усне мовлення в процесі говоріння;

  • висловлює своє ставлення до обговорюваних подій, дає їм оцінку;

  • компонує виступ для зборів, семінарів (збір матеріалу; тема, основне в змісті виступу; план виступу; стиль мовлення).


^ Дотримується у процесі гово­ріння норм мовленнєвого етикету.

Читання

Удосконалення техніки читання вголос та мовчки на основі виучуваного матеріалу, розуміння доступних самостійно прочитаних текстів, що належать до вивчених учнями жанрів літератури, стилів, видів мовлення.


Письмо

Удосконалення побудови письмо­вих текстів (план, тези, конспект, переказ, переказ-переклад, твір, виступ на зборах, стаття в газету, відгук про твір мистецтва, бібліографія, анота­ція, доручення та ін.)




  • Читає вголос та мовчки (за нормативами, визначеними у Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів) тексти підручника і тексти, запропоновані вчителем;

  • читає із достатньою швидкістю, плавно, з гарною дикцією;

  • використовує різні види читання;

  • читає незнайомий текст із належною швидкістю, розуміє й запа­м’я­товує головне після одного прочи­тання доступного тексту;

  • виносить власне судження про прочитане;

  • користується словниками різних ти­пів та іншою довідковою літературою;

  • перекладає доступні тексти рідною мовою та з рідної мови по-українськи, користуючись відповідними словниками;

  • розуміє прочитані самостійно або на уроці доступні тексти, що нале­жать до вивчених жанрів літератури, стилів і видів мовлення.


Дотримується вимог до читання.



  • Дотримується правил українського правопису;

  • правильно будує і використовує в мовленні речення різних типів;

  • користується різними типами словни­ків та іншою довідковою літературою;

  • здійснює і записує переклад тек­стів;

  • складає і записує план, тези, кон­спект, переказ, переказ-переклад, бібліографію, анотацію, доручення тощо;

  • створює власні висловлювання (відгук про твір мистецтва, статтю в газету тощо);


^ Дотримується вимог до писемного мовлення, вдосконалює напи­сане. Додержує норм українського мовленнєвого етикету.

^ Міжпредметні зв’язки

Роздуми про вчинки героїв (література). Розповідь за змістом жанрової картини (образотворче мистецтво). План-конспект, тези статей і розділів підручників (історія, правознавство, географія, екологія, економіка, інформатика та ін.)

^ МОВНА ЛІНІЯ


Кількість годин

Зміст

навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів

1


14


1


1



ВСТУП

^ Українська мова – основа фор­мування і збереження духовності народу.


Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей з фонетики, лексикології, фразеології, словотвору, граматики, правопису


Звуки мови. Знаки письма. Орфограма. Правильна вимова голосних і приголосних та позначення їх на письмі.


Склад. Основні правила пере­носу. Наголос. Орфоепічні слов­ники і словники наголосів.


    Учень:

  • знає, що вивчають фонетика і орфоепія, графіка і орфогра­фія; групи звуків, алфавіт, співвідношення звуків і букв; вивчені орфоепічні та орфографічні правила;

  • ділить слово на склади;

  • ставить у словах наголос;

  • розрізняє в словах ненаголошені й наголошені голосні, тверді й м’які, дзвінкі і глухі приголосні;



  • правильно вимовляє звуки і позначає їх на письмі;

  • правильно вимовляє слова зі звуками [г], [ґ], [х]: газета, грамота, ґанок, ґазда, хата, холод та ін., а також слова зі звуками [дж], [дз], [дз’]: бджола, дзвінко, дзьоб;




  • пояснює правила переносу слів;

  • використовує орфоепічний слов­ник з метою правильної вимо­ви та написання потрібних слів;

  • користується словником наголосів;

1


1


1


1



Основні випадки чергування звуків.


Позначення м’якості приголос­них на письмі буквами ь, і, є, ю, я.

Сполучення йо, ьо.

Правила вживання м’якого зна­ка.


Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом.


Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.


  • розрізняє звучання і написання слів з уподібненими приголосними;

  • обґрунтовує основні випадки чергування [у] з [в], [і] з [й] для уникнення збігу як голосних, так і приголосних звуків та досягнення милозвучності мови;




  • розрізняє способи позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, ї, є, ю, я на прикладі найуживаніших слів: бать­ко, ко­лодязь, стіл, біль, пише­ться, мільйон, медаль, район, область…;

  • слідкує за правильним правописом та обґрунтовує орфограми;

  • правильно вимовляє і вживає слова з пом’якшеними приголосними у мовленні;



  • відповідно до вивчених правил вимовляє і пише слова з апострофом;

  • правильно вводить ці слова в речення;




  • розрізняє два типи подвоєних букв: на позначення збігу однакових приголосних звуків (віддати, беззубий, оббігти, сонний, розрісся …) і для подовження м’яких приголосних (знання, Закарпаття, стаття, Ілля, сіллю, ніччю, виллю, зрання…);

  • правильно вимовляє, а також використовує подібні слова у мовленні;

  • правильно пише слова з подвоєними приголосними буквами;

1



Написання слів іншомовного походження.


  • грамотно пише найбільш уживані слова іншомовного походження (синтаксис, лимон, дис­пут, речитатив, сигнал, символ, цифра, хімія, маса, ком­п’ютер, ательє, університет, таксі, журі, бібліотека, гімн та ін.);

  • користується словником іншомовних слів.


^ Знаходить і виправляє орфо­графічні помилки на вивчені пра­вила; користується різними ти­пами словників. Додержує норм українського мовленнєвого етикету.


1


1



Лексичне значення слова

Однозначні і багатозначні сло­ва. Вживання багатозначних слів у прямому і переносному зна­ченні. Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми.


Тлумачні і перекладні словники, словники антонімів, синонімів, фразеологічні словники.





  • Знає, що вивчає лексикологія і фразеологія; відомості про лек­сичне значення слова, пряме і переносне значення слова, синоніми, антоніми, омоніми, найпоширеніші українські фразеологізми;



  • пояснює лексичне значення загальновживаних слів; користується тлумачним і перекладним словниками;

  • вживає у текстах слова у прямому і переносному значеннях, синоніми і антоніми;

  • пояснює значення фразеоло­гізму з допомогою фразеологіч­них словників;

  • користується різними видами словників.

    ^ Дотримується основних норм української літературної вимо­ви; використовує синонімічне багатство мови, застосовує вивчені правила правопису у власних усних і письмових висловлюваннях.




^ Міжпредметні зв’язки

Синоніми, омоніми, антоніми, переносне значення слів, фразеологізми (література, образотворче мистецтво, біологія).



1



Будова слова.

Орфографія

Спільнокореневі слова. Корінь, суфікс, префікс – значущі частини слова. Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, пре-, при-, прі-.





  • Знає відомості про основу слова і закінчення змінюваних слів; корінь, префікс, суфікс та закін­чення як значущі частини слова; вивчені орфографічні правила;

  • розрізняє форми слова і спільнокореневі слова, правильно вживає їх у мовленні;

  • відділяє закінчення слів від основи, членує основу на значущі частини;

  • правильно пише слова з вивченими орфограмами та вживатє їх в усному і писемному мовленні;


1


1



Словотвір. Орфографія

Основні способи словотворен­­­ня в українській мові: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безсуфік­сальний, складання слів або основ, перехід слів з одної частини мови в іншу.

Сполучні о, е в складних словах. Творення і правопис складноскорочених слів.






  • знає відомості про способи творення слів в українській мові; вивчені орфографічні правила;

  • визначає спосіб творення відомих слів;

  • користується словотвірним слов­ником;

  • змінює приголосні при творенні слів та правильно вживає такі слова у мовленні;

  • робить морфемний аналіз слова.


Правильно пише слова з вив­ченими орфограмами, знахо­дить і виправляє орфографічні помилки. Дотримується норм українського мовленнєвого етикету.




^ Міжпредметні зв’язки

Слова із суфіксами зменшувально-пестливого значення та префіксами в художніх та музичних творах (література, музика).



1


1


1



Елементи практичної

риторики

Вступ. Методика підготовки виступу. Збір матеріалу, його обдумування; конспект ключових слів.


Структура виступу: тема, основне в змісті виступу (об’єк­тив­ність, ясність, образність, ціле­спрямованість), кульмінація, повторення основних думок, лаконізм, гумор, дотепи, іронія.


План виступу; стиль мовлення.

Вступ і закінчення виступу.




  • Продує тему виступу; готує зазда­легідь матеріал для ви­ступу;

  • з’ясовує мету і адресата мовлення;

  • складає план виступу, згруповує інформаційні матеріали від­повідно до плану виступу;

  • дотримується композиції (вступ, основна частина, висновок) ви­ступу;

  • добирає відповідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення;

  • пише повний текст виступу;

  • логічно, послідовно розміщує факти й висновки, доводить висунуті положення.







Дотримується необхідного тону, інтонації для цікавого і виразного виголошення тексту.

^ СОЦІОКУЛЬТУРНА ЛІНІЯ


Зміст

навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів


Поглиблення відомостей про особ­ливості національної культури, звичаї, обряди, традиції, свята; етнічну культуру українського народу; держав­ну символіку; духовні та матеріальні надбання.

Найвизначніші постаті вітчизняної і світової історії та культури.

Архітектурні пам’ятки, музеї, театри тощо.

Учень:

  • знає особливості матеріальної і духовної культури, характерні для українців та угорців;

  • державну символіку;

  • звичаї, обряди, традиції українського та угорського народів;

  • найбільш відомі постаті історії та культури;

  • визначні архітектурні пам’ятки, музеї, театри тощо;

  • здійснює мовленнєві функції, використовуючи вивчений мовний матеріал та набуті знання про історію, культуру, побут, традиції народу – носія державної мови;

  • толерантно ставиться до історії, культури, цінностей та ідеалів рідного народу;

  • відображає у мовленні власне бачення світу, культури українського та угорського народів;

  • дотримується мовленнєвої етики та етикету спілкування.



Тематико-змістова основа для реалізації

соціокультурної лінії та розвитку мовлення


Система текстів

Орієнтовні теми усних і письмових висловлювань

Українська мова – основа формування і збереження духовності народу.

Для чого мені треба володіти українською мовою. Що я повинен зробити, щоб удосконалити свої знан­ня з державної мови.

Найважливіші історичні відомості про Україну. Здобуття незалежності і відродження української держав­ності.

Моя громадянська позиція.

Я – громадянин України.

Земля – наш спільний дім. Охорона і збереження природи.

Що означає для мене Земля. Берегти природу – обов’язок кожного. Яким би ви хотіли бачити своє місто (село)?

Сім’я. Родина. Взаємини батьків і дітей.

Що забезпечує щасливе сімейне життя. Яку сім’ю у майбутньому я сподіваюсь мати. Сімейні традиції. Взаємини між дітьми і батьками.

Захоплення жінок (шиття, плетіння, вишивання ... ). Захоплення чоло­віків (столярство, радіотехніка... ).

Мої захоплення.

Ставлення людини до природи, рідного народу, сім’ї, самого себе. Людина серед людей.

Що я спостерігаю у ставленні людини до природи. У чому полягає сенс життя.

Українські та угорські народні звичаї і традиції.

Чим цікаві українські та угорські народні звичаї і традиції. Що в них спільне?

Загальнолюдські етичні цінності: добро, милосердя, дружба, вірність. Моральні вади: грубість, лихослів’я, заздрість, зрадливість та ін...

Що забезпечує душевну гармонію і щастя.

Найвизначніші постаті вітчизняної та світової культури.

Що дає мені знайомство з життєвим шляхом і творчістю великих людей.

Етика спілкування. Правила прийому гостей. Правила поведінки в гостях.

Чи є у мене проблеми з етикою?

Прекрасне в мові та мовленні.

Як я розвиваю своє мовлення.

Професія і характер. Ким і яким бути.

Ким я хочу стати і чому.

^ Міжпредметні зв’язки

Духовні й матеріальні надбання народу (література, образотворче мистецтво, історія, географія, екологія, економіка, інформатика, музика, народознавство).



^ ДІЯЛЬНІСНА ЛІНІЯ


Зміст

навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів


Удосконалення загальнонавчальних умінь і навичок учнів, опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність, спрямовану на досяг­нення належного рівня володіння державною мовою.

Учень:

  • усвідомлює власну пізнавальну діяльність, план її досягнення;

  • самостійно формулює відповідь на проблемне запитання;

  • застосовує сформовані загальнонавчальні, творчі вміння;

  • розуміє і передає сприйняту необ­хідну інформацію;

  • порівнює, конкретизує, узагальнює;

  • використовує нові технології для розв’язання простих навчальних завдань чи життєвих проблем.



11 клас

(35 год., 1 год. на тиждень)


^

(a)МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ


( 12 год.)

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

^ ВІДОМОСТІ ПРО СПІЛКУВАННЯ І МОВЛЕННЯ


Поглиблення знань учнів про мову; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, гово­ріння і письмо); основні правила спіл­кування; багатство та різноманітність виражальних засобів мови на всіх її рівнях.

Особливості усного й писемного мовлення, вимоги до них (змістовність, доречність, точність, логічна послідовність, виразність, пра­вильність, багатство форм тощо)


Стилістика художнього мовлення.

Розвиток і вдосконалення навичок зв'язного усного і писемного мовлен­ня.


^ Стилі мови, їх ознаки, функції і сфера використання

Жанри усного та писемного мов­лення (переказ, стаття, відгук, реферат, автобіографія, ви­ступ (підготовлений і непідготовлений заздалегідь), бібліографія, ано­тація оголошення, доручення, заява, твори на суспільну та мора­льно-етичну теми, доповідь на теми, що вивчалися, та інші)


^ Елементи практичної риторики

Прикладна риторика (ділове мов­лення і основи журналістики).


Учень:

  • володіє відомостями про текст, стилі і ти­пи мовлення;

  • добирає і аналізує тексти різних стилів,

  • визначає основні ознаки кож­ного стилю;

  • знає види мовленнєвої діяль­ності; вимоги до усного і писемного мовлення;особливості виступу про­мовця; види (жанри) ораторських виступів (лекція, доповідь, промо­ва); засоби логічної та емоційно-образної виразності; вимоги до розповіді; основні норми мовлен­нєвого етикету;

  • складає план і розповідь за ним;

  • сприймає усне та писемне мовлен­ня, користуючись різними способа­ми засвоєння почутого і прочитаного;

  • відтворює готові тексти різних ти­пів, стилів, жанрів з урахуванням ситуації спілкування;

  • самостійно створює власне висловлювання відповідно до мовленнє­вої ситуації та адресата мовлення;

  • дотримується основних правил спіл­кування;

  • викладає матеріал логічно й послідовно;

  • знає всі види описів (пейзаж, порт­рет, інтер'єр, екстер'єр);

  • складає різні види документів;

  • робить повний мовний аналіз тексту;




  • готує і проводить дискусії, дотримуючись правил мовного етикету; готує виступи з урахуванням основних правил ораторського мистецтва;

  • обирає теми власних промов та обговорює підготовлені учнями промови;

  • будує розповіді та висловлювання в різних життєвих ситуаціях на осно­ві власного досвіду;

  • виступає під час дискусії на суспіль­но-політичну, морально-етичну теми;

  • будує монологічне висловлювання
    на лінгвістичну тему




^ Міжпредметні зв'язки

Тема і основна думка тексту; складові частини тексту, розповідь, опис, роздум (література і засоби масової інформації). Пере­каз тексту наукового стилю, реферати, статті (історія, географія, біологія, фізика та ін.). Теоретична і прикладна риторика (психологія, мовознавство, літературознавство, етика).




^

Раздел I.2Аудіювання


Сприймання на слух незнайомих за змістом висловлювань різних ти­пів, стилів і жанрів мовлення.


Говоріння

Докладне переказування, діалогіч­не та монологічне висловлювання різ­них типів, стилів і жанрів мовлення, їх створення.


(i)Читання


Удосконалення техніки читання вголос та мовчки; розуміння само­стійно прочитаних текстів, що нале­жать до різних родів літератури, ти­пів і жанрів мовлення; види читання


Письмо

Побудова письмових текстів різних типів і стилів мовлення (розповідь, опис, роздум)



  • встановлює причинно-наслідкові зв'язки у тексті;

  • уявляє наявні у тексті образи;

  • дає оцінку прослуханому;

  • виконує після прослуховування тек­сту завдання, запропоновані вчи­телем;

  • розуміє фактичний зміст незнайо­мого висловлювання з одного про­слуховування; основну думку ви­словлювання; виражально-зображу­вальні засоби прослуханого тексту.

  • бере участь у бесіді, демонструючи
    належний рівень мовленнєвої куль­тури;

  • коротко, виразно формулює свою думку;

  • добирає переконливі аргументи на захист своєї позиції;

  • враховує можливість інших підходів до обговорюваних питань;

  • будує висловлювання певного об­сягу, використовуючи мовні засоби відповідно до комунікативного зав­дання;

  • виявляє певний рівень творчої діяль­ності;

  • створює оригінальний текст відпо­відно до вимог із розвитку мовлен­ня.

Дотримується мовленнєвого ети­кету у процесі говоріння.


  • Читає вголос та мовчки (за нормативами, визначеними у „Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів...") тексти, запропоновані вчителем

  • виражає власну думку про прочи­тане;

  • користується словниками і довідко­вою літературою;

  • розуміє прочитані самостійно або на уроці тексти різних жанрів літе­ратури, стилів і видів мовлення.

  • будує текст, дотримуючись вимог до писемного мовлення;

  • пише твір на запропоновану тему, переказ тексту, прочитаного вчителем;

  • скаладає план власного висловлювання;

  • робить виписки і тези прочитаного;

  • самостійно готує доповідь, реферат, виступ.

  • письмово (докладно, вибірково, стис­ло) переказує тексти, самостійно створює письмові тексти, вислов­люючи в них власну думку про про­читаний твір, ситуацію, певну подію;

  • пише замітки, репортажі, нариси, дору­чення, розписку, протокол, анотації.

^ Удосконалює висловлення згідно з вимогами до усного і писемного мовлення; дотримується основних правил спілкування.


^ МОВНА ЛІНІЯ(23 годин)

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

ВСТУП

Роль мови у формуванні й самовираженні особистості (1 год.).
1)ПОВТОРЕННЯ

^ ВИВЧЕНОГО В 10 КЛАСІ
a)Поглиблення

і систематизація найваж­ливіших відомостей із морфології та орфографії (1 год.).


МОРФОЛОГІЯ

як розділ граматики, що

вивчає частини мови (10 год.).


Іменник і прикметник як частини мови (1 година)

Особливості граматичних категорій іменника та прикметника


^ Числівник як частина мови

Групи числівників Особливості відмінювання та правопису числівників (2 год.).


Займенник як частина мови

Розряди займенників та їх правопис. Роль займенників у творенні тексту (1 год.).


^ Дієслово як частина мови

Морфологічні та синтаксичні особливості дієслів. Види, способи і часи дієслів. Правопис особових форм дієслова. (1 год.).


Дієприкметник і

дієприслівник як особливі

форми дієслова

Стилістика дієприкметникових та дієприслівникових зворотів, розділові знаки при них (1 год.).

^ Прислівник як частина мови


Правопис прислівників (2 год.)


Стилістика службових частин мови та вигуку (2 год.).


Прийменник, сполучник, част­ка як службові частини мови. Вигук як особлива частина мови (1 год.).


Особливості вживання та правопису службових частин мови та вигуків (1 год.).


.


^ Поглиблення і системати­зація найважливіших відомостей із синтаксису, пунктуації та стилістики(11 год.).


СИНТАКСИС

як розділ науки про мову.

Словосполучення. Речення як мінімальна одиниця спілкування,

його будова

Синтаксичні одиниці, їх міс­це у мовній системі. Слово­сполучення, типи підрядного зв'язку в словосполученні. Види речень за метою висловлювання. Співвідношення між інтонацією й розділовими знака­ми в реченні (1 год.).


Складові частини речення. Головні члени речення. Друго­рядні члени речення. Тире між групою підмета і групою присудка (1 год.).


Двоскладні і односкладні речення. Види односкладних речень. Повні і неповні речення, їх вживання у різ­них стилях мовлення. Порядок слів у реченні, його виражальні функції. Логічний наголос (1 год.).


^ Стилістика простого ускладненого речення (3 год.).


Стилістичні особливості речень з однорідними членами, вимоги до їх вживання. Розділові знаки між однорідними членами речення та при узагальнюючих словах, їхня залежність від змісту та інтонації (1 год.).


Уточнюючі члени речення та їх відокремлення. Відокремлені додатки, означення, обставини, види прикладок, розділові знаки при них. Використання конструкцій з відокремленнями в різних стилях мовлення (1год.).


Використання вставних і вставлених слів та речень, їх стилістичні особливості. Звертання, його роль у ре­ченні, розділові знаки при звертаннях (1 год.).


^ Стилістика складного речення

(5 год.).


Види складних речень. Складносурядне, складнопід­рядне і складне безсполучникове речення, їх стилістичні можливості (1 год.).


Складні речення з різними видами зв'язку між структурними частинами (1 год.).


Синоніміка складносурядних, складнопідрядних і складних без­сполучникових речень. Розділові знаки в складному реченні, їхня зумовленість змістом висловлю­вання та інтонацією(2 год.).


Способи передачі свого і чу­жого мовлення в різних стилях. Загальна характеристика тексту. Композиція тексту(1 год.).


Учень:

  • знає самостійні частини мови їх значення, морфологічні особливості й синтаксичні функції, групи за значенням і будовою; форми,особливості словозмі­ни і словотворення; службові частини мови і вигук, їх функ­ції, групи; особливості вживан­ня прийменників в українській мові у зіставленні з післяприйменником в угорській мові; вживання сполучників у просто­му і складному реченнях; взаємоперехід частин мови.




  • розпізнає частини мови;

  • використовує у власному мов­ленні слова і форми слів, що належать до різних частин мови;

  • розрізняє рід, число та відмі­нок іменників; вводить іменни­ки в кличному відмінку у власні висловлювання;

  • дотримується правопису влас­них назв та складних іменників;




  • розмежовує розряди прикмет­ників за значенням;

  • використовує правильні відмін­кові форми прикметників;

• утворює ступені порівняння прикметників;

• дотримується правил правопису прикметників;


• класифікує числівники на групи за значенням;

• правильно пише числівники;

• дотримується правил чергування голосних у відмінкових формах числів­ників (шість, шести...);

• відмінює прості та складні числівники;



  • вводить у текст замість іменників, прикметників,числівників займенники, що належать до різних розрядів за значенням;

  • застосовує на практиці особливості відмінювання займенників,

  • дотримується правил їх правопису,




  • правильно утворює та вживає видові, часові й способові форми дієслова, змінює їх у теперішньому та майбутньому часі за особами, у минулому – за родами.

  • дотримується правил правопису дієслів у різних часових формах; правильно пише не з дієсловами.




    • вводить дієприкметники й діє­прислівники, дієприкметникові та дієприслівникові звороти у речення, дотримуючись правописних норм.

    • визначає прислівники у тек­стах;

    • з'ясовує лексичне значення прислівників і прислівникових сполучень;

    • правильно застосовує правила правопису прислівників (разом, окремо, через дефіс);

    • будує власні висловлювання, вводячи в них прислівники;

  • виділяє прийменники, сполуч­ники, частки, вигуки у реченні, вво­дить їх у тексти;

  • будує власні висловлювання, правильно застосовуючи прийменники, сполучники, частки, вигуки;

  • визначає групи вигуків за зна­ченням;

  • відповідно до вивчених правил пише прийменники, сполучни­ки, частки і вигуки;

  • правильно вживає розділові знаки при вигуках;

• використовує вивчені засоби мови у власних висловлюваннях.


Учень:

  • знає мовні одиниці; синтаксич­ні мовні засоби;

  • вміє використовувати в мовленні синонімічні словосполучення; правильно будує речення з однорідними членами, звертаннями та вставними конструкціями;

  • застосовує синоніміку сполучникових склад­них речень, складнопідрядних і простих з відокремленими члена­ми;

  • використовує різні способи передачі прямої мови;




  • виділяє у реченні словоспо­лучення;

  • використовує в мовленні сино­німічні словосполучення;

  • визначає вид підрядного зв'яз­ку у словосполученні;.

  • вводить запропоновані слово­сполучення у речення;

  • знає види речень за метою ви­словлювання; теоретичні осно­ви побудови простих речень різних видів;

  • уживає розділо­ві знаки у простому неускладненому реченні;

  • знаходить прості речення в тек­сті й аналізує їх;

  • будує різні види простих ре­чень і правильно використовує прості
    неускладнені речення у мов­ленні;




  • визначає граматичну основу речення;

  • знаходить у реченні другорядні члени речення, вміє їх аналізу­вати;

  • правильно вживає тире між групою підмета і групою присудка.




  • визначає двоскладні і одно­складні речення у текстах,

  • розрізняє повні і неповні ре­чення;

  • обирає оптимальний порядок слів у реченні; інтоційно правильно використовує логічний наголос у реченні.

  • робить синтаксичний розбір простого речення;




  • правильно будує прості ускладнені ре­чення, використовуючи відомості про однорідні члени речення;

  • застосовує правила вжи­вання розділових знаків при однорідних членах речення, у тому числі з узагальнюючими словами;




  • правильно будує прості ускладнені ре­чення, використовуючи відомості про відокремлені члени речення, звертання, встав­ні слова, словосполучення і ре­чення, їх функції;

  • застосовує правила вжи­вання розділових знаків при відокремлених членах речення та уточнюючих словах, звертан­нях, вставних словах, словосполученнях і реченнях;

  • визначає основні групи прикладок за значенням, правильно їх пише;

  • вводить конструкції з відокремленнями в тексти різних стилів;




  • використовує звертання та вставні слова для передачі ставлення до адресата;

  • розкриває значення вставних слів і словосполучень;

  • правильно вживає розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях та звертаннях;




  • аналізує структурно-синтаксичні оз­наки складного речення, засо­би зв'язку й змістові відношен­ня між його частинами; будо­ву складносурядного, складно­підрядного, безсполучникового складного речень, складного речення з різними видами зв'язку;

  • знає види підрядних речень; правила вживання розділових знаків між частинами складно­сурядних і складнопідрядних речень, безсполучникових склад­них речень, складних речень з різними видами зв'язку; спосо­би передачі чужого мовлення;

  • знаходить у тексті складні речення;

  • розпізнає, виділяє й аналізує складні речення, використовує їх в усному та писемному мовленні;

  • дотримується правил інтонації в складних реченнях; виразно їх читає;

  • розрізняє різновиди складних
    синтаксичних конструкцій (склад­ні речення з сурядним і підряд­ним зв'язком; складні речення зі сполучниковим та безсполуч­никовим зв'язком);

  • правильно розставляє розді­лові знаки в складних речен­нях та складних синтаксичних конструкціях;

  • знаходить і ви­правляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

  • робить розбір різних за будо­вою складних речень;

  • бере участь у діалозі відповід­но до мовленнєвої ситуації;

  • замінює пряму мову непрямою;

  • правильно розставляє розді­лові знаки в реченнях з пря­мою та непрямою мовою та при діалогах;




  • створює власні висловлювання з урахуванням ситуації спілку­вання.




^ Міжпредметні зв'язки

Риторичні запитання в художньому тексті. Інверсія в художньому тексті. Епітет і порівняння як зображувально-виражальні засоби в художніх творах. Монологічне та діалогічне мовлення, пряма мова, звертання в ху­дожніх творах (література). Правильне вживання власних та загальних назв іменників, відмінкових форм іменників, прикметників, числівників у наукових текстах (географія, біологія, історія). Твір-роздум, твір проблемно­го характеру на літературну тему; план-конспект, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників, рефера­ти за кількома джерелами (історія, біологія, фізика, географія тощо).


^ ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В 11 КЛАСІ


a.СОЦІОКУЛЬТУРНА ЛІНІЯ



Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Найважливіші відомості, поняття, ідеї, пов'язані з національною куль­турою, звичаями, традиціями, святами; національна культура у зв'язку з культурою рідного народу; матеріаль­ні та духовні надбання; державна сим­воліка.


Роль мови у формуванні і само­вираженні нації, окремої особистості. Відображення у мові національних особливостей бачення світу. Ознайом­лення з творами різних жанрів, у яких відображено особливості культури, спосіб життя та мислення, характерні для українців.


Учень:

  • знає особливості матеріальної і ду­ховної культури українців та угорців; зразки творів усної народної твор­чості, у яких відображено народний досвід, звичаї і традиції.

  • використовує під час спілкування свої знання про особливості куль­тури українців;

  • з повагою ставиться до традицій,
    звичаїв, духовних цінностей та ідеалів
    українського й угорського народів;

  • збагачує себе знаннями про духов­ні надбання українського і рідного народів;

• дотримується правил ввічливості та мовленнєвого етикету;

  • знає загальнолюдські моральні цінності, їх вияв у національних традиціях українців і угорців;

  • знає найвідоміші художні твори, у яких відображено етичні, національні, етнографічні особливості народу;

  • розуміє особливості бачення світу культури певного народу, відображені у мові, враховує їх у спілкуванні.




Тематико-змістова основа для реалізації соціокультурної лінії та розвитку мовлення

^ Тематика текстів


Орієнтовні теми учнівських усних і письмових висловлювань


Розвиток і етапи становлення української мови як державної. Місце української мови у світі.


Шлях становлення та відроджен­ня української державності. Держав­на символіка.


Захист нашого довкілля. Охорона природи. Екологічна культура.


Сім'я – основа держави. Родина, рід. Взаємини батьків і дітей.


Загальнолюдські етичні цінності. Норми моралі.

Державні, народні і релігійні свята.

Духовна культура українців.

Навчання. Значення освіти для людини.

Співіснування різних національ­них меншин у Закарпатті.

Етика спілкування та мовленнє­вий етикет.


Роль мови у формуванні і самовираженні нації, окремої особистості.


Україна і особистість. Що забезпечила нам державна незалежність?



Необхідність вивчення і збережен­ня державної і рідної мови.

Українська мова – державна мова України, її місце у світі.


Національна символіка України. Здобуття незалежності і відроджен­ня української державності.

Земля – наш спільний дім. Як зберегти природу для прийдеш­ніх поколінь.

Обов'язки членів сім'ї. Сімейні тра­диції. Повага до батьків.


Морально-етичні стосунки між людьми у колективі.

Моє ставлення до людей.

Найважливіші свята в Україні. Відзначення свят у моїй родині.

Духовне багатство людини. Загальнолюдські цінності: доброта, милосердя, гуманізм...


Чому людині необхідні знання. Вибір майбутньої професії.

Закарпаття – мій рідний край. Особ­ливості матеріальної та духовної культури рідного краю.


Дотримання основних норм спілку­вання

Норми українського мовленнєвого етикету.


„Слова – це крила ластівки: вона їх не почуває, але без них не може злетіти” (Ю.Мушкетик)

Що вирізняє твій рідний народ серед народів світу? Знання державної мови – обов’язок кожного громадянина.


Якою я бачу Україну через 10-20 років.

Я – громадянин України.


^ Міжпредметні зв'язки

Роздуми з елементами аналізу художнього твору; порівняльна й групова характеристика літературних героїв у творах української та угорської літера­тури. Матеріальні і духовні цінності українського та угорського народів (літе­ратура, історія, кінематограф, образотворче мистецтво, музика).

^ ДІЯЛЬНІСНА ЛІНІЯ

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів



Загальнонавчальні уміння і навич­ки учнів, що визначають мовленнєву діяльність, спрямовану на розв'язан­ня навчальних завдань і життєвих проблем.


Удосконалення формування за-гальнонавчальних і творчих умінь і навичок учнів, опанування комуніка­тивної стратегії співпраці.


Учень:

  • знаходить орфограми в закінчен­нях іменних частин мови, пояснює їх за допомогою правил, правильно пише слова з цими орфограмами;

  • будує письмове висловлювання на різноманітні теми;

  • добирає мовні засоби відповідно до задуму й форми висловлювання;

  • сприймає мову співрозмовника, за­стосовує набуті загальнонавчальні уміння і навички;

  • створює власні висловлювання з урахуванням ситуації спілкування;

  • творчо застосовує сформовані вмін­ня і навички у різних ситуаціях;

  • бере участь у діалозі;

  • перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення під час говоріння, враховуючи реак­цію слухача), удосконалює написане;

  • користується словниками різних типів, довідковою літературою;

  • володіє різними типами і стилями
    мовлення з урахуванням ситуації
    спілкування;

  • будує висловлювання в різних життєвих ситуаціях;

  • складає всі визначені програмою
    типи висловлювань і тексти ділових
    паперів;

  • аналізує, порівнює, зіставляє факти;

  • наводить аргументи, робить виснов­ки, узагальнення;

  • застосовує сформовані загально-
    навчальні творчі вміння;

  • використовує нові технології для
    розв'язання навчальних завдань чи
    життєвих проблем.












Скачати 421.78 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації23.10.2013
Розмір421.78 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх