Облік І контроль грошових коштів та їх еквівалентів: теорія, методика, організація icon

Облік І контроль грошових коштів та їх еквівалентів: теорія, методика, організація


Схожі
Бухгалтерський облік І контроль виробничого споживання оборотних активів: організація та...
Зміст
Методика та організація занять баскетболом студенток першого року навчання з урахуванням типу...
Методика формуючого експерименту Методика експериментального дослідження...
Дипломних робіт Тема: Облік І аудит основних засобів на прикладі бази дослідження...
Програма фахових вступних випробувань з економічної теорії для здобуття освітньо-кваліфікаційних...
“Теорія І методика фізичного виховання дітей дошкільного віку “...
Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста...
Методика викладання: проблеми, педагогічна майстерність, досвід 7 Позакласна робота...
Методичні вказівки та тематика курсових робіт з дисципліни „податковий облік”...
Вінницький державний аграрний університет...
Опорний конспект з курсу “Бухгалтерський облік Київ 2001 Укладач...



страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”


На правах рукопису


ВИСОЧАН ОЛЕГ СТЕПАНОВИЧ


УДК: 657.422


ОБЛІК І КОНТРОЛЬ ГРОШОВИХ КОШТІВ

ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ОРГАНІЗАЦІЯ


08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)


дисертація


на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Науковий керівник:

Озеран Володимир Олександрович

кандидат економічних наук,

професор


ЛЬВІВ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП




3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ

10

1.1. Грошові кошти та їх еквіваленти як об’єкти обліку і контролю

10

1.2. Класифікація грошових коштів та їх еквівалентів, її використання для потреб обліку та контролю

28

1.3. Грошові кошти та їх еквіваленти в системі обліку і контролю

38

Висновки до розділу 1

61

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА, ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ І ФОРМУВАННЯ ЗВІТНОСТІ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ

65

2.1. Підходи і проблеми визнання та віднесення активів до еквівалентів грошових коштів на початковому етапі їх бухгалтерського обліку

65

2.2. Оцінка грошових коштів та їх еквівалентів і відображення їх наявності й руху на рахунках бухгалтерського обліку

85

2.3. Методика розкриття інформації про наявність і рух грошових коштів та їх еквівалентів у звіті про рух грошових коштів

95

Висновки до розділу 2

117

РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ЗА НАЯВНІСТЮ Й РУХОМ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ: РОЗВИТОК МЕТОДИКИ І ОРГАНІЗАЦІЇ

121

3.1. Розвиток організації контролю за грошовими коштами та їх еквівалентами, інтегрованого в систему бухгалтерського обліку

121

3.2. Формування і реалізація удосконаленої моделі контролю за наявністю й рухом грошових коштів та їх еквівалентів

139

3.3. Удосконалення методики здійснення перевірки якості інформації в підсистемі обліку грошових коштів та їх еквівалентів

151

Висновки до розділу 3

159

ВИСНОВКИ

162

ДОДАТКИ

167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 245


ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Становлення ринкової економіки в Україні, розвиток фінансово-господарських зв’язків між суб’єктами підприємницької діяльності, поява новітніх форм платіжних засобів, упровадження інформаційних технологій зумовили необхідність удосконалення обліку. Його реформування покликане адаптувати вітчизняну практику до вимог міжнародних стандартів та створити якісне інформаційне підґрунтя для прийняття управлінських рішень, спрямованих на забезпечення ліквідності підприємства в коротко- та довгостроковій перспективі. Саме грошові кошти та їх еквіваленти, як найважливіша ланка системи кругообігу ресурсів, формують базис для підвищення платоспроможності господарюючого суб’єкта.

Прийняття ефективних рішень щодо управління грошовими коштами на підприємстві можливе завдяки розв’язанню низки задач, що стосуються методики та організації їхнього обліку і контролю і розглядалися у роботах вітчизняних (С.Л. Берези, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, Є.В. Калюги, М.В. Кужельного, Л.Г. Ло-вінської, В.О. Озерана, О.М. Петрука, А.А. Пилипенка, В.В. Сопка, Л.К. Сука, В.О. Шевчука та інших) та закордонних (В.П. Астахова, Х. Нюрнберга, В.Ф. Па-лія, Т.Б. Рубінштейна, Г.А. Салтикової, О.В. Соловйової, О.М. Сорокіної, В.П. Суйца, Л.З. Шнейдмана) вчених-економістів.

Напрацювання цих науковців охоплюють широкий діапазон питань, пов’язаних з теорією, методикою, організацією обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів та дотичними темами (аналіз грошових коштів, облік та контроль фінансових інвестицій, управління грошовими потоками тощо), що, водночас потребує поглибити та удосконалити ці дослідження. Разом з цим, завершені комплексні роботи з проблематики обліку і контролю еквівалентів грошових коштів практично відсутні.

Вищезазначене зумовило вибір теми, визначило її актуальність, основні напрямки і завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри обліку та аналізу Національного університету “Львівська політехніка” “Удосконалення системи бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту в сучасних умовах господарювання в Україні” (Розділ 1 “Удосконалення системи бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання в Україні”, підрозділ 1.1 “Удосконалення системи бухгалтерського обліку грошових коштів та їх відображення у фінансовій звітності”), номер державної реєстрації 0107U007841. У межах наукової програми автором виконано дослідження, пов’язані з удосконаленням методики й організації обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне та практичне обґрунтування рекомендацій з удосконалення методики й організації обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів в умовах реформування бухгалтерського обліку на засадах використання міжнародного досвіду.

Відповідно до цільової спрямованості у дисертації вирішуються такі завдання, які мають наукове та практичне значення:

– конкретизувати економіко-правову сутність і визначення грошових коштів та їх еквівалентів в умовах розвитку ринкової економіки;

– удосконалити класифікацію грошових коштів та їх еквівалентів з метою структурування інформаційних потоків у системі обліку та контролю;

– дослідити місце, значення, зміст окремих етапів й процесів у системі обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів;

– удосконалити порядок обліку компенсаційних залишків на рахунках в банку, грошових резервів, коштів на депозитних рахунках та акредитивів;

– запропонувати методику заповнення звіту про рух грошових коштів з метою підвищення точності формування його показників;

– розвинути модель контролю за грошовими коштами та їх еквівалентами, яка ґрунтується на узгодженні видів контролю за часом його здійснення та етапами і процесами бухгалтерського обліку;

– розробити модель оцінки якості інформації про наявність і рух грошових коштів та їх еквівалентів на підприємстві.

Об’єктом дослідження є система обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів у суб’єктів господарювання. Предметом дослідження є теоретичні, методичні, організаційні аспекти обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів у суб’єктів господарювання.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використовувалися загальнонаукові методи, основані на системному підході до розкриття питань теорії, методики й організації обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів на підприємстві. Теоретичні аспекти обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів досліджувалися із застосуванням методів індукції і дедукції, за допомогою яких конкретизовано економіко-правову сутність цих об’єктів. Історичний та логічний методи, а також метод порівняння використано під час удосконалення порядку обліку грошових коштів та їх еквівалентів, відображення їх у фінансовій звітності підприємства. За допомогою статистичних методів розроблено модель оцінки якості інформації, яку формує бухгалтерська служба у підсистемі обліку грошових коштів та їх еквівалентів. Методи причинно-наслідкового зв’язку та абстрактно-логічний використовувалися для удосконалення класифікації грошових коштів та їх еквівалентів для потреб обліку, аналізу та контролю; метод спостереження – для визначення стану об’єкта обліку на досліджуваних підприємствах – ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів”, ВАТ ШП “Світанок”. Методи емпіричного дослідження були застосовані під час розроблення анкети для виявлення інформаційних потреб споживачів та аналізу даних за результатами опитування.

Інформаційною базою дослідження є: законодавчо-нормативні документи, що регламентують питання провадження підприємницької діяльності, організацію та ведення бухгалтерського обліку в Україні, національні облікові стандарти країн світового співтовариства, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі бухгалтерського обліку, контролю, економічної теорії, фінансового менеджменту, довідково-інформаційні матеріали Державного комітету статистики України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, наукові публікації у фахових та інших періодичних виданнях вчених-економістів і практиків за напрямом дослідження обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів, матеріали науково-практичних конференцій, фінансова звітність та інші облікові дані підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна виконаного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, а також розробленні рекомендацій щодо удосконалення методики, організації обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів у суб’єктів господарювання.

Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні його результати:

уперше:

– запропоновано методику заповнення звіту про рух грошових коштів, яка сприятиме підвищенню точності його формування, із застосуванням модифікованого журналу реєстрації господарських операцій, в якому здійснюється виділення та коригування сум негрошових та грошових операцій;

– розроблено модель оцінки засобами економічного контролю якості інформації про наявність і рух грошових коштів та їх еквівалентів, яку подає бухгалтерська служба керівництву підприємства;

удосконалено:

– економічну сутність поняття “грошові кошти”, що враховує категорію електронних грошей та критерій можливості використання грошових коштів у будь-який момент (їхню еталонну ліквідність);

– класифікацію грошових коштів та їх еквівалентів для потреб обліку, контролю та аналізу, що забезпечує структуризацію та оцінку окремих видів цих активів;

– методику обліку грошових коштів та їх еквівалентів в аспекті відображення на рахунках бухгалтерського обліку депозитів, акредитивів та компенсаційних залишків на рахунках підприємства в банку з метою підвищення корисності облікової інформації для управління ліквідністю підприємства;

одержало подальший розвиток:

– виявлення та обґрунтування вимог до активу, який належить до еквівалентів грошових коштів, з метою оцінки співвідношення між категоріями грошових коштів, еквівалентів грошових коштів та цінних паперів в обліку підприємства;

– модель контролю за грошовими коштами та їх еквівалентами, що ґрунтується на узгодженні видів контролю за часом його здійснення (попереднього, поточного і наступного) та етапами і процесами бухгалтерського обліку, спрямована на те, щоб не допускати та вчасно виявляти втрати, розкрадання та облікові помилки;

– модель організації системи контролю, за якою цикл останнього поділяється на три основні етапи (підготовчий; безпосереднє здійснення контролю; модифікація об’єкта контролю – докритична та інерційна). Її метою є удосконалення обліково-контрольної функції управління грошовими коштами та їх еквівалентами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їхнє використання дає змогу забезпечити адекватність, структурованість та логічність відображення в обліку грошових коштів та їх еквівалентів; підвищити достовірність, оперативність та релевантність інформації, що міститься у звітних формах; покращити якість інформації, продукованої системою бухгалтерського обліку та контролю для потреб управління.

Результати дослідження застосовуються у практиці бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підприємств, що підтверджується довідками про впровадження: ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” – розроблено та впроваджено у господарську діяльність підприємства методику заповнення звіту про рух грошових коштів, яка є альтернативою методикам, що використовуються у міжнародній обліковій практиці: робочих листків або листків рознесення; Т-рахунків; рівнянь/формул (довідка № 11867 від 07.11.2008 р.); ВАТ ШП “Світанок” – розроблено та впроваджено у господарсь-ку діяльність підприємства методичні рекомендації щодо порядку обліку грошових коштів та їх еквівалентів на рахунках та субрахунках бухгалтерського обліку (довідка № 3139 від 23.10.2008 р.).

Окремі теоретичні результати дослідження застосовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” під час викладання курсів “Звітність підприємства” та “Організація бухгалтерського обліку” (довідка № 68-14-776 від 04.11.2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід до актуального з наукового та практичного погляду питання – теорії, методики, організації обліку і контролю грошових коштів та їх еквівалентів на підприємстві. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням. Усі наукові результати і практичні пропозиції, що містяться в роботі, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої розробки здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати та положення, викладені у роботі, доповідалися і одержали схвальну оцінку науковців на міжнародних науково-практичних конференціях: “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (24-27 березня 2004 р., м. Київ); “Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення” (10-11 червня 2004 р., м. Тернопіль); “Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (24-25 лютого 2005 р., м. Тернопіль); “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (15 квітня 2005 р., м. Тернопіль); “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (20 квітня 2005 р., м. Запоріжжя); “Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (12 травня 2005 р., м. Хмельницький); “Развитие бухгалтерского учета и контроля в контексте европейской интеграции” (19-20 травня 2005 р., м. Краматорськ); “Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу, контролю та аудиту у сфері надання послуг” (15-16 грудня 2005 р., м. Тернопіль); “Створення інтелектуальної системи обліку для економіки України” (21-22 листопада 2007 р., м. Тернопіль).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 26 наукових працях загальним обсягом 93,18 д.а., зокрема навчальних посібниках, наукових журналах і збірниках наукових праць. З 4 навчальних посібників, виданих у співавторстві, ­­­23,23 д.а. належить особисто автору, 12 статей, обсягом 8,12 д.а., опубліковані у наукових фахових виданнях, 10 обсягом 1,92 д.а. – в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків. Її зміст викладено на 166 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 15 рисунків і 28 таблиць, які подано на 46 сторінках. У список використаних джерел входять 240 найменувань, вміщені на 21 сторінках, 15 додатків займають 73 сторінки.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТІВ


1.1. Грошові кошти та їх еквіваленти як об’єкти обліку і контролю


Реформування та розвиток економіки України характеризується ускладненням фінансово-господарських зв’язків між суб’єктами підприємницької діяльності, посиленням конкуренції, активним впровадженням інформаційних технологій, удосконаленням методів ринкового регулювання і контролю та покликано пришвидшити процес інтеграції країни у світову спільноту. Зростання темпів розвитку вказаних явищ вимагає від суб’єктів господарювання якнайшвидшого досягнення та утримання в довгостроковій перспективі максимального значення фінансової стійкості, ознакою якої є здатність підприємства генерувати грошові потоки, які забезпечують його потреби в грошових коштах для здійснення власної діяльності. За цих умов на перший план виходить прийняття рішень оперативного, тактичного і стратегічного характеру щодо управління грошовими коштами, якість яких напряму залежить від особи, що їх приймає та її особистих характеристик: рівня знань, досвіду і таланту. Останні базуються на інформації, яка узагальнюється різноманітними службами підприємства, центральне місце серед яких займає бухгалтерська. Таким чином, бухгалтерський облік і контроль грошових коштів та їх еквівалентів, як найбільш ліквідної частини оборотних активів є однією з основних ланок управлінського процесу, спрямованого на забезпечення і подальше покращення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності підприємства.

Особливості грошових коштів та їх еквівалентів, як об’єктів бухгалтерського обліку і контролю, можуть бути виявлені лише виходячи з їх економічної суті та з врахуванням понять, вироблених економічною наукою протягом останніх століть.

В цьому контексті слід окремо закцентувати увагу на наукових підходах до дефініції грошей та грошових коштів, синтезувавши багатолітні дослідження науковців, спрямовані на вивчення цих термінів на макро- та мікроекономічному рівнях. Ця необхідність викликана, як тісним взаємозв’язком макро- та мікроекономіки, як окремих економічних наук (макрорівень складається з агрегованого мікрорівня), так і самих категорій грошей та грошових коштів.

Гроші – це одне з найбільш грандіозних відкриттів людства на протязі його існування. Являючись найбільш вагомим чинником стабільного функціонування ринкової економіки, гроші прямо впливають на стабільність економічного розвитку країни, сприяючи максимальному використанню потужностей підприємств, повній зайнятості населення тощо. Саме ефективно діюча грошова система є тим каркасом на якому тримається весь кругообіг доходів та видатків, як економіки країни на макрорівні так і економіки підприємств на мікрорівні.

Ще в 1890 р. Альфред Маршалл писав „... гроші ... є центром, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука” [29, с.22]. Подібне твердження висловлює і Дж. Сломан: „Економіка багато в чому пов’язана з грошима: скільки грошей ми отримуємо на руки; які наші витрати; в яку суму обходиться придбання того чи іншого товару; який дохід фірми; скільки грошей обертається в економіці в цілому” [42, с.8].

На думку І.Н. Щербини [235, с.162], „Гроші – один з небагатьох атрибутів людської цивілізації, який привертає до себе так багато уваги і до якого суспільство і кожен індивідуум виявляє непідробний інтерес”. Проф. Євтух О.Т. стверджує, що „гроші і проблеми їх використання займали і займають важливе місце в житті як окремої людини, так і всього суспільства. Вони пронизують не тільки теорію і практику економічних процесів на макрорівні, але і являються тією реальністю, з якою люди, підприємства і організації щоденно стикаються у своїй діяльності” [116, с.3]. Ми погоджуємося з С.Б. Абрамовою, яка зауважує: „Гроші – величезне досягнення людської культури в найбільш широкому її розумінні. Людина пробує пізнати сутність грошей на протязі багатьох століть. В останнє десятиліття в зв’язку з капіталізацією економічних відносин ... суспільства інтерес до проблеми значно зріс. Динаміка соціальних змін, необхідність управління процесами, що відбуваються, перетворили тему дослідження в практично та теоретично пріоритетну” [51, с.3].

Згідно позиції проф. М.І. Савлука та ін. [104, с.5] „Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку”. Як пише проф. Л.А. Дробозіна „Гроші – історична категорія, притаманна товарному виробництву, відомі з далекої давності, і з’явились вони як результат більш високого розвитку виробничих сил і товарних відносин” [221, с.13].

Австрійський економіст К. Менгер підрахував, що з часів Ксенофонта, Платона і Аристотеля до початку ХХ ст. (приблизно за 2300 років) в світі було опубліковано біля 6 тис. спеціальних робіт, присвячених проблемам грошей. В сучасному світі кількість таких робіт зростає майже в геометричній прогресії [55, с.5].

Однак, одразу необхідно відзначити, що однозначного підходу до визначення цього терміну немає. На думку проф. А.С. Гальчинського [94, с.64] „Визначення суті грошей і, відповідно, фундаментальних основ їх розвитку, складає базовий рівень монетарної теорії. В теорії грошей існує багато розбіжностей і невизначеностей по даному питанню. Це помітно ускладнює розвиток не лише теорії, а і практики грошових відносин”. Ще більш жорсткий у своїх твердженнях проф. Ю.І. Кашин [128, с.64]: „Сучасний стан вітчизняної науки про гроші і грошовий обіг, на жаль, не дає приводів для оптимізму. Не тільки немає нових розробок щодо проблем грошей, але й поступово втрачається і раніше накопичений потенціал”. Подібну категоричність зустрічаємо і в працях білоруського вченого-економіста П.С. Лемещенко [155, с.63]: „Майже в усіх навчальних посібниках з економічної теорії (економікс) і вибудуваних на основі їх постулатів розширених книгах по грошах останні отримують визначення, які не несуть ніякого змістовного навантаження”.

Ф.Т. Діланян [110] зазначає: „... в сучасній економічній літературі ... проблема „феномену грошей” залишається вельми суперечливою, теоретично невизначеною, дуже далекою від одностайного розуміння, включаючи відповідь на головне питання: в чому ж полягає істинна економічна сутність грошей”. З ним погоджується і Є.М. Сорокіна. В своїй монографії [203, с.8] вона констатує: „Незважаючи на те, що гроші існують дуже давно і їх проблемам присвячена велика кількість наукових робіт, однозначного визначення грошей на макрорівні не сформульовано до сих пір”.

Низку визначень поняття „гроші”, що за роки їх існування в економічній науці стали класичними розглянуто в Додатку А.

В результаті проведених нами досліджень, в процесі здійснення яких було проаналізовано 64 визначення поняття „гроші”, які зустрічаються у різного роду працях вчених-економістів (підручниках, посібниках, монографіях, наукових статтях, енциклопедіях, словниках, довідниках тощо) за період з 1848 р. по 2008 р. встановлено, що переважна кількість (87,5 %) науковців подають визначення грошей через функції, що вони їх виконують (рис.1.1).



Рис.1.1. Узагальнені дані щодо підходів до сутності поняття „гроші” у вітчизняній та зарубіжній літературі

Наукові підходи до визначення суті грошей через їх функції є не новими, і ця позиція чітко прослідковується у працях одного із найвидатніших економістів, професора Оксфордського університету, Нобелівського лауреата Дж.Р. Хікса, який в 1939 р. писав: „… гроші визначаються їх функціями; гроші – це те, що використовується як гроші” [16].

Однак як зазначає проф. О.Т. Євтух „Якщо виходити з позиції, що сутність грошей визначається їхніми функціями, стає зрозуміло, що залежно від визначення функцій грошей ми матимемо відповідну їхню суть. Водночас, як зауважують учені-економісти, проблема функцій грошей – одна з найдискусійніших”[119, с.4]. На думку проф. Ю.І. Кашина „... крайній прагматизм у викладенні власне теорії грошей, що панує на Заході, по суті призвів до розмивання самого поняття грошей та їх сутнісних властивостей” [128, с.64].

Проф. Е.Н. Райхлін, який визначає гроші як „… те, що, отримавши добро від суспільства або держави, здатне функціонувати в якості засобу обігу, міри вартості і засобу збереження” [193, с.13], водночас зауважує, що „… може, звичайно, статися так, що в майбутньому сучасне трактування грошей виявиться недостатнім або навіть неправильним” [193, с.6]. Внаслідок цього останнім часом все більш поширеним є трактування грошей, відмінне від функціонального.

Багато відомих економістів віддають перевагу взагалі не давати наукового визначення цього поняття, концентруючи увагу на дослідженні функцій грошей або емпіричному дослідженні впливу зміни маси грошей на стан економіки [110].

Як бачимо, феномен грошей взагалі залишається для економістів неоднозначним і загадковим. В феномені грошей поєднується і суб’єктна функція (функція обігу) і об’єктна (функція резервування) і суб’єктно-об’єктна в одній особі (функція виміру вартості, будучи розглянутою з точки зору виробника, який підраховує собівартість своєї продукції, є об’єктною, а з точки зору покупця, котрий оцінює вигідність покупки, є суб’єктною) [96].

Всі явища, процеси і категорії (зокрема й гроші), що є об’єктом вивчення макроекономіки формуються в результаті взаємодії певної множини домогосподарств, підприємств та галузей, що є об’єктами дослідження мікроекономіки. Вивчаючи економіку в цілому необхідно враховувати процеси, що відбуваються з окремими економічними суб’єктами, і навпаки. Саме „гроші” є одним із ключових понять, що тісно пов’язують макро- та мікроекономіку одну з одною.

На рівні підприємства поняття „гроші” замінюється терміном „грошові кошти” [85, с.31]. Але чи є ці поняття тотожними, чи все-таки між ними існує суттєва різниця?

На теперішній час існують дві основні теорії, які зіставляють сутності понять „гроші” та „грошові кошти”: формалістична (юридична) та економічна.

„Формалістичне (юридичне)” трактування грошей ґрунтується на буквальному тлумаченні існуючих норм законодавства. Згідно даної позиції, правове поняття грошей визначається нормами діючого закону і ними ж вичерпується. „Формалістичне (юридичне)” трактування грошей полягає в наступному:

Згідно статті 177 Цивільного кодексу України [228] до об’єктів цивільних прав відносяться речі, включаючи гроші. „Абсолютно очевидно …” – пише проф. Л.О. Новоселова, що „… речами являються тільки готівкові гроші (банкноти і монети). Цінність використовуваних в обороті готівкових грошей визначається не їх власною вартістю як товару, а кількістю позначених на знаку грошових одиниць” [173]. Саме банкноти і монети, згідно ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” [124] є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймаються усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

На думку прихильників „Формалістичного (юридичного)” трактування грошей не являються грошима поняття „грошові кошти”, „грошові суми”, які використовуються в Цивільному кодексі України [228] (скажімо, ст. 1020, 1030, 1046, 1049, 1051 тощо), оскільки вони не свідчать про уречевлену природу грошей як банкнот і монет. За такими ж мотивами Л.О. Новоселова [173] не вважає грошима грошові кошти на рахунках і вкладах і не визнає за ними здатності бути законним платіжним засобом. Безготівкові розрахунки цей автор розглядає як рух зобов’язань між банками.

„Економічне” трактування грошей виходить із передумови, що поряд із готівковими грошима існують і гроші в безготівковій формі. Як зазначає Д.Ю. Шастін [232] „Прихильники даного трактування обґрунтовано вважають, що визнання грошима лише банкнот і монет є неадекватним сучасним економічним реаліям в яких більша частина розрахунків і платежів здійснюється не в готівковій, а в безготівковій формі. На підтримку своєї позиції вони також апелюють до висновків сучасної економічної науки, яка вважає грошима не тільки готівкові банкноти і монети, але і грошові кошти на рахунках і вкладах”. Розглянутий підхід до поняття грошей сформувався під впливом практики торговельного обороту. Ще 70 років тому економісти вважали грошима лише монети і банкноти, і коли Д.М. Кейнс в своїй книзі „Трактат про гроші” в 1930 році включив в поняття грошей вклади „до запитання”, його погляди були піддані серйозній критиці. Тепер подібні вкладення економісти вважають грошима, оскільки теоретично вони можуть без перешкод використовуватись для придбання товарів і послуг [173].

Логіку сутності формалістичного (юридичного) трактування грошей зображено графічно на рис.1.2.



Логіку сутності економічного трактування грошей зображено графічно на рис.1.3.



Однак, на наш погляд, дати конкретну відповідь на запитання про ідентичність понять „гроші” та „грошові кошти” є досить складно саме в силу невизначеності першого з них. З впевненістю можна стверджувати лише одне: практично жодне з досліджених нами понять „грошей” не може бути виділеним без жодних змін і перенесеним (спроектованим) без певних доповнень і уточнень на поняття „грошові кошти”, що використовується для потреб бухгалтерського обліку, для його коректного визначення.

Прикладний характер бухгалтерського обліку, як окремої економічної науки, вимагає чіткості, логічності й стрункості побудови визначень та не допускає подвійного їх тлумачення.

Проаналізувавши визначення поняття „гроші”, яке подається вітчизняними та закордонними авторами (Додаток А), ми дійшли висновку, що переважна їх кількість (біля 48%) визначають його як „товар” або як „засіб” (рис.1.4).



Рис.1.4. Узагальнені дані щодо наукових підходів до поняття „гроші”

Однак поняття „товар”, „засіб”, „предмет”, „актив” є занадто широкими, і не дають відповіді на питання про те, які ж види цінностей відносяться до грошових коштів; поняття „що-небудь”, „теоретична абстракція”, „реальна або символічна цінність”, в свою чергу, є занадто розмитими, неоднозначними і такими, що допускають подвійне трактування; нарешті, поняття „металічні та паперові знаки” автоматично звужує поняття „грошові кошти”, обмежуючи його готівкою, що за сучасного розвитку безготівкових розрахунків є невірним.

Проте проведені дослідження показали, що існує економічна категорія, яка будучи основною характеристикою грошей, одночасно має ключове значення для розуміння суті грошових коштів – це категорія ліквідності. Саме остання відрізняє гроші від інших активів і саме вона, на наш погляд, повинна розглядатися як основний критерій віднесення активів до грошових коштів.

І.Т. Балабанов, О.В. Гончарук та Н.А. Савинська пишуть [55]: „Головна властивість грошей – це їх ліквідність. Ліквідність грошей означає здатність грошей брати участь в придбанні товару або інших благ”.

Видатний економіст минулого століття Дж. М. Кейнс стверджував [21, с.226]: „Суттєва різниця між грошима і всіма іншими активами (або більшістю з них) полягає якраз в тому, що для грошей їх премія за ліквідність набагато перевищує витрати на утримання, тоді як витрати на утримання інших активів набагато перевищують їх премію за ліквідність”. Під премією за ліквідність економіст розуміє [21, с.227]: „… величину (вимірювану в активі), яку вони (люди – прим. авт.) бажають оплатити за потенційну зручність, або гарантію, яку дають цим правом розпорядження (без врахування доходів або витрат утримання, притаманних цьому активу)”.

Проф. А.М. Косой навіть виділяє окреме поняття „ліквідні гроші” [147, с.44]: „Центральний банк країни не зазнає банкрутства. В силу цієї обставини готівкові гроші і залишок грошей на рахунках в центральному банку можна назвати ліквідними грошима” і дає їм визначення: „це знаряддя загального обміну, які володіють вартістю і силою законного засобу платежу” .

Є.М. Сорокіна говорячи про абсолютну ліквідність грошових коштів називає такі основні їх характеристики [203, с.28]:

- абсолютна оборотність в інші товари (роботи, послуги), тобто можливість грошових коштів в будь-який момент перетворитися в споживчу форму;

- абсолютна стійкість по своїй економічній цінності;

- відсутність яких-небудь операційних витрат при проведенні розрахункових операцій;

- володіння властивістю абсолютної подільності і переносності (мобільності).

Таким чином очевидним є той факт, що ліквідність грошових коштів є максимально можливою, а тривалість періоду трансформації для них рівна нулю.

На рівні підприємства грошові кошти відіграють роль елементів своєрідної кровоносної системи, які повинні постійно циркулювати для забезпечення його життєздатності і динамічного розвитку. Саме тому чітке визначення обсягу грошової маси суб’єкта господарювання є однією з найбільш актуальних проблем, які постають перед обліковими та аналітичними працівниками підприємства. Без чіткої і ясної відповіді на питання про те, які складові входять в поняття „грошові кошти”, цю проблему вирішити неможливо [85, с.28].

Проф. Л.Г. Ловінська пише про те, що [158, с.12] „... розвиток суспільства, ускладнення господарської діяльності вимагають періодичного повернення науки до їх переосмислення. Яскравим прикладом цього є гроші, що існують у бухгалтерському обліку споконвіку як вимірник вартості об’єктів обліку і як окремий об’єкт. Обидві категорії грошей завжди мали вплив на методологію бухгалтерського обліку і методику відображення окремих господарських операцій”. Проф. Т.Б. Рубінштейн стверджує [194, с.43]: „в умовах діяльності фірми необхідна привязка розрахункових показників до діючої системи бухгалтерського обліку і статистичної звітності, а в них немає такого показника як „гроші”, є „грошові кошти”.

Встановимо, які ж конкретно види активів можуть розглядатися в якості грошових коштів з відповідною їх оцінкою та відображенням в бухгалтерському обліку. Для цього нам знову ж таки слід скористатись існуючими дослідженнями в сфері дефініції грошей та грошового обігу на макрорівні і детальніше зупинитись на понятті „грошовий агрегат”. Грошовий агрегат, за визначенням, поданим Б.А. Райзбергом та Л.Ш. Лозовським [192] є „видами грошей і грошових коштів, які відрізняються один від одного ступінню ліквідності, тобто можливістю швидкого перетворення в готівкові гроші”. Там же ж уточняється [192]: „в різних країнах виділяються грошові агрегати різного складу. Найчастіше використовуються агрегати М0 (готівкові гроші), М1 (готівкові гроші, чеки, вклади до запитання), М2 (готівкові гроші, чеки, вклади до запитання і невеликі строкові вклади), М3 (готівкові гроші, чеки, будь-які вклади), L (готівкові гроші, чеки, вклади, цінні папери)”. За твердженням проф. В.Ф. Корельського та Р.В. Гаврилова [134]: „Кожен наступний агрегат є носієм більшої маси грошей, але є менш ліквідним, аніж попередній”.

Проведені дослідження (Додаток Б) продемонстрували чітку полярність думок різних економістів щодо того, які активи, що входять в той чи інший грошовий агрегат, відносяться до категорії грошових коштів (рис.1.5).



Рис.1.5. Позиції науковців щодо співвідношення понять „грошові агрегати” та „грошові кошти”

Дві з них є домінуючими:

- більшість джерел (близько 56,8%), і ми погоджуємося з ними, схиляються до думки, що саме агрегат М1 (готівкові гроші, чеки, вклади до запитання) обмежує категорію грошових коштів. Скажімо проф. Ф.Ф. Бутинець подає наступне визначення [69, с.88]: „грошові кошти – сума готівки в касі підприємства, вільні грошові кошти, що зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках в банку та інші грошові кошти підприємства”. Врешті, саме така позиція прийнята в чинному законодавстві. Скажімо, в П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів” [187] знаходимо: „грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання”.

- значна кількість дослідників (близько 24,3%) відносить до грошових коштів, крім вказаного вище, депозитні вклади та високоліквідні цінні папери. Наприклад, проф. В.П. Грузінов подає таке визначення [105]: „грошові кошти – узагальнююче поняття. Воно охоплює готівкові і безготівкові гроші, грошові чеки, а також найрізноманітніші види цінних паперів – словом, всі види засобів, що входять в найбільш широкий грошовий агрегат „L”.

На наш погляд поняття „грошові кошти”, яке використовується для потреб бухгалтерського обліку та контролю, а також такі, що зустрічаються в науковій літературі (Додаток В) вимагають уточнення, що пов’язано з такими причинами:

1. Виокремлення електронних грошей, як платіжного засобу, який зазнає бурхливого розвитку останніми роками, в складі грошових коштів, що продиктовано подальшим розвитком академічних поглядів на економічну сутність поняття „електронні гроші”;

2. Уточнення факту включення до категорії грошових коштів лише тих активів, що можуть бути використані для проведення розрахунків в будь-який момент.

Розглянемо обидві причини, що призводять до потреби уточнення дефініції грошових коштів.

Проф. О.Т. Євтух зауважує [119, с.6]: „поява і широке розповсюдження електронних грошей у соціально-економічному житті суспільства є закономірним етапом його розвитку, що дає нам змогу чіткіше побачити й усвідомити інформаційну сутність грошей” і навіть виділяє окрему функції грошей – інформаційну.

Директивою ЄС від 18.09.2000 р. №2000/46/ЕС „Про діяльність в сфері електронних грошей і пруденціальний нагляд над інститутами, які займаються цією діяльністю” встановлено, що [37] „електронні гроші – це грошова вартість, що являє собою вимогу до емітента, яка: а) зберігається на електронному пристрої; б) емітується після отримання грошових коштів в розмірі не меншому аніж об’єм прийнятих на себе зобов’язань; в) приймається в якості засобу платежу не лише емітентом, але й іншими фірмами”.

Однак не слід плутати поняття „електронні гроші” з поняттям „банківські платіжні картки”. Відмінною рисою електронних грошей від таких звичних банківських продуктів, як депозитні або кредитні карти, є те, що при використанні електронних грошей не застосовується банківський рахунок особи, якій належать електронні гроші. Споживач користується електронними грошима, не витрачаючи грошей зі свого банківського рахунку [97, с.325]. Про це ж пише у власних дослідженнях і А.В. Шамраєв [231]: „В зв’язку з тим, що „електронні гроші” розроблялись в основному як роздрібний фінансовий продукт, їх часто змішують з подібними за принципами дії платіжними інструментами, в першу чергу з банківськими картами. Принципова відмінність банківської карти від „електронних грошей” в економічному значенні полягає в зв’язку першої з банківським рахунком/рахунком вкладення держателя (у випадку дебетової карти) і/або позиковим рахунком банку (у випадку кредитної карти), тоді як при здійсненні угод з використанням „електронних грошей” грошові кошти списуються з рахунку емітента”.

Ми, в свою чергу, погоджуємось з Є.І. Платоновим та В.А. Кузнєцовим, які зазначають [183, с.35]: „В економічному сенсі, „електронні гроші” представляють собою платіжний інструмент, який володіє, залежно від схеми реалізації, властивостями як традиційних готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (банківських карт, чеків і т.д.): з готівковими грошима споріднює можливість проведення розрахунків обминаючи банківську систему, з традиційними платіжними інструментами – можливість проведення розрахунків в безготівковому порядку через рахунки, відкриті в кредитних організаціях”.

Вищенаведене приводить нас до усвідомлення необхідності чіткого визначення приналежності електронних грошей до економічної категорії „грошові кошти” з відповідним відображенням цього факту в зазначеній дефініції.

Друга причина, в зв’язку з якою ми вважаємо за доцільне уточнити термін „грошові кошти”, полягає в тому, що абсолютизація включення до цього поняття коштів на рахунках у банках без подальшого уточнення того, які саме кошти можуть бути віднесеними до грошових, є не зовсім коректною, а подекуди і просто безпідставною з наступних причин:

- існують специфічні види банківських рахунків, кошти на яких по своїй суті не є грошовими. Приклад: кошти на строкових депозитних рахунках є фінансовими інвестиціями (довгостроковими або поточними) і можуть, за відповідності певним критеріям, класифікуватися як еквіваленти грошових коштів, але не як грошові кошти;

- не завжди кошти на поточних, валютних та ін. рахунках в банках можуть вважатися грошовими. Приклад: кошти на рахунках, на які накладено арешт, по суті є іншими необоротними активами, а не грошовими коштами, оскільки підприємство не може їх використати в будь-який момент для здійснення власної діяльності. Ліквідність таких активів далеко не відповідає критерію „абсолютна ліквідність”, який ставиться перед активами у формі грошових коштів;

- існують рахунки (наприклад деякі види карткових), на яких, згідно договору на їх відкриття, повинна постійно зберігатися певна сума коштів, своєрідний „незнижуваний залишок”. Ця сума також не повинна входити у підсумок грошових коштів підприємства на конкретний момент часу.

Саме тому основним критерієм віднесення до категорії грошових коштів ми вважаємо критерій можливості їх використання в будь-який момент для здійснення власної господарської діяльності.

Як наслідок, нами запропоновано уточнене поняття „грошові кошти”, яке буде використано в подальшому в дисертаційній роботі та може бути прийнятим до уваги при практичному застосуванні наших досліджень: грошові кошти – готівка в касі, електронні гроші, залишки коштів на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані господарюючим суб’єктом упродовж будь-якого моменту часу для розрахунків під час здійснення господарських операцій.

Під господарською операцією розуміється дія або подія, що зумовлює зміну в структурі активів (господарських засобів) і зобов’язань, у власному капіталі підприємства (джерелі господарських засобів) [229, с.31].

З розвитком та ускладненням операцій на фінансових ринках, поряд з традиційними грошовими коштами, з’являються все нові й нові види оборотних активів, які мають рівень ліквідності максимально наближений до ліквідності грошових активів, однак на відміну від останніх здатні приносити інвестиційний прибуток. В закордонній практиці бухгалтерського обліку та звітності, а з 1999р. й в Україні, ці активи дістали назву „еквіваленти грошових коштів”. Еквіваленти грошових коштів – це свого роду проміжна ланка між грошовими коштами та фінансовими інвестиціями. Володіючи практично абсолютною ліквідністю при мінімальній ризиковості (подібно до грошових коштів), еквіваленти грошових коштів можуть приносити хоча й невеликий, але достатньо стабільний прибуток, що дозволяє вважати їх різновидом інвестицій.

Саме комплекс питань, пов’язаних з обліком і контролем еквівалентів грошових коштів на підприємствах різних галузей є одним з найменш досліджених проблем у вітчизняному обліку. На виконання завдань дисертаційної роботи, розгляд комплексу цих питань ми розпочнемо з огляду наукових підходів до дефініції еквівалентів грошових коштів та їх класифікації.

Проф. П.О. Нікіфоров у своїй монографії пише [170, с.51]: „агрегати М0 та М1 характеризують найбільш ліквідну складову грошової маси. Вони складаються з компонентів, що підпадають під визначення грошової маси у вузькому розумінні цього слова. Інші агрегати грошової маси містять грошові засоби, що використовуються в розрахунках з певними обмеженнями, їх ще визначають як грошові субститути або „квазігроші”. На думку В.Ф. Корельского та Р.В. Гаврилова [135]: „Квазігроші – компоненти грошової маси, які не можна безпосередньо використовувати як купівельний або платіжний засіб: грошові кошти на строкових рахунках, ощадні вклади в комерційних банках, інших кредитно-фінансових закладах, депозитні сертифікати, акції інвестиційних фондів, які вкладають кошти лише в короткострокові грошові зобов’язання”. Роль квазігрошей як засобу обігу і платежу в комерційному обороті незначна [239]. В основному вони виконують функцію накопичення.

На наш погляд, поняттям, тотожним „квазігроші” на макрорівні є еквіваленти грошових коштів на рівні господарюючих суб’єктів. Еквівалент – (від пізнолат. aequivalens, род. відмінок aequivalentis – рівнозначний, рівноцінний), предмет або кількість, рівноцінні, рівнозначні або відповідні в якому-небудь відношенні іншим і такі, що можуть їм слугувати вираженням або заміною [62]. В основному, еквівалентами грошових коштів є найбільш ліквідна частина короткострокових фінансових інвестицій.

Таким чином, грошові кошти та їх еквіваленти складають найбільш ліквідну частину активів підприємства (рис.1.6), що впливає як на облік грошових коштів (зокрема місцерозміщення рахунків грошових активів в загальній номенклатурі діючого Плану рахунків) так і на контроль за ними.



Дамо деякі роз’яснення щодо місця розміщення активів по зонах ліквідності на рис.1.6:

Зона  – довгострокові фінансові інвестиції;

Зона  – еквіваленти грошових коштів;

Зона  – поточні фінансові інвестиції – ПФІ (крім еквівалентів грошових коштів та ПФІ у складі інших оборотних активів);

Зона  – поточні фінансові інвестиції у складі інших оборотних активів;

Зона  – грошові кошти;

Зона  – дебіторська заборгованість;

Зона  – товарно-матеріальні цінності.

Про спорідненість понять „короткострокові (поточні) фінансові інвестиції” (і, зокрема, „цінні папери” як окремий їх вид) та „грошові кошти” говорить той факт, що деякі дослідники навіть ототожнюють їх. Наприклад, М.А. Портной пише [189, с.150]: „Звичайні акції – це вид фінансових грошей, призначених для вираження цінності бізнесу як товару. Ці гроші виконують функцію міри вартості і засобу накопичення”. Однак далеко не всі, і ми в їх числі, поділяють таке припущення. На думку проф. Б.Б. Рубцова, загальною рисою цінних паперів і грошей, є те, що вони володіють ліквідністю, тобто здатністю обмінюватися на інші товари, але ліквідність цінних паперів є меншою, аніж готівкових і безготівкових грошей, які абсолютно ліквідні, тобто здатні обмінюватися на всі товари [150, с.61].

Виділення поняття „еквіваленти грошових коштів” в окрему економічну категорію, на наш погляд, є абсолютно виправданим і доцільним з позиції бухгалтерського обліку. Дж.К. Ван Хорн та Дж.М. Вахович відносять до еквівалентів грошових коштів [78] „високоліквідні, короткострокові, цінні папери, які вільно обертаються на ринку, легко перетворюються в грошові кошти і мають, як правило, період погашення не більше трьох місяців з моменту придбання”. У П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів” еквіваленти грошових коштів розглядаються як короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості [187].

В міжнародній практиці бухгалтерського обліку (згідно до IAS/IFRS) використовується стандартне визначення еквівалентів грошових коштів – короткострокові високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості, – яке має невеличкі специфічні особливості в деяких країнах (Додаток Ґ). Загалом еквіваленти грошових коштів розглядаються як частина інвестицій підприємства, а подекуди як складова більш широкого поняття „активи” (Чеська Республіка) чи „інструменти” (Словенія) або навпаки – вужчого – „фінансові інвестиції” (Україна, Узбекистан). У практиці бухгалтерського обліку Франції для віднесення інвестицій до категорії еквівалентів грошових коштів, вони повинні вільно конвертуватися не в грошові кошти, а в ліквідні активи, що допускає більш вільне трактування поняття. Це саме зустрічаємо і в обліку Латвії. В більшості країн світу (за винятком України, КНР, Франції та деяких інших) інвестиція розглядається як еквівалент грошових коштів лише в разі дотримання вимоги, щодо менш ніж трьохмісячного терміну її оборотності (час від її здійснення до реалізації чи погашення). Іншими стандартними вимогами є: короткостроковість, висока ліквідність та незначний ризик змін у вартості.

В багатьох облікових стандартах країн Європи (зокрема, Білорусі, Польщі, Словенії, Угорщині), розробники прагнули включити у визначення поняття „еквіваленти грошові кошти” перелік видів інвестицій, що входять до цієї категорії. Скажімо, в Польщі до еквівалентів грошових коштів можуть відноситися чеки та векселі, видані контрагентами, якщо вони підлягають оплаті протягом трьох місяців з дати оформлення та дорогоцінні метали (наприклад, золото), якщо їх не включено до складу оборотних активів. В Словенії до грошових еквівалентів відносять високоліквідні цінні папери, що котуються на фондовій біржі; короткострокові банківські депозити; векселі, отримані для погашення тощо. На наш погляд даний підхід є хибним, оскільки один і той же ж тип інвестиції за певних умов може відповідати жорстким вимогам віднесення його до грошових еквівалентів, а може не потрапляти навіть у склад оборотних активів.

В низці країн світової спільноти, таких як Албанія, Бельгія, Казахстан, Литва, Росія, Румунія, поняття еквівалентів грошових коштів залишається теоретично не визначеним та у обліковій практиці не використовується.

Зазвичай вкладення в акціонерний капітал не включаються до складу еквівалентів грошових коштів, за винятком тих, які по своїй суті є грошовими еквівалентами (наприклад, привілейовані акції, придбані менш ніж за три місяці до встановленої дати погашення).

У додатку Д наведено низку визначень поняття „еквіваленти грошових коштів”, які зустрічаються в зарубіжних та вітчизняних джерелах.

Таким чином, тісний взаємозв’язок макро- та мікроекономіки вимагає ґрунтовного дослідження мікроекономічного поняття “грошові кошти” крізь призму властивостей макроекономічної категорії “гроші”. Нами встановлено, що найбільш часто вітчизняними та закордонними економістами до складу грошових коштів відносяться елементи мультиплікатора М1 (готівкові гроші, чеки, вклади до запитання). Основною характеристикою, яка виділяє грошові кошти з-поміж інших оборотних активів і є базовою для точного їх визначення як окремої економічної категорії, є їхня ліквідність, що апріорі повинна бути найбільшою серед усіх господарських засобів. Саме тому грошові кошти нами розглядаються як готівка в касі, електронні гроші, залишки коштів на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані господарюючим суб’єктом протягом будь-якого моменту часу для проведення розрахунків у процесі здійснення господарських операцій. Проміжне місце між грошовими коштами та фінансовими інвестиціями займають еквіваленти грошових коштів. З першими їх поєднує значна ліквідність, з останніми – можливість отримання інвестиційного прибутку.





залишити коментар
Сторінка1/13
Дата конвертації22.10.2013
Розмір3.87 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх