Через систему роботи методиста − до творчого вчителя icon

Через систему роботи методиста − до творчого вчителя


Схожі
План роботи школи молодого вчителя на 2008-2009 навчальний рік...
«Від творчого вчителя до творчого учня» така цільова установка науково-методичної роботи нашого...
Під системою роботи вчителя розуміють увесь комплекс його педагогічно; праці, сукупність форм...
Програма «Ліцей І здоров’я» Харків 2007 За редакцією...
План роботи майстер-класу «Застосування ікт на уроках математики» на 2010-2011 навчальний рік...
Організаційна та науково-методична робота в системі підвищення проф есійного рівня фахової...
Психолого-педагогічний семінар – одна з основних форм методичної роботи...
Аналіз авторської регіональної програми з художньої культури...
Конкурс проектів “підвищуємо психологічну компетентність вчителя” спрямування творчого...
План роботи заступника директора з навчально-виховної роботи з молодими вчителями...
Реферат це одна з форм письмового подання результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною...
Система роботи педагогічного колективу з обдарованими учнями на основах впровадження нових...



страницы: 1   2   3
повернутися в початок

^ Роль методиста
у впровадженні педагогічних інновацій
*

Основні поняття

Педагогічна ідея − ядро, смисловий центр наукового дослідження, перспективного досвіду, прогнозовані результати, що виражаються в узагальнених висновках, судженнях і поєднують у собі як об’єктивне знання про наявну педагогічну проблему, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її розв’язання.

^ Педагогічні інновації − нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати навчально-виховного процесу.

Інноваційна освітня діяльність − експериментування, розробка, апробація, застосування, поширення чи збереження освітніх інновацій (нововведень).

^ Перспективний педагогічний досвід − система творчої, оптимальної повторюваної професійної діяльності педагога з елементами новизни, що дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу.

Інтенсифікація процесів трансформування системи освіти в Україні зумовлюють наполегливі пошуки шляхів удосконалення навчального процесу на інноваційній основі. Впровадження в навчально-виховний процес педагогічних інновацій передбачає якісно нові перетворення як цілісного педагогічного процесу, так і його складових, що призводить до істотного підвищення його результативності. Тому основну ідею трансформування системи освіти можна сформулювати наступним чином: ефективність навчання може бути суттєво поліпшена завдяки проектуванню, пошуку та впровадженню інноваційних освітніх систем і технологій.

У соціально-психологічному аспекті інновація − це створення і впровадження різних видів нововведень, які спричинюють зміни в соціальній практиці. Інновація в педагогічній інтерпретації − це нововведення в педагогічній системі, що поліпшує розвиток (перебіг)і результати навчального процесу.

Інноваційна освітня діяльність педагога з упровадження нововведень не піддається формалізації і потребує врахування людського фактора, зокрема подолання соціально-психологічних бар’єрів. Цьому сприяють:

  • врахування установок, ціннісних орієнтацій, потреб та можливостей педагогічних працівників;

  • створення соціально-педагогічних умов для просвіти та активного навчання вчителів з метою розвитку в них інноваційних здібностей, формування готовності до сприйняття нових ідей та участі в інноваційних заходах.

Такі завдання повинна і може виконувати розгалужена методична служба, інноваційна освітня діяльність якої полягає в послідовному, компетентному і професійному поширенні педагогічних ідей, інноваційних підходів до навчального процесу. Методист у даному випадку виступає як „фасилітатор” (за термінологією К. Роджерса), тобто „полегшував”, котрий допомагає педагогу в особистісному професійному розвитку, створює умови для оволодіння вчителем новим досвідом на основі цілеспрямованого творчого і критичного мислення, визначення особистісних сенсів, усвідомлення значущості нової педагогічної ідеї для вдосконалення освітньої практики.

Джерелом педагогічної ідеї, яка є ядром, смисловим центром дослідження, експерименту, перспективного досвіду є дослідницька діяльність науковців або пошукова практика вчителів-практиків., результативність якої проявляється в узагальнених висновках, судженнях, що поєднують у собі як об’єктивне знання про педагогічну проблему, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її розв’язання.

Ідея гуманізму, відповідно до якої в основу навчально-виховної діяльності має бути покладена турбота про розвиток особистості учня, формування в нього самобутності, любові, порядності, терпимості до інших людей, почуття гідності і самоповаги тощо. Ця ідея передбачає ставлення до вихованця як до суб’єкта педагогічної взаємодії, а виховний процес розглядається як засіб, чинник, умова формування стимулюючих потреб особистості в знаннях, спілкуванні, самоутвердженні, в любові, радості, громадських вчинках.

Ідея особистісного підходу у вихованні школярів передбачає організовану взаємодію вихователя з вихованцем, спрямовану на створення оптимальних умов для самореалізації особистості в діяльності і спілкуванні, що спрямовуються, координуються й корегуються з урахуванням інтересів, мотивів, установок, ціннісних орієнтацій та потреб учням, поваги до нього як до суб’єкта цієї взаємодії.

Сутність процесу поширення педагогічних ідей саме втому й полягає, щоб узяти із відомих педагогічних досліджень найважливіші ідеї, висновки, положення, що акумулюють цільову спрямованість освітніх змін, та допомогти окремим учителям і педагогічним колективам зрозуміти їх, усвідомити значущість для інноваційних перетворень існуючої практики з метою її позитивного розвитку.

У процесі засвоєння ідеї вчителем вона технологічно матеріалізується і набирає вигляду технології, що є результатом її практичного використання. Тільки на основі зрозумілої, привабливої, особистісно важливої ідеї педагог, опираючись на власний досвід, здатний самоудосконалюватися і створювати результативну технологію як результат усвідомлення і конструювання пізнавальної навчальної діяльності школярів, спрямованої на досягнення поставлених цілей.

^ Алгоритм трансформації педагогічної ідеї в технологію:

  1. Вибір ідеї, визначення її джерела (концепція, освітня програма, педагогічна технологія, наукові рекомендації тощо); ознайомлення з публікаціями щодо сутності проблеми.

  2. Аналіз та осмислення прочитаного, власного досвіду, самооцінка знань з проблеми, виявлення існуючих та необхідних умов для застосування ідеї, розробка алгоритму діяльності.

  3. Формування педагогічних цілей застосування нової ідеї у процесі викладання конкретної навчальної дисципліни.

  4. Прогнозування навчальної діяльності учнів на основі диференційованого та особистісного підходу.

  5. Розробка і створення системи уроків.

  6. Переведення педагогічних цілей у навчальні (дидактичні) завдання (відповідно до класу, структури програми, особливостей учнів тощо).

  7. Прогнозування результатів навчальної діяльності (розвиток, знання, вміння, особистісні якості школярів).

  8. Аналіз, корекція створеної технології.

Таким чином, процес трансформації педагогічних ідей в технологію має два рівні: інформативно-аналітичний (виокремлення з інформаційного освітнього поля нової ідеї, її адекватна оцінка, підвищення теоретичних знань з даної проблеми, аналіз умов, необхідних для її застосування, продуктивний синтез власного досвіду і цільового компоненту нової ідеї) та організаційно-процесуальний (конкретизація цілей використання ідеї через формулювання дидактичних завдань та розробка і практична апробація технології її застосування, одержання прогнозованих результатів).

Аналогічним буде зміст діяльності методиста районного методичного кабінету з поширення педагогічних інновацій, технологій, ідей перспективного педагогічного досвіду з тією лише відмінністю, що на першому рівні діяльність здійснюється безпосередньо, сутність же другого зводиться до методичного управління застосуванням ідеї вчителем (створення умов для творчості вчителів, корегування процесу розроблення педагогічної технології на основі вирощення нового досвіду, аналіз та експертна оцінка результатів). Ця діяльність складається з кількох етапів.

Перший етап. Попередня підготовка і планування. Починається з відбору ідей та їх оцінювання на основі порівняльної експертизи за певними параметрами:

  • Актуальність нововведення, що визначається за ступенем його відповідності потребам школи, соціальному замовленню, регіональній політиці у розвитку освіти, можливості розв’язати виявлені проблеми, відповідністю досягнень педагогічної науки і практики.

  • Результативність (оцінювання або на основі існуючого досвіду, або на основі прогнозування).

  • Творча новизна (інноваційний потенціал).

  • Методична розробленість ідеї (якщо існує).

  • Рівень потреб та інтересу різних груп вчителів до новації.

  • Умови (організаційні, кадрові, фінансові, матеріально-технічні тощо), необхідні для освоєння ідеї.

На даному етапі проводиться вивчення потреб учителів у нових знаннях, рівнях компетентності з проблеми, стану навчально-виховного процесу з метою виявлення недоліків, для усунення яких необхідно застосувати нововведення. При цьому використовуються відомі методи педагогічних досліджень − спостереження, бесіди, тестування, діагностування, самооцінка вчителями своїх утруднень та потреб;

Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності методиста передбачає наявність у методичному кабінеті інформаційного банку − фонду з описом новітніх науково-педагогічних досліджень, картотеки періодичних видань з проблеми тощо.

На підготовчому етапі закономірним буде підвищення теоретичного рівня з обраної проблеми учасників дослідження: участь у семінарах, самоосвіта тощо.

Планування діяльності за проблемою може здійснюватися в довільній формі. Це може бути проспект або схема діяльності. Зазвичай, це розділ річного плану роботи методиста, в якому зазначаються етапи, строки виконання, відповідальна особа, конкретні завдання та заходи з поширення педагогічних ідей. У плані зазначається: назва ідеї та її короткий опис; методичні рекомендації, які будуть поширюватися; мета та завдання їх поширення; складання списку джерел з теми/проблеми; заходи щодо морально-психологічної підготовки вчителів до сприйняття нової ідеї; методичні заходи (семінари, науково-практичні конференції тощо) з теоретичної та методичної підготовки вчителів; контроль за процесом поширення; аналіз, облік проміжних та кінцевих результатів.

Плануючи діяльність із поширення педагогічних ідей, слід пам’ятати, що вводити нове потрібно поступово і обережно, і тільки після того, коли переконалися в його позитивних результатах.

Другий етап. Теоретична і методична підготовка педагогічних кадрів до застосування нововведень. Цей етап зумовлений необхідністю забезпечення як теоретичної, так і психологічної готовності вчителів до сприйняття нових ідей, роз’яснення їм основних положень наукових рекомендацій з даної проблеми та формування психологічної установки на практичне використання нововведень.

Змоделюємо варіант планування заходів з підвищення кваліфікації вчителів щодо освоєння, наприклад, ідеї культурологічного підходу до викладання гуманітарних дисциплін.

На рівні кожного методичного об’єднання вчителів (історії, української мови, зарубіжної літератури тощо) може бути прочитана лекція „Культурологічний підхід в системі шкільної гуманітарної освіти”, подані рекомендації щодо самоосвіти за проблемою (серпневі педагогічні читання тощо).

Методичний семінар за проблемою „Методологічні основи викладання гуманітарних предметів. Культурологічний підхід” для вчителів першої та вищої категорій можна проводити один раз на три місяці.

Заняття 1. Культурологія як гуманітарна наука.

  1. Витоки культурології як науки. Культурологія як єдність діалогу культур. Лекція.

  2. Культурологія та шкільні гуманітарні дисципліни. Можливості навчальних програм для розкриття значення, закономірностей і розвитку культури в історії людської цивілізації. „Круглий стіл”.

Заняття 2. Сутність культурологічного підходу у викладанні гуманітарних дисциплін.

  1. Основні школи і концепції культурології (О. Шпенгер: культура і цивілізація; М. Бердяєв: людина, творчість, культура; К. Юнг: вчення про архетипи; А. Тойнбі, П. Сорокін та ін.). Лекція.

Заняття 3. Гуманітарна культура особистості. Семінарське заняття.

    1. Поняття гуманітарної культури. Роль гуманітарних дисциплін у формуванні гуманітарної культури школярів.

    2. Духовна культура і розвиток особистості.

Третій етап. Методичне керівництво діяльністю педагогів з освоєння та практичного застосування нових ідейтворення нового досвіду).

Сутність даного етапу полягає в організації діяльності вчителів з оволодіння практичними вміннями та творчої трансформації нових ідей у власну методичну систему, створення оригінальної педагогічної технології. діяльність методиста на даному етапі полягає в конструюванні нового або переведенні існуючого досвіду на більш високий рівень − рівень перспективного досвіду як системи діяльності педагога з елементами новизни, що забезпечує високі і стійкі результати в розвитку, навчанні та вихованні учнів.

Зміст діяльності методиста із створення нового досвіду:

  1. Виявлення досвіду.

    • Погодження з учителем, адміністрацією школи ідеї щодо вивчення досвіду.

    • Аналіз умов, необхідних для виконання даної роботи. попереднє визначення теми досвіду.

    • Створення експертної групи з вивчення досвіду.

  2. Вивчення досвіду.

    • Визначення мети вивчення досвіду.

    • Спостереження та опис педагогічних явищ − елементів досвіду в логічній послідовності.

    • З’ясування та класифікація явищ, які спостерігаються.

    • Встановлення зв’язків між педагогічними процесом та його результатами відповідно до мети вивчення досвіду.

    • Аналіз причин і умов досягнення стабільно високих результатів.

    • Виявлення наукових, методологічних основ, розкриття педагогічних закономірностей досвіду, його елементів, елементів новизни.

    • Формулювання загальної проблеми досвіду, яка відбиває його основну педагогічну ідею збирання.

    • Систематизація та аналіз матеріалів, що розкривають кількісні ат якісні характеристики досвіду.

    • Контрольне діагностування результативності досвіду.

Методи вивчення педагогічного досвіду:

  1. Спостереження навчально-виховного процесу та фіксація результатів навчальної діяльності учнів.

  2. Педагогічний аналіз змісту та сутності педагогічної системи вчителя:

    • бесіди з учителем щодо бачення ним сутності свого досвіду: його педагогічних ідей, особливостей технології, виявлених ним позитивних результатів своєї діяльності;

    • вивчення комплексу наявного у вчителя навчально-методичного забезпечення своєї педагогічної технології (конспекти уроків, дидактичний матеріал тощо);

    • узагальнення результатів спостереження навчальної діяльності вчителя та учнів, виокремлення фактів, що засвідчують особливості авторської педагогічної технології (оригінальні прийоми і методи організації навчальної діяльності учнів, їх вплив на розвиток школярів тощо).

  3. Методи вивчення результативності педагогічної системи вчителя.

Узагальнення досвіду:

  1. Опис педагогічних явищ, які об’єктивно розкривають зміст досвіду відповідно до його провідної ідеї та мети вивчення.

  2. Обґрунтування гіпотези, яка пояснює причини успіху, цінності досвіду.

  3. Пояснення шляхів подолання труднощів, що мають місце, суперечностей педагогічної практики.

  4. Визначення змістовно-методичних та організаційно-методичних заходів щодо поширення досвіду.

  5. Організація роз’яснення суті та значення досвіду, його конструктивності та можливості застосування в масовій педагогічній практиці. переконання педагогів у ефективності пропонованого досвіду.

  6. Визначення та впровадження форм поширення досвіду (буклети, бюлетені, експрес-інформація, виставки, відеозаписи, проблемні творчі групи, семінари, конференції, фестивалі, практичний показ уроків тощо).

  7. Моніторинг процесу впровадження досвіду.

Основні етапи теоретичного та методичного конструювання ефективних моделей педагогічного досвіду:

    1. Конструювання досвіду:

      • визначення мети створення нового досвіду та завдані яких необхідно вирішити для досягнення цієї мети;

      • обрання об’єкта досвіду з урахуванням готовності до реалізації моделі (наявність позитивного досвіду, високий професійний рівень, креативність мислення); наявність механізму управління процесом створення певної моделі; достатнього науково-теоретичного рівня учасників моделювання досвіду, здатних засвоїти й реалізувати нові ідеї в педагогічній практиці;

      • розробка моделі досвіду як можливого еталона розв’язання обраної педагогічної проблеми з урахуванням досягнень науки і перспективної практики організації педагогічного процесу;

      • коригування задуму (моделі) педагогічного досвіду, усунення недоліків.

    2. Оформлення моделі досвіду ( у вигляді методичних рекомендацій, структурно-логічних схем, технологічних карт тощо):

      • обґрунтування актуальності та визначення науково-теоретичної бази досвіду;

      • визначення й формулювання основного, істотного в змісті прогнозованої діяльності, варіативних форм його застосування;

      • формулювання прогнозованих результатів якісних і кількісних показників змін у педагогічному процесі.

    3. Управління процесом становлення досвіду:

      • призначення учасників створення досвіду, їх підготовка і залучення до діяльності, детальне ознайомлення з моделлю, теоретична і психологічна підготовка до діяльності в нових умовах, забезпечення методичними матеріалами (рекомендаціями, пам’ятками, схемами, моделями тощо);

      • коригування поетапної діяльності учасників у зв’язку з необхідністю подолання труднощів, проблем, що виникають у процесі створення досвіду;

      • зовнішнє і внутрішнє експертне оцінювання створеного досвіду (за критеріями) та виявлення можливості його застосування у масовій практиці;

      • обґрунтування актуальності, розкриття теоретичної бази, провідної ідеї досвіду, переваг даного досвіду щодо існуючої практики, технології та результативності, умов найбільш ефективного застосування тощо.

Четвертий етап. Вивчення та аналіз результатів поширення педагогічних ідей.

Реалізується методами: спостереження за діяльністю вчителів, бесіди, інтерв’ю, анкетування, вивчення шкільної документації, стану навчально-виховного процесу.

Вивчається: ефективність роботи щодо поширення досвіду/ідеї в школах району, рівень засвоєння нових теоретичних положень вчителями та їх вплив на вдосконалення практик навчання та виховання школярів.

Аналіз діяльності з поширення педагогічних ідей може бути проведений на основі зіставлення отриманих результатів з планом поширення, виявлення відповідності між наявним досвідом і вимогами, які випливають із наукових рекомендацій. На даному етапі доцільна розробка нових рекомендацій або повторення циклу поширення на вищому рівні.

Для забезпечення ефективної діяльності методист повинен знати теоретичні основи проблеми: сутність поняття „перспективний досвід”, співвідношення понять „перспективний” і „передовий” педагогічний досвід; критерії, методику вивчення перспективного досвіду, вимоги до узагальнених матеріалів.

^ Передовий педагогічний досвід відбиває актуальніші соціальні вимоги суспільства, забезпечує якісне розв’язання завдань щодо удосконалення масової практик, несе в собі елементи новизни у змісті, формах і методах стосовно певних навчально-виховних завдань (Ю.К. Бабанський, 1982).

^ Передовий педагогічний досвід − це організований, цілеспрямований педагогічний процес та його результат, який відображається в якостях особистості школяра (М.М. Скаткін, 1986).

^ Передовий педагогічний досвід характеризується високою результативністю, творчою новизною, тривалістю функціонування, актуальністю, перспективністю, науковою обґрунтованістю, раціональними витратами часу на досягнення високих результатів (М.М. Поташник, 1988).

^ Передовий досвід − це результат творчої праці вчителя (групи працівників освіти), що має новизну (М.Ю. Красовицький, 1990).

Передовий педагогічний досвід − це такий засіб цілеспрямованого підвищення ефективності та вдосконалення навчально-виховного процесу, який здатен у сучасних умовах задовольнити актуальні потреби практики навчання і виховання (І.П. Підласий, 1988).

^ Передовий педагогічний досвід − це така навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, в процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів, засобів (І.П. Жерносек, 1999).

^ Перспективний педагогічний досвід − це система творчої, оптимальної, повторювальної професійної діяльності педагога з елементами новизни, яка дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу (Л.Я. Набока, 1999).

Отже, до спільних рис, що характеризують перспективний педагогічний досвід, належать: творчість, новизна, високі і стійкі результати щодо розвитку навчально-виховного процесу.

^ Критерії перспективного педагогічного досвіду:

Актуальність і перспективність − відповідність провідним тенденціям розвитку сучасної освіти, національної школи, досягненням педагогіки і методики викладання, освітнім потребам регіону. Можливість відтворення конструктивної ідеї досвіду іншими педагогами (або колективами).

Новизна і прогресивність − від внесення нових, оригінальних елементів в організацію педагогічного процесу, ефективного застосування прогресивних моделей організації навчання, виховання, розвитку особистості до відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з виходом за межі відомого в науці.

Результативність і дієвість − стабільно високий реальний рівень розвитку, освіченості, суттєві позитивні зрушення щодо рівня вихованості учнів, сформованості громадянських, полі культурних, мовних, комунікативних компетенцій.

Стабільність і повторюваність − підтвердження ефективності досвіду за деякої зміни умов, а також відносна незмінюваність результатів протягом тривалого часу; наявність у досвіді тенденцій до саморозвитку; перевірка досвіду в практиці інших педагогів.

^ Орієнтована структура матеріалів узагальнення перспективного педагогічного досвіду:

Тема досвіду.

Об’єкт досвіду (короткі дані про автора досвіду).

Адреса досвіду (назва та поштова адреса навчального закладу).

^ Роки вивчення та рік оформлення досвіду.

Актуалізація досвіду − аргументація необхідності його вивчення і поширення відповідно до загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики.

^ Визначення виду досвіду за характером новизни (новаторський, раціоналізаторський). Слід виокремити властиві лише автору досвіду підходи щодо реалізації своїх провідних ідей, застосування модифікаційних форм і методів педагогічної чи управлінської діяльності, що дають високий результат.

^ Провідна педагогічна ідея досвіду. Необхідно виділити головне, найсуттєвіше в досвіді, виходячи з прогнозованого результату його впровадження, а саме: які позитивні зміни в удосконаленні навчально-виховного (управлінського) процесу очікуються.

^ Сутність (технологія) досвіду − яким чином (за допомогою яких форм, методів, прийомів, засобів діяльності) автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду? У розділі розкриваються особливості педагогічної системи автора досвіду, педагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід, подаються конкретні зразки педагогічних напрацювань.

^ Результативність досвіду, що визначається на основі показників: особистісний розвиток учнів; сформованість у них громадянських, полікультурних, мовних та інших компетенцій; навчальні досягнення та наявність навичок пошукової діяльності.

Рекомендована література (список літератури з проблеми досвіду).

Додатки (матеріали, необхідні для повноти досвіду − ілюстрації, таблиці, відеозаписи, описи комп’ютерних програм тощо).

^ План роботи
районного методичного об’єднання
вчителів історії та правознавства
(витяг)


Серпень

  1. Аналіз стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з історії та правознавства. Обговорення листа Міністерства освіти і науки України „Про викладання суспільних дисциплін у 200_/200_ н. р.”.

  2. Підвищення рівня правової освіти серед учнівської молоді (з досвіду роботи). Ознайомлення із заходами на реалізацію Програми правової освіти населення в установах та закладах освіти району.

  3. Використання порівняльних таблиць у процесі вивчення курсу „Основи правознавства” (з досвіду роботи).

  4. Вивчення розділу „Друга світова війна” на уроках історії в 5, 11 класах.

  5. Про відзначення дат історичного календаря.

  6. Про пошукову роботу та участь у Всеукраїнській акції молоді „Збережемо пам’ять про подвиг”.

  7. Новини наукової, методичної літератури з суспільних дисциплін, громадянської освіти.

  8. Різне.

^ План
проведення методичного об’єднання
вчителів суспільних дисциплін
(методична сесія)


Тема: „Шляхи підвищення ефективності сучасного уроку історії”

Мета: Обмін досвідом з проблем використання інноваційних форм та методів роботи для активізації пізнавальної діяльності школярів.

  1. Урок у системі особистісно орієнтованого навчання (методичні рекомендації).

  2. Дидактична гра як один із прийомів інноваційних підходів до проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії.

  3. Методи пізнавальної діяльності учнів на уроках історії та правознавства.

  4. Впровадження інтерактивних методів навчання в систему роботи вчителя суспільних дисциплін.

  5. Естетичне виховання учнів на уроках історії.

  6. Місце історичного краєзнавства у викладанні історії, проведення навчальних екскурсій та навчальної практики.

  7. Про закінчення 200_-200_ навчального року та проведення державної підсумкової атестації з суспільних дисциплін.

  8. Новини методичної літератури.

Круглий стіл

Тема: „Шляхи підвищення ефективності уроків правознавства”.

План:

  1. Сучасні підходи до проведення уроків правознавства.

  2. Методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках правознавства:

    • використання дидактичних ігор;

    • методика застосування юридичних задач з основ правознавства;

    • методичні прийоми при формуванні правових термінів і понять;

    • інтерактивні уроки з курсу „Практичне право”.

  3. Формування правових знань та правової культури в позакласній роботі.

  4. Про новини в українському законодавстві (зустріч з представниками прокуратури).

Рекомендована тематика
засідань методичного об’єднання
вчителів суспільних дисциплін


  1. Психолого-педагогічні та гігієнічні вимоги до сучасного уроку.

  2. Психологічні основи організації пізнавальної діяльності учнів.

  3. Гуманізація навчального процесу.

  4. Психологічне обґрунтування диференційованого навчання.

  5. Діалогова методика викладання історії.

  6. Рольові ігри на уроках історії та правознавства.

  7. Формування методологічної культури учнів на уроках історії.

  8. Застосування словесно-діалогічних методів у навчальному процесі.

  9. Організація ефективної правової освіти школярів.

  10. Формування умінь та навичок роботи з першоджерелами на уроках історії та правознавства.

  11. Історико-краєзнавча робота в школі.

  12. Сучасні технології нетрадиційних форм викладання історії та правознавства.

Орієнтовний план засідань
шкільного методичного об’єднання
вчителів історії та правознавства


Засідання 1

  1. Аналіз роботи методичного об’єднання в попередньому навчальному році та завдання на новий рік.

  2. Ознайомлення з нормативними документами з питань викладання предмета.

  3. Обговорення індивідуальних науково-методичних завдань членів методичного об’єднання.

  4. Новини фахової літератури.

  5. Затвердження плану роботи методичного об’єднання.

Засідання 2

Тема: „Шляхи вдосконалення педагогічної майстерності вчителя”.

  1. Самоосвіта вчителя − необхідна передумова підвищення його педагогічної майстерності.

  2. Удосконалення змісту і структури уроків історії та правознавства на основі впровадження інноваційних технологій навчання.

  3. Відвідування та аналіз уроків із застосуванням інноваційних педагогічних технологій.

Засідання 3

Тема: „Формування національної самосвідомості учнів в процесі пошукової роботи з історії рідного краю”.

  1. Формування національно-історичної свідомості учнів під час вивчення теми „Наш край на уроках історії України.

  2. Відвідування та аналіз уроку з історичного краєзнавства.

  3. Відвідування та аналіз позакласного заходу „Імена наших земляків у культурній спадщині України”.

  4. Огляд виставки пошукових робіт школярів з історії рідного краю.

Засідання 4

  1. Самореалізація особистості вчителя та учні в навчальній діяльності.

  2. Творчий портрет вчителя.

  3. Формування системи знань учнів з історії на повторювально-узагальнюючих уроках (з досвіду роботи).

  4. Відвідування та аналіз повторювально-узагальнюючих уроків.

  5. Обговорення новинок фахової літератури.

Засідання 5

  1. Групова робота на уроках історії та правознавства.

  2. Групові форми роботи на уроці (з практики використання).

  3. Підготовка учнів до державної підсумкової атестації з історії.

План
засідання кафедри вчителів
суспільних дисциплін
(витяг)


Вступ

В новому навчальному році робота кафедри вчителів суспільних дисциплін спрямовуватиметься на вивчення нових технологій, зокрема форм та методів інтерактивного навчання, їх апробацію та впровадження.

Вчителі матимуть можливість познайомитися з досвідом роботи своїх колег щодо впровадження в практику інтерактивного навчання. Це дасть можливість підвищити професійний рівень педагогів-практиків з питань модернізації змісту та форм навчання, спонукатиме їх до творчого пошуку та самовдосконалення.

Основні напрями роботи

  1. Впровадження в навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій.

  2. Особистісно орієнтований підхід до учнів на уроках.

  3. Науково-методичне забезпечення навчальних занять з суспільних дисциплін.

  4. Залучення школярів до науково-дослідної та пошукової діяльності з історичного краєзнавства.

  5. Використання навчального матеріалу з суспільних дисциплін як фактора національно-патріотичного виховання учнівської молоді, формування в школярів активної громадянської позиції.

  6. Допомога молодим учителям, обмін досвідом, участь у конкурсах та олімпіадах.

Лютий

Тема: „Впровадження педагогічних інновацій як передумова ефективної організації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії та правознавства. Технології інтерактивного навчання”.

Мета: Розкрити роль та значення інновацій у навчально-виховному процесі; познайомити вчителів з технологіями інтерактивного навчання на основі досвіду роботи вчителів району. На практиці продемонструвати переваги інтерактивного навчання в порівнянні з традиційними методами.

  1. Актуальність педагогічних інновацій на сучасному етапі реформування освіти.

  2. Суть інтерактивного навчання.

  3. Технології інтерактивного навчання.

  4. Форми організації інтерактивного навчання.

  5. Використання інтерактивних технологій на практиці.

  6. З досвіду впровадження інтерактивних технологій на уроках історії та правознавства.

  7. Виховання правової культури учнів на уроках правознавства та в позаурочний час (з досвіду роботи).

  8. Методичні рекомендації щодо проведення навчальної практики з історії.

  9. Новини фахової літератури.

Позакласна робота
з історії та правознавства


    • Місячник української державності та правових знань: „Михайло Грушевський − видатний політичний та державний діяч”, „Захист прав дитини в Україні”.

    • Конференції до річниць: „Наш край в роки Другої світової війни”, „Збережемо пам’ять про подвиг”, „Спогади ветеранів” (до річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників); „Депортація українців з етнічних земель − трагічна сторінка в історії нашого народу” (до річниці депортації українців з Польщі до УРСР у 1944-1946 рр.).

    • До дня прав дитини: круглий стіл „Мої права” (до Міжнародного Дня захисту прав дитини).

    • День прав людини.

    • Тиждень права та історії в школі.

    • Участь у районній краєзнавчій конференції „Історія рідного краю: нові знахідки”.

    • Уроки Пам’яті: „Ціна перемоги. Біль і пам’ять”.

План роботи
методичного об’єднання вчителів історії
на базі методичного центру
(витяг)


Тема: „Впровадження інтерактивних технологій на уроках історії та правознавства”

План:

  1. Технології групової роботи на уроках історії та правознавства.

  2. Алгоритм організації групової роботи учнів.

  3. З досвіду організації інтерактивного навчання на уроках правознавства.

  4. Методичні рекомендації з проведення навчальної практики з історії.

  5. З досвіду індивідуальної роботи з обдарованими дітьми.

^ План роботи
творчої групи вчителів
історії та правознавства


Проблема: Впровадження в практику роботи вчителів історії та правознавства інтерактивних технологій навчання.

Завдання:

  1. Підвищення науково-теоретичного та професійного рівня вчителів суспільних дисциплін.

  2. Впровадження творчого підходу до планування навчального процесу.

  3. Вивчення та поширення перспективного педагогічного досвіду, розвиток пошукової ініціативи вчителів-практиків.

Напрями роботи:

  1. Поглиблене вивчення методики інтерактивного навчання.

  2. Освоєння алгоритмів упровадження інтерактивного навчання на уроках історії та правознавства.

  3. Практична допомога вчителям щодо впровадження інтерактивних технологій навчання.

  4. розробка методичних рекомендацій.

Тематика засідань:

Жовтень

  1. Обговорення завдань та плану роботи творчої групи.

  2. Інформаційно-методичне забезпечення інтерактивного навчання.

  3. Розподіл доручень.

Грудень

  1. Інтерактивні методи навчання.

  2. Обговорення моделей, схем, алгоритмів та рекомендацій щодо впровадження інтерактивних методів та технологій організації навчального процесу в практику роботи вчителів історії та правознавства.

Січень

  1. Обговорення результатів апробації розроблених прийомів, алгоритмів та рекомендацій щодо практичного використання інтерактивних технологій навчання на уроках історії та правознавства.

  2. Аналіз проміжних результатів роботи вчителів щодо впровадження інтерактивних технологій навчання.

Лютий

  1. Спільне засідання творчої групи та Школи молодого вчителя з проблем інтерактивного навчання.

Березень

  1. Аналіз результатів та проблем упровадження технологій інтерактивного навчання на уроках історії та правознавства.

  2. Аукціон методичних ідей з проблем організації інтерактивного навчання.

^ План роботи
Школи молодого вчителя
історії та правознавства
(перший рік навчання)


Заняття 1

Тема: „Теоретична підготовка сучасного вчителя історії та правознавства”.

План:

  1. Планування роботи вчителя: календарно-тематичний план; план позакласної роботи з історії та правознавства.

  2. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів з історії та правознавства.

  3. Виявлення здібних дітей та методика роботи з ними.

  4. Методика організації та проведення І етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії та правознавства.

Практичні завдання:

  1. Складання календарно-тематичного плану навчального процесу з історії та правознавства на І семестр.

  2. Ознайомлення з олімпіад ними завданнями. Складання олімпіад них завдань різних рівнів складності.

Заняття 2

Тема: „Шкільний урок: як ефективно навчати кожного учня”.

План:

  1. Вимоги до сучасного уроку історії.

  2. Підготовка вчителя та учнів до уроку.

  3. Основні типи уроків та їх структура.

  4. Методика вибору оптимальної структури уроку.

  5. Позакласна робота з історії.

Практичні завдання:

  1. Відвідування та аналіз відкритого уроку.

  2. Розробка структури уроку на задану тему.

Заняття 3

Тема: „Педагогічна техніка вчителя”

План:

  1. Системний підхід у навчання та вихованні. Круглий стіл.

  2. Алгоритми розробки та освоєння нововведень.

  3. Педагогічні ситуації та їх розв’язання.

  4. Помилки та труднощі в роботі молодих учителів.

Практичні завдання:

  1. Аналіз конкретних педагогічних ситуацій та розробка пропозицій щодо їх ефективного розв’язання.

Заняття 4

Тема: „Педагогічна техніка вчителя”.

План:

  1. Методи вивчення та закріплення нового навчального матеріалу.

  2. Методи і форми контролю навчальних досягнень учнів з історії та правознавства.

  3. Роль історичного кабінету в навчальному процесі.

Практичні завдання:

  1. Відвідування та аналіз відкритих уроків досвідчених учителів історії та правознавства.

  2. Розробка дидактичного матеріалу.

Заняття 5

Тема: „Успіхи та проблеми в роботі вчителя-початківця”. Круглий стіл.

План:

  1. Діагностування рівня професійної діяльності вчителів-початківців.

  2. Виставка творчих доробків молодих учителів.

План роботи
Школи молодого вчителя
історії та правознавства
(другий рік навчання)


Заняття 1

Тема: „Вчимося вчити”.

План:

  1. Підсумки та основні завдання роботи Школи молодого вчителя в новому навчальному році.

  2. Роль учителя в забезпеченні сприятливого психолого-педагогічного мікроклімату на уроці.

  3. Рекомендації щодо складання плану самоосвіти вчителя-початківця.

Практичні завдання (робота в групах):

  1. Конструювання уроку.

  2. Розробка завдань для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів.

  3. Складання зразків олімпіад них завдань.

  4. Моделювання педагогічних ситуацій та варіантів їх вирішення.

  5. Складання плану самоосвітньої роботи вчителя-початківця.

Заняття 2

Тема: „Використання дидактичних ігор на уроках історії та правознавства”.

План:

  1. Гра як форма навчання та виховання.

  2. Види дидактичних ігор та методика їх проведення.

  3. З досвіду використання дидактичних ігор на уроках історії та правознавства.

Практичні завдання:

  1. Складання моделей навчальних ігор.

  2. Реалізація методики навчальної гри на уроці з досвіду роботи. Відвідування та обговорення відкритого уроку.

  3. Складання схем самоаналізу уроку та позакласного заходу.

Заняття 3

Тема: „Словесно-діалогічні методи навчання”.

План:

  1. Сутність та структура словесно-діалогічних методів навчання.

  2. Методика проведення дискусії на уроках історії (з досвіду роботи).

Практичні завдання:

  1. Конструювання навчальних моделей словесно-діалогічних методів навчання (коментування тексту, бесіди, дискусії, диспуту).

  2. Відвідування та обговорення відкритого уроку. Обмін думками з проблеми використання словесно-діалогічних методів навчання.

  3. Обмін зразками авторських дидактичних матеріалів.

Заняття 4

Тема: „Сходинки творчої майстерності”. Круглий стіл.

План:

  1. Педагогічна майстерність: сутність та складові.

  2. З чого починається педагогічна майстерність?

  3. Складові педагогічної майстерності.

  4. Фактори самореалізації вчителя.

  5. Кроки до педагогічної майстерності.

  6. Перші творчі знахідки молодих учителів. Міні-звіти вчителів-початківців.

Анкета учасника конкурсу
„Шукаємо молоді педагогічні таланти”


  1. Чи отримуєте Ви задоволення від обраної професії?

  1. Так.

  2. Скоріше „так”, ніж „ні”.

  3. Скоріше „ні”, ніж „так”.

  4. Ні.

  5. Важко відповісти.

  1. Хто є Вашим наставником?

  2. У чому, на Ваш погляд, полягає головне завдання вчителя суспільних дисциплін?

  3. Яким типам уроків Ви надаєте перевагу в своїй практичній діяльності? Чому?

  4. Як Ви оцінюєте ефективність своїх уроків?

  1. Висока.

  2. Достатня.

  3. Середня.

  4. Низька.

  1. Досвід яких видатних вітчизняних педагогів Ви використовуєте в практиці своєї роботи?

  2. Педагогічна майстерність − це... (допишіть).

  3. Педагогічна технологія − це... (допишіть).

  4. Продовжіть відомий вислів В. Сухомлинського: „Вчитель готується...”.

  5. В якому році Ви народилися. Яка відома історична подія(-ї) відбулася цього року? сто років перед тим?

Параметри оцінки
професійної майстерності вчителів
суспільних дисциплін


  1. Науково-теоретична підготовка. Відбір змісту навчання на основі наукових даних, фактів, понять, законів.

  2. Психолого-педагогічна підготовка. Орієнтація в психологічних особливостях учнів. Врахування психологічних особливостей школярів при конструюванні навчального процесу.

  3. Знання типології уроків. Використання уроків різних типів у практичній діяльності.

  4. Володіння прийомами планування та організації навчально-дослідницької роботи школярів.

  5. Методична підготовка. Орієнтація в навчальних планах, програмах.

  6. Орієнтація в нових формах та методах організації навчального процесу, їх використання на практиці.

  7. Нововведення, які використовує вчитель.

  8. Використання проблемних методів та технологій організації навчального процесу.

  9. Використання технологій групового навчання.

  10. Використання інтерактивних технологій навчання.

  11. Використання дидактичних ігор.

  12. Керівництво пошуковою діяльністю учнів.

  13. Використання структурно-логічних схем та опорних конспектів.

  14. Використання технічних засобів навчання.

  15. Використання комп’ютерних технологій на уроках.

  16. Використання лекційно-семінарської системи.

  17. Використання нестандартних уроків (уроки-конференції, уроки-дискусії, уроки-діалоги тощо).

Анкета
для вчителів історії


Назва навчального закладу

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя

Стаж роботи

Категорія, класи, в яких викладає

  1. Який урок Ви вважаєте сучасним?

  2. Як Ви ставитеся до нововведень у навчально-виховному процесі?

  3. Вкажіть нововведення, які Ви використовуєте в своїй роботі:

  1. проблемне навчання;

  2. групове навчання;

  3. інтерактивне навчання;

  4. навчальні рольові ігри;

  5. дослідно-пошукова робота учнів;

  6. розробка та захист навчальних проектів;

  7. опорні сигнали. Структурно-логічні схеми;

  8. турніри, конкурси;

  9. комп’ютеризація навчального процесу;

  10. презентації з використанням мультимедійної техніки.

  1. Вкажіть нестандартну форму уроку, методикою якої Ви володієте і можете поділитися досвідом з колегами:

  1. урок-лекція;

  2. урок-семінар;

  3. урок-конференція;

  4. урок-реквієм;

  5. урок-подорож;

  6. урок-дулова гра;

  7. урок-диспут.

  1. Від чого залежить оновлення змісту і форми уроку?

  2. Над упровадженням яких нововведень Ви хотіли б працювати в рамках роботи районного методичного об’єднання вчителів історії?

  3. Над якою проблемою/темою Ви працюєте?

  4. З яких питань Ви готові поділитися досвідом роботи?

  5. Ваші пропозиції щодо вдосконалення методичної роботи в районі.

Анкета
для досвідчених учителів


Назва навчального закладу

Прізвище, ім’я, по батькові вчителя

Стаж роботи

Категорія, класи, в яких викладає

  1. Ваші пропозиції щодо вдосконалення роботи районного методичного об’єднання, творчої групи вчителів історії.

  2. Над якою проблемою Ви хотіли б працювати в новому навчальному році?

  3. З якими доповідями, повідомленнями Ви могли б виступити перед колегами в цьому році?

  4. З яких питань Ви потребуєте допомоги і в якій формі?

  5. Які відкриті уроки, позакласні та виховні заходи Ви хотіли б відвідати?

  6. Які відкриті уроки, позакласні та виховні заходи Ви могли б провести для своїх колег?

  7. Що з прочитаного, побаченого, почутого вважаєте за необхідне обговорити з колегами?

  8. Досвід яких учителів хотіли б вивчати?

^ Діагностична карта
вчителя


з/п

Показники оцінки

^ Критерії оцінки

Має досвід

Володіє

Потребує допомоги

1

Формування загально навчальних умінь та навичок

3

2

1

2

Здійснення міжпредметних зв’язків

3

2

1

3

Розвиток логічного мислення

3

2

1

4

Диференціація та індивідуалізація навчання

3

2

1

5

Організація самостійної навчальної діяльності

3

2

1

6

Використання ТЗН

3

2

1

7

Використання комп’ютерних програмних засобів

3

2

1

8

Використання ігрових елементів

3

2

1

9

Використання методів самоконтролю та взаємоконтролю

3

2

1

10

Використання різноманітних форм та методів контрою та оцінки рівня навчальних досягнень учнів

3

2

1

11

Формування знань, умінь та навичок учнів

3

2

1

12

Реалізація виховних можливостей уроків

3

2

1

13

Організація робочого місця

3

2

1

14

Використання перспективного педагогічного досвіду

3

2

1

15

Уміння забезпечити працездатність та дисципліну учнів на уроці

3

2

1

16

Уміння робити самоаналіз уроку

3

2

1

17

Використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі

3

2

1




залишити коментар
Сторінка2/3
Дата конвертації03.11.2011
Розмір0,7 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх