Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання Факультет заочного навчання цивільних осіб icon

Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут заочного та дистанційного навчання Факультет заочного навчання цивільних осіб


Схожі
Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий...
Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ Навчально-науковий...
Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ Навчально-науковий...
Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології...
Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології...
Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий...
Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології...
Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології кафедра...
Правове забезпечення підприємницької діяльності (Мачуцький)...
Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ положення про...
Національна академія внутрішніх справ навчально-наук овий інститут права та психології...
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
повернутися в початок
^




ОСНОВИ РИМСЬКОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА




Опис дисципліни та її предмета



Роль і значення римського права для сучасної європейської юриспруденції та його довголіття юристи, зазвичай, пов’язують з його універсально-всезагальним характером, заснованого на логічно ясній та стрункій системі. Римляни в сфері права змогли досягти небачених висот, і ці досягнення були результатом синтезу вузьконаціональних, загальносередземноморських та універсальних інститутів.

Без будь-якого перебільшення можна стверджувати, що в основі всіх цивільно-правових систем, які ми відносимо до європейських, лежать основні принципи римського приватного права. Рецепція римського приватного права і сьогодні є постійнотриваючим явищем, яке постає перед нами у різних “формах інобуття” аутентичного римського приватного права. Не оминуло це явище і українського цивільного судочинства.

Без грунтовного опанування надбанням минулого не можливо успішно будувати майбутнє, цивілістичну підготовку сучасних юристів треба починати з ґрунтовного ознайомлення із здобутками правової культури Стародавнього Риму, яка найбільш яскраво проявилася в римському приватному праві.

^ Мета вивчення дисципліни: Завданням дисципліни «Основи римського цивільного права» є формування у студентів як основи знань в галузі римської і сучасної цивілістики, так і — в силу універсального значення категорій римського права — фундаменту юридичного мислення взагалі. Крім того, метою дисципліни є висвітлення таких фундаментальних понять та категорій, як справедливість (aequitas), добросовісність (bona fides), форми позитивного права, правові вимоги, речове та особисте право, юридичний факт і юридична угода, зміст та форма угоди, процесуальне та субстанціальне повноваження, захист права, статус особи, зобов’язання, борг та відповідальність, контракт та делікт і т.п.

Разом з цим, при вивченні дисципліни “Римське приватне право” особливу увагу приділено не стільки самостійним історичним характеристикам галузі римського приватного права, скільки головним конструкційно-догматичним проблемам, яке зберігає своє значення під час аналізу та розумінні сучасного права.

^ Місце дисципліни у навчальному плані: «Основи римського цивільного права» має тісний зв’язок з такими юридичними дисциплінами, як теорія права, приватне право та процес, трудове право, сімейне право, зобов’язальне право, спадкове право, міжнародне приватне право. Необхідність вивчення курсу зумовлене тим, що характерним чинником сучасного розвитку суспільства є значне розширення приватновласницьких відносин, що потребує належного правового регулювання.

^ Студенти повинні

- знати:

— юридичну термінологію, поняття і зміст основних інститутів римського приватного права, його історичну роль і значення для сучасної юридичної науки і практики;

— поняття, предмет та систему римського приватного права;

— джерела римського приватного права;

— основні принципи римського приватного права;

— основні догми римського приватного права – принципи правової взаємодії приватних осіб, які стали зразком для наступного цивільно-правового розвитку в країнах континентальної Європи;

— рецепцію римського права в Україні та у всьому світі;

— функції римського судового процесу;

— процес виникнення, становлення та розвитку окремих цивільно-правових інститутів;

— речові права (володіння, право власності, права на чужі речі);

— основні види зобов’язання;

— засади сімейного та спадкового права;

— особливості правового положення суб’єктів приватного права;

- уміти

— користуватися джерелами римського приватного права;

— відмежовувати цивільно-майнові відносини від майнових відносин іншого виду;

— правильно тлумачити і застосовувати норми цивільно-процесуального права;

— самостійно поповнювати і поглиблювати свої знання, визначати, обґрунтовувати і відстоювати свою правову позицію, захищати права, свободи і законні інтереси громадян, юридичних осіб, інтереси суспільства і держави.

Під час розгляду питань, які виносяться на обговорення під час семінарських занять, можуть використовуватися різні форми та методи контролю знань студентів: опитування, вільна дискусія, співбесіда, обговорення реферативних повідомлень, виконання контрольних робіт тощо. Для цього до кожного семінарського заняття додаються теми рефератів, питання для самостійної роботи, а також латинські юридичні визначення, правила, терміни та їх вимова.


Література до всіх тем

    1. Аннерс Э. История европейского права/Пер. со швед. – М., 1996.

    2. Барон Ю. Система римского гражданского права : [в 6 кн.] / Юлиус Барон ; [предисл. канд. юрид. наук В. В. Байбака]. — СПб. : изд-во Р. Асланова ; Юридический центр Пресс, 2005. — 1102 с.

    3. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. — М., 1986.

    4. Вовк В.М. Практикум з основ римського приватного права. – К.: Атіка, 2007. – 198 с.

    5. Гайдулін, О. О. Римське приватне право [Текст] : Автодидактичний комплекс / О.О. Гайдулін. − К. : ППП, 2003. −116 с. − (Доктрина права).

    6. Гарсиа Гарридо М.Х. Римское частное право: Казусы, иски, институты / Перевод с испанского; Отв. ред.. Л.Л.Кофанов. – М.: Статут, 2005. – 812 с.

    7. Дождев Д.В. Римское частное право. — М., 1999.

    8. Дроніков В.К. Римське приватне право. — К., 1961.

    9. Калюжний Р.А. Римське приватне право: Курс лекцій. – К.: Істина, 2005.

    10. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права. — К., 2000.

    11. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. — К., 2003.

    12. Римское частное право.// Под ред. И.Б.Новицкого, И.С. Перетерского. — М.,1997.



^ ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Теми 1. Поняття, предмет та система римського права. Джерела римського приватного права.


Семінарське заняття – 2 години


  1. Соціокультурні та історичні передумови виникнення і формування римського права.

  2. Римське приватне право як складова частинасистеми римського права. Структура римського приватного права.

  3. Особливості джерел правоутворення в Римі в різні історичні періоди: докласичний, класичний і посткласичний.

  4. Діяльність римських юристів і Юстиніана як джерело правоутворення.

  5. Рецепція римського права. Вплив римського права на національне право України.


Література.


  1. Вовк В.М. Бівалентність римської правової реальності: Монографія. – Полтава, 2011. – 324 с.

  2. Дембінські А. Вступ до дискурсу на тему : роль та значення римського права в історії права Європи / А. Дембінські // Римське право та правова культура Європи. — Люблін, 2008. — С. 11—15.

  3. Квашин В. А. Политика, право и религия в жизни римской гражданской общины (ІІІ-ІІ вв. до н.э.) / Квашин В. А. — Вологда : Русь, 2006. — 177 с.

  4. Римське право та правова культура Європи / ред. Ан. Дембінські, Ман. Йоньца. — Люблін, 2008. — 151 с.



^ ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ

        1. Ius est ars boni et aequi (ЮС ЕСТ АРС БОНІ ЕТ ЕКВІ) — право є мистецтвом добра і справедливості.

        2. Dura lex, sed lex (ДУРА ЛЕКС, СЕД ЛЕКС) — суворий закон, але це закон.

        3. Iuris praecepta sunt haeс: honeste vivere, neminem laedere, suum cuiique tribuere (ЮРІС ПРЕЦЕПТА СУНТ ХЕК: ХОНЕСТЕ ВІВЕРЕ НЕМІНЕМ ЛЕДЕРЕ, СУУМ КУІКВЕ ТРІБИЕРЕ) — приписи права такі: чесно жити, нікому не шкодити, надавати кожному належне.

        4. Lex est, quod populus iubet atque constituit (ЛЕКС ЕСТ, КВОД ПОПУЛУС ЮБЕТ АТКВЕ КОНСТІТУІТУМ) — закон — це те, що народ наказує і постановляє.

  1. Respondere, cavere, agere (РЕСПОНДЕРЕ, КАВЕРЕ, АГЕРЕ) — давати висновки, складати документи, виступати в суді (три види діяльності юристів).

  2. Corpus iuris civilis (КОРПУС ЮРІС ЦІВІЛІС) — звід приватного права, або Кодекс Юстиніана, — систематизований звід римського права, складений при імператорі Юстиніані (VI в. н.е.)


Тема 2. ДЕРЖАВНИЙ ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Семінарське заняття – 2 години


  1. Державний суд та цивільні судові процеси в Римі.

  2. Поняття та види позовів.

  3. Додаткові засоби преторського захисту.

  4. Позовна давність і терміни давності як захист цивільних прав.


Література


  1. Назаренко В. Поняття, сутність та тенденції розвитку юридичного процесу і юридичної процесуальної форми від стародавнього Риму до сучасності / В. Назаренко // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 5(173). — С. 7—12.



^ ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ

              1. Fiat iustitia! (ФІАТ ЮСТИЦІА!) — нехай торжествує правосуддя!

              2. Iustitia est fundamentum regni (ЮСТІЦІА ЕСТ ФУНДАМЕНТУМ РЕГНІ) — правосуддя — фундамент держави.

              3. Actio nihil aliud est quam ius, quod sibi debetur iudicio persequendi (АКЦІО НІХІЛ АЛІУД ЕСТ КВАМ ЮС, КВОД СІБІ ДЕБЕТУР ЮДІЦІО ПЕРСЕКВЕНДІ) — позов є не що інше як право (особи) здійснювати в судовому порядку свою вимогу.

        1. Silentium videtur confessio (СІЛЕНЦІУМ ВІДЕТУР КОНФЕСІО) — мовчання рівнозначне зізнанню.

        2. Unus testis — nullus testis (УНУС ТЕСТІС — НУЛУС ТЕСТІС) — один свідок — не свідок.

        3. Confessus pro iudicato habetur (КОНФЕСУС ПРО ЮДІКАТО ХАБЕТУР) — той, хто визнав позов, програв справу.

        4. Non bis eadem re (НОН БІС ЕАДЕМ РЕ) — не можна вдруге порушувати одну й ту ж саму справу.



Тема 3. СУБ’ЄКТИ приватного права


Семінарське заняття – 2 години


  1. Поняття особи та суб’єкта права.

  2. Правоздатність: поняття, структура, виникнення і припинення.

  3. Дієздатність та її обмеження.

  4. Поняття та види юридичних осіб.


Література

  1. Вовк В. М. Римо-античне рабство через призму технік виробництва (на прикладі римської агрономічної науки) / В. М. Вовк // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – №12. – С. 121–124.

  2. Вовк В. М. Чужий (іноземець) − rechlost до римського громадянина / В. М. Вовк // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 145–149.

  3. Качур В.О. Співвідношення понять «persona», «status» i «caput» у римському праві / В.О.Качур // Часопис Київського університету права. – 2010. - №2. – С. 21-24.

  4. Качур В.О. Соціальні умови обмеження правосуб’єктності фізичних осіб у Стародавньому Римі / В.О.Качур // Часопис Київського університету права. – 2010. - №4. – С. 23-27.

  5. Макарчук В. Правові підстави та шляхи набуття громадянства Риму та Європейського співтовариства : спроба історико-правового порівняльного аналізу / В. Макарчук // Римське право та правова культура Європи. — Люблін, 2008. — С. 111—117.


^ ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ

        1. Omne autem ius quo utimur vel ad personam, vel ad rem, vel ad actiones pertinet (ОМНЕ АУТЕМ ЮС КВО УТІМУР ВЕЛЬ АД ПЕРСОНАМ, ВЕЛЬ АД РЕМ, ВЕЛЬ АД АКЦІОНЕС ПЕРТІНЕТ) — все право, яким ми користуємось, стосується або осіб, або речей, або позовів (дій).

        2. Libertas est potestas faciendi id, quod iure licet (ЛІБЕРТАС ЕСТ ПОТЕСТАС ФАЦІЕНДІ ІД, КВОД ЮРЕ ЛІЦЕТ) — свобода є можливістю робити те, що дозволено правом.

        3. Suum cuique (СУУМ КУІКВЕ) — кожному своє (положення римського права).

  1. Quod tibi fieri non vis, alteri ne feceris (КВОД ТІБІ ФІЕРІ НОН ВІС, АЛТЕРІ НЕ ФЕЦЕРІС) — не роби іншому того, чого сам собі не бажаєш.

  2. Omne ius hominum causa constitutum est (ОМНЕ ЮС ХОМІНУМ КАУЗА КОНСТІТУТУМ ЕСТ) — будь-яке право встановлюється для людей (в інтересах людей).

  3. Universitas non delinquit (УНІВЕРСІТАС НОН ДЕЛІНКВІТ) — корпорація не може вчинити правопорушення


Тема 4. СІМЕЙНЕ ПРАВО У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ.


Семінарське заняття – 2 години


  1. Поняття сім’ї та сімейного права. Види, лінії і ступені рідства в римському праві.

  2. Шлюб в римському праві (умови укладання та припинення шлюбу).

  3. Особисті та майнові відносини між подружжям.

  4. Поняття та види батьківської влади.


Література

    1. Вовк В. М. «Жіноче питання» у римському праві / В. М. Вовк // Вісник ЛДУВС. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – Вип. 3. – С. 379–388.



^ ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ

              1. Matrimonium iustum (МАТРІМОНІУМ ЮСТУМ) — законний римський шлюб.

              2. Mater semper est certa (МАТЕР СЕМПЕР ЕСТ ЦЕРТА) — мати завжди достеменно відома.

        1. Patris is est quem nuptiae demonstrant (ПАТРІС ІС ЕСТ КВЕМ НУНЦІЕ ДЕМОНСТРАНТ) — батько той, на якого свідчить факт шлюбу (тобто батьком вважається чоловік матері дитини).

        2. Nuptiae sunt coniunctio maris et feminae et consortium omnis vitae, divini et humani iuris communicatio (НУПЦІЕ СУНТ КОН’ЮНКЦІО МАРІС ЕТ ФЕМІНЕ ЕТ КОНСОРЦІУМ ОМНІС ВІТЕ, ДІВІНІ ЕТ ХУМАНІ ЮРІС КОМУНІКАЦІО) — шлюбом є союз чоловіка і жінки, спільність всього життя, єднання божественного і людського права.

        3. Concubinatus (КОНКУБІНАТУС) — фактичний шлюб, коли є перешкоди до вступу в законний шлюб.

        4. Pater potestas (ПАТЕР ПОТЕСТАС) — батьківська влада.

        5. Emancipatio (ЕМАНЦІПАЦІО) — звільнення з-під батьківської влади.


Тема 5. РЕЧІ, ПРАВО ВОЛОДІННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Семінарське заняття – 2 години


  1. Поняття та види речових прав. Поняття та класифікація речей.

  2. Поняття та зміст та види права власності.

  3. Способи набуття та втрата права власності.

  4. Захист права власності.

  5. Поняття та види права володіння.

  6. Правові засоби захисту права володіння.

  7. Право на чужі речі.



Література.

        1. Дождев Д. В. Основные защиты владения в римском праве / РАН; Институт государства и права {Москва}. — М., 1996. — 238с


^ ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ

  1. “Rei” appealatione et causae et iura continentur (РЕІ АПЕЛАЦІОНЕ ЕТ КАУЗА ЕТ ЮРА КОНТІНЕНТУР) — назвою “речі” охоплюється юридичні відносини і право.

  2. Summa itaque rerum divisio in duos articulos deducitur: nam aliae sunt divini iuris, aliae humani (СУММА ІТАКВЕ РЕРУМ ДІВІЗІО ІН ДУОС АРТІКУЛОС ДЕДУЦІТУР: НАМ АЛІА СУНТ ДІВІНІ ЮРІС, АЛІА ХУМАНІ) — адже головний розподіл речей зводиться до двох категорій, а саме: одні є речами божественного права, інші — людського.

  3. Privatae sunt quae sinqulorum hominum sunt (ПРІВАТЕ СУНТ КВЕ СІНГУЛОРУМ ХОМІНУМ СУНТ) — приватні речі — це такі , які належать окремим особам.

  4. Res mancipi (РЕС МАНЦІПІ) — манципні речі, тобто такі, які вимагають спеціального обряду при передачі права власності на них.

  5. Mancipatio (МАНЦІПАЦІО) — обряд (ритуал), який виконувався при передачі права власності на особливо цінні речі.

  6. Dominium proprietas (ДОМІНІУМ ПРОПРІЕТАС) — власність.

  7. Dominium ex iure privatum (ДОМІНІУМ ЕКС ЮРЕ ПРІВАТУМ) — власність за приватним правом.

  8. Ius possidendi (ЮС ПОССІДЕНДІ) — право володіння.

  9. Ius utendi (ЮС УТЕНДІ) — право користуватися.

  10. Ius abutendi (ЮС АБУTЕНДІ) — право розпоряджатися.

  11. Res nullius cedit primo occupanti (РЕС НУЛЛІУС ЦЕДІТ ПРІМО ОККУПАНТІ) — безхазяйна річ слідує за тим, хто її першим захопив.

  12. Traditionibus dominia rerum, non pactis nudis transferrentur (ТРАДІЦІОНІБУС ДОМІНІА РЕРУМ, НОН ПТІС НУДІС ТРАНСФЕРЕНТУР) — власність переноситься передачою речей, а не голою угодою.

  13. Nibil commune habet proprietas cum possesione (НІБІЛ КОМУНЕ ХОБЕТ ПРОПРІЕТАС КУМ ПОСЕСІОНЕ) — немає нічого спільного між власністю і володінням.

  14. Nemo sibi causam possessiones mutare potest (НЕМО СІБI КАУЗАМ ПОССЕСІОНEС МУТАРЕ ПОТЕСТ) — ніхто не може сам змінити собі підставу володіння.

  15. Corpore possidere (КОРПОРЕ ПОССІДЕРЕ) — фактичне (тілесне) обладнання річчю.

  16. Animus possidendi (АНІМУС ПОССІДЕНДІ) — намір вважати дану річ своєю.

  17. Interdictum recuperandae possessonis (ІНТЕРДІКТУМ РЕКУПЕРАНДЕ ПОССEСIОНІС) — інтердикти для повернення насильно втраченого володіння.

  18. Apiscimur possessionem corpore et animo, neque per se animo aut per se corpore (АПІСЦІМУР ПОССЕСІОНЕМ КОРПОРЕ ЕT АНІМО, НЕКВЕ ПЕР СЕ АНІМО АУТ ПЕР СЕ КОРПОРЕ) — ми вступаємо до володіння і фізично, і волею, і ніколи — тільки волею або тільки фізично.

  19. Servitutes (СЕРВІТУТЕС) — речове право на чужі речі.

  20. Nulla res sua servit (НУЛЛA РЕС СУА СЕРВІТ) — власна річ не може бути об’єктом сервітуту.

  21. Servitus in faciendo consistere nequit (СЕРВІТУС ІН ФАЦІЕНДО КОНСІСТЕРЕ НЕКВІТ) — сервітут не може полягати у виконанні.

  22. Servitus fundo utilis esse debet (СЕРВІТУС ФУНДО УТІЛІС ЕССЕ ДЕБЕТ) — сервітут повинен бути корисним земельної ділянки.

  23. Servitutes praediorum rusticorum (СЕРВІТУТЕС ПРЕДІОРУМ РУСТІКОРУМ) — сервітути земельні.

  24. Servitutes praediorum urbanorum (СЕРВІТУТЕС ПРЕДІОРУМ УРБАНОРУМ) — сервітути міські.



Тема 6. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Семінарське заняття – 4 години


  1. Поняття та зміст зобов’язання.

  2. Класифікація зобов’язань.

  3. Сторони в зобов’язанні. Заміна осіб в зобов’язанні.

  4. Порядок виконання зобов’язань.

  5. Наслідки невиконання зобов’язань.

  6. Припинення зобов’язань.

  7. Джерела зобов’язань.


Література.

    1. Вовк В. М. Засоби убезпечення продавців від необґрунтованих претензій покупців (на прикладі купівлі-продажу раба) / В. М. Вовк // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 194–198.

    2. Кофанов Л.Л. Обязательственное право в архаическом Риме: долговой вопрос (VI-IV вв. до н.э) — М.,1994.



^ ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ

1. Obligatio est iuris vinculum, quo necessitate abstringimur solvendae rei secundum nostrae civitatis iura (ОБЛІГАЦІО ЕСТ ЮРІС ВІНКУЛУМ, КВО НЕЦЕССІTАТЕ АБСТРІНГІМУР СОЛВЕНДЕ РЕІ СЕКУНДУМ НОСТРЕ ЦИВІТАТІС ЮРА) — зобов’язанням є правові ланцюги, що примушують нас щось виконати відповідно до законів нашої держави.

2. Facere (ФАСЕРЕ) — робити.

3. Dare (ДАРЕ) — дати.

4. Praestare (ПРЕСТАРЕ) — надати.

5. Obligationimur aut re, aut verbis, aut simul utroque, aut consensu, aut lege, aut iure honorario, aut necessitate, aut ex peccato (ОБЛІГАЦІОНІМУР АУТ РЕ, АУТ ВЕРБІС, АУТ СІМУЛ УТРОКВЕ, АУТ КОНСЕНСУ, АУТ ЛЕГЕ, АУТ ЮРЕ ХОНОРАРІО, АУТ НЕЦЕСІТАТЕ, АУТ ЕКС ПЕККАТО) — ми зобов’язуємося речами, словами, одночасно тим і іншим, законом, преторським правом, необхідністю або правопорушенням.


Тема 3.3 ДОГОВОРНІ ТА НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАНЯ

Семінарське заняття – 2 години


    1. Поняття та види договорів.

    2. Суттєві та несуттєві елементи договору.

    3. Позадоговірні зобов’язання та їх особливості.

    4. Зобов’язання з деліктів.


Література.

  1. Коссак В. Рецепція положень римського права про іпотеку в законодавство України // Римське право та правова культура Європи. – Люблін: Видавництво Люблінського католицького університету, 2009. – С. 63 - 67.

  2. Малков А.Д. Сущность договора в Римском праве // Древнее право. – 1999. – 1 (4). – С. 180 – 187



^ ЮРИДИЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ, ПРАВИЛА ТА ТЕРМІНИ

    1. Omnis obligatio vel ex contractu vel ex delicto nascitur (ОМНІС ОБЛІГАЦІО ВЕЛ ЕКС КОНТРАКТУ ВЕЛ ЕКС ДЕЛІКТО НАСЦІТУР) — будь-яке зобов’язання виникає або з договору,або з правопорушення.

    2. Contractus (КОНТРАКТУС) — договір.

    3. Lex contractus (ЛЕКС КОНТРАКТУС) — договірне право.

    4. Contractus est ultro citroque obligatio (КОНТРАКТУС ЕСТ УЛТРО ЦІТРОКВЕ ОБЛІГАЦІО) — контракт є взаємним зобов’язанням (тобто угодою сторін).

    5. Creditores accipiendos esse eos, quibus debentur in actione (КРЕДІТОРЕС АКЦІПІЕНДОС ЕССЕ ЕОС, КВІБУC ДЕБЕНТУР ІН АКЦІОНЕ) — кредитори — це ті, кому повинні на підставі позову.

    6. Debere (ДЕБЕРЕ) — бути зобов’язаним, боржником.

    7. Debitor (ДЕБІТОР) — боржник.

    8. Debitor intellegitur is, a quo invito exigi pecunia potest (ДЕБІТОР ІНЛЕЛЛЕГІТУР ІС, А КВО ІНВІТО ЕКЗІГІ ПЕКУНІО ПОТЕСТ) — під боржником розуміється той, з кого можна витребувати гроші проти його волі.

    9. Nemo delictis exuitur (НЕМО ДЕЛІКТІС ЕКСУІТУР) — нікого не можна звільнити від відповідальності за правопорушення.

    10. Et delicta et noxae caput sequuntur (ЕТ ДЕЛІКТА ЕТ НОКСАЕ КАПУТ СЕКВУНТУР) — за правопорушення і шкоду відповідає особисто правопорушник.

    11. Iniuria ex affectu facientis consistit (ІНЮРІА ЕКС АФФЕКТУ ФАЦІЕНТІС КОНСІСТІТ) — образа коріниться в душевному стані того, хто ображає.

    12. Furtum est contrectatio rei fraudulosa lucri faciendi gratia vel ipsius rei vel etiam usus eius possessionisve (ФУРТУМ ЕСТ КОНТРЕКТАЦІО РЕІ ФРАУДУЛОЗА ЛУКРІ ФАЦІЕНДІ ГРАЦІА ВЕЛ ІПСІУС РЕІ ВЕЛ ЕТІАМ УЗУС ЕІУС ПОССЕСІОНІСВЕ) — крадіжка є зловмисним відчуженням речі з метою наживи — самої речі, користування нею, володіння нею.

    13. Animo felonico (АНІМО ФЕЛОНІКО) — зі злочинним наміром.



^ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

  1. Предмет римського приватного права.

  2. Етапи розвитку римського права.

  3. Вплив римського права на національне право України.

  4. Принципи, які надають сили римському праву.

  5. Які Ви знаєте елементи римського права (ius)?

  6. Яка відмінність римського приватного права від римського цивільного права?

  7. Рецепція римського права.

  8. Система римського права.

  9. Характерні особливості римського приватного права.

  10. Поняття звичаю та звичаєвого права.

  11. Закони та плебісцити. Складові частини закону.

  12. Роль римського приватного права та його значення для сучасної цивілістики.

  13. Кодифікація Юстиніана.

  14. Діяльність юристів як джерело правоутворення.

  15. Закон про цитування.

  16. Які Ви знаєте види імператорських конституцій?

  17. Поняття джерел права.

  18. Джерела правоутворення римського права.

  19. Поняття римського сімейного права.

  20. Загальна характеристика римських судових процесів та їх види.

  21. Які характерні відмінності екстраординарного процесу від формулярного?

  22. Поняття судового процесу.

  23. Загальна характеристика легісакційного процесу.

  24. Мета захисту суб’єктивних прав.

  25. Статусні суди.

  26. Яка відмінність формулярного процесу від легісакційного?

  27. Колізія та комуляція позовів.

  28. Що таке літісконтестація?

  29. Сторони судового процесу.

  30. Преторська формула, її складові частини.

  31. Поняття і види позовів.

  32. Поняття статусного права.

  33. Яка відмінність позовної давності від законних строків?

  34. 3міст правоздатності.

  35. Поняття здійснення прав.

  36. Які фактори впливали на правоздатність?

  37. Обмеження дієздатності.

  38. Поняття та види юридичних осіб.

  39. Умови створення та припинення юридичної особи.

  40. Поняття правоздатності.

  41. Поняття дієздатності.

  42. Характерні особливості юридичної особи.

  43. Поняття та види споріднення в римській сім’ї.

  44. 3міст батьківської влади.

  45. Поняття шлюбу та його види.

  46. Що таке конкубінат?

  47. Умови вступу до шлюбу.

  48. Особисті і майнові відносини подружжя в шлюбі.

  49. Поняття емансипації.

  50. Яка відмінність усиновлення від узаконення?

  51. Припинення шлюбу.

  52. Дарування між подружжям.

  53. Встановлення батьківської влади.

  54. Які Ви знаєте види речових прав?

  55. Поняття речей та їх види.

  56. Поняття речового права.

  57. Яка відмінність речового права від зобов’язального?

  58. ІІоняття плодів та майна.

  59. Які Ви знаєте форми преторського захисту?

  60. Поняття та зміст права власності.

  61. Яка відмінність віндикаційного позову від негаторного?

  62. Речові позови захисту права власності.

  63. Яка відмінність похідного способу набуття права власності від первісного?

  64. Правомочності власника.

  65. Що таке traditio?

  66. Які Ви знаєте види права власності?

  67. Способи набуття права власності. .

  68. Набуття права власності за давністю.

  69. Первісний спосіб набуття права власності.

  70. Поняття та види сервітутів.

  71. Особливі види сервітутів.

  72. Поняття та форми заставного права.

  73. Що таке ручна застава?

  74. Поняття фідуціарної угоди.

  75. Поняття права на чужі речі.

  76. Виникнення і втрата сервітутів.

  77. Чим відрізняються земельні сервітути від емфітевзису?

  78. Особисті сервітути.

  79. Яка відмінність суперфіцію від емфітевзису?

  80. Втрата права власності.

  81. 3ахист та заперечення проти позову

  82. Поняття іпотеки.

  83. Суттєві елементи договору.

  84. Випадкові елементи договору.

  85. Які Ви знаєте земельні сервітути?

  86. Виникнення батьківської влади.

  87. Припинення батьківської влади.

  88. Які Ви знаєте види зобов’язань?

  89. Підстави виникнення зобов’язань.

  90. Яка відмінність договору від зобов’язання?

  91. Сторони у зобов’язанні.

  92. Виконання зобов’язання.

  93. Поняття зобов’язання

  94. Джерела зобов’язань.

  95. Поняття і класифікація договорів.

  96. 3міст договору.

  97. Умови дійсності договорів.

  98. 3ахист права власності.

  99. Які договори називаються консенсуальними?

  100. Яка відмінність контрактів від пактів?

  101. Які договори складають групу реальних?

  102. Що таке вербальні договори?

  103. Поняття літеральних договорів.

  104. Що таке стипуляція та її характеристика?

  105. Що означає термін “римське право”?

  106. Яка відмінність синграфів від хірографів?

  107. Наслідки невиконання зобов’язань.

  108. Зобов’язання ніби з договорів.

  109. Поняття громадянської честі.

  110. Поняття та види деліктів.

  111. Класифікація зобов’язань.

  112. Припинення зобов’язання.

  113. Зобов’язання ніби з деліктів.

  114. Поняття спадкування.

  115. Прийняття спадщини.

  116. Форма заповіту.

  117. Що таке спадкова трансмісія?

  118. У яких випадках настає спадкування за законом?

  119. Спадково-правові відносини.

  120. Час відкриття спадщини.

  121. Поняття спадкового права.

  122. Поняття та умови дійсності заповіту.

  123. Спадкувавня за заповітом.

  124. Яка відмінність універсального наступництва від сингулярного?

  125. Легати і фідеікоміси.

  126. 3аконна частка у спадкуванні.

  127. Позбавлення громадянської честі.

  128. Опіка і піклування: порядок встановлення та припинення.

  129. Яка відмінність одностороннього договору від двостороннього?

  130. Складові системи римського приватного права та їх характеристика.

  131. Володіння і тримання.

  132. 3аміна осіб в зобов’язанні.

  133. Становлення Римської держави.

  134. Поняття та види володіння.

  135. Форми договорів.

  136. Захист спадщини.

  137. Що таке capitis deminutio?

  138. Володіння і похідне володіння.

  139. Володіння правом.

  140. 3міст володіння.



^ БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ


1.1. Навчальна програма визначає зміст і обсяг навчання та форми контролю знань студентів та слухачів Національної академії внутрішніх справ з нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності та цивільний захист».

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності та цивільний захист» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як дисципліна обов’язкового вибору. Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності та цивільний захист» визначений згідно державних вимог (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України») і становить 72 академічних годин (2 кредити EСTS). Форма підсумкового контролю знань – диференційований залік.

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності та цивільний захист» займає провідне місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», оскільки є дисципліною, що використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту тощо і дозволяє випускнику вирішувати професійні завдання за певною спеціальністю з урахуванням ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків.

1.2. ^ Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентами та слухачами компетенційних знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання, формування у студентів та слухачів відповідальності за особисту та колективну безпеку, здатності творчо мислити, вирішувати складні проблеми інноваційного характеру й приймати продуктивні рішення у сфері цивільного захисту, з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також досягнень науково-технічного прогресу.

1.3.^ Завдання вивчення дисциплін передбачає опанування студентами та слухачами знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Засвоївши дисципліну «Безпека життєдіяльності та цивільний захист» майбутні бакалаври повинні володіти сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки життєдіяльності у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов’язаних із гарантуванням збереження життя та здоров’я персоналу оперативних груп в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.

В результаті вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності та цивільний захист» бакалаври у відповідних напрямах підготовки повинні мати такі головні загальнокультурні та професійні компетенції.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

  • культуру безпеки і ризик-орієнтоване мислення, при якому питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті й діяльності;

  • знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності та вміння визначити коло своїх обов’язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання;

  • вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій;

  • здатність приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень;

  • вміння визначити коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань з цивільного захисту (далі ЦЗ);

  • знання методів та інструментарію моніторингу надзвичайних ситуацій (далі НС), побудови моделей (сценаріїв) їх розвитку та оцінки їх соціально-економічних наслідків;

  • здатність приймати рішення з питань ЦЗ в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

організаційно-управлінська діяльність:

  • здатність орієнтуватися в основних нормативно-правових актах в області забезпечення безпеки;

  • знання організаційно-правових заходів забезпечення безпечної життєдіяльності та вміння обґрунтувати та забезпечити виконання у повному обсязі заходів з колективної та особистої безпеки;

  • вміння забезпечити координацію зусиль виробничого колективу в попередженні виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

педагогічно-консультативна діяльність:

  • обґрунтування та методичне забезпечення проведення навчання серед працівників та населення з питань безпеки життєдіяльності та дій за надзвичайних ситуацій;

  • вміння надати допомогу та консультації працівникам та населенню з практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях;

контрольно-консультативна діяльність:

  • оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями і показниками та надавати консультації працівникам організації (підрозділу) щодо підвищення його рівня;

  • здатність аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначати характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії уражальних факторів;


1.4. Програма навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності та цивільний захист» складається із двох розділів (змістовних модулів) – «Безпека життєдіяльності» і «Цивільний захист».


^ 3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ


Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек

Зміст теми. Модель життєдіяльності людини. Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик. Безпека людини, суспільства, національна безпека. Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна. Критерії переходу небезпечної події у НС, одиниці виміру показників класифікаційної ознаки НС та їхні порогові значення у природному середовищі, виробничій, транспортній та інших сферах життєдіяльності. Класифікація НС за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.


^ Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки


Зміст теми. Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, обвал, ерозія ґрунту. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки та навколишнє середовище.

Негативний вплив на життєдіяльність людей та функціонування об’єктів економіки в умовах проявів вражаючих факторів небезпечних метеорологічних явищ: сильного вітру, урагану, смерчу, шквалу, зливи, сильної спеки, морозу, снігопаду, граду, ожеледі.

Небезпечні гідрологічні процеси і явища: підтоплення, затоплення повеневими або паводковими водами, талими водами та в поєднанні з підняттям ґрунтових вод, підтоплення внаслідок затору льоду, вітрові нагони. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.

Пожежі у природних екосистемах (ландшафтна, лісова, степова, торф’яна пожежа). Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки.

Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, чума та ін.). Інфекційні захворювання тварин і рослин.


^ Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Топологія аварій на потенційно-небезпечних об’єкта

Зміст теми. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.

Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу. Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж.

Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях. Вимоги до транспортування небезпечних речовин. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.

Гідродинамічні об’єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій). Хвиля прориву та її вражаючі фактори. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів гідродинамічної небезпеки.

Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння. Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності. Небезпечні для людини фактори пожежі. Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища. Класифікація об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою. Показники пожежо вибухонебезпеки речовин і матеріалів. Законодавча база в галузі пожежної безпеки. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій, Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.

Джерела радіації та одиниці її вимірювання. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму. Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення. Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.

Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.


^ Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у Н

Зміст теми. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об’єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства. Маніпуляція свідомістю. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.

Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС.

^ Тема 5. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

Зміст теми. Мета , завдання захисту населення. Актуальність проблеми забезпечення захисту населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. Основні принципи й способи захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійному лиху та застосуванні засобів ураження. Організація захисту населення при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах. Інформування населення про наявність загрози або виникнення НС, правил поведінки та способів дій в цих умовах. Завдання психологічного захисту.

Виявлення за допомогою психологічних та соціальних методів та нейтралізація чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги. Своєчасне визначення контингенту постраждалих та розв’язання соціальних потреб. Недопущення паніки та недобросовісного розподілу допомоги. Організація діяльності, спрямованої на допомогу дітям, людям похилого віку.

Психологічна допомога населенню, яке постраждало внаслідок НС. Профілактика гострих панічних реакцій, психогенних нервово-психічних порушень. Принципи та методи психологічної допомоги при посттравматичному стресі. Технології профілактики посттравматичних стресових розладів.

Оцінка життєво важливих потреб населення у НС. Норми та обґрунтовані нормативи першочергового життєзабезпечення населення у НС.

Гуманітарна допомога у випадках НС. Форми організації гуманітарної допомоги. Послуги і матеріальні ресурси в рамках гуманітарної допомоги, що надаються у вигляді благодійності.

Планування і реалізація заходів щодо запобігання та мінімізації втрат на об'єктах, які становлять національне культурне надбання.



Тема 6. Планування заходів з питань цивільного захисту


Зміст теми. Структурно-функціональна модель протидії НС (попереджувальна, компенсаційна, комплексна тощо). Загальні принципи превентивного та оперативного (аварійного) планування заходів щодо зниження ризиків і зменшення масштабів НС. Вимоги до складу, змісту та форми плануючої документації.

Методика розроблення планів з попередження НС. Комплекс організаційних та інженерно-технічних заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків НС природного характеру.

Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій на потенційно-небезпечних об’єктах (далі ПНО) та пом'якшення їхніх наслідків. Вимоги до складання та змісту аналітичної і оперативної частини плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій.

Методика планування заходів із фізичного, функціонального, та комбінованого захисту персоналу, а також ліквідації наслідків НС, на основі прогнозу варіантів (сценаріїв) розвитку обстановки, аналізу власних та ресурсів третіх сторін щодо реагування на НС та ліквідації їхніх наслідків з урахуванням режиму функціонування системи.

Нормативно-методичні документи із створення і управління діяльністю спеціалізованих служб та (або) функціональних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту в залежності від профільного напряму ВНЗ.

Плануючі документи з теоретичного і практичного навчання персоналу ОГ до дій у НС, організація і проведення спеціальних об’єктових навчань, тренувань з відпрацювання заходів за планами реагування на НС, локалізації та ліквідації аварій.


^ 4. ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек

Лекція – 1 година

  1. Предмет, завдання та основні поняття безпеки життєдіяльності.

  2. Види небезпек, їх таксономія, ідентифікація та квантифікація


Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки

Лекція – 1 година

  1. Класифікація природних небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини.

  2. Надзвичайні ситуації, їх види та рівні


Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Топологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах

Лекція – 1 година

  1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу

  2. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.


Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у НС

Лекція – 1 година

  1. Глобальні проблеми людства, їх характеристика, імовірні шляхи вирішення.

  2. Соціально-політичні конфлікти: види та характеристика


Тема 5. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту

Лекція – 1 година

  1. Цивільний захист: сутність, принципи, нормативна база, історія створення.

  2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її структура та порядок функціонування


Тема 6. Планування заходів з питань цивільного захисту

Лекція – 1 година

  1. План цивільної оборони об’єкту. Принци планування заходів цивільної оборони.

  2. Комплекс організаційних та інженерно-технічних заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.


^ 5. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек


Семінарське заняття - 1 година


  1. Теоретичні та методологічні основи безпеки життєдіяльності

  2. Засади державної політики в галузі проблем життєдіяльності людини.

  3. Види небезпек, їх таксономія, ідентифікація та квантифікація


Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки

Семінарське заняття - 1 година


  1. Види природних небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини.

  2. Класифікація надзвичайних ситуацій природного походження.

  3. Рівні надзвичайних ситуацій.


Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Топологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах

Семінарське заняття - 1 година


  1. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу.

  2. Промислові аварії і катастрофи

  3. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.



Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у НС

Семінарське заняття - 1 година


  1. Глобальні проблеми людства, їх характеристика, імовірні шляхи вирішення.

  2. Соціально-політичні конфлікти використанням звичайної зброї та засобів масового ураження

  3. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори



Тема 5. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту


Семінарське заняття - 1 година


  1. Цивільний захист: сутність, принципи, нормативна база, історія створення.

  2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її структура та порядок функціонування

  3. Основні способи захисту населення при аваріях, катастрофах, стихійному лиху та застосуванні засобів ураження.


Тема 6. Планування заходів з питань цивільного захисту


Семінарське заняття - 1 година


  1. План цивільної оборони об’єкту. Вимоги до складу, змісту та форми плануючої документації

  2. Принци планування заходів цивільної оборони.

  3. Методика розроблення планів з попередження НС.

^ 6. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

  1. Предмет і завдання безпеки життєдіяльності.

  2. Теоретичні та методологічні основи безпеки життєдіяльності

  3. Головні визначення безпеки життєдіяльності, їх тлумачення

  4. Система державних органів, що здійснюють управління та нагляд за безпекою життєдіяльності населення.

  5. Засади державної політики в галузі проблем життєдіяльності людини

  6. Характеристика масштабів і рівнів ризику.

  7. Ризик як кількісна оцінка рівня небезпеки. Види ризиків.

  8. Безпека людини, суспільства, національна безпека: характеристика

  9. Види небезпек, їх таксономія, ідентифікація та квантифікація

  10. Ризик як кількісна оцінка небезпек

  11. Класифікація надзвичайних ситуацій за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків

  12. Небезпечні та шкідливі фактори, породжені природними джерелами небезпеки.

  13. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки

  14. Види природних небезпечних і шкідливих чинників у середовищі існування людини

  15. Надзвичайні ситуації природного походження, їх класифікація та характеристики

  16. Рівні надзвичайних ситуацій, їх перелік та особливості

  17. Характеристика та види небезпечних геологічних процесів і явищ

  18. Негативний вплив на життєдіяльність людей вражаючих факторів небезпечних метеорологічних явищ

  19. Характеристика та види небезпечних гідрологічних процесів і явищ

  20. Пожежі у природних екосистемах: характеристика та види

  21. Біологічні небезпеки: характеристика та види

  22. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб

  23. Загальні закономірності виникнення техногенних небезпек.

  24. Межа гострої та хронічної дії.

  25. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу

  26. Техногенні небезпеки та їхні наслідки

  27. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

  28. Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

  29. Джерела радіації та одиниці її вимірювання

  30. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами

  31. Шляхи надходження шкідливих речовин в організм людини.

  32. Порядок нормування хімічних речовин у навколишньому середовищі.

  33. Ознаки радіаційного ураження

  34. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини

  35. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини

  36. Соціально-політичні небезпеки, їх види та характеристики

  37. Глобальні проблеми людства, їх характеристика, імовірні шляхи вирішення

  38. Соціально-політичні конфлікти, спричинені використанням звичайної зброї та засобів масового ураження

  39. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори

  40. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини

  41. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини

  42. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства

  43. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину

  44. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика.

  45. Цивільний захист: сутність, принципи, історія створення

  46. Нормативно правові засади цивільного захисту

  47. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій, її структура та порядок функціонування

  48. Основні способи захисту населення при аваріях та катастрофах.

  49. Основні способи захисту населення при стихійному лиху

  50. Основні способи захисту населення при застосуванні засобів ураження

  51. Режими функціонування системи цивільного захисту.

  52. Режими повсякденної діяльності та підвищеної готовності системи цивільного захисту.

  53. Режим надзвичайної ситуації у системі цивільного захисту

  54. Керівництво Цивільною обороною України: структура та повноваження

  55. Завдання та система Цивільної оборони України

  56. Загальні принципи превентивного та аварійного планування заходів щодо зниження ризиків і зменшення масштабів надзвичайної ситуації

  57. Методика розроблення планів з попередження надзвичайних ситуацій

  58. Особливості планування дій персоналу щодо локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій на потенційно-небезпечних об’єктах

  59. Види потенційно-небезпечних об’єктів

  60. Класифікація та сутність принципів захисту населення і територій.







залишити коментар
Сторінка7/11
Дата конвертації24.01.2012
Розмір2,76 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх