Самчук Роман «Марія» icon

Самчук Роман «Марія»


7 чел. помогло.
Схожі
Твір Уласа Самчука “Марія”...
Твір Уласа Самчука “Марія”...
І. П. Ющук «Практикум правопису української мови»...
Марія баліцька...
М. П. Драгоманова Марія Яківна Плющ...
М. П. Драгоманова Марія Яківна Плющ...
М. О. Безверха // Англ мова та л-ра. 2008. № 12. С. 5-6...
А. Г. Антипьев // Alma Mater (Вестник высшей школы). 2010. № С. 29-32. Библиогр.: 5 назв...
№1 (73) січень-лютий 2006 Марія Кошевцова...
Її звати Ада Цитрина, а його Янус Марія Різенбокк. Ясиджу в їхньому "альфа ромео", припустимо...
Улас Самчук І Василь Барка...
Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом (Улас Самчук)”...



Матерям, що загинули голодною смертю

на Україні в роках 1932 – 1933.

У.Самчук


Роман «Марія» написано у 1934 році і присвячено українському селу, матерям, які загинули від голоду в 1932 – 1933 роках. Твір став страшним за своїм трагізмом обвинуваченням більшовицької системи. Роман написано по гарячих слідах подій. У світі, та й в інших місцях Радянського Союзу мало знали про голодомор, оскільки офіційна пропаганда його замовчувала. Люди не могли вирватися з голодуючих районів, бо всі шляхи перекрили війська. І треба було мати неабияку мужність, щоб у той час підняти свій голос на захист затурканого, замордованого українського селянства.

Хоч роман і не великий за змістом, але на вивчення його відводжу 5 уроків. Така кількість часу забезпечить добре знання учнями тексту і розуміння проблем, порушених у ньому. Кожен урок намагаюся проводити по-різному, нетрадиційно.

^ УРОК ПЕРШИЙ. Урок-бесіда на тему: «Одвічна боротьба добра і зла в романі Уласа Самчука «Марія».

УРОК ДРУГИЙ. Урок-семінар «Проблеми духовності українців» (за романом Уласа Самчука «Марія»).

^ УРОК ТРЕТІЙ. Інтегрований урок «Картини голодомору в романі Уласа Самчука «Марія».

УРОК ЧЕТВЕРТИЙ. Урок-подорож з елементами дослідження «Елементи народознавства в романі «Марія».

^ УРОК П’ЯТИЙ. Урок з елементами диспуту «Система образів у романі «Марія» Уласа Самчука».


ПЕРШИЙ УРОК

ОДВІЧНА БОРОТЬБА ДОБРА І ЗЛА В
^ РОМАНІ У.САМЧУКА «МАРІЯ»


(урок-бесіда)


Мета: розкрити через одвічну боротьбу добра і зла, яка точиться як у суспільстві, так і душах людей, проблематику роману. Виховувати почуття національної самосвідомості.

^ Вид аналізу: проблемно-тематичний.

Хід уроку


  1. Життєва основа твору

Це перший роман в українській і світовій літературі про голодомор. Присвячений українському селу. Автор охоплює події світової війни, революції, громадянської війни, колективізації і голодомору. Це твір-обвинувачення більшовицької системи.

Написаний за кордоном безпосередньо по гарячих слідах страшної катастрофи. Роман цей про долю жінки-матері є видатним художнім досягненням в українській літературі. У ньому вперше оприлюднено сенсаційну для свого часу тему – сувору правду про голодомор 1932-1933 років, що виник внаслідок примусової колективізації й знищення більшовиками справжніх господарів землі, споконвічних духовних і моральних традицій, які були каталізаторами життя людини-трудівника, менталітету нашого народу і, врешті, самого існування.

Людина і земля, воля і праця – проблеми в літературі не нові: чи то твори зарубіжної класики («Селяни» О.Бальзака, «Земля» Е.Золя), чи художні шедеври українського письменства («Fata morgana» М.Коцюбинського, «Земля» О.Кобилянської, новели В.Стефаника, романи М.Стельмаха, кіноповісті О.Довженка).

^ 2. Жанр твору (пояснює вчитель)

Агіографічний художній життєпис Святих подвижників християнської церкви. Ознаки агіографії – чітка часова хроніка життя.

^ 3. Вибір імені (учитель запитує, чому автор назвав героїню Марією)

Марія – це ім’я Богородиці. Божа мати, вбита штучним голодом в Україні в 30-х роках. Що може бути жахливішим для християнського світовідчуття народу?

Марія має багато спільного з трагічними образами народних пісень, дум, творів Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного. Вона – образ-символ, символ багатостраждальної, сплюндрованої України. Доля Марії, її доньки з маленьким дитям, трьох синів – це доля України та її дітей, кожному з яких визначений свій шлях. Страд­ницький чи ганебний, але трагічний.

^ 4. Особливості композиції (з’ясовують ра­зом)

Автор використав засіб обрамлення. Любов, випробування, страждання, болі, муки проходять крізь пам’ять конаючої з голоду жінки, що втратила все: чоловіка, дітей, оселю, майно.

^ Запитання до учнів:

Роман «Марія» – це конкретна історія конкретного життя чи щось значно більше?

Більше, бо в цьому творі на прикладі однієї родини показано трагедію всієї української нації, а в образі Марії автор змалював долю тисяч жінок (наприклад, в романі В.Барки «Жовтий князь» образ Дарії Олександрівни схожий з об­разом Марії).

Що є добром для українського селянина?

Мати землю, працювати на ній. Бути господарем. Це мрії багатьох героїв літературних творів (наприклад: Андрія і Маланки Воликів з повісті

М.Коцюбинського «Fata morgana»).

Доведіть, що найбільшою цінністю для селянина була земля.

Селянин споконвіку був пов’язаний із землею. Вона була для нього основою життя. Наприклад, для Корнія. Уривок з твору:

«Широкою твердою ходою йде Корній поміж пашнями, дивиться на повільні хвилювання роз­логих полів, слухає невтомні видзвони птахів над собою, сильними грудьми вдихає ніжний воздух. Нема тут кінця, нема краю. Честь тобі, Корнію, Сам Бог з тобою нерозлучно там на полях з вітром, з просторами неба, з сонцем. Сам Бог. І скільки разів буває, що Корній без ніякої причини стає, знімає кашкет і хреститься. Чого Корній хреститься? Чує радість, чує велич, чує присутність вищої, вічної сили».

Чому на душі весело?

Бо відчуває себе хазяїном на цій землі. Пра­цює. Праця приносить щастя, коли вона до душі. Це «сродна» праця. Ідею «сродної» праці прого­лосив Г.Сковорода у байці «Бджола і Шершень».

Що відчувають герої твору, працюючи?

Щастя. Марія з дитячих років працює. Спо­чатку праця була потребою, засобом до вижи­вання, а згодом – основою життя.

Пригадайте, як вона працює, коли стає господинею, дружиною Корнія?

Вона впертою працею, самовідреченням до­билася, нарешті, права бути законною власністю свого чоловіка. Не чула границь радості. Марія жне жито, пшеницю.

В снопах Демко. Вона на хвилинку відір­веться, нагодує його і жне далі.

Як розуміли герої твору «нормальне життя»?

Марія і Корній хотіли мати гарне госпо­дарство. Працювали наполегливо. Марія ходила на заробітки, жала «на десятий сніп».

Висновок учителя: отже, для щастя селянина, для «нормального життя» потрібно було не так і багато. Це мати землю, працювати на ній, ростити дітей, дбати про своє господарство. А також вірити в Бога.

А що було злом ?І хто його уособлює?

Більшовики. Їхня «нова мораль». Вони люто боролися з церквою. Кричали «Бога немає». Палили церкви, нищили образи. А якщо немає Бога, значить немає гріха і покарання за гріх. Все дозволено. Все можна.

А уособлює це зло в собі син Марії Максим, який став переродженцем. Який одяг шкірянку, взяв пістолет і почав стріляти образи в хаті свого батька, а потім вигнав батьків з хати, а сам написав таку заяву: «Я, Максим Корнійович Перепутька, відмовляюсь від своїх батьків-кулаків, які ціле своє життя були врагами робочого класу...»

Як автор показує господарювання біль­шовиків?

Уривок з твору. «Коли хочуть селянам дати землю – правильно. Селянам надо землі... А далі закройсь!»

Вчитель:

Отже, ми бачимо, що завжди поруч з добром має місце зло, яке шкодить йому, заважає жити нормально, щасливо. І саме цим злом була і перша світова війна, яка забрала Маріїного сина Демка, і громадянська війна, яку називають братовбивчою. Саме такою показав її Яновський в романі «Вершники», коли на полі бою зустрічаються сини одного батька і матері. І вбиваючи один одного, пригадують батьківський заповіт: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Так само і в романі «Марія»: Максим і Лаврін стають ворогами, бо стоять на різних позиціях.

Кого ж породила більшовицька мораль?

Моральних калік, які відреклись від Бога, від роду, від праці. Відбулась

деформація україн­ського національного характеру.

Чому ж український селянин не про­тистояв більшовизму?

Український селянин споконвіку був пов’яза­ний з землею. Але одного він не розумів, що вільна праця на своїй землі можлива лише у власній державі. У Корнія є поле. А решта його не цікавить. Він говорить, що хай чорт прихо­дить, аби влада як слід була та можна було працювати. Про власну державу він не думав. «Сіяти он треба, а вони Україну якусь видуму­ють». І таких у селі більшість.

Чого позбавлений селянин?

Національної свідомості і гідності. І це одна з причин трагедії.

Вчитель:

Бо чесний, але темний селянин, позбавлений національної самосвідомості, залишився сам на сам зі злом, яке прийшло на землю. Було багато різних соціалістичних агітаторів, а про україн­ську справу не говорили.

Учитель звертається до статті Уласа Самчука «Народ чи чернь» і зачитує уривки, в яких гово­риться про національну свідомість українців.


^ Тези статті Уласа Самчука

«Народ чи чернь» 1941 р.

  • Почувати себе людиною, почувати себе тим, як ще колись казали, пер-

шим творінням Найбільшого Творця, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках та поступуваннях – ось основ­на заповідь людини-європейця. Зламати цю за­повідь – значить зламати самих себе, це значить перекреслити своє моральне обличчя.

– Основою життя є не клас, а людина. Неваж­ливо, до якого класу належить порядна, творча, свідома людина. Важно, щоб вона такою була.

– Найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його істо-рія – перманентне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас природа. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі, нічим іншим не займалась, а лише доводила нам, що ми – не ми, а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді ніде інде, лише у наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам залазили у саму душу, плювали там на все, що є для нас святого, не давали змоги боронитися.

– Наслідки з усього цього такі, що величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду являє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить ніякою мовою. Це не є народ. Це – чернь. Це безлика, без’язична юрба. Особливо це стосується нашої молоді, яка з національного погляду – саме велике порожнє місце. Соромно, боляче і огидно бачити таке явище на європейському суходолі: на берегах Дніпра, на вулицях Києва.

– Це боляче ранить наше людське само­любство. Це принижує нас в очах свідомих чужинців. Це явище – перше і основне зло, яке треба вирвати з коренем. Тому – не все одно, хто ми, як говоримо, яким богам молимося, які
книжки читаємо. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст.

– А коли все одно, то це значить, що ми не народ, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь.


^ Підсумки уроку

  1. Що ж потрібно нам робити для того, щоб мати в собі почуття націо- нальної свідомості? (Учні відповідають, висловлюють свої думки, посилаючись на вивчений твір). Учні називають проблеми, які порушив автор у творі і обирають теми майбутніх рефератів.

  2. Вчитель читає вірш Віктора Баранова «До українців».

До українців

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній

сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий

тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми – українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і

щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні – таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням

зветься.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість – в серцях, а не лиш у

крамничних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: – Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо про те, як ми дружно дійшли

до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,


Чом солодшим од недуг нам видався час

забуття

Рідних слів, і пісень, і. джерел, і стежок від

порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?

Чи в «мовчалах» і вмерти судила нам доля

пихата?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого

брата»?


Українці мої! Як гірчать мені власні слова...

Знаю, добре, що й вам вони теж – не солодкі

гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить:

«Воно тобі треба!.. Стерпи!»

Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську

халяву?

Та хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил,

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того

хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших

могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

Віктор Баранов


Вчитель:

Яку б ви дали відповідь на слова П. Тичини, які послужили епіграфом до нашого уроку?

^ Домашнє завдання: підготувати виступи до уроку – семінару «Пробле -матика роману «Марія».

Теми рефератів:

  1. «Закони роду і народної моралі в романі У.Самчука «Марія».

  2. «Проблема деформації особистості».

  3. «Національне розуміння щастя, смислу життя».

  4. «Проблема кохання в романі Уласа Самчука «Марія».

5. «Віра в Бога і потреба спокути гріха».


^ ДРУГИЙ УРОК
ПРОБЛЕМИ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНЦІВ У
РОМАНІ УЛАСА САМЧУКА «МАРІЯ»


(урок-семінар)

Мета: розкрити основні проблеми духовності укра­їнців, порушені автором у творі.

Виховувати риси української ментальності.

^ Форма роботи: учнівські повідомлення, ко­ментоване читання.


Хід уроку


  1. Повідомлення теми і мети уроку.

  2. Вступне слово вчителя.

Ви прочитали роман «Марія», розглянули ос­новну проблему – це проблему боротьби добра і зла – і побачили, що з цією основною пробле­мою пов’язано ряд інших. І однією з найважли­віших є проблема духовності. Бо саме на сучас­ному етапі вона набула досить вагомого зна­чення або, як кажуть, є актуальною.

Учні виступають із своїми повідомленнями, які розкривають проблему духовності українців.

На дошці записані проблеми твору:

  1. Закони роду і народної моралі.

  2. Національне розуміння щастя, смислу життя.

  3. Проблема деформації особистості.

  4. Проблема кохання.

  5. Віра в Бога і потреба спокути гріха.


Фрагменти учнівських виступів:

^ 1. Закони роду і народної моралі в романі «Марія»

В українських родинах панувала взаємна повага. Діти шанували батьків, усталеною була шаноблива форма звертання до них на «Ви».

Мати завжди була у великій пошані. Марія поважала свою матір, бо привітним і шаноб­ливим було оточення, в якому жила. На весіллі її обдаровують. Вона цілувала кожного в уста, а до Мартина схилилася як до батька і поцілувала в руку.

Високо цінували в народі честь сім’ї і роду. Коли Марія забуває про обов’язки дружини, веде розпусне життя, люди обурюються.

У сільській громаді завжди осуджувалась поведінка, що не відповідала основам народної моралі. Як безсоромний, оцінюється вчинок Ма­рії, коли вона, заміжня жінка, відійшла від кола своїх ровесників, занедбала родинні обов’язки.

Вихована в строгих вікових традиціях, вона на деякий час перестає себе контролювати. Гнат допомагає їй повернутись у лоно родини. Ми бачимо, як Марія терпляче боролась за Корнія. І своєю працею, терпінням, витримкою вона зумі­ла повернути Корнія в річище народної моралі. Створивши сім’ю, Корній в усьому дотриму­ється народних традицій. Привчав дітей до пра­ці. Бо саме щоденна праця і була основним ви­хователем людини.

Вчитель узагальнює виступ учня, робить висновки, ставить запитання, доповнює.

^ 2. Національне розуміння щастя, смислу життя

Для героїв твору найбільшим щастям, смис­лом життя було мати власну землю, працювати на ній, піклуватись про власне господарство.

Праця була мірилом цінностей. Праця дик­тувала обов’язки і права кожного члена родини. А особливо праця на землі. Ставлення до землі має бути святим. Щоб вона родила, треба оброб­ляти її. Робота, виконана на совість, приносила людям щастя.

«Які це були гарні роки. Кожний схід сонця приносив працю, захід –відпочинок. Ростуть діти. Прибуває потроху землі. За хатою посадив­ся новий садок і маленькі щепи. Минуло п’ять років – і Корній господар. Корній з широкою бородою. Корній почесний чоловік у громаді».

«Все більше пізнається смак і радість праці, відходять і забуваються босяцькі звички. Земля втягує в своє нутро і наповнює жили, розум, все єство…"

^ 3. Проблема деформації особистості

Коли людина відступає від усталених віками традицій, зневажає працю, не поважає батьків, насміхається над традиціями, вона запрограмо­вана на руйнування.

І саме таким є Максим, син Марії. «Він звик щодня бігти на вулицю, видерти кубло птаха, обірвати чужу яблуню чи грушу, зробити комусь пакость. О, на це Максим перший майстер.

З дитинства ледачий, відмовляється пра­цювати, називає роботу в господарстві «службою батькові». Подався до міста, влаштувався лаке­єм.

Ця аморальність призводить до того, що такі, як Максим, руйнують у селян почуття госпо­даря, сіють страх, заводять дикі порядки. «Соціа­лізм несе нове життя. Жінка не буде більше рабою чоловіка. З ким захоче, з тим і спатиме. Вінчатися не потрібно. Все то забобони, видума­ні попами. Любов всяка і тому подібне існує. Є тільки задоволення полових потреб», – так гово­рить Максим.

Як ми знаємо, народна мораль вимагає ша­нобливого ставлення дітей до своїх батьків. Ця прадавня етична засада втілена в Заповідях Гос­подніх. Одна з них така: «Шануй батька свого і матір свою».

І що ж ми бачимо в романі «Марія»?

Один із синів, Максим, при радянській владі, не здригнувшись, пише таку заяву: «Я, Максим Корнійович Перепутька, відмовляюсь від своїх батьків-куркулів, які ціле життя були врагами робочого класу: стояли на засадах власності і навіть тепер не зрікаються тих своїх ганебних засад. Також осуджую, п’ятную і вимагаю суворої кари своєму бувшому братові Лаврінові, який став до послуг петлюрівської контррево­люції та своєю злочинною діяльністю свідомо шкодив ростові соцбудівництва нашої квітучої батьківщини.»

Максим топчеться по народних звичаях, зне­важає життя батьків, яке минуло в тяжкій праці, не шанує їхньої старості, виганяє їх з власної хати.

^ 4. Проблема кохання в романі «Марія»

Ця одвічна загальнолюдська проблема займає в романі «Марія» не останнє місце.

Марія вийшла за Гната, хоч і не кохала його. Але Гнат, люблячи Марію всім серцем, хотів запалити в її душі вогник любові до себе. Він з книжки їй читає, і до роботи не допускає, і піклується. Доглядає її, як малу дитину.

І Марія хотіла б його покохати. І коли в них народилась перша дитина, Марія в турботах за неї по-іншому ставилась і до Гната, а коли дити­на помирає, в душі Марії відчувається така пуст­ка, що вона зрозуміла: ніколи вона не покохає Гната.

Але коли з’явився Корній, Марія йде на рішу­чий крок. Вона протестує проти самої себе, про­ти цілого світу. Вона зустрічається з Корнієм. А згодом вона холоднокровно кидає Гната і йде до Корнія. Терпить і образи, і стусани, але мусить мовчати. Бо сама обрала собі таку долю. І ми бачимо, як любов здатна творити чудо. Марія своєю любов’ю зуміла завоювати любов і повагу Корнія і всього села.

Гнат вдається до помсти, спаливши все добро Марії. А Марія здогадується, хто це зробив, але мовчить, бо вважає себе грішною і думає, що це так Богу треба покарати її. І бачимо, як Гнат шукає розраду в Біблії, яка допомагає йому. І все ж таки Гнат, відчуваючи провину перед Марією і гріх перед Богом, приходить до вмираючої Марії і говорить: «Цілую руку матері! Цілую святість велику! Цілую працю! Маріє! Маріє!»

^ 5. Однією з проблем твору є відображення такої риси української ментальності, як віра в Бога і потреба спокути гріха. Дійсно, наші предки були людьми віруючими. В кожнім селі була церква, а в кожній хаті на покуті висіли образи. Автор показує нам Корнія, який до церкви не ходив, але щоразу, ідучи на поле, ставав на коліна і хрестився. Бо для нього Бог був там, на його власній землі. Дійсно, Бог був скрізь, люди відчували його присутність у своє­му житті завжди.

Коли помирає в Марії дитина, священик гово­рить: «Ми можемо плакати, можемо ламати руки з розпачу, але воля Всевишнього є неухильна. Певно, так є ліпше. Так хоче найвища віра».

І ми бачимо, як Гнат, якого покинула Марія, знаходить розраду, читаючи Біблію. А також він приходить до монастиря, стає провідником слова Божого.

Марія, порушивши принципи народної мора­лі, коли пішла до Корнія, весь час відчуває себе винною. І тому всі негаразди, яких вона зазнає, зважає волею Бога. А значить, терпить все покірно.

І, звичайно, кожен гріх потребував спокути. І тому спокутують свої гріхи і Марія, і Гнат, який приходить до вмираючої Марії і просить прос­тити його. «Маріє, висповідай мене. Даруй усе, що зробив тобі у дні молодості. Ах, яке маленьке наше життя! Ах, яке маленьке. От пережив, і що ж далі? Прости мене, Маріє, раз, другий і третій».

Вчитель підсумовує виступи учнів, виставляє оцінки.

Підсумки уроку: назвати ще раз основні проблеми, порушені автором у творі.

Учні називають такі з них:

1. Любов до землі, до праці як основи життя.

2. Віра в Бога.

3. Національне розуміння щастя, смислу жит­тя.

4. Розуміння гріха та неминучості покарання за нього.

5. Потреба спокути.

6. Аполітичність, брак національної само­свідомості.

7. Деформація українського національного характеру.

  1. Батьки і діти.

  2. Більшовицька система очима Уласа Самчука.

  3. Проблема кохання, сімейного щастя.

  4. Мова.

  1. Солдатчина.

  2. Геноцид та репресії, влада, голод, добро і зло.


Домашнє завдання: виділити в романі епізо­ди, які розкривають картини голодомору в укра­їнському селі.


ДОДАТОК

Запитання для роботи з картками

1 варіант

  1. Назвіть головні проблеми і сюжетні лінії роману.

  2. Які цінності сповідують герої роману?

  3. Чому, назвавши роман ім’ям головної геро­їні, Самчук присвячує його «матерям, що загинули голодною смертю на Україні в 1932-1933 рр.»?

4.Як сприйняли селяни революцію? Чому більшовикам удалося перемогти в Україні?

5.Чому селяни не відчувають радості праці на колгоспному полі?

6. Рід Марії гине. Чи можна на основі цього стверджувати, що роман Уласа Самчука – тра­гічний?


2 варіант

  1. Чим була для героїв роману віра в Бога?

  2. Доведіть, що причиною голодомору в Ук­раїні була колоніальна політика Москви.

  3. Чо­му в словах Гната криється глибока правда?

  4. Яка суть «нової моралі більшовиків»?

  5. Чому саме Максим став їхнім заповзятим прихильником?

  6. Що найстрашніше в поведінці Максима?



^ ТРЕТІЙ УРОК

КАРТИНИ ГОЛОДОМОРУ В РОМАНІ

УЛАСА САМЧУКА «МАРІЯ»

(інтегрований урок)

Мета: шляхом коментованого читання, а також за допомогою власних висновків розкрити картини голодомору в романі, а також визначити при­чини цього жахливого періоду в житті україн­ського народу. Виховувати почуття презирли­вого ставлення до винуватців трагедії і співчуття до знедоленого народу, який на своїй землі змушений був умирати голодною смертю.

Багаті? – Старцюватимете!
Співучі? – Заплачете, затужите!
Горді? – Впадете на коліна!
Густолюдні? – Прополемо!

В історію оглянетесь ? – Очі виколемо!

Б. Олександров


Хід уроку

  1. Повідомлення теми і мети уроку

  2. Вступне слово вчителя історії про голодомор в Україні 1932-33 рр., про його причини і нас­лідки.

  3. Слово вчителя літератури

Отже, діти, вчитель історії розкрив нам важливе питання, яке довгий час замовчували. І тепер, послухавши його розповіді і прочитавши твір, ви зможете назвати причини голодомору.

(Учні називають)

Орієнтовні відповіді:

  1. Колективізація.

  2. «Нова мораль» більшовиків.

  3. Брак національної свідомості селян.

Вчитель: Ми з вами вже читали роман про голодомор – це «Жовтий князь» Василя Барки. Якщо в тому творі головною була проблема голодомору, то в романі «Марія» провідними є, як ви помітили, проблеми духовності, а проблема голодомору не є основною.

Але все ж таки вона існує, і тому ми роз­глянемо її на конкретних прикладах з твору.

(Учні зачитують уривки з твору або розпо­відають своїми словами про жахливі картини голодомору).

Зразки відповідей – орієнтовно:

– «Над зігнутим голодним людом при праці вдень і вночі стоять озброєні вартові. З кістлявих мужицьких рук, з занедбаної землі виривається зі скреготом зубів кусень хліба.»

Все життя, велике і барвисте, під знаком хліба.

«Літо минало. Країна нічого не думала, нічого не знала, крім думи про хліб. Хліб, хліб і хліб. Україна вкрита бур’янами. З Москви б’ють тревогу: «Украйна позорно отстает. Партия и вся страна ждут от Украины вьполнения хлебозаготовок».

– В той час, коли в монастирі пріє зерно, село вмирає. Арештовують Архипа, який вкрав мішок пророслого зерна. «Ночами на полях тіні. Це лущать ліпші колоски і несуть додому. Малі діти годують батьків. Годують краденим.»

– Мучиться Надія з хворою від голоду Христинкою. Марія приходить до доньки, приносить кусник коржика. Стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже;для тебе трішечки хліба… Зовсім трошечки хлі­ба...»

– Корній забиває коня, із якого варять юшку. «Корній шукає їсти. На думці жінка, дочка і ма­ленька внучка. Всі вони хочуть їсти, всі чекають на нього дома… Що ж він тут знайде! Все не на їжу створене. Начухрав бруньок, настругав березової кори...»

– Мерзла картоплина, буряк вважаються не просто знахідкою, а скарбом. «Полями сновига­ють люди. Чого шукають вони там? У відталій землі можна знайти гнилу бараболину. Але щас­тя, коли поблизу немає нікого.»

  • Корній знайшов цілого зайця. Правда дох­лого.

  • Дочка Надія вбиває свою донечку, яка вже помирає з голоду, а потім

сама наклала на себе руки.

– Корній не витримує, бере сокиру і вбиває свого сина Максима, який в той час, коли його сестра гине з голоду, бенкетує з більшовиками.

Вчитель: Ось бачимо, як перегукуються ці події із подіями в романі «Жовтий князь».

Висновок: учитель звертається до епіграфа, який записаний на дошці, і намагається відшу­кати разом з учнями паралелі в даному епіграфі і в романі «Марія».

^ Підсумки уроку: отже, ми бачимо трагедію роду Марії. Заги­нув Корній, не стало Марійчиних дітей, умирає й вона сама – мати роду людського. І все ж, незва­жаючи на страшну трагедію, у творі бринять життєстверджуючі мотиви незнищенності пам’я­ті народної, торжества добра над злом. Десь живе єдина гілка Маріїного роду: її і Корніїв син Демко, потрапивши у час імперіалістичної війни до німецького полону, пустив десь коріння на чужій землі.

Воскреснуть колись у людській пам’яті і не­винно убієнні.

Символічне видіння постає перед очима вми­раючої Марії і сивого пророка Гната.

«Марія розплющила очі, дивиться назустріч сонцю, вийняла суху кістляву руку і простягнула її далеко від себе.

– Сонце, – каже вона. – Сонце! Дивися, Гнате, яке сонце. Бачив коли ти таке сонце?»

^ Домашнє завдання: характеристика героїв роману: Марії, Гната, Корнія. Підібрати цитати для характеристики героїв.


ДОДАТОК

Розповідь учителя історії

Ще й зараз, через багато десятиліть після страхітливих і трагічних подій, деякі старі селян­ки полохливо переходять на шепіт, вимовляючи слово «голод». Знадобилось понад півстоліття, щоб Україна вийшла із стану заціпеніння і, по­рушивши ганебне табу, багатоголосо і навперебій стала розповідати про своє затаєне горе. «Біла пляма» в історії проступила кольором крові.

Сценарій голодомору на Україні в деталях розроблявся в Москві. Але не дивно, що крем­лівські «батьки», боячись неминучого суду люд­ства, сповивали надсекретністю свої зловісні плани і дії.

Не минула ця чаша і України. Як згадують очевидці, заради шматка хліба напівзбожеволілі від голоду селяни йшли на будь-який злочин – по­грабування, вбивство.

Кілометрові черги за хлібом на вулицях міста були звичним явищем. Люди займали черги з вечора. Їх розганяла кінна міліція, та люди по­верталися знову. Багато помирало з голоду прос­то в черзі. Є свідчення про те, що 27 травня 1933 року в Харкові кілька тисяч селян після облави запхнули в залізничні вагони, вивезли за місто (станція Лісова) і скинули в яму.

В селах були створені бригади по хлібозаго­тівлях, які проводили подвірний обшук. Незва­жаючи на садистську винахідливість і шалений тиск на селян, план хлібозаготівель не викону­вався. Райвиконком посилає на села чергову вка­зівку: «Незважаючи на те, що виконання плану хлібозаготівлі катастрофічне і що це є наслідком підривної шкідницької роботи куркуля, сільрада­ми ніякої роботи з цими елементами не прово­диться».

РВК категорично пропонує протягом 24 го­дин надати матеріали на виселення. Сотні сімей, серед яких були найпрацелюбніші, найосвіченіші, найздібніші хлібороби, на­завжди покинули домівки, щоб згинути десь у снігах та пустелях.

Вражають своєю достовірністю такі факти, що селяни пухли з голоду, а влада тим часом відправляла продукти на експорт. Траплялось, що хліб, безжалісно відібраний у помираючих хліборобів, не діставався нікому: ні іноземцям, ні своїм. Він згнивав, дожидаючи відправки.

Справжні збройні повстання, названі «куку­рудзяними бунтами», в яких брали участь сотні змучених голодом селян, спалахнули на Харків­щині та в інших областях України на захист зер­на, що губилося під відкритим небом.

Росла дитяча безпритульність. Батьки викида­ли дітей на вулицю або везли на залізничні стан­ції і залишали їх там.

а) Також мали місце факти, коли члени сім’ї вбивали більш слабих членів родини і вживали м’ясо в їжу.

б) Основним продуктом харчування була кар­топля, яку збирали на полях, різні рештки, на­сіння з бур’янів. Також продуктами харчування
ставало м’ясо собак, котів, птахів. Люди з’їдали все, що потрапляло на очі.

Звичайно, можна наводити багато прикладів страшних тих років. Варто звернутись до таблиці «Відомості про реєстрацію смертності насе­лення України в 20-30рр.»:

1927 – 522,6

1928 – 495,7

1929 – 538,7

1930 – 538,1

1931 – 514

1932 – 668,2

1933 – 1850,3

1934 – 483,4

1935 – 341,9

1936 – 361,3


Питання штучного голоду-геноциду в Україні підпадає під категорію злочинів проти людя­ності і людства.

І все вище сказане хочу доповнити докумен­тальними свідченнями. Зокрема, консул королів­ського посольства Італії в Москві Граденічо, до­повідаючи своєму начальству 31 травня 1933 року про те, що діється в Україні, стверджував, що цей голодомор уряд Москви, справді, зазда­легідь підготовив за допомогою жорстокої рекві­зиції і підкреслював, що в основі така політика «призначена остаточно зліквідувати українську проблему протягом кількох місяців з жертвами від 10 до 15 мільйонів осіб. Сучасне нещастя спричинить колонізацію, переважно російську, України. Воно змінить її етнографічний склад. Може, у близькій майбутності не можна буде більше говорити про Україну, ні про український народ, ані про українську проблему, тому що Україна стане російським краєм.»


ДОДАТОК

Запитання для роботи з картками

1 варіант

  1. Назвіть головні проблеми і сюжетні лінії роману.

  2. Які цінності сповідують герої роману?

  3. Чому, назвавши роман ім’ям головної геро­їні, Самчук присвячує його «матерям, що загинули голодною смертю на Україні в 1932-1933 рр.»?

4.Як сприйняли селяни революцію? Чому більшовикам удалося перемогти в Україні?

5.Чому селяни не відчувають радості праці на колгоспному полі?

6. Рід Марії гине. Чи можна на основі цього стверджувати, що роман Уласа Самчука – тра­гічний?


2 варіант

  1. Чим була для героїв роману віра в Бога?

  2. Доведіть, що причиною голодомору в Ук­раїні була колоніальна політика Москви.

  3. Чо­му в словах Гната криється глибока правда?

  4. Яка суть «нової моралі більшовиків»?

  5. Чому саме Максим став їхнім заповзятим прихильником?

  6. Що найстрашніше в поведінці Максима?



ДОДАТОК

Розповідь учителя історії

Ще й зараз, через багато десятиліть після страхітливих і трагічних подій, деякі старі селян­ки полохливо переходять на шепіт, вимовляючи слово «голод». Знадобилось понад півстоліття, щоб Україна вийшла із стану заціпеніння і, по­рушивши ганебне табу, багатоголосо і навперебій стала розповідати про своє затаєне горе. «Біла пляма» в історії проступила кольором крові.

Сценарій голодомору на Україні в деталях розроблявся в Москві. Але не дивно, що крем­лівські «батьки», боячись неминучого суду люд­ства, сповивали надсекретністю свої зловісні плани і дії.

Не минула ця чаша і України. Як згадують очевидці, заради шматка хліба напівзбожеволілі від голоду селяни йшли на будь-який злочин – по­грабування, вбивство.

Кілометрові черги за хлібом на вулицях міста були звичним явищем. Люди займали черги з вечора. Їх розганяла кінна міліція, та люди по­верталися знову. Багато помирало з голоду прос­то в черзі. Є свідчення про те, що 27 травня 1933 року в Харкові кілька тисяч селян після облави запхнули в залізничні вагони, вивезли за місто (станція Лісова) і скинули в яму.

В селах були створені бригади по хлібозаго­тівлях, які проводили подвірний обшук. Незва­жаючи на садистську винахідливість і шалений тиск на селян, план хлібозаготівель не викону­вався. Райвиконком посилає на села чергову вка­зівку: «Незважаючи на те, що виконання плану хлібозаготівлі катастрофічне і що це є наслідком підривної шкідницької роботи куркуля, сільрада­ми ніякої роботи з цими елементами не прово­диться».

РВК категорично пропонує протягом 24 го­дин надати матеріали на виселення. Сотні сімей, серед яких були найпрацелюбніші, найосвіченіші, найздібніші хлібороби, на­завжди покинули домівки, щоб згинути десь у снігах та пустелях.

Вражають своєю достовірністю такі факти, що селяни пухли з голоду, а влада тим часом відправляла продукти на експорт. Траплялось, що хліб, безжалісно відібраний у помираючих хліборобів, не діставався нікому: ні іноземцям, ні своїм. Він згнивав, дожидаючи відправки.

Справжні збройні повстання, названі «куку­рудзяними бунтами», в яких брали участь сотні змучених голодом селян, спалахнули на Харків­щині та в інших областях України на захист зер­на, що губилося під відкритим небом.

Росла дитяча безпритульність. Батьки викида­ли дітей на вулицю або везли на залізничні стан­ції і залишали їх там.

а) Також мали місце факти, коли члени сім’ї вбивали більш слабих членів родини і вживали м’ясо в їжу.

б) Основним продуктом харчування була кар­топля, яку збирали на полях, різні рештки, на­сіння з бур’янів. Також продуктами харчування
ставало м’ясо собак, котів, птахів. Люди з’їдали все, що потрапляло на очі.

Звичайно, можна наводити багато прикладів страшних тих років. Варто звернутись до таблиці «Відомості про реєстрацію смертності насе­лення України в 20-30рр.»:

1927 – 522,6

1928 – 495,7

1929 – 538,7

1930 – 538,1

1931 – 514

1932 – 668,2

1933 – 1850,3

1934 – 483,4

1935 – 341,9

1936 – 361,3


Питання штучного голоду-геноциду в Україні підпадає під категорію злочинів проти людя­ності і людства.

І все вище сказане хочу доповнити докумен­тальними свідченнями. Зокрема, консул королів­ського посольства Італії в Москві Граденічо, до­повідаючи своєму начальству 31 травня 1933 року про те, що діється в Україні, стверджував, що цей голодомор уряд Москви, справді, зазда­легідь підготовив за допомогою жорстокої рекві­зиції і підкреслював, що в основі така політика «призначена остаточно зліквідувати українську проблему протягом кількох місяців з жертвами від 10 до 15 мільйонів осіб. Сучасне нещастя спричинить колонізацію, переважно російську, України. Воно змінить її етнографічний склад. Може, у близькій майбутності не можна буде більше говорити про Україну, ні про український народ, ані про українську проблему, тому що Україна стане російським краєм.»

^

ЧЕТВЕРТИЙ УРОК



ЕЛЕМЕНТИ НАРОДОЗНАВСТВА В РОМАНІ УЛАСА САМЧУКА “МАРІЯ”

(урок-подорож з елементами дослідження)


Мета:

Під час уявної подорожі сторінками роману визначити елементи народознавства, які які використав письменник у творі.

Виховувати почуття поваги до народних звичаїв.

^

Хід уроку




І. Повідомлення теми і мети уроку


ІІ. Робота з текстом твору з метою визначення елементів народознавства


  1. Вступне слово вчителя:

Роман Уласа Самчука “Марія” можна назвати енциклопедією українознавства. Бо саме на його сторінках ми зустрічаємо описи звичаїв, традицій, усталених норм народної моралі, основ народної педагогіки.

Моральні норми української родини охоплюють всі сфери життєдіяльності людини: міжособистісні стосунки, любов до рідної землі. Мральні норми і правила – це об”єктивне явище. Воно зумовлене конкретними життєвими реаліями. Оцінюючи сутність свого буття з позицій добра, справедливості, гідності особи, український народ витворив гуманну мораль, найбільшими цінностями якої стали духовність, людяність, милосердя.


  1. ^ Бесіда з учнями з використанням тексту твору:




  1. Як зображено у творі родинні стосунки?

Діти шанували батьків, завжди їм допомагали. В родині всі працювали: сини допомагали батькові, а донька – матері. Мати була в пошані. Марія біля мертвої матері думає: “Мати сплять. Чого мати так довго сплять на столі і нащо горять свічки?” Батька і матір звуть на “ви”.

Повага до старших людей – генетична риса носіїв української ментальності. У Біблії пошана до батьків вважається однією з найбільших доброчинностей. Надзвичайно важливе значення для досягнення гармонії в родинних стосунках мав звичай пробачати один одному образи. Ідея всепрощення як істотна ознака моральноетичного і релігійного виховання в родині була спрямована на вияв любові до ближнього, органічно поєднаної з любов”ю до Бога. “Возлюби ближнього свого, як самого себе”, - одна з головних заповідей християнської моралі, якої свято дотримувались в українських родинах.

  1. Як автор зображує правила поведінки, вироблені роками, і їх порушення? До чого це призводить?

Кожен член родини і громади повинен був поводитись згідно з народною мораллю. На першому місці для кожного повинна бути сім”я. І коли Марія порушила це правило, почавши зустрічатись з Корнієм в той час, коли чоловік лежав у лікарні, то вона зазнала осуду всього села. На той час жінка не мала морального права на розлучення. Одарка і Михайло обурюються: “Ми не допустимо, щоб про нас люди таке говорили, не допустимо, щоб нас викпинали через твою жінку”, - говорять вони Гнатові.

Адже споконвіків у народі цінувалися честь сім”ї і роду. А в сільській громаді завжди осуджувалась поведінка, що не відповідала родинному станові людини.

Як безсоромний, оцінюється вчинок Марії, кли вона, заміжня жінка, занедбала родинні обов”язки. Улас Самчук пише: “Ішла до сусідів, там збиралися парубки, молокососи, пробачте, сопляки…” Марія не соромиться з такими скалозубити, грати в карти і вихіхікувати в темних закутках. Вона на деякий час перестає себе контролювати. І згодом Марія зрозуміла, що вона морально деградувала. Це спонукало її повернутися в лоно родини.

Морального занепаду зазнав і Корній. Коли він повернувся зі служби в сел, то зробився жорстоким, занедбав господарство, брутально лаявся.

А Максим, який відцурався свого роду, своїх батьків, став переродженцем.


  1. Які звичаї зображено у творі?

Улас Самчук описує свято Різдва, а також вечорниці, на яких дівчата готують вечерю, хлопці грають в ігри. На сторінках роману читаємо опис заручин, оглядин. Дуже добре описане весілля як народна драма. “З усього кутка зігнали найкращих коней у підводу. Музики взяли троїсті. Як заграли, всі піджимки задрижали. Раненько приїхав своїми кіньми Гнат. Дружки та світилки співали, піднявся на ціле село гармидер. А Марія сховалась у сусідній коморі, сидить, як велить звичай, на скрині і заливається справжніми щирими сльозами. Молодий з боярами знаходить її, виводить заплакану, проводить до хати розплітати косу. Дружки співають. Боярин та сват садовлять молоду на подушку. Міцно зчепила вона на голові руки, боронить свою заплетену косу. Сват розриває руки, розплутує безліч кісників.

- Ах, чого, Маріє, плачеш? Дівчатонька, голубоньки, розплітайте її, одягайте її. Бог благословить раз, другий, третій”.



  1. Які вірування показано у творі?

  1. Марію і Гната благословляли на шлюб непаристими іконами, що віщувало лихо.

  2. Маріїна свекруха у Великодню ніч заснула, чого не можна було робити. Саме в цю ніч згоріла нова Маріїна хата.

“Такий гріх. Заснути у таку велику ніч і то старій людині, коли в церкві паску святять”.

  1. Віщі сни. Марії перед смертю її первістка приснився цвинтар, покійниця-мати, яка взяла дитину і повела кудись.

  2. Сон Гната у в”язниці, який передбачив майбутнє Марії і багато іншого.


Доповнення вчителя:


У цих розгадках виявляється народна спостережливість, намагання узагальнити прояви психічного. Все це було не таїною для народу, а частиною їхнього життя, даного їм як повітря, сонце і вода. На жаль, у житті буває більше прикрощів, ніж радощів. Так і в Марії. Найбільшим горем була смерть першої дитини. Це приголомшило її, вибило з-під ніг твердий грунт, і в цей час на душу, як цілющий бальзам, падають слова священика під час проповіді: “Ми можемо плакати, можемо ламати руки з розпачу, але воля Всевишнього є неухильна. Певно, так є ліпше. Так хоче найвища воля”. Звертаючись до нещасної жінки, він нагадує їй про Святу Марію, яка день і ніч стояла під хрестом розп”ятого Сина, чекаючи його смерті. Священик каже:

“Пригадай її велику мужність, попроси в неї пережити твоє горе і видержати все так само, як це видержала вона, найбільша з усіх матерів”.


  1. Описи яких свят подає автор у романі?

Улас Самчук докладно описує свято Різдва в сім”ї Марії та Корнія. “Марія не засвітила сьогодні лампи. Ні. Марія засвітила лампадку, маленьку, з червоного скла лампадку перед образами. В хаті півтемно, тепло, повно запахів печеного хліба, різних страв. У передньому куті стіл, на нім посипано зерно, сіно і застелено білим доморобним настільником. На покуті жменя сіна, у сіні горщик куті, горщик узвару. Над усім поставлений дідух, зв”язаний з різного збіжжя. Корній, Марія і стара мати сідають до заставленого стравами столу. Все тут є, бери, що хоч. Все це добре, все своє, зароблене працею і терпеливістю. Бери, людино, святий хліб, переломлюй і їж. М”який, пахучий, смаковитий. Перехрести своє чоло і скажи: “Дякую тобі, Боже, що сподобив мене ласки своєї і дав змогу лити піт свій на ниві, щоб їсти цей смачний хліб”.

Вчитель: Як бачимо, у творі багато елементів народознавства. А це – духовне життя українців. Віками узаконена мораль, звичаї, порядки.

Але Улас Самчук показує нам руйнування всього цього під впливом більшовицької “нової моралі”.

І Гнат, розуміючи це, на одній зі своїх проповідей сказав так: “Слово моє не для вас. Слово моє для мертвих і ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Затямте, гнані, принижені, витравлювані голодом, мором! Нема кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений з самого себе! Кажу вам правду велику: краще буде Содомові й Гоморрі в день страшного суду ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою”.

^

ІІІ. Підсумки уроку. Бесіда за запитаннями





  1. Які історичні обставини згубно вплинули на родинний світ українців? Як саме?

  2. Якою є пророча істина Гната? “Вони вже за життя сміються з себе, а що буде за сто, за тисячу років?”

  3. Які елементи народної драми весілля зустрічаються в описі весілля Марії?


Орієнтовані відповіді учнів:


  1. У третій частині роману “Книга про хліб” Улас Самчук змальовує ціле покоління людей, яке випадає з усталених віками традицій, заперечує працю, не поважає батьків, насміхається над звичаями. Воно запрограмоване на руйнування.

Наприклад, Максим, син марії, покинув дім, пішов до міста, а згодом оприлюднив заяву про зречення від своїх батьків. Він топчеться по народних звичаях, зневажає батька і матір, їхнє життя, яке пройшло в тяжкій праці, не шанує їхньої старості, виганяє їх з хати, доносить на свого брата.

Отже, ми бачимо, що нова влада породила нових “господарів”. Корній говорить: “Де вони такі взялися? Яка мати породила їх на світ?”

Найбільших збитків революція завдала духовному життю нашого народу.


  1. Гнат побачив не тільки сучасне, а й майбутнє нашого покоління. Бо дійсно сталося так, як він говорив. Зносились куполи з церков, чинилося святотатство, гріх, за який мусить бути кара. І вона прийшла. Зневажена, недоглянута земля вродила бур”ян.




  1. У романі багато елементи народної драми “Весілля”, зокрема, розплетення коси, вінчання, перетинання дороги снопом жита, хлібом та сіллю, зустріч молодих образами та хлібом. Також на весіллі проводили такий ритуал: замість молодої вводили в хату накриту рядном стару бабу. Ставили перед молодим і співали, чи вгадає, кого привели. Було гармидерно і приємно.


^ IV. Заключне слово вчителя:


Отже, з ваших відповідей видно, що елементи народознавства, які мають місце на сторінках роману, взяті із реального життя. І дуже прикро, що певний час у нашому житті вони були несправедливо забуті. Занедбана була народна мораль, національні традиції родинного виховання. І це призвело до сумних наслідків. Нині ми є свідками відродження народних звичаїв, традицій. І допомагають нам у цьому такі чудові твори, як “Марія” Уласа Самчука.


V. Домашнє завдання:


Виписати із роману цитати для характеристики персонажів.
^

П”ЯТИЙ УРОК



СИСТЕМА ОБРАЗІВ РОМАНУ УЛАСА САМЧУКА “МАРІЯ”

(урок з елементами диспуту)


Мета:

Охарактеризувати героїв твору, представників української нації. Розкрити риси характеру, притаманні українцям. Розвивати навички аналізу художнього твору.

Виховувати почуття любові до праці, доброти, милосердя, привчати висловлювати власні судження, цінувати прояви щирості, чесності, порядності між людьми.


Обладнення:

  1. Улас Самчук. “Марія”

  2. Нова хрестоматія з української літератури для 11-го класу.



^

Хід уроку




І. Повідомлення теми і мети уроку


ІІ. Вступне слово вчителя:


Працюючи над романом Уласа Самчука “Марія”, ви переконались, що в центрі твору – образи Марії, Гната, Корнія. Саме ці герої є носіями рис характеру, притаманних українцям, українській ментальності.


Словникова робота: Ментальність – глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, який включає і безсвідомість, що характеризує сукупність соціальних настанов та нахилів до дій, мислення та відчуття певного сприйняття світу.


ІІІ. Актуалізація опорних знань про засоби творення образу та план характеристики героїв епічного твору


(План написаний на дошці)

  1. Портрет

  2. Вчинки

  3. Характеристика героя іншими персонажами

  4. Мова героя

  5. Ставлення автора до персонажа

  6. Особисте ставлення читача до героя твору


IV. Характеристика образів твору:


1). Образ Марії


Вчитель: Марія, основний об”єкт зображення письменника, приходить у світ, де все впорядковане, де зміст життя завжди становила праця, що була основним мірилом цінностей у суспільному бутті.


(Учні зачитують з тексту твору цитати, які розкривають риси характеру Марії. Колективно складають план і записують у зошит) (див. у зошит).

  1. Сильна, вольова

  2. Працелюбна

  3. Наполеглива

  4. Здатна боротись за своє щастя

  5. Любляча мати

  6. Берегиня домашнього вогнища

  7. Гарно співає

  8. Богобоязлива


На дошці – питання для диспуту:

  1. Чи засуджуєте ви Марію за те, що пішла до Корнія?

  2. Чи сасуджує автор свою героїню?

  3. Що типове, а що індивідуальне проявляється в оьразі Марії?

  4. Чи була б Марія щаслива з Корнієм, якби побралися відразу?

  5. Чи почувала Марія себе зрадницею перед Корнієм, коли вийшла заміж за Гната?

  6. Чи можна назвати Марію справжньою українською жінкою?


^ Висновок учителя про образ Марії

Простий і величний образ Марії біблійної, яка стала втіленням доброти, милосердя і любові. Марію можна назвати справжньою Берегинею. Змалювавши просту жінку-селянку, Улас Самчук підносить її образ до символу самої України, стражденної, двготерплячої, розіп”ятої жахливого 1933-го року на хресті голодомору.


^ 2). Образ Гната


Вчитель: Своєрідним є образ Гната. Це людина, яка першою з-поміж інших розуміє трагедію свого народу, говорячи у своїй проповіді не тільки про сучасне, а й про майбутнє нового покоління. “Вони думають, що вони вірять. Ні. Вони зневірені. Вони відкидають це, ставлять інше. Кажуть, ідоли. Женуть ідолопоклонників. Не хочуть Бога. Сліпі! Вони нічого не бачать! Вони темні і вони бідні. Що ті бідні душі розуміють про дійсність верховної сили на землі і у всесвіті? Що вони, ті маленькі, розуміють? Вони вже за життя сміються з себе, а що буде за сто, за тисячу років…”


(Учні записують цитати з рману, які розкривають риси характеру Гната, складають план і записують у зошит). (Див. додаток)

План

  1. Любить працю

  2. Гарний господар

  3. Дбайливий чоловік

  4. Чуйний, лагідний, добрий

  5. Здатний на глибокі почуття

  6. Вірить у Бога

  7. Здатний визнати свої гріхи і спокутувати за них

  8. Чистий душею, милосердний



Дискусійні питання до характеристики образу Гната




  1. Чи засуджуєте ви Гната за те, що помстився Марії?

  2. Чому він вирішив зізнатися у скоєному?

  3. Чи змінилося ставлення Марії до Гната в кінці твору? Чому?


3). Образ Корнія


Вчитель: Корній – це суперечливий образ. Улас Самчук показує нам його в процесі розвитку. Був час, коли Корній випав з усталеного на його рідній землі порядку, з клітинки, відведеної йому на життєвому полі від народження. Довге перебування у чужому для нього оточенні (він був матросом царської армії), зрада Марії згубно позначились на його характері і поведінці. Марія бореться за Корнія не тільки своєю любов”ю, а й тяжкою працею. Корній стає на праведний шлях, навертається до людей.


(Учні зачитують цитати з рману, які розкривають риси характеру Корнія, складають план і записують у зошит). (Див. додаток)
План


Спочатку Потім

1) ледачкуватий, 1) добрий господар,

2) недбайливий, 2) любить землю і працю,

3) грубий, лайливий, 3) дбає про сім”ю,

4) жорстокий, має низьку 4) здатний на

національну свідомість. відчайдушний вчинок.

^

Запитання до учнів





  1. Чи схожі любов Гната і Корнія до Марії?

  2. Чи сасуджуєте ви Корнія за те, що вбив сина?

  3. Чому ж він не зміг убити собаку, а вбив сина?

  4. Чому ж не протистояв Корній більшовицькому злу?


Доповнення вчителя до відповіді учнів на четверте питання:


Будучи споконвіку пов”язаним із землею, український селянин дбав тільки про можливість мати її.

У суперечках між Лавріном і зятем про Україну: “Корній ні туди, ні сюди. У нього поле, а решта його не цікавить”. “Сіяти ор треба, а вони Україну якусь видумують”.


^ Підсумки уроку. Виставлення оцінок


Домашнє завдання:

Написати твір на тему “Зображення духовної краси жінки-трудівниці у романі Уласа Самчука “Марія”.

ДОДАТОК


Цитати, які характеризують Марію


  1. “І так Марії пішов шостий рік. Її голівка вкрилася чорними м”якими кучерями, оченята горіли кусниками полірованого антрациту. Батька кликала татом, матір – мамою. Любила це робити безупинно.” (Портрет)

  2. “Ціле літо пасла на вигоні гуси. Всавала рано з сонцем, брала шматок сухого хліба і гнала зграю на річку. Ноженята чорні, порепані”. (Працелюбна)

  3. “Літом дванадцятеро худоби пасла, зимою носила воду, підстеляла в хлівах, помагала прясти вовну, клоччя, пряла на мішки вал, мотала клубки”.

  4. “Дівчина працювала завзято. Жне, в”яже за косарями і, мов дзвінок, гомонить. Виграють очі чорнезні, очі бездонні… Гляне – опалить… А щоки повні, округлі, з ямочками. Кучері чорним полум”ям горять. А як гарно вона вміла співати. Дзвенить, дзвенить її мторна, запашна пісня, носить над полями, чайкою в”ється” (гарно співала, вміла працювати).

  5. “Корнія забрали у матроси. Вечорами ховала Марія від людей і розливала безліч дівочих сліз. Плакали очі, марніли з жалю”. (Любов до Карнія)

  6. “В душі чула неспокій. Здавалося, страшний вчинила гріх. Боялася кари за зламану присягу бути вірною до смерті”. (Богобоязлива)

  7. “Робилося шкода затраченого дівоцтва. Хотілося мстити комусь, а що під рукою Гнат, так на нього все. Вігн, а не хто інший винний. Він, рижий, з маленькими гострими очима, упиром впився в її соковите дівоцтво і висмоктав з нього перші найсолодші соки. Так вона ж йому задасть”. (Не любить Гната)

  8. “Я ж не люблю тебе, я ніколи тебе не любила, я зраджую тебе з іншими, якого завше любила і без якого не можу жити”.

  9. “Сім літ терпіла тяжку каторгу. Сім довгих літ. Сам Бог хоче, щоб ми не жили разом. Пусти мене, дай мені розвід, не муч себе, мене”. (Здатна на відчайдушний вчинок)

  10. “Марія дуже любила Корнія, гнулася перед ним лозою. Кпини, лайки, стусани, а плакати не смій. Сама винна, обіцяла і забула обіцянку, не чекала. Не вірила в любов”. (Терпляча)

  11. “Ми, - кажуть Маріїні очі, - не вимагаємо багато щастя. Щастя наше у повноті існування, але кілька разів на рік ми скупчимо його у одне велике щастя, щастя, яке випромінює з наших віч ”… (Прагне до щастя).

  12. “Ні, ні, Гнате! Прошу тебе, не треба! Не візьму твоїх грошей. Я й так вдячна тобі за твою добру думку про мене. Було б добре, щоб ми ніколи більше не зустрічалися”. (Горда).



^ Цитати, які розкривають риси характеру Гната


  1. “Що тобі, Маріє? Чого сумна? Їж, люба! Візьми ось цей кусник. Ні, ось цей. Це кращий. Та випий що-небудь. Ось слив”яночка яка солодка, як мед, густа”…(Любов до Марії)

  2. “Чого ти пішла, Маріє? Може, сказав тобі за сім літ одне погане слово? Може, скривдив тебе одним недбрим вчинком? Може, скажеш, на дбав про тебе? Діти наші. Чи ж я, Маріє, винен, що вони повмирали. Ні, я не винен. Любив їх, турбувався за них, болів їх смертю”. (Турботливий)

  3. “Ти, гнате, свята людина”, - каже Марія

  4. „А знаєш, Маріє, знаєш, як тоді, у святу ніч, на Великдень? Пам”ятаєш, як ти молилась у церкві, а вернувшись, билась об землю і ридала? Це я Маріє... з любові!” (Спокутує гріх)

  5. „Слово моє до мертвих і ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Затямте ви, сини і дочки, великої землі. Затямте, гнані, принижені, витравлювані голодом і мором. Нема кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений з самого себе! Кажу вам правду велику: краще буде Содомові й Гоморрі в день страшного суду ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою”. (Розуміє трагедію свого народу)

  6. „Цілую руки матері. Цілую святість велику. Цілую працю, Маріє! Висповідай мене. Даруй усе, що зробив тобі у дні молодості. Ах, яке маленьке наше життя! Прости мене, Маріє, раз, другий, третій”. (Спокутує гріх)

  7. „Гнат Кухарчук кульгає на праву ногу, але господар, яких мало. Майстер на всі руки. Знає столярку. Сам мудрував з мулярами, сам вікна, двері, лавиці поробив і помалював їх”. (Роботящий, гарний господар)



^ Цитати, які розкривають риси характеру Корнія


  1. „Зуби в нього і кучері нічого. А це і все. Хатина одна мало не на вигоні. До того він матрос”. (Бідний)

  2. „Корній вештався по господарству Гната, як у себе вдома. Скидав Марію з ліжка, лаяв її матірною лайкою”. (Грубий, лайливий)

  3. „ Мав Корній добру витяжну гармонію, матроський „кльош” і кілька сорочок”.

  4. „Поступово Корній забуває матроські звичаї, забуває матюки, переходить на рідну мову”.

  5. „Минуло п”ять років – і Корній господар. Корній з широкою бородою. Корній почесний чоловік у громаді. Широкою твердою ходою йде Корній польовою доріжкою поміж пашнями. Нема тут кінця. Немає краю”. (Господар)

  6. „Честь тобі, Корнію! Сам Бог з тобою нерозлучно тут на полях з вітром, з просторами неба, з сонцем Сам Бог. І скільки разів буває, що Корній без ніякої причини стає, знімає новий недільний каштет і хреститься. Чого Корній хреститься? Чує радість, чує велич, чує присутність вищої сили”. (Щасливий у праці)

  7. „Ах, коли б вже тверда власть прийшла, сіяти он треба, а вони кожний день мітинги і мітинги... Україну якусь видумують”. (Низький рівень національної свідомості)

  8. „Скільки, Маріє, вилилось нашого поту... Хіба можна вірити далі і хіба потрібно жити? Тоді хай я буду кулак, хай я буду сволота... Тоді я краще візьму паклю, клоччя і запалю все, що витворили мої руки”.

  9. „Ми винні хіба тим, що працювали... Що надто багато працювали...”

  10. „Ти, ти, ти, ти! – погладив Корній Сурка. І майже раптом Корнієві стає шкода собаки. Проложивши сокиру на землю, сів коло нього на мокрому, обняв Сурка... Не плач, собако. Не плач хоч ти. Йди собако, йди геть, а я піду також. Іди, не спонукаю. Не можу підняти на тебе руку.”




Скачати 450.21 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації24.10.2011
Розмір450.21 Kb.
ТипУрок, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

плохо
  1
хорошо
  3
отлично
  15
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх