Методичні рекомендації до проведення у загальноосвітніх навчальних закладах Печенізького району icon

Методичні рекомендації до проведення у загальноосвітніх навчальних закладах Печенізького району


Схожі
Методичні рекомендації упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних...
Методичні рекомендації упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у...
Методичні рекомендації щодо проведення “Дня цивільної оборони (цивільного захисту)” та “Тижня...
Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних...
Методичні рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації з інформатики в 11 класах...
Рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації з української мови І літератури в...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у...
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у...
Методичні рекомендації щодо можливого ущільнення та самостійного вивчення змісту програмного...



Загрузка...
скачать
Відділ освіти Печенізької районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет


Методичні рекомендації до проведення у загальноосвітніх

навчальних закладах Печенізького району


Першого уроку: “Україна - наш спільний дім”


Із метою проведення першого уроку у вересні 2011 року, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 99-р "Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення у 2011 році 20-ї річниці незалежності України", наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 02.03.2011 р № 210 «Про затвердження Плану заходів з відзначення 20-ї річниці незалежності України» відділ освіти надсилає методичні рекомендації щодо проведення єдиного уроку (Першого уроку 2011/2012 навчального року), присвяченого відзначенню цієї знаменної дати, у загальноосвітніх навчальних закладах Печенізького району.

24 серпня 2011 року український народ відзначає 20-річчя Дня Незале́жності Украї́ни — головне державне свято на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторінку в історії України. На всіх етапах становлення український народ демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно і незалежно у мирі та злагоді з іншими народами. Основними напрямками зовнішньої політики України були:

  • участь України в діяльності міжнародних організацій: 1992 р. — Україна стає членом Міжнародного валютного фонду, 1995 р.- Членом Ради Європи. 2000 р. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН, 2004 р. — угоди про Єдиний економічний простір (ЄЕП);

  • ядерне роззброєння: 1994 — приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї; 1996 р. — ядерні боєголовки вивезено з території України;

  • співпраця з Європейським Союзом (ЄС);

  • налагодження відносин з державами СНД: 1997 р. — Великий договір між Росією та Україною тощо.

Із метою відзначення цієї знаменної дати 2011/2012 навчальний рік в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах розпочинається Першим уроком на тему: “Україна - наш спільний дім”.


^ Головною метою його має бути:

  • ознайомлення учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України, вивчення основних засад демократичного та суспільного ладу України, її досягнень за останні роки;

  • закріплення знань про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію); про такі поняття та категорії, як народ, нація, етнос, держава, громадянин, громадянські права та обов'язки;

  • зміцнення громадянських якостей учнів;

  • формувати ціннісне ставлення до держави, суспільства, мови, сім'ї, самого себе; почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.

При цьому варто зазначити, що із проголошенням незалежності Україна почала брати активну участь у міжнародних відносинах як повноправний суб'єкт міжнародного права. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990), ухвалених Верховною Радою «Основних напрямках зовнішньої політики України» (1993), в Конституції України (1996).
Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. А рік той – тисяча дев’ятсот дев’яносто перший.

Сьогоднішній день Незалежності України прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.

Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея. Процес зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на деяких етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.

Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, нищення Січової Запорізької республіки, тощо.

Називаючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці.

Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за українську мову, а відтак і за державу – ще попереду.

Базовими рисами майбутнього мають стати висока професійність, творчість, комунікативна духовність, які формуватимуть у різних верств і груп населення виважені духовні та моральні орієнтири , життєві цінності, закладатимуть підвалини відповідної соціальної поведінки.

За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – більше 120 країн визнали її, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.

Сьогодні кожному громадянинові нашої держави зрозуміло, що Україну чекає тернистий, важкий і довгий шлях входження у світовий простір. Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної. У цьому – джерело нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.

На Першому уроці доцільно розкрити, що важливим етапом в житті країни є прийняття V сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року Конституції – Основного Закону України. Для цього слід зосередити увагу учнів на основних статтях Конституції, дати характеристику державної символіки і надати інформацію про історію виникнення та значення Державного Прапору України, Державного Гербу України, Державного Гімну України.

Під час проведення Першого уроку вчитель має домогтися усвідомлення учнями спільності інтересів усіх етносів українського народу в розбудові України, формування міжнаціональної толерантності, необхідності розвитку духовної, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури тощо.


^ Форми і методи проведення Першого уроку можуть бути різноманітними. Але обирати їх варто відповідно до вікових особливостей учнів, рівня сформованості учнівського колективу.

Змістовному розкриттю теми уроку сприятимуть запрошені представники державної влади, громадськості і творчої інтелігенції, учасники історичних подій, знавці і шанувальники історії рідного краю.

Завданням проведення єдиного уроку є перш за все формування в учнів почуття патріотизму, розкриття історичного значення проголошення незалежності України.

При виборі форм, місця, методів проведення уроку слід враховувати кількість учнів, тип навчального закладу тощо.

Бажано провести цей урок на базі шкільних, краєзнавчих музеїв.

Урок може бути проведений для окремого класу, паралелі чи всієї школи.

Важливо, щоб учні знали і розуміли події початку 90-х рр. ХХ ст. і могли висловлювати власну думку щодо них.

^ Перший урок у 1 класі варто поєднати з ознайомленням першокласників зі школою, її традиціями, історією їх населеного пункту.

Метою уроку для учнів 2- 4 класів має бути сприяння формуванню і розвитку уявлень про такі поняття і положення, як: «Моя Батьківщина – Україна», «рідний дім», «патріот і громадянин». Бажано, щоб учні розуміли, що вони, їх родини - це складова народу України, усвідомлювали, що успішне навчання в школі, – це їх обов’язок перед суспільством і державою.

Урок доцільно провести у формі бесіди, гри-мандрівки, уявної подорожі з використанням матеріалів українського народознавства, художніх творів, віршів про рідну землю.

Доцільним також буде проведення конкурсів малюнків, наприклад, на тему: «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її».

Унаочненням на уроці можуть слугувати ілюстративні матеріали. Це - репродукції краєвидів України, національне вбрання українців різних регіонів, портрети відомих діячів історії, політики, культури, фотокартки самих дітей, їхніх родин.

^ Учнів середньої ланки варто також знайомити з історією тих подій через історію їхніх родин. Із ними доцільно буде обговорити такі питання, як: проголошення незалежності України в долі моєї родини; пам’ять про події, що передували проголошенню незалежності України. Бажано, щоб розповіді вчителя, учнів були доповнені свідченнями очевидців тих подій чи родинними спогадами.

^ У 9 -11 класа необхідно розкрити історичне значення проголошення вільної самостійної держави – України, патріотизм і моральність діячів руху за незалежність, показати витоки цього патріотизму. Вчителі мають ґрунтовно опрацювати терміни «патріотизм», «нація», їх розуміння учнями. Необхідно акцентувати увагу на тому, що патріотизм – звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях.

Пріоритетним завданням учителя є максимальне використання потенціалу творчих здібностей та обдарувань учнів. Буде доцільним написати поздоровлення українському народові, прозвітувати про добрі справи. Інтелектуальні ігри, дискусії, диспути, прес-конференції, засідання «круглого столу», тематичні діалоги, ділові ігри та інші інтерактивні форми роботи емоційно збагатять урок. Під час уроку рекомендується широко використовувати документи, спогади, кіноматеріали і фотоматеріали, звукозаписи, художні твори, які допоможуть створити на уроці емоційно-піднесену атмосферу, підсилять виховний вплив навчального матеріалу.

При цьому важливо, щоб урок, присвячений подіям проголошення незалежності України, хвилював школярів, залишив глибокий слід у їхніх серцях і свідомості.

У нинішньому році Україна відзначає також 450-річчя створення Пересопницького Євангелія. Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр. - переклад на “просту мову” канонічного Євангелія - є найважливішою пам'яткою української книжної і народної мови XVI ст., а також незрівнянним зразком українського живопису та рукописної книги незадовго до початку друкарства в Україні (1574 р.). Мова пам'ятки, гранично зближена з живою народною мовою, дає повну можливість відтворити стан одного з двох типів старої української літературної мови (так званої “простої мови”) і визначити фонетичне, граматичне і лексичне обличчя самої народної української мови в другій половині XVI ст. Пересопницьке Євангеліє є свідченням завершення процесу формування української народності. Його справедливо називають українською Першокнигою – національним надбанням, символом духовного відродження України. Це справжній шедевр європейського книжкового мистецтва середини ХVІ століття.

Слід нагадати учням, що на Пересопницькому Євангелії й Конституції присягають на вірність народові України Президенти Української Держави під час інавгурації.


^ Рекомендована література

Загальна декларація прав людини (Затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1943 року);

Декларація про права дитини (Проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року);

Концепція про права дитини (Схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року);

Декларація про державний суверенітет України (Затверджена постановою Верховної Ради України від 16 липня 1990 року);

Акт проголошення незалежності України (Затверджений постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року);

Конституція України від 28 червня 1996 року;

Закони України «Про освіту» від 23 березня 1996 року № 1060-12, «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 р. № 103/98-ВР, «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року № 651-14, «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року № 2494-12, «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 року № 8312-11;

Національна доктрина розвитку освіти (Затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002).

Пересопницьке Євангеліє // Енциклопедія українознавства. Видання 1955-1984 років. — Львів, 1996. — Т. 6. — С. 2014.


Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів рекомендуємо організувати тематичні експозиції, виставки з використанням ілюстративно-документальних матеріалів щодо здобуття й утвердження незалежності, виставки художніх творів і творів мистецтва, присвячених видатним сторінкам історії України, досягнень у суспільно-гуманітарній, природничо-математичній, військово-технічній, медичній галузях сучасної української науки, фізичної культури і спорту тощо.

За традицією, перед початком нового навчального року проводиться урочиста загальношкільна лінійка, присвячена 1 вересню – Дню знань. По можливості, для підкреслення урочистості події пропонується випустити в небо по 20 повітряних кульок з тематичними написами, організувати покладання квітів кращими учнями школи (переможцями конкурсів, олімпіад, спортивних змагань) до монументів, присвячених незалежності країни, пам’ятників видатним діячам українського державотворення, видатним історичним постатям, борцям за незалежність, воїнам, полеглим за свободу України.


Інформацію щодо проведення Першого уроку, присвяченого відзначенню 20-ї річниці незалежності України, рекомендуємо розмістити на шпальтах районної газети.

Комунальний вищий навчальний заклад

«Харківська академія непевної освіти»


Інформаційно-методичні та дидактичні матеріали для використання під час проведення 1 вересня 2011 року єдиного першого уроку «Україна – наш спільний дім» для учнів 1–11(12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності Харківської області


(підстава: лист Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації від 18.08.2011 №01-12/4446)


Проведення єдиного першого уроку «Україна – наш спільний дім» для учнів 1–11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності Харківської області у новому 2011–2012 навчальному році здійснюється відповідно до «Методичних рекомендацій до проведення у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України Першого уроку «Україна – наш спільний дім» (підстава: лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.07.2011 №1/9-516), які розміщені на відповідних сайтах: www.mon.gov.ua; www.iitzo.gov.ua.

^ До Першого уроку у 1–4-х класах загальноосвітніх навчальних закладів області пропонуємо використати такі афоризми, вислови, цитати:

«Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя» (Сенека).

«Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може» (Д.Байрон).

«У дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина» (Л.Костенко).

«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (Т.Шевченко).

«Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов’їну» (В.Сосюра).

«Рідна земле, барвистий мій краю, дивна казка зелених дібров…» (Д.Зиткін).

«Моя батьківщина – то прадідів слава, єдина родина, єдина держава» (Ю.Музиченко).

«Рідну країну потрібно не лише любити – її потрібно знати» (М.Рильський).

«Вітчизна – це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна» (І.Світличний).

«Можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки Батьківщину» (В.Симоненко).

Пісні, які передають від покоління до покоління історичну правду про народ, його стремління і заповіти:

«Україночка» (слова А.Демиденка, музика Г.Татарченка);

народна пісня «Ой на горі женці жнуть»;

«Свіча» (слова Б.Стельмаха, музика М.Скорика);

«Розкажи про Україну» (слова О.Вратарьова, музика О.Злотника);

народна пісня «Від Кавказу аж до Дону»;

«Що для мене Україна?» (музика і слова О.Яковлева);

народна пісня «Роде наш красний»;

«В серці маю Україну» (слова В.Матвієнка, музика Є.Пухлянка);

«В тебе віримо ми, Україно» (слова В.Крищенка, музика І.Бобула);

«Вперед, Україно!» (слова Ю.Романчука, музика В.Буграча);

«День незалежності» (слова В.Мельникова, музика О.Бурміцького);

«Для тебе, Україно» (слова Я.Барана, музика Я.Барана);

«Моїй Україні» (слова А.Демиденка, музика І.Бобула);

«Моя земля» (слова О.Сеньків, музика О.Сеньків);

«Моя Україна» (Ти шляхом праведним, святим…) (слова Ю.Рибчинського, музика Н.Петраша);

«Моя Україно» (слова А.Житкевича, музика А.Житкевича);

«Поки ти, Україно, живеш» (слова В.Крищенка, музика Г.Татарченка);

«Рідна Україна» (слова Н.Яремчука, музика І.Зінковської);

«Рідний край» (слова В.Крищенка, музика П.Мрежука);

«Україна» (слова А.Демиденка, музика П.Зіброва).

^ Важливою складовою єдиного першого уроку у 5–11(12)-х класах загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності повинно стати використання краєзнавчих матеріалів.


І. Харківська область – один із провідних регіонів України.


Харківщина – одна з найбільш індустріально розвинених областей України. У регіоні діє понад 300 промислових підприємств. Провідна роль належить машинобудуванню та металообробці, електроенергетиці. Продукція харківських підприємств відома в Україні і за її межами. Це – турбіни і трактори, генератори для атомних електростанцій, літаки, танки, металообробні верстати тощо.

Розкриваючи питання про сучасні досягнення регіону в економіці незалежної України, учитель звертає увагу учнів на те, що Харківська область стала регіоном-лідером з товаровиробництва у 2011 році. Можна навести такі приклади вдалого економічного розвитку області:

Харківський тракторний завод ім. С.Орджоникидзе виготовляє гусеничні, колісні та універсальні трактори потужністю від 12 до 220 к.с. В умовах сучасного ринку підприємство освоїло модернізацію відомих серійних тракторів під установку як вітчизняних, так і зарубіжних двигунів і комплектуючих найбільш відомих в світі фірм;

три підприємства області – ВАТ «Турбоатом», ПАТ «Вовчанський агрегатний завод» та Український науково-дослідний інститут протезування, протезобудування та відновлення працездатності – у 2011 році стали переможцями III конкурсу на здобуття Премії СНД за досягнення у сфері якості продукції та послуг;

понад 80% конкурентоспроможної продукції «Турбоатома» відправляється на експорт. Харківські турбіни працюють у багатьох країнах світу;

у 29 країнах світу експлуатуються літаки, створені на Харківському державному авіаційному підприємстві;

науково-виробниче об’єднання «Хартрон» входить до складу провідних підприємств, які реалізують завдання національної космічної програми (розробляються автоматичні системи управління для авіаційної промисловості, системи моніторингу екологічного стану Землі, високоточне медичне устаткування, системи управління для АЕС, об’єктів нафто- і газової промисловості).

Розкриття питання про участь України у міжнародних відносинах потребуватиме від учителя звернути увагу учнів на те, що Харківська область як прикордонна з Російською Федерацією відіграє важливе геостратегічне значення в Україні. Тут знаходиться одна з найбільших митниць України – «Гоптівка», через яку щоденно перевозиться сотні тон вантажів, а кордон перетинають десятки тисяч людей. У Харкові діють консульства Російської Федерації та Республіки Польща, що дає можливість громадянам України оформлювати візи для виїзду за кордон з метою здійснення активної взаємовигідної співпраці у галузі політики, економіки та культури. Харківська область співпрацює з Бєлгородською та Московською областями Російської Федерації. У Харкові проводилися зустрічі Президентів України та Російської Федерації (2002 рік: Українсько-російський економічний форум, під час якого Президенти Л.Д.Кучма та В.В.Путін обговорювали питання впровадження інновацій у виробництво; 2010 рік: Президенти В.Ф.Янукович та Д.А.Медведєв вирішували питання постачання в Україну газу, його транспортування в країни Європи).


ІІ. З історії створення та розвитку Харківської області.


Розкриття питання про тисячолітню боротьбу українського народу за державну незалежність необхідно доповнити розповіддю про історію заселення та розвитку Слобідської України взагалі та Харківщини зокрема. На момент розгортання Національно-визвольної війни під проводом гетьмана Б.Хмельницького територія нашого регіону мала назву так званого «Дикого поля» (з точки зору народонаселення) або «квітучої пустелі» (з погляду на природні багатства). За актами уряду Московського царства Слобожанщина згадується під назвами «степової» чи «польської Украйни, прикордонної смуги держави». Життя на території майбутньої Слобідської України до подій 1648 року мало не сталий локальний характер. Першими населеними пунктами були монастирі – Савинський та Святогорський Успенській чоловічі монастирі. Події 1638 року, пов’язані з прибуттям загону українців у складі 865 чоловік на чолі з гетьманом Я. Острянином (Остряницею) до Чугуєва, поклали основу життя в цьому містечку. «Друге переселення козаків» за царя Олексія Михайловича протягом 1650–1651 років відкрило в Слобідській Україні можливості для будівництва українцями-переселенцями нових населених пунктів, що позитивно вплинуло на подальший розвиток регіону.

Висвітлення питання про ліквідацію Січової Запорозької республіки можна пов’язати з подіями 1765 року, коли п’ять Слобідських козацьких полків були реорганізовані у драгунські, які фактично поклали кінець автономному розвитку регіону у складі Російської імперії.

Питання про започаткування власної державності в Українській Народній Республіці вчителю можна поєднати з розглядом соціально-політичних процесів 1917 року на Харківщині, коли бурхливі революційні події вплинули на проголошення радянської влади та перетворення м. Харкова на столицю радянської України до 1934 року.

Харківська область, як складова адміністративно-територіальна одиниця УРСР, була утворена у 1932 році.

Рішенням Харківської обласної ради V скликання щорічно
19 вересня відзначається День Харківської області. Цю дату приурочено до дня остаточного визволення у 1943 році області від німецько-нацистських окупантів. З архівів нещодавно стало відомо, що 28 липня 1765 року було утворено Слобідсько-Українську губернію з центром у м. Харкові, яка згодом перетворилася на Харківську область.


ІІІ. Символіка.


Інформацію про історію виникнення та значення Державного Прапору України можна доповнити таким матеріалом: Харківський козацький полк мав біло-зелену хоругву. Таке сполучення кольорів було на деяких прапорах інших Слобідських полків. У подальшому Слобідські полки мали прапори різних кольорів: білого, малинового, жовтого. Усього в п’ятьох Слобідських полках було 36 прапорів. З липня 1734 року полки отримали нові герби.

Під час розгляду питання про символіку незалежної України доцільно запропонувати учням розглянути зображення гербів і прапорів
м. Харкова та Харківської області відповідно, прослухати звукозапис гімну Харківської області. Разом з цим можна дати випереджальне завдання підготувати повідомлення про символіку населеного пункту, в якому проживають діти.


ІV. Культура і спорт.


Розкриваючи питання про спільні інтереси усіх етносів України, учитель розповідає про щорічне проведення в Харківській області етнофестивалю «Печенізьке поле», слобожанського фестивалю «Покуть», «Днів національної культури». Харків як поліетнічний мегаполіс відрізняється релігійною та міжнаціональною толерантністю.

Під час вивчення учнями матеріалів про розвиток культури на Харківщини за роки незалежності відмічає про започаткування міжнародного музичного фестивалю-конкурсу «Харківські асамблеї», Міжнародного конкурсу юних піаністів Володимира Крайнєва, Міжнародного конкурсу юних піаністів ім. П.Луценка, Міжнародного конкурсу юних скрипалів Богодара Которовича, Міжнародного конкурсу вокалістів ім. І.Алчевського, Міжнародного фестивалю «Харків – мистецький», проведення Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок». У Харкові щорічно проводиться Міжнародний фестиваль фантастики «Зоряний міст».

Рушійною силою економічного розвитку області, пропаганди здорового способу життя серед молоді, ознайомлення з футбольними європейськими традиціями стала підготовка до проведення у 2012 році заключного етапу Чемпіонату Європи з футболу «Євро–2012». У Харкові відкрито сучасний спортивний комплекс «Металіст» (стадіон, готельний комплекс, автостоянка). Знаковою подією в 2010 році стало відкриття нового термінала Харківського аеропорту – першого і найсучаснішого аеровокзалу незалежної України, який здатний обслуговувати 650 пасажирів за годину. За новітніми технологіями було реконструйовано окружну дорогу, здійснено найбільше постачання медичного обладнання в область. Активно будуються нові готелі та дороги, реконструюються центральні магістралі м. Харкова: Московський проспект, проспект Гагаріна. У межах підготовки до Євро-2012 у Харкові відкрито нову станцію метро «Олексіївська», продовжується будівництво станції «Перемога». Оновлюється громадський транспорт: сучасні автобуси та тролейбуси.


^ V. Видатні постаті.


Рекомендуємо вчителям приділити увагу висвітленню на першому уроці питання про видатних земляків: мандрованого філософа Г.С.Сковороду, який називав Харків «сьомим оком Бога», та іменем якого названо національний педагогічний університет; просвітителя та мецената, засновника Харківського університету В.Н.Каразіна; письменника та громадського діяча Г.Ф.Квітки-Основ’яненка; художника І.Ю.Рєпіна; історика Слобожанщини Д.І.Багалія; ученого зі світовим ім’ям І.І.Мечникова; засновника вітчизняної тифлосурдопедагогіки (педагогіки сліпоглухонімих) І.О.Соколянського; архітектора О.М.Бєкєтова; видатного педагога, автора чотирьохтомного «Словника української мови» Б.Д.Грінченка; просвітительки Х.Д.Алчевської; педагога А.С.Макаренка; письменника Гната Хоткевича; засновника сучасного українського театру Леся Курбаса; першої жінки льотчиці В.С.Гризодубової; славетної актриси Л.М.Гурченко; співачки К.І.Шульженко; поета Бориса Чичибабіна, митрополита Харківського та Богодухівського Нікодима; кардіолога Л.Т.Малої; лауреатів Нобелівської премії Саймона Кузнеця та Льва Ландау, спортсменів Яни Клочкової та Рустама Шаріпова та ін.


^ VІ. Форми проведення уроку.


Краєзнавчий матеріал також можна подати у вигляді сторінок усного журналу «Харківщина за 20 років незалежності» за рубриками «Промисловість, транспорт, зв’язок», «Агропромисловий комплекс», «Наука та освіта», «Культурне життя». Готуючи ці теми, учні створюють календар «Кроками незалежності», в якому висвітлюють основні події життя області.

Краєзнавчий матеріал можна подати учням за такими формами: інформаційні – конференція «Незалежність України: від ідеї до реалії», чемпіонат «Українське державотворення від давнини до сьогодення», марафон «20-ть миттєвостей незалежності на Харківщині: 1991–2011 роки» (робота проводиться на кшталт передачі на першому каналі національного радіо), ринг «Як знаєш ти історію свого краю?», турнір «Слобожанщина – Харківщина», робота з різними історичними джерелами з історії Харківщини, які вчитель добирає враховуючи вікові та психофізіологічні можливості учнів; діяльнісно-практичні (створення лекторських груп старшокласників для допомоги класоводам початкових класів, проведення тематичних екскурсій у шкільних музеях); інтегровані (спільні заходи з позашкільними навчальними закладами); полілогічні (бесіди «Життя харків’ян у незалежній державі», міжрольове спілкування «Моє інтерв’ю про рідний край», дискусії «Сучасний розвиток Харківщини: які потрібні зміни?», диспути «Мій особистий внесок у зміцнення української держави та рідного краю»); пошуково-дослідницькі (зустрічі з представниками органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, депутатами різних рівнів); індивідуальні (творчі завдання, індивідуальна робота тощо).

З учнями можна провести інтелектуальну гру «Уперше на Харківщині!». Учитель пропонує учням дати відповідь на запитання про знакові події, які вперше відбулися в нашому регіоні. Наприклад, у 1805 році відкрито перший університет; збудовано першу залізницю; відкрито перший театр; видано перший словник української мови; Харків – перша столиця Радянської України; випущено перший трактор; реактивний літак; розщеплено атом; отримано рідкий водень; збудовано електростатичний реактор; харківський конструктор Михайло Кошкін створив найкращій у світі танк Другої світової війни Т-34.


^ VІІ. Місцевий (регіональний) матеріал.


На першому уроці учні можуть здійснити уявну екскурсію Харківщиною.

Наприклад, під час відвідування м. Балаклія, вони побачать пам’ятник видатному українському письменнику, художнику, громадському діячу та духовному батьку сучасного українського народу Т.Г.Шевченку та ознайомляться з процесом виробництва цементу на потужному підприємстві – Балаклійський цементний завод; у м. Барвінкове – засновнику міста Івану Барвінку, отаману Війська Запорізького, сподвижнику Богдана Хмельницького. На Близнюківщині учні побачать кургани скіфської доби, на Борівщині – унікальну архітектурну пам’ятку церковного мистецтва – Свято-Миколаївський храм у селі Чернещина. У селі Шарівка Богодухівського району можна «пройтися» палацово-парковим комплексом, який сьогодні реставрується. На Валківщині, яка багата родовищами глини, школярі ознайомляться з творчістю майстрів гончарної справи, які виробляють чудові декоративні предмети побуту і прикраси. У Великобурлуцькому районі учні «відвідають» регіональний ландшафтний парк, який відрізняється наявністю значної кількості рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, серед яких бабак звичайний. Мандруючи землями Вовчанського району, учні побачать пам’ятник В.Г.Колокольцову, колишньому голові земської управи, за безпосередньої участі якого було збудовано понад 100 шкіл, реальних училищ, гімназій. Побачити крейдяні гори юрського періоду учні зможуть на Дворічанщині. Скоштувати цілющу березівську мінеральну воду можна в однойменній місцевості Дергачівщини. У цьому ж районі можна відвідати Національний музей «Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років» на висоті маршала Конєва у смт. Солоницівка. Екскурсію до пам’ятника видатному російському композитору П.І.Чайковському можна «здійснити» в с. Олександрівка Зачепилівського району. Ознайомитися з процесом виробництва електроенергії можна на одному з найпотужніших промислових підприємств України – Зміївській теплоелектростанції, яка розташована у сел. Комсомольський. Під час «екскурсії» до с. Сковородинівка Золочівського району учні відвідають національний літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди, де ознайомляться з його життям та творчістю. На Ізюмщині діти відвідають тепловозоремонтний, оптикомеханічний заводи, одну з найстаріших пам’яток архітектури – Свято-Преображенський собор у м. Ізюм, а також вшанувати пам’ять захисникам Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни на меморіальному комплексі на горі Крем’янець. У Кегичівському районі, де діє великий аграрний комплекс «Сади України», учні ознайомляться з сучасними технологіями вирощування сільськогосподарських культур. Згадати славетні події з національного державотворення – Коломацька козацька рада 25 липня 1687 року – учні зможуть в c. Коломак. На Красноградщині учні відвідають Більовську фортецю, споруджену в 1731–1733 роках як частину захисної Української лінії. У с. Городне Краснокутського району у 1709 році відбулася битва між шведськими та україно-російськими військами, яка стала передвісником Полтавської баталії, а тому учні здійснюють уявну екскурсію до пам’ятного знаку, після чого відвідують один із найстаріших дендропарків України, засновником якого був поміщик Іван Назарович Каразін, брат засновника Харківського університету. На Куп’янщині учні відвідають один із найбільших молочних заводів «Заріччя», ознайомляться з діяльністю Миколи Сядристого – видатного та талановитого мікромініатюриста, відвідають Сеньківську Успенську Богородицьку церкву, яка розташована на узбережжі Червонооскільського водосховища – однієї з найбільших рекреаційних зон Харківщини. У Лозівському районі учні здійснюють екскурсію до Панютинського вагоноремонтного заводу – одного з найбільших транспортних підприємств Слобожанщини, а також до ботанічного заказника місцевого значення «Балка Михайлівська». У Нововодолазькому районі можна відвідати у с. Рокитне садибні споруди (палац та церква) поміщиків Куликовських. Учні «пройдуть» стежинками екологічного маршруту (першого у Харківський області), який проходить через Гомільшанські ліси – національний природний парк на території Зміївського та Первомайського районів. У смт. Печеніги учні відвідають край, де народився польський художник-майстер зі світовим ім’ям – Генріх Іполитович Семирадський. Ознайомити учнів із літературною творчістю одного з найкращих українських літераторів М.І.Чабанівського (Циби) можна в с. Лигівці Сахновщинського району. Екскурсію школярів до садиби письменника, критика, літературознавця та театрального діяча Гната Хоткевича учитель проводить у смт. Високий Харківського району. На рідну землю видатного художника І.Ю.Рєпіна, до музею води у с. Кочеток, Новопокровського комбінату хлібопродуктів, першої теплової електростанції «Есхар» можна потрапити під час відвідування Чугуївщини. З останками скіфських курганів, які символізують початкову епоху життя на території Харківської області, учні знайомляться «мандруючи» землями Шевченківського району. У м. Люботин учні зможуть відвідати Свято-Миколаївська церкву (1843 року), де поховані Харківський генерал-губернатор Д.І.Святополк-Мирський та його син, а також познайомитися зі славетною історію міста залізничників.

Таким чином, творче використання вчителями запропонованих методичних та дидактичних матеріалів дозволить ефективно провести перший тематичний урок, сприятиме формуванню в учнів патріотичних почуттів, любові до рідного краю, поваги до традицій народів, які живуть на його території.


Список рекомендованої літератури


Астахова О.В., Крупа Т.М., Сушко В.А. Свята та побут Слобожанщини. / О.В.Астахова, Т.М. Крупа, В.А. Сушко – Харків: Колорит, 2008.

Багалей Д.И. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1665 по 1905 гг.). / Д.И Багалей, Д.П. Миллер Т. 1. – X., 1905.

Багалей Д.И. К истории заселения степной окраины Московского государства. Б.м., б.р. 287 с.

Багалей Д.И. Краткий исторический очерк торговли (преимущественно ярмарочной) в Харьковском крае в XVII и XVIII вв. /
Д.И Багалей – X., 1888. 25 с.

Багалей Д.И. Несколько слов о характере колонизации южной степной окраин Московского государства. Б. м., / Д.И Багалей – 1888. – 26 с.

Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. / Д.И Багалей – М.: 1887. – 614 с.

Багалій Д.І. Історія Слобідської України / Д.І. Багалій / Передмова, коментар В.В. Кравченка. – Х., 1991. – 256 с., іл.

Бойко О.Д. Історія України. – К.: «Академія», 2002. – 656с.

Вовчанськ: 36. архівних документів і матеріалів / Головний ред.
А. І. Енштейн. – X., 1994. – 124 с.-(Старовиниі міста Харківщини)

Довідник з історії України (А – Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І.Підкови, Р.Шуста. – 2-ге вид., доопр. і доповн. – К.: Генеза, 2001. – 1136 с.

Дьяченко ЛІТ. Етапи заселення Слобідської України в XVII – перш.пол. XVIII ст. / Дьяченко // Україн. істор. журнал. – 1970. – № 8. –
С. 41–51.

Зайцев Б.П. Історія рідного краю: 2 част. / Б.П. Зайцев, Скирда В.В. та ін. – Харків, 2001.

Історія України. Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.Смолія, Т.2. – К.: Україна, 1996. – 350 с.

Історія України: Документи. Матеріали. Посібник / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 448 с.

Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність: матеріали пленарн. та секційн. засідань VII Всеукраїнської наукової конференції. Ч. 1. – К., 1995. – С. 163-164.

Куделко С.М., Тарасова Л.И. Харьков: хроника столетий – Х: «Издательство САГА», 2010. – 394 с.

Малий словник України / Гол. ред. С.Головка. – К.: Либідь, 1997. – 464с.

Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. — X.: ВД «Школа», 2007. – 592 с.

Слобідська Україна: короткий історико-краєзнавчий довідник / За ред. С.З. Заремби. – К., 1994, 80 с.

Слюсарский А. Г. Социально-зкономичеекое развитие Слобожанщины 17-первая половина 18 вв. – X., 1964.

Сумцов М.Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка. / М.Ф.Сумцов. – Харків, 2002.

Харків – моя мала Батьківщина: навчальний посібник з народознавства / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди / За ред. І.Ф.Прокопенка. – Х.: ОВС, 2003. – 544 с.


Завідувач Центру

аналізу та прогнозування

розвитку освіти М.В.Татаринов

Методист Центру

аналізу та прогнозування

розвитку освіти В.П.Сідорчук


Методист Центру

формування здорового

способу життя Д.В.Ротфорт

Регіональний матеріал для використання під час проведення 1 вересня 2011 року єдиного першого уроку «Україна – наш спільний дім»


Історія Печенізького краю


Печенізький край — овіяна легендами земля. Кургани, стоянки та поселення давніх людей, віднайдені археологами старовинні документи і свідчення очевидців… І в нашій уяві постають кочові племена Кримського хана, які чорною хмарою проходять по щедрих землях Слобідської України, славетні запорожці, що несуть на нашій землі сторожову службу і водночас вирощують хліб, міцний дух політичних в’язнів.


Печеніги, як назва народу, вперше згадується в Іпатіївському літописі в 898 році.


Печеніги, як назва озера на території нинішнього району, вперше згадується в жалуваних грамотах за 1599 і 1616 роки, коли ця місцевість була надана в користування Бєлгородському служивому Маслову «на прокорм», тобто в вигляді оплати за державну службу.


Печеніги, як населений пункт, вперше згадується під 1654 роком. Назва «Печенізьке поле» регулярно згадується в письмових документах першої половини 17 століття.


Найбільш значні події, які відбувались в колишні століття на території Печенізького району:

1655 р. — створення військово-адміністративної одиниці-Печенізької сотні Харківського слобідського полку.

1817 р. — створення військового поселення і початок дислокування в Печенігах та окрузі Таганрозького (пізніше перейменовано в Бєлгородський) полку.

1869 р. — створення в Печенігах Новобєлгородської центральної каторжної в'язниці.

1919 р. — створення найбільшого на Харківщині повстанського загону.

1958 р. — початок будівництва Печенізького водосховища.


^ ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛИЩА ПЕЧЕНІГИ

Дике Поле, Печенізьке Поле, сіверяни, Сіверський Дінець, печеніги, Печеніги… Скільки в цих словах таємничості, епосу, поезії. Селище Печеніги має велику, багату і славну історію.

Про походження назви селища є декілька теорій. У давнину наші землі були степом, який був покритий ковилою або тирсою. Коли трава достигала, то з неї осипалися колючі насінини. Предки наші ходили босі і тирса колола їм ноги – пекла. Тому назва Печенізького поля походить від того, що це поле пекло ноги.

Також є здогад, що тут наприкінці VІІІ – на початку ІХ століття була одна із стоянок кочових племен печенігів і що від цього походить назва селища. Печеніги – тюркські племена кочівників скотарів, котрі нападали на землі Київської Русі і мешкали в давньому нашому краю і, либонь, наші безпосередні пращури.

Історія селища Печеніг, як і довколишніх сіл – Мартова , Артемівка, Новий Бурлук, Кицівка, П’ятницьке, Борщова,- лягає в дуже сиву давнину. Заселення нинішньої території розпочалося ще за асів Трипільської культури; це близько 7000 літ тому. Ще в ХІІ – ХІІІ тисячоліттях до н. е. На території нинішнього села Кицівка було мезолітичне поселення. У Х тисячолітті до н.е. виявлені палеолітичні поселення на території району, а це не виключає поселення і на місці нинішніх Печеніг. На території Печеніг в ІІ тис. - VІІІ ст. до н. е. були поселення кіммерійців, у VІІІ – ІІІ ст. до н.е. скіфів, а в ІІ ст. сарматів. У середині І тисячоліття на місці Печеніг були поселення ранніх слов’ян.

Печенізьке поле входило до земель Київської Русі, Чернігівського князівства.

Страшна татаро – монгольська навала зруйнувала не лише князівства Київської Русі, а й наш рідний край. Який обезлюднів за часи панування Золотої орди (1238 – 1430). Східна частина України стала величезним диким полем. Зникло землеробство, занепало скотарство, бо обезлюдніла земля.

Звичайно, диким було і Печенізьке Поле, тобто дуже малолюдним.

Місцевість, на якій міститься селище Печеніги і довколишні села, зветься Печенізьким Полем.

Печенізьке Поле – це територія в радіусі 60-70 км довкола Печеніг, Поле – не лише територія. Це – люди, події. Печеніги – тюркські кочові племена у VII-IX ст. у заволзьких степах, У IX ст. – в південно-руських степах.

Перша згадка про Печенізьке Поле відноситься до 968 року.

За часів Київської Русі половці, з якими злилися печеніги, жили на південній стороні Дінця, а сіверяни , наші предки, - по північній.

Печенізьке Поле входило до земель Київської Русі -Чернігівського князівства.

Подальша історія Печеніжчини, Печеніг та довколишніх сіл пов’язана з козаками.

Про дату заснування нинішнього селища відомо кілька припущень (1640, 1646, 1653, 1654, 1659). Точну відповідь нам дає царська грамота від 23 листопада 1646 року чугуївському воєводі князю Якову Петровичу Волхонському : «Писал еси к нам Ноября 10 : пришли в Чугуево на наше имя на вечное житце из Литовського городка Опошнина Федотко Левонов с товариши 205 человек...» А у грамоті 1654 р. говориться, що черкаси вже жили в Печенігах. Тому датою заснування селище Печеніги є 1646 рік.

У 50-х. роках ХVII ст. Печеніги поповнилися новими переселенцями із Подніпров’я.

На другий рік після заснування Печеніг у ньому вже було збудовано церкву. Церква була культурним і політичним осередком, окрім прямого свого призначення.

Перший Покровський храм був збудований близько 1647 року, існував він до середини XVII століття.

У 1724 році Консисторія прислала дозвіл побудувати в Печенігах новий Покровський храм.

У 1726 році в селищі було засновано першу школу.

^ Матеріал підготувала

Сафронова Л.В., вчитель історії

ліцею ім.. Г.Семирадського.


Печеніжчина – благодатний край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів — славний пісенний край, який був відомий із прадавніх часів. Він чудовий будь-якої пори року і однаково привабливий як взимку, так і влітку, де не кинь оком - зачаровує багатобарвне вбрання мальовничої природи.


Історія Печенізького району


31 грудня 1932 р., при утворенні Харківської області, район став її складовою частиною. у 1963 р. район було ліквідовано, а його територія розподілена між Великобурлуцьким, Шевченківським та Чугуївським районами Харківської області. 13 грудня 1991 р. за ініціативою місцевого населення Печенізький район було відновлено, але вже в нових межах.


Географія




Печенізький район межує: на заході з Чугуївським, на сході з Великобурлуцьким, на півдні із Шевченківським, на півночі із Вовчанським районами Харківської області.


Загальна площа району становить 467,5 кв.км. (1,49% території Харківської області).


Ріки та водоймища займають 5,07 тис. га площі Печенізького району. По території району протікає 11 річок — Сіверський Донець, Великий Бурлук, Гнилиця, Хотомля, Волоцька Балаклійка, Мокрий Бурлук, Сухий Бурлук, Гнилушка, Величкова, Берестова, Велика Бабка. Найбільша з них — Сіверський Донець.


На території району розташоване одне з найбільших в області Печенізьке водосховище площею дзеркала 3,6 тис. га.


Демографія


Чисельність міського населення на території району становить 5,7 тис.чол.; сільського — 5,6 тис.чол.

Загальна кількість пенсіонерів, які проживають у районі 3801 чол., або 33,6% до наявного населення.

Щільність населення по району становить 25 чол. на 1 кв. кілометр.

Рівень народжуваності (на 1 тис. чол.. населення) — 6,8 чол.

Рівень смертності (на 1 тис. чол.. населення) — 22,5 чол.


^ Герб та прапор Печенізького району




Головною частиною герба Печенізького району є щит чотирикутної форми, загострений донизу, який розділений на три частини.

Верхня частина герба містить один із елементів герба Харківської області.

Нижня ліва частина герба зображує козака на золотому полі. У нижній правій частині щита на золотому полі зображений самець Дрохви, під ним – дві блакитні хвилясті лінії.

Навколо гербового щита розташований слобожанський вінок – золоте дубове листя, обвите блакитною стрічкою.

Кольорова гама різноманітна: червоний колір – хоробрість та мужність; зелений – відродження життя; серебро та золото – чистота та багатство. Еталонний зразок герба знаходиться в Печенізькій районній адміністрації.




На прапорі Печенізького району зображений Георгій Побідоносець на білому коні з списом який убиває змія.


Видатні особистості

Семирадський Генріх Іполитович (24.10.1843 р. — 23.08.1902 р.) — всесвітньо відомий художник. Народився в с. Новобєлгород (нині смт. Печеніги).

Джигурда Ольга Петрівна (07.12.1901 — 10.12.1986) — відома письменниця, заслужений лікар УРСР, член спілки письменників. Народилася у смт. Печеніги.

Лубенець Борис Андрійович — народний умілець, різьбяр по дереву, заслужений майстер народної творчості УРСР. Народився й жив у селі Артемівка. Його твори виставлялися у багатьох країнах світу.

Василенко Петро Пантелійович (нар. 29.06.1937) — поет, прозаїк, перекладач, публіцист, критик, історик-краєзнавець. Народився в селі Мартова.

Даниленко Йосип Абрамович (15.11.1903 р. — 5.01.1980 р.) — відомий вчений-зоотехнік, академік ВАСХНІЛ (з 1966 р.); з 1941р. — директор науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР (м. Харків). Народився в с. Новий Бурлук.

Мандруючи до Великого Бурлука відпочивав та милувався мальовничою Печеніжчиною видатний філософ Григорій Савович Сковорода.

Тут на чолі козаків стояв кошовий отаман Іван Сірко і навіть через ґрати вели боротьбу з царською владою народники Долгунін, Мишкін, Рибацький, Алексєєв. Серед наших земляків сім Героїв Радянського Союзу, які мужньо боролися з фашистами. У наш час ми гордимося майстром спорту міжнародного класу, чотириразовим чемпіоном України та дворазовим чемпіоном світу з гирьового спорту Юрієм Орловим і талановитим диригентом Харківського академічного театру опери і балету ім. Лисенка Віталієм Куценком.

^ Визначні пам’ятки історії та культури

Пам’ятник Генріху Семирадському

Перший пам’ятник у світі, зареєстрований в ЮНЕСКО. Встановлений і відкритий восени 2002 року. Із 2003 року ім’я видатного польського митця пензля Генріха Семирадського, котрий народився в Печенігах, носить ліцей районного центру.

^ Печенізький Краєзнавчий музей ім. Т. Суліми

Одним із пам'яток архітектури Печеніг є колишня центральна в'язниця -Ново-Белгородський централ (побудована в 1869 році). У різний час тут перебували покарання відомі народники: О. Долгушин, І. Мишкін, Я. Рибіцький, робітник-революціонер П. Алексєєв, Д. М. Рогачов, П. І. Войнаральський, та інші. Був тут ув'язнений і український поет-революціонер П. А. Грабовський. З 26 березня 2002 року у приміщенні в’язниці було відкрито музей ім.. Т.А. Суліми. Т. А. Суліма – історик і краєзнавець, його невтомну працю щодо збереження історико-культурної спадщини нашого краю, виплекала дітище, якому він віддав значну частину свого життя - Печенізький історико-краєзнавчий музей, який існував до 1961 року. Із відновленням району, вже новому Краєзнавчому музею було присвоєно його ім’я.

Пам’ятна стелла «Трагедія, подвиг, застереження» до трагедії на Чорнобильській АЕС 1986 року

Встановлена і відкрита у смт. Печеніги до 13 річниці з дня трагедії 20.04.1999 року. Із цього часу мітинги приурочені до дня скорботи та пам’яті за загиблими у страшній техногенній катастрофі проводяться саме біля цієї стелли.

Печенізьке водосховище

Природна окраса Печенізького краю - це річка Сіверський Дінець, яка згадується давньогрецьким істориком Геродотом як кордон між скіфами, що жили в Європі, та сарматами, що мешкали в Азії. А рукотворною прикрасою цих земель стало Печенізьке водосховище ("Печенізьке Зоре"), яке розташоване на території Печенізького та Вовчанського районів Харківської області. Об’єм водосховища сягає 400 млн. кубів, площа водного дзеркала 9, 4 га. Його загальна довжина 75 км, а найбільша глибина приблизно 20 метрів. Печенізьке водосховище постачає воду до м. Харкова, а у літній період року є незамінним місцем відпочинку не лише печеніжців, а й гостей з усієї України.

^ Свято-Преображенський храм (смт Печеніги)

Храм збудований і освячений у серпні 2001 року. Настоятелем храму є протоієрей Іоанн (Іван Сорока). Родзинка храму - ікона Святого Симеона, який у 1993 році занесений до лику святих і вважається покровителем Печеніг.

^ Печенізький район у роки Великої Вітчизняної війни


У перші дні війни з Печеніг пішло на фронт близько 100 добровольців. Всього на фронтах війни в Радянській армії воювало майже 6-ть тисяч печенізців, у тому числі, 2 тисячі вихідців з смт. Печеніги.


Німецько-фашистські війська зайняли Печеніги 1 листопада 1941 року. Окупація тривала майже півтора року.


5-6 лютого 1943 року дивізії 15-го танкового корпусу 3-ї танкової армії генерала П. С. Рибалко з боями підійшли до річки Сіверський Донець.


П'ять діб ішов бій за Печеніги. У ніч з 10 на 11 лютого 1943 року група розвідників 52-ї мотострілкової бригади на чолі з лейтенантом Яковом Любим й саперів 160-ї стрілецької дивізії зробили прохід у мінному полі і увійшли в Печеніги.


Лейтенант Я. Любий був тяжко поранений, але з бою не вийшов, продовжував командувати розвідниками до приходу підкріплення — групи старшого батальйонного комісара Нестора Кириловича Карапиша, який пізніше загинув у цьому бою. 11 лютого 1943 року Печеніги було звільнено.


Через місяць, 13 березня 1943 року, гітлерівці вдруге зайняли Печеніги.


10 серпня 1943 року війська Радянської армії, розгромивши німецько-фашистське військове угрупування в районі Курської дуги, назавжди звільнили Печеніги від німецько-фашистських загарбників. При цьому відзначилися частини 113-ї стрілецької дивізії, 64-го корпусу, 57-ї армії генерал-лейтенанта М.А.Гагена.


Після війни додому не повернулося 4437 печенізців, з них загинуло у боях — 2651 чол., зникло безвісти — 1786 чол. (з архівних даних).


Всього з полів битв тільки в смт. Печеніги не повернулося близько 500 чоловік — це кожен четвертий печеніжець, який воював на фронтах Великої Вітчизняної війни.


На окупованій території району було розстріляно 150 чоловік, 800 юнаків та дівчат силою відправлено до Німеччини. Під час окупації Печенізького району були повністю спалені с. Комсомольське і с. Октябрьське. Розграбовано й спалено 953 господарства колгоспників, 59 колгоспів, всі адміністративні приміщення, дві МТС, 43 школи, 12 медичних установ. У тому числі, знищено в Печенігах: 512 житлових будинків, лікарню, будинок культури, 4 школи, ветеринарну лікарню. Народному господарству району завдано матеріальних збитків на суму 442 млн. 41 тис. рублів.


Під час Великої Вітчизняної війни 725 печенізців було нагороджено високими бойовими нагородами.


^ Воїни Печенізького району, які були удостоєні звання Героя Радянського Союзу:


Панченко Григорій Пилипович — генерал-майор, командир 62-ї гвардійської Звенигородсько- Будапештської, Червонознаменної, орденів Богдана Хмельницького і Олександра Суворова, стрілецької дивізії, народився в смт. Печеніги;

^ Сухомлин Іван Михайлович — командир танкової роти, народився в с. Василенкове.

Корнейко Василь Харитонович — командир кулеметного взводу, народився в с. Юрченкове;

^ Білоконь Кузьма Филимонович — льотчик -штурмовик, народився в с. Юрченкове;

Зінченко Никифор Миколайович — артилерист, народився на хуторі Чернецькому;

^ Камишев Іван Павлович — кулеметник, народився в с.Артемівка;

Козаков Олександр Федорович — сапер — розвідник, народився в смт. Печеніги.


Ландшафтні та природні пам'ятки


Унікальною природоохоронною зоною і містом відпочинку є регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле». Парк розташований на крайньому півдні Лівобережного Лісостепу на межі зі степовою зоною. Його загальна площа становить близько 4,5 тис.га.


У районі діє декілька заказників: лісові — «Лісова дача», «Печенізький»,ентомологічний — «Кицівський», ботанічний — «Кулаківський».


На території Печенізького району діє розплідник диких і екзотичних птахів для повернення їх в природу. Еко-агрофірма «Фауна» працює за міжнародною програмою розведення дрохв. «Фауна» займається не лише природоохоронною діяльністю, але й наданням туристичних послуг.


^ Пам'ятки археології


Поселення скіфського часу (V-ІІІ ст. до н. е.) смт. Печеніги.

Кургани (ІІІ тис. до н. е. — І тис. н. е.) с. Артемівка.

Кургани (ІІІ тис. до н. е. — І тис. н. е.) с. Артемівка.

Поселення неолітичної доби (V-ІV тис. до н. е.) с. Кицівка.

Поселення салтівської культури (VІІІ-Х ст. н. е.) с. Мартове.

Кургани (ІІІ тис. до н. е. — І тис.н. е.) с. Мартове.

Кургани (ІІІ тис. до н. е. — І тис.н. е.) с. Новий Бурлук.

Кургани (ІІІ тис. до н. е. — І тис. н. е.) с. Першотравневе.


На території району розміщуються чисельні братські могили радянських воїнів і партизанів, яки загинули в роки Великої Вітчизняної війни.


Економіка


Сільське господарство


Провідною галуззю економіки району є сільське господарство. Питома вага виробництва сільськогосподарської продукції складає 72,8% від загального обсягу виробництва району. Район спеціалізується в рослинництві (73%) — на виробництві зернових і технічних культур, в тваринництві — на виробництві молока і м'яса.


Площа сільськогосподарських угідь району становить 30,08 тис. га, з яких:

ріллі — 24,4 тис. га. (81,1%);

пасовищ — 3,09 тис. га. (10,3%);

сінокосів — 2,6 тис. га. (8,6%);

Ліси й лісонасадження займають 9,1 тис. га.


Промисловість


Головним виробником промислової продукції в районі є підприємство ЗАТ «Фінпрофіль». Обсяги зовнішньоторговельного обороту за 2004 рік склали 11,2 млн. грн., що у 2,3 рази більше ніж у 2003 році.


Промислове підприємство ЗАТ «Фінпрофіль» спеціалізується на виробництві обладнання для випуску легких покрівельних та стінових матеріалів.

Основна продукція підприємства:

машини й вигинальні преси;

машини й краєзгинальні преси;

виправні машини з ЧПК;

верстати для формування з ЧПК.

Підприємство постійно вкладає кошти у інновації та перспективні проекти, вводить в дію нові виробничі й офісні площі, освоює прогресивні технологічні процеси, а також виробництво нових видів устаткування.


Ринок збуту продукції підприємства кожний рік розширюється. Якщо у 2003 році підприємством експортувалася продукція лише до Росії, Казахстану та Республіки Білорусь, то у 2004 році цей перелік значно збільшився (Туркменістан, Казахстан, Латвія, Литва, Ізраїль, Кіпр, Молдова і Румунія).


Джерелом економічного росту району є малий та середній бізнес. У районі створюються всі необхідні умови для реалізації підприємницької ініціативи. Асортимент товарів, робіт та послуг, що надаються підприємцями району різноманітні: роздрібна торгівля товарами народного споживання, будівництво, переробка сільськогосподарської продукції, побутові та транспортні послуги, громадське харчування, операції з нерухомістю тощо.


Збільшується кількість суб'єктів підприємницької діяльності. Станом на 01.01.2005 року в районі функціонувало 43 малих підприємств. Їх кількість збільшилася на 19% у порівнянні з попереднім роком.


У районі зареєстровано 176 фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, що на 12% більше, ніж у 2004 році.


На малих підприємствах зайнято 358 осіб. Всього в малому бізнесі працює 695 чоловік, що складає 12% чисельності населення працездатного віку.


Серед підприємців району, що роблять вагомий внесок у здійснення економічної реформи та розв'язання соціальних проблем краю — ТОВ «Берест», очолюване Обченком О. А.


Печенізьці — нащадки козаків-хліборобів. Кожен фермер душею в полі, своїм теплом зберігає кожне зернятко. Потужні підприємства ТОВ «Агрофірма «Шанс», ТОВ «Артемівські зорі», фермерські господарства «Гай», «Фортуна» та багато інших забезпечують Печеніжчину хлібом, а її мешканців робочими місцями.


ВАТ «Печенізьке рибне господарство» вирощує, виловлює і пригощає рибою не тільки печенізьців, а й чугуївців, харків’ян.


Далеко за межами України відоме підприємство ЗАТ «Фінпрофіль», яке випускає досить складне машинобудівне обладнання та експортує свою продукцію в Російську Федерацію, Білорусь, Казахстан, Туркменію, Молдову, Латвію, Литву, а маючи значні прибутки істотно підвищує економіку Печенізького району.


Функціонує у районі краєзнавчий музей, до якого стікаються екскурсії з усіх куточків Харківщини. Тематичні експозиції, виставки, творчі вечори, несуть в собі відлуння минувшини. Ми раді усім, кому цікаві події давнини. Адже ми з вами знаємо: той, хто не шанує минулого, не матиме і майбутнього.


Гордістю місцевої деревообробної промисловості є ТОВ «Берест плюс», які спороджують прекрасні дерев’яні будівлі.


Закінчується газифікація районного центру і ведеться газопровід до сіл. Швидкими темпами проводиться будівництво та ремонт об’єктів соціально-культурного призначення, освіти, оновлюється база медичних закладів.


Саме Печеніжчина стала місцем проведення мистецького фестивалю «Печенізьке поле» і щороку збирає і вабить до себе кращих митців народної творчості з усієї України, радо приймає гостей з інших країн.

Туризм


Район має великий природний потенціал для розвитку туристичного та рекреаційного бізнесу. Від його реалізації Печенізький район отримає додаткові надходження до місцевого бюджету для створення нових робочих місць й розширення асортименту туристичних послуг.


На території району проводиться фестиваль "Печенізьке поле". Вперше він був проведений влітку 2002 року в селищі Печеніги, на березі водосховища. Він зібрав близько 6 тисяч учасників і глядачів. У наступному році їх було вдвічі більше . Оргкомітет фестивалю «ПEЧЕНІЗЬКЕ ПОЛЕ» присудив йому статус постійно діючого фестивалю з багатоплановими проектами.


У 2004 році масштаб фестивалю вимірявся 3 тисячами учасників й 50 тисячами глядачів. Гостями фестивалю були фольклорні колективи з 20 районів Харківської області, Кіровограда, Львова, Івано-Франківська, Києва. У гала-концертах фестивалю брали участь такі найвідоміші виконавці, як Олександр Пономарьов, EL Кравчук, Остап Гавриш, Ігор Рудой (Україна), Филип Жмахер (Сербія), групи «Драбина» й «Скрябін» (Україна), Іван Купала (Росія).

Зі шпальт районної газети «Печенізький край»

Ми не обираєм тільки маму та куточок рідноЇ землі –це заповідь, яку неодноразово ще з дитинства повторюють нам батьки і вчителі. Рідна ненька та Батьківщина - найбільші цінності для кожної людини, тому всі події, пов’язані з цими скарбами, є, безперечно, найваж-ливішими.

Дуже скоро всі українці від Карпатських гір до Донецьких просторів, від Полісся до Криму відзначатимуть найважливіше свято – День Незалежності України, і не просто чергову річницю, а 20 років її свободи.

На мій погляд, незалежність подарувала всім українцям той щасливий квиток у нове життя, нові мрії та звершення, і особливо це стосується молоді.

Я – ровесниця незалежності України, тому й свої перші кроки робила разом з щойно народженою країною. Наразі рідна земля святкуватиме 20- річчя – солідний вік, між іншим. Мені, наприклад, за такий же проміжок часу є чим пишатися, а про молоду державу годі й казати, адже вона за 240 місяців незалежності вийшла на міжнародний рівень. Та для мене незалежність означає перш за все відновлення рідного району. Саме 13 грудня 1991 року через 30 років Печенізький район знову з’явився на мапі України, тому всі свої прагнення я пов’язую саме з його становленням та розквітом.

Звичайно, Печеніги мають багатовікову історію, безліч перемог та досягнень, та я б хотіла зупинитися саме на новітній історії, торкнутись літопису Незалежності.

Перші кроки на шляху розвитку здійснювались на межі економічної кризи, новостворений район залишився без підтримки, Чугуївщина так і не стала для нас добрим наставником. Як-то кажуть – обрав самостійність – живи самостійно, тобто без сторонньої допомоги. Так було, але бажання відновити Печенізький район у його мешканців залишилось непереборним і робота почалася.

1991-1992 роки пройшли ніби на автопілоті, закладеному ще Радянським Союзом. Відновлюватися почали будівлі, села розростатись, збиралися щедрі врожаї радгоспами «Печенізький», «Артемівський», «Мартівський», «Прогрес».

Заснована в 1992 році районна газета «Печенізький край» взяла на себе обов’язок головного літописця Печеніж-чини. Крім того, у селищі успішними темпами велося будівництво багатоповерхівок, АТС збільшилася на 300 абонентів та, нарешті, була відкрита баня.

90-ті роки падарували району будівництво газоводу високого тиску «Кам’яна Яруга-Печеніги», розробку та затвердження проектно-кошторисної документації будівництва ліцею та амбулаторії.

Життя району потроху на-бирало обертів, Печеніжчина змінювала своє обличчя. Перше десятиріччя незалеж-ності збагатило книгу історії рідної землі новими здобут-ками. Освячено новобудову Свято-Преображенського храму – осередок духовного життя району, добудувалась Пече-нізька школа І-ІІІ ступенів, що згодом на-була статусу ліцею. В районному центрі відкрились Управління Пенсійного фон-ду, держказначейства, фінансового, праці та соціального захисту насе-лення, юстиції, Центр зай-нятості, Територіальний центр, Печенізький РЕМ, Держкомзем, Енергозбут, СЕС, районний суд, з’явилося ряд банківських установ. Промислові підприємства ТОВ „Фінпрофіль”, ТОВ „Берест” та ДП „АСКанія” розпочали свою діяльність, тим самим виводячи Печеніжчину на новий рівень розвитку. Торгівельна сфера краю збагатилась магазинами, кафе, відкрився ринок – тож тепер односельці мають змогу купувати все необхідне вдома, не виїжджаючи за межі району. Молодь почала активніше долучатись до розбудови малої Батьківщини. Ще одним показником розвитку та стабільності є збільшення народжуваності та зменшення безробітніх. Край Печенізький за ці роки став центром відпочинку для харків’ян і не тільки, багато туристів з усієї України побували у нас на гостині. Цьому, звичайно, ж сприяло рукотворне море, добрий клімат та безперечно щедрість і хлібосольність печенізьців. До того ж, тепер про нас знають на-віть за межами держави, адже заснований фестиваль „Печенізьке поле” гомонить на всю Україну.

Всі ці та інші події є підсумком перших 120 місяців незалеж-ності країни. Лихі й нестабільні 90-ті залишились позаду, а попереду нас всіх чекало нове сторіччя, ера процвітан-ня та перемог.

Своє друге десятиліття Печеніжчина ознаменувала грандіозною подією – відкриттям першого пам’ятника всесвітньо-відомому художнику Г. Семирадському, який народився в Печенігах і котрому у 2002 році виповнилося б 100 років. З цієї нагоди на подвір’ї ліцею було встановлено перший у світі пам’ятник відомому митцю. На початку ХХІ ст. відновлює свою роботу Краєзнавчий музей, в будівлі Новобєлгородського централу. Поступово проходить реформування сільськогоспо-дарських підприємств, що на сьогодні закінчене і стало функціонує, а саме: чотири великих підприємства ТОВ «Агрома», «Артемівські зорі», «Печенізьке» та ТОВ АФ «Шанс», що утворилися на базі КСП «Мартівське», «Артемівське», «Печенізьке», «Прогрес», від-повідно, та 54 фермерських, серед яких лідируючі позиції мають – «Гай», «Фортуна», «Аграрна Слобода», «Промінь», «Пролісок».

Нарешті мрія про „блакитний вогник” в оселях Печеніжчини почала здійснюватись. Відтепер цитатою „а у нас в квартирі газ” можуть похвалитись жителі районного центру, сіл Артемівки та Мартового. На черзі Новий Бурлук і Новокомсомольське. Оскільки рідна земля загомоніла дитячим сміхом, змінили свій вигляд і освітянські заклади району, відкрилися додаткові групи у дитячих садках, збудовано нові дитячі та спортивні майданчики. Аби підростаюче покоління мало змогу йти в ногу з часом, в кожному навчальному закладі встановлені сучасні комп’ютерні класи, меблі, обладнання, є вихід в Інтернет.

Сфера медичного об-слуговування також досягла позитивних зрушень. Порівняно з першими роками незалежнос-ті в районі на сьогодні зросла кількість висококваліфікованих кадрів. Населення краю може сміливо розраховувати на лікарську допомогу. До того ж, „швидка” дійсно є такою, адже поповнився автомобільний парк ЦРЛ. В районному храмі медицини з’явився новий хірургічний кабінет, сучасне обладнання для стоматології, кардіології. ФАПи на селі теж збагатилися новими придбаннями.

Особливої уваги заслуговує галузь культури і мистецтва. Здавна Печенізький край сла-вився своїми талановитими людьми, а з розкві-том незалежності України та віднов-ленням району печенізьці взагалі отримали зелене світло для розвитку культури.

Нарешті почалось „лікування” культурного серця району – розпочалася реконструкція районного Будинку культури, котра сьогодні добігає до кінця. Співучість Печенізької землі доводить численна кількість вокальних та фольклорних колективів, що беруть участь в різноманітних конкурсах. Великого успіху досягли шанувальники Терпсихори – богині танцю. Учасники танцювального колективу „Грація” привезли додому перемоги з Всеукраїнсько-го фестивалю «Чорноморські ігри», Міжнародних фестивалів Російської Федерації, Польщі та Словакії. Тепер про Пе-ченіги знають і за кордоном! Світ спорту сколихнув наш земляк Ю. Орлов чотирикратний чемпіон світу з гирьового спорту, підростаюче покоління відпрацьовує ази боксу, велотуризму та футболу, і вже є перемоги обласного рівня.

Печенізький район – активний учасник обласних заходів та свят. Нещодавно район став призером Великого Слобожанського ярмарку, наші аграрії отримали нагороди за найвищий врожай.

Звичайно, можна безкінечно розповідати про здобутки рідної землі, адже кожен день як в Україні, так і на Печеніжчині є маленькою частинкою в літописі про повість незалежної доби рідної Батьківщини. Наразі 2011 рік – 20 років Україні, району та мені. Дивно відчувати себе очевидцем сучасної історії, разом з цим розуміючи, що для моїх нащадків пора 20-річчя незалежності буде не сучасністю, а тим загадковим минулим.

Крокуючи вулицями селища Печеніги, я на власні очі бачу всі зміни та перетворення, що відбулись і продовжують відбуватись: нові будови пошти, банку та центру зайнятості, великі вітрини сучасних магазинів, зелені алеї вздовж тротуарів та ліцею, що власноруч ще за часів навчання висаджувала разом з однокласниками, відбудована пожежна частина, метушня на будівельному майданчику РБК та безліч іншого.

О. Довженко колись сказав: „Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє ”, і напередодні великого Всеукраїнського свята мені хочеться додати, що зараз всі ми – українці, безперечно є саме на цій дорозі.

Кожен район, містечко та місто, кожен малюк, дорослий чи пенсіонер – всі ми, одна країна, одна родина. Ми – сучасність, ми – віримо в Україну, ми – любимо нашу державу, ми – будуємо майбутнє!


Перелік статей газети «Печенізький край», які можна використати під час проведення Першого уроку



  • Від планів до їх реалізації та заможного життя печенізької громади. № 1 від 06.01.2011, ст.2,3.

  • Відроджуємо традиції. № 18 від 07.05.2011, ст. 4.

  • День народження держави. До 20-річчя незалежності України. № 28 від 16.07.2011, ст.1.

  • Здобутки 2010 року, перспективи 2011. № 18 від 07.05.2011, ст. 4

  • Ім’я вкарбоване у вічність. № 8 від 26.02.2011, ст. 3.

  • Мартове: сільські діалоги. № 11 від 19.03.2011, ст. 2.

  • На засіданні господарського активу району. № 7 від 19.02.2011, ст. 2.

  • Нагородили росіяни. № 24 від 18.06.2011, ст. 2.

  • Перші ластівки. № 20 від 21.05.2011, ст. 1,3.

  • Соціально-економічні підсумки розвитку Печенізького району. № 6 від 12.02.2011, ст. 1, 2, 3, 4.

Регіональний ландшафтний парк „Печенізьке поле”

Регіональний ландшафтний парк „Печенізьке поле”, має статус юридичної особи, регіональне значення і являється унікальним.

Площа парку складає 4,9 тис.га. Він зберігає недоторканість українського степу, в якому вчені-ботаніки відкрили близько 500 вищих рослин, виявили 7 видів рослин занесених до Червоної Книги України.

На території парку, як складова його частина, діє заказник “Печенізький”, де реалізується Міжнародна програма збереження степу та відтворення східно-європейської популяції дрохви.

Заказник уявляє собою реабілітаційний центр диких птиць. До його складу входить комплекс просторих вольєрів і кліток, обгороджених загонів і штучних водойм. Серед мешканців центру 128 рідкісних червонокнижних видів екзотичних птахів. До сорока водоплавних, решта – курячі та павичеві.

Більшість видів птахів успішно і стабільно розмножується. Фахівці припускають, що на території парку близько 1,5 тисяч лише водоплавних птахів, усіх же птиць близько трьох тисяч.

У розпліднику утримується 131 дрохва, вирощена в неволі. Це безпрецедентний випадок у світовій практиці.

Ініціатором створення цього центру та регіонального ландшафтного парку “Печенізьке поле” є Володимир Свинарьов –президент Еко-Агрофірми “Фауна”, яка і фінансує Програму збереження дрохви. На будівництво, утримання та експедиції витрачено уже біля мільйона доларів.

У 1999 році було створено “Міжнародний фонд дрохви”, а також затверджено Міжрегіональну науково-практичну програму “Збереження степу та відтворення східноєвропейської популяції дрохви України”. У складі Фонду 3 регіональні відділення (Київське, Харківське, Запорізьке) та 15 регіональних представництв, 4 з яких знаходяться в регіонах Російської Федерації, Молдови, Казахстану. Фонд налічує біля 90 членів.

Інші об’єкти природно-заповідного фонду мають місцеве значення. Всі вони входять до складу природоохоронного фонду України і мають затверджені Положення, оформлені охоронні зобов’язання.

Але тільки Регіональний ландшафтний парк „Печенізьке поле” провів підготовчу роботу для використання території парку в рекреаційних цілях.

Його територія розбита на слідуючі функціональні зони:

заповідно-заказна зона – заказник “Печенізький” зона регулювальної рекреації (для збору грибів, плодів, ягід, короткотривалого відпочинку населення);

зона стаціонарної рекреації (для розміщення готелів, мотелів, інших об’єктів обслуговування);

господарська зона.




Скачати 496.65 Kb.
залишити коментар
Дата конвертації16.10.2011
Розмір496.65 Kb.
ТипМетодичні рекомендації, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх