Звіт про участь Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи у Другій частині сесії парє 2006 року icon

Звіт про участь Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи у Другій частині сесії парє 2006 року


Схожі
Закон України. Про господарські товариства. Від 19 вересня 1991р. №1576-xii. Зподальшими змінами...
Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв'язку з Посланням Президента України...
Закон України. Про внесення змін до Конституції України // Відомості Верховної Ради (ввр), 2005...
Засідання дванадцяте сесійна зала Верховної Ради України 2 березня 2011 року...
Послання президента україни до верховної ради україни 2003 рік...
2. Рада Європи як суб...
Сесійний зал Верховної Ради України...
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"...
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"...
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"...
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"...
Про хід виконання програми розвитку освіти міста Вознесенська на 2009-2015 роки...



Загрузка...
скачать
ЗВІТ

про участь Постійної делегації Верховної Ради України

у Парламентській асамблеї Ради Європи

у Другій частині сесії ПАРЄ 2006 року

(10-13 квітня 2006 року)


10-13 квітня 2006 року в м.Страсбург (Французька Республіка) відбулася Друга частина чергової щорічної сесії ПАРЄ, в роботі якої взяли участь члени Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ, народні депутати України Б.І.Олійник (Голова делегації), А.В.Раханський (заступник Голови делегації), О.Ф.Бондаренко, М.В.Гладій, О.М.Карпов, О.Д.Климпуш, Ю.І.Костенко, Б.І.Костинюк, В.В.Рибак.

Забезпечував їхню роботу секретаріат Постійної делегації у складі заступника Керівника Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків Апарату Верховної Ради України А.С.Корнійчука, заступника завідуючого відділом Б.О.Криловецького та консультанта зазначеного Управління П.А.Матюші.

Асамблея, згідно із затвердженим порядком роботи сесії, розглянула такі питання: “Про поточну діяльність Бюро та Постійного комітету ПАРЄ”, „Місце рідної мови в шкільному навчанні”, „Бідність та боротьба з корупцією в державах-членах Ради Європи”, „Стосунки між Радою Європи та Європейським Союзом”, „Ситуація на Близькому Сході”, „Соціальна реінтеграція ув’язнених”, “Права людини військовослужбовців”, “Припинення торгівлі жінками перед Чемпіонатом світу з футболу” (за процедурою термінового обговорення), „Боротьба проти відродження нацистської ідеології”, „Меморандум про взаєморозуміння між Радою Європи та Європейським Союзом”, “РЄ та Агентство ЄС з прав людини”, “Білорусь після президентських виборів 19 березня 2006 року” (за процедурою термінового обговорення), “Біженці та переміщені особи у Вірменії, Азербайджані та Грузії”.

Перед парламентаріями виступили такі високопосадовці: Комісар РЄ з прав людини Т.Хаммерберг, Прем'єр-міністр Люксембурга Ж.-К.Юнкер, Прем’єр-міністр Румунії – країни, що головує в Комітеті міністрів Ради Європи, – К.Попеску-Терічану, Генеральний секретар РЄ Т.Девіс, Федеральний канцлер Австрії, Президент Ради Європейського Союзу В.Шуссель, Президент Європейської комісії Х.М.Баррозо, Міністр закордонних справ Румунії, Голова Комітету міністрів РЄ М.-Р.Унгуряну, Прем’єр-міністр „колишньої югославської республіки Македонія” В.Бучковський, Голова Комітету у закордонних справах Європарламенту Е.Брок.

Відкриваючи засідання Асамблеї, Президент ПАРЄ Р.в.д.Лінден закликав Комітет міністрів РЄ активно залучати Асамблею до процесу прийняття рішень щодо співробітництва Ради Європи з Європейським Союзом. Він із жалем відзначив, що під час нещодавніх президентських виборів в Білорусі були порушені основоположні права людини, зокрема, громадяни Республіки не змогли вільно висловити свою волю, а проти опозиційних сил були вжиті репресивні заходи. Втім, як зазначив Р.в.д.Лінден, слід відмовитись від політики ізоляції країни і наполегливо розвивати контакти з білоруською владою. У цьому зв'язку, на його погляд, позитивним кроком має стати створення Бюро інформації РЄ в Мінську.

Президент Асамблеї привітав Україну з проведенням справедливих та вільних парламентських виборів 26 березня ц.р., що, на його думку, засвідчило незворотність демократичного розвитку країни. Також він назвав пріоритетним завданням Асамблеї розбудову міжрелігійного та міжкультурного діалогів і поінформував парламентаріїв про підготовку в профільних комітетах доповідей стосовно "данських карикатур" та таємних центрів незаконного ув'язнення в Європі.

Парламентарії заслухали доповідь про поточну діяльність Бюро та Постійного комітету ПАРЄ, з якою виступив І.Івановський, член делегації "колишньої югославської республіки Македонія". Він, серед іншого, відзначив "прорив", який здійснила Україна, забезпечивши проведення демократичних, чесних і вільних парламентських виборів із дотриманням основних громадянських прав і свобод. Доповідач повідомив про стан врегулювання Нагірно-Карабахського конфлікту, результати президентських виборів в Білорусі та парламентських виборів в Палестині, співробітництво Організації з Парламентом Казахстану тощо.

В рамках обговорення зазначеної доповіді перед Асамблеєю виступила пані Р.Вольвенд (Ліхтенштейн), яка очолювала Місію ПАРЄ із спостереження за парламентськими виборами в Україні. Вона, загалом, дала позитивну оцінку підготовці до плебісциту та його перебігу, відзначила відповідність виборів основоположним принципам Ради Європи, вільний та прозорий характер волевиявлення, взаєморозуміння між владою і громадянами, відсутність тиску на останніх. Р.Вольвенд також вказала на перешкоди технічного характеру, які, проте, не мали істотного впливу на результати виборів.

Також перед парламентаріями виступив Комісар РЄ з прав людини Т.Хаммерберг, який поінформував про основні напрямки своєї діяльності: забезпечення імплементації документів із захисту прав людини, сприяння зміцненню механізмів дотримання прав людини, зокрема: вдосконалення інституту омбудсмена, судової та правоохоронної систем в країнах-членах, збільшення фінансування роботи Комісії із прав людини, розбудова незалежних ЗМІ та неурядових організацій тощо. Він зазначив, що Комісар має бути неупередженим, обережним й уважним з отриманою інформацією, готовим до критики на свою адресу, аби визначити вірний напрямок свого руху. На думку Т.Хаммерберга, очолювана ним Комісія має активно співпрацювати та координувати свою роботу з міжнародними організаціями.

Під час дебатів щодо діяльності Бюро та Постійного комітету парламентарії, серед іншого, схвально оцінили вибори в Україні. Так, пані Х.Северінсен (Данія), пані С.Херскайнен (Фінляндія), Т.Івінський (Польща), М.Хенкок (Великобританія) та ін. відзначили істотні зміни, які відбулися в Україні порівняно з минулими виборчими кампаніями, а саме: зусилля влади провести вибори у відповідності до загальноприйнятих європейських норм, відсутність випадків зловживання адміністративним ресурсом, плюралізм ЗМІ тощо. На думку Х.Северінсен, характер виборів в Україні сигналізує про необхідність підготовки Плану дій для скасування процедури моніторингу країни, оскільки держава подолала останню перешкоду на цьому шляху. Разом з цим, учасники дебатів звернули увагу на певні недоліки організаційного та технічного характеру під час проведення виборів, зокрема: черги на виборчих дільницях, великі за розміром бюлетені, орфографічні помилки в списках виборців, тривалий процес підрахунку голосів, відсутність діючого Конституційного Суду тощо.

Через обмеженість часу для загального обговорення не зміг виступити з цього питання член української делегації В.В.Рибак. Проте текст його виступу долучено до протоколу засідання Асамблеї як офіційний документ.

В ньому, серед іншого, народний депутат висловив подяку спостерігачам від Парламентської асамблеї за участь у спостереженні за парламентськими виборами, що, на його думку, допомогло провести їх на високому рівні.

В документі, підготовленому Р.Вольвенд за результатами роботи Місії, містяться рекомендації українській владі із вдосконалення виборчого процесу, як от: прийняття у співпраці з Венеціанською комісією Ради Європи уніфікованого виборчого кодексу, розширення повноважень ЦВК із врегулювання технічних питань, призначення дат виборів до Верховної Ради та місцевих законодавчих органів у різні строки, створення централізованого державного реєстру виборців, забезпечення функціонування Конституційного Суду та каналу громадського телебачення.

Перед Асамблеєю виступив Ж. Лєжандр (Франція) з доповіддю „Місце рідної мови в шкільному навчанні”.

Під час обговорення цього питання європейські парламентарії висловилися за розвиток багатомовності на континенті. Водночас ідея щодо обов’язкового володіння державною мовою була підтримана усіма ораторами. Деякі депутати, зокрема, представник Франції Ф. Нахбар та Іспанії Л. М. Пюг, виступили за дво- та багатомовність та деполітизацію мовного питання, інші парламентарії, зокрема, Е. Ахундова (Азербайджан), закликали до ґрунтовнішого вивчення міноритарних мов, підготовки нових удосконалених посібників та систем навчання.

За підсумками обговорення було ухвалено з поправками відповідну Рекомендацію.

В документі, серед іншого, вказується на те, що молоді європейці повинні навчатися рідною мовою, але водночас вони повинні вивчати й офіційну мову країни, громадянами якої вони є. Також в ньому йдеться про необхідність створення дітям, для яких офіційна мова не є рідною, умов двомовного викладання на основі рідної мови.

У Рекомендації зазначається, що так звані „сильні моделі” двомовного навчання, що ставлять за мету надання майбутній дорослій людині справжньої дво- або багатомовної компетенції, мають численні переваги в порівнянні зі „слабкими моделями”, які вважають двомовність (білінгвізм) не стільки метою, як перехідною стадією між одномовністю на рідній мові та одномовністю на мові офіційній.

Асамблея нагадує про важливість документів, прийнятих Радою Європи, зокрема Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, а також документів, ухвалених іншими організаціями, як-от: Конвенція ЮНЕСКО про захист і підтримку розмаїття культурного вираження тощо.

Ухвалена Рекомендація заохочує європейські уряди приділяти увагу розвитку різних моделей двомовного навчання та залучити до цього процесу як учнів, так і вчителів, надавати підтримку тим дітям, для яких офіційна мова не є рідною, при цьому зміцнюючи статус мов, що перебувають на межі зникнення, серед батьків та відповідних спільнот.

А.Кузен (Франція) представив доповідь Комітету із соціальних питань, охорони здоров‘я та сім‘ї на тему „Бідність та боротьба з корупцією в державах-членах Ради Європи”.

Під час обговорення Д. Вілшир (Великобританія) зазначив, що корупція пов’язана не лише з бідністю, але й з іншими суспільними проблемами. На його думку, в першу чергу потрібно проводити глибокі суспільні зміни, а не лише боротися з бідністю.

Від України в дебатах взяв участь заступник керівника Постійної делегації А. Раханський. Він привернув увагу Асамблеї до проблеми подолання наслідків аварії на ЧАЕС і нагадав, що 26 квітня 2006 року виповнюється 20-та річниця з дня страшної трагедії планетарного масштабу, від екологічних, соціально-економічних та демографічних наслідків якої досі страждають мільйони українців.

А. Раханський зазначив, що внаслідок радіаційного забруднення території України населення потребує постійного соціального захисту, однак Асамблея не приділяє достатньої уваги контролю за реалізацією різних програм допомоги.

Він вказав на можливі корупційні схеми серед найбільших суб’єктів економічної діяльності континенту. Як зазначив народний депутат, Україна досі чекає на реалізацію зобов’язань, взятих французькою компанією „Фроматом”, що розпочала спорудження захисного укриття на ЧАЕС, але для подальшого виконання робіт безпідставно вимагає додаткові кошти. При цьому, за словами А. Раханського, Міжнародне агентство з атомної енергії намагається перекласти відповідальність на інші, непричетні до цієї справи, компанії.

Український парламентарій запросив усіх бажаючих відвідати виставку "20 років Чорнобильській трагедії", що відкрилася в холі Палацу Європи.

Після обговорення Асамблея одностайно ухвалила відповідну Резолюцію.

У ній зазначається, що, не дивлячись на заходи, вжиті державами-членами РЄ, корупція, як головна перешкода на шляху економічного й суспільного розвитку, все ще існує в деяких європейських країнах, де фінансові ресурси часто перенаправляються на підживлення паралельних економік, створюючи політичну нестійкість саме через неспроможність урядів боротися з нечесними посадовцями й становлячи загрозу національним та іноземним інвестиціям.

Асамблея також висловлює жаль з приводу того, що корупція є проблемою одночасно в міжнародних урядових та неурядових організаціях, і закликає органи державної влади та приватний сектор до більшої прозорості, наголошує на важливості покращення судової системи, надання більшої свободи засобам масової інформації та отримання автономії органами місцевої влади при одночасному зміцненні державного контролю.

11 квітня 2006 року в рамках обговорення питання „Стосунки між Радою Європи та Європейським Союзом” перед Асамблеєю виступив Прем'єр-міністр Люксембурга Ж.-К.Юнкер. Підкреслюючи, що доповідь віддзеркалює його власну точку зору, Ж.-К.Юнкер, зокрема, наголосив, що обидві європейські інституції продовжують „надихати і доповнювати одна одну”, адже вони відмінні й унікальні самі по собі, а запорукою їхньої успішної діяльності має і надалі слугувати співробітництво на засадах загальноєвропейських цінностей.

Ж.-К.Юнкер зазначив, що важливими механізмами взаємодії між РЄ і ЄС мають стати такі кроки:

  • приєднання країн-членів Європейського Союзу до Європейської конвенції з прав людини;

  • забезпечення процедури звернення Європейського Союзу до Комісара РЄ з прав людини у разі вичерпання власних відповідних інструментів;

  • скеровування діяльності Агентства ЄС з фундаментальних прав в напрямку опікування фундаментальними правами людини в рамках законодавства Євросоюзу, уникаючи дублювання відповідних механізмів РЄ;

  • відображення Європейського суду з прав людини, Комісара з прав людини та інших механізмів РЄ у статуті ЄС;

  • створення спільними зусиллями ЄС і РЄ правового та судового простору таким чином, щоб напрацювати взаємодоповнюючу юридичну базу з використанням, зокрема, потенціалу Венеціанської комісії;

  • розподіл діяльності із забезпечення міжкультурного діалогу таким чином, аби Рада Європи була відповідальною за це питання в межах європейського континенту, а Європейський Союз здійснював цю взаємодію з іншими частинами світу;

  • проведення спільних засідань, в тому числі на парламентському рівні;

  • внесення змін у практику призначення Генерального секретаря РЄ з числа колишніх глав держав або урядів;

  • забезпечення на засіданнях Комітету міністрів РЄ представництва керівників зовнішньополітичних відомств, а не послів;

  • забезпечення до 2010 року вступу ЄС до РЄ, а також створення взаємного постійного представництва Ради Європи та Євросоюзу.

Коментуючи виступ Прем’єр-міністра Люксембурга, голови політичних груп Парламентської асамблеї в цілому схвально оцінили його положення, визнали їх важливими для подальших дискусій, зокрема, в тому, що стосується необхідності уникнення дублюючих функцій організацій та запобігання небажаному суперництву.

Генеральний секретар Ради Європи Т. Девіс, в свою чергу, зауважив, що пропозиції Ж.-К.Юнкера мають практичний характер, і наголосив на необхідності відображення в Меморандумі про взаєморозуміння між РЄ та ЄС обговорюваних питань, як-от: членство ЄС в Раді Європи, приєднання Європейського Союзу до Європейської конвенції з прав людини, діяльність Суду з прав людини як головного механізму із захисту прав людини на континенті, взаємне представництво двох організацій тощо.

Прем’єр-міністр Румунії – країни, що головує в Комітеті міністрів Ради Європи, – К.Попеску-Терічану зазначив, що Рада Європи є джерелом загальноєвропейської політичної культури та стабільності, європейським форумом, який сприяє розбудові континенту без розподільчих ліній на основі демократії, прав людини та верховенства закону.

Він наголосив, що Румунія розглядає Меморандум як політичний документ, спрямований на забезпечення дієвих консультацій та механізмів співробітництва на основі Європейської політики сусідства, підготовки спільних програм та поглиблення взаємодії в галузі прав людини. Румунський Прем’єр-міністр запропонував створити на міністерському рівні групу із моніторингу подальшої реалізації положень доповіді Ж.-К.Юнкера за участю представників РЄ та ЄС, зокрема, двох міністрів, які головують в Комітеті міністрів Ради Європи, Генерального секретаря РЄ та Президента Парламентської асамблеї.

Також депутати заслухали виступ Федерального канцлера Австрії, Президента Ради Європейського Союзу В.Шусселя, який назвав ЄС, РЄ та ОБСЄ основними утворюючими елементами європейської архітектури. Втім, на його думку, ця архітектура потребує змін, аби належним чином реагувати на нові загрози і виклики, а пріоритетними завданнями організацій мають стати зміцнення прав людини, посилення плюралістичної демократії, обмін інформацією, розширення співробітництва між Асамблеєю РЄ та Європарламентом, активне залучення до співпраці неурядових організацій та громадянського суспільства, дотримання політики сусідства, правова взаємодія тощо.

У ході дебатів із зазначеного питання парламентарії, взагалі, підтримали ідеї, які пролунали з трибуни Асамблеї. Разом з тим, керівник російської делегації К.Косачев висловив стурбованість з приводу тенденції до створення Європейським Союзом подвійних стандартів у правовому полі. Так, відсутність на засіданні ПАРЄ представників палестинської партії Хамас, запрошених Асамблеєю, він пов'язав з тим, що ЄС перешкоджає видачі їм відповідних віз. Таким чином, за словами парламентарія, рішення ЄС не відповідає позиції Ради Європи.

В обговоренні питання також взяв участь Президент Європейської комісії Х.М.Баррозо, який підтримав заходи з реалізації ідеї поглиблення співробітництва РЄ, ЄС та ОБСЄ заради вирішення спільних проблем. Президент Єврокомісії, серед іншого, висловив сподівання, що Росія під час головування в РЄ вплине на Білорусь з метою позитивних змін в республіці щодо прав людини та розвитку демократії.

Відповідаючи на запитання парламентаріїв, він, зокрема, зазначив, що Україна є членом європейської сім’ї, проте наразі ЄС не може надати нашій країні перспектив швидшого вступу до Євросоюзу у звязку з відсутністю єдиної позиції серед країн-членів. Втім, за словами Х.М.Баррозо, в рамках політики сусідства Україна може розраховувати на подальше поглиблення взаємодії з Організацією.

Перед Асамблеєю з доповіддю „Ситуація на Близькому Сході” від Комітету з політичних питань виступив М.Маргелов (Росія).

У цілому представники парламентів країн-членів РЄ висловилися за продовження мирного діалогу між Палестиною та Ізраїлем і підтримали думку про те, що Асамблея має розробити власну єдину позицію з цього питання.

Під час дебатів Т. Кокс (Нідерланди) позитивно оцінив результати виборів у Палестині та ініціативу М. Маргелова щодо проведення тристороннього форуму в рамках ПАРЄ з питання врегулювання близькосхідного конфлікту. Разом з тим він засудив рішення ЄС не підтримувати відносини з новою владою автономії.

На думку французького депутата Ж.-М. Жево, радикальний рух, який переміг на виборах, все рівно має скласти зброю для забезпечення легітимності своїх повноважень, Палестина – визнати право Ізраїлю на існування, а останній – припинити окупацію території Палестинської автономії.

Член турецької делегації І. Озаль закликав Асамблею визнати вибір палестинців і заохочувати мирний процес за посередництвом Квартету (ЄС, ООН, РФ та США).

Деякі парламентарії, зокрема, представники Сан-Марино (Т. Масі) та Швейцарії (Р.-Г. Вермот-Мангольд), дали негативну оцінку результатам волевиявлення у Палестині, поставивши під сумнів їхню демократичність.

Особливо гострі зауваження пролунали від ізраїльського парламентарія М. Айтана, який відверто заявив, що представники релігійних терористичних угруповань не повинні бути при владі. За його словами, Ізраїль не збирається чекати нових атак, готовий дати відсіч, реалізуючи своє право на самооборону. Разом з тим, представник Ізраїлю визнав, що доповідь є значним кроком уперед в процесі мирного врегулювання конфлікту.

За підсумками обговорення було ухвалено з поправками відповідну Резолюцію.

В документі Асамблея вітає вибори до Палестинської законодавчої ради, що відбулися в січні 2006 року, і які, незважаючи на деякі недоліки, були проведені чесно та демократично. Водночас вона підкреслює, що участь палестинських партій в політичному процесі є несумісною з їхньою військовою або терористичною діяльністю.

Ухвалена Резолюція пріоритетним завданням визначає те, аби Хамас – переможець парламентських виборів – відмовився від насильства, роззброївся і визнав право Ізраїлю на існування.

У той же час в Резолюції міститься звернення до уряду Ізраїлю припинити військові операції та страти без суду членів палестинських екстремістських угруповань, переглянути свою позицію щодо зведення захисної стіни, відновити контакти з Палестиною за посередництвом міжнародної спільноти та розпочати дієвий переговорний процес.

Також в Резолюції зазначається бажання Асамблеї розглянути можливість укладення Договору про співпрацю між Палестинською законодавчою радою і ПАРЄ.

А.-Р. Гюльчичек (Туреччина) представив доповідь „Соціальна реінтеграція ув’язнених”.

Під час обговорення цього питання представник парламенту Великої Британії Х. Малінз поінформував, що в його державі знаходиться найбільша кількість в’язнів серед західноєвропейських країн. Серед можливих засобів соціальної адаптації ув’язнених він назвав забезпечення доступу до освіти у пенітенціарних закладах, організацію оплачуваної трудової діяльності та створення спеціальних програм для довгостроково ув’язнених осіб тощо.

Представники Греції (І. Боугас) та Туреччини (Г. Більгехан) поділилися досвідом своїх країн із соціальної реінтеграції колишніх в’язнів, загалом погодившись із положеннями доповіді.

Російський парламентарій В. Гребєнніков звернув увагу колег на важливість залучення молоді у в’язницях до соціальних програм.

Асамблея ухвалила відповідну Рекомендацію з поправками, де містяться додаткові поради щодо покращення заходів в пенітенціарних установах стосовно соціальної адаптації в’язнів.

У Рекомендації зазначається, що збалансована пенітенціарна політика є однією з фундаментальних складових захисту демократичного суспільства. Асамблея висловлює жаль з приводу того, що в виправних закладах серед держав-членів ув’язнення не приносить бажаних наслідків для успішної реадаптації. Це, зокрема, є наслідком ізоляції ув’язненого, розриву його родинних та соціальних зв’язків, недостатньої підготовки пенітенціарного персоналу. 

У цьому звязку ПАРЄ рекомендує вживати таких заходів під час ув’язнення: запровадження соціального способу життя у вязниці, створення умов для отримання інформації ззовні та можливостей для відвідування, в тому числі дружиною або чоловіком, налагодження консультативної служби з соціальної реадаптації та запровадження альтернативних видів покарань (умовне звільнення чи електронне маркування порушників закону).

  У документі Асамблея підкреслює необхідність приділяти особливу увагу становищу молодих правопорушників та жінок у в’язницях.

Крім того, Асамблея запрошує держави-члени Ради Європи підписати та ратифікувати якомога швидше Додатковий протокол до Конвенції ООН проти тортур та Конвенцію ООН щодо прав дітей.

А. Арабадієв (Болгарія) представив доповідь “Права людини військовослужбовців”.

У ході обговорення виступили парламентарії з Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Росії, Азербайджану та Вірменії. Вони поінформували про досвід своїх країн у вирішенні проблем, повязаних з порушенням прав військовослужбовців, зокрема, нестатутними відносинами у військових частинах.

М.Хенкок (Велика Британія) акцентував увагу колег на незадовільній підготовленості армійських інструкторів як одній із поширених причин порушення прав військовослужбовців.

Азербайджанські парламентарії відзначили помітні успіхи збройних сил їхньої країни за останні 15 років, принагідно повідомивши про випадки агресії з боку вірменських військовиків. Натомість депутат парламенту Вірменії Г. Нагдалян згадала аналогічні дії вже зі сторони азербайджанських військових.

Російські депутати, зокрема, В. Гребєнніков, висловили думку про неможливість застосування абсолютно всіх норм цивільного суспільства у військовому середовищі з огляду на специфіку останнього.

За результатами дебатів було ухвалено з поправками відповідну Резолюцію, у якій зазначається, що на військовослужбовців мають поширюватися всі основні свободи, включно з викладеними в Європейській конвенції з прав людини і Європейській соціальній хартії.

Резолюція декларує право військовослужбовців на такий же захист їхніх прав і гідності, як і будь-яких інших громадян, в рамках обмежень, які накладаються специфічними вимогами військової служби.

Асамблея запрошує держави-члени забезпечити справжній дієвий захист прав людини серед військовослужбовців, зокрема, захист прав жінок, право на відмову від проходження строкової військової служби, а також решту громадянських й інших прав.

12 квітня 2006 року за процедурою термінового обговорення Асамблея розглянула доповідь Комітету з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків "Припинення торгівлі жінками перед Чемпіонатом світу з футболу" (доповідач - пані Р.-Г.Вермот-Мангольд, Швейцарія).

Дебати засвідчили великий інтерес парламентаріїв до зазначеного питання у зв'язку з актуальністю і гостротою проблематики. Неодноразово висловлювалась занепокоєність стосовно загрози збільшення кількості випадків торгівлі жінками під час проведення футбольних змагань у Німеччині в червні-липні ц.р., в основному, за рахунок громадянок з Центральної та Східної Європи, наводились приклади брутального поводження з жінками з метою насильницького примусу займатися проституцією, зазначалося, що отримання надприбутків організованою злочинністю є головною причиною поширення цього негативного явища. Також, на думку депутатів, є неприпустимою позиція Президента ФІФА Дж.Блаттера, який не погодився з тим, аби очолювана ним організація взяла частину відповідальності щодо запобігання проституції під час Чемпіонату.

Крім того, представниця Швеції Х.Баргхольтц закликала Раду Європи виступити ініціатором боротьби з проституцією на панєвропейському рівні. Член британської делегації Н.Іванс наголосив на необхідності посилення міжнародного співробітництва і координації зусиль, а його співвітчизник М.Хенкок вказав на доцільність застосування комплексу заходів для вирішення проблеми, зокрема, надання жертвам торгівлі людьми притулку та захисту, інформування громадськості про тих осіб, які користуються послугами проституток, приєднання усіх країн-членів до Конвенції з боротьби проти торгівлі людьми тощо. Л.Платвоет (Нідерланди) схвально оцінив досвід молдовської влади з перешкоджання поширенню проституції шляхом інформування суспільства про небезпечні наслідки бути втягнутим в торгівлю людьми і висловився за активне впровадження подібних пропагандистських кампаній в усіх державах-членах. Російський депутат С.Смірнова висунула пропозицію підтримувати на державному рівні інститути громадянського суспільства для боротьби як з незаконною, так і легалізованою проституцією, а також залучати в цей процес релігійні установи .

Асамблея майже одноголосно підтримала відповідну Резолюцію із зазначеного питання.

В документі зазначається, що Парламентська асамблея занепокоєна заявою, зробленою деякими неурядовими організаціями, про те, що від 30000 до 60000 жінок та дівчат можуть стати об'єктами торгівлі з метою сексуальної експлуатації під час Чемпіонату світу з футболу.

Асамблея суворо засуджує практику торгівлі людьми і підтверджує свою рішучість викорінити це явище. У цьому зв'язку вона з жалем констатує, що до сьогодні тільки 26 держав-членів РЄ підписали Конвенцію з боротьби проти торгівлі людьми, і жодна з держав її не ратифікувала.

Парламентська асамблея запрошує держави-члени Ради Європи та Європейського Союзу підписати та ратифікувати Конвенцію з боротьби проти торгівлі людьми. Вона закликає РЄ надавати допомогу жертвам, створюючи, наприклад, багатомовні інформаційні відділи прийому та допомоги жертвам, вимагає від Конгресу місцевої та регіональної влади залучатись до боротьби проти торгівлі людьми, а від ФІФА - приєднатися до суворого засудження торгівлі жінками. Нарешті вона запрошує ЗМІ та професійних футболістів викривати торгівлю жінками та приєднатися до зазначеної кампанії.

Члени Асамблеї заслухали виступ Міністра закордонних справ Румунії, Голови Комітету міністрів РЄ М.-Р.Унгуряну щодо діяльності КМ, стану реалізації цілей, визначених на Варшавському самміті, та можливих перспективних завдань майбутньої діяльності Комітету міністрів.

М.-Р.Унгуряну поінформував про напрямки, на яких була зосереджена першочергова увага румунського головування, а саме: розбудова відносин між РЄ і ЄС, сприяння розвитку європейської демократії, захист прав людини та зміцнення міжкультурного діалогу.

Торкаючись питання розвитку стосунків між РЄ і ЄС він, серед іншого, підкреслив важливість вчасного завершення роботи над Меморандумом про взаєморозуміння між РЄ і ЄС та висловив готовність румунського головування до 116-го засідання Комітету міністрів представити проект Меморандуму, в якому, за словами М.-Р.Унгуряну, будуть враховані зауваження і побажання, висловлені як в рамках переговорного процесу між РЄ і ЄС, так і в результаті уважного вивчення доповіді Прем’єр-міністра Люксембурга Ж.-К.Юнкера, присвяченої аналізу практичних кроків та перспектив взаємодії між двома організаціями. У цьому зв’язку буде створена відповідна моніторингова група по вивченню зазначеної доповіді. Він висловив сподівання, що Росія, яка невдовзі прийматиме естафету головування у КМ від Румунії, продовжить справу розвитку співробітництва між організаціями. Також він підкреслив важливість подальшого вирішення питань, які гостро стоять на порядку денному відносин між РЄ і ЄС, щодо створення єдиного європейського правового простору та діяльності Агентства з основоположних прав.

У виступі, крім іншого, було акцентовано увагу на необхідності подальшого поглиблення демократичних процесів на європейських теренах. В якості прикладів проблем і здобутків на цьому шляху М.-Р.Унгуряну нагадав про проведення виборів у Білорусі та Україні. Оцінюючи перебіг виборів в Україні, він наголосив на демократичному характері волевиявлення, політичній зрілості влади та населення, зазначивши при цьому, що РЄ повинна і надалі докладати зусиль для того, аби реформи в Україні продовжувались. Окрему увагу у виступі було приділено питанням демократичного розвитку Західних Балкан.

У центрі уваги виступаючого був також розвиток транскордонного співробітництва. М.-Р.Унгуряну високо оцінив ідею започаткування Чорноморського єврорегіону, а також підтримав проект створення Центру РЄ з питань міжрегіонального і транскордонного співробітництва у Санкт-Петербурзі для подальшої активізації цієї сфери діяльності РЄ.

Інформуючи про діяльність КМ в галузі захисту прав людини, М.-Р.Унгуряну відзначив значний успіх у процесі ратифікації Протоколу № 14 до Європейської конвенції з прав людини, а також окреслив дії румунського головування щодо проведення у травні ц.р. у Бухаресті конференції, присвяченої проблемам циганського населення.

Відповідаючи на запитання членів Асамблеї, Головуючий у КМ торкнувся проблеми дельти Дунаю. У цьому зв'язку М.-Р.Унгуряну зазначив, зокрема, що Румунія продовжує відслідковувати екологічну ситуацію у дельті річки в світлі Резолюції 1444 ПАРЄ і закликав сторони до проведення конструктивного діалогу з цієї проблематики. Він підкреслив необхідність ретельного вивчення деталей проекту будівництва судноплавного каналу українською стороною, при цьому наголосивши, що румунська сторона неодноразово зверталася до України з проханням утриматися від проведення робіт у дельті до остаточного вивчення екологічного впливу цього проекту. Він поклав особливі надії на висновки спеціальної комісії, яка була створена з цією метою, та проведення зустрічей з обговорення цієї проблематики, остання з яких відбулася нещодавно в Одесі.

Перед Асамблеєю виступив Прем’єр-міністр „колишньої югославської республіки Македонія” В.Бучковський. За його словами, Македонія зацікавлена в розвитку як Балканського регіону, так і всього європейського континенту, на засадах забезпечення миру, стабільності та економічного процвітання в регіоні.

Прем’єр-міністр Македонії поінформував парламентаріїв, що пріоритетами його держави є "експортування стабільності" поза межі країни та підготовка до вступу в ЄС, у зв'язку з чим за короткий період часу було здійснено значні реформи в усіх сферах життя країни відповідно до високих стандартів Європейського Союзу.

Він також наголосив на непохитній відданості Македонії таким цінностям Ради Європи як демократія, дотримання прав людини, верховенство права, толерантність і порозуміння. В світлі цього високопосадовець акцентував увагу депутатів на зусиллях республіки із побудови по-справжньому багатокультурного суспільства, яке толерантно ставитиметься до представників всіх національностей, що проживають на території Македонії.

Окремо В.Бучковський зупинився на питаннях боротьби з корупцією та покращення методів державного управління, без врегулювання яких, на його думку, неможливо завершити процес реформ і, нарешті, вступити до ЄС в якості повноправного члена.

Відповідаючи на запитання парламентаріїв, він, зокрема, повідомив, що серед ключових напрямків розвитку країни є побудова транспортного коридору та нафтопроводу в південно-східному регіоні Європи для сполучення Македонії з іншими державами-членами ЄС, створення єдиної системи транскордонного контролю в співпраці з ГРЕКО для боротьби з організованою злочинністю, реформування поліції тощо. За його словами, в політичному плані Македонія прагне до розширення дво- та багатосторонніх зв’язків з європейськими країнами.

Асамблея розглянула доповідь М.Маргелова (Росія) від Комітету з політичних питань на тему „Боротьба проти відродження нацистської ідеології”.

Під час обговорення естонський депутат М.Мікельсон зауважив, що лише шляхом збереження "історичної пам’яті" та проведення широкої всеєвропейської кампанії з протидії відродження нацистської ідеології, Європа може розвиватися у мирний та демократичний спосіб.

Німецький парламентарій Й.Дзембринський зазначив, що потрібно здійснювати всі можливі кроки, аби молодь не стала заручником нетерпимості та ксенофобії. В продовження цієї думки представник французького парламенту Ж.Міньйон закликав засудити тих молодих людей, які плюндрують пам’ятники борців із фашизмом.

За словами російського парламентарія В.Оськіної, в Латвії знову відроджується фашистський рух через вшанування ветеранів колишніх підрозділів СС, що є неприпустимим.

Х.Вретос (Греція) запропонував протистояти відродженню нацистської ідеології шляхом здійснення соціально-економічних заходів, зокрема, через створення робочих місць та забезпечення гідної зарплати сучасній молоді.

Деякі парламентарії, зокрема із Азербайджану та країн Балтії, засудили прояви насильства, неприхованої ксенофобії та нетерпимості серед російських молодіжних рухів - скінхедів та неонацистів, які останнім часом активізували свою діяльність.

Після обговорення Асамблея абсолютною більшістю голосів ухвалила відповідну Резолюцію.

Документ нагадує, що нацизм, його політичний курс та діяльність були засуджені Нюрнберзьким трибуналом. Асамблея переконана, що сучасна Європа ставиться з повним неприйняттям до нацистських ідей та принципів.

Тим не менш, Парламентська асамблея висловлює занепокоєність у зв’язку з тим, що громадське усвідомлення небезпеки нацистської ідеології та її неприйняття суспільством послаблені, а деякі прояви нацизму, расистської та ксенофобної природи, небезпечно ширяться Європою.

У Резолюції підкреслюється, що слід терміново прискорити скоординовану діяльність з метою протистояння відновленню нацистської ідеології. Документ закликає до організації загальної міжнародної конференції для вивчення відновлення нацистських, расистських та ксенофобних течій в європейських суспільствах та підготовки спільної відповіді на них.

13 квітня 2006 р. від Комітету з політичних питань виступив К.Косачев (Росія) з доповіддю „Меморандум про взаєморозуміння між Радою Європи та Європейським Союзом”.

У своєму виступі доповідач, зокрема, зазначив, що тема є актуальною як для РЄ, так і для ЄС. Схвально оцінюючи доповідь Прем’єр-міністра Люксембургу Ж.-К.Юнкера, він відмітив, що у ній містяться перспективні і прийнятні ідеї для РЄ стосовно того, яким чином має вибудовуватися у стратегічному відношенні співробітництво між РЄ та ЄС. Водночас К.Косачев висловив невпевненість, що бачення парламентаріїв з цього питання буде враховано в ході підготовки Меморандуму. Російський парламентарій переконаний, що дискусії з цього приводу мають проходити за участю членів ПАРЄ та Європарламенту. Він відмітив, що РЄ та ЄС об’єднують спільні принципи й цінності, тому досить часто їхні компетенції та форми роботи вважають однаковими. Отже, важливо визначити самоцінність кожної організації, при цьому враховуючи, що перевага ЄС – в інтегрованості, а РЄ – в універсальності.

Ефект від взаємодії, на думку доповідача, буде лише у тому випадку, якщо обидві Організації будуть доповнювати одна одну, а не дублювати функції. Доповідач переконаний, що РЄ занадто цінна для Європи, щоб зводити її роль до реалізації політики добросусідства ЄС. Політика добросусідства ЄС мала б інкорпорувати стандарти і принципи РЄ, що безумовно позначилося б і на ефективності самої політики добросусідства.

К.Косачев вважає, що всі європейські країни виграли б від участі ЄС у більшості конвенцій РЄ, перш за все, у Конвенції з прав людини. Актуальною також є задача розширення присутності ЄС у РЄ, зокрема, шляхом відкриття постійного офісу Єврокомісії у Страсбурзі.

Наприкінці виступу оратор підкреслив, що Меморандум може стати дороговказом у відносинах РЄ та ЄС, але для цього він повинен пройти обов’язкове обговорення у ПАРЄ і Європарламенті.

У розвиток цієї теми була представлена доповідь Комітету з правових питань та прав людини «РЄ та Агентство ЄС з прав людини». На початку свого виступу Д.Марті привернув увагу Асамблеї, що текст документа пропонується без жодної поправки, що свідчить про його загальну підтримку. Доповідач зазначив, що утворення Агентства ЄС з прав людини може бути корисним кроком, оскільки законодавство ЄС повинно підлягати моніторингу та аналізу з точки зору його відповідності правам людини, але водночас викликає стурбованість ігнорування накопиченого досвіду Ради Європи.

Д.Марті вважає, що таке Агентство має право на існування за умови, якщо чітко визначені його функції, і воно доповнюватиме ту роботу, яку протягом десятиріч здійснює РЄ. Це Агентство має діяти, на думку парламентарія, обмежуючи свою діяльність основними правами людини, в рамках правової системи ЄС, не вдаючись до жодних дій у третіх країнах, за винятком країн-кандидатів на вступ до ЄС у зв’язку з питаннями, які тим чи іншим чином пов’язані зі вступом до ЄС.

Під час обговорення доповіді слово було надано Голові Комітету у закордонних справах Європарламенту Е.Броку. Він, зокрема, зазначив, що ЄС і РЄ після Другої Світової війни мають спільні цілі та ідеали, в захисті яких обидві інституції досягли значних успіхів. Доповідач переконаний, що Організації мають продовжувати спільні зусилля, можливо, по-іншому розставляючи акценти. РЄ може виходити за територіальні рамки ЄС, здійснюючи співробітництво на більш широкому рівні. Е. Брок вказав на символічність майбутнього головування Росії в Раді Європи, що є свідченням важливості ролі цієї організації в сім’ї європейських народів.

Е.Брок зазначив, що Меморандум про взаєморозуміння має створити досконалі механізми співробітництва між двома Організаціями з метою використання їхнього потенціалу та уникнення дублювання. Він підтримав ідею не приймати рішення без консультацій з парламентами.

Е.Брок також підтримав пропозицію Прем’єр-міністра Люксембурга Ж.-К. Юнкера щодо приєднання ЄС до Конвенції з прав людини.

Під час дебатів парламентарії наголошували на необхідності ефективного використання порівняльних переваг кожної інституції, запобігання дублюванню діяльності, застосуванню подвійних стандартів, а також зміцнення контактів між Парламентською асамблеєю РЄ та Європарламентом. На думку членів Асамблеї, Меморандум про взаєморозуміння між РЄ та ЄС має закласти підвалини подальшої активізації співробітництва та політичного діалогу між Організаціями і повністю врахувати доповідь Ж.-К.Юнкера. Оратори закликали ЄС приєднатися до Конвенції з прав людини.

Від Групи європейських демократів виступив британський парламентарій Р.Вальтер, який вказав на необхідність створення такої інституціональної структури, що виключала б конфлікт між ЄС та РЄ і працювала, спираючись на принцип взаємодоповнюваності без дублювання ролі і функцій. Як приклад він навів Європейський суд з прав людини, що став найбільш успішним європейським інститутом. Водночас 25 держав-членів ЄС вважають за необхідне заснувати Службу з прав людини, хоча вони мали б сприяти розширенню діяльності Суду. На думку Р.Вальтера, варто було б використати заплановані на створення нової Служби ресурси для покращення діяльності Суду і Комісара з прав людини.

Нідерландський парламентарій Т.Кокс, відмічаючи важливість та статус РЄ, зазначив, що заплановані у червні візити до Страсбурга Прем’єр-міністрів Іспанії та Туреччини, у жовтні – Президента Росії й, можливо, Папи Римського, свідчать про важливість діяльності Ради Європи перш за все, завдяки своєму статутному мандату, у якому закладені захист та розвиток прав людини. Тому, на думку депутата, мудрим було рішення, ухвалене під час Третього саміту, розробити рамки для зміцнення співробітництва та взаємодії між двома Організаціями.

Від Групи соціалістів виступив румунський парламентарій А.Северін, який зазначив, що доповідь Ж.-К.Юнкера має розглядатися у якості мінімальних стандартів співробітництва між РЄ та ЄС, і це повинно знайти відображення у майбутньому Меморандумі. Він також висловився на користь румунської ініціативи щодо утворення групи, яка опікуватиметься питаннями моніторингу виконання положень доповіді Ж.-К.Юнкера.

Бельгійський парламентарій Л. ван дер Брандт від імені народників, зазначив, що відповідальність обох Організацій полягає у запобіганні боротьби між собою та непотрібного дублювання. Він висловив думку про важливість утвердження РЄ як гаранта прав людини на всьому континенті та необхідність приєднання ЄС до Конвенції з прав людини.

Представник делегації Нідерландів повідомив, що Сенат його країни одноголосно висловився проти ідеї утворення Агентства ЄС, виходячи з того, що воно не має доданої вартості, і не існує вагомих підстав для його утворення, оскільки РЄ має весь необхідний інструментарій для захисту прав людини.

Від Групи лібералів виступила представник Данії Х.Северінсен, яка також скептично висловилася щодо утворення нової Служби з прав людини, а також підтримала ідею приєднання ЄС до Конвенції з прав людини.

Асамблея одноголосно ухвалила відповідну Рекомендацію щодо проекту Меморандуму про взаєморозуміння між РЄ та ЄС, у якій зокрема, рекомендовано, аби у згаданому документі знайшла відображення думка Асамблеї, а також були враховані у повному обсязі положення доповіді Прем’єр-міністра Люксембурга Ж.-К.Юнкера.

Асамблея також ухвалила Рекомендацію щодо Агентства ЄС з прав людини, у якій, зокрема, привертається увага до того, що має бути чітко окреслений мандат Агентства, який би унеможливлював будь-яке дублювання у сфері його повноважень з механізмами РЄ.

За процедурою термінового обговорення парламентарії розглянули доповідь “Білорусь після президентських виборів 19 березня 2006 року”, підготовлену А.Херкелем (Естонія) за дорученням Комітету з політичних питань.

Під час дискусії із зазначеного питання члени Асамблеї майже одностайно визнали президентські вибори в Білорусі як такими, що не відповідають стандартам Ради Європи, оскільки для учасників виборчих перегонів не було забезпечено рівних можливостей, діяльність спостерігачів обмежувалась, підрахунок голосів був непрозорим тощо. Парламентарії закликали Росію – країну, яка невдовзі головуватиме в Комітеті міністрів РЄ, – скористатися своїм “унікальним впливом” на Білорусь для сприяння скорішому вступу країни до Ради Європи.

Шведський депутат М.Ейнерсон, крім іншого, наголосив на необхідності всебічного та реалістичного вивчення ситуації в Білорусі, приділяючи особливої уваги діяльності ЗМІ та політичних опозиційних сил. Він визнав, що певні успіхи соціально-економічного розвитку зумовили підтримку політики Президента Лукашенка білоруським народом, проте, на думку М.Ейнерсона, це не може слугувати виправданням порушенням у виборчому процесі. Парламентарій виступив проти політики ізоляції Білорусі і закликав Раду Європи до продовження діалогу як з білоруською опозицією та громадянським суспільством, так і з владою країни.

Т.Ллойд (Велика Британія) піддав критиці твердження про те, що чинного Президента Білорусі було б обрано навіть за умов дотримання демократичних стандартів в наслідок позитивних зрушень в соціальній та економічних сферах. Як зазначив депутат, країни-члени мають твердо і безкомпромісно дотримуватися демократичних принципів і вимагати цього від Білорусі.

Член російської делегації В.Колесніков поінформував Парламентську асамблею, що він відвідав 9 виборчих дільниць і на відміну від виступаючих колег жодного разу не зафіксував порушень. За словами депутата, вибори відбулися у відповідності до білоруського законодавства та відповідних міжнародних стандартів, а політика застосування санкцій та заклики до проведення повторних виборів є помилковими.

За підсумками дебатів були ухвалені відповідні Резолюція і Рекомендація.

В першому документі Асамблея суворо засуджує недемократичний характер проведення президентських виборів 19 березня 2006 року в Білорусі, а також хвилю залякувань, насильства та переслідувань, спрямованих проти білоруських демократичних сил перед, під час та після голосування. Вона глибоко жалкує, що березневе голосування було використано чинною білоруською владою як нова можливість продемонструвати відверту зневагу щодо стандартів та цінностей, яких дотримується Рада Європи, і висловлює занепокоєність у зв’язку з обмеженням прав незалежних спостерігачів - в тому числі міжнародних, браком представників опозиції у виборчих комісіях на всіх рівнях, застосуванням адміністративного ресурсу, зловживанням практикою дострокового голосування.

Асамблея підтверджує, що головною метою її політики має бути припинення ізоляції білоруського народу шляхом заохочення контактів з демократичними політичними силами, громадянським суспільством та пересічними громадянами. У цьому зв'язку Асамблея знов наголошує на унікальній ролі, яку могло би відігравати Бюро інформації РЄ у Білорусі, та вимагає, щоб створення такої структури стало пріоритетом Ради Європи.

Асамблея вітає рішення ЄС посилити низку обмежуючих заходів по відношенню до чинного білоруського керівництва, а також посилити його підтримку білоруського громадянського суспільства та пересічних громадян, зокрема, шляхом сприяння їхньому праву подорожувати й навчатися в країнах-членах ЄС.

Також Асамблея закликає білоруську владу негайно звільнити всіх заарештованих у зв'язку з березневими президентськими виборами, провести прозоре розслідування щодо зловживання силою поліцією та силами безпеки проти мирних демонстрантів, відмовитися від подальшого залякування та переслідувань мирних демонстрантів та прибічників опозиції, розпочати діалог з міжнародними інституціями, включаючи Венеціанську комісію, погодитись з вимогами опозиції провести повторні вибори.

Асамблея доручає Комітету з політичних питань визначити рамки для діалогу та структурованого співробітництва з представниками Російської Федерації в Асамблеї, включаючи Комітет міністрів, з метою пошуку шляху підтримки прогресу у демократичному розвитку в Білорусі зі сторони Росії.

У Рекомендації Асамблея запрошує Комітет міністрів провести дебати з Асамблеєю щодо розбіжностей в оцінці виборів у Білорусі між різними групами спостерігачів.

Перед Парламентською асамблеєю від Комітету з питань міграції, біженців та народонаселення виступи Б.Цілевич (Латвія) з доповіддю “Біженці та переміщені особи у Вірменії, Азербайджані та Грузії”.

Учасники дебатів звернули увагу на те, що складна ситуація з біженцями та переміщеними особами у Вірменії, Азербайджані та Грузії перешкоджає соціально-економічному розвитку цих країн. Деякі депутати, зокрема Р.Запфл-Хелблінг (Швейцарія), П.Вальтер (Великобританія), Л.Платвоет (Нідерланди) та ін., неодноразово закликала сторони Нагірно-Карабахського конфлікту проявити волю, припинити протистояння і розпочати мирний діалог на засадах компромісу та довіри. Разом з тим, представник азербайджанської делегації С.Сеідов звинуватив Вірменію в продовженні окупації частини території Азербайджану, що, на його думку, є першопричиною появи і постійного збільшення кількості біженців в регіоні. В свою чергу Т.Торосян (Вірменія) підкреслив необхідність об’єктивної оцінки ситуації, що склалася навколо біженців та переміщених осіб, і вказав на неприпустимість перебільшення справжньої кількості біженців.

Після завершення дебатів депутати ухвалили відповідну Резолюцію. В документі зазначається, що найбільше біженців виникло в результаті конфлікту в Нагірному Карабаху. Крім того, численні переселення зафіксовано у зв'язку з абхазьким, південно-осетинським конфліктами та ситуацією в Чеченській Республіці, і тому потреба в невідкладній гуманітарній допомозі залишається дуже великою.

Асамблея констатує, що здійснені Вірменією та Азербайджаном зусилля з врегулювання конфлікту в Нагірному Карабаху досі не дали жодного результату, висловлює свій жаль з приводу відсутності помітної співпраці між двома країнами стосовно долі зниклих осіб, підкреслює, що забезпечення умов повернення біженців та переміщених осіб залишається однією з найголовніших цілей вирішення конфлікту.

Асамблея закликає Вірменію, Азербайджан та Грузію привести їхнє законодавство у відповідність до Женевської конвенції щодо статусу біженців, Європейської конвенції про громадянство, Конвенції ООН про скорочення безгромадянства та схвально ставиться до того, що зазначені країни розпочали програми місцевої інтеграції своїх біженців та переміщених осіб.

Асамблея просить держави-члени Ради Європи фінансово підтримувати зусилля Вірменії, Азербайджану та Грузії з метою врегулювання ситуації з біженцями та переміщеними особами, ініціативи щодо захисту прав людини та зусилля з врегулювання конфліктів у трьох країнах.

12 квітня відбулася спільна прес-конференція Голови Постійної делегації Верховної Ради України у ПАРЄ Б.І.Олійника та заступника керівника делегації А.В.Раханського, яка була присвячена 20-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС.

Українські парламентарії, які безпосередньо брали участь в ліквідації наслідків техногенної катастрофи, поінформували журналістів про стан та перспективи подолання наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, висловивши стурбованість у зв’язку з невиконанням робіт зі спорудження захисного укриття французькою компанією „Фроматом”. Було привернуто увагу представників європейських ЗМІ до звіту ООН щодо кількості постраждалих в Україні внаслідок аварії, в якому не дано належної оцінки масштабам катастрофи.

^ ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ


  1. Незважаючи на те, що стан виконання Україною обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи на квітневій частині сесії не розглядався, українська держава перебувала в центрі особливої уваги Асамблеї (доповідь керівника Місії спостерігачів ПАРЄ на парламентських виборах в Україні Р.Вольвенд, заяви щодо України під час виступів Президента ПАРЄ Р.ван дер Ліндена, Президента Європейської комісії Х.М.Баррозо, Міністра закордонних справ Румунії, Голови Комітету міністрів РЄ М.-Р.Унгуряну).




  1. У зв’язку з позитивною оцінкою ПАРЄ проведення виборів до Верховної Ради України вважається найбільш вірогідним розгляд питання про започаткування постмоніторингового діалогу ПАРЄ з Україною вже на січневій частині сесії Асамблеї 2007 року.




  1. Вважати пріоритетним на найближчий час для Верховної Ради України, виходячи із обов’язків та зобов’язань, взятих Україною при вступі до Ради Європи, та рекомендацій ПАРЄ, завершення процесу обрання суддів Конституційного суду України, опрацювання та ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу, нового Закону про прокуратуру з урахуванням висновків Венеціанської комісії, опрацювання та ухвалення Закону про Президента України, Кабінет Міністрів України, про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України, про опозицію, про виконання рішень Європейського суду з прав людини, внесення до виборчого законодавства змін, спрямованих на недопущення організаційно-технічних проблем, які спостерігалися на цьогорічних парламентських виборах.




  1. Вважати за необхідне надіслати цей звіт до Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Міністерства закордонних справ України.




  1. Постійна делегація вдячна секретаріатові делегації, Міністерству закордонних справ України, Постійному представництву України при Раді Європи за надання всебічного високопрофесійного сприяння роботі народних депутатів.


Голова Постійної делегації

Верховної Ради України у ПАРЄ Б.ОЛІЙНИК


Неофіційний робочий переклад


^ Парламентська асамблея

Ради Європи


Док. 10878

6 квітня 2006 р.


Спостереження за парламентськими виборами в Україні

(26 березня 2006 р.)


Доповідь

Комісія ad hoc (Спеціальна Комісія) Бюро Асамблеї

Доповідач: пані Ренате Вольвенд, Ліхтенштейн, Група європейської народної партії


Парламентські вибори 2006 року пройшли у загальній відповідності нормам та зобов’язанням Ради Європи щодо демократичних виборів. Ці вибори стали консолідуючою ланкою досягнутого прогресу в реалізації демократичного виборчого процесу, який розпочався з повторення другого туру президентських виборів 2004 року. Не зважаючи на суттєві технічні недоліки та відкинувши своє минуле, Україна продемонструвала свою відданість демократичному процесу і виборців змогли висловити вільний вибір в день голосування. Комісія ad hoc закликає українську владу виправити недоліки, що існують, та запровадити рекомендації, що містяться в цій доповіді.


І. Вступ


1. Бюро Асамблеї вирішило за ініціативою українського Президента та голови Верховної Ради створити комісію ad hoc для того, щоб спостерігати за парламентськими виборами в Україні, які відбулися 26 березня 2006 року та призначило мене головою та доповідачем цієї комісії.


2. У відповідності до статті 15 угоди про співпрацю між Парламентською асамблеєю та Європейською комісією за демократію через право („Венеціанською комісією”), де зазначено, що „Коли Бюро Асамблеї вирішує спостерігати за виборами в країні, де виборче законодавство попередньо було розглянуто Венеціанською комісією, то один з доповідачів Венеціанської комісії з цього питання може бути запрошений у якості юридичного радника для того, щоб взяти участь в місії спостереження, що здійснюватиме ПАРЄ”, Бюро Асамблеї запросило експерта Венеціанської комісії приєднатися до комісії ad hoc у якості консультанта.


3. На підставі пропозицій від політичних груп Асамблеї, комісія ad hoc була складена наступним чином:


4. Комісія ad hoc працювала в рамках Міжнародної місії спостереження за виборами (ММСВ), яка включала також місії спостереження за виборами парламентських асамблей ОБСЄ та НАТО, Європарламенту та місію спостереження за виборами Бюро демократичних інституцій та прав людини Організації по безпеці та співробітництву в Європі (ОБСЄ/БДІПЛ). На жаль співпраця між учасниками ММСВ інколи була ускладненою. Суперечності та внутрішні чвари двох членів родини ОБСЄ великою мірою в цьому винні. Таким чином фінальна декларація ММСВ не віддзеркалює повністю позицію ні всіх учасників ММСВ ні комісії ad hoc. Доцільно було б для наступних місій спостереження забезпечити рівність всіх учасників, що бідіть складати ММСВ. У протилежному випадку Асамблея могла б передбачити публікацію окремої декларації за межами ММСВ.


5. Місцеві вибори були організовані одночасно з парламентськими. Комісія ad hoc, як і інші члени ММСВ не спостерігали за місцевими виборами. Цим займалася делегація Конгресу місцевої та регіональної влади. Члени делегації Конгресу взяли участь в інформаційних зборах ММСВ та оприлюднили свої висновки по закінченні спільної пресової конференції ММСВ.


6. Комісія ad hoc зібралася у Києві з 24 по 27 березня та зустрілася, між іншим, з представниками головних партій – кандидатів на цих виборах, з головою Центральної виборчої комісії (ЦВК), головою місії спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ та його командою, як і з представниками громадянського суспільства та медій. Програма зустрічей комісії ad hoc наводиться в додатку 1.


7. В день виборів комісія ad hoc розподілилася на 21 ланку, які спостерігали за виборами в наступних містах та їх передмістях: Києві, Одесі, Донецьку, Сімферополі та Дніпропетровську.


8. Для того, щоб оцінити проведення передвиборної програми та політичний клімат при наближенні виборів, Бюро асамблеї надіслало передвиборчу місію в Україну з 28 лютого по 2 березня 2006 року. Передвиборча багатопартійна делегація включала: пані Р. Вольвенд (Ліхтенштейн, ЄНП/ХД), пані Х. Северінсен (Данія, ), п. М. Чавушоглу (Туреччина, ) та п. Д. Крістодулідес (Кіпр, ЄОЛ). На жаль представник групи Соціалістичної партії не зміг взяти участь у передвиборчій місії. У Києві передвиборча делегація зустрілася, поміж іншими, з представниками політичних партій що беруть участь у цих виборах, головою ЦВК, міністром юстиції, головою Верховного суду України, заступниками міністрів закордонних справ, внутрішніх справ, заступником голови адміністрації президента, головою місії спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ, представниками медій та неурядових організацій, як і з послами держав-членів Ради Європи акредитованих в Україні. Декларація опублікована передвиборчою делегацією наприкінці свого візиту фігурує в додатку 2.


9. ММСВ зробило висновок, що парламентські вибори 26 березня 2006р. В Україні загалом відбулися у відповідності до міжнародних стандартів щодо демократичних виборів. Ці вибори консолідували демократичний прорив, що розпочався з повторним другим туром президентських виборів у 2004р. Загалом , фундаментальних громадянських та політичних прав, було дотримано. Це надало можливість виборцям зробити інформований вибір та вільно висловити свою волю у день голосування. Спільна заява додається у Додатку 3.


10. Спеціальна Комісія висловлює подяку Верховній Раді, Місії з спостереження ОБСЄ/БДІПЛ та Директору Інформаційного Офісу РЄ в Україні за їх співпрацю та підтримку.


ІІ. Політичний та юридичний контекст


11. Парламентські вибори 26 березня були першими загальнонаціональними виборами, що відбулися після президентських виборів та Помаранчевої революції 2004р. Які привели до влади уряд президента Ющенка на платформі яка пообіцяла суттєві зміни у структурі влади та швидку демократизацію українського суспільства. Таким чином ці парламентські вибори стали вирішальним тестом щодо політичної волі та зобов’язання України впроваджувати демократичну реформу та провести вибори у відповідності до стандартів РЄ та зобов’язаннями України під час вступу до цієї організації.


12. Ці вибори відбулися у контексті протистояння між Президентом та ВР щодо темпів та обсягу конституційної реформи, особливо з урахуванням балансу влади між виконавчою та законодавчою гілками влади, як це було узгоджено у контексті вирішення конфлікту під час президентських виборів у 2004р. На додаток, „помаранчева коаліція”, що прийшла до влади після президентських виборів зіткнулася з низкою внутрішніх конфліктів, що кінець кінцем призвели до відставки уряду Ю. Тимошенко.


13. В результаті протистояння між Президентом та ВР, Україна наразі живе без діючого Конституційного Суду через те що ВР відмовляється привести до присяги суддів уже призначених Президентом та З‘їздом Суддів, таким чином позбавляючи КС мати кворум, як це зазначається за законом. Спеціальна Комісія висловлює жаль з того приводу, що вибори відбулися без функціонуючого КС, як вищого конституційного органу, і що, у результаті, конституційність низки поправок до законів що стосуються цих виборів, не могли бути – в разі потреби – перевірені.


14. Місцеві вибори відбулися одночасно з парламентськими 26 березня. Спостереження за цими виборами здійснювалося Конгресом місцевих та регіональних влад РЄ. Їхні висновки подаються у Додатку 4. Одночасне проведення місцевих та парламентських виборів стало значним навантаженням на виборчі органи. На додаток, у день виборів це призвело до скупчення людей та певного ступеню непорозумінь на виборчих дільницях, що інколи ставило під сумнів принцип таємного голосування. Спеціальна Комісія висловлює жаль щодо того, що занепокоєння, що були висловлені властям передвиборчою місією стосовно можливого скупчення на виборчих дільницях у день виборів, не були прийняті до уваги.


15. В Україні немає Об‘єднаного виборчого кодексу. Парламентські вибори регулювалися Конституцією України, Законом про вибори народних депутатів України (ЗвндУ), Законом про політичні партії, Законом про ЦВК, Адміністративно-процесуальним Кодексом, а також положеннями інших законів. На додаток, деякі речі щодо місцевих виборів регулювалися іншою низкою законів. Венеціанська Комісія РЄ зробила висновок що юридичні рамки для цих виборів змогли забезпечити достатню основу для проведення демократичних виборів.


16. Звід законів, що регулювали ці вибори, був значною мірою виправлений після досягнення політичної угоди 8 грудня 2004р., яка передала повноваження від Президента до парламенту та започаткувала нову виборчу систему до ВР. Переглянутий закон про вибори народних депутатів України (ЗвндУ) змінив виборчу систему до ВР від змішаної пропорційно-мажоритарної системи на пропорційну систему з єдиним загальнонаціональним виборчим округом та 3% бар‘єром для проходження партій та блоків до парламенту.


17. Між законами що регулювали ці вибори існує певна непослідовність та невідповідність. Власті взяли на озброєння практичний та прагматичний підхід до можливих виявлень непослідовності та невідповідності. Втім, дуже багато було віддано на розсуд дільничних виборчих комісій – до такої міри що це вже підриває однаковість виконання закону.


18. Звід законів, що регулювали ці вибори, є невиправдано складним та деталізованим. В законі виписано багато технічних та адміністративних питань, що звичайно регулюються нормативними актами та інструкціями ЦВК. Такий ступень деталізації та складності значно зменшив гнучкість ЦВК до врегулювання технічних питань щодо адміністрування виборів. В результаті ВР, ближче до дня виборів, мала ухвалити низку поправок до законів про вибори, головним чином технічного характеру. Навіть якщо цю ініціативу можна виправдати виходячи із ситуації, вона суперечить принципу стабільного виборчого закону під час виборів. Між іншим, в день голосування складність процедур, передбачених цими законами, створила певні протиріччя у виборчих комісіях щодо управління виборчими процедурами.


19. Завдяки положенням ЗвндУ наразі національним незалежним спостерігачам надається можливість спостерігати за парламентськими виборами у відповідності до рекомендацій ПА, що прийняті вже багато років тому назад. Подібного положення не міститься у законі про місцеві вибори, таким чином це ще раз підкреслює наявність неузгодженості між різними виборчими законами.


ІІІ. Управління виборами


20. Процес проведення парламентських виборів складався із трьох ступенів управління, що складався з ЦВК, 225 територіальних виборчих комісій (ТВК) та з 34 078 дільничних виборчих комісій (ДВК).


21. ЦВК є постійним органом, що складається з 15 членів призначених парламентом з повноваженням у сім років. Зважаючи на здобутий досвід під час президентських виборів 2004р., поправкою від 7 лип 2005р. до закону змінено порядок формування складу ТВК та ДВК. ТВК були зменшені до максимум 18 членів; з них 15 призначаються партіями та блоками представленими в парламенті на 15 вересня 2005р., а три члена - після жеребкування в ЦВК між іншими партіями та блоками, зареєстрованими на цих виборах. Ті ж самі принципи застосовуються і при формуванні ДВК.


22. Формування ТВК та ДВК стали джерелом занепокоєння під час цих виборів. Хоча ТВК були сформовані у відповідності до визначених термінів, їхнє функціонування перешкоджалося частими випадками виходження членів зі складу комісій. Загалом до виборів було замінено 15% членів ТВК. Велика кількість ДВК не була дієздатною під час передвиборчого періоду, оскільки партії не призначили членів комісій. Напередодні виборів велика кількість ДВК ще не була утворена, в той час як їх значна кількість функціонувала з мінімальним кворумом. Запізніле створення ДВК мало наслідком неузгодження з публікацією виборчих списків, неможливості виборців перевірити їх та завадило підготовці членів комісій по опануванню складних виборчих процедур.


23. Поправки до закону ввели індивідуальну юридичну відповідальність осіб задіяних у виборчому процесі. Хоча Комісія вітає цей принцип, але їх введення могло спричинити те що перед днем голосування велика кількість членів комісій склали свої повноваження.


24. ЦВК провело виборчий процес прозоро і об‘єктивно, її рішення приймалися у відповідності до закону та у визначені ним строки.


25. Багато членів комісій знаходились на інших виборчих дільницях, а не на тих де вони були зареєстровані для голосування. Щоб не позбавляти прав велику кількість громадян, ВР 16 березня 2006р. прийняла поправку, що дозволила цим членам проголосувати на тих виборчих дільницях, де вони працювали в день виборів.


ІУ. Реєстрація кандидатів та виборців


26. На ці вибори ЦВК зареєструвала 45 партій та блоків та 7747 кандидатів. Ці зареєстровані партії та блоки представляли весь загал українського політику му що надало виборцям справжню можливість вибору у день голосування.


27. ЦВК відмовило 8 партіям та блокам у реєстрації. 4 з них звернулися до суду, який підтвердив рішення ЦВК.


28. На цих виборах знову постала проблема точності виборчих списків. В Україні немає централізованої системи реєстрації виборців і складання виборчих списків стало відповідальністю місцевих та обласних органів виконавчої влади. Враховуючи численні проблеми стосовно виборчих списків під час попередніх виборів, для цих виборів була створена спеціальна структура для складання та уточнення списків. В результаті було утворено 716 спеціальні робочі групи на місцях, 27 обласних та одна центральна робоча група для того, щоб скласти базу даних виборців по всій країні. Попередні списки виборців були надані на ознайомлення і виправлялися обласними робочими групами в період між 1 листопада та 31 грудня 2005 р.


29. Якість використаних даних для складання централізованої бази даних є дуже різною в залежності від регіонів країни. На додаток постала і інша серйозна проблема: помилки, зроблені під час перекладу та транслітерації з російської мови на українську прізвищ виборців і назв місцевостей. За ЗвндУ виборчі списки мали б бути доступні для населення на дільничних виборчих комісіях з 22 лютого по 23 березня 2006р. На жаль, оскільки утворення ДВК стало проблемою, цей термін часу в багатьох випадках не було дотримано. ЗвндУ дозволяє норму додавати виборців до списків, або виправляти інформацію яка їх стосується до дня виборів. 14 березня 2006р. ВР прийняла поправку що мала б дозволити додавати виборців до списків за рішенням суду у день голосування. Однак 25 березня 2006р. Президент України, побоюючись що це може спричинити багаторазове голосування, відмовився підписувати цю поправку і повернув її до парламенту.


30. 6 липня 2006р. з прийняттям нового Адміністративно-процесуального Кодексу була створена нова процедура розгляду скарг та позовів щодо виборів. В результаті Вищий Адміністративний є останньою інстанцією, яка може розглядати можливі скарги щодо рішень ЦВК та остаточних результатів виборів.


У. Передвиборча кампанія та ЗМІ


31. Виборча кампанія виявила чітке покращення у порівнянні з президентськими виборами 2004р. Вона була по-справжньому конкурентною, а юридичні положення забезпечували дотримання принципу рівних можливостей для всіх учасників.


32. На жаль, відбулися окремі насильницькі випадки та спроби залякування виборців та працівників комісій; але вони були з високим рівнем локалізації і нічого не вказувало на те що вони системно та централізовано організовувалися. Таким же чином було зареєстровано декілька випадків зловживання адміністративним ресурсом - це були поодинокі випадки, що швидко вирішувалися комісіями в рамках закону.


33. Спеціальна Комісія вітає позитивну роль яку відіграли органи міліції під час виборчої кампанії. Міліція продемонструвала високий рівень професіоналізму та нейтралітет протягом всієї кампанії, її дії, загалом, залишалися непомітними.


34. Рівень свободи ЗМІ і те в який спосіб вони висвітлювали виборчу кампанію виявили значне покращення у порівнянні з попередніми виборами. Основні проблеми, що були джерелом занепокоєння під час попередніх виборів - а саме, використання темників, та практика залякування журналістів та органів ЗМІ - зовсім не виникали під час цієї кампанії.


35. Державні ЗМІ дотрималися їхнього юридичного зобов‘язання надавати безкоштовний ефірний час всім кандидатам. Хоча справжній плюралізм у ЗМІ і існував який дозволяв виборцям отримувати широку інформацію стосовно виборчої кампанії, висвітлення ЗМІ мали тенденцію надавати найбільшу увагу Президенту та виконавчій гілці, зокрема на останній стадії кампанії. Хоча багато ЗМІ виявляли свою схильність до партій, що у свій час утворили „помаранчеву коаліцію”, інші схильні були надавали більш уваги опозиційним силам.


36. Засоби друкованої преси висловлювали широку поле думок, в той час як на індивідуальній основі була схильність надавати перевагу якомусь конкретному кандидату.


УІ День голосування – підрахунок голосів та обчислювання результатів


37. В день виборів голосування відбувалося спокійним та мирним шляхом. Зважаючи на одночасне проведення парламентських та місцевих виборів, виборці мали вкидати до скриньок заповнити аж до 6 різних бюлетенів. Це, разом з надзвичайно складними процедурами та неадекватними за розміром дільницями, призвело до серйозних скупчень людей на багатьох дільницях. Довгі черги виборців спостерігалися по всій країні, а час очікування щоб можна було проголосувати доходив до 5 годин. У багатьох випадках це призвело до того, що виборці голосували за межами кабінок, що компрометувало принцип таємності голосування. Не зважаючи на ці недоліки, склалося враження що виборці могли голосувати вільно, без залякування та без зовнішнього тиску.


38. Хоча у більшості випадків голосування проходило дуже організовано, а виборчі процедури застосовувалися у відповідності до закону, у багатьох випадках спостерігачі відмічали погану організацію та погану обізнаність процедур голосування. Багато в чому це було пов‘язано з недосвідченістю членів комісій та надзвичайно складними процедурами голосування.


39. Загалом, підрахунок голосів відбувся в організований спосіб, але, знову ж таки через одночасне проведення парламентських та місцевих виборів, зайняло багато часу. В результаті у той час, коли ММСВ надавала свої попередні висновки на другий день після голосування, підрахунок ще не був завершений. Загалом повідомлялося про те, що підрахунок голосів відбувся за законом і без значних інцидентів.


40. Повідомлялося про те, що обчислювання результатів у ТВК виявилося більш проблематичним з випадками переписування протоколів та порушення процедури. Скоріш за все це в основному траплялося через погану обізнаність процедурних питань членами комісій як на рівні ТВК, так і на рівні ДВК.


41. Спеціальний Комітет схвалює факт присутності великої кількості національних як спостерігачів як від партій так і від громадських організацій в день голосування, що підсилило прозорість проведення виборів та підрахунку голосів.


42. Увечері 30 березня (четвер) після того як підрахунок голосів було завершено ЦВК оголосила попередні результати. Партія регіонів набрала 32,12 % голосів, Блок Юлії Тимошенко – 22,27?, „НУ” – 13,94%, Соціалістична партія – 5,67% та Комуністична партія - 3,66 % голосів. Всі інші партії та блоки не змогли подолати 3%-ний бар‘єр для проходження у парламент.


УІІ. Висновки та рекомендації


43. Парламентські вибори 2006р. Відбулися, загалом, у відповідності до стандартів та зобов‘язань РЄ щодо демократичних виборів. Ці вибори ще більше консолідували істотний прогрес у проведенні демократичних виборів що розпочався з повторного другого туру президентських виборів у 2004р. Незважаючи на технічні недоліки вони становлять чіткий розрив з минулим. Україна продемонструвала свою відданість демократичному, а виборці могли вільно висловити всій вибір в день голосування. Однак, „вільні та справедливі” вибори вимагають рівня досконалості, якого ще не було досягнуто під час цих виборів. Тому Спеціальна Комісія закликає українські власті, включаючи і ВР, звернути увагу на ті недоліки що залишаються та впровадити рекомендації що містяться у цій доповіді.


44. Звід існуючих законів про вибори в деяких питаннях є неузгодженим і невиправдано складним. Багато деталізованих та технічних положень щодо проведення виборів було б варто перевести у площину нормативних актів та інструкцій ЦВК. Спеціальна Комісія таким чином рекомендує щоб українські властям продовжували співпрацю з Венеціанською Комісією РЄ щодо перегляду існуючого регулювання виборчого процесу з метою напрацювання та ухвалення Уніфікованого виборчого Кодексу.


45. Одночасне проведення парламентських та місцевих виборів мало негативні наслідки на виборчий процес. Ми маємо привітати органи з проведення виборів щодо організації цих виборів у демократичний спосіб незважаючи на сильну напругу в організації багатьох виборів в один і той же день. Спеціальна Комісія хотіла б нагадати про існування – вже протягом декількох років - Рекомендації Асамблеї про проведення парламентських і місцевих виборів в Україні у різні строки (документ 9415 (2002) – Додаток ІІ).


46. Проблема достовірності виборчих списків під час цих вибрів постала знову. Тому Спеціальна Комісія закликає українські власті невідкладно запровадити передбачуваний централізований Державний реєстр виборців.


47. Спеціальна Комісія дуже жалкує з того приводу що ці вибори відбулися в той час, коли КС, як найвищий конституційний орган, не функціонував у зв‘язку з чим конституційність поправок до законів про вибори не могла бути – в разі потреби - перевіреною.


48. Спеціальна Комісія вітає справжній плюралізм продемонстрований ЗМІ під час цих виборів. Втім, його можна було б ще більше підсилити в разі функціонування під час цих виборів Громадського мовлення. На жаль, рекомендації Асамблеї стосовно цього питання не були своєчасно запровадженні українськими властями.









Скачати 466.95 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації04.03.2012
Розмір466.95 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх