А.І. Павленко доктор педагогічних наук, професор icon

А.І. Павленко доктор педагогічних наук, професор


1 чел. помогло.
Схожі
Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога...
Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога...
О. М. Ільченко Англійська мова для науковців...
Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології...
доктор педагогічних наук, професор...
Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних...
Методичні рекомендації до семінарських занять з дисципліни...
Наукових праць...
Наукових праць...
Наукових праць...
Сімейне право України Борисова...
Книга розрахована на істориків, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться вітчизняною історією...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
повернутися в початок

^ 3.4. Тематика курсових робіт


  1. Історія розвитку підходів до вікової періодизації у світовій педагогіці.

  2. Обґрунтування дидактичних принципів в різних концепціях навчання в історичному аспекті.

  3. Розвиток ідей морального, громадського виховання в історії педагогіки.

  4. Розвиток ідей трудового виховання в історії педагогіки.

  5. Принцип природовідповідності в історії педагогіки.

  6. Ідеал учителя в історії педагогіки.

  7. Виховання і освіта в країнах Давнього Сходу.

  8. Проблема виховання в філософських теоріях Стародавньої Греції.

  9. Ф. Фребель і його система виховання дошкільнят.

  10. Гуманістичні ідеї педагогіки К. Ветцеля.

  11. М. Монтессорі як перший теоретик дошкільного виховання.

  12. Гуманістична педагогіка С. Френе.

  13. Образ вчителя в працях середньовічних авторів.

  14. «Велика дидактика» Я.А. Коменського та її значення для розвитку світової прогресивної педагогічної думки.

  15. Виникнення і розвиток шкільної освіти в Київській Русі.

  16. Братські школи в епоху українського Відродження (ХVI – перша половина XVIII ст.).

  17. Єзуїтські школи, особливості виховання і навчання.

  18. Історична роль Києво-Могилянської академії як науково-освітнього і культурного центру слов’янського світу.

  19. Проблеми навчання і виховання у педагогічній спадщині

Г.С. Сковороди.

  1. Педагогічна діяльність та погляди українських просвітителів XVIII – XIX ст. та їх розвиток в українській педагогіці.

  2. Роль дитячих та юнацьких громадських об’єднань (спілка піонерських організацій України, Українська скаутська організація «Пласт» тощо) у вихованні школярів.

  3. Проблема вдосконалення професійної майстерності у творчій спадщині майстрів педагогічної праці (за вибором).

  4. Українська етнопедагогіка – основа національної системи виховання.

  5. Використання досвіду козацької педагогіки в сучасній школі.

  6. Педагогічні погляди українського педагога (за вибором: М.О. Корфа, Б.Д. Грінченка, С.Ф. Русової, Г.Г. Ващенка) та їх використання в сучасній школі.

  7. Педагогічна спадщина А.С. Макаренка і сучасність.

  8. Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського і відродження національної школи та педагогіки.

  9. Проблема покарання і заохочення в педагогічних теоріях минулого.

  10. Напрями реформування зарубіжних освітніх систем та ідеології освіти у другій половині ХХ століття.

  11. Розбудова української національної освіти в сучасних умовах.

  12. Провідні концепції виховання особистості у зарубіжній педагогічній думці ХХ ст. та в сучасній українській педагогіці.



^ 3.5. Перелік запитань для підсумкового контролю знань

Змістовий модуль 1

  1. Виховання і навчання в умовах цивілізації Стародавнього

світу.

  1. Виховання і школа в Древній Греції.

  2. Виховання і школа Древньому Риму.

  3. Виховання і школа епохи Середньовіччя.

  4. Педагогічна думка і школа епохи Відродження (XIV-XVI ст.).

  5. Школа і педагогіка Західної Європи і Північної Америки у

середині XVII - кінці XVIII ст.

  1. Основні педагогічні ідеї Я.А. Коменського та їх актуальність для сучасної школи.

  2. Педагогіка і школа за часів Просвітництва.

  3. Вікова періодизація як історико-педагогічна проблема (Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо).

  4. Школа і педагогіка у Західній Європі і США у ХІХ ст.

  5. Педагогічна діяльність і спадщина Й.Г. Песталоцці.

  6. Загальна характеристика історії розвитку гуманістичних педагогічних систем (М. Монтессорі, С. Френе, Р. Штайнер).

  7. Ідеї розвиваючого й виховую чого навчання в педагогічному досвіді Й.Г. Песталоцці та теорії Й.Ф. Гербарта.

  8. Зарубіжна школа і педагогіка першої половини ХХ ст.

  9. Реформаторський рух в педагогіці кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

  10. Педагогічні погляди Д.Дьюї та їх вплив на українську школу.

  11. Історико-педагогічний аналіз ідей реформаторської педагогіки в Західній Європі і США (Г. Кершенштейнер, А. Лай, Р. Штайнер, Д. Дьюї, С. Френе).

  12. Традиції вальдорфської школи Р.Штайнера і їхнє сучасне продовження.

  13. Сучасна школа в зарубіжній педагогіці.


Змістовий модуль 2

  1. Предмет і основні етапи розвитку української педагогіки.

  2. Освіта і виховання дітей за часів Київської Русі.

  3. Вплив християнства на розвиток школи і педагогіки в Київській Русі.

  4. Основні педагогічні пам’ятки Київської Русі та провідні ідеї їх авторів.

  5. Роль братських шкіл України у ХVІ – ХVІІ ст. у розвитку національної освіти.

  6. Внесок Острозької академії в українську педагогічну культуру.

  7. Освітня діяльність і педагогічні погляди Г.С. Сковороди.

  8. Києво-Могилянська академія як центр вітчизняної науки, культури та освіти ХVІІ – ХVІІІ ст.

  9. Педагогічні ідеї О.В. Духновича.

  10. Розвиток освіти та педагогічної думки у Західній Україні (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.).

  11. Педагогічні погляди Т. Шевченка, М. Костомарова,

П. Куліша.

  1. К. Ушинський – засновник наукової педагогіки.

  2. Педагогічні погляди та освітня діяльність М.І. Пирогова.

  3. Педагогічні ідеї М.П. Драгоманова.

  4. Освітня діяльність і педагогічні погляди Б.Д. Грінченка.

  5. Українська школа і педагогічна думка в період визвольних змагань українського народу (1917-1920 рр.).

  6. Характерні риси освітньої політики українських урядів (Центральної Ради, Гетьманату, Директорії).

  7. М.С. Грушевський про українську школу.

  8. Роль суспільно-громадської і педагогічної діяльності І.І. Огієнка у відновленні національної освіти України.

  9. Система освіти України в 20-х рр. Загальна характеристика, зміст і методи навчання.

  10. Внесок С.Ф. Русової у розвиток української педагогіки.

  11. Науково-практична діяльність відомих українських педагогів (Я.Чепіга, О.Музиченко, І.Соколянський, О.Залужний).

  12. Науково-методична діяльність Наркомосу України в 20-х рр. ХХ ст.

  13. Організація навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі.

  14. Педагогічні погляди й просвітницька діяльність перших міністрів освіти періоду 1917-1920-х рр. (І. Стешенка, І. Огієнка, П. Холодного, М. Василенка).

  15. Г. Гринько та Я. Ряппо – теоретики та організатори радянської системи освіти.

  16. Зародження і розвиток суспільного дошкільного виховання в Україні.

  17. Педагогічна діяльність А.С. Макаренка, його внесок в розвиток педагогічної науки.

  18. Ідеї самоуправління в педагогічній спадщині А.С. Макаренка.

  19. Трудове виховання в педагогічній діяльності А.С. Макаренка.

  20. Педагогічна діяльність В.О. Сухомлинського та використання його ідей в сучасній школі.

  21. «Школа радості» В.О.Сухомлинського.

  22. Гуманістична сутність педагогічних поглядів В.О.Сухомлинського.

  23. Українська школа й педагогіка між двома світовими війнами.

  24. Стан освіти, школи й педагогіки в Україні в 50 - 90-х рр. ХХ ст.

  25. Розвиток шкільництва в умовах розбудови Української держави.

  26. Сутність поняття «народна педагогіка». Основні віхи історичного розвитку української народної педагогіки.

  27. Сутність та основні етапи історичного розвитку української етнопедагогіки.

  28. Трудове виховання – основа народної педагогіки.

  29. Народна педагогіка про моральне виховання.

  30. Розумове виховання і народна педагогіка.

  31. Естетичне і фізичне виховання у контексті народної педагогіки.

^ 4. Конспект-схеми для вивчення основних тем курсу


    1. Предмет і завдання історії педагогіки




Історія педагогіки

наука про розвиток виховання, школи й педагогічної думки в різні історичні періоди



Предмет історії педагогіки

процес виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій: «навчання», «освіта», «виховання», педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики


Завдання історії педагогіки

  • формування цілісної системи знань про історико - педагогічні процеси, явища, факти;

  • розкриття внутрішніх закономірностей й специфічних ознаків розвитку школи, виховання і педагогіки;

  • формування здатності до аналізу, спів- ставлення, порівняння певних педагогічних явищ в їх історичній ретроспективі.


Джерела історії педагогіки

  • пам’ятки древньої писемності, манускрипти, рукописи з питань освіти й виховання;

  • архівні матеріали, мемуарна і критична література;

  • твори живопису, літератури, скульптури;

  • законодавчі акти, закони, проекти, звіти, доповіді конкретних держав у минулому;

  • педагогічна, навчальна та методична література минулого;

  • матеріли періодичного друку минулого.




  1. Зв'язок історії педагогіки з іншими науками





Умовні позначки: використання ідей, теоретичних положень і висновків інших наук;

використання методів дослідження які застосовують в інших науках.

^ 3.Методи науково-педагогічного дослідження в історії педагогіки


Методи дослідження

способи, за допомогою яких вивчають різноманітні аспекти розвитку виховання, освіти й навчання



Методи історичного дослідження

^ Загальні методи

  • історико – структурний метод (полягає в тому, що розподіляється феномен минулого та вивчаються його складові);

  • конструктивно – генетичний (стежимо, як змінювалися досліджуваний феномен в цілому і його складові у просторі та часі. При цьому відбувається поділ процесу на певні етапи, встановлюється його науково обґрунтована періодизація);

  • історико – компаративістський або порівняльно – зіставний (встановлюється регрес і прогрес різних явищ минулого і на цій основі формулюються відповідні висновки та оцінки).

^ Часткові методи

  • аксіологічний (використовується для вивчення загальнолюдських і національних цінностей освіти, встановлення їх пріоритетності)

  • метод великих інноваційних циклів (вивчається розвиток освіти протягом дії даного циклу);

  • хвильовий ( сприяє пізнанню поширення своєрідних хвиль просвіти: дворянської, міської, буржуазної, пролетарської, селянської);

  • модернізаторський (сприяє вивченню освітніх реформ – контрреформ);

  • персоналістично – біографічний (в центрі уваги дослідника опиняється особистість педагога минулого);

  • монографічний (передбачає цілісне вивчення конкретного освітньо – виховного закладу);

  • парадигмальний (передбачає розгляд внутріщньої логіки розвитку педагогічної теорії з точки зору виникнення, трансформації, взаємодії різних парадигм).


^ 4. Підходи світової науки до виникнення виховання



Біологізаторський підхід

^ Герберт Спенсер, Шарль Летурно

виховання є біологічним явищем властивим всім живим організмам, тому людина, з’явившись на світ, наслідує вже встановлені форми виховання


Психологічний підхід

^ Пауль Монро

в основі виховання лежить наслідування дітьми дорослих, тому наслідування є механізмом, сутністю виховного процесу


Релігійний підхід

^ Карл Шмідт

у вихованні проявляється творча дія Бога, який створив людей, дав їм здібності виховувати своїх дітей


Соціологічний підхід

^ Фрідріх Енгельс, Ллойд Морган

причина виникнення виховання – трудова діяльність первісних людей



Соціокультурний підхід

Іван Бех, Іван Зязюн, Ольга Сухомлинська, Михайло Левківський, Олександра Дубасенюк

виховання – це результат накопичення досвіду соціальної, виробничої, мистецької та професійної культури




    1. ^ Виховання та освіта в Старадавньому світі




Шумерія

(середина III тис. до н.е.)

Єгипет

(середина III тис. до н.е.)

Індія

(II тис. до н.е.)

Китай

(II тис. до н.е.)

Види освітніх закладів

школа – будинок глиняних табличок (едубба)

двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для службовців

кастові школи

безкоштовні общинні школи; для підготовки чиновників - спеціальні навчальні заклади (юридичні, медичні, математичні); вищі аристократичні школи (готували вчених та чиновників); приватні школи.

Мета освітніх закладів

підготовка писців

центр культури та освіти

підготовка писців та майбутніх державних чиновників, підготовка до майбутньої професії

центр культури та освіти, підготовка кшатріїв, брахманів

центр культури та освіти

Зміст виховання та навчання

письмо, читання, математика, природознавство, астрономія, географія, історія, філософія, право, література, медицина, астрологія, музика, спів

письмо, читання, арифметика, геометрія, астрономія, медицина, ораторське мистецтво, вивчення моральних норм, географія

наука володіння зброєю, їзда верхи, гімнастика, поезія, музика, живопис, математика, читання, письмо, географія, мови, історія, філософія, медицина, красномовство, танці

мистецтво, етикет, читання, письмо, музика, стрільба з лука, керування колісницею, арифметика; у вищих школах: ораторське мистецтво, філософія, релігійна мораль, астрономія, медицина

Методи виховання та навчання

приклад дорослих, повторення, запом’ятовування текстів, рішення задач, дискусія, формування практичних вмінь та навичок

навчали слухати й слухатися, запом’ятовування, переписування текстів, рішення практичних задач, переконання, тілесні покарання

прагнення до самопізнання та самовдосконалення, моральне виховання. Навчання у формі питань та відповідей, від простого до складного, відсутність іспитів, контроль над почуттями та бажаннями. Життя учня в будинку вчителя

виховання – головний фактор людського існування; повага до вихователя та вчителя; перекази, заучування, творчі роботи, система іспитів, самоосвіта


  1. ^ Освіта та виховання у Древній Греції




Афінська система


^ Спартанська система

Мета виховання

формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості


індивідуальний характер виховання

виховання витривалих і загартованих воїнів, захисників земельної аристократії

виховання мало колективний

характер

Зміст виховання і освіти

географія, астрономія, читання, письмо, математика, література, філософія, політика, логіка, гра на музичних інструментах, ораторське мистецтво, розумове, фізичне, естетичне, моральне виховання


презирливе ставлення до фізичної праці

спів, гра на музичних інструментах, ораторське мистецтво, дотримання певних моральних норм, оволодіння військовим мистецтвом, фізичне, політичне виховання, елементарне навчання читанню й письму


презирливе ставлення до фізичної праці

Методи виховання

бесіди, дискусії, фізичні вправи, змагання, привчання, приклад

бесіди, фізичні вправи, приклад, привчання, змагання, покарання

Типи освітніх закладів

7 – 13 р. – мусична школа:

школа граматиста (навчання грамоті і лічбі);

школа кіфариста (літературно - музичне виховання);

13 – 18 р. – гімназійні школи:

14 – 16 р. – школа палестра (фізичне, політичне, моральне виховання);

17 – 18 р. – гімнасія (філософія, політика, література, гімнастика, музика, риторика);

18 – 20 р. – ефебія (військово-фізичне виховання)

7 – 18 р. – агелли (військові загони);

18 – 20 р. – військова служба (ефебія)




  1. ^ Система освіти у Древньому Римі




Марк Фабій, Квінтіліан

Сімейне виховання (від народження до 7 років)

Елементарна школа (від 7 до 12 років) – приватна, платна школа, хлопчиків і дівчат навчали читанню, письму, лічбі, знайомили з законами держави

Граматична школа (від 11 до 12 – 15 років) - приватна, платна школа, передбачалося вивчення латинської і грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика на основі творів Гомера, Вергілія), здійснювалося формування «досконального оратора»

Школа ритора (від 15 до 20 років) – платна школа, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику, ораторське мистецтво




  1. ^ Виховання та освіта у Візантії




Видатні діячі

Василій Кесарійський, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Іоанн Дамаскін, Фотій, Сімеон Богослов, Михайло Пселл

Типи освітніх закладів

елементарні приватні, церковні, державні граматичні школи

вища школа – Аудиторіум, кружки – салони (домашня академія)

Мета освіти

формування загальної культури і розвитку мислення

Зміст освіти

письмо, арифметика, геометрія, граматика, риторика, діалектика, поетика, музика, астрономія, богослов’я

Методи освіти і виховання

пояснення, розповідь, бесіда, дискусія, перекази, заучування на пам’ять, фізичні покарання


^ Коменський Ян Амос

(1592-1670)

засновник нової гуманістичної педагогіки


Основні етапи життя та діяльності

  • навчання в братській школі

  • 1608 р. – вступ до латинської школи м. Пшерів

  • 1611 р. – зарахування до Гернборського університету

  • 1613 р. – вступ до Гейдельберзького університету

  • 1614 р. – керівник Пшеровської братської школи

  • 1618 р. – пастир-проповідник та одночасно ректор братської школи м.Фульнеці

  • 1635 р. – ректор гімназії м. Лешно

  • 1641 р. – запрошення працювати до Лондона

  • 1642 р. – запрошення працювати до Швеціі

  • 1648 р. – епіскоп общини «чеських братів», відкрив в м.Шарош-Паток три класи гімназії за новою системою навчання


^ Педагогічні праці

«Велика дидактика» (1632), «Відкриті двері мов і усіх наук» (1635), «Закони добре організованої школи», «Листи до неба» (1616), «Материнська школа» (1632), «Новітній метод викладання мов» (1646), «Правила більш легкої граматики» (1614), «Правила поведінки дітей», «Про культуру природних обдарувань», «Світ чуттєвих речей у малюнках» (1658), «Шлях світла» (1641).


^ Виховні погляди

  • принцип природовідповідності – це методологічна основа трактування вченим процесу навчання і виховання та побудови шкільної освіти;

  • в основі учення про виховання особистості покладена ідея виховуючого навчання та природовідповідності;

  • висунув подвійну мету виховання: «підготовка до діяльності на землі та підготовка до життя на небі»;

  • визначив три завдання виховання: пізнання себе і навколишнього життя (розумове виховання); володіння собою (моральне виховання); віра в Бога (релігійне виховання);

  • у вихованні людяності в людині, педагог виділяв чотири основних доброчесності: мудрість, поміркованість, мужність, справедливість;

  • велике значення надавав моральному вихованню, рекомендував розвивати в дітях скромність, слухняність, охайність, доброзичливість, повагу до старших, працелюбність;

  • засоби морального виховання: позитивний приклад вчителів, батьків, товаришів, бесіди, наставляння, вправляння, привчання, вправи, дисципліна;

  • шкільну дисципліну розглядав як незмінний, обов’язковий для всіх порядок шкільного життя і як умову правильної організації навчання й виховання, і як систему покарань, засіб впливу на школяра;

  • авторитет вчителя розглядав як головний засіб дисциплінування.


Дидактичні погляди

  • проголосив ідею загального навчання;

  • розробив вікову періодизацію розвитку дітей і відповідну їй систему шкільної освіти та її зміст:

дитинство (0 – 6 років) – материнська школа;

отроцтво (6 – 12 років) – школа рідної мови;

юність (12 – 18 років) – латинська школа (гімназія);

змужніння (18 – 24 роки) – академія (університет);

  • визначив сутність і завдання освіти;

  • до змісту навчання, окрім «семи вільних мистецтв», включив вивчення нових предметів – природознавства, географії, історії тощо;

  • виступав за енциклопедичність, посильність, доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів;

  • теоретично обґрунтував та запровадив класно-урочну систему, взявши за основу практику німецьких та братських шкіл в Україні і Білорусії;

  • виділив структурні компоненти уроку: початок, продовження, закінчення;

  • обґрунтував основні принципи навчання: наочності, грунтовності, свідомості, міцності, послідовності, систематичності, посильності;

  • сформулював «золоте правило дидактики»;

  • словесні методи навчання доповнив методами спостереження, ілюстрації, демонстрації, самостійної роботи учнів;

  • в процесі навчання використовував ілюстровані навчальні книжки;

  • розробив вимоги до підручників та відповідно до них написав нові;

  • обґрунтував вимоги до вчителя.

Локк Джон

(1632-1704)

англійський філософ, психолог, педагог


Основні етапи життя та діяльності

  • початкову освіту здобув в Англії

  • 1646 р. – зарахований до Вестмінстерської граматичної школи

  • 1652 р. – вступив до Оксфордського університету

  • 1656 р. – отримав ступінь бакалавра медицини Оксфордського університету

  • 1658 р. – отримав ступінь магістра Оксфордського університету, самостійно вивчав нову філософію Бекона, Декарта, природознавство

  • працював викладачем грецької мови і літератури, риторики, етики в університеті

  • з 1667 р. був домашнім лікарем


Педагогічні праці

«Деякі думки про виховання» (1693); «Досвід про людський розум» (1690); «Лист про віротерпимість»; «Про виховання розуму» (1706); «Розумність християнства».


^ Виховні погляди

  • головне завдання педагогіки – виховання твердої волі, вміння стримувати нерозумні та неморальні бажання, привчити людину керувати собою;

  • виховання відіграє вирішальну роль в розвитку особистості, воно долає вплив спадковості, середовища;

  • мета виховання – підготовка «джентльмена», який вміє розумно і прибутково вести свої справи, має здоровий дух у здоровому тілі й уміє поводитися в товаристві;

  • для досягнення мети виховання необхідно забезпечити розвиток тіла, характеру й розуму;

  • зміст виховання: фізичне, моральне, розумове, трудове виховання;

  • головне завдання морального виховання – формування дисципліни духу, яка виховується обмеженнями;

  • методи виховання: приклад, вправи, бесіда, виховуючи ситуації, заохочення, покарання;

  • сформувати джентльмена можна лише на ґрунті індивідуального виховання в сім’ї.





залишити коментар
Сторінка6/10
М.В.Елькін
Дата конвертації02.10.2011
Розмір2.45 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх