Святе слово Мати : Бібліографічний покажчик. Кіровоград: Кіровоградська оюб ім. О. М. Бойченка, 2008. 56 с icon

Святе слово Мати : Бібліографічний покажчик. Кіровоград: Кіровоградська оюб ім. О. М. Бойченка, 2008. 56 с


Схожі
Управління культури І туризму облдержадміністрації...
Обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка...
Кіровоград
Кіровоград
Кіровоград
Управління культури І туризму облдержадміністрації...
Передмова
Управління культури І туризму облдержадміністрації...
У житті, творчості, спогадах...
Управління культури І туризму облдержадміністрації...
Управління культури І туризму облдержадміністрації...
Рекомендаційний бібліографічний покажчик...



страницы:   1   2
управління культури і туризму облдержадміністрації

обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка





Святе слово – мати


Бібліографічний покажчик


Кіровоград

2008

ББК 91.9:66

С 25


Укладачі: Л.В.Гурба, Н.С.Товстопят

Відповідальна за випуск: Л.М.Савенко


Святе слово - Мати : Бібліографічний покажчик. - Кіровоград: Кіровоградська ОЮБ ім. О.М.Бойченка, 2008.- 56 с.




Бібліографічний покажчик «Святе слово - Мати», присвячений святкуванню в Україні Дня матері, яке щорічно відзначається у другу неділю травня.

Це свято схоже на ніжну травневу квітку, від якої не хочеться відводити очей. Воно пробилося до нас із забуття, переживши нещадні забобони, й повертає нас душею до давніх традицій, щоб ми вміли проносити крізь усе життя шану до матері.

З пошани до матері починається Людина. Пам'ятаймо це, як що хочемо, щоб наш рід не перевівся, щоб діти виростали милосердними, чуйними людьми.

Матеріал викладено у декількох розділах. Корисним доповненням слугують допоміжні інформаційні матеріали (іменні покажчики, перелік Інтернет-сайтів, покажчик назв використаних періодичних видань та ін.).

Рекомендується учням, студентам, бібліотекарям, вчителям, організаторам позакласних заходів та широкому колу читачів .

При підготовці покажчика використано літературу та періодичні видання з фондів бібліотеки.


© Упорядкування: Л.В.Гурба, Н.С.Товстопят, 2008

© Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка, 2008

Передмова

У час національного та духовного відродження нашої країни ми знову повертаємося до свят, які шанували наші предки. У них черпаємо скарби народної мудрості, наснагу, сподівання на кращу долю народу. У травні, коли природа - Мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці і радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.

На долю української матері випало чимало болючих випробувань, але вона завжди знаходила силу і мужність їх зносити, бо вірила і мала надію, що здійсниться бажання багатьох поколінь – відродиться незалежна Україна. Упродовж віків українська мати попри всі нещастя і страждання зуміла передати своїм дітям любов до всього рідного.

Кажуть, що великі люди не народжуються – їх виховують матері. Все це факти, які тільки підтверджують, що впродовж тисячоліть, незважаючи на лихоліття, жінка-мати є вічним джерелом невичерпної любові та берегинею національних традицій.

Для кожного з нас саме її образ є найріднішим, найдорожчим, найближчим і найдобрішим, а любов до неї - вічна та безмежна.

Раніше в Україні окремого святкування Дня Матері не було, хоча авторитет жінки в родині був беззаперечним. Українська жінка за життя чоловіка мала з ним рівні права, а в разі його смерті ставала спадкоємницею майна й опікункою дітей. За козацьких часів, коли чоловіки вирушали в похід, жінки управляли маєтками, і їхні підписи під паперами були так само легітимними, як і їхніх чоловіків. У ХV-ХVIII століттях українські жінки були майже всі письменними. Недарма українське прислів'я каже, що жінка тримає три кути дому.

^ В Україні День Матері був офіційно запроваджений у 1995 році і відзначається в другу неділю травня, цього року він припадає на 11 травня.

Це свято дедалі більше завойовує прихильників, бо, певно, для кожної людини потрібно хоч раз на рік зупинитися в життєвій метушні, щоб згадати про найдорожчу людину, яка подарувала життя. І щасливі ті, у кого ще є можливість приїхати в гості чи бодай зателефонувати, щоб сказати мамі кілька щирих слів.

У день вшанування матерів варто зупинити на мить шалений ритм життя і задуматися, чи не забули ми раптом про свою найдорожчу у світі людину. Тому що це день пам'яті про матерів цілого світу, коли віддається належне їхній праці і безкорисливій жертві на благо своїх дітей.

^ Щоб потім боляче не стало,

Щоб материнська сивина

Тобі на скроні не лягла.

Важливі справи залиши –

Вони ще можуть почекати,

Спіши до матері, спіши,

Допоки є на світі мати!

Свято Матері в різних країнах світу

У багатьох народів жінка асоціюється, перш за все, з материнським началом. Ще язичники-слов'яни в травні вшановували жіночі божества Майї, Живи, Мокші, Дани.

Давні греки навесні поклонялися Реї - матері богів. У Стародавньому Римі як матрони, так і їхні рабині мали своє свято: перші отримували подарунки від чоловіків, другі - вихідний, а потім усі разом вирушали до храму Вести, хранительки домашнього вогнища.

Пізніше у травні почали вшановувати Матір Божу, яка привела в цей світ Спасителя. За християнською традицією в кожну четверту неділю Великого посту приносили дари в місцеву («материнську») сільську церкву. Але у наші часи це свято втратило релігійний зміст і перетворилося на сімейне свято.

Сучасний День Матері почали святкувати у ^ Сполучених Штатах Америки. 9 травня 1905 року американка Анна Джарвіс втратила свою матір. Два роки вона провела в глибокій жалобі. У той час і зародилася у неї думка — присвятити один день у році матерям усього світу.

Анна писала сотні, тисячі листів до газет, до законодавців, до губернаторів штатів, президента США і керівників інших країн. Лише у квітні 1910 року губернатор штату Західна Вірджинія встановив День Матері. А в 1914 році президент Вільсон підписав резолюцію конгресу, якою День Матері оголошено обов'язковим державним святом. Традиційно у США у цей день діти дарують своїм мамам яскраву гвоздику, вітальні листівки і подарунки, влаштовують «день слухняності».

Пізніше до святкування Дня Матері приєдналися ще 43 країни світу. В Австралії, Бельгії, Данії, Італії, Туреччині, Фінляндії, США, Японії День Матері святкують у другу неділю травня.

У Великобританії шану матерям віддавали в четверту неділю Великого поста, яку називали «Неділею материнства». З поширенням християнства в Європі ці святкування змінилися на панегірики «матері-церкві» - духовній силі, що давала життя та оберігала від зла. З часом церковні святкування об'єдналися зі святкуваннями «Неділі материнства», і люди почали одночасно вшановувати і церкву, і своїх матерів. Традиційно на свято для матусь готують торт, прикрашений 12 кульками марципана, які символізують 12 знаків зодіаку, дарують їм шоколад і квіти.

Цікаві форми святкування з приводу жіночого начала світу існують у індусів. Тут на перший план виходить не особа конкретної жінки, а обожнюваний образ «праматері». У народів Південної і Північної Індії прийнято поклонятися богиням щастя, краси і домівки Лакшмі та Парваті. Їх вшановують у вересені-жовтні і представляють ланцюг обрядів, що здійснюються дівчатами. Також у цій країні на початку жовтня проходить десятиденне свято Дурга Пуджа — на честь десятирукої богині-матері Дурги.

В Іспанії та Португалії День Матері святкують 8 грудня — це свято на честь Матері Божої і всіх матерів.

У ^ Франції і Швеції мам вітають в останню неділю травня. Незадовго до цього дня шведський Червоний Хрест розпочинає продаж симпатичних пластикових квіточок. Виручені гроші йдуть на те, аби надати невелику оплачувану відпустку багатодітним матерям. Також у Франції в першу неділю березня щорічно відзначається Свято бабусь. Цього дня всім бабусям і взагалі жінкам старше 55 років демонструють незвичайну пошану й повагу. Приміром, їх пускають у паризький Діснейленд за пільговою ціною!

Але найоригінальніше День Матері відзначають, мабуть, у Сербії. Цього дня (за два тижні до Різдва) діти рано вранці підкрадаються до сплячої матусі та зв'язують її. Прокинувшись, «полонянка» вдає надзвичайне здивування, виявивши себе зі зв'язаними руками й ногами. Їй доводиться «відкуповуватися» від дітей подарунками, із вечора захованими під подушку.

У Іспанії «жіночим днем» вважається 5 лютого - день пам'яті Святої Агеди - покровительки жінок. Він також є своєрідним «маминим днем».

Давні германці вірили, що в жінках є щось священне, і тому радилися з ними як з оракулами. Часто благоговіння чоловіків заходило далі, і вони поклонялися жінкам як справжнім живим богиням. Уявіть собі стародавнього германця, кудлатого й лютого, одягненого у звірину шкуру, із обличчям, розмальованим по-бойовому. Отож, цей дикий суб'єкт не виділяв собі один день на рік для розчулено-солодких панегіриків «слабкій половині людства», а чесно поклонявся жінці весь рік. У теперішні часи в Німеччині у цей день матерям дарують квіти, маленькі сувеніри, приємні дрібниці, несподівані сюрпризи. Головний подарунок - це увага. Дорослі діти приходять у батьківський будинок, тим самим кажучи: «Ми вас не забули та за все вдячні».

У Мексиці День Матері відзначають 10 травня. Офіційно це робочий день, але більшість мексиканців поспішають привітати своїх матусь та коханих жінок із цим святом, намагаючись піти з роботи раніше. Традиційно ввечері мексиканські родини збираються за святковим столом. У цей день музиканти на запрошення дітей виконують для матусь їхні улюблені пісні.

В Австралії День Матері - свято, подібне до жіночого дня. Але головна відміна у тому, що австралійці вітають не усіх жінок, а тільки матерів та вагітних жінок.

День Матері у Китаї - це день пам'яті про матерів. У цей день діти дякують матерям за їхню працю, безкорисну жертву заради своїх дітей. Китайці вітають своїх матерів, даруючи їм квіти та подарунки. У деяких містах влаштовують дитячі ранки з виставами, накривають стіл зі щедрим частуванням для усіх присутніх.

^ Низький уклін Вам, мамо!

(Сценарій проведення свята День матері)

Найбільший гріх людини —

це неповага, нелюбов, нешана до батьків.

Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі

було та щоб довголітнім був ти на землі.

Біблія


Шанування батьків — один з найсвятіших обов'язків

людини і неоплатних боргів дітей.

Народна мудрість


Сьогодні ми відзначаємо свято, яке прийшло до нас недавно, до якого ми ще не звикли, але до якого ми дуже готувалися — Свято Матері.

Кожного року в другу неділю травня весь світ відзначає день Матері. І ми із ваших найщиріших слів поваги, любові, подяки сплетемо весняний віночок «вітання мамі» і подаруємо його нашим матусям.

Ведуча.

Богиня-Берегиня... Яке поетичне, яке точне і загадкове наймення! Берегиня — це та, що береже оселю, оберігає нас від невірного кроку, від непрошеного лиха та напасті. Це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім — навіть життям. Це та, що колихала тебе маленьким, не зімкнувши очей ні на мить, молила Бога про долю для тебе і тихо співала колискову. Ім'я цій Богині — Мати! (Запалюються три свічки).

1-й учень.

Мамо! Богине наша! Це ти вчиш мене жити по закону любові і правди. Це ти не даєш мені спіткнутися на щоденних життєвих дорогах, будиш в мені совість, вчиш добру. І я стаю на коліна перед твоєю материнською любов’ю і добротою, мудрістю і мужністю твоєю.

Мамо, мамо, моя прехороша!

Як загляну в очі я твої —

Затихає вмить страшна пороша,

І піснями линуть солов’ї .

Мамо, мамо, ніжна моя нене,

Усмішка твоя — як сонце те.

Квіти квітнуть, листячко зелене —.

Яке щастя! Все навкруг цвіте!

Мамо, мамо, рідна моя нене,

Як дивлюсь на скроні я твої,

Ніби сніг сріблиться і на мене

Падає. І жовкнуть всі гаї...

Мамо, мамо, що мені ще треба?

Хай живе у серці й не згаса

Колискова пісня й просинь неба,

І твоя нев’януча краса...


2-й учень.

Розкажіть мені, мамо, про вишні,

їх було так багато в саду.

Вчитель,

Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть

Учень.

Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

Вчитель.

А той, сину, хто визріє у горі,

Не так часто на зорі дививсь.

Учень.

Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона ?

Вчитель.

Наша доля, мій синку, як море,

Той пливе лиш, хто має човна...

Учень.

Розкажіть мені, мамо, про роки,

Чи спливають помітно вони?

Вчитель.

Роки, сину, помітні, допоки

Матерів пам’ятають сини...

Ведуча

Мама... Вимовляєш це рідне до болю слово, і перед тобою постає образ її, єдиної, наймудрішої, найсвятішої... І де знайти ті слова, якими можна було б виразити свою безкінечну любов до матері? Ластівко, журавко, пісне моя! Твої руки пахнуть хлібом і чебрецем, матіолою і серпанковими вечорами. Твої очі нагадують чисті озерця, в яких така прозорість, глибина і ніжність, що видно всю твою душу і всю твою вічність.


3-й учень.

Хай минають швидко темні ночі,

Візерунки літа простяглись,

Та матусі очі спати не хочуть,

Погляд вдалеч, як колись.

Цим очам я щиро помолюся,

Їм я квіткою вночі здаюсь.

І в безхмарне небо подивлюся —

І ніяк, ніяк не надивлюсь.

Ти для мене рідна і прекрасна,

Як у ті дитячі милі дні.

Твої очі світять непогасно,

І від цього радісно мені.

Ведуча.

Мама... В цьому слові і переливчаста пісня жайворонка, і журливі «курли» журавлів, дзвінке дзюрчання весняного струмочка і жовті пасма дощів осіннього падолисту. Мама дала нам життя, навчає всіх життєвих премудрощів, вчить розуміти людей і творити добро, шанувати хліб і правду.

4-й учень.

О, руки мами! Вони вночі не сплять,

Оберігаючи рожевий сон дитяти.

З віків у вічність проліта земля,

Нас на руках тримаючи, як мати.

З чужих країв, вертаючи, домів

Після далеких мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені, ласкаві рідні руки.

Вони нас від колиски повели.

Й сорочки шили нам, і вишивали.

І підкидали в небо нас, малих,

Щоб і в житті ми високо літали...

...Ніщо не вічне, вічні матері,

Уже й тоді, як нікому стрічати.

Допоки сонце сяє угорі,

Вона живе, многостраждальна мати.

Ведуча.

Слово «мама» росте з нами тихо, непомітно, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці дитину рідна рука. І так тихо приходить на вуста — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю і вечірньою молитвою.

Із букви-крапельки та звуку-сльозинки народилося одного дня на світ святе слово «мама», мовлене вустами дитяти, нами, малими. Тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мама. Ця мить і є вічність, бо мати живе завжди, вона живе в нас, житиме в наших дітях і онуках.

Легенда про матір

Колись, дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

  1. Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.

Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.

  1. Я вас поховаю у морській безодні, — заревів Нептун.

Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабкими.

Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.

Розлючений Нептун вигукнув:

  1. Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки.

Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві.

  1. Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ваших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і руки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.

Жінки погодились.

Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою заради дітей.

Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок.

Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться — не надивляться. Тому що вони носять красу їхніх матерів.

От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися.

Голосно зареготав Нептун:

— Не діждатися вам своїх синів. Вони заблукали. Забули, що у морі немає доріг?

Тоді матері вигукнули:

— Хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайшли дорогу до рідних берегів.

Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засяяли зірки...

Ось яка сила материнської любові. Пам'ятайте цю легенду! В ній сказано так багато!

Сьогодні наше свято було б неповним, якби ми не згадали наших бабусь, мам наших батьків, які ще зовсім недавно самі були дітьми. Та для своїх матерів вони і сьогодні діти, хоч скроні вже вкрились першою сивиною. То ж ми присвячуємо ці рядки нашим бабусям.

5-й учень.

Мчать літа, мов без припону коні,

Сніг на скроні сріблом опада.

Мамо, мила, дай свої долоні,

Твоя доня пісню їм склада.

Скільки діла руки ці зробили!

Жали, ними, пестили малят.

Ну, а борщ який смачний варили!

Як уміли коси заплітать!

Припаду до пучок тих устами,

Ревно їх сльозами окроплю...

Як сивіють рано наші мами!

Як ми пізно млієм від жалю!

Ніжна й турботлива як голубка,

Силу й ласку дітям віддала.

Обіцяла одружить онуків,

А сама у вічність відійшла...

Не посіє мама під віконцем

Айстри й чорнобривці запашні.

Не засяє усмішка, мов сонце

На порозі радісно мені.

6-й учень.

Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі глибці.

Руки твої поцілую,

Скільки випито з них сили...

Жали вони і косили,

Прали і тісто місили...

7-й учень.

Білий сніг упав тобі на скроні,

Старість ладно стелиться до ніг.

І давно поморщені долоні, -

Мабуть, безліч пройдено доріг...

Ти по них невтомно крокувала

Тяжко, важко, часом в самоті.

І мету свою ти твердо знала,

Знала свою ціль ти у житті.

Ти навчила чесно працювати

І добра навчала, як завжди,

Щоб могли ми увесь світ пізнати

Й на землі лишить свої сліди.

Ти дала нам віру і надію,

Щоб ішли ми з ними в майбуття.

Мала ти одну велику мрію

І до неї йшла крізь все життя.

Хай сніги не падають на скроні,

Квіти хай і пахнуть, і цвітуть,

Щоб у мам не морщились долоні,

І хай мами вічними будуть!

(Вручаються квіти мамам і медалі у різних номінаціях).

^ День матері

(Сценарій шкільного свята)

Святково прибрана зала. У глибині сцени — ікона Божої Матері у вишиваному рушнику, збоку на полотнищі — заповідь Господня: "Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі". У центрі — портрет Т.Шевченка і його слова:


І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі.


На сцені — 4 столики, накриті вишитими скатертинами. На столах — квіти і житні колоски. За столиками сидять ведучі, вчителі.

Ансамбль дівчат виконує пісню П.Дворського "Мама Марія".


^ Вступне слово вчителя:

День матері відзначається у травні, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина — Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. У травні, коли Природа-мати виряджає свою доню Землю в пишному вбранні весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві та відзначають День матері.

Уперше організувала День матері американка із Філадельфії Анна Джарвіс у 1910 р. Після Першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехо-Словаччині.

Серед української громади День матері вперше відсвяткував у 1928 р. Союз українок Канади. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська. Відтоді в другу неділю травня День матері відзначали дуже широко. За радянських часів ця традиція обірвалася. Завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок та Жіночої громади, свято знову повернулося в незалежну Україну.

На сцену виходять хлопчики і дівчатка із запаленими свічками і стають біля образу Богородиці.

Учень:

Пречиста Мати,

Просять діти вірні, —

Сповни наші просьби,

Сердечні, покірні.

Дай, щоб ми, невинні,

В мирі зростали,

Тебе й твого Сина

Завжди прославляли.

Зволь нам, Божа Мати,

Силу й долю дати,

Для рідного краю

Жити й працювати.

Ведучий:

З прадавніх часів у багатьох народів існував культ Матері. Особливим ореолом оповитий він у християнстві.

Образ Божої Матері ніби ввібрав у себе всі радощі і трагедії, всі втіхи і болі материнства, став взірцем материнської вірності й самозреченості, незламної сили духу, яку у важку годину може явити лише материнське серце.

Ведуча:

Слово "мама" виростає разом з нами тихо, як тихо виростають дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, світить веселка. І зі звуку-сльозинки одного дня народиться на світ святе слово "мамо", мовлене вустами дитини. Тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше схилиться рідне обличчя. Це — мить, і це — вічність, бо мама живе завжди з нами, в нас та в наших дітях. У найтяжчу годину стогоном виривається з грудей тільки одне слово — як остання надія на порятунок: "Мамо!" То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину. Слово "мамо" — "великеє, найкращеє слово" (Т.Шевченко).

Ведучий:

Мамо! Це ти ніжною колисковою оберігала мій сон у дитинстві. Це ти навчала мене жити за законами любові і правди. Це ти не давала мені спіткнутися на життєвих дорогах, будила совість, берегла від ганьби. Я стаю на коліна перед любов'ю і добротою, перед мужністю і ніжністю твоєю.

Ведуча:

Мати Україно! Берегине долі народної! Це ти в часи лихоліть підносила дух дітей своїх, трунком степів і гір поїла, сповнюючи їх гордістю і відвагою. Це твої згорьовані очі йшли за нами по всіх великотрудних дорогах, не давали забути, хто ми, чиї діти. Низько вклоняємося тобі, захиснице, великомученице наша.

Учитель:

Ми горді, що народилися і живемо на чудовій, багатій, щедрій землі українській. Це земля наших предків. Тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які сьогодні відроджуються. Однією з них є свято Матері.

Учениця:

Хоча б яку ти вибрав із доріг,

Хоча б якими ти пішов шляхами,

Та через терни горя й бід

Ти повертаєшся до мами.

Ці теплі руки і вуста,

Що так в дитинстві зігрівали.

Це ніжне серце, ніби птах,

Завжди з тобою мандрувало.

Спіши до неї крізь літа,

Шануй, люби, не дай тужити,

Бо лиш вона — і рідна, і свята —

З тобою вічно буде жити.

^ Ведуча:

У світі так ніхто не уславив і возвеличив матір, як це зробив Тарас Шевченко.

Ведучий:

А скільки віршів присвятив своїй матері Андрій Малишко! З любов'ю, тихим смутком і задумою змальовує своїх батьків у "Зачарованій Десні" Олександр Довженко. Світлою і ніжною любов'ю до матері, дружини, нареченої пройняті романи Михайла Стельмаха. З образом матері виникають в уяві вишивані рушники, рідна хата, чорнобривці, що розливають п'янкий трунок під хатнім вікном.

Учні виконують пісню "Чорнобривці".

Учениця:

Берегиня —- це та, що береже нашу оселю, відвертає лихо й напасті. Це моя і твоя мама. Прокидаючись уранці, ми наспіх снідаємо і біжимо до школи чи до роботи, часто забуваючи подякувати матері. Засинаючи ввечері, бачимо над собою її лагідні очі, іноді забуваємо сказати тим очам лагідне "на добраніч".

Мати ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує почасти всім — навіть життям!

Ансамбль дівчат виконує пісню "Мамо, вечір догора..."

Учитель:

Стає вже доброю традицією, що хлопчики та дівчатка у другу неділю травня вітають своїх матерів, читають їм вірші, співають пісень, виявляючи шану і любов до них. Тож сьогодні наймолодші наші учні побажають своїм матусям здоров'я, щастя, любові і ніжності.

На сцену виходять хлопчики і дівчатка. Звучить мелодія дитячої колискової.

Учитель:

Усім нам, гадаю, хочеться послухати мамину добру казку, що в дитинстві до кожного заглядала в "шибку сивими очима", і колискову, яку співала нам ненька. А може, хтось із мам виконає колискову, яку колись співала своїй донечці чи синочку?

Мами виконують колискову.

Хлопчик:

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів'я мовить недаремно:

"Хто не мав дітей — не мав клопоту".

Дівчинка:

Ой щоб спало, щастя знало.

Ой щоб росло, не боліло.

На серденько не кволіло,

Соньки-дрімки в колисоньки,

Добрий розум в голівоньки.

Цієї пісні не може бути без мами — найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

Хлопчик:

Заплющ очі, прислухайся і ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, знайомий і рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть коли станеш дорослим, завжди пам'ятатимеш мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Дівчинка:

Мамо! Немає милішого слова,

Ти ж бо життя і творіння основа.

Пензель, перо надихалось тобою,

Вічна ти в пісні — з болем, любов'ю.

Хлопчик:

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мати на білому світі була.

Дівчинка:

Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку...

Спасибі Вам, мамо,

Спасибі Вам, мамо, за вічну любов

І щедру незмірную ласку.

Хлопчик:

Схилялось над ліжком привітно чоло,

Дрімали натомлені очі...

Спасибі Вам, мамо, за ваше тепло

І довгі недоспані ночі.

Хлопчик:

Нагороджений я любов'ю, —

Хай святиться повік ім'я!

Зичу доброго Вам здоров'я,

Берегине, нене моя.

Дівчинка:

Ти нелегке життя прожила, моя мамо,

В мозолях твої чесні спрацьовані руки.

Скільки ти, моя рідна, не спала ночами,

Аби нас довести до ума, до науки.

Діти вручають квіти матерям, гостям і виконують пісню "Виший ми, мамо, сорочку" (сл. Л.Михайлова, муз. М.Романишина).

Ведуча:

Немає нічого більшого і палкішого, ніж любов материнська.

Ведуча читає вірш В.Симоненка "Лебеді материнства".

Ансамбль виконує пісню "Сину, качки летять" — муз. О.Білаша.

Ведучий:

У народі кажуть: "Не та мати, що породила, а та, що добру навчила!" А ще: "Не та мати, що повила, а та, що до розуму довела". Українська народна мораль суворо засуджувала розпусту, дівочу легковажність, гнівно картала матерів-зозуль, які залишали напризволяще своїх дітей чи, народивши дитину, не дбали про її подальшу долю.

Ведуча:

Ставлячи такі високі вимоги до жінки-матері, народна мораль водночас вимагала шанобливого ставлення до неї і з боку дітей.

У народі мовиться: "Материнська молитва з дна моря дістане", але є й інша примовка: "Материнське прокляття й під водою знайде". Здавна вважалося, що немає нещаснішої людини, ніж та, на яку впало материнське прокляття, і не буде успіху у справі, яка розпочата без материнського і батьківського благословення.

Ведучий:

У всіх піснях і заклинаннях бачимо матір у зорях — вранішніх і вечірніх. І сама вона давно стала зорею незгасною, немеркнучою, що світить звідусіль — з усіх доріг і відстаней. Адже тільки мати була, є і залишиться для нас живим символом рідного дому, рідної землі. Недаремно найсвятіші слова мають жіночий рід — Земля, Україна, Вітчизна.

Ведуча:

Молиться велична Мати за своїх синів і дочок, за нас із вами. І перші слова її молитви: "Пошли, Боже, діткам щастя і здоров'я, віру в завтрашній день, людяності і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, пошли їм бажання працювати, примножувати багатство роду, народу, не зазіхати на чуже добро". Чуєте?! Молиться мати не за себе, а за нас, тому що вона Мати!

Ансамбль виконує пісню "На калині мене мати колихала".

Учитель:

Матір'ю, ненькою здавна називав наш народ українську землю. "Земле моя! Всеплодющая мати!" —- звертався до рідної землі Іван Франко. Ненькою звав Україну великий Тарас. Своє синівське право побути на самоті з матір'ю Україною відстоював у віршах Василь Симоненко. Чекати сина — хоч і з того світу — просив Україну Василь Стус.

За неї — за рідну матір — ішли на бій солдати під час Другої світової. Її ім'ям, як святим причастям освячували свої вуста сини і доньки України, падаючи в боях, вмираючи в казематах і тюрмах.

І стояли на шляхах застиглі в чеканні українські матері, виглядаючи з нелегких доріг своїх синів, яких за прикладом Богоматері самі благословляли на боротьбу.

^ Учениця читає уривок з оповідання О.Довженка "Мати".

Ведучий.

Священна заповідь шанувати отця і неньку так само, як і молитва до Бога, сама стала молитвою і через віки втілилася в Тарасовому слові:

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють.

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.


Учитель:

Імення Матері, як дух, завжди кликало українців, зрослих на материнській любові, до молитви перед образом Пречистої Матері Божої. І ми звертаємось до Неї, заступниці нашої, як змалечку кличемо маму, коли нам щось заболить, бо знаходимо у святому материнстві Пречистої риси своїх матерів.

Учні читають поезії "Мати" М.Ткача, "Отчий дім" Д.Луценка., М.Томенка:

МАТИ

Сім шляхів повело від хати,

І на кожен виходить мати.

А то сяде, бува , у садочку:

"Де ж ви зараз, мої синочки?

Уже й старість у двері стука,

а ми ж хочем натішитись внуками...

Приїжджайте до рідної хати –

годі вам по світах блукати.

Вже й картоплю несила копати

і носити з городу до хати...

Батько так ще кріпиться, нічого,

тільки ноги болять в нього, ноги...

Не баріться, сини мої, діти, -

тільки й радості в нас на світі".

...Сім шляхів у одну йдуть дорогу –

в материнську тривогу...


Ансамбль дівчат виконує пісню "Сину, качки летять". Сл. М.Ткача, муз.О.Білаша

На світанку мати сповивала сина

В час, коли про долю зорі лебедять.

- Глянь, моя дитино, через Україну,

Через нашу хату вже качки летять. Двічі

На світанку сину нашептала мати:

- Під Чумацьким шляхом чумаченьки сплять.

Встань, моя дитино, через Україну,

Через нашу хату вже качки летять. Двічі

На світанку, сину, буду наслухати,

Коли в небі сивім крила зашумлять.

Прилітай, дитино, через Україну,

Через нашу хату вже качки летять. Двічі

На світанку, сину, важко не діждати,

А ще важче в ночі очі видивлять.

Не блуди, дитино! Через Україну,

Через нашу хату вже качки летять. Двічі

Українські приказки та прислів’я про матір

  • Рідна матка — тепла хатка.

  • Мати, ховаючи дітям, пазуху порвала, а діти, ховаючись від матері, по дві рвуть.

  • Не та мати, що родила, а та, що вигодувала.

  • Як дітям не стане, то мати дістане, а як не буде, батько добуде.

  • Що мати в голову вб'є, того й батько не виб'є.

  • Яка матка, такі й дітки.

  • Який талан матці, такий і дитятці.

  • Тоді мама біду знає, коли малу дитину має.

  • Від одної матки, та не одні дітки.

  • Матері своїх дітей жаль; хоч найменшого, хоч найбільшого.

  • Мати, як мати, не те, що в поросяти: одна, та й та свиня.

  • Матері свої й погані діти — гарні.

  • У сови погані совенята, а все їй найкращі.

  • Всякій матері свої діти милі.

  • Біля рідної матки добре дитятку.

  • На сонці тепло, а біля матері добро.

  • У кого є матка, у того й головка гладка.

  • У кого мати рідненька, у того й сорочка біленька.

  • Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.

  • Мати рідна б'є, так гладить, а мачуха і гладить, так б'є.

  • У матері серце болить, як дітки плачуть.

  • У дитини болить пальчик, а в матері — серце.

  • Як короста на дітях, то й матері свербить.

  • Дитина не плаче — мати не розуміє.

  • Жінка — для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.

  • Нема у світі цвіту цвітнішого, як маківочки, нема ж і роду ріднішого матіночки.

  • Мати праведна — ограда камена.

  • Материні сльози дарма не пропадуть.

  • Материна молитва з дна моря рятує.

  • Нема тих яток, де продають рідних маток.

  • Нема того краму, щоб пошити рідну маму.

  • Мати гладить по шерсти, а мачуха проти шерсти.

  • Мати голівку миє — пригладжує, а мачуха миє — прискубує.

  • Мати дітей пушить, а мачуха сушить.

  • Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

  • Матері ні купити, ні заслужити.

  • Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.

  • Добре й неньці, як дитина в славі.

  • Мама одною рукою б'є, а другою гладить.

  • Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

Л е г е н д и

Як мати стала зозулею

Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилась і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:

— Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.

— Нема в хаті води,— одказують діти.

— Візьміть глечик,— каже мати,— підіть до річки та й наберіть води.

Одізвався старший хлопець:

— Я не маю чобіт, нехай іде сестра.

Мати до дочки:

— Піди, доню, принеси мені води.

— Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший.

Просить мати меншого сина:

— Піди, Івасику, принеси мені водички.

— Я не маю в що вдягнутися,— одказує той.

Так ніхто і не приніс хворій матері води.

Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить -- мати вже стає зозулею, став гукaти до брата і сестрички:

-- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї. Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:

— Мамочко, мамочко, пий воду.

А мати вже вся обросла пір’ям, стала зозулькою, одлітає од хати:

— Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку…

І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих. А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.


Мати-й-мачуха

Жив собі чоловік. Мав доньку і дружину, був роботящим. Та якось покинув свою сім'ю, пішов жити до іншої жінки. Але дуже любив доньку, тож навідувався до неї, приносив гостинці. Дізналася мачуха про це, злякалася, що до доньки вернеться, та й задумала лихе. Вмовила чоловіка привести дитину до них потай від матері, мовляв, хоче їй гостинців дати. Коли він привів дівчинку, мачуха напоїла його, а з дівчинкою пішла погуляти. Підвела до кручі та й штовхнула її. Полетіла дівчинка вниз, але зачепилася платтячком за камінь і повисла над урвищем...

А мати кинулась, що нема дитини вдома, розтривожилась. Сусіди сказали, що батько її забрав. Побігла мати, передчуваючи біду. Ніби на крилах летіла, а біля кручі побачила людей, що зібралися на дитячий крик. Глянула - а там її донечка. Ухопила мати себе за коси, закричала страшно. А далі підбігла до тієї розвідниці, схопила її, та так удвох і полетіли у прірву.

Чоловіки якось спромоглися врятувати дитину, тільки на все життя вона зосталася калікою.

На третій день поховали матір внизу біля кручі, а мачуху отуди, далі кручі. Дуже вже вони порозбивалися. Відтоді вся круча засіялася зіллям, яке назвали мати-й-мачуха. З одного боку листочки теплим сірим пушком вкриті, люди кажуть, що то "мати". А з другого, верхнього боку - гладенькі, темно-зелені, холодні - "мачуха". Навіть різними сторонами листочки не можна один до одного притуляти, бо вони ворогують, одразу чорніють.


^ Материнське серце

Був у матері єдиний син - добрий та гожий. Душі в ньому мати не чула. По краплині збирала росу на вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син, одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Мати боялася навернутися невістці на очі, сиділа в сінях, а згодом і в хлів перебралася. Та й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: "Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні".

Не здригнулася душа сина - так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: "Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю - піде від мене". Заплакала мати й відповідає: "Ну що ж, синку, роби так, як велить серце".

Пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, вцілила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, затулився долонею. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: "Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось він росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листочка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш..." Схопив син гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна ненька. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина щасливим, що забилося серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала синові дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.

^ Мудрий цар Соломон

Якось прийшли до царя Соломона дві жінки, що сперечалися. Вони принесли маленьку дитину. Кожна з них запевняла, що це її дитина. Щоб довідатися, хто з них обманює, а хто каже правду, Соломон запропонував розсікти дитя навпіл і дати кожній жінці по половині. Звісно, він і не думав убивати маля, але сказав так, щоб випробувати їх. Тоді одна з жінок сказала: "Рубайте дитину, хай же не буде ні мені, ні тобі!" А друга закричала: "Краще їй віддайте дитя, тільки не вбивайте його!"

Так Соломон довідався, котра з них справжня мати.

Афоризми

Світ починається з матері.

І^ . Драч

Материнство— посада довічна.

К.Рейнер

Птиця радіє весні, а немовля — матері.

В. Мономах

Ще ніхто собі щастя не створив, забувши рідну матір.

Л.Силенко

Немає правди вище мами і вище совісті її.

Л.Талалай

І що б не сталося із нами,

У цьому світі і в сім'ї,

Не буде правди вище мами

І вище совісті її.

^ Л. Талалай


Бо хто матір забуває, того Бог карає...

Т. Шевченко

Нічого кращого немає,

як тая мати молодая

з своїм дитяточком малим...

Т.Г.Шевченко


Всі діти живуть молодими, допоки живуть матері.

С.Травнева

Є прекрасна істота, у якій ми завжди в боргу - це мати.

М.Островський

Жалійте маму - поки є - стареньку, зігнуту роками.

К.Дужа

Нема нічого святішого і безкорисливішого любі матері.

В.Бєлінський

Мати - це ім'я Бога на устах і в серцях маленьких дітей.

В.Теккерей

Усе найкраще, що є у людини, надається від матері.

Ю.Яковлев

Яка святиня - мамина любов.

^ М.Луків

Серце матері - це безодня, в глибині якої завжди віднайдеться прощення.

О.Бальзак

Проклят усякий, хто відкриває на зневагу наготу своєї матері!

М.Смотрицький

Тільки одна мати вміє разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й проклинати, бажати бачити, чути — й не дивитися, не слухати.

^ П. Мирний


Пригадай собі голос матері, якщо хочеш почути совість.

Д.Павличко

Хороша мати дає пасинкові більший шматок торта, ніж рідній дитині.

К.Берне

Найкраща та мати, яка може замінити дітям батька, коли його не стане.

Й.В.Гете

Страшнішого горя нема, ніж те, коли старість мати в домівці стрічає сама.

^ В Симоненко

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

В.Симоненко


Народити дитину — відмовитися від себе.

Тільки мати завжди зможе зрозуміти свою дитину.

^ Авторство не встановлено

Материнське серце

Горе закрива,

Материнське серце

Щастя наверта.

М.Гірник

Поки в світі буде слово,

Поки в світі будуть Люди –

Буде Мати на землі.

О.Головко

Привіт тобі, кохана Нене.

У цей великий день!

Прийми вінок бажань від мене.

І китичку пісень.

^ Р. Завадович

Серце матері - невичерпне джерело див.

П.Беранже

Мати, наша мати, як ангел із неба,

Вдень і вночі знає, чого дітям треба.

М.Підгірянка

Ми будем вічно прославляти

Ту жінку, ім'я якої мати.

М.Джаліль

Моя люба мати,

Калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

Ю.Шкрумеляк

Щоб совість нас не мучила потому,

Шануймо матір, поки ще жива.

О.Давиденко

Вірші про маму


Моїй матері

Приснилося, що я вернувся додому...

Іду, дивлюся: мій край, моя земля,

Сміються в сонці золотому

Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,

Де мати жде мене й не жде.

Я скрикну "Матінко" до неї,

Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки,

І в них бринітимуть слова:

"Я ждала, ждала цілі роки

І в'яла, сохла, як трава..."

Іду зеленою межею,

Кругом хвилюються жита,

І в'ється щастя над душею –

І на плечі нема хреста...

О.Олесь

***

У мамин день

Привіт тобі, кохана Нене,

У цей великий день!

Прийми вінок бажань від мене

І китичку пісень.

Дарунків жодних я не маю,

Ні золотих оков,

Тому у ніг твоїх складаю

Свою ніжну любов.

Ти ангел мій, що життя плаєм

Веде мене у даль,

З тобою світ для мене раєм.

Без тебе - сум і жаль.

Ти вчиш мене, кохана Мати,

Любити працю, труд,

Нечесним, підлим гордувати,

Кохати рідний люд.

Куди в змаганні зі судьбою

Не піду в чужий світ,

Твій заповіт святий за мною

Ходитиме услід.

О, сили дай, кохана Мати,

До боротьби зі злом!

Зроби: щоб з кволого пискляти

Я дужим став орлом! Р.Завадович

***

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери, й слово,

І зроблена разом обнова....

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

***

^ Стежина до матері

Цвіте барвінок коло тину,

І стежка через сад веде.

Щемить серденько без упину,

Коли назустріч мати йде.

Намисто біле на калині

Я часто бачу уві сні,

Матусі очі сині-сині,

До болю рідні і сумні.

Ніхто не вміє так чекати

І світити променем з пітьми,

Як та старенька сива мати,

Яка стоїть за ворітьми.

Щоб не зламались мої крила,

Біду від мене прожене

Свята твоя молитва щира,

Якої вчила ти мене.

***


^ Материн заповіт

Своїм синам залишу заповіт:

Любити цей прекрасний білий світ.

У Бога мудрості благати повсякчас,

Щоби вогонь любові не погас.

Любити землю сіячів-дідів,

І щоб ніколи серед вас, братів,

Не було тіні ворожнечі й зла,

Щоб у серцях любов лише цвіла.

Хай береже Всевишній від біди,

Живіть у мирі, діточки, завжди.

У вас, сини, я мати не єдина,

Без мене вас пригорне Україна.

Л. Любарська


***

Мамі

Мамо, єдина й кохана,

Ти найдорожча в житті.

Поглядом ніжним, ласкавим,

Серце зігрієш мені.

Біди, незгоди й тривоги

Не похитнули тебе,

І не зійшла ти з дороги,

Що уперед нас веде.

Ти, ніби зіронька сяєш

На небосхилі яснім.

Шлях лиш добром озаряєш

І допоможеш ти всім.

Хай береже тебе доля,

Сонце хай світить завжди,

Поруч щаслива з тобою,

Хочу я бути, як ти.

***


Ми Матір називаємо Святою

Ми Матір називаємо Святою,

Тому що в неї серце золоте.

І сповнена великої любові

Упевнено в світ правди нас веде.

Ми Матір називаємо Святою,

Тому що лиш добро несе у світ,

Тому що захищає нас від болю,

Усе життя нам дивиться услід.

Лиш Мати відчува безмежний Всесвіт,

Тримаючи малятко на руках.

Лиш Мати віддає дитині душу,

Благословенне ім'я це в віках!

Н. Непийпиво

***

Матусі

Найсвятіша, наймиліша,

Зіронько ясна!

Найрідніша, найгарніша,

Мов сама весна!

Справедлива, добра, щира,

Матінко моя!

Щастя зичу тобі, миру,

Злагоди щодня!

Ю.Гальченко


***

Рідна мати моя

Відкинувши буденний біг віків,

Така проста, така свята і чиста

Зі сторінок до мене йде Вона

І дивиться у темінь променисто.

Спускався з легких хмар сумний поет

І, божевільні фарби розбудивши,

Він назбирав із квітів їй сонет,

Забуту тінь диханням ожививши.

А потім став навколішки. Припав

До рук її холодними вустами:

- О, мамо! Мамо! Як же я не знав

Того, що ти весь час була між нами?!

Т. Улянич


***

Найкраща в світі

Ненечко моя, сонце незгасиме,

Ластівко моя, голубонька сиза!

Як люблю тебе, тільки серце знає,

Веселочка моя, небесна синь безкрая.

О мамо, яка ти красива.

Поруч із тобою я навік щаслива.

Рученьки твої, мов листочки лілій.

Я бажаю щастя моїй мамі милій.

Хай цвітуть для тебе кошики троянд,

Щоб ти відчувала їхній аромат.

Т. Улянич

***

Чи є на світі що світліше,

Як мамині очі,

Що все зорять за дітками

Вдень і серед ночі?

Чи є в світі що миліше,

Як мамині руки,

Що працюють для дитини

Щиро, без принуки?

Чи є в світі що щиріше,

Як серденько мами,

Яке б'ється для дитини

Днями і ночами?

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

До ночі від рана? І. Блашкевич

***

Вітер торкає віти,

І листя шумить, шумить...

Мама живе на світі,

Легше від того жить.

Погляд матусі - літо,

Усмішка - день весни...

Вмиєшся їхнім світлом

І відчуття вини –

Тягар твоїх бід і помилок

Їй до кінця нести.

Встигнуть в життя б, не в споминах,

Припасти до рук: «Прости...»

Вічна моя любове,

Не вберегла від бід,

Ще найніжніше слово

Не встигла сказать тобі.

А дні все хутчій до вирію,

Не змога їх зупинить...

Мамо, що ж в серці визріло?

Що тобі, рідна, болить?

Ось мої плечі, руки -

Легше удвох іти.

Мамо, за дні розлуки,

За думи гіркі прости!

Вітер торкає віти,

І листя шумить, шумить...

Мама живе на світі,

Легше від того жить.

Т. Мельниченко

***

Я твій портрет фіалками вберу –

Ти ж так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру,

Мене до праці ти привчала зранку...

Я доторкнусь до твого чола,

На ньому зморшки - й ті такі ласкаві...

Ти все дала

Й нічого не взяла:

Ні крихти хліба,

Ні спасибі навіть...


Все те, що мав, що в мене є,

Що від людей, що від землі святої,

Що радістю в рядках моїх встає,

Передано в моє життя тобою...

Дочку, можливо, матиму... Хто зна,

Про що в гаю зозуля накувала...

О, як я хочу, мамо, щоб вона

Твоє велике, щедре серце мала!..

І. Гнатюк

***

Матері

В хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили -

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі - сила.

В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,

Образ в серці такий несу –

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити.

Ненавидіть, як ти, уміть.

В. Симоненко

***

Пам'ятаймо, милі діти,

Пам'ятаймо завжди з вами,

Що для вас у всьому світі

Найдорожчі ваші мами.

Пам'ятаймо діти всюди

Вірну мамину науку..

У ясне життя і в люди

Мама вас веде за руку.

Б. Олійник

***

Коли вечором пізнім

Україна влягається спати,

Моя мама під голову їй

Кладе руку свою,

Найніжнішу на світі,

Свою руку кладе

Моя мама під голову їй, Україні,

І вустами самими проказує:

- Пресвята Мати Божа,

Заступися за неї!

Т. Сергійчик

***

Наша мати

Чи Галицька вона, а чи Луганська?

Донецька, може?! Слобожанська теж!

Чи Київська - Сарматська і Поганська

Повстала з дна і клекоту пожеж?


В лісах Волинських, в схронах Тернопілля

Ось так сказала: вийди і бери

З Дністра й Нічлави потойбічне зілля

І напувай охлялі прапори!


Дивись на зорі - не здавайся зморі.

Де клекіт мук, там і любов до дна.

Молись на Матір. В неї очі хворі.

Вона сидить самотня край вікна.


І дожидає, дожидає зміни

Крізь кляту кукурудзяну судьбу,

І дожидає тої України...

Десь Син пішов. На хрест?

Чи на ганьбу?!


Десь Син пішов.

Вона чекає Сина.

Крізь сторч століть - все та ж самотина,

Ій вибирає очі хуртовина

У кожній хаті з кожного вікна... І.Драч

***

Пісня про матір

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту.

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мати на білому світі була.

З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї.

А мати старенька стоїть на високім порозі,

Та й думає мати, як маються діти її.

А діти світами, а діти у веснах та в зимах,

Приїдуть і скажуть: "Нам двері, матусю, відтворіть".

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живі матері.

Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту,

Душа, мов калина, цвіте і росте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мати на білому світі була. С.Пушик

^ Вірші кіровоградських поетес про маму


Мама - сонечко

Ми матусю ріднесеньку

Ніжно обіймаєм,

Бо кращої ми від неї

Нікого не знаєм.


В неї очі - мов озера,

І такі прозорі.

Вони сяють день-у-день,

Ніби в небі зорі.


Нас із мамою ніколи

Ніхто не обідить,

Бо вона для нас завжди,

Ніби сонце, світить.

Бредихіна Ніна


***

А троянди кущами

Цвітуть вечорами,

А я вийду із хати

Й пригорнуся до мами.

Загорнуся у спокій,

Загорнуся у мрію,

В її теплих долонях

Свої руки погрію.

Поговоримо вголос,

Поговоримо мовчки

Про літа, що спливають

Ген туди - за лісочки.

Поговоримо з садом,

Поговоримо з полем,

Загадаємо думку –

На щастя і долю.

І розіллється небо

Понад нами - зірками,

І щаслива сльозина

Заіскриться у мами.

Кримська Ірина

***

Матусі

Поклонюсь тобі, мамо рідненька.

До самісінької землі.

Бо словами не висловить, ненько,

Як я вдячна за все тобі.

За усе, що у світі я значу,

Чим живу, що несу в собі,

Що дитя і схід сонця бачу,

Я за все це вклоняюсь тобі.

По яких би стежках-дорогах

Мене доля не повела.

В своїх радощах і тривогах

До твого повертаюсь тепла.

До старенької білої хати,

До подвір'я в м'якім спориші,

Де ти вчила мене працювати,

Не замулить криницю душі.

Я цілую натруджені руки

І до рідних грудей тулюсь.

І, як в давні дитячі роки,

Розлучитись з тобою боюсь.

Купчинська Наталія


***

Якщо в небі, де завжди весна,

раптом біла птаха закурличе,

не відходь же, доню, від вікна,

то - мама кличе.

Геть усі-усі твої гріхи

Мама і забуде, і пробачить.

Глянь, відлига падає з стріхи, -

то мама плаче.

А як дощ стіною шелестить,

а з води ледь чутно лине клекіт,

підійди, дитино, до води,

то - мамин шепіт.

А як сірі сутінки впадуть,

а як догорить зоря остання,

довго ще вдивляйся в її путь, -

мамин слід тане...

Оврас Алла


Матері забути не можна

П. Тичина

Мамо рідненька, голубко сивенька,

Тобі я вклоняюсь до неньки-землі

За руки невтомні, за ночі безсонні,

За все, що зробила й дала ти мені.

Ти рано вставала, мене одягала,

За ручку водила в дитячий садок,

А виросла трішки - мене зустрічала,

Раділа за кожен сподіваний крок.

З дитинства мене ти навчала трудитись,

Навчала добро дарувати усім.

І дуже хотіла ти мною гордитись,

І щастя для доні чекала у дім.

Спасибі за все, моя ненько рідненька,

За руки невтомні твої золоті,

За те, що на світі ти є дорогенька,

Єдина, найкраща в моєму житті.

Письменна Оксана

***

Мамині квіти

Біля старенької хати

Мальви тендітні цвітуть

Їх посадила ще мати.

Ось і вони її ждуть.

Ні, не повернеться більше

Мама з далеких доріг.

Тиша, німа ота тиша

Падає тінню до ніг.

Променем ранку зігріті

Мальви шепочуть слова:

Будуть нас люди любити,

Значить, матуся жива.

Попчук Людмила

***

Мамині руки

В скрутний час покаяння людського,

Коли нічка без сну, наче сповідь,

Оживає далеке минуле,

І згадалися мамині руки...

В мами руки були натруджені,

В борозенках землі розгалужених,

Як дороги віків перехресні,

На собі весь тягар вони несли.

Вміли все вони: сіяти, жати

І снопи перевеслом в'язати,

Хліб духмяний в печі випікати,

Рушникові поля вишивати.

І носили, і прали, і мили,

Смачні страви завжди нам варили,

У родині тепло зберігали -

Золоті ваші рученьки,

Мамо...

Савицька Надія

***

Що нас зігріва у далекій путі

І не залиша у пітьмі й самоті?

Сльоза мамина.

Що силу дає подолать ворогів

І, ніби вогонь, з серця викреше гнів?

Сльоза мамина.

Що душу напоїть снагою й теплом,

А шлях освятить невгасимим добром?

Сльоза мамина.

На щічку дитини, неначе роса,

Упала рясна материнська сльоза

Сльоза мамина...

Скирда Людмила


***

Даруйте матусі квіти

Не почати життя спочатку

І минуле не повернуть,

Не тримати за руку татка,

В його очі не зазирнуть.

Лише ненька зітхає гірко

І в долоні хова сльозу:

Ой, дитино, моя ти зірко,

Моя радість, мій біль і сум!..

Ти, матусю, не плач, не треба,

Дуже боляче і мені.

Я б тобі прихилила небо,

Щоб всміхнулися очі сумні.

Добрі люди! Дорослі й діти!

Я звернутися хочу до вас:

Ви даруйте матусі квіти,

Бо так швидко спливає час...

Асауленко Ольга

***

Матері

В далекім-далекім безкраї,

Де сходиться небо й земля,

Як тільки засвічує обрій

Огненно-вишнева зоря,

Видніють засніжені скроні

З давно вже минулих століть

І постать її, що в тривозі

Над світом незмінно стоїть...

Не буде, не буде прощення,

І щасливої долі й пуття,

Хто матір невинно зобидить,

На все до останку життя!

Її, що ночей недоспала,

У сонця благала тепла,

В любистку маленьких купала

Любила, як тільки могла...

Для неї, голубки святої,

Усе ожива навесні:

Вертають із вирію птахи

Й співають найкращі пісні.

***

Ще коли була матуся молодою,

Посадила кущ калини над водою:

Невибагливий зростав і розвивався

Ніжним пагінням до сонця простилався.

Він, дорідний, розростався рідним краєм,

Не зоглянулася ненька, як став гаєм.

У травневих світлих росах, при долині,

Розливались щебетання солов'їні.

А зозуля спозарання та й кувала,

Довгі роки добрим людям віщувала.

Над калиною мигали блискавиці,

І ламали зелен-віти громовиці..

То вона - немов дівчина білолиця,

То - в червоному намисті молодиця. Щербина Ганна

***

Проводжає мати сина у дорогу,

На устах - усмішка, а в очах тривога,

Проводжає мати сина на два роки.

Заболіло серце, загубився спокій.

Начебто недовго - дві зими, два літа,

А чекати треба, якось треба жити.

Обнялися міцно, дві душі, дві долі,

І сльоза скотилась по щоці поволі.

…Досвіток надворі затеплівся синьо,

Проводжа на службу мати свого сина.

Яшан Віра

Пісні про маму


Душі криниця

сл. Димиденка, муз. О.Мороза


Висиха душі криниця

І життя, як не було,

Якщо раз чи два на місяць

Не поїду у село.(2 рази)

Приспів:

Як побачу рідну хату,

Заяснію, наче цвіт.

Здрастуй, мамо, здрастуй, тату,

І мого дитинства слід. ( 2 рази)


Сяду з вами на порозі,

Поклонюся я землі,

Стану справжнім, як природа.

Як вечеря на столі.( 2 рази)

Приспів:

І хоч так мені привітно,

Та щемить душа сама:

Я ще літо, я ще літо,

А в батьків уже зима. (2рази)


^ Мамина вишня

сл. Д.Луценка, муз. А.Шашкевича


Знову наснилось дитинство

Тепле, як гарна весна.

Вишня вдяглась у намисто,

Мама щаслива й сумна.

Там за село проводжала

Долю мою молоду….

Щиро мені щебетала

Мамина вишня в саду.

Вдаль голубими вітрами

Весни за обрій пливли.

Раннім туманом у мами

Коси, як дим, зацвіли.

Мати в тривогах вінчала

Щастя жадане й біду...

Радо мене зустрічала

Мамина вишня в саду.


Здавна близьке й сокровенне

Все там, аж терпне душа.

Начебто й мама до мене

Стежкою в сад поспіша.


Знов, як бувало, до столу

Кличе, лиш в хату зайду...

Ронить зацвіток додолу

Мамина вишня в саду.


Пісня любові дитинства

В серці бринить, як струна.

Наче священа молитва

З рідного краю луна.


Та не порадує літо

Душу мою молоду….

Плаче тепер білим цвітом

Мамина вишня в саду.


^ Росте черешня в мами на городі...

сл. М.Луківа, муз. А.Горчинського


Росте черешня в мамі на городі,

Стара-стара, а кожен рік цвіте.

Щоліта дітям ягодами годить,

Хоча вони не дякують за те.

Приспів:

Мамо! Мамо! Вічна і кохана

Ви пробачте, що був неуважний.

Знаю, ви молилися за мене

Дні і ночі, сива моя нене.


Живе старенька мати у господі,

Невтомні руки, серце золоте.

Щодня і дітям, і онукам годить,

Хоч рідко хто з них дякує за те.

Приспів.

Ну, що ж, про вдячність забувають люди,

Душа сліпа у щастя, а проте

Вони прозріють, але пізно буде –

Черешня всохне, мати – одцвіте...

^ Пісня про рушник

сл. А.Малишка, муз. П.Майбороди


Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.


І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.


Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.


І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.


Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.


І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.


Чорнобривці

сл. М.Сингаївського, муз. В.Верменича


Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.


Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.


Я розлуки і зустрічі знаю.

Бачив я і в чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.


Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.


Прилітають до нашого поля,

Із далеких країв журавлі.

Розцвітають і квіти, і доля

На моїй українській землі.


Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.


^ Два кольори

сл. Д. Павличка, муз. О.Білаша


Як я малим збирався навесні

Піти у світ незнаними шляхами,

Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками.


Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої два кольори:

Червоне - то любов, а чорне - то журба.


Мене водило в безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги,

Переплелись, як мамине шиття,

Мої сумні і радісні дороги.


Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої,два кольори:

Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мені війнула в очі сивина,

Та я нічого не везу додому,

Лиш згорточок старого полотна

І вишите моє життя на ньому.


Два кольори мої, два кольори,

Оба на полотні, в душі моїй оба,

Два кольори мої, два кольори:

Червоне - то любов, а чорне - то журба.

^ Пісня про матір

сл. Б.Олійника, муз. І.Поклада


Посіяла людям літа свої, літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.


- Куди це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.

- Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.

- Та я недалечко... де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.


- Та як же без вас ми?.. Та ви що намислили, мамо?

- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?

- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах, і золото в колосках.


- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,

Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь. Не йдіть!


Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

Махнула рукою - злетіли увись рушники.

«Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки.


Чуєш, мамо
сл. М. Ткача, муз. О. Злотника


Рідна мамо, добра ти моя ненько,

Мамо, мамо, вишенько біленька.

Чуєш, мамо, горлиця мені знову

Нагадала давню пісню колискову.


Мамо, мамо, горлиця як ти сива

Проліта крізь літа давнім спомином щаслива.

Чуєш, мамо, більшого нема дива

За пісні, що ти дала як папороть цвіла.

Приспів:

Що було - відбуло, наче сніг зійшло,

Наче сон перейшло молоде чоло.

Що було - відбуло за туманом літ,

Тільки ти як тоді розвидняєш світ.


Що було - відбуло, а тебе зову,

Запитай, запитай чи я так живу?

Чуєш, ненько моя, вічна пісня та,

Що з дитинства несу через всі літа.


В полі, мамо, з пісні проросло жито,

Буде, мамо, наша пісня жити.

Мамо, мамо, пісні край твого поля,

Вічний сон солдата береже тополя.


Мамо, мамо, край сльози твого болю,

Ти мені по війні дарувала щастя-долю.

Чуєш, мамо, учини ж мою волю:

Доки світ в моїм вікні даруй свої пісні.

Приспів.




залишити коментар
Сторінка1/2
Дата конвертації16.10.2011
Розмір0.77 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх