2. Аналіз попиту на продукцію І формування портфеля замовлень icon

2. Аналіз попиту на продукцію І формування портфеля замовлень


Схожі
Диплом по Excel Дослідження розвитку малого бізнесу в Україні...
План Вступ I основи формування споживчого попиту 1 Поняття попиту, його еластичність...
Закон попиту. Побудова кривої попиту, нецінові чинники попиту...
Суть І формування попиту на гроші...
Аналіз стану демографічної ситуації в закарпатській області та його вплив на формування...
Розробка економіко-математичної моделі формування портфеля цінних паперів ват укрексімбанк ”...
Диференціація розподілу доходів як фактор впливу на економічний розвиток країни...
"Аналіз оборотних коштів на підприємстві"...
Донецький національний університет Обліково-фінансовий факультет...
Загальна характеристика роботи актуальність теми...
Лекція 11 Тема: Фінансова стратегія І планування у страхуванні...
Інфляція та антиінфляційні заходи...



страницы:   1   2   3
1. Значення і завдання аналізу маркетингової діяльності

Необхідними умовами досягнення са­моокупності і самофінансування підприєм­ства в умовах ринку є орієнтація вироб­ництва на споживачів і конкурентів, на гнучке пристосування до ринкової ко­н'юнктури, що змінюється.

Діяльність будь-якого підприєм­ства починається з маркетингового аналізу, основними завдан­нями якого є:

• вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту й обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу та асортименту;

• аналіз факторів, що формують еластичність попиту на про­дукцію й оцінювання ступеня ризику незатребуваної продукції;

• оцінювання конкурентоспроможності продукції і вишуку­вання резервів для підвищення її рівня;

• розробка стратегії, тактики, методів та засобів формування попиту і стимулювання збуту продукції;

• оцінювання стабільності та ефективності виробництва і збу­ту продукції.

За допомогою маркетингу проводять постійний пошук нових ринків, нових споживачів, нових видів продукції, нових сфер за­стосування традиційної продукції, здатних забезпечити підприєм­ству найбільший рівень прибутку. Маркетинг виступає як інстру­мент регулювання виробництва і збуту, орієнтуючи виробничу діяльність підприємства, його структурну політику на ринковий попит.


^ 2. Аналіз попиту на продукцію і формування портфеля замовлень

Основна мета маркетингового аналізу — вивчення попиту на продукцію і формування портфеля замовлень. Від портфеля за­мовлень залежать виробничі потужності підприємства і ступінь використання їх у процесі подальшої діяльності. Якщо попит на продукцію падає з якихось причин, то відповідно зменшується портфель замовлень, відбувається спад виробництва, зростає со­бівартість продукції, збільшуються збитки і підприємство може стати банкрутом.

Попит як економічна категорія характеризує обсяг товарів, які споживач хоче і в змозі придбати за певною ціною протягом певного періоду на певному ринку.

На рівень попиту впливають багато факторів: ціни на пропо­нований товар, його якість, доходи покупців, споживчі перева­ги, ціни на пов’язані (взаємозамінні) товари, очікування з боку спо­живачів змін їхніх доходів і цін на товари, насиченість ринку, процентні ставки на вклади тощо.

Ступінь чутливості попиту до зміни ціни вимірюють за допо­могою коефіцієнта цінової еластичності (Ер):

_ Ер = ^ Процентна зміна кількості попиту на і-й товар/ Процентна зміна цін на товар

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (Е^) характери­зує ступінь чутливості попиту на товар при зміні доходу спожи­вачів:

Еd = Процентна зміна кількості попиту на і-й товар/ Процентна зміна доходів покупців

Попит еластичний, якщо величина цих коефіцієнтів більша від одиниці, і нееластичний, якщо їх величина менша від оди­ниці.


^ 3. Аналіз ринків збуту продукції

Від ринків збуту залежать обсяг продажів, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума одержаного прибутку і т. ін.

За результатами аналізу виділяють чотири категорії товарів:

"зірки ". Дають основний прибуток підприємству і сприяють економічному зростанню;

"дійні корови". Переживають період зрілості, незначною мірою сприяють економічному зростанню, не потребують інвестицій, дають прибуток, який використовують на фінансування "важких дітей";

"важкі діти". Це, як правило, нові товари, що потребують реклами, просування на ринок і поки що не дають прибутку, од­нак у майбутньому можуть стати "зірками";

"мертвий вантаж", або "невдахи". Нежиттєздатні, не сприяють економічному зростанню, не дають прибутку.

При цьому необхідно враховувати, на якій стадії життєвого циклу перебуває кожний товар в окремих сегментах ринку:

а) нульова стадія характеризується вивченням і апробацією ідеї розробки нового товару, а потім і самого товару;

б) перша стадія (випуск товару на ринок і впровадження), на якій з'ясовується, чи буде товар мати успіх на ринку. Прибуток на цій стадії невисокий, тому що значні кошти йдуть на аморти­зацію досліджень, просування товару на ринок;

в) друга стадія (зростання і розвиток продажів), на який товар починає давати прибуток, він швидко покриває всі витрати і стає джерелом прибутку, хоча ще потребує великих затрат на реклам­ну підтримку його просування на ринку;

г) третя стадія (зрілість) — товар має стабільний ринок, попит і дає регулярний прибуток, тобто перебуває у найприбутковішому періоді, оскільки не потребує затрат на просування на ринок, а тільки на рекламну підтримку його "популярності";

д) четверта стадія (насичення і спад), на якій спочатку обсяг продажів істотно не змінюється, а потому різко скорочується з передбачених і непередбачених причин: товар, що не зазнає нія­ких задовольняти.


^ 4.Аналіз цінової політики п-ва

Одним із найсуттєвіших напрямів маркетингового аналізу є цінова політика п-ва на товарних ринках. Цінова політика полягає в тому, що п-во встановлює ціни на такому рівні і так змінює їх залежно від ситуації на ринку, щоб забезпечити досягнення короткотривалої і довготривалої мети(освоєння певної частки ринку, завоювання лідерства на ринку, максимізація прибутку). У вивченні цінової політики й аналізі обґрунтованості цін на продукцію п-ва важливими питаннями є такі:

  • визначення , наскільки ціни відображають рівень витрат;

  • яка вірогідна реакція покупців на зміни цін(еластичність попиту);

  • чи застосовується політика стимуляційних цін;

  • чи привабливі ціни п-ва порівняно із цінами конкурентів;

  • чим відрізняється політика ціноутворення на цьому п-ві від цінової політики конкурентів;

  • як діє п-во при змінюванні цін конкурентними фірмами.



^ 5.Аналіз конкурентоспроможності продукції

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, що показує її відмінність від товару конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення.

Завдання аналізу: оцінювання і прогнозування конкурентоспроможності продукції; вивчення факторів , що впливають на її рівень; розробка заходів для забезпеченості необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Для оцінювання к-сті необхідно зіставити параметри аналізованого виробу і відповідного товару - конкурента з рівним, заданим потребою покупця, і порівняти отримані результати. З цією метою розраховують одиничні, групові та інтегральні показники конкурентноспроможності продукції.

Одиничні показники відображу процентне відношення рівня якого - небудь технічного або економічного параметра до величини того самого параметра продукту конкурента.

Груповий показник об’єднує одиничні показники за однорідною групою параметрів за допомогою вагових коефіцієнтів, визначених експортним шляхом.

Інтегральний показник становить відношення групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними показниками.


^ 6. Аналіз обсягів і динаміки виробництва продукції

Аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план в-ва у звітному періоді в цілому по п-ву і в розрізі його основних виробничих одиниць. Аналіз випуску продукції протягом поточного місяця здісн на підставі оперативної інформації , яка нагромаджується в комп’ютерній базі даних і стосується загального обсягу, асортименту продукції, місця в-ва тощо як за день, так і наростаючим підсумком з початку місяця. Аналіз обсягів в-ва продукції у звітному періоді можна доповнити вивченням рівнів виконання плану в поквартальному і річному розрізі.

Аналізуючи динаміку обсягів в-ва, треба обов’язково визначити , які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку й відокремити ті з них що діяли на державному рівні тобто не залежали від п-ва. Обсяг в-ва можна збільшити використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції.


^ 7. Аналіз плану поставок продукції і виконання замовлень

Зобов’язання за договорами поставки продукції п-ва виконують на державне замовлення, за державними контрактами і за прямими договорами.

Державні замовлення виражають потреби держави у поставках продукції для задоволення суспільних потреб на прискорення НТП. Міністерства і відомства визнач обсяг і склад держзамовлень, несуть відповідальність за надання п-вам важливих мат -тех ресурсів і вирішення питань збуту виготовленої на держзамовленя продукції.

Прямі договори поставок-це найпрогресивніша форма поставки продукції споживачам підприємствами – виробниками і підприємствами гуртової торгівлі. Головна мета економ аналізу у обґрунтованості та виконання договорів поставки полягає у забезпеченні повного і своєчасного виконання договорів на найвигідніших економ умовах.

В умовах ринку формується комплекс завдань аналізу виконання договорів поставки: аналіз обґрунтованості та ефективності формування портфеля замовлень; аналіз виконання замовлень за асортиментом продукції; аналіз виконання замовлень за якістю продукції;аналіз виконання замовлень за поставками продукції у визначений час; аналіз наслідків виконання замовлень за поставками продукції.


^ 9. Аналіз резервів збільшення обсягу реалізації

Під резервами зростання обсягів в-ва і реалізації продукції розуміють можливості їх збільшення шляхом поліпшення використання всіх видів ресурсів п-ва.

Резерви в-ва і реалізації продукції поділ на зовнішні і внутрішні. Зовнішні резерви формуються зміною кон’юнктури ринку , станом ринку капіталів, фондів, матеріалів, роб сили. Внутрішні резерви зростання обсягів в-ва і реалізації продукції пов’язані з використанням виробничого потенціалу п-ва.

Рекомендується при визначенні резервів зростання обсягу в-ва визначити комплектний резерв(мінімальна із порівнювальних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний доти , доки не будуть відшукані можливості збільшення обсягу в-ва в такому ж розмірі і за ін групами ресурсів. Різниця між максимальним і мінімальним резервами становить перспективний резерв, для використання якого слід продовжувати пошук резервів щодо ін ресурсів.


10.Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Згідно із ЗУ «Про п-ва в Україні» можливість зовнішньоекономічної д-ті(ЗЕД) надається підприємствам усіх форм власності, які самостійно обирають напрями, цілі та партнерів по співпраці. Аналіз ЗЕД спрямований на вивчення і наслідків фінансових змін , її впливу на стан економіки в цілому.

Завдання ЗЕД: аналіз досягнутих кількісних і вартісних рівнів експорту і імпорту товарів і послуг; оцінка ступеня та якості виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними операціями; оцінка раціональності використання коштів при здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків ; характеристика фінансових р-тів ЗЕД; оцінка фінансового стану п-ва-контрагента.

Об’єкти аналізу ЗЕД: зобов’язання за зовнішньоекономічними операціями; кількісні та вартісні показники рівнів зовнішньоекономічних операцій; резерви підвищення фінансових р-тів за зовнішніми операціями.

Етапи ЗЕД: аналіз обсягів, динаміки та структури зовнішньоекономічних операцій; аналіз рівня виконання зобов’язань за експортними та імпортними операціями; аналіз ефективності зовнішньоекономічних операцій.


11.Значення і задачі аналізу виробництва продукції, робіт і послуг в умовах ринкових перетворень України

За нових ринкових умов господарювання всі підприємства здобули повну оперативну самостійність у виборі того, якої і скільки випускати продукції, з ким співпрацювати, кому продавати свої вироби, як організовувати і планувати всі виробничі процеси.

У процесі аналізу виробничої д-ті п-ва потрібно розглянути такі питання: якість планування в-ва, напруженість і обґрунтованість планів д-ті як у цілому так і щодо окремих виробничих підрозділів; оцінка виконання планів в-ва, постачання й реалізації продукції , динаміка обсягів в-ва; визнач основних факторів, що впливали на загальні обсяги в-ва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді.

Для виконання аналітичного дослідження використ статистичну звітність про в-во продукції, планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію продукції, оперативні дані виробничої д-ті.


12. Аналіз обсягу виробництва продукції в натуральному і вартісному виразі

Планування, обсяг та аналіз продукції, яку виготовляють для продажу, здійснюється в натуральних(фізичних) та вартісних(грошових ) одиниць.

Одиниці виміру обсягу продукції в натуральному вираженні: конкретні фізичні одиниці(штуки, тонни, метри); умовно-натуральні(умовні банки, умовні штуки); подвійні натуральні показники (тонна і метри, погонні і квадратні метри).

Обсяг продукції у вартісному вираженні, як правило, визначається показником обсягу промислової продукції в : оптових цінах підприємств без податку на додану вартість і акцизного збору, діючих цінах звітного року, порівнянних цінах.



13.Аналіз асортименту і структури випуску продукції. Асортиментно - структурні зрушення, їх аналіз

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із значенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції . Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно – структурні зрушення у випуску продукції.

Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійсн трьома способами: 1. «спосіб найменшого числа»- вибір меншої суми із двох сум, тобто береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищ планового завдання. 2.беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів. 3. базується на співвідношенні к-ті виробів, щодо яких план виконано повністю і загальної к-ті планових позицій(коефіцієнт номенклатурності). Коеф асортименту = зарах у виконання плану/за планом.

Структура – це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі в- ва . Суть методу прямого рахунку полягає в тому, що в рахунок у виконання плану з випуску продукції за структурою зараховується фактичний обсяг випуску, не вищий за його рівень при плановій структурі. Коеф структури = зарах увиконання плану за структурою/фактичний випуск.


14. Аналіз якості продукції і робіт. Аналіз сортності

Якість – сукупність властивостей і характеристик продукції або послуг, яка забезпечує задоволення встановлених або передбачуваних потреб . Критерії якості продукції: відповідність якості вимогам покупців, відповідність якості платоспроможному попиту, відповідність стандартам, ступінь точності дотримання виробничих процесів. Показники якості продукції : узагальнюючи(питома вага принципово нових виробів у загальному їх обсязі, питома вага атестованої і не атестованої продукції, питома вага продукції вищої категорії якості, питома вага продукції, яка відповідає світовим стандартам); індивідуальні(корисність, калорійність, надійність, довговічність, міцність, естетичність, продуктивність ); непрямі(штрафи за недоброякісну продукцію, обсяг і питома вага забракованої продукції , витрати від браку).

Коефіцієнт сортності – це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту. Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами:1) Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових по сортових перевідних коефіцієнтів, які вираховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розрах відповідні коеф діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту. 2)Спосіб порівняння середньозважених цін .3)спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному і натуральному вираженні.


15. Аналіз виробничого браку

Одним із побічних показників якості продукції вважається брак, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби. Брак може бути непоправним(остаточний брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно) і поправним(це усунення дефектів виробів, після якого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання). Розрізняють внутрішній брак(допущений на п-ві під час виготовлення виробів) і зовнішній(виявлення покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції). Втрати від браку – це ті витрати , які бере на свій рахунок , тобто на собівартість, підприємство. Серйозною проблемою може стати так званий прихований брак, який з різних причин не обліковується під час визначення обсягів робіт.

Причини браку: використання матеріалів і напівфабрикатів з прихованими дефектами, недостатній рівень кваліфікації робітників, відхилення від технологічного процесу, порушення ритмічності в-ва, порушення умов зберігання, перевезення, навантажування.

Важливі умови профілактики браку: висока культура й організація в-ва, стабільний ритм роботи й постачання, запровадження у в-во сучасних технологій і устаткування, підвищення кваліфікації персоналу.


16. Аналіз комплектності і ритмічності виробництв

Під ритмічністю в-ва розуміють випуск продукції відповідно до планових, добових, місячних графіків в обсязі та асортименті, передбачених планом. Аналіз ритмічності провод за оперативними даними щодо випуску продукції за годину, зміну, добу, тиждень, декаду, місяць.

Найважливішими показниками ритмічності випуску продукції є: питома вага в-ва продукції за кожну декаду до місячного випуску, питома вага випущеної продукції за кожний місяць до квартального випуску, питома вага продукції за кожний квартал до річного обсягу в-ва, питома вага продукції, випущеної в першу декаду звітного місяця до третьої декаду попереднього місяця.

^ Коеф ритмічності визнач відношенням фактичного(але не вище за планове завдання) випуску продукції (або його питомої ваги) до планового випуску(питомої ваги).

Ритмічність тісно пов’язана з комплектністю в-ва, тобто пропорційністю, збалансованістю виготовлення окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Комплектне в-во забезпечує нормальний процес складання готових виробів. Засобом, що забезпечує необхідний обсяг збірних робіт при деяких неузгодженнях поточного в-ва деталей є незавершене в-во. Тому при аналізі комплектності в-ва необхідно звертати увагу і на комплектність залишків деталей та узлів у незавершеному в-ві .водночас необхідно переконатись наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку та плановій потребі.


18. Аналіз чисельності, складу та руху робочої сили

Для характеристики руху роб сили розраховують і аналізують динаміку таких показників:

  • коеф обороту з приймання персоналу :К пр = к-ть прийнятого на роботу персоналу/середньооблікова чисельність персоналу;

  • коеф оборорту з вибуття: К в = к-ть працівників, що звільнилися/середньооблікова чисельність персоналу;

  • коеф плинності кадрів: К пл. = к-ть працівників яких звільнено за власним бажанням і за поруш труд дисципліни/ середньооблікова чисельність персоналу;

  • коеф постійності складу персоналу п-ва: К пс =к-ть працівників які працювали увесь рік/ середньооблікова чисельність персоналу.

Аналіз забезпеченості п-ва робочою силою здіцсн способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із плановими показниками із показниками досягнутими в минулому році.

Розрахункову чисельність працівників визнач за планово – нормативними розрахунками самого п-ва, фактичну чисельність беруть за даними облікового складу, які наявні в службі кадрів. Працівники п-ва за характером участі у виробничому процесі розподіл на працівників основної д-ті, які зайняті безпосередньо виготовленням продукції і невиробничий персонал що зайнятий у обслуговуючих та ін господарствах.


19. Аналіз забезпеченості п-ва робочою силою

Від забезпеченості п-ва роб силою та ефективності використ персоналом та ефективності використ його залежать обсяг і вчасність виконання робіт, ступінь використання устаткування, машин, механізмів і як р-тат - обсяг в-ва продукції, її собівартість, прибуток.

Основними завданнями аналізу є: вивчення та оцінювання забезпеченості п-ва і його структурних підрозділів персоналом загалом, а також за категоріями і професіями; визнач і вивч показників плинності кадрів; вияв резервів персоналу повнішого й ефективнішого використання .

Забезпечення п0ва роб силою визнач порівнюванням фактичної чисельності працівників за категоріями і професіями з плановими потребами. Особливу увагу приділяють аналізу забезпеченості п-ва кадрами найважливіших професій. Необхідно аналізувати і якісний склад персоналу за рівнем кваліфікації. Для оцінювання відповідності кваліфікацій виробничого персоналу складності виконуваних робіт порів середні тарифні розряди робіт і робітників.




20.Аналіз використання робочого часу

Повноту використання персоналу можна оцінити за к-тю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використ фонду роб часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по п-ву. Фонд роб часу(ФРЧ) залежить від чисельності робітників(ЧР), к-ті днів які відпрацював один робітник у середньому за рік(Д) і середньої тривалості роб дня(Т): ФРЧ = ЧР*Д*Т.

^ Аналіз використання роб часу доцільно проводити у двох напрямках: виявлення втрат роб часу, виявлення непродуктивного використання роб часу.

Використання роб часу для всіх категорій робітників аналізується за допомогою таких двох показників: *середня к-ть днів відпрацьованих одним робітником за звітний період характеризує тривалість роб періоду в днях(дні виходу на роботу);*середня тривалість роб дня залежить від величини нормативно встановленого роб тижня, часу простою протягом роб зміни, неповного роб часу.


21. Аналіз продуктивності праці.

Продуктивність праці - один з найбільш значимих показників, що використ. при аналізі трудових ресурсів. Залежно від виміру обсягу виробництва розрізняють вартісні, трудові, натуральний методи розрахунку рівня продуктивності праці.

^ Відповідно до натурального методу обсяг продукції рівняється з витратами робочого часу. Він використовується при виробництві однорідної продукції.

Трудовий метод , заснований на порівнянні нормованого робочого часу й фактичних витрат на виробництво продукції, використовується в умовах випуску різнорідної й незавершеної продукції.

^ Розрізняють середньорічний, середньоденний І середньогодинний рівні продуктивності праці.

Річна продуктивність праці: ППГ = О/Ч - обсяг випуску продукції за рік, грн.

де, Ч - чисельність працівників, чол.

Середньоденна продуктивність праці: ППДН = О / Людино-дні

Середнього динна продуктивність праці: ППгод = О /Людино-години.

Аналіз дозволяє оцінити динаміку наведених показників з метою виявлення резервів зростання продуктивності праці. Зростання продуктивності праці може бути обумовлене інтенсивними й екстенсивними факторами. До інтенсивних належать фактори, які ілюструють використання виробничої потужності підприємства. Екстенсивні - фактори, що показують використання робочого часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічне вироблення продукції одним робітником. Величина його залежить не тільки від вироблення робітників, але й від питомої ваги останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня. Модель аналізу середньорічної продуктивності: ПТГ = Д*Т*П , де Д - число робочих днів у році, день; Т - середня тривалість робочого дня, година; П - середньогодинна продуктивність робітника, грн /година.





22. Аналіз трудомісткості продукції.

Трудомісткість - це витрати робочого часу на одиницю або на увесь обсяг виготовленої продукції. Трудомісткість одиниці продукції обчислюється за відношенням фонду робочого часу на виготовлення продукції і-го виду до обсягу його виробництва в натуральному або умовно - натуральному вимірі Можна також розраховувати і трудомісткість однієї гривні продукції (загальний фонд робочого часу на виробництво всієї продукції треба поділити на вартість випущеної продукції). Одержаний показник - обернений середньогодинному виробітку продукції.

^ Зниження трудомісткості продукції - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці.

У процесі аналізу вивчається динаміка трудомісткості, виконання плану за її рівнем, причини її змін і вплив на рівень продуктивності праці. Значний інтерес становить порівняння питомої трудомісткості продукції на різних підприємствах що дає можливість виявити передовий досвід і розробити заходи для його впровадження на аналізованому підприємстві.

Зниження або підвищення середнього рівня питомої трудомісткості може відбутися за рахунок зміни її рівня за окремими видами продукції і структури виробництва. Іноді трудомісткість зростає при значній частці знову освоюваної продукції або поліпшення її якості. Щоб домогтися підвищення якості, надійності і конкурентоспроможності продукції, потрібні додаткові витрати праці і коштів.


23. Аналіз фонду заробітної плати.

Заробітна плата - це винагорода за працю. Вся з/п ділиться на номінальну й реальну Номінальна з/п це сума коштів, отриманих працівником за його працю протягом розрахункового періоду (день, місяць, рік). Реальна з/п - це кількість товарів і пос.тут. які можна придбати за номінальну з/п. Реальна з/п тісно пов’язана з номінальною й цінами на товари й послуги. Розмір з/п залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці й кінцевих результатів господарської діяльності підприємства. Розрізняють абсолютну й відносну зміну фонду з/п.

^ Абсолютна зміна фонду з/п (дФ^//:;. ) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗПФ) із плановим фондом з/п (ФЗП,,,,) у цілому по підприємств}, виробничим підрозділам і категоріям працівників: Д ФЗП = ФЗПФ - ФЗППЛ Відносна зміна фонду з/п розрах., як різниця між фактично нарахованою сумою з/п й плановим фондом, скорегованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції. При цьому варто мати на увазі, що коректується тільки змінна частина фонду з/п. Змінна частина фонду з/п - це та частина фонду з/п, що змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції.

^ При проведенні аналізу фонду з/п одним з найбільш важливих етапів є аналіз співвідношення між темпом зростання з/п й темпами росту продуктивності праці.


24. Аналіз показників складу, структури і технічного стану основних засобів.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року .

Основні засоби діляться дві частини: активну і пасивну. До активної частини у більшості галузей промисловості належать машини та устаткування, які безпосередньо взаємодіють з предметами праці. Пасивну частину формують основні засоби, які створюють умови для здійснення виробничого процесу, - будівлі, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби.

^ На обсяг, структуру і динаміку виробничих основних засобів впливають

такі фактори:

- характер та особливості процесу виробництва (безперервний,

дискретний); - тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

-технологія, рівень спеціалізації і кооперування

^ При проведенні аналізу складу і структури основних засобів необхідно:

- визначити середньорічну вартість основних засобів і динаміку її
зміни за декілька років;


- виявити причини збільшення вартості основних засобів

- зіставити темпи зміни вартості основних засобів з динамікою
зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному
вираженні. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання
порівняно з вартістю основних засобів;


- виявити тенденції щодо структурних змін в складі основних засобів.
Причому до числа позитивних можна віднести:


- значну питому вагу активної частини основних засобів порівняно з пасивною частиною основних засобів;

- підвищення темпів зростання активної частини основних засобів порівняно з темпами зростання пасивної частини основних засобів.

Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства основними виробничими засобами є фондоозброєність, енергоозброєність та технічна озброєність праці. Фондоозброєності праці розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті на інших змінах, використовують ті ж засоби праці). Коефіцієнт енергоозброєності праці обчислюється як відношення енергетичної потужності, що обслуговує виробничий процес, до чисельності робітників, які працюють у найбільшій зміні. Коефіцієнт технічної озброєності праці визначається як відношення вартості виробничого обладнання до середньоспискового числа робітників у найбільшу зміну. Темпи зростання фондоозброєності, енергоозброєності, технічної озброєності порівнюються з темпами зростання продуктивності праці. При цьому бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання цих показників.

Важливе значення має аналіз вивчення технічного стану основних засобів, що від них також значною мірою залежить збільшення випуску продукції. Для характеристики технічного стану основних засобів використовуються такі основні показники як: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, частка зданих в операційну оренду основних засобів.

^ Розрізняють два види зносу — фізичний і моральний. У свою чергу, кожний із них має ще дві форми.

Фізичний знос — це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності — під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є використання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Моральний знос — це знецінення об'єктів основних засобів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

^ Амортизаційні відрахування - частина вартості основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності — частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.


25. Аналіз ефективності використання основних засобів

Ефективність використання основних засобів характеризується низкою показників, які поділяються на загальні і часткові. До узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів відносять фондовіддачу, фондомісткість і рентабельність.

Загальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є виробництво товарної (валової) продукції в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості - фондовіддача. Ф = ТП/03, де ТП - обсяг товарної (валової) продукції; ОЗ - середня вартість основних засобів за період, що аналізується.

Для аналізу ефективності використання основних засобів використовується також показник фондомісткості, який є оберненим показником до показника фондовіддачі. Фондомісткість показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для виробництва продукції вартістю 1 грн.

Рентабельність основних виробничих фондів – це відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основних фондів. Цей показник показує скільки прибутку отримує підприємство в розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів.

Часткові показники застосовуються для характеристики використання окремих видів обладнання та площ (середній випуск продукції на одиницю обладнання, шт. / зміну, наприклад, випуск продукції на 1 м виробничої площі тощо).

Проводячи дослідження, необхідно враховувати, що використання основних засобів визнається ефективним, якщо відносний приріст обсягу продукції або прибутку перевищує відносний приріст вартості основних засобів за аналізований період.

Збільшення фондовіддачі призводить до відносної економії виробничих основних засобів і збільшення обсягу продукції, що випускається. Відносна економія основних засобів розраховується як різниця між величиною середньорічної вартості основних засобів звітного періоду і середньорічної вартості основних засобів базового (попереднього) року, скоригованої на збільшення обсягу виробництва продукції.

^ Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.

Фондовіддача основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно - від її фондоозброєності.

^ Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.


26. Аналіз ефективності використання виробничих потужностей

Виробнича потужність виробництва (ВП) - це максимально можливий випуск продукції за одиницю часу в натуральному виразі в номенклатурі та асортименті, передбачених планом, при повному використанні виробничого устаткування і площі, з урахуванням застосування передової технології, форм організації праці і виробництва, прогресивних норм трудових витрат. Таким чином, ВП - це максимальна потенційна можливість випуску продукції підприємством за звітний період. ВП вимірюються в натуральному виразі (метрах, штуках, тоннах).

Головні елементи, що визначають ВП: склад устаткування і його кількість за видами; техніко-економічні показники використання машин і устаткування; фонд часу роботи устаткування; виробнича площа підприємства і його підрозділів; експлуатаційні можливості машин і устаткування. При визначенні ВП використовують максимально можливий фонд часу роботи обладнання.

ВП провідного виробничого підрозділу (П) можна розрахувати: П=n*Фm/Тn, де П – ВП цеху, дільниці в прийнятих одиницях виміру; n – кількість одиниць провідного устаткування, од.; Фm – максимальний фонд часу роботи провідного устаткування, год.; Tn – прогресивна норма трудомісткості продукції на цьому устаткуванні, год/од. Для оцінки ступеня використання ВП використовують показник її середньорічної величини (Пср), який визначають: Пср=Пп+Пвв-Пвиб, де Пп – потужність на початок року, од.; Пвв і Пвиб – середньорічне введення і вибуття ВП, од.

Рівень використання ВП вимірюється коефіцієнтом її використання (Квп), який буде визначатися відношенням випуску продукції (планового чи фактичного) до величини ВП підприємства: Квп=ТП/Псер.р., Де ТП – річний обсяг продукції (товарна продукція) у натуральних або вартісних одиницях виміру; Псер.р. – середньорічна виробнича потужність у цих же одиницях виміру.

Середньорічна ВП визначається шляхом додавання до потужності на початок року середньорічного введення потужності та обчислення середньорічного її вибуття: Псер.р. = Пп + Пув.*К/12 + Пв*(12 – К)/К; де К- кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року; Пув. - уведена виробнича потужність упродовж року.

^ У ході аналізу фактичний коефіцієнт використання виробничої потужності порівнюється з плановим та з аналогічним показником за минулий рік.

На зміну рівня використання середньорічної ВП впливає низка чинників, а саме: - уведення в дію нових і розширення діючих потужностей;

- реконструкція; - технічне переоснащення і проведення організаційно-технічних заходів; - міна номенклатури та асортименту продукції.


27.Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

Важливий фактор розвитку та інтенсифікації виробництва - стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, а також їхнє раціональне використання. Матеріальні ресурси підприємство шукає на товар­но-сировинній біржі, оцінюючи структуру попиту і пропозиції, їхню динаміку за окремими групами матеріалів за цей період.

Головна мета аналізу — визначити забезпеченість підприємства різними видами матеріальних ресурсів з погляду конкурентоспро­можності його діяльності, пошуку резервів раціонального викорис­тання і зниження матеріаломісткості продукції. Для того щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, потрібно:

- вивчити порядок розрахунку й обґрунтованості договорів на

поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

- визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх

структури;

- перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу

в матеріальних ресурсах;

- виявити можливості зниження виробничих запасів і потреби

в матеріальних ресурсах;

- накреслити заходи щодо зниження понаднормативних і зайвих

запасів матеріалів.

Загальну потребу підприємства у певному виді матеріалів можна визначити за формулою

Пз перзв0, де Пз — загальна потреба; Пп — потреба на виробництво продукції; Пе -- потреба на експериментально-дослідні роботи; Пр -—- потреба на ремонт;

Пзв— потреба на утворення нормативних залишків на кінець аналізованого періоду; З0— запас на початок аналізованого періоду.

Перевіривши потреби у матеріальних ресурсах, визначають джерела їх покриття і забезпечення. До внутрішніх джерел забезпечення належать: власне вироб­ництво, використання відходів. До зовнішніх — надходження від постачальників за договорами (додаткова заготівля).

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ре­сурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Аналіз строків і обсягів поставок матеріалів за укладеними до­говорами пов'язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси повинні задовольняти потребу підпри­ємства у матеріалах на період інтервалів між поставками.

При великій номенклатурі матеріалів визначають обґрунтова­ність потреб у тих матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, а також у дорогих і дефіцитних.


28. Аналіз показників використання сировини і матеріалів.

Необхідною умовою виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом тощо.

Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множення технічно – обгрунтованих норм на виробничу програму, включаючи запчастини. Потребу в матеріалах можна розрахувати за допомогою динамічних коефіцієнтів матеріаломісткості продукції по основних її видах або за динамікою випуску продукції і витрат матеріальних ресурсів.

При великій номенклатурі матеріалів оцінюють обгрунтованість потреб у матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, а також у дорогих і дефіцитних матеріальних ресурсах.

^ Задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється 2 шляхами: екстенсивним та інтенсивним.

Ре6альна потреба у придбанні матеріалів визначається як різниця між загальною потребою у певному виді матеріальних ресурсів і сумою знайдених власних внутрішніх джерел для її покриття. Відповідно, точність визначення внутрішніх джерел обумовлює об’єктивність розрахунку потреби у зовнішніх джерелах. Дуже важливо вивчити повноту надходження матеріалів і дати оцінку ступеню задоволення потреби підприємства в них.

Аналіз строків і обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов’язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси повинні задовольнити потребу підприємства у матеріалах на період між поставками.

При цьому забезпеченість визначається як відношення запасу певного виду матеріалу і денної потреби у цьому матеріалі. Це дає змогу встановити запас окремих видів матеріалів на складі у днях.

^ Визначаються також інтервали між фактичними надходженнями матеріалів на склад та між поставками за договорами з постачальниками.

Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається шляхом порівняння фактичної кількості закуплених сировини та матеріалів з потребою в них. Необхідно перевірити відповідальність планових потреб у матеріальних ресурсах, що зазначені в договорах, і їх фактичне забезпечення.

^ Ступінь забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах за договорами на їх постачання оцінюється за допомогою показників:

  • коефіцієнт забезпеченості за планом розраховується як відношення суми за укладеними договорами до планової потреби;

  • коефіцієнт забезпеченості за фактом – відношення вартості фактично поставлених матеріальних ресурсів до планової потреби.

Аналізуючи забезпеченість підприємство матеріальними ресурсами, необхідно:

  1. оцінити ритмічність поставок(використовують показники: середньоквадратичне відхилення фактичного обсягу поставки по днях від середнього обсягу поставки; коефіієнт нерівномірності поставок і коеф. варіації).

Неритмічна поставка сировини та матеріалів зумовлює простої обладнання, втрати робочого часу, необхідності понаднормових робіт, які оплачуються за підвищеною тарифною ставкою.

  1. визначити обсяги та асортимент запасів, що постачаються:негативний вплив фактора недопоставок запасів на зміну випуску продукції вимірюється порівнянням кількості недопоставленого і-го виду матеріалів з нормою його витрачання на одиницю продукції .

  2. проаналізувати якість отриманих від постачальників матеріальних ресурсів.низька якість сировини та матеріалів є причиною утворення понадпланових відходів.

  3. Оцінити кількісні втрати продукції у результаті недопоставки ресурсів, поганої якості матеріалів, зміни цін на матеріали, простоїв через порушення графіку постачання.






залишити коментар
Сторінка1/3
Дата конвертації13.10.2011
Розмір0.88 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3
хорошо
  1
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх