Державні фінанси icon

Державні фінанси


1 чел. помогло.
Схожі
Програма вступних випробувань з фахової дисципліни напряму підготовки «фінанси І кредит»...
Тематика та методичні рекомендації з підготовки дипломної роботи зі спеціальності «фінанси»...
Лекція державні...
Програма реформ та інфраструктура їх реалізації. Соціальна політика. Державні фінанси...
Програма вступного випробування та критерії оцінювання знань І вмінь, для абітурієнтів...
1. Необхідність І суть грошей...
1. Необхідність І суть грошей...
План Вступ Державні стандарти та їх практичне застосування. Чинні державні стандарти...
1. Концепції фінансового менеджменту І фінансова політика підприємства...
1. Фінанси як галузь економічної науки...
Затверджено
Державні службовці, їх обов’язки та права...



страницы: 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   40
повернутися в початок
^

3.4 ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУ



Обсяг і структура бюджетних видатків в Україні мають свою специфіку й особливості, що є відображенням економічних реформ. Разом з тим політика державних витрат характеризується рисами в тій чи іншій мірі типовими для країн з транзитивною економікою. У зв’язку з конверсією економіки держава повинна взяти на себе додаткові функції по державному регулюванню економічних і соціальних процесів, темпів і пропорцій розвитку економіки і забезпеченню соціальних гарантій населенню.

Видатки з державного бюджету – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і їх використанням за цільовим призначенням.

Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватись якісно й кількісно. ^ Якісна ознака видатків характеризує їх
суспільне призначення
і, в першу чергу, їх розподіл на поточні видатки й видатки розвитку.

Величина й склад конкретних видів бюджетних видатків зумовлені цілим рядом чинників: природою й функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, розгалуженістю зв’язків бюджету з народним господарством та іншими.

Важливою є предметна ознака класифікації видатків бюджету. Виділяються наступні групи видатків: державне управління, міжнародна діяльність, фундаментальні дослідження й сприяння науково-технічному прогресу, правоохоронна діяльність та оборона, освіта, охорона здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, промисловість і енергетика, видатки з обслуговування державного боргу та інші. За групами витрат добре видно роль держави в суспільному житті.

Видаткова частина бюджету характеризується динамікою загальних витрат бюджету і окремих його статей за ряд років, а також структурою витрат. Співвідношення видатків між окремими групами визначає їх структуру й спрямованість бюджетної політики.

Для аналізу державних витрат на розвиток економіки потрібна
деталізація показників державних інвестицій у розрізі окремих галузей і
оцінка їхнього майбутнього внеску у фінансові ресурси держави.

^ Структура інвестицій у розрізі галузей економіки характеризує структурну політику держави.

Питома вага інвестицій і трансфертних платежів у розрізі окремих регіонів країни відображає регіональну політику.

Зведені показники державних витрат на охорону навколишнього середовища, міжнародну діяльність, науку, освіту, правоохоронні органи, управління зіставляються звичайно з ВВП, загальними ресурсами держави і порівнюються з аналогічними питомими показниками інших держав.

Велику групу витрат становлять соціальні витрати, що мають досить складну структуру й включають витрати на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист, культуру. Ці витрати визначаються в розрахунку на одного жителя, а також на одну розрахункову одиницю (одного учня, одного пенсіонера і т.п.). Питома вага основних статей витрат у відсотках
за 1999-2000 рр. подана на рисунку 3.2.





– 2000 рік – 1999 рік

^
Рисунок 3.2 – Порівняльна характеристика структури видаткової частини
консолідованого Державного бюджету України, %


За формами бюджетного фінансування розрізняються такі види видатків:

  • проектне фінансування з бюджету інвестиційних програм;

  • бюджетне кредитування суб’єктів підприємницької діяльності на зворотній основі;

  • кошторисне фінансування;

  • бюджетні трансферти (субвенції, дотації).

В рамках бюджетної політики на наступні роки передбачено істотне зменшення бюджетної підтримки збиткових підприємств і концентрація бюджетних асигнувань на функціях :

  • соціального захисту населення та розвитку соціальної сфери;

  • зміцнення національної безпеки й правопорядку.

Підтримка виробництва має здійснюватися не через прямі дотації, а шляхом стимулювання споживчого попиту, розширення платоспроможності підприємств. При цьому весь обсяг бюджетних коштів, що спрямовуються в реальний сектор економіки, має асигнуватися лише на кредитній і конкурсній основі.

^

3.5 МЕТОДИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ



Через фінансове планування здійснюються взаємозв’язки між соціально-економічною політикою і бюджетом.

Фінансове планування становить собою невід’ємну складову частину народногосподарського планування, ґрунтується на показниках плану соціально-економічного розвитку і має підпорядкований характер відносно цілей соціально-економічного розвитку суспільства. Фінансові плани відображають особливості форм і методів створення й використання грошових коштів, а також галузевий і територіальний перерозподіл фінансових ресурсів.

Фінансове планування повинне охоплювати програму державних витрат на 3-5 річний період.

Середньостроковий план визначає макроекономічні тенденції розвитку економіки через узгодженість між тенденціями розвитку економіки, розміром національного доходу, капіталовкладеннями і платіжним балансом у відповідності із розрахунками доходів і витрат держави. Важливо, що в середньостроковому плані поетапно визначається багаторічна програма капітальних вкладень. План формується виходячи із альтернативних варіантів щодо податкової системи, стратегії внутрішніх і зовнішніх запозичень.

При розробці фінансового плану і бюджету, зокрема, використовуються методи коефіцієнтів, нормативний, балансовий.

Метод коефіцієнтів застосовується, наприклад, при індексації заробітної плати та пенсій.

Нормативний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів. Цей метод дозволяє об’єктивно оцінити потреби галузей економіки й регіонів у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості й відповідальності в ощадливому використанні державних фінансових ресурсів. Ефективність використання нормативного методу залежить:

  • від обґрунтованості й узгодженості методики визначення нормативів на всіх рівнях;

  • від своєчасного коригування норм і нормативів.

Важливо підкреслити, що розробку й виконання бюджету засновано на використанні балансового методу, який виявляється одним із самих надійних методів формування належних пропорцій в народному господарстві. Він допомагає збалансувати джерела ресурсів із запланованими видатками, встановити взаємозв’язок виробничих і фінансових ресурсів, створити фінансові резерви. Обґрунтування розвитку національної економіки з використанням моделі міжгалузевого балансу набуло широкого розповсюдження, починаючи з 40-х років. На цей час було розроблено методичний апарат, з’явилась обчислювальна техніка, що дозволяла вирішувати лінійні системи рівнянь великих розмірів. У подальшому велике розповсюдження одержали економетричні методи прогнозування (побудова рівнянь регресії, дослідження динамічних рядів і виявлення трендів), які так чи інакше інтегровані в систему затрати – випуск. У теперішній час в більшості країн світу використовують економетричні методи при розробці й аналізі міжгалузевого балансу для планування економічного розвитку із врахуванням галузевої структури.

Разом з тим у перехідній економіці нестабільність цін, зміна методології в статистичних звітах створює проблеми забезпечення об’єктивної інформаційної бази для побудови міжгалузевих балансів. Однак у країнах СНД поступово відроджується інтерес до цього інструменту аналізу й прогнозування.

Можливі наступні способи побудови міжгалузевого балансу для обґрунтування галузевої структури економіки на майбутнє.

1. Розрахунок галузевої структури виробництва, необхідної для забезпечення заданого обсягу й структури кінцевого споживання при заданій матриці коефіцієнтів прямих витрат.

, (3.1)

де ^ X – галузевий вектор валового суспільного продукту;

(E-A)-1 матриця коефіцієнтів повних затрат або технологічна матриця Леонтьєва;

A – матриця коефіцієнтів прямих матеріальних затрат;

Y – галузевий вектор кінцевого суспільного продукту.

2. Розрахунок структури кінцевого споживання за заздалегідь заданою галузевою структурою виробництва й матрицею коефіцієнтів прямих витрат здійснюється за формулою:

(3.2)

Найбільше поширення знайшов перший спосіб обґрунтування галу­зевої структури суспільного виробництва за заданим заздалегідь вектором кінцевого споживання й матрицею коефіцієнтів прямих витрат. При цьому підході змістовна частина економічної задачі полягає у наступному:

– обґрунтування галузевої структури кінцевого суспільного продукту та його функціональних елементів (споживання населення, споживання держави, інвестицій, експорту, імпорту);

– розрахунок елементів матриці коефіцієнтів прямих матеріальних витрат на майбутнє.

Державний бюджет є зведенням планових балансів, він спирається на систему галузевих фінансових планів, кредитних планів банків, баланси доходів і витрат населення.

Важливе місце в забезпеченні пропорційності і збалансованості сус­пільного виробництва, регулюванні грошового обігу займає Зведений фінансовий баланс держави, що складається на базі балансів доходів і витрат галузевих міністерств і відомств, а також органів місцевого самоврядування. В балансі відображається формування й використання фінансових ресурсів, що плануються у складі державного бюджету, страховому фонді, кредитному фонді, грошових коштах підприємств, організацій, населення. Балансовий метод дозволяє визначити дефіцит фінансових ресурсів держави, місцевих адміністрацій, галузей економіки, ефективно впливати на їх перерозподіл. Зведений фінансовий баланс об’єднує в єдину систему всі фінансові плани, його показники приймаються за основу при складанні бюджетного й кредитного планів.

Безпосередньо взаємозв’язаний зі зведеним фінансовим балансом інший синтетичний баланс – баланс доходів і витрат населення. В ньому виражається рух грошових ресурсів населення в готівковій і безготівковій формах:

  • заробітна плата;

  • доходи від індивідуальної трудової діяльності;

  • пенсії й інші види соціальних виплат;

  • стипендії;

  • оплата вартості товарів і послуг;

  • податки і збори;

  • заощадження у внесках і позиках.

Баланс визначає пропорції між доходами і видатками населення, відображає кошти з оплати праці і пенсійного забезпечення, обсяг товарної маси, що пропонується. В зв’язку з цим баланс грошових доходів і витрат населення має велике значення для планування готівкового грошового обігу, роздрібного товарообігу, податкових надходжень, кредитних ресурсів.

Практично вся фінансова система держави будується за балансовим методом. Кожний фінансовий план розробляється у вигляді доходів і видатків. Необхідні пропорції встановлюються співставленням і узгод­женням потреб у фінансових ресурсах з джерелами їх формування. У балансі встановлюються резерви, які необхідні на випадок зниження доходів бюджету або непередбачених витрат. Як правило, вони не перевищують 3 % доходів бюджету.

Показники фінансових планів використовуються при аналізі фінансового стану держави, створюють інформаційну базу для перспективного планування. Система фінансових планів дозволяє виявити об’єктивні взаємозв’язки між джерелами фінансових ресурсів і довгострокові тенденції їх розвитку, визначити чинники, що будуть на них впливати.

Стадії розробки фінансових планів передує розробка системи прогнозів фінансового становища держави на майбутнє. Вони служать задачам розробки концепції фінансової політики. Прогнози можуть бути ко­роткостроковими (до одного року), середньостроковими (3-5 років) і довгостроковими (7-10 років). Довгостроковий прогноз служить основою для розробки концепції соціально-економічного розвитку країни на довгострокову перспективу. Для забезпечення спадковості економічної політики дані довгострокового прогнозу використовуються для середньостро­кових прогнозів, концепцій і програм соціально-економічного розвитку країни.

Середньостроковий прогноз щорічно обновляється і коригується. Він служить для обґрунтування концепції розвитку економіки в рамках середньострокової перспективи.

Короткостроковий прогноз соціально-економічного розвитку розробляється щорічно і служить основою для розробки проекту державного бюджету.

Як інформаційна база для розробки прогнозів використовується
система національних рахунків. Вони забезпечують цілісне бачення економічних процесів, передусім у формі потоків фінансових ресурсів. Кожній стадії відтворення відповідає спеціальний рахунок чи їх група. Це
дозволяє дослідити рух маси товарів і послуг, а також добавленої вартості від виробництва до використання. Система національних рахунків допов­нюється показниками балансу народного господарства.

Об’єктами розробки є часткові і комплексні прогнози. Часткові прогнози відображають зміни в окремих сферах соціально-економічного життя:

  • демографічну ситуацію;

  • стан природного середовища;

  • науково-технічні досягнення і їх впровадження у виробництво;

  • величину і динаміку попиту на товари та послуги;

  • основні фактори виробництва: інвестиції, капітал, труд:

  • розвиток окремих галузей економіки і територій.

Розробка комплексного економічного прогнозу має за мету обґрунтування напрямків соціально-економічної політики, його показники становлять основу для розробки проекту державного бюджету.

Фінансове прогнозування припускає застосування різних методів:

  • побудову економетричних моделей, що відбивають динаміку показників фінансових планів залежно від чинників, які впливають на економічні процеси;

  • кореляційно-регресійний аналіз;

  • методи безпосередньої експертної оцінки.

В залежності від інформаційного і методичного забезпечення використовуються три наступні групи прогнозних моделей.

Укрупнені односекторні моделі двох типів – для короткострокового і довгострокового прогнозування. В економетричних моделях для короткострокового прогнозування більше уваги приділяється фінансовим і грошовим показникам, цінам. В моделях для довгострокового прогнозування (інструментарій виробничих функцій, однофакторні моделі економічного росту) основою є формалізація відтворювального циклу, визначення ефективності використання ресурсів.

Економетричні моделі на основі національних рахунків можна використовувати для короткострокового і середньострокового прогнозу­вання. Вони мають всі переваги системи національних рахунків, тобто взаємозв’язано представляють фінансові потоки в економіці.

Прогнозні моделі на основі міжгалузевого балансу використовуються при розробці середньострокових і довгострокових прогнозів. Ці моделі віддзеркалюють міжгалузеві зв’язки і визначають параметри відтворення в більш розгорнутому вигляді, ніж односекторні моделі.

Однією із найпростіших функцій, що використовується в економічному прогнозуванні, є виробнича функція Кобба – Дугласа, що являється втіленням ідей Ж.Б. Сея. У цій моделі обсяг випуску продукції Y визначається наявними запасами факторів виробництва й ефективністю їх використання. Факторами виробництва виступають запаси праці L і капіталу K. Ефективність використання факторів виробництва задається показниками μ при капіталі та 1-μ при праці:

(3.3)

де A коефіцієнт, що виражає вплив масштабів виробництва на випуск продукції.

Даний вид виробничої функції припускає жорстку залежність між ефективністю факторів виробництва, а саме рівність їх одиниці. Це суттєво звужує можливості її застосування в економіці, оскільки припускає ріст обсягів виробництва точно відповідно росту затрат факторів виробництва.

Для подолання цього досить жорсткого обмеження запропонована модифікована виробнича функція Тіненберга, у якій введено поправки, що знімають обмеження відносно нейтральної дії науково-технічного прогресу на економічне зростання:

(3.4)

де α і βкоефіцієнти еластичності обсягу виробництва по капіталу й праці відповідно.

При (α + β) = 1 ця функція перетворюється у виробничу функцію Кобба-Дугласа з усіма її достоїнствами і недоліками.

Якщо (α + β) > 1, то виробнича функція адекватно описує взаємозв’язок чинників і результатів виробництва в умовах економічного прогресу, коли ріст результатів виробництва випереджає збільшення факторів виробництва.

Коли (α + β) < 1, то виробнича функція адекватно описує взаємозв’язок факторів і результатів виробництва в умовах економічного регресу, коли результати виробництва зростають повільніше, ніж фактори виробництва.

Іще одна модифікація виробничої функції Кобба – Дугласа – це виробнича функція А.І. Анчишкіна, у якій вплив науково-технічного прогресу розкладено на дві складові: 1) незалежний науково-технічний прогрес, λ, і науково-технічний прогрес, зв’язаний з характером розподілу валового продукту, ν:

, (3.5)

де λ коефіцієнт, що характеризує приріст результатів виробництва під впливом науково-технічного прогресу;

νкоефіцієнт, який відображує приріст результатів виробництва під впливом залежного від розподілу валового продукту науково-техні­чного прогресу.

Величина (λ + ν) говорить про інтенсивність дії науково-технічного прогресу на економічний ріст.

Розподіл результатів виробництва на споживання і накопичення може здійснюватися двома методами.

Розподільний метод виходить з того, що характер розподілу про­дукту на споживання й накопичення відповідає пропорційний величині внеску живої праці і капіталу в приріст результатів виробництва.

Виробничий метод базується на прямій оцінці внеску кожного окремого виробничого ресурсу в приріст виробленого продукту. Розрахунок показників ефективності чинників виробництва здійснюється на основі обробки даних динамічного ряду. Порівнюючи між собою відносні показники динаміки чинників з коефіцієнтами еластичності і результатами виробництва, можна зробити досить цікавий аналіз росту результатів виробництва за рахунок різних причин.

В основі моделі економічного росту Харрода-Домара лежить системний опис взаємозв’язків в економіці; вона включає в себе як виробничу функцію простого типу, так і рівняння розподілу продукту на виробництво і накопичення. Інвестиції тут виступають як головна пояснююча перемінна величина економічного росту.

В кожній економіці певна частина національного доходу повинна зберігатися з метою відновлення капітальних благ, що зносилися або вийшли із ладу. Однак для економічного росту потрібні й чисті інвестиції. тобто приріст величини основного й оборотного капіталу. Припустимо, що обсяг цього капіталу (назвемо його К) і валового національного продукту (позначимо його Y) зв’язані між собою простою пропорційною залежністю. Скажімо, для виробництва однієї одиниці ВВП треба затратити три одиниці інвестицій. Згадане співвідношення відоме в науці як коефіцієнт капіталомісткості 3:1. Позначимо цей коефіцієнт капіталомісткості через k і, припускаючи, що норма заощаджень s становить фіксовану долю від національного доходу, а чисті інвестиції визначаються рівнем заощаджень, ми можемо сконструювати наступну просту модель економічного росту.

  1. Заощадження S є фіксованою частиною національного доходу Y країни, звідки:

S = sY, (3.6)

де s – норма заощаджень.

  1. Інвестиції I дорівнюють змінам у обсязі капіталу, що використовується ΔK, звідки:

I = ΔK. (3.7)

  1. Обсяг основного капіталу K зв’язаний з національним доходом Y через коефіцієнт капіталомісткості k:

K = kY. (3.8)

  1. Оскільки національні заощадження S повинні дорівнювати су­купним інвестиціям I, можна записати:

S = I. (3.9)

Із рівняння (3.6) видно, що S = sY, а із рівнянь (3.8) і (3.9) маємо:

I = K = kY.

  1. Звідси рівняння (3.9) можна переписати таким чином:

S = sY = kY = K = I, (3.10)

або sY = kY. (3.11)

Розділивши обидві частини рівняння (3.11) на kY, отримаємо:

ΔY = s/k. (3.12)

Слід відмітити, що ліва частини виразу (3.12) становить собою темпи росту ВВП, а права частина – відношення норми заощадження до коефіцієнта капіталомісткості. Це означає, що темпи росту ВВП визначаються одночасно нормою заощадження і коефіцієнтом капіталомісткості. Чим більше в економіці заощаджень, а стало бути, інвестицій, тим більше ріст ВВП. В той же час ВВП знаходиться в протилежній залежності від коефіцієнта капіталомісткості.

Економічний зміст рівняння (3.12 дуже простий. Щоб забезпечити ріст економіки, потрібно заощаджувати і інвестувати певну долю ВВП, і чим більше, тим швидше зростання.

Фінансове програмування – це метод фінансового планування, підґрунтям якого є програмно-цільовий підхід.

Фінансове програмування використовується в розвинених країнах світу з 60-х років. Суть його полягає в розробці п’ятирічних “ковзних” планів видатків, які щорічно коригуються на основі очікуваного виконання плану поточного року. Показники плану при цьому пересуваються “ковзають” по п’ятирічній шкалі на один рік вперед по відношенню до звітного періоду. Якщо показники попереднього періоду недовиконані, то показники наступного збільшуються на величину недовиконання. Показники першого наступного року є директивними, а наступних чотирьох років орієнтовними.

^

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ





  1. У чому полягають проблеми розробки бюджетної політики і її зміст? В якому документі формулюється бюджетна політика України на поточний рік?

  2. Що таке бюджетний процес? Охарактеризуйте основні стадії бюджетного процесу.

  3. Хто розробляє проект державного бюджету? На яких матеріалах ґрунтується розробка проекту державного бюджету?

  4. Охарактеризуйте зміст процедури розгляду й затвердження бюджету.

  5. Які органи керують виконанням державного бюджету?

  6. Дайте характеристику структури доходів зведеного бюджету України за останні три роки.

  7. Як змінювалась структура видатків державного бюджету за останні три роки?

  8. Які методи фінансового планування Ви знаєте?

  9. Яку роль відіграє фінансове прогнозування і програмування?

10. За якими методами здійснюється обґрунтування державного бюджету?




залишити коментар
Сторінка11/40
Дата конвертації03.10.2011
Розмір3,26 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   40
хорошо
  1
отлично
  3
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх