Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Географія icon

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Географія


Схожі
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 6-11; видавництво Перун...
Навчальна програма із економіки (академічний рівень) для загальноосвітніх навчальних закладів...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів філософія...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5-12...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова 5-9...
Навчальна програма з історії України для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія 6-11...
Програма для загальноосвітніх навальних закладів з румунською та молдовською мовами навчання...
Проведено презентацію підручників з іноземних мов для учнів 11 класів загальноосвітніх...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів німецька мова 2-12 класи...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням польською мовою пояснювальна...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української...



Загрузка...
страницы:   1   2   3
скачать

ПРОГРАМА


для загальноосвітніх навчальних закладів

Географія



10 - 11 класи


Профільний рівень


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Вступ. Головна мета сучасної школи – допомогти молодим людям зорієнтуватися в сучасному суспільстві, свідомо зайняти відповідну соціальну і громадянську позиції, підвищити рівень їхньої духовної культури, культури спілкування і практичної діяльності, формувати соціально зрілу, працелюбну, творчу особистість. Зважаючи на це, у старшій загальноосвітній школі запроваджується профільне навчання, яке створить системно-спеціалізовану підготовку в старших класах загальноосвітньої школи, спрямовану на індивідуалізацію навчання і соціалізацію учнів з урахуванням потреб ринку.

Курс «Географія», який пропонується для профільного навчання в 10–11 класах, завершує географічну освіту в загальноосвітній школі і відповідає логіці пізнання світу. Таким чином система географічної освіти узгоджується з регіоналізацією, теоретизацією, країнознавством, краєзнавством, загальною географією і має українознавчу спрямованість.

^ Загальна мета курсу – вдосконалити уяву учнів про географічну картину світу, утверджувати поняття про географію як конструктивну науку і формувати географічне мислення на основі історичного, територіального, комплексного, типологічного, проблемного і конструктивного підходів.

^ Провідні ідеї програм – гуманізація, соціологізація, екологізація, економізація, залучення учнів до соціально корисної практичної діяльності засобами сучасної географічної науки.

Основні завдання курсу «Географія» (10–11 класи) для профільної школи:

• поглибити географічну і економіко-соціальну освіту випускників середньої загальноосвітньої школи через вивчення глобальних територіально-диференційованих господарських, соціокультурних і соціоекологічних проблем, розкрити роль окремих держав і народів у світовій економіці й політиці, процесів економічної і політичної інтеграції країн і народів;

• узагальнити й систематизувати попередні знання учнів з географії на значно вищому теоретичному рівні;

• розкрити роль географічних знань і географічної експертизи у вирішенні сучасних господарських і соціальних проблем;

• формувати географічні й соціокультурні знання, розвивати економічне мислення учнів, яке передбачає розуміння процесів, що відбуваються в сучасному світі;

• сформувати уявлення про територіальну організацію господарства і населення окремих регіонів і держав світу;

• показати системний характер світового господарства, сформувати уявлення про природу, сутність і функцію міжнародного географічного поділу праці;

• висвітлити походження і суть сучасних економічних й екологічних проблем людства;

• ознайомити з принципами і світовим досвідом раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища і перетворення природи;

• розвивати вміння користуватися порівняльними методами статистико-економічного аналізу, використовувати статистичні дані, що характеризують рівень та інтенсивність розвитку господарства країн світу, України, своєї області, адміністративного району, окремого господарства; вільно орієнтуватися на політичній карті світу та використовувати тематичні географічні карти для розв’язання навчальних і практичних завдань;

• ознайомити з важливими географічними дослідженнями в Україні і світі, видатними вітчизняними економіко-географами;

• розвивати географічну, екологічну й економічну культуру, розуміння завдань, що стоять перед державою і світовою цивілізацією;

• сприяти полікультурному, толерантному, неупередженому сприйманню і доброзичливому ставленню до інших етносів, народів, груп та особистостей; розвивати в учнів інтерес та повагу до культури свого й інших народів, прагнення зберегти і примножити культурну спадщину своєї країни і всього людства, вчитися жити і працювати в полікультурному середовищі;

• виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, загальнолюдську духовну ціннісну орієнтацію, сприймати ідеї гуманізму та демократизму, патріотизму і взаєморозуміння між народами, утверджувати ідеї демократії, добра та справедливості;

• готувати старшокласників до свідомої активної участі в суспільному житті української держави, усвідомлювати її роль і місце в Європі і світі, формувати в учнів співвідповідальність за долю України, Європи, світу;

• зіставляти географічні й економічні події і процеси, працювати з різними джерелами знань, самостійно добувати географічну інформацію;

• обстоювати власні погляди на ту, чи іншу географічну проблему, толерантно ставитись до протилежних думок; розвивати творче мислення, формувати власний погляд та критичне ставлення до інформації.

Особливістю даного курсу є те, що він розкриває важливі й актуальні проблеми сучасної географії та ряду суміжних наук.

^ Структура і зміст навчальної програми. Навчальна програма базується на принци­пах безперервності і наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, гуманізації та диференціації навчального матеріалу залежно від практичної спрямованості.

У програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті. Програма побудована з урахуванням існуючих причинно-наслідкових зв’язків і залежностей між географічними законами і закономірностями, процесами і явищами.

Даний курс розрахований на 350 годин (по 5 годин на тиждень у 10–11 класах), які розподілені за розділами. Кожен розділ включає теми, в яких висвітлено основний зміст навчального матеріалу. У програмі акцентуються основні тенденції і закономірності розвитку географічної оболонки, особливості соціально-економічного, політичного та соціокультурного розвитку провідних країн і регіонів світу. Належне місце відведено відомим географам і сучасним досягненням географічної науки.

Практичну частину програми становить практикум, що є важливою й обов’язковою складовою уроку географії. Після теоретичних питань розглядаються прикладні відомості, структуровані навколо глобальних проблем світу та ідеї збалансованого розвитку суспільства. Практичні роботи передбачають розв’язання географічних, екологічних й соціально-економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення міні-дослідження, соціологічного опитування, дискусій, семінарів, презентацій, експертиз, круглих столів, ділових ігор, моніторингових досліджень, написання рефератів, творчих робіт, індивідуальних і колективні проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною – мотиваційною, контролюючою тощо.

^ Рекомендації щодо роботи з програмою. Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об’єкти для вивчення та включати у зміст освіти приклади зі свого регіону (області, міста). Враховуючи рівень підготовки школярів, їхні інтереси і нахили, учитель може запропонувати свій варіант вивчення матеріалу з методичним обґрунтуванням доцільності внесених змін.

Кількість годин на вивчення тем є орієнтовною і може бути змінена в межах визначеного навчального часу. Резервний час рекомендується використовувати на проведення уроків систематизації та узагальнення знань після вивчення великих розділів і тем.


^ Оцінювання навчальних досягнень учнів. Оцінюючи навчальні досягнення учнів з географії, потрібно враховувати:

  • правильність і науковість викладення матеріалу, повноту розкриття понять і закономірностей, точність вживання географічної та картографічної термінології;

  • ступінь самостійності відповіді;

  • логічність, доказовість у викладенні матеріалу;

  • ступінь сформованості інтелектуальних, загальноосвітніх, специфічних умінь (робота з картографічними, статистичними та іншими додатковими матеріалами).

Початковий рівень навчальних досягнень характеризується фрагментарним володінням учнем навчальним матеріалом. Учень може розпізнавати окремі географічні об’єкти, намагається давати їм визначення, за допомогою вчителя знаходить їх на карті.

Середній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень може відтворити (повторити) інформацію, тобто володіє знаннями-копіями. Він розуміє основний матерiал, за допомогою вчителя визначає поняття і закономірності, частково пояснює взаємозв’язки у природі та суспільстві, використовує картографічний матеріал. Під час виконання практичних робіт правильно використовує джерела знань. Спостерігаючи за природними і суспільними явищами, виділяє лише окремі їх особливості.

Достатній рівень навчальних досягнень передбачає, що учень достатньо володіє програмовим навчальним матеріалом, самостійно виправляє допущені помилки, підтверджує свої знання відповідними аргументами, здатен застосовувати здобуті знання на практиці, правильно відбирає джерела необхідних знань для вирішення проблем у типових ситуаціях, здатний вести спостереження за природними і суспільними явищами.

Високий рівень навчальних досягнень передбачає вичерпну, правильну відповідь, повне розкриття змісту понять, закономірностей і географічних взаємозв’язків, підтвердження їх прикладами. Учень грамотно і творчо використовує картографічні матеріали й інші джерела знань, вміє робити висновки й узагальнення на основі практичної діяльності; здійснює спостереження за природними і суспільними явищами і правильно оформлює й аналізує їхні результати, виступає на семінарах, захищає власні проекти.


ГЕОГРАФІЯ

10-й клас

175  годин (5 годин на тиждень, резерв – 11 годин)

^ Дата проведення уроку

К-сть годин

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів




7

ВСТУП

Зародження географії. Вивчення простору – повер­хні планети. Сучасна географія – простір, час і взаємодія. Предмет і об’єкт дослідження фізичної та соціально-економічної географії.

Методи географічних досліджень: традиційні – спостере­жень, експедиційний, польових досліджень, ста­тистич­ний, математичний, картографічний тощо; сучас­ні – космічний, геобіоло­гічний, геофізич­ний, геохімічний, моделю­вання, комп’ютерних техно­логій тощо.

Джерела географічних знань. Система географічних знань: факти, уявлення, по­няття, теоретичні знання, знання про способи діяльності, інтегральність змісту знань, їхнє соціокультурне значення.

Теоретичні дослідження: створення нових класи­фікацій, розробка нових теорій, форму­вання но­вих гіпотез тощо. Розвиток економічної та соціальної географії в світі. Національні економіко-географічні школи. Видатні економіко-географи світу: К. Ріттер, Й.Тюнен, К. Арсеньєв, Ф. Ратцель, А. Геттнер, П.Семенов-Тян-Шанський, Д. Анучин, П. Чубинський, О. Русов, М. Туган-Барановський, С. Рудницький, В. Кубійович, В. Максаковський та інші.

Практикум

круглий стіл «Нові напрямки досліджень сучасної географії»;

практична робота «Роль географії у формуванні візитної картки країни»;

семінар «Географічні інформаційні системи»

Учень:

називає предмет і об’єкт вивчення географії; видатних економіко-географів; методи географіч­них досліджень;

підбирає географічні факти, джерела інформації;

характеризує розвиток економічної і соціальної географії в світі;

аналізує здобутки національних економіко-географічних шкіл;

проводить анкету­вання;

узагальнює результати;

виконує твор­чу роботу;

бере участь в обговоренні проблемних питань, у дискусіях;

наводить приклади сучасних теоретичних досліджень;

визначає галузі, в яких використовують географічні знання;

готує повідомлення, реферати, тези виступів.




94


13

^ РОЗДІЛ І. Загальна економіко-географічна характеристика світу

Тема 1. Політична карта світу

Суть і складові політичної карти світу. Етапи формування сучасної політичної карти сві­ту. Поняття «країна», «держава», «залежна краї­на», «колонія». Відмінність федеративних дер­жав. Якісні і кількісні зміни на політичній карті, що відбулися остан­нім часом. Зміни площ те­риторій держав і форм дер­жавного правління.

Столиці та їхня роль у житті краї­н. Типологія сто­лиць. Багатосто­лич­ність. Гіпер­трофія і гіпотрофія столиць. Перене­сення сто­лиць.

Державний устрій: форми правління, ад­міністративно-тери­торіальний поділ. Історичний адміністративно-територіальний поділ, його особ­ливості і вплив на сучасність.

Типологія держав. Показники рівня роз­витку країн: ВВП і ВНП, індекс людського розвитку. По­няття «найменш розвинута країна». Типологія держав світу за формою правління і за формою державного устрою. Типологія федерацій. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

Сучасні геополі­тичні зрушення на політич­ній карті. Явища сепаратизму, невиз­нані країни. Збройні конфлікти, причини їх виник­нення.

Геополітика – джерела, сучасність. Основні гео­полі­тичні чинники: географічні, політичні, еконо­мічні, військові, екологічні, демографічні, куль­турно-історичні. Поняття «геополітичне поло­жен­ня». Політико-географічне положення.

Міжнародні організації, їх функціональний і просторовий розподіл. Загальнополітичні (ООН, Рада Європи, Європейський парламент) та спеціальні (Європейський Союз, НАТО, ЮНЕСКО, ФАО та ін.) організації. Роль міжнародних організацій у врегулю­ванні конфліктів.

Практикум

практична робота «Аналіз політичної карти регіону (за вибором)»;

семінар «Зони етнічних конфліктів. Проблеми врегулювання»;

проект «Я – миротворець»;

практична робота «Позначення на контурній карті зон життєво важливих інтересів України, їх аналіз»;

практична робота «Характеристика політико-географічного положення регіону (за вибором)».


Учень:

називає складові політичної карти світу; етапи встановлення і функції державних кордонів;

розкриває суть понять «країна», «держава», «територія держави», «анклав», «залежна країна», «колонія»; «державний кордон», «делімітація», «демаркація», «геополітика»;

пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава»;

називає і характеризує основні етапи форму­вання політичної карти; основні форми державного устрою та правління країн світу;

наводить приклади якісних і кількісних змін на політичній карті; країн з різними формами державного устрою

порівнює країни з різними показниками розвитку;

аналізує сучасні гео­політичні зрушення на політичній кар­ті;

вказує на особ­ливості сучасної соці­ально-економічної типології та регіо­нального поділу країн світу;

характеризує функції столиці у державі;

порівнює соціокультурну роль столиць країн світу (будь-яких двох-трьох за вибором);

готує виступ, користується різними дже­релами інформації;

характеризує політико-географічне положення регіонів;

називає й характеризує міжнародні організації та їхні функції; геополітичні пробле­ми України;

розкриває значення міжнародних організацій у сучасному світі;

показує на карті країни, що відрізняються рівнем розвитку; країни з різними формами державного устрою;

зони етнічних конфліктів;

обґрунтовує основні вектори зовнішньої політики України;

знає номенклатуру політичної карти та столиці країн.




18

^ Тема 2. Природно-ресурсний потенціал пла­нети – джерело життя людства

Світові природні ресурси, їх класифікація. Ресур­созабезпеченість. Природокористування: раціо­наль­не і нераціональне. Історія ви­користання ко­рисних копалин.

^ Мінеральні природні ресурси. Паливно-енергетичні мінеральні ресур­си. Країни – лідери за за­пасами розвіданих ко­рисних копалин. Країни –лідери за запасами наф­ти, природного газу, кам’яного ву­гілля. Законо­мір­ності поширення металевих ко­рисних копа­лин: залізної руди, бокситів, олова, міді, вольфра­му, легуючих металів.

Мінеральні ресурси Світо­вого океану: гідрохімічні, нафта, газ, твер­ді корисні копалини (залізорудні конкреції, мар­ганець). Запаси геотермальної енергії Світо­во­го океану. Характерні риси геотер­мальної енер­гії. Енергетичні ресурси океану. Проблеми осво­єння шельфу морів.

^ Земельні ресурси та їх використання. Унікаль­ність земельних ресурсів. Світовий земельний фонд і його складові частини. Розподіл земельно­го фонду за великими регіонами. Забезпеченість земель­ними ресурсами, орними землями. Деградація зе­мель: причини, види і ступінь деградації. Географія деградова­них ґрунтів за континентами. Спустелення: причини, райони поширення, наслідки. Стан ґрун­тів. Проблеми відновлення ґрунтів.

^ Вода – унікальне природне утворення. Поняття «водні ресурси». Водозабезпеченість регіонів і країн. Країни – лідери за ресурсами пріс­них вод. Світове водоспоживання. Структура во­доспоживання світу й України.

Водосховища світу. Генезис водосховищ. Загаль­на кількість великих водосховищ, розміри. Гео­графічний розподіл великих водосховищ. Опріснення солоної води океану і засолених річ­кових вод. Вплив НТР на кількісні об’єми опріс­нення води. Географія опріснених вод. Льодови­ки як потенційні джерела прісної води. Перспек­тиви використання льодовиків Антарктиди й ост­рова Гренландія. Транспортування айсбергів. Тех­нічне забезпечення транспортування, опти­мальні шляхи.

Гідроенергетичний потенціал річкового стоку. Поняття «теоретичний, технічний, економічний гідропотенціали». Розподіл гідроенергетичного потенціалу територією суходолу і за країнами.

^ Ліси – легені планети. Функції лісу. Значення лісів: екологічне, еконо­мічне, естетичне, рекреаційне. Кількісна оцінка світових лісо­вих ресурсів: показники лісистості, лісові площі, запаси деревини. Головні лі­сові пояси світу. Особливості видового складу лі­сових поясів. Країни – лідери за запасами дере­вини. Проблема знеліснення: сутність, історія виникнення яви­ща, причини. Географічні зміни в процесах зне­ліснення. Роль пожеж у знищенні лісів.

^ Біологічні ресурси. Складові частини біоресурсів: біомаса Світового океану, біомаса суходолу. Поширення біологічних ресурсів. Роз­поділ біологічних ресурсів за океанами і на суходолі.

^ Кліматичні і рекреаційні ресурси – ресурси май­бутнього. Кліматичні ресурси і їхній склад: соняч­на енергія, вітрова енергія. Агрокліматичні ре­сур­си та їх структура: повітря, світло, тепло, во­лога. Особливості агрокліматичних ресурсів і їх розподіл за регіонами.

Поняття «рекреація». Рекреаційні ресурси, їх кла­сифікація. Медико-біологічні, психолого-естетич­ні, культурно-історичні, технологічні рекреаційні ресурси антропоген­ного походження.

^ Вплив людини на природу. Антропогенний вплив на літосферу, гідросферу, атмосферу. Забруднення атмосфери, вод суходолу й океану. Збіднення генофонду живої природи. Заходи що­до збереження та відновлення природи.

Практикум

практична робота «Створення картографічної моделі світового експорту та імпорту паливно-енергетичних ресурсів»;

інтерактивний екологічний тренінг «Проблема енергетики та енергозбереження»;

проект «Збереження Чорного і Азовського морів»;

практична робота «Аналіз структури світового земельного фонду»;

дискусія «Ліси потребують допомоги»;

практична робота «Оцінка ресурсозабезпеченості країн і регіонів світу»;

практична робота «Позначення на контурній карті найбільших рекреаційних зон світу»;

практична робота «Складання каталогу культурно-історичних об‘єктів свого краю».


Учень:

розкриває суть понять «природні ресурси», «ресурсозабезпеченість», природно-ресурсний потенціал території», «природокористування»;

класифікує природні ресурси;

наводить приклади різних видів природних ресурсів;

характеризує геогра­фію світових природних ресурсів; ресурсозабезпеченість різних регіонів;

показує на карті райо­ни поширення різних видів ресурсів й ос­новні родовища ко­рисних копалин;

називає п’ятірку кра­їн – лідерів за запасами го­ловних природних ре­сурсів (паливно-енергетичних, рудних, земельних, водних, лісових, біологічних, агрокліматичних, рекреаційних тощо);

виявляє закономір­ності розміщення при­родних ресурсів;

характеризує проб­леми, пов’язані з ви­користанням ресурсів;

пропонує способи ра­ціо­нального природо­ко­ристування;

оцінює природно-ре­сурсний потенціал України;

називає способи опріснення води; складові частини земельного фонду, біоресурсів і кліматичних ресурсів; функції лісу;

пояснює, чому деградують земельні ресурси;

показує на карті райони поширення деградованих земель; райони стрімкого наступу пустель;

розробляє і захищає проекти;

визначає водозабезпеченість регіонів і країн; господар­ське значення льодовиків Антарктиди і о. Гренландія;

окреслює перспективи використання льодовиків як джелала прісної води;

вказує на регіональні від­мін­ності у світо­вих лісових ресурсах;

дає кількісну оцінку лісовим ресурсам різних регіонів – порівнює показники лісистості, лісові площі, запаси деревини;

висловлює судження про заходи з раціо­нального викорис­тання та охорони лісових ре­сурсів, про вирішення проблеми знеліснення;

характеризує біоресурси;

кліматичні й агрокліматичні ресурси різних регіонів;

класифікує рекреаційні ресурси;

розробляє заходи щодо збереження й відновлення природи;

показує на карті найбільші в світі водосховища; головні лісові пояси світу та країнилідери за запасами деревини; найбільші рекреаційні зони світу;

бере участь у дискусіях, круглих столах, ділових іграх; виконує практичні роботи;

готує творчі роботи.






6


13



^ Тема 3. Людство – творець ноосфери

Людина – біосоціальний вид. Освоєння Землі лю­диною. Особливості впливу людини на географічну оболонку. Посилення впливу людини на природу в до­бу НТР.

Агроландшафти – причини нестійкості. Техно­генні ландшафти – збільшення площ. Урбанізо­вані території – загроза існуванню дея­ких видів.

Способи оптимізації техногенного обміну ре­човин. Стан ландшафтів і здоров’я людини. Естетична роль ландшафтів. Техногенні аварії і їхні наслідки.

Практикум:

постер «Ландшафт, який хочеться зберегти» (аналіз і захист малюнків);

творча робота «Роль ландшафту в становленні духовності народу України»;

ділова гра «Оцінка стану ландшафтів (екологіч­на, санітарно-гігієнічна, естетична, рекреаційна)»;

проект «Екологічний будинок».


Тема 4. Географія населення

Предмет вивчення географії населення. Кількість населення. Динаміка і структура населення світу. Відтворення населення і його типи (розши­рений, простий, звужений).

Природ­ний і механічний рух населення. Головні чинники природного руху населення: природні, соці­ально-економічні, демо­графічні, політичні, куль­турні, психологічні, вій­ськові, юридичні, етнічні, релігійні. Міграції як форма механічного руху населення. Роль міграцій в історії цивілізації окремих країн і народів. Гео­графія міграцій минулого і сучас­ності. Головні особливості і напрямки сучасних міграцій: міжнародна міграція робочої сили, «втеча мізків», екологічні біженці тощо. Причини і наслідки явища міграції для різних країн. Статево-вікова структура населення.

^ Демографічні процеси. Сутність і причини «демогра­фічного вибуху», «демографічної кризи». Концепції демографічного переходу, сут­ність, етапи (стадії), значення демогра­фічного ана­лізу. Проблеми демографічного розвитку Украї­ни, країн ЄС. Управління народонаселенням. Демографічна політика: поняття, мета, завдання; види, методи, поширення в країнах світу. Планування сім’ї як складова частина демографічної політики в країнах світу.

Расова й етнічна мозаїка світу. Типи етнічних спільнот: плем’я, народність, нація. Класи­фікація етносів. Лінгвістична класифікація народів. Мови ООН. Етнографічні особли­вості окремих народів Землі – звичаї, тра­диції, побут, національний одяг, жит­ло, хар­чування тощо. Етнічні меншини, міжет­нічні проблеми, способи врегулювання конфліктів.

Класифікація країн світу за конфесійною структурою населення. Міжконфесійні проб­леми і взаємодії в країнах світу. Вплив релігії на дер­жавний устрій, демографічну поведін­ку людей, соціально-економічне і політичне життя суспіль­ства. Паломництво.

Поняття про расову структуру населення. Гео­графія основних рас, мішаних расових форм і типів. Полікультурність сучасного світу. Расова дискримінація та її фор­ми у країнах світу. Явище расизму.

^ Трудові ресур­си. Професійна й освітня структури населення і трудових ресурсів. Поняття зайня­тості. Показни­ки аналізу вели­чини і структури економічно-активного насе­лення, рівнів зайня­тості, безро­біття. Особли­вості галузевої структу­ри зайнятос­ті трудових ресурсів: поняття, структура. Ринок праці. Безробіття: види, форми, способи зменшен­ня рівня безро­біття. Проблеми безробіття в Ук­раїні.

^ Розселення населення. Особливості сучасної картини розселення населення світу. Чинники розселення. Система розселення насе­лення світу (окремих країн). Проблеми управ­лін­ня розселенням. Геогра­фія сільського розселення. Класифіка­ція сіль­ських поселень: за людністю, за топо­графічним положенням, за іс­торією походження, за функ­ціями. Територіальні відмінності сільського розселення в країнах світу й регіонах. Перс­пективи і тенденції розвитку сільського на­селення. Географія міського розселення. Класифікація міст за людністю, функціями, генези­сом, характером планування.

Урбанізація: форми, види, якість. Урбаністичні форми розселення: місь­кі агломе­рації, мегаполіси, мегалополіси, ойкуменополіс. Урбанізація як глобальний процес сучасності і майбуття. Ур­банізація і природа. Управ­ління територіальним зростанням і розвит­ком міських поселень.

Практикум

практична робота «Аналіз динаміки чисельності населення основних регіонів світу»;

дискусія «Екологічні біженці: чи варто їх прий­мати»;

практична робота «Складання картосхеми сучасних шляхів міграції населення світу»;

творча робота «Розробка сценарію заходів де­мографічної (або міграційної) політики у своїй місцевості (або для однієї з країн світу);

практична робота «Аналіз релігійної структури населення світу»;

практична робота «Аналіз статево-вікових пірамід країн різних типів вікової структури населення»;

практична робота «Побудова картограми „Урбанізованість країн світу“».

Учень:

характеризує особ­ливості впливу люди­ни на ландшафти;

наводить приклади антропогенних і при­родних ландшафтів;

аналізує причини нестійкості антропогенних сис­тем;

вказує причини сучасної глобальної екологічної кризи;

дає якісну оцінку стану ландшафтів (екологіч­ну, санітарно-гігієнічну, естетичну, рекреаційну);

визначає взаємо­зв’язки між станом ландшафтів і здоров’ям людини;

виконує прості дослідження;

розробляє проект;

готує матеріали за творчими роботами.

наносить на контурну карту маршрути заселення людиною материків і частин світу.


Учень:

розкриває значення понять: «де­мографічний вибух», «урбанізація», «демо­графічна політика», «субурбанізація», «міг­рація», «емігра­ція», «імміграція», «мегалополіс»;

називає кількість на­селення світу;

характеризує динамі­ку і структуру насе­лен­ня світу;

пояснює сутність і при­чини демографічних явищ;

аналізує чинники при­родного руху на­селен­ня та наслідки міжна­родних мігра­цій;

називає типи відтво­рення населення;

оцінює сучасну кар­ти­ну розселення насе­лен­ня світу;

порівнює структуру населення різних кра­їн і регіонів світу;

визначає роль демо­графічних процесів у міжнаціональних від­носинах;

проводить мікросо­ціо­логічні досліджен­ня;

складає географічні моделі демографічно­го переходу; картосхему сучасних шляхів міграції населення світу;

показує на карті ос­новні напрямки мігра­ційних потоків;

висловлює суджен­ня щодо здійснення демографіч­ної політики у країнах світу загалом і зокрема в Украї­ні; щодо способів вирішення між­етнічних проблем, врегулювання конфліктів;

описує найбільші на­роди та найпошире­ні­ші мови світу, світові релігії;

аналізує етнічну, кон­фесійну, профе­сійну, расову струк­тури на­селення;

порівнює галузеву структуру трудових ресурсів різних країн світу;

класифікує міські і сільські поселення;

показує на карті ве­ли­кі міста, агломера­ції, мегалополіси;

порівнює темпи, рівні, форми урбанізації кра­їн і регіонів світу;

аналізує текстові, кар­тографічні і статис­тич­ні матеріали з ме­тою визначення рис і відмінностей у відтво­ренні, складі і розмі­щенні населення різ­них регіонів світу;

називає форми та види урбанізації;

готує самостійний виступ;

розробляє проект;

бере участь у диску­сіях, у се­мінарських заняттях.




6

^ Тема 5. НТР – крок у майбутнє

Сутність НТР. Наука як складова частина НТР. Затрати на науково-дослідницькі і дослідно-кон­струк­торські розроб­ки в країнах світу. Наукова ін­фраструктура: техніка і технологія в добу НТР. Функції техніки і технологій: працезбе­рігаюча, ресурсозберігаю­ча, природоохорон­на, інформа­ційна. Значення техніки і техно­логії для про­мисловості, сіль­ського госпо­дарства, невиробни­чої сфери. Елек­тронізація і комплексна автомати­зація. Біотех­нологія і біоіндустрія. Генетична і клітинна ін­женерія. Проблеми розвитку біотехно­логії і біоіндус­трії: екологічні, соціальні, мораль­но-етичні. Біотехнологічна революція в економіч­но роз­винених країнах. «Зелена революція» у сіль­ському господарстві країн, що розвиваються. Уп­равління як складова частина НТР. Між­народний менеджмент. Маркетинг як прик­лад управління. Сутність «кібернетичної» ре­волюції. «Інформа­ційний вибух»: позитивні і негативні риси.

Проблеми створення технопарків.

Практикум

проект «Пріоритетні наукові дослідження в Ук­раїні»;

моніторинг генетично-модифікованої продукції в торговельній мережі;

екологічне дослідження «Продукція України, що має екологічний знак»;

творча робота «Роль інформації у розвитку економіки країни».

Учень:

розкриває сутність НТР, взаємозв’язок науково-технічного прогресу і науково-технічної революції;

визначає основні риси і складові час­тини НТР;

знає особливості нау­кової інфраструк­тури;

аналізує проблеми роз­витку біотехноло­гій і біоіндустрії;

характеризує функції техніки і технологій в добу НТР; вплив НТР на галузі еконо­міки;

наводить приклади позитивного й негативного впливу НТР на навколишнє середовище;

називає і коментує соціальні наслідки НТР;

готує реферати за те­мою;

проводить міні-до­с­лід­ження;

формулює позитивні й не­гативні риси «ін­фор­­маційного вибу­ху»;

визначає пріоритет­ні напрямки геогра­фіч­них досліджень в Ук­раїні;

підбирає джерела ін­формації за заданою те­мою і презентує їх.




6

^ Тема 6. Сучасне світове господарство

Світове господарство. Становлення і сутність світового господар­ства. Механізм світового господарства і його частини: національна економіка, транснаціо­нальні корпо­рації, інтеграційні угрупо­вання, міжнародні еко­номічні організації. Етапи формування світової економіки. Міжнародний географічний поділ праці. Причини розвитку економічних зв’язків: особливості і порівняльні переваги.

Сучасна просторова структура економіки. Співвідношення «центр – периферія». Галу­зева струк­тура господарства: її складові час­тини. Тенденції розвитку світового госпо­дарства: постіндустріа­лізація, інтернаціона­лізація, глобалізація.

^ Роль інтеграції в розвитку господарства. Між­народна економічна інтеграція господар­ства. Міжнародні економічні і геополітичні відносини, перебудова економічних відносин – створен­ня вільних еконо­мічних зон, офшорних зон, розвиток Ін­тернету тощо. Нові форми міжнародних еко­номічних взаємовідносин: інвес­тиції, торгів­ля ліцензіями, науково-технічні пос­луги, збільшення інформа­ції, міжнародний ту­ризм тощо. Пріоритети між­народної торгівлі: наф­та, зерно, промислові то­вари. Роль морського й авіаційного транспорту в поглибленні між­народних зв’язків.

Практикум:

практична робота «Аналіз показників індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП)»;

ділова гра «Географічне обґрунтування інвести­ційного проекту».

Учень:

характеризує галузе­ву і просторову струк­туру світового господарства;

визначає пріоритети міжнародної торгівлі;

називає етапи формування світової економіки, нові форми міжнародних еконо­мічних взаємовідно­син;

аналізує галузеву структуру господарства; показники індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП)

зазначає основні тенденції розвитку світового господарства;

визначає роль тран­спорту в міжнародних відносинах;

наводить приклади нових форм між­народних економіч­них відносин.





5

^ Тема 7. Глобалізація світового господарства: передумови, причини, інструменти, наслідки

Від інтернаціоналізації до глобалізації. Поняття «глобалізація». Історія виникнення яви­ща. Еконо­мічні передумови: інтернаціо­налізація джерел сировини, велика пропози­ція праці, НТП, скоро­чення витрат на транс­порт і зв’язок. Створення ін­формаційної еко­номіки, вільний рух інтелек­ту­альних і фінан­сових ресурсів, мобіль­ність насе­лення. Полі­тичні передумови: форму­вання ново­го світо­вого порядку, неоліберальна ринкова мо­дель у світовій економіці.

Головні інструменти глобалізації: лібераліза­ція, приватизація, політичні інструменти. Тиск розви­нених країн на країни з перехід­ною економікою і країни, що розвиваються.

^ Вплив глобалізації на світову економіку. Го­ловні зміни у світовій економіці: збіль­шення об­сягів зовнішньої торгівлі, величезні масштаби ва­лютного ринку, формування тіс­них зв’язків між фінансовими ринками, поси­лення ролі трансна­ціональних корпорацій, банків і фінансово-про­мислових груп.

Характерна риса нового етапу глобалізації – рух капіталів і торгівля відбуваються в сере­дині ТНК. Створення нового МГПП: зро­стання внутрішньо­галузевого поділу праці, обмін товарами та пос­лугами, посилення ролі між­корпораційного поді­лу праці.

Зміни в системі управління. Зміна критеріїв роз­міщення капіталів – головна тенденція оптимі­зації розміщення капіталу в масштабі усього світового господарства.

Проблеми, спричинені глобалізацією. Загострен­ня конкуренції технологій, поглиб­лення «техно­ло­гічного» поділу праці. Негативні наслідки глобалізації: різниця між «центром» і «периферією», швидкий розвиток «зо­лотого мільярда», находження основної частини населення за межами глобалі­зації, руйнування господарства в слабких за рівнем розвитку краї­нах, безконтрольність ТНК і ТНБ, криміналізація світової економі­ки, інші недоліки.

Перспективи подальшого розвитку глобалі­зації.

Практикум

творча робота «Соціокультурна глобалізація»;

ділова гра «Зустріч глобалістів і антиглобаліс­тів».

Учень:

пояснює сутність поняття «глобалізація»;

знає історію ви­ник­­нення глобалі­зації;

називає економіч­ні, по­літичні пере­думови виникнення глобаліза­ції; головні інструменти глобалізації;

аналізує головні зміни у світовій еко­­номіці;

пояснює головні тенденції глобалі­за­ції;

характеризує нега­тив­ні наслідки глоба­лізації;

підбирає інформа­цію за темою;

вміє проводити міні-дослідження;

окреслює перспек­ти­­ви розвитку гло­ба­лі­­зації;

виявляє проблеми, спричинені глобалізацією;

бере участь у міні референдумах.




27

^ Тема 8. Галузевий склад світового господар­ства

Первинний сектор економіки. Поняття й рівні галузевої структури світового господарства:макро-, мезо-, мікроструктура. Складові частини макроструктури: аграрний, індустріальний, постіндустріальний ти­пи. Особливості мікро­структури. Сектор тіньової економіки. Поняття «диверсифікація». Зміни галузевої структури світового господарства.

Гірничовидобувна промисловість. Склад галузі: ву­гільна, нафтова, газова, рудодобувна. Основні гірничовидобувні райони, закономірності розмі­щення. Зміни у добу НТР. Класифікація країн за рів­нем забезпеченості ресурсами.

^ Вторинний сектор економіки. Географічні аспекти розвитку сві­тової паливної промисловості. Її склад і розмі­щення. Динаміка галузевих змін.

Атомна енергетика: географічні аспекти, перспективи розвитку. Гідроенергетика. Найпотужніші ГЕС у країнах світу. Вико­ристання нетрадиційних джерел енергії: світовий досвід. Динаміка виробництва електроенергії на різних типах електростанцій.

Металургія світу. Склад металургійної промисловості. Країни – лідери металургійного виробництва. Чорна металургія. Географічні зрушення в чорній металургії. Країни – експортери та імпортери продукції чорної металургії. Структурна криза в чорній металургії. Проблеми розвитку чорної металургії України.

Кольорова металургія. Галузевий склад. Розміщення сировинної бази. Особливості кольорової металургії. Країни – виробники і споживачі. Характерні риси кольорової промисловості розвинутих кра­їн: розгалуженість, переважання «верхніх повер­хів» металургійного процесу, використання вто­ринної сировини, орієнтація на транспортний, енергетичний, споживчий чинники.

Характерні риси кольорової промисловості країн, що розвиваються: велика забезпеченість ресур­са­ми, мала розгалуженість структури, переважання нижчих і середніх стадій циклу, порівняно мале використання вторинної сировини, переважання сировинної й енерго-сировинної орієнтації. Сві­това алюмінієва, мідна, свинцева, золоторудна та інші галузі.

Машинобудування. Особливості машинобудівної промисловості – комплексність і диференційованість структури. Старі, нові, найновіші галузі. Зміни в галузевій і територіальній структурі в добу НТР. Галузевий склад: авіаракетна і космічна, верстатобудування, суднобудування. Міграція автомобільної промис­ловості в країни, що розвиваються. Основні при­чини перенесення.

Світова електронна промисловість. Галузева структура: виробництво електронних засобів об­робки інформації, засобів зв’язку, побутової апаратури, електронних компонентів. Географічні зрушення у розміщенні торгівлі продукцією електронної га­лузі. Проблеми і перспективи виробництва кон­ку­рентоспроможної продукції в Україні.

^ Хімічна і лісохімічна промисловість. Галузева структура хімічної промисловості: гірничо-хіміч­на, основна хімія, промисловість полімерних матеріалів. Чинники розміщення хімічної промисло­вості: матеріаломісткість, водомісткість, енерго­ємність, трудомісткість, капіталомісткість, нау­коємність. Головні галузі гірничо-хімічної про­мисловості: видобуток хімічної сировини, вироб­ництво сірчаної кислоти – головна галузь основ­ної хімії. Виробництво мінеральних добрив: змі­ни у виробництві й розміщенні. Виробництво полімерних матеріалів. Міграція «брудних» хімічних вироб­ництв до країн, що розвиваються.

Особливості світового виробництва пластмас, хі­мічних волокон, синтетичного каучуку. Малото­ннажна хімія. Головні регіони і країни – виробники хімічної продукції.

Лісовий комплекс світу. Лісозаготівельна про­мисловість: механічна переробка деревини, хіміч­на і хіміко-механічна переробка деревини. Голов­ні лісові регіони світу. Країни – експортери й ім­портери. Проблеми розвитку: невідповідність дере­во­обробки і можливостей сировинної бази, тери­то­ріальні диспропорції між районами лісових ре­сур­сів.

^ Текстильна промисловість. Особливості текстильної промисловості – об’єми виробництва і кількість зайнятих. Галузевий склад: ба­вовняна, вовняна, шовкова, лляна, трикотажна, виробництво хі­мічних волокон та не­ткан­них матеріалів. Вплив НТР на розвиток га­лузі – кардинальні зміни у сировинній базі, чинниках орієнтації, галузевій структурі. Географія світової текстильної промисловості. Міграція текстильної і швейної промисловості з розвинутих країн, у країни, що розвиваються. Змі­ни в зовнішній торгівлі текстильними товара­ми. Країни – лідери з виробництва текстилю. Проб­ле­ми відродження текстильної промисловості в Україні.

^ Світове сільське господарство. Значення галузі в економі­ці. Різноманітність типів сільського господарства, спеціалізації, рівень товарності, рівень інтенсив­ності виробництва. Сільське господарство розви­нутих країн – розвинене товарне сільське госпо­дарство: пасовищне тваринництво, пасовищне тваринниц­тво і зрошувальне землеробство, екстенсивне землеробство, інтенсивне землероб­ство, садів­ництво, городництво. Міжнародний агробізнес у країнах Західної Європи. Особливості сільського господарства в країнах, що розвиваються: споживацький, малотоварний сектори, плантаційний сектор. Сіль­ське господарство постсоціалістичних країн: со­ціаль­но-економічні перетворення, форми госпо­дарю­вання, аграрні реформи.

Зернове господарство світу. Три головні зернові культури світу. Регіони і країни-виробники. Технічні куль­тури: волокнисті, цукроносні, коренеплідні, олійні. Тонізуючі культури: чай, кава, какао. Пло­дові і ягідні культури.

Тваринництво світу. Структура галузі: скотарст­во, свинарство, вівчарство, птахівництво. Розве­дення кіз, буйво­лів, коней, верблюдів, оленів, яків, мулів, віслю­ків тощо. Кількісні і якісні показники розвитку тваринництва. Вплив релігії на розвиток тваринництва. Тваринництво в роз­ви­нутих країнах і країнах, що розвиваються. Тва­ринницькі райони світу, основні типи, критерії для районування. Виробництво і споживання тва­ринницької продукції: м’яса, молока, яєць. Ри­бальство як один із видів природокористування, важливий елемент збалансованого харчування. Географія морського рибальства. Розвиток аква­культури, прісноводної і морекультури. Китобій­ний промисел.

^ Третинний сектор економіки – ринок послуг. Структура ринку послуг: транспортні послуги, ту­ризм, інженерно-технічні послуги, консалтинг, лізинг, інформаційні послуги, фінансові, світова торгівля.

Транспортна інфраструктура: склад, динаміка роз­витку світової транспортної мережі. Зміни в транспортній системі світу: контейнеризація, «транспортні мости». Транспортні ко­ридори Європи і місце України в них. Тунелі під водою. Нові види рухомого складу.

Міжнародний туризм. Чинники туристичної мо­ти­­вації. Типологія туризму і чинники, що визна­чають туристичну активність. Класифікація ту­ристичних районів. Нові види туризму: екологіч­ний, екстремальний. Динаміка і тенденції розвит­ку туризму в Україні.

Світова торгівля. Динаміка, структура. Регулю­вання міжнародної торгівлі товарами і послуга­ми. Міжнародні торгово-економічні організації. Проблеми, пов‘язані із вступом України в СОТ.

Світовий фі­нан­совий ринок і світові фінансові центри. Географія світового руху капіталів.

Практикум

практична робота «Складання характеристики вугільної промисловості світу»;

практична робота «Побудова картосхеми розміщення основних районів енергетики, чорної і кольорової металургії»;

практична робота «Економіко-географічна характеристика важливих районів машинобудівної промисловості світу»;

практична робота «Найновітніша хімічна продукція»;

практична робота «Побудова картодіаграми найбільших виробників головних зернових культур»;

практична робота «Порівняльна характеристика Суецького і Панамського каналів»;

практична робота «Складання картосхеми «Види міжнародного туризму»;

практична робота «Презентація одного із туристичних регіонів світу»;

практична робота «Нанесення на контурну карту основних фінансових центрів і потоків у світі».

^ Учень:

визначає складові частини макрострук­тури;

аналізує динаміку змін, статистичні ма­теріали;

називає галузі гірничовидобувної промисловості;

порівнює країни за рівнем забезпеченості паливними ресурсами;

показує на карті основні гірничовидобувні райони світу;

наводить приклади і показує на кар­ті найбільших експортерів продукції головних галузей гірничовидобувної промисловості;

показує на карті най­потужніші ГЕС світу;

окреслює перспективи розвитку атомної енергетики; перспективи вико­ристання нетрадиційних джерел енергії;

порівнює обсяги виробництва електроенергії різними типами електростанцій;


складає схему галузе­вої структури кольорової металургії;

показує на карті ос­нов­ні райони та най­більші центри мета­лургії;

характеризує наслід­ки впливу металургій­ної промисловості на довкілля;

підбирає матеріали для презентації місце­вого підприємства;

самостійно прово­дить міні-досліджен­ня;

виявляє проблеми розвитку чорної металургії України.


називає галузевий склад машинобуду­вання;

пояснює чинники роз­міщення галузей машинобу­дування;

показує на карті найбільші центри машинобу­дування;

оцінює проблеми і перспективи розвитку машинобудування;

пояснює зміни тери­торіальної структури машинобудування.


характеризує галузеву структуру хімічної промисловості;

пояснює чинники розміщення хімічної і лісохімічної промисловості;

показує на карті ос­нов­ні райони та цен­три хімічної промис­ловості, лісозаготівлі та деревообробної промисловості;

наводить приклади

негативного впливу хімічної промисло­вості на довкілля;

аналізує проблеми розміщення галузі;


називає основні галузі лісової промисло­вос­ті;

визначає основні проблеми розвитку галузей хімічної і лісохімічної промисловості та пропонує способи їх вирішення;


характеризує особ­ливості розміщення текстильної промис­ловості

називає галузевий склад текстильної промисловості, кра-їни – лідери з виробництва текстилю;

оцінює значення галу­зі для задоволення матеріальних і духов­них потреб населення;

показує на карті основні центри текстильної промисловості;


визначає структуру сільського господарс­тва;

пояснює значення га­лузі для в економіці регіонів;

характеризує рослин­ництво і тварин­ниц­тво;

показує на карті зони сільськогосподарської спеціалізації;

порівнює сільське гос­подарство країн з різ­ним рівнем розвитку;

оцінює проблеми роз­витку галузі;

аналізує статистичні дані щодо виробниц­тва сільськогоспо­дар­ської продукції;

пояснює вплив релігії на розвиток тварин-ництва;

порівнює рівень роз-витку тваринництва у різних країнах світу;

аналізує географію морського рибальства;

порівнює виробництво

і споживання тваринницької продукції;


характеризує струк­туру ринку послуг;

оцінює транспортну інфраструктуру;

аналізує трансформа­ційні процеси у транс­портній системі світу;

висловлює судження про проблеми і перс­пективи розвитку ок­ремих видів транспор­ту;

оцінює роль україн­сь­кої транспортної сис­теми в здійсненні між­народних перевезень;

називає види туризму, міжнародні торговельно-економічні організа­ції;

аналізує проблеми, пов‘язані із вступом України до СОТ;

показує на карті ос­новні напрямки руху світового капіталу;

називає складові транспортної інфраструктури;

класифікує туристичні райони світу;

показує на карті основні фінансові центри;

визначає нерівномірність розміщення фінансових і наукових ресурсів;





63


22


17


ІІ. РОЗДІЛ Історико-географічні регіони світу

Сучасні підходи до виокремлення регіонів світу.

^ Тема 1. Географічний нарис про Європу

Географічні особ­ливості Європи – найоптималь­ніше місце для контактів, значний вплив на життя планети, знач­на внутрішня регіональна диферен­ціація, високий рівень функціональної спеціаліза­ції, висока про­дуктивність промисловості, сепа­ратистські рухи, висока освіченість, велика три­валість життя, ви­сока урбанізованість, прогрес у міжнародній еко­номічній інтеграції. Європа – терито­ріальний інтеграційний комп­лекс. Європейська уніфікація, інтенсифікація просторових зв’язків, політична й економічна ін­теграція. ЄС – уроки інтеграції, успіхи і пробле­ми. Загострення міжна­ціональних проблем, проб­леми відтворення насе­лення, міграційні проб­леми.

Зрушення в географії енергоспоживання, нові проекти. Чорна металургія – зміни у географії га­лузі. Автомобілебудування у країнах Європи. Лі­совий цех Європи – країни Фейноскандії. Все­світньовідомий рекреаційний регіон Південної Європи. Спеціалізація сільського господарства. Нові проекти розвитку транспортної системи. Технопарки і технополіси Західної Європи.

^ Загальна характеристика країн Західної Європи. Німеччина, Франція, Велика Британія, Швейцарія, Нідерланди, Бельгія.

Загальна характеристика країн Північної Європи. Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія.

^ Загальна характеристика країн Південної Європи. Італія, Іспанія, Португалія, Греція.

Загальна характеристика країн Східної Європи. Країни Балтії, Росія, Польща, Білорусь, Чехія, Угорщина, Молдова, Румунія, Болгарія, Словенія.

Країни-карлики (Монако, Андорра, Сан-Марино тощо).

Практикум

семінар «Проблеми забезпечення Європи енергоносіями»;

семінар «Держави – карлики Європи».


^ Тема 2. Географічний нарис про Азію

Загальна характеристика азіатського регіону. Історико-географічні регіони Азії.

Південно-Західна Азія. Географічне положення регіону, природно-ресурсний потенціал, населення. Господарський розвиток регіону, зовнішньоекономічні зв‘язки.

Туреччина, Ізраїль, Саудівська Аравія, Іран, Ірак, країни Закавказзя.

^ Загальна характеристика країн Південної Азії. Індія – країна традицій. Демографічний вибух і демографічна політика. Етнографічний та релігій­ний склад населення. Релігійно-етнічні конфлік­ти. "Коридори зростання" і промислові новобудо­ви Індії. Сільське господарство і сільськогоспо­дарські райони Індії. Успіхи країни.

Пакистан, Шрі-Ланка.

^ Країни Південно-Східної Азії. Сін­гапур – приклад країни НІК у Південно-Східній Азії.

Індонезія, Таїланд, В‘єтнам, Малайзія, Бруней.

Загальна характеристика країн Східної Азії. Китай – країна, що дивує світ. Один із найдав­ні­ших світових культурних осередків, найбільш на­селений регіон світу, переважно аграрне суспіль­ство, рідко засе­лені райони заходу Китаю стра­тегічно важливі для держави, економічна транс­формація прибе­режного Тихоокеанського узбе­режжя. Зростання військової і космічної могут­ності Китаю. Господарство Китаю: дослідження і проблеми. Санся – найбільша ГЕС світу. Економічні зони і райони. Регіональна політика. Об’єднання Гон­конгу і Макао з Китаєм. Вільні економічні зони Китаю.

Економічне відродження Япо­нії. Історія успіху. Острівне роз­міщення, етнічна гомогенність, культурна одно­рідність. Японія – перша країна демографічного переходу. Демог­рафічна ситуація. Поліконфесіо­нальність. Особ­ливості японського культурного феномену. Ос­віта в Японії. Процеси урбанізації, головні мега­лополіси. Моделі розвитку японської економіки. Галузі вторинного сектора – курс на експорт про­дукції. Третинний, четвертинний, п’я­тинний сек­тори – японська специфіка. Япон­ські техно­поліси.

Нові індустріальні країни. Моделі розвитку. Ета­пи індустріалізації і структурна перебудова еко­номіки. Південна Корея – приклад країни ново­го індустріального розвитку в Східній Азії.

^ Економіко-географічна характеристика країн Північної і Центральної Азії. Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизія.

Практикум

практична робота «Порівняльна економіко-географічна характеристика регіонів Азії».

Учень:

називає і показує на карті історико-географічні регіони світу;

пояснює, які чинники впливають на формування історико-географічних регіонів світу;

аналізує сучасні підходи до виокремлення регіонів світу;

називає і показує на карті регіони Європи;

характеризує природно-ресурсний потенціал окремих країн і регіонів Європи;

визначає економіко-географічні особливості європейських регіонів;

називає склад кожного європейського регіону;

обґрунтовує галузеву структуру господарс­тва країн Європи;

складає комплексну характеристику од­нієї з європейських країн;

робить висновки про причини високого ін­дустріального розвит­ку країн Західної Єв­ропи;

оцінює значення зв’язків України з дер­жавами Європи;

аналізує успіхи і проб­леми ЄС;

пояснює причини за­гострення міжнаціо­нальних проблем;

визначає галузі спе­ці­а­лізації регіонів Євро­пи;

наводить приклади моделей розвитку;

обґрунтовує сучасне економічне положен­ня країн з перехідною економікою;

оцінює роль релігії в кожному європейському регіоні;

показує на карті най­розвинутіші країни Європи;


Учень:

називає і показує на карті регіони Азії;

визначає економіко-географічні особливості регіонів Азії;

характеризує ресур­со­забезпечеченість окремих країн і регіо­нів Азії;

пояснює специфіку на­селення країн Азії, їх забезпеченість тру­довими ресурсами;

називає основні риси сучасного стану та розвитку азіатських країн;

порівнює особливості господарства різних за рівнем економічно­го розвитку країн Азії;

оцінює роль країн Азії в світі;

складає порівняльну характеристику галу­зевої структури країн Азії;

описує своєрідність економіко-географіч­ного положення азі­атських країн;

називає країни – нафтові гіганти, святі місця мусульман;

показує на карті райони релігійних та етнічних супереч-ностей;

визначає регіональні відмінності країн-нафтових гігантів;

має уявлення про історич­ний розвиток кра­їн та особливості куль­тури;

складає комплексну характеристику країн.





6

^ Тема 3. Географічний нарис про Північну Америку

Північна Америка. Особливості регіону: найбіль­ші за площею країни, федерації, расова й етнічна строкатість, мобільність і урбанізованість насе­лення, високі доходи і високі рівні споживання, найбільш індустріалізований регіон, залежність країн одна від одної у постачанні сировинних ма­теріалів.

США – найбільша країна світу, формування тери­торії, державні символи. США – країна емігран­тів. Особливості американської нації, перерозпо­діл населення між "сніговими" і "сонячними" шта­тами. Урбанізація – види, форми, наслідки. Мегалополіси.

Головні компоненти просторової економіки США. Видобувний сектор економіки (гірничодобувна та сільське господарство). Промисловий сектор, сектор послуг (роздрібна торгівля, фі­нансові, освітні, транспортні послуги). Зовнішньоекономічна діяльність.

Канада – приклад країни «переселенського капі­та­лізму». Територія, державний устрій, державні символи, національні проблеми: франко-канад­ський націоналізм, проблема корінних народів, проблема зарубіжної еміграції. Сучасна демогра­фічна ситуація, проблеми урбанізації. Найбільша українська діаспора.

Канада – країна парадоксу: експортна орієнтація гірничовидобувної промисловості і сільсько­господарського виробництва. Постіндустріаліза­ція. Розвиток промислового сектору: національна гордість – лісова промисловість. Північноамериканська угода про вільну торгівлю.

Практикум:

творча робота «Особливості формування етнічної структури і національні проблеми Канади»;

практична робота «Порівняльна економіко-

географічна характеристика США і Канади».

Учень:

визначає економіко-географічне положення регіону;

називає склад терито­рії регіону;

визначає темпи роз­витку, особливості га­лузевої структури та територіальної органі­зації господарства кра­їн Північної Аме­рики;

обґрунтовує уні­каль­ність територій;

складає "Каталог кра­їн";

розробляє проект;

знає показники від­кри­тості еконо­міки;

уміє складати ха­рак­теристику краї­ни;

називає найбільші технопарки і техно­поліси світу;

характеризує еко­но­мі­ку країни за пла­ном;

порівнює рівень роз­витку країн;

показує на карті ре­гіо­ни і країни Північ­ної Америки, конфлік­тні території;

називає і аналізує парадокси економіки Канади;

має уявлення про історич­ний розвиток кра­їн та особливості куль­тури;

складає комплексну характеристику країн.





6

^ Тема 4. Географічний нарис про Латинську Америку

Особливості регіону. Регіон двох домінуючих ознак: Анди і річка Амазонка. Ос­нов­ні площі материка – територія Бразилії. Пери­ферійне розселення народів, найменша засе­ле­ність внутрішніх районів, швидке зростання міст, стародавня імперія інків. Регіон тропічних план­тацій, єврокомерційний регіон, регіон інді­ансько­го натурального господарства.

Бразилія – тропічний гігант. Структура населен­ня, особливості демографічної ситуації. Столиця Бразилії та її роль у господарстві. Чинники, що сприяють успіхам Бразилії: нова економічна по­лі­тика, величезний природно-ресурсний потенціал. Зміни у географії промисловості. Бразилія – лідер з виробництва чавуну, сталі, алюмінію, цементу, морських суден, тракторів, автомобілів, верста­тів.

Нові проекти освоєння Амазонії. Проблема збере­жен­ня тропічних лісів.

Країни «податкового раю». Особливості офшор­ної зони Карибського басейну: заборона виробни­чої діяльності, пільговий характер податків, звільнення від високих митних тарифів, валютно­го контролю, експортно-імпортних квот. Склад фірм і компаній: торгово-посередницькі компанії холдингового типу, компанії фінансового про­філю. Етнічна строкатість, вплив європейської та африканської культур, високий рівень урбанізації. Особливості розвитку економіки – експортно- орієнтована модель з вузькою товарною спеціалі­зацією. Роль асоціації Карибських країн (АСS) у регіональному співробітництві.

^ Країни Центральної Америки: Куба, Мексика, Багамські острови. Країни Карибського басейну.

Країни Південної Америки: Бразилія, Аргентина, Чилі, Венесуела, Перу.

Практикум

практична робота «Складання програми освоєння нових територій в Латинській Америці»

семінар «Рекреаційний потенціал країн Карибського басейну»;

практична робота «Складання порівняльної економіко-географічної характеристики Мексики, Бразилії і Аргентини або Чилі, Венесуели, Колумбії» (за вибором)

Учень:

визначає економіко-географічне положення регіону;

називає особливості населення регіону;

характеризує зміни в географії промисло­вості;

пояснює причини ус­піхів країн Латин­ської Америки;

аналізує відмінності у країнах регіону;

знає галузі спеціалі­зації;

вказує на специфіку складу населення та системи розселення регіону;

виділяє актуальні проблеми регіону;

визначає пріоритет­ні напрямки розвитку країн;

пропонує способи вирішення регіональних конфліктів;

розуміє значення ре­гіону в міжнародному географічному поділі праці;

має уявлення про історич­ний розвиток кра­їн та особливості куль­тури;

складає комплексну характеристику країн Латинської Америки.





7

^ Тема 5. Географічний нарис про Африку

Загальна характеристика Африки: конти­нент плоскогір’їв, мало­родючих ґрунтів, нестачі води, поширення хво­роб, незбалансованість хар­чування, «трайбалізм», явище сепаратизму, релі­гійні етнічні конфлікти, значна міграція населен­ня, велика кількість бі­женців, неефективне управ­ління органів влади. Багатство сировини – життєво необ­хідна умова індустріалізації країни. Розміщення «брудних» виробництв. Регіони Африки: Північна, Західна, Центральна, Східна, Південна Африка.

^ ПАР, Нігерія, Єгипет, Алжир, Марокко.

Ефіопія.

Практикум:

практична робота «Аналіз товарної і географічної структури експорту та імпорту африканських країн»;

семінар: ПАР – «європейське серце Африки».


Учень:

називає і показує на карті регіони і найбільші краї­ни Афри­ки;

визначає економіко-географічне положення регіонів Африки;

дає пояснення но­вим поняттям;

називає причини від­сталості країн;

аналізує проблеми розвитку африканських країн;

складає характерис­тику країни;

підбирає джерела ін­формації і готує пові­домлення;

вказує на історико-ге­ографічні особливості розвитку країн Афри­ки;

визначає роль країн Африки у світі;

аналізує причини еко­номічної відсталості та бідності країн Аф­рики.




5

^ Тема 6. Географічний нарис про Австралію та Океанію

Особливості регіону: від­даленість від джерел домінуючої культурної спадщини, наближеність до нових економічних можливостей Тихоокеан­ського регіону, фізіогра­фічні контрасти території, своєрідність біогеогра­фії.

Австралія – країна-континент з великими необ­жи­тими районами. Імміграційна і міграційна по­лі­тика. Урбаністична культура. Проблема абори­ге­нів. Розширення ресурсних можливостей: ре­кон­струкції старого району і розвиток районів но­во­го освоєння, використання континенталь­ного шельфу.

Вівчарство і виробництво вовни – головна галузь країни. Деградація довкілля. Міжнародна роль Австралії.

Нова Зеландія, Маршалові острови, Федеративні Штати Мікронезії.

Пактикум:

практична робота «Складання картосхеми міжнародних економічних зв‘язків Австралії»;

практична робота «Складання економіко-географічної характеристики Океанії».

Учень:

вказує економіко-географічні особливості ре­гіону;

називає фізико-геог­рафічні контрасти те­риторій;

аналізує проблеми аборигенів;

характеризує основ­ні напрямки розвитку районів нового осво­єння;

визначає міжнарод­ну роль регіону.





11

^ Резерв часу







залишити коментар
Сторінка1/3
Дата конвертації22.10.2013
Розмір0.86 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх