Тема: Конфлікт добра І краси у казці О. Уайльда “Хлопчик-зірка”, тернистий шлях до їх гармонії icon

Тема: Конфлікт добра І краси у казці О. Уайльда “Хлопчик-зірка”, тернистий шлях до їх гармонії


10 чел. помогло.
Схожі
Уроку із зарубіжної літератури у 5 класі Тема: Оскар Уайльд. Казка “Хлопчик-зірка”...
План. Культ гармонії І краси. Шана переможцям. Почесті героям...
Реферат на тему: “Життєвий І творчий шлях...
З історії боротьби за соборність українських земель...
Міжнародні відносини на Близькому та Середньому Сході...
Дитинства у творах Чарльза Дiккенса...
Реферат на тему...
Реферат на тему...
План Вступ Розділ Т. Осьмачка – співець народного суму. Тернистий шлях Т. Осьмачки...
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів основи християнської етики...
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів основи християнської етики...
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів основи християнської етики...



СИСТЕМА УРОКІВ ПО ВИВЧЕННЮ КАЗКИ О. УАЙЛЬДА


ХЛОПЧИК-ЗІРКА”. 5 КЛАС.


УРОК 1.

ТЕМА: Конфлікт добра і краси у казці О. Уайльда “Хлопчик-зірка”, тернистий шлях до їх гармонії.

МЕТА: дати короткі відомості про естетичні погляди О.Уайльда, розкрити авторське ставлення до краси зовнішньої і внутрішньої;

розвивати усне мовлення, уяву та образне мислення учнів;

прищеплювати учням поняття про справжню красу.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань.

МЕТОДИ ТА МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ:

словесні (пояснення, бесіда, робота з книгою);

наочні (метод демонстрацій та ілюстрацій).

ОБЛАДНАННЯ: портрет О.Уайльда; ілюстрації до казки “Хлопчик-зірка”;

картки для словникової роботи.

СЛОВНИЧОК:

Етнографія – галузь історичної науки, що вивчає побут, матеріальну та духовну культуру народів світу.

^ Еліта – вищий прошарок пануючого класу; “обране”, “вишукане” коло людей.

Неординарний – незвичайний.

Пихатий –зарозумілий; той, що не складе собі ціни.

Бездушний – позбавлений співчутливого ставлення до людей; байдужий, холодний.

Аргумент – докази, які наводяться для підтвердження думки.

Прокажений – хворий на проказу , дуже небезпечну інфекційну хворобу.

Попихати – підпорядковувати своїй волі.


Благо, що дарує нам мистецтво, не в тому, чому ми в нього навчились, а в тому, якими ми завдяки йому стаємо...”

О. Уайльд.

^ ХІД УРОКУ.

  1. Вступне слово учителя.

Звучить музика П.Чайковського “Пори року” (“Зима”). Музика стихає і вчитель починає розповідь (таємничо).

Була зимова ніч, стояв пекучий мороз. Сніг товстою ковдрою покривав землю й гілля дерев, і коли двоє бідних Лісорубів продиралися крізь хащі, навкруги, потріскуючи, ламались перемерзлі галузки, а коли вони підійшли до Гірського водоспаду, то побачили, що він нерухомо завис, бо його поцілувала Крижана Королева. Був такий холод, що навіть звірі й пташки не знали, як його перебути.

І ось такої морозної ночі сталося диво. З неба впала зірка, і Лісоруби кинулись на її пошуки.

^ Що ж трапилось далі? Цікаво? Про це ми дізнаємось, коли прочитаємо казку О. Уайльда “Хлопчик-зірка”. Та спочатку давайте пригадаємо дещо.

  1. Актуалізація опорних знань.

    • Що таке літературна казка?

    • Чим вона відрізняється від казки народної?

    • Кого з письменників казкарів ви знаєте?

    • Назвіть літературні казки, які ви читали.

  2. Повідомлення теми та завдань уроку.

  3. Слово про О.Уайльда.

Розповідь учителя.

Оскар Уайльд – видатний англійський письменник 19 століття. Його творча спадщина складається з різножанрових творів (оповідань, віршів, п’єс, роману). Особливе місце займають казки (“Щасливий Принц”, “Зоряний Хлопчик”, “Соловей і Троянда” та інші).

У творах О. Уайльда відкривається дивовижний світ, сповнений краси, любові й милосердя.

Письменник любив все вишукане й прекрасне. Краса стала основою не тільки його творчості, а й життя.

^ Читання статті підручника про О. Уайльда.

Робота над епіграфом уроку.

  • Як ви розумієте вислів О. Уайльда?

Словникова робота.

  • Значення яких слів невідоме чи незрозуміле?

Бесіда.

  • Що ви дізналися про письменника, чию казку будемо зараз читати?

  1. Виразне читання казки.

(В класі учитель починає, а вдома учні закінчують читати казку самостійно).

  1. Домашнє завдання: дочитати казку “Зоряний Хлопчик”;

підібрати цитати до характеристики головного героя;

намалювати ілюстрації до казки (за можливістю й

бажанням).

  1. ^ Поетична хвилинка.

Закінчити урок, діти, я хочу словами українського поета Миколи Луківа.

Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Тільки раз ми на землі живем,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати,

За добро добром спіши воздати,

Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла,

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.


^ УРОКИ 2-3.

ТЕМА. Внутрішня й зовнішня краса людини. Любов до матері – одна з визначальних цінностей життя.

МЕТА: провести ідейно-художній аналіз казки О.Уайльда “Зоряний хлопчик”; розвивати вміння характеризувати персонаж, узагальнювати прочитане, спонукати дітей задуматися над важливими проблемами буття;

виховувати повагу до батьків, уміння співчувати, відгукнутися на чужий біль.

^ ТИП УРОКУ: урок-роздум; урок поглибленої роботи над текстом.

МЕТОДИ І МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ:словесні (бесіда, робота з книгою);

наочні (ілюстрації до казки).

ОБЛАДНАННЯ: портрет О. Уайльда; ілюстрації до казки (відомих художників та виконані самими учнями), сигнальні картки.


НЕ РОБИ ЗЛА, Й ТЕБЕ ЗЛО НЕ СПІТКАЄ”

(СИРАХ: 7,1)
^

ВСІМ СЕРЦЕМ ШАНУЙ БАТЬКАТВОГО І НЕ ЗАБУВАЙ РОДИЛЬНИХ БОЛЕЙ МАТЕРІ ТВОЄЇ”


(СИРАХ: 7,23)

Хто риє яму, сам упаде в неї... Хто робить зло, до того повернеться воно...”

(Сирах: 27,28).
^

“Чини з людьми так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою”


(Біблія).

Добра людина не та, котра вміє робити добро, а та,

яка не вміє робити зла”.

(В. Й. Ключевський).

^ ХІД УРОКУ.


СЛОВНИЧОК.

Зарево (рос.) - заграва (укр.)

Гоношится (рос.) – метушиться (укр.)

Корыстный (рос.) – корисливий, зажерливий (укр.)

Опрометчивый (рос.) – необачний (укр.)

Льстивый (рос.) – улесливий (укр.)

^ ХУДОЖНЯ ДЕТАЛЬ – засіб словесного мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість. Художня деталь містить прихований зміст, здатна замінити собою розлогий опис, авторську характеристику, міркування, цілий епізод.


І. Вступне слово учителя.

На минулому уроці ми з вами поринули у казковий світ, створений О. Уайльдом. Разом з Хлопчиком-зіркою пройшли тернистий шлях до істинної Краси.

Гадаю, що казка змусила вас замислитись над багатьма важливими питаннями. Сьогоднішній урок хочу почати віршем російського поета С. Вікулова “Есть душа у человека».

(виразне читання вірша)

Бесіда.

  • Що таке, на вашу думку, справжня краса людини?

  • Як ви вважаєте, чи є справжньою краса людини, що має прекрасну зовнішність, але робить ганебні вчинки?

( А. Чехов: “В людині повинне бути все прекрасним: і лице, і одяг, і душа, і думки).

  • Що таке духовна краса?

ІІ. Ідейно-художній аналіз казки “Хлопчик-зірка”.

  1. Бесіда.

Давайте ще раз пригадаємо події казки і разом з Хлопчиком-зіркою пройдемо тернистий шлях до пізнання справжньої краси.

  • Чим починається казка?

(Описом зимової природи).

  • Як ми називаємо опис природи в художній літературі?

(Пейзаж).

Тобто казка починається зимовим пейзажем.

Смотрит с неба месяц бледный,

Точно серп стальной;

По селу мороз трескучий

Ходит сам-большой .

По заборам, по деревьям

Вешает наряд;

Где идет, в снегу алмазы

По следу горят…

(И. Суриков).


  • А як описує морозну ніч О.Уайльд? Знайдіть у тексті.

Саме в таку морозну, люту ніч сталося диво. Яке? (За текстом).

(З неба впала зірка.)

  • Чому лісоруби так зраділи, побачивши падаючу зірку? Яке бажання штовхає їх на пошуки зірки?

  • Чи зраділи лісоруби знахідці?

(“...Оце такий кінець нашим великим сподіванням...” –лісоруби розчаровані.)

  • Чи випадково письменник починає казку з розповіді про лютий мороз?

(Ні, якби лісоруб не забрав дитину, вона б загинула).

Оскара Уайльда називали майстром деталі. Погляньте у словничок. Що таке художня деталь?

(Художня деталь –засіб словесного мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість.

Художня деталь містить прихований зміст, Здатна замінити собою розлогий опис, авторську характеристику, міркування, цілий епізод.)

У казці читаємо: “І він обережно взяв дитинча на руки, вкутав його в плащ... і почвалав з горба в село.”

  • Чому не пішов, не помчав, а почвалав?

(Мабуть, думав про свою бідність, про своїх голодних дітей, про те, як покаже дитину дружині, як прогодувати сім’ю, який він нещасний.)

  • Товариш лісоруба називає його вчинок “дурістю та м’якосердям”. А як би ви назвали вчинок Лісоруба?

(Благородним.)

  • Як сприйняла знахідку Лісорубова дружина? Підтвердіть свою думку текстом.

  • Які почуття перемогли в серці бідної жінки?

(Співчуття, жалість.)

  • Переконуючи дружину залишити знайдену дитину в домі, Лісоруб говорить: “А хіба не вічний холод у тій хаті, де люди з кам’яними серцями?” Як ви розумієте його слова?

  • Що ви можете сказати про Лісоруба та його дружину?

(Мали добре, щире серце.)

  • Отож, Дитя-зірка росло й виховувалося вкупі з дітьми Лісоруба. Чому дивувалися всі жителі села?

(Його красі.)

  • Знайдіть портрет Хлопчика-зірки.

  • Кожна квітка має своє символічне значення. Тому О. Уайльд невипадково використовує для портретної характеристики Хлопчика-зірки образ Нарциса. Нарцис – символ самозакоханості, себелюбства.

(Легенда про Нарциса.

Якось лісом ішов юнак, красень Нарцис, син річкового бога Цефіза, приречений на те, що сягне глибокої старості лише в тому раз,і якщо ніколи не познайомиться з собою, тобто ніколи не побачать свого обличчя. Тоді це була звичайна річ, адже ніяких дзеркал не існувало, хіба що побачиш себе в спокійній воді.

Угледівши Нарциса, Ехо безтямно закохалась у нього й намагалася будь-що зробити так, аби він захопився нею. Але Нарцис залишався байдужим до її страждань. Тоді Ехо у відчаї звернулася до богів, благаючи змилосердитись і покарати Нарциса за його незворушність. І розчулені боги почули її молитву й покарали його.

Сталося так, що Нарцис, відчувши спрагу, зупинився край чистого, мов дзеркало, спокійного плеса. Нагнувся над водою, щоб напитися, і тут, уперше у житті, побачив своє відображення й так був зачарований, що закохався в себе. Не в змозі більше ні на хвилину відірватися від того чарівного нетривкого образу, почав марніти й хиріти від кохання.

Проте милосердні боги не дали йому загинути остаточно, перетворили на чарівну квітку, яка чудесно пахне, а голівка її так і хилиться донизу, ніби намагаючись ще й ще раз помилуватися собою...” )

  • Що принесла краса Хлопчику-зірці? Як ставився він до оточуючих?

  • Як ставився хлопчик до своїх названих батьків?

(Зневажливо.)

  • А які почуття мали б у нього виникнути до людей, які врятували йому життя?

(Вдячність, любов.)

  • Як на вашу думку, чому всі діти слухались Хлопчика-зірку в його жорстоких розвагах?

(Він був не такий, як усі; гарний.)

Російський поет А. Дементьєв говорив:

О, как порой природа опрометчива:

То подлеца талантом наградит,

То красотой поделится доверчиво

С тем, за кого испытываешь стыд…

  • Який, на вашу думку, вчинок Хлопчика-зірки найганебніший?

(Зневажив матір.)

  • Знайдіть у тексті цей епізод. Які почуття бідну старчиху?

(Радість, бо вона знайшла нарешті сина, якого так довго шукала; невимовний біль, бо вона втрачає сина, якого щойно знайшла.)

  • А що відчуває Хлопчик-зірка?

(Розчарування, бо думав, що його мати – зірка;

роздратування, гнів, презирство, бо перед ним, таким вродливим якась бридка старчиха в лахмітті.)

Спробуємо зіграти цей епізод.

(Учні читають в ролях уривок з казки.)

  • Чи відчував хлопчик докори сумління, коли старчиха пішла?

(Ні, він зрадів і побіг до своїх товаришів.)

  • Чому діти не захотіли гратися з ним?

(Бо він був бридкий, як ропуха, і відразливий, як гадюка.)

  • То й що? Хіба не можна гратися з некрасивими?

(Хлопчик сіяв навколо зло, то й мусив пожинати те, що посіяв: діти теж стали жорстокими, злими. Кому служиш, від того й плату одержуєш. Хлопчик служив злу, а зло має бути покаране. Отож і перетворився наш герой з яскравої, гарної зірки, яка “світить, але не гріє”, на потвору, гидку й нікому непотрібну, бо він творив тільки зло і ставав все гіршим і чорнішим душею. І ця чорнота вбила його зовнішню красу.)

І знову деталь. Чому письменник використовує для порівняння саме жабу і змію?

Здавна вважають, що жаби – то прокляті Богом й затоплені всесвітнім потопом люди. Образу величезної жаби набув диявол під час обряду посвячення в чаклуни. А про змій в народі говорять: “Пригрів змію за пазухою”, “Блюзнір під словами – змій під квітками”.

  • Чи усвідомив Хлопчик-зірка свою провину? Доведіть цитатою з тексту.

  • Як би ви відповіли на запитання Лісорубової доньки: “ Чи ж то найбільше горе – втратити свою вроду?”

(Страшніше втрати душу.)

Розкажіть, як герой шукав свою матір. Чому він “ніде ніколи не зустрів ні любові, ні доброзичливості, ані милосердя?

(“Весь світ повівся з ним так само жорстоко, як він чинив у дні своєї гордині”.)

Відкриваємо Біблію і знайдемо там: “Не роби зла, й тебе зло не спіткає”. Ще: “Хто робить зло, до того повернеться воно”... Отож, Хлопчик-зірка збирав щедрий урожай посіяного ним зла.

Хлопчик усвідомив свій гріх, розкаявся, він сіє добро (допоміг зайченяті), добро й пожинає (зайченя допомагає знайти монети).

Чому Хлопчик-зірка, знаючи, яке страшне покарання його чекає, віддає монети прокаженому?

(Проявив милосердя, зрозумів, що його життя ще гірше)

  • Чому Зайченя тричі допомагає Хлопчику-зірці?

(Тому, хто робить добро, воно повертається сторицею).

  • Коли й чому краса повернулась до Хлопчика-зірки?

  • Краса повернулась до героя, але чи правильно буде сказати, що Хлопчик-зірка став таким, як колись?

(Ні, він змінився внутрішньо). Доведіть свою думку словами тексту.

  • Що незвичайного побачив хлопчик у своїх очах?

(В них засвітилися доброта, любов до людей).

  • Як спокутує свою провину перед матір'ю Хлопчик-зірка?

Тож будемо пам’ятати, що любов до матері – це одна з визначальних цінностей життя. “Шануй батька й матір і добро тобі буде”, - гласить Біблія.

  • Доведіть цитатами з тексту, що Хлопчик-зірка став красивим не лише зовні, а й душею.

Ми прочитали з вами літературну казку. Давайте пригадаємо її ознаки. (Авторство, записується.)

  • Чим казка “Хлопчик-зірка” схожа на народну?

(Трикратні повтори: три роки тривали пошуки матері, три завдання отримав герой від Чаклуна, правив країною три роки.)

  • Прочитайте останній абзац твору. Чим, на вашу думку, фінал казки О.Уайльда відрізняється від фіналів народних казок?

(У народних казках обов’язково перемагає добро, а у О.Уайльда фінал казки схожий на реальне життя, де, на жаль, дуже багато зла. І щоб перемогти його, треба пам’ятати: “Добра людина не та, котра вміє робити добро, а та, яка не вміє робити зло”.)

ІІІ. Гра “Біле-чорне”.

Казки О.Уайльда здебільшого мають сумний кінець. Гинуть головні герої. Але твори письменника вчать доброті й добродійності, а також непримиренності до будь-якого зла. Гадаю, казка змусила вас замислитись над тим, що таке “добре” й що таке “погано”.

Зараз я пропоную вам гру-вікторину “Біле-чорне”. Якби ви малювали зло, які кольори ви використали б? (Чорні, темні). А добро якого кольору? (Світле, біле, чисте, незаплямоване). Отож , коли я називаю дорий вчинок ви піднімаєте білу картку, злий, поганий – чорну. Зрозуміло?

(Читаю цитати з тексту, а діти оцінюють вчинки героїв).

ІV. Робота з ілюстраціями до твору.

А зараз ми відвідаємо нашу картинну галерею. Ви бачите ілюстрації до казки. Уважно роздивіться їх.

  • Який епізод зображено на малюнку? Знайдіть цей епізод у тексті.

  • Уявіть себе художником, що малює ілюстрації до казки. Який би ви проілюстрували епізод? Які кольори обрали б? Розкажіть, що ви зобразили б на картині. (усне словесне малювання).

V. Узагальнення вивченого.

  • Тема казки.

  • Яка головна думка твору?

(Зло нічого не дає, крім зла,

вмій прощати, як прощає мати

М. Луків)

  • Чому навчила вас ця казка? (Свідомо не чинити зла ніколи нікому; шанувати матір і батька; співчувати чужому горю)

Ты хоть много проживи, хоть мало,

Но тебе скажу я, не тая:

Если боль других твоей не стала,

Прожита напрасно жизнь твоя.

(Р. Гамзатов)

^ VI. Заключне слово учителя.

Тільки від самої людини залежить, що переможе в її серці: добро чи зло. Для того, щоб стати Людиною, треба робити добро, треба виправити усі свої життєві помилки. Треба звіряти своє життя за законами Добра і Краси. І Хлопчик-зірка зумів стати Людиною. Думаю, ніхто не залишився байдужим, кожен з вас замисливсь: “Хто я є? Який я є?”.

Мабуть, казка змусила вас подумати й про те, як ви ставитеся до своїх батьків. Мама і батько – найрідніші люди. “Шануй батька й матір і добро тобі буде”, - читаємо у Біблії. А чи завжди ми виконуємо цю заповідь?!

Закінчити наш урок хочу словами В. О. Сухомлинського: “Батько і Мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждання. Все, що тобі дають Батько, Мати – це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для Батька й Матері – твоє життя, працьовитість, любов до книги, до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – це велике горе для твоїх Матері і Батька. По-справжньому любити їх означає приносити в дім мир і спокій.

Справжня свобода сина й дочки – бути слухняними дітьми. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не зможеш стати стійким мужнім громадянином, дисциплінованим керівником, вірним Батьком своїх дітей. “Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти”, – говорить українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть невловима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

Бути хорошими дітьми означає не допустити, що старість Батька й Матері була отруєна поганими вчинками. Вмій відчути найважчі душевні муки Матері й Батька, їхня хвороба – твоє горе... Вмій бути добрим в думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батьків приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривога, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними в своїх батьків.

^ VII. Домашнє завдання: підготуватись до письмової характеристики

головного героя казки О. Уайльда (підібрати

цитати, оцінити його вчинки).


УРОК 4

Тема: Бути на Землі Людиною.

Письмовий твір-характеристика героя казки “Хлопчик-зірка”.

Мета: вчити письмово висловлювати свої думки, характеризувати художній

образ; розвивати навички складання простого плану розповіді, побудови

власного тексту, цитування та аргументації свого погляду;

виховувати любов до матері, уміння розрізняти добро і зло, бачити

прекрасне в художньому творі та в житті.

^ Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.

Методи й методичні прийои: творча робота на літературну тему та на основі

життєвих вражень.

^

“Душа людини – в її ділах”

Г. Ібсен




ХІД УРОКУ


  1. Вступне слово учителя. Повідомлення теми та мети уроку.

  2. Бесіда за текстом.

          • Які епізоди казки неможливо обминути, характеризуючи Хлопчика-зірку?

          • Чи завжди він вам подобається?

          • Чи збігається зовнішня краса героя з його вчинками?

          • Який з вчинків Хлопчика-зірки, на ваш погляд, найганебніший?

          • Як був покараний герой?

          • Що йому допомогло повернути йому красу?

          • Як ви розумієте вислів Г. Ібсена: “Душа людини – в її ділах”?

  3. Як писати твір? Пам’ятка учневі.

Як писати твір

  • Вибирай не легку тему, а ту що тобі близька й зрозуміла..

  • Продумай головну думку твору та висновок, до якого ти прийдеш.

  • Продумай і запиши на чернетці план твору.

  • Слідкуй, щоб твоя робота не перетворилась на хаотичний безсистемний набір думок.

  • Вступ і заключна частина повинні бути логічно зв’язаними з головною думкою та темою твору.

  • Цитати використовуй в міру й доречно.

  • Суворо дотримуйся плану.

  • Не бійся висловити власну думку!
^

Характеристика літературного героя (пам’ятка)


  • Хто такий літературний герой? Його місце в творі.

  • Портрет.

  • Головні риси характеру.

  • Як розкриваються ці риси характеру у вчинках героя, його поведінці, у ставленні до інших героїв?

  • Мова персонажу.

  • Авторське ставлення до героя.

  • Висновок.

  1. Колективне складання плану характеристики героя.

        1. Моє знайомство з казкою.

        2. Місце Хлопчика-зірки в повісті.

        3. Зовнішній вигляд.

        4. Риси характеру, вчинки.

        5. Стосунки з іншими персонажами твору.

        6. Моє бачення героя.

        7. Над чим змусила мене замислитись ця казка?

  2. Усна розповідь за планом.

  3. Робота над твором на чернетках.

  4. Домашнє завдання: написати твір-характеристику образу

Хлопчика-зірки за казкою О. Уайльда.
^

Методичні зауваження


        1. Ідейно-художній аналіз казки доцільніше проводити на спарених уроках.

        2. Хтось може дорікнути: чи не забагато російських текстів на уроці. Чи потрібні вони взагалі? Глибоко переконана: потрібні! Російська мова – це мова великого Пушкіна, Гоголя, Толстого. Російську поезію ми можемо читати й в оригіналі, вона несе в собі велику енергетику. Та й хто ж познайомить дітей з російськими поетами, як не зарубіжник!



^ Тема. Гоголем оспівана земля.

Мета: познайомити учнів з місцями на Полтавщині, пов’язаними з

ім’ям славетного земляка – М.В.Гоголя;

зацікавити учнів життєвою й творчою долею письменника, історичним минулим полтавського краю;

виховувати почуття гордості за рідну землю, що подарувала світові генія Слова.

^ Тип уроку: урок засвоєння нових знань;

урок-заочна подорож.

Методи і методичні прийоми:

словесні (розповідь);

наочні (метод демонстрацій та ілюстрацій, заочна екскурсія).

Обладнання: портрети М.В.Гоголя, фотографії, ілюстрації до творів, карта Полтавської області, плакати з висловлюваннями про М.В.Гоголя, музичне оформлення, комп’ютер.

^ Міжпредметні зв’язки: історія, географія, українська література, краєзнавство.

Методичні зауваження.

Проведенню такого уроку передує велика підготовча робота не тільки учителя, а й учнів, які беруть участь у зборі фактичного та ілюстративного матеріалу та їх оформленні. Варто залучити до цієї роботи всіх учнів класу, розподіливши між ними конкретні завдання згідно з їх можливостями.

Заочну екскурсію по гоголівським місцям Полтавщини краще проводити на спарених уроках. Урок-подорож проводять заздалегідь підготовлені учні-екскурсоводи, які ілюструють свою розповідь малюнками, фотографіями.

Екскурсія проходить під музичний супровід та з використанням комп’ютера.

^ ХІД УРОКУ.

І. Вступне слово учителя.

Поняття Батьківщини завжди пов’язане з близькими серцю місцями – рідним селом, стежинкою дитинства, широким пшеничним полем, що починається за батьківською хатою. Особливі почуття охоплюють, коли йде мова про місця, пов’язані з життям великих поетів, художників, письменників, які прославили батьківщину своєю творчістю.

Михайлівське і Пушкін, Ясна Поляна і Толстой, Тархани і Лермонтов, Полтава і Котляревський, Короленко, Гоголь.

Затамувавши подих, ступаємо ми на землю, по якій ходив славетний син українського народу, великий російський письменник Микола Васильович Гоголь.

Кажуть, щоб зрозуміти письменника, треба побувати на його батьківщині. І сьогодні ми вирушаємо в заочну подорож по землі, оспіваній великим майстром слова, - нашій полтавській землі.

ІІ. Великі Сорочинці.

Хто не знає сьогодні цього полтавського села на березі красуні-ріки Псел, оспіваного Гоголем! Тут, на березі красуні-ріки Псел, що несе свої води в Дніпр-Славутич, народився великий творець безсмертних художніх образів.

Гоголь – відомий письменник – часто приїздив до Сорочинців. Його приваблювала чудова природа, славна історія села і, звичайно, знамениті сорочинські ярмарки. Саме повістю „Сорочинський ярмарок” відкриває Гоголь свою першу збірку творів. Перша пісня – як перша данина своїй батьківщині – землі, де народився.

Ви в’їзджаєте в село, і Микола Васильович, мудрий і простодушний, веселий і сумний, зустрічає вас (цей чудовий пам’ятник споруджено 1911 року скульптором І.Гінцбургом). Здалеку видно Спасо-Преображенську церкву, збудовану ще в XVII столітті за вказівкою Данила Апостола, останнього виборного гетьмана України, прадіда відомих декабристів – братів Сергія, Матвія та Іполита Муравйових-Апостолів. У цій церкві хрестили Миколу Гоголя. До наших днів збереглася метрична книга із записом про його народження.

Неподалік церкви стояв скромний будиночок повітового лікаря М.Я.Трохимовського, в якому народився майбутній письменник. У цьому будинку 1929 року було відкрито літературно-меморіальний музей. Вщент зруйнований фашистами, він був відбудований після війни і діє донині. У музеї людно будь-якої пори року, а особливо у серпні, коли з усієї округи з’їжджаються в Сорочинці, щоб вшанувати пам'ять свого великого земляка й уславити довге життя Сорочинського ярмарку, нев’янучих „цих веселощів, простодушних і водночас лукавих”.


У розпалі торгів з’являються гоголівські герої – Хівря і Солопій Черевик, Параска і Грицько, чорт і пасічник, інавіть сам Микола Васильович Гоголь –їх творець.

Багато доріг судилося об’їздити великому письменнику. Немало носила його по просторам безмежної Русі оспівана ним „птаха-трійка”. Перетинав моря і чужі землі, та зажди зберігав у серці любов до рідного краю.

ІІІ. Василівка (Гоголеве)

„Рідним гніздом” називав письменник Василівку – невелике село, розташоване на кордоні Миргородського і Полтавського повітів. Тут Гоголь провів своє дитинство. Сюди в усі роки і звідусюди йшли листи матері, сестрам. І сюди гоголь повертався протягом усього свого життя: і на канікули гімназистом, і автором „Вечорів на хуторі біля Диканьки”, а пізніше – збірки „Миргород”, а потім просто Гоголем, людиною, яку шанувала вся Росія.

У далекому минулому Василівка – родовий маєток Лизогубів. Тетяна Семенівна Лизогуб, взявши шлюб з Опанасом Дем’яновичем Гоголем – дідом майбутнього письменника, 1781 року отримала від батька хутір Купчинський, який згодом перейменували у Василівку, на честь Василя Опанасовича, батька майбутнього письменника.

Василівка стала колискою генія. Тут прислухався він до українських пісень, народної мови, відчув уперше романтику переказів та легенд, що завжди потім живили письменницьку фантазію.

Але у василівському „царстві краси і спокою” Гоголь чув не тільки пісні і веселий сміх. Він умів слухати і бачити те, що не кожному дається почути й побачити. Часто він чув плач знедолених сиріт, жалібне голосіння селянських вдів. Ніщо не могло заховатися від його пильного погляду, залишаючи незабутній слід у пам’яті.

Будинок батьків був патріархальним, відкритим. Для багатьох нужденних він стати притулком, тут всякий міг розраховувати на гостинність, не зважаючи на суспільний чи матеріальний стан.

Вплив батька й матері сприяв формуванню уже в ранньому віці морального ставлення до своїх вчинків. В листі до матері Гоголь писав: „Я просив вас розповісти мені про Страшний суд, і ви мені, дитині, так добре, так зрозуміло, так зворушливо розповіли про ті блага, які чекають людей за доброчинне життя, і так разюче, так страшно описали вічні страждання грішників, що це приголомшило і розбудило в мені всю чутливість”.

Часто приїздив Гоголь у Василівку. Приїздив, щоб поклонитись рідній землі, набратися нових сил і натхнення.

У Василівні був започаткований рід Пушкіних-Гоголів: син сестри Гоголя Єлизавети Василівни одружився з онукою О.С.Пушкіна Марією Олександрівною. Так об’єдналися два великих російських імені – Пушкін і Гоголь.

До 175-річчя з дня народження письменника був відкритий заповідник-музей М.В.Гоголя. Все тут відтворено таким, яким було за його життя.

ІV. Миргород.

Вперше познайомився Гоголь з Миргородом ще в дитячі роки. Найдрібніші деталі повітового містечка запам’ятав юний Гоголь. Добре знав письменник звичаї і побут миргородців, древнє минуле міста і всього цього краю.

„Чудный город Миргород! Каких только в нем нет строений! И под соломенною, и под очеретяною, даже деревянною крышею; направо улица, налево улица, везде прекрасный плетень; по нем вьется хмель, на нем висят горшки, из-за него подсолнечник выказывает свою солнцеобразную голову, краснеет мак, мелькают толстые тыквы… Роскошь!”

У березні 1835 року Гоголь видає збірку повістей „Миргород”, куди увійшла повість „Тарас Бульба”, що розповідала про славне героїчне минуле українського народу.

Свято зберігає Миргород пам'ять про Миколу Васильовича Гоголя. Вам і тепер покажуть будиночок повітового суду, де розглядалася справа Івана Івановича та Івана Никифоровича (героїв „Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”). У 1896 році в Миргороді була відкрита художньо- промислова школа ім.М.В.Гоголя, нині – художньо-керамічний технікум.

В 1902 році в Миргороді на привокзальній площі щойно спорудженої залізничної станції був відкритий пам’ятник М.В.Гоголю. В роки Великої Вітчизняної війни фашисти зруйнували залізничну станцію, знищили пам’ятник. Але любов і пам'ять народна безсмертні. Сьогодні ми знову бачимо Гоголя на привокзальній площі перед оновленою будівлею станції. Доброю посмішкою вітає він усіх, хто приїздить в чудове місто Миргород.

^ V. Диканька.

З Миргорода рукою подати до Диканьки, яка ще до появи на світ Миколи Васильовича була тісно пов’язана з його ім’ям. У цьому старовинному селі височіла білокам’яна Миколаївська церква, зведена у ХVII столітті руками і талантом українських народних майстрів. У ній, перед різьбленим дубовим іконостасом, молоденька Марія Іванівна Гоголь-Яновська, сповнена тривоги за долю майбутньої дитини, годинами молилася, обіцяючи святому покровителю цієї церкви наректи сина його ім’ям. А коли зміцнів письменницький талант Гоголя, Диканька подарувала йому неповторні прототипи. Дорогій серцю Диканьці Гоголь присвятив повість „Ніч перед Різдвом”.

Довге життя судилося гоголівським героям із Диканьки. Не забудуться сильний і добрий коваль Вакула, повна завзяття й веселощів Оксана, добродушні й хитруваті Корній Чуб та Касьян Свербигуз.

В’їзд в Диканьку тоді, як і тепер прикрашає тріумфальна арка, споруджена на честь відвідування цих місць царем Олександром І у 1821 році.

Перед в’їздом в маєток Кочубеїв стояли п’ятиобхватні дуби, про які О.С.Пушкін в поемі „Полтава” писав:

Цветет в Диканьке древний ряд

Дубов, друзьями насажденных,

Они о праотцах казненных

Доныне внукам говорят.

Ця алея дубів, за місцевими переказами, була посаджена на честь легендарного Кочубея. На узліссі, біля самої полтавської дороги стояв дуб-гігант, яким пишалася вся Диканька, - „мазепівський дуб”. За легендою, тут відбувалися побачення кочубеївської доньки з гетьманом Мазепою.

За спогадами рідних, Гоголь не один вечір провів під покровом цього вікового дуба, слухаючи перекази старовини.

В сучасній Диканьці від гоголівських часів залишились оспівані Пушкіним дуби та Миколаївська церква. Зглянувся на них час, зберіг для нащадків.

Диканька сьогодні – селище міського типу, районний центр. А щоб нові покоління могли собі уявити, як жили їхні пращури – герої „Вечорів на хуторі біля Диканьки”, ближче відчути Гоголя на рідній землі, створено в селищі музей під відкритим небом. Є тут і хата під соломою, криниця, хлів, глиняний сарайчик, на узгір’ї – скрипучий вітряк. Все як при Гоголі.

^ V. Полтава.

Полтава була першим великим містом, яке побачив юний Гоголь.

Ще до його народження поет Василь Капніст, який виконував обов’язки директора училищ Полтавської губернії, склав проект заснування у Полтаві „будинку виховання для бідних дворян”. Інший поет, автор „Енеїди” і „Наталки-Полтавки”, основоположник нової української літератури Іван Котляревський, від дня заснування „будинку для виховання” був його смотрителем майже десять років. А з 1818 по 1821 рік Котляревський був директором полтавського театру – одного з провідних на той час театрів Росії. Саме тоді у цьому театрі розпочинає акторський шлях юний Михайло Щеп кін. І приблизно в той же час – з серпня 1818 по червень 1819 року – дев’яти-десятирічний Гоголь починав свою систематичну освіту в Полтавському повітовому училищі.

В студентські роки об’їздив Гоголь усі околиці Полтави. А після закінчення Ніжинської гімназії через Полтаву від’їздив він в Москву і Петербург. Останній раз Гоголь відвідав Полтаву навесні 1851 року.

Свято береже Полтава пам'ять про свого великого земляка.

На бульварі, який носить ім’я Гоголя, встановлено пам’ятник письменнику. З високого постаменту дивиться Гоголь на Полтаву, тримаючи в одній руці записну книгу, а в іншій - олівець. Ім’я М.В.Гоголя носить і обласний музично-драматичний театр, на сцені якого і сьогодні з великим успіхом ідуть „Сорочинський ярмарок”, „Вій”, „Травнева ніч…”

^ VII. Заключне слово учителя.

Наша подорож добігає кінця. Помер і похований М.В.Гоголь в Москві. Перша його книга „Вечори на хуторі біля Диканьки” вийшла друком в Петербурзі. В Римі він написав „Мертві душі”. В кожному місті зберігається пам'ять про Гоголя. Кожному місту Гоголь чимось зобов’язаний.

Але … у кожної людини є земля, де вона вперше побачила сонце й небо. Це рідна земля, земля, що подарувала перші враження й мала перший вплив, які в дитинстві особливо сильні. Це минуле людини завжди живе в ній, бо воно зробило її справжньою.

Видатний український письменник Олесь Гончар говорив: „Земля України… виплекала Гоголя духовно, з дитинства обдарувавши красою своєї поезії, розливом пісенної творчості, епічною величчю дум, фантастикою казок, переказами, легендами, яскравою образністю – всіма перлами народного духу”.

Для Гоголя рідною землею була щедра українська земля з її яскравою природою і побутом – полтавська земля.

Тож будемо пишатись нашою рідною Полтавщиною й примножувати її славу!


^ Золотой мост духовности.

Николай Гоголь в диалоге культур


В одном из писем Николая Васильевича Гоголя находим слова, в которых он как будто задаёт вопрос будущим исследователям своего творчества и сразу же даёт ответ на него: «Сам не знаю, какая у меня душа: «хохлацкая» или русская? Знаю только то, что никак бы не дал преимущества ни малороссиянину перед русским, ни русскому перед малороссиянином».(1)

В преддверии приближающегося гоголевского юбилея вопрос о принадлежности Гоголя двум культурам становится особенно актуальным. В одинаковой мере Гоголь принадлежит русской и украинской культуре, и в то время, когда особенно активизируются силы, сеющие смуту и раздор среди славянских народов, необходимо вспомнить этот неоспоримый факт.

Местом рождения Николая Васильевича Гоголя, выдающегося классика русской литературы, стала Украина. Местечко Большие Сорочинцы Миргородского уезда Полтавской губернии знакомо всем почитателям гоголевского таланта. Отец Николая Гоголя, украинский помещик Василий Афанасьевич Гоголь-Яновский, привил сыну любовь к чтению и к театру и ввёл его в круг малороссийской культуры. Переклички между украинской комедией Василия Афанасьевича «Простак, або хитрощі жінки, перехитрені москалем» и произведениями Николая Гоголя очевидны, но ещё важнее сама природа гоголевского комизма, которая складывалась, по мнению Ю.В. Манна, не без влияния Василия Афанасьевича. В доме Василия Афанасьевича балагурили в истинно малороссийской манере – то есть многие часы проводили за смешными разговорами, предметом которых становилось всё на свете(2). Конечно, это дало ростки комического таланта Николая Гоголя.

Песни, легенды, поверья украинского народа, красочные и загадочные, вошли в жизнь юного Гоголя как составная часть общей культуры, как необычайно яркая страница жизни того народа, среди которого посчастливилось Гоголю родиться и жить в те годы, когда закладывались основы его личности.

Надо сказать, что двойная фамилия Гоголь-Яновский, унаследованная Николаем Гоголем от деда Афанасия Демьяновича, не была для будущего писателя особым предметом гордости, с конца 1830 года он вовсе отбросил вторую часть. Своему ученику Михаилу Лонгинову он сказал: «Зачем называете вы меня Яновским? Моя фамилия Гоголь, а Яновский только так, прибавка; её поляки выдумали». (3)

Анализируя это высказывание Гоголя, Ю.В.Манн делает следующее заключение: «Реплика по-гоголевски лукавая, но в ней заключается тот смысл, что отказом от «прибавки» Гоголь демонстрировал свою причастность общероссийской стихии, по отношению к которой польское начало мыслилось им как чуждое, а украинское – как часть целого» ( 4)

Полтавское уездное училище стало первой ступенькой в получении Гоголем систематического образования, которое он продолжил в Нежинской гимназии высших наук – своеобразном украинском лицее. Гимназисты, как и однокашники Пушкина, «взрастали под сенью дружных муз», дух творчества в гимназии был так же высок, как и в Царскосельском Лицее.

Честолюбивый юноша по окончании гимназии едет в Петербург, чтобы на государственном поприще служить Отечеству. Он увозит с собой в багаже «Книгу всякой всячины» – гоголевское собрание традиций, обычаев украинского народа.

После неудачной поэтической попытки ( поэма «Ганц Кюхельгартен») Гоголь возвращается к собранным им материалам и пишет изумительные малороссийские повести. Сборник «Вечера на хуторе близ Диканьки», который принёс Гоголю славу талантливого литератора, был одобрен Пушкиным, ввёл Гоголя в литературные круги столицы. Пасечник Рудый Панько, весёлый и хитроватый малоросс, рассказавший все эти смешные, страшные, загадочные и поучительные истории, - это сам Гоголь, который, наверное, уже задумался над вопросом: «хохлацкая» у него душа или русская?

Восторженный отзыв Пушкина о сборнике «Вечера на хуторе близ Диканьки» говорит о том, что проницательный Пушкин, «всемирная отзывчивость» которого, по словам Достоевского, составляла суть его творчества, сразу увидел в неизвестном малороссиянине настоящий талант: «Вот настоящая весёлость, искренняя, непринуждённая, без жеманства, без чопорности. А местами какая поэзия! Какая чувствительность! Всё это так необыкновенно в нынешней литературе, что я доселе не образумился…»(5)

Несомненно, что великий поэт по достоинству оценил искромётный гоголевский юмор, корнями своими уходящий в весёлость украинского народа.

Итак, Гоголь вошёл в большую литературу со своей темой, своими героями, то грустными, то весёлыми, заставляя нас то смеяться – до слёз, то грустить – тоже до слёз. Уже первая повесть сборника даёт много поводов для соприкосновения, сопоставления и перекличек двух культур: русской и украинской.

Во-первых, лексика повести, требующая постоянного обращения к словарю Гоголя, помещённому после предисловия, помогает нам найти то близкое и сопоставимое, что есть в культуре двух народов. Русские посиделки и украинские вечерницы имеют больше сходства, чем различий. Обращаясь к словарю гоголевских повестей, мы находим множество диалектных, устаревших, просторечных слов, убеждаемся в близости двух славянских языков.(6)

Во-вторых, весьма важно в повестях Гоголя обратить внимание на сопоставление обычаев русского и украинского народов, особенно тех, которые являются следствием общей принадлежности обоих народов к Православию. Развёрнутая картина празднования православного Рождества в повести «Ночь перед Рождеством» показывает, что в истории, в обычаях русского и украинского народов есть общие корни. Православная вера – основа единения двух культур, это звучит с необыкновенной силой и публицистическим пафосом и в повести «Тарас Бульба».

В-третьих, важные выводы о близости двух культур можно сделать, читая эпиграфы к главам повести «Сорочинская ярмарка». Гоголь для эпиграфов взял цитаты из украинской литературы: народных песен, произведенийИ.П.Котляревского, разных малороссийских комедий. Возможность использования писателем двуязычия даёт понимание «всемирной отзывчивости» русского человека, тем более когда речь идёт о таких близких языках, каковыми являются русский и украинский. Любимая песня Параски, героини «Сорочинской ярмарки», конечно же, говорит и о пристрастиях самого автора:

^ Зелененький барвіночку,

Стелися низенько!

А ти, милий, чорнобривий,

Присунься близенько!

Зелененький барвіночку,

Стелися ще нижче!

А ти, милий , чорнобривий,

Присунься ще ближче!

Музыкой, песнями, звуками украинской бандуры наполнены, повести Гоголя. Молодой козак Левко поёт своей коханой Гале:

^ Сонце низенько, вечір близенько,

Вийди до мене, моє серденько!

Сообщая в письме к М.Максимовичу от 9 ноября 1833 года о своих занятиях по истории Украины, Гоголь говорит о народных песнях: «Моя радость, жизнь моя! песни! Как я вас люблю! Что все черствые летописи , в которых я тепер роюсь, перед этими звонкими, живыми летописями!»(7) Конечно, вывод однозначен: Гоголь знал и любил украинский песенный фольклор.

Статья из сборника «Арабески» (1835 год) «О малороссийских песнях»(1833) – это торжественное славословие украинской песне, которая не что иное, как «народная история, живая, яркая, исполненная красок, истины, обнажающая всю жизнь народа», «живая, говорящая летопись» (8). К песне, по мнению Гоголя, надо обратиться историку, когда он «захочет выпытать дух минувшего века» (9). Разбирая поэтические достоинства песен, Гоголь отмечает, что «стихосложение малороссийское самое выгодное для песен: в нём соединяются вместе и размер, и тоника, и рифма» (10) А при сравнении музыки русских и украинских песен Гоголь делает такой вывод: «Русская заунывная музыка выражает, как справедливо заметил Максимович, забвение жизни: она стремится уйти от неё и заглушить вседневные нужды и заботы; но в малороссийских песнях она слилась с жизнью: звуки её так живы, что, кажется, не звучат, а говорят, – говорят словами, выговаривают речи, и каждое слово этой яркой речи проходит душу» (11).

В-четвёртых, описывая необыкновенно живописную природу Украины, Гоголь заражает читателей восторженным отношением к этому краю: «Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в неё. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся ещё необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханий. Божественная ночь! Очаровательная ночь!» При сопоставлении этого отрывка из повести «Майская ночь, или Утопленница» Гоголя со знаменитым пушкинским пейзажем «Тиха украинская ночь…» из «Полтавы» можно сделать выводы о близости двух описаний природы..

В-пятых, топонимика произведений Гоголя тоже говорит о том, что Украина всегда жила в сердце писателя. Литературная биография Гоголя начинается с «Вечеров на хуторе близ Диканьки», продолжается «Миргородом». Диканька – место, особенно дорогое гоголевской семье. Здесь в Николаевской церкви висела икона – чудотворный образ Николая Угодника, перед которым Мария Ивановна, мать Гоголя, молилась о сохранении жизни ребёнку и дала обет: если родится мальчик, назвать его Николаем. Полтава, Гадяч, Миргород, Нежин, Киев – Украина осталась и в памяти Гоголя, и в его произведениях. Несомненно, что особое значение в духовном становлении Гоголя имели «Украинские Афины», как назвал первый биограф писателя П.А.Кулиш имение Кибинцы, принадлежавшее богатому и знатному родственнику Гоголей – Дмитрию Прокофьевичу Трощинскому. Как культурное гнездо Кибинцы приобрели яркую национальную, украинскую окраску. Однако никакой национальной ограниченности у Трощинского не было, в его театре ставились и русские, и западноевропейские пьесы, библиотека была богата и разнообразна. Как пишет Ю.В.Манн, « к услугам этой библиотеки впоследствии прибегал и Гоголь-гимназист. Для его духовного развития большое значение имел тот факт, что Кибинцы были не местным и этнографически-ограниченным, а общекультурным центром». (12)

Таким образом, Гоголь – чудо и загадка русской души и русского таланта – являет собой золотой мост духовности, объединяющий культуры русского и украинского народов – двух братских народов, которые осознают своё единство с мировой культурой.


Литература.

1. Н.В.Гоголь. Собрание сочинений. В 7-ми томах. Т.7. Письма. М.: Худож. лит., 1979, с. 246.

2. Ю.В. Манн. Сквозь видный миру смех: Жизнь Н.В.Гоголя. 1809-1835гг./М.:МИРОС, 1994, с.19.

3. Ю.В.Манн, Указ. соч., с.19.

4. Там же, с.19.

5. Н.В.Гоголь. Избранные сочинения /Редкол. Г.Беленький, П.Николаев и др.; Сост., вступ. ст. П.Николаева; Примеч. А.Щербакова. – М.:Худож. лит., 1987 (Б-ка учителя), с. 3.

6. Н.В.Гоголь. Повести. Ревизор. Женитьба. М.: Худож. лит., 1984, с. 7-8.

7. Н.В.Гоголь.Собрание сочинений.В 7-ми томах. Т. 6.Статьи.М.: Худож. лит., 1978, с.503.

8. Там же, с.102.

9. Там же, с.103.

10. Там же, с.107.

11. Там же, с. 108.

12. Ю.В.Манн, Указ. соч., с. 44.


Валентина Яроцкая, учитель русского языка и литературы СОШ №3 с.Алакуртти, Мурманская область (Россия);

Раиса Дзекун, учитель зарубежной литературы Калениковской специализированной школы І-ІІІ ст., Полтавская область.




Скачати 304,03 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації28.09.2011
Розмір304,03 Kb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

плохо
  5
не очень плохо
  1
средне
  1
хорошо
  4
отлично
  21
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх