Закон попиту. Побудова кривої попиту, нецінові чинники попиту icon

Закон попиту. Побудова кривої попиту, нецінові чинники попиту


Схожі
Лекція Еластичність попиту І пропозиції та її застосування...
План Вступ I основи формування споживчого попиту 1 Поняття попиту, його еластичність...
Суть І формування попиту на гроші...
План. Вступ Теоретична частина > 1 Основні концепції визначення попиту 2 Методи оцінки поточного...
Споживацький ринок користувача Бібліотеки І проблема незадоволеного попиту...
Усучасних умовах чинностях закону попиту зазнають впливу від сильної інформації...
Шпаргалка Попит. Закон попиту...
Паблісіті неособисте І несплачене спонсором стимулювання попиту на товар...
План Сукупний попит І сукупна пропозиція Ефект зміни сукупного попиту І сукупної прпозиції...
Луцький державний технічний університет На правах рукопису Данилюк Тетяна Іллівна...
Вступ
Вступ



ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДПА

ОСНОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ


БЛОК І. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ


  1. Економічна наука та її значення в житті окремої людини.

  2. Риси ринкової економіки принципи її функціонування.

  3. Основні функції ринку та як ринок розв'язує основні економічні проблеми.

  4. Закон попиту. Побудова кривої попиту, нецінові чинники попиту.

  5. Характеристика закону пропозиції. Крива пропозиції. Нецінові чинники пропозиції.

  6. Характеристика еластичності попиту.

  7. Історія виникнення грошей .Суть та характеристика функцій. Типи безробіття, причини та соціально-економічні наслідки.

  8. Сутність, причини та рівень інфляції, її наслідки.

  9. Суть безробіття. Соціальні наслідки безробіття.

  10. Характеристика способів розрахунку ВНП. Номінальний та реальний ВНП.


^ БЛОК II. ПРИКЛАДНА ЕКОНОМІКА

  1. Пояснити на прикладах позитивні та негативні сторони існування природних монополій.

  2. Поясніть відмінності оптової і роздрібної торгівлі (з використанням конкретної ситуації)

  3. Поясність, як формується величина заробітної плати в умовах ринку.

  4. Визначте риси підприємця, виходячи з функцій, які він виконує.

  5. Наведіть приклади застосування монетарної політики, які можуть впливати на рівень інфляції.

  6. Поясніть на прикладах, які чинники можуть впливати на зміну величини ренти.

  7. Охарактеризуйте види податків. Назвіть податки та збори, які сплачуються у вашій місцевості.

  8. Назвіть види банківських послуг та розкажіть, якими з них можна скористатися.

  9. Поясніть, як розраховується валютний курс.

  10. Охарактеризуйте роботу служби зайнятості вашого міста (району).



^ БЛОК III. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ


1. Задача №1 із розділу "Міжнародна торгівля"

Валюта.

Українська фірма хоче придбати 100 американських комп'ютерів за ціною 1000 доларів один комп'ютер. Обмінний курс на час укладання угоди: 1 долар 2,5 грн. Розрахунок буде проведено в доларах після доставки товару через 2 місяці. Обмінний курс в цей час становитиме 1 долар 3 грн. Якщо фірма проведе оплату через 2 місяці, то як це вплине на її економічне становище.


2. Задача №2 із розділу "Макроекономічна цілісність"

Макроекономічна цілісність.

Країна характеризується слідуючи ми макроекономічними показниками:

Споживчі витрати - 456 млрд.гр.од.

Державні видатки - 120

Інвестиції - 98

Імпорт - 35

Експорт - ЗО

Заробітна плата - 261

Рента - 130

Процент - 104

Прибуток - 100

Країна знаходиться в стані рівноваги.

Розрахувати:

1) обсяг сукупних витрат (АS)

2) обсяг сукупних доходів (АD)

3) суму амортизації (А)


3. Задача №3 із розділу "Показники розвитку національної економіки"

Економічне зростання.

Споживчий кошик подорожчав на 40%, ціни на інвестиційні товари і послуги зросли в 1,5 рази. ВВП в поточних цінах збільшився на 50%. Оцініть темп економічного зростання економіки країни, якщо відомо, що співвідношення обсягу виробництва предметів попиту і обсягу виробництва 3:1?


4. Задача №4 із розділу "Фундаментальні поняття ринкової економіки та ринкова інфраструктура"

У день народження школяреві подарували 500 грн. Він знав, що банк А пропонує 20% внеску з нарахуванням складних відсотків, а банк В - 25% річних по простих відсотках на депозит. У який банк потрібно покласти гроші. Скільки можна одержати грошей через п'ять років.


5. Задача №5 із розділу "Поведінка фірми на ринку"

Ефективність роботи фірми.

Проаналізувати роботу підприємства за 2 роки, на основі поданих показників:

Робота підприємства за 1 рік:

  • виготовлено товару А - 20 одиниць за ціною 5 грн. за одиницю

  • виготовлено товару В - 30 одиниць за ціною 7 грн. за одиницю

Робота підприємства за 2 рік:

  • виготовлено товару А - 35 одиниць за ціною 6 грн. за одиницю

  • виготовлено товару В - 20 одиниць за ціною 6 грн. за одиницю

Відбулося скорочення працівників на 5,5%. Як змінилась продуктивність праці?


6. Задача №6 із розділу "Економічна поведінка споживача на ринку" Поведінка споживача на ринку по теорії маржиналістів.

Бюджет споживача - 50 грн.

Ціна відеокасет: Р= 10 грн..

Ціна фотоплівки: Р=5 грн.

Який набір товарів придбати, щоб максимізувати корисність.

Q

Відеокасети

Фотоплівка

MV

MV\P

MV

MV\P

1

35




20




2

30




15




3

20




14




4

10




10




5

1




1






7. Задача №7 із розділу "Поведінка фірми на ринку" Поведінка фірми на ринку.

Підприємець наймає працівника, платить йому щорічно зарплату 6000 грн. за рік. Оренда приміщення за рік 2500 грн. Власні заощадження інвестовані у виробництво в 20000грн. могли б принести 10% річних у банку. Втрачена зарплата 7500 грн. підприємницькі збідності оцінені в 3500 грн. на рік. Загальний річний виторг 70000грн. Витрати на сировину 1000 грн. Визначити бухгалтерський, економічний і чистий прибуток якщо податки та

платежі становлять 30%.


8. Задача №8 із розділу "Національне виробництво"

Національне виробництво.

За наведеними у таблиці даними розрахуйте чистий національний продукт. Для цього використайте метод кінцевого використання (за витратами).




Показник

Умови гр.год.

1

Експорт

95

2

Дивіденди

96

3

Амортизація

186

4

Чиста заробітна плата, яка безпосередньо виплачується працівникам

958

5

Державні закупівлі товарів та послуг

455

6

Рента

21

7

Непрямі податки

237

8

Чисті приватні інвестиції

100

9

Податки та доходи корпорації

94

10

Трансфертні платежі

500

11

Проценти на капітал

148

12

Дохід індивідуальних власників

181

13

Споживчі витрати

1784

14

Імпорт

60

15

Внески на соціальне страхування

265

16

Нерозподілені прибутки корпорацій

61

17

Податки на особисті доходи

313


9. Задача №9 із розділу "ринкова інфраструктура. Цінні папери"

Цінні папери.

Інвестор придбав привілейовану акцію за 80 грн. номінальна вартість акції 100 грн. Фіксований розмір дивіденду 30% річних. Через 2 роки курсова вартість акції становить 120 грн., інвестор продає акцію на фондовій біржі. Розрахувати обсяг загального доходу акціонера.


^ 10. Задача №10 із розділу "Грошовий обіг та розподіл доходів"

Закон грошового обігу.

Сума цін товарів та послуг в країні становить 650000грн., сума взаємних погашень платежів - 90000грн., сума цін товарів та послуг проданих в кредит - 60000 грн.. Кількість грошей в обігу - 55000 грн.. гроші за рік здійснюють 10 оборотів. Розрахувати вартість товарів та послуг, по яких наступив термін оплати?


Розв’язування завдань

І БЛОКУ


1. Економічна наука та її значення в житті окремої людини.


Економічне мислення. виникло на ранніх стадіях: розвитку людського суспільства. Його формування пов'язане з об'єктивною необхідністю у пізнанні мотивів діяльності людини, законів господарського життя. Ще в давнину люди намагалися знайти відповіді на питання: як наживати майно, які є джерела багатства. Спочатку економіка вважалася наукою про ведення домашнього госпо­дарства (від грец. ойкос — будинок, господарство, номос — правило, закон), що знайшло відображення у вченні давньогрецького вченого Аристотеля про справедливість (IV от, до н. є.). З розвитком людського суспільства змінювалися уявлення про предмет економічної науки. У визначенні предмета сучасної економічної науки знаходить відображення основна проблема, яка виникає перед будь-якою економічною систе­мою, — проблема альтернативного вибору. Жодне суспільство не в змозі задовольнити безмежні людські потреби в товарах і послугах за допомо­гою наявних обмежених економічних ресурсів. Сучасна. економіка - наука, що вивчає раціональні методи використання обмежених ресурсів у процесі задоволення зростаючих потреб людини.

Щоб розкрити значення економічної науки в житті суспільства й окре­мої людини, розглянемо основні функції економічної теорії.

^ Пізнавальна функція, виявляється у вивченні процесів економічного життя суспільства, поясненні закономірностей їхнього розвитку. Вивча­ючи закони розвитку економіки, причини тих чи інших економічних явищ» можна уникнути багатьох помилок, краще використовувати свої гроші, уміння, навички.

Здобуті економічні знання людина застосовує в різних сферах практич­ної діяльності, при вирішенні побутових і виробничих проблем. Як споживач вона керується ними, вибираючи більш вигідний спосіб викорис­тання своїх доходів, сферу зайнятості, з'ясовуючи суть проблем безробіття, інфляції, орієнтуючись у діяльності різних ринкових установ: банків, страхових», трастових компаній, акціонерних товариств, прагнучи уберегти свої заощадження від знецінювання.

Як підприємець людина здійснює господарську політику, прогнозую­чи розвиток своєї діяльності, приймаючи конкретні господарські рішен­ня відповідно до об'єктивних законів економіки, У цьому виявляється практична, або прагматична, функція економічної науки. Маючи уяв­лення про суть економічних законів ї явищ, людина може свідомо діяти під час виборчих кампаній і референдумів.

У формуванні економічного способу мислення полягає психологічна функція, економічної теорії. А це особливо важливо для людини — бути психологічно підготовленою до змін в економіці, житті, соціальному ста­тусі в умовах перехідної економічної системи, до формування ринкових відносин. Крім того, економічна теорія є методологічною основою конкретних економічних дисциплін — фінансів, статистики, аналізу тощо.


2. Риси ринкової економіки принципи її функціонування.

^ Економічна система — цілісна, особливим чином упорядкована система взаємозалежних економічних відносин. Залежно від пануючих відносин власності й типу координації або управ­ління економічним вибором розрізняють традиційну, командну і ринкову економічні системи. Економіка сучасних ін­дустріально розвинених держав являє собою змішану економічну систему. Ринкова економіка — система, заснована на таких принципах: пану--ванни приватної власності, свобода вибору і конкуренції, особистий інте­рес і обмежена роль держави. Отже, її перший принцип — це економіч­на свобода — можливість індивіда реалізувати свої інтереси і здібності шляхом активної участі в процесі відтворення. Ґрунтується економічна свобода на приватній власності і свободі підприємництва: кожен індивід має право і можливість використовувати наявні ресурси і створені блага і розпоряджатися, цими, виходячи з особистих інтересів. Необхідними атрибутами економічної свободі є економічна відповідальність і ризик.

Другий принцип — особистий інтерес, що виступає головним мотивом і рушійною силою економіки. Для споживача — це максимізація корисності, для підприємця — максимізація прибутку. Однак отримати прибуток, не задовольнивши інтереси споживача, неможливо. Тому в ринковій економіці існує примат інтересів споживача.

^ Свобода вибору є основою конкуренції — суперництва за більш повну реалізацію особистого інтересу. Конкуренція називається досконалою, якщо на ринку існують безліч покупців і продавців, однорідність товарів і послуг, відсутність контро­лі над ціною, свобода входу і виходу в дану галузь, вільний доступ до інформації.

Класичній ринковій економіці властива обмежена, роль державного втручання в економіку.

Ринкова економіка забезпе­чує ефективність розподілу економічних ресурсів, гнучкість, мобільність їх з метою задоволення потреб покупця, практична відсутність товарного дефіциту. Однак вона має й недоліки:

1) ринок не зацікавлений у виробництві суспільних благ;

2) економічний розвиток-нестабільний (банкрутства, безробіття, інфля­ція, розшарування суспільства);

3) конкуренція має тенденцію до зати­хання і появи монополії.

Основними діючими особами ринкової економіки с домогосподарства і фірми, що беруть участь у ринковому кругообігу як самостійні, й незалежні суб'єкти господарювання, що переслідують особисті інтереси. І до­могосподарства, і підприємства виступають і як покупці, і як продавці. Домогосподарства — власники різноманітних економічних ресурсів ви­ступають продавцями їх на ринку ресурсів і покупцями готових товарів і послуг на ринку товарів і послуг. Підприємства, здійснюючи витрати, виступають покупцями на ринку ресурсів, забезпечуючи домогосподарствам відповідний вид доходу (заробітна плата, рента, підприємницький доход, відсоток, дивіденди), і продавцями готової продукції на ринку товарів і послуг. На схемі ринкового кругообігу рух за годинниковою стрілкою означає рух грошей, а проти годинникової стрілки — рух ре­сурсів, товарів і послуг. Двоїстий зв'язок домогосподарств і підприємств через ринок ресурсів і рийок товарів і послуг забезпечує погодженість їхніх дій, Сучасна ринкова економіка не може функціонувати без держа­ви, що здійснює державне регулювання економіки.

3. Основні функції ринку та як ринок розв'язує основні економічні проблеми.


Ринок — саморегулююча система органі­зації економіки, заснована на зустрічному інтересі покупця і продавця, їхній схильності до обміну, прагненні до особистої вигоди, а також на механізмі цінових сигналів. Основними умовами функціонування ринку є:

- приватна власність;

- свобода вибору і підприємництва;

- особистий інтерес:

- конкуренція;

- вільне ціноутворення;

- обмежена роль уряду.

Ринок, як і будь-яка інша економічна система вирішує три основні, або фундаментальні, проблеми: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?

Що виробляти? — на де питання можуть відповісти тальки споживачі фактом сплати власними грошима за створені товари. Сплативши ціну товарів, споживачі відшкодовують тим самим витрати ресурсів і підтвер­джують доцільність технологічного вибору.

^ Як виробляти? — питання вирішується шляхом ризику і підприєм­ницького вибору. Конкуренція серед виробників вимагає забезпечення:

— масового випуску продукції;

— зниження витрат на одиницю продукції;

— ефективності технологій;

— удосконалювання споживчих властивостей виробів.

^ Для чого виробляти? — відповідь на дане питання. залежить від бажань і можливостей споживачів купити товари — для тих хто здатен заплатити сталу ціну.

До найважливіших функцій ринку належать:

1) функція саморегулювання товарного виробництва: ефективний механізм попиту та пропозиції, витрат і вигод вирішує проблему обмеженості ресурсів, відповідаючи на питання: що, як і для кого виробляти;

2) посередницька функція: саме через ринок здійснюється зв'язок між споживачами і виробниками;

3) ціноутворююча функція: ринок порівнює витрати і результати, здій­снює суспільне визнання витрат;

4) інформаційна функція: через ціни відсоткові ставки на кредит по­дається інформація про кількість, якість, асортимент товарів і послуг;

5) функція санаціїї ринок стимулює підприємництво, ефективність, прогрес, але «вимиває» неконкурентоспроможні підприємства, «згортає» застаріле виробництво.

Ринок мас складну структуру. Прикладом може бути розподіл його за різними ознаками. За економічним, функціональним призначенням об'єктів ринок поділяється на ринки благ і послуг, засобів виробництва, цінних паперів, робочої сили, науково-технічних розробок валюти, зем­лі. За просторовою, територіальною ознакою — на регіональний, національний, світовий. За етаном конкурентного середовища – на ри­нок досконалої конкуренції, монополії, монополістичної конкуренції, олігополії. За юридичною ознакою розрізняють легальний ринок і нелегальний («тіньовий» і «чорний»). За видами суб'єктів ринкових відносин виділяють оптовий ринок, роздрібний ринок і ринок держзакупівель сільськогосподарської продукції.

Ринок — одна з ефективних економічних систем, сформувати його можна різними шляхами. Умовно виділяють три моделі, формування ринку:

1) Класична модель — формування ринку природним шляхом, знизу, від підприємця. Характерна, наприклад, для Англії, Франції, США. Позитивною рисою моделі є поступовість, природність, негативною – тривалість, наявність великих екстенсивних можливостей.

2) Модель державного формуванням тобто ініціатором і організатором формування ринку виступає держава. Властива, наприклад, Італії, Німеч­чині, Японії, країнам СНД. Позитивні риси моделі: швидкість формуван­ня, можливості концентрації і централізації ресурсів для досягнення економічних цілей. Негативні риси: суттєва залежність від державної політики, а значить, і труднощі у формуванні повноцінного підприємця. .

3) Експортна модель, характерна для країн, що розвиваються (Тайвань, Ґонкокґ, Південна Корея). Завдяки валютним інвестиціям форму­ється комплексний ринок, що від самого початку вписується у світовий ринок. Природно, що формування такої моделі пов'язане з ризиком.


4. Закон попиту. Побудова кривої попиту, нецінові чинники попиту.


Попит — одна а основних категорій ринко­вої економіки. Попит — це кількість товарів і послуг, що споживачі бажають і можуть придбати за цінами кожного рівня у визначений період часу. Можна визначити попит як плато­спроможну потребу покупців. Розрізняють, поняття «попит» і «вели­чина попиту». Величина попиту — це конкрет­на кількість товару, що споживачі готові придба­ти за окремою конкретною ціною. На рис. 1 величина попиту представлена окремою точкою на кривій D (від англ. demand — попит). Уся ж крива D, як залежність кількості чи обсягу попиту від ціни, представляє попит.

^ Закон попиту відображає зворотну залежність величини попиту від ціни: чим нижча ціна, тим більшу кількість товарів і послуг готові придбати поку­пці, і навпаки. Підвищення ціни на даний товар приводить до зменшення величини попиту, що графічно відображено рухом, наприклад, із точки О в точку А уздовж незмінної кривої попиту. Зниження ціни викликає збіль­шення величини попиту і відповідно переміщення з точки О в точку В. Зворотна залежність величини попиту від ціни даного, товару обумовлена різними факторами:

— здоровим глуздом: зниження ціни збільшує можливості і бажання придбати даний товар;

законом спадної граничної корисності: кожну наступну одиницю даного блага, що приносить меншу корисність, споживач погодиться придбати, якщо ціни на неї будуть нижчі, ніж на попередні;

— ефектом доходу: при більш низькій ціні підприємець може купити більшу кількість даного товару при незмінному доході;

— ефектом заміщення: при збільшенні ціни на товар споживачі використовують більш дешеві замінники.

На попит впливають нецінові фактори, що зсувають криву D на рис.2 вправо при збільшенні попиту і вліво при його зменшенні. До них належать:

1) споживчі смаки і переваги (якщо, наприклад, стають модними жалюзі, то попит на них збільшується, і крива D0 переміщується вправо, до D1);

2) кількість покупців (наприклад, підвищення різня народжуваності в країні спричиняє підвищення попиту на памперси, графічно це означає переміщення D0 вправо);

3) ціни на товари-субститути, або замінники (підвищення цін на каву викликає зростання попиту на чай, а отже, і переміщення кривої D0 вправо, до D1);

4) ціни на комплементарні блага, або доповнювачі (підвищення цін на бензин викликає зниження попиту на автомобілі, зсув D0 до D2);

5) доходи споживачів (зростання доходів спричиняє зростання попи­ту на нормальні товари і зниження попиту, на товари нижчої категорії);

6) очікування споживачів (наприклад, очікування підвищення цін ви­кликає ажіотажне зростання попиту на продукти харчування).


5. Характеристика закону пропозиції. Крива пропозиції. Нецінові чинники пропозиції.




Ринок передбачає прийняття рішень про кількість і структуру пропонованих для про­дажу товарів і послуг. Кількість товарів і по­слуг, яке виробники чи продавці бажають і можуть поставити на ринок. по кожному рівню цін у визначений період часу, називається пропозицією. Важливо розрізняти пропозицію і величину пропозиції. Пропозиція — функція, що визначає залежність кількості пропонованого товару від рівня цін, представлена на графіку всією кривою S(рис. 1) (від. англ. supply —пропозиція).

^ Величина (обсяг) пропозиції — конкретна кількість товару, запропонованого на ринку за окремою конкретною ціною, графічно предста­влена окремою точкою на кривій S. Пряма за­лежність величини пропозиції від ціни, назива­ється законом пропозиції: чим вища ціна, тим більша кількість товарів і послуг пропонується на ринку; чим нижча ціна, тим менша величи­на пропозиції, Таким чином, зміна ціни даного товару приводить до зміни величини пропози­ції при незмінній пропозиції. Графічно це означає переміщення з точки О в точку А при зменшенні ціни і зворотний рух із точки О в точку В при збільшенні ціни.

На пропозицію впливають нецінові детермінанти — фактори, під впливом яких про­позиція може збільшуватися (крива S0 на рис. 2 зсувається вправо, до S1) або змен­шуватися (зсув кривої S0 вліво, до S2)„

Для прикладу розглянемо вплив на пропозицію шоколадних цукерок нецінових факторів:

1) наявність і ціни на виробничі ресурси – природні, капітальні, тру­дові (збільшення цін на какао призведе до збільшення витрат на вироб­ництво шоколадних цукерок, а отже, й до зменшення їх пропозиції);

2) рівень розвитку технології (завдяки застосуванню у виробництві шоколадних цукерок нових ресурсозберігаючих технологій збільшиться кількість цукерок, що випускаються, за кожним рівнем цін, тому зросте пропозиція, тобто крива S зсунеться вправо);

3) кількість виробників чи продавців на ринку — наявність чи відсутність конкуренції (банкрутство кондитерської фабрики внаслідок конкуре­нції означає зменшення пропозиції цукерок на ринку і зсув кривої S вліво);

4) прибутковість галузі (високий. прибуток залучає в дану галузь виробників, збільшуючи пропозицію товару; проблематичність одержання прибутку зменшує пропозицію товару);

5); державна політика в галузі оподаткування і субсидування (обмеження державою ввозу какао в країну зменшить пропозицію шоколадних цукерок на ринку);

6) очікування виробників або продавців (наприклад, очікування підвищення цін на продукцію. кондитерських фабрик, означає зменшення пропозиції шоколадних цукерок).


6. Характеристика еластичності попиту.


Товари відрізняються один від одного за ступенем реакції попиту на зміну різних фак­торів: ціни товару, доходу споживачів чи цін на інші товари.

^ Цінова еластичність попиту — це чут­ливість попиту на даний товар до зміни ціни на нього. Показником цієї, чутливості є кое­фіцієнт цінової еластичності попиту



Оскільки між ціною і величиною попиту існує зворотна залежність (закон попиту), то завжди від'ємний. Однак для аналізу важлива абсолютна величина показника («мінус» опускається).

Розрізняють п'ять різних варіантів цінової еластичності попиту (графіки на рисунку):



а) еластичний попит, > 1, чутливий до зміни ціни, зменшення ціни спричиняє збільшення загального виторгу;

б) нееластичний попит <1, нечутливий до зміни ціни, зменшення ціни приводить до зменшення загального виторгу;

в) одинична еластичність, =1, зниження ціни компенсується та­ким обсягом продажів, який не змінює торгового виторгу;

г) абсолютно еластичний попит, , вкрай чутливий попит, вкрай мале зниження ціни спонукає покупців збільшувати покупки від 0 до межі своїх можливостей, підвищуючи при цьому торговий виторг;

д) абсолютно нееластичний попит, = 0, вкрай нечутливим до змі­ни ціни, існує прямий зв'язок між ціною і виторгом.

На цінову еластичність попиту впливає ряд факторів,

1) ^ Наявність товарів-субститутів (замінників). Чим більше гарних замінників даного товару, тим більше можливостей у покупця відмовитися від придбання цього товару у разі підвищення його ціни, і отже, тим еластичніший попит на нього. Наприклад, попит на хліб загалом нееластичний, але на окремі його сорти — відносно еластичний.

2) ^ Фактор часу. Чим довший період часу, що витрачається на прийняття рішення, тим більше можна знайти замінників і тим еластичніший попит на товар. Наприклад, підвищення цін на залізничні квитки в ко­роткостроковому періоді призведе до того, що попит на них стане нееластичним. Але в довгостроковому періоді він буде еластичним (можна купити машину, змінити місце приживання чи роботу та ін.).

3) ^ Значущість товару для споживача. Попит на товари першої необ­хідності звичайно нееластичний, а на предмети розкоші — еластичний. Наприклад, попит на електроенергію, хліб — нееластичний, а на смараг­ди, французький коньяк — еластичний.

4) ^ Питома вага товару в доході споживачів. Ним більше місце займає товар у бюджеті, тим вища еластичність попиту на нього. Напри­клад. 10%-не підвищення цін на олівці чи жувальні гумки практично, це позначиться на зміні попиту, а 10%-не подорожчання житлових будин­ків, машин буде відчутним, а значить і попит на них —еластичним.

При формуванні цінової політики необхідно враховувати, зміну не тільки ціни на даний товар, але й доходів споживача, Еластичність попиту за доходом — це реакція обсягу попиту на зміну доходів покупців. Пред­мети розкоші мають еластичність попиту за доходом більше 1, нормаль­ні товари — предмети першої необхідності мають еластичність більше 0, але менше 1, а товари нижчої категорії — менше 0.

Попит на даний товар може бути чутливим і до зміни цін на інші товари. Цю реакцію називають перехресною еластичністю. Для взаємо­замінних товарів коефіцієнт перехресної еластичності додатний, а для тих, що доповнюють один одного, — від'ємний.


7. Історія виникнення грошей .Суть та характеристика функцій. Типи безробіття, причини та соціально-економічні наслідки


Гроші — один з найвизначніших винахо­дів людської думки. Гроші породила торгів­ля. Причиною їх виникнення є суспільний, поділ, праці і подальший розвиток спеціаліза­ції. Потреба обмінюватися продуктами своєї праці висунула перед товаровиробниками економічну задачу, в яких співвідношеннях можна обмі­няти одні товари на інші, як домогтися того, щоб двом сторонам, що обмінюються, були потрібні саме ті товари, що вони можуть, запропонувати один одному, та ще у певних кількостях. Простий первісний обмін, був випадковим і одиничним, тому нагальною потребою стало виділенню з усього товарного світу загальновизнаного еквівалента, за допомогою якого можна було б виміряти вартість усіх інших товарів. Роль грошей стали виконувати найбільш ходові продукти: сіль, бавовняні тканини, мідні браслети, коні, мушлі, сушена риба, хутра. Однак торгівля, що розвивалась, не могла брати до уваги різні місцеві еквіваленти. Людство довго шукало універсальний грошовий товар — ним стали дорогоцінні метали: срібло і золото. Ці метали мають ряд характерних властивостей: 1) однорідність; 2) високий рівень збереженості; 3) подільність; 4) портативність; 5) помірна обмеженість; 6) висока вартість.

Перші монети з'явилися в Давній Греції ще в VIII—VII ст. до н.є. У Римі чеканити гроші почали при храмі Анони-Монети, звідси й пішла назва «монета». Паперові гроші були випущені в Давньому Китаї в ЇХ ст. Широкий випуск паперових грошей почався в 1630 р. у. США в штаті Массачусетс У Європі американський досвід перейняла Франція в 1716-р. Отже, історично гроші виникли як особливий товар, що виконує роль еквівалента, тобто вимірювача вартості всіх товарів.

Економічна сутність і роль грошей виявляються в їхніх функціях. Гроші виконують три функції: міра вартості; засіб обігу; засіб заоща­дження (нагромадження).

1) ^ Міра вартості: гроші вимірюють вартість усіх товарів, як метром вимірюють довжину, а кілограмом — вагу, так грошима вимірюють ви­трати на виробництво товару. Вартість товару» виражена в грошах,— його ціна. Для виконання даної функції реальні гроші не потрібні.

2) ^ Засіб обігу. Гроші замінили бартер — спосіб торгівлі, що ґрунту­ється на прямому обміні одних товарів чи послуг на інші. Гроші стали посередниками в цьому обміні, значно прискорюючи його. Саме ця функ­ція уможливила заміну повноцінних грошей паперовими.

3) ^ Засіб заощадження (нагромадження). Гроші можуть використову­ватись як «законсервоване споживання». Оскільки вони довго не втрача­ють своїх властивостей, їх зберігають з метою придбання товарів чи по­слуг у майбутньому. Однак нагромадження, грошей може призвести до втрат: а) втрачається можливість одержання доходу в поточному періоді (доход можна було б одержати, вклавши гроші у виробництво); б) відбу­вається знецінювання грошей внаслідок росту цін. Коли вибирають, у якій формі робити заощадження (гроші, нерухомість, коштовності, твори мистецтва), враховують ліквідність. Ліквідність — ступінь легкості, з якою якесь майно може бути перетворене на готівку.

Існують дві основні форми грошей: готівка та безготівкові. Готівка включає паперові гроші та розмінні монети. Вони випускаються централь­ним банком.

^ Емісія грошей — це додатковий випуск в обіг грошових знаків. Безго­тівкові кошти — форма грошових платежів, за якої фізичної передачі грошових знаків не відбувається (чекові внески, безчекові ощадні рахунки, депозитні сертифікати).

«Електронні гроті» — різновид депозитів, використання яких засноване на електронній техніці. При цьому можливі переведення грошей з рахунка на рахунок, нарахування відсотків, розрахунки по торгових опе­раціях без участі готівки, за допомогою електронних сигналів.

Для розрахунку кількості грошей в обігу використовують формулу, пропоновану американським економістом І. Фішером:

M·V=P·Q

де М — грошова маса; V — швидкість обігу грошової одиниці; Р — середній рівень цін; Q — кількість вироблених товарів і послуг.

Грошей в країні має бути стільки, щоб усі торгові операції могли здійснюватися стабільно за цінами, що склались. Грошова маса і необ­хідність емісії грошей залежать від швидкості їх обігу. Якщо економіка країни розвивається стабільно, то швидкість обігу грошей близька до постійної величини.


8. Сутність, причини та рівень інфляції, її наслідки.


В ідеальному випадку для кругообігу гро­шей в економіці кількість їх має відповідати вимогам торгівлі при рівні, цін, що склався, і певної швидкості обігу. Ця рівновага опису­ється рівнянням Фішера:

M·V=P·Q

де М — грошова маса; V — швидкість обігу грошової одиниці; Р — середній рівень цін; Q — кількість вироблених товарів і послуг.

Якщо ж рівновага порушується, то змінюється середній рівень цін і купівельна спроможність грошей.

Інфляція — це процес зростання середнього рівня цін, що спричиняє зниження купівельної спроможності грошей.

Дефляція — зворотний процес, який виражається зниженням серед­нього рівня цін.

Інфляція не означає зростання цін на всі товари. У той час як ціни на одні товари ростуть, ціни на інші можуть не змінюватись.

Виділяють два основні типи інфляції:

1) Інфляція попиту - коли «надто велика кількість грошей полює на невелику кількість товару». Причиною може бути емісія грошей. У цьо­му разі в рівнянні відбулися такі зміни; MV ↑, а товару Q виробляється стільки ж. Отже, рівновага в ринковому кругообігу може зберегтися лише при підвищенні цін (Р), тобто виникне інфляція.

2) Інфляція витрат виявляється, коли ціпи зростають внаслідок збіль­шення витрат на виробництво. Розкручується інфляційна спіраль. Спо­чатку ростуть піни на основні види ресурсів (електроенергія, паливо, середня заробітна плата), що призводить до зниження обсягів виробництва (Q↓). Менша кількість товарів продається за ту саму кількість грошей. Ціни ростуть. Тому, якщо ми домагаємося росту заробітної плати, а продуктивність праці не підвищується, то такі заходи призведуть до зниження рівня життя, оскільки викличуть інфляцію.

Показниками інфляції є рівень інфляції (індекс цін) і темп інфляції.






^ Темп інфляції=

ІР поточного

періоду



ІР базового

періоду


·100%

ІР базового періоду


ІР — характеризує темп росту цін, а темп інфляції — приріст цін. Наприклад, ціни зарік зросли з 2 рази, тобто ІР = 2

І приросту = (І росту – 1) · 100%


Отже, темп інфляції = (2 – 1) · 100% = 100 % , тобто ціни зросли на 100 %.


Залежно від темпів росту цін виділяють такі види інфляції: повзуча (до 10 % за рік); галопуюча (до 200 % за рік); гіперінфляція (рівень цін підвищується понад 50 % за місяць). Повзуча інфляція (до 5 %) виконує стимулюючу функцію: змушує підприємця вкладати прибуток у виробництво, щоб він не знецінився. Однак галопуюча інфляція і гіперінфляція призводять до негативних соціально-економічних на­слідків.

Інфляція знижує реальні доходи населення. ^ Номінальний доход — це кількість грошей, яку одержують у вигляді заробітної плати, ренти чи прибутку, Реальний доход —. кількість товарів і послуг, яку можна при­дбати на свій номінальний доход:



Від інфляції потерпають ті, хто одержує фіксовані номінальні доходи (пенсії, стипендії,, заробітну плату). Вона погіршує становище й грома­дян, які мають заощадження, бо купівельна спроможність грошей зго­дом, знижується. При цьому перерозподіляються доходи між кредитора­ми і позичальниками. Tі, хто одержав кредит, виграють за рахунок втрат кредиторів. Тому в разі кредитування населенням держави шляхом внес­ків чи купівлі облігацій інфляція також знижує рівень життя.

^ Антиінфляційні заходи:

1) регулювання (зниження) сукупного попиту: збільшення податків, зниження державних витрат;

2) контроль за зарплатою і цінами; .

3) індексація доходів.


9 .Суть безробіття. Соціальні наслідки безробіття.


Безробіття — соціально-економічне явище, за якого частина економічно активного населення не може знайти роботу, тобто залишається тимчасово незайнятою.

Причинами безробіття є:

— структурні зрушення в економіці, що обумовлені впровадженням нових технологій, устаткування;

— економічний спад чи депресія;

— політика профспілок і уряду в галузі оплати праці;

— сезонні зміни в рівні виробництва окремих галузей економіки;

— зміни в демографічній структурі населення;

— пошуки найбільш вигідних умов роботи.

Залежно від цих причин розрізняють такі види безробіття:

1) ^ Фрикційне безробіття — короткострокове безробіття, зумовлене неоднорідністю людей і робочих місць, пов'язане з пошуком першого чи більш вигідного місця роботи, зміною місця проживання, тимчасовою втратою сезонної роботи, звільненням. Фрикційне безробіття вважаєть­ся неминучим і навіть бажаним.

2) ^ Структурне безробіття — безробіття, викликане змінами в техно­логії виробництва, споживчих перевагах. Це триваліший тип безробіття, оскільки потрібен час на перепідготовку, перекваліфікацію, переїзд людей.

3) ^ Циклічне безробіття — безробіття, що виникає в періоди спаду економічного розвитку й зумовлене недостатнім сукупним попитом на робочу силу.

Визначити рівень безробіття можна, розрахувавши фактичний рівень безробіття.


Фактичний

рівень

безробіття

=


Кількість безробітних

·100%


Кількість економічно активного населення

(робоча сила)


До безробітних належать особи працездатного віку, що втратили ро­боту, зареєстровані на біржі праці й активно шукають роботу.

Економічно активне населення, або робоча сила, включає зайнятих і безробітних працездатного віку.

Сума рівнів фрикційного і структурного безробіття називається природним рівнем безробіття.

Безробіття в будь-якій країні має тяжкі економічні й соціальні нас­лідки. Економіка втрачає частину ВВП, скорочуються податкові надхо­дження до державного бюджету, зростають витрати на виплату грошо­вих допомоги безробітним, утримання значного апарату державних органів з питань праці, зайнятості та соціального забезпечення. Відповідно до закону Оукена, перевищення фактичного рівня безро­біття, порівняно з його природним рівнем, на 1 % призводить до змен­шення потенційного ВВП (при повній зайнятості) на 2,5 – 3%.

Внаслідок безробіття відбувається знецінення, недовикористання накопиченого науково-освітнього потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних і членів їхніх родин, зменшується частка економічно активного населення через негативні зміни в рівні народжуваності, підви­щення рівня смертності, зниження середньої тривалості життя, посилен­ня відтоку кваліфікованих кадрів за кордон. Крім того, у суспільстві на­ростає соціальна напруженість, погіршується морально-психологічний: стан безробітного, зростають злочинність, невпевненість у майбутньому.

У цьому зв'язку однією з важливих функцій держави стає регулюван­ня зайнятості, усунення негативних наслідків безробіття.

10. Характеристика способів розрахунку ВНП. Номінальний та реальний ВНП.


^ Валовий національний продукт (ВНП) — це сукупна вартість кінцевих продуктів, створених національним капіталом як на території країни, так і за кордоном упродовж року. Це найзагальніший показник, який охоплює кінцеві результати економічної діяльності всіх господарських одиниць у виробни­чій сфері та у сфері нематеріальних послуг.

^ Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сукупна вартість усіх кінце­вих товарів і послуг, утворених упродовж року на території даної країни.

Обидва показники відбивають результати діяльності у двох сферах народного господарства: матеріального виробництва та послуг. Ці показники визначаються як вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік (квартал, місяць). Вони обчислюються у цінах як поточних (чинних), так і постійних (цінах певного базового року).

Номінальний ВВП (ВНП) — річний обсяг кінцевих товарів і послуг, виражений у поточних цінах.

Реальний ВВП (ВНП) — річний обсяг кінцевих товарів і послуг, виражений у постійних (незмінних) цінах, тобто в цінах базового року.

Для коректування грошового вираження ВВП з урахуванням динамі­ки цін використовують дефлятор ВВП.


Дефлятор ВВП

=

Номінальний ВВП

·100%

Реальний ВВП

Звідси

Реальний ВВП

=

Номінальний ВВП

·100%

Дефлятор ВВП


Оскільки реальний ВВП відображає ринкову вартість кінцевих това­рів і послуг, вироблених у країні за рік і виміряну у постійних цінах (грошах, які мають незмінну купівельну спроможність), він є точнішим (порівняно з номінальним ВВП) показником функціонування національ­ної економіки.

ВВП (ВНП) можна виміряти трьома способами:

1) З точки зору «витратного» підходу ВВП містить чотири компоненти:

— особисті споживчі витрати (С)— це витрати домашніх господарств на товари кінцевого споживання, до яких належать товари повсякденного попиту і тривалого користування, а також витрати на різноманітні послуги;

— валові інвестиції (І) — витрати фірм на будівництво будинків і споруд, на придбання обладнання й устаткування, транспортних засобів; приріст виробничих запасів сировини та напівфабрикатів. До інвестицій також належать витрати фірм і домашніх господарств на житлове будівництво;

— державні закупівлі товарів і послуг (G) — це витрати центральних і місцевих органів влади на закупівлю всіх видів ресурсів, кінцевих то­варів і послуг, а також витрати на оборону, утримання держапарату, правоохоронних органів, освіти тощо.

— чистий експорт (Х) – це різниця між сумою, витраченою інозем­цями на придбання наших товарів (експорт), і сумою, яку ми витрачаємо, купуючи іноземні товари (імпорт).

Із ВВП виключається ряд грошових операцій. По-перше, це чисто фінансові операції: державні трансферти (пенсії, грошова допомога ма­лозабезпеченим, стипендії та інше); доходи від купівлі-продажу цінних паперів; приватні трансферти (допомога батьків дітям-студентам, бага­тих родичів бідним та ін.). Друга група операцій — продаж раніше вживаних речей., ВВП віддзеркалює рівень поточного виробництва, тому товари, вироблені раніше, до нього не включаються. Не враховується у ВВП також грошова операція, в ході якої товар, вироблений в поточ­ному році, через кілька днів після продажу було перекуплено, оскіль­ки в цьому випадку виникає подвійний рахунок. Виключаються з ВВП і товари та послуги, вироблені для власного споживання виробника, тому що вони не супроводжуються грошовими операціями, ВВП — це грошовий показник.

2) ^ За сумою доходів, створених у процесі виробництва товарів та послу

Y = W + R + i +  + A + Tn

де Y — ВВП; W — заробітна плата (грошова винагорода за працю робі­тників, службовців, а також додаткові виплати на соціальне забезпечен­ня, соціальне страхування тощо); R — рентні платежі (доходи домашніх господарств від наданих в оренду землі, приміщень тощо); і — відсоток (виплати з грошового доходу приватного бізнесу постачальникам грошо­вого капіталу);  — прибуток (доход некорпоративного підприємниць­кого сектора і валовий прибуток корпорацій: дивіденди, податок на доходи корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій); А — амортизаційні відрахування (амортизація — це відрахування на при­дбання інвестиційних товарів, які було спожито в процесі виробництва товарів та послуг упродовж поточного року; ця частина ВВП не витрача­ється на споживання, як інші види доходів; її використовують для замі­ни зношених протягом року машин, устаткування та будівель, щоб не погіршувати вже існуючих умов виробництва); Тп — непрямі податки (податки на товари і послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника: податок на додану вартість, акцизний збір, мито),

3) ^ За вартістю («виробничий» метод). Слід враховувати, що всі то­вари та послуги поділяються на кінцеві та проміжні. Товари, які купу­ються для подальшої переробки або перепродажу, називаються проміжними; вони не купуються кінцевими споживачами і ніколи не враховуються у ВВП. До ВВП включається вартість тільки кінцевих продуктів, що виробляються та продаються для споживання та інвестицій. Статистики, здійснюючи розрахунок ВВП, враховують у ньому тільки те, що називається доданою вартістю.

^ Додана вартість — різниця між вартістю вироблених товарів та послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво і реалізацію продукції.


Розв’язування завдань

ІІ БЛОКУ


1. Пояснити на прикладах позитивні та негативні сторони існування природних монополій.


Конкуренція означає суперництво між покупцями і продавцями. Часто пропози­ція чи попит (а отже і ціна) знаходяться під контролем одного виробника, який є монополістом. Причинами виникнення монополії можуть бути:

  • володіння основними видами сировини;

  • низькі витрати;

  • патентні права;

  • особливі привілеї.

Наприклад, кілька провідних нафтових компаній світу диктують ціни на пальне, утримуючи на вигідному для них рівні, монополістами є виробники золота, алмазів, деяких видів техніки. З іншого боку, держава, навіть в умовах ринку, утримує занижені ціни на продовольство, ліки тощо. Отже характер впливу на ціну буде зовсім іншим.

^ Природна монополія виникає в тій галузі, де будь-яка кількість продукції виробляється з меншими витратами саме одною фірмою, а не двома чи більшою кількістю фірм. Це, переважно, підприємства, громадського користування — електричні і газові компанії, автобусні фірми, кабельне телебачення, підприємства водопостачання і зв'язку.

Загальні комунікації (електроенергія, газо- і водопостачання) надають населенню життєво важливі послуги. Вони перебувають у власності приватних фірм, які є монополістами. В даній галузі монополія є позитивним явищем, оскільки конкуренція може лише зашкодити суспільним інтересам. Уявимо собі, що у місті, діє кілька компаній з постачання електроенергії. Це призвело б до виникнення значних труднощів, адже кожній компанії потрібні власні лінії електропередачі, електростанції тощо. Тому держава регулює використання комунікацій, визначаючи обсяг послуг і можливу ціну на них. Держава переймає на себе роль конкуренції і через спеціальні комісії спосте­рігає за рівнем та величиною послуг, комунікацій.

Проте в природному монополізмі є і цілий ряд негативних сторін. Перш за все це якість послуг та відповідність їх ціні. В Україні це яскраво проявляється при споживанні населенням послуг тепло-, водопостачання, телефонного зв'язку тощо. Постійні перебої з подачею теплої та холодної води, якістю парового опалення в будинках, якістю телефонного зв'язку, інших послуг та високими цінами на ці послу­ги — це негативна сторона природного монополізму. І відмовитись від їх споживання практично не можливо, оскільки вони є необхідними для нормального існування людини. Тому тут на перший план виходить регулююча роль держави, яка повинна спостерігати за рівнем послуг, контролюючи відповідні компанії. Проте в Україні, на жаль, регулювання природного монополізму державою, є дуже слабким.


2. Поясніть відмінності оптової і роздрібної торгівлі (з використанням конкретної ситуації)


Розглянемо детальніше гуртову (оптову) та роздрібну торгівлю.

Гуртова торгівля — це посередницька торгівля між виробниками і підприємствами, які купують товари для виробничого використання або подальшого перепрода­жу. Об'єктами купівлі-продажу тут є великі партії товарів. У гуртовій торгівлі остаточно реалізуються лише товари виробничого призначення. Серед форм гуртової торгівлі виділяють: ярмаркову, аукціонну, контрактову, біржову.

^ Ярмаркова торгівля — захід, на якому промисловці і торговці здійснюють купівлю-продаж великих партій товару. На ярмарках можуть проводитись виставки взірців майбутніх товарів, науково-технічних досягнень тощо.

^ Аукціонна торгівля — періодична відкрита публічна форма торгівлі, де реалізу­ються товари чітко визначеної номенклатури. До аукціонних товарів належать: вовна, тютюн, чай, морська риба, коні, хутро, золото, дорогоцінні камені та інші. Окрему групу товарів складають твори мистецтва, предмети розкоші, антикваріат.

^ Контрактова торгівля — це торгівля великими партіями товарів на основі дов­готермінових контрактів між виробниками і торговцями на поставку основної маси товарів. Контракти укладаються на ярмарках, біржах.

Торгівля через товарну біржу — великий гуртовий ринок однорідних товарів.

^ Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього особистого використання. До форм роздрібної тор­гівлі відносять:

  • універсальні магазини (торгують різноманітними, переважмо промисловими товарами);

  • спеціалізовані магазини (торгують спеціалізованими товарами: книгами чи меблями, парфумерією чи галантереєю);

  • супермаркети (великі магазини самообслуговування, де торгують переважно продовольчими товарами);

  • ланцюгова багатокрамнична система (невеликі однотипові торгові заклади зі стандартним товарним асортиментом):

  • посилкова торгівля (за каталогами і на замовлення покупців)

В останнє десятиліття широкого розповсюдження набули так звані торгові центри, які обслуговують великі міські райони і приміські зони.

Характерною особливістю при організації гуртового і роздрібного ринків є організація системи дослідження ринку — маркетинг.


3. Поясність, як формується величина заробітної плати в умовах ринку.


Заробітна плита — винагорода, яку отримує робітник за свою працю.

Цю нагороду платить підприємець-власник, як ціну за використану у виробництві робочу силу. Величина заробітної плати залежте від професії, рівня кваліфікації та попиту на робочу силу. Це називається диференціацією заробітної плати. Робітники різних професій отримують, звичайно ж, різну заробітну плату. Наприклад, менеджери про­відних фірм і звичайні водії, відомі естрадні співаки, актори і вчителі не можуть кон­курувати за її рівнем. Такі відмінності існували завжди і зберігатимуться ще довго. Окрім цього, навіть у межах однієї професії заробітна плата диференціюється залежно від кваліфікації працівника. Провідний спеціаліст фірми з великим досвідом роботи отримуватиме, звичайно ж, більше, ніж молодий спеціаліст. Великий вплив на величину заробітної плати має і місце проживання людини. На прикладі України це можна пояснити такі на сході і в центрі держави, де зосереджено великі промислові підпри­ємства і є більше робочих місць, і рівень оплати праці вищий; на заході і півдні, де в основному сільськогосподарське виробництво, заробітна плата нижча.

Загальний рівень заробітної плати визначається попитом і пропозицією на робо­чу силу. В умовах піднесення економіки відкриваються нові підприємства, а значить зростає попит на робочу силу. Це сприяє підвищенню рівня заробітної плати в країні для працівників практично всіх сфер. При скороченні виробництва і падінні попиту падає і рівень оплати праці. Із регулюванням зайнятості нерозривно пов'язане регулювання заробітної плати, яка повинна забезпечувати кожному працюючому необхідний рівень споживання. Регулювання зарплати може здійснюватися державою і угодами безпосередньо між працедавцями і робітниками.

^ Державне регулювання має на меті не допустити розриву в добробуті різних груп населення. Це робиться шляхом застосування системи прогресивного оподатку­вання: чим вища заробітна плата, тим вищий податок. Договірне регулювання зарплати між працедавцями і робітниками проводиться у формі тарифних угод та колективних договорів. Тарифні угоди укладаються між підприємцями-власниками та працівника­ми за участю держави і встановлюють мінімальні гарантії оплати праці. Держава контролює виконання угод. Колективний договір укладається в рамках окремої фірми між адміністрацією та профспілкою і визначає розмір і форми оплати праці, умови пращ та ін.

Заробітна плата, яку одержують робітники, змінюється під впливом цін, подат­ків тощо. В Україні у 2000 — 2002 pp., завдяки піднесенню економіки та зменшенню темпу інфляції, рівень номінальної заробітної плати зріс (приблизно на 40%). Проте в доларовому еквіваленті вона становить лише близько $65 причому 50% працюючих отримують зарплату нищу від середньої.

Це свідчить про те, що заробітна плата в Україні не забезпечує навіть мінімальний добробут населення. Досвід розвинутих країн переконує, що вигідніше виплачу­вати достойну зарплату найманим працівникам, забезпечуючи високий добробут, ніж витрачати кошти на ліквідацію таких наслідків зубожіння, як зростання злочинності, поширення соціальних хвороб тощо.


4. Визначте риси підприємця, виходячи з функцій, які він виконує.


Підприємництво — активний елемент бізнесу, що являє собою ініціативну діяльність людей з випуску продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отри­мання прибутку.

Людей, що займаються такою діяльністю, називають підприємцями. Вони беруть на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства, реалізацією нової ідеї чи випуском нової продукції.

Термін «підприємець» увів французький економіст Р. Кантіллон, який жив наприкінці XVІІ — на початку XVІІI ст. Підприємництво не є зовсім незнаним явищем і для України. У XVIII ст. великі ярмарки, що тривали тижнями і впливали на ціни навіть європейського ринку, відбувалися в Ніжині, Ромнах, Києві, Полтаві тощо. Прізвища українських підприємців Терещенків, Симиренків та інших були відомі не лише в Україні, а й за її межами.

Починаючи з перших років незалежності, в Україні спалахнула своєрідна епіде­мія підприємницької діяльності. Проте у нас підприємництвом часто називають дія­льність, далеку від справжнього змісту цього поняття, таку, що пов'язана з шахрайством, протизаконними діями.

Підприємництво — де самостійна, ініціативна діяльність, яка спрямована на виробництво товарів та надання послуг з метою одержання прибутку і передбачає здійс­нення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати. Проте лише одиниці стають справжніми бізнесменами. Адже дише 5% населення, за свідченнями науковців, мають необхідні риси для проведення підприємницької діяльності. Які ж вимоги ставить сучасний ринок перед особистістю підприємця-бізнесмена? Насамперед це:

  • ініціативність та готовність до пошуку нових можливостей;

  • наполегливість у подоланні перешкод;

  • готовність до ризику;

  • орієнтація на ефективність виробництва та якість продукції;

  • рішучість і відповідальність;

  • цілеспрямованість;

  • прагнення володіти повною інформацією;

  • чіткість, систематичність, планомірність у роботі;

  • здатність переконувати людей та налагоджувати контакти;

  • наполегливість;

  • незалежність і впевненість у собі.

Окрім того, серйозний сучасний бізнесмен повинен бути високоосвіченою людиною, орієнтуватися в складних перипетіях економіки, досконало знати виробницт­во, володіти необхідною інформацією тощо.

У сучасній економіці діють два типи підприємців — підприємець-власник та підприємець-менеджер. Перший тип є власником усього підприємства чи його співвласником, а другий — висококваліфікований управлінець, що не має власного майна і працює за наймом. Його капіталом є талант і знання.

У своїй діяльності підприємець, насамперед, реалізує свій особистий приватний інтерес. Він організовує справу таким чином, щоб мати від неї найбільшу вигоду. Підприємницький дохід і є найістотнішим стимулом дня підприємця.

Величина доходу залежить від попиту на продукцію фірми, кількості та якості випущеної продукції, технологій, що використовуються, ефективності управління фірмою тощо. Якщо підприємство починає зазнавати збитки, тобто попит на його продукцію падає, а витрати виробництва не покриваються величиною виручки, то це повинно бути причиною для кардинальних змін у стратегії фірми. Саме в цій ситуації і проявляються справжні підприємницькі риси — ініціативність, рішучість, наполегливість у подоланні перешкод.

В Україні підстави для розвитку підприємницької діяльності закріплені в Конституції України, яка гарантує право на приватну власність (стаття 41) та право на зайняття підприємницькою діяльністю (стаття 42) і регулюється Законом «Про підприємництво», який визначає, що обов'язковою умовою і ознакою підприємництва є свобода економічної діяльності людини, її самостійність у виборі господарської діяльності та джерел її організації, прийняття управлінських рішень.

Зацікавленість держави у розвитку .підприємництва полягає у вдосконаленні структури ринку — стимулюється конкуренція, задовольняються потреби населення, створюються додаткові робочі місця. На сьогодні в Україні у малому бізнесі залучені 53,4% всіх працюючих, що автоматично накладає на державу певні зо­бов'язання щодо надання гарантів, послаблення податкового тиску, регулювання цієї сфери економіки.


5. Наведіть приклади застосування монетарної політики, які можуть впливати на рівень інфляції.


Сучасна змішана економіка припускає державне регулювання з метою досягнення оптимальних рівнів інфляції і безробіття. Інфляція на рівні 2–3 % за рік виконує стимулюючу функцію. З високими темпами інфляції держава веде боротьбу в рамках фіскальної і монетарної політи­ки. Сутність монетарної (грошово-кредитної) політики базується на кі­лькісній теорії грошей. Американський учений І. Фітлер уперше запропонував таке рівняння для опису грошових процесів:

M·V=P·Q

де ^ М — кількість грошей; V— швидкість грошового обігу; Р— ціна реалізованих товарів; Q — кількість реалізованих товарів.

Рівняння, що дістало назву «рівняння обміну», показує залежність грошового обігу від товарного. При цьому, на думку вченого, швидкість грошового обігу, як і кількість реалізованих товарів,— показники до­сить незмінні, тому приблизно, М=Р. Таким чином, кількісна теорія грошей виходить із відповідності їхньої кількості товарним цінам. Рів­няння обміну було модифіковане в працях «кембриджців» — А.Пігу, А.Маршалла та ін. В інтерпретації М.Фрідмена, основоположника су­часного монетаризму, ринкова система стійка і не має потреби в регулю­ванні, потрібно тільки впливати на грошову систему через різні інстру­менти кредитно-грошової політики.

Умовно їх можна представити в такий спосіб.

Резерви

Облікова ставка

і рефінансування

Операції

на відкритому ринку

Встановлюються резерви депонування коштів банків у центральному банку. Так, якщо банк змушений резервувати 20% своїх коштів, то 80%, що залишились, він, умовно кажучи, може видати у вигляді кредитів. Якщо ж норма резервування знижується вдвічі, то банк зможе видати вже не 80, а 90 %

Зміна облікової ставки пов'язана із зміною розміру резервів. Так, якщо потрібно стимулювати розвиток кредиту та інвестиційної діяльності; проводиться політика «дешевих грошей», тобто знижується ставка, за якою центральний банк надає кредити комерційним банкам. Кредит полегшується і для позичальників комерційного банку. При здійсненні політики «дорогих грошей» застосовується зворотний механізм

Ці операції зводяться до придбання чи продажу цінних паперів. Вони використовуються також для грошового стиму-лювання, тобто виливу на кількість грошей; при придбанніицінних паперів кількість грошових ресур-сів в економіці збіль-шується, а при продажу — зменшується.


Якщо держава бореться з інфляцією, тобто з ростом середнього рівня цін, то для встановлення рівноваги необхідно зменшити кількість грошей в обігу (зменшити пропозицію грошей). З цією метою здійснюється ряд операцій.

1) Збільшується норма обов'язкових резервів. Це означає, що кожний банк зможе запропонувати у вигляді кредитів меншу кількість грошей.

2) Збільшується величина дисконтної ставки. Національний банк пропонує комерційним банкам кредити під більш високий відсоток. Це зни­жує кількість грошей, якими будуть розпоряджатися банки. До того ж, їх відсоткова ставка по кредитах не може бути меншою від облікової ставки. «Дорогі гроші» знижують попит на них, що спричиняє скорочення грошової маси в обігу.

3) Національний банк на відкритому ринку продає цінні папери (дер­жавні облігації), вилучаючи частину грошей з обігу. Операції з цінними паперами вважаються найбільш гнучким інструментам грошово-кредит­ної політики. НБУ став активно використовувати цей метод після появи в 1995 р. ринку державних цінних паперів.


6. Поясніть на прикладах, які чинники можуть впливати на зміну величини ренти.


Рента — це особливий вид відносно стійкого доходу, безпосередньо не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Тоді що ж забезпечує можливість одержання доходу? Це доход від якогось фактора виробництва, обмеженість котрого абсолютна, тобто пропозиція його є нееластичною. Наприклад, рента в нафтовидобувній промисловості (адже пропозиція нафтоносних ділянок абсолютно обмежена, штучним шляхом відтвори­ти їхню кількість неможливо).

Важливою умовою виникнення земельної ренти є факт обмеженості пропозиції землі. Принцип установлення ренти (орендної плати) такий самий, як і на інших ринках— рівноважна ціна, що вирівнює попит та пропозицію. Якщо ми врахуємо особливість пропозиції землі (нееластична), то зможемо графічно проаналізувати зміну величини ренти.

Розглянемо фактори, що впливають на величину ренти.

1) Припустимо, що вся зем­ля використовується в сільсько­му господарстві. Тоді при існу­ючому попиті на неї рента встановиться на рівні R0. Якщо споживачі, не бажаючи набира­ти вагу, стануть вживати в їжу менше хліба, то попит на землю для вирощування пшениці зме­ншиться і зсунеться в положен­ня D1. При цьому ставки орендної плати будуть знижуватись. Отже, рента (орендна плата) залежить від попиту на сільськогосподарську продукцію.

2) Земля використовується не тільки в сільському господарстві, це унікальний засіб виробництва. Частина землі вилучається із сільськогосподарського виробництва — використовується для будівництва доріг, залізничних магістралей, житла. Чим більша частина землі зайнята під будівництво, тим менша її пропозиція для сільськогосподарського виробництва (S2). А це спричиняє підвищення орендної плати. Отже, орендна плата землі залежить від попиту на неї для «несільськогосподарського»використання.

3) Необхідно враховувати неоднорідність якості земельних ділянок. Це означає, що продуктивність землі як фактора виробництва буде різною залежно від її родючості та місця розташування (близькість до ринку збуту сільськогосподарської продукції). Утворення диференціальної земельної ренти можна наочно представити через відхилення середніх витрат на ділянках, де родючість землі найвища (більша врожайність при однакових витратах), від найнижчих середніх витрат. Отже, на таких ділянках різниця між ціною і витратами буде найвищою, що й складатиме ренту.

Таким чином, рента залежить від продуктивності ресурсу залежно від ранжування землі (за родючістю і місцем розташування).

Покупець земельної ділянки прагне придати її заради ренти — постійного щорічного доходу, який приносить земля, але цей покупець може покласти грошову суму в банк і одержати доход у вигляді відсотка:

Р землі

=

Розмір орендної плати (ренти)

·100%

Величина позичкового відсотка


Якщо фермер вклав у виробництво 10 000 грош. од., одержав після реалізації продукції доход у 15 000 грош. од., а банківський відсоток дорівнює 5 %, то ціна землі складе

Якщо ж ставка банківського відсотка буде підвищуватись, то ціна землі падатиме. В умовах інфляції, коли гроші знецінюються, ціна землі зростає.

7. Охарактеризуйте види податків. Назвіть податки та збори, які сплачуються у вашій місцевості.


Податки — це обов'язкові платежі, які фізична чи юридична особа сплачує до бюджетів різного рівня. За характером вилучення розрізняють прямі й непрямі додатки.

Прямі податки безпосередньо пов'язані з результатом фінансової діяльності суб'єкта господарювання, доходом фізич­ної особи, збільшенням вартості майна тощо (прибутковий податок).

Не­прямі це податки, які є надбавкою до ціни товару чи послуги (акцизи, ПДВ, митні збори тощо). За рівнем управління додатки можуть бути загальнодержавними, або муніципальними. За суб'єктами оподаткування розріз­няють податки з юридичних і фізичних осіб. За принципом оподаткуван­ня виділяють пропорційні — ставка додатку не залежить від розміру доходу, прогресивні — ставка оподаткування зростає зі збільшенням доходу та регресивні — ставка податку зменшується зі збільшенням доходу.

Громадяни України сплачують різні податки (обов'язкові платежі), що надходять до бюджетів різних рівнів — державного або місцевого. Одержуючи зарплату, люди сплачують прибутковий додаток, купуючи товари — податок на додану вартість, акцизи тощо. Це приклади пода­тків, що йдуть у держбюджет. У той же час кожна родина сплачує і місцеві податки. Наприклад, глава родини Петренко — приватний під­приємець. Він сплачує до місцевого бюджету єдиний податок. Оскільки в нього є машина, він сплачує також податок із власників транспортних засобів, а користуючись міськими автостоянками, — додаток на паркування. Крім того, реалізуючи продукцію свого підприємства на центра­льному ринку, Петренко сплачує ринковий збір, а розміщуючи рекламу своєї продукції,— додаток на рекламу. Своєму синові Петренко подару­вав на день народження чудового ротвейлера, і тепер родина сплачує податок на тварин. Минулого літа Петренко в родиною відпочивав Криму, де вони сплатили ще один вид місцевого податку — курортний. Проживаючи в готелі, заплатили також готельний збір. Більшість місцевих податків і зборів можна віднести до регресивних, Прикладом може бути той самий податок на паркування. Петренко, маючи доход 2500грн, заплатив 2 грн. за паркування свого автомобіля. Таку ж суму заплатив і його сусід, Іванов, майстер заводу, доход якого дорівнює 800 грн. Це означає, що в Іванова ставка податку за паркування складає 0,33%, а в Петренка — 0,08 %. А оскільки зі збільшенням доходів (600 грн. в Іванова і 2500 грн. у Петренка) ставка оподатковування зменшується (з 0,33 до 0,08 %), то це, дійсно, регресивний податок.


8. Назвіть види банківських послуг та розкажіть, якими з них можна скористатися.


Родичі мами, що живуть у США, до мого 15-річчя вирішили подару­вати мені 200 доларів. Щоб я їх одержала, мама скористалася послугами Приватбанку, завдяки якому ці гроші й були переведені з Колорадо до Харкова. Отримані гроші мама запропонувала не витрачати, а скориста­тися, знову послугами банку і покласти їх на депозитний рахунок до мого вісімнадцятиліття. Тут ми опинилися перед вибором: чи покласти 200 доларів на ці 3роки під 28 %, з нарахуванням простого відсотка, чи під складний відсоток, у розмірі 25 % річних.

Поклавши свої гроші під простий відсоток, через 3 роки я одержу 200·(1+0,28·3)=368дол.; якщо ж під складний відсоток, то отримана сума складе 200·(1+0,25)3=390,625 дол.

Виходячи з розрахунків, ми вирішили покласти свої гроші в банк, що буде зберігати їх і збільшувати, під складні відсотки.

Ми довідалися, що в цьому банку можна зберігати не тільки гроші, але і коштовності, а також одержати ділову інформацію про клієнтів і кон’юнктуру ринку. Банк може допомогти клієнтам вигідно розмістити заощадження, прийнявши на себе, з їхнього доручення, керування цими заощадженнями, здійснюючи довірчі (трастові) послуги. Крім того, банк робить фінансові й біржові послуги, управляючи пакетами акцій, що знаходяться у власності клієнта, здійснюючи бюджетне і податкове планування сімейного підприєм­ства, і, звичайно ж, якщо виникає проблема нестачі грошей на придбання, наприклад фургона для підприємства, банк може видати кредит.

А коли на рахунках підприємства з’являються тимчасово вільні кошти, банк може розмістити їх у прибуткові інвестиційні активи (цінні папери, заставні документи); у такому випадку управління портфелем інвестицій банк також може взяти на себе.

Мої батьки, завчасно піклуючись про те, щоб забезпечити себе в ста­рості, доручили банку управління коштами пенсійного фонду.

У своїй виробничій діяльності багато підприємств нашого міста звер­таються до консалтингових послуг банків (послуги з надання консульта­цій); до послуг з проведення ревізії бухгалтерського обліку на фірмі, аналізу її фінансового стану; до лізингових послуг (розміщення рухомого і нерухомого майна, спеціально закупленого для здачі його в оренду підприємцю); факторингових послуг (покупки на договірній основі вимог по товарних поставках).

Кожен з нас може скористатися обміном валют, що здійснюється бан­ками; гарантійними послугами під час покупки цінних паперів і багатьма іншими.


9. Поясніть, як розраховується валютний курс.


Громадянин кожної країни здійснює всі розрахунки на внутрішньому ринку в національній валюті: в Україні – в гривнях, в Росії — у рублях; в США — у доларах. Однак міжнародні зв'язки (туристичні поїздки, на­вчання, стажування, спільні підприємства, спортивні змагання, експортно-імпортні операції) потребують здійснення угод на ринку іноземних валют. В Україні кожен громадянин чи організація можуть обміняти україн­ську гривню на валюту іншої країни в банку чи в пункті обміну. Обмінний курс валюти — це ціна однієї валюти в одиницях іншої.

За системи гнучких (плаваючих) валютних курсів обмінний курс вста­новлюється внаслідок вільних коливань попиту та пропозиції як рівно­важна ціна валюти на валютному ринку.

Пряме котування курсу: 1, 10, 100 од. іноземної валюти = х національ­ної. Наприклад: 100 бразильських реалів = 171 гри. Зворотне котування: 1, 10, 100 од; національної валюти = х іноземної. Наприклад: 100 грн. = 58 бразильських реалів.

Знаючи теорію попиту-пропозиції, можна визначити, що збільшен­ня попиту на гривню (положення D1), спричинить підвищення курсу гривні, а зниження попиту на на­ціональну валюту — його знижен­ня. При цьому на курс гривні будуть впливати попит-пропозиція на іноземну валюту.

Припустимо, сім'я вирішила влітку поїхати відпочивати в іншу країну. Члени сім'ї будуть протягом року збільшувати попит, на долари щоб нагромадити їх. Якщо інтерес багатьох українських сімей до відпочинку за кордоном виявиться стійким, то попит на долар чи євро збільшиться і курс цих валют підвищить­ся, а отже, курс гривні впаде.

На курс валют впливають: рівень конкурентоспроможності національ­них товарів на зовнішніх ринках, темпи інфляції, розбіжність відсоткових ставок у різних країнах, державна політика. Цікаво, що різні підприємці однієї країни по-різному зацікавлені в зміні курсу національної валюти: експортеру товару вигідне зниження курсу своєї національної валюти, ім­портеру — підвищення цього курсу. Припустимо, український виробник експортує товар, який коштував йому 100 гри. При курсі 1 дол.=5 грн. він може продати цей товар, за 20 доларів. Якщо ж курс гривні знизиться і дорівнюватиме 1дол. = 6 грн., то, щоб відшкодувати 100 грн., виробник матиме змогу продавати товар уже по 17 доларів, що значно підвищить конкурентоспроможність даного товару на зовнішньому ринку.


10. Охарактеризуйте роботу служби зайнятості вашого міста (району).


Минулого літа Максим уперше відчув себе дорослим — робітником, який отримує доход за свою працю. Старший брат приніс додому інфор­маційний бюлетень Харківського обласного центру зайнятості — «Яр­марок зайнятості молоді». Максим довідався з бюлетеня, що служба зайнятості створена для забезпечення ефективної зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян. У бюлетені було оголошення про організацію і проведення суспільних і сезонних оплачуваних робіт. За рекомендацією районного центру зайнятості Максим взяв участь в оплачуваних сільськогосподарських роботах (пропол­ка сільгоспкультур, збирання фруктів і овочів), хоча йому пропонували й іншу роботу: допомога непрацездатним, пенсіонерам, важкохворим, прибирання території та ін. Фінансування усіх видів робіт здійснювало­ся за рахунок як власних коштів підприємства, так і коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безро­біття. Максим відчув подвійну користь цих робіт: з одного боку вони допомагають незайнятим і безробітним тимчасово вирішувати свої нагаль­ні фінансові проблеми, а з іншого — допомагають підприємствам лікві­дувати тимчасово виникаючі потреби в робочій силі.

Спілкуючись із друзями-студентами, Максим порадив їм також звернутися до центру зайнятості. Прислухавшись до його поради, вони взяли участь у роботі студентських загонів, що займаються ремонтом гуртожит­ків і навчальних корпусів, благоустроєм територій і зон відпочинку.

Максим і його друзі-студенти одержали також допомогу профконсультантів, що визначають здібності й інтереси тих, хто до них звертається, надають інформацію про професії і можливі шляхи їх здобуття, про умови прийому і навчання в професійно-технічних і вищих навчальних закладах.

Своєму братові — випускнику вузу Максим, повідомив інформацію про проведення службою зайнятості профорієнтаційних семінарів-тренінгів для бажаючих працювати в малому бізнесі, про діючі курси з основ підприємництва, бухгалтерського обліку тощо. Він довідався також, що служба зайнятості може надати безпроцентні позички безробітним грома­дянам, що готові відкрити свою справу й оформили необхідні документи.

За минулий рік Максим став частим гостем у Центрі зайнятості, адже там працюють привітні, доброзичливі люди, що займаються дуже важ­ливою справою:

— аналізом попиту та пропозиції робочої сили;

— обліком вільних робочих місць і громадян, що звертаються з пи­тань працевлаштування;

— організацією підготовки і перепідготовки громадян, виплати їм стипендій;

— реєстрацією безробітних і надання їм допомоги, у тому числі гро­шової, у межах своєї компетенції та ін.


Розв’язування завдань

ІІІ БЛОКУ


^ ЗАДАЧА №1.

"Міжнародна торгівля"

1. Вартість в доларах постійна:

1000 дол.· 100 = 100000 дол.

2. Вартість угоди в гривнях змінюється:

а) на момент ускладнення угоди 2,5 грн. · 100000 дол. = 250000 грн.

б) через 2 місяці

3 грн. · 100000 дол. = 300000 грн.

Висновок: товар для імпортера подорожчав на 50000 грн.

(300000 грн. - 250000 грн.=50000 грн.)


^ ЗАДАЧА №2.

"Макроекономічна цілісність"

1. Сукупні витрати становлять (AS): 456+120+98+(30-35)=669

2. Сукупні доходи (AD): 261 + 130+104+100=595

3. В стані рівноваги AS=AD звідси амортизація становить: 669-595=74


^ ЗАДАЧА №3.

"Показники розвитку національної економіки"

1. Покажемо співвідношення виробництва споживчих та інвестиційних товарів:

3:1 або 75% і 25% або 0.75 і 0,25

2. Подорожчання споживчого копійка на 40% або це становить 140/100% = 1,4

3. Подорожчання інвестиційних товарів 1,5 рази.

4. Темп зростання економіки: (1,4*0,75)+(1,5*0,25)= 1,425

5. Темпи зростання 100%*0425=42,5%


^ ЗАДАЧА №4.

"Фундаментальні поняття ринкової економіки та ринкова інфраструктура"

1. Розрахуємо суму вкладу через 5 років банку А за формулою складених відсотків:

P=S(l+i)N

Р= 500(1+0.2)5= 500·2,49=1244 (грн.) зростання вкладу: 1244/500= 2,5(рази)

2. Розрахуємо суму вкладу через 5 років банку В за формулою простих відсотків:

P=S(l+N·i)

Р= 500(1+5·0,25)=1125

Вклад зросте: 1125/500=2,25

Висновок: гроші краще зберігати у першому банку


^ ЗАДАЧА №5.

"Поведінка фірми на ринку"

Продуктивність праці у вартісному виразі: Іп.п.=Iq/I

1. Розрахуємо зміну випуску продукції



2. Розрахуємо змінну чисельності:

І2=(100% - 5,5%) : 100%=0,945

3. Продуктивність праці становитиме: Іп.п.= 1,06 : 0,945 = 1,12 або 100% · 0,12=12%


^ ЗАДАЧА №6.

"Економічна поведінка споживача на ринку"

1. Використаємо II закон Госсена

МVв/Рв=МVф/Рф, та бюджетне обмеження І=50 грн.

2.Розрахуємо показники МVв/Рв

Q

1

2

3

4

5

МVв/Рв

3,5

3,0

2,0

1,0

0,1

3. Обчислити показник MVф/Pф для фотоплівки

Q

1

2

3

4

5

МVф/Рф

4,0

3,0

2,8

2,0

0,2

4. Розрахуємо показники максимальної корисності

а) (10 грн. · 2в) + (5 грн. · 2ф) = 30 грн.(і)

b) (10 грн. · 3в) + (5 грн. · 4ф) = 50 грн.(і)

Вірна відповідь: 50 грн.


^ ЗАДАЧА №7.

"Поведінка фірми на ринку"

1. Розрахуємо зовнішні витрати (оренда приміщення, зарплата працівника, витрата на сировину, інвестиції):

2500 + 6000 + 10000 + 20000 = 38500(грн.);

2. Внутрішні витрати (витрачений банківський відсоток, витрачена заробітна плата, підприємницький талант) становлять:

20000 · 10% : 100% + 7500 + 3500=13000 (грн.);

3. Бухгалтерський прибуток:

70000 – 38500 = 31500 (грн.);

4. Податкові платежі:

31500 · 30% : 100% = 9450 (грн.);

5. Чистий прибуток:

31500 – 9450 = 22050 (грн.);

6. Економічний прибуток:

70000 – (38500 + 13000) = 18500(грн.).


^ ЗАДАЧА №8.

"Національне виробництво"

Застосовуємо формулу кінцевого використання (за витратами):

ВВП = СВ + ДВ + ІВ + ЧЕ ;

ВВП = 455 + 1784 + 100 + 186 + (95 – 60) = 2560 (гр.од.)


^ ЗАДАЧА №9.

"Ринкова інфраструктура. Цінні папери"

1. Обсяг дивідендів за два роки: 100грн. · 30% : 100% · 2 роки = 60 грн.

2. Дохід від різниці продажу: 120 грн. – 80 грн. = 40 грн.

3. Обсяг загального доходу акціонера (інвестора): 60 грн. + 40 грн. = 100 грн.


ЗАДАЧА №10.

"Грошовий обіг та розподіл доходів"

1. Закон грошового обігу:

Мг = (СЦ – ВП – К + П) / О

Сума цін товарів - P · Q за формулою Фішера M · V=P · Q

55000 = (650000 – 90000 – 60000 + П) / 10

55000 = (500000 + П) / 10

55000 · 10=(500000+П) · 1

Вартість товарів та послуг, по яких не наступив термін оплати (П):

П = 50000 грн.




залишити коментар
Дата конвертації24.01.2012
Розмір0.66 Mb.
ТипЗакон, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх