Курс лекцій вступ icon

Курс лекцій вступ


3 чел. помогло.
Схожі
Курс лекцій Курс лекцій “Макроекономіка рекомендований для використання в навчальному процесі...
Курс лекцій Донецьк Донуеп 2005 зміст...
Курс лекцій з інформатики Зміст....
Курс лекцій для студентів факультету економіки та менеджменту...
Курс лекцій спеціальністю 0600101 „Правознавство”...
Нових надходжень літератури в бібліотеку в лютому 2005 року...
Курс лекцій з дисципліни «Релігієзнавство»...
Курс лекцій Дніпропетровськ 2005 Культурологія. Курс лекцій. Електронна версія...
Курс лекцій суми 200 3 міністерство аграрної політики україни сумський національний аграрний...
Курс лекцій За загальноюю редакцією.,- академіка апрн україни, доктора юридичних наук...
Конспект лекцій з дисципліни “ Вступ до спеціальності” для студентів 1 курсу спеціальності...
Курс лекцій



страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕНДЖМЕНТ

Курс лекцій


ВСТУП

У сучасному широкому розумінні комплексні економічні пере­творення, що відбуваються сьогодні в Україні, мають на меті не лише вироблення моделей і механізмів побудови й послідовної реалізації сучасних економічних відносин, а й поступову інтегра­цію українських підприємств у міжнародні економічні зв'язки. Зро­зуміло, що не існує однакових для всіх компаній шляхів і засобів досягнення успіху. Проте в діяльності всіх менеджерів, незалежно від того, яку посаду вони обіймають, які функції виконують, у якій сфері працюють, є дещо спільне. Отже, саме ці спільні функції, що визначають систему управлінських відносин, методів та інстру­ментів у міжнародних корпораціях різних країнах, і є предметом курсу "Міжнародного менеджменту ".

Міжнародний менеджмент – це процес застосування управ­лінських концепцій та інструментів у багатокультурному середо­вищі й отримання, завдяки цьому додаткових вигід і заощадження часу.

Сучасна система підготовки менеджерів базується на тому, що менеджмент - це професія з усіма її атрибутами: рівнем кваліфікації, знаннями, функціями, майстерністю. Майбутні менеджери повинні мати налагоджувати стосунки з людьми, долати конфліктні ситуації, приймати раціональні управлінські рішення. У цьому ім допоможе і вивчення курсу "Міжнародний мененджмент".

Курс структурований у зручний спосіб, що сприяє індивідуаль­ній і груповій навчальній діяльності слухачів. Курсом передбачено: засвоєння викладеного матеріалу, аналіз ситуаційних кейсів, ви­вчення з додаткових літературних джерел, обгрунтовані відповіді на контрольні запитання до теми.

Навчальний курс побудовано як поєднання колективної та самостійної навчально-пізнавальної роботи слухачів при постій­ній координації з боку ментора.

Стратегія вивчення курсу базується на класичних методах нав­чання та новітніх методиках, зокрема ситуаційного та проектного навчання, що передбачає використання кейсів і розробку проектів для вирішення конкретних проблем менеджменту.

Тренінгові заняття у формі розгляду й обговорення студентами кейсів, прийняття рішень на підставі поданої у вправах інформації сприяють поєднанню теоретичної та практичної підготовки з міжнародного менеджменту. Глибокий аналіз ситуаційних вправ, високий рівень активності та залучення слухачів до обговорення проблем в аудиторії відіграють вирішальну роль у застосуванні ситуаційного методу навчання. Важливо, щоб слухачі були під­готовлені до адекватного розв'язування поставлених завдань у ситуаційних вправах. А зміст ситуаційної методики навчання, на нашу думку, переконливо підтверджують слова Конфуція: "Що я чую - я забуваю, що я бачу - я пам'ятаю, що я роблю - я розумію".

Навчальний курс "Міжнародний менеджмент" безпосередньо по­в'язаний з такими дисциплінами, як "Менеджмент", "Міжнародний інноваційний менеджмент", "Стратегічний менеджмент" та ін.

^ ТЕМА 1. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ ТА МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Бізнес - найзахоплююча гра,

у якій максимум азарту

поєднується з мінімумом правил

(Білл Гейтс).


1. Характеристика міжнародного бізнесу: суть, цілі та ос­новні завдання.

2. Зовнішнє середовище міжнародного бізнесу.

3. Сутність міжнародного менеджменту (MM).


1. Характеристика міжнародного бізнесу: суть, цілі та основні завдання


Міжнародний бізнес - сфера практичної реалізації міжнарод­них економічних відносин, здійснення глобальних виробничих, будівельних, торговельних, сервісних програм та іншої діяльності господарськими суб'єктами двох або більше країн з метою взає­мовигідної співпраці для отримання економічного прибутку та досягнення міцних позицій на ринку [7].

Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" до суб'єктів міжнародного бізнесу належать:

– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають громадянську дієздатність і правоздатність);

– юридичні особи (що зареєстровані в Україні та мають на її території постійне місцезнаходження);

– об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб (що не є юридичними особами згідно із законами України але мають постійне місцезнаходження на території України);

структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іно­земних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

— спільні підприємства (що мають постійне місцезнаходження в Україні).

Міжнародний бізнес ґрунтується на можливості отримання вигід від переваг міждержавних ділових операцій. Це ключовий момент не лише для розуміння природи та специфіки міжнарод­ного бізнесу, а й для пояснення виникнення й розвитку міжнарод­ного менеджменту.

Періодизація розвитку міжнародного бізнесу відзначається наступними етапами становлення, які запропонував американський дослідник Р. Робінсон, а саме [1]:

1. ^ Комерційна ера (1500-1850 pp.) - починається від часів великих географічних відкриттів. Цей період пов'язаний з роз­витком базової форми міжнародної торгівлі, зокрема торгівлі колоніальними товарами в Європі, яка була потужною рушійною силою. Ризики цього бізнесу були надзвичайно великими (пов'я­заними з далекими морськими подорожами), але можливість отримання прибутків, що набагато перевищували витрати, залу­чала до цього найпершого міжнародного бізнесу все нові й нові покоління підприємців. У цей період починає розвиватися бізнес-сервіс: фінансування та страхування торговельних експедицій, розвиток складського та транспортного господарства.

Особливості міжнародного бізнесу цього періоду полягали в наступному:

– жорсткий вплив взаємовідносин країн на можливість та ефективність ведення бізнесу між фірмами;

– підтримка, яку уряд країни надавав власним підприємцям у їх зарубіжній діяльності.

Отже, ера комерції вперше поставила перед підприємцями розвинутих європейських держав такі ключові питання міжна­родного менеджменту:

- чи є економічний сенс переносити підприємницьку діяль­ність і ризики з національного середовища за межі держави і чи можуть бути оцінені попередньо відповідні прибутки та (або) збитки;

- від яких факторів реально залежить прийняття рішення в міжнародних компаніях;

- наскільки є незалежним бізнес у рішеннях і діях від політи­ки своєї держави, чи може він розраховувати на її підтримку (враховувати протидію);

- що потрібно враховувати, передбачати та здійснювати під час ділових операцій на "чужій території"" в інтересах забезпечен­ня довготривалої прибутковості цих операцій та безпеки їх про­ведення.

2. ^ Ера експансії (1850-1914pp.) - у цей період відбувається кінцеве оформлення й структуризація колоніальних держав на фоні бурхливого індустріального розвитку європейських країн. Як зазначалося вище, масове індустріальне виробництво повер­нуло розвинуті країни від вивозу екзотичних товарів до видобутку сировини й розвитку плантаційного господарства. Водночас зрос­тала роль державного колоніального управління - захист колоній від зовнішньої небезпеки та збереження колоніального режиму вимагали від метрополій узгодження дій уряду та національного бізнесу на території колоній. Постала також проблема врахування місцевих особливостей культури, освіти та соціальних проблем місцевого населення. Можна констатувати, що другий період розвитку міжнародного бізнесу дозволив використовувати більш ефективно ресурси та можливості місцевого законодавства, розширив ринки збуту продукції.

У цей період інтенсивно розвивається внутрішньоєвропейський міжнародний бізнес. Неоднакові темпи розвитку європейських держав, різниця в забезпеченні природними ресурсами, різний рівень освіти населення та інші фактори призвели до появи, з одного боку, країн - виробників промислової продукції та, з ін­шого боку, країн - ринків для збуту цієї продукції (останні здебільшого виробляли дешеву сільськогосподарську продукцію).

Ера експансії досить точно визначила головні мотиви міжна­родного бізнесу, які є актуальними й сьогодні, зокрема:

– використання більш ефективних ресурсів (сировинних, природних, енергетичних);

– розширення ринків збуту;

– нові галузі застосування (використання) вільних фінансових ресурсів;

– використання сприятливих умов місцевого законодавства (податкового, митного і т.ін.).

3. ^ Ера концесій (1914-1945pp.) - якісно змінюється роль вели­ких компаній – компанії-концесіонери перетворюються на так звані автономні економічні держави, які здійснюють виробничі, торго­вельні, освітянські, медичні, транспортні функції не лише для своїх працівників, а й для населення суміжних районів. Водночас зростає й національна свідомість колоніальних народів. Період концесійної ери характеризується розширенням світового ринку робочої сили, суперництвом на світових ринках сировини, а також використанням можливостей найбільш складної структури міжнародного бізнесу.

Концесійна ера підготувала під'рунтя для самовизначення колоніальних і напівколоніальних країн в економічному аспекті, а друга світова війна надала значного політичного імпульсу цим процесам. З іншого боку, такі явища як інтернаціоналізація світо­вого ринку робочої сили та загострення суперництва на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів, означали перехід не лише до наступного етапу розвитку бізнесу, а й до глобалізації бізнесу в цілому.

4. ^ Ера національних держав (1945-1970pp.) - визначаються ос­новні напрями розвитку міжнародного бізнесу: становлення й бурхливий розвиток десятків нових національних держав, які отримали внаслідок концесійної ери, з одного боку розвинутий економічний базис й деяку кадрово-технологічну структуру, з другого боку, - всі недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економш до складних фінансових проблем. Цей період характеризується виникненням і розвитком нових фінансових важелів, розширенням сфери міжнародного аудиту та консалтингу. Вперше була зроблена спроба розвивати мультинаціональний бізнес (американські та японські компанії). Ера національних держав дала значний поштовх розвитку міжнародного бізнесу у якому припинили існування закриті системи типу "метрополія-колонія". Водночас міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень розвитку й тому почав вимагати якісно нової системи управління.

Реальне просування національної економіки до ефективного ви­робництва та сфери послуг потребувало певного комплексу захо­дів, так званого "пакету розвитку", що включає: технології, капітал, інформацію, кваліфікацію та компетентність персоналу, консал­тингову підтримку та ін. Але отримати це "відразу і зараз", у 70-ті роки XX ст. було складно. Тому країни, що розвивались, та їх фірми запозичали деякі елементи пакету в різних країнах і в різних фірмах, роблячи цей пакет "оптимальним для себе". Оскільки для реального мультинаціонального бізнесу весь світ - поле ділової гри, то формування такого пакету для власних цілей або в інтересах партерів можна було здійснювати ефективно.

Поширення оперування бізнесу в усьому світі зробила неаде­кватною вимогам глобальної ефективності фірмового бізнесу по­передню формулу "управління зарубіжними операціями", або "управління ЗЕД", яка була замінена формулою "міжнародний ме­неджмент". Першими це зробили транснаціональні корпорації (ТНК), що було обумовлено їх природою. Вони першими досягай найвищого рівня міжнародності як за глибиною залучення, так і за культурним фактором, оскільки глобальна ефективність фірми ( а це і є головною метою) вимагає абсолютної свободи вибору форми діяльності в будь-якій країні й абсолютну свободу вибору самої країни.

5. ^ Ера глобалізації (починаючи з 70 pp. XX cm.) - цей період розвитку цивілізації взагалі та міжнародного бізнесу зокрема проходить гад знаком революційних технолопчних змін та виникнення цілої мережі мультинаціонального обслуговування, включаючи банки, рекламні агентства, консалтингові фірми, університети, які базуються на глобальній комп'ютеризації. Комп'ютерна революція та значний розвиток телекомунікацій практично змінили обличчя всіх традиційних технологій вивівши їх на якісно новий рівень.

Сьогодні у світі практично не залишилось закритих для між­народного бізнесу зон і тем.

Рушійні сили глобалізації:

– подолання нерівномірного розміщення сировинних та енер­гетичних ресурсів по цілій території;

– природно - кліматичні та економіко-географічні відмінності, що зумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і сприяють розвиткові й поглибленню взаємозв'язків між ними;

– досягнення транспорту та комунікацій;

– прискорення темпів технологічних нововведень і виведення винаходів на нові ринки; - кооперація зусиль багатьох держав в галузі екології.

Міжнародний бізнес у сучасних умовах визначається наступ­ними рисами:

Доступність і всеосяжність. Хоча міжнародний бізнес і ре­гулюється відповідними законодавствами країн, все ж він, принципово змінюючи стратегічні й тактичні перспективи фірм, відкриваючи перед ними нове потенційне поле ділової активності, поступово перетворюється на невід'ємну можливість практично для будь-якої фірми майже кожної країни,

Ступеневість розвитку. Входження фірми до міжнародного бізнесу, як правило, розпочинається з простих форм зарубіжної торгівлі і в міру розвитку досягає вищої форми - МНК.

3.Технологічна глобалізація. Можливості комп'ютеризації, інформатизації та телекомунікацій принципово змінили характер міжнародного бізнесу, який у сучасних умовах набув таких прин­ципово нових рис:

бізнес може ефективно здійснюватись, "не виходячи з офісу";

бізнес може відбуватись у режимі реального часу;

бізнес може за допомогою телекомунікацій охоплювати всі зацікавлені в ньому ринки товарів, капіталів, робочої сили, ін­формації і т.ін.

4. "Фінансиаризація". Цей термін, який ввів Ж.-П. Серван-Шрайбер, досить точно відображає найважливішу рису "глобалізованого" міжнародного бізнесу - фінансовий зміст міжнарод­них ділових операцій, починаючи від їх ідеї й закінчуючи кон­кретним результатом, стає серцевиною міжнародного бізнесу, тим своєрідним центром, навколо якого обертаються всі інтереси, рішення, стратегії.

Пошук і використання міжнародних конкурентних переваг стали жорстко спиратись на досягнення фінансового менедж­менту новітні і багаточисельні фінансові інструменти, що вирос­тають із гігантських можливостей світового фінансового ринку. В поєднанні з унікальними можливостями комп'ютеризації та телекомунікацій "фінансиаризація" стала мірилом досконалості міжнародного бізнесу.

5. Складний взаємозв'язок національного та інтернаціонального.
Сучасний міжнародний бізнес має наступні характерні риси, а саме [1]:

– оскільки йдеться про ділові операції, то головною метою, як внутрішньодержавного, так і міжнародного бізнесу є отри­мання прибутку;

– міжнародний бізнес являє собою певний взаємозв'язок та взаємодію приватних фірм або їх підрозділів, що знаходяться в різних країнах;

– міжнародний бізнес є суттєво варіаційним, залежно від рів­ня розширення сфер діяльності;

– внаслідок інтернаціоналізації, для будь-якого бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, тобто пакет різноманітних послуг: від наукових послуг до фінансових, від транспортних до створення інтернаціональних колективів. Інтераціоналізація дозволяє сьогодні максимально використати всі можливості бізнесу;

– міжнародний бізнес, як система поновлюваних і взаємодіючих професійних знань, принципово має більш високий рівень, ніж система національного (внутрішньому) бізнесу;

– міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найпередовіше у світовій практиці;

– інформація для бізнесу - це головний стратегічний ресурс, адаптація - головна стратегічна зброя;

– на відміну від внутрішньодержавної конкуренції, міжнародний бізнес відчуває підтримку своєї держави в боротьбі з конкурентами.


^ 2. Зовнішнє середовище міжнародного бізнесу

Зовнішнє середовище, в якому оперує фірма, принципово важливе для будь-якого бізнесу незалежно від його спрямованості та масштабів. Для міжнародного бізнесу середовище має особливе значення - якщо у власній країні все "більш менш знайоме", то з виходом на міжнародний ринок фірма потрапляє часто в невідоме економічне, політичне, соціальне й культурне середовище.

Середовище, в якому функціонує міжнародний бізнес, знахо­диться під впливом чотирьох основних факторів [3]:

♦ культурних;

♦ економічних;

♦ політичних;

♦ технологічних.

^ Культурні факторії становлять систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка впливає на стиль повсякденного життя.

Культура - це набуття знань про використання людьми уяв­лень щодо досвіду та загальної суспільної поведінки.

Основні риси культури:

♦ культура не є біологічною рисою, а являє собою результат навчання та досвіду (Learned);

♦ люди причетні до культури певних соціальних груп (Shared);

♦ культура передається від покоління до покоління (Trunsgenerational);

♦ культура пов'язана з певними символами (Symbolic);

♦ культура є певна система, яка має цілісність і власну струк­туру (Patteerned);

♦ культура ґрунтується на здатності людей пристосовуватись до змін (Adaptive).

Одним з важливих аспектів культури є мова, яка завжди ство­рює труднощі для організації, що веде свої справи за кордоном. Часто причиною непорозуміння може бути незбігання мови жес­тів і відмінності у взаємодіючих культурах. Загалом, на міжнарод­ний менеджмент впливає культура суспільства, зокрема такі явища:

♦ централізація проти децентралізації прийняття рішень;

♦ безпека на противагу ризику;

♦ індивідуальні винагороди на противагу груповим;

♦ неформальні процедури на противагу формальним;

♦ висока організаційна лояльність на противагу низькій;

♦ кооперація на противагу конкуренції;

♦ короткострокові перспективи на противагу довгостроковим;

♦ стабільність на противагу інноваціям.

^ Економічні фактори включають економічні умови та тен­денції, які є предметом аналізу міжнародних фірм у процесі їх діяльності в міжнародному середовищі.

Аналіз середовища сприяє підвищенню ефективності проце­су планування та прийняття рішень. Міжнародний менеджер зобов'язаний опрацювати основні дані економічного аналізу зовнішнього середовища, а саме:

♦ місце країни за показниками: валовий внутрішній продукт, темпи економічного зростання, темпи зростання інвестицій, зов­нішньоторговельний обіг, імпорт товарів і послуг;

♦ населення країни в цілому і в регіонах проникнення зокрема;

♦ статево-вікова структура населення в динаміці;

♦ структура суспільства й питома вага окремих соціальних верств з характеристиками їх особистого та сімейного доходу;

♦ динаміка цих показників.

♦ основні характеристики можливостей зв'язку (кількість теле­фонів на тисячу жителів; різновиди та ефективність роботи пошти;

♦ основні характеристики комп'ютерно-мережевих послуг);

♦ характеристики транспортних комунікацій (в контексті "як можна привезти?", "як можна відвезти?"), в яких зацікавлена фірма;

♦ рівень оплати праці в різних галузях бізнесу (за основними категоріями найманих працівників); прийняті в країні форми оп­лати праці;

♦ загальна оцінка розвитку та можливостей;

♦ основні елементи валютного регулювання в країні;

♦ основні елементи торгових та експортно-імпортних обме­жень у країні;

♦ рівень розвитку науково-технічної та консультаційної діяль­ності в країні (напрями, фірми, можливості залучення);

♦ рівень основних економічних проблем у країні (інфляція, безробіття, регіональні й галузеві депресивні явища, бідність і т.н.).

♦ ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу та менеджменту:

– стабільність і рівень розвитку;

– рівень інфляції;

– стабільність національної валюти.

^ Політичні фактори включають урядові позиції щодо міжна­родних операцій (стимули для започаткування бізнесу в країні господаря та встановлення різних вимог до міжнародних компа­ній, виходячи зі свого суверенітету), ефективність державного уп­равління (наявність бюрократичних структур, що заважають ді­яльності ТНК, вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах, хабарництво) та політичну стабільність (екс­
пропріація та націоналізація, політичні ризики (макро- і мікро-ризики, тероризм). Фірми, що діють на міжнародних ринках, повинні зважати на більшість законів і регулюючих актів.

Структура правового аналізу будь-якої країни включає: за­гальну оцінку узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права; регулювання експортно-імпортних операцій, в яких зацікавлена фірма; регулювання в'їзду-виїзду приватних осіб; захищеність власності та прав особистості; регулювання переміщення капіталу, експорту прибутку, інших фінансових операцій через кордон; оцінку елементів комерційного права, які можуть зацікавити фірму; регулювання створення та трансформації бізнесу; регулювання трудових відносин; регулю­вання цін; елементи антимонопольного законодавства, які можуть стосуватись інтересів фірми; загальну оцінку стабільності правової системи країни.

Політичні фактори потрібно оцінювати до вкладення капі­талів чи прийняття на себе зобов'язань із збуту. В міру надход­ження інформації про зміни обставин необхідно коректувати від­повідні прогнози. Звичайно, можна було б прагнути до виклю­чення будь-якого ризику. Але у випадку, коли потрібний продукт можна отримати з єдиного джерела, фірмі необхідно залишитись на іноземному ринку, контролюючи рівень ризику й викорис­товуючи відповідні методи його зниження. Політичні дії проти уряду або несподівана зміна режиму, як мінімум, означають збіль­шення невизначеності для експортера (іноземного інвестора).

Міжнародний менеджер повинен аналізувати середовище міжнародного бізнесу з допомогою даних політичного аналізу, а саме:

— політичний режим в країні господаря (країні перебування) та його відносини з країною базування;

— міждержавні (міжрегіональні, міжміські) угоди між країною перебування та країною базування;

— участь країни в політичних блоках і міжнародних еконо­мічних союзах;

— політичні партії та громадські організації в країні базування,
які мають тісні контакти з владою, політичними партіями та гро­мадськими організаціями країни перебування;

— коротка характеристика зв'язку "бізнес-політика" (фірми, партії, лідери);

— найближчі вибори парламенту та президента (або їх анало­гів у країні), перспективи їх результатів і ймовірний вплив на бізнес та на відношення з країною базування;

— роль і вплив регіональної влади;

— політична ситуація в регіонах проникнення фірми;

— загальна оцінка політичної стабільності в країні.

Технологічні фактори визначають рівень технології в країні-господаря та взаємозв'язок між технологією та операціями міжна­родних компаній.


^ 3. Сутність міжнародного менеджменту (MM)

Міжнародний менеджмент - особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економіч­них, соціальних, демографічних, культурних та інших особли­востей цих країн та міждержавної взаємодії (табл.1).

^ Таблиця 1

Характеристика державного та міжнародного бізнесу



Внутрішній бізнес

Міжнародний бізнес

Національна модель управління

Міжнародний менеджмент

Мета - отриман­ня прибутку за рахунок викорис­тання конкурент­них переваг у сис­темі "НДР-вироб-

ництво-продаж-

сервіс" у межах даної країни

Мета - отримання прибутку за ра-

хунок викорис­тання можливос­тей різних країн і регіонів та праці

на ринках різних

країн

Формування, утри­мання та розвиток конкурентних пере­ваг у системі "НДР-виробництво-продаж-сервіс"

Формування, утри­мання, розвиток конкурентних пере­ваг у системі ' 'НДР-виробництво-продаж-сервіс" на підставі використання можливостей різних країн та міжнародної взаємодії







Засоби: розширен­ня ринків, вико­ристання більш

вигідних ресур­сів, використання

законодавчих, по-

літичних та соці-

альних можли-

востей в середині

країни

Засоби: розширен­ня ринків, вико­ристання більш вигідних ресурсів, використання за-

конодавчих, полі-

тичних та соціаль-

них можливостей

у межах країн, а також з використанням міждер-

жавної взаємодії

Пошук засобів розвитку бізнесу та перетворення їх

на конкурентні пе­реваги фірми в

середині країни

Пошук засобів роз­витку бізнесу та перетворення їх на

конкурентні пере­ваги фірми в краї-

нах та в контексті

міждержавної вза-

ємодії

Обсяг, зростання та складність бізнесу змінюється залежно від охоплення ним різних етапів системи "НДР" та від ди­версифікації біз­несу в середині країни

Обсяг, зростання та складність бізнесу змінюється залежно від кількості країн; від глибини залучен­ня кожної країни до системи "НДР-виробництво-продаж-сервіс" фірми

Менеджмент від­працьовує страте-

гію зростанню та розвитку фірми в

середині країни

Менеджмент від­працьовує страте-

гію зростанню та розвитку фірми із

залученням де­кількох країн

Бізнес працює у внутрішньодержав­ному культурно­му середовищі

Міжнародний біз­нес працює в різ­них культурних середовищах, йо­го ефективність залежить від куль-турної націона­льної складової

Менеджмент не враховує культурне середовище

Міжнародний ме­неджмент, врахо­вуючи культурний фактор, дає мож­ливість отримання та розвитку конку­рентних переваг

Бізнес має мож­ливість викорис­товувати все най­краще в середині країни

Міжнародний біз­нес має можли­вість використо­вувати світову гло­балізацію

Менеджмент шу­кає та використовує конкурентні пере­ваги в межах країн

Менеджмент шу­кає та використо­вує конкурентні пе­реваги через глоба­лізацію (всесвітній "бізнес-сервіс")

Бізнес як система, яка зорієнтована на отримання при­бутку від викорис­тання знань

Бізнес як систе­ма, яка зорієнто­вана на отримання прибутку від ви­користання знань

Управління бізне­сом як система уп­равління знаннями.

Управління бізне­сом як система управління знан­нями в міжнарод­ному масштабі


Нова концепція сучасного міжнародного управління ви­магає, щоб люди були зацікавлені в зростанні і застосовували відповідні інструменти легко та з абсолютною впевненістю у досягненні поставленої мети та з умінням без страху дивитися в майбутнє.

Особливості міжнародного менеджменту проявляються в та­ких напрямах [1]:

1) наявність надзвичайно різноманітних і комплексних ви­робничо-технологічних систем, які дають змогу використовувати переваги горизонтального поділу праці між окремими ланками корпорації і які є продуктовими відділеннями. В таких умовах ме­неджмент повинен забезпечити інтегрованість окремих вироб­ництв, що дасть можливість підвищити їх дохідність за рахунок нижчих цін на комплектуючі деталі та матеріали від своїх компа­ній. Крім того, в умовах функціонування транснаціональних кор­порацій використання механізмів трансфертного ціноутворення дає змогу цілком легітимне уникати оподаткування в країнах з високими податковими ставками на прибуток, дохід, додану вар­тість, зарплату тощо;

2) наявність розвинених підприємницьких функцій (складових) організацій, які дають змогу корпорації встановлювати й підтри­мувати надійні зв'язки із зовнішнім середовищем. Йдеться про такі складові, як виробництво, дослідження й розробки, людські ресурси, безпека, фінанси, маркетинг, стратегія. Корпорація не має потреби залучати до виконання цих функцій зовнішні організації. Отже, ці функції стають дещо "дешевшими"; використання менеджментом корпорацій значних коштів більшості індивідуальних акціонерів в інтересах певної їх групи, насамперед членів рад директорів та вищого менеджменту.

Централізоване розпорядження коштами незалежних власників (акціонерів) розширює реальну владу менеджменту корпорацій, яка нерідко перевищує владу держави. Така система часто при­зводить до:

— серйозних конфліктів між вищим менеджментом і рядовими акціонерами;

— специфічне адміністрування найбагатіших акціонерів у ви­гляді контролю над власністю. Відбувається розподіл влади на законодавчу (рада директорів) і виконавчу (вищий менеджмент), розподіл між якими визначити сьогодні практично неможливо. Це зумовлено певним поєднанням функцій підприємництва та власне менеджменту в діяльності тих вищих керівників, які вхо­дять до складу ради директорів;

— наявність великої кількості ланок організаційної структури управління, що висуває на перший план проблему децентралізації управлінської діяльності. Це питання загострюється у зв'язку з територіальним розміщенням окремих частин корпорації в бага­тьох країнах світу;

— деперсоналізація менеджменту, пов'язана з прийняттям ос­новних рішень не окремими менеджерами, а певними ланками організаційної структури, групою менеджерів;

— професіоналізація менеджменту полягає в тому, що серед керівників різних рівнів, а також фахівців систематично зростає прошарок тих, які, крім основної вищої освіти, мають додаткову освіту з менеджменту;

8) формування феномена корпоративної культури. Корпо­ративна культура поряд із формальними вимогами є для праців­ників орієнтиром, допомагає їм зрозуміти, які вимоги ставить перед ними компанія, яким має бути підхід до ухвалення рішень, які рішення вважаються прийнятними.

Завдання міжнародного менеджменту:

— комплексне вивчення, аналіз та оцінка зовнішнього сере­довища міжнародного бізнесу з метою пошуку та використання джерел конкурентних переваг фірми;

— поглиблений аналіз та оцінка культурного фактора в кожній країні перебування та використання можливостей цих країн при прийнятті стратегічних, тактичних та оперативних рішень у діяль­ності фірми, як у даній країні, так і в цілому;

— оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у межах яких здійснюються операції іноземних фірм, для того щоб максимізувати ефект використання економічного потен­ціалу та правових можливостей країн перебування;

— формування та розвиток мультинаціонального колективу фірми та ії підрозділів у країні базування в інтересах максималь­ного використання особистого потенціалу працівників, можли­востей окремих колективів та крос-національних ефектів від їх взаємодії в середині фірми;

— пошук, розвиток та ефективне використання різноманітних можливостей міжнародного бізнес-сервісу, передусім у галузях фінансового, технологічного та інформаційного обслуговування економічних операцій.

Десять ключових факторів успіху міжнародних компаній:

1. Погляд на себе як на групу міжнародних підприємств, що керуються управлінськими командами, які відчувають себе комфортно в усьому світі.

2. Розвиток інтегрованих та інноваційних стратегій, що усклад­нюють і здорожчують конкуренцію з боку інших фірм.

3. Агресивна та ефективна реалізація своїх стратегій і їх під­тримка значними інвестиціями.

4. Усвідомлення того, що виникнення технологічних іннова­цій не можна пов'язувати лише із Сполученими Штатами, а треба враховувати і розвиток системи продукування технологічних інновацій в інших країнах.

5. Необхідно вести бізнес у світі переважно як на єдиному великому ринку, а не як у сукупності індивідуальних малих ринків.

6. Наявність таких організаційних структур, які дозволяють виявляти унікальні проблеми, керувати їх розв'язанням і таким чином забезпечувати найвищу продуктивність.

7. Розвиток систем, які забезпечують неформальні політичні зміни у світі, та причетність цих змін до організаційних структур.

8. Наявність управлінської команди, інтернаціональної за своїм складом, і завдяки цьому, здатної краще реагувати на зміну попиту на відповідних ринках.

9. Дозвіл зовнішнім директорам відігравати активну роль в оперативному управлінні підприємствами.

10. Дотримання, завдяки належному керівництву, таких важ­ливих тенденцій і вимог, як відкритість до споживача, економіч­ність організаційних структур, підтримка автономності та підпри­ємливості в діяльності персоналу.


Контрольні запитання

Розкрийте поняття міжнародного бізнесу.

Назвіть основні періоди розвитку міжнародного бізнесу.

Визначте основні цілі міжнародного бізнесу.

Яким чином культурні фактори впливають на міжнародний бізнес?

Яким чином політичні фактори впливають на міжнародний бізнес?

Яким чином економічні фактори впливають на міжнародний бізнес?

Яким чином технологічні фактори впливають на міжнарод­ний бізнес?

Що являє собою міжнародний менеджмент?

Назвіть основні риси міжнародного менеджменту.

Визначте відмінні характеристики внутрішньодержавного та міжнародного бізнесу.

Розкрийте основні ключові фактори успіху міжнародних ком­паній.

Сформулюйте основні завдання міжнародного менеджменту.


Література

Пивоваров С.З., Тарасевич Л.С., Майзель А.И. Международный менеджмент. - С-П.: Питер, 2001.

Джеймс А.Ф., Стонер Едвін Г. Долан Вступ у бізнес. - К.: 2000.

Дениелс Д., Радеба Ли Международньш бизнес: внешняя среда и деловые операции. Пер. с англ. М.: Дело Лтд, 1994.

Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1995.

Ж.-П. Серван-Шрайбер. Ремесло предпринимателя. Пер. С франц. М.: Экономика, 1994.

Пилдич М. Как товар приходит к покупателю. Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1994.

Енциклопедія: бізнесмена, економіста, менеджера./ За ред. Р.Дяківа, К.: Міжнародна економічна фундація, 2000.






Скачати 3,17 Mb.
залишити коментар
Сторінка1/11
Дата конвертації29.09.2011
Розмір3,17 Mb.
ТипКурс лекцій, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх