Е. С. Вільчковський, О.І. Курок icon

Е. С. Вільчковський, О.І. Курок


2 чел. помогло.
страницы: 1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
повернутися в початок

Для дошкільників кожної вікової групи, які відвідують дитячий садок, програмою виховання передбачені заняття, загартовуючі процедури, прогулянки та інші режимні моменти. Батькам треба обов'язково ознайомитися з нею, щоб дотримуватися рекомендованого режиму, коли їхня дитина залишається у вихідні дні вдома. Якщо дитина виховується під наглядом батьків або бабусі, забезпечення режиму покладається на них.

Ефективність режиму для дитини значною мірою залежить від домашнього побуту, від тієї атмосфери, що панує в сім'ї, особливо від взаємин дорослих і дітей. З цього приводу А.С. Макаренко писав, що «сталість режиму, його точність і обов'язковість у великій небезпеці, якщо батьки самі ставляться до цього нещиро, живуть безладно, не дотримуються ніякого режиму, а від дітей вимагають його виховання»1.

Після вступу дитини до школи у режим дня вводяться нові для дитини види діяльності: навчальні заняття в школі, виконання завдань вдома, відвідування спортивних секцій, гуртків та ін.

Харчування. У харчуванні найважливіше забезпечити організм дитини різними продуктами: білками, жирами, вуглеводами, вітамінами та мінеральними солями. В їжі вони мають бути в певному співвідношенні та кількості. Крім того, необхідно дбати про раціональне харчування, тобто про правильний хімічний склад, калорійність, різноманітність продуктів, що споживаються, про режим (своєчасність харчування).

___________________________________________________________________________________________

1 Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей. - К.: Рад. школа, 1948. - С.35.

Кількість продуктів на день залежить від віку дитини, фізичного її стану та витрати енергії. Поживність визначається в калоріях. Наприклад, один грам білка та вуглеводів після засвоєння їх організмом дають по 4,1 калорії, грам жиру – 9,3 калорії. Отже, однакова кількість продуктів має різну кількість енергії.

Одна з основних вимог щодо раціонального харчування по­лягає в тому, щоб калорійність їжі, яку дитина споживає щодня, не була меншою порівняно з добовою витратою енергії організ­мом (теж вимірюється в калоріях). Науковими дослідженнями доведено, що добові витрати енергії у дітей 1-3 років складають близько 1550 Ккал, 3-5 років – 1800-1900 Ккал, від 5 до 6 років – до 2000 Ккал.

Якщо дитина не отримує потрібної кількості їжі, вона виснажується, у неї розвивається недокрів'я. Систематична недостача потрібних для організму хімічних речовин викликає певні хворобливі процеси. Так, коли в страві не вистачає вітамінів, то настає занепад сил, погіршується апетит, пригнічується настрій, знижується опір організму до інфекційних хвороб.

Весною в овочах та фруктах кількість вітамінів зменшується, ніж влітку та восени. Враховуючи це, весною дітям потрібно давати вітамінні препарати.

Водночас слід пам'ятати, що й надмірне переїдання переобтяжує не тільки шлунково-кишковий тракт, а й серце, легені, нирки, печінку, призводить до ожиріння. Перегодовування завдає часом непоправної шкоди: порушуються обмінні процеси в організмі, дитина стає повною, уникає виконання фізичних вправ та рухливих ігор зі своїми однолітками. Нарешті, все це негативно позначається на її здоров'ї.

У кожній сім'ї для дитини виділяють окремий посуд: невеличкі тарілки, чашки, виделки, ножі (для старших дошкільнят), столові та чайні ложки.

Дитина має їсти в спокійній обстановці. Не повинно бути гнучких розмов та гучних зауважень дорослих, бо це відволікає від їжі, негативно впливає на засвоєння страв. Треба добре пережовувати і брати потроху, чергуючи твердішу їжу з рідкою, м'ясо з гарніром і соусом, бутерброд запивати молоком або чаєм. Не треба примушувати, якщо дитина не хоче з'їдати всю їжу, бо це може викликати відразу до неї.

Змалку привчають їсти акуратно, тримаючи хліб у лівій руці, ложку або виделку – в правій, користуючись серветкою, бережно ставитися до хліба. Старших дошкільнят вчать тримати ніж, щоб порізати, наприклад, м'ясо, огірок та ін. Маленьким діткам, які ще не вміють самостійно їсти, допомагає хто-небудь з дорослих.

Для того, щоб викликати в дитини апетит, звертають її увагу на зовнішній вигляд, смак або запах тієї чи іншої страви. Добре впливають на перетравлення їжі і викликають апетит квашена капуста, солоні огірки, помідори, а також оселедець. Час від час їх рекомендують давати дітям. Ягоди, фрукти, соки, цукерки та інші солодощі їм дають наприкінці їжі.

Найкращими засобами, що можуть викликати апетит, є правильний режим харчування з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, різноманітна, повноцінна, смачно приготована їжа й спокійне поводження дорослих під час годування дітей.

Сон. Найкращим відпочинком, який охороняє нервову систему від виснаження, є сон. У цей час кліпи кори головного мозку можуть відпочивати й поновлювати свою працездатність.

Дітям необхідний міцний, здоровий сон оптимальної тривалості в нормальних гігієнічних умовах. Якщо дитина спить мало, порушує режим, знижується її увага, вона стає млявою або, навпаки, занадто збудженою і вередливою. Недостатність сну впливає на апетит дитини, її загальне самопочуття. Діти повинні лягати спати об одній і тій самій годині. Тоді в них виробляється звичка спокійно і швидко засинати. Дуже важливо, щоб у кімнаті було тихо, чисто й добре провітрено (під час денного сну кватирки відчиняють). Ліжка повинні забезпечувати правильне положення тіла. У сім'ях, де є діти різного віку, молодші мають засипати раніше, а вставати пізніше від старших.

Багато значить зручна постіль. Матрац або підстілка повинні відповідати розміру ліжка. Розміри подушки 65x45 см. Дитина кладе на неї тільки голову. Постільну білизну змінюють не рідше одного разу на тиждень. Перед нічним сном не слід багато годувати й поїти дитину (особливо давати міцний чай або каву), а також розповідати страшні казки, дозволяти гратися в ігри, що збуджують, та дивитися телевізійні передачі для дорослих.

При дотриманні певного режиму покласти дитину спати не становить особливих труднощів. Коли немає звички лягати в один і той самий час, вона, як правило, вередує, відмовляється лягати в ліжко, довго не засинає. Рекомендується лагідно вмови­ти її, полежати в ліжку з заплющеними очима, звернути увагу на чисту постіль, теплу ковдру та ін. Треба стежити й за тим, щоб засинаючи, діти не смоктали пальців, не торкалися статевих органів, руки мають бути обов'язково зверху ковдри.

На загальний фізичний розвиток та здоров'я дуже впливає мікроклімат приміщення. Поганий хімічний склад повітря, висока або низька температура та вологість його можуть викликати порушення нормальної життєдіяльності організму. Якщо температура висока, утруднюється віддавання тепла організмом і дитина перегрівається. При низькій температурі вона, навпаки, переохолоджується. В обох випадках це негативно виливає на самопочуття, працездатність та діяльність дітей.

^ Формування культурно-гігієнічних навичок є важливим завданням фізичного виховання дошкільників. Батькам треба навчати дитину тримати чистими своє тіло, одяг, приміщення та речі, якими вона користується в повсякденному житті. Старші дошкільники повинні вміти вмиватися, чистити зуби, одягатися, акуратно їсти, підтримувати порядок у кімнаті.

У кожній сім'ї багато уваги слід приділяти догляду за чистотою тіла. Необхідно не рідше одного разу на тиждень дитину мити теплою водою з милом. Температура води +35 °С, для обливання душем +30. ..+32 °С. У дитини має бути мочалка та рушник. Після миття спочатку витирають голову, а потім усе тіло. Старших дітей (5-6 років) привчають самостійно витирати голову, руки й ноги.

Перед сном обов'язково миють ноги теплою водою з милом, а влітку - й перед денним сном. Маленьким дітям роблять це дорослі, старших привчають мити самостійно. Щотижня стрижуть нігті на руках та ногах і один раз на місяць – волосся на голові.

Дуже важливо, починаючи з молодшого дошкільного віку, привчати дітей правильно вмиватися. Із загальної кількості інфекційних хвороб на кишкові припадає понад 20%. Збудників можна занести в організм брудними руками. Тому кожна дитина має обов'язково мити їх після відвідування туалету, після гри із свійськими тваринами, повернення додому з вулиці й перед їжею. Треба показати й пояснити, як закочувати рукава, намочити й намилювати долоні, мити лице, шию, вуха та ін. Необхідно також привчати насухо витиратися рушником.

Дітям важливо добре пережовувати їжу. Основну роль в цьому відіграють зуби. Можна й треба запобігати їхньому захворюванню та передчасному руйнуванню. Для цього дітей привчають після їди полоскати рот теплою водою, а з 3-4 років чистити зуби (із зовнішнього та внутрішнього боку) вранці перед сніданком і ввечері перед сном, найкраще це робити зубним порошком. Не менше двох разів на рік дитину має оглядати зубний лікар.

Необхідно добиватися того, щоб діти дотримувалися гігієнічних норм і правил, виконували всі вимоги невимушено, з почуттям задоволення від самого процесу (вмивання, їжі) або від його результатів (дитина самостійно вдягнулася, прибрала на місце іграшки тощо). Щоб ці навички та звички не засвоювалися механічно, дітям у доступній формі роз'яснюють їхнє значення для зміцнення здоров'я.

У кожній сім'ї дитина повинна мати своє постійне місце для зберігання предметів особистої гігієни (поличку для мила, зубної щітки, склянки для полоскання рота, рушник). Свій куточок («робоче місце») слід завжди тримати в чистоті й порядку. Після ліплення, малювання або вирізування з паперу обов'язково навести порядок на своєму місці.

Виховання навичок особистої гігієни тільки тоді буде успішне, коли дорослі, що оточують дитину, передусім самі повсякденно й точно дотримуються правил гігієнічної поведінки.

Загартування організму дитини

Загартування є основним засобом підвищення опірності організму дитини до коливань температури зовнішнього середовища, отже, до респіраторних захворювань.

У деяких дітей, особливо взимку та під час несприятливої погоди, часто повторюються ангіни, бронхіти, нежить та інші простудні захворювання, особливо тоді, коли батьки надто кутають свою дитину, вмивають її тільки теплою водою, мало бувають з нею на свіжому повітрі. Немає кращого засобу для зміцнення здоров'я та запобігання захворюванням, ніж загартування. Його починають з першого місяця життя малюка.

Ефективність загартування для зміцнення здоров'я, покращання емоційного стану та фізичного розвитку, профілактики багатьох хвороб у дітей переконливо доведена практикою виховної роботи у сім'ях Нікітіних, Денисових та ін.

Батьки повинні знати принципи загартування: поступовості в проведенні загартовуючих процедур (поступове зниження температури повітря чи води, збільшення часу на повітряні та сонячні ванни та ін.); систематичності застосування загартування у всі періоди року (припинення загартовуючих процедур на 5-6 днів приводить до зникнення ефекту адаптації до холоду); урахування індивідуальних особливостей дитини та її ставлення до процедур (стан здоров'я, загальний фізичний розвиток і особливості нервової системи дитини).

Відомий педіатр академік Г.М. Сперанський писав: «Загартування корисно всім дітям. Проте способи й методи загартування повинні бути для різних дітей різні. Одну дитину відразу ж привчають до порівняно низьких температур, для іншої перехід від теплого до прохолодного має бути поступовим, майже непомітним. В одної загартування стає єдиним засобом зміцнення здоров'я, в інших воно поєднується з лікуванням. Але в усіх без винятку – з правильним режимом дня, зміцненням нервової системи, від якої в значній мірі залежить те, як організм дитини реагує на зміну зовнішнього середовища».2

Добрий апетит, глибокий сон, життєрадісний настрій дитини, а також поліпшення її здоров'я та фізичного розвитку є головним показником позитивного впливу загартовуючих процедур. Система загартування базується на раціональному використанні природних факторів: повітря, сонця та води.

^ Повітряні ванни для немовлят проводяться при кожному сповиванні (по 15-20 с при температурі повітря не нижче +22 °С). Дітей з двох-трьох місяців при сповиванні можна залишати роздягнутими на декілька хвилин. При цьому дитину слід перевертати, щоб повітря впливало на всю поверхню тіла.

Краще всього поєднувати повітряну ванну з масажем та гімнастикою, з грою в ліжку.

Для 2-річних дітей повітряні ванни поступово збільшуються до 45-60 хвилин. Дошкільнята, починаючи з 3-річного віку, можуть бути на повітрі влітку більшу частину часу дня в одних трусиках. Більшість дітей люблять ходити босоніж. Цьому не слід перешкоджати. Влітку в теплі дні дитині корисно побігати по траві або піску. Потім дозволяють ходити босоніж по підлозі кімнати. Спочатку до 5-6 хвилин, а потім поступово (щотижня на 1-2 хв) час збільшується до 25-30 хвилин.

Сонячні ванни дозволяється проводити з малюками, почина­ючи з 6 місяців після обов'язкової консультації з лікарем. Ультрафіолетові проміння мають бактерицидний та антирахітичний вплив. Під їх дією хвороботворні мікроби швидко гинуть, знезаражується й повітря в приміщенні. Існує навіть народне прислів'я: «Куди рідко заглядає сонце, туди часто заходить лікар».

______________________________________________________________________________________________-

2 Сперанский Г.Н. Как уберечь ребенка от простудьі. - Здоровье. - 1960. -№ 8. - С. 5.

Однак зловживання сонцем може призвести до перегрівання дитячого організму, дитина стає вередливою та уразливою, у неї виникає безсоння та втрачається апетит. Слід також пам'ятати і про можливий шкідливий вплив сонячної радіації.

^ Сонячні ванни для дітей до одного року тривають не більше 2-3 хвилин на кожний бік тіла. Загальна тривалість ванни для дітей від одного до трьох років збільшується з 2-3 хвилин до 20 хвилин. Для дітей більш старшого віку тривалість сонячної ванни поступово збільшується до 40-50 хвилин.

На Україні влітку у південній частині республіки кращим для загартування сонцем є час з 8 до 11 та з 16 до 18 годин, а в південній - з 8 до 10 та з 17 до 19 годин.

Приймаючи сонячні ванни, дозволяється не раніше як через годину після сніданку. Голова дитини в цей час повинна бути захищена від сонця панамкою.

^ Водні процедури. Найбільш сильним засобом загартування для дітей є вода. Для дітей першого року життя загартовуючими процедурами є підмивання, вмивання та вологе обтирання. Початкова температура води для цих процедур для малюків 28 °С, тобто вона наближається до температури шкіри на внутрішніх частинах тіла. Через кожні 2-3 дні, а індивідуально через 5-6 днів температура води зменшується на 1-2 °С.

Обтирання застосовується у малюків, починаючи з 5-6 місяців. Починають обтирання водою +35...+36 °С. Кожні 3-4 дні температура води знижується на 1°. Для дітей 3-4 років її доводять до +22...+20 °С, для 5-6-річних до +18...+17 °С. Кожну частину тіла після обтирання відразу ж витирають насухо (до невеликого почервоніння). Таким чином, поєднується дія води та легкого масажу.

Корисним для дітей від 1,5 до 6 років є ванни для ніг: обли­вання та миття ніг прохолодною водою. Основною вимогою для проведення цих процедур є те, щоб ноги до цього були теплими. Тому краще виконувати цю процедуру вранці після сну або вдень після прогулянки. Наукові дослідження свідчать, що вплив обливання більш помітно відображається на тонусі судинної си­стеми, частоті пульсу за умови, якщо температура шкіри стоп вища температури води на декілька градусів.

Початкова температура води для обливання ніг для дітей до З років +30 °С, з поступовим зниженням її до 18 °С або використанням контрастних температур (початкова +36 і +25 °С, кінцева +18 °С). У дошкільників 3-6 років температура води поступово знижується на 1° через 4-5 днів, починають з +28...+26 °С і доводять її до +16...+14 °С.

Після цієї процедури ноги дитини ретельно витирають, а потім розтирають рушником до незначного почервоніння.

Обливання тіла під душем справляє на організм дитини більш міцну дію. Починають цю процедуру з дітьми одного-півтора року. Початкова температура води +35...+36 °С, через кожні 3-4 дні її знижують до +26...+24 °С. У дітей двох-трьох років початкова температура води складає +34...+35 °С, а кінцева +22...+20 °С. У дітей дошкільного віку обливання під душем починають з температури води +32...+30 °С, а кінцева температура +20...+18 °С. Тривалість обливання під душем - 40-50 с.

Купання дітей в природній водоймі (ріка, озеро, море) можна починати з двох років при температурі повітря +25...+26 °С та температурі води не нижче +23 °С. Тривалість купання від 1-2 хв з поступовим збільшенням до 5 хв. для дітей 3-4 років та 10-15 хв для дітей 5-6 років. У літню спеку дошкільники можуть купатися двічі на день (вранці через 1,5 години після їжі та ввечері о 17-18 годині).

Щоб привчити дитину до щоденних загартовуючих процедур, батькам треба проявити деяку наполегливість, не вживаючи, однак, примусових заходів. Перш ніж розпочати загартування, варто пояснити дитині, що слід робити і для чого їй це потрібно. Можна розповісти їй про життя людей на півночі (полярників), про міцне здоров'я моряків та воїнів. Це викликає бажання наслідувати їх. Поняття про загартування завжди повинно узгоджуватися з хоробрістю та стійкістю людей. Оздоровче значення його тісно пов'язане з вихованням дошкільнят.

^ Форми фізичного виховання дітей в сім'ї

Проблема запровадження фізичної культури в повсякденний побут людини може бути реалізована лише за умови прилучення дитини до її засобів, починаючи з раннього дитинства. Звичка та потреба до щоденних занять фізичними вправами формуються у дитячі роки і зберігаються протягом усього наступного життя людини.

Починаючи з 3-4-х тижневого віку, у домашніх умовах з дитиною застосовують загальний масаж. Проведенню масажу мати навчається у дитячій поліклініці. Він проводиться щоденно у добре провітреній кімнаті (температура повітря +20...+22 °С). Після масажу дитину укладають для відпочинку у ліжко на 20-30 хвилин. Методику проведення масажу докладно розглянуто у главі V.

З метою активізації рухової діяльності малюків від одного до двох років їм дають різноманітні іграшки та посібники (м'ячі, каталки, драбинку та ін.). Дітям цього віку корисно виконувати лазіння по драбинці-стрем'янці; ходити по дошці, яку покладено на підлогу; прокочувати по підлозі та ловити м'яч, переступати через кубики та ін.

Починаючи з 3-4 років, дитині пропонують вправи з метання м'яча в ціль та на дальність, лазінні по драбинці, стрибках в довжину з місця та підстрибування. Все більше значення для дошкільників мають рухливі ігри.

Вибираючи місце для прогулянок, треба враховувати рельєф місцевості, щоб дитина мала можливість (під наглядом дорослих) пострибати з пеньків, поуправлятися у ходьбі по колоді, влучати шишками в ціль, підлізати під низькі гілки кущів та дерев.

Навіть взимку, незважаючи на деяку обмеженість рухів, можна вдосконалювати під час прогулянок значну кількість рухових навичок. Діти з великим задоволенням ходять по стежках, глибокому снігу, по снігових кучугурах, стрибають через невеликі купки снігу, кидають сніжки в ціль та на дальність.

У деяких сім'ях батьки виготовляють портативне спортивне обладнання (кільця, канат, трапецію, перекладину та ін.), яке має назву «домашній стадіон або спортивний куточок». Цей цікавий досвід, зокрема у родині Нікітіних, Скрипальових та ін., отримує все більше поширення. Креслення дитячого фізкуль­турного обладнання та опис фізичних вправ, які дитина виконує на ньому, описано у книгах: Скрипалев В.С. Наш семейный стадион (М., 1986) та Гужаловский Ю.В. Спортуголок в квартире (Минск, 1984).

На обладнання спортивного куточка впливає площа квартири, її планування та кількість меблів. Такий куточок може займати 2 м2 і розташовується в кутку кімнати, що дає можливість підходити до нього з обох сторін. Вертикальні стійки можна закріплювати до стелі та підлоги – це є основою комплексу, до якої закріплюються канат, драбинка, гумова ліана, кільця, трапеція. Вправи на цих приладах спочатку виконуються дитиною під керівництвом дорослого, а після їх засвоєння дошкільнята займаються самостійно.

Приклад батьків – кращий метод переконання дітей у користі фізичної культури. Якщо дорослі (батько, мати, старші брати та сестри, дідусь) виконують ранкову гімнастику, показуючи дитині, як правильно робити загальнорозвиваючі вправи, здійснюючи при цьому загартовуючі процедури, то це краще будь-яких балачок про значення її для зміцнення здоров'я. Дитина переконується в її користі, тому що бачить, що гімнастикою займаються рідні їй люди, яких вона любить.

Фізичні лінощі дорослих, просиджування годинами біля телевізора, звичка до побутового комфорту, міського транспорту, боязкість простуд – все це, як вірус, передається дітям. А потім батьки запитують, чому син або донька такі мляві, бліді, непристосовані до фізичних вправ та навантажень, чому в них часто болить голова, погана постава та ін. Аналіз причин, які призвели до такого стану, свідчить, що діти не завжди бачать у своїх батьках зразок, гідний для наслідування культури фізичної. Серйозний підхід до організації фізичного виховання дитини в сім'ї дозволяє сформувати у неї звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами. Відсутність цієї потреби у людини слід розглядати як значний недолік у її вихованні.

Фізичні вправи в сім'ї з дітьми 2-6 років проводяться у певній системі. Вранці, після підйому, дитина виконує ранкову гімнастику. Вона складається з 4-8 загальнорозвиваючих вправ, які повторюються 6-12 разів (стрибки 12-24 рази) залежно від віку дітей.

У теплий період року (весною та влітку) ранкову гімнастику корисно проводити на свіжому повітрі (спортивний майданчик біля будинку або на дворі). Це дає можливість загартовувати організм дитини свіжим повітрям та урізноманітнювати комплекс загальнорозвиваючих вправ бігом та іграми. Під час несприятливої та холодної погоди (восени та взимку) гімнастику проводять у добре провітреній кімнаті. Бажано, щоб температура повітря не перевищувала +17...+16 °С (у дітей 2-4 років) та +5...+14 °С (у дітей 5-6 років). З метою підвищення оздоровчого ефекту гімнастики її поєднують з повітряною ванною. Тому діти виконують вправи в трусиках та босоніж.

Для тих дітей, які відвідують дитячий садок, ранкова гімнастика обов'язкова у вихідні дні. Також необхідно з метою покращання загального фізичного розвитку та попередження порушень постави виконувати цей комплекс відразу ж після денного сну.

Під час прогулянок на свіжому повітрі у першу та другу половини дня дитину вправляють у виконанні основних рухів: ходьба по колоді, яку покладено на землю, або лаві; стрибки в довжину з місця, зістрибування з пеньків; метання м'ячів (шишок, каштанів) у ціль (дерево) та на дальність; біг зі зміною швидкості та ін.

Однією з форм активного відпочинку дітей та зміцнення їх здоров'я є участь разом з батьками у пішохідних та лижних прогулянках. Такі походи виховують у дітей почуття відповідальності та взаємодопомоги, виробляють витримку, наполегливість, витривалість. Вони також дають можливість ознайомити дітей з красою рідної природи.

З дітьми 3-4 років прогулянки плануються з таким розрахунком, щоб перехід в один кінець складав 20-30 хв, для дітей 5-6 років – 35-45 хв. При регулярній участі старших дошкільнят у пішохідних переходах вони можуть долати шлях до 7-8 км.

Прогулянки на лижах доступні дітям з 5 років, якщо вони оволоділи перемінним двокроковим ходом. Добре треновані діти під час походу на лижах з батьками можуть долати відстань до 6-8 км.

Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку – катання на санчатах, ковзанах, лижах. Влітку плавання, катання на велосипеді, гра у бадмінтон та ін. Стимулюючи рухову діяльність дошкільнят та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей.

При відповідному навчанні діти швидко оволодівають основами техніки вищеназваних рухів. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, допомогти їм у перспективі вибрати спортивну спеціалізацію (записати дитину в спортивну секцію). За образним висловом А.С. Макаренка, батьки повинні «обладнати для дітей спортивний шлях».

Батькам необхідно пам'ятати, що діти, які систематично займаються фізкультурою, стають не тільки більш здоровими, міцними та загартованими, а й самостійними, рішучими, сміливими, більш наполегливими для досягнення поставленої мети, вони легше входять у дитячий колектив і швидше засвоюють трудові навички.

У налагодженні тісних контактів між дошкільною установок та сім'єю у пропаганді засобів та методів фізичного вихованню дітей серед батьків провідна роль належить педагогічному колективу та медичним працівникам дитячого садка.

Дитячий садок повинен забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім'ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Дошкільні та медичні працівники проводять роз'яснювальну роботу з батьками з таких питань: організація правильного режиму дня дитини; формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних вимог у сім'ї, форми фізичної культури з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.).

Форми спільної роботи дошкільних установ з батьками різноманітні, вони залежать від конкретних умов роботи дитячого садка та завдань, які поставлено перед педагогічним колективом на даному етапі. Батьківські збори, конференції, лекції, групові консультації та ін. дають можливість пропагувати знання з питань організації та змісту фізичного виховання дітей в сім'ї. Для встановлення тісних контактів з батьками дітей, які потребують особливої уваги у зв'язку зі станом здоров'я, фізичним розвитком та хронічними захворюваннями, застосовують індивідуальні консультації.

Активна участь батьків в обладнанні фізкультурного залу та майданчика дитячого садка, підготовка та участь у проведенні фізкультурних свят значно підвищує їхній інтерес до питань фізич­ного виховання своїх дітей.

Проводячи «педагогізацію» батьків з питань фізичного виховання, слід звернути увагу на те, що в залученні дітей до систематичних занять фізичними вправами, до регулярного виконання загартовуючих процедур головну роль відіграє особистий приклад старших (батьків, братів та сестер) у сім'ї. Отже, фізичний розвиток дитини, її здоров'я залежать у першу чергу від батьків, їхнього способу життя.

Контрольні питання

  1. Визначте роль сім'ї у процесі фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку.

  2. Яке значення у збереженні фізичного та психічного здоров'я дити­ни має режим дня?

  3. Які принципи загартування та форми загартовуючих процедур використовують для дітей дошкільного віку?

  4. Назвіть основні функції батьків у процесі організації фізичного виховання дітей та шляхи їх реалізації.

  5. Охарактеризуйте основні форми спільної роботи дитячого садка з батьками з фізичного виховання дітей у сім'ї.




Розділ ІІІ.


^ РОБОТА МЕТОДИСТА ТА ІНСПЕКТОРА.

ЗМІСТ КУРСУ «МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ» У ПЕДАГОГІЧНОМУ УЧИлищі

Глава І. Методичний контроль та керівництво в фізичному вихованні дошкільників

^ 1. Завдання та зміст роботи методиста

Районний (міський) методичний кабінет є центром методичної роботи в даному регіоні. Підпорядкований він відповідному відділу (управлінню) народної освіти і є його методичною базою. Відповідно до « Типового положення про методичний кабінет районного (міського) відділу (управління) народної освіти» основним завданням кабінету є організація методичної роботи на допомогу дошкільним працівникам, підвищення їх кваліфікації; вивчення, узагальнення та розповсюдження передового педагогічного досвіду. Відповідно до цього завданнями визначаються зміст та основні форми роботи методичного кабінету.

Методист, який відповідає за фізичне виховання дошкільників у даному регіоні, перш за все створює необхідні умови для самостійного підвищення кваліфікації вихователів та керівників дошкільних закладів у методичному кабінеті. Він слідкує за новими публікаціями (методичні посібники, наукові збірники, журнальні статті та ін.). У кабінеті повинен зберігатися матеріал, який відображає передовий досвід роботи з окремих напрямків фізичного виховання дітей в дошкільних закладах та сім'ї, загартування дітей, конспекти занять з фізичної культури, оригінальні комплекси ранкової гімнастики, стандарти фізичного розвитку та таблиці середніх показників виконання основних рухів дітьми дошкільного віку для даного регіону; плани фізкультурних свят, днів здоров'я, пішохідних переходів за межі дитячого садка та ін.

У кабінеті зберігаються доповіді дошкільних працівників району (міста) з питань фізичного виховання дітей на науково-практичних конференціях, семінарах та педагогічних читаннях. Цей матеріал бажано розміщувати на стендах або полицях, зручних для огляду відвідувачами кабінету.

Доцільно зробити в кабінеті виставку фізкультурного інвентарю, креслення (із зазначенням розмірів) та фотографії обладнання фізкультурного залу та майданчика, варіанти оригінального нестандартного обладнання, яке виготовляють окремі дитячі садки, інвентар та розміри майданчиків для спортивних ігор (футбол, хокей, баскетбол, бадмінтон, настільний теніс). Щодо кожного з експонатів методист дає вичерпну консультацію працівникам з питань, які їх цікавлять.

Якість виховного процесу в дошкільних закладах значною мірою залежить від підготовленості вихователів, їх кваліфікації, науково-методичного та культурного рівня. Тому питання підвищення педагогічної майстерності дошкільних працівників у реалізації завдань фізичного виховання займає одне з провідних місць в діяльності методиста.

Багаторічною практикою на Україні апробовані різноманітні форми роботи методиста районного (міського) кабінету з дошкільними працівниками: методичні об'єднання, індивідуальні та групові консультації, семінари, конференції, курси та ін.

^ Методичні об'єднання є ефективною формою підвищення кваліфікації без відриву від роботи, а також вивчення та поширення передового педагогічного досвіду з різних питань фізичного виховання дошкільників. Вони забезпечують підвищення теоретичного рівня знань дошкільних працівників, сприяють удосконаленню педагогічної майстерності, озброюють їх практичними вміннями та навичками у проведенні різних організаційних форм з фізичного виховання дітей різних вікових груп.

Методичні об'єднання діють протягом навчального року, їх засідання проводяться один раз у 2-3 місяці. Вони об'єднують категорії педагогічних працівників: вихователів, музичних керівників, завідувачів та методистів дошкільних закладів. Керівництво методичним об'єднанням доручається найбільш досвідченому педагогу.

Тематика методичних об'єднань планується на навчальний рік з урахуванням тих проблемних завдань, які поставлені в річних планах методичних об'єднань та дошкільних закладів. Враховується також стан з фізичного виховання у дитячих садках даного регіону. Якщо для багатьох дитячих садків характерні недоліки у вирішенні якого-небудь питання (наприклад, система загартовуючих процедур, низька моторна щільність занять з фізичної культури та ін.), що проблему слід обов'язково розглянути.

На методичних об'єднаннях вивчаються методичні рекомендації, нормативні та інструктивні документи органів народної освіти. Педагогів ознайомлюють з новою методичною літературою, навчально-методичними посібниками з питань фізичного виховання дітей та дають рекомендації щодо їх використання в роботі з дошкільниками.

При визначенні тематики на навчальний рік обов'язково враховується, для якої категорії дошкільних працівників проводиться дане методичне об'єднання. Форми проведення їх бувають різними: доповіді, огляд різноманітних форм фізичного виховання в дошкільному закладі, практичні заняття з вихователями.

Доповіді можуть бути методичними, настановчими, оглядовими, узагальнювати наслідки перевірки або узагальнювати досвід роботи з якого-небудь актуального питання з фізичного виховання дітей та ін.

Практика свідчить, що найбільш корисні та ефективні для дошкільних працівників засідання, на яких доповідь з методики фізичного виховання поєднується з ознайомленням з досвідом з цього питання (заняття з фізичної культури, загартовуючі процедури, фізкультурне свято та ін.).

У більшості міст та районів України методичні об'єднання проводяться на базі дошкільних закладів, де на високому методичному рівні вирішуються завдання з фізичного виховання дітей. Це дає можливість більш ефективно та раціонально розповсюджувати передовий педагогічний досвід. Наприклад, вихователі дивляться ранкову гімнастику, проведення рухливих ігор або вправ спортивного характеру та ін. з поступовим обговоренням їх, що дозволяє наочно ознайомитися з запропонованим досвідом і оперативно застосовувати його вихователям в особистій практиці.

Практикується проведення методичних об'єднань у вигляді колективного обговорення сценаріїв фізкультурних свят, планів проведення днів здоров'я, змісту пішохідних переходів та ін.

На методичних об'єднаннях завідуючих та методистів дитячих садків звертають увагу на вміння кваліфіковано та всебічно проаналізувати, об'єктивно оцінити ефективність системи фізичного виховання в дитячому садку у плані виконання оздоровчих, освітніх та виховних завдань, виконання вимог програми; якість проведення вихователем різних організаційних форм фізичної культури, педагогічної освіти батьків з питань фізичного виховання дітей у сім'ї.

Ефективність роботи методичного об'єднання значною мірою залежить від його керівника, який повинен мати такі якості, як вміння організувати колег, авторитет, творчий підхід у роботі. Він працює в тісному контакті з районним (міським) методичним кабінетом.

Семінари є масовою формою удосконалення професійної майстерності, підвищення теоретичного та методичного рівня дошкільних працівників з питань фізичного виховання дітей. На семінарах часто розглядаються теоретичні та практичні питання. Теоретичний курс передбачає читання лекцій науковцями з актуальних питань фізичного виховання. У практичному курсі проводяться заняття, на яких учасники семінару під керівництвом досвідчених вихователів або спеціалістів фізичної культури можуть опрацьовувати основні рухи, вправи спортивного характеру, розглянути нові рухливі та спортивні ігри, передбачені програмою, особливо коли вони нові і тільки вводяться в дошкільні заклади.

Такі семінари також доцільно проводити на базі дитячого садка, який має певні досягнення у фізичному вихованні дошкільників. Зокрема, у проведенні загартовуючих процедур, формуванні правильної постави, застосуванні нестандартного фізкультурного обладнання, проведенні занять з фізичної культури з високою моторною щільністю та ін. На цьому семінарі обов'язково виступають з доповідями педагоги та методичні працівники даного дитячого садка, які розповідають про свої досягнення, а потім учасники семінару безпосередньо знайомляться з досвідом їх роботи, оглядають різні форми фізичного виховання дітей та обговорюють запропоновані для ознайомлення на семінарі питання.

Наприкінці семінару доцільно провести бесіду з його учасниками з метою виявлення засвоєних ними питань, які розглядалися, вислухати пропозиції та зауваження. При відвідуванні дитячих садків методист перевіряє застосування отриманих дошкільними працівниками на семінарі знань, умінь та навичок та як вони впливають на покращання роботи з фізичного виховання дітей.

^ Науково-практичні конференції та педагогічні читання є однією з корисних форм популяризації наукових досліджень з методики фізичного виховання дошкільників, впровадження їх в практику та обміну досвідом роботи між дошкільними праців­никами. Методичний кабінет планує тематику доповідей для цих заходів, допомагає педагогам у підготовці доповідей на конференцію та педагогічні читання.

Індивідуальні консультації проводяться методистом у разі необхідності з кожним дошкільним працівником або батьками, які відвідують кабінет. Він допомагає відвідувачам вирішити ті питання фізичного виховання, які викликають у них певні труднощі. Наприклад, як обладнати фізкультурний майданчик в дитячому садку або фізкультурний куточок в кімнаті, провести пішохідний перехід за межі дитячого садка або тривалу прогулянку з батьками в ліс під час вихідного дня та ін. Дошкільні працівники, які працюють в сільських дошкільних закладах, можуть отримувати такі консультації в письмовому вигляді.

^ Групові консультації плануються один раз на місяць. Про їх проведення заздалегідь повідомляють дошкільних працівників району або міста. Тематика їх часто визначається у зв'язку з відвідуванням методистом або інспектором дошкільних закладів свого регіону. Якщо під час перевірки виявлено однотипні помилки, виникає необхідність провести консультації для дошкільних працівників з метою усунення цих помилок. Оскільки не на всі питання фізичного виховання методист може дати кваліфіковану та науково обґрунтовану відповідь, до проведення консультацій доцільно залучати наукових працівників, викладачів педагогічних інститутів та училищ, медичних працівників.

^ Курси підвищення кваліфікації завідуючих, методистів, вихователів та музичних працівників дитячих садків проводяться не менше одного разу в п'ять років. Вони проводяться під керівництвом обласного (міського) інституту удосконалення вчителів. Однак у великих містах та районах ці курси можуть проводитися на базі методичного кабінету з залученням до лекторського складу викладачів дошкільного факультету педагогічного інституту та училища.

Програма підвищення кваліфікації дошкільних працівників на цих курсах обов'язково передбачає лекції та практичні заняття з теорії та методики фізичного виховання дітей дошкільного віку. Під час курсів слухачі також відвідують дитячі садки, де ознайомлюються з проведенням різноманітних форм фізичного виховання.

Оскільки лекційний курс з фізичного виховання дошкільників обмежений 6-8 годинами, лектору потрібно розкрити найбільш важливі питання, які досліджувалися науковцями за останні роки, розповісти про новинки у методиці, дати науково обґрунтовані поради щодо покращання системи фізичного виховання в дошкільному закладі.

Практичні заняття з фізичного виховання (обсягом 6-8 годин) під час курсової перепідготовки дошкільних працівників присвячуються методиці вивчення найбільш складних для дошкільників фізичних вправ (основні рухи, вправи спортивного характеру, ігри з елементами спорту та ін.). Ці заняття також спрямовані на покращання рухової підготовленості вихователів, тому що вони обов'язково вправляються у вищеназваних рухах, Практичні заняття проводять спеціалісти з фізичної культури або досвідчені вихователі.

Важливою частиною методичної роботи кабінету є виявлення, вивчення та розповсюдження передового досвіду дошкільних зик ладів з різних напрямків фізичного виховання дітей. Передовий досвід визначає високий рівень майстерності вихователя, методи ста або завідуючої дитячим садком у вирішенні оздоровчих, виховних та навчальних завдань фізичної культури.

Форми розповсюдження передового досвіду у практику роботи дошкільних установ району та міста різноманітні. Це діяльність методичних об'єднань, де передовий досвід широко обговорюються. У багатьох областях України створені творчі групи (3-5 чол.) з досвідчених та ініціативних дошкільних працівників, які скла дають план впровадження передового досвіду, розробляють шляхи його розповсюдження та застосовують необхідні заходи щодо його використання дитячими садками свого району або міста.

Значну допомогу у розповсюдженні передового досвіду надають базові дошкільні заклади. Вони встановлюють певні дні, коли всі бажаючі можуть відвідати цю установу, подивитися заняття а фізичної культури або інші організаційні форми, вияснити всі питання, які їх цікавлять.

Передовий досвід пропагують на виставках, які можуть бути оформлені у вигляді стендів, вітрин у районному (міському) методичному кабінеті або відділі (управлінні) народної освіти, де для неї відводиться спеціальне місце. Досвід кращих педагогів може бути надрукований у газеті або журналі «Дошкільне виховання», про нього розповідають по місцевому радіо.

Ефективним засобом розповсюдження передового досвіду І оформлення буклетів, брошур, надрукованої доповіді, які кабінет розсилає у дошкільні заклади.

Всі матеріали передового досвіду (із зазначенням теми, автора, місця його роботи, року, коли узагальнювали цей досвід) зборігають у методичному кабінеті. Методистом або спеціалістом а даного питання пишеться анотація, в якій говориться, що ний більш цікавого та цінного він має, також даються поради, якйого застосовувати у практиці роботи дошкільних працівників.

Предметом постійної турботи є питання педагогічної пропаганди, організації спільної роботи дитячого садка, сім'ї та громадськості у всебічному та гармонійному розвитку дітей.

У багатьох дошкільних закладах працюють школи для батьків. У тематику Лекцій цієї школи обов'язково входять питання фізичного виховання: «Загартування дітей в сім'ї», «Правильне харчування дітей», «Формування постави та профілактика плоскостопості у дошкільників», «Навчання дітей плавання», їзди на велосипеді, ходьби на лижах» та ін.

Заняття з батьками проводяться у різноманітних формах: лекції з демонструванням короткометражних фільмів з даної тематики, круглий стіл (вечір запитань та відповідей), бесіди, які можна супроводжувати показом спеціальних вправ для профілактики порушень постави або корекції плоскостопості, демонструванням окремих загартовуючих процедур та ін. На кожному занятті слухачі задають питання та можуть розповісти про свій досвід фізичного виховання дітей в сім'ї.

Дійовою формою педагогічної освіти батьків є університети педагогічних знань та постійно діючі лекторії, їх організують відділи (управління) народної освіти разом з товариством «Знання». Заняття в університеті розраховані на два роки і проводяться один раз на місяць. Лекції читають науковці, спеціалісти з фізичної культури, лікарі, викладачі педагогічних інститутів та училищ. Лекційні заняття можуть поєднуватися з показом фільмів, демонструванням виставок (обладнання фізкультурного куточка в кімнаті) виконання дітьми фізичних вправ (комплекси ранкової гімнастики, вправи дитини разом з батьком та ін.). Позитивне значення цієї роботи полягає в тому, що відвідування занять в університеті та слухання лекцій у лекторії розвивають у батьків потребу підвищувати свої знання, читати спеціальну та популярну літературу з питань фізичного виховання дошкільників.

^ 2. Інспектування системи фізичного виховання в дошкільних закладах

Успішна реалізація завдань фізичного виховання дошкільників великою мірою залежить від організаційної діяльності відділів (управлінь) народної освіти, зокрема від умінь інспектора забезпечити ефективний контроль та керівництво за даним напрямком роботи педагогічного колективу дошкільного закладу.

На інспектора покладається обов'язок систематичного та всебічного вивчення навчально-виховного процесу в дитячих садках, аналізу результативності фізичного виховання; виявлення, розповсюдження та впровадження передового досвіду; вживання оперативних заходів щодо найшвидшого усунення встановлених недоліків та ліквідування тих причин, які їх викликали; надання дійової методичної допомоги дошкільним працівникам в успішному та повному вирішенні завдань фізичного виховання.

У своїй практичній діяльності інспектор керується загальноприйнятими та апробованими багаторічною практикою принципами контролю та керівництва – це науковість, цілеспрямованість, оперативність, компетентність, вимогливість, принциповість. Система фізичного виховання дошкільників може вивчатися як під час фронтальної, так і тематичної перевірки. Однак тематична перевірка дає змогу глибше й різнобічно проаналізувати стан фізичного виховання дітей в усіх вікових групах і розробити конкретні заходи, спрямовані на усунення недоліків і поліпшення організації та змісту фізичного виховання в дошкільному закладі.

Здійснюючи контроль за виконанням вимог програми з розділу «Фізичне виховання», інспектор вивчає такі питання:

  • Керівництво та контроль за фізичним вихованням з боку завідуючої, методиста, лікаря (мед. сестри).

  • Створення необхідних умов для повної реалізації завдань з фізичного виховання.

  • Стан навчально-виховної роботи з фізичного виховання.

  • Створення оптимального рухового режиму в дошкільному закладі.

  • Робота з батьками в організації фізичного виховання в сім'ї.

Оцінюючи керівництво і контроль за фізичним вихованням у дошкільному закладі, інспектор встановлює компетентність завідуючої та методиста в сучасних вимогах до організації та змісту різних форм фізичної культури дошкільників, виявляє їхню ініціативність та творчий підхід у подальшому удосконаленні даного напрямку виховної роботи. Перевіряє всі аспекти управління системою фізичного виховання: планування, організацію і координацію діяльності вихователів усіх вікових груп та контроль за виконанням ними програми.

Планування треба розглядати як важливу умову забезпечення ефективності всієї роботи педагогічного колективу з фізичного виховання дітей. Наступна ланка перевірки – організаційна діяльність завідуючої з реалізації плану, тобто її робота з педагогічним колективом. Ефективність контролю залежить від систематичності відвідувань завідуючою та методистом різних організаційних форм фізичного виховання (заняття, ранкова гімнастика та ін.) з подальшим їх аналізом.

Інспектор обов'язково перевіряє, наскільки об'єктивно і методично правильно аналізується робота з фізичного виховання, які пропозиції даються щодо її поліпшення, чи розглядаються ці питання на педагогічних радах або виробничих нарадах педагогічного колективу.

При перевірці слід також з'ясувати, які умови створені для підвищення кваліфікації і вдосконалення майстерності вихователів (вивчення, удосконалення і впровадження передового досвіду, своєчасна курсова перепідготовка, самоосвіта вихователів і т.д.), оцінити їх.

Перевіряючи роботу медичного персоналу, інспектор визначає не тільки стан лікувально-профілактичної роботи, а й здійснення медичного контролю за системою фізичного виховання в дитячому садку, зокрема за організацією рухового режиму, методикою та технікою проведення масажу і гімнастики у ясельних групах, заняттями з фізичної культури, ранковою гімнастикою, рухливими іграми, вправами спортивного характеру та ін., дотриманням профілактичних заходів щодо боротьби з травматизмом, а також за загартуванням, санітарно-гігієнічним станом місць та умовами проведення різних організаційних форм з фізичної культури; за дотриманням режиму дня та організацією раціонального харчування; санітарно-освітньою роботою медичного персоналу з питань фізичного виховання.

Тісний контакт в роботі вихователів та медичних праців­ників необхідний для здійснення індивідуального підходу до дітей, зміцнення їх здоров'я, загартування; попередження порушень постави та профілактики плоскостопості.

Вивчаючи дані медичних оглядів, тогорічні показники фізичного розвитку, стану здоров'я, постави дітей порівнюють зі станом на сьогодні, їх зіставлення та аналіз дають змогу конкретно встановити ефективність усієї системи фізичного виховання. Якщо показники мають тенденцію до покращання, можна зробити висновок, що колектив успішно вирішує завдання фізичного виховання. У випадку погіршення показників (збільшується кількість дітей з порушенням постави; кількість днів, які пропущені дошкільниками у зв'язку з хворобою), треба з'ясувати причини та зробити висновок про серйозні прорахунки в організації фізичного виховання в дитячому садку.

В основу аналізу стану захворювань дітей покладено підрахунок пропусків днів однією дитиною через хворобу за рік в районі або місті. Для підрахунку кількості днів, які пропущені однією дитиною через хворобу за рік, необхідно кількість днів, пропущених через хворобу за рік, поділити на середньорічну кількість дітей. Оцінюючи стан матеріальної бази для проведення різних організаційних форм роботи з фізичного виховання, слід звернути увагу на раціональність обладнання фізкультурного майданчика, наявність необхідного стаціонарного інвентарю: гімнастична стінка, колода, яма для стрибків, щити для метання в ціль та ін. У зимовий період на майданчику створюють умови для корисного перебування дітей на свіжому повітрі, виконання основних рухів, проведення різних рухливих ігор, вправ спортивного характеру (катання на санчатах, ковзанах, ходьби на лижах, ковзання на льодових доріжках). Все це сприяє стимулюванню рухової активності дітей.

Фізкультурний зал також повинен мати все необхідне обладнання: гімнастичну стінку, канати для лазіння, гімнастичні лави, куби та ін., а також достатню кількість дрібного фізкультурного інвентарю (м'ячі, обручі, гімнастичні палиці, скакалки тощо).

Необхідною умовою правильної організації освітньо-виховного процесу є обов'язкове дотримання санітарно-гігієнічних вимог у груповій кімнаті та фізкультурному залі. Чистота повітря, правильне освітлення, відповідність меблів зросту дітей створюють оптимальні передумови для зміцнення їхнього здоров'я.

Спостерігаючи й аналізуючи всі види дитячої діяльності, інспектор звертає увагу на чіткість виконання режиму дня, врахування умов роботи, пори року та правильність проведення режимних процесів. Якщо режим порушується, з'ясовує причини, вживає заходів щодо їх усунення.

Захворювання гострими респіраторними інфекціями значною мірою залежить від недостатньої уваги до проведення дійових заходів, спрямованих на загартування організму дітей, організації їхнього сну на повітрі, від недостатньої санітарно-роз'яснювальної роботи серед педагогічного колективу та батьків. Тому інспектору необхідно ознайомлюватися з організацією загартовуючих процедур, перевіряти вид загартування (повітрям, водою, сонцем), час його проведення, стан здоров'я дітей. Слід визначити, кому з дітей протипоказані ті чи інші загартовуючі процедури, чи відомо про це вихователю, як здійснюється лікарський контроль, яка тематика та зміст консультацій для вихователів і батьків, що проводить медичний персонал.

Нормальний фізичний розвиток дітей можливий тільки при раціональному харчуванні. Організацію харчування дітей інспектор перевіряє при особистому спостереженні та ознайомленні з відповідною документацією. Він відмічає, як ведеться облік виконання рекомендованих норм харчування, калорійності та вітамінізації харчування. Аналіз меню за два-три місяці дає можливість встановити, чи отримують діти у достатній кількості овочі, фрукти, рибу, молочні продукти і т.д.

Слід перевіряти видачу та розкладку продуктів за день, відмітити, як дотримуються існуючі норми відпуску продуктів, строки використання продуктів, що швидко псуються (молоко, м'ясо, кефір, сир та ін.), вартість щоденного раціону.

Перевіряючи стан освітньо-виховної роботи з фізичного виховання, інспектор відвідує ранкову гімнастику, заняття з фізичної культури, гігієнічну гімнастику після денного сну, оцінює організацію та зміст прогулянок, під час яких проводяться рухливі ігри та вправи спортивного характеру. Він заздалегідь визначає мету відвідування (ступінь оволодіння дітьми фізичними вправами відповідно до вимог програми; ознайомлення з методикою роботи вихователя і т.д.) та вивчає планування роботи вихователя. Якщо виникає необхідність, потрібно звернутися до програми, інструктивно-методичних матеріалів Міністерства освіти і науки України, відповідної методичної літератури. Вимоги щодо аналізу різних організаційних форм фізичного виховання докладно розглянуто в XVI главі.

Здійснюючи перевірку дошкільного закладу, інспектор повинен виходити з того, що рухова активність дошкільників повинна складатися з 2-3 годин на день, враховуючи раціональність її розподілу в режимі дня. Оптимальний руховий режим передба­чає проведення на високому методичному рівні всього комплексу організаційних форм фізичного виховання: ранкової гімнастики, занять з фізичної культури з достатньою повторною щільністю, гігієнічної гімнастики після денного сну, фізкультурних хвили­нок та пауз, рухливих ігор (не менше 4-5) під час прогулянки, пішохідних переходів та вправ спортивного характеру.

Перевіряючи виховну роботу в групах, з'ясовують, як завідуюча та методист забезпечують виконання передбачених річним планом заходів. Визначають зміст і форми роботи з сім'єю, її дієвість, які є труднощі; як дитячий садок допомагає батькам набувати знань з фізичного виховання дітей (лекції, консультації, бесіди, відкриті заняття тощо).

На основі спостережень, вивчення документації, перегляду та аналізу організаційних форм фізичної культури інспектор робить висновки про стан фізичного виховання в дошкільному закладі.

Висновки інспекторської перевірки повинні мати всебічний аналіз роботи педагогічного колективу з фізичного виховання дошкільників відповідно до вимог програми, відображаючи фактичний стан системи фізичного виховання, її результативність щодо зміцнення здоров'я, поліпшення фізичного розвитку та рухової підготовленості, постави дітей, базуватися на конкретних фактах перевірки, бути принциповими.

Пропозиції інспектора завідуючій, методисту, вихователям, які органічно продовжують висновки та логічно випливають з них, спрямовуються на усунення виявлених недоліків та удосконалення системи фізичного виховання. Вони мають бути конкретними і реальними для виконання у встановлені строки з урахуванням можливостей педагогічного колективу дитячого садка, його матеріальної бази і т.д. Звичайно, ефект інспектування досягатиметься лише тоді, коли педагогічний колектив врахує всі зауваження і виконає пропозиції, які стосуються кожного працівника щодо подальшого вдосконалення системи фізичного виховання дітей.

^ Контрольні питання

  1. Які функції методиста районного (міського) методичного кабінету в удосконаленні системи фізичного виховання дошкільників у своє­му регіоні?

  2. Назвіть основні форми підвищення кваліфікації дошкільних праців­ників з питань фізичного виховання дітей.

  1. Охарактеризуйте форми розповсюдження передового досвіду з фізичного виховання дітей у практиці роботи дошкільних закладів.

  2. Які основні питання з системи фізичного виховання дошкільників вивчає інспектор відділу народної освіти?

Глав а II. Викладання курсу «Методика фізичного виховання в дошкільних закладах» у педагогічному училищі

^ 1. Завдання курсу та його програма

Курс «Методика фізичного виховання в дошкільних закладах» у педагогічному училищі передбачає вивчення питань теорії і методики фізичного виховання дітей від 1 до 6 років, оволодіння учнями знаннями, вміннями та навичками для проведення різних організаційних форм фізичної культури у дошкільних закладах. Вони повинні навчитися грамотно планувати свою роботу з фізичного виховання дітей у різних вікових групах, вміти аналізувати досягнуті результати, знати основні форми та зміст педагогічної роботи з батьками з питань фізичного виховання дитини в сім'ї.

Вивчення цього курсу передбачає тісний зв'язок з іншими дисциплінами навчального плану: педагогікою, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною дітей дошкільного віку та ін. Важливо також здійснювати взаємозв'язок у практичній підготовці учнів між даною навчальною дисципліною та курсом «Фізичне виховання».

Необхідно прищеплювати учням стійкий інтерес, повагу та любов до своєї професії, стимулювати в них творчий підхід та відповідальність стосовно фізичного виховання дітей. Формувати звичку та потребу до систематичних занять фізичною культурою та спортом, слідкувати за своїм фізичним розвитком та руховою підготовленістю. Це необхідно їм для майбутньої роботи з фізичного виховання в дитячому садку, впевненого та правильного показу фізичних вправ, елементів спортивних та рухливих ігор, вправ спортивного характеру.

Викладання курсу «Методика фізичного виховання в дошкільних закладах» здійснюється в педагогічному училищі за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України. Програма курсу складається з пояснювальної записки, змісту курсу та списку рекомендованої літератури з методики фізичного виховання. У пояснювальній записці розглядаються завдання курсу, дається характеристика видів уроків (теоретичні та практичні заняття), форми самостійної роботи учнів, вимоги до обліку їх успішності; рекомендується орієнтовний тематичний план курсу, де даються поради щодо розподілу навчальних годин на певні теми теоретичних та практичних уроків.

Зміст курсу передбачає проведення з учнями занять з методики фізичного виховання дітей дошкільного віку, на яких розкриваються завдання, засоби, основи навчання, виховання та розвитку дітей, фізичне виховання дітей першого та другого року життя, методику навчання фізичних вправ, рухливих ігор, вправ спортивного характеру, організаційні форми фізичного виховання (заняття з фізичної культури, ранкова гімнастика, фізкультхвилинки та ін.), планування та облік роботи з фізичного виховання у дошкільному закладі, вимоги до фізкультурного інвентарю та обладнання. З кожної теми зазначені основні питання, які викладач розкриває під час теоретичних уроків та названі теми практичних занять, на яких учні поглиблюють знання з методики та набувають певних вмінь, необхідних їм для майбутньої роботи з фізичного виховання в дитячому садку.

Зміст програми відбиває провідні питання науки та методики про фізичне виховання дітей від одного до шести років. У додатку наведено список літератури з теорії та методики фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку. Цю літературу рекомендують учням для самостійного вивчення.

^ 2. Планування курсу

На основі програми та рекомендацій щодо розподілу навчальних годин у тематичному плані викладачем методики фізичного виховання дітей дошкільного віку складається робочий план на кожне півріччя навчального року.

Викладач уточнює кількість годин на кожну тему, завдання, зміст теоретичних та практичних занять, а також методику їх проведення. У робочому плані формулюються питання, які учні вивчають самостійно за джерелами методичної літератури, характер їх виконання та обсяг, на яких конкретно уроках їх давати та перевіряти. З кожної теми називаються наочні посібники та технічні засоби навчання (діафільми, навчальні фільми, магніто­фонні записи та ін.), які є в училищі. До кожної теми дається перелік літератури, яку вони вивчають додатково до навчального посібника, а також матеріали, що зберігаються у методичному кабінеті училища.

Робочий план складається за загальноприйнятою формою (за Д.В. Хухлаєвою)

Тема та зміст

Форми вивчення матеріалу

Кількість годин

ТЗН, наочні,

посібники

Завдання

учням для самостійної

роботи

Форми звітності

Література






















До плану також додається графік проведення показових організаційних форм фізичного виховання в дитячому садку (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри та ін.) під час відвідування його учнями разом з викладачем (практика без відриву від занять в училищі).

Чітко складений робочий план дозволяє учням краще засвоїти запропонований програмою методичний матеріал та сформувати в них необхідні для практичної роботи вміння та навички. План розглядається та обговорюється на предметній комісії училища, а потім затверджується керівництвом (директором або заступником директора з навчальної роботи).

Перед кожним уроком викладач намічає конкретні освітні та виховні завдання. Формулювання завдань уроку пов'язане зі змістом навчання. Також визначаються основні поняття, які учні повинні засвоїти, які вміння в них сформувати, можливості даного матеріалу для розвитку творчого мислення учнів, формування їх пізнавальних інтересів, педагогічних здібностей та активності. У конспекті визначаються запитання для учнів з попередньої теми уроку, намічаються прийоми активізації учнів, наочні посібники, технічні засоби навчання та домашні завдання.

Викладач, який має невеликий стаж роботи (до 4-5 років), пише конспект, де наводиться розгорнутий текст методичної інфор­мації. Більш досвідчений викладач складає конспект у вигляді тез. Він також може використовувати свої конспекти уроків за минулі роки.

^ 3. Методика проведення теоретичних та практичних уроків

Навчальна робота з курсу «Методика фізичного виховання в дошкільних закладах» здійснюється у процесі теоретичних та практичних уроків, значне місце також відводиться самостійній роботі учнів, яка дається їм у вигляді домашніх завдань після кожного уроку. Закріплення знань, формування професійних вмінь та навичок, які отримали учні на уроках, відбувається під час педагогічної практики в дитячому садку.

У педагогічному училищі основним типом є комбінований урок. Організація та зміст цього уроку складається з організа­ційної частини, перевірки та закріплення нових знань, формування професійних вмінь та навичок, повідомлення нових знань; закріплення матеріалу, викладеного під час уроку; роз'яснення, щодо виконання домашнього завдання. Залежно від дидактич­них завдань уроку структура його може змінюватися.

На теоретичних уроках розкривають основні питання курсу, дають наукове обґрунтування найбільш важливих проблем фізичного виховання дітей 1-6 років, розглядають передовий досвід роботи вихователів. Одночасно проводяться показові заняття в дошкільному закладі, які дають можливість учням більш чітко розібратися в тих положеннях методики, що розглядалися на теоретичних уроках. Зокрема, учні спостерігають заняття з фізичної культури, ранкову гімнастику, рухливі ігри у різних вікових групах, передивляються гімнастику та масаж у групах раннього віку; знайомляться з плануванням та обліком роботи з фізичного виховання, здійснюють спостереження та хронометраж, беруть участь в аналізі різних організаційних форм фізичної культури дошкільників.

Розкриваючи питання методики, необхідно забезпечити доступність та чіткість викладання, підкріплювати їх прикладами з досвіду роботи з фізичного виховання дітей. Темп викладання повинен бути таким, щоб учні мали змогу записати корисну для них інформацію. Іноді викладачу потрібно спеціально повторити деякі положення методики, щоб їх можна було записати у конспекті.

Для більш міцного засвоєння навчального матеріалу реко­мендується під час теоретичних уроків широко застосовувати наочні матеріали (таблиці, схеми, малюнки, фотографії, кінограми тощо), а також технічні засоби навчання (епідіаскоп, магнітофонні записи, діафільми, кінофільми та ін.). На цих уроках учні також працюють з підручником, методичною та довідковою літературою, для цього відводиться певна частина уроку. Вони вивчають окремі положення літературних джерел, складають плани-конспекти проведення ранкової гімнастики, тези доповідей на батьківських зборах та ін. При виконанні цих завдань викладач ставить перед уроком чіткі питання, визначає час на запропоноване завдання. Після виконання самостійної роботи підбиваються підсумки її. Все це активізує діяльність учнів під час уроків.

Практичні уроки проводяться з учнями у спеціально облад­наному приміщенні (кабінет з методики фізичного виховання), фізкультурному залі або на спортивному майданчику. Учні зай­маються у відповідних спортивних костюмах та взутті. На цих заняттях навчальна група розподіляється на дві підгрупи. Для успішного їх проведення потрібно мати необхідну кількість фізкультурного інвентарю та обладнання.

На практичних заняттях поглиблюються та конкретизуються питання, які розглядалися на теоретичних уроках, закріплюються отримані знання з методики фізичного виховання дітей. На цих уроках учні засвоюють методику навчання дітей фізичних вправ (загальнорозвиваючі та танцювальні вправи, основні рухи, рухливі ігри, вправи спортивного характеру тощо), у них формують практичні вміння та навички в проведенні різних організаційних форм фізичного виховання в дошкільних закладах.

Змістом практичних занять може бути складання плану-конспекту заняття з фізичної культури для певної вікової групи, план проведення дня здоров'я та ін. Спочатку їм дають для ознайомлення зразкову документацію, яку розроблено досвідченими вихователями або викладачем, а потім плани, складені іншими учнями. На такому занятті викладач після повідомлення учням завдання пропонує схему аналізу документа планування, що відповідає методичним вимогам складання його.

Так, при аналізі конспекту ранкової гімнастики важливо відмітити відповідність пропонованих дітям загальнорозвиваючих вправ їх віковим особливостям, правильність побудови комплексу, різноманітність вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи); дозування вправ та доцільність передбачених методичних прийомів навчання.

Основна увага на цих заняттях приділяється навчальній практиці, яка передбачає проведення учнями в своїй підгрупі окремих фізичних вправ, комплексів ранкової гімнастики, рухливих ігор, певних частин заняття з фізичної культури для дітей різних вікових груп. Ці заняття спрямовані на формування в учнів вмінь та навичок у показі та поясненні вправ, правил рухливих ігор, використанні найбільш раціональних способів організації дітей під час виконання основних рухів, надання допомоги та страхування дошкільникам, виявляти помилки та знаходити засоби щодо їх усунення; вміння вести цілеспрямовані спостереження, аналізувати проведення різних організаційних форм фізичної культури.

При аналізі практичного завдання першим виступає учень, якому воно доручалося. Він розповідає про те, що на його погляд пройшло вдало, а що йому не вдалося здійснити – це необхідно для формування вмінь до самоспостереження та самоаналізу своїх дій. Потім виступають учні, які відмічають позитивні та негативні сторони у проведенні практичного завдання. Підбиває підсумки викладач, він доповнює аналіз учнів, дає мотивовану оцінку за виконання завдання, а також відмічає вміння учнів вести спостереження, аналізувати та аргументовано виступати в даному обговоренні.

^ 4. Керівництво самостійною роботою та облік успішності учнів

Одне з провідних місць в професійній підготовці займає самостійна робота учнів. Вона спрямована на вивчення курсу за навчальним посібником, методичною літературою, за конспектом, який пише кожен учень під час теоретичних та практичних уроків.

Викладач пропонує учням, як домашнє завдання, написати анотацію на статтю з журналу «Дошкільне виховання», розробити план-конспект заняття з фізичної культури, ранкової гімнастики, комплекси фізкультхвилинок, сценарій фізкультурного свята та ін.; скласти план бесіди або консультації з батьками; виготовити окремі зразки фізкультурного інвентарю (прапорці, торбинки з піском) та атрибути для сюжетних рухливих ігор та ін.

Поради щодо виконання учнями самостійних завдань даються викладачем у процесі уроків та під час консультацій. Для упорядкування консультацій складається графік і повідомляється учням час їх проведення.

Знання учнів з методики фізичного виховання перевіряються при усному опитуванні під час уроку та шляхом виконання письмових робіт (у класі або вдома). З цією метою застосовуються різні прийоми опитування учнів. Запитання формулюється так, щоб воно викликало змістовну, а не спрощену відповідь. Воно ставиться перед всіма учнями і лише потім викликають кого-небудь для відповіді.

На практичних заняттях враховуються знання методики навчання дітей фізичних вправ, вміння проводити окремі частини заняття з фізичної культури, ранкова гімнастика, рухливі ігри для дошкільників різних вікових груп; володіння технікою основних рухів, загальнорозвиваючих та танцювальних вправ; вміння складати плани-конспекти різних організаційних форм з фізичної культури, вести записи спостережень, хронометрування, визначення моторної щільності занять, критично аналізувати методичну документацію.

На основі поточного обліку успішності, який ведеться під час теоретичних та практичних уроків, коленому учню ставиться загальна оцінка за півріччя та навчальний рік (відповідно до оцінки за екзамен).

^ 5. Педагогічна практика в дитячому садку

Подальша робота із закріплення засвоєного навчального матеріалу та формування в учнів професійних умінь та навичок, необхідних для проведення різних організаційних форм фізичного виховання дітей, здійснюється в процесі педагогічної практики в дитячому садку.

Під час її проведення учні адаптуються до роботи вихователя, усвідомлюють та оцінюють правильність професійного вибору, наявність у себе необхідних якостей для педагогічної діяльності.

Педагогічна практика здійснюється за спеціальною програмою і проводиться в три етапи. На першому етапі учні ознайомлюються з матеріальною базою дитячого садка для фізичного виховання дітей: фізкультурні куточки у групах, зал та майданчик. Вони спостерігають проведення ранкової гімнастики, занять, рухливих ігор, виконання дітьми вправ спортивного характеру на прогулянці.

На другому етапі практики (без відриву від навчання в училищі) учні за допомогою вихователя та викладача проводять з дітьми окремі форми фізичної культури, гігієнічну гімнастику після денного сну, рухливі ігри та вправи спортивного характеру, окремі фізичні вправи (з лазіння, метання, стрибків) з дітьми під час прогулянок.

На третьому етапі практики (з відривом від навчання в училищі) учням доручають проведення у групі, за якою вони закріплені, всі форми роботи з фізичного виховання, бесіди та консультації з батьками, підготовку днів здоров'я та фізкультурних свят, участь у роботі педагогічної ради та ін. На цьому етапі до учнів ставляться більші вимоги щодо їх вмінь застосовувати на практиці набуті під час уроків теоретичні знання з методики фізичного виховання дітей.

Наприкінці практики учні оформляють звіт та виступають на конференції, де підбивають її підсумки. За наслідками педагогічної практики керівником її ставиться оцінка кожному учню.

^ 6. Робота предметної комісії

Викладачі курсу «Методика фізичного виховання в дошкільних закладах», які працюють в даному педагогічному училищі, а також викладачі з фізичного виховання, анатомії та фізіології, педіатрії та гігієни об'єднуються в предметну комісію. Основна мета її – підвищувати педагогічну майстерність викладачів, сприяти покращанню викладання вищезазначених навчальних дисциплін та здійснювати більш чіткі міжпредметні зв'язки між ними.

Голова комісії складає план роботи на навчальний рік, в якому наводяться питання для обговорення на засіданні комісії, відповідальні особи та строки виконання. У коло цих питань входить затвердження робочих планів вивчення певного курсу, перелік домашніх завдань, тематика курсових робіт, інформація про новинки методичної літератури, про матеріали науково-практичних конференцій та педагогічних читань. На засіданнях комісії аналізується та узагальнюється досвід роботи з методики викладання окремих тем курсу, затверджується графік взаємовідвідування викладачами уроків з подальшим їх обговоренням.

На заключному засіданні комісії голова підбиває підсумки її роботи і намічає основні завдання щодо підвищення педагогічної майстерності викладачів на наступний навчальний рік.

^ Контрольні питання

  1. Які завдання навчальної дисципліни «Методика фізичного виховання дітей дошкільного віку»?

  2. Які вимоги до складання робочого плану та конспекту уроку з методики фізичного виховання дітей дошкільного віку?

  3. Охарактеризуйте особливості керівництва самостійною роботою учнів з питань фізичного виховання дошкільників.

  4. Які вимоги до оцінювання теоретичних знань та практичних умінь учнів з методики фізичного виховання дошкільників?

  5. Охарактеризуйте зміст роботи предметної комісії викладачів дисципліни «Методика фізичного виховання в дошкільних закладах».

ЛІТЕРАТУРА

  1. Адашкявичене 9-Й. Баскетбол для дошкольников. - М., 1983.

  2. Аксарина Н.М. Воспитание детей раннего возраста. - 3-е изд. - М., 1977.

  3. Алябьева М.Н. Физическое воспитание детей раннего возраста. -2-е изд. - К., 1978.

  4. Бабина К.С. Утренняя гимнастика в детском саду. - М., 1978.

  5. Вавилова Е.Н. "Учите бегать, ползать, лазать и метать. — М., 1983.

  6. Вавилова Е.Н. Укрепляйте здоровье детей. -М., 1986.

  7. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Фізичне виховання дітей у дошкіль­ному закладі. - К., 2001.

  8. Вільчковський Е.С. Методика фізичного виховання в дитячому сад­ку. - К., 1979.

  9. Вильчковский 9.С. Развитие двигательной функции у детей. - К., 1983.

  10. Вільчковський Е.С. Заняття з фізичної культури в дитячому садку. -К., 1985.

  11. Вильчковский 9.С. Физическое воспитание дошкольников в семье. -К., 1987.

  12. Вільчковський Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. - К., 1989.

  13. Вільчковський Е.С. Ранкова гімнастика дошкільників під музику. -К., 1989.

  14. Вильчковский 9.С. Психолого-педагогические основьі системи фи­зического воспитания дошкольников // Воспитание детей дошколь-ного возраста. - К., 1991.

  15. Вільчковський Е.С, Козленко М.П., Цвек С.Ф. Системи фізичного виховання молодших школярів. - К., 1992.

  16. Вільчковський Е.С. Критерії оцінювання стану здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. - К., 1998.

  17. Волков Л.В. Физические способности детей и подростков. - К., 1981.

  18. Волкова С.С. Как воспитать здорового ребенка. - К., 1981.

  19. Гришин В.Г., Осипов Н.Ф. Мальїши открмвают спорт. - М., 1975.

  20. Голощекина М.П. Лижи в детском саду. - 2-е изд. - М., 1977.

  21. Губерт К.Д., Рисе М.Г. Гимнастика и массаж в раннем возрасте. -М., 1981.

  22. Детские подвижньїе игрьі народов СССР / Под ред. А.В.Кистяковс-кой, Т.И.Осокиной. - М., 1983.

  23. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей ранньо­го і дошкільного віку. - 2-е вид. - К., 1979.

  24. Дмитренко Т.І. Спортивні вправи і розваги для дітей дошкільного віку.-К., 1976.

  25. Дмитренко Т.І. Руховий режим у дитячому садку. - К., 1980.

  26. Запорожец А.В. Развитие произвольньїх движений. - М., 1960.

  27. Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического вос­питания детей дошкольного возраста: Учебник для пединститутов. - 3-є изд.-М., 1985.

  28. Кистяковская М.Ю. Развитие движений у детей первого года жиз-ни. -М., 1970.

  29. Козленко М.П., Вільчковський Е.С, Цвек С.Ф. Теорія і методика фізичного виховання (початкові класи). - К., 1984.

  30. Лайзене СЯ. Физическая культура для малмшей. - 2-е изд. - М., 1987.

  31. Лескова Г.П., Вуцинская П.П., Васюкова В.И. Обінеразвивающие упражнения в детском саду. - М., 1981.

  32. Медико-педагогический контроль за физическим воспитанием детей дошкольного возраста (метод, указания). - М., 1983.

  33. Никитин Б., Никитина Л. Ми и наши дети. - М., 1980.

  34. Осокина Т.Н., Тимофеева Е.А., Богина Т.Л. Обучение плаванню в детском саду. - М., 1991.

  35. Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. - 3-є изд. - М., 1986.

  36. Осокина Т.И., Тимофеева Е.А., Фурмина Л.С Игрн и развлечения детей на воздухе. - 2-е изд., М., 1983.

  37. Осокина Т.И. Как научить детей плавать. - 3-є изд. - М., 1986.

  38. Програма виховання в дитячому садку. - К., 1991.

  39. Пустннникова Л.М. Коньки в детском саду. - М., 1979.

  40. Степаненкова 9.Я. Теория и методики физического воспитания и развития ребенка. - М., 2001.

  41. Тимофеева Е.А. Подвижньїе игрн для детей младшего дошкольно­го возраста. - 2-е изд. - М., 1986.

  42. Теория и методика физического воспитания: В 2 т. / Под ред. Т.Ю. Круцевич. - К., 2003.

  43. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т.Я. Ради здоровья детей. - М., 1985.

  44. Фролов В.Г., Юрко Г.П. Физкультурньїе занятия на воздухе с деть-ми дошкольного возраста. — М., 1983.

  45. Фролов В.Г. Игрм и физические упражнения на прогулках. - М., 1986.

  46. Фомина А.И. Физкультурньїе занятия и спортивньїе игрм в детс-ком саду. - 2-е изд. - М.,-1984.

  47. Цвек С.Ф. Спортивні вправи та розваги дошкільнят. - К., 1990.

  48. ПІейко М.К. Рухливі ігри дошкільників. - 3-є вид. - К., 1972.

  49. Шишкина В.А. Азбука движений мальїша. - Минск, 1985.

  50. Шишкина В.А. Движение + движение. - М., 1992.

  51. Юрко Г.П., Спирина В.П., Сорочек Р.Г., Уварова З.С. Физическое вос-питание детей раннего и дошкольного возраста. - 2-е изд. - М., 1978.

зміст

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ

^ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Глава І. Предмет теорії і методики фізичного виховання

1. Предмет та основні поняття теорії та методики фізичного виховання

2. Наукові основи теорії і методики фізичного

виховання

Глава II. Вітчизняна система фізичного виховання

  1. Фізичне виховання - суспільне явище

  2. Фізична культура в Україні

  3. Основні принципи системи фізичного виховання

  4. Основні ланки системи фізичного виховання

Розділ II. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Глава І. Теорія фізичного виховання дітей від народження до шести років

1. Предмет теорії фізичного виховання дошкільників

2. Взаємозв'язок теорії фізичного виховання дітей з іншими науками

3. Розвиток теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку

Глава II. Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку Глава III. Засоби фізичного виховання

  1. Характеристика та види фізичних вправ

  2. Класифікація фізичних вправ

  3. Оздоровчі сили природи як засіб фізичного виховання

  4. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання

  5. Характеристика програми з фізичної культури

Глава ІV. Вікові особливості фізичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку

Глава V. Фізичне виховання дітей раннього віку

1. Фізичне виховання дітей першого року життя

2. Фізичне виховання дітей другого року життя

Глава VІ. Загальні основи навчання та розвитку дітей дошкільного віку у процесі фізичного виховання

1. Єдність навчання, виховання та розвитку дітей у процесі фізичного виховання

2. Принципи навчання

3. Методи та прийоми навчання фізичних вправ

4. Закономірності формування рухових вмінь та навичок

Глава VІІ. Розвиток рухових якостей у дітей дошкільного віку

Глава VІІІ. Зміст та методика навчання рухів дітей дошкільного віку

1. Методика навчання основних рухів

2. Загально-розвиваючі вправи

3. Вправи з шикування та перешикування

4. Танцювальні вправи

Глава ІХ. Рухливі ігри та методика їх проведення

1. Оздоровче і виховне значення рухливих ігор

2. Організація та методика проведення рухливих ігор

3. Керівництво рухливими іграми в різних вікових групах

4. Рухливі ігри під музику

5. Методика проведення ігор спортивного характеру

Глава Х. Вправи спортивного характеру

Глава ХІ. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня

1. Ранкова гімнастика та гімнастика після денного сну

2. Фізкультурні хвилинки

3. Фізкультурні паузи

Глава ХІІ. Методика проведення занять з фізичної культури

1. Типи занять з фізичної культури

2. Структура та зміст занять з фізичної культури

3. Способи організації дітей на заняттях з фізичної культури

4. Заняття з фізичної культури на повітрі

5. Особливості проведення занять з фізичної культури у різних вікових групах

6. Методика проведення занять з фізичної культури у мішаних за віком групах

Глава ХІІІ. Забезпечення рухової активності в повсякденному житті дітей

1. Оптимальна рухова активність – необхідна умова всебічного розвитку дітей

2. Керівництво самостійною руховою діяльністю дітей

3. Організація активного відпочинку дітей

Глава ХІV. Планування та облік роботи з фізичного виховання в дошкільному закладі

1. Основні вимоги до планування навчального матеріалу з фізичної культури

2. Розподіл програмного матеріалу з фізичної культури у перспективному плані

3. Оперативне планування з фізичної культури

4. Облік роботи з фізичної культури

Глава ХV. Створення умов для фізичного виховання дітей у дошкільному закладі

1. Фізкультурне обладнання групової кімнати

2. Обладнання фізкультурного залу

3. Обладнання фізкультурного майданчика

Глава ХVІ. Організація та керівництво системою фізичного виховання в дошкільному закладі

1. Функціональні обов’язки завідуючої, педагогів та медичних працівників в організації фізичного виховання дітей

2. Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням

2.1.Контроль за станом здоров’я та фізичним розвитком дітей

2.2. Контроль за розвитком рухів у дітей та організацією рухового режиму

2.3. Контроль за організаційними формами фізичного виховання дітей

Глава ХVІІ. Фізичне виховання дитини в сім’ї

«МЕТОДИКА Розділ ІІІ. РОБОТА МЕТОДИСТА ТА ІНСПЕКТОРА. ЗМІСТ КУРСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ» У ПЕДАГОГІЧНОМУ УЧИЛИЩІ


^ Глава І. Методичний контроль та керівництво в фізичному вихованні дошкільників

1. Завдання та зміст роботи методиста

2. Інспектування системи фізичного виховання в дошкільних закладах

Глава ІІ. Викладання курсу «Методика фізичного виховання в дошкільних закладах» у педагогічному училищі

1. Завдання курсу та його програма

2. Планування курсу

3. Методика проведення теоретичних та практичних уроків

4. Керівництво самостійною роботою та облік успішності учнів

5. Педагогічна практика в дитячому садку

6. Робота предметної комісії




залишити коментар
Сторінка24/24
Дата конвертації23.01.2012
Розмір6.59 Mb.
ТипУрок, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
хорошо
  1
отлично
  3
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх