Конспект лекцій icon

Конспект лекцій


Схожі
Конспект лекцій...
Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисциплін Економічна інформатика для студентів...
Конспект лекцій...
Конспект лекцій...
Конспект лекцій...
Херсонський національний технічний університет...
Херсонський національний технічний університет...
Херсонський національний технічний університет...
Херсонський національний технічний університет...
Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний...
Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми...
Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми...



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра „Фінанси”


Рег. № _________


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

(опорний конспект лекцій)



з дисципліни

“Соціальне страхування”







для спеціальності:

6.050104 „Фінанси”







напряму

0501 „ Економіка і підприємництво”







факультету

економіки



Херсон 2007


Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни “Соціальне страхування” , для спеціальності 6.050104 „Фінанси” напряму підготовки 0501 „ Економіка і підприємництво”


Укладач: ст. викл. Лепьохіна О. В., кількість сторінок ____






Затверджено




На засіданні кафедри „Фінанси”




Протокол № ___ від ___________




Зав. кафедри ____ М.А. Коваленко



Відповідальний за випуск зав. кафедри, проф. М.А. Коваленко


Тема №1. Сутність соціального страхування


Соціальне страхування – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, годувальника, безробіття у незалежних від них обставин за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків, власників або роботодавців, бюджету та інших джерел передбачених законом.

^ Страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення чи соціальних послуг, передбачених законами України з окре­мих видів страхування.

До страхових випадків по соціальному страхуванню з настанням яких надаються матеріальне забезпечення і соціальні послуги належать (рис. 1.1).

Змістом запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

  1. Створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, старості та інших випадків, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб.

  2. Створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю представників трьох сторін соціального партнерства (держави, профспілок та роботодавців).

  3. Удосконалення системи виплат.

  4. Встановлення дієвого контролю за цільовим використанням коштів цільових страхових фондів.

Етапи розвитку законодавчого забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування наступні (1.2):





Рис. 1.1 Страхові випадки




Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

  1. особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту):

    • на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від
      їхніх форм власності і господарювання;

    • у фізичних осіб;

  2. особи, що забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих союзів, творчі працівники, що не є членами творчих союзів), громадяни - СПД.

Соціальне страхування виконує такі функції (рис. 1.3):



ФУНКЦІЇ

Рис 1.3 Функції соціального страхування


Тема 2. Державне регулювання соціального страхування


Державне регулювання – це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Основною його метою є (рис. 2.1):




Рис. 2.1. Мета державного регу­лювання у сфері загальнообов'язкового державного соціально­го страхування


Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають мають право на загальнообов’язкове соціальне страхування в Україні за умови сплати ними страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів. Правління страхового фонду:

  • затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі, виконавчої дирекції;

  • подає у встановленому порядку пропозиції щодо встановлення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

  • затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

  • створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

  • спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її виробничих органів тощо.

^ Фінансовий механізм регулювання соціального страхуванн - це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків.

Фінансові методи відображають вплив фінансів на процеси, які відбуваються у сфері соціального страхування. Їх дія виявляється в ході формування та використання бюджетів страхових фондів. Фінансові методи діють за допомогою фінансових важелів. Усі елементи фінансового механізму повинні бути націлені на виконання основних функцій управління, а саме: планування, прогнозування, оперативного управління, регулювання, контролю, нагляду.

Фінансовий механізм регулювання соціального страхування складається з (рис. 2.2.)



Рис. 2.2. Склад фінансового механізму регулювання соціального страхування

Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та державою Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов’язкового державного соціального страхування. Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. держава здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Правові засади здійснення соціального страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який набрав чинності з 1 січня 2001 р.


Тема №3. Пенсійне страхування


Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

^ Перший рівень – загальнообов’язкова солідарна система пенсійного страхування (пенсії з поточних надходжень), що фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду та передбачає встановлення розмірів пенсій у порядку та на умовах, передбачених цим Законом.

^ Другий рівень – складова частина загальнообов'язкової системи пенсійного страхування, яка ґрунтується на принципі накопичування коштів застрахованих осіб у загальнообов'язковому Накопичувальному пенсійному фонді з подальшим їх інвестуванням для отримання інвестиційного доходу на користь цих застрахованих осіб і здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів цього фонду в порядку та на умовах, передбачених цим Законом.

^ Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні активи у порядку та на умовах, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Другий та третій рівні пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Суб'єктами загальнообов'язкової солідарної системи є:

  • особи, застраховані відповідно до Закону;

  • платники страхових внесків, визначені Законом;

  • Пенсійний фонд;

  • банківська установа, що здійснює обслуговування коштів Пенсійного фонду;

  • юридичні особи, що здійснюють виплату та доставку пенсій у загальнообов'язковій солідарній системі.

Суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є:

  • застраховані особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичування та інвестування коштів;

  • підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування до системи накопичувального пенсійного забезпечення;

  • Накопичувальний фонд;

  • недержавні пенсійні фонди;

  • юридичні особи, що здійснюють управління Накопичувальним і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;

  • банківські установи, що здійснюють зберігання пенсійних активів;

  • страхові організації, яким відповідно до законодавства України дозволено займатися страхуванням життя та здійснювати виплату довічних пенсій на території України

Виключно законами про пенсійне забезпечення можуть встановлюватися (рис.3.1):




Рис. 3.1. Складові системи пенсійного страхування.

Розміри пенсійних виплат у загальнообов'язковій солідарній системі пенсійного страхування визначаються відповідно до цього Закону залежно від тривалості страхового стажу застрахованої особи та розміру заробітку (доходу), з якого нараховані та сплачено страхові внески.

На рисунку 3.2. вказані розміри мінімальних пенсій за віком.




Рисунок 3.2. Розмір мінімальної пенсії за віком.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

  • законодавчого визначення умов здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

  • обов'язковості пенсійного страхування осіб, зазначених у статті 8 цього Закону, та надання їм права на

  • отримання виплат на умовах, передбачених цим Законом;

  • можливості добровільної участі в державному пенсійному страхуванні для осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;




  • заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

  • рівноправності застрахованих осіб щодо призначення пенсій, надання соціальних послуг і виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

  • призначення, перерахунку та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), з якого виплачувалися страхові внески;

  • солідарності поколінь і субсидування;

  • фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

  • залучення частини страхових внесків на накопичувальні пенсійні рахунки застрахованих осіб та здійснення виплат з цих рахунків довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень з урахуванням інвестиційного доходу та на перерахування до страхових організацій для оплати договорів колективного страхування;

  • державного гарантування реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

  • організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави;

  • обов'язковості фінансування Пенсійним фондом витрат, пов'язаних з наданням пенсій та соціальних послуг, веденням обліку коштів на накопичувальних пенсійних рахунках та виконанням доручень застрахованих осіб стосовно коштів, облікованих на їх накопичувальних пенсійних рахунках, відповідно до цього Закону;

  • цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

  • відповідальності страхувальників та страховика за порушення норм, передбачених цим Законом, а застрахованих осіб – за невиконання покладених на них обов'язків.

Розмір пенсій за віком визначається в обсязі 55% від заробітку, але не нижче мінімальна величини, встановленої законодавством. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % від заробітку, але не менше 1 % від мінімального розміру пенсії. Для окремих пільгових категорій пенсіонерів згідно з чинним законодавством цей стаж може бути меншим.

Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку при наявності загального трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок - 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років мають право на отримання пенсій в розмірі 80% від суми їхнього посадового окла­ду з урахуванням надбавок без обмеження граничного розміру пенсій. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1 % від заробітку, але не більше 90% від посадового окладу з урахуванням надбавок.

Народним депутатам України при досягненні пенсійного віку призначається пенсія, яка становить 80% від місячного окладу, вста­новленого на той час, поли депутат працював у Верховній Рад. України.


Тема №4. Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності


Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик (рис. 4.1)










Рис. 4.1 Суб’єкти соціального страхування у випадку тимчасової

Застрахована особа - найманий працівник, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:

  1. Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

  2. Члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;

  3. Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

  4. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

^ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за 8 принципами (рис. 4.2).



^ Рис. 4.2 Принципи соціального страхування у зв’язку з

тимчасовою втратою працездатністю


Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

  1. ^ Для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

  2. Для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

  3. ^ Для інших застрахованих осіб - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

На 2007 рік відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюються допомоги у таких розмірах: допомога при народженні дитини  у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».


Тема №5. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань


Сутність Фонду як корпоративного об'єднання роботодавців, профспілок і держави полягає в їх спільній відповідальності за кожного потерпілого на виробництві.

Діяльність Фонду здійснюються за трьома основними напрямками (табл. 5.1).

^ Таблиця 5.1.


Напрямки діяльності фонду



Профілактика нещасних випадків та профзахворювань

Медична, соціальна та професійна реабілітація

^ Відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (членам їх сімей)

Сприяння у створенні умов для раннього діагностування профзахворювань

Сприяння у створенні умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю

Сприяння у створенні системи управління охороною праці на підприємстві

Організація ефективного лікування потерпілих

Одноразова допомога в разі стійкої втрати працездатності

Пропаганда безпечних умов праці, поширення позитивного досвіду

Забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування

Одноразова допомога в разі смерті застрахованого

Удосконалення системи навчання з питань охорони праці, навчання фахівців з охорони праці

Організація медичної та соціальної реабілітації потерпілих

Щомісячні страхові виплати

Фінансова допомога підприємствам у вирішенні питань охорони праці

Навчання та перекваліфікація потерпілих

Пенсія у разі інвалідності

Аналіз причин нещасних випадків на виробництві та профзахворювань

Організація робочих місць для інвалідів

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника

Експертна оцінка на відповідність вимогам безпеки об’єктів, машин, механізмів, обладнання і приладів




Грошова сума за моральну шкоду

Консультації страхувальників та застрахованих




Оплата за спеціальний догляд, постійний сторонній догляд та за побутове обслуговування потерпілого

Проведення наукових досліджень з питань охорони праці







Одноразова допомога сім’ї та заінтересованим особам виплачується у місячний строк з дня смерті застрахованої особи в день, установлений постановою робочого органу виконавчої дирекції Фонду (у тому числі при призначенні страхових виплат за рішенням суду), за наявності усіх необхідних документів, але не пізніше 30 календарних днів після прийняття робочим органом виконавчої дирекції Фонду постанови про призначення страхових виплат.

Щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, в якому вона призначена, в дні, установлені постановами робочих органів виконавчої дирекції Фонду (в тому числі при призначенні щомісячної страхової виплати за рішенням суду), але не пізніше 30 календарних днів після прийняття робочим органом виконавчої дирекції Фонду постанови про призначення страхових виплат.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати проводяться з дня звернення за їх одержанням.

Виплати призначені, але не одержані своєчасно заінтересованою особою, проводяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

У разі коли застрахована особа померла до 01.04.2001 року, а причинний зв’язок її смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я встановлено висновком відповідного медичного закладу після 01.04.2001 р., призначення страхових виплат сім’ї та заінтересованим особам проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду.

Право на страхові виплати мають особи, які перебували на утриманні застрахованої особи (рис. 5.2.):






неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти






Рис. 5.2 Особи, які мають право на страхові виплати

Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

До складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники трьох сторін:

- держави;

- застрахованих осіб;

- роботодавців.

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських.

Від кожної із трьох представницьких сторін призначається і обирається (делегується) по 15 членів правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів, які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови правління цього Фонду виконують їх обов'язки.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків створюється на шестирічний строк. За невиконання своїх обов'язків члени правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків за рекомендацією органів державного нагляду можуть бути позбавлені своїх повноважень органом, який їх делегував у склад правління Фонду.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану, але не рідше двох разів на рік. Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду.

Застрахованій особі, яка проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), Фонд проводить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі зміни складу сім’ї померлого:

  • народилася дитина померлого, протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті;

  • призначена (зупинена) страхова виплата дружині (чоловікові) або одному з батьків померлого чи іншому члену сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків застрахованої особи.

На сьогоднішній день страхувальники сплачують страхові внески до Фонду за страховими тарифами відповідно до 67 класів професійного ризику виробництва.

Фонд протягом п’яти років своєї діяльності своєчасно і в повному обсязі забезпечує відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (членам їх сімей), що позитивно впливає на стан соціальних відносин у державі.

Станом на 1 січня 2006 року страхові виплати здійснюються 317,9 тисячам таких потерпілих (членам їх сімей).

Середньомісячний розмір страхової виплати потерпілим (членам їх сімей) зріс порівняно з 2004 роком на 77,1 грн., або в 1,3 рази, а порівняно з 2001 роком – на 261,2 грн., або в 3,4 рази, і становив у 2005 році 371,6 грн. при встановленому у 2005 році прожитковому мінімумі для осіб, які втратили працездатність, – 332 грн.


Тема №6. Соціальне страхування на випадок безробіття


Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

^ Суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;

^ Застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

  • надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

  • обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;

  • цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

  • солідарності та субсидування;

  • обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;

  • паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

  • диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

  • надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

  • законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Розміри страхових внесків встановлюються на календарний рік (табл.61.):

  • для роботодавця - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

  • для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці (що включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

  • для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, та інших осіб, передбачених законодавством - у відсотках до сум оподатковуваного доходу(прибутку).

^ Не є платниками внесків до ФССБ і не підлягають страхуванню:

  1. Працюючі пенсіонери.

  2. Особи без громадянства, що тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано ВРУ.

  3. Особи, у яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100%; протягом наступних 90 календарних днів - 80%; у подальшому - 70%. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники.

Роботодавці і застраховані особи повинні сплачувати страхові внески один раз на місяць - у день одержання ними в установах банків заробітної плати (з авансових виплат зарплати внески не сплачуються). При здійсненні підприємством додаткових виплат працівникам протягом місяця (відпускні, остаточний розрахунок при звільненні) страхові внески нараховуються одночасно з нарахуванням цих виплат, а сплачуються разом з основною сумою внесків у день одержання зарплати. Якщо в роботодавців не вистачає коштів на виплату зарплати і сплату страхових внесків у повному обсязі, то наявні на рахунку кошти розподіляються пропорційно між заробітною платою і страховими внесками до ФССБ так, щоб у підсумку зі всієї суми, отриманої для видачі заробітної плати (з рахунка в касу підприємства) були цілком перераховані страхові внески до ФССБ.

Відповідальність за видачу коштів на зарплату без перерахування страхових внесків до ФССБ покладаються на банківські установи. У випадку, якщо страхові внески до Фонду не перераховані одночасно з видачею коштів на виплату зарплати, то суму страхових внесків сплачують банківські установи за рахунок власних коштів, після чого вони мають право затребувати їх з підприємства.

^ Таблиця 6.1

Страхові внески у ФССБ


п/п

Платники внесків до ФССБ

Об’єкт оподаткування збором

^ Розмір внеску

1

Роботодавець

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи та фізичні особи, що використовують найману працю Власники розташованих на території України іноземних підприємств, установ, організацій (у т.ч. міжнародних), філій або представництв, що використовують працю найманих робітників

Фактичні витрати на оплату праці найманих 3 робітників, що підлягають оподаткуванню податком з доходів фіз. осіб

1,9%

2

Наймані працівники

Фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі й організації або у фізичної особи СПД. Фіз. особи - СПД, що не використовують найману працю

Сукупний оподатковуваний доход, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фіз. осіб

0,5%

3

Добровільно застраховані особи

Фізичні особи, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів. Фізичні особи, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів. Громадяни України, що працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття в даній країні.

Оподатковуваний податком доход (прибуток)

2,4%

Реєстрація громадян у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу і безробітних, здійснюється за місцем їх постійного проживання (прописки) в районних або міських центрах зайнятості, за умови пред'явлення паспорта і трудової книжки, документа про освіту, а у разі потреби – військового квитка.

Отримати статус безробітного можуть працездатні громадяни працездатного віку (з 16 років до пенсійного віку), які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

  • які займаються трудовою, підприємницькою та іншою діяльністю;

  • які мають право на пенсію відповідно до законодавства України (пенсіонери, інваліди та інші);

  • студенти денної форми навчання;

  • які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи.

Право на соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття мають застраховані та незастраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними.


Тема №7. Медичне страхування


Переведення медичної галузі України на ринкові засади – процес довготривалий. Це постійний динамічний процес організаційного й управлінського ґенезу, котрий засвідчує необхідність адаптації чинної системи охорони здоров'я до політичних, соціальних і економічних умов нашої держави, що постійно змінюються й удосконалюються.

Процес реформування нинішньої системи медичного забез­печення за своєю суттю повинен бути системним і комплексним, а за змістом має базуватися на таких стратегічних напрямах:

  1. Внесення змін і доповнень до ст. 49 Конституції України (1996) у частині як безоплатності медичної допомоги, так і наявної неможливості скорочення мережі державних та комунальних медичних закладів, а також створення відповідної законодавчої бази, необхідної для запровадження ринкових механізмів до чинної медичної галузі.

  2. Структурна перебудова медичної галузі з перенесенням акцентів у медичному забезпеченні зі стаціонарної медичної допомоги на її первинний рівень, де основною дійовою особою має стати підготовлений у нових умовах вищої медичної школи лікар загальної практики (сімейний лікар).

  3. Створення системи багатоканальності у фінансуванні медичної допомоги, що спричинить зміну принципів у фінансуванні медичних закладів і оплату праці медичному персоналу.

  4. Запровадження цивілізованого ринку медичних послуг з основними його суб'єктами: провайдерами, платниками податків і пацієнтами й обов'язково – політикою держави в цьому питанні.

  5. Удосконалення процесу навчання у вищій медичній школі України згідно з вимогами Болонської угоди щодо підготовки лікарських кадрів.

  6. Запровадження процесів демократизації у структурних підрозділах органів і закладів чинної системи охорони здоров'я усіх рівнів і форм власності.

  7. Соціальний і професійний захист працівників галузі через асоціації – професійні товариства лікарів / медичних сестер.

Звісно, для проведення ефективної реформи в системі охорони здоров'я самих президентських указів замало. Необхідними умовами у цьому питанні мають бути:

    • політична воля у вищих ешелонах влади (Президента, уряду, парламенту);

    • державницька позиція і національна ідея в ідеологів процесу реформування медичної галузі;

    • готовність МОЗ України й органів місцевого самоврядування – як виконавців процесу реформування медичної галузі – до політичної, фінансової та громадянської відповідальності перед Президентом, урядом, парламентом і на­родом за те, що робиться в системі медичного забезпечення.

Основними завданнями медичного страхування є (рис. 7.1):




Рис. 7.1 Завдання медичного страхування

Основними функціями Фонду медичного страхування є:

  • акумулювання коштів на ЗОДСМС населення;

  • забезпечення фінансування відповідних програм ЗОДСМС;

  • формування фінансових резервів для забезпечення стабільності систем загальнообов’язкового медичного страхування;

  • розробка та впровадження правил ЗОДСМС громадян;

  • здійснення контролю за раціональним і ефективним використанням закладами охорони здоров’я коштів, а також контролю за своєчасністю та повнотою сплати страхувальниками страхових внесків до Фондів медичного страхування ЗОДСМС;

  • формування баз даних згідно зо всіма категоріями платників страхових внесків та застрахованих осіб;

  • внесення на затвердження відповідними державними адміністраціями пропозицій щодо встановлення та регулювання страхового тарифу для страхувальників;

  • участь у проведені ліцензування та акредитації закладів охорони здоров’я;

  • здійснення контролю за якістю, достатністю та доцільністю медичної допомоги;

  • проведення роз’яснювальної роботи з питань, які відносяться до компетенції Фонду медичного страхування;

  • кредитування при необхідності закладів охорони здоров’я.

Принципи медичного страхування (табл. 7.2):

^ Таблиця 7.2


Принципи медичного страхування



Принцип

Суть принципу

^ Добровільне медичне страхування

Добровільність

Страховик і клієнт самостійно, на добровільній основі, приймають рішення про необхідність і можливість укладання договору страхування, а також добровільно приймають на себе відповідальність за дотримання умов договору

Доступність

Будь-яка фізична або юридична особа має можливість укласти договір добровільного медичного страхування зі страховою компанією, яка надає такі послуги

^ Обов’язкове медичне страхування

Загальність

Кожен громадянин незалежно від статі, віку, стану здоров’я, місця проживання, рівня особистого доходу має право на отримання медичних послуг, включених в програми обов’язкового медичного страхування

Державність

Кошти обов’язкового медичного страхування с власністю держави, що виступає страховиком для непрацюючого населення і здійснює контроль за зборами, перерозподілом і використанням коштів фондів обов’язкового медичного страхування, забезпечує фінансову стійкість системи обов’язкового медичного страхування, гарантує виконання зобов’язань перед застрахованими особами

Некомерційний характер

Весь прибуток від операцій по обов’язковому медичному страхуванню спрямовується на збільшення фінансових резервів

Обов’язковість

Місцеві органи виконавчої влади і юридичні особи повинні здійснювати відрахування у встановленому розмірі в територіальний фонд обов’язкового медичного страхування в певному порядку, а також нести адміністративну відповідальність за порушення умов сплати страхових платежів


ДМС орієнтується тільки на сегмент платоспроможних споживачів, тому для його активізації необхідно стимулювати за допомогою податків групові схеми страхування. Вони вигідні не тільки інвестиціями в медичний ринок, але й ослабленням відсівання «непотрібних» клієнтів. Досвід Великобританії показує, що в групових схемах застосовується тільки початкова антиселекція, що зникає через 3-4 року дії схеми. Групове страхування знижує страхові премії, тому що підприємства виступають у вигляді оптових постачальників клієнтів страхових компаній. Це дуже важливо для українського ринку, де ціни на ДМС надзвичайно високі.

Система обов'язкового медичного страхування дасть змогу значною мірою упорядкувати економіко-правові й соціальні відносини в медичній галузі та створити відповідне підґрунтя для виходу зі стану розбалансованості процесу управління у системі медичного забезпечення, а також зі стану кризи здоров’я у громадянському суспільстві України.


Тема №8. Недержавне соціальне страхування.


Згідно із Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96- ВР до добровільного особового страхування на­лежать такі види:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- страхування додаткової пенсії;

- медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

- страхування здоров'я на випадок хвороби;
- страхування медичних витрат.

Недержавне пенсійне забезпечення має яскраво визначену соціальну спрямованість і дозволяє вирішити такі завдання:

- забезпечити додатковий до державного соціальний захист населення;

  • розширити інвестиційні можливості національної економі­ки.

Основними суб'єктами недержавного пенсійного забезпе­чення повинні стати недержавні пенсійні фонди. Ними можуть бути юридичні особи, які мають статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонують та провадять діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду .з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати учасникам фонду.

Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адмі­ністрування пенсійних фондів, повинна отримати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ліцен­зію на провадження такої діяльності.

Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору, який укладається з радою фонду. Він зобов'язаний: - вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду;

- укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду;

- забезпечувати здійснення пенсійних виплат учасникам фонду;

- надавати зберігачу розпорядження щодо перерахування грошових коштів для оплати витрат, що здійснюються за раху­нок пенсійних активів;

- надавати пенсійному фонду агентські та рекламні послуги, пов'язані з його діяльністю;

- складати звітність, вести облік тощо.

Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами:

- компанією з управління активами;

- банком щодо активів створеного ним корпоративного провадження діяльності з управління активами.

Особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами пенсійного фонду, не може бути заснов­ником або пов'язаною особою засновників, зберігача пенсійно­го фонду, засновників корпоративного або професійного пенсійного фонду, якщо з радою такого фонду вона уклала договір про управління активами.

^ Видача ліцензії на провадження діяльності з управління ак­тивами юридичній особі здійснюється на умовах, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Ліцензія видається особі за умови, якщо вона має оплачений гро­шовими коштами статутний капітал на день державної реєстрації особи, не менший ніж:

1)для компанії з управління активами — сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного бан­ку України (НБУ);

2)для особи, що отримала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів, — сума, еквівалентна 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Компанія з управління активами, яка отримала ліцензію, зо­бов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні не мен­ше ніж сума, еквівалентна 200 тис. євро; особа, яка отримала ліцензію—на рівні не менше ніж. сума, еквівалентна 300 тис. євро.

Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» встановлені обмеження діяльності осіб, що здійснюють управ­ління активами пенсійних фондів. Вони не мають права:

1) використовувати пенсійні активи пенсійного фонду для за­безпечення виконання будь-яких зобов'язань, які не пов'язані з функціонуванням фонду;

2) здійснювати за рахунок активів пенсійного фонду операції з придбання, набуття внаслідок міни активів, у тому числі цінних паперів, які не можуть бути віднесені до пенсійних активів;

  1. від імені пенсійного фонду надавати позику або брати по­зику чи кредит, які підлягають поверненню за рахунок пенсій­ них активів фонду;

  2. укладати від імені пенсійного фонду угоди купівлі-продажу, міни, дарування та інші угоди щодо відчуження пенсійних активів з його пов'язаними особами, з іншими пенсійними або інвестиційними фондами, які знаходяться у неї в управлінні;

5) інвестувати пенсійні активи з порушенням встановлених обмежень;

Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення. що здійснюється фондами, визначаються за пенсійними схема­ми. Вони повинні відображати:

- опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

- порядок визначення розміру пенсійних виплат;

- строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати та по­рядок їх проведення:

- порядок та строки сплати пенсійних внесків;

- умови та порядок участі у пенсійній схемі;

- права та обов'язки вкладника, учасника фонду за даною пен­сійною схемою.

Пенсійні фонди можуть здійснювати такі вили пенсійних виплат:

1) пенсія на визначений строк;

2)одноразова пенсійна виплата.

Розміри пенсійних виплат визначаються, виходячи з сум пен­сійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійно­му рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули роз­рахунку величини пенсії.

Для здійснення пенсійних виплат фондами необхідні такі підстави: досягнення учасником фонду пенсійного віку, визнан­ня його інвалідом, медично підтверджений критичний стан здо­ров'я, виїзд на проживання за межі України, смерть учасника.

Пенсійний пік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за його за­явою. Він може бути меншим або більшим від того, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років. Учасник фонду подає адміністратору заяву із зазначенням виду пенсійної ви­плати не пізніше ніж за два місяці до настання пенсійного віку. Виплата пенсії розпочинається з дня досягнення учасником фонду визначеного віку із здійсненням першої виплати протя­гом 45 робочих днів.

Пенсійні виплати з фонду провадяться незалежно від отри­мання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.

Довічні пенсії виплачуються учасникам фондів страховими організаціями. Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією з урахуванням вимог законодавчих актів та пенсійного контракту після настан­ня визначеного пенсійного віку. Учасник подає страховій орга­нізації довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсій­них коштів. Кошти можуть бути перераховані до страхової орга­нізації повністю або частково.

Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії на основі актуарнпх розрахунків згідно з сумою, що визначена осо­бою. Адміністратор фонду зобов'язаний перерахувати кошти страховій організації, з якою укладений договір страхування.

Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміні­стратором пенсійного фонду за бажанням учасника. Ця пенсія розраховується, виходячи із строку не менш як десять років від початку здійснення першої вмішати.

Для отримання пенсії на визначений строк учасник фонду подає адміністратору заяву. На підставі поданої заяви пенсійні кошти повинні бути перераховані до обраного учасником пен­сійного фонду.

Пенсійна виплата може здійснюватись адміністратором од­норазово на вимогу учасника фонду в разі:

- медично підтвердженого критичної о стану здоров'я або на­стання інвалідності учасника фонду;

- коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку не досягає мінімального роз­міру суми накопичень, встановлених Державною комісією врегулювання ринків фінансових послуг України;

- виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі Ук­раїни.

Пенсійна виплата провадиться одноразово спадкоємцям учасника фонду адміністратором у встановлених законодавством випадках.

Для отримання пенсійної виплати, що здійснюється однора­зово, учасники фонду, а у разі смерті учасника — його спадкоємці, подають адміністратору заяву та документи, які підтверджують їхнє право на отримання цієї виплати. Розмір виплати визна­чається на основі суми коштів, які обліковуються на індивіду­альному пенсійному рахунку учасника фонду на день подання заяви на отримання такої виплати.

Держава гарантує дотримання законодавства з метою захис­ту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення.

Держава гарантує дотримання законодавства з метою захис­ту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення. Державний нагляд та контроль у цій сфері здійснюють:

  • за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій, банківських установ — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

  • за діяльністю осіб, що провадять управління активами пенсійних фондів, та зберігачів—Державна комісія з цінних па­перів та фондового ринку;

- за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції — Антимонопольний комітет України.


Тема 9. Іноземний досвід соціального страхування

У світовій практиці склалися різні моделі організації соціаль­ного страхування, а саме:

1-а модель характеризується тим, що розмір соціальних ви­плат поставлено в залежність від другорядних, так званих зовнішніх чинників, зокрема, від зайнятості особи в тій чи Іншій галузі, її службового становища тощо. Така організаційна фор­ма соціального страхування має ряд недоліків: може забезпечу­вати лише невисокі рівні соціального захисту; буде існувати за умови бездефіцитного державного бюджету; її засновники (особ­ливо держава) можуть відмовитися від взятих зобов'язань; по­роджує в суспільстві психологію соціального утриманства.

ІІ -а модель сформована таким чином, Ідо особи, які страху­ються, і конкретні страхувальники, роблять певні внески, проте при цьому не враховується ступінь імовірності настання страхо­вої події, тобто соціальний ризик. Страхування здійснюється на користь третіх осіб (наприклад, погашення поточних витрат з пенсійного страхування в Україні), а накопичення коштів не пов'язане зростом зобов'язань.

ІІ І-я модель найбільш поширена в багатьох розвинутих краї­нах, бо дозволяє із достатнім ступенем точності визначати, які виплати можуть бути здійснені. Вона базується на страхуванні конкретних ризиків. Розмір кошті» мас відповідати узятим стра­хувальниками зобов'язанням, а виплати не можуть перевищу­вати встановленого співвідношення між виплатами, що надають­ся, і надходженнями страхових коштів.

Найбільш важливою є проблема розподілу фінансової відпо­відальності між суб'єктами соціального страхування. Страхові платежі розподіляються між роботодавцями, працівниками, дер­жавою (державним бюджетом) та місцевими органами влади (місцевими бюджетами). Внески на соціальне страхування в тій чи іншій пропорції поділяються між роботодавцями та застрахо­ваними. Частка останніх становить від 40 до 66% внесків. Напри­клад, частка виплат застрахованих осіб відносно загальної суми страхового внеску в деяких країнах складає: у Чехії 12,5%, Юго­славії—28,1%, Угорщині - 11,5%, Німеччині -20,2%, Австрії -17.2%, Королівстві Люксембург — 15,0%. Частка роботодавців у загальній сумі внеску коливалася під 34% до 60%. При зміні еко­номічних умов ці співвідношення змінюються. Незмінним зали­шається лише принцип паритетної участі в соціальному страху­ванні. Стосовно окремих нидів страхування зберігається участь підприємств і самих працівників. Так. питома вага відрахувань для роботодавців і працівників на страхування від безробіття в деяких країнах встановлена: у Німеччині - відповідно 3,25% та 3.25%;Канаді - 4,13% та 2.9%: Франції - 5.13% та 3,04%; США - 6,20% та 0%; Швеції - 5,42% (застраховані особи роблять внески у сумі від 35 до 100 крон на місяць, що дорівнює відповідно 4,65— 13,3дол. США); Італії - 4,41% та 0%; Японії% - 0,75 та 0,40%. Держава також бере участь у формуванні фонду страхування віт безробіт­тя. Так, в Японії частка держави у формуванні цього фонду скла­дає 25-30%. Франції - 34.9%, Німеччині - 21%, Швеції - 40,4%. США-18%.

В економічній літературі здійснено типологію соціального страхування за особливостями національних систем (на прикладі США і країн Європейського Союзу (ЄС).

І. За механізмами фінансування соціальних видатків:

- північно - європейський варіант (Ірландія, Великобританія та скандинавські країни), де за рахунок соціального страхування покривається до половини соціальних видатків. За­гальна сума відрахувань до фондів в межах 15% ВВП. У Данії та Швеції загальна частка соціальних видатків становить майже 40% ВВП, водночас соціальне страхування покриває лише чверть цих витрат у Данії та близько половини — у Швеції. В Ірландії ці показники становлять 20% та 33%;

- континентальний (Франція, Німеччина, Бельгія та Нідерланди).

Частка соціальних видатків у ВВП становить близько 30%, дві третини з них покриваються за рахунок систем соціального страхування.

Систему соціального страхування США можна умовно відне­сти до другого типу за пропорціями видатків між бюджетним та страховим фінансуванням, однак частка соціальних видатків у ВВП значно нижча.

2. За соціальним спрямуванням:

  • система соціального страхування США, метою якого є
    підтримання мінімального життєвого рівня;

  • системи країн ЄС. які спрямовані на забезпечення основ­
    них життєвих потреб та недопущення суттєвого зниження
    доходів внаслідок дії чинників соціального ризику.

Найбільш ранній розвиток соціальне страхування отримало у Німеччині та Франції і набуло таких основних видів, як: пен­сійне, медичне, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. В окремих країнах існують інші види (сімейне - у Франції, на випадок піклування та догляду— у Німеччині, Австрії).

Системи соціального страхування управляються працівника­ми та роботодавцями через спеціальних представників на пари­тетних засадах. Певна тенденція до паритетності спостерігається і при сплаті внесків соціального страхування. У більшості країн основний тягар виплат внесків припадає на роботодавців (напри­клад, в [талії та Іспанії—приблизно 4/5. в Нідерландах працівни­ки сплачують 2/3 загальної суми внесків). Розмір внесків по відно­шенню до заробітної плати коливається від мінімального в Ірландії .до максимального у Франції. Греції та Нідерландах.

Система соціального страхування найманих працівників охоплює осіб, що працюють за трудовим договором. Державні службовці страхуються окремо. В обов'язковому порядку най­мані працівники підлягають страхуванню на випадок захворю­вання, безробіття та інвалідності. Джерелом фінансування е страхові внески роботодавців — 19% від заробітної плати, пра­цюючі сплачують 1% від фонду оплати праці.

Для всіх видів соціального страхування існують обмеження розміру доходу, з якого сплачуються внески та встановлено мінімальний розмір компенсації — 70% від мінімальної заробіт­ної плати.

Органами, що здійснюють соціальне страхування для націо­нальної системи є Банк соціального страхування, для системи найманих працівників — Агентство соціального захисту. Медич­не страхування в обох системах забезпечують фонди страхуван­ня здоров'я.

Основним завданням системи соціального страхування у Швеції є соціально-економічний захист в різних ситуаціях і на всіх життєвих етапах. В країні вводиться нова пенсійна система, діє страхування при захворюванні, страхування з вагітності та пологів, страхування від нещасних випадків на робочих місцях.

Соціальне страхування охоплює все населення Швеції та є обов'язковим. Воно базується на спільній суспільній відповідаль­ності за кожного громадянина. Суть страхування полягає в пе­рерозподілі коштів між громадянами, а також перерозподілі до­ходів особи на різних етапах життя. Соціальне страхування Швеції засноване на взаємній довірі між окремим громадяни­ном і державою, що робить саму систему страхування відкри­тою, доступною і недорогою.

Соціальне страхування не є безкоштовним, а тому офіційні видатки на підтримку системи повинні оплачуватися державою. Це біля 300 млрд. крон нарік, з них 50 млрд. — компенсації сім'ям з дітьми, 90 млрд. — компенсації хворим та інвалідам, 155 млрд. — пенсії, 5 млрд. — утримання апарату адміністрування системи соціального страхування. З кожних 1 00 крон, котрі людина витрачає як приватний споживач, приблизно 25 крон вона отри­мує через систему соціального страхування.

Фінансується соціальне страхування через соціальні відра­хування і податки. Так, роботодавці вносять у фонд соціальних відрахувань 33% від фактичного сукупного заробітку найнятих ними робітників, самі робітники платять 6% від свого заробітку в фонд страхування по захворюванню і в пенсійний фонд. При­близно дві третини вартості соціального страхування покри­вається за рахунок соціальних відрахувань, а одна третина - фінансується за рахунок загальних податків Соціальне страхування США базується на законі про соціаль­не забезпечення, прийнятому Конгресом у 1935 р. На його основі сформовані програми: підтримки людей похилого віку, со­ціального захисту у зв'язку з втратою годувальника, страхування на випадок інвалідності (непрацездатності). Головною особли­вістю загальнонаціональної системи соціального страхування в США є її спрямованість на соціальну підтримку пенсіонерів.

Джерелом доходів програм соціального страхування є вне­ски працівників і роботодавців. Страхові тарифи встановлюють­ся диференційовано за прогресивною шкалою в рівних розмі­рах для працівника і роботодавця. Ставки встановлюються від І % з перших $3000 річної заробітної плати до 6% на основну зар­плату $68400, що була верхньою межею, з якої стягувались вне­ски станом на 1998 р. Крім цього, збір у розмірі 1,45% накла­дається на весь обсяг зарплати без верхнього обмеження. Ця ча­стина коштів спрямовується на фінансування програми страхування здоров'я (медичного) для осіб пенсійного віку.

Вік виходу на пенсію — 62 роки як для чоловіків, так і для жінок, які мають трудовий стаж не менше ніж вісім років і пла­тили внески в фонди державного соціального страхування. При виході на пенсію не в 62, а в 65 років пенсія збільшується на чверть (у США, як і в більшості країн Заходу, розмір пенсії коливається від 50 до 80% від перед пенсійного доходу). Пенсіонери мають право працювати. Для осіб, старших за 65 років, немає обмежен­ня на розмір пенсії, якщо заробіток не перевищує 860 доларів на місяць. За кожні 3 долари, зароблені вище цієї суми, розмір пенсії зменшується на долар.

Непрацююча дружина пенсіонера та його неповнолітні діти мають право на одержання додаткової допомоги в розмірі до половини його пенсії кожному. Розлучена жінка, яка прожила з чо­ловіком понад 10 років і не вийшла більше заміж, отримує пен­сію (по старості чи як вдова) на правах дружини.

Програмами соціального страхування охоплюється 90% пра­цюючого населення США, враховуючи і осіб, які отримують до­ход за рахунок ведення приватного бізнесу. Допомогу із соціального страхування отримує більше ніж 15% населення, видатки на ці потреби становлять 23% всіх федеральних витрат, а внески за програмою соціального забезпечення становлять 27% федераль­них доходів. Існують інші пенсійні програми (для державних служ­бовців, працівників залізничного транспорту та ветеранів).

Організаційно-фінансовою основою програми соціального забезпечення є два трастові фонди — «Страхування людей похи­лого віку та у зв'язку із втратою годувальника» та «Страхування на випадок інвалідності (непрацездатності)». Програмою керує Управління з соціального забезпечення, незалежна федеральна агенція. Контроль здійснює незалежна наглядова рада.

Страхування на випадок безробіття є ще одним видом со­ціальної о страхування. Воно охоплює 90% всіх працюючих осіб і здійснює виплату допомоги в період вимушеного безробіття. Страхування на випадок безробіття фінансується на рівні окре­мих штатів. Федеральний уряд здійснює загальний контроль і забезпечує пільги зі сплати федеральних податків. Тарифи, роз­міри допомоги і тривалість її отримання відмінні в різних шта­тах. Умовою надання допомоги є згода отримувача влаштувати­ся за направленням на роботу.

Таким чином, особливістю системи соціального страхуван­ня США є орієнтація на створення рівних можливостей для її учасників, а країн ЄС — забезпечення соціальних гарантій.


Тема 10. Удосконалення соціального страхування.


Система соціального страхування в нашій державі деякою мірою зберігає ще адміністративно-розподільний характер. Вона не завжди у врізується із соціальною політикою, у зв'язку з чим немає очікуваного ефекту від певних змін. Дії органів законо­давчої та виконавчої влади бувають некоординованими та не­послідовними. Рішення парламенту можуть бути направлені на забезпечення соціальних гарантій, однак без визначення до­статніх джерел фінансування прийнятих програм. Кабінет Міністрів України у своїх постановах звужує дію закону шляхом зменшення розмірів страхових виплат. На практиці мають місце диспропорції у формуванні відповідних джерел доходів, незбалансованість загальної величини страхових платежів та розпо­ділу фінансових ресурсів між окремими фондами соціального призначення. Не на високому рівні поставлена правова та еко­номічна відповідальність фондів перед страхувальниками та за­страхованими особами за несвоєчасність страхових виплат, низьку якість медичних послуг тощо. Виявились недоліки при фінансуванні витрат, пов'язаних з виплатами компенсацій у разі страхового випадку.

Доходи страхових фондів на сьогодні формуються в основ­ному за рахунок обов'язкових внесків роботодавців. Поки що незначна участь працюючих громадян у їх формуванні. Підви­щення частки громадян у структурі платників повинно стиму­лювати їх зацікавлений ь у зниженні ризиків, турботі про здоро­в'я, дозволить включити в коло застрахованих непрацюючих членів сімей.

Наповнення бюджетів страхових фондів залежить як від низь­кого рівня заробітної плати більшості працюючих, так і від хронічної затримки з її виплатою, що відповідно відображається на страхових виплатах.

Уряд досить широко залучає досвід розвинутих держав при вирішенні ряду проблем соціального страхування, що не завж­ди є виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвід управління і належні механізми суспільного контролю за діяль­ністю органів, які розпоряджаються коштами соціального стра­хування . Наслідками запровадження зарубіжного досвіду в даній сфері є неефективне адміністрування при невиправданому зро­станні адміністративних витрат. Тому використання апробова­них в інших державах систем соціального страхування необхід­но здійснювати з урахуванням національних особливостей шля­хом проведення серйозних експериментів з ґрунтовним аналізом їх результатів.

Існують проблеми організаційного характеру: відсутні єдині принципи визначення критеріїв надання соціальних пільг, дуб­люються окремі соціальні виплати, відсутня чітка спрямованість соціальних виплат на допомогу сім'ям з низьким рівнем доходів, недостатня узгодженість соціальних виплат з іншими державни­ми витратами тощо. Не вирішено питання узгодженого форму­вання бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів.

Пенсійне страхування охоплює значну кількість громадян (близько 14,5 млн. чол), а пенсійна система переобтяжена різни­ми пільгами й виплатами. Через Пенсійний фонд відбувається фінансування, крім пенсій за віком, ще й пенсій за інвалідністю, у разі втрати годувальника, соціальних пенсій. Частина коштів на фінансування зазначених виплат поступає несвоєчасно, що призводить до затримки у виплаті пенсій.

Збільшується кількість громадян, які виходять на пенсію ще до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і за вислугу років. Кількість дострокових пенсій за віком збільши­лася удвічі і становить 28% від загальної кількості осіб, що отри­мують таку пенсію. Соціальне напруження посилює значне число привілейова­них державних пенсіонерів. Виникає невідповідність між роз­мірами страхових внесків службовців середньої ланки, народ­них депутатів та величиною отримуваних ними пенсій, виплата яких відбувається за рахунок зменшення розміру пенсій у інших категорій пенсіонерів. Якщо у світовій практиці допускається розрив між розмірами пенсій у 3-4 рази, то в Україні цей показ­ник досить великий (у 10 і більше разів).

Таким чином, система соціального страхування в Україні має недоліки і не повною мірою відповідає новим реаліям ринкової економіки. Вона потребує глибокої трансформації, кардиналь­ної зміни відносин у дій сфері.

Реформування системи соціального страхування передбачає запровадження п'яти окремих програм обов'язкового держав­ного страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності, на випадок безробіття, а також при нещасному випадку на виробництві та професійному захворю­ванні). Виокремлення таких видів соціального страхування сприяє підвищенню ефективності організації захисту від кон­кретних соціальних ризиків. У цьому випадку забезпечується по­вне врахування природи соціального ризику, облік фінансових витрат, однорідність інтересів застрахованих осіб.

Вже запроваджено чотири види загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування: у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності І витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві і професій­ного захворювання, що спричинили втрату працездатності; на випадок безробіття, пенсійне. Організаційно-фінансові системи страхування від безробіття і від тимчасової непрацездатності в Україні вже Існували, тому принциповим моментом реформи було формування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (у 2001 р.).

В Україні з 2004 р. запроваджується трирівнева модель як ос­нова для реформування діючої пенсійної системи у складі: со­лідарної системи, системи обов'язкового і системи добровільно­го накопичення. Солідарна система (перший рівень) має бути збережена, однак істотно реформована. Відносний розмір і важ­ливість кожного рівня будуть залежати від економічних та фінан­сових чинників.

У солідарній системі повинні бути проведені такі зміни:

  • перегляд порядку нарахування пенсій і прив'язка їх розміру до стажу та попереднього заробітку;

  • припинення виплат пільгових пенсій за рахунок солідарної системи;

  • врахування всього трудового стажу й зароблених пенсійних внесків при визначенні величини пенсії;

- запровадження єдиного коефіцієнта для обчислення розмі­ру пенсії;

- перекладення на державний бюджет фінансування виплат особам, які мають соціальні пенсії;

- запровадження нових підходів до фінансування й визначен­ня розміру пенсій за інвалідністю;

- підвищення мінімального розміру трудової пенсії;

- скасування максимального розміру трудової пенсії;

  • запровадження індексації пенсії у відповідності до темпів поточної Інфляції;

  • перегляд фінансового забезпечення виплати пенсії сільським пенсіонерам;

- здійснення повного персоніфікованого обліку трудового стажу та зроблених страхових внесків.

Ряд вчених-економістів пропонують такі заходи подальшого розвитку системи соціального страхування в Україні:

- створення достатньої економічної основи забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії;

- поступового запровадження трьохканальної схеми надхо­дження коштів до страхових фондів, згідно з якою значна частина навантаження повинна припадати на роботодавця, а менша-розподілятися між працівником та державою; - розширення гарантій забезпечення страхових виплат шля­хом створення соціального арбітражу, то дозволило б за допо­могою страхових судів перевіряти правомірність дій страхових організацій, вирішувати конфлікти між суб'єктами страхуван­ня;

- докорінного реформування управління фондами соціаль­ного страхування за принципом трипартизму;

- створення сприятливих умов для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах.

У ході проведення реформи соціального страхування відбу­деться формування системи медичного страхування. Існують певні обставини, що істотно ускладнюють його запровадження. Таке реформування системи охорони здоров'я на страхових за­садах потребує додаткових фінансових ресурсів. Система медич­ного страхування може привести до зростання загальних ви­датків та можливостей для зловживань, коли порушуються взаєморозрахунки між фінансуючими установами та установами охорони здоров'я. Однак реальної альтернативи медичному стра­хуванню сьогодні немає і тому необхідно його поступово запро­ваджувати.

Удосконалення соціального страхування на випадок безро­біття повинне бути направлене, в першу чергу, на забезпечення безробітних роботою, створення нових робочих місць, стимулю­вання заняття підприємницькою діяльністю, підвищення роз­міру соціальних виплат із безробіття.

У подальшому реформуванні системи соціального страхуван­ня необхідно вирішити ряд організаційних питань. Потребують оптимізації операції зі сплати страхових внесків до соціальних фондів. У світовій практиці ця проблема вирішується шляхом передачі права на збір страхових внесків податковій службі або іншій структурі з можливим введенням єдиного соціального по­датку. Так, у Російській Федерації запроваджено такий податок, який надходить до федерального бюджету.

В Україні проводиться експеримент по передачі виконання спільних для всіх страхових фондів функцій однією структурою - Пенсійним фондом України в Запорізькій, Луганській та Львівській областях. До таких функцій відносять збір страхових внесків, облік платників та сум, що від них надійшли.

Запровадження єдиного соціального податку потребує узго­дження бази нарахувань по внесках до всіх соціальних фондів, кількості й розміру страхових тарифів. Необхідно детально роз­робити порядок його надходження на рахунки визначеного дер­жавного фонду або іншої структури, де він буде розподілятися і перераховуватися на рахунки фондів соціального страхування, з яких здійснюватимуться безпосередні виплати застрахованим осо­бам.

Введення єдиного соціального податку е одним із перспек­тивних напрямів удосконалення системи соціального страхуван­ня в Україні, що вирішуватиметься як в інтересах платників стра­хових внесків, так і застрахованих осіб.


^ Список рекомендованої літератури:


основна :


1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Голос України.-13 липня.

2. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання" № 1105-ХІІ від 23.09.1999р. // Все про бухгалтерський облік. — 2001. — № 40.

3. Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 5.11.1991р. //Відомості ВРУ. - 1992. - № 2.

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування на випадок безробіття" № 2213-ІП від 02.03.2000р.//Все про бухгалтерський облік. - 2001. -№21.

5. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсій­не страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997р. // Все про бухгал­терський облік. -2002- № 12-1.

6. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. // Податки та бух­галтерський облік. - 2003. -№ 70.

7. Закон України "Про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням” № 2240-111 від 18.01.2001 р. // Все про бухгалтерський облік.-2001.-№21

8. Закон України "Про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням” № 2240-111 від 18.01.2001 р. // Все про бухгалтерський облік.-2001.-№21

9. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 04.01.1998р.//Все про бухгалтерський облік. - 2001. -№ 21.


додаткова:


1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 854-ІУ від 22.05.2003р. // Соціальний захист.-2003.-№6.

2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності" № 660-ІУ від 3.04.2003р. // Офіційний вісник України. —К.,2003.

3. Закон України " Про внесення змін до деяких законів Ук­раїни з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування" № 2980-ІП від 17.01.2002р.//Все про бухгал­терський облік. - 2002.-№ 14.

4. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань плат­ників податків перед бюджетами і державними цільовими фон­дами" № 2181-ІП від 21.12.2000р. // Все про бухгалтерський облік.-2001.-№16.

5. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загаль­нообов'язкового державного соціального страхування" №2213-111 від 11.01.2001р. // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №21.

6. Закон України " Про страхові тарифи на загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 2272-ІП від 22.02.2001р.// Все про бухгалтерський облік.— 2001. — № 40.

7. Указ Президента України "Положення про Пенсійний фонд України" № 121/2001 від01.03.2001р.//Державний вісник України.-2001.-№4.

8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затверджен­ня переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової до­помоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" № 1571 від 22-11.2001 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2001. — № 114.

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про забезпечен­ня виконання функцій з призначення і виплати пенсій орга­нами Пенсійного фонду" № 497 від 11.04.2002р. // Соціальний захист. - 2002.- № 9.

10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок виз­начення заробітку для обчислення пенсії та нарахування над­бавки до пенсії" № 1151 від 24.07.2003р. // Все про бухгалтерсь­кий облік. - 2003. - № 75.

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про виплату над­бавки за стаж наукової роботи" № 609 від 26.04.2003р. // Со­ціальний захист. - 2003. - № 6.

12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів трудових пенсій" № 544 від 15.04.2003р. // Податки та бухгалтерський облік. — 2003. — № 51.

13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення Координаційного центру з питань здійснення пенсійної рефор­ми" від 11.04.2002р.// Соціальний захист. - 2002.- № 9.

14. Положення про комісію (уповноваженого) підприєм­ства, установи, організації із загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 21 від 9.07.2003р. // Все про бухгалтерський облік. - 2003.-№ 35

15. Положення про комісію (уповноваженого) підприєм­ства, установи, організації із загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Затверджено Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 21 від 9.07.2003р. // Все про бухгалтерський облік. - 2003.-№ 35

16. Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" № 985 від 27.06.2003р. // Все про бух­галтерський облік. — 2003. — № 65.

17. Про розмір допомоги за загальнообов'язковим держав­ним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та по­хованням. Затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24. 12.2001 р. // Баланс. - 2002. - № 4.

18. Про розмір допомоги за загальнообов'язковим держав­ним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та по­хованням. Затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24. 12.2001 р. // Баланс. - 2002. - № 4.

19. Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним со­ціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності. Затверджено Постановою правління Фонду від нещас­них випадків № 43 від 1.11.2001 р. // Все про бухгалтерський облік.-2003. - № 40.

20. Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ, організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1423 від 13.09.2000р.// Все про бухгалтерський облік. - 2001. - №40.

21. Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03. 11 . 1 998р. // Все про бухгалтерський облік. - 200 1 . - № 40.

22. Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацез­датності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації. Постанова Кабінету Міністрів Ук­раїни № 439 від 6 травня 2001р. // Все про бухгалтерський облік. -2003. -№35.

23. Порядок здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України. Постанова Кабінету Міністрів Ук­раїни № 998 від 9.08.2001р. // Все про бухгалтерський облік. -2003. - № 35.

24. Порядок проведення витрат на поховання уразі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або профес­ійного захворювання. Постанова Кабінету Міністрів України № 826 від 11 .07.200 1р. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. -№35.

25. Порядок передачі функцій з призначення і виплати пенсій органами праці та соціального захисту населення органам Пен­сійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській. За­порізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та у м. Севастополі. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 497 від 1 1.04.2002 р. // Соціальний захист. - 2002.- № 9.

26. Порядок виплати надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи науковим працівникам державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів III-ІV рівня акреди­тації. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 26.04.2003 р. // Соціальний захист. - 2003.- № 6.

27. Порядок нарахування надбавки до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку. Затверджено постановою Кабіне­ту Міністрів України № 1151 від 24 липня 2003р,// Все про бухгалтерський облік. — 2003. — № 75

28. Порядок коригування середньомісячного заробітку (дохо­ду) для обчислення пенсії. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1151 від 24 липня 2003р. // Все про бухгал­терський облік. - 2003. - № 75.

29. Порядок призначення та здійснення страхових виплат по­терпілим (членам їх сімей). Постанова правління Фонду від нещасних випадків № 7 від 31 січня 2002р.. // Все про бухгал­терський облік. - 2003. - № 40.

30. Інструкція про порядок надання регресних вимог підприє­мствам, установам, організаціям і громадянам органами Пен­сійного фонду України № 9-2 від 16.07.1996р. // Галицькі кон­тракти. - 1998.-№ 12.

31. Інструкція про порядок передачі страхувальником вико­навчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 08.09.2000р. // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - № 40.

32. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000р. // Все про бухгалтерсь­кий облік. -2001. -№21.

33. Інструкція про порядок перерахування, обліку та витра­чання страхових коштів Фонду соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Затверджена постановою правління Фонду № 12 від 20.04.2001р.-К.,2001

34. Інструкція про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату. Постанова правління Фонду від нещасних випадків № 10 від 20.04.2001р.//Все про бухгалтерський облік .- 2003. - № 40.

35. Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обо­в'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України. За­тверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19.10.2001р.//Все про бухгалтерський облік.-2002.-№ 12-1.

36. Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачан­ня коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Затверджена постановою правління Фонду соці­ального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001р.-К., 2001.

37. Базилевич В.Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Знан­ня, 1998

38. Бандур С.І., Кубинська О. О. Система соціального страхування в Україні: сучасний стан та шляхи розвитку // Стоян О.М.Україна : утвердження незалежної держави : 1991 — 2001. — К.,2001.

39. Законодавство України про пенсійне забезпечення // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -К., Юр-інком, 1996. - №4.

40. Михайлов А.В., Ткач О.Й.- Недержавні пенсійні фонди: сьо­годнішній погляд у майбутнє.— Київ: В-во СПД Савчина, 2001. -244с.

41. Рудень В.В. Страхова медицина і медичне страхування. — Львів, 1999.-305с.

42. Ринок праці України у 2001 році: Аналітично-статистич­ний збірник. - К., 2002. - С.256.

43. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні. -К.: Юрінком Інтер, 1998.

44. ШаховВ.В. Страхование. - М: Юнити, 2000. - 311с

45. Шихов А.К. Страхование. - М.: Юнити, 2000. - 432с

46. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.:НІОС, 2000. -400с.
^

ІІІ. Періодичні видання


  • Баланс

  • Вісник Пенсійного фонду України

  • Все про бухгал­терський облік

  • Галицькі кон­тракти

  • Державний вісник України

  • Офіційний вісник України

  • Податки та бухгалтерський облік

  • Право України

  • Регіональна економіка

  • Со­ціальний захист

  • Соціальна політика і соціальна робота

  • Страхова справа

  • Урядовий кур'єр

  • Фінанси України

  • Финансовые услуги.










залишити коментар
Дата конвертації03.10.2011
Розмір0.62 Mb.
ТипКонспект, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх