Інститут фізичної культури та здоров’я icon

Інститут фізичної культури та здоров’я


Схожі
1   2   3   4   5   6   7   8
повернутися в початок
Загальний опис курсу. Основні принципи нетрадиційнних систем фізичного виховання. Індійська система фізичного удосконалення людини Гатга – Йога. Китайська система оздоровлення та удосконалення У–шу. Оздоровча система. П.К. Іванова. Оздоровча система М.М. Амосова. Оздоровча система. Г.П. Малахова.Система психофізичного удосконалення К.Д.Динейка. Системи дихальних вправ К.П. Бутейко, С.М. Стрельнікової тощо.

^ Після засвоєння курсу студент повинен знати:

  1. Засоби, принципи, методи нетрадиційного підходу до фізичного удосконалення людини.

  2. Основні положення систем фізичного удосконалення Йоги, У-шу, П.К. Іванова, К.Д. Динейка, Г.П. Малахова, К.П. Бутейко тощо.

  3. Загальні та відмінні риси основних “нетрадиційних” систем фізичного виховання.

Після засвоєння курсу студент повинен уміти:

  1. Оцінювати індивідуальну конституцію людини згідно методики Аюрведів.

  2. Підбирати засоби системи Йоги для індивідуального фізичного удосконалення.

  3. Володіти технікою релаксації.

  4. Визначати автоматичну, контрольну паузи дихання. Володіти основами дихання за методиками Пранаями-Йоги, К.П. Бутейко, С.М. Стрельнікової тощо.

Рекомендована література:

  1. Твердохліб О.Ф. Нетрадиційні види оздоровчої фізичної культури. Асани – цілющі положення тіла: Навч. посібн. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”: Видавнича компанія “Воля”, 2005. –160 с.

  2. Мальский И. Лечебные гимнастики Китая. - СПб: Комплект, 1996. – 329 с.

  3. Золотарев Ю.Г. Наследие Порфирия Иванова. О самом главном, сделаном в его жизни.. – СПб.: Из-во “Диля”, 2005. – 320 с.

  4. Гнітецька Т.В. Методика оздоровлення дихальними вправами/ Метод. реком. –Луцьк: Вежа, 2002. – 62 с.

Можливе викладання на недержавній мові - на російській мові.


Маркетинг у туризмі (10 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 26 (з них лекційні заняття – 6;

практичні – 20)

^ Мета курсу: формування у майбутніх фахівців системи спеціальних знань, вмінь та навичок маркетингової діяльності в сфері туризму.

Загальний опис курсу: Навчальний курс спрямований на методологічну підготовку майбутніх фахівців, оволодіння ними системи знань з теорії і практики маркетингу в сфері туризму, формування спеціальних вмінь по організації, управління , плануванню маркетингу туристсько-спортивних закладів, виробничої та соціально-побутової сферах. Студенти повинні знати: теоретичні основи маркетингової діяльності у сфері туризму; організаційні основи маркетингу туризму в Україні; основи управлінської діяльності в сфері маркетингу туризму; особливості маркетингу туристично-спортивних та оздоровчих послуг. Студенти повинні вміти: творчо застосовувати набуті знання з організаційно-управлінських основ маркетингу у туризмі при вирішенні загальних і специфічних завдань в нових соціально-економічних умовах; ефективно організовувати, управляти і планувати різні види маркетингу туристично-спортивних і оздоровчих послуг; забезпечувати відповідність туристського продукту, туристично-спортивних послуг потребам і інтересам різних груп споживачів.

Рекомендована література:

1. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму. –К., Наук. світ., 2002 р.

2. Дихтель Е., Хершген Х. Практический маркетинг.– М: Высшая школа. 1995г.

3. Друкер П. Практичный менеджмент.–М., Изд. дом “Вильям”, 2002 г. с.398.

4. Дурович А.П. Маркетинг в туризмы.,–Минск, ООО “Новое знание”, 2001 г, с.495


Міжнародний туризм (9 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 18 (з них лекційні заняття – 6;

практичні – 12)

^ Мета курсу: формування у студентів сучасного підходу до просторової організації туризму, функціонування системи оздоровлення, відпочинку, лікування, пізнання природи та історії країн світу.

^ Загальний опис курсу: форми міжнародного туризму, види туристичного руху, сутність та закономірності туристичних потоків, просторова організація міжнародного туризму.

Студенти повинні знати: сутність і структуру туристичної діяльності, відомості про туристичні потоки та регіони світу, сучасні тенденції міжнародного туристичного руху, геопросторові аспекти розвитку різних видів туризму. Студенти повинні вміти: збирати, аналізувати інформацію щодо сучасних методів просторової організації туризму, пріоритетних напрямків та видів туристичного руху, ефективно застосовувати різні форми туристичних послуг, ефективно працювати у напрямку культурного розвитку та оздоровлення людини і використовувати знання нормативних актів у галузі міжнародного туризму.

Рекомендована література:

1. Александрова А.Ю. Международный туризм/ Учебное пособие. – М.: Аспект пресс – 2001. – 463 с.

2. Закон України “Про туризм”, 2001.

3. Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. – К.: Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, 2000. – 30 с.


Сучасні методи дослідження у фізичній реабілітації (9 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 18 (з них лекційні заняття – 10;

лабораторні – 8)

Навчальна дисципліна вивчає сучасні методи досліджень у фізичній реабілітації, як методи спостереження; хронометрування; методи опитування; педагогічний експеримент. Окремим розділом розглянуті біологічні методи досліджень у фізичному вихованні: морфологічні методи дослідження та оцінка фізичного розвитку людини; вивчення фізіологічних функцій; планування і проведення досліджень; особливості дослідження функцій організму людини; організація досліджень функцій організму людини; організація фізіологічних дослідів в звичних умовах спортивного тренування; прилади і методи для біологічних досліджень.

^ Вимоги до знань: загальні вимоги до наукових методів досліджень, методи які використовуються у фізичному виховання, специфіку застосування педагогічних і біологічних методів досліджень у спорті і фізичному вихованні.

Вимоги до вмінь: засвоїти вміння і навиками сучасних методів досліджень у фізичній культурі, використовувати методи дослідження у практичній діяльності тренера і викладача фізичного виховання.

Рекомендована література:

1. Аулик Й. В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. - М.: Медицина, 1990. - 192 с.

2. Ашмарин Б. А. Теория и методика педагогических исследований в
физическом воспитании (пособие для студентов, аспирантов и
преподавателей ин-тов физ. культури). - М. Физкультура й спорт, 1978. -
223с.

3. Бубз X., Фзк Г., Штюблер X., Трогш Ф. Тесты в спортивной практике.- М:
Физкультура й спорт, 1968.- 40 с.

4. Врачебно-педагогическое наблюдение в процессе тренировочных занятий
(метод, реком. для самост. работы студ.).- Харьков, 1989.- 128 с.

5. Круцевич Т. Ю. Методы исследовавния индивидуального здоровья детей и
подростков в процессе физического воспитания / Учебн. пособие для студ. -
К.: Олимпийская литература, 1999. - 232 с.

6. Лях Ю. Є. Оцінка та прогноз психофізіологічних станів людини в процесі
діяльності: Автореф. дис. ... д-ра биол. наук. - Київ, 1996. - 32 с.

7. Макаренко Н. В. Основи профессионального психофизиологического
отбора. - К.: Наукова думка, 1987. - 241 с.


Екстремальна фізична реабілітація (10 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 26 (з них лекційні заняття – 16;

практичні – 10)

Вивчення навчального курсу передбачає оволодіння теоретичними і практичними знаннями в наданні реанімаційної допомоги потерпілим. Полягає в оволодінні технікою реанімаційної допомоги при раптових зупинках серця, при різноманітних отруєннях та інших ситуаціях, пов’язаних із різними видами спортивних занять. Екстремальна реабілітація при порушенні прохідності верхніх дихальних шляхів.

^ Вимоги до знань: історію розвитку екстремальної реабілітації, зв’язок з іншими науками, практичні завдання екстремальної реабілітації, фізіологічний механізм штучного кровообігу при стисканні грудної клітки, фізіологічні основи штучної вентиляції легень, зовнішній масаж серця з вентиляцією, особливості проведення екстремальної реабілітації в залежності від виду пошкоджень, індивідуальних вад, місцевості.

^ Вимоги до вмінь: надавати невідкладну допомогу при утопленні в морській та прісній воді, надавати допомогу при сонячному та тепловому ударах, надавати невідкладну допомогу при ураженнях електричним струмом, надавати невідкладну допомогу при отруєннях лугами та кислотами, речовинами рослинного походження, синильною кислотою, миш'яком та іншими сильнодіючими речовинами, надавати невідкладну допомогу при отруєнні алкоголем, наркотиками, метиловим спиртом, хлорофосом та іншими сполуками фосфороорганічного ряду, які використовуються в побуті та сільському господарстві, - надавати невідкладну допомогу при отруєнні бензином та парами бензину, чадним та природним газом.

Рекомендована література:

  1. Аксельрод Оживление без сенсаций. – М., 1988.

  2. Бунятян А.А. Руководство по анестоозиологии. – Изд. 2-е. – М.: Медицина, 1997.

  3. Дарбинян Т.М. Руководство по клинической реаниматологии. – М., 1974.

  4. Дубицкий А.Е., Семенов И.А., Чепкий Л.П. Медицина катастроф: Учебное пособие.

  5. Жалко-Титаренко В.Ф. Сердечно-леточная и мозговая реанимация. – К., 1986.

  6. Зильбер А.П. Клиническая физиология в анестезиологии и реаниматологии. – М.: Медицина, 1984.

  7. Лужников Е.А., Костомарова А.Г. Острые отравления. – М.: Медицина, 1989.

  8. Петер Варга. Теория и практика интенсивной терапии. – К.: Здоров’я, 1983.

  9. Потемкин В.В. Неотложные состояния клиники эндокринных заболеваний. – М.: Медицина, 1984.


Лікувально–оздоровче харчування (9 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 26 (з них лекційні заняття – 16;

практичні – 10)

Навчальна дисципліна використовуючи дані нормальної фізіології, морфології, клінічної дієтології курс “Лікувально – оздоровче харчування” закладає основи розуміння фізіології травлення, обґрунтування меню для різних категорій і груп населення, курс дає знання студентам про харчові нутриєнти, характеристику продуктів харчування, склад основних оздоровчих і лікувальних дієт.

^ Вимоги до знань: основні фізіологічні принципи травлення, складові їжі та їх вплив на організм, принципи раціонального харчування різних груп населення, етіологію, патогенез, клініку різних нозологій, особливості лікувального і профілактичного харчування таких пацієнтів.

^ Вимоги до вмінь: дати рекомендації по лікувально – оздоровчому харчуванню в залежності від наявності патології, розраховувати індекс маси тіла, складати меню.

Рекомендована література:

1. Боровик О.С. Особенности диеты у подростков с аллергией \\ Новости фармации и медицины. – 2004. - № 8. – С. 22 – 24.

2. Гарник П.Р. Адаптована дієта в лікуванні неалкогольного стеатогепатиту \\ Ліки України. – 2004. - № 5. – С. 40 – 43.

3. Голубев С.А., Милий М.Н. \\ Чай, кофе и риск сердечно – сосудистых заболеваний \\ Кардиология. – 2001. - № 11. – С. 99 –103.

4. Губергриц А.Я., Лингевский Ю.В. Лечебное питание. – К.: Вища школа, 1999. – 398с.

5. Денисов Л.Н. Диета в ревматологии \\ Клиническая медицина. – 2001. - № 4. – С. 9 – 15.

6. Златкина А.Р. Лечение хронических болезней оранов пищеварения. – М.: Медицина, 2004. - 334с.

Спортивний та лікувальний масаж (10 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 26 (з них лекційні заняття – 6;

лабораторні – 20)

Курс спортивний та лікувальний масаж передбачає набуття студентами теоретичних знань та практичних вмінь застосовувати види масажу як в спортивній, так і в лікувальній практиці.

Спортивний масаж. Підготовчий (мобілізаційний) масаж. Реперативний (відновлюючий) масаж. Привективний (профілактичний) масаж. Масаж у різних видах спорту. Особливості проведення масажу в юнацькому спорті. Масаж у системі реабілітації спортсменів. Масаж при травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату. Масаж при захворюваннях серцево-судинної системи. Масаж при захворюваннях нервової системи. Масаж у післяопераційному періоді. Масаж при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Масаж при легеневих захворюваннях. Масаж при захворюваннях шкіри.

^ Вимоги до знань: спортивний масаж (підготовчий, тренувальний, відновлюючий) по видах спорту, форми і методи масажу, лікувальний масаж по захворюваннях і травмах.

^ Вимоги до вмінь: вміло володіти методиками різного типу масажу, володіти технікою основних і допоміжних способів масажу.

Рекомендована література:

1. Дубровский В.М. Применение массажа при травмах и заболеваниях у спортсменов.-М., 1986.

2. Дубровский В.М. Массаж при травмах и заболеваниях у спортсменов.-М.,1978.

3. Дубровский В.М. Основы сегментарно-рефлекторного массажа. - М., 1982.

4. Зотов В.М. Спортивный массаж. - К.,1987.

5. Ибрагимов В.С. Точечный массаж. - 1984.

6. Исаев Ю.А. Сегментарно-рефлекторный и точечный массаж в клинической практике .- К.,1993.

7. Купичев Л.А. Лечебний масаж. – Ленинград, 1985.

8. Кордеса М.К. Масаж. - М., 1983.

9. Тюрик А.М., Васичкин В.И. Техника масажа. – Ленинград, 1986.

10. Штеренгерц А.Е., Белая Н.А. Массаж для взрослых и детей. – К., 1992.


Маркетинг у фізичній реабілітації (9 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 18 (з них лекційні заняття – 6;

лабораторні – 12)

Навчальна дисципліна ста­вить за мету розкрити механізми маркетингу фізкультурно-оздоровчих послуг, ознайомити майбутніх спеціалістів у сфері фізичної реабілітації з новими підходами до організації, управління і фінансування фізкультурно-оздоровчих послуг та дати конкретні практичні рекомендації спеціалістам фізичної реабілітації, які займаються маркетинговою діяльністю.

^ Вимоги до знань: історію розвитку маркетингу у сфері фізкультурно-оздоровчих послуг, основи спонсорства і ліцензування у фізичній реабілітації, особливості організації рекламної діяльності у сфері фізкультурно-оздоровчих послуг, основи правового регулювання маркетингу і питання оподаткування, ціноутворення у сфері фізкультурно-оздоровчих послуг.

^ Вимоги до вмінь: логічно взаємопов’язувати поняття маркетингу у сфері фізкультурно-оздоровчих послуг, розрізняти види фізкультурно-оздоровчих послуг, формувати стратегії маркетингової політики, організовувати роботу зі спонсорами, меценатами, засобами масової інформації, володіти правовими нормами, які регламентують сторони маркетингової діяльності.

Рекомендована література:

1. Гуськов С.И., Куратов А.О. Маркетинг физкультурно-оздоровительных услуг. – ЦООНТИ–ФиС, 1993.

2. Гуськов С.И. Спортивный маркетинг. – К.: Олимпийская литература, 1995.

3. Живанович Ж.В. Маркетинг в спорте и рекреации. – Теория и практика физической культуры. – 1991. – №1.

4. Котлер Ф. Основы маркетинга (пер.с англ.). – 1990.

5. Кузин В.В., Кутепов М.Е. Спонсорство в спорте. – М.: РГАФК, 1994.

6. Сэндидж Ч., Фрайбургер В., Ретцелл К. Реклама: теория и практика. – М.– 1989.


Новітні реабілітаційні технології (9, 10 семестри)

Кількість годин аудиторної роботи – 58 (з них лекційні заняття – 36;

лабораторні – 22)

Дисципліна спрямована на поглиблення спеціальних знань, методичних прийомів та практичних навичок застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних чинників у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів з різними нозологічними станами.

Дисципліна розкриває суть завдань, які необхідно вирішувати в процесі організації і проведення фізичної реабілітації з різними контингентами населення, обґрунтовує ефективні методи реалізації цих завдань. На заняттях студенти знайомляться з теоретичними аспектами методів обробки та аналізу інформації, отриманої в процесі анамнезу.

^ Вимоги до знань: завдання, мета, суть, засоби, принципи застосування новітніх технологій у фізичній реабілітації, оволодіння новітніми технологіями планування та організації реабілітаційних заходів, що передбачає формування у майбутніх фахівців творчих підходів, в основі яких лежить науково обґрунтований алгоритм вирішення специфічних завдань фізичної реабілітації.

^ Вимоги до вмінь: використовувати сучасні методи функціональної діагностики, узагальнювати та систематизувати отримані дані, використовуючи методи математичної статистики, на основі отриманих даних модифікувати наявні та розробляти нові методики фізичної реабілітації.

Рекомендована література:

  1. Бирах А. Здоровье- своими руками: Массаж рефлекторных зон: Пер.с нем. – Мн.: Полымя, 1985. – 111с.

  2. Бирюков А.А. Домашний лечебник. –М.: Олимп, 1997. –400с.

  3. Бирюков А.А. Лечебный массаж. — К.: Олимп. лит-ра, 1995. — 200с.

  4. Васичкин В.И. Все о массаже. –М.: АСТ-ПРЕСС, 2000. –368 с.

  5. Гончар И.Л. Плавание: Теория и методикк преподавания. –Мн.:Четыре четверти, 1998. – 352с.

  6. Грейда Б.П., Завацький В.І. Лікувальна фізична культура. – Луцьк, 1993.

  7. Долженков А. Отложение солей в позвоночнике. –СПб.: Питер, 2000. –128с.

  8. Жданова О.М., Тучак А.М., Поляковський В.І. та ін. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму. — Луцьк: Вежа, 2000. — 248с.


Реабілітаційна кінезіологія (9 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 44 (з них лекційні заняття – 24;

лабораторні – 20)

Дисципліна спрямована на набуття спеціальних знань, методичних прийомів та практичних навичок застосування засобів фізичного виховання для людей, що втратили на тривалий час або назавжди певні функціональні можливості, у тому числі і рухові.

Дисципліна розкриває суть завдань, які необхідно вирішувати в процесі організації і проведення реабілітаційної роботи з неповносправними, обґрунтовує ефективні методи реалізації цих завдань.

Для належного засвоєння дисципліни магістранти повинні оволодіти відповідними теоретико-методичними та організаційно-практичними знаннями й навичками. На лекційних заняттях вони знайомляться з теоретичними аспектами поняття інвалідності, напрямками за якими проводиться реабілітаційна робота.

^ Вимоги до знань: узагальнення та закріплення набутих теоретичних знань циклу дисциплін психолого-педагогічного та медико-біологічного спрямування освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, оволодіння новітніми технологіями соціалізації людей з обмеженими фізичними можливостями: адаптивна рухова реабілітація, індивідуальна реабілітація і адаптація інваліда, дефектологія, адаптивна фізична культура, адаптивна фізична рекреація, спорт інвалідів.

^ Вимоги до вмінь: в залежності від ступеня обмеження життєдіяльності, працездатності, групи інвалідності, стану здоров’я, визначати для кожного інваліда вид трудової діяльності, який сприяв би відновленню порушених функцій, розробляти індивідуальну програму адаптаційно-реабілітаційних заходів.


^ Тренувальний процес і методи його оптимізації (9, 10 семестри)

Кількість годин аудиторної роботи – 58 (з них лекційні заняття – 36;

лабораторні – 22)

Високий рівень розвитку сучасного спорту потребує нового системного підходу до тренувального процесу спортсменів.

На сучасному етапі розвитку усугубляються специфічні риси олімпійського, масового та професійного спорту, відбувається все більше їх відособлення в самостійні галузі діяльності. Це відноситься не лише до цільової спрямованості і критеріїв ефективності, але й до організаційно-управлінської, соціально-правової, фінансово-економічної діяльності.

В сучасній системі підготовки спортсменів спецкурс “Тренувальний процес і методи його оптимізації” покликаний сформувати у майбутнього фахівця на основі теоретичних знань та практичного досвіду уміння бачити мету, визначати завдання і вірно підбирати засоби, методи та форми їх успішної реалізації, застосовувати нові дослідження в галузі спортивної науки. Наука пов'язана з тренувальним процесом спортсменів - результат багаторічної пізнавальної діяльності в галузі спортивного руху, спортивної підготовки, спортивного тренування та спортивних змагань. Різноманітні факти, гіпотези, ідеї, приватні теорії, накопичені протягом багатьох років, дозволили встановити логічні зв'язки між ними, привести результати цієї діяльності в певну систему, визначити її понятійний апарат, зміст, основні принципи та закономірності, тобто все, без чого не можна судити про систему знань в галузі теорії та методики спорту.

Головною метою викладання курсу “Тренувальний процес і методи його оптимізації” є формування у студентів комплексу спеціальних знань у галузі підготовки спортсменів на сучасному рівні розвитку спортивної науки України.

Завданням вивчення курсу “Тренувальний процес і методи його оптимізації” є теоретична та практична підготовка студентів спеціальності “Олімпійський та професійний спорт”.

^ Вимоги до знань: теоретичні, організаційні та методичні основи тренувального процесу спортсменів; побудова сучасної системи спортивного тренування; сучасні принципи, методи спортивного тренування; методика фізичної підготовки спортсменів; управління технічною, тактичною та психологічною підготовкою спортсменів; засоби відновлення і стимуляції працездатності спортсменів у процесі спортивної підготовки; система побудови тренувального процесу, змагання та змагальна діяльність.

^ Вимоги до вмінь: творчо використовувати отримані знання при вирішенні педагогічних, навчально-виховних, науково-методичних завдань; вирішувати теоретичні та практичні завдання з використанням сучасних методів спортивного тренування; застосовувати у практичній діяльності отримані знання на різних етапах багаторічної підготовки та в різних періодах річного макроциклу; організовувати та проводити змагання з обраного виду спорту; аналізувати, узагальнювати, розповсюджувати передовий досвід, підвищувати свою професійну кваліфікацію.

Рекомендована література:

1. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. -К.: Вища шк. 1984. - 352 с.

2. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимп.литература, 1997. - 583 с.

3. Теория спорта / Под ред. В.Н.Платонова. - К.: Вищ.шк., 1987. - 424 с.

4. Яловик В.Т. Восстановление и реабилитация организма студентов-спортсменов после больших тренировочных нагрузок. - Луцк, 1989. - 27с.


Прогнозування і моделювання у спорті (9 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 44 (з них лекційні заняття – 24;

лабораторні – 20)

Прогнозування та моделювання – досить молодий напрямок в теорії розвитку спорту, якому стали приділяти більшу увагу в останні два десятиріччя.

Сучасний спорт – це тривалий багаторічний процес, в якому велику роль відіграють усі компоненти тренувальної та змагальної діяльності, включаючи спортивний відбір та спортивну орієнтацію, управління в підготовці спортсменів та прогнозування в спорті. Правильна організація занять та тренувального процесу, планування та прогнозування всього того, що складає підготовку спортсменів, необхідна умова для успішної діяльності майбутнього тренера.

Ефективне прогнозування передбачає єдність теоретичної та експериментальної діяльності. Прогнозування завжди повинно опиратися на результати спостережень та експериментів, а результати прогнозів визначають напрямки експериментальної діяльності.

У ході вивчення курсу у майбутнього фахівця необхідно сформувати чіткі уявлення про мету і значення управління в спортивному тренуванні з використанням різних моделей спортивного тренування, прищепити почуття професійного обов’язку і розуміння національної значимості виконуваної роботи.

^ Вимоги до знань: теоретичні та методичні основи прогнозування та моделювання у тренувальному процесі кваліфікованих спортсменів; побудова сучасної системи спортивного тренування; сучасні принципи, методи моделювання в спорті; прогнозування та планування підготовки спортсменів у багаторічній підготовці; система відбору та спортивної орієнтації в системі багаторічної підготовки спортсменів.

^ Вимоги до вмінь: творче використовування отриманих знань при вирішенні педагогічних, навчально-виховних, науково-методичних завдань; вирішення теоретичних та практичних завдань в спорті з використанням сучасних методів прогнозування та моделювання; застосування у практичній діяльності отриманих знань на різних етапах багаторічної підготовки; аналіз, узагальнення, розповсюдження передового досвіду, підвищення своєї професійної кваліфікації.

Рекомендована література:

1. Волков Л.В. Вибір спортивної спеціалізації. - К.: Здоров’я, 1973.- 163 с.

2. Келлер В.С., Платонов В.М. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. - Львів: Українська спортивна Асоціація. - 1993. - 279 с.

3. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимп.литература, 1997. - 583 с.

4. Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А. Педагогика спорта. - К.: Здоровье, 1986. - 208 с.

5. Педагогическое мастерство тренера. М., ФиС, 1986. Управление физической культурой и спортом. / Н.Н.Переверзин, Н.Н.Бугров, Л.Р.Вилькин/ - М., ФиС, 1987.


Професійний спорт у сучасному суспільстві (9, 10 семестри)

Кількість годин аудиторної роботи – 48 (з них лекційні заняття – 26;

практичні – 22)

Наприкінці ХХ ст. спорт в Україні опинився під могутнім впливом процесів, які проходять у спорті західних країн. Постало питання правового статусу спортсменів, їх соціального захисту, можливості виступів у зарубіжних спортивних клубах. З’явилась нагальна потреба в аналізі тенденцій розвитку деяких видів професійного спорту, у визначенні його організаційних і соціально-економічних основ, місця і значення в сучасному суспільстві, а також можливість використання західноєвропейського і американського досвіду для розвитку професійного спорту в Україні. ­­­Тому метою дисципліни “Професійний спорт” є - дати майбутнім спеціалістам необхідні знання про характер і зміст професійного спорту та на їх основі сформувати необхідні вміння та навички для ефективної професійної діяльності.

^ Вимоги до знань: функціонування сучасного професійного спорту, його вплив на особистість, суспільство; встановлення взаємозв’язку професійного спорту з іншими сферами суспільної діяльності, обгрунтування ефективних методів відбору і підготовки спортсменів, аналізу, стану і перспективи розвитку професійного спорту в світі, в тому числі і в Україні.

^ Вимоги до вмінь: набуті на лекціях і в процесі самостійної підготовки знання застосовувати на практичних заняттях і в подальшій професійній діяльності в галузі професійного і олімпійського спорту.

Рекомендована література:

  1. Трудовое соглашение в НБА // Орг. и управл. Физической культурой и спортом в заруб. странах. - 1991, вып. 1, 1989, С.15 - 16.

  2. Уайс П. Любители и профессионалы // Международное движение. М., 1988. Вып. 6. С. 16 - 25.

  3. Фомин Ю.А. Профессионализация современного американского спорта // Новое мышление и олимпийское движение. Матер. всесоюзн. симпозиума. - М., 1990. - С.145 - 148.

  4. Харлампиев Д. Любительский и профессиональный спорт. - София., 1989.

  5. Чемберлин У. с соавт. Профи. М., Ф и С. - 1990.

  6. Юшко Б.Н., Бородей А.В. Профессиональный спорт. Метод. рек. по уч. дисц. Вып. 2. Мин. Украины по делам молодежи и спорта. УГУФВиС. К. - 1994.



Сучасні методи дослідження у спорті (9 семестр)

Кількість годин аудиторної роботи – 18 (з них лекційні заняття – 10;

лабораторні – 8)

Аналіз сучасних моделей професійної педагогічної освіти, освітньої практики і нормативних документів свідчить про те, що сучасній школі потрібен вчитель-дослідник, здатний брати активну участь в процесі перетворень, готовий до інноваційної діяльності, який знає основи організації дослідно-експериментальної і науково-дослідницької роботи у сфері освіти і спорту.

Дослідницька робота майбутнього фахівця (спочатку навчально-дослідницька, а потім і науково-дослідницька), що виконується в ході педагогічної підготовки у вузі, є найважливішим кроком до професійної діяльності. Підготовка рефератів, написання курсових і дипломних робіт із різних дисциплін, участь у роботі проблемних груп і студентського наукового товариства і, в завершенні, підготовка випускної магістерської роботи із спеціалізації - усе це сприяє формуванню методологічної культури і знань майбутнього фахівця, розвитку професійно значущих умінь і якостей особи педагога-тренера.

Значення дисципліни в системі підготовки висококваліфікованих спеціалістів визначається не тільки сумою необхідних для студентів знань і професійних вмінь, але і тим, що дозволяє студентові-магістрантові усвідомлювати особливості своєї майбутньої діяльності, яка може бути пов’язана з науково-дослідницькою роботою.

Мета спецкурсу спрямована на те, щоб майбутні фахівці досягли глибокого наукового і методичного осмислення основ фізичного виховання і спорту; оволоділи методами наукових досліджень; набули умінь і навичок самостійної науково-дослідницької діяльності; уміли використовувати сучасні методики проведення наукових досліджень, оволоділи способами обробки отриманої наукової інформації і за результатами досліджень робити обґрунтовані висновки, проводити аналіз і самоаналіз, вести наукові дискусії, не порушуючи законів логіки і правил аргументації.

^ Вимоги до знань: основні тенденції та особливості сучасного розвитку науки в Україні; основи наукознавства, методології та методик наукових досліджень; інформаційне забезпечення наукових досліджень; зміст організаційної та дослідної стадій наукового пошуку; основні види наукових праць, їх структура та правила оформлення; порядок впровадження результатів наукових досліджень; зміст підготовки до захисту та процедуру захисту магістерської роботи.

^ Вимоги до вмінь: вибирати напрями і теми наукових досліджень; підбирати методи і методики, методичні способи і процедури наукового дослідження; працювати з експериментальними даними та документальними джерелами інформації; систематизувати, аналізувати та узагальнювати інформаційний матеріал; готувати та оформлювати наукові повідомлення, наукові доповіді, наукові статті, кваліфікаційні наукові праці; готувати до захисту та захищати магістерські роботи.

Рекомендована література:

1. Девятко И.Ф. Методы педагогических исследований. Учеб.пособие. - Екатиринбург, 1998. – 263 с.

2. Здравомыслов А.Г. Методология и процедурв социалогических исседований. М., 1989. – 183 с.

3. Кукушкин В.Д. Организация умственного труда: курс лекций. – М., 1976. – 94с.

4. Гецов Г.Г. Работа с книгой: рациоанальные приемы. – М., 1984. – 63 с.




Скачати 1,91 Mb.
залишити коментар
Сторінка5/8
Дата конвертації29.09.2011
Розмір1,91 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   2   3   4   5   6   7   8
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх