Концепція навчання української мови в системі профільної освіти icon

Концепція навчання української мови в системі профільної освіти


Схожі
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання...
Предмет І завдання методики навчання дітей української мови в російськомовних дошкільних...
Предмет І завдання методики навчання дітей української мови в російськомовних дошкільних...
Методика навчання української мови...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання Українська мова...
Методичні рекомендації щодо проведення підсумкових контрольних робіт з української мови у 5-8...
Методичні рекомендації щодо проведення підсумкових контрольних робіт з української мови у 5-8...
Методичні рекомендації щодо проведення підсумкових контрольних робіт з української мови у 5-8...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з...
Програма з української мови для 5-9 класів загальноосвітньої спеціальної школи...
Міністерство просвіти республіка молдова курікулум з української мови І літератури...
Програма співбесіди з української мови та літератури для вступників спеціальності 010103...



Загрузка...
Концепція

навчання української мови

в системі профільної освіти

(проект)

Вступ

Концепція профільного навчання української мови в старшій школі спирається на основні положення Конституції України, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, навчально-виховні концепції, зокрема концепції когнітивної й комунікативної методики навчання української мови та концепцію профільного навчання в старшій школі, затверджену рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України (№10/12-21 від 25.09.2003 р.).

Відповідно до Державного стандарту базової повної середньої освіти, з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, завданнями освітньої галузі в старшій школі є подальший розвиток базових лексичних, граматичних, культуромовних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище, вироблення комунікативних умінь і навичок ефективного спілкування в різних життєвих ситуаціях.

За Концепцією профільного навчання в старшій школі виділено такі основні напрями профілізації: суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, технологічний, художньо-естетичний, спортивний. Своєрідність профільного навчання мови в старших класах полягає в розмежуванні філологічного (у межах суспільно-гуманітарного напряму) та нефілологічного профілів.

Провідна ідея концепції полягає у створенні умов для формування комунікативної компетентності випускника профільної школи, що передбачає вміння вільно, комунікативно доречно користуватися українською мовою в різних життєвих ситуаціях, насамперед у подальшому професійному спілкуванні, акумулювати в собі національні мовні традиції, комунікативну етику, поважати й шанувати мову свого народу.

Кожний з означених профілів має свої завдання, що спричиняє необхідність варіативних програм і підручників.

Філологічний профіль зорієнтований на поглиблення лінгвістичної компетенції учнів, формування в них наукового світогляду, проникнення в сутність лінгвальної дійсності, що функціонує у двох іпостасях – мові й мовленні.

Нефілологічний профіль забезпечує на основі системи знань про мову як засіб мислення і спілкування розвиток мовної особистості, яка володіє мовленнєвими уміннями й навичками з метою спілкування.

Єднає обидва профільні напрями те, що вони сприяють пізнанню учнями мовної картини світу, формують комунікативну мовленнєву, мовну, соціокультурну та діяльнісну компетенцію.

Профільне навчання в старших класах допомагає учням удосконалювати вміння й навички в усіх видах мовленнєвої діяльності й розвиватися як мовній особистості.

Зміст профільного навчання випливає із Державного стандарту мовної освіти в Україні. Базові знання мови, набуті учнями в основній школі, становлять інваріантну складову і є опорними для профільного навчання філологічного і нефілологічного напрямів.

Змістом профільного навчання української мови в старших класах є спеціальні курси і факультативи, що суттєво доповнять інваріатну його складову. Частина з них реалізується в допрофільному навчанні.

Тематика спецкурсів і факультативів для обох профілів рекомендована Міністерством освіти і науки України [4, с.36-38].


І. Сутність, мета і завдання профільного

навчання української мови

Профільне навчання української мови – це різновид диференційованого навчання, що передбачає врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів з метою професійного самовизначення старшокласників і реалізується через мету, завдання, зміст та структуру з використанням своєрідних антропоорієнтованих технологій навчання, зокрема активного та інтерактивного спрямування.

^ Мета курсу української мови в школах філологічного профілю полягає в підвищенні загальнолінгвістичного рівня учнів, розширенні диференційованого навчання відповідно до запитів і здібностей старшокласників, формуванні вмінь самостійно здобувати лінгвістичні знання, працювати з науковою й довідковою філологічною літературою, стимулюванні інтересу до слова, розвиткові гуманітарного мислення й мовного чуття, що спирається на філологічну компетентність.

^ Навчальні завдання:

  • реалізація функціонально-стилістичного аспекту навчання мови як пріоритетного, що вивчає мову в її суспільному використанні, стилістичну систему та її мовленнєвий потенціал;

  • використання положень загального мовознавства як науки про природну людську мову в усіх її вимірах: будову, функції і розвиток, зв’язок мовознавства з філософією, історією, логікою, соціологією, етнолінгвістикою, герменевтикою, психолінгвістикою, семіотикою, інформатикою та прикладною лінгвістикою;

  • психофізичні основи взаємозв’язку мови і мислення, розрізнення мови і мовлення, системний характер мови, мовні рівні, нормативність мови і мовлення, суспільні функції мови, розвиток мови в часі, засвоєння загальних понять за двома напрямами: усвідомлення мови як явища соціального, лінгвістичного, психологічного поняття про рідну мову, усвідомлення рідної мови;

  • риторизація навчального процесу як шлях до формування філологічної компетентності;

  • інтегрування знань учнів з української мови й літератури з метою усвідомленого формування мовної картини світу учнів;

  • упровадження систематичних історичних коментарів, довідок, спостережень над мовою в різних стилях і жанрах мовлення, що забезпечить ґрунтовні філологічні знання;

  • залучення старшокласників до систематичної пошуково-дослідницької діяльності;

  • удосконалення комунікативних умінь і навичок старшокласників з метою подальшої підготовки їх до активного спілкування.

Профільне навчання учнів філологічного профілю здійснюється на основі когнітивно-комунікативного підходу, який забезпечує ґрунтовні знання мовної системи, пізнання мовних явищ у їх функціонуванні і формування комунікативних умінь і навичок. Зміст навчання полягає в поєднанні лінгвістичної освіти й вихованні комуніканта – людини, здатної й готової до спілкування в різних життєвих ситуаціях і сферах людської діяльності. Тут переважає подальша спеціалізація знань, умінь і навичок.

За умов профільного навчання філологічного напряму «мова освоюється одночасно як предмет вивчення і засіб навчання, що зумовлює своєрідність побудови змісту навчання та добір відповідних форм його реалізації» [8, с.35]. Курс мови в класах філологічного напряму включає систему знань із загального мовознавства, історії української мови, діалектології, етимології, стилістики, культури мовлення та риторики. Він сприяє розвиткові науково-пошукових здібностей учнів, поглиблює їхню мовленнєву підготовку.

Мета вивчення курсу української мови в школах нефілологічного профілю полягає в узагальненні й систематизації знань, набутих учнями у процесі вивчення основного курсу української мови, а також їх поглибленні відповідно до вимог, що ставляться перед абітурієнтами і студентами середніх та вищих навчальних закладів нефілологічного профілю, піднесенні культури мовлення учнів, насамперед через удосконалення вмінь ефективного оперування мовними й мовленнєвими знаннями, зокрема стилістичними, текстотворчими, дискурсними, риторичними.

^ Навчальні завдання:

  • виховання в учнів почуття національної свідомості, що значною мірою сприяє підвищенню мотивації вивчення української мови;

  • забезпечення високого рівня володіння державною мовою в професійному дискурсі;

  • формування мовної, мовленнєвої, предметної, прагматичної, соціокультурної компетентності учнів на основі свідомого опанування мовної і мовленнєвої теорії;

  • корекція грамотності старшокласників;

  • збагачення словникового запасу учнів термінологічною лексикою та фразеологією;

  • удосконалення мовленнєвих умінь і навичок, що забезпечать подальший розвиток комунікативної компетентності учнів.

Профільне навчання в нефілологічних класах зорієнтоване на практичне оволодіння українською мовою, оскільки вона є засобом навчання, набуття знань, умінь і навичок з усіх шкільних дисциплін. Зміст навчання української мови в класах цього профілю включає насамперед роботу над усним і писемним мовленням учнів, збагаченням їхнього лексико-фразеологічного запасу, аналізом текстів різних типів і стилів та побудовою власних висловлювань діалогічної і монологічної структури.

У профільному навчанні нефілологічного напряму переважає комунікативно-діяльнісний підхід, що передбачає підготовку учнів до повсякденної мовленнєвої діяльності. Це впливає і на зміст навчання: перевага надається подальшому вдосконаленню умінь і навичок практичного користування мовою, розвиткові усіх видів комунікативної компетенції – мовленнєвої, мовної, соціокультурної та діяльнісної (стратегічної).

ІІ. Принципи профільного навчання української мови

Організація навчання української мови в різних типах шкіл зумовлена передусім загальнодидактичними принципами як основними положеннями функціонально-технологічної організації навчання, що стають основою для лінгводидактичних принципів і в тісному зв’язку регулюють процес навчання мови в цілісності, зумовлюючи, зокрема, оптимальний вибір і поєднання методів, засобів і форм навчання.

Своєрідність навчання мови в різних за профілем школах вимагає виділення певних принципів навчання як пріоритетних.

Для шкіл філологічного профілю це є:

^ Принцип гуманізації та гуманітаризації, що випливає із завдань освіти. Гуманізація освіти включає гуманізацію мети, змісту й засобів навчання. Стосовно уроків української мови гуманізація вбачається як занурення знань у загальнокультурний контекст життя особистості. При багатоманітності зв’язків мови та інших предметів провідними залишаються зв’язки з літературою, історією, краєзнавством.

^ Функціональний принцип, що випливає з функціонально-стилістичного підходу до навчання мови, передбачає засвоєння мовних одиниць у їхніх функціях з метою усвідомлення функціонального діапазону мовних одиниць будь-якого рівня та комунікативно виправданого їх використання в текстах різних стилів.

^ Принцип наукової ґрунтовності передбачає, що наукові відомості, методично адаптовані з урахуванням вікових особливостей учнів, не повинні бути спотвореними. Програмні теми для класів філологічного профілю розглядаються ширше й глибше, ніж для класів нефілологічного профілю. Це досягається за рахунок уведення історичних довідок, коментарів, методично адаптованих до вікових особливостей старшокласників. Учням пропонуються додаткові відомості про мовні явища, зокрема в риторичному й стилістичному аспектах. Відповідно до цього принципу учні залучаються до систематичної наукової роботи в межах філологічних дисциплін.

^ Принцип історизму зумовлює вивчення мовних явищ не тільки в синхронному, а й у діахронному аспектах.

Принцип лінгвістичної креативності передбачає залучення учнів до творчої діяльності, що забезпечує підвищення рівня мовної та мовленнєвої компетенції.

^ Принцип занурення у філологічний дискурс, що ґрунтується на переважному використанні філологічно орієнтованих текстів, зокрема текстів художньої літератури, словникових статей, лінгвістичних мініатюр, науково-популярних філологічних текстів тощо, вимагає від учнів активної мовленнєвої діяльності у філологічно орієнтованих комунікативних ситуаціях.

Урахування цих принципів під час вивчення української мови допоможе учням усвідомити мову як систему, що постійно розвивається, удосконалюється, збагачується, осмислити внутрішні закономірності кожного її рівня.

Для шкіл нефілологічного профілю це є:

^ Принцип проблемно-ситуативної організації навчання. Для старшокласників профільних шкіл важливим є усвідомлення значення української мови у вирішенні професійних завдань, тому навчання слід будувати за проблемно-ситуативним принципом, використовуючи імітаційне моделювання ситуацій, спонукаючи учнів до роботи з довідковими, лексикографічними працями та літературою, пов’язаною з майбутньою професійною діяльністю.

^ Комунікативний принцип, що забезпечує вільне володіння мовою в різних соціальних сферах, насамперед у професійній.

Принцип урахування життєвої перспективи, суть якого полягає в репрезентації інформації, що дозволяє вирішувати життєві завдання, зокрема відомостей з риторики, стилістики, культури мовлення тощо.

^ Принцип комплексного розвитку всіх сфер особистості учня – когнітивної, емоційно-вольової, духовно-етичної. Традиційно склалося, що в процесі навчання створюються найсприятливіші умови для розвитку здебільшого пізнавальної сфери особистості, що знижує результативність навчання, тому важливо залучити інші сфери особистості, забезпечити комплексний розвиток старшокласників.

^ Позалінгвальний принцип передбачає врахування суспільних умов, у яких функціонує мова. Дотримання цього принципу допоможе, зокрема, пояснити причини лексичних запозичень, переосмислення значень деяких слів тощо.

ІІІ. Структура профільного навчання української мови

Диференційоване навчання української мови реалізується за двома профілями:

філологічним ( у межах суспільно-гуманітарного напряму);

нефілологічним: суспільно-гуманітарний напрям, зокрема історико-правовий, економічний, юридичний; природничо-математичний; технологічний; художньо-естетичний; спортивний.

Профіль навчання української мови – це своєрідний спосіб організації диференційованого навчання мови, що реалізує мету мовної і мовленнєвої підготовки старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу.

Профіль навчання української мови визначається з урахуванням профілю навчального закладу – загальноосвітня школа з поглибленим вивченням філологічних чи нефілологічних дисциплін, гімназія, ліцей, колегіум тощо.

Базові знання української мови, одержані учнями в основній школі (5-9 класи), становлять інваріантну складову змісту профільного навчання в 10-12 класах. Зміст навчання має відповідати державному загальноосвітньому стандарту [4]. Зміст профільного навчання української мови реалізується за рахунок інваріантної і варіантних складових на різних рівнях.

Рівень стандарту – обов’язковий мінімум змісту навчання у класах філологічного і нефілологічного профілів. Це базові знання, уміння й навички, які учні засвоїли в 5-9 класах і вдосконалюють у 10-12. Рівень профільної підготовки учнів, що навчаються у класах філологічного і нефілологічного напряму, різний.

Для класів філологічного напряму – це поглиблений теоретико-практичний курс української мови, зорієнтований на майбутню професію, а для класів нефілологічного напряму – практичний курс з опорою на теоретичну базу знань, набутих в основній школі й розширених у старшій.

Складовою змісту і структури профільного навчання є курси за вибором – спецкурси і факультативи, що мають на меті поглиблення й розширення лінгвістичних знань та вдосконалення комунікативних умінь і навичок. Курси за вибором уводяться до навчального плану того чи іншого профілю за рахунок шкільного або регіонального компонента.

ІV. Форми організації профільного навчання

Основною формою навчання в старших класах був і залишається урок, отже, йому належить провідна роль у підвищенні результативності навчання, розвитку й виховання учнів. Урок – це інструмент виховання й розвитку особистості. Якої б модифікації не зазнавала його структура, урок є стрижнем, навколо якого розташовуються інші форми навчальних занять незалежно від типу школи.

Найбільш поширеними є уроки узагальнення й систематизації вивченого, повторення теми або розділу, хоч використовують усі інші типи, що зумовлено спрямованістю курсу мови на завершальному етапі його засвоєння – удосконалювати основні мовні й мовленнєві уміння й навички учнів. Характер опрацьованого матеріалу, наявність у школярів опорних знань, набутих у попередніх класах, визначають специфіку таких занять, які будуть ефективними й підтримуватимуть інтерес до предмета за умов використання оптимального варіанта структури уроку, науково обґрунтованої організації його змісту, правильного добору методів і прийомів роботи, засобів організації пізнавальної діяльності, системи завдань і вправ, що сприяють поглибленню знань учнів, удосконаленню їхніх умінь і навичок.

Інноваційні процеси, що відбуваються сьогодні в освіті, спричиняють виникнення нових підходів до організації й проведення уроку української мови. У шкільній практиці з’являються нетрадиційні (або нестандартні) уроки, що найчастіше проводяться саме в старших класах.

Необхідність вибору нетрадиційної форми навчання зумовлена й тим, що старшокласники – це потенційні студенти, тому виправдано приділяти особливу увагу таким урокам, як лекції, семінари, заліки, практикуми, оскільки в таких формах будуть відбуватися заняття й у вищих закладах освіти.

Урок-лекція – форма навчання, що будується на основі інформаційно-монологічного методу й передбачає систематичний, тривалий виклад навчального матеріалу вчителем, продуманий і підготовлений заздалегідь, із застосуванням способів і прийомів пізнавальної діяльності учнів.

На відміну від традиційного уроку лекція забезпечує більш прискорений темп навчання, формування у старшокласників уміння самостійно й критично мислити, виробляє в них навички самоосвіти. Таким чином, лекційна форма навчання готує учнів до напруженої розумової діяльності, що чекає на них у майбутньому.

Лекційним способом може подаватися матеріал, відсутній у чинних підручниках, зокрема з риторики, стилістики, культури усного й писемного мовлення тощо. Лекції часто використовуються в класах із поглибленим вивченням української мови з метою подання учням складної лінгвістичної інформації.

Зважаючи на те, що під час лекцій учні отримують знання в готовому вигляді й не набувають умінь самостійно працювати з літературними джерелами, науково-популярною, довідковою літературою, стало необхідним уведення в навчальний процес уроку-семінару – форми навчання, що передбачає самостійне здобуття учнями знань з використанням різноманітних джерел і наступним колективним обговоренням у класі наслідків цієї роботи. На відміну від інших форм навчання семінар допомагає учням перевірити, уточнити, систематизувати свої знання, навчитися точно й аргументовано висловлювати власні думки, аналізувати, дискутувати.

Семінари сприяють вихованню в учнів критичного мислення, інтересу до знань, намагання самостійно набувати й поглиблювати їх, уміння працювати з довідковою та додатковою літературою, висловлювати власне судження про почуте й прочитане.

З метою залучення учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності використовується урок-практикум – така форма навчання, під час проведення якої учні одержують можливість застосувати отримані знання в практичній діяльності. Мета уроку-практикуму з української мови полягає в закріпленні знань з усіх видів мовленнєвої діяльності, формуванні в учнів стійких умінь і навичок. Зважаючи на особливості побудови курсу української мови в старших класах, де переважає повторення й поглиблення вивченого, уроки-практикуми забезпечують розвиток комунікативної компетентності учнів. Цей урок відрізняється від уроків інших типів меншою його регламентацією й більшою самостійністю учнів.

Дидактичний потенціал уроку-практикуму полягає в організації різноманітної діяльності учнів, використанні методів і прийомів, що сприяють актуалізації знань, умінь і навичок. Під час уроку-практикуму організовується дослідницько-пошукова діяльність учнів, словникова робота. Важливою складовою такого уроку є орфографічно-пунктуаційний практикум.

У формі співбесіди вчителя з учнями проводиться урок-колоквіум, мета якого – виявлення труднощів у засвоєнні учнями навчального матеріалу, а також типових помилок у мовленні.

Колоквіум може передувати вивченню теми або розділу з метою актуалізації опорних знань, потрібних для розуміння змісту, іти відразу після лекції для з’ясування рівня засвоєння учнями викладеного матеріалу, надання їм оперативної допомоги після вивчення теми або розділу.

Логічним завершенням вивчення багатьох тем і розділів з мови є урок-залік, головна мета якого полягає в перевірці якості знань учнів: повноти, глибини, систематичності й системності, гнучкості, міцності, усвідомлення.

Ефективність у навчанні забезпечує систематичне застосування дидактичних ігор – ділових і рольових ігор, ігрових ситуацій, що використовуються в навчально-виховному процесі з метою розвитку інтелекту, пізнавальної активності, творчого мислення учнів, спонукають їх до самостійного пошуку наукової інформації. У зв’язку з цим учителі намагаються поєднати весь навчальний матеріал “наскрізним” сюжетом, застосовуючи імітаційне моделювання ситуацій. Як правило, це ділові стосунки у виробничому колективі. Наприклад, програються ситуації: “Прийом на роботу”, “Перший робочий день”, “Прийом відвідувачів”, “Нарада” тощо. Такий підхід зацікавлює учнів, формує в них професійно важливі комунікативні уміння, оскільки навчання відбувається через дії, максимально наближені до реальних умов ділового спілкування.

У старших класах найчастіше використовуються ігри дискусійного характеру, а також ігри, що моделюють майбутню професійну діяльність учнів. Найважливішими критеріями відбору гри є її цільова настанова, специфіка профілю школи (класу) – математичний, економічний, медичний тощо, ступінь підготовленості учнів, матеріально-технічна база школи.

Добираючи ту чи іншу форму навчання, вчителі мають ураховувати низку чинників: її вплив на розвиток учнів, дидактичну мету заняття, зміст і характер навчального матеріалу, навчально-матеріальну базу школи, власний досвід та ін. Заслуговує на увагу й такий чинник, як урахування запитів і побажань самих учнів.

^ V. Допрофільне навчання

Допрофільна підготовка здійснюється в 5-9 класах з метою професійної орієнтації учнів та формування їхньої комунікативної компетентності.

Професійна орієнтація учнів сприяє вибору в майбутньому напряму профільного навчання, зокрема поглибленого навчання української мови, і реалізується починаючи з 8 класу.

У 8-9 класах вводяться курси за вибором, що є основою диференціації профільного навчання. Одні з них орієнтують на вибір професії філологічного профілю, інші сприяють загальному мовленнєвому розвиткові особистості.

Профільне навчання української мови, крім розширення і поглиблення знань, удосконалення мовленнєвих умінь і навичок, покликане забезпечувати утримання стійкого інтересу до мови як засобу формування і вираження думок, спілкування з іншими людьми, розвиток інтелектуальних здібностей та орієнтацію на майбутню професію, здійснювати естетичне та етичне виховання учнів.

Складовою допрофільної підготовки школярів є позакласна і позашкільна робота (гуртки, олімпіади, конкурси, конференції, Мала академія наук) – увесь спектр науково-дослідницької діяльності учнів, що широко практикується в сучасній школі.

У 5-7 класах допрофільна підготовка має загальний, неспеціалізований характер, а в 8-9 класах вона стає професійно орієнтованою, бо саме тут чіткіше визначаються інтереси учнів у виборі майбутнього профільного навчання. І саме в цих класах розпочинається поглиблене навчання української мови, яке чітко визначило філологічний напрям майбутньої професії.

Допрофільна підготовка учнів з української мови вимагає чіткого дотримання перспективності і спадкоємності у навчанні – однієї з вимог концепцій та стандарту мовної освіти в Україні.

^ VІ. Умови реалізації концепції

Основними умовами реалізації положень концепції профільного навчання української мови в старшій школі є:

  • неухильне дотримання положень 10-ї статті Конституції України;

  • упровадження головних положень Закону України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти, навчально-виховних концепцій, зокрема концепцій когнітивної й комунікативної методики навчання української мови;

  • опора на інтелектуальний потенціал учнів, урахування мотиваційних настанов вивчення української мови;

  • використання як основного засобу навчання профільно орієнтованого тексту як середовища функціонування мовних одиниць, що дозволяє залучити старшокласників до мовленнєвої діяльності, мотивує засвоєння лінгвістичної теорії, підвищує пізнавальний і виховний потенціал уроку;

  • розробка навчальних комплектів, диференційованих відповідно до профілю навчання, програм, підручників, посібників, електронних засобів навчання;

  • якнайширше використання комп’ютерних технологій, Інтернет, дистанційних курсів, електронних посібників;

  • підготовка й перепідготовка вчителів відповідно до вимог навчання української мови в профільних школах.




Скачати 159.43 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації07.12.2011
Розмір159.43 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх