Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського icon

Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського


2 чел. помогло.
Схожі
Навчально-методичний посібник для системи післядипломної...
Управління охороною праці...
Навчально-методичний посібник Укладач О. Жосан...
Навчально-методичний посібник Укладач О. Жосан...
Рекомендації щодо створення, планування І організації роботи майстер-класів...
Методичні рекомендації щодо підготовки та відзначення 1025-ї річниці хрещення Київської Русі...
На шляху до українського Відродження Розробки уроків...
Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до нормативних документів Міністерства...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського...
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського...
Збережемо пам'ять про подвиг Розробки уроків, позакласних заходів та дитячі творчі роботи...
Навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат-школа мистецтв)...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
повернутися в початок

^ Сучасні тенденції в практиці управління закладами освіти


Вимоги суспільства до загальної середньої освіти зростають. Їх специфіка в тому, що вони стосуються якісних результатів освіти – особистості випускника школи, здатного й готового бути активним членом суспільства, успішно брати участь у соціально-економічних і культурних процесах. Сподіватися досягти нової якості за допомогою лише традиційних знань і технологій не варто.

Спілкування з керівниками шкіл під час курсів, семінарів, вивчення їх діяльності безпосередньо в закладах освіти, ознайомлення зі змістом шкільної документації наштовхує на думку: необхідно забезпечувати готовність керівника закладу до реалізації компетентнісно-орієнтованого, діяльнісного підходу під час організації навчально-виховного процесу. При цьому слід усвідомлювати, що модернізація управлінської діяльності виникає за умов, коли керівник оволодіває сучасними науково-теоретичними підходами до управління, принципами та концепціями; визнає зміст оновлених управлінських функцій, уміє вибирати їх раціональний комплекс і визначати раціональні шляхи впровадження в практичну діяльність; обирає такі форми, методи управлінської діяльності, які відповідають сучасній меті освіти, завданням та пріоритетним принципам її реформування.

На сучасному етапі розвитку менеджменту досягнуто розуміння того, що управляти на інтуїтивно-емпіричному рівні у XXI столітті неприпустимо.

З огляду на це, останнім часом намагаємось внести пожвавлення в питаннях теоретичної підготовки під час курсів, семінарів, самонавчання керівників шкіл щодо реалізації функцій управління та їх місця у розвитку навчального закладу. Поряд з цим важливим є визнання значущості зворотного процесу, а саме: перетворення управлінських дій в об’єктивну дійсність, тобто:

  реалізувати те, що визначене в управлінському рішенні у вигляді ідеї, задуму, моделі, проекту, програми, завдання, доручення тощо;

  оцінити те, що отримане в результаті, в якому обсязі та якості відбулося досягнення цілей, що поставлені.

Мета традиційного управління полягає у забезпеченні оптимального функціонування навчального закладу; інноваційного – переведення його на більш високий якісний рівень, забезпечення розвитку та оновлення, відповідність педагогічного процесу вимогам сучасності. В останньому випадку основними напрямами управлінської діяльності є:

  • концептуальність;

  • цільовий підхід;

  • психологізація;

  • приведення функцій управління у відповідність до завдань освітнього закладу;

  • управління якістю освіти і вироблення нових підходів до визначення ефективності педагогічного процесу;

  • комп’ютеризація, технологізація управління;

  • адаптація досягнень науки менеджменту до управління закладом освіти.

Напрямки діяльності керівника сучасної школи дають змогу визначитись в певних межах із основними функціями.

Виходячи з того, що функції управління визначають його зміст, а зміст управління часто змінюється під впливом зовнішніх (по відношенню до школи) та внутрішніх умов, тому і управлінські функції керівника навчально-виховного закладу також часто видозмінюються (оновлюються, модернізуються), що проявляється як у збільшенні чи зменшенні їх кількості, так і у визначенні пріоритетними одних стосовно інших.

Значна кількість управлінських функцій свідчить про складність процесу управління і про необхідність спеціальної підготовки до нього. Така підготовка передбачає оволодіння управлінським персоналом великим переліком управлінських функцій, що зробити досить складно.

Одним з можливих варіантів вирішення цієї проблеми є підхід, що полягає у впровадженні основних функцій управління й об’єднанні їх у певні блоки. Це дає можливість здійснювати структурний аналіз управлінського процесу і більш об’єктивно оволодіти змістом і прийомами здійснення цього процесу.

Тому, об’єднавши найбільш істотні управлінські функції у невелику групу, можна здійснювати аналіз управлінської діяльності саме з позицій їх реалізації, а саме:

1. ^ Педагогічний аналіз, який має передбачати:

  аналіз навчально-виховного процесу як засіб визначення рівня розвитку школярів;

  вивчення мотивів, цінностей вчителів, можливостей стимулювання їх на інноваційну, експериментальну діяльність;

  висновки щодо існуючого стану справ як уроки на майбутнє;

  використання системного аналізу як засобу вдосконалення функцій управління;

  пошук шляхів розв’язання проблем;

  налагодження систем інформаційного забезпечення та зворотних зв’язків;

  аналіз результатів діяльності колективу з позиції ролі в ньому кожного вчителя та створення їх (колективу і вчителя) портретної характеристики.

2. Планування має визначати, якими повинні бути цілі закладу і що повинен робити його колектив, щоб досягти їх. Для цього адміністрації необхідно:

  сформулювати місію школи (разом з колективом);

  розробити концепцію, скласти прогноз розвитку матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу;

  розробити цільові проекти, які мають відображати етапи реалізації програми розвитку закладу;

  залучити колектив до складання планів, програм розвитку, цільових проектів.

3. Організація передбачає створення структури, що дає можливість членам педагогічного колективу ефективно працювати для досягнення їхніх особистих цілей та цілей закладу. В такому випадку необхідно:

  моделювати структуру управління (хто буде залучений і на якому рівні);

  встановлювати горизонтальні зв’язки і забезпечувати їх координацію (хто, коли, чим займається);

  при доборі спеціалістів враховувати перспективи індивідуального посадового і фахового зростання та інші індивідуальні можливості;

  формувати організаційну культуру закладу, яка полягає в тому, що задовольняє потреби членів шкільного колективу – духовні, організаційні, потреби у згуртованості, наявності смислу своєї діяльності тощо.

4. Заключною функцією управлінського блоку є функція контролю – визначення того, наскільки реалізуються цілі, поставлені перед освітнім закладом на етапі планування.

Кожен працівник школи постійно потребує чіткого уявлення про те, як розвивається школа, які тенденції цього розвитку, як удосконалюється (або не вдосконалюється) навчально-виховний процес. Інакше кажучи, потрібен постійний аналіз, постійний зворотний зв'язок, поінформованість про всі сфери життя й діяльності шкільного колективу. Таку інформацію – достовірну, повну – можна отримати лише за допомогою добре налагодженого внутрішньошкільного контролю, який передбачає всебічне вивчення й аналіз навчально-виховного процесу в школі, об’єктивне оцінювання досягнутих результатів, запобігання можливим помилкам, координацію зусиль відповідно до визначених завдань. Контроль має бути регулятором навчально-виховного процесу, виконувати діагностичну, коригуючу та регулюючу функції. За його результатами приймаються управлінські рішення.

Під час організації контролю варто керуватись такими положеннями:

  1. Об’єктивність, конкретність і цілеспрямованість контролю, вивчення навчально-виховного процесу з урахуванням основних його закономірностей.

  2. Системність і систематичність контролю на основі вибору найдоцільніших для даного проміжку часу його видів, визначення оптимальних термінів організації перевірок.

  3. Діалектичний підхід до вивчення й аналізу змісту роботи вчителів. Потрібно планомірно охопити всі ділянки навчально-виховного процесу, визначити в процесі контролю конкретні завдання для кожного члена педагогічного колективу, накреслити шляхи їх виконання; оцінювати роботу вчителів відповідно до сучасних вимог, враховуючи конкретні умови; виявляти елементи позитивного досвіду й тенденції його розвитку, надавати вчителям реальну допомогу, навчати на кращих зразках роботи, виробляти навички самоосвіти.

  4. Регулярна перевірка виконання прийнятих рішень.

Плануючи й удосконалюючи внутрішньошкільний контроль, керівники школи повинні зосереджувати увагу на таких питаннях:

  здійснення контролю за роботою педагогічного колективу щодо виконання директивних і нормативних документів, навчальних програм;

  систематична перевірка ведення вчителями та учнями навчальної документації (класні журнали, учнівські зошити, щоденники, календарні плани, плани виховної роботи тощо);

  вивчення стану викладання навчальних предметів, рівня навчальних досягнень учнів з основ наук, їх вихованості, розвитку;

  вивчення системи роботи учителів;

  здійснення контролю за роботою груп продовженого дня, за організацією та проведенням гурткових, факультативних занять, індивідуальних консультацій, рівнем позакласної роботи з основ наук;

  контроль за організацією, здійсненням методичної роботи;

  стан виховної роботи в класних колективах;

  організація учнівського самоврядування;

  робота шкільної бібліотеки;

  організація туристсько-краєзнавчої роботи;

  контроль за виконанням учнями єдиних вимог;

  профілактика правопорушень серед школярів;

  робота з охорони життя та здоров’я дітей, попередження дитячого травматизму;

  пропаганда здорового способу життя.

Шкільна адміністрація, плануючи роботу з підвищення ефективності внутрішньошкільного контролю, особливу увагу повинна звернути на раціональне використання часу, що призначається на відвідування уроків. Відомо, що для забезпечення належного рівня управління школою директору слід приділяти навчальному процесу 50% свого робочого часу, його заступникові з навчально-виховної роботи – 75%.

Висока якість навчально-виховної роботи в школі можлива тоді, коли в керівників є достатньо фактів і спостережень для аналізу й відповідних висновків. Лише той керівник школи, який систематично відвідує уроки й аналізує їх, може робити правильні висновки про якість навчально-виховного процесу.

Окрім уроків, адміністрація повинна відвідувати ще й факультативні заняття, індивідуальні консультації, позакласні та позашкільні заходи, працювати зі шкільною документацією тощо. Який же вихід? На наш погляд, це питання слід розв’язувати двома шляхами:

  залученням педагогічного активу (керівників методичних об’єднань, вчителів-методистів, старших учителів, членів методичної ради школи, вчителів-наставників, членів атестаційної комісії, профспілкового комітету школи тощо) до відвідування й аналізу уроків, позакласних та позашкільних заходів, перевірки шкільної документації;

  наведенням належного порядку в системі відвідування уроків.

Кожен адміністратор повинен відвідати таку кількість уроків, яка дозволяє володіти станом справ у школі, дієво впливати на якість навчально-виховного процесу. Для реалізації цих завдань директору школи потрібно відвідувати щотижня не менше чотирьох-п’яти, а його заступникам – п’яти-шести уроків, факультативних занять, виховних заходів.

Для здійснення внутрішньошкільного контролю варто складати графік, який конкретизує відповідний розділ річного плану роботи. У графіку визначити об’єкти, напрямки діяльності, питання, які підлягають контролю, терміни здійснення перевірок, відповідальних осіб, вказати форму узагальнення результатів, підбиття підсумків.

Цей графік може мати такий вигляд:


(на рік)


Об’єкти та зміст ВШК

2010 – 2011 навчальний рік

08

09

10

11

12

01

02

03

04

05

06

07









































(на місяць)


Об’єкти та зміст ВШК

вересень

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

































































(на тиждень)


Об’єкти та зміст ВШК

понеділок

вівторок

середа

четвер

п’ятниця

1

2

3

4

5




















Графік внутрішньошкільного контролю може бути складений за видами діяльності:

1. Управлінська діяльність

1.1. Виконання законів України «Про загальну середню освіту», «Про освіту».

1.2. Виконання Закону «Про мови».

1.3. Виконання Державної національної програми «Діти України».

1.4. Виконання Указу Президента України від 24.04.2000 р. №612 «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді».

1.5. Виконання Національної доктрини розвитку освіти на 2002-2010 рр.

1.6. Дотримання державних санітарних правил і норм.

1.7. Готовність до нового навчального року.

1.8. Охоплення дітей навчанням.

1.9. Формування мережі класів, гуртків, факультативів, індивідуальних занять.

1.10. Дотримання вимог до ведення шкільної документації.

1.11. Комплектування школи педкадрами.

1.12. Медогляд працівників школи.

1.13. Організація харчування учнів.

1.14. Перевірка стану техніки безпеки, охорони праці.

1.15. Забезпечення підручниками, збереження та зміцнення бібліотечного фонду. Робота бібліотеки.

1.16. Раціональне використання енергоресурсів.

1.17. Організація літнього відпочинку.

1.18. Проведення профілактичних, ремонтних робіт.

1.19. Якість вивчення Правил дорожнього руху.

1.20. Якість вивчення Правил пожежної безпеки.


^ 2. Навчальна робота

2.1. Контроль за веденням шкільної документації:

  календарно-тематичні плани;

  класні журнали;

  журнали факультативних занять, гуртків;

  плани роботи гуртків;

  документація учнів, що навчаються за індивідуальною формою.

2.2. Контроль за станом ведення учнівських зошитів.

2.3. Контроль за станом ведення учнівських щоденників.

2.4. Стан викладання:

  музики;

  образотворчого мистецтва;

  математики;

  української мови;

  фізичної культури;

  історії;

  основ здоров’я;

  біології;

  інформатики.

2.5. Моніторингові дослідження рівня навчальних досягнень учнів:

  українська мова;

  математика;

  історія;

  біологія;

  інформатика.

2.6. Відповідність змісту уроку навчальним програмам.

2.7. Раціональне використання робочого часу на уроці.

2.8. Стан виконання домашніх завдань.

2.9. Нормування домашніх завдань.

2.10. Виконання єдиних вимог до усного та писемного мовлення.

2.11. Стан підготовки до державної підсумкової атестації.

2.12. Виконання навчальних програм.


^ 3. Методична робота

3.1. Вивчення роботи новопризначених вчителів.

3.2. Результативність курсової перепідготовки.

3.3. Стан поповнення науково-методичної, інформаційної бази школи.

3.4. Стан вивчення, узагальнення і запровадження передового педагогічного досвіду.

3.5. Стан ведення документації шкільних методичних об’єднань.


^ 4. Виховна робота

4.1. Виконання планів виховної роботи.

4.2. Організація роботи учнівського самоврядування.

4.3. Стан роботи щодо профілактики правопорушень.

4.4. Патріотичне виховання.

4.5. Художньо-естетичне виховання.

4.6. Превентивне виховання.

4.7. Трудове виховання.

4.8. Родинно-сімейне виховання.

4.9. Громадянське виховання.

4.10. Екологічне виховання.


Слід зазначити, що в основу планування внутрішньошкільного контролю за станом викладання предметів доцільно покладати графік атестації педагогічних працівників.

Враховуючи, що основним документом у плануванні роботи школи є річний план, слід пам’ятати, що він складається за участю педагогічного колективу, громадських організацій, відображає найголовніші питання діяльності школи.

Річний план має виходити з глибокого аналізу діяльності педагогічного і учнівського колективів, орієнтувати їх на досягнення кінцевого результату у навчально-виховному процесі. Розділи річного плану доцільно привести у відповідність до структури Закону України «Про загальну середню освіту».

Алгоритм підготовки матеріалів до плану роботи школи на рік можна відобразити таким чином:


^ Календар підготовки річного плану роботи школи

  Вибір та формулювання проблеми, над якою працюватиме педагогічний колектив школи у наступному навчальному році (20-30 березня поточного року).

  Окреслення завдань та пріоритетних аспектів діяльності школи (до 30 березня поточного року).

  Комплектування робочої групи розробників матеріалів до плану та ділянок їхньої роботи (до 5-10 квітня поточного року).

  Підготовка методики діагностування вчителів та учнів щодо оцінки роботи школи в поточному році та прогнозів на наступний навчальний рік, здійснення зрізів інформації (до 15 квітня).

  Збирання та аналіз матеріалів для плану роботи на рік, що надходять із різних джерел інформації (до 30 квітня поточного року).

  Написання першого (чорнового) варіанту плану (однією чи 2-3 особами) та обговорення його структури і змісту на засіданні робочої групи (до 25 травня поточного року).

  Корекція та написання остаточного варіанта плану роботи на навчальний рік (до 1 червня поточного року), передача його до бібліотеки школи, де кожен працівник ЗНЗ міг би ознайомитися з ним і підготуватися до його обговорення на підсумковій педагогічній раді школи.


Цей самий процес можна оформити наказом по школі:


Наказ


_____________ № _____


Про організацію підготовки

річного плану роботи школи

на 2010-2011 н.р.


Удосконалення управління сучасною школою пов’язане з поліпшенням внутрішньошкільного планування, підвищенням практичної дієвості планів, їх наукового обґрунтування, спрямованості на кінцеві результати.

Підготовка річного плану роботи школи – це тривалий процес моделювання оптимального варіанту управління школою, визначення комплексу заходів щодо поліпшення навчання і виховання школярів, організації діяльності вчителів. Саме тому, реалізуючи вищезазначені завдання, а також з метою здійснення глибокого аналізу діяльності всіх структурних підрозділів школи, побудови чіткої програми дій педколективу на ближню перспективу, визначення відповідальних і компетентних виконавців плану, конкретні терміни його виконання


НАКАЗУЮ:


1. Створити робочу групу з питань розробки річного плану роботи школи на новий навчальний рік в такому складі:

Керівник робочої групи:

______________   директор школи

Члени робочої групи:

______________   заступник директора школи з навчально-виховної роботи

______________   заступник директора школи з виховної роботи

______________   завідувач центру естетичного виховання

______________   соціальний педагог школи

______________   практичний психолог школи

______________   заступник директора з господарчих питань

2. Заступникам директора:

2.1. Здійснити діагностування всіх учасників навчально-виховного процесу до _________.

2.2. Обробку діагностичних карт і матеріалів провести до _________.

2.3. Аналітичні довідки щодо аспектів діяльності навчального закладу (згідно з функціональними обов’язками) подати до ___________.

2.4. Збирання та аналіз матеріалів до плану роботи школи на наступний рік завершити до ___________.

3. Робочій групі по розробці річного плану:

3.1. Систематизувати пропозиції, обговорити структуру і зміст річного плану роботи школи до ___________.

3.2. Написати перший (чорновий) варіант плану до ___________.

3.3. Передати чорновий варіант плану в шкільну бібліотеку для ознайомлення з ним педпрацівників школи, внесення доповнень, зауважень і пропозицій до __________.

3.4. Корекцію та написання остаточного варіанту плану роботи школи на новий навчальний рік здійснити до ___________.

4. Всім учасникам навчально-виховного процесу школи ознайомитися з планом роботи школи та взяти участь в його обговоренні на засіданні серпневої педагогічної ради.

5. Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.


Директор (підпис)


З наказом ознайомлені:


Удосконаленню системи планування може слугувати пам’ятка щодо вивчення річного плану ЗНЗ, яка передбачає відповіді на запитання:

  1. Відповідність річного плану концепції розвитку навчального закладу.

  2. Чи приведені розділи плану у відповідність до Закону України «Про загальну середню освіту»?

  3. Оптимальність аналізу досягнутих результатів, наявних недоліків, упущень. Наскільки науково, повно, коротко, аналітично, аргументовано здійснено аналіз роботи навчального закладу. Чи розкрито:

  Стан викладання навчальних предметів. Рівень професіоналізму вчителів.

  Рівень навчальних досягнень, сформованості компетенцій, загальнонавчальних умінь та навичок школярів. Результати ДПА, ЗНО.

  Готовність учнів до продовження навчання (виконання всеобучу).

  Рівень вихованості школярів та якість системи виховної роботи закладу. Готовність учнів до трудової діяльності. Профорієнтаційна робота.

  Ефективність підвищення фахового рівня педагогів, самоосвіти вчителів, організації методичної роботи.

  Яка робота проведена з реалізації науково-методичної проблеми закладу?

  Якість роботи школи щодо зміцнення здоров’я учнів і працівників, дотримання норм охорони праці.

  Робота учнівських організацій.

  Робота з батьками та громадськістю.

  Ефективність роботи адміністрації. Система управління закладом. Ефективність педради.

  Соціально-психологічний мікроклімат у закладі.

  Матеріально-технічні, фінансові умови.

4. Повнота розкриття причин недоліків у здійсненні навчально-виховного процесу. Наскільки вдало сформульовано проблеми, над вирішенням яких працюватиме школа? Чи випливають вони безпосередньо з проведеного аналізу? Чи має школа наявні ресурси (людські, матеріально-технічні, фінансові) для їх вирішення?

5. Конкретність запланованих заходів. Чи вказані терміни і виконавці?


Реалізуючи функції управління, слід пам’ятати, що серед актуальних проблем освітньої галузі залишаються:

  модернізація змісту освіти і технології запровадження таких змін;

  оптимізація матеріального забезпечення освітньої галузі;

  запровадження профільного навчання;

  створення системи моніторингу якості освіти;

  збереження здоров’я учасників навчально-виховного процесу;

  удосконалення підготовки педагогічних і керівних кадрів до роботи в умовах з підвищеною відповідальністю;

  впровадження в навчальний процес засобів інформаційно-комунікаційних технологій особистісно орієнтованого спрямування;

  забезпечення педагогічних умов соціалізації молоді, формування в них життєвої компетентності, виховання активної громадянської позиції.

Успішне розв’язання цих та інших проблем можливе лише за умов продуманої організаторської роботи керівників шкіл щодо:

  створення стабільного, згуртованого, творчого педагогічного колективу;

  забезпечення високого, стабільного рівня ефективної праці педагогів (рівномірність розподілу доручень між членами педагогічного колективу, бережливе ставлення до робочого часу вчителя);

  створення оптимальної для закладу структури методичної роботи;

  підвищення авторитету школи як освітньої установи серед батьків, учнів, громадськості;

  співпраці з органами громадського самоврядування закладу (радою школи, піклувальною радою, батьківським комітетом, учнівським самоврядуванням тощо);

  демократизації внутрішньошкільного управління;

  підвищення ефективності педагогічних рад (актуальність розглядуваних питань, їх підпорядкованість роботі над проблемою школи, ретельність підготовки, конструктивність і дієвість рішень та їх визначеність в термінах і відповідальних за виконання);

  видання конструктивних і дієвих наказів з питань навчально-виховної роботи;

  організації педагогічної допомоги в роботі учнівського самоврядування;

  координації зусиль школи, сім’ї, громадськості, позашкільних установ;

  створення необхідних санітарно-гігієнічних та матеріально-технічних умов для організації навчально-виховного процесу;

  забезпечення дотримання вимог охорони праці й техніки безпеки;

  впровадження в управлінську діяльність інноваційних методів управління;

  комп’ютеризації управлінської діяльності.

При підготовці запропонованого вище матеріалу використано:

  Інструкцію з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів, затверджену наказом Міністерства освіти і науки України від 23.06.2000 року № 240.

  Орієнтовні критерії оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 14.02.2005 року № 99.

  Напрацювання творчих груп, сформованих під час курсів підвищення кваліфікації.

  Позитивний досвід керівників шкіл області.


^ ДОШКІЛЛЯ ТА ШКОЛА І СТУПЕНЯ


Н.В.Тарапака,

завідувач кафедри дошкільної та початкової освіти, кандидат педагогічних наук, доцент

Н.П.Гагаріна,

ст.викладач кафедри дошкільної та початкової освіти


^ Методичне забезпечення навчально-виховного процесу

в дошкільному навчальному закладі


У сучасних умовах розвитку освіти в Україні виняткового значення набуває система методичної роботи, головною метою якої є не лише надання реальної, дійової допомоги педагогічним кадрам, але й активізація творчого потенціалу кожного педагога. Вона є важливим фактором підвищення професійного рівня як одного з основних шляхів реформування освіти, визначеного Національною доктриною розвитку освіти, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні».

Сьогодні ми активно впроваджуємо Базову програму розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», що є для кожного дошкільного навчального закладу і кожного педагога державним документом. Останнім часом різні форми методичної роботи активно насичуються змістом щодо виокремлення пріоритетів процесу розвитку дошкільної освіти, актуалізації напрямів її модернізації, центрування завдань на проблемах особистості дитини. Проте окремі публікації, матеріали науково-практичних конференцій представляють педагогам нову програму як незвичну, відмінну від попередніх, оригінальну за концепцією, формою, структуруванням. Тому педагог, на нашу думку, гостро потребує таких різноманітних систематичних, організованих форм методичної роботи, які б допомогли йому без остраху, із зацікавленістю, без примусу, а з готовністю, неупереджено і з надією взяти до рук незнайому програму та з часом зробити її своєю настільною книгою. Цьому можуть сприяти потужні управлінські та методичні напрями роботи, що між собою тісно пов’язані, нерідко об’єднані спільною метою.

Реалізувати ці завдання можна лише за умови дотримання якісно нових підходів до роботи з педагогічними кадрами. Адже «... педагогічні працівники, – говориться в Законі України «Про дошкільну освіту», – мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної системи освіти».

Для реалізації вимог Базової програми розвитку дитини «Я у Світі» районним (міським) методичним кабінетам слід забезпечити:

  1. Формування бібліотечних фондів навчальної, наукової, довідкової, методичної літератури, фахових періодичних видань, зокрема, художньої дитячої літератури, орієнтовний перелік якої пропонується Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».

  2. Інформаційно-консультативне обслуговування педагогічних та керівних працівників закладів освіти.

  3. Визначення роботи в районі, місті.

  4. Розробка рекомендацій, пропозицій по роботі за Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».

З метою підвищення професійної компетентності педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів в умовах упровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» районні (міські) методичні об'єднання покликані спрямувати свою діяльність на формування мотивації у педагогів до інноваційної освітньої діяльності, до самоосвіти.

Орієнтовні теми засідань районних (міських) методичних об'єднань:

  • «Організація розвивального середовища у групах для дітей дошкільного віку відповідно до сучасних вимог».

  • «Сучасні підходи до організації спеціально організованої навчально-розвивальної зайнятості дітей».

  • «Навчально-методичне забезпечення процесу впровадження Базової програми «Я у Світі».

  • «Індивідуалізація освітнього процесу – складова особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти».

Не слід відмовлятися й від традиційних масових форм роботи з педагогічними кадрами ДНЗ:

^ Наради, конференції (комплексні, проблемно-тематичні) визначають пріоритетні напрями і перспективи розвитку дошкільної освіти, націлюють на розв’язання першочергових завдань, що диктуються часом і є актуальними для району, області. Доцільно запланувати розгляд питань організаційного чи організаційно-методичного плану. Наради матимуть ступінчатий характер: від широкого кола (область) до вузького (педагогічний колектив дошкільного навчального закладу). Доцільно послуговуватися різними видами нарад, конференцій:

- інструктивно-методичні наради (розглядають шляхи, способи, методи, прийоми як тактику впровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» );

- науково-практичні конференції (орієнтовні теми загального погляду на стратегічні напрями, прогнозування результатів, вироблення поетапного руху на основі наукових висновків та практичних спроб. Наприклад, «Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» та ключ (інструментарій) до неї»;

- педагогічні читання (підбір усіх публікацій від початку роботи над Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні до окремих фрагментів методичних рекомендацій у часописі «Дошкільне виховання»);

^ Семінарська робота має прослідковуватися в таких видах: теоретичні семінари; семінари-практикуми; проблемні семінари і науково-методичні семінари.

Перед семінарами шляхом анкетування, опитування, бліц-інтерв’ю корисно означити коло актуальних тем, питань для:

  • визначення поінформованості педагогів про побудову Базової програми у порівнянні з програмами минулих років;

  • визначення мотивації роботи в умовах модернізації дошкільної освіти, власного бачення змін та прогнозування результатів;

  • вивчення професійної діяльності, рівня компетентності педагогів;

  • вияву професійних запитів і потреб.

Варто звернути увагу на такі форми методичної роботи: психологічний практикум, навчальний тренінг, інтелектуальний тренінг, які стимулюють творчу пізнавальну активність вихователів, спонукають їх активно діяти, шукати шляхи та способи розв'язання проблем. Таким чином відбувається синтез теоретичних знань і практичної діяльності, розвиваються й закріплюються вміння приймати нестандартні рішення, аналізувати, оцінювати власні дії, вести діалог, дискусію, встановлювати доброзичливі взаємини з колегами.

Акцентуємо увагу на таку форму методичної роботи, як методичні об’єднання. Як правило, вони організовуються за ознакою категорійності педагогічних працівників, а серед вихователів – за ознакою віку дітей, з якими ті працюють. З огляду на розподіл матеріалу Базової програми не зайвим буде розглянути варіант щодо підготовки методоб’єднань за сферами життєдіяльності дітей. Тоді можна сподіватися на глибинне теоретичне вивчення та практичну реалізацію цієї частини змісту. А ще неприпустимо не враховувати аспект вікової наступності.

Основна роль в організації життєдіяльності дошкільника покладається на вихователя і вимагає від нього професійної та особистісної зрілості, а консультативну допомогу йому має надавати методична служба дошкільного навчального закладу. Цю функцію виконує вихователь-методист, а в разі його відсутності – керівник закладу та методист з питань дошкільної освіти районного (міського) методичного кабінету. Завдання адміністрації дошкільного навчального закладу – створити таку психологічну атмосферу, яка стимулювала б розвиток майстерності педагога, сприяла підвищенню його фахового рівня.

Щодо підвищення дидактичної компетентності педагогічних працівників ДНЗ з метою ефективного впровадження Базової програми «Я у Світі» рекомендовано наступне:

  • Участь у системі методичних заходів для педагогічних працівників ДНЗ відповідно до обласного та районного алгоритмів упровадження Базової програми.

  • Орієнтація педагогів ДНЗ на підвищення професійної компетентності, зокрема, рівень володіння досягненнями сучасної психолого-педагогічної науки.

  • Популяризація досвіду педагогічних колективів ДНЗ, які успішно запроваджують Базову програму.

  • Вивчення та використання у навчально-виховному процесі інноваційних освітніх технологій.

  • Забезпечення створення розвивального середовища відповідно до сучасних вимог.

  • Роз’яснювальна робота серед батьків та громадськості.

У річному плані роботи дошкільного навчального закладу слід передбачити різні дієві форми роботи з педагогічними кадрами. Окрім традиційних форм роботи (консультацій, семінарів, семінарів-практикумів, засідань круглих столів, методичних нарад), доцільно організувати роботу творчих, експериментальних, пошукових, ініціативних груп; педагогічні ярмарки; ділові ігри, дискусії, аукціони, педагогічні ринги, прес-конференції тощо.

Орієнтовними темами методичних заходів можуть бути:

  • Життєва компетентність дошкільника та її розвиток у різних соціальних інституціях.

  • Формування життєвої активності дошкільника.

  • Розвиток базових якостей особистості дошкільника за Програмою розвитку дітей дошкільного віку.

  • Створення розвивального життєвого простору.

  • Шляхи реалізації основних ліній розвитку дитини дошкільного віку.

  • Зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності.

  • Структура програми розвитку дитини дошкільного віку.

  • Пізнавальний розвиток активності у всіх сферах життєдіяльності.

  • Дитина і соціум.

Окрім масових форм підвищення культурно-освітнього та фахового рівня педагогів, радимо звернути увагу на індивідуальні та групові форми, які безпосередньо організовуються на базі ДНЗ.

^ Методична робота в дошкільному закладі повинна базуватися на таких засадах:

• Відповідність системи методичної роботи сучасному соціальному замовленню суспільства і держави.

• Науковість методичної роботи.

• Комплексний характер методичної роботи, що передбачає єдність і взаємозв'язок усіх сторін і напрямків підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

• Систематичність, послідовність, наступність, безперервність, масовість.

• Творчий характер методичної роботи, максимальна активізація діяльності педагогів.

• Конкретність, врахування особливостей роботи дошкільного закладу, індивідуалізація та диференціація у підході до педпрацівників.

• Єдність теорії і практики, оперативність, гнучкість та мобільність методичної роботи.

• Колективний характер при розумному співвідношенні групових та індивідуальних, формальних і неформальних, обов'язкових і добровільних форм та видів методичної роботи, самоосвіти педагогів.

• Створення сприятливих умов для ефективної методичної роботи, творчих пошуків педагогічних працівників.

• Організація роботи тимчасового творчого колективу(групи) щодо дієвості впровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” в практику роботи дошкільних навчальних закладів.

^ Методичне та інформаційне забезпечення Програми на базі ДНЗ може бути здійснене у відповідності до наступних моментів:

  1. Вивчення навчально-методичного супроводу та методичних аспектів.

  2. Підбір матеріалів для дошкільників – художньої літератури (у відповідності до віку, регіону), іграшок (у відповідності до Типового положення), ігрових атрибутів нового покоління та сучасного дизайну, енциклопедій, зошитів для індивідуальної роботи, матеріалів та обладнання для дослідницької діяльності.

  3. Вивчення комп’ютерної інформаційно-аналітичної системи та інтернетної мережі щодо розвитку дошкільника в сучасній Україні.

  4. Розширення співробітництва з батьками, із засобами масової інформації з метою популяризації Програми.

  5. Здійснення ліцеїв, всеобучів молодих батьків і тих, які не мають педагогічної освіти, чиї діти вперше ідуть до дошкільного закладу.

  6. Оновлення вимог до форми та змісту планів освітньої роботи (плани мають бути орієнтовними, містити загальні відомості щодо спрямованості, змісту, форм та методів роботи).

  7. Використання та розробка сучасних технологій розвитку та виховання дошкільника.

  8. Працювати не над збагаченням дитини ЗУН, а над забезпеченням психологічного комфорту, емоційного благополуччя, комунікативних навичок, логіки, вміння дошукуватись істини.

^ Методична робота дошкільного закладу будується на основі:

• Державних директивних документів про освіту, зокрема тих, що регламентують і визначають основні напрямки та зміст навчально-виховної роботи з дітьми (Закон України «Про дошкільну освіту», «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні», «Національна доктрина розвитку освіти» тощо).

• Науково-педагогічних досліджень, у тому числі й таких, що стосуються проблем методичної роботи з педагогами.

• Інформації про перспективний педагогічний досвід, технології навчання і виховання.

• Навчальних планів, програм, посібників, методичних рекомендацій, новинок психолого-педагогічної літератури.

• Інструктивно-методичних матеріалів з проблем організації методичної роботи, удосконалення навчально-виховного процесу, напрямків діяльності педагогів.

^ Основними компонентами змісту методичної роботи в дошкільному закладі є:

- отримання знань педагогами;

- вміння їх реалізувати на практиці;

- наявність результативності в педагогічній роботі;

- створення умов для безперервного вдосконалення фахової майстерності та навчально-виховного процесу з дітьми.

Методичне навчання педагогів в дошкільному закладі тісно пов'язане з іншими формами підвищення кваліфікації педпрацівників, діяльністю районних методичних об'єднань, семінарів, роботою творчих груп та самоосвітою.

Особливе місце у методичній роботі займає питання теорії і методики дошкільного виховання. З метою розширення знань педагогів у дошкільному навчальному закладі слід здійснювати:

- діагностику фахової майстерності й професійного рівня педагогів з корекцією адміністрації;

- методичну допомогу вихователям з усіх питань навчально-виховної роботи з дітьми та батьками, враховуючи їхні запити;

- річне планування дошкільного закладу;

- контроль за роботою педагогів;

- вивчення, узагальнення, впровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду.

^ Зміст методичної роботи варто реалізовувати через різні форми (колективні, групові, індивідуальні).

Колективні:

- педагогічні ради;

- виставки та конкурси;

- консультації;

- анкетування;

- колективні перегляди;

- засідання круглого столу;

- ділові ігри;

- інші форми роботи (дискусійні клуби, шоу-розваги, методичні брейн-ринги, години колективного мислення, дружні зустрічі з педагогами інших дитячих садків тощо).

Групові:методичні об'єднання; школа молодого вихователя; творчі групи; консультації; семінари-практикуми.

Індивідуальні:самоосвіта; докурсові та післякурсові завдання; наставництво; консультації; анкетування; тижні педагогічної майстерності (звіти за обраними темами для самоопрацювання).

Підготовка та впровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» має будуватися за такими напрямами:

  • означення потреб у змінах та оновленні педагогічного процесу, учасниками якого є і діти, і педагоги, і батьки;

  • інформованість педагогів про нововведення;

  • формування психологічної грамотності педагога, його професійної зрілості, педагогічної культури і майстерності;

  • оцінка ступеня готовності педагога до роботи за Базовою програмою;

  • обізнаність педагога щодо модернізації дошкільної освіти;

  • вияв особистої зацікавленості;

  • усвідомлення педагогами необхідності змін.

Задля об’єктивності та повної картини радимо зібрати цю інформацію на всіх рівнях методичної служби. Об’єктивна оцінка ситуації уможливить виявлення проблем та їх істинних причин. Це допоможе вибудовувати плани щодо різних форм методичної роботи, їх змістового наповнення та диференційованого підходу. Доцільно переглянути попередній досвід, вдатися до визначення його актуальності з позиції сьогодення (зіставлення результату досвіду зі стратегічними напрямами Державних стандартів дошкільної освіти – Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні). Цілісність, розуміння, а в кінцевому результаті й прийняття нових підходів можливе лише за наявності та умови глибокого опрацювання комплекту документів у такій послідовності:

  1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (1998 р.).

  2. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні (2003 р.).

  3. Тематичний підбір публікацій у часописі «Дошкільне виховання» (від 1998 р. і до сьогоднішнього дня). Доцільно їх систематизувати за напрямами (методиками), сферами.

  4. Матеріали Всеукраїнських конференцій, семінарів, нарад з даного питання.

  5. «Програма розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» та методичні рекомендації до неї (2004).

Зазначимо, що Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» не порційна, не фрагментарна, а спрямована на комплексний педагогічний процес формування у дитини дошкільного віку цілісної картини світу, що унеможливлює її поєднання з іншими програмами як такими, що мають інші філософські, концептуальні основи. Тому й завданням методичної служби є побудова роботи з таким змістовим наповненням, щоб уникнути:

    • спотворення концептуальних підходів Базової програми;

    • перекручування її стрижневих ліній;

    • змішування змісту різних програм, які на сьогоднішній день є чинними в державі.

Отже, така скрупульозна планомірна поступова робота дасть змогу захистити дітей від некомпетентного педагогічного впливу в умовах модернізації дошкільної освіти.

У сучасних умовах розвитку освіти в Україні виняткового значення набуває система методичної роботи, головною метою якої є не лише надання реальної, дійової допомоги педагогічним кадрам, але й активізація творчого потенціалу кожного педагога. Вона є важливим фактором підвищення професійного рівня як одного з основних шляхів реформування освіти, визначеного Національною доктриною розвитку освіти, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні». Сьогодні ми вивчаємо й активно впроваджуємо Базову програму розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», що є для кожного дошкільного навчального закладу і кожного педагога державним документом, і це пов'язано з необхідністю перебудови управління методичної та педагогічної діяльності.

^ Перед методичними службами постають питання:

  1. Децентралізації методичних служб, наближення їх до безпосереднього місця роботи педагогічних працівників.

  2. Цілеспрямованого управління підлеглими методичними службами.

  3. Здійснення кваліметричного підходу до діяльності вихователів, керівних кадрів.

  4. Організації соціально-культурного простору для самоактуалізації педагога.

  5. Створення моделей системи контрольно-коригуючих дій щодо управління дошкільною ланкою в умовах школи та методичної взаємодії педагогів різних ланок освіти.

  6. Оновлення технології вивчення і аналізу педагогічної діяльності, які спрямовані на впровадження педагогіки співробітництва, діалогізацію, індивідуалізацію процесу, зосередження уваги на саморозвитку і самореалізації дитини.

  7. Диференціювання навчання у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників щодо типу їх соціальних дій: цілераціональний, ціннісно-раціональний, афективний, традиційний та педагогічних здібностей.

  8. Удосконалення контрольно-коригуючої діяльності методистів районних, міських методичних кабінетів, керівних працівників дошкільних навчальних закладів і навчально-виховних комплексів з питань дошкілля.

^ Ці невідкладні завдання можуть бути вирішені шляхом:

  1. Підвищення ефективності методичної роботи, визначення її нової структури у відповідності до запиту педагогічних працівників міст та сільської місцевості.

  2. Розробки сучасної моделі методичної служби.

  3. Запровадження моніторингу якості навчання, освітніх послуг у дошкільних навчальних закладах.

  4. Підвищення фахової майстерності педагогічних працівників, професійного становлення.

  5. Реалізації основних функцій науково-методичної роботи – організаційної, діагностичної, прогностичної, моделюючої, компенсаторної, відновлювальної, коригуючої, координуючої, пропагандистської, контрольно-інформаційної та інтегративної.

  6. Дотримання андрагогічних принципів функціонування післядипломної освіти кадрів дошкільних навчальних закладів (провідна роль у власній освіті належить самому фахівцеві; навчання повинне виходити з індивідуальних особливостей того, хто навчається, відповідати його освітнім потребам та стимулювати зростання цих потреб; у процесі навчання слід використовувати внутрішні сили особистості, спиратися на природне прагнення людини до саморозвитку, активізувати суб'єктну сферу фахівця; навчальний процес відбувається у спільній діяльності тих, хто навчає, з тими, хто навчається)

  7. Проведення спецкурсу для завідувачів, вихователів-методистів і вихователів дошкільних навчальних закладів за темою „Планування та організація життєдіяльності дітей дошкільного віку відповідно до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі”.

  8. Сприяння забезпеченню ДНЗ Базовою програмою та методичними аспектами її реалізації.

Отже, ефективність методичної роботи як важливої складової системи післядипломної освіти педагогічних працівників значною мірою визначається рівнем інформаційно-методичного забезпечення освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.





залишити коментар
Сторінка3/19
Дата конвертації23.01.2012
Розмір5,22 Mb.
ТипДиплом, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19
плохо
  2
не очень плохо
  2
средне
  1
хорошо
  2
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх