Коментар до Цивільного кодексу України Ярема icon

Коментар до Цивільного кодексу України Ярема


Схожі
Коментар до Цивільного кодексу України Кузнецова...
Кодекс україни...
Тертишніков - Коментар до цивільно-процесуального кодексу України...
Академія праці І соціальних відносин федерації професійних спілок україни на правах рукопису...
Коментар до Господарського кодексу України Знаменський, Мамутов...
Коментар Кодексу законів про працю України Ротань...
Постатейний коментар до Кримінального кодексу України...
Від 12 квітня 2001 року №292...
Від 12 квітня 2001 року №292...
Коментар до кодексу законів про працю України Прокопенко...
Стичинський, Зуб, Ротань - Коментар до кодексу законів про працю України, 2001...
«Укрцемент»



страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   56
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ТА КОМЕНТАРІ

Серія виходить з 1999 року

АКАДЕМІЯ СУДЦІВ УКРАЇНИ

А, Г. ЯРЕМА, Б. Я. КАРАБАНЬ, Б. Б, КРИВЕНКО, Б. Г. РОТАНЬ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до

ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

УКРАЇНИ

Право інтелектуальної власності

• Зобов'язальне право

Київ

«А.СХ»

Севастополь

Інститут юридичних досліджень 2004

ББК 67.9(4УКР)304 Н34

Стаття 418

Рекомендовано до друку

Вченою радою Академії суддів України

(Протокол №3 від 29.06.04)

Ярема А. Г. та ін-

Н34 Науково-практичний коментар до цивільного зако-

нодавства України: [В 4 т.] / А. Г. Ярема, В. Я. Кара-бань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. — Т. 2. — К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. — 864 с. (Нормат. док. та комент.)

ISBN 966-95773-4-9 ISBN 966-95773-7-3 ISBN 966-539-459-2

У другому томі цього видання наводиться коментар до законодавства України про інтелектуальну власність та до загальних положень зобов'язального права. Структура тому відповідає структурі Книги четвертої та розділів І і II Книги п'ятої (Зобов'язальне право) Цивільного кодексу України. В томі містяться посилання на 395 чинних нормативно-правових актів. Коментар дається на підставі судової практики, що склалася як до введення в дію Цивільного кодексу 2003 p.. так і після цього.

Книга пропонується увазі суддів, адвокатів, юристів, що працюють на підприємствах, в організаціях, установах, інших осіб, які цікавляться проблемами застосування цивільного права України.

ББК 67.9(4УКР)304

Керівник авторського колективу і відповідальний редактор доктор юридичних наук, професор В, Га Ротань

ISBN 966-95773-4-9 ISBN 966-95773-7-3 ISBN 966-539-459-2

Є> А. Г. Ярема, В. Я. Карабань,

В. В. Кривенко, В. Г. Ротань, 2004 © Інститут юридичних досліджень, 2004 © «А.С.К.», 2004

^ КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 35

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Стаття 418 о Поняття права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2» Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права штелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

^ 3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

1. В новому Цивільному кодексі положення про інтелектуальну власність розміщені услід за нормами, що присвячені речовому праву, перш за все — праву власності. Такі структурні зміни треба визнати виправданими. Вони дали змогу зосередити найбільш загальні положення про інтелектуальну власність та положення щодо абсолютних правовідносин з приводу результатів творчої діяльності в Книзі четвертій Цивільного кодексу, а положення, що стосуються зобов'язань, предметом яких є створення об'єктів інтелектуальної власності та передання прав на них, — у ст.

1107-1114 ЦК. Останнє (розміщення у Книзі п'ятій Цивільного кодексу, присвяченій зобов'язанням, положень щодо зобов'язань з приводу створення об'єктів інтелектуальної власності та передання прав на них) призвело до поширення на такі зобов'язання загальних положень про зобов'язання (структура Цивільного кодексу 1963 р. дозволяла застосовувати до зобов'язань, предметом яких були об'єкти інтелектуальної власності, загальні положення про зобов'язання лише за аналогією).

  1. Стаття, що коментується, досить широко визначаєправо інтелектуальної власності з метою охопити не тількирезультати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єктиінтелектуальної власності, а й інші об'єкти, зокрема, комерційне (фірмове) найменування, географічне зазначення, комерційну таємницю.

  2. До змісту права інтелектуальної власності, що розглядається як суб'єктивне, належать майнові та немайнові права,що визначаються Цивільним кодексом (зокрема, ст. 423 та424) та законами. Ці права носять абсолютний характер,тобто праву інтелектуальної власності, що належить суб'єкту, протистоїть обов'язок будь-якої іншої особи не порушувати це право та правомочності, що входять до йогоскладу. Разом з тим, при порушенні права інтелектуальноївласності виникають відносні правовідносини, на які поширюються норми інституту права інтелектуальної власності, а в частині, яка не врегульована цим інститутом, —нормами інститутів відшкодування шкоди, безпідставногонабуття або збереження майна тощо.

  3. Підгалузь цивільного права — право інтелектуальноївласності — передбачає значно більш широкі права іншихосіб на об'єкт чужого права інтелектуальної власності, ніжречове право. В зв'язку з цим норми підгалузі права інтелектуальної власності регулюють відносини щодо прававикористання об'єктів інтелектуальної власності іншимиособами.

  4. Наявність у суб'єкта права інтелектуальної власностіє підставою щодо відчуження або укладення цим суб'єктомдоговорів з іншими особами про використання відповідного об'єкта. При цьому виникають зобов'язання, що регу-

Стаття 418

люються нормами зобов'язального права. Але і Книга четверта Цивільного кодексу, і закони, що присвячені охороні прав на окремі види об'єктів інтелектуальної власності, формулюють деякі спеціальні правила щодо договорів, які укладаються з приводу цих об'єктів, та зобов'язань, що виникають на підставі таких договорів.

  1. Як і будь-яке суб'єктивне право, право інтелектуальної власності захищається від протиправних посягань. Тількизаконом можуть бути встановлені підстави та порядок позбавлення чи обмеження цього права. Підзаконними актамиці питання вирішуватись не можуть.

  2. Право інтелектуальної власності, що розглядається яксистема правових норм, повинне бути кваліфіковане як підгалузь цивільного права, що включає до себе три інститути— інститут загальної частини, інститут авторського правата суміжних прав, інститут промислової власності. Інститутавторського права та суміжних прав в свою чергу поділяєтьсяна субінститути, що містять в собі загальну частину, положення про авторські права та положення про суміжні права. Інститут промислової власності включає субінститути,яким присвячені окремі глави Цивільного кодексу від глави 39 до глави 46 (включно).

  3. Законодавство України про інтелектуальну власністьпредставлене, крім Книги четвертої Цивільного кодексу"Право інтелектуальної власності", низкою спеціальних законів, що прийняті стосовно окремих інститутів та суб-інститутів — авторського права, суміжних прав, права навинаходи, права на корисні моделі, права на промисловізразки, права на торговельну марку (знак для товарів тапослуг), права на сорти рослин, права на породи тварин,права на топографії інтегральних мікросхем, права на географічне зазначення. Лише стосовно права на комерційненайменування та права на конфіденційну інформацію (комерційну таємницю) спеціальні закони не приймались.

  4. Україна є учасником низки міжнародно-правових договорів про захист права інтелектуальної власності, зокрема, Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів [3], Всесвітньої конвенції про авторське право [6], Паризької конвенції про охорону промислової влас-

Глава 35

ності [2], Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав [7]. ЗО червня 2003 р. набули чинності для України Договір про патентне право та Інструкція до Договору про патентне право [14].

Стаття 419 о Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

  1. Право інтелектуальної власності та право власності наріч не залежать одне від одного.

  2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

  3. Перехід права власності на річ не означає переходуправа на об'єкт права інтелектуальної власності.




  1. Ст. 419 ЦК чітко розмежовує суб'єктивне правоособи на об'єкт інтелектуальної власності і речове правона матеріальний об'єкт, в якому зафіксовано об'єкт права інтелектуальної власності. Слід враховувати, шо об'єкти інтелектуальної власності в різній мірі пов'язані зматеріальними об'єктами, в яких вони виражені. Одні ізних можуть відтворюватись великим накладом, що даєможливість значній кількості осіб придбавати у власністьматеріальні об'єкти, в яких виражено об'єкт права інтелектуальної власності, та використовувати їх на свій розсуд, в тому числі здійснювати подальше відчуження об'єкта, не порушуючи прав автора (але відтворення такихоб'єктів є порушенням майнового права автора). Іншіоб'єкти інтелектуальної власності (твори образотворчогомистецтва) меншою мірою здатні до відтворення. Можнавиготовити копію чи репродукцію картини, але ж цінністьоригінала і копії (репродукції) є різною. Тому набуттяособою речового права на твір образотворчого мистецтвапороджує труднощі для реалізації автором права інтелектуальної власності.

  2. З метою забезпечення інтересів суб'єктів права інтелектуальної власності, з одного боку, та суб'єктів речовогоправа на матеріальний об'єкт, в якому виражено об'єкт праваінтелектуальної власності, — з іншого, законодавець встановлює спеціальні правила. Так, ст. 26 Закону "Про ав-

Стаття418-420

торське право та суміжні права1' [128] визнає (дещо обмежене) право автора на доступ до твору образотворчого мистецтва у разі передання права власності на матеріальний об'єкт, в якому виражено такий твір, іншій особі. Але і в таких випадках в силу речового права суб'єкт не отримує права інтелектуальної власності. Власник картини може виставити її у себе у вітальні, але тільки остільки, оскільки він не перетворив вітальню у місце публічної демонстрації творів образотворчого мистецтва, на яке є чинними авторські права (не має значення, за плату чи безоплатно здійснюється така демонстрація). Право публічної демонстрації чи публічного показу і в цьому випадку залишається виключним правом автора, яке може бути отримане тільки зі згоди автора.

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

^ 1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

літературні та художні твори;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

комерційні таємниці.

1. Перелік об'єктів інтелектуальної власності, що наводиться в ст. 420 ЦК, відповідає їх розумінню, що склалося в міжнародній правотворчій практиці (див., наприклад, ст. 2 Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності [9]), у вітчизняному законодавстві та юридичній науці.

Глава 35

  1. Серед об'єктів інтелектуальної власності, що названі вст. 420 ЦК, знаходяться і раціоналізаторські пропозиції,які міжнародно-правовими актами не визнаються такимиоб'єктами (об'єктами промислової власності).

  2. Більш детально об'єкти інтелектуальної власності таїх правовий режим визначаються у відповідних спеціальних статтях Цивільного кодексу та інших законах.

  3. Для розуміння об'ієктів права інтелектуальної власності важливим є зазначення в ч. 2 ст. 4 Закону "Проохорону прав на топографії інтегральних мікросхем" [93]на те, що цим Законом не охороняються права на ідеї, якіможуть бути втілені в топографії інтегральних мікросхем.Ідеї не охороняються навіть тоді, коли вони виражені воб'єктах авторського права.

^ Стаття 421, Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

1. Стаття, що коментується, більш чітко, ніж раніше чинне законодавство, визначає осіб, що визнаються суб'єктами права інтелектуальної власності. До кола цих суб'єктів належать перш за все фізичні особи, що створюють об'єкти інтелектуальної власності (автор, винахідник тощо). Щодо цих осіб законодавець вживає поняття "творець". До суб'єктів інтелектуальної власності належать також інші фізичні та юридичні особи, які відповідно до закону мають майнові права з приводу об'єктів інтелектуальної власності. Оскільки допускається встановлення законом випадків відчуження особистих немайнових прав (ч. 4 ст. 423 ЦК), ст. 421 ЦК передбачає можливість набуття особистих немайнових прав на об'єкти інтелектуальної власності не тільки творцями таких об'єктів, а і іншими особами.

Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності

Стаття 420-423

^ 1. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

  1. Ця стаття не встановлює безпосередньо підстав виникнення права інтелектуальної власності, а лише відсилаєдо спеціальних положень Цивільного кодексу, до законів.Такі підстави можуть передбачатись також договорами, якщоокремі права, що складають права інтелектуальної власності,передаються за договором, або виникають на підставі договору про виконання роботи, результатом якої є об'єкт інтелектуальної власності. Набуття права інтелектуальної власності на підставах, не передбачених законом або договором,не допускається. Це значно звужує коло підстав набуттяправа інтелектуальної власності в порівнянні з підставами,які можуть породжувати цивільні права та обов'язки (такими можуть бути не тільки юридичні факти, що перелічені вст. 11 ЦК, а і інші юридичні факти) або право власності(такими відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК можуть бути підстави, не заборонені законом).

  2. Цивільний кодекс та інші закони встановлюють такіпідстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності як створення відповідного об'єкту, його реєстрація(чи реєстрація прав на нього) в Державному департаментіінтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі в межах коментаря до Книги четвертої "Правоінтелектуальної власності" — Державний департамент. Положення про цей Державний департамент затверджене постановою Кабінету Міністрів [237]), в іншому державномуоргані, його реєстрація юридичною особою (стосується раціоналізаторської пропозиції), попереднє користування, факткористування, набуття статусу добре відомої торговельноїмарки, договір. Припинене право інтелектуальної власностіпоновлюється за наявності підстав, встановлених законом.

Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

1 Особистими немайновнми правами інтелектуальної власності є:

Глава 35

  1. право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

  2. право перешкоджати будь-якому посяганню на правоінтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чирепутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

  3. інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.




  1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Увипадках, передбачених законом, особисті немайнові праваінтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

  2. ^ Особисті немайнові права інтелектуальної власності незалежать він майнових прав інтелектуальної власності.

  3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності неможуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.




  1. В статті, що коментується, наводяться лише ті із особистих немайнових прав, що зазвичай належать суб'єктовіправа інтелектуальної власності незалежно від виду такогооб'єкту. Але право на визнання творцем не є необхіднимелементом змісту права інтелектуальної власності. Так, право на визнання творцем не може застосовуватись до такогооб'єкту як географічне зазначення.

  2. Інші немайнові права встановлюються стосовно окремих видів об'єктів інтелектуальної власності — об'єктів авторського (ст. 14 Закону "Про авторське права та суміжніправа" [128]) та суміжних (ст. 38 того ж Закону) прав,відкриттів (ст. 457 ЦК) тощо.

  3. Особисті немайнові права можуть належати не тількитворцеві, а й іншим суб'єктам (у випадках, встановленихзаконом). У випадках, встановлених законом, допускаєтьсявідчуження особистих немайнових прав. Це спеціальне правило свідчить про те, що особисті немайнові права інтелектуальної власності мають дещо інший режим, ніж інші особисті немайнові права. Якщо, за загальними правилами ст.26 і 27 ЦК, особисті немайнові права безпосередньо входять до змісту цивільної правоздатності фізичної особи, ацивільна правоздатність обмежуватись не може, особисті

^ Стаття 423-424

немайнові права інтелектуальної власності не можуть безпосередньо включатись до змісту цивільної правоздатності. Вони у випадках, передбачених законом, можуть відчужуватись.

4. Особисті немайнові права зазвичай є абсолютними, але вони можуть входити і до складу відносних правовідносин з приводу об'єктів інтелектуальної власності.

Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

^ 1. Майновими правами інтелектуальної власності є:

  1. право на використання об'єкта права інтелектуальноївласності;

  2. виключне право дозволяти використання об'єкта праваінтелектуальної власності;

  3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числізабороняти таке використання;

  4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.




  1. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, щотакі обмеження та винятки не створюють істотних перешкоддля нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

  2. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.




  1. Ця стаття формулює найбільш загальні положенняпро майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності.Ці положення безпосередньо застосовуються тоді, коли стосовно окремих об'єктів відповідні права досить розгорнутоне сформульовані. В зв'язку з цим і передбачається можливість встановлення законами інших майнових прав, способів та порядку їх набуття, а також умов їх здійснення.

  2. Передбачаючи можливість обмеження майнових правсуб'єктів інтелектуальної власності, ст. 424 ЦК допускає


10

її

можливість встановлення таких обмежень лише законами.

Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності

1 Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.

  1. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чидоговором.

  2. Майнові права інтелектуальної власності можуть бутиприпинені достроково у випадках, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.




  1. До змісту права інтелектуальної власності належатьособисті немайнові, а також майнові права. Права, що складають майнову частину права інтелектуальної власності, єчинними протягом встановленого Цивільним кодексом тазаконами строку. Особисті немайнові права охороняютьсябезстроково. Це — загальне правило, що формулюється вч. 1 ст. 425 ЦК і стосується особистих немайнових прав навсі об'єкти інтелектуальної власності. Зазначення на безстрокову охорону майнових прав на певні об'єкти (наприклад, у ст. 29 Закону "Про авторське право та суміжні права" — щодо немайнових прав виконавців) чи відсутністьтакого зазначення суттєвого значення не має, бо в будь-якому випадку особисті немайнові права інтелектуальноївласності охороняються безстроково на підставі зазначеного загального правила. Проте, законом можуть встановлюватись винятки із цього правила.

  2. Встановлено численні правила про дострокове припинення майнових прав, що входять до складу прав інтелектуальної власності (ст. 50, 51 Закону "Про охорону прав насорти рослин" [137]; ст. 32 Закону "Про охорону прав навинаходи та корисні моделі" [117]; ст. 24 Закону "Про охорону прав на промислові зразки" [55]; ст. 4 Закону "Проохорону прав на топографи інтегральних мікросхем" [93];ст. 18 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів тапослуг" [56]).


Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної власності

  1. Способи використання об'єкта права інтелектуальноївласності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

  2. Особа, яка. мас виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

З» Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу передбачених цим Кодексом та іншим законом

4. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону

1. Використання об'єктів права інтелектуальної власностіє одним із способів здійснення цивільних прав. Тому привикористанні цих об'єктів слід додержуватись заборон, щовстановлені ст. 13 ЦК (завдавати шкоди довкіллю, культурній спадщині, зловживати правом в інших формах, діяти всупереч моральним засадам суспільства), а також непорушувати обмеження, що встановлені актами цивільногозаконодавства.

2. Оскільки положення, що надають будь-якому суб'єкту право використовувати об'єкти інтелектуальної власності без згоди власників цих об'єктів, є непоодинокимипередбачається, що такі положення можуть формулюватисьлише в законах.

Стаття 427 „ Передання майнових прав інтелектуальної власності

1° Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.


12

із

Глава 35

2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону,

  1. Право розпоряджання об'єктом інтелектуальної власності (майновим правом, що входить до складу права інтелектуальної власності) є правомочністю, що входить до складуправа інтелектуальної власності, яке розуміється як абсолютне право. Здійснюється право розпоряджання у відносних правовідносинах (зобов'язаннях). Ці відносини регулюються нормами зобов'язального права. Але законодавецьвизнав за необхідне включити до Книги четвертої Цивільного кодексу деякі положення, що стосуються договорів,які укладаються в порядку розпоряджання об'єктами інтелектуальної власності.

  2. Передання майнового права на об'єкт права інтелектуальної власності та надання іншим особам права на використання такого об'єкта є двома найбільш поширеними способами розпоряджання правом інтелектуальної власності. Крімтого, допускаються і такі способи розпоряджання правом інтелектуальної власності як передання його в заставу, використання у спільній діяльності, внесення до статутного або складеного капіталу юридичних осіб. Перелік способів введенняоб'єктів інтелектуальної власності в комерційний обіг, щонаводиться в ст. 427 ЦК, не є вичерпним. Інші способиможуть встановлюватись законом. Допускається встановлення інших способів і договором. Це означає, що законодавецьдозволяє введення в комерційний обіг об'єктів інтелектуальної власності будь-яким способом, погодженим сторонамицивільно-правового договору, якщо такий спосіб не суперечить закону. Зокрема, укладення договору дарування майнових прав, що входять до складу права інтелектуальної власності, відповідає ч. 1 ст. 717 ЦК. Застава майнових прав наоб'єкти інтелектуальної власності грунтується на ч. 1 ст. 576ЦК, використання цих прав у спільній діяльності відповідаєст. 1130, 1132 ЦК, а внесення до статутного чи складеногокапіталу господарського товариства - ч. 2 ст. 115 ЦК.

^ Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам

Стаття 427-428

1. Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

  1. Критерієм для визнання співавторства є участь суб'єкта в створенні об'єкта власності інтелектуальною, творчою працею. Спеціальними законами стосовно окремихоб'єктів інтелектуальної власності встановлюється, за якихумов особи не визнаються співавторами (ст. 8 Закону "Проохорону прав на винаходи та корисні моделі" [117]; ст. 6Закону "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" [93]). Співавторами не можуть бути визнані особи,що надали творцеві (авторові, винахідникові) технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при створенні об'єктаінтелектуальної власності або оформленні необхідних документів.

  2. Співавтори або інші особи, яким спільно належитьправо інтелектуальної власності, можуть домовитись пропорядок здійснення свого права і укласти відповідний договір. Такий договір може передбачати право укладенняправочинів щодо об'єкта спільної інтелектуальної власностіоднією або декількома із осіб, яким належить це право.Якщо такий договір учасники права спільної інтелектуальної власності не уклали, вони здійснюють своє правоспільно. Оскільки недосягнення учасниками права інтелектуальної власності згоди щодо здійснення цього права неможна кваліфікувати як порушення, суд не може вирішитиспір між учасниками права інтелектуальної власності. Неможе суд вирішити такий спір і в порядку захисту інтересу,оскільки захист інтересу не може здійснюватись всуперечінтересам інших суб'єктів. В принципі, такого ж підходузаконодавець дотримується і стосовно здійснення праваспільної сумісної власності (ст. 369 ЦК). Правда, стосовнооб'єктів речового права, що знаходяться у спільній суміснійвласності, допускається виділ частин. Але ж за неможливості виділу можлива виплата компенсації ініціатору виділу. Право інтелектуальної власності реально поділити неможливо. Тому законодавець і залишив виключно на розсуд учасників спільної інтелектуальної власності питання


про порядок здійснення права на об'єкт інтелектуальної власності.

3. Викладене в цій статті правило не виключає чинності положень спеціальних законів, відповідно до яких можливе, за відсутності відповідної згоди, використання об'єкту інтелектуальної власності кожною із осіб-співвласників об'єкта інтелектуальної власності на свій розсуд, крім відчуження об'єкта або надання права на його використання.

^ Стаття 4 29. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору

  1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності наоб'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору,належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках,передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

  2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належатьпрацівники, який створив цей об'єкт, та юридичній абофізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо іншене встановлено договором.

  3. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальноївласності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

1. В цій статті сформульовані загальні правила щодо визначення суб'єкта права інтелектуальної власності в тих випадках, коли об'єкт інтелектуальної власності створено у зв'язку з виконанням трудових обов'язків або за дорученням роботодавця. Вони не можуть застосовуватись за наявності у відповідних законах спеціальних правил (ст. 16 Закону "Про авторське право та суміжні права" [128]; ст. 9 Закону "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" [117]; ст. 8 Закону "Про охорону прав на промислові зразки" [55]; ст. 17 Закону "Про охорону прав на сорти рослин" [137]; ст. 7 Закону "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" [93]).

  1. Особисті немайнові права, за загальним правилом,належать творцеві об'єкта інтелектуальної власності. Алепрямо передбачається можливість встановлення закономінших правил, відповідно до яких окремі особисті немайнові права можуть належати і роботодавцеві.

  2. Якщо інше не передбачено законом або договором,майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належатьтворцеві (працівникові) та роботодавцеві спільно (оскількиінше не встановлено — в рівних частках).

Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням

^ 1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності наоб'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цьогооб'єкта.

У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта тазамовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

1. Стаття, що коментується, формулює правила про розподіл прав на об'єкт інтелектуальної власності між замовником та творцем, якщо об'єкт інтелектуальної власності створено відповідно до договору замовлення. При цьому під договором замовлення слід розуміти договір про створення об'єкта інтелектуальної власності. Права на об'єкт інтелектуальної власності між сторонами такого договору розподіляються так же, як і між творцем (працівником) та роботодавцем. Але слід враховувати, що це не перешкоджає встановленню іншого спеціальними законами. Зокрема, в ст. 16 Закону "Про авторське право та суміжні права" використовується поняття "службові твори", що поширюється на твори, створені працівником відповідно до трудового договору (контракту) або автором відповіднодо цивільно-правового договору, та встановлює розподіл прав на службові твори, що відрізняється від того розподілу, що передбачений ст. 430 ЦК.


^ Стаття 43 К Насліікн порушення права інтелектуальної

власності

1. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

  1. Визначення порушення права інтелектуальної власності, що наводиться в цій статті, відрізняється від розуміння порушення цивільного права, що дається в ч. 1 ст. 15ЦК. В цьому останньому випадку невизнання та оспорювання визнаються поняттями, що стоять поряд з порушенням. Ст. 431 ЦК до складу поняття порушення права інтелектуальної власності включає не тільки посягання на нього, а й невизнання його.

  2. З метою забезпечення захисту авторського права тасуміжних прав ст. 50 Закону "Про авторське право і суміжніправа" [128J розкриває зміст окремих видів порушення цихправ. При цьому визначаються окремі види порушень, атакож відносяться до порушень такі дії, які зазвичай порушеннями не визнаються.

  3. Як відомо, цивільне право не знає понять приготування до правопорушення чи замаху на правопорушення.Ст. 50 Закону "Про авторське плаво та суміжні права" визначає як порушення авторського права та суміжних прав,що дає право на судовий захист, будь-які дії для свідомогообходу технічних засобів захисту авторського права або суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів длятакого обходу. Цивільним правопорушенням визнаєтьсятакож вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права або суміжних прав. Відповідно до цьоговчинення навіть необережних дій, що не привели до порушення авторського права або суміжних прав, а тільки створили загрозу такого порушення, визнаються правопорушеннями.

^ Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

Стаття 431-432

  1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистомсвого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16цього Кодексу.

  2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом,може постановити рішення, зокрема, про:




  1. застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

  2. зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушеннямправа інтелектуальної власності;

  3. вилучення з цивільного обороту товарів, виготовленихабо введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

  4. вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь,які використовувалися переважно для виготовлення товарів зпорушенням права інтелектуальної власності;




  1. застосування разового грошового стягнення замістьвідшкодування збитків за неправомірне використання об'єктаправа інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та іншихобставин, що мають істотне значення;

  2. опублікування в засобах масової інформації відомостейпро порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

1. Стаття, що коментується, встановлює правила щодо захисту права інтелектуальної власності судом. Але це не виключає чинності спеціальних правил щодо захисту прав на окремі види об'єктів інтелектуальної власності. В зв'язку з гостротою проблеми захисту права інтелектуальної власності, обумовленою значною мірою міжнародними зобов'язаннями України, у відповідні закони були включені спеціальні статті, що присвячені способам захисту прав на окремі види об'єктів інтелектуальної власності (ст. 27 Закону "Про охорону прав на промислові зразки'1 [55]; ст. 21 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" [56]; ст. 35 Закону "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" [117]). Ще раніше в ст. 52 Закону "Про авторське право і суміжні права" були сформульовані розгорнені по-


18

19





Скачати 15,41 Mb.
залишити коментар
Сторінка1/56
Дата конвертації11.10.2011
Розмір15,41 Mb.
ТипЗакон, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   56
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх