I. вступ icon

I. вступ


Схожі
Кочерган М. П. Вступ до мовознавства...
Програма дисципліни кредитний модуль “ основи радіоелектроніки (для груп фф) Вступ...
План Економічні погляди декабристів. Економічні проблеми в працях революційних демократів. Вступ...
Робоча навчальна програма з дисципліни «Вступ до спеціальності» освітньо-кваліфікаційний рівень:...
Курс валют 5 Скорочення 5 Реферат 6 І. Вступ 19 >ІI...
Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність...
План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок...
Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності...
Програма з хімії для абітурієнтів на базі базової загальної середньої освіти вступ...
Робоча програма дисципліни: «вступ до мовознавства» Форма...
Робоча програма та методичні вказівки з дисципліни “ Вступ до вищої освіти ” для студентів...
Робоча програма дисципліни «Вступ до спеціальності» для спеціальності 010100 Практична...



страницы: 1   2   3   4   5   6
повернутися в початок
^

Генезис і розвиток української юридичної термінологічної системи


Як кожна система, також юридична термінологічна система складається з основних одиниць, котрими є юридичні терміни.

Однак в нами аналізованому лексичному матеріалі, який обслуговує цивільне, сімейне та адміністративне право, знайдемо не тільки юридичні терміни, котрі вживаються лише у вузько спеціальних правничих текстах, але також лексеми, юридичні терміни, котрі використовуються у загальновживаній сфері. Звернімося до дефініцій, якими будемо користуватися в даній дипломній роботі

Отже, термін ( лат. terminus – рубіж, межа) є слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки. Відомо, що основними ознаками терміна є: системність, наявність дефініції, тенденція до однозначності в межах свого термінологічного поля, стилістична нейтральність, точність семантики та висока інформативність (див., наприклад, 12, 629).

^ Юридичний термін є слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у юридичній літературі (законодавчих актах, юридичних словниках, науково-правових працях).

Юридичний термін співвідноситься з правовим поняттям як першоелементом правового знання і слугує його знаковою (мовною) моделлю, репрезентованою у звуковій і літерній формах.

Поняття, його внутрішній зміст, обсяг і структура є логіко-смисловою основою для побудови термінологічного значення у формі дефініції, яка узагальнює найістотніші ознаки та взаємозв’язки правового явища.

Поняттєва сутність зумовлює місце і статус юридичного терміна в терміносистемі, його категорійні та класифікаційні ознаки.

За наявності визначення у нормативно-правових актах термін вважається кодифікованим. Він є нормою для використання у всіх подальших законодавчих і підзаконних актах, діловій документації та сфері усної правової комунікації.

Юридичний термін є одиницею термінологічної системи права, через яку входить до загального термінологічного фонду національної мови. Належність до літературної частини словника зобов’язує його відповідати правилам і нормам певної мови. Сучасне термінознавство визначає специфічні ознаки терміна, які в сукупності відрізняють його від загальновживаних слів: відносна незалежність від контексту, функціональна усталеність, конвенціональність, офіційність, стандартизованість, лаконічність, сувора нормативність, відсутність експресивності та коректність. Їх важливо враховувати для формування уявлення про нормативні та не нормативні терміновживання у юридичному мовленні (17, 84).

Також потрібно розглянути проблематику термінології та юридичної термінології.

Розділ лексикології, що займається загальнотеоретичними питаннями терміна, термінології, номенклатури та термінографії називається термінологія (термінознавство). У цьому значені термін вживається з 60-тих років XX ст.

Термінологія (від лат. terminus = рубіж, межа і гр. λόγος – слово, вчення) є також сукупність термінів, що обслуговують певну сферу знань, пов’язаних з системою понять: мистецтво, техніку, виробництво та ін. Синонімом термінології у цьому значенні є терміносистема.

Становлення української наукової термінології почалося з 2-ї пол. XIX ст. і пов’язане з іменами І. Верхратського, М. Драгоманова, В. Левицького, І. Гавришкевича та ін.

Наприкінці XIX - поч. XX ст. українська мова мала свою наукову термінологію з філософії, політичної економії, мистецтва, юриспруденції, природничих наук, фінансової справи тощо.

Разом з відновленням української державності активізується процес збирання , творення та нормалізації української термінології.

Новий етап української термінології починається з 1921 року після об’єднання всіх термінологічних комісій в Інституті української наукової мови (ІУНМ). До 1930 року ІУНМ видав 16 термінологічних словників, переважно російсько-українських.

Другий етап або відродження української термінології відбувалося в 50-60 роках. У 1957 році Президія АН УРСР створила Словникову комісію, яка виробляла основні засади укладання галузевих словників та формувала авторські колективи. Відтоді до 80-х років видано серію термінологічних (як перекладних, так і тлумачно-довідкових) та енциклопедічних словників, зокрема, Російсько-український технічний словник (1961, 80 000 термінів), Російсько-український сільсько­господарський словник (1963, бл. 32 000 термінів) та ін.

У зв’язку з тим, що Україна стала суверенною державою, виникла проблема національної термінології. Створюються термінологічні словники (переважно перекладні) та розробляються державні стандарти на терміни та визначення, які охоплюють всі основні науково-технічні сфери (див. детальніше: 12, 631).

^ Юридична термінологія є історично сформована сукупність термінів, яка виражає систему правових понять і призначена забезпечувати специфічні потреби спілкування у сфері законодавства, юридичної науки і практики. Ця сукупність є спеціальним об’єктом вивчення як у юриспруденції (зокрема у теорії держави і права), так і мовознавстві, насамперед у нових її галузях – термінознавстві (теоретичні основи вчення про термін і термінологічну систему права) і лексикографії (наука про теорію і практику укладання словників).

Українська юридична термінологія є одним з найдавніших пластів термінологічної лексики української мови, який своїми коренями сягає глибокої дописемної старовини, доби звичаєвого права. Найдавніші зразки актової мови і юридичної термінології дохристиянської Русі Х ст. містять Правда Руська, Договори руських із греками 907, 911 і 944 р., документи князівського законодавства.

Генезис і розвиток української юридичної термінології тісно пов’язані з витоками й історією вітчизняного права, української державності та законодавства, історією української літературної мови. Становлення та формування національної правової терміносистеми відбувалося в надзвичайно складних і несприятливих історико-політичних умовах: бездержавності, відсутності активного функціонування, утисків і заборон.

Сучасна українська юридична термінологія є складна , широко розгалужена, відкрита, динамічна система найменувань правових явищ, понять, інститутів та категорій. Вона ієрархічно структурована на підсистеми (галузі, підгалузі) і групи термінів (родо-видові, синонімічні) на основі логіко-смислових зв’язків між поняттями. У неї є ядро (основний термінологічно-правовий фонд) і периферію (суміжні з правом сфери), в яких під впливом екстралінгвальних і власне мовних чинників постійно відбуваються певні лексико-семантичні зміни, процеси термінологізації і детермінологізації.

Лексичний склад, внутрішня будова і межі терміносистеми права рухливі, відкриті, перебувають в постійному розвитку і взаємодії з іншими терміносистемами, загальновживаною і некодифікованою правовою лексикою (17, 86-87).

В дальшій частині цього розділу слід звернути увагу на терміни юридична лексикографія, юридичне термінознавство та юридична термінографія.

Юридична лексикографія є самостійний науковий напрямок, що має на меті повну інвентаризацію, опис і впорядкування юридичної термінології.

Під цим терміном також розуміють сукупність юридичних словників і наукових праць з цієї галузі.

^ Юридичне термінознавство та юридична термінографія є новими спеціалізованими напрямками дослідження терміно-правового фонду української мови, які синтезують сучасні методологічні підходи й методичний апарат мовознавчих і юридичних наук.

Юридичне термінознавство розробляє загальнотеоретичні питання терміна, термінології, терміносистеми права, визначає ключові поняття та категоріальний апарат своєї галузі, зокрема вивчає:

  • природу правового терміна; співвідношення правового явища (денотата), юридичного поняття (сигніфікату) та термінологічної одиниці (мовного знаку);

  • способи номінації спеціальних юридичних понять;

  • місце юридичної термінолексики у системі загальнолітературної та спеціалізованої мови;

  • загальні параметри класифікації юридичних термінологічних одиниць (за структурою, генетичними, семантичними, словотвірними та функціональними характеристиками тощо);

  • генезис, історичний шлях і перспективи розвитку юридичної термінології в українській мові; та ін. (див. детальніше 17, 88).




    1. залишити коментар
      Сторінка3/6
      Дата конвертації11.07.2012
      Розмір1.31 Mb.
      ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6
не очень плохо
  1
средне
  2
хорошо
  2
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх