Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна icon

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна


Схожі




Ольга Розгон,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

Реєстрація та зміна імені дитини за останніми змінами законодавства

Загальні положення про надання імені дитині

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про нотаріат» та п. 20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вправі витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості й (або) документи повинні бути подані в строк, указаний нотаріусом. Проте цей строк не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні. Вважаємо, що зазначені нормативні положення поширюються на будь-які документи, у тому числі ті, які посвідчують особу, з огляду на те, що за відсутності таких документів вчинення нотаріальної дії є неможливим.

Дані про фізичну особу зазначаються у відповідних документах, які посвідчують особу, зокрема в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон1, дипломатичному чи службовому паспорті, по­свідченні особи моряка, посвідці на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національному паспорті іноземця або документі, що його замінює, посвідченні водія, посвідченні інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідченні, виданому за міс­цем роботи фізичної особи, та ін. (абз. 2 п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Однак важливим тут є те, щоб із документа було чітко зрозуміло не лише ім’я фізичної особи, а в окре­мих випадках, і її юридична здатність до вчинення відповідного правочину. І тому посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані гро­мадянином України для встановлення його особи під час укладення цивільно-правових правочинів (абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України)2.

Ім’я неповнолітньої особи до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним із батьків) того, що ця особа є їх дитиною (абз. 4 п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Проте в одних випадках вимагається встановлення всіх індивідуальних ознак особи, в інших — лише деяких або взагалі не вимагається. З уведенням електронних (віртуальних) та новітніх комунікаційних і операційних технологій, електронних гаманців, електронних документів, з поширенням реєстраційних процедур все більшого значення набуває необхідність ідентифікації особи під час здійснення її цивільних прав.

Разом з тим ім’я, хоч і є основним, але воно не повністю відображає ідентифікаційні ознаки фізичної особи. Згідно зі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів (у тому числі фізичних осіб).

Зустрічаються випадки, коли навіть застосування всіх трьох елементів імені не може забезпечити повної індивідуалізації фізичної особи. Так, коли зареєстровано сотню осіб з однаковим ім’ям, прізвищем і по батькові та виявлено, що вони мають однакову дату народження. Тому доцільним вважаємо використання додаткових ідентифікуючих ознак, наприклад, фотографічного зображення особи, сімейного стану, дати та місця народження, податкового номера, серії та номера паспорта тощо.

Право на ім’я є особистим немайновим правом і включає в себе:

1) повноваження на власні дії, до яких слід віднести повноваження на володіння іме­нем, його використання (ст. 296 ЦК України) і розпоряджання (зміну) (ст. 295 ЦК України);

2) повноваження на дії інших осіб, які полягають у можливості вимагати від інших не порушувати право на ім’я фізичної особи, наприклад зобов’язувати звертатись до фізичної особи відповідно до її офіційного імені, право на псевдонім.

Повноваження вимагати від інших осіб звертатись до особи відповідно до її імені полягає в тому, що ніхто не має права на довільне спо­творення в написанні чи вимові імені. Будь-яке спотворення, наприклад, шляхом перекручування імені, є порушенням цього права. Спотворення імені може бути й шляхом неправильної постановки наголосу, тому вважаємо, що фізична особа під час запису її імені у відповідних документах має право вимагати вказати правильний наголос в її імені, чим попередити можливість відповідних зловживань з боку інших осіб3.

Використовуючи псевдонім, необхідно стежити, щоб вигадане ім’я не співпадало з яким-небудь ім’ям конкретної особи, інакше матиме місце використання імені іншого громадянина.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор має право вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення його замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання. Виконавець відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 38 цього Закону має право вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначались чи повідомлялись у зв’яз­ку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі якщо це можливо);

3) право вимагати захисту порушеного, невизнаного або такого, що оспорюється, права на імя, наприклад, у випадку незаконного використання імені фізичної особи чи будь-якого іншого його порушення.

Ім’я громадянина є нематеріальним благом, яке захищається цивільним законодавством від порушень, зокрема від неправомірного використання його імені, спотворення або використання імені громадянина способами або у формі, які зачіпають його честь, гідність або ділову репутацію. На думку І. А. Покровського, що багатший внутрішній зміст особи, то більше вона дорожить своїм ім’ям: «Всім відомо, як дорожать своїм ім’ям старі аристократичні прізвища; але те, що раніше було тільки надбанням аристократії, з часом робиться загальною тенденцією людини, що зростає в свідомості своєї власної гідності»4. Це цілком може бути сказано і щодо нашого часу.

Ім’я необхідне людині для реалізації цивільних прав і обов’язків, що нормативно закріплено в ст. 28 ЦК України. Одночасно в ч. 3 цієї статті зазначено, що ім’я фізичній особі надається відповідно до закону.

Ім’я громадянина дається при народженні дитині за згодою батьків, по батькові надається за ім’ям батька, прізвище визначається прізвищем батьків.

За ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності ― рішення суду. Так, за ч. 9 ст. 13 цього Закону у разі відсутності документів про народження дитини державна реєст­рація її народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження. Тобто, наприклад, або свідками, або висновком судово-медичної експертизи може бути підтверджено факт народження в судовому розгляді, що ця жінка є матір’ю дитини. Судово-медична експертиза (гінекологічна, біологічна та ін., у тому числі медико-генетична) за певної ситуації може бути необхідна для вирішення низки питань, пов’язаних з походженням дитини.

Звернемось до інструкцій щодо народження дитини (затверджених МОЗ України) та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні5, які вказують, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є: а) медичне свідоцтво про народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу6; б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше7; в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, в потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть. Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я при державній реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану факт народження дитини підтверджується медичною довідкою про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о) або рішенням суду8.

Користуючись своїм правом на добровільність отримання медичної допомоги (ст. 49 Конституції України, ст. 284 ЦК), слід одразу після пологів поза медичним закладом викликати швидку медичну допомогу. Лікарі після огляду породіллі та дитини своїми висновками мають підтвердити факт народження дитини.

Суд розглядає в порядку окремого провадження (відповідно до вимог ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення), зокрема (згідно з п. 7 ч. 1 вказаної статті), справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Для встановлення судом факту народження дитини необхідно надати докази, що є підставами для реєстрації дитини (за Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, які визначають підстави для проведення державної реєстрації народження дитини). Доказом народження дитини можуть бути й інші документи, які підтверджують факт її народження, а саме: індивідуальна картка вагітної та породіллі (обмінна карта), акт свідків про наро­дження дитини (батьків, друзів, сусідів), довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о) тощо.

За нормами Цивільного процесуального кодексу, відповідно до якого здійснюється цивільне судочинство, свідок є учасником цивільного процесу, яким може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Пояснення свідків є однією з підстав для встановлення судом наявності або відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У заяві про встановлення факту народження дитини не завадить обґрунтувати й необхідність визнання факту її народження. Наприклад, відсутність свідоцтва про народження дитини не дає можливості отримати атестат про закінчення середньої школи, вступити до навчального закладу та отримати освіту, отримати паспорт громадянина України, а ці обставини порушують конституційні права людини.

Якщо перелічених документів більше ніж достатньо, щоб суд своїм рішенням встановив факт народження дитини та зобов’язав органи РАЦСу зареєструвати дитину відповідно до закону, можна готувати заяву про встановлення факту народження дитини9.

Якщо реєстрація факту народження дитини, народженої в іншій державі, не була проведена компетентним органом такої держави або дипломатичним представництвом чи консуль­ською установою України, підставою для проведення державної реєстрації в Україні є медичний документ іншої держави, що підтверджує факт народження дитини, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, обов’язкове дотримання яких визнане Верховною Радою України.

Ім’я громадянина ― це категорія, в першу чергу, цивільного законодавства. Таке рішення повністю відповідає об’єктивним вимогам, що визначають сферу дії цивільного права, оскільки право на ім’я є особистим правом фізичної особи.

^ Повноваження на володіння власним іменем включає в себе передбачену законом можливість фізичної особи бути носієм відповідного прізвища, ім’я та по батькові. Право на присвоєння імені є лише однією з передумов виникнення повноваження на володіння іменем, яке здійснюється шляхом надання імені людині вперше. Право на присвоєння імені здійснюється батьками (всиновителями) чи опікунами, а в передбачених законом випадках також і органами опіки та піклування або ж судом. Так, відповідно до чинного законодавства батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше 1 місяця від дня народження ди­тини, зареєструвати народження дитини в дер­жавному органі реєстрації актів цивільного стану і одночасно присвоїти їй прізвище, ім’я та по батькові (ст. 144 СК України).

Проте цей строк істотного практичного значення не має, оскільки закон не містить тимчасових обмежень щодо державної реєстрації на­родження дітей і не передбачає юридичних санк­цій за невчасну подачу батьками заяви про народження дитини.

Пропуск встановленого законом строку подання заяви про народження дитини не може бути підставою для відмови в державній реєстрації народження. У цьому випадку може йтися тільки про окремі особливості самої процедури державної реєстрації народження в органі РАЦСу.

Отже, власне реалізація права на володіння ім’ям здійснюється внаслідок реалізації батьками (усиновлювачами), опікунами, а в передбачених законодавством випадках також і органами опіки та піклування або ж судом, іншого особистого немайнового права, а саме ― права на присвоєння (надання) імені.

За загальним правилом структура імені фізичної особи складається з прізвища (родового імені), імя (особистого імені) та по батькові (патріархального імені).

Ім’я надається при народженні та включає прізвище, власне імя та по батькові (якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої дитина належить), з яким фізична особа вступає у цивільні правовідносини. Перше правило відображає традицію, ментальність, а друге — виняток із загального правила. Це пояснюється тим, що в широкому значенні поняттям «ім’я» в більшості народів СНД охоплюються прізвище, власне ім’я і по батькові, проте національні звичаї деяких національностей не знають такого поняття, як по батькові, і в офіційних особистих документах воно не вказується.

Імя дитини (особисте ім’я, номен) визначається за згодою її батьків, а у випадку коли дитина народжена жінкою, яка не перебуває в шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір’ю дитини.

Вибір імені ― це важлива подія, тому батьки або особи, що їх заміняють, повинні підходити до його вибору з усією відповідальністю. Іноді батьки під час визначення імені дитини не враховують таких важливих факторів, як зручність використання цього імені, благозвучність імені, а спираються лише на свої уподобання, що призводить до виникнення різного роду ускладнень у подальшому житті людини. Так, батьки досить часто під час визначення імені дитини дають дітям імена героїв фільмів, романів, естрадних виконавців. Не зважаючи на свободу вибору особистого імені для дитини, доцільним у такій «іменній творчості» батьків вбачається визначення певних, встановлених здоровим глуздом, обмежень. У випадку коли батьки присвоюють дитині певне ім’я, яке є неблагозвучним або його присвоєння може зашкодити інтересам дитини, органи опіки та піклування або ж суд повинні, використовуючи принцип розумності (ст. 3 ЦК України), відмовити батькам у реєстрації такого імені, керуючись при цьому інтересами дитини.

Відповідно у дитини може бути декілька імен, що вирішується батьками. Для вибору імені дитини можна скористатися відповідними довідниками, порадами родичів та друзів, врахувати звичаєве право.

Українське законодавство надає батькам можливість назвати дитину подвійним іменем у випадку, коли вони не можуть дійти згоди щодо визначення одного імені дитини, наприклад, Богдан-Ігор, Анна-Марія, Віктор-Марі, Зіновій-Богдан, Марія-Тереза, Жан-Жак, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм, Марія-Антуанетта. Наслідком важливості подвійного імені як особистого немайнового блага можна вважати легітимацію в ст. 146 СК України можливості присвоїти дитині подвійне ім’я. Причинами такої реєстрації є: національна традиція (більше притаманна особам, які проживають на території Західної України), шлюб з іноземцем та пристрасть до латиноамериканських серіалів. Окремо потрібно зазначити, що у випадку, коли звичай національної меншини, до якої належить батько та/або мати народженої дитини, допускає застосування при найменуванні дитини більше двох імен, законодавство України надає їм право на національні прізвище, ім’я та по батькові (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про національні меншини в Україні»).

Крім того, закон дозволяє фізичній особі не застосовувати всіх складових її імені. Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім’я та прізвище, а у свідоцтві про народження — ім’я батька й матері.

Відповідно до п. 5 додатка 2 (Порядок заповнення паспорта/проїзного документа) до Правил оформлення і видачі паспорта громадянина Украї­ни для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення10 у паспорті громадянина для виїзду за кордон зазначаються лише прізвище особи та ім’я, які написані українською мовою та через скісну лінію латинськими літерами відповідно до українського алфавіту. На письмове прохання громадянина написання прізвища та імені латинськими літерами може бути виконано відповідно до їх написання в документах, виданих відповідними органами іноземної держави. Переклад іноземних прізвищ та імен на українську мову здійснюється у зворотному порядку. У випадках вирішення питань, що пов’язані з батьківством, усиновленням, укла­денням правочинів, для вчинення яких потрібне зазначення всіх складових імені фізичної осо­би, ідентифікація фізичної особи за вказаними вище документами неможлива.

Важливим питанням, яке стосується володіння іменем, є закріплена законом можливість фізичної особи на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Поширеною в останній час стає поява в Україні таких імен, як Альона (замість Олена), Маріна (замість Марія), Єкатєріна (замість Катерина) тощо. І такий підхід законодавця є виправданим, оскільки фізична особа має право вимагати від інших звертатись до неї та вимовляти її ім’я відповідно до національних традицій так, як її нарекли та звертались до неї з дитинства батьки.

В окремих випадках право особи на запис такого імені може бути обмежене. Це може стосуватись запису транскрибованого варіанта імен, які або не мають українського варіанта вимови, або ж в українському транскрибованому варіанті означають якесь неблагозвучне слово чи слово, що належить до ненормативної лексики, наприклад, деякі з імен та прізвищ фізичних осіб східних національностей. У цьому разі достатньою правовою підставою такого обме­ження можуть вважатись моральні засади суспільства (ч. 4 ст. 13 ЦК України).

^ По батькові дитини визначається за іменем батька. Але у випадку народження дитини жінкою, яка не перебуває в шлюбі, за умови, що батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (ст. 147 CK України). При цьому для встановлення по батькові дитини важливо встановити юридичного батька дитини. Адже інколи мають місце випадки, коли особа, яка є юридичним батьком, не тотожна особі, яка є біологічним (генетичним) батьком, наприклад, у випадках загибелі чи по­збавлення батьківських прав біологічного (генетичного) батька та подальшого всиновлення дитини. А це означає, що особа може мати лише одного юридичного батька, і тому питання про подвійне по батькові закон не ставить.

Коли батько дитини має подвійне імя, органи РАЦС пропонують батькам реєструвати по батькові дитини за одним з імен, що складають ім’я батька. За аналогічним принципом потрібно вирішувати питання й у випадку, коли ім’я батька зареєстроване у відповідній зменшувально-пестливій або іншій похідній формі. В цьому випадку органам РАЦСу доцільно пропонувати реєструвати по батькові за первинним варіантом імені з метою не продукувати низки незвичних для нашого вуха слів, наприклад Івасикович.

Прізвище дитини за загальним правилом визначається за прізвищем батьків, а це означає, що воля батьків у цьому випадку відіграє значно меншу роль, ніж це має місце у випадку з вибором та присвоєнням особистого імені дитині. Законодавець вводить низку винятків із загального правила і надає в окремих випадках батькам можливість вибору прізвища дитини. Так, коли мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. При цьому законодавець у ст. 145 СК України дозволяє їм присвоїти як прізвище одного із них, так і подвійне прізвище, що утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ, наприклад Драй-Хмара, Лівицька-Холодна, Антоненко-Давидович, Королів-Старий, Туган-Барановський, Римський-Корсаков, Жоліо-Кюрі тощо. Але необхідно враховувати, що інколи встановлюються й певні обмеження щодо використання такого способу створення прізвищ. Так, відповідно до ст. 35 СК України у випадку одруження складання більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить наречений чи наречена. Окрім цього, якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона чи він має право замінити одну з частин свого прізвища на прізвище іншого.

На початку 90-х рр. у засобах масової інформації став посилено насаджуватися поширений в західних країнах звичай указувати тільки ім’я й прізвище фізичної особи.

На ім’я й прізвище в нас стали називати й президента, й інших державних та суспільних діячів, й учених, й інших громадян. Вважаємо, що подібне бажання перейняти західний звичай не відповідає слов’янській традиції і навряд чи зможе закорінятися в наших умовах; можливо, він залишиться деякою вільністю, що реалізовуватиметься лише в певному середовищі.

Спроба нав’язати такий звичай російській та українській громадськості спостерігалась на перших етапах становлення самостійності дер­жав та внаслідок сліпого наслідування цінностей західної демократії

Значення ім’я в цивільному обігу полягає в тому, що фізична особа набуває прав і створює для себе цивільні обов’язки, а також здійснює ці права та виконує ці обов’язки від свого імені й не може користуватися іменем інших фізичних осіб.

Однією зі складових права на ім’я є право розпорядження ім’ям, одним з його найпоширеніших видів є право на зміну імені.

Батьки не мають права після реєстрації імені дитини змінити його. Зміна імені дитини після його реєстрації можлива лише на загальних підставах.

Державна реєстрація зміни імені передбачена Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р. Порядок розгляду заяв про зміну імені встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 915 «Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи» та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (затверджені наказом Міністерства юстиції
України 12.01.2011 р. № 96/5)11.

Право на зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи передбачене ст. 295 ЦК України. Причини для зміни імені фізичної особи є доволі різноманітними, тому особа має право змінювати своє особисте ім’я після досягнення відповідного віку за будь-яких обставин. Досить часто причиною зміни імені є також і зміна імені на ім’я відомих особистостей (політиків, спортсменів, шоуменів, героїв телесеріалів, літературних творів тощо).

Для зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) подається заява.

Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація зміни імені проводиться лише для громадян України.

Місце реєстрації зміни імені

Державна реєстрація зміни імені проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою фізичної особи, яка досягла віку, встановленого законом, за місцем її проживання за наявності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану відповідних актових записів цивільного стану та відомостей у Державному реєстрі актів цивіль­ного стану громадян.

У разі відсутності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану відповідних актових записів цивільного стану та відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян державну реєстрацію зміни імені може бути проведено тільки після їх поновлення та внесення відомостей до зазначеного Реєстру в установленому порядку.

У разі реєстрації громадянином України актів цивільного стану в компетентних органах іноземних держав, з якими Україна не уклала договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, державна реєстрація зміни імені проводиться без витребування копій актових записів цивільного стану. Реєстрація актів цивільного стану компетентними органами іноземних держав підтверджується відповідними легалізованими у встановленому порядку документами про реєстрацію актів цивільного стану.

Терміни розгляду заяви про зміну імені

Заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) (далі ― ім’я) громадян Украї­ни, які проживають на території України, приймаються, розглядаються в тримісячний строк з дня їх подання, а також ведеться їх облік відділом реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадян. За наявності поважної причини цей строк може бути продовжено, але не більш як на три місяці.

Заяву громадянина України, який постійно проживає за кордоном, дипломатичне представництво або консульська установа України, в якій він перебуває на постійному консульському облі­ку, розглядає в шестимісячний строк з дня її подання. Зазначена заява подається в письмовій формі разом з паспортом громадянина України, а в разі коли заявник постійно проживає за кордоном ― з пред’явленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Строк розгляду заяви про зміну імені може бути зупинено в разі потреби у поновленні актових записів та внесенні їх до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (п. 5 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 7 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, п. 10 гл. 4 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні12).

Заява про зміну імені та документи, які додаються до заяви

За загальним правилом зміна імені за ініціативою фізичної особи допускається з моменту досягнення нею 16 років.

Утім законодавець дозволяє змінити ім’я та прізвище і з досягненням фізичною особою 14-річ­ного віку. Причому неповнолітнім, який не набув повної дієздатності, для зміни імені фізичної особи, яка досягла 14-річного віку, разом з відповідною заявою подається свідоцтво про народження, довідка з місця проживання та заява в письмовій формі від батьків (одного з батьків у разі коли другий помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері) або піклувальника про надання згоди на зміну імені.

Фізична особа, яка досягла 14-річного віку, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я за згодою батьків або одного з них у разі якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.

Заява про надання згоди батьків (одного з бать­ків) або піклувальника на зміну імені зазначеної особи може подаватися ними особисто, а в разі коли заява через поважну причину не може бути подана особисто одним з батьків, така заява, нотаріально засвідчена або прирівняна до нотаріально засвідченої, від його імені може бути подана другим з батьків.

Якщо над фізичною особою, яка досягла 14-річ­ного віку, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника. За відсутності згоди всіх цих осіб зміна імені здійснюється на підставі рішення суду.

Заява від батьків про виправлення імені дитини може подаватися тільки до досягнення нею 14-річного віку.

^ Заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або власного імені дитини в актовому записі про її народження у зв’язку з тим, що під час державної реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або власне ім’я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення власного імені дитини у зв’язку з тим, що вона фактично має власне ім’я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, ― до досягнення нею 14-річного віку. Спір між батьками щодо виправлення (зміни) прізвища або власного імені дитини в цьому випадку вирішується органом опіки та піклування або судом (п. 2.10 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання).

Фізична особа, яка досягла 16-річного віку, але не отримала паспорт громадянина України, пред’являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, що від дня досягнення зазначеного віку минуло менше часу, ніж один місяць.

Одночасно до заяви додаються такі документи: свідоцтво про народження заявника; свідоцт­во про шлюб (у разі коли заявник перебуває в шлюбі); свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі коли шлюб розірвано); свідоцтва про народження дітей (у разі коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей); свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінене; фотокартка заявника.

Під час подання заяви про зміну імені відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа Украї­ни попереджає заявника про встановлену законо­давством відповідальність за подання неправдивих відомостей і необхідність обміну паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон та інших документів у разі зміни імені.

Відділ реєстрації актів цивільного стану, ди­пло­матичне представництво або консульська установа України, які прийняли заяву про зміну імені, перевіряють відомості, зазначені в заяві та в документах, що додаються до неї.

Витребування документів органами реєстрації актів цивільного стану та перевірка відомостей про заявника органами внутрішніх справ

Для підтвердження достовірності поданих заявником документів відділ реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву про зміну імені, додає до зазначених документів копії відповідних актових записів цивільного стану або витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Орган внутрішніх справ за результатами відповідної перевірки, яка проводиться безоплатно, в місячний строк готує та надсилає висновок про можливість зміни імені разом з усіма матеріалами до відділу реєстрації актів цивільного стану чи через МЗС до відповідного дипломатичного представництва або консульської установи України.

Надання дозволу на зміну імені

Відділ реєстрації актів цивільного стану, ди­пломатичне представництво або консульська установа України на підставі документів про зміну імені та висновку органу внутрішніх справ про можливість зміни імені готує висновок про надання дозволу на зміну імені або відмову в його наданні та надсилає ці документи заявникові.

^ Відмова у наданні дозволу на зміну імені здійс­нюється з таких підстав: перебування заявника під слідством, судом, адміністративним наглядом; наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку; офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника; подання заявником неправдивих відомостей. Відмова в наданні дозволу на зміну імені може бути в установленому порядку оскар­жена в суді.

Протягом трьох місяців заявник, якому надано дозвіл на зміну імені, може звернутися для реєстрації зміни імені до відділу реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представницт­ва або консульської установи України, які складають актовий запис про зміну імені. Якщо заявник без поважних причин у зазначений строк не звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України для реєстрації зміни імені, дозвіл на зміну імені втрачає силу.

Внесення змін в актові записи у зв’язку із зміною імені

Однією з підстав для внесення змін в актові записи цивільного стану є актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою для: зміни прізвища батьків у актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог ст. 148 Сімейного кодексу України; зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини в разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини (п. 2.13.9 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання).

Також прізвище, власне ім’я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені в разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону, а також у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.

Порядок визначення (зміни) прізвища, імені та по батькові усиновленого визначається ст. 231 СК України.

Для зміни імені необхідна згода дитини, виявлена у формі, яка відповідає її віку. Проте якщо дитина проживає в сім’ї усиновлювачів і звикла до свого імені, її згода на його зміну не потрібна. Відповідно до ст. 252 ЦПК України клопотання про зміну прізвища, імені та по батькові дитини, яка всиновлюється, має міститися в заяві про усиновлення, що подається до суду особами, які бажають усиновити дитину. Зміна прізвища, імені та по батькові повнолітньої особи в зв’язку з її усиновленням можлива лише в тому разі, якщо із заявою до суду звертаються як усиновлювач, так і ця особа. Про зміну прізвища, імені та по батькові усиновленої дитини або повнолітньої особи суд зазначає в рішенні про усиновлення. На підставі рішення суду про усиновлення до актового запису про народження дитини чи повнолітньої особи орган РАЦСу вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження.

З часу набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація зміни імені не тягне за собою внесення змін до актових записів цивільного стану, складених стосовно особи, яка змінила ім’я, та її малолітніх і неповнолітніх дітей, крім передбачених законом випадків, а також її повнолітніх дітей (п. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 12 гл. 4 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні). Так, державна реєстрація зміни імені не тягне за собою внесення змін до актового запису ци­віль­ного стану, крім випадків, зазначених у пп. 2.13.9 п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.

У випадку коли необхідно внести зміни до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, наприклад, у свідоцтво про наро­дження, в якому зроблено помилку, фізична особа може звернутися до державних відділів державної реєстрації актів цивільного стану районних, район­них у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції у випадках, перед­бачених чинним законодавством.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки документів складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому.

^ Висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається, якщо актовим записом про народження передбачені, але в ньому відсутні, прізвище, власне ім’я, по батькові або громадянство батьків; якщо прізвище, власне ім’я та по батькові зазначені без урахування національних традицій; якщо під час державної реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або власне ім’я без урахування побажань батьків або одного з них; якщо дитина має власне ім’я, відмінне від того, яке зазначене в актовому записі про народження, і цього вимагають інтереси дитини; за необхідності зміни прізвища, власного імені, по батькові у зв’язку зі зміною статі; якщо під час державної реєстрації акта цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості) тощо.

На підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану: 1) про зміну прізвища або власного імені малолітній дитині, якщо вони були присвоєні без побажання батьків чи одного з них або якщо дитина має власне ім’я, відмінне від того, яке зазначене в актовому записі про народження, і цього вимагають інтереси дити­ни, вносяться зміни до актового запису про народження; 2) щодо виправлення прізвища, власного імені, по батькові, які були зазначені без урахування національних традицій, вносяться зміни до актового запису про наро­дження та інших актових записів, де вони аналогічно зазначені, тощо (підпункти 2.16.10–2.16.11 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання).

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану.

На підставі актового запису про зміну імені в актовому записі про народження малолітньої дитини заявника змінюються відомості щодо імені батька та по батькові дитини у разі подання батьками відповідної заяви про зміну по батькові дитини.

Після цього надсилаються відповідні повідомлення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі для вне­сення аналогічних змін до інших примірників актових записів цивільного стану.

Реєстрація зміни імені громадян України, які проживають на території України, проводиться відділом реєстрації актів цивільного стану після сплати заявником державного мита. Реєстрація зміни імені громадян України, які проживають на території України, проводиться відділом реєстрації актів цивільного стану після сплати заявником державного мита, громадян, які постій­но проживають за кордоном, проводиться ди­пломатичним представництвом або консуль­ською установою України після сплати заявником консульського збору.

Під час реєстрації зміни імені відділ реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво або консульська установа України видає заявникові свідоцтво про зміну імені.

Раніше видані свідоцтва про народження малолітніх дітей заявника вилучаються і знищуються в порядку, передбаченому Інструкцією з обліку, зберігання та витрачання бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану на підтвер­дження юридичних фактів в Україні. Відомості про зміну імені підлягають обов’язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (п. 13 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, п. 12 гл. 4 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Після реєстрації зміни імені відділом державної реєстрації актів цивільного стану на першій сто­рінці паспорта заявника проставляється штамп з відміткою про те, що паспорт у зв’язку зі зміною імені підлягає обміну протягом місяця.

Отже, підтвердженням того, що особа змінила власне ім’я, є актовий запис про зміну імені та свідоцтво про зміну імені. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво, зокрема й про зміну імені також.

Зміна фізичною особою імені не впливає на її цивільні права та обов’язки й не є підставою для їх припинення або зміни. В цьому разі фізична особа зобов’язана сповістити про таку зміну своїх боржників та кредиторів і несе ризик наслідків, викликаних відсутністю в цих осіб відомостей про зміну її імені. При цьому вона має право вимагати внесення відповідних змін до документів, оформлених на її колишнє ім’я, або їх заміни (паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, диплом і т. д.).

^ Повторна зміна імені фізичної особи здійснюється відповідно до вищезазначеного Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи.

Таким чином, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адмі­ністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись оптимальному забезпеченню інтересів дитини, в тому числі й щодо права на ім’я.

1Паспорт громадянина України для виїзду за кордон і проїзний документ дитини є документами, що посвідчують особу і підтверджують громадянство України особи, на яку вони оформлені, і дають право цій особі на виїзд з України і в’їзд в Україну – п. 1 Правил оформ­лення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 р. № 231 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

2Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). – Т. 2: Фізична особа. – X.: Страйд, 2009. – С. 44.

3Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2004. – Ч. 1. – 692 с. – С. 403.

4Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут. – 1998. – С. 91.

5Затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (дію акта відновлено) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

6Для забезпечення реєстрації народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану заклад охорони здоров’я видає «Медичне свідоцтво про народження», форма № 103/о. Медичне свідоцтво про народження видається будь-кому з батьків або іншим особам, які провадитимуть реєстрацію народження дитини, усіма закладами охорони здоров’я, де приймаються пологи.

7Для забезпечення реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану народження дитини, яка народилася поза лікувальним закладом, а також для забезпечення реєстрації народження дитини після закінчення 1 року з дня народження і до досягнення нею 16 років (у разі якщо дитина перебувала під наглядом медичного закладу) заклад охорони здоров’я видає «Медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу», форма № 103-1/о: Інструкція щодо заповнення та видачі медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), затверджена наказом МОЗ України від 08.08.2006 р. № 545 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

8Інструкція щодо заповнення та видачі медичного свідоцт­ва про народження (форма № 103/о), затверджена наказом МОЗ України від 08.08.2006 р. № 545 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

9 Зенкін Д. Встановлення факту народження дитини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.smi.liga.net.

10Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. № 231 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

11 Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 р. № 86/5, втратило чинність 28.01.2011 р. Чинними є Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

12Затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (дію акта відновлено) [Електрон­ний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.


MEH № 3 2012 г. - -



Скачати 285,02 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації04.03.2012
Розмір285,02 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх