Риторика загальна та судова (Молдован) icon

Риторика загальна та судова (Молдован)


Схожі
Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять с. 10...
Судова риторика. Аналіз І оцінка зібраних у справі доказів...
Методичні рекомендації щодо вивчення риторики в 3-4 класах для тих...
Характеристика злочинів, поняття та основні елементи. Зміст. I. Вступ. 2 II...
Опорний конспект лекцій з курсу „Риторика” Посібник Дніпропетровськ рвв дну риторика як наука І...
«Риторика»
Професійна риторика І академічне красномовство учителя...
Професійна риторика І академічне красномовство учителя...
Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Судова бухгалтерія» для підготовки фахівців...
Робоча навчальна програма «судова медицина та психіатрія» для курсантів та студентів всіх...
Білецький - Судова медицина...
Кримінальний процес - Україна, ФРН, Франція, Англія, США. Молдован...



страницы: 1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
повернутися в початок
^
П. МІЦІЧ
ДВАНАДЦЯТЬ РИТОРИЧНИХ МЕТОДІВ АРГУМЕНТУВАННЯ

1. Фундаментальний метод. Це пряме звернення до вашого співрозмовника, якого ми знайомимо з фактами і відомостями, що є основою нашої доказової аргументації, або ж — якщо йдеться про контраргументи — намагаємося, наскільки це можливо, заперечити і спростувати факти та доводи співрозмовника. Важливу роль тут відіграють цифрові приклади, які є прекрасним фоном як для підтримки наших тез і положень, так і для спростування тез і положень співрозмовника.

^ 2. Метод суперечностей. Заснований на виявленні суперечностей супротивника.

3. Метод «здобування висновків». Базується на точній аргументації, яка поступово, крок за кроком, за допомогою часткових висновків приведе вас до бажаного. При контраргументації це означає спростування помилкових висновків співрозмовника або вимогу коректних і логічно правильних доказів.

^ 4. Метод порівняння. Має виняткове значення, особливо коли порівняння підібрані вдало, що надає виступу виняткову яскравість і велику силу переконання. При контраргументації, коли ваш співрозмовник наводить якісь порівняння, можна намагатися розглянути це порівняння критично і, якщо можливо, доказати його хиткість.

^ 5. Метод «так, але». Часто буває, що співрозмовник наводить вдало побудовані аргументи. Однак вони охоплюють або лише перевагу, або лише слабкі сторони запропонованої альтернативи. Але оскільки рідко трапляється так, що всі говорять тільки «за» або тільки



«проти», легко застосовувати метод «так, але», який дозволяє розглянути й інші грані рішення. Ми можемо спокійно погодитись із співрозмовником, а потім настає так зване «але».

6. Метод «шматків». Полягає в розчленуванні виступу співрозмовника таким чином, щоб чітко розпізнані окремі частини: «це точно і достеменно», «про це існують різні точки зору», «це і те повністю помилкове». При цьому доцільно не торкатися сильних аргументів співрозмовника, а переважно орієнтуватися на слабкі місця і намагатися якраз їх і спростувати.

^ 7. Метод «бумерангу». Надає можливість використати зброю співрозмовника проти нього самого. Цей метод не має сили доказування, але справляє виняткову дію, якщо його використати дотепно. Демосфен і афінський полководець Фокіон були затятими політичними ворогами. Одного разу Демосфен заявив Фокіону: «Якщо афіняни розлютують, вони тебе повісять». На що Фокін відповів: «І тебе теж, як тільки схаменуться».

^ 8. Метод ігнорування. Частенько буває так, що факт, викладений співрозмовником, не можна спростувати, але зате його вагомість і значення можна з успіхом проігнорувати. Співрозмовник надає значення чомусь, що, на нашу думку, не дуже важливе. Ми констатуємо це й аналізуємо.

^ 9. Метод потенціювання. Співрозмовник відповідно до своїх інтересів зміщує акцент, висуваючи на перший план те, що його влаштовує.

10. Метод «виведення». Базується на поступовій суб'єктивній зміні суті справи. Можна навести також вдалі приклади: «Дрібна сошка краще за всіх знає, кому дістанеться м'ясо. Але хто буде слухати дрібну сошку?».

^ 11. Метод опитування. Базується на тому, що питання задаються заздалегідь. Є особливим видом аргументації, причому вельми ефективним. Звичайно, не завжди доцільно відразу ж відкривати співрозмовникові карти (слід зберегти елемент несподіванки). Але все ж можна задати співрозмовнику завчасно ряд запитань, хоча б в основних рисах з'ясувати його позицію.

^ 12. Метод видимої підтримки. Вельми ефективний як щодо одного співрозмовника, так і щодо кількох учасників ділової бесіди. Суть його полягає в тому, що після аргументації співрозмовника ми йому взагалі не заперечуємо а, на подив усіх присутніх, навпаки, приходимо на допомогу, наводячи нові докази на користь його аргументів. Але тільки для видимості. А потім наступає контрудар, наприклад: «Ви забули на підтвердження Вашої тези навести ще й такі факти... (перерахувати їх). Але все це Вам не допоможе, оскільки...» — тепер настає черга ваших контраргументів.


Розумний тим відрізняється від дурня, що, коли обидва розізляться, розумний стає дурнем, а дурень розумним.

^ В. Ключевський


Люди тільки тоді повідомляють нам цікаві відомості, коли ми їм суперечимо.

Б. Шоу


Впертість і надмірний запал у суперечці — найвірніша ознака дурості.

Монтень


2.10. Техніка мовлення

^ УМОВИ ПРАВИЛЬНОГО ДИХАННЯ ОРАТОРА *

* Друкується за виданням: Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. — К„ 1990. - С. 165-166.


1. Вдихати повітря через ніс слід повільно, безшумно.

2. Починати говорити тоді, коли в легені взято незначний надлишок повітря, необхідного для виголошення структурно-логічної частини тексту; це позбавить вас «позачергового» вдиху, який порушує плавність і ритм мовлення, спричинює уривчастість, поверховість дихання.

3. Не допускайте, щоб повітря було витрачене повністю (тобто не допускати повного звільнення легенів від повітря) — це призведе до аритмії, фальцетів та ін. Витрачати повітря слід економне й рівномірно.

Слід скористатися кожною природною зупинкою в мовленні для дозбирування запасу 

повітря в легені. (Дозбирування повітря під час природних зупинок здійснюється так званим нижнім диханням; рухається діафрагма, а верхня частина грудної клітки і ребра підняті й нерухомі).

Поповнювати запас треба своєчасно і непомітно.

4. Пам'ятати, що від глибини вдиху залежить сила видиху, отже, сила звучання голосу.

5. Вдихати і видихати слід безшумно, непомітно для слухача, адже якісний звук утворюється спокійним струменем повітря, що виходить під час рівномірного вдиху і видиху (тут не йдеться про афективне мовлення).

Таким чином, умови, за яких дихання під час мовлення буде правильним, можуть бути реалізовані систематичним тренуванням. Окрім тренування, необхідно дотримуватися і деяких гігієнічних правил:

• не слід читати вголос чи промовляти у непровітреному, душному, із надто сухим повітрям приміщенні;

• дихання залежить і від розміру приміщення, його акустики: сила звука залежить від якості дихання, яка зумовлена активною роботою реберних, діафрагмових і голосових м'язів;

• оскільки надлишок повітря утруднює утворення звуку, не слід набирати в легені надто багато повітря;

• поза мусить бути вільною (рівно сидіти, краще — стояти), грудна клітка не стиснута, голова піднята;

• не можна надмірно підсилювати голос — напружувати голосові зв'язки, бо це вимагає напруження і від дихального апарату, що призведе до розладу всього апарату мовлення;

• не слід без належної паузи переходити від афективного до врівноваженого мовлення — у стані афекту дихання не може бути правильним.


^ А. ПРЯНІШНІКОВ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ ВГОЛОС *

* Порівняйте російський варіант: Шведов Игорь. Искусство убеждать. — К., 1986. - С. 175.


Запам'ятай, що перш аніж в слові почати вправлятися, треба клітку грудну розширити злегка й при цьому низ живота підібрати для опори диханню й звукові. Плечі в час дихання бути повинні в спокої, без руху.

Кожен вірша рядок на однім видиху промовляй і простеж, аби груди не стискались під час мовлення, бо при видиху рухається лише діафрагма.

Рядочок читати скінчивши, не поспішай з переходом до наступного: витримай паузу коротку у темпі вірша й одночасно добери частку повітря, та лише користуючись диханням нижнім, стримай повітря на мить і тільки вже тоді читання продовжуй.

Стеж чутливо, щоб кожнеє слово почуте було: пам'ятай про дикцію ясну і чистоту звуків приголосних; рот не лінуйся відкривати, щоб для голосу вільним був шлях; голосу звук не глуши придиховим тьмяним відтінком - голос і в тихім звучанні повинен зберегти металевість.

Перш ніж вправлятись у темпі, висоті й силі, до уваги слід взяти рівність, стійкість звуку: слухай уважно, щоб голос ніде не тремтів і не колихався, видих веди економко — з розрахунку на цілий рядок. Зібраність, дзвінкість, злетність, стійкість, повільність і плавність — ось що слухом уважним спочатку у вправах здобудь.

^ ЗАВДАННЯ •

1. Підберіть крилаті вирази мислителів стародавнього і сучасного світу про ораторське мистецтво, які можна використати в науковій доповіді на студентській конференції, науковому гуртку.

2. Вкажіть на ті риси красномовства класичного періоду, які можуть бути прийняті сучасними риторами.

3. Перерахуйте відомих вам риторів стародавнього світу.

4. Назвіть основні риси ораторського мистецтва мислителів стародавнього світу.

5. Дайте характеристику риторам сучасного світу.

6. Які правила з техніки мовлення ви запам'ятали?

7. Розкажіть про умови правильного дихання ритора.

8. Які з рекомендацій щодо техніки мовлення вам подобаються і чому?


Глава З

Українські прислів'я та приказки. Афоризми *



Друкується за виданням: Сагач Г.М. Золотослів. — К., 1993.


^ 3.1. Про думку і мову


Людська думка найбистріша і найсміливіша.

Для людської думки немає віддалі.

Думка думку гонить.

Думка найбистріша, земля найситніша, сон наймиліший.

З самого початку думай, який буде кінець.

Найкращий розмисл, як замисл.

Не подумавши, і кілочка не затешеш.

Не довго думав, а добре сказав.

Ні здумати, ні згадати, ні в приказці кому сказати, що він говорив.

Самотнім не є той, хто вміє думати. Скільки гадок, як в решеті дірок.

Що з очей, то і з мислі.

Що на думці, те й на язиці.

Більше забувається, як пам'ятається.

Добре довго пам'ятається, а лихе ще довше.

На пам'ять свою скаржиться кожен, а на розум ніхто.

Хочеш багато знати, треба менше спати.

Добре того учити, хто хоче все знати.

Пізнай себе, буде з тебе.

Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.

Вміє зуби заговорити.

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

За словом в кишеню не полізе.

Коли б твоє слово та богові у вухо.

Не пиво — диво, а слово.


^ 3.2. Про силу й красу слова

Красне слово — золотий ключ.

Від красивих слів язик не відсохне.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Добре слово варте завдатку.

Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

Коня кують уздами, а чоловіка — словами.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.

Ласкаве слово — що весняний день.

М'які слова і камінь крушать.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

Чиєсь одне слово губить діло.


^ 3.3. Про провила риторичної комунікації

Єдність слова і діла


Більше діла — менше слів.

Діла говорять голосніше, як слова.

Будь господарем своєму слову.

Мс-виш слово, треба бути йому паном.

Кажи не кажи, а своє слово держи.

Не кидай слова на вітер.

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

Менше говори — більше вчуєш.

Більше слухай, а менше говори.

Сказане слово — срібло, а мовчання — золото.

Слово — не горобець, як вилетить, то вже його не піймаєш,



Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.

Не кидай слова на вітер.

Слово вилетить горобцем, а повернеться волом.

Не базікай, чого не велять.

Говори, та назад оглядайся.

Говори, а не проговорюйся.

Знай більше, а менше говори.

Слухай кожного, але не з кожним говори.

Хто менше говорить, той довше живе.

Вмієш казати, вмій і мовчати.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухати, а один язик, щоб

менше говорити.


^ Засудження пустопорожньої балаканини


Таке верзе, що й купи не тримається.

Набалакав — і в торбу не вбереш.

Торохтить Солоха, як діжка з горохом.

Вміє зуби заговорити.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не держить.

Набалакав три міхи правди.

Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.

Верзи, верзище, поки верзеться.

Товче воду в ступі.


^ Мистецтво вести бесіду. Етичні поради


Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.

Треба знати, що де сказати.

Жарт місце має.

Гостре словечко коле сердечко.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

Ліпше переконувати словами, як кулаками.

Слово до слова — зложиться мова.

Холодним словом серце не запалиш.

Бесіди багато, а розуму мало.

Де багато бесіди, там мало користі.

Масної бесіди чоловік.

Говори до нього як до стовпа.

Говори з другим поменше, а з собою побільше.

Говорить прямо, а робить криво.

Говорить п'яте через десяте.

Добре тому жити, хто вміє говорити.

Договорились до синього пороху.

Коли сам говорить, то й собаці не дасть слова мовити.

Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.

Багато говорить — голова заболить.

Наговорив сім бочок арештантів.

Не говори про страшне, а то присниться.

Не заговорюй зуби.

У кого що болить, той про те і говорить.

Як тут говорити, коли не дають і рота розкрити.

Вдома як хочеш, а між людьми як скажуть.

Вкуси ся перше за язик, поки що скажеш.

Казав, та не зав'язав.

Нехай так буде, як кажуть люди.



Розкажи другу — піде по кругу.

Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто і без ладу, то теж не затикай.

Гомони, стара, люблю слухати.

Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала.

На кожний гук не одгукнешся.

Як гукають, так і одгукуються, як зовуть, так і одзиваються.

Не допікай другим, бо знайдуться такі, що й тобі допечуть.

Красная мова находить добрії слова.

Мовчанка гнів гасить.


^ Перевага внутрішнього перед зовнішнім


Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.

Ясні очі, та чортові думки.

Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

Вовк прийшов у овечій шкурі.

По одежі нас вітають, а по розуму проводжають.

Язик — не помело, слово — не полова.

Борода до пояса, а розуму — ні волоса.

Бог до бороди розуму не прив'язав.

Борода не робить людину мудрою.

Вдача гаряча, а розум миші з'їли.

Вигнався з дуба, а розуму з зуба.

Гарна птиця пером, а чоловік розумом.

Голова посивіла, а розуму не набралася.

Голова, як гарбуз, а розуму ані ложки.

Зростом мале, але розумом старе.

І вродилась, і .виросла, а розуму не винесла.


^ Доброзичливі побажання, вітання, тости


А батькові твоєму — щоб жито родило!

Бодай на вас добра година та грошей торбина, а до того дітвори

сотні півтори!

Бувай здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча,

як бджола, багата, як земля!

Будь великий,, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!

Бувайте здорові, майтеся гаразд, як вам не стане, вертайтеся до нас!

Будьмо!

Будьте здорові!

Будем жити, мед-вино пити, хліб жувати, добра чекати!

Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь!

Від краю до краю всім добра бажаю!

Віншую, віншую, бо пороги чую!

Година вам щаслива! Щоб ви бачили сонце, світ і діти перед

собою!

Дай, Боже, щоб ви довго жили і я також з вами остався!

Дай, Боже, сто кіп, бо був торік один сніп!

Дай, Боже, щоб усе було гоже!

Жити вам, поживати та добра наживати!

Не поминай лихом, а добром як хочеш!

По сій мові та будьмо здорові!

Пошли вам здоров'я, та з неба дощ, та хліб, та цвіт, та всячину!


3.4. Афоризми

Більше думай і тоді вирішуй.



Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це на половину завершити.

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме

доброго, тоді звертатиметься до поганого.

Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо! о книги!

З видимого пізнай невидиме.

Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ.

Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.

Перш за все батька й матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі

портрети тієї невидимої сили, якій ти стільки зобов'язаний.

Нова людина має і мову нову.

Годі побудувати словом, коли те саме руйнувати ділом.

Життя наше — це подорож, а дружня бесіда — це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!

Той розуміє юність, хто розуміє старість.

Що серце ховає, лице промовляє.

Що місяцю до собачого валування?

Поки можеш ворушиться — поводь себе як годиться.

Краще вчасний плач, ніж невчасний сміх.

Смійся в міру, а то плакати будеш.

Де сила не може, там розум допоможе.

Спершу слово зваж, а потім скаж.

Живий приклад кращий від сотні навчань.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Хто правду говорить, той щасливий ходить.

Хочеш у сварці гору взяти — скажи, що ти винуватий.


Глава 4

Крилаті латинські вислови та афоризми

^ 4.1 Крилаті латинські вислови про слово *

* Друкується за виданнями: Корж Н.Г., Луцька Ф.Й. Із скарбниці античної мудрості. - К., 1988.- С. 173-193; Сагач Г.М. Золотослів. - С. 300-305.


^ 1. Alia commitenda, alia coelanda.

Про одне слід говорити, а про інше — мовчати.

Пор.: Про одне хоч сім кіп, а про інше заціп.

Ця думка вперше зафіксована в «Одіссеї».

2. Audi, sile.

Слухай і мовчи.

Пор.: Мовчи, глуха, менш гріха.

Хто мовчить, той трьох навчить. Вислів зустрічається у Софокла і Лукіана.

^ 3. Claris in lingua.

Язик під замком.

Пор.: Язик за зубами.

Цей фразеологізм зустрічається ще в Есхіла («Наш язик потребує замка»). Подібний вислів знаходимо в Софокла — «Золотий ключ стримує язик» і в Лукіана — «На язик слід накласти печать, щоб він міг приховувати таємниці». Відома також настанова Ямвліха (одного з піфагорійців): «Передусім стримуй язик». Зовсім в іншому, політичному плані звучить цей вислів у «Персах» Есхіла: «І вже не буде більше у людей язик під замком». Тут великий трагік пов'язує свободу слова З демократизацією політичного устрою в Афінах.



^ 4. Cujus regie, ejus lingua.

Чия країна, того й мова.

Пор.: Чий обід, того й пісня. Чий край, того й звичай. Чия вдасть, того й масть.

5. Cum rem animus occupavit, verba ambiunt.

Якщо розум оволодів темою (предметом), то слова приходять самі собою.

6. Dictum ас factum.

Сказано — зроблено.

Пор.: Сказано як зав'язано.

^ 7. Ex culus lingua melle dulcior fluebat oratio.

З язика його лилися слова, солодші від меду.

Так пише Гомер про старого Нестора, учасника Троянської війни, мудрого порадника, відомого своїм красномовством. Латинський переклад Гомерового вислову зустрічається у Цицерона.

^ 8. Homo semper in ore aliud fert, aliud cogitat.

У людини завжди на язику одне, а в думках інше.

Пор.: Каже про буряки, думає про капусту. На словах милість просить, а за халявою ножа носить.

^ 9. Melius est prudenter tacere, quam inaniter loqui.

Краще мудро мовчати, ніж даремно базікати. Або: Краще мудро мовчати, ніж говорити дурниці. Пор.: Добра голова не скаже пусті слова. Краще мудре мовчання, ніж дурне казання.

^ 10. Monies auri роlliceri.

Обіцяти золоті гори.

Вживається як приказка для засудження безпідставних хвалькуватих обіцянок.


11. Multa paucis.

Багато небагатьма словами (сказати).

Пор.: Коротко, але змістовно. Сказати з горобця, щоб розжувати з галку.

Цей вислів часто використовується як епіграф.

^ 12. Nescit vox missa reverti.

Сказане не повернеться.

Пор.: Сказаного не доженеш. Відрубаного не приточиш. У Горація цей вислів вживається як порада майстрам художнього слова ретельно працювати над мовою своїх творів, щоб пізніше не переробляти їх.

^ 13. Ne verba pro furina.

He (годуй) словами замість хліба.

Пор.: Не годуй обіцянками.

Із слів борщу не звариш.

Вислів зустрічається у давньогрецькій комедії, зокрема в Арістофана.

^ 14. Nomen est omen.

Ім'я — це ознака (знак).

Джерело вислову — комедія Плавта «Перс». Античні вчені вважали, що назви речей пов'язані з їхньою сутністю, а імена людей — з їхнім характером і нахилами. Звідси так звані значущі імена в комедії та сатирі. Наведений вислів Плавта побудовано на співзвуччі слів номер і омен.

^ 15. Nihil opus verbis.

Немає потреби у словах.

Пор.: Слово без діла нічого не варте.

16. Nominibus mollire licet mala.

Неприємне слід пом'якшувати словами. Пор.: Ласкаве слово, як весняне сонце.

^ 17. Non verbis at factis spectari vult Graecia.

Греція прагне бути славнозвісною не словами, а ділами.

Пор.: На словах як на органах, а як до діла, то ні гу-гу. На словах як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці.

Вислів вживається як прислів'я, спрямоване проти тих, хто на словах хоробрий і діяльний, а на ділі боягуз і ледар.

^ 18. Pectus est quod disertos facit (et vis mentis).

Саме душа робить людей красномовними (і сила розуму).

19. Philippica.

Філіппіка.

Слово вживається у значенні «грізна, викривальна промова». Цицерон назвав свої промови проти Марка Антонія філішиками, тим самим порівнюючи їх з полум'яними викривальними промовами Демосфена 

проти Філіппа Македонського.

^ 20. Plures occidit gula quam gladius.

Язик (горлянка) знищив більше людей, ніж меч.

Пор.: Язиче, язиче, лихо тебе миче, тільки те й робиш, що людей гробиш. Людину б'ють не дрючками, а словами.

^ 21. Potius amicum quam dictum perdendi.

Краще втратити друга, ніж дотепне слово. До Квінтіліана аналогічну думку висловлював Горацій, говорячи про злих насмішників, що заробляли славу дотепних розповідачів будь-якою ціною.

^ 22. Qualis vіг, talis oratio.

Яка людина, така й мова.

Пор.: Яка головонька, така й розмовонька. Дурний піп — дурна в нього і молитва.

Здавна існувала думка про те, що людину краще можна розпізнати, коли її не тільки побачиш, а й почуєш, бо в мові відбивається розум, душа, характер. Сократ в одному з Платанових діалогів наказує юнакові Харміду: «Говори, щоб я тебе розпізнав». Римський поет Персій твердить, що душу людини можна пізнати за мовою, як кришталеву вазу — за дзвоном.

^ 23. Qui quid praecipies, esto brevis.

Чого б ти не навчав, будь лаконічним.

Пор.: Говорить рідко, та густо маже.

24. Qui nescit facere, nescit et loqui.

Хто не вміє діяти (робити), той не вміє й говорити.

Пор.: У кого діла світлі, у того й слова ясні.

^ 25. Qui tacet consentire videtur.

Хто мовчить, той, мабуть, погоджується.

Пор.: Хто мовчить, той не перечить.

26. Res est magna tacere!

Велика справа - мовчання.

Пор.: Слово — срібло, мовчання — золото. Порожня бочка гудить, а повна мовчить.

^ 27. Scribitur ad narrandum, non ad probandum.

Пишуть, щоб розповісти про щось, а не для того, щоб бути похваленим.

Так Квінтіліан визначає завдання історії і красномовства (тобто всі стильові прийоми і досконалість форми мають бути підпорядковані основній меті — змістовності й переконливості твору).

^ 28. Silentii tutum praemium.

Нагорода за мовчання (завжди) гарантована.

Пор.: Мовчи, глуха, менше гріха. Хто уміє мовчати, той у збитку не буде.

Ця сентенція була надзвичайно популярною у давніх греків і римлян, її приписують Сімоніду Кеоському, нею користувалися також Арістід, захищаючи Перікла. За свідченням Плутарха, імператор Октавіан Август завжди охоче звертався до неї. Валерій Максим вважає, що наведена сентенція належить Ксенократу, який завжди мовчав, коли всі висловлювалися. Коли його запитали, чому він мовчить, він нібито відповідав: «Коли я говорив, то потім завжди жалкував, а коли мовчав — ніколи».

^ 29. Stultus stulta loquitur.

У дурня і мова дурна.

Пор.: Дурний дурне й говорить. Що не скаже, то все півтора людського.

30. Unum os, duas autem aures habemus, ut plus audiamus, minus

dicamus.

Ми маємо один рот, але два вуха, щоб більше слухати і менше говорити.

Пор.: Менше говори, більше вчуєш.

Цими словами стоїк Зенон звернувся до надмірно балакучого юнака.

^ 31. Verba movent, ехеmplіа trahunt.

Слова спонукають, приклади захоплюють. Пор.: Слово спонукає, приклад підіймає.

32. Usus — ius et norma loquendi.

Звичай — закон і норма мовлення.

Пор.: Закони мови. Норми мовлення.

Поділяючи думку давньогрецьких філософів і граматиків, Горацій цілком слушно зауважує, що закони і норми мовлення встановлюються протягом віків у процесі мовної практики, яка завжди спирається на звичай і традицію.

^ 33. Verba volant, scripta manent.

Слова відлітають, написане залишається.

Пор.: Звук смертний, літера безсмертна. Що написано пером, того не виволочеш і волом. 

Як напише писака, то не злиже й собака.

Наведений вище афоризм зустрічається в багатьох новолатинських текстах, починаючи з XV ст. Думку про те, що написаного не можна змінити або не слід змінювати, знаходимо в численних латинських крилатих висловах.

^ 34. Verbis pugnas, non re.

Ти воюєш словом, а не ділом.

Пор.: Язиком сяк і так, а ділом ніяк.

Про те, що воювати слід не словами, а зброєю, написав ще Гомер, розповідаючи про Енея, який, вступаючи у двобій з Ахіллом, промовив: «Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш».

^ 35. Viva vox alit plenius.

Живе слово краще виховує.

Пор.: Вчи дитину не штурханцями, а хорошими слівцями.

Можна розуміти фразеологізм «віва вокс» і як «живий голос», «усна мова» (тобто, «усна мова краще виховує»). Як твердив Пліній Молодший («Листи»), «завжди є можливість читати, однак не завжди — можливість слухати. До того ж живий голос набагато сильніше, як-то кажуть, зворушує.


^ 4.2. Юридичні афоризми з римського права *

* Друкується за виданням: Юридичні терміни і вислови (афоризми) з римського права. — К., 1973. - С. 28-71.


1. Accessio cedit rem principal.

(акцессіо цедіт рем прінсіпал) Придаток поділяє долю головного. Принадлежность следует судьбе главной вещи.

2. Accusatio.

(еккузаціо)

Обвинувачення в кримінальних справах. Обвинение в уголовных делах.

3. Actio in personam.

(акціо ін персонам)

Зобов'язальний (особистий) позов із зобов'язання. Обязательный (личный) иск из обязательства.

^ 4. Actio in rem.

(акціо ін рем) Речовий позов. Вещный иск.

5. Actor sequitur forum rei.

(актор секвітур форум рей)

Позивач звертається до суду за місцем проживання відповідача. Истец обращается в суд по месту жительства ответчика.

^ 6. Actore non probante reus absolvitur.

(акторе нон пробанте реус абсольвітур) Якщо позов не доведено, відповідач звільняється. При недоказанности иска ответчик освобождается.

^ 7. Ad absurdum.

(ад абсурдум) До безглуздості. До нелепости, до абсурда.

8. Ad hoc.

(ад гок)

Для даного випадку, для цієї мети (положення, спеціально придумане для обгрунтування окремого рішення, окремого випадку). Для специального (данного) случая, для специальной цели.

9. Ad acta.

(ад акта)

«До справи» (прилучити, приєднати). «К делу» (приобщить).

^ 10. Ad ea debeat adaptari ius, quae frequenter eveniunt.

(ad ea дебеат адаптарі юс, кве фреквентер евеніунт) Право повинно бути пристосовне до тих випадків, які зустрічаються часто.

Право должно быть приспособлено к тем случаям, которые встречаются часто.

^ 11. Aequum est neminem cum alterius detrimento et iniuria fieri locugietiorem.

(еквум ест немінем кум альтеріус детріменто ет інюріа фіері

локугиіеціорем)

Справедливість вимагає, щоб ніхто не наживався за рахунок іншого і неправомірно.



Справедливость требует, чтобы никто не обогащался в ущерб другому лицу и неправомерно.





залишити коментар
Сторінка10/12
Дата конвертації11.10.2011
Розмір4,19 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
не очень плохо
  1
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх