Обри) кочові племена тюркського походження, у VI столітті певний час кочували територією України. Авсе́нь (аусе́нь, баусе́нь, таусе́нь, овсе́нь, усе́нь) icon

Обри) кочові племена тюркського походження, у VI столітті певний час кочували територією України. Авсе́нь (аусе́нь, баусе́нь, таусе́нь, овсе́нь, усе́нь)


1 чел. помогло.
Схожі
Програма з історії України Найдавніші часи. Початки людської цивілізації на території України...
Державна податкова адміністрація україни наказ...
Реферат на тему: Головні напрямки...
Роботи
«розвиток азотної промисловості україни в хх столітті - історичний шлях плідної взаємодії науки...
Походження назв «русь», «росія», «ВЕЛИКОросія», «МАЛОросія»?...
Програма
Тема походження людини І суспільства...
Реферат на тему...
Григорiй нудьга...
Написання слів іншомовного походження...
Реферат нафта. Походження, склад, переробка...



страницы: 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
повернутися в початок
^

Свято свічки, свято на честь свічки, яке святкували 1 вересня, свіччине весілля.


Свято семена, свято, що відзначалось 14 вересня. у цей день запалювали посвіт, справляли по стриження молодих хлопців і вперше садили їх на коней. після семена починалися вечорниці і всі хатні роботи /ткання, вишивання/.

^ Свято чесного хреста, народна назва свята воздвиження, що припадає на 17 вересня.

Свято, урочисте відзначення знаменної дати, події, що включає розважальні елементи та деякі обрядові дії.

Святовит, бог сонця, війни, перемоги у всіх слов’ян язичників, західні слов’яни зображували його чотирилицим ідолом.

^ Святці,

Святці, церковна книга, в якій подано списки святих та церковних свят у календарному порядку.

Священик,

Сграфіто, спосіб двоколірної декоративної обробки керамічних виробів вискоблюванням у певних місцях кольорового лицювального шару, яким спершу була вкрита поверхня виробу.

^ Седален

Секатор,садові ножиці для обрізання дерев та кущів, нарізання живців тощо.

Секретер, рід письмового стола з відкидною або висувною дошкою для писання, з шухлядами й полицями для книг.

Секстет, музичний твір для шістьох інструментів або співаків, у кожного з яких – своя партія, також – ансамбль із шести виконавців.

^ Секта, релігійна громада, що відокремилась від панівної церкви, також – група осіб, що замкнулася в своїх інтересах.

Село, сільське поселення, що мало свою церкву.

Селянин, житель села, основним заняттям якого є землеробство.

Семантика, значення мовних одиниць – окремих слів, фразеологізмів, частин слова тощо.

Сембриля, натуральна оплата вівчарів.

Семиряга, домоткане грубе нефарбоване сукно, сірячина, також – верхній селянський одяг з такого сукна, сіряк.

^ Серафим

Серби, південнослов’янський народ на балканському півострові, основне населення сербії.

Сербія,

Сервіз, повний набір столового або чайного посуду, розрахований на певну кількість осіб.

^ Сервіс, обслуговування населення, забезпечення його побутових потреб.

Сердак /сардак, сардат/, прямоспинний короткий піджак із домашнього сукна темного кольору з бічними клинами або без них.

Сердюк, козак найманих піхотних полків в 17-18 ст., охоронець гетьмана.

^ Середній вік, вважається віковий період від 35-40 до 45-50 років.

Середня наддніпрянщна, умовний територіальний район, що включає Київську, Черкаську, Кіровоградську області та більшу частину Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької областей.

Середньовіччя, епоха європейської історії та культури від кінця античної доби – 5 ст. до кінця 15 ст.

^ Середопістя /христопоклінна неділя/, четвертий тиждень великого посту; в цей день віруючі намагаються якомога більше бити поклонів.

Середохресна, середа четвертого тижня великого посту.

^ Сережка київського зразка, сережка з трьома кульками.

Сережки, один із найдавніших видів жіночих вушних прикрас.

Серенада, вечірня віншувальна пісня, «пісня під балконом», а також музичний твір типу сюїти для голосу або оркестру.

^ Серп, стародавнє знаряддя праці, спочатку був кремінний, потім бронзовий, ще пізніше – залізний.

Серпантин, довга вузька стрічка з кольорового паперу, звинена в рулончик, яку використовують для прикрашання ялинок, залів тощо; також – звивиста гірська дорога.

^ Сестра /сестриця, сеструня/, кожна із дочок щодо інших дітей тих же батьків.

Сестра зведена, та, хто доводиться сестрою, будучи дочкою мачухи або вітчима.

^ Сестра молочна, дочка годувальниці щодо вигодованих нею чужих дітей, а також щодо дочки годувальниці.

Сестра названа, дівчинка, яку взяли на виховання, прийняли за свою дочку, удочерили.

^ Сестра троюрідна /сестра у других/, дочка двоюрідного дядька чи тітки.

Сетер, порода мисливських лягавих собак з довгою шерстю.

Сеунч, у давньоруській державі – гонець, вісник.

Сибірка, гостра інфекційна хвороба тварин і людей, що викликається сибірковою паличкою.

^ Сила, здатність живих істот напруженням м’язів робити фізичні рухи; фізична енергія людини.

Силует, однобарвне контурне зображення чого-небудь, намальоване на однотонному фоні; контур, обрис чого-небудь, що видніються віддалік.

^ Силур, третій період палеозойської ери історії розвитку землі.

Силянка, бісерні прикраси, виготовлені технікою нанизування /силення/ бісеру, разок намиста; також – нитка, на яку щось нанизують.

^ Сильце /сільце/, пристрій у вигляді петлі /що затягується/ для ловіння птахів та дрібних звірів.

Символізм, мистецький напрям другої половини 19 ст., проголошував головним художнім прийомом символ – як вираз незбагненності суті.

Символіка, умовне відображення подій. явищ, понять, ідей за допомогою певних знаків – символів або сукупність символів.

Симетрія, пропорційне розміщення частин чогось щодо центру, середини.

Симпатія, почуття прихильності, приязні, доброзичливості до кого-небудь, теплі почуття.

Симфонія, великий музичний твір для оркестру.

^ Син /синок, синочок/, особа чоловічої статі щодо своїх батьків.

Синиця, невеликий співочий птах родини синицевих, в україні поширені чубата, велика і блакитна, оспівана у фольклорі.

^ Синова, невістка.

Синонім, слово, близьке або тотожне з іншим, але відмінне від нього звуковою формою.

Синоптика, наука про погоду та її передбачення.

^ Синтез, єдність, цілісність певних явищ, предметів, також – метод дослідження.

Синтетика, синтетичні матеріали, також вироби з них.

Синтрон, сидіння для священнослужителів під стіною апсиди.

Синьоцвіт, сокирки; кручені паничі.

Сипане /заливати мосеж/, техніка лиття металу.

^ Сипець, перепрілий гній або подрібнений торф, також – пересохла або дуже суха земля.

Сипуха, корисний птах роду совоподібних, що живиться миловидними гризунами.

^ Сир, харчовий продукт, який одержують з молока при його сквашуванні та відділенні сироватки.

Сирець, не до кінця оброблений чи очищений продукт; напівфабрикат, сировина.

^ Сирин, у давньоруській літературі – казковий птах із жіночим обличчям і грудьми.

Сириця, дублена шкіра великої рогатої худоби, оброблена жировими речовинами, які робили її міцною і еластичною.

Сирівець, найпоширеніший квас, що виготовляють із житнього хліба.

^ Сирітство кругле, становище дитини, яка втратила обох батьків.

Сирітство, становище дитини, яка втратила одного або обох батьків.

Сирна, козацький стіл у курені на січі.

Сирник, корж із сиром і приправами, пиріжок з начинкою із сиру.

Сировина, тканина з сурової пряжі.

Сирота /сиротина, сиротюк, сирітка/, хлопчик або дівчинка, що втратили батька й матір або одного з них.

^ Система землеробства вирубно-вогнева, найбільш давня система землеробства. характеризувалась вкрай низькою продуктивністю: на обраній ділянці під посів восени чи взимку вирубували ліс, навесні його спалювали і без оранки сіяли просо або льон. через 3-4 роки такий лан залишали і обробляли інший.

Сита, напій з неферментового меду, який за часів київської русі був повсякденним, а з 19 ст. як ритуальна страва. нею заправляли різдвяну і хрещенську кутю, коливо.

^ Ситець, тонка бавовняна тканина з набивним малюнком, рідше – однотонна.

Сито, натягнута на обруч густа сітка, призначена для просіювання пшеничного борошна, також – приладдя визначення тонкості млива.

Ситуація, сукупність умов і обставин, що створюють певне становище, мотивують взаємини людей, також – зображення на карті розташування чого-небудь.

^ Сич, хижий нічний птах родини совиних.

Сіва, частина поля, що засівається одним змахом руки, також – мішок, що висів на мотузці через ліве плече спереду з зерном, яким засівав поле сівач.

Сіверко, холодний пронизливий вітер.

Сіверщина, північно-східні землі україни, що межують з білорусією /сумська і чернігівська області/, коріння яких сягає давньої сіверської землі.

Сіверяни, давнє східнослов’янське плем’я, що проживало у басейні десни, сули і сейму.

^ Сівня, спеціальна коробка з лубу, кори чи соломи, що використовувалась для зерна чи під час посіву.

Сігнети, персні з товщеною серединою та трьома пірамідальними товщина ми. що використовувались як печатки.

^ Сідло, упряж для їзди верхи – сидіння для вершника, закріплене на спині коня.

Сієна, темно-жовта фарба, яка застосовується в живопису.

Сікач, дорослий самець дикого кабана з іклами.

Сіль, кристали хлористого натрію – приправа до страв з гострим особливим смаком; перен.: символ гостинності, предмет лікувальної магії, народної медицини, мотив українського фольклору.

Сільничка, посуд для солі на столі.

Сім’я нуклеарна, сім’я, до якої входять дві послідовні, кровно споріднені генерації: батьки, неодружені діти.

Сім’я, група людей складається з подружжя, їхніх дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; родина. сім’я може бути у окремих звірів і птахів. також – група споріднених мов, що мають спільне походження.

Сім’янка, плід рослин з жорстким оплоднем, який не розкривається і не зростається з насіниною /напр. соняшник/.

Сімаргл, у слов’янській міфології – бог насіння, паростків і коріння рослин, оберіг рослин і землі.

^ Сіни, нежила частина хати, невелика за розмірами, що з’єднує приміщення з ганком, або ділить хату на 2 половини.

Сінник, повітка, намет або приміщення над стайнею для зберігання сіна, сіновал.

^ Сіно, скошена й висушена трава для корму худоби.

Сіножать /сінокіс/, косіння трав на сіно; час, коли косять трави, косовиця; також – місце, визначене для косіння трави.

^ Сінокіс гіркий, вид сінокосу, коли косять трави, які вже жовтіють.

Сінокіс солодкий, вид сінокосу, коли косили трави, котрі ще не встигли пожовтіти.

Сірка, хімелемент, легкозаймиста речовина, яку застосовують у промисловості, сільському господарстві, медицині та побуті для покриття голівки сірника.

^ Сірома /сіромаха/, козацька біднота на запорізькій січі, взагалі – незаможна людина, бідняк.

Сіряк, верхній чоловічий одяг темно-сірого або темно-коричневого кольору, оздоблений по шву вовняними шнуром. китицями, шкірою, червоним і білим шнуром на бойківщині, а в сколівському районі прикрашений голубими, білими вовняними нитками.

^ Сіть, пристрій для ловлі риби, птахів та ін., сплетений з грубих ниток; сітка.

Січ, організація українського козацтва 16-18 ст., запорізька січ; також – місце розташування цієї організація; також – окремий городок, що входив до січі.

^ Січа, рукопашний поєдинок, бій із застосуванням холодної зброї /мечі, списи, саблі тощо/.

Січеники, страва з посіченого м’яса, яку смажили на сковороді невеликими кружальцями.

Січовик, козак запорізької січі.

Сіянка, рослина, що вирощується сіянням насіння, сіянець.

^ Сіяти льон, обрядодія на поліссі на передандрія, коли дівчата вибігали на вулицю та імітували сіяння льону.

Сказ, гостре інфекційне захворювання тварин і людей, що викликаний вірусом і передається слиною хворих тварин.

Сказання, жанр давньоруської розповідної літератури про історичних діячів та події, у яких вони брали участь.

^ Скакун, кінь з високими скаковими явищами.

Скалка, відколотий чи відбитий шматок чого-небудь твердого, осколок, тонка тріска, тонкий кристал льоду.

Скандал, подія, випадок, що набувають негативного широкого розголосу і ганьблять їхніх учасників, галаслива сварка, колотнеча, бешкет.

Скансен, музей національної культури просто неба.

Скань, тонкий скручений золотий, срібний або мідний дріт, з якого виготовляють ажурний візерунок, ювелірний виріб з таким візерунком, філігрань.

^ Скарб, коштовності, гроші, цінні речі тощо; такі ж речі, сховані в потаємному місці, закопані в землі тощо.

Скарбник, той, хто відає коштами, цінностями, цінними паперами в державних установах і громадських організаціях.

Скарбниця, адмінустанова запорозької січі, яка відала коштами; урядова установа, яка відає державними коштами, держмайном, також місце, приміщення, де зберігаються кошти.

^ Скатерть /скатерка, скатертина/, виготовлений з тканини особливого ґатунку /або в’язаний/ виріб, яким покривають стіл.

Скафа, кушнірський інструмент, яким вичищали шкури від мездри.

Сквер, невеликий громадський сад або парк на території населеного пункту.

^ Скеля, кам’яна брила або гора з стрімкими схилами та гострими виступами.

Скиба, смуга, шар землі. який вивертає плуг під час оранки; відрізаний бід чого-небудь шматок.

^ Скирта, великий стіг сіна, соломи або необмолочених снопів хліба, щільно укладених певним способом для зберігання просто неба.

Скит, у православних монастирях – невелике житло ченців-самітників, розташоване віддалік від основних монастирських будівель.

Скіпщина, 1. оренда землі, яку оплачують не грішми, а частиною врожаю, вид орендної плати за землю, найняту у власника; 2. звичай віддавати орну землю на один посів або луки на одну косовицю в оренду за певну копу врожаю.

^ Скісок /косак/, різновид коси або сточена коса.

Скіфи, група іраномовних кочових племен, які населяли південь україни у першому тисячолітті до н.е. – першому тисячолітті нової ери. у кінці сьомого – початку шостого століть до н.е. мали політичне об’єднання на чолі з царськими скіфами, яке успішно воювало з персами. залишили по собі унікальну культуру.

Склепіння, опукле перекриття, що з’єднує стіни, підпори будівель, споруд, мостів тощо.

^ Скло, прозора речовина, одержана плавленням та хімобробкою кварцового піску, також виріб з цієї речовини.

Скоба, зігнута півколом металева смужка і вбита в що-небудь, може служити ручкою при підніманні, відкриванні чого-небудь, а в парі з такою ж – для навішування замка тощо.

Скобель, вигнутий ніж з двома ручками на кінцях для знімання кори, обстругування колод тощо, струг.

Сколіоз, викривлення хребта у людини.

Скоморох, у давній русі – мандрівний актор.

^ Скопа, великий хижий птах родини яструбиних, живиться рибою.

Скопець, дійниця.

Скорбота, почуття суму, печалі, викликане стражданнями і переживаннями.

Скородження, процес технологічної обробки пару, що виконувався бороною.

Скоромовка, жанр народної творчості – вислів із важких ля швидкої вимови слів.

Скотарки, доярки великої рогатої худоби в гуцулів.

Скотниці, приміщення для худоби у київській русі.

Скрижаль, дошка, плита з написаним на ній культовим текстом; перен.: те, що зберігає пам’ять про події, імена тощо.

^ Скриня велика, скриня на дерев’яних колесах, що мала цокольну частину з профільованих дошок, за якими ховалися чотири колеса, звужені до низу.

Скриня, ящик з кришкою для зберігання одягу, символ багатства і добробуту, що належав жінці аж до її смерті. із народженням у сім’ї дівчинки батьки купували їй скриню, де зберігали одяг, прикраси, коштовні речі, полотно.

Скриня-саркофаг, скриня з двосхилим дахом, поширена у трьох регіонах західної україни.

Скрипаль, музикант, який гра на скрипці – чотириструнному музичному інструменті, найвищому за регістром.

^ Скроня, бокова частина черепа від вуха до лоба.

Скрута, складні, важкі обставини, труднощі.

Скудельники, назва гончарів часів київської руси.

Скульптор, митець, який працює в галузі скульптури.

Скульптура,

Скульптура, вид образотворчого мистецтва, твори якого є об’ємними чи рельєфними і виконуються способом витісування, випилювання, різьблення, ліплення тощо з каменю, металу, дерева, глини і т.ін.

^ Слава, широка популярність як свідчення шани, заслуг, таланту, доблесті особи.

Славіст, фахівець із слов’янської філології.

Славнослів’я велике

^ Сленг, розмовний варіант професіонального мовлення, жаргон.

Слива, плодове дерево з соковитими плодами фіолетового або жовтого кольору.

Слиж, поперечний брус у стелі хати.

Слина, рідина, що виділяється особливими залозами у ротовій порожнині для її зволоження та змочування їжі і її перетравленні.

^ Слобідська Україна

Слобода, поселення в київській русі; частина міста, де жили люди однієї професії; велике село, селище.

Слобожанщина, історико-географічна область, нині – території харківської, частково сумської, східних районів полтавської областей.

Слов’яни, велика група споріднених мовою та культурою народів, що компактно живуть у східній та центральній європі /та в діаспорі/. умовно поділяються на східних /білоруси, українці, росіяни/, західних /поляки, словаки, чехи, лужичани/, південних /болгари, серби, хорвати, словенці, македонці/. слов’яни – споконвічні жителі середньої та східної європи, пам’ятки їхньої культури відомі з другого тисячоліття до н.е.

Слов’янофіл, прибічник слов’янства, прихильник усього слов’янського, слов’янолюб.

Слов’янофоб, противник усього слов’янського, слов’яноненависник.

Словаки, західнослов’янський народ, основне населення словаччини.

Словенці, південнослов’янський народ, основне населення словенії.

Словесність, художня література та усна народна творчість, а також сукупність творів літератури й фольклору якого-небудь народу; також – філологічні науки.

Словник, книга, в якій в алфавітному або тематичному порядку подано слова якоїсь мови /з тлумаченням, перекладом на іншу мову тощо/; також – сукупність слів якоїсь мови, лексика.

^ Слово, мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет чи явище.

Слоїк, посудина із скла, глини, фаянсу, плетена тощо для збирання ягід та зберігання харчових продуктів, банка.

Служебник

Слуп /шулами/, стовпи каркасу хати на правобережжі.

^ Смак, одне з 5 зовнішніх чуттів, що виникає при подразненні слизової оболонки язика харчовими речовинами.

Смальта, непрозоре різнокольорове скло, з якого викладали мозаїку.

Смарагд, коштовний камінь яскраво-зеленого забарвлення.

^ Смерд, у давній русі – селянин, що входив у селянську общину і сплачував данину феодалові.

Смерека, вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною.

^ Смерть, припинення життєдіяльності організму; персонаж світової міфології в образі страшної старої жінки з косою, що приходить із пекла.

Смисл, уявлення про щось; поняття. розуміння чого-небудь.

^ Смичок, дерев’яна паличка з натягнутим уздовж кінським волосом для видобування звуків на струнних інструментах.

Сміливість, рішучість у вчинках, смілива поведінка, хоробрість, відвага.

Смола, липкий пахучий сік хвойних та деяких інших дерев; темна в’язка органічна речовина, що утворюється при сухій перегонці деревини, також – дьоготь, продукт дегазації вугілля.

Смородина, чагарникова ягідна рослина з чорними ягодами.

^ Смуга, видовжена обмежена чимось частина якоїсь поверхні; довгастий шматок тканини, металу, паперу тощо, полоса.

Смуток, невеселий важкий настрій, викликаний невдачею, горем тощо; сум, журба.

^ Смушок, шкурка, хутро новонародженого ягняти; хутро вівці взагалі.

Снага, фізичні сили, енергія, внутрішні сили, можливості, запал, завзяття.

Снасть, знаряддя, приладдя, пристрої тощо для якогось заняття, ремесла; також – назва воза в закарпатській лемківщині і назва осі до воза у лемків.

^ Сницар, майстер художнього різьблення по дереву й карбування по металу.

Сніг, атмосферні опади у вигляді кристаликів льоду зіркоподібної форми.

^ Сніп, зв’язаний перевеслом оберемок зрізаних стебел хлібних злаків.

Снозик, найбільший глиняний горщик, в якому варили страву на велику кількість людей, який не поміщався у печі і його ставили у багаття.

^ Собака, домашня тварина, яку використовують для охорони, полювання, вважається другом людини, персонаж фольклору.

Сова, хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима, гачкуватим дзьобом.

Совість, усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свої вчинки, поведінку перед людьми; моральні принципи, переконання і сумління.

^ Сода, загальна назва натрієвих солей вугільної кислоти, які широко використовуються в техніці та побуті.

Сойка, лісовий перелітний птах родини воронових, рудувато-сірого кольору та білуватою голівкою і чубчиком червонуватого відтінку, персонаж українського фольклору.

Сокира, знаряддя для рубання й тесання – насаджена на дерев’яний держак залізна лопата з гострим лезом та обухом; відома з найдавніших часів, у т.ч. як холодна зброя.

^ Сокіл, хижий птах родини соколиних, один з образів слов’янської міфології, символ сили, мужності.

Соленики /солевоз/, первісна назва чумаків, що походить від соляного промислу.

^ Солея

Соліст, співак, музикант, танцюрист, який виконує сольну партію – соло.

Соловей, маленька корисна пташка, самець якої має чудовий спів, тому соловей вважається пісенним символом україни, персонаж фольклору.

Солод, продукт пророщування зерен хлібних злаків, містить активні ферменти і використовується при виготовленні пива, квасу, спирту, дріжджів тощо.

Солодуха, козацька каша, яку готували з житнього солоду.

Солом’яник, матрац, набитий соломою, солом’яний короб для зберігання борошна, зерна, солом’яний капелюх, опудало з соломи, грубе взуття, сплетене із соломи.

Солом’янці, взуття на дерев’яній підошві на буковині.

Солома, сухі стебла злакових рослин, які залишаються після обмолоту, використовують як корм та підстилку для худоби, покриття хат, палива тощо.

^ Солтис, сільський староста в західній україні /до 1939р./.

Сом, велика прісноводна хижа риба з кількома парами вусів.

Сомн,

Сон, періодичний стан фізичного і розумового відпочинку людини.

Сон-трава, рослина родини жовтецевих, має лікувальні властивості, оспівана у фольклорі.

Сонце, найближча до землі зірка, центральне тіло сонячної системи; язичники у всьому слов’янському світі вважали його дажбогом, тобто богом, що дає життя, найвищим і найсвітлішим божеством, богом світла. сонцю будували храми – капища, де ставили дерев’яні зображення сонця – ідолів. випікаючи круглий хліб, теж малювали на ньому сонце.

Соняшник, олійна рослина з високим грубим стеблом і великим жовтим суцвіттям.

Сопілка, один з найдавніших українських музичних духових інструментів, рід флейти. її різновидами є гуцульська теленка, денцівка, зубівка, флояра.

^ Сорк святих /сорока святих мучеників/, релігійне свято, що відзначається 22 березня, від якого має починатися справжня весна: сорока кладе на своє гніздо 40 прутиків, а з вирію прилітає 40 жайворонків.

Сорока, лісовий птах родини воронових з довгим хвостом і чорно-білим пір’ям, що видає специфічні звуки-стрекотіння, персонаж українських казок.

Сорокоуст, у православній церкві – молитви по покійникові, що читаються 40 днів по смерті.

^ Сором, почуття збентеження, зніяковіння через погану поведінку чи негідний вчинок.

Сорочка долішня, сорочка, що шиється з одного шматка полотна.

Сорочка з підтичкою, горішня частина сорочки шиється з тонкого полотна, а долішня – з грубішого.

^ Сорочка стрілкова, сорочка, що має станок, призбираний біля коміра, але замість уставки має трикутний клин, розширений до коміра.

Сорочка уставкова /сорочка гофрована/, жіноча сорочка, подолок якої запрасований поздовжніми складочками, а рукава – поперечними; характерна тільки для покуття.

Сорочка, жіноча і дитяча натільна білизна; чоловіча натільна білизна, а також одяг, що надівається поверх натільного.

Сосна, вічнозелене хвойне дерево з довгою хвоєю і невеликими шишками. українські православні вважають це дерево благословенним, бо сосна виявилася непридатною для виготовлення цвяхів, коли розпинали ісуса христа.

Сотейник, сковорода з товстим дном і високими прямими боками.

^ Сотка, прийнята в українців по сьогодні назва міри площі землі, що складає 1 соту частину гектара, ар.

Сотник, командир сотні ще часів київської руси, а в 17-18 ст. – у козацькому війську.

Сотня, 1. військова одиниця в давньоруському війську; 2. військова та адміністративно-територіальна одиниця в україні у 17-18 ст.

^ Софійський собор, головний храм давньоруської держави, збудований 1037р. у період князювання ярослава мудрого, найдосконаліший витвір мистецтва свого часу.

^ Соха, стародавнє землеробське орне знаряддя, поширене переважно в зоні лісостепу.

Сохар, двозубе знаряддя для прибирання гною.

Соціальна справедливість, забезпечення всім членам суспільства рівних прав і можливостей.

Соціологія, наука про суспільство та закони його розвитку.

Сочевиця, однорічна трав’яниста рослина родини бобових та зерна цієї рослини – харчовий продукт.

^ Сошник, гостра металева частина сохи, плуга, культиватора, що зрізає шар землі.

Спадковість, сукупність природних властивостей організму, одержаних від батьків.

^ Спадщина /спадок/, майно та ін., що переходить від власника до іншої особи – спадкоємця; явища і предмети культури, науки, побуту, що залишилися від попередніх часів.

Спалах, короткочасне світіння, раптовий зблиск полум’я, миттєве сяйво, перен.: сильний короткий і несподіваний прояв почуттів, також: несподіване високе досягнення в творчості, спорті тощо.

Спартакіада, масові змагання з різних видів спорту.

Спас1, спаситель, назва храмів на його честь, також – назва кожного з трьох церковних свят, що відзначаються православними в кінці літа.

Спас2, бойове мистецтво козаків, в основі якого – рухи, схожі на ті, що виконуються під час сільськогосподарських робіт.

Спасеники, найкращі гостинці в піст: бублики зовсім пісні, зроблені лише на воді й борошні.

Спасівка, піст, що припадає на кінець літа.

Спасіння, за релігійними уявленнями – рятунок від вічних мук у загробному житті; у побуті – вихід з небезпеки, порятунок.

^ Спасова борода /власова борода/, звичай зв’язувати останні пучечки незжатого колосся й лишати на хлібній ниві.

Спека, гаряче, дуже нагріте сонцем повітря, також – гаряча літня пора; жара.

Спектр, багатоколірна смуга, що утворюється при проходженні світлового променя через призму чи середовище, яке заломлює промінь.

Спендзар, зимовий одяг бойків: довгий відрізний кожух в талію.

^ Спис, холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку; нині – спортивне знаряддя.

Спиця, один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом.

^ Спів, мистецтво виконання голосом музичних творів.

Співак, людина, яка володіє мистецтвом співу.

Співець, той, хто складає вірші, прославляє кого-небудь, що-небудь у літературі, музиці, живописі тощо.

Співзвуччя, поєднання кількох звуків при одночасному звучанні, злагоджене гармонійне звучання, гармонія.

Співчуття, чуйне ставлення до чиїхось переживань, горя, підтримка, готовність прийти на допомогу.

Спід, низ, нижня частина чого-небудь, дно: зворотний бік чого-небудь /виворіт/.

спідниці домоткані вовняні. Розрізняють такі види спідниць: літник, сандарак, бурка, саян, ленка тощо.

^ Спідниці лляні, для жителів полісся характерні такі: портах, сукня, фартух, сподніца.

Спідниця, жіночий одяг, що прикриває фігуру від талії до низу.

Спідняк, нижній більший круг гончарного станка; спіднє жорно у млині.

^ Спілка, тісне єднання, об’єднання людей зі спільними інтересами чи цілями; товариство.

Спілки поземельні, об’єднання громадян для спільного користування землею.

Сплав1, складна речовина, що поєднує різні елементи, частини тощо.

Сплав2, спосіб переміщення деревини по воді, лісосплавний процес.

Сповиток, те, у що загортають немовля: пелюшки із сповивачем.

^ Сповідь діжі, обряд пов’язаний з віруванням, що в ніч на андрія всі діжі сходяться на своєрідну сповідь і ведуть розмову про своїх господинь, тому жінки напередодні свята ставили їх на чисті скатерки, обвивали хмелем, з якого опісля робили пійло і напували худобу.

Сповідь, обряд покаяння в гріхах, визнання їх перед священиком і відпущення ним цих гріхів.

^ Спогад, те, що зафіксувалося, збереглося і відтворилося в пам’яті, згадалось; також – переказ про минуле.

Сподвижник, співучасник якоїсь важливої, відповідальної справи, соратник.

Сподівання, надія або віра у можливість здійснення бажаного, приємного, потрібного, передбачення.

Сподніца, крамна спідниця на поліссі.

Спокій, нерухомість, стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань і клопіт.

Спокуса, те, що притягує до себе, збуджує чуттєвий потяг, зваба.

Спокута, відбування покарання за гріхи, злочин тощо, покаяння, каяття.

Сполох, тривога, збентеження або хвилювання, що охопило людей, також – сигнал тривоги /бити на сполох/у разі стихійного лиха, небезпеки.

Спольник

Спольники, люди, які наймалися сапати ниви.

Спонука, потяг до чого-небудь, стимул до дії, бажання діяти, поштовх до дії.

^ Спорт, фізичні вправи для розвитку організму, також – захоплення, пристрасть, прагнення до досконалості та рекордів.

Спотикач, суто український алкогольний напій: горілка, настояна на мускатному горіхові та прянощах.

^ Справа, робота, заняття людини, пов’язані з розумовим або фізичним напруженням; діло, праця.

Спрага, сильне бажання пити, перен.: сильне почуття, пристрасть.

^ Спудей, учень бурси або іншого духовного навчального закладу, назва учнів середніх і молодших класів старої києво-могилянської академії.

Спузар, пастух, в обов’язки якого входить також підтримання ватри, заготовляти дрова, носити воду.

Спускалка, гірка, з якої сільські діти спускалися на санках.

Сріблення, покриття виробів тонким шаром срібла для захисту від руйнування та для прикраси.

Српанок, 1.тонке, як павутина, полотно, біле і прозоре, що виготовлялось із спеціальних сортів льону; 2. місцева назва намітки у добровицькому районі рівненської області, яку виготовляли з серпанку.

^ Став, водоймище з непроточною водою, місце розлиття річки перед загатою.

Стави, різновид ткацького верстата, поширений на волинському поліссі та в деяких районах галичини і поділля. складався з соснових кругляків з перпендикулярними відростками на кінцях, що виконували роль ніжок.

^ Стадарі /конюхарі/, пастухи коней на гуцульщині.

Стадія, певний момент, період, етап у житті, розвитку чого-небудь, які мають свої якісні особливості чи відмінності.

^ Стадо, група тварин, переважно одного виду, об’єднання для випасання, утримання, нагулу тощо.

Стайня, спеціальне приміщення, будівля де тримають коней, конюшня.

^ Сталь, твердий ковкий метал – сплав заліза з вуглецем, криця.

Стан, тулуб, корпус людини; місце тимчасового розташування, табір; також – умови існування /фізичний стан, економічний стан/.

Старість, період життя, що настає після зрілості, похилий вік людини.

^ Старка, міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, м’яті, ромашці, деревію тощо.

Старовина, давно минулі часи, старовинні предмети.

Стародруки, книжки, видані д 1800 року.

Староста, у давній русі – адміністративна посада в князівському управлінні, нині – виборна посада старшого – староста села, класу, на весіллі тощо.

^ Старшина генеральна, адміністративно-військове управління у козаків: хорунжий, обозний, суддя, підскарбій, бунчужний. вони обговорювали стан у війську, також – в україні і вирішували економічні, політичні, військові питання держави.

^ Статок, матеріальна забезпеченість, відсутність нужди, достаток, доходи.

Статуя, скульптурне зображення, скульптура.

Стать, сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, за якими можна розрізнити істот: чоловіків і жінок.

^ Стая, 1. житло гуцульських пастухів на полонині. 2. те саме, що зграя.

Стебка /стьобка/, приміщення, що мало вигляд частково вкопаного льоху на поліссі, де зберігали овочі.

^ Стебла /вії/, жердка до однозубого рал довжиною 3-4 метри.

Стебло, основна частина рослини – від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти, плоди.

^ Стежка, доріжка, протоптана звірами або людьми чи спеціально зроблена, перен.: напрям розвитку, стезя.

Стек, дерев’яний ніж, яким користувались при оформленні гончарних виробів.

^ Стеля горбата, напівкруглий тип стелі.

Стеля мита, традиційна небілена стеля, що побутувала у західних районах полісся та у карпатських горах.

^ Стеля, верхнє внутрішнє покриття в приміщенні; перен.: гранична висота підйому літака.

Стельвага, поперечний брус, що з’єднує сільськогосподарське знаряддя з упряжкою.

Стельмаство, один із найдавніших видів народного ремесла: виготовлення возів, саней та деталей до них.

Стенд, щит для виставки тих чи інших експонатів; пристрій, на якому випробують деталі, апарати тощо; також – місце для стрільби в рухомі мішені.

^ Степ, великий безлісий, вкритий трав’янистою рослинністю, північний простір.

Степова каша, обрядова обжинкова страва із пшона, яку готували під час жнивної толки на полтавщині.

Степовик, людина, що народилася або постійно живе в степовій місцевості.

^ Стерно, пристрій для керування рухом судна, машини тощо, кермо.

Стерня, зрізані біля коренів стебла злакових після збирання врожаю.

Стиль, сукупність ознак, що характеризують мистецтво певного часу чи напряму або індивідуальну манеру художника.

Стихар

Стихар, довгий, з широкими рукавами, зазвичай парчевий одяг дияконів, який надягають під час богослужіння.

^ Стихирі

Стихія, явище природи, що виступає як могутня, часом руйнівна сила, а також сфера його дії.

Стіжок /стіг/, округла або чотирикутна з заокругленим верхом і щільно укладена купа сіна, соломи тощо для зберігання просто неба; скирта.

Стійбище, полонинське сезонне господарство, місце відпочинку пастухів і тварин; у давнину – тимчасове поселення кочівників.

^ Стійло, місце, де знаходиться худоба у спеціальних господарських будівлях; також – відгороджене місце для одного коня в стайні.

Стіл царговий, найдавніший і найбільш поширений тип столу, що мав чотири ніжки, з’єднані між собою знизу проножкою.

^ Стіл, вид хатніх меблів, за народними уявленнями – має магічну силу, символізує достаток, тому його першим заносять до нової хати.

Стілець, вид меблів у вигляді короткої лави /можливо – із спинкою/ для сидіння однієї людини.

Стіл-козел, старовинний стіл, опорами якого були колоди або бруски, що перехрещувались, на яких без царги лежала стільниця.

Стільник, лист, утворений чашечками з воску, який бджоли й оси роблять для зберігання меду, перги, виховання потомства.

^ Стіна, вертикальна частина будови, що служить для підтримання перекрить і розділяє приміщення.

Стіни турлучні, глиняні стіни з плетеним заповненням. що були поширені на наддніпрянщині та півдні.

^ Стовба, деталь плуга , що з’єднує чепігу з гряділем.

Стовбун, високий горщик з прямими вінцями.

Стовбур, основна наземна частина дерева /куща/, від якої ростуть гілки.

^ Стовп, установлений вертикально брус /колона/, також – центральна вертикальна смуга оздоблення рукава та сорочки на поділлі.

Стогін, протяжливий жалібний звук, який видає людина від болю, туги тощо.

Стодола, господарська будівля для зберігання зерна, снопів, а також для молотьби, віяння тощо; клуня.

Стожари, народна назва сузір’я плеяд.

Стойова техніка, техніка плетення стін із лози та глиць, останні закріплювались у проміжку між сохами або стовпами.

Столиця, головне місто, адміністративно-політичний центр держави.

^ Столяр, фахівець з обробки деревини і виготовлення виробів з неї.

Сторожа, загін, група людей /зазвичай – озброєних/, що охороняють кого-небудь, що-небудь; варта, стража.

Сторона, місце розташування /рідна сторона/; напрям /південь, північ і т.д./, те саме, що бік; далекий край /дальня сторона/.

^ Сторч /сторчівка/, стародавній тип огорожі, зробленої з кругляків, вертикально вбитих у землю.

Стояк, вертикальний прут каркасу, з якого починають плести виріб з лози, також вертикальний брус, що служить опорою чого-небудь, підпорою.

^ Страва, приготовлені для їжі продукти харчування, їжа.

Страстна п’ятниця, п’ятниця перед великоднем.

Стратегія, мистецтво підготовки і ведення війни, великих військових операцій, також: мистецтво політичного і суспільного керівництва людьми, державою.

^ Страус, найбільший із птахів, не може літати, але дуже прудко бігає, нині розводять в україні.

Страфіль-птиця, у слов’янській міфології – всім птицям мати.

Страх, стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням неприємного; у слов’янських віруваннях – фантастична істота незвичайного, страшного вигляду.

Стремено, пристрій для упирання ноги вершник – металева дужка, привішена за ремінь до сідла.

Стрепет, степовий птах роду дрохв, який під час польоту створює крильми різкий шум.

^ Стрес, стан перевантаження систем психічної та фізіологічної регуляції людини внаслідок дії несприятливих факторів.

Стрибог, бог повітряних стихій, родоначальник усіх вітрів, один із найстародавніших богів трипільців, етрусків, римлян. мав також назву посвистала, позвізда – покровителя погоди.

Стригаль, робітник, який займається стрижкою овець, стрижій, стрижай.

^ Стриж, невеликий схожий на ластівку птах з видовженим тілом і довгими гострими рилами.

Стрижень, осьова, серединна частина чого-небудь; основна, головна частина предмета, стержень; також найстрімкіше місце річки – бистрина.

^ Стрий, чоловік батькової сестри.

Стрийна, дружина батькового брата.

Стрій, див. костюм.

Стріла, тонкий стрижень із загостреним кінцем або наконечником, у давнину – холодна зброя.

Стрітення, християнське свято на честь принесення немовляти ісуса христа в храм.

^ Стріха, нижній край солом’яної покрівлі, який звисає над стіною; мотив фольклору.

Стрічка, назва покосів під час косіння косою.

Стрічки-бинди, різнокольорові стрічки, якими дівчата прикрашали вбрання, прикріплюючи їх у великій кількості до стрічки або вінка на потилиці, або пришиваючи до стрічки, яку пов’язували на шиї.

^ Строк, час, термін, відрізок часу, визначений для чого-небудь; також – робота, служба за наймом протягом певного часу.

Строкар, найманий робітник на строк /весняно-літній строк тривав від миколи до покрови, а зимовий – від покрови до миколи/.

Строп, канат, трос для підвішування гондоли до аеростата, утримання людини /вантажу/ на парашуті; також – для підвішування вантажу до крюка підйомного крана.

^ Строфа, у віршуванні – ритмічно завершена частина твору, повторюване у вірші поєднання кількох рядків.

Струмок, невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню; взагалі вузький потік якої-небудь рідини.

^ Струна, гнучка, пружна туго натягнена нитка /металева, жильна/в музичних інструментах, що при коливанні дає звук.

Струнка, спеціально відгороджене в кошарі місце для доїння овець.

Стручок, довгий і вузький плід більшості рослин родини хрестоцвітих, що розкладається на 2 половинки, в яких міститься насіння.

^ Стуга, плетений з лози та обліплений глиною козуб, в якому зберігають зерно, борошно тощо.

Студія, майстерня живописця або скульптора; школа, що готує митців; творчий колектив, що створює кіно; також – ретельне вивчення чогось.

^ Ступа, пристрій для лущення та подрібнення зерна, тютюну.

Ступінь, порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чого-небудь, посада, ранг, звання, кваліфікація; етап, стадія розвиту чого-небудь.

^ Ступка,

Стяг, прапор.

Стяжка, вузька смужка тканини, що використовується як прикраса або для оздоблення чого-небудь; стрічка, стьожка.

Субетноси, певні етнічні групи зі спільними етнографічними особливостями /лемки, бойки, гуцули тощо/.

Субретка, персонаж старовинної комедії – пустотлива, метка служниця, втаємничена у справи своєї господині.

Сувенір, подарунок на згадку, річ, пов’язана зі спогадами про кого-небудь, що-небудь.

Суверенітет, незалежність держави, що полягає в її праві самостійно розв’язувати свої внутрішні й зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої держави.

^ Суд /усуд/, у слов’янській міфології – божество долі, що управляє людиною від її народження.

Судебник, старовинний збірник законів, правових ухвал.

Судениці, духи долі у слов’ян жіночої статі, що призначають долю людини під час її народження.

^ Судно, інженерна споруда, пристосована для перевезення людей та вантажів по воді.

Судома, мимовільне скорочення м’язів /від болю, холоду/, судома, корчі.

Суєта, те, що не становить цінності, щось мізерне, неважливе, марність; дріб’язкові інтереси та клопоти; також – біганина, метушня, безладний рух.

Сузір’я, ділянка зоряного неба, група яскравих зірок, об’єднаних спільною назвою; перен.: про групу видатних людей – учених, митців тощо, об’єднаних спільною діяльністю або часом творчості.

^ Сукман, старовинна суконна свита з червоними вилогами, довгими розширеними донизу полами.

Сукно, щільна тканина з вовняного або напіввовняного прядива, на лицьовій поверхні якого утворюється повстяно подібний настил, що закриває переплетення ниток.

^ Сукня, жіночий одяг, верхня частина якого відповідає кофті і становить єдине ціле з нижньою частиною.

Султан, оздоба з пучка пір’я або кінського волосу, на головному уборі, на голові коня.

^ Сум, невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею тощо, смуток, журба.

Суниця, трав’яниста рослина, яка цвіте білими квітами і дає їстівні соковиті плоди червоного кольору, також – ягоди цієї рослини; одна з найпоширеніших ягідних культур в україні.

^ Суп, рідка страва – м’ясний, рибний, овочевий відвар з крупами тощо, юшка.

Суперетнос, група народів зі спільною самосвідомістю, спорідненими мовами та рисами культури /слов’яни, угрофіни тощо/.

^ Супоня, ремінь, яким стягують хомут, запрягаючи коня.

Супряга, старовинна форма спільної праці української бідноти, коли кілька дворів об’єднували робочу худобу й реманент для виконання сільгоспробіт. господарі, що об’єднувались, називалися супряжичами, супряжниками, супрягачами.

Сурдина, пристрій для приглушення звуку в смичкових і духових інструментів.

^ Суржик, суміш зерна пшениці й жита, перен. штучне змішання елементів двох мов.

Сурма, старовинний духовий музичний інструмент видовженої форми; сучасний духовий сигнальний інструмент, горн і також – мідний духовий музичний інструмент високого регістру з зігнутим у кільце корпусом.

Сурогат, замінник натурального продукту, що має лише деякі його властивості.

^ Сурок, великий степовий гризун з цінним хутром жовтого або рудуватого кольору.

Сусак, водяна й болотяна трав’яниста рослина, листя якої плетуть кошики.

^ Сусід, той, хто живе поруч; поширений персонаж фольклору.

Сусло, водний розчин рослинної сировини або солоду, призначений для зброджування при виробництві пива, квасу; також – сік винограду.

^ Сутана, верхній довгий одяг католицького духовенства, носіть не в час богослужіння.

Сутність /суть/, найголовніше, основне, істотне, визначальне в предметі або явищі, зміст, основа.

^ Сухий, давньоруська назва березня.

Суходіл, безводна долина, яку зволожують тільки атмосферні опади.

Сухоцвіт /безсмертник, цмин/, трав’яниста рослина родини складноцвітних, поширена у всій україні, має лікувальні властивості.

^ Схима, найвищий чернечий ступінь у православ’ї, вимагає від схимника суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця.

Сходка, у давній русі – збори городян для вирішення суспільних та державних справ; також – збори /сходи/ сільської громади, практикуються понині.

^ Сюжет, система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів та весь зміст твору.

Сюртук, чоловічий верхній двобортний одяг з довгими полами, відкладним коміром і широкими лацканами.

Сябрина, форма сімейного та господарського устрою селян україни 14-18 ст. назва походить від давньоруського слова сябр, що означає співвласник, співучасник, товариш.

^ Сябринні громади, об’єднання певної групи людей, що спільно володіли земельними угіддями і селилися поруч.

Сяйво, рівне яскраве світло, випромінюване чим-небудь; круг, який світиться навколо чого-небудь; яскраве відбиття світла.

Т

Табель, розпис чого-небудь у послідовному порядку, дошка інформації – табло, також – відомості про успішність учня.

^ Табівка /ташка/, гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.

Табір, місце тимчасового розташування військо поза населеними пунктами, також – козацького; розташування великої групи людей з якоюсь метою /оздоровчий табір/; кілька циганських родин, які кочують разом.

^ Табун, гурт копитних тварин.

Табунник /гуртоправ/, той, хто наглядає за табуном.

Таволга, чагарникова рослина, широко використовується для декоративного живоплоту.

^ Тавріда /тавріка/, стародавня назва кримського півострова за ім’ям племені таврів, котрі в 1 тисячолітті до н.е. населяли гірські та прибережні райони криму.

^ Таврія, назва кримського півострова у середні віки, у 19-20 ст. – назва таврійської губернії.

Тавро, мітка, яка випікають на шкірі тварини, колись – мітка на тілі невільника, перен.: помітний слід у чомусь.

^ Таган, залізний обруч на триніжку, на який ставлять казан, готуючи їжу на багатті, також – просто триніжок, до якого казан підвішують.

Тайстра, гуцульська торбина, яку носять на плечі.

Такт1, кожна з рівних за тривалістю частин, на які поділяється музичний твір, ритм руху, дії, кожен із повторюваних рухів.

Такт2, почуття міри, що показує правильне розуміння або оцінки явищ дійсності.

Талан, доля, життєвий шлях кого-небудь, успіх, удача; щастя, щаслива доля.

Талант, видатні здібності людини, обдарування.

Талісман, предмет, що /за уявленнями людей/, має чудодійну силу й приносить його власнику щастя, удачу, оберігає від небезпеки.

^ Талія, найвужча частина тулуба, де носять пояс; частина одягу, що облягає це місце.

Тамбур, вид вишивання або плетіння, коли кожна наступна петля просилюється голкою чи спицею через попередню.

Тамбурин, музичний ударний інструмент, вид бубна.

Танець сценічний, поставлений балетмейстером у професійному або самодіяльному колективі.

^ Танець фольклорний, народний танець, який побутує і своєму природному середовищі і має певні традиційні ознаки для даної місцевості рухи, ритми, костюми.

^ Танець, один із найдавніших видів народної творчості, в якому художній образ створюється рухами тіла під музику.

Танк, бойова всюдихідна броньована машина на гусеницях, озброєна гарматою та кулеметами.

^ Танкер, самохідне паливне судно для перевезення рідких вантажів без тари.

Тапер, піаніст /баяніст/, що грав за плату на танцювальних вечорах.

Тапчан, вид ліжка з дощок без спинки. тахта.

Таран, старовинне знаряддя – колода з металевим наконечником для руйнування мурів, стін фортеці; також – ударна група бойових машин для прориву фронту; удар літаком літака ворога.

Тарантас, чотириколісний візок на довгих розворах для далекої дороги.

^ Тараня, невелика промислова риба родини коропових, різновид плітки.

Тарниця, дерев’яне сідло у карпатах.

Тарпан, дикий кінь, який водився в степах півдня україни ще у 19 столітті.

^ Тартак, лісопилка у карпатах.

Тасьма, вузько плетена або в’язана стрічка для оздоблення одягу, облямівка.

Татари кримські, народи, що проживають в україні близько 200 років, група сформувалась із різних тюркських племен: хозарів, половців, татаро-монголів.

^ Тато, споконвічне звернення українців до батька /татунь, татусь, татуньо тощо/.

Тать, злодій, розбійник.

Тафта, цупка глянцовита шовкова або бавовняна тканина.

Тачанка, ресорний чотириколісний візок з відкритим кузовом для парної упряжі, міг розвивати високу швидкість руху.

^ Твань, в’язке болото, грязь, рідке багно, драговина, трясовина, також – тонкі густі водорості; баговиння.

Тварина /твар/, будь-яка істота, живе створіння, але не людина і не рослина; свійські тварини – приручені і служать людям.

Тваринництво, галузь сільського господарства, основним завданням якої є розведення корисних свійських тварин для потреб людей; також – наука про розведення сільгосптварин.

^ Твір, те, що створено ким-небудь і реально існує, виріб; також – наслідок наукової чи мистецької творчості.

Творення, процес творчої діяльності.

Творець, той, хто створює матеріальні або духовні цінності, автор творів, засновник, основоположник чого-небудь, у віруючих – одне з найменувань бога.

Творець, у християн одне з імен Бога.

Творити борть, готувати бджолині гнізда до зими.

Творчість, діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.

Театр, вид мистецтва, що відображається в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами; також – установа, що проводить сценічну діяльність.

^ Текст, відтворена письмово або в друкованому вигляді авторська праця. документи тощо.

Текстиль, ткацькі вироби з натуральних і хімічних волокон, також пряжа й сировина для них.

Телебачення, передача зображення на відстань, нині – засіб зв’язку і вид мистецтва.

Телеграф, вид зв’язку – передача інформації на великі відстані.

Телескоп, оптичний прилад для спостереження за небесними світилами.

Телефон, вид зв’язку, що дає змогу приймати й передавати мовлення на великі відстані по дротах або радіо.

^ Тема, коло явищ, подій, що становлять зміст літературного чи мистецького твору; предмет розмови, лекції, дослідження тощо.

Тембр, якість звуку, за якою розрізняють тони однакової висоти.

Темпера, фарби для живопису, в яких сполучною речовиною є натуральні /яєчний жовток/ або штучні /емульсія клею з олією/ речовини; також – картина, виконана такою фарбою.

^ Тенета, сітка для ловлі звірів, птахів, перен.: те, що позбавляє свободи дій.

Тенор

Тенор, високий чоловічій голос; співак з таким голосом.

Теогонія, сукупність міфів про походження і родовід богів.

Теологія, богословське вчення.

Теорія, логічне узагальнення практичного досвіду людей; система поглядів на сутність явищ і процесів природи, суспільства та людського мислення.

^ Теплушка /тепляк/, тимчасове опалюване приміщення на буд майданчиках у зимовий період.

Теракота, випалена кольорова високоякісна гончарна глина, також – неглазурований виріб з такої глини.

Тераса, 1. природний або штучний горизонтальний чи похилий уступ на схилі – для посадки рослин та боротьбі з ерозією. 2. літня /неопалювана/ прибудова до будинку, веранда.

Терем, у київській русі – князівський або боярський високий будинок – вежа; також – верхня частина цього будинку, де жили жінки.

Терен, 1. колючий кущ з темно-синіми терпкими ягодами, мотив українського фольклору; 2. місцевість, територія.

^ Терка, сільгоспмашина для вилущування насіння з головок льону, конюшини тощо.

Терлиця /терниця/, пристрій для тіпання, тертя льону, конопель тощо.

^ Терор, найгостріша форма боротьби з політичним противником – розправа шляхом насильства.

Терпимість, здатність терпимо, поблажливо ставитись до чужих поглядів, звичок, звичаїв тощо.

^ Терпуг, сталевий брусок із насічкою, вид напилка.

Тертка, кухонний предмет – металева пластина з дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь.

^ Терха, в’юк, торбина у гуцулів.

Тесак, теслярська сокира з широким лезом для тесання дерево; тесло.

Теслиця, різець для вирізування ложок, ночов, інших виробів з дерева.

^ Тесля /тесляр/, робітник, що займається грубою обробкою деревини, спорудженням дерев’яних будов, простих меблів.

Тесть, батько дружини,

Тетерук, великий лісовий птах роду курячих, цінна дичина.

Тетеря, поширена козацька їжа – страва з борошна і пшона, також – страва з сухарів з водою, сіллю, цибулею та олією.

^ Техніка вишивки двосторонньої, розрізняють такі види : перебір, стебловий шов, соснівка, штапівка, двостороння гладь; варіанти технік: виколювання, вирізування, мереження, рубцювання.

^ Техніка вишивки односторонньої, техніка, при якій вишивальні стібки накладаються з одного боку тканини. розрізняють такі види : низинка, занизування, поверхниця, кафасор, штапівка, верхоплут, бігунець, кіска, ретязь, хрестик, кучерявий, городоцький, бавничковий, ланцюжок тощо.

^ Техніка ворсова, коли на вертикально натягнутій основі горизонтальними рядами в’яжуть вузли зі шматочків різнобарвної пряжі /килимарство/.

Техніка гребінкова /круглянка/, полягає в тому, що різнокольорові нитки прокладають у зів не по всій ширині, а в окремих ділянках виробу і прибивають їх до плавних заокруглень контурів візерунків дерев’яною щіткою.

Техніка, сукупність прийомів, навичок для певної справи, ремесла, мистецтва.

^ Теща, мати дружини.

Тиверці, племінний союз східних слов’ян, що жили між дністром, прутом і дунаєм, у і половині 10 ст. увійшли до складу київської руси.

Тиждень, одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням; у календарі наших пращурів – давніх слов’ян кожний із 52 тижнів року мав власну назву, що відтворювала певну подію чи ситуацію в природі: 1. Водич, 2. Странець, 3. Звіздич, 4. Родиць, 5. Громич, 6. Велесич, 7. Чурць, 8. Маслиць, 9. Березич, 10. Пташич, 11. Живиць, 12. Родич, 13. Бджолич, 14. Звірич, 15. Зелинець, 16. Відиць, 17. Ірестич, 18. Милич, 19. Кленчиць, 20. Листвиць, 21. Красиць, 22. Гориць, 23. Дощиць, 24. Озерець, 25. Квітиць, 26. Плодиць, 27. Травич, 28. Сімич, 29. Страдиць, 30. Стеблич, 31. Ягодиць, 32. Спасич, 33. Спасич, 34. Вітрич, 35. Липець, 36. Зернич, 37. Рибець, 38. Грибець, 39. Соломич, 40. Радич, 41. Мислиць, 42. Лович, 43. Листовержець, 44. Світич, 45, Гостиць, 46. Бесідець, 47. Сніжець, 48. Святиць, 49. Корович, 50. Ратич, 51. Странець, 52. Водиць.

Тиждень, проміжок часу тривалістю 7 днів, що існує майже у всіх календарях, слов’янські /в т.ч. українські/ назви днів тижня позначають послідовність робочих днів між вихідними.

Тимпан, див. литаври.

Тин, огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля, пліт.

^ Тиньк, розчин вапна, змішаного з піском, яким покривають поверхню стін, стелі тощо, штукатурка.

Тип, зразок, модель /типаж/, категорія людей, об’єднаних якимись характерними ознаками; також – художній образ у літературі чи мистецтві в якому узагальнені характерні особливості певної групи людей /типізація/.

^ Типікон

Тиран, у давнину – жорстокий правитель, дії якого ґрунтуються на свавіллі й насильстві, перен.: жорстока людина, мучитель.

Тирло, місце для відпочинку худоби /що на випасі/ , найчастіше – біля водопою, перен.: витолочене місце.

Тиснення шкіри холодне, розрізняють тиснення пресформою і контурне – ручне.

^ Тиснення шкури гаряче, тиснення розігрітою металевою формою.

Тиснення, видавлювання на шкірі, металі та інших матеріалах рельєфних зображень; візерунок одержаний таким способом.

Тисяцький, у давній русі – начальник тисячі військового ополчення.

Титан, у давньогрецькій міфології – божество з числа велетнів, перен. – людина надзвичайної фізичної сили або виняткової сили розуму, таланту.

^ Титар, церковний староста.

Титло, у старослов’янській писемності - надрядковий знак на скорочено написаним словом /з пропуском головного/.

Титри, у кінофільмах та телепрограмах – написи в кадрі, що дають коментар, переклад тощо.

Титул

Тичка, довга палиця, жердина для підтримання витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, розвішування рибальських сіток.

^ Тиша, стан, коли немає шуму, відсутність звуків; спокій.

Тік, розчищений, спеціально підготовлений майданчик для молотьби, очищення і просушування зерна.

^ Тіло, взагалі – окремий предмет у просторі; тіло людини – її організм з усіма почуттями та фізіологічними проявами.

Тім’я, верхня частина голови людини від лоба до потилиці.

Тіснина, вузька річкова долина з дуже крутими схилами.

Тісто, в’язка маса з борошна, замішаного на воді, молоці тощо, часом – з додаванням дріжджів – для випікання хліба та виготовлення інших виробів.

^ Тітка, сестра батька або матері.

Тіун /тивун/, у київській русі – господарський управитель князя чи боярина.

Ткаля, майстриня, яка виготовляє тканини на ткацькому верстаті.

Тканина, виріб, виготовлений у процесі ткання на ткацькому верстаті.

Тканиця, 1.вид жіночого головного убору; 2. жіночий плетений пояс з китицями.

^ Ткацтво /ткання/, виготовлення тканин на ткацькому верстаті, відоме з часів неоліту /ручне ткацтво/. механічне ткацтво відоме з кінця 18 ст., коли було створено механічний ткацький верстат.

^ Тло, основний колір, на якому зроблено малюнок, візерунок тощо, фон.

Тлумач, той, хто тлумачить, пояснює що-небудь, також – перекладач.

Товар, те, що становить предмет торгівлі, в давній україні також – назва для свійської худоби.

Товариство, група людей, що перебувають у тісних стосунків, колектив, середовище, коло знайомих.

^ Токар, робітник, фахівець з механічної обробки металу, дерева, інш. матеріалів способом обточування на верстаті.

Толока, одноразова праці гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають родичів, товаришів. проводилась без оплати, а за частування.

Тон, звук, що утворюється коливанням повітря, музичний звук; характер звучання голосу людини, манера висловлюватись тощо, також – звук працюючого серця.

^ Тоня, ділянка водойми зі спеціально розчищеним дном для лову риби неводом.

Топір /топірець/, сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя.

Тополя, дуже поширене в україні дерево родини вербових з високим прямим стовбуром, образ, душе широко використовуваний у фольклорі.

Топоніми

Топоніміка, наука, що вивчає географічні назви країни, їх походження, структуру, розвиток, функціонування.

^ Торба, вид дорожнього мішка, який носять за плечима.

Торбан, український струнно – щипковий музичний інструмент, поширений серед козацької старшини, панства, духовенства, тому мав ще назву панська бандура.

Торочки, облямівка, суцільний ряд кінців ниток, що вільно звисають з країв тканини, тасьма з таким рядом ниток; бахрома.

Тотемізм, одна з перших форм релігійних вірувань у надприродний зв’язок між родовою групою людей і тотемом – твариною чи рослиною – охоронцем цього роду чи племені.

^ Точило, камінний або наждачний круг, наждачний верстат, на якому гострять інструмент для різання.

Трава, загальна назва для позначення рослин з однорічними зеленими м’якими пагінцями, які не дерев’яніють; мотив фольклору.

Трагедія, драматичний твір, що відзначається гостротою і непримиренністю конфліктів, як особистісних так і соціальних, і закінчується зазвичай загибеллю героя.

Традиція, досвід, звичаї, погляди, норми поведінки, що склалися історично і передаються від покоління до покоління; також: звичайна, прийнята норма.

Трапеза, у монастирі – обідній стіл, стіл з їжею і частуванням, обід, вечеря за цим столом, також – страва.

^ Траур, скорбота, спричинена смертю близької людини або суспільним лихом, також – одяг, що є символом суму.

Треби

Требник

Требник, богослужбова книга, що містить молитви для треб – хрестин, вінчання, панахиди тощо.

Трембіта, гуцульський музичний у формі довгої /до 3 метрів/ конічної труби без отворів, діаметр якої постійно збільшується /від 25 до 60 см/, утворюючи розтруб /голосницю/. використовувався у багатьох народних ритуалах.

Тривога, неспокій, збентеження в очікуванні неприємності, страх перед чимось.

^ Тризна, у давніх слов’ян – частина поминального обряду: поминальна учта та військові ігри.

Тризуб, родовий знак київських князів, елемент державного герба україни.

Трикирій

Трипілля, село обухівського району київської області, де виявлено пам’ятки високого рівня розвитку землеробства та культури часів мідного віку /див. культура трипільська/.

^ Трипільна система землеробства, сівозміна, система землеробства, коли вся придатна для обробітку земля ділилась на три частини: пар, озимина, ярі, відома з часів київської русі.

Трипіснець

Триптих, композиція з трьох картин, барельєфів, малюнків, об’єднаних спільною ідеєю; складна ікона, що має три стулки.

^ Тріада, єдність, утворювана трьома особами, явищами, предметами, поняттями або частинами, елементами.

Тріодь пісна

Тріодь цвітна

Тріумф, спочатку – в’їзд полководця в рим після перемоги, нині – видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.

Троглодит, первісна печерна людина, яка ще не вміла будувати житло, перен.: некультурна, відстала людина.

^ Троїста музика /троїсті музики/, український народний ансамбль з трьох музичних інструментів, найчастіше – скрипка, бубон і цимбали.

Тромбон, мідний духовий музінструмент: складна циліндрична двічі зігнута трубка з широкою горловиною, характеризується різким звуком.

^ Трон, багато оздоблене крісло на підвищенні – місце монарха.

Тронка, дзвоник, прив’язаний на шию тварини, щоб чабан міг розшукати її у лісі або темряві.

^ Троп, слово або мовний зворот, вжиті в переносному, образному значенні.

Тропак, український народний танець, виконанням близький до гопака.

Тропар

Тропар, молитовний вірш для співу на честь свята бо святого /у православ’ї/.

Тропотянка, український народний танець, відзначається жвавістю і темпераментом виконання.

Троянда, кущова рослина з великими і яскравими квітами, квітка цієї рослини, дуже поширена україні, оспівана у фольклорі.

^ Труба

Трунок, напій – зазвичай лікувальний: відвар трав або коренів рослин, настій горілки на травах, також – просто горілка.

Трясовина, дуже грузьке болото, поросле яскраво-зеленою травою і мохом, що утворилося на місці колишньої водойми, перен.: те, що засмоктує, губить творчі прагнення і можливості.

Трясця, хворобливий стан, коли людину то морозить, то кидає в жар, лихоманка; вживається також як лайливе слово.

^ Тубілець /туземець/, уродженець і корінний житель певної місцевості чи країни, на відміну від приїжджого, іноземця.

Туга, почуття глибокого жалю, важкий настрій, переживання, спричинені горем, невдачею тощо, сум, печаль, жура.

Тулуб, тіло людини.

Тулумбас, музичний інструмент запорізької січі: металевий чи мідний казан, обтягнутий шкіряною мембраною, по якій били калаталом /дерев’яним молотком/.

^ Туман, скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, що робить повітря непрозорим.

Тур, вимерлий дикий бик, у фольклорі – символ великої сили і хоробрості.

^ Туризм, організовані подорожі рідною країною чи за кордон, які поєднують відпочинок з пізнавальною діяльністю.

Туфлі, взуття, що закриває ногу не вище кісточок.

Туш, 1.фарба /зазвичай – чорна/ для креслення та графіки; 2. невелика музична п’єса, – урочистий марш – вітання при врученні нагород, вшануванні тощо.

^ Туя, поширене в україні вічнозелене хвойне дерево родини кипарисових.

Тюльпан, рослина родини лілійних з великими квітами різних кольорів.

Тютюн, рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин; також – висушені й подрібнені листки й стебла для куріння.

Тяга, сила, що тягне, рухає що-небудь, джерело такої сили /машина, напр./, також – рух повітря, диму, газу тощо внаслідок різниці тиску.

^ Тяж, ремінь, що з’єднує верхній кінець голоблі з віссю переднього колеса, також – велике дерев’яне кільце, яким з’єднують плуг і колішню.

Тяма, здатність усвідомлювати, осмислювати що- небудь, кмітливість, тямущість.

Тьма, глибока суцільна темрява, перен. – неосвіченість, відсталість.

У




Скачати 3.62 Mb.
залишити коментар
Сторінка14/18
який виступає під
Дата конвертації27.09.2011
Розмір3.62 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх