2. Основні класи неорганічних сполук. Тема Періодичний закон І періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва. Будова атома. Тема Хімічний зв’язок І будова речовини icon

2. Основні класи неорганічних сполук. Тема Періодичний закон І періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва. Будова атома. Тема Хімічний зв’язок І будова речовини


Схожі
Хімія

М.М.Гончарук,

викладач-методист кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін ЧОІППО

Рівний доступ до якості освіти, оволодіння загальнонавчальними уміннями є основою, що характеризує готовність особистості до самоосвіти, яка є частиною безперервної освіти, а саме вона має своєю метою забезпечити кожній людині творче оновлення, розвиток і вдосконалення себе як особистості та професіонала, суб’єкта діяльності впродовж всього життя.

У 2008/2009 навчальному році чинною є нова навчальна програма з хімії для 7 і 8 класів, яка структурована за лінійно-концентричним принципом на основі провідних ідей хімії, з урахуванням вікових особливостей учнів. Обрано таку послідовність викладання навчального матеріалу:

^ 7 клас. Вступ. Тема 1. Початкові хімічні поняття. Тема 2. Прості речовини, метали
і неметали.


Зміст курсу хімії 7 класу ґрунтується на інтегрованому курсі “Природознавство”, який учні опрацювали у 5-6 класах, та продовжується формуванням основних хімічних понять (атом, молекула, йон, хімічний елемент, прості й складні речовини, хімічна формула, валентність, хімічна реакція). На прикладі кисню та заліза відбувається ознайомлення з класифікацією простих речовин на метали і неметали та деякими їхніми властивостями.

8 клас. Тема 1. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами.
Тема 2. Основні класи неорганічних сполук. Тема 3. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва. Будова атома. Тема 4. Хімічний зв’язок і будова речовини.


Структурно навчальна програма курсу складається з двох частин – змісту навчання і Державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. У лівій частині (зміст навчання) наведено перелік елементів знань, що пропонується учням для засвоєння. У правій наведено вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, що виражаються у різних способах навчальної діяльності.

Загальнонавчальні, інтелектуальні та спеціальні уміння є складовими способів навчальної діяльності, перелік яких наведено у правій колонці програми.

^ Загальнонавчальні уміння: способи пошуку інформації, робота з літературою, уміння спілкуватися, способи слухання та формулювання запитань тощо.

Інтелектуальні уміння: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, класифікація, спостереження, дослід, інтеграція, диференціація.

^ Спеціальні уміння: уміння користуватися приладами, хімічним посудом, виконувати спостереження і фіксувати їх, здійснювати досліди, практичні роботи тощо.

Слід звернути увагу на те, що семикласники – це діти підліткового віку, яким замало розуміти важливість матеріалу з хімії, її користь і шкоду. Роль вчителя полягає у тому, щоб зацікавити учнів, збудити у них інтерес до нового навчального предмету.

У 2008/2009 навчальному році для 9, 10, 11 класів чинними залишаються такі навчальні програми: для загальноосвітніх навчальних закладів – “Хімія. 8-11 класи” (К.: Шкільний світ, 2001 р.), 2 години на тиждень; для спеціалізованих навчальних закладів з поглибленим вивченням хімії – “Хімія. 8-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням хімії” (К.: Шкільний світ, 2001 р.) із розрахунку 5 годин на тиждень у 8-9 класах, 3 години у 10 класах та 4 години на тиждень у 11 класах; для навчальних закладів, які здійснили перехід до профільного навчання у старшій школі, – “Програми для профільних класів загальноосвітніх закладів. Хімія 10-11 класи” (К.: Педагогічна преса, 2004 р.).

Актуальним на сьогодні є впровадження у старшій школі профільного навчання, яке має на меті забезпечити старшокласникам необхідні умови для вступу до вузу, допрофесійну підготовку, підвищення загальнокультурного рівня. Ефективність профільного навчання багато в чому залежить від організації в основній школі допрофільної підготовки. Допрофільна підготовка має здійснюватись через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів.

^ Організація профільного навчання у старшій школі передбачає обов’язковий вибір курсу за вибором, що поглиблює зміст профільного предмета, посилює його прикладну та практичну спрямованість. Надруковані вони у збірці “Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія 8-11 класи” (К.: Шкільний світ, 2001 р.). Спецкурси включаються до розкладу навчальних занять.

Програми факультативів, спецкурсів може розробити сам вчитель з урахуванням профілю, але вони мають відповідати стандартним вимогам, бути погоджені зі шкільним та районним (міським) методичним об’єднанням вчителів хімії і затверджені вченою радою ЧОІППО. На допомогу вчителям у газетах “Хімія” №16-18 (2007 р.), №28-29 (2006 р.) видавництва “Шкільний світ” є відповідний матеріал.

Специфіка навчання хімії полягає у тому, що учні повинні засвоїти хімічну мову, термінологію й поняттєвий апарат, оволодіти не лише загальнонавчальними, а й специфічними вміннями та навичками: абстрактно міркувати, проводити дослідницьку діяльність, хімічний експеримент тощо. Тому ефективність навчання залежить не тільки від того, наскільки учні зрозуміли та усвідомили запропонований матеріал, але й від того, наскільки вони вивчили напам’ять ази термінології, визначення, закони й теорії. Розумова діяльність учнів активізується логічними завданнями та проблемними ситуаціями, пов’язаними зі встановленням причинно-наслідкових зв’язків.

Організовуючи навчальну роботу на уроках хімії, вчителям доцільно поєднувати фронтальну, групову та індивідуальну форми роботи, пропонувати учням завдання різних видів: інформаційні, інструктивні, тренувальні та перевірні, які передбачають різні способи їх виконання (письмові, усні, експериментальні, практичні, розрахункові).

Завдання вчителя – навчити на уроці всіх. Тому для досягнення поставленої мети на кожному етапі навчання потрібно використовувати різнорівневі завдання, різноманітні види самостійної роботи та здійснювати контроль за всіма різновидами навчальної діяльності.

Контроль – це невід’ємна частина навчального процесу, завдяки якому реалізується зворотний зв’язок у навчанні, тобто від учня до вчителя, який дозволяє оперативно регулювати його хід. І від того, як організовано цей контроль, багато залежить результат навчальної діяльності школярів, виховання в учнів позитивної мотивації навчання.

Навчання хімії потребує посиленої уваги до виконання практичної частини програми: демонстраційний експеримент, лабораторні досліди, практичні роботи. На жаль, сучасний стан матеріальної бази більшості хімічних кабінетів не сприяє виконанню хімічного експерименту на високому науковому і методичному рівні. Сьогодні відбувається оновлення хімічного експерименту через посилення його практичного спрямування, що дозволить ввести учнів у світ речовин, поєднуючи теоретичні знання з життєвою практикою.

Окремим є питання оцінювання експериментальної роботи учнів, зокрема практичних робіт. Оскільки програмою не передбачено часу на відпрацювання цих робіт учнями, які їх не виконували, воно здійснюється на розсуд вчителя.

Дедалі актуальнішим є використання комп’ютерних інформаційних технологій, які дадуть змогу вивести сучасний урок на якісно новий рівень, розширити ілюстративний супровід, використовувати різні форми навчання та види діяльності в межах одного уроку, ефективно організувати контроль знань, умінь і навичок учнів, підвищити статус вчителя.

На даний час розроблено кілька програм, які пропонуються навчальним закладам області: “Бібліотека електронних наочностей. Хімія. 8-9 та Хімія. 10-11 класи”, “Періодична система хімічних елементів”, “Віртуальна лабораторія”, “Досліди з хімії” та інші.

У шкільному курсі хімії не передбачено навчання учнів будь-якої хімічної професії, але багато навчальних тем пов’язані з проблемами екології, практичним застосуванням хімічних знань. Це дає змогу хімії засобами свого предмета здійснювати екологічну освіту і виховання учнів безпосередньо у процесі навчання.

Сьогодні вчитель має орієнтуватись у змінах соціального, культурного, природного середовища, уміти здобувати новітню інформацію, використовувати її у своїй професійній діяльності. Цьому допомагають вчителям наші українські видання: “Біологія і хімія”, газета “Хімія” та книжковий додаток видавництв “Шкільний світ” і “Основа”, в яких друкуються матеріали з методики викладання хімії, педагогічні дослідження, матеріали з досвіду роботи вчителів, новини науки тощо.

Високий теоретичний рівень викладання хімії у поєднанні його з доступністю, індивідуалізація та диференціація навчання, використання самостійної роботи учнів у процесі одержання знань, широке застосування різноманітних засобів навчання є необхідними факторами у справі досягнення високої ефективності навчання хімії.

^ Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з хімії

При оцінювання рівня навчальних досягнень з хімії враховується:

– рівень засвоєння теоретичних знань;

– оволодіння хімічною мовою як засобом відображення знань про речовини і хімічні явища;

– сформованість експериментальних умінь, необхідних для виконання хімічних дослідів, передбачених навчальною програмою;

– здатність учнів застосовувати набуті знання на практиці;

– уміння розв’язувати розрахункові задачі.

За відмінностями між обсягом і глибиною досягнутих результатів, ступенем самостійності у виконанні завдань, здатністю використовувати знання у нових ситуаціях виокремлено рівні навчальних досягнень учнів, що оцінюються за 12-бальною шкалою.

Кожний наступний рівень вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Визначальними в оцінюванні рівня навчальних досягнень учнів є особистісні результати пізнавальної діяльності, в яких відбиваються загальнопредметні компетентності, набуті учнями в процесі навчання хімії.


^ Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

^ I. Початковий

1

Учень (учениця) розпізнає деякі хімічні об’єкти (хімічні символи, формули, явища, посуд тощо) і називає їх (на побутовому рівні); знає правила безпеки під час проведення практичних робіт.

2

Учень (учениця) описує деякі хімічні об’єкти за певними ознаками; знає призначення лабораторного обладнання.

3

Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення і може відтворити окремі його частини; під керівництвом учителя виконує найпростіші хімічні досліди.

^ II. Середній

4

Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються хімічних сполук і явищ; складає прості прилади для проведення дослідів і виконує їх під керівництвом учителя; складає з допомогою вчителя скорочену умову задачі.

5

Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює окремі частини начального матеріалу, дає визначення основних понять; самостійно виконує деякі хімічні досліди, описує хід їх виконання, дотримується порядку на робочому місці; самостійно складає і записує скорочену умову задачі.

6

Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя; описує окремі спостереження за перебігом хімічних дослідів; робить обчислення за готовою формулою.

^ III. Достатній

7

Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу, з допомогою вчителя порівнює хімічні об’єкти, описує спостереження за перебігом хімічних дослідів; наводить рівняння реакцій за умовою задачі.

8

Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний і теоретичний навчальний матеріал, порівнює і класифікує хімічні об’єкти; самостійно виконує всі хімічні досліди згідно з інструкцією; робить обчислення за рівнянням реакції.

9

Учень (учениця) виявляє розуміння основоположних хімічних теорій і фактів, наводить приклади на підтвердження цього; робить окремі висновки з хімічних дослідів; з допомогою вчителя розв’язує задачі.

^ IV. Високий

10

Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і застосовує знання у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, узагальнювати й систематизувати надану інформацію, робити висновки; робить висновки з практичної роботи; самостійно наводить і використовує необхідні формули для розв’язування задач.

11

Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями і використовує їх у нестандартних ситуаціях, встановлює зв’язки між явищами; самостійно знаходить і використовує інформацію згідно з поставленим завданням; виконує хімічний експеримент, раціонально використовуючи обладнання і реактиви; самостійно розв’язує задачі, формулює відповіді.

12

Учень (учениця) має системні знання з предмета, аргументовано використовує їх, у тому числі у проблемних ситуаціях; аналізує додаткову інформацію; самостійно оцінює явища, пов’язані з речовинами та їх перетвореннями; робить обґрунтовані висновки з хімічного експерименту; розв’язує експериментальні задачі за власним планом; самостійно аналізує та розв’язує задачі раціональним способом.


^ Оцінювання навчальних досягнень учнів

Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне та підсумкове (тематичне, семестрове, річне), державна підсумкова атестація.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 р. №371.

Обов’язковому оцінюванню підлягають навчальні досягнення учнів з предметів інваріантної та варіативної складових робочого навчального плану закладу.

Не підлягають обов’язковому оцінюванню навчальні досягнення учнів з факультативних, групових та індивідуальних занять, які фіксуються в окремому (спеціальному) журналі.

З метою якісного оцінювання навчальних досягнень учнів та для забезпечення оптимальної організації виконання обов’язкових письмових робіт керівником навчального закладу (його заступником) складається графік проведення окремо на І та ІІ семестри. Графік передбачає проведення, як правило, не більше однієї письмової контрольної роботи протягом навчального дня.

^ Виставлення оцінок до класного журналу

Поточна оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом, що засвідчує дату проведення заняття, коли здійснювалося оцінювання учня (учениці).

^ Тематична оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом “Тематична” без дати.

При виставленні тематичної оцінки враховуються всі види навчальної діяльності, що підлягали оцінюванню протягом вивчення теми. При цьому проведення окремої тематичної атестації при здійсненні відповідного оцінювання не передбачається.

Якщо учень (учениця) був(ла) відсутній(я) на уроках протягом вивчення теми, не виконав(ла) вимоги навчальної програми, у колонку з надписом “Тематична” виставляється “н/а (не атестований(а))”.

Тематична оцінка не підлягає коригуванню.

^ Семестрова оцінка виставляється без дати до класного журналу в колонку з надписом “І семестр”, “ІІ семестр”. Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок. При цьому мають враховуватися динаміка особистих навчальних досягнень учня (учениці) з предмета протягом семестру, важливість теми, тривалість її вивчення, складність змісту тощо.

Якщо учень (учениця) був(ла) відсутній(я) на уроках протягом семестру, у відповідну клітинку замість оцінки за І семестр чи ІІ семестр виставляється “н/а (не атестований(а))”.

Семестрова оцінка може підлягати коригуванню. Скоригована семестрова оцінка виставляється без дати у колонку з надписом “Скоригована” поруч із колонкою “І семестр” або “ІІ семестр”. Колонки для виставлення скоригованих оцінок відводяться навіть за відсутності учнів, які виявили бажання їх коригувати.

У триденний термін після виставлення семестрової оцінки батьки (особи, які їх замінюють) учнів (вихованців), які виявили бажання підвищити результати семестрового оцінювання або з певних причин не були атестовані, звертаються до керівника загальноосвітнього навчального закладу із заявою про проведення відповідного оцінювання, у якій мотивують причину та необхідність його проведення.

Наказом керівника загальноосвітнього навчального закладу створюється комісія у складі голови (керівник навчального закладу або його заступник) та членів комісії: голови методичного об’єднання, вчителя, який викладає предмет у цьому класі, а також затверджується графік проведення оцінювання. Коригування семестрового оцінювання проводиться не пізніше п’яти днів після подання заяви. У разі хвороби учня (учениці) чи інших поважних причин термін може бути подовжено.

Члени комісії готують завдання, що погоджуються на засіданні шкільного методичного об’єднання і затверджуються керівником навчального закладу. Завдання мають охоплювати зміст усіх тем, що вивчалися протягом семестру. Оцінювання проводиться у письмовій формі. Письмові роботи зберігаються протягом року.

На голову комісії покладається відповідальність за об’єктивність оцінювання та дотримання порядку його проведення. Комісія приймає рішення щодо його результатів та складає протокол. Рішення цієї комісії є остаточним, при цьому скоригована семестрова оцінка не може бути нижчою за семестрову.

У разі, якщо учневі не вдалося підвищити результати, запис у колонку “Скоригована” не робиться.

За результатами оцінювання видається відповідний наказ керівника навчального закладу. Скоригована семестрова оцінка за І семестр виставляється до початку ІІ семестру, за підсумками ІІ семестру – не пізніше 10 червня поточного навчального року.

Підвищення семестрової оцінки учнями:

– 9 класів – не дає їм права на отримання свідоцтва з відзнакою;

– 10-11(12) класів – не дає їм права бути претендентами на нагородження золотою “За особливі успіхи у навчанні” та срібною “За успіхи у навчанні” медалями.

^ Річна оцінка виставляється до журналу в колонку з надписом “Річна” без зазначення дати не раніше, ніж через три дні після виставлення оцінки за ІІ семестр.

^ Річне оцінювання здійснюється на основі семестрових або скоригованих семестрових оцінок.

У разі коригування учнями оцінки за ІІ семестр, річна оцінка виставляється їм не пізніше 10 червня поточного року.

У випадку неатестації учня (учениці) за підсумками двох семестрів у колонку “Річна робиться” запис “н/а (не атестований(а))”.

^ Річна оцінка коригуванню не підлягає.

Виставлення оцінки з державної підсумкової атестації здійснюється у колону з надписом “ДПА” без зазначення дати.

За бажанням випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти як державна підсумкова атестація можуть бути зараховані результати зовнішнього незалежного оцінювання, про що видається відповідний наказ керівника навчального закладу. У такому випадку результати зовнішнього незалежного оцінювання з конкретного предмету виставляються до журналу у колонку з надписом ДПА.

Прізвища учнів, які виявили бажання зараховувати результати зовнішнього незалежного оцінювання як державну підсумкову атестацію, до протоколів проведення державної підсумкової атестації з предмету не вносяться.

Учням, які не пройшли державну підсумкову атестацію, у колонку з надписом ДПА робиться запис “н/а (не атестований(а))”. Випускникам, які звільнені від проходження державної підсумкової атестації, робиться запис “зв. (звільнений (а))”.

Учням, яким оцінка з державної підсумкової атестації переглядалася апеляційною комісією, за її результатами виставляється оцінка у колонку з надписом “Апеляційна” без дати.

^ Оцінювання навчальних екскурсій та навчальної практики

Екскурсії, передбачені змістом навчальної програми, обліковуються на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та можуть оцінюватися вчителем.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів (від 06.02.08 р. №1/9 061) навчальна практика оцінюється і обліковується на окремих спеціально відведених сторінках журналу.

Оцінки за навчальну практику та навчальні екскурсії виставляються в журнал окремим рядком та можуть враховуватись при виставленні річних оцінок з відповідних предметів.

Перелік підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання
у 2008/2009 навчальному році:



^ Основні підручники та посібники

Хімія (підручник)

Буринська Н.М.

7

Перун

2007

Хімія (підручник)

Попель П.П.,

Крикля Л.С.

7

Академія

2007

Хімія (підручник)

Лашевська Г.А.

7

Генеза

2007

Хімія (підручник)

Буринська Н.М.

8

Перун

2008

Хімія (підручник)

Попель П.П.,

Крикля Л.С.

8

Перун

2008

Хімія (підручник)

Ярошенко О.Г.

8




2008

Хімія (підручник)

Буринська Н.М.

9

Перун

2003, 2004

Хімія (підручник)

Буринська Н.М.

Величко Н.М.

10

Перун

2001- 2005

Хімія (підручник)

Буринська Н.М.

Величко Н.М.

11

Перун

2001- 2005

Хімія (підручник)

Домбровський А.В.,

Лукашкова Н.І.,

Лукашов С.М.

10-11

Освіта

2003

Органічна хімія (пробний підручник для класів (шкіл) хімічних профілів та з поглибленим і вивченням)

БоєчкоФ.Ф.,

Найдан В.М., Грабовий А.К.

10-11

Вища школа

2001




^ Додаткові підручники та посібники

Органічна хімія (підручник для класів хімічного профілю та поглибленого вивчення хімії)

Величко Л.П.

10-11

Перун

2002

Основи агрохімії. Хімія в сіль­ському господарстві (підручник для агрохімічного профілю)

Гладюк М.М.

10-11

Перун

2003

Хімія (навчальний посібник)

Холін Ю.В.,

Слета Л.О.

8

Фоліо

1999

Основи загальної хімії (підруч­ник для класів хімічного профі­лю та поглибленого вивчення хімії)

Чайченко Н.Н., Скляр А.М.

11

Освіта

1995

Основи загальної хімії (підруч­ник для класів хімічного профі­лю та поглибленого вивчення хімії)

Буринська Н.М.

11

Перун

1996

Основи біоорганічної хімії (підручник для класів хімічного профілю та поглибленого вивчення хімії)

Пивоваренко В.Г.

11

Освіта

1998

Основи хімічної екології (навчальний посібник)

Ясинська А.М.

8

АБРИС

1999

Основи хімічного аналізу (навчальний посібник)

Романова Н.В.

10-11

Перун

2005

Тести з неорганічної хімії

Титаренко Н.В.

8-11

Перун

1998

Завдання і вправи з хімії (збірник задач і вправ)

Ярошенко О.Т., Новицька В.І.

8-11

Станіца

2007

Повторимо хімію (посібник)

Ярошенко О.Т.

8

Освіта

2001, 2003

Перевір, як ти знаєш органічну хімію (збірник задач і вправ)

Ярошенко О.Т.

10-11

Борисфен-М, ЛДЛ

1999, 2000

Органічна хімія (збірник задач і вправ)

Березан О.В.

10-11

АБРИС

2005

Методика складання рівнянь окисно-відновних реакцій (навчальний посібник)

Середа Т.П.

8-11

Либідь-Партнер

1999

Збірник задач та вправ з неорганічної хімії

Савчин М.М.

8-10

ВНТЛ

1999

Збірник задач та вправ з органічної хімії

Савчин М.М.

10-11

ВНТЛ

2001

1001 задача з хімії з відповідями, вказівками, розв'язками

Лета Л.О., Чорний А.В., Холін Ю.В.

8-11

Ранок

2000, 2005

Збірник задач з хімії

Крикля Л.С.,

Попель П.П.

8

Академія

2002




^ Начально-методична література

Дидактичні матеріали з хімії (навчальний посібник)

Гладюк М.М.

8

Підручники і посібники

1999

Викладання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах

Буринська Н.М.

8-9

Перун

2003

Викладання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах

Буринська Н.М.,

Величко Н.М.

10-11

Перун

2004

Дидактичні матеріали з хімії

Базелюк І.І,

Величко Л.П.

8

Педагогічна преса

1998

Уроки хімії у класі (методичний посібник)

Савчин М.М.

8

ВНТЛ -Класика

2001



Скачати 200,82 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації28.09.2011
Розмір200,82 Kb.
ТипЗакон, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
не очень плохо
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх