Конспект лекцій Тема 1 Місцеві фінанси в економічній системі держави icon

Конспект лекцій Тема 1 Місцеві фінанси в економічній системі держави


Схожі
Зміст тема місцеві фінанси в економічній системі держави...
Конспект лекцій...
Конспект лекцій...
Конспект лекцій...
Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 “Фінанси”, 0501 "Економіка підприємства"...
Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний...
Конспект лекцій з курсу “ фінанси ” для студентів 4 курсу спеціаль ностей...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 030508 «Фінанси І кредит»...
Програма навчальної дисципліни “ місцеві фінанси” (за вимогами кредитно-модульної системи)...
Конспект лекцій удвох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 030504 «Фінанси І кредит»...
Конспект лекцій (опорний конспект лекцій) з дисципліни “Культурологія” для студентів першого...
Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм...



страницы:   1   2   3
Місцеві фінанси (опорний конспект лекцій)


Тема 1 Місцеві фінанси в економічній системі держави.



  1. Історичні аспекти виникнення інституту самоврядування та науки про місцеві фінанси.

  2. Основні теорії, що пояснюють суть і природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади.

  3. Основні об’єкти та суб’єкти системи місцевих фінансів.


1. Історичні аспекти виникнення інституту самоврядування та науки про місцеві фінанси.

Місцеві фінанси, як і фінанси в цілому, є формою економічних відносин, що пов’язані з розподілом і перерозподілом ВВП, у процесі яких відбувається формування, розподіл та використання грошових коштів, призначених для потреб регіонів. Вони виникли як противага державним фінансам.


У історичному аспекті формування інституту самоврядування нерозривно пов'язане з так званим Магдебурзьким правом - це середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялися від центральної адміністрації (королівської) або влади феодалів (приватної) і створювали органи місцевого самоврядування. Витоки поняття “Магдебурзьке право” від привілеїв, які у 1188 отримало німецьке місто Магдебург від архієпископа. Разом з німецькою колонізацією Магдебурзьке право поширилося у східну Європу.


У Європі поняття "самоврядування", "самоуправління" почали використовуватися з другої половини 18 ст. саме щодо місцевого самоврядування. У 19 столітті в більшості країн світу, насамперед у Західній Європі, активізуються процеси демократизації суспільства. У цей період вже досить чітко визначається перелік справ, які в законодавстві багатьох країн належать до місцевих:

  • освіта,

  • медична та ветеринарна допомога,

  • утримання доріг та благоустрій населених пунктів,

  • опіка над бідними й сиротами.


У Росії місцеві фінанси як окрема галузь почала існувати після реформи 1864 року, але на початку 20 століття Радянська влада не визнала інституту місцевого самоврядування. Відродження місцевих фінансів розпочалося в останній період горбачовської перебудови в 1990 р., коли в СРСР було визнано інститут місцевого самоврядування. Ці процеси були спричинені багатоплановими демократичними реформами, які почалися наприкінці XX століття у Європі.

Основними напрямками яких стало:

  • коригування кількості самоврядних одиниць,

  • удосконалення організаційної структури органів самоврядування,

  • фінансові та функціональні реформи.

Метою даних реформ місцевого самоврядування стало збільшення обсягів фінансових ресурсів, які центральна влада передавала місцевій. Це завдання вирішувалося за допомогою запровадження фіскальної автономії місцевих органів, надання їм права залучати альтернативні джерела доходів, а також здійснювати субсидування територій з боку держави.


^ 2. Основні теорії, що пояснюють суть і природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади.

Наукова думка у галузі місцевого самоврядування, що має Європейські витоки, розвивалася за декількома напрямками:

1. Теорія природних прав общини, що сформувалася в роки Великої Французької революції 1789 р. Ця теорія ґрунтується на тій ідеї, що є природні права общини за аналогією до природних прав людини і громадянина. Община, як самостійний територіальний колектив, є таким же суспільним утворенням, як і держава. Причому утворення общини передувало виникненню держави, тому держава не може скасувати права общини, які нею не надавалися. Отже держава не може позбавити територіальний колектив його природних прав, а може тільки впливати на його діяльність через законодавство. Кожен територіальний колектив має власні завдання, які він самостійно визначає.

2. Державна теорія місцевого самоврядування, сформована в середині XIX ст. німецькою школою юристів. В її основі лежить твердження, що органи місцевого самоврядування є органами державного управління на місцевому рівні, вони перебувають у структурі державної влади та їй підпорядковані. Ця теорія заперечує існування природних прав общин і стверджує, що територіальні колективи створюються державою для реалізацій державних функцій і завдань.

3. Теорія громадського самоврядування народилася також у Німеччині в другій половині XIX ст., трохи згодом її було названо теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох попередніх теорій. В основі цієї теорії лежить твердження, що органи місцевого самоврядування мають власну, природну, а отже, суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин.


^ 3. Основні об’єкти, суб’єкти та основні елементи системи місцевих фінансів.


Об'єктом місцевих фінансів є: фінансові ресурси у фондовій та не фондовій формі. Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств, ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик.

Суб’єкти управління місцевими фінансами




Територіальна громада: жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно – територіальними одиницями, або добровільні об’єднання жителів населених пунктів, що мають єдиний адміністративний центр.




Органи місцевого самоврядування




Сільські, селищні, міські ради




Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад




Сільські, селищні, міські голови




Районі та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст


Основними елементами системи місцевих фінансів є:

  • доходи,

  • видатки,

  • способи формування доходів,

  • місцеві фінансові інститути,

  • суб'єкти та об'єкти місцевих фінансів.


Основні способи формування доходів:

  • місцеві податки і збори – основний спосіб в розвинених країнах,

  • частки загальнодержавних податків,

  • комунальні платежі,

  • доходи від майна та землі, що належать місцевій владі,

  • доходи комунальних підприємств,

  • кредити,

  • комунальні позики,

  • трансферти від органів влади вищого територіального рівня.


Місцеві фінансові інститути – це сукупність організаційних структур, норм правил і традицій, які забезпечують функціонування місцевих фінансів:

  • громадські послуги,

  • самостійні місцеві бюджети (бюджет АРК, обласні, міські міст Києва і Севастополя, районні, міські, районні в містах, сільські, селищні територіальних громад: поточні, розвитку, приєднані, додаткові)

  • комунальна форма власності,

  • позабюджетні валютні цільові фонди,

  • місцеві податки і збори,

  • комунальний кредит,

  • фінанси комунальних підприємств,

  • комунальні платежі


Тема 2. Самостійні місцеві бюджети – визначальна ланка місцевих фінансів


  1. Поняття самостійності місцевого бюджету. Правове підґрунтя розвитку місцевого самоврядування в Україні.

  2. Права місцевих органів влади.

  3. Структура місцевих бюджетів.

  4. Порядок складання місцевих бюджетів.




  1. Поняття самостійності місцевого бюджету.

Однією з важливих умов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування, основою якої є фінансова незалежність. З 1990 року в Україні, яка зазнала ринкових трансформацій, розпочався процес становлення системи самостійних місцевих бюджетів, здійснення на новій основі їх видатків, запровадження нових способів формування доходів бюджетів, які притаманні ринковому типу економіки.

Правове підґрунтя для впровадження і розвитку місцевого самоврядування в Україні було закладено:

1. Законом України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 7.12.1990 року № 633-12. Згідно з цим законом усім міським, сільським і селищним радам було надано право створювати власні бюджети, при чому втручання вищих органів влади у цей процес не допускалось.

2. Європейською хартією місцевого самоврядування, прийнятою 15 жовтня 1985 року і ратифікованою Україною у 1996 році. Цей документ передбачав відокремлення місцевих органів самоврядування від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на них функцій у межах їх компетенцій.

3. Конституція України від 28 червня 1996 року, де відображені основні права органів місцевого самоврядування, пов’язані з їх фінансовим забезпеченням, а саме:

  • затвердження місцевих бюджетів,

  • контроль за виконанням місцевих бюджетів,

  • затвердження місцевих податків і зборів.

4. Закон України “Про місцеве самоврядування”, що був прийнятий відповідно до Конституції 21 травня 1997 року дав новий поштовх до розвитку інституту місцевого самоврядування та його фінансового забезпечення.

Стаття 4 цього закону окреслює основні принципи місцевого самоврядування:

    • Народовладдя;

    • Законність;

    • Гласність;

    • Колегіальність;

    • Поєднання місцевих і державних інтересів;

    • Виборність;

    • Правова, організаційна та матеріальна самостійність;

    • Підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами органів та посадових осіб;

    • Державна підтримка та гарантії місцевого самоврядування;

    • Судовий захист місцевого самоврядування.

5. Бюджетний кодекс також містить чітке розмежування доходів і видатків місцевих бюджетів.


2. Права місцевих органів влади.

Згідно з вищезгаданими законодавчими актами місцеві органи самоврядування мають право:

    • Самостійно розробляти, затверджувати і виконувати свої місцеві бюджети;

    • В процесі виконання бюджетів вносити відповідні корективи та уточнення, які приймаються в межах компетенції і в інтересах держави та населення відповідної території;

    • Визначати зі своїх бюджетів обсяг фінансування соціально-культурних закладів та планувати їх подальший розвиток у межах визначених бюджетних доходів, наданих дотацій, субвенцій і залучених коштів;

    • Визначати напрями використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, а також спільні програми з органами влади інших адміністративно-територіальних одиниць; на зовнішньоекономічну діяльність, заходи щодо охорони навколишнього середовища, відновлення пам'яток природи і культури, благоустрій міст, селищ та сіл, утримання та капітальний ремонт житлового фонду об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони здоров'я цільового забезпечення науки і культури, спорту, засобів масової інформації, на утримання органів державної влади та самоврядування, захист прав споживачів та на інші цілі.

    • В межах наявних коштів збільшувати видатки на утримання житлово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, науки і культури, спорту, охорони навколишнього природного середовища тощо;

    • Місцеві органи самоврядування можуть визначати у встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом року коштів додаткові пільги на допомогу громадянам, які потребують соціального захисту;

    • Обласні та районні органи самоврядування мають право розподіляти бюджетні кошти між територіальними громадами, визначати розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчого територіального рівня та їх цільове використання, утворювати у складі свого бюджету резервні та інші цільові фонди, передбачені законодавством;

    • Органи місцевого самоврядування мають право залучати своїх бюджетів кошти інших бюджетів та підприємств на договірних засадах для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм. Слід зазначити, що свої права на складання і виконання місцевих бюджетів обласні та районні ради делегують відповідним державним адміністраціям. Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, вилученню не підлягають;

    • Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати місцеві податки і збори, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у межах конституційних норм і показників.


^ 3. Структура місцевих бюджетів.

Для країн з федеративним устроєм характерна 3 – х - рівнева бюджетна система: державний бюджет, бюджети федерацій, місцеві бюджети (ФРН, США, Російська Федерація)

Для країн з унітарним устроєм (Україна ) характерна 2 – х рівнева бюджетна система: державний бюджет, місцеві бюджети.


Бюджетна система України




Скачати 0.53 Mb.
залишити коментар
Сторінка1/3
Дата конвертації30.09.2011
Розмір0.53 Mb.
ТипКонспект, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх