Програма фахових вступних випробувань для вступників за напрямом “психологія для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “ icon

Програма фахових вступних випробувань для вступників за напрямом “психологія для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “


1 чел. помогло.
Схожі
Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»...
Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра на...
Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра на...
Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр...
Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра на...
Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра на...
Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра на...
Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр зі...
Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст зі...
Програма фахових вступних випробувань для проведення вступних випробувань при вступі на навчання...
Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “...
Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7
повернутися в початок
Тема 1. Предмет, методи і завдання психології конфлікту

Виникнення і розвиток психології конфлікту як наукової дисципліни. Об’єкт і предмет психології конфлікту. Методи психології конфлікту. Місце психології конфлікту в системі психологічних дисциплін. Завдання психології конфлікту.


^ Тема 2. Природа і причини конфліктів

Конфліктогенна ситуація і конфлікт. Теорії конфлікту в психології. Конфлікт: добро чи зло? Спір і суперечка. Конфлікт і агресія. Конфлікт як процес. Причини конфліктів. Риси та індивідуальні особливості особистості. Пастка відповідальності як причина конфліктів. Вікові особливості особистості і причини конфліктів.


^ Тема 3. Типологія конфліктів

Конфлікти: конструктивні і деструктивні, емоційні і ділові, глобальні і локальні, гострі і хронічні, короткочасні і тривалі, антагоністичні та неантагоністичні.

Внутрішньоособистісний конфлікт.

Міжособистісні конфлікти.

Конфлікт взаємин. Інформаційний конфлікт. Конфлікт цінностей. Конфлікт інтересів. Конфлікт структурний. Вік особистості як основа для класифікації конфліктів.


^ Тема 4. Структура, розвиток, аналіз конфлікту

Структура конфлікту: проблема, сторони, позиції. Конфлікт як процес. Розвиток конфлікту на рівні емоцій. Розгортання суперечки у відкрите протистояння. Аналіз конфлікту. Карта конфлікту. Конфліктологічна експертиза.


^ Тема 5. Стилі і стратегії поведінки особистості в конфлікті

Сітка стилів поведінки особистості в конфлікті К. Томаса та Кілмена. Аналіз позитивних і негативних сторін цих стилів. Взаємодія партнерів в конфлікті з різними комбінаціями стилів поведінки в конфлікті та проблема розв’язання (або ескалації конфлікту). Визначення стилів поведінки особистості в конфлікті.


^ Тема 6. Процедури примирення

Розгортання та розв’язання конфлікту. Підходи та моделі розв’язання конфліктів в психології. Фасилітація. Переговори. Посередництво. Експертна порада. Консультування. Арбітраж. Суд. Роль психолога в процедурах примирення.


^ Тема 7. Переговори

Основні підходи і концепції переговорів. Підготовка до переговорів. Роль психолога в підготовці переговорів. Протистояння емоційному тиску партнера в переговорах. Етапи переговорів. Принципи позиційних і принципових переговорів. Підписання угоди.


^ Тема 8. Посередництво у розв’язанні конфліктів

Коли виникає необхідність у посередництві в розв’язанні конфліктів? Моделі посередництва. Посередницька служба і психологія конфлікту. Вимоги до особистості посередника. Процедура посередництва: етапи, правила. Своєрідність посередництва в різних сферах життя: міжнародні конфлікти, трудові спори, сімейні конфлікти тощо.


^ Тема 9. Фасилітація, експертна порада

Процедура фасилітації як процедури примирення. Вимоги до особистості фасилітатора. Правила фасилітації. Своєрідність експертної поради як процедури допомоги у розв’язанні конфліктів. Психолог як експерт. Група як експерт. Прийняття рішення в групі: методики активізації мислення експертів.


^ Тема 10. Внутрішній конфлікт

Природа та причини внутрішніх конфліктів. Мотиваційний конфлікт та його різновиди. Психологічний захист як показник наявності внутрішнього конфлікту та його прояв. Копінг-стратегії в процесі подолання особою труднощів.


^ Тема 11. Психокорекція конфліктної поведінки

Конфліктність – риса особистості чи реакція на ситуацію. Вікові особливості конфліктної поведінки. Корекція конфліктної поведінки: ефективність різноманітних технік. Соціально-психологічний тренінг – «школа» вмінь і навичок розв’язання конфліктів. Конфліктологічна експертиза: проблеми і перспективи.


Перелік рекомендованих підручників, методичних та дидактичних матеріалів

Базова література

1.Гришина Н. В. Психология конфликта. – М., 2000. – 425 с.

2.Ложкін Г. В., Пов’якель Н. І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика: Навчальний посібник. – К.: Професіонал, 2007. – 416 с.

3.Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. – СПб.: Питер, 2001. – 395 с.


Допоміжна література

1.Альтернативні підходи до розв’язання конфліктів: теорія і практика застосування / Укладачі: Н. Гайдук, І. Сенюта,О. Бік, Х. Герешко. – Львів: ПАІС, 2007. –206 с.

2.Гірник А. М. Управління конфліктом (соціально-психологічний аспект). – Світ безпеки. – 1996. – № 9. – С. 27-44.

3.Гірник А. М. Як досягти успіху у переговорах? – Хмельницький, 1992. – 125 с.

4.Гірник А., Бодро А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження. – К., 2003. – 236 с.

5.Глушакова Т. И. Переговоры: эффективное «ты-я-взаимодействие». – М., 1991. – 251 с.

6.Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического консультирования. Проблемный подход. – К., 1995. – 340 с.

7.Грабовська С., Равчина Т. Конфлікти без насильства. Посібник. – Львів, 2003. – 276 с.

8.Коммуникативная компетентность руководителя: Методические рекомендации / сост. А. Н. Гирнык, Н. П. Тименко, В. В. Савченко, И. И. Авдеева. – Севастополь, 1994. – 115 с.

9.Конфліктологічна експертиза: теорія і методика. – К., 1999. – 100 с.

10.Добровский П. Переговоры творческие и взаимовыгодные. – ЭКО, 1991. – № 1. – С. 183-188.

11.Каррас Ч. Искусство ведения переговоров. – М., 1997. – 324 с.

12.Корнелиус Х., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. – М., 1992. – 245 с.

13.Кэгел С., Келли К. Анатомия медиации. – Семинар по разрешению конфликтов «Практическая медиация». – Донецк, 1998. – С. 24-28.

14.Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта:Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 256 с.

15.Мастенбрук В. Переговоры. – Калуга, 1993. – 227 с.

16.Ниренберг Дж. Маэстро переговоров: Деловой бестселлер. – Минск, 1996. – 310 с.

17.Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. 4-е изд. – Спб.: Питер, 2000. – 522 с.

18.Пірен М. Основи конфліктології. – К., 1998. – 238с.

19.Примуш М. В. Конфліктологія: Навчальний посібник. – К. Професіонал, 2006. – 288 с.

20.Психология конфликта / Сост. и общ ред. Н.В. Гришиной . – Спб.: Питер, 2001. – 448 с.

21.Соснин В. А. Урегулирование и разрешение конфликтов: проблема посредничества в прикладной исследовательской практике Запада. – Психологический журнал. – 1994. – Т. 15. – № 5. – С. 130-141.

22.Фишер Р., Браун С. Путь к совместному успеху. – Спб.: Питер, 1997. – 379 с.

23.Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам. – М.: Мысль, 1996. – 375 с.

24.Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. – М.: Мысль, 1990. – 217 с.

25.Цепцов В. А. Переговоры: психология, воздействие, практика. – М.: Знание, 1996. – 398с.

26.Юри У. Преодолевая «нет» или Переговоры с трудными детьми. – М.: Мысль, 1993. – 214с.

27.Psychologia: Podrecznik akademicki / Red. nauk. J. Strelau, D. Dolinski. \ – Gdansk: GWP, 2008. – T 1. – 963 p.


10. Інформаційні ресурси

1.www. Psychlit

2.www.Psychinfo


Контрольні питання з курсу

1.Предмет, методи і завдання психології конфлікту.

2.Місце психології конфлікту в системі психологічних дисциплін.

3.Конфліктогенна ситуація і конфлікт.

4.Конфлікт як процес.

5.Конфлікт і агресія.

6.Правила фасилітації.

7.Агресія як нанесення шкоди іншому.

8.Аутоагресія в конфлікті.

9.Типологія конфліктів.

10.Конструктивні і деструктивні конфлікти.

11.Мотиваційний конфлікт.

12.Внутрішній конфлікт: причини, протікання, корекція.

13.Природа внутрішнього конфлікту за К. Хорні.

14.Психологічні причини конфліктів.

15.Структура конфлікту.

16.Розвиток конфлікту на рівні емоцій.

17.Карта конфлікту.

18.Конфліктологічна експертиза.

19.Стилі поведінки особистості в конфлікті.

20.Вплив темпераменту на особливості поведінки людини в конфлікті.

21.Процедури примирення.

22.Підходи та моделі розв’язання конфлікту в психології.

23.Основні концепції переговорів.

24.Психологічна підготовка до переговорів.

25.Психологічне забезпечення ходу переговорів.

26.Протистояння емоційному тиску в переговорах.

27.Роль психолога в підготовці і проведенні переговорів.

28.Посередництво у розв’язанні конфліктів.

29.Посередницька служба і психологія конфлікту.

30.Процедура посередництва.

31.Вимоги до посередника.

32.Своєрідність фасилітації як процедури примирення.

33.Вимоги до фасилітатора.

34.Процедура фасилітації.

35.Процедура експертної поради.

36.Вимоги до експертів, що дають допомогу у розв’язанні конфліктів.

37.Вікові особливості конфліктної поведінки.

38.Корекція конфліктної поведінки.

39.Застосування тренінгів в психокорекції конфліктної поведінки.

40.Конфліктологічна експертиза: проблеми і перспективи.

41.Ігрові способи корекції конфліктів: межі застосування, чинники ефективності.


^ 10 ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ


Програма навчальної дисципліни


Змістовий модуль 1.

Тема 1. Педагогічна психологія як наука

1.Предмет та проблемии педагогічної психології. Основні категоріх педагогічної психології

2.Основні історичні етапи розвитку педагогічної психології як науки

3.Методи педагогічної психології


Визначення предмету педагогічної психології як науки за В. Крутецьким, М. Заброцьким, В. Казанською. Педагогічна психологія – наука, що вивчає зміни особистості у процесі і результаті навчання і виховання (В. Казанська).

Основні проблеми педагогічної психології – індивідуалізація навчання, психолого-педагогічна діагностика, навчання у сензитивні періоди розвитку, співвідношення навчання, виховання і розвитку особистості учня.

Зв’язок педагогічної психології з іншими науками (філософією, психологією та педагогікою зокрема) та галузями психології (віковою, соціальною, експериментальною психологією, психологією особистості, психологією творчості, психологією спорту, сімейною психоогією, психодіагностикою).

Основні категорії педагогічної психології – навчання, виховання, розвиток особистості – та промлема їхнього пріоритетного співвідношення.

Основні історичні етапи розвитку педагогічної психології як науки: загальнодидактичний період (Ян Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Песталоцці, Гербарт, Ушинський, Каптєрєв), експериментальний період (Л. Виготський, Біне, Кеттел, Піаже), період теорій навчання (Скіннер, Ланда, Махмутов і Оконь, Ельконін і Давидов), дискусійно-пошуковий період ХХІ століття.

Методи педагогічної психології: загальнопсихологічні (спостереження, експеримент, додатковіі методи) та специфічні (формуючий експеримент, апробація, впровадженння).


Тема 2. Психологія навчання

1.Концепція психолого-педагогічної технології сучасного уроку

2.Теоретичні критерії технології уроку – компетентність

3.Формуючі критерії – методики навчання, мотивація, індивідуальні особливості научіння

4.Результативні критерії – ключові компетенції

5.Психологічний аналіз уроку


Ситуаційнна та особистісна парадигма навчання. Концепція психолого-педагогічної технології сучасного уроку: теоретичні критерії – формуючі (засоби формування та розвитку) – результативні.

Теоретичні критерії технології уроку – компетентність (життєва, психологічна, комунікативна, інтелектуальна, професійна, учнівська / студентська). Формуючі критерії: методики навчання, мотивація, індивідуальні особливості научіння. Основні концепції навчання: концепція випереджуючого розвитку, концепція проблемного навчання, конценція “від абстракттного до конкретного”, концепція “від практики до теорії”. Основні методики навчання: програмоване навчання, проблемне навчання, розвиваюче навчання, евристичне навчання, научіння шляхом відкриттів, експеріентне навчання, інтнактивне навчання.

Мотивація навчання: мотиваційнні теорії (теорія самоактуаліззації А. Маслоу, реверсивна теорія М. Аптера, теорія самоефективності А. Бандури, теорія управління МакГрегора), мотиваційні тенденції та мотиваційні джерела, коучінг-стратегії мотивування.

Складові індивідуального стилю научіння: інформаційні, особистісні, пізнавальні. Інфорамаційні: оптимальний час опрацювання інформації, об’єм інформації, що опрацьовується інтенсивно або екстенсивно, можливість практичного застосування та перевірки отриманої інформації. Особистісні: рівень здібностей, рівень научуваності, особливості глобальних рис характеру, спрямованість особистості, наявність пізнавального інтересу. Пізнавальні: рівень розвитку мислительних операцій, тип мислення та особливості умовисновків. Характеристики продуктивності мислення. Пізнавальні стилі: когніттивіні, інтелектуальні, епістемологічні. Психологічні особливості розуміння (“зрозумілості”) інформації.

Рівні навчання та типи учнів за стилями научіння.

Поняття індивідуального підходу у навчанні.

Результативні критерії: ключові компетенції – цінннісно-смислова, загальнокультурна, навчально-пізнавальна, інформаційна, комунікативна, соціально-трудова, особистісного самовдосконалення.

Китерії оцінювання рівня навчальної діяльності учнів за результатами уроку (курсу) як психолого-педагогічної технології: рівень знань, рівень смостійності виконання завдання, рівень творчості виконання завдання, систематичність виконання завдань, перспективність набуттих знань та умінь.

Психологічний анліз уроку. Мета психологічного аналізу уроку – прийняття вчителем рішення щодо критеріїв ефективності та засобів оптимізації навчальної діяльності. Критерії психологічного аналізу уроку: реалізація вчителем навчальних цілей уроку, реалізація вчителем принципів розвиваючого навчання та виховних цілей уроку, рівень педагогічної рефлексії вчителя, рівнь пізнавально-комунікативної активності учня.

Етапи психологічного аналізу уроку: перспективний, актуальний, ретроспективний.

Завдання перспективного психологічного аналізу уроку: 1) визначення навчальних та виховних цілей уроку, 2) компетенцій, що передбачається сфомувати в учнів, 3) методик навчання, за допомогою яких можливе формувння компетенцій, 4) складові індивідуального стилю научіння, які передбачається актуалізувати в учнів, 5) способи мотивування учнів до вияву пізнавальної активності, 6) добір пактичних завдань, за допомогою яких можливе застосувння теоретичних знань на практиці, 7) визначення локусу контролю та критеріїв оцінювання знань та умінь учнів.

Завдання актуального психологічного аналізу уроку: 1) рівень научуваності учнів, 2) оптимальність мотивування учнів, 3) співвідношення темпу та якості виконання завдань учнями, 4) рівень складності виконуваних учнями завдань, 5) необхідність роз’яснень, 6) локус запитань учнів: репродуктивний (потреба у повторенні інформації), продуктивний (потреба в уточненні способів виконання завдання), творчий (портеба у формуванні компетентності), 7) тип роботи учнів у групі: індивідуалістичний, прагматичний, колективний.

Завдання ретроспективного психологічного аналізу уроку: 1) рівень сформованості компетенції в учнів (рівень впізнавання інформації, рівень вільного відтворення інформації, рівень уміння застосовувати знання на практиці за наявності скерування, рівень уміння застосовувати знання на практиці за аналогією, рівень здатності пояснити логіку нового знання, рівень здатності структурувати нову інформацію по-своєму та пояснити її зв’язок з рніше засвоєною інформацією), 2) рівень та адекватність застосовних мотиваційних стратегій, 3) конструктивність взаємодії учнів у групі з точки зору ефективності навчання та соціальної зрілості, 4) ефективність педагогічного спілкування вчителя з учнями, 5) інформативність критеріїв оцінювання, 6) напрямки оптимізації навчальної діяльності (методологічні, методичні, оцінкові), 7) напрямки самовдосконалення вчителя (особистісний та професійний саморозвиток).


Тема 3. Психологія виховання

1.Проблеми, принципи, цілі виховання

2.Моделі, стилі виховання

3.Методи й ефекти виховання

4.Девіантна та адиктивна поведінка учнів

5.Особливості педагогічного спілкування


Виховання як психолого-педагогічний супровід соціалізації особистості. Методологічні (моделі, стилі, ефекти) й методичні (методи, прийоми, засоби) принципи виховання.

Проблеми виховання: формування спрямованость особистості та особистісних нвоутворень, проблема механізмів засвоєння моральних норм, вплив структури дитячих та юнацьких груп на формування особистості учня. Цілі виховання: критерії вихованості та виховуваності учня на навчальної групи. Рівні морального виховання. Особливості виховання характеру й довільності. Моделі виховання: ідеалістична, реалістична, прагматична, антропоцентрична, соцієтарна, гуманістична, технократична. Класифікації типів виховання: історичні типи вихованя (природнє та цивілізаційне), соціокультурні ттипи виховання – спартанське й афінське, лицарське, схимницьке, джентельменське, колективістичне й індивідуальстичне, чоловіче й жіноче. Стилі виховання (демократичне, авторитарне, ліберальне). Методи виховання: методи виховання свідомого ставлення до діяльності, методи виховання послідовності та бажаності поведінки в процесі діяльності, методи виховання ставлення до результату діяльності. Методи самовиховання: самопізнання, самостиимульвання, самовладання. Прийоми самовиховання самозобов’язання, самопереконання, самонавіювання, самотренування, самопримус. Засоби самовиховання: рефлексування, самоспостереження, самоорганізування, самопроектування. Ефекти виховання та самовиховання внаслідок соціальзації та персоналізації особистості.

Девіантна та адиктивна поведінка учнів. Поняття девіантної та делінквентної поведінки. Природні та соціокультурні дизпозиції девіантої поведінки. Причини девіантної поведінки: конформність, нездантість прогнозувати наслідки вчинків, нестійкість духовних потреб. Характеристики агресивної та егресивної поведінки. Поняття адиктивної поведінки. Соціальні, психологічні та біологічні фактори трансформації адиктивної поведінки у залежну поведінку. Соціальні – мода, ступінь відповідальності, вплив групи підлітків; психологічні – тип акцентуації характеру, привабливість нових відчуттів та перреживань, домінування гедоністичної установки, низький рівень соціальних інересів, прагнення самоствердитись, слабкість “Я”; біологічні – ступінь толерантності до дії алкоголю чи психофармакологічних речовин, обтяжена спадковість, зронічні хворроби, органічні ураження кори головного мозку. Функції залежної поведінки: пізнавальна, гедоністична, психотерапевтична, компенсаторна, стимуляційна, адаптаційна, анестетична.

Напрямки профілактики залежної поведінки у підлідків: формування установки ментального здоров’я, формування стратегічної мотиваації, заохочення просоціальної активності, інформування щодо причин та наслідків адикцій.

Специфіка педагогічного спілкування. Функції спілкування. Види спілкування та стилі педагогічного спілкування. Поняття суб’єкта утрудненого спілкування та бар’єри педагогічного спілкування. Механізми соціальної перцепції. Поняття педагогічного спілкування. Методи активної інтеракції.


Тема 4. Розвиток та саморозвиток особистості

1.Зрілість як критерій розвитку та саморозвитку особистості

2.Психологічні теорії розвитку особистості в контексті психології виховання (Е.Еріксон, К. Юнг, Д. Левінсон)

3.Саморозвиток особистості

4.Критерії саморозвитку суб’єктів навчання – вчителя та учня

5.Методики самоорганізування (самопроектування) особистості


Зрілість як критерій розвитку та саморозвитку особистості. Основні напрямки розвитку та саморозвитку: фізичний, психологічний (вольовий, естетичний, інтелектуальний), соціальний, професійний. Види зрілості – фізіологічна, психологічна, соціальна, професійна, особистісна, духовна.

Психологічні теорії розвитку особистості: теорія ідентичності Е. Еріксона (характеристика розвитку особистості за критерієм продуктивності життєвої стратегії в основні вікові періоди), теорія індивідуації К. Юнга (характеристика розвитку особистості за критерієм досягнення зрілості особистості внаслідок психологічної трансформації), теорія життєвий цілей Д. Левінсона (характеристика розвитку особистості за критерієм особливостей реалізації основних життжвих цілей чоловіками та жінками).

Поняття саморозвитку особистості. Рівні саморозвитку: когерентність (рівень дій), компетентність (рівень думок), самоефективність (рівень почуттів). Поняття самодетермінації.

Становлення зрілої людини у контексті західної та східної культур (кризи розвитку особистості, перетворення, конструктиивний шлях розвитку, завдання на шляху розвитку, перешкоди зростанню, роль вчителя, концепція пророди ідеальної людини).

Критерії саморозвитку суб’єктів навчання – вчителя та учня.

Особистісна та професійна зрілість вчителя. Риси особистісної зрілості: синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрація, життєва філософія. Формування професійної компетентності вчителя: здібності, мотивація, компетенції, професійна компетентність.

Фасцинативні здібності: креативність, афіліативне прагнення, мотивація досягнення успіху, вміння пояснювати поняття). Мотивація: самоорганізування, оптимальне мотивування учнів. Компетенції: особистісна зрілість (здатність до самореалізації та долання кризових ситуацій) та навчально-інформаційна компетенція (уміння організовувати системність засвоєння учнями знань з предмету). Професійна компетентність (уміння самонавчання (самомотивування, визначення конструктів систематизації інформації, визначення цілей навчання), знання індивідуальної техніки роботи, уміння визначати локус контролю (оцінювання) знань учнів, уміння добирати відповідні меті уроку методи пояснення, знання індивідуальних особливостей научіння учнів, уміння актуалізувати знання та формувати компетенції в учнів).

Соціальна та учнівська / студентська зрілість. Характеристики соціальної зрілості: відповідальність, толерантність, саморозвиток, позитивне мислення та позитивне ставлення до світу. Складові учнівської зрілості: уміння вчитись самостійно, відкритість розуміння, професійна ініціативність.

Критерії самодосконалення учнів: прагення успіху, сподівання на успіх, оцінювання ймовірності влаасного впдиву на ситуацію, еталони порівння досягнутого результату. Методики самоорганізування (самопроектування): “Значущість / терміновість”(визначення пріоритетів), “Коучігнові стратегії” (визначення умов ефективності), “Позитивне планування” (визначення ресурсів), “Три лідери” (визначення неохідних компетенцій), “Три стільця Діснея” (можливість творчого підходу).


Тема 5. Психолого-педагогічна характеристика учня/студента та навчальної групи

1.Психолого-педагогічна характеристика учня

2.Психолого-педагогічна характеристика вчителя

Мета психолого-педагогічної характеристики учня/студента – визначення його психологічних особливостей у контексті навчальної діяльності та надання рекомендацій щодо оптимізації стилю научіння та ефективних методів гармонійного розвитку особистості.

Критерії психолого-педагогічної характеристики старшокласника (студента) – психологічна, соціальна, особистісна, учніська/студентська зрілість. Структура психолого-педагогічної характеристики на учня (студента): 1) пізнавальна сфера (особливості сформованості й вияву пізнавальних психічних процесів), 2) особистісна сфера (особливості характеру, самооцінки, мотивації, цінностей, емоційно-вольової сфери), 3) міжособистісна сфера (особливості спілкування, рівень конфліктності, асертивності, товариськості), 4) особливості навчання, що пов’язані з особистісними, пізнавальними й інтеракційними властивостями учня (студента), 5) психолого-педагогічні рекомендації щодо соціально-психологічних умов ефективного навчання, методів виховання та самовиховання, гармонійності розвитку та напрямків і методик саморозвитку учня/студента.

Мета психолого-педагогічної характеристики навчальної групи –визначення характеру впливу особливостей інтеракції членів навчальної групи на рівень ефективності їхнього навчання.

Критерії психолого-педагогічної характеристики навчальної групи – солідарність, конструктивність інтеракції, прийняття членами групи своєї ролі у групі, незалежність окремих членів від групи в цілому. Структура психолого-педагогічної характеристики на навчальну групу: 1) особливості складу гупи, 2) рівень згуртованості (рівень взаємодовіри і солідарності, розшарування на угруповання, рівень конфліктності), 3) ефективність застосування старостою та/або іншими лідерами групи стилів керівництва, 4) спрямованість групи (спільні цінності у групі, рівень виховуваності, громадська активність, можливість реалізації у групі інтересів кожного з її членів, вплив психологічного клімату групи на навчання учнів (студентів)), 5) особливості прийняття групових рішень (ефект поляризації, рівень конформізму, визнання наявності конфліктів у групі та способи їх роз’язання, наявність мобінгу), 6) рекомендації щодо оптимального розвитку групи (формування командного духу, тренінг розв’язання конфліктів, тренінг толерантності тощо).


^ Перелік рекомендованих підручників, методичних та дидактичних матеріалів

Базові навчальні посібники

1.Власова О. І. Педагогічна психологія: Навч. пос. – К.: Либідь, 2005

2.Зимняя И. А. Педагогическая психология. – М.: Логос, 2000

Основна література

1.Бочелюк В. Й., Зарицька В. В. Педагогічна психологія. – К.: Центр навчальної літератури, 2006

2.Драйден Г., Вос Д. Революція в навчанні / Переклад з англ. М. Олійник. – Львів: Літопис, 2005

3.Занюк С. С. Психологія мотивації. – К.: Либідь, 2002

4.Лефрансуа Ги. Прикладная педагогическая психология. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2005

5.Мицельський Яцек. Буквар для батьків / Пер. з пол. Г. Теодорович. – Львів, Свічадо, 1998

6.Психологічний довідник вчителя: в 4 книгах / Упоряд.: В. Андрієвська / За заг. ред. С. Д. Максименка. – К.: Главник, 2005

7. Психологічний супровід школярів / Упорядник Т. Гончаренко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005

8.Роджерс К., Фрейберг Д. Свобода учиться. – М.: Смысл, 2004

9.Савчин М. Соціальна педагогічна психологія. – Дрогобич, “ВІДРОДЖЕННЯ”, 1998

10. Семіченко В. А. Психологія педагогічної діяльності. – К.: Вища шк., 2004

11.Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: Практическое пособие / Пер. с нем.; В 4 томах. – М.: Генезис, 1999

12. Фуллан Майкл. Сили змін: Вимірювання глибини освіттніх рреформ. – Львів, 2000


^ 14. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1.http://azps.ru/articles/pers/pers10.html.

2.http://institut.smysl.ru/article/16.php.

3.www.yspu.uar.ru:810/vestnik/pedagogicheskiy/.

4. www.flogiston.ru//libraru


Контрольні питання з курсу

Теоретичні питання

1.Предмет педагогічної психології

2.Основні категорії педагогічної психології

3.Проблема співвідношення навчання, виховання і розвитку у педагогічній психології

4.Зв’язок педагогічної психології з іншими науками

5.Зв’язок педагогічної психології з іншими галузями психології

6.Основні історичні етапи розвитку педагогічної психології як науки

7.Методи педагогічної психології

8.Концепція психолого-педагогічної технології сучасного уроку

9.Теоретичні критерії технології уроку – компетентність (види компетентності)

10.Формуючі критерії технології уроку: методики навчання

11.Формуючі критерії технології уроку: мотивація

12. Формуючі критерії технології уроку: індивідуальні особливості научіння

13.Характеристика пізнавальних стилів

14.Рівні навчання за Робертом Ділтсом

15.Результативні критерії: ключові компетенції.

16.Завдання перспективного психологічного аналізу уроку

17.Завдання актуального психологічного аналізу уроку

18.Завдання ретроспективного психологічного аналізу уроку

19.Принципи та цілі виховання

20.Методи виховаання

21.Ефекти виховання та самовиховання

22.Девіантна та адиктивна поведінка учнів

23.Адиктивна поведінка учнів

24.Особливості педагогічного спілкування

25.Зрілість як критерій розвитку та саморозвитку особист

26.Рівні саморозвитку особистості

27.Особистісна зрілість вчителя

28.Професійна зрілість вчителя

29.Характеристика фасцинативних здібностей

30.Соціальна зрілість учня/студента

31.Складові учнівської / студентської зрілості

32.Критерії самодосконалення учнів

33. Методики самоорганізування

34. Критерії психолого-педагогічної характеристики старшокласника (студента)

35.Критерії психолого-педагогічної характеристики навчальної групи


^ 11 ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ


Програма навчальної дисципліни


Змістовий модуль 1. Загальні питання вікової психології

Тема 1. Вікова психологія як практична галузь знань

Місце вікової психології в системі психологічних знань. Зв’язок вікової психології з загальною, експериментальною, диференційною, генезисною, порівняльною, педагогічною, медичною, соціальною психологією, психологією аномального розвитку, психологією спорту, творчості, особистості, релігій, психолінгвістикою та психодіагностикою.

Об’єкт вікової психології, його специфіка. Предмет вікової психології. Поняття про вік: біологічний, соціальний, психологічний. Структура і динаміка віку. Центральні та часткові психологічні новоутворення віку. Центральна і бічна лінії розвитку. Соціальна ситуація розвитку. Революційні, еволюційні та ситуативні зміни психіки. Поняття про когорту.

Розділи вікової психології: дитяча психологія, підлітково-юнацька психологія, психологія дорослості, психологія людей похилого віку.

Основні теоретичні проблеми та практичні завдання вікової психології. Практичне значення вікової психології.


^ Тема 2. Історія становлення вікової психології

Історичні витоки вікової психології. Роль античних мислителів у становленні генезисного підходу до психіки людини (Аристотель, Хрисипп, Зенон, Діоген).

Ідеї вікової мінливості психіки у працях чеських (Я. А. Коменський), французьких (Ж.-Ж. Руссо, К. А. Гельвецій), англійських (Дж. Локк), російських (В. М. Татіщев, О. М. Радищев), німецьких (Тідеман) та українських (І. Гізель, Г. Кониський) вчених ХVІІ – ХVІІІ ст. Поява перших щоденників-спостережень.

Зародження нової галузі – вікової психології у ХІХ ст. Роль біогенетичного закону Е. Геккеля, праць К. Ушинського „Людина як предмет виховання” та В. Прейєра „Душа дитини” у становленні вікової психології. Педологія, її основні принципи та роль у становленні вікової психології.

Завершення формування вікової психології у ХХ ст. Внесок В. Штерна, К. Гроса, К. Левіна, Е. Шпрангера, Ш. Бюлер, З. Фройда, А. Біне, А. Валлона, Ж. Піаже, Л. Кольберга, П. Блонського, Л. Виготського, Б. Ананьєва, О. Запорожця, П. Гальперіна, Д. Ельконіна, Г. Люблінської, Л. Обухової, Ст. Холла, Дж. Болдуїна, А. Гезелла, А. Бандури, Е. Еріксона, Д. Левінсона, Р. Гулда у становлення вікової психології як науки. Розвиток вікової психології в Україні (І. Сікорський, М. Ланге, В. Зеньковський, С. Балей, Г. Костюк, С. Максименко).


^ Тема 3. Особливості психологічного обстеження осіб різного віку

Організаційні методи вікової психології (методи поздовжніх та поперечних зрізів, комбінований метод). Труднощі у проведенні психологічних обстежень з особами різного віку та шляхи їхнього подолання.

Особливості проведення спостереження за особами різного віку. Вікові обмеження у застосуванні експерименту. Специфіка опитування дітей, підлітків, юнацтва, дорослих та людей похилого віку. Аналіз процесу та продуктів діяльності людей різного віку. Тестування у віковій психології.


^ Тема 4. Онтогенез психіки людини: основні поняття

Ключові питання онтогенезу психіки людини. Умови психічного розвитку: внутрішні та зовнішні. Чинники психічного розвитку: біологічні та соціальні; нормативні вікові, нормативні історичні та ненормативні. Характер психічного розвитку: неперервний та стрибкоподібний. Природа людини як суб’єкта розвитку: людина як організм та людина як механізм.

Теорії онтогенезу психіки людини. Біологічні теорії: рекапітуляції (Е. Геккель, С. Холл), дозрівання (А. Гезелл), етологічна (К. Лоренц, К. Фріш). Біхевіоральні теорії: оперантного научіння (Б. Скіннер), соціального научіння (Дж. Роттер), соціально-когнітивна (А. Бандура). Когнітивні теорії: генетичної епістемології (Ж. Піаже), інформаційного підходу (Дж. Брунер), культурно-історичного розвитку психіки (Л. Виготський, Д. Ельконін). Психоаналітичні теорії: психосексуальна (З. Фройд), психосоціальна (Е. Еріксон). Гуманістична теорія (А. Маслоу, К. Роджерс). Екологічна теорія (У. Бронфенбреннер).

Показники когнітивної та психосоціальної сфери психічного розвитку (за Г. Крайг). Показники пізнавальної сфери, системи особистих відносин і оволодіння системою практичних та розумових дій (за Г. Люблінською).

Головні тенденції та закономірності онтогенезу психіки людини. Поняття про сенситивні періоди та вікові кризи.


^ Тема 5. Вікова періодизація життєвого шляху людини

Підходи до вікової періодизації психічного розвитку людини: процесуальний і критеріальний.

Періодизація на основі суттєвих особливостей процесу розвитку (Л. Виготський).

Періодизація за зовнішніми критеріями (Ст. Холл, В. Штерн, Р. Заззо, П. Блонський). Періодизація за внутрішніми критеріями: одним (Ж. Піаже, З. Фройд, Е. Еріксон), двома (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), трьома (Л. Фрідман, І. Кулагіна). Стадії когнітивного розвитку (Ж. Піаже), психосексуального (З. Фройд), психосоціального (Е. Еріксон). Періодизація за зовнішніми та внутрішніми критеріями (Л. Хоффман та ін., Г. Крайг).


^ Змістовий модуль 2. Психологія дитинства

Тема 6. Психофізіологічний розвиток дитини у пренатальному періоді та в періоді новонародженого (0–1 місяць)

Психофізіологічний розвиток дитини у пренатальному періоді та вплив на неї зовнішнього середовища. Досліди П. Хеппера і Рене Ван де Карра.

Криза новонародженого. Період пристосування дитини до нових умов життя. Фізичні стани новонародженого. Сон та його особливості. Поліфазність і парадоксальність сну. Періоди сну.

Вроджені механізми психічного розвитку. Безумовні рефлекси новонародженого. Вроджені перцептивні механізми і програми моторного розвитку. Єдність сенсорних модальностей. Гіпотеза В. М. Аллахвердова про паралельність сенсорно-перцептивного і моторного розвитку.

Розвиток чуттєвого пізнання та емоційної сфери на першому місяці життя. Соціальна посмішка. Комплекс пожвавлення як центральне психологічне новоутворення новонародженого.

Довільна поведінка новонароджених і встановлення стосунків з батьками. Навчання і звикання (габітуація). Перші форми саморегуляції. Явище бондінгу.


^ Тема 7. Психологія немовлят (1 місяць–2 роки)

Розвиток сенсомоторики. Зорові й слухові відчуття та сприймання. Рухова активність немовляти. Рухова та образна пам’ять. Розвиток уяви. Символічна репрезентація. Розсіяна та фіксована увага немовляти.

Сенсомоторна стадія розвитку мислення. Циркулярні реакції. Розуміння постійності об’єктів.

Етапи розвитку мовлення: домовленнєвий етап і етап активного мовлення. Холофрази. Ситуативне (автономне) мовлення. Тенденції розвитку мовлення. Умови раннього мовленнєвого розвитку.

Етапи емоційного розвитку немовлят. Перші почуття. Емпатія. Вікові особливості емоцій. Емоційне „зараження”. Страх перед незнайомими людьми і тривога відокремлення.

Спілкування немовлят з дорослими. Відмінності у стилях спілкування матері і батька. Умови виникнення дитячих прихильностей. Ігри немовлят: сенсорні, моторні, паралельні.

Становлення Я-концепції немовлят. Становлення фізичного Я-образу. Побудова схеми „Я – інший”. Орієнтація в соціальних очікуваннях. Статева ідентифікація. Криза першого року життя: її симптоми та шляхи подолання. Центральні психологічні новоутворення немовлячого віку.


^ Тема 8. Психологія раннього дитинства (2–6 років)

Моторний розвиток та засвоєння рухових навичок. Умови моторного научіння.

Сенсорно-перцептивна сфера дитини. Орієнтація у просторі і часі. Роль сприймання казки у психічному розвитку дитини.

Доопераціональна стадія розвитку мислення. Допонятійне та інтуїтивне мислення. Анімізм та егоцентризм дитячого мислення. Символічна репрезентація. Феномени Піаже. Наочно-дійове та наочно-образне мислення. Перші свідомі узагальнення та встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Особливості дитячих умовисновків.

Мовленнєвий розвиток у ранньому дитинстві: умови та чинники. Формування звукового боку мовлення. Пасивний та активний словниковий запас дитини. Формування граматичної будови мовлення. Словотворення у ранньому дитинстві. Флексія. Причини прискореного розвитку мовлення. Білінгвізм.

Пам’ять дитини. Мимовільний та механічний характер пам’яті. Початок формування довільної пам’яті. Перші мнемічні способи запам’ятовування. Уява дитини. Конкретність, наочність, яскравість і емоційність дитячої уяви. Зв’язок уяви з брехливістю. Уявні друзі та їхня роль у психічному розвитку дитини. Увага дитини. Характеристика одноканальної і двоканальної уваги.

Емоційно-почуттєва сфера. Дитячі афекти. Емоційне передбачення. Поява симпатії і антипатії. Дитяче самолюбство. Страхи та тривоги у ранньому дитинстві. Соціальні форми експресії емоцій та почуттів.

Соціальна поведінка дітей. Дитяча агресія та її причини. Асертивна і просоціальна поведінка. Дитяча гра: її різновиди та способи. Роль гри у психічному розвитку дитини.

Інтерналізація соціальних правил і норм поведінки. Моральні судження та їхня аргументація. Моральний реалізм. Засвоєння гендерних схем.

Основні напрями розвитку Я-концепції. Виникнення відчуття „Я сам” та самосвідомості. Поява супідрядності мотивів. Первинна самооцінка дитини. Криза третього року життя: її симптоми та шляхи подолання. Центральні психологічні новоутворення раннього дитинства.


^ Тема 9. Психологія пізнього дитинства (6–12 років)

Розвиток сенсорно-перцептивної сфери дитини. Довільний характер сприймання. Емоційна забарвленість та ситуативність сприймання.

Довільний та осмислений характер запам’ятовування. Механічна пам’ять. Прийоми запам’ятовування матеріалу. Відтворююча та творча уява дитини. Мимовільний характер уваги. Синдром дефіциту уваги та гіперактивність. Умови підтримання стійкості уваги дитини.

Доопераціональне та конкретно-операціональне мислення дитини. Формування понятійного та теоретичного мислення. Закладання основ наукового типу мислення. Виникнення рефлексії. Метапізнання. Мовленнєвий розвиток. Дислексія.

Формування почуттів. Висока емоційність дитини. Емоційна нестійкість. Страхи та тривоги у пізньому дитинстві. Соціалізація емоційної сфери.

Взаємини з ровесниками і соціальна компетентність. Утворення дитячих груп. Конформність. Стадії розвитку дитячої дружби та її функції. Модель Селмана.

Розвиток соціального пізнання. Соціальні висновки, взаємини, приписи. Концепції морального розвитку дитини Ж. Піаже і К. Кольберга. Моральний релятивізм. Етичний абсолютизм.

Розвиток Я-концепції у пізньому дитинстві. Особливості самооцінки. Характер дитини. Криза сьомого року життя: її симптоми та шляхи подолання. Центральні психологічні новоутворення пізнього дитинства.


^ Змістовий модуль 3. Психологія дорослішання та дорослості

Тема 10. Психологія підлітків (12–15 років)

Підлітковий вік у культурному та історичному контексті. Молодіжна культура та субкультура.

Загальні тенденції формування особистості. Центральне психологічне новоутворення у підлітковому віці. Самосвідомість підлітків. Я-концепція та самооцінка підлітків. Зміна зовнішності. Комплекс дисморфоманії. Ідеалістичний бунт. Псевдоглупота. Підлітковий егоцентризм. Криза 13-го року життя: її симптоми та шляхи подолання. Теорія К. Левіна щодо причин підліткової кризи. Вікова сегрегація. Теорія М. Мід і Р. Бенедикт щодо двох типів переходу від дитинства до дорослості.

Підліток у соціальному середовищі. Підліток у сім’ї. Причини конфліктів з батьками та шляхи їхнього вирішення. Спілкування з ровесниками. Причини сором’язливості та самотності. Особливості дружби та товаришування підлітків-хлопців і підлітків-дівчат. Підліткові компанії.

Формування моральних принципів, цінностей та переконань. Рівні морального розвитку підлітків (за Л. Кольбергом).

Емоційно-вольова сфера підлітків. Чинники депресивних станів. Підліткові стреси. Нестійкість емоцій. Агресивна поведінка: умови та чинники. Суперечливість вольової сфери. Роль самостимуляції. Ступінь сформованості сміливості, терплячості, енергійності, наполегливості, самостійності та цілеспрямованості.

Розвиток пізнавальних процесів. Довільний характер психічних процесів. Особливості сприймання. Пам’ять у підлітковому віці. Підліткові мрії. Уявна аудиторія. Суперечливість уваги. Стадія формальних операцій розвитку мислення. Критичність, самостійність, логічність і абстрактність мислення.


^ Тема 11. Психологія юнацтва (15–21 рік)

Формування особистої ідентичності. Статуси ідентичності (за Дж. Марсіа). Проблема самовизначення. Пошук сенсу життя. Інтеграція особистості. Я-концепція у юності. Криза юнацького віку: її симптоми та шляхи подолання. Центральне психологічне новоутворення у юнацькому віці.

Соціальне середовище. Сімейні взаємини. Індивідуалізація і автономізація. Відчуженість від сім’ї. Соціальна адаптація. Дружба та кохання в юнацькому віці. Побачення. Ранній шлюб.

Переоцінка цінностей. Етика самостійно вироблених моральних принципів. Рівні морального розвитку юнацтва (за Л. Кольбергом).

Емоційно-вольова сфера. Зростання стійкості емоцій. Наполегливість і терплячість. Статеві відмінності вольових зусиль.

Пізнавальна сфера. Пам’ять та уява. Роль фантазій у послабленні психологічного напруження. Розвиток дивергентного та творчого мислення.


^ Тема 12. Психологія ранньої дорослості (21–40 років)

Закономірності психічного розвитку в дорослому віці. Теорія двофазного розвитку психічних функцій Б. Г. Ананьєва.

Психологічні проблеми ранньої дорослості. Досягнення особистої ідентичності. Проблема генеративності. Суперечність між інтимністю та ізоляцією. Трикомпонентна теорія кохання Р. Стернберга.

Основні соціальні завдання ранньої дорослості. Створення сім’ї та засвоєння батьківських ролей. Стосунки з дітьми. Професійна кар’єра. Суперечність між роллю матері, дружини і суб’єкта трудової діяльності. Теорія трансформації психології дорослої людини Р. Гулда.

Стадії когнітивного розвитку у дорослості (за У. Шейо). Вікові особливості сенсорно-перцептивної сфери. Вікові коливання пам’яті та уваги. Формування діалектичного мислення. Особливості інтелекту.


^ Тема 13. Психологія середньої дорослості (40–60 років)

Головні соціальні завдання у середній дорослості. Досягнення зрілої громадської та соціальної відповідальності. Переоцінка життєвих цінностей. Зміна соціальних ролей. Криза середини життя. Моделі кризи: нормативна модель (Левінсон, Гоулд), модель переходу (Клаузен, Трол). Погляди Р. Пека на психосоціальний розвиток у середній дорослості.

Когнітивні функції середини життя. Вікові особливості сенсорно-перцептивної сфери, пам’яті та уваги. Інтелектуальні зміни: мінливий і кристалізований інтелект.

Емоційна сфера у середній дорослості.


^ Тема 14. Психологія пізньої дорослості (понад 60 років)

Причини старіння. Теорії старіння.

Соціально-психологічні зміни в похилому віці. Вихід на пенсію та зміна статусу. Коло спілкування. Стосунки з дітьми та онуками. Життєва мудрість.

Когнітивний розвиток у похилому віці. Особливості сенсорно-перцептивної сфери, пам’яті та уваги. Роль читання у житті людей похилого віку. Згасання інтелекту. Деменція. Хвороба Альцгеймера.

Емоційно-вольові зміни. Депресія та тривоги. Пристосування до важких втрат. Думки про смерть та страх смерті. Стадії погодження з думкою про смерть.


Перелік рекомендованих підручників, методичних та дидактичних матеріалів

Базова література

1.Дуткевич Т.В. Дошкільна психологія. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

2.Крайг Г., Бокум Д. Психология развития. 9-е изд. – СПб.: Питер, 2004.

3.Максименко С. Д. Основи генетичної психології. – К.: НПЦ Перспектива, 1998.

4.Миллер С. Психология развития: методы исследования. – СПб.: Питер, 2002. – 464 с.

5.Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество – 9-е изд. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 456 с.

6.Павелків Р. В., Цигипало О. П. Дитяча психологія. – К.: Академвидав, 2008.

7.Психология человека от рождения до смерти. Полный курс психологии развития / Под ред. А.А.Реана. – СПб.: «Прайм-ЕВРОЗНАК», 2005. – 416 с.

8.Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія. 2-е вид. – К., Академвидав, 2009.

9.Стюарт-Гамильтон Я. Психология старения. 3-е изд. – СПб., 2002.

10.Хухлаева О. В. Психология развития: молодость, зрелость, старость. 3-е изд. – М.: Издательский центр «Академия», 2006.


Допоміжна

1. Абрамова Г. С. Практикум по возрастной психологии. 3-е изд. – М.: Издательский центр „Академия”, 2001.

2. Баттерворт Дж., Харрис М. Принципы психологии развития. – М.: "Когито-Центр", 2000. – 350 с.

3. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справичник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 157–159.

4. Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. и науч. ред. В. С. Мухина, А. А. Хвостов. – М.: Академия, 2001.

5. Волков Б.С., Волкова Н.В. Детская психология: Логические схемы. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2003. – 256 с.

6. Психология развития. Словарь / Под ред. А. Л. Венгера // Психологический лексикон. Энциклопедический словар в шести томах / Ред..-сост. Л. А. Карпенко. Под общ. ред. А. В. Петровського. – М.: ПЕР СЭ, 2005. – 176 с.

7. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. 8-е изд. – СПб., 2000.

8. Сапогова Е. Е. Психология развития человека. – М., 2001.


Контрольні питання з курсу

1. Місце вікової психології в системі психологічної науки.

2. Співвідношення між віковою психологією та іншими галузями психології.

3. Об’єкт вікової психології та його специфіка.

4. Предмет сучасної вікової психології.

5. Поняття про вік людини; різновиди віку.

6. Структура віку: центральні та часткові новоутворення, центральна та бічна лінії розвитку.

7. Динаміка віку. Соціальна ситуація розвитку. Революційні, еволюційні та ситуативні зміни психіки.

8. Поняття про когорту.

9. Розділи вікової психології.

10. Основні теоретичні проблеми вікової психології.

11. Основні практичні завдання вікової психології.

12. Практичне значення вікової психології.

13. Історичні витоки вікової психології.

14. Ідеї вікової мінливості психіки в працях учених ХVІІ – ХVІІІ ст.

15. Історія розвитку вікової психології у ХІХ ст.

16. Оформлення та розвиток вікової психології у ХХ ст.

17. Розвиток вікової психології в Україні.

18. Поняття про педологію.

19. Організаційні методи вікової психології.

20. Труднощі у проведенні психологічних обстежень осіб різного віку та шляхи їх подолання.

21. Особливості проведення спостереження, експерименту, опитування та тестування з особами різного віку.

22. Ключові питання онтогенезу психіки людини.

23. Основні умови психічного розвитку людини.

24. Фактори психічного розвитку людини.

25. Характер психічного розвитку людини.

26. Природа людини як суб’єкта розвитку.

27. Біологічні теорії онтогенезу психіки людини: рекапітуляції, дозрівання, етологічна.

28. Теорії научіння: соціального научіння, соціально-когнітивна.

29. Когнітивні теорії онтогенезу психіки людини: генетичної епістемології, інформаційна, культурно-історичного розвитку психіки.

30. Психоаналітичні теорії онтогенезу психіки людини: психосексуальна, психосоціальна.

31. „Я” теорії онтогенезу психіки людини: гуманістична, смислових систем.

32. Екологічна теорії онтогенезу психіки людини.

33. Показники психічного розвитку.

34. Основні тенденції онтогенезу психіки людини.

35. Основні закономірності онтогенезу психіки людини.

36. Поняття про сенситивні та критичні періоди розвитку. Вікові кризи.

37. Підходи до вікової періодизації психічного розвитку людини.

38. Критерії вікової періодизації психічного розвитку людини.

39. Періодизації на основі зовнішніх змін: календарна, біогенетична, біологічна, дентиції, педагогічна.

40. Періодизації на основі внутрішніх змін: когнітивних, психосексуальних, психосоціальних, психологічних новоутворень, провідного виду діяльності, соціальної ситуації розвитку.

41. Сучасна періодизація психічного розвитку людини.

42. Етапи розвитку дитини у пренатальному стані.

43. Вплив зовнішнього середовища на пренатальний стан дитини.

44. Криза новонародженого.

45. Період пристосування дитини до нових умов життя.

46. Фізичні стани новонародженого. Поняття про поліфазний та парадоксальний сон.

47. Вроджені фізіологічні та перцептивні механізми психічного розвитку і програми моторного розвитку новонароджених.

48. Розвиток чуттєвого пізнання новонароджених.

49. Розвиток емоційної сфери новонароджених.

50. Довільна поведінка новонароджених: феномени навчання, звикання та саморегуляції.

51. Встановлення стосунків між новонародженою дитиною та батьками. Явище бондінгу.

52. Центральне психологічне новоутворення періоду новонародженого.

53. Розвиток чуттєвого пізнання немовлят.

54. Розвиток моторики немовлят.

55. Особливості пізнавальної сфери немовлят: пам’ять, уява, увага, мислення.

56. Умови раннього мовленнєвого розвитку дитини; етапи, види, тенденції.

57. Емоційний розвиток немовлят: етапи, вікові особливості.

58. Ігри немовлят, їх різновиди.

59. Спілкування немовлят з дорослими. Виникнення прихильності. Стадії реакції дитини на розлучення з матір’ю (за Дж. Боулбі).

60. Становлення Я-концепції немовлят. Формування фізичного Я-образу.

61. Криза першого року життя: симптоми, шляхи подолання.

62. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.

63. Моторні навички та уміння у ранньому дитинстві.

64. Особливості пізнавальної сфери у ранньому дитинстві: сприймання, пам’ять, уява, увага.

65. Доопераціональна стадія розвитку мислення у ранньому дитинстві. Феномени Піаже.

66. Мовленнєвий розвиток у ранньому дитинстві. Егоцентричне мовлення. Білінгвізм.

67. Страхи та тривоги у ранньому дитинстві; їхні причини та різновиди.

68. Засвоєння соціальних норм і правил поведінки у ранньому дитинстві. Агресія. Асертивна і просоціальна поведінка.

69. Гра у ранньому дитинстві: різновиди, способи, функції.

70. Становлення Я-концепції у ранньому дитинстві.

71. Криза третього року життя: симптоми, шляхи подолання.

72. Центральне психологічне новоутворення раннього дитинства.

73. Розвиток сенсорно-перцептивної сфери у пізньому дитинстві.

74. Особливості пам’яті, уяви та уваги у пізньому дитинстві.

75. Конкретно-операціональне мислення у пізньому дитинстві.

76. Особливості мовленнєвого розвитку у пізньому дитинстві.

77. Страхи та тривоги у пізньому дитинстві.

78. Взаємини з батьками і ровесниками у пізньому дитинстві.

79. Дитяча дружба: стадії розвитку, функції. Модель Р. Селмана.

80. Концепції морального розвитку дитини (за Ж. Піаже, Л. Кольбергом).

81. Розвиток Я-концепції у пізньому дитинстві.

82. Криза сьомого року життя: симптоми, шляхи подолання.

83. Центральні психологічні новоутворення пізнього дитинства.

84. Загальні тенденції формування особистості підлітків.

85. Становлення Я-концепції підлітків.

86. Особливості самооцінки підлітків. Підлітковий егоцентризм.

87. Криза підліткового періоду: симптоми, шляхи подолання.

88. Підлітки у соціальному середовищі: стосунки з батьками і ровесниками.

89. Особливості дружби та товаришування у підлітковому віці. Підліткові компанії.

90. Підліткова культура та субкультури.

91. Моральні принципи, цінності та переконання підлітків. Рівні морального розвитку (за Л. Кольбергом).

92. Емоційно-вольова сфера підлітків. Причини депресивних станів.

93. Пізнавальна сфера підлітків: сприймання, пам’ять, уява, увага.

94. Стадія формальних операцій розвитку мислення підлітків.

95. Центральне психологічне новоутворення підліткового віку.

96. Формування особистої ідентичності в юності. Статуси ідентичності (за Дж. Марсіа).

97. Становлення Я-концепції в юнацькому віці.

98. Криза юнацького віку: симптоми, шляхи подолання.

99. Етика самостійно вироблених моральних принципів в юності. Рівні морального розвитку (за Л. Кольбергом).

100. Соціальне середовище юнацтва. Спілкування з ровесниками та дорослими.

101. Емоційно-вольова сфера в юності. Дружба та кохання.

102. Пізнавальна сфера в юності: пам’ять, уява, увага, мислення.

103. Центральне психологічне новоутворення юнацького віку.

104. Теорія трансформації психології дорослої людини Р. Гулда.

105. Основні соціальні завдання ранньої дорослості.

106. Стадії когнітивного розвитку у дорослості (за У. Шейо).

107. Вікові особливості інтелекту, мислення, пам’яті, уваги у ранній дорослості.

108. Емоційні зміни у ранній період дорослості. Комплекс Іони.

109. Переоцінка життєвих цінностей у середній дорослості.

110. Погляди Р. Пека на психосоціальний розвиток у середній дорослості.

111. Криза середини життя: симптоми, шляхи подолання.

112. Когнітивний розвиток у середній дорослості: пам’ять, увага, мислення. Інтелектуальні зміни.

113. Емоційна сфера у середній дорослості.

114. Соціально-психологічні зміни в похилому віці.

115. Теорії старіння.

116. Когнітивний розвиток у похилому віці: сенсорно-перцептивна сфера, пам’ять, увага. Згасання інтелекту.

117. Емоційно-вольові зміни у похилому віці.

118. Стадії погодження з думкою про смерть.


^ 12 КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГІЯ


Програма навчальної дисципліни


Тема 1. Клінічна психологіїя: загальна характеристика галузі. Основні напрямки клінічної психології

1.Визначення клінічної психології у вітчизняній і зарубіжній науці.

2.Історія становлення клінічної психології. Персоналії.

3.Галузі та напрями клінічної психології.

4.Основні поняття: етіологія (аналіз умов виникнення), патогенез (аналіз механізмів походження і розвитку), класифікація, діагностика, епідеміологія, інтервенція (профілактика, психотерапія, реабілітація, охорона здоров'я).

Співвідношення клінічної психології та суміжних психологічних, медико-біологічних та гуманітарних дисциплін (поведінкова медицина – behavioral medicine, abnormal psychology, медична психологія, психологія здоров'я, суспільна охорона здоров'я, психіатрія).


Тема 2. Клініко-психологічне дослідження

1.Дослідження в клінічній психології..

2.Принципи клініко-психологічного дослідження

5.Методи дослідження , принципи вибору методів.

6.Клінічне інтерв'ю. Структура клінічного інтерв'ю.

7.Етапи діагностичного вислуховування.

8.Психологічний діагноз


Тема 3. Психологія життєвих ситуацій Внутрішня картина хвороби

1.Застосування ситуативного підходу в клінічній психології.

2.Поняття ситуацій в соціальній та клінічній психології.

3.Типологія ситуацій. Проблема критичної ситуації.

4.Біографічні методи дослідження в клінічній психології..

5.Методика “Психологічна автобіографія” Бурлачук, Коржової.

6.Внутрішня картина хвороби. Концепція ВКХ Лурія.

7.Методика дослідження ВКХ Личко. Типи ставлення до хвороби.

8.Психологічний аналіз типів ставлення до хвороби.

9.Вплив типу ставлення до хвороби на стан здоров'я.

10.Ятропатогенія: чинники виникнення, проблеми профілактики


Тема 4. Методологічні проблеми клінічної психології. Поняття норми і патології в клінічній психології.

1.Проблема норми і патології.

2.Принципи розмежування психологічних феноменів та психопатологічних симптомів:

нозос-патос; невротичне-психотичне; адаптація-дезадаптація; ендогенне-психогенне.

3.Індивідуальне і видове поняття норми. Социо-культурна детерміація уявлень про норму

4.Критерії психічного здоров’я.


Тема 5. Поняття норми і патології в клінічній психології.. МКХ-10: діагностичні критерії психічних та поведінкових розладів. Невротичні розлади

1.МКХ-10: діагностичні критерії психічних та поведінкових розладів.

2.Невротичні розлади.

3.Сучасна класифікація невротичних розладів

4.Невротичні розлади як соціально-економічна проблема

5.Етіологія, патогенез, епідеміологія невротичних розладів


Тема 6. Невротичні, пов'язані зі стресом і соматоформні розлади

1.Диференційна психодіагностика невротичних розладів

2.Психологічні механізми неврозогенезу.

3.Методики дослідження неврозів

4.Особливості психологічного дослідження невротичних розладів


Тема 7. Розлади особистості

1.Історія досліджень розладів особистості.

2.Етіологія та патогенез розладів особистості

3.Ядерна психопатія

4.Сучасна класифікація розладів особистості МКХ-10


Тема 8. Специфічні розлади особистості

1.Психологічна діагностика розладів особистості

2.Диференційна діагностика розладів особистості

3.Рання діагностика розладів особистості

4.Профілактика розладів особистості


Тема 9. Розлади психологічного розвитку

1.Сучасна класифікація розладів психологічного розвитку (МКХ-10)

2.Розлади поведінки та емоцій, які починаються в дитячому та підлітковому віці.

3.Діагностика, рання діагностика . Етіологія та патогенез розладів психологічного розвитку.

4.Аутизм.


Тема 10. Стигма психічних розладів

1.Соціально-психологічний феномен стигми психічних розладів

2.Стигма як вияв стереотипів та упереджень

3.Психологічні чинники формування стигми психічних розладів.

4.Соціально-психологічні наслідки стигми психічних розладів.

Психологічні підходи до подолання стигматизації.


Тема 11. Психосоматичні розлади

1.Психосоматика: поняття та предмет дослідження. Психосоматичні розлади. Психосоматичні розлади як специфічні тілесні та душевні стани.

2.Основні концепції психосоматичних розладів. Хвороба як конфлікт – психоаналітична концепція психосоматики. Конверсійна модель. Теорія ре- та десоматизації Шура. Психосоматична концепція Енгель. Психосоматична концепція Мічерліх. Теорія специфічного для хвороби психодинамічного конфлікт Александер. Алекситимія та психосоматична структура.

3.Психофізіологічні підходи у психосоматиці.

4.Інтегративні моделі психосоматичної патології: інтегративна модель здоров’я, хвороби та хворобливого стану Вайнер; біопсихосоціальна модель Ікскюля; медична антропологія Вайцзеккера.

5.Епідеміологія психосоматичних розладів.

6.Механізми психологічного захисту і психосоматичні розлади

7.Теорія позитивної психотерапії в психосоматичній медицині. Модель конфлікту в позитивній терапії.


Тема 12. Психодіагностика та психотерапія в психосоматиці

1.Діагностична бесіда з хворим з психосоматичним розладами.

2.Анамнез життя як метод психосоматичної діагностики. Психологічні тести в психосоматичній практиці.

3.Позитивний підхід Пезешкіана у психосоматиці. Вісбаденський опитувальник до позитивної терапії психосоматичних розладів Пезешкіана.

4.Діагностика раціональності та антиемотивності Спілберегера. Інтерпретація шкал достовірності в психодіагностиці психосоматичних розладів. Потреба гармонії: діагностика та інтерпретація.

5.Діагностика самоефективності в психосоматиці.

6.Торонтська шкала алекситимії. Критерії діагностики поведінкового типу А.


Тема 13. Психологічні аспекти суїциду

1.Суїцидальна поведінка. Ставлення до самовбивства в різних культурах та релігіях. Актуальність проблеми суїциду  тенденції, статистика.

2.Теорії суїциду: психопатологічна концепція, анатомо-антропологіччна концепція, соціологічна т-я Дюркгейма; концепція С на основі клас уявлень Павлова, сучасна концепція

3.Предиктори суїцидальної поведінки. Фактори суїцидального ризику: соціальні (соціально-демографічні та соціально-економічні, природні, біологічні, біохімічні, генетичні, індивідуальні фактори.

4.Суїцид як наслідок дезадаптації особистості в умовах переживання мікросоціального конфлікту. Види Суїциду. 5.Суїцид як життєва криза — непатологічні ситуації в суїцидології: реакція емоційного дисбалансу, песимістична ситуативна реакція, реакція негативного балансу, - реакція демобілізації, реакція опозиції , реакція дезорганізації (Амбрумова).


Тема 14. Превенція суїцидальної поведінки

1.Криитерії суїцидального ризику.

2.Методики дослідження суїцидального ризику

3.Сонник Г.Т., Милявский В.М. Чувство страха при невротических расстройствах в условиях социально-економического кризиса. //Журн. психиатрии и медицинской психологии.-1996.-№1.-С.19-24.


Тема 15. Девіантна поведінка

1.Класифікації девіантної поведінки.

2.Психологічні механізми формування девіантної поведінки.

3.Адиктивна поведінка Психологічні теорії узалежнень, терапія та профілактика.

4.Розлади харчової поведінки.


Тема 16. Посттравматичні стресові розлади

1.Історія вивчення ПТСР.

2.Сучасна класифікація

3.Реакція на стрес та розлади адаптації.

4.Симптоми ПТСР.

5.Психодіагностика ПТСР.

6.Психопрофілактика та психотерапія ПТСР


Тема 17. Психологічні аспекти реабілітаційного підходу в медицині

1.Психологічні аспекти реабілітаційного підходу в медицині.

2.Особливості реабілітаційних заходів халежно від причини неповносправності

3.Психологічні проблеми сім’ї неповносправної дитини.

4.Реабілітація: ситації та їх особливості.

5.Основні принципи реабілітації

6.Реіабілітація неповносправних

7.Реабілітація психічно неповносправиних

8.Принципи псхіатр реабілітації

9.Види діяльності спеціаліста протягом процесу психіатр Р (діагностика+планування+втручання)


Перелік рекомендованих підручників, методичних та дидактичних матеріалів

1.Алан Берман Суицид – общие теории и предотвращение.

2.Амбрумова А. Г., Бородин С. В. Предупреждение самоубийства.

3.Александровский Ю. А. Пограничные нервно-психические расстройства. Руководство для врачей. Москва, 1993. – 400 с.

4.Бройтигам В., Кристииан П., Рад М. Психосоматическая медицина. – М., 1999.

5.Бурлачук Л. Ф., Коржова Психология жизненних ситуаций. – М., 1998.

6.Гиндикин В. Я., Гурьева В. А. Личностная патология. – М.: Триада-Х, 1999. – 266 с.

7.Гуревич Клиническая психология. – М., 2001.

8.Гельдер М., Гєт Д., Мейо Р. Оксфордское руководство по психиатрии. – Т. 1. – К.: Сфера, 1998. – 299 с.

9.Гребенюк А. А. Психологическая зависимость от наркогенних веществ. – Симферополь, 1999.

10.Гордеев Методы исследования развития ребенка: качество жизни.

11.Губачев В. Д. Психо-физиологические основы психосоматических соотношений. – М., 1981.

12.Графическая методика исследования Мира-и-Лопеса.

13.Дворшенко Тест личностных акцентуаций.

14.Ерл Гроллман Суицид: превенция.

15.Захаржевский В. Б.Физиологические аспекты невротической и психосоматической патологии. – Л., 1990.

16.Карвасарский Б. Д. Неврозы. Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1990. – 576 с.

17.Карвасарский Б. Д. Медицинская психология. – М., 1982.

18.Кокошкарова А. Психологические исследования в ранней диагностике неврозов и неврозоподобних состояний.

19.Корольчук Психологічне забезпечення психічного та фізичного здоров’я.

20.Краско Т. И. Оценка диагностической валидности рисуночной проекции (на материале нормы и пограничных психических расстройств). – Дисс.канд.психол.наук: 19.00.04. – Харьков, 1995. – 199 с.

21.Кемпински А. Психопатология неврозов / Пер. с польс. – Варшава, 1975. – 400 с.

22.Капутисна Многофакторная личностная методика Р. Кеттела.

23.Конечни Р. Психология в медицине. – Прага, 1983.

24.Лурия А. Р. Внутренняя картина болезни и иатрогенние заболевания. – М., 1986.

25.Лакосина Н. Д., Трунова М. М. Неврозы, невротическое развитие личности и психопотии : Клиника и лечение. – М.: Медицина, 1994. – 192 с.

26.Исаев Д. Н. Психопрофилактика в практике педиатра. – Л., 1984.

27.Исаев Д. Н. Психосоматические расстройства у детей. – СПб., 2000.

28.Менделевич В. Д. Клиническая и медицинская психология. – М., 1998. – 552 с.

29.Методы психологической диагностики и коррекции в клинике / Кабанов М. М., Личко А. Е., Смирнов В. М. – Л.: Медицина, 1983. – С. 116-144.

30.Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я; 10-йперегляд. – Женева ВООЗ, 1998. – 685 с.

31.Менделевич В. Д. Клиническая и медиццинская психология. – М., 1998.

32.Менеделевич В. Д. Антипационные механизмы неврозогенеза // Психологический журнал. – 1996. – № 4. – С. 27-34.

33.Менеделевич В. Д. Значение некоторых личностных характеристик в развитии неврозов // Пограничные психические расстройства (социальный и клинический аспекты) / Под ред. проф. Александровского Ю. А. – М., 1988. – С. 52-58.

34.Мицкене В. Диагностика уровня невротичности с помощью психологических методик // Журн. невропаталогии и психиатрии им. Корсакова. – 1990. – № 12. – с. 57-59.

35.Молчаливое горе: жизнь в тени самоубийства. – М, 2000.

36.Марищук Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса.

37.Наталевич Э. С. Депрессии в начальных стадиях гипертонической болезни. – Минск, 1988.

38.Николаева В. В. Влияние хронической болезни на психику. – М., 1987.

39.Омелаєнко І. Б. Психологічний аналіз поведінки при різних типах невротичного конфлікту. – Дис..канд. психол. наук: 19.00.04. – К., 1998. – 252 с.

40.Парцернюк Клиническая психология. – СПб., 2000.

41.Перре М., Бауманн У. Клиническая психология. – СПб., 2003. – 1320 с.

42.Попов Ю. В., Вид В. Д. Современная клиническая психиатрия. – М, 1997. – 491 с.

43.Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная терапия. – М., 1996.

44.Психологическая диагностика отношения к болезни при нервнопсихических и соматических заболеваниях / Под ред. Вассермана Л. И. – Л., 1990.

45.Поліщук І. Дитина з лейкемією. – Л. – 1998.

46.Принципи и практика психофармакотерапии. К., 99

47.Психогенные реакции у онкологических больных. Л. 1983.

48.Ранняя диагностика психических заболеваний / Под ред. Блейхера В. М. – К.: Здоров`я, 1989. – 288 с.

49.Ратанова Методы изучения и психодиагностики личности.

50.Рибо Т. Болезни личности. Опыт исследования.

51.Сидоров Введение в клиническую психологию. – Екатеринбург, 2000.

52.Селье Г. Стресс без дисстресса. – М., 1979. – 376 с.

53.Собчик Л. Н. Введение в психологию индивидуальности. – М., 1998.

54.Старшенбаум Г.В. Форми и методи кризисной психотерапии

55.Сергеев И. И. Динамика и исходы неврозов // Журнал невропатологии и психиатрии им. Корсакова. – 1998. – № 11. – С. 57-60.

56.Сонник Г. Т., Милявский В. М. Чувство страха при невротических расстройствах в условиях социально-економического кризиса //Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 1996. – № 1. – С. 19-24.

57.Свядощ А. М. Неврозы. Руководство для врачей. – СПб.: Питер, 1997. – 448 с.

58.Страны для психического здоровья : программа в области психического здоровья нуждающихся в этом групп населения // Журнал невропатологии и психиатрии им. Корсакова. – 1997. – № 10. – С. 76.

59.Собчик Рисованый апперцептивный тест.

60.Собчик Стандартизированный метод исследования личности СМИЛ.

61.Солсо Когнитивная психология.

62.Тополянский В. Д. , Струковская М. В. Психосоматические расстройства. – М., 1986.

63.Ташликов В. А. Психология лечебного процесса. – Л., 1984.

64.Ташлыков В. А. Внутренняя картина болезни и ее значение для психологической диагностики при неврозах // Журнал невропатологии и психиатрии им. Корсакова. – 1989. – № 11. – С. 22-26.

65.Тревога и тревожность : хрестоматия. – СПб., 2001.

66.Ушаков Г. К. Пограничные нервно-психические расстройства. – М.: Медицина, 1987. – 304 с.

67.Хананишвили М. М. Информационные неврозы. – Л.: Медицина, 1978. – 144 с.

68.Харди Врач, сестра, больной. – Будапешт, 1981.

69.Чуркин А. А., Мартюшов А. Н. Краткое руководство по использованию МКБ-10 в психиатриии и наркологии.

70.Шнейдман Э. Душа самоубийцы.

71.Шнейдман Э. Десять общих черт самоубийств.

72.Яньшин П. В. Практикум в клинической психологии. – СПб., 2004. – 330 с.


Контрольні питання з курсу

  1. Клінічна психологія: предмет, задачі та галузь досліджень

  2. Проблема норми та патології в клінічній психології. Біопсихосоціальна концепція хвороби та здоров’я.

  3. Принципи розмежування психологічних феноменів та психопатологічних симптомів.

  4. Діагностичні принципи-альтернативи: нозос-патос; реакція-стан-розвиток, психотичне-непсихотичне; екзогенне-ендогенне-психогенне; дефект-одужання-хроніфікація; адаптація-дезадаптація; негативне-позитивне; компенсація-декомпенсація; тотальність-парціальність; типовість-атиповість; патогенне-патопластичне.

  5. Критерії психічного здоров’я.

  6. Психологія здоров’я як галузь психології.

  7. Задачі діагностики в клінічній психології.. Методи психологічних досліджень в клінічна психології. Клінічна бесіда: види, задачі, структура, загальні правила. Психологічний діагноз.

  8. Планування, організація та проведення клініко-психологічного дослідження з врахуванням нозологічної та вікової специфіки. Особливості психологічних досліджень та психологічного діагнозу залежно від клінічної спеціальності.

  9. МКХ-10, Розділ V: розлади психіки та поведінки. Загальна характеристика, принципи класифікація, основні розділи. Розвиток і характеристики класифікації психічних розладів МКХ-10. Багатоосьова класифікація психічних розладів.

  10. Особливості організації та проведення психологічних досліджень у геронтології.

  11. Особливості організації та проведення психологічних досліджень дітей із затримкою психічного розвитку.

  12. Дослідження особистості в клінічній психології. Біографічні методи дослідження в клінічній психології та психосоматиці. Проективні методи дослідження в клінічній психології. Принципи інтерпретації результатів клініко-психологічного дослідження.

  13. Аналіз неправдивих відповідей при тестуванні та інтерпретація шкал неправдивості \ соціальної бажаності.

  14. Концепція аутопластичної картини хвороби Лурія. Внутрішня картина хвороби. Дослідження внутрішньої картини хвороби. Типи ставлення до хвороби та їх діагностика.

  15. Агравація, симуляція і дисимуляція: їх вплив на здоров’я, психологічна інтерпретація.

  16. Ятропатогенія: джерела ятропатогеній, профілактика ятропатогеній.

  17. Психологія культу хвороби.

  18. Механізми психологічного захисту.

  19. Важкі ситуації та їх вплив на психічний стан людини. Психічна опірність. Психологія екстремальних та кризових ситуацій. ПТСР

  20. Сучасні підходи до розуміння неврозу. Сучасна класифікація невротичних розладів. Психологічна та диференційна різних форм невротичних розладів. Психологічні механізми невротизації. Методики психологічної діагностики неврозу. Особливості роботи з хворими із невротичними розладами.

  21. Розлади особистості Етіологія та патогенез розладів особистості Ядерна психопатія Сучасна класифікація розладів особистості МКХ-10 Психологічна діагностика розладів особистості Диференційна діагностика розладів особистості Рання діагностика розладів особистості Профілактика розладів особистості.

  22. Девіантна поведінка. Структура та механізми девіантної поведінки.

  23. Узалежнення: форми, психол механізми виникнення. Психол теорії алкоголізму.

  24. Розлади психологічного розвитку: класифікація, форми, клінічна симптоматика, психологічна діагностика, спрямованість терапії.

  25. Поняття стресу та копінгу в клінічній психології.

  26. Психологічні аспекти соматичної патології. Психосоматичні теорії та моделі. Теорія специфічного психодинамічного конфлікту Александер. Психофізіологічні підходи у психосоматиці. Інтегративні моделі психосоматичної

  27. Анамнез як метод діагностики у психосоматичній медицині.Алекситимія в психосоматичній структурі. Механізми психологічного захисту та психосоматичні розлади

  28. Позитивний підхід Пезешкіан у психосоматиці. Теорія позитивної психотерапії в психосоматичній медицині. Модель конфлікту в позитивній терапії.

  29. Психогенний псевдоревматизм. Психосоматичні аспекти гіпертонічної хвороби; Психосоматичні аспекти виразкової хвороби. Бронхіальна астма: психосоматичний підхід. Психогенні розлади діяльності шлунково-кишкового тракту. Психосоматичні аспекти виразкової хвороби шлунка

  30. Соціально-психологічні детермінанти серцево-судинних розладів. Критерії діагностики поведінкового типу А.

  31. Психічні та соматичні вияви депресії.

  32. Психосоматика онкопатології.Типи реакції на хворобу при онкологічній патології.

  33. Психосоматичні підходи до невиношування вагітності. Психологічні проблеми неплідної сім’ї.

  34. Психологічні проблеми спілкування з хворим.Психодинаміка стосунків Лікар-Хворий та її вплив на перебіг хвороби. Типи взаємодії Лікар-Пацієнт і Психолог-Клієнт.

  35. Поняття професійної деформації особистості в медицині. Емоційне вигорання

  36. Психологічні проблеми невиліковно хворих. Організація психологічної допомоги. Психологічні аспекти паліативної та супортивної медицини. Психологічні аспекти роботи Хоспісу. Психологічні та біоетичні проблеми евтаназії.Психологічні проблеми трансплантології.

  37. Теорії суїциду. Суїцид як життєва криза – непатологічні ситуації в суїцидології. Чинники суїцидального ризику. Психологічні аспекти профілактики суїцидального ризику. Проблеми превентивного виявлення осіб суїцидального ризику.

  38. Психологічні аспекти реабілітаційного підходу в медицині.

  39. Психологічний ефект плацебо.

  40. Соціально-психологічний феномен стигми психічних розладів.



13 ПАТОПСИХОЛОГІЯ


Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1.

Тема1. Патопсихологія як галузь клінічної психології.

Тема 2. Принципи і методи патопсихологічного дослідження. Патопсихологічні синдроми.

Тема 3. Патопсихологічне дослідження особистісної сфери.

Змістовий модуль 2.

Тема 4. Патопсихологія сенсомоторної сфери та уваги.

Тема 5. Патопсихологія мнестичної сфери.

Тема 6. Патопсихологічна діагностика аналітико-синтетичної сфери.

Тема 7. Рання патопсихологічна діагностика психічних захворювань.

Теми та зміст лекційних занять

1.Патопсихологія як галузь клінічної психології.

Визначення понять, об'єкту і предмету патопсихології, задач, напрямків розвитку.


^ 2.Принципи і методи патопсихологічного дослідження. Патопсихологічні синдроми.

Метод експерименту в патопсихології. Застосування психометричних методів у патопсихологічному дослідженні. Спостереження та бесіда як метод патопсихології. Організація патопсихологічного дослідження.

Клініко-етіологічна класифікація патопсихологічних синдромів .


^ 3.Патопсихологічне дослідження особистісної сфери.


Структурне інтерв’ю за О.Кернбергом. Патопсихологічне дослідження самооцінки та мотивації.

Патопсихологічна діагностика невротичних розладів та розладів особистості.

^ 4.Патопсихологія сенсомоторної сфери та уваги.

Дослідження зорово-моторної координації. Дослідження слухового сприйняття. Гностичні розлади сприймання (сприймання форми, символів, просторових відношень, та ін.). Розлади мотиваційного компоненту сприймання.

Патопсихологічне дослідження уваги. Розлади уваги у різних нозологічних групах.


^ 5.Патопсихологія мнестичної сфери.

Безпосереднє запам’ятовування.

Опосередковане запам’ятовування.

Динаміка мнестичної діяльності.

Мотиваційний компонент пам`яті.

Методики патопсихологічного дослідження пам’яті.


^ 6.Патопсихологічна діагностика аналітико-синтетичної сфери.

Порушення операційної сторони мислення: зниження рівня узагальнення, викривлення процесу узагальнення. Порушення особистісного компоненту мислення.

Порушення динаміки мисленнєвого процесу: лабільність мислення, інертність мислення.

Методики патопсихологічного дослідження мислення.


^ 7.Рання патопсихологічна діагностика психічних захворювань.

Розмежування невротичних і неврозоподібних, психопатичних та психопатоподібних станів. Особливості ранньої патопсихологічної діагностики в дитячому і підлітковому віці.

^ Перелік рекомендованих підручників, методичних та дидактичних матеріалів

Базова література

1.Блейхер В. М., Крук И. В., Боков С. Н. Клиническая патопсихология: Руководство для врачей и клинических психологов. — М.: Воронеж: МОДЭК, 2002. – С.57-142.

2.Зейгарник Б. В. Патопсихология. – М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. –
С. 128-518.

3.Рубинштейн С. Я. Экспериментальные методики патопсихологии. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – С.33-163.

4.Блейхер В. М. Расстройства мышления. – Киев: Здоров’я, 1983. – 192 с.

Допоміжна

5.Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд//Вопросы психологии. – 1995. – №1. –

С. 111-131.

6.Бежанишивили Б. И. Исследование эмоционально-волевой сферы психически больных методом “уровня притязаний”// Психологические методы исследования в клинике. – Л., 1967. – С. 214– 218.

7.Березин Ф. Б. Методика многостороннего исследования личности / Ф. Б. Березин, М. П. Мирошников, Р. В. Рожанец. – М.: Медицина, 1976. – 186 с.

8.Блейхер В. М. Психологическая диагностика интеллекта и личности / В. М. Блейхер, Л. Ф. Бурлачук. – Киев.: Вища шк.., 1978. – 141 с.

9.Зайцев В. П. Вариант психологического теста Мini-Мult // Психологический журнал. – 1981. – № 3. – С.118-123

10.Зейгарник Б. В. Личность и патология деятельности. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1971. –99 с.

11.Иванов Н. Я., Личко А. Е. Патохарактерологический диагностический опросник для подростков Методическое пособие Серия: Выпуск 10. М.: “Фолиум”, 1995. – 64 с.

12.Кернберг О. Ф. Тяжелые личностные расстройства: Стратегии психотерапии. М.: Независимая фирма “Класс”, 2000. – С. 43-74.

13.Корабельников К. В. Методики исследования интеллекта и мышления / К. В. Корабельников, Р. О. Серебрякова // Исследования личности в клинике иэкстремальных условиях. – Л., 1969. – С. 55– 68.

14.Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – 2-е изд. – Л.: Медицина, 1983. – 255 с.

15.Лонгинова С. В. Исследование мышления больных шизофренией методом “пиктограмм”// Проблемы патопсихологии: Тез. докл. конф. – М., 1972. – С. 54-74.

16.Мелешко Т. К. Особенности процесса сравнения у больных шизофренией // Журн. невропатол. и психиатр, им. С. С. Корсакова. — 1966. — №1. — С. 109-115.

17.Собчик Л. Н. Пособие по применению психологической методики ММР1.М., 1971. – 63 с.

18.Собчик Л. Н. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности СМИЛ – СПб.:Речь, 2003. – 219 с.

19.Тепеницына Т. К Анализ ошибок при исследовании внимания методом корректурной пробы // Вопр. психологии. – 1959. – № 5. – С. 145-153.

20.Херсонский Б. Г. “Пиктограмма” как метод изучения личности в норме и принекоторых нервно-психических заболеваниях: Метод, рекомендации. – Л., 1984. – 28 с.

21.Холодная М. А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования. — 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Питер, 2002. – 272 с.

22.Яньшин П. В. Исследование самооценки по Дембо-Рубинштейн с элементами клинической беседы / Практикум по клинической психологии. Методы исследования личности. – СПб.: Речь, 2007. – С. 29-54.

23.Яхин К. К., Менделевич Д. М. Клинический опросник для выявления и оценки невротических состояний / Клиническая и медицинская психология: Учебное пособие. Ред. В. Д. Менделевич. – М.: МЕДпресс, 2005. – С. 544-552.


10. Інформаційні ресурси

Базова та допоміжна література розміщена у електронній бібліотеці на Інтернет-ресурсі: www.psytopos.lviv.ua


Контрольні питання з курсу

  1. Розбіжність у визначенні поняття патопсихології (Погляди Б. В. Зейгарник, В. М. Бехтерева, А. В. Снєжнєвського)

  2. Спільність об’єкту патопсихології і психіатрії, відмінність предмету.

  3. Завдання патопсихології

  4. Метод експерименту в патопсихології (За Б. В. Зейгарник)).

  5. Специфіка патопсихологічного експерименту ( за С. Я. Рубінштейн)

  6. Застосування психометричних методів у патопсихологічному дослідженні.

  7. Спостереження та бесіда як метод патопсихології.

  8. Організація патопсихологічного дослідження.

  9. Принципи патопсихологічного дослідження.

  10. Система іерархії мозкових процесів за О. Р. Лурія.

  11. Клініко-етіологічна класифікація патопсихологічних синдромів.

  12. Класифікація методів дослідження особистості (В. М. Блейхер, Л. Ф. Бурлачук)

  13. Структурне інтерв’ю за О.Кернбергом.

  14. Дослідження рівня домагань.

  15. Експерименти Ф. Хопре, М. Юннат, Б. І. Бежанішвілі, А. Б. Холмогорова.

  16. Патопсихологічне дослідження самооцінки (Методика Дембо-Рубінштейн).

  17. Патопсихологічна діагностика невротичних розладів та розладів особистості.

  18. Дослідження зорово-моторної координації.

  19. Дослідження слухового сприйняття

  20. Гностичні розлади сприймання (сприймання форми, символів, просторових відношень, та ін.).

  21. Розлади мотиваційного компоненту сприймання.

  22. Розлади слухового сприймання.

  23. Розлади уваги у різних нозологічних групах.

  24. Патопсихологічне дослідження уваги (Рахунок за Крепеліним, відраховування за Крепеліним, коректурна проба, таблиці Шульте).

  25. Безпосереднє запам’ятовування.

  26. Опосередковане запам’ятовування.

  27. Динаміка мнестичної діяльності.

  28. Мотиваційний компонент пам`яті.

  29. Методики дослідження розладів пам’яті (Заучування 10 слів, опосередковане запам’ятовування, піктограми).

  30. Порушення операційної сторони мислення: зниження рівня узагальнення, викривлення процесу узагальнення.

  31. Порушення особистісного компоненту мислення.

  32. Порушення динаміки мисленнєвого процесу: лабільність мислення, інертність мислення.

  33. Методики патопсихологічного дослідження мислення (Класифікація, виключення слів, порівняння понять, співвідношення прислів’їв, метафор і фраз).



^ СТРУКТУРА ТЕСТУ





Дисципліна

Кількість питань

1.

Загальна психологія

3

2.

Історія психології

3

3.

Соціальна психологія

3

4.

Експериментальна психологія

2

5.

Психодіагностика

3

6.

Статистичні методи і психології

1

7.

Психологія праці

2

8.

Психологія управління

2

9.

Психологія конфлікту

1

10.

Педагогічна психологія

3

11.

Вікова психологія

2

12.

Клінічна психологія

3

13.

Патопсихологія

2




^ Загальна кількість питань

30







залишити коментар
Сторінка6/7
Дата конвертації03.10.2011
Розмір1,67 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх