Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу icon

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу


2 чел. помогло.
Схожі
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...



Загрузка...
страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


Програми та рекомендації

до розподілу програмного матеріалу

загальноосвітніх навчальних закладів

для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення


Українська мова


Українська література

Зарубіжна література




Київ

2009


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(Лист Міністерства освіти і науки України №1/11-7408 від 08.09.2009)


Відповідальний за випуск:


^

Програми підготували: М.К. Шеремет, В.В. Тищенко, В.В. Тарасун та ін.




© Міністерство освіти

і науки України, 2009


Пояснювальна записка



Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення, укладено відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття"), Національної доктрини розвитку освіти, Закону України про загальну середню освіту, Програм середньої загальноосвітньої школи та Типових навчальних планів середньої школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (далі ТПМ) з навчанням українською мовою та з мовами навчання національних меншин.

Основою програм навчання для учнів з ТПМ є Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів, що обумовлюється принципами єдності і варіативності надання усім дітям в Україні однакових стартових умов у здобутті загальної середньої освіти незалежно від типу навчального закладу. Однак, необхідність урахування індивідуальних освітніх запитів учнів з ТПМ зумовила подовження (на 1 рік) терміну навчання дітей цієї категорії та визначення варіативної складової змісту загальної середньої освіти. Це стосується: певного скорочення обсягу базових програмових знань, дещо іншого погодинного розподілу змісту навчального матеріалу, виділення ключових акцентів корекційно-розвивальної роботи. Слід зауважити, що повільніші темпи засвоєння у початковій школі учнями з ТПМ програмового матеріалу та одночасна реалізація корекційного компоненту змісту навчання дають змогу на кінець 4 класу сформувати в учнів з ТПМ предметні і процесуальні знання практично на рівні учнів загальноосвітньої школи. Разом з тим, індивідуальні особливості розвитку дітей з ТПМ позначаються на можливостях засвоєння ними більш складного програмового змісту в старших класах. По-перше, це вимагає перегляду погодинного та змістовного співвідношення між освітніми галузями Базового навчального плану (що стосується, зокрема, подовження термінів засвоєння дітьми з ТПМ таких навчальних предметів, як математика і українська мова). По-друге, особливості розвитку учнів з ТПМ потребують також врахування специфічних охоронно-педагогічних вимог у процесі їх навчання (поступовості у введенні й застосуванні термінології, уважності при виборі мовного матеріалу, спрощенні вимог до письмових робіт та усних відповідей, допомоги узагальнювати матеріал і робити умовиводи тощо). Розкриття специфіки розвитку дітей з ТПМ та відповідної корекційній спрямованості програмового змісту є актуальним у зв’язку з (часто) відсутністю спеціальної психолого-педагогічної освіти у вчителів, що викладають предметні знання в спеціальних школах.

^

Цілі навчання


Основною метою освіти в 5-10 класах є різнобічний розвиток учня з ТПМ, формування життєтворчої особистості майбутнього громадянина України – людини, яка здатна: брати на себе відповідальність за своє майбутнє і, усвідомлюючи власні можливості і потреби, досягати життєвого успіху та реалізовувати сенс свого буття в різних сферах своєї життєвої активності; самостійно, незалежно і достойно адаптуватись в суспільстві, орієнтуючись в соціокультурному контексті, вільно спілкуючись, поважаючи культуру і цінності Українського народу та інших народів і націй; усвідомлюючи життя як найвищу цінність; свідомо дбати про своє здоров’я; шанобливо ставитись до світу природи рідної землі та різноманіття її форм.

Мета формування компетентного ставлення особистості дитини з ТПМ до життя передбачає здійснення навчальної, розвивальної і виховної функцій освітнього змісту навчальних предметів основної ланки загальноосвітньої школи і реалізується через створення психолого-педагогічних умов (змісту знань, методів і форм навчання) для досягнення наступних завдань:

  • Формування в учнів з ТПМ цілісного наукового світогляду як основи для розуміння дитиною довкілля, взаємозв’язків всередині його складових систем та між ними, місця людини в світі (на основі уявлення про такі основні атрибути життя, як цілісність і системність, та відповідного уявлення про світ як складно організованої і динамічної системи, що розвивається у часі – цілісності, що складається з різних природних, соціальних і культурних систем).

  • Становлення в учнів загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння, узагальнення і систематизації предметних знань (емпіричних фактів, узагальнених уявлень, понять і категорій) про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності (системою математичних і природничонаукових знань; історичними уявленнями; уявленнями про мовну систему; соціокультурними, соціолінгвістичними знаннями та міжкультурним усвідомленням; системою загальнолюдських та культурних цінностей, морально-етичними нормами свого та інших народів; основними засадами здорового способу життя та безпеки життєдіяльності, технічними і технологічними уявленнями допрофесійної підготовки), що є необхідними для саморозвитку дітей, набуття ними соціального і пізнавального досвіду, збагачення емоційно-естетичного досвіду, оволодіння навичками і спроможностями ефективно функціонувати в середовищі; формування природничонаукового та екологічного стилю мислення, підготовки до навчання в старшій школі.

  • Вироблення в учнів комунікативних мовних компетенцій (тобто, вміння комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях) на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку дітей відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів, що забезпечує оволодіння: мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення (мовна, або лінгвістична компетенція); умінням користуватися мовленнєвими зразками і особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для тієї чи іншої мови (соціолінгвістична компетенція); знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно схем спілкування (прагматична компетенція); умінням використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

  • Особистісний розвиток школяра, з урахуванням його специфічних закономірностей у дітей з ТПМ; розвиток потреб дитини до активного пізнання власного внутрішнього світу, соціокультурного і природного середовища; задоволення її природних потягів до дослідництва, спілкування та творчого самовираження; формування емоційно-ціннісного ставлення до себе і світу через виховання гуманної, творчої та соціальноактивної особистості, яка вірить у свої сили, талант, здібності, здатна здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях, бережливо ставитись до свого здоров’я (фізичного, психічного, морального, духовного) і здоров’я інших як найвищої цінності.

  • Набуття учнями соціальної компетентності і виховання їх як людей культури з розвиненим естетичним та етичним ставленням до інших людей, природи і світу речей через: формування основних морально-етичних норм суспільного життя, усвідомлення моралі як одного з соціальних регуляторів взаємозв’язку людини й суспільства; виховання позитивного ставлення й мотивації до застосування моделей поведінки, орієнтованих на моральний зміст культури, звичаїв і традицій українського суспільства та людства в цілому; оволодіння правилами етикету, культурної поведінки та її статево-рольовими стандартами в різних ситуаціях; розвитку вміння налагоджувати різні суспільні контакти, працювати в команді, співіснувати та утверджувати себе в соціумі, визнання цінностей взаємоповаги та взаємодопомоги, безкорисливості тощо.

  • Формування загальнонавчальних компетенцій (вміння вчитися), що сприяють оволодінню учнями процесуальним змістом курсу, тобто: розвиток умінь виконувати різні види пізнавальної діяльності (перцептивної, мислительної, імажинативної, мнемічної), управляти власною навчальною діяльністю, працювати з навчальною інформацією; розвиток всіх сторін мовленнєвої діяльності і стратегій мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і спілкування в спільній навчально-пізнавальній діяльності з учителем та іншими учнями; оволодіння навчальними стратегіями; формування вмінь пізнання дійсності науковими методами і прогнозувати її зміни (спостереження, опис, експеримент) та досвіду творчої діяльності.

  • Громадянське виховання учнів, формування у них почуття любові до своєї Батьківщини та найбільш значущих для українського народу громадянських якостей та цінностей (державотворчість, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, соборність, природолюбство, людинолюбство, працелюбство, взаємоповага); виховання расової, етнічної, соціальної, гендерної, релігійної, індивідуальної толерантності водночас із принциповим прагненням мати ніким не нав’язане світобачення, не бути об’єктом маніпуляцій, зберігати й продовжувати кращі національні традиції, не сприймати культу сили й переваги матеріальних цінностей над духовними; цілеспрямовано використовувати свій потенціал не лише для самореалізації у професійному й особистісному плані, а й в інтересах держави.


^ Характеристика навчального змісту і особливостей його реалізації

Розв’язання поставлених у змісті освітніх галузей основної ланки школи завдань здійснюється з урахуванням наступно-перспективних зв’язків між складовими ланками неперервної освіти. Тому основна середня школа дотримується, з одного боку, наступності з дошкільною і початковою освітою – це стосується питань базового компонента їх змісту і відбувається шляхом його розвитку знань за трьома основними освітніми напрямами (людинознавчим, природознавчим, суспільствознавчим) та продовження корекційно-розвивальної роботи. Перші три напрями спрямовані на поглиблення в учнів з ТПМ уявлень про світ як складноорганізовану і динамічну цілісність, що утворюють природні та соціальні системи, а також сприяє розумінню внутрішніх зв’язків та взаємозалежностей між ними. Корекційно-розвивальний напрям програми передбачає: продовження роботи з цілеспрямованого становлення, формування та удосконалення самосвідомості, теоретичного мислення і мовлення в їх взаємозв'язку, практичного оволодіння рідною та іноземною мовами в усній і писемній формах, активний розвиток навчальних можливостей учнів з ТПМ, а також розвиток сітки понять, що забезпечує засвоєння знань, що вивчаються.

З іншого боку, основна школа дає базову загальну середню освіту, що створює підґрунтя для загальнонаукової, загальнокультурної і допрофесійної підготовки фахівця до майбутнього суспільного життя. Закладання в 5-9 класах фундаменту загальноосвітньої підготовки відбувається за рахунок: завершення формування загальнонавчальних умінь і навичок; засвоєння навчального матеріалу на достатньому для подальшого навчання рівні; практичного оволодіння мовами (українською мовою, рідною мовою у школах національних меншин та однією іноземною мовою); формування здорового способу життя; правового й екологічного виховання; вміння користуватися комп'ютером.

Таким чином, з урахуванням принципу наступності, досягнення загальної мети середньої школи з формування життєвої компетенції учнів з ТПМ реалізується за трьома векторами (загальнонауковим, загальнокультурним, корекційно-розвивальним). Вона конкретизується в основних цілях й завданнях освітніх галузей основної школи і спрямовується на формування ключових освітніх компетенцій (загальнонаукових, соціальних, комунікативних, полікультурних, інформаційних, загальнонавчальних, технологічних, саморозвитку та самоосвіти) відповідно до специфіки кожного предмета.

Нижче коротко розкривається програмовий зміст трьох освітніх векторів в основній школі з переліком цілей предметів, які вивчаються в 5-9 класах (більшість з яких в 5-6 класах має пропедевтичний характер).

^ Загальнонауковий вектор програмового змісту спрямований на формування в учнів з ТПМ цілісного наукового світогляду за рахунок оволодіння учнями мовою математики (як універсальної мови науки і техніки, ефективного засобу моделювання і дослідження процесів та явищ навколишньої дійсності), розвитку науково-природничого та екологічного стилю мислення, вмінь пізнавати природне середовище науковими методами. Цілі й пріоритети становлення загальнонаукової компетенції реалізуються в змісті курсів математики і циклу шкільних природничих курсів.

Навчання «Математики» в основній школі спрямоване на формування в учнів математичних знань як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення школярів з ідеями і методами математики. Основу курсу математики 5-6 класів складає розвиток поняття числа та формування міцних обчислювальних і графічних умінь й навичок як підґрунтя, що забезпечує успішне вивчення в 7-9 класах алгебри і геометрії, а також інших навчальних предметів, де застосовуються математичні знання.

Освітня галузь «Природознавство» сприяє: становленню в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі; формуванню екологічної культури; розвитку експериментальних умінь i дослідницьких навиків, творчих здібностей; зміцненню духовного і фізичного здоров’я кожної конкретної людини.

Зміст інтегрованого, пропедевтичного курсу «Природознавство» (5-6 класи) зосереджено головним чином навколо понять, які мають загальнонауковий й мiжпредметний характер і складають основу (як і початковий курс географії в 6 класі) для подальшого вивчення в 7-9 класах систематичних курсів астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії.

Метою навчальних предметів «Біологія», «Фізика. Астрономія», «Географія. Економіка», «Хімія» є формування їх засобами ключових компетентностей учнів, яких потребує сучасне життя, закладання основи біологічного, фізичного і хімічного знання, розуміння географічної картини світу та уміння орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі і світі.

^ Загальнокультурний вектор програмового змісту спрямований на орієнтацію учнів з ТПМ в соціокультурному просторі (шляхом формування уявлень про культурні надбання суспільства в його матеріальному і духовному розвитку) та утвердження їх в ньому (через оволодіння учнями засобами мовлення, спілкування, соціальними регуляторами поведінки та взаємодії людей, формування мотивації до здорового способу життя).

Вироблення в учнів мовної комунікативної компетенції відбувається під час вивчення рідної та іноземної мов.

Основна мета навчання «Української мови» полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.

Навчання «Іноземної мови» спрямоване на становлення в учнів (на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного та їх мовного розвитку) комунікативної компетенції на базі комунікативних умінь, які, своєю чергою формуються на основі мовних знань і навичок.

Формування в учнів з ТПМ соціальної і полікультурних компетенцій відбувається під час вивчення наступних предметів.

Курс «Історія України. Всесвітня історія» (з пропедевтичним характером у 5 класі) спрямований на прищеплення інтересу до історії, формування в учнів з ТПМ початкових уявлень про історію як науку та про історію України як складову світової історії, елементарних вмінь з історії; поглиблення загальних дидактичних вмінь, необхідних для успішного засвоєння історичної інформації в подальшому; викликання захоплення минулим України; опанування систематичних курсів історії України та всесвітньої історії;

Вивчення «Етики» сприяє формуванню моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної культури і культури поведінки учня.

Шкільний курс «Українська література» спрямовується на: підвищення загальної освіченості громадянина України; досягнення належного рівня сформованості вміння «читати й усвідомлювати прочитане», «прилучатися до художньої літератури, а через неї – до фундаментальних цінностей культури»; розширення культурно-пізнавальних інтересів учнів; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування і утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Предмет «Зарубіжна література» (з пропедевтичним характером в 5—8 класах) сприяє залученню учнів до найвищих досягнень світової літератури і культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей, вихованню естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, виробленню імунітету проти низькопробних явищ масової культури.

Метою загальної «Музичної освіти» в основній школі є особистісний розвиток учня, збагачення його емоційно-естетичного досвіду під час сприймання та інтерпретації творів музичного мистецтва, музично-практичної діяльності, а також формування ціннісних орієнтацій, потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

Набуття учнями з ТПМ технологічної компетенції відбувається під час вивчення предмету «Трудове навчання», яке має на меті: становлення технічно та технологічно освіченої особистості, її підготовка до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства; формування життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки; розвиток основних компонентів інформаційної культури; вироблення навичок творчої діяльності, виховання культури праці; забезпечення умов для професійного самовизначення учнів, здійснення допрофесійної та професійної підготовки за їхнім бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.

Виконати функцію інституту збереження і зміцнення фізичного, психічного, морального, духовного здоров'я учнів з ТПМ (у контексті педагогіки життєтворчості) школі допомагають наступні шкільні предмети.

Інтегрований курс «Основи здоров’я» сприяє формуванню в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної для життя і здоров’я поведінки.

Курс «Фізична культура» спрямований на формування фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я школярів, фізичної культури особистості, оволодіння основами оздоровчо-корегувальної та прикладної спрямованості фізкультурної діяльності, розвиток основних фізичних якостей та рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості учнів.

^ Корекційно-розвивальний вектор програмового змісту забезпечується за рахунок поєднання предметного, корекційного та процесуального змісту навчання і передбачає засвоєння учнями з ТПМ системи наукових і соціокультурних знань в тісному зв'язку з: опануванням різних видів пізнавальних дій; розвитком усіх сторін мовленнєвої діяльності; особистісним розвитком; продовженням роботи над нормалізацією контактів дітей з оточуючими (шляхом розвитку їх комунікативних умінь та навичок, усунення психогенних порушень, виховання активності та товариськості); розвитком самостійності учнів та їх вміння працювати з навчальною інформацією. Цей напрям включає такі лінії.

Сенсомоторний розвиток. Реалізація цієї лінії у програмі забезпечується через надання змоги учням з ТПМ оволодіти умінням активно сприймати довкілля за допомогою всіх органів чуття, аналізувати, порівнювати та узагальнювати власні відчуття (що втілено у програмовому змісті та потребує застосування відповідних методів і форм навчання).

Розвиток пізнавальної діяльності. Ця лінія спрямована на: підвищення інтересу в учнів з ТПМ до вивчення природи, суспільних процесів і явищ; формування вмінь порівнювати, аналізувати, класифікувати, узагальнювати результати спостережень, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити умовиводи за аналогією, діставати наслідки з даних передумов шляхом несуперечливих міркувань; розвиток в учнів пам’яті, уваги, інтуїції; набуття чітких уявлень про навколишній світ (соціокультурне і природне середовище) та місце людину в ньому.

Мовленнєвий розвиток. Під час вивчення предметів основної школи учні з ТПМ повинні: оволодіти термінологією предметів, науковими і культурними поняттями та категоріями, що уможливить розуміння ними навчальної інформації та вміння адекватно використовувати у власному мовленні терміни; навчитись виражати у формі зв’язного вислову, побудованого із дотриманням всіх мовних норм, свої знання, думки, переживання щодо людини, природи і суспільства (у монологічній і діалогічній формах); уміти розуміти зі слуху, читати і розуміти тексти різноманітних жанрів й видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи текст як джерело різноманітної інформації та як засіб оволодіння знаннями; навчитись здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань; оволодіти мовою як засобом спілкування.

Особистісний розвиток. Ця лінія реалізується через розвиток в учнів з ТПМ: вміння емоційно-позитивно виражати своє ставлення до природи, людей, суспільних та культурних явищ; соціальної компетентності, тобто розуміння та вміння дотримуватись морально-етичних гуманістичних принципів співіснування людей у суспільстві; почуття любові до природи та відповідальності за її збереження. Розуміння дитиною з ТПМ цінності свого життя виступає мотивом до оволодіння нею умінь зберігати своє здоров’я, а також набуття позитивних характеристик «образу Я», які є джерелом самостійності і проявляються у прагненні дитини досягти можливих найвищих результатів навчання, активно спілкуватися з навколишнім соціальним оточенням, виявляти в спілкуванні свою індивідуальність під час пізнавальної та комунікативної діяльності.


^ Дидактичні та методичні принципи навчально-виховного процесу


Навчально-виховний процес здійснюється з опорою на загально-дидактичні, основні та спеціальні методичні принципи, що враховують особливості навчання учнів із ТПМ. При доборі змісту враховано: принципи доступності та індивідуалізації, науковості, систематичності, наступності і неперервності змісту навчання; потенційні можливості поєднання корекційного навчання, виховання і розвитку, гуманізації навчально-виховного процесу; принцип урахування вікових можливостей та особливостей пізнавального розвитку учнів з ТПМ (при відборі обсягу і глибини знань); принцип комунікативної спрямованості навчання; принцип активної і свідомої участі учнів у навчальному процесі; принцип всебічної наочності і прикладу; принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу; принцип взаємопов’язаного навчання, що досягається за рахунок активізації потенціалу внутрішньої предметної інтеграції елементів змісту, зв’язків з усіма предметами й курсами в рамках однієї освітньої галузі та споріднених галузей.

    Відповідно до сучасних уявлень, методологічними засадами конструювання змісту освіти в програмі основної школи (що є більш характерним для гуманітарних освітніх галузей) є: аксіологічний, соціокультурний, культурологічний та діяльнісний підходи. При вивченні мов визначальним є комунікативно орієнтований підхід. Основними вимогами до змісту наукових знань є: їх сучасність знань; системний підхід; систематичне використання історичного матеріалу, який підвищує інтерес до вивчення наукових знань; універсальність значення навчального матеріалу для подальшого вивчення наукових дисциплін; наукова достовірність навчального матеріалу, що забезпечує застосування практичних методів.

Творче використання загальних дидактичних і методичних принципів на уроках вимагає застосування адекватних конкретних методів навчання і форм праці, при виборі яких вчитель має керуватися їх ефективністю, враховуючи можливості і потреби учнів, а також умови довкілля. Це передбачає реалізацію принципів: індивідуалізації вимог, методів вибору дидактичних засобів, організації і темпу роботи; дохідливості змісту; виділення різних рівнів труднощів у його засвоєнні.

Особистісна орієнтованість при вивченні предметів основної школи здійснюється через зміст навчального матеріалу та особистісну спрямованість навчального процесу. Увага вчителя має бути зосереджена на проведенні занять з використанням інтерактивних технологій навчання та методів навчання, що ґрунтуються на активній участі всіх учнів: обговорення, мозковий штурм, розробка концептуальних карт, рольові ігри, дискусії, творчі проекти, навчальні контракти, інтерв’ю, розгляд і аналіз навчальних ситуацій (художніх текстів, окремих випадків, цікавих фактів з історії та сьогодення тощо), екскурсії, робота в групі, моделювання ситуацій та розв’язування проблеми тощо. У навчанні рідної та іноземної мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння учнями мовою як засобом спілкування Успішна реалізація програми інтегрованого предмета «Основи здоров’я» можлива лише на засадах активної співпраці і партнерства всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогів, сім’ї, громади).


^ Особливості пізнавальної діяльності учнів з ТПМ та шляхи їх врахування в організації навчально-виховного процесу


Зміст знань, методів і форм навчання курсу визначається необхідністю урахування особливостей процесу соціалізації дітей з ТПМ у суспільство, пов’язаних зі специфічними закономірностями їх розвитку. Відомо, що соціалізація свідомості дитини відбувається шляхом засвоєння культурно-історичного досвіду людства, зафіксованих в системі знань, що є важливою умовою формування соціально зрілої особистості, громадянина, патріота своєї Батьківщини. Дитина потребує поняття для інтерпретації власного досвіду соціального життя і вчиться виражати значення в підходящій до культурних вимог спосіб – чого не існує в понятті, того не існує в свідомості. Тому вироблення смислу, яке є соціальним процесом, завжди відбувається в культурному і історичному контексті.

Порушення нормального ходу розвитку мовлення у дітей з ТПМ ускладнює оволодіння ними вербальними поняттями («смисловим полем» знака) як «соціально кодифікованої форми суспільного досвіду». Недостатній розвиток лексичної сторони мовлення і, відповідно, недорозвиток символічного мислення позначаються на особливостях пізнавальної діяльності молодших школярів з ТПМ – для них характерним є образне, предметне мислення, при якому конкретно-чуттєвий матеріал відіграє більшу роль, ніж концептуальні знання. Опора учнів з ТПМ на образні уявлення не обмежує їхні можливості встановлювати закономірності та зв’язки в природі і суспільстві. Однак, обмежений запас слів і понять у дітей з ТПМ зумовлює труднощі: у здійсненні ними спостереження, опису і порівнянь об’єктів та явищ довкілля; в осмисленні, інтерпретації, узагальненні чуттєвого досвіду та одержаних знань; у вираженні набутого досвіду засобами мовлення, формулюванні думок.

Аналіз і систематизація труднощів засвоєння програмового матеріалу молодшими школярами з ТПМ дозволило виділити їх типи з урахуванням їхніх проявів в різних аспектах, а саме:

^ А. Аспект інформації:

І тип – труднощі оперування інформацією під час її безпосереднього сприймання (вербального чи образного), що пов’язані з недоліками слухового і зорового сприймання дітей з ТПМ. Це виявляється у порушенні процесу розуміння і формування мовлення, а також збідненні та недиференційованості зорових образів предметів, інертності та неміцності зорових слідів, відсутності міцного й адекватного зв’язку слова із зоровими уявленнями предмета.

ІІ тип – труднощі актуалізації засвоєної інформації при її відтворенні та оперуванні нею. Це виявляється у фрагментарному відтворенні вивченого матеріалу, не систематизованому і побіжному характері його засвоєння, недостатній усвідомленості зв’язків і відношень між його елементами. В якості основних причин їх виникнення можуть бути: уповільненість процесів пригадування, недорозвинення репродуктивних процесів, пов’язаних з відтворенням і застосуванням наявних знань, умінь та навичок, а також недоліки в систематизації знань, їх переведення з пасивного запасу в активний.

^ Б. Аспект дії та операції:

ІІІ тип – труднощі, пов’язані з конструюванням суб’єктивно нових знань, пошуком необхідної інформації, застосуванням ефективних засобів для її знаходження, обробки та дій з нею, а також добиранням адекватного способу виконання завдань (заміни або переносу способу виконання в іншу сферу). Суть цих завдань виражається у формі таких запитань: «Як і що потрібно зробити, щоб виконати запропоноване завдання?», «Як одержати потрібний результат?», «Уяви і опиши …», «Подумай і скажи …» та ін. Причини таких труднощів пов’язуються з невмінням учнів: користуватися наявними у них знаннями та вміннями у нових, незвичних умовах; знаходити необхідну для виконання заданого завдання інформацію в умовах її недостатності чи надмірності; виділяти причинно-наслідкові зв’язки та залежності в об’єктах і явищах, що аналізуються; мислити за аналогією. Проте ці утруднення відносять до труднощів, так би мовити, вищої категорії, а робота, спрямована на їхнє запобігання чи усунення потребує формування в учнів з ТПМ основних прийомів інтелектуальної діяльності (порівняння, співставлення, аналізу, синтезу, узагальнення та ін.) і вміння застосовувати раніше засвоєні знання в нових умовах.

ІV тип – труднощі виділення суттєвих зв’язків між предметами та явищами, труднощі здійснення формально-логічних операцій з поняттями, судженнями, логічними структурами. Це обумовлено недостатністю процесів словесного узагальнення й абстрагування в учнів з ТПМ і виявляється в утрудненні дітей будувати чіткі (з точним називанням термінів), розгорнуті та повні висловлювання при визначенні понять, описі, порівнянні, класифікації й узагальненні об’єктів та явищ, що вивчаються.

^ В. Особистісний аспект:

V тип – це труднощі, пов’язані з недостатнім рівнем розвитку здатності учнів до самоконтролю за процесом виконання та результатом дій, а також недостатнім рівнем сформованості мотивації та активності. Вони виникають внаслідок: недостатнього володіння учнями з ТПМ критеріями для оцінки правильності свого виконання запропонованого завдання; невмінням перевіряти (тобто, усвідомлено співвідносити процес виконання дій з його ідеальною програмою), оцінювати (одержані результати з точки зору їх відповідності запланованим) та логічно доводити правильність виконання завдання

З огляду на низьку ефективність самостійного прийому, переробки і зберігання навчальної інформації молодшими школярами з ТПМ, вчителю слід приділяти в своїй роботі спеціальну увагу організації їх навчально-пізнавальної діяльності. Зокрема, це стосується оволодіння учнями програмами активної, свідомої і цілеспрямованої навчально-пізнавальної діяльності, що дозволить їм швидше і легше засвоювати предмет. Така робота має відбуватися в напрямку розвитку в учнів концептуальних знань (понять, закономірностей) одночасно з розвитком їх процедурних знань (умінь виконувати пізнавальні дії щодо об’єктів природного і суспільного середовища та інформації про них, загальномовленнєвих умінь), оскільки зростання знань одного типу викликає прискорений розвиток знань іншого типу.

Недостатній рівень засвоєння понять дітьми з ТПМ природним шляхом та їх переважної орієнтації на образний спосіб переробки інформації обумовлює головний акцент у роботі вчителя. Ним має стати формування в учнів з ТПМ концептуальних знань, що уможливить усвідомлене засвоєння учнями суспільного досвіду. Звісно, на кінець навчання в початковій школі більшість учнів з ТПМ наздоганяють дітей масової школи за рівнем оволодіння мовлення і, зокрема, її лексичної сторони. Однак і в основній школі вчителю слід приділяти особливу увагу роботі з оволодіння учнями з ТПМ системою знань про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво (як основи формування загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей).

З метою організації смислового сприймання учнями з ТПМ навчальної інформації, вчителю слід застосовувати в якості основи формування цілісності знань когнітивні схеми. Останні виступають засобом категоризації і смислового структурування знань конкретних дисциплін в мережі понять, а також унаочнення внутрішніх логічних відношень між поняттями. Полегшити розуміння учнями з ТПМ закономірностей побудови світу допоможуть, зокрема, такі схеми, як картина світу і фреймові схеми знань.

Оскільки картина світу утворюється за участю всіх форм свідомості (буденної, наукової, філософської, позатеоретичної – художньої, релігійно-міфологічної тощо), це передбачає можливість формування її в навчальних предметах основній школі на доступному рівні та у різних аспектах.

Когнітивна фреймова схема виступає в якості моделі знань про природні й соціальні системи. Вона являє собою ієрархічно організовану, систематизовану і структуровану лексико-смислову групу понять (що дозволяє об’єднати елементи навчальної інформації при вивченні тієї чи іншої теми змістовними зв’язками), яку можна наочно представити у вигляді схеми на малюнку. Така організація і представлення знань учням з ТПМ виконує декілька функцій. По-перше, засвоєння понять сприяє розвитку мовлення (як засобу кодування і фільтрації одержаної інформації). По-друге, це створює умови для активності учнів та підвищення темпу засвоєння ними програмових знань. Так, узагальнення та систематизація тематичних знань в наочно представленій групі понять забезпечує смислове структурування знань, а також виступає засобом їх диференціації та одночасної інтеграції в певній цілісності. Крім того, формування в учнів сітки понять забезпечує значну економію пам’яті (оскільки добре структурована пам’ять дозволяє швидко класифікувати інформацію, що надходить, а погано структурована пам’ять може стати причиною невірного розміщення інформації в її хаотичному розташуванні). Сформовані понятійні групи виступатимуть в подальшому як навчальні стратегії переробки навчальної інформації. Зауважимо, що оволодіння навчальними стратегіями також є важливим для розвитку умінь учнів з ТПМ виконувати різні види пізнавальної діяльності. Цьому сприяє надання вчителем таких смислових груп понять, як план проведення спостережень чи розповіді, опорні слова при описі суспільних та природних об’єктів та явищ тощо.

Робота в напрямку формування програм навчально-пізнавальної діяльності учнів з ТПМ обумовлює необхідність широкого застосування активних методів навчання і видів діяльності, одночасно поєднуючись з розвитком сприймання, мислення, уяви, пам’яті. Оскільки засвоєння учнями з ТПМ навчального матеріалу вимагає високого рівня розвитку у них базових психічних процесів і враховуючи поступовість процесу навчання (спрямування його подачі від легкого до важкого), елементи та загальна логіка корекційної роботи повинні бути органічно включені в цілісну навчально-виховну діяльність. Відповідно, методика навчальної роботи по формуванню в учнів з ТПМ основних освітніх компетенцій має формуватися з урахуванням причин, що породжують труднощі різного типу в процесі засвоєння навчального матеріалу. Таким чином, по-перше, підготовка базових компонентів пізнавальної діяльності не лише повинна передувати кожному наступному складнішому етапу вивчення навчального матеріалу, але і бути безперервною, а тому її необхідно включити як обов’язкову складову у кожен урок. По-друге, для досягнення максимальної єдності між навчальним і корекційним процесом необхідно встановити чітку послідовність чергування прийомів та методів, спрямованих на попередження виникнення труднощів засвоєння навчального матеріалу та формування у дітей відповідних знань та умінь.





залишити коментар
Сторінка1/24
Дата конвертації02.10.2011
Розмір3.39 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24
плохо
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх