Навчальні програми технології для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів icon

Навчальні програми технології для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів


Схожі
Навчальні програми технології для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
Навчальні програми технології для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
Навчальні програми технології для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
Навчальні програми технології для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
Навчальні програми технології для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Технології...
Особливості навчальної програми для учнів 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. „Навчальні програми для профільного навчання...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...
Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів...



страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Навчальні програми


ТЕХНОЛОГІЇ


для 10-12 класів

загальноосвітніх навчальних закладів

технологічного профілю

загально-технологічного спрямування


спеціалізація ДЕРЕВООБРОБКА


Розробники:

Дятленко С. М. – провідний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України

Колодійчук О. Я. – методист Тернопільського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Оверко І. В. – асистент кафедри трудового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Понятишин В. В. – к.п.н., доцент кафедри трудового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Туранов Ю. О. – к.п.н., доцент кафедри трудового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Штонь В. С. – к.п.н., доцент кафедри трудового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка


^ Пояснювальна записка


Вступ


На виконання Закону України „Про загальну середню освіту”, постанови Кабінету Міністрів України від 16. 11. 2000 р. № 1717 „Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання” Академією педагогічних наук України розроблено і затверджено Концепцію профільного навчання в старшій школі, яка ґрунтується на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти.

Відповідно із положеннями закладеними у вищеназваних документах старша школа має функціонувати як профільна. Це створюватиме сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на майбутню професійну діяльність.

Профільне навчання у 10 – 12 класах здійснюється за такими основними напрямами: технологічний, суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, художньо-естетичний, спортивний.

Спеціалізація „Деревообробка” відноситься до загально-технологічного спрямування технологічного профілю технологічного напряму.

Метою профільного навчання за спеціалізацією „Деревообробка” є підвищення рівня компетентностей учнів 10-12 класів з царини деревообробки внаслідок оновлення, поглиблення і розширення спеціальних знань і вмінь, та створення оптимальних умов для свідомого професійного самовизначення старшокласників.

Реалізація змісту цієї програми повинна забезпечувати вирішення наступних завдань:

  • формування в учнів знань про:

        • будову дерева і деревини, напівфабрикатів з деревини;

        • властивості та застосування матеріалів;

        • сучасні технології обробки деревини;

        • особливості оснащення деревообробних підприємств;

        • основні професії деревообробної галузі;

        • основи меблевого виробництва;

        • ергономічні правила організації робочого місця;

        • безпеку праці;

        • метрологічні аспекти виготовлення виробів;

        • основи організації та планування виробництва;

        • теоретичні засади галузевої економіки та підприємництва;

  • формування в учнів умінь і навичок:

      • визначення основних властивостей матеріалів деревообробного виробництва;

      • виконання основних операцій ручної та механічної обробки деревини;

      • використання сучасних засобів праці та автоматизованого обладнання;

      • регулювання та налагодження деревообробного оснащення;

      • здійснення маркетингових операцій;

      • розробки та використання конструкторсько-технологічної документації із виготовлення виробів;

      • виконання нескладних опоряджувальних робіт;

      • ремонту столярних і меблевих виробів;

      • використання новітніх технологій декоративної обробки деревини;

  • ознайомлення з історією розвитку деревообробної галузі та регіональними особливостями народних ремесел;

  • використання під час навчання учнів сучасних педагогічних та інформаційних технологій;

  • виховання в учнів підприємливості та готовності до конкурентної боротьби на ринку праці;

  • створення оптимальних умов для розвитку творчості, самостійності, відповідальності, ініціативності, кмітливості, економності;

  • формування компетентностей проектно-технологічної діяльності та вміння презентувати виготовлену продукцію;

  • виховання загальної трудової культури учня;

  • здійснення допрофесійної підготовки та формування стійких інтересів до професій деревообробної галузі.


^ Характеристика структури навчальної програми


Програма спеціалізації „Деревообробка” складена згідно з дидактичними принципами трудового навчання та методичними вимогами до трудової підготовки старшокласників.

Відповідно із типовим навчальним планом для старшої школи у структурі 12-річної школи для вивчення трудового навчання (освітня галузь „Технологія”) у 10 – 12 класах відводиться 5 академічних годин на тиждень, відповідно 175 годин на рік (у кожному з класів). Крім того у 10 та 11 класах додатково відводиться по 50 годин для літньої навчальної практики.

Програма спеціалізації „Деревообробка” розрахована на три роки навчання. Вона складається з інваріантної (стабільної) та варіативної частин.

Із загальної кількості годин інваріантної складової програми виділених для вивчення курсу, у кожному з класів на теоретичні заняття відводиться 60 годин, на практичні роботи – 90 годин. Структура програми для кожного з класів містить вступ і чотири розділи, а також передбачає виконання та захист проекту (25 годин).

На варіативну частину програми відведено приблизно 30 % часу, що становить 50 годин.

На першому році навчання (10 клас) учні вивчають: основи організації деревообробного виробництва; будову деревини, лісо- та пиломатеріали, властивості, вади та дефекти деревини, лакофарбові покриття; теоретичні засади проектування; технологію виконання столярних операцій ручним та електрифікованим інструментом: розмітки, пиляння, стругання, свердління, точіння, опорядження; виконують (23 год.) та захищають (2 год.) творчий проект; проходять літню навчальну практику.

На другому році навчання (11 клас) учні поглиблюють знання про організацію деревообробного виробництва; поглиблено вивчають породи деревини, технологію сушіння і захисту деревини; продовжують вивчати теоретичні засади проектування столярних виробів; вивчають технологію виконання столярних з’єднань, особливості розмітки, довбання, профільного стругання, склеювання деревини; продовжується формування компетенцій столярної обробки з використанням електроінструментів; засвоюють технології обробки деревини на настільних верстатах; виконують та захищають творчий проект; проходять літню навчальну практику.

На третьому році навчання (12 клас) учні поглиблюють знання про організацію деревообробного виробництва на прикладі меблевої справи; вивчають: матеріали меблевого виробництва, меблеву фурнітуру, теоретичні та практичні засади проектування меблевих виробів; обладнання цехів (пиляльні, поздовжньо-фрезерні, фрезерні, свердлильно-пазувальні та шліфувальні верстати), засвоюють будову, налагодження і прийоми роботи на деревообробних верстатах; виконують та захищають творчий проект.

Зміст практичної діяльності учнів у кожному з розділів програми спирається на запропоновані орієнтовні об’єкти праці та творчі проекти.

Літня навчальна практика учнів 10 та 11 класів передбачає: екскурсії на деревообробні підприємства, фабрики та фірми, відвідування виставкових центрів; виробничу практику на деревообробних підприємствах, організаціях, фірмах; пошуково-дослідницьку роботу; виконання творчих проектів тощо.


^ Організація профільного навчання за спеціалізацією „Деревообробка”


Програма спеціалізації „Деревообробка” є логічним продовженням і поглибленим вивченням обробки деревини у 5-9 класах.

У змісті програми відображені особливості деревообробного виробництва, виробничі умови підприємств цієї галузі, можливості залучення учнів до проектно-технологічної та продуктивної праці.

Вивчення курсу спеціалізації „Деревообробка” допоможе учням 10-12 класів поглибити знання про основні види та властивості порід деревини, технологічні процеси виготовлення виробів із деревини, про охорону праці та організацію виробництва; отримати базові знання про меблеве виробництво; розширити політехнічний світогляд, свідомо обрати професію. На практичних заняттях учні зможуть удосконалити та поглибити свої вміння та навички з обробки деревини.

Предмет „Деревообробка” в 10-12 класах, має бути зорієнтованим на використання проектно-технологічного підходу у процесі продуктивної технологічної підготовки. Учні мають засвоїти практичні навички втілення проектного задуму за допомогою особистісно зорієнтованих матеріалів і технік в оригінальному пошуковому макеті, ексклюзивному або тиражному виробі. Опираючись на знання з основ наук, під час виконання проекту, вони мають використовувати елементи декоративно-прикладної та технічної творчості.

Під час навчання за спеціалізацією „Деревообробка” старшокласники повинні оволодіти прийомами з використання сучасних інформаційних технологій під час виготовлення виробів із деревини.

Учні, які успішно завершили профільне навчання з деревообробки мають змогу продовжити навчання в тих професійно-технічних училищах, технікумах чи вищих навчальних закладах, де можуть застосувати набуті знання з деревообробки. Наприклад, учнів можуть продовжити навчання за професіями: столяр-будівельний, столяр-червонодеревник, верстатник, тесляр, різьбяр по дереву, опоряджувальник, оператор деревообробних верстатів та ін.


^ Критерії оцінювання навчальних досягнень


Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Оцінювання якості трудової підготовки здійснюється у двох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями, який можна виявити у процесі усного чи письмового опитування та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання лабораторно практичних і практичних робіт. Тому критерії оцінювання навчальних досягнень учнів носять комплексний характер. До них належать:

  • рівень визначених програмою теоретичних знань та умінь застосовувати ці знання в практичній роботі;

  • уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації;

  • дотримання технічних вимог у процесі виконання робіт ( якість виробу);

  • уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи;

  • рівень сформованості трудових прийомів і умінь виконання технологічні операції;

  • дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог;

  • дотримання норм часу на виготовлення виробу;

  • рівень самостійності у процесі організації та виконання роботи (планування трудових процесів, самоконтроль і т.п.), прояв творчості.




^ Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання рівня

навчальних досягнень

І. Початковий

1

Учень може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити деякі його елементи. З постійною допомогою вчителя виконує тільки фрагменти практичних завдань. Виготовлений виріб (виконана робота) повністю не відповідає якісним показникам. Учень допускає значні відхилення від установлених вимог при виконанні більшості технологічних операцій та прийомів роботи. В організації робочого місця є постійні суттєві порушення. Систематично допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

2

Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має поверхові уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно висловити думку. Практичні завдання виконує лише з допомогою вчителя. Виготовлений виріб (виконана робота) повністю не відповідає якісним показникам. Переважна частина робіт виконана з помилками в прийомах роботи та технологічних операціях. В організації робочого місця є значні відхилення прийнятих вимог. Систематично допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

3

Учень відтворює менше половини навчального матеріалу, з допомогою вчителя виконує елементарні завдання. Виготовлений виріб (виконана робота) містить велику кількість грубих відхилень від встановлених якісних показників. Значна частина робіт виконана з помилками в прийомах роботи та технологічних операціях. В організації робочого місця є значні відхилення від прийнятих вимог. Періодично допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

ІІ. Середній

4

Учень знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворювати його не в повному обсязі відповідно до тексту підручника або пояснення вчителя. Практичні завдання виконує під керівництвом вчителя. Виготовлений виріб (виконана робота) містить багато суттєвих відхилень від встановлених якісних показників, проте можливе їх виправлення. Майже половина технологічних операцій







виконується з помилками у прийомах і способах роботи. Є незначні порушення в організації робочого місця. В окремих випадках допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

5

Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати визначення понять, але при цьому допускає помилки. З допомогою вчителя може відтворити значну частину матеріалу, частково обґрунтувати та проаналізувати її, зробити висновки. Під час виконання практичних завдань робота містить суттєві відхилення від встановлених якісних показників, але виріб може бути використаний за призначенням. Частину технологічних операцій виконує з помилками у прийомах і способах роботи. Є незначні недоліки в організації робочого місця. В окремих випадках допускаються окремі порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

6

Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. З допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, виправляти допущені помилки. Виготовлений виріб (виконана робота) має окремі відхилення від якісних показників. Виконує практичну роботу з певною кількістю помилок у прийомах та технологічних операціях. В окремих випадках допускаються порушення правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог, а також недоліки в організації робочого місця.
^

ІІІ. Достатній


7

Учень виявляє знання і розуміння переважної більшості навчального матеріалу. З епізодичною консультацією вчителя застосовує знання для виконання практичних завдань. Користується необхідною конструкторсько-технологічною документацією. Виготовлений виріб (виконана робота) достатнього рівня якості, але має окремі відхилення від встановлених вимог. Правильно виконує переважну більшість технологічних операцій, є несуттєві відхилення в прийомах і способах роботи. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

8

Знання учня є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал в стандартних ситуаціях, вміє аналізувати, робити висновки. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями. Самостійно застосовує теоретичні знання для виконання практичних завдань.







Користується необхідною конструкторсько-технологічною документацією. Виготовлений виріб (виконана робота) хорошого рівня якості, але є незначні відхилення від встановлених норм. Правильно виконує всі прийоми і технологічні операції в межах визначених норм часу. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

9

Учень правильно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє узагальнювати і систематизувати інформацію. Самостійно застосовує знання для виконання практичних завдань. Користується всіма видами конструкторсько-технологічної документації, що передбачена програмою. Виготовлений виріб (виконана робота) хорошого рівня якості, але є несуттєві відхилення від встановлених норм. Правильно виконує всі прийоми і технологічні операції в межах норм визначеного часу. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.

^ IV. Високий

10

Учень володіє глибокими, міцними знаннями і здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності. Виявляє елементи творчого підходу в проектуванні, конструюванні, моделюванні та виготовленні виробів. Правильно виконує всі прийоми і технологічні операції в межах визначених норм часу. Виготовлений виріб (виконана робота) високого рівня якості. Забезпечує зразкову організацію праці та дотримання правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічних вимог.

11

Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, виявляє творчий підхід у проектуванні, конструюванні, моделюванні та виготовленні виробів. Користується різними видами конструкторсько-технологічної документації, використовує додаткові джерела інформації. Правильно і впевнено виконує усіє прийоми і технологічні операції в межах визначених норм часу. Виготовлений виріб (виконана робота) високого рівня якості. Забезпечує високий рівень організації праці та дотримання правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічних вимог.




12

Учень має системні знання, виявляє здатність приймати творчі рішення у виконанні теоретичних і практичних завдань. Вільно володіє різними видами конструкторсько-технологічної документації, вміє самостійно розробляти окремі її види. Систематично користується додатковими джерелами інформації. Бездоганно виконує усі прийоми і технологічні операції в межах визначених норм часу. Виготовлений виріб (виконана робота) високого рівня якості. Самостійно і систематично забезпечує зразкову організацію праці і робочого місця, дотримання правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічних вимог.


^ Рекомендації щодо проведення занять


На основі орієнтовного тематичного плану учитель розробляє календарно-тематичний план, в якому конкретизує обсяг навчального матеріалу. При цьому слід враховувати, що орієнтовно 40 % навчального часу відводиться на теоретичне навчання і 60 % – на виконання практичних робіт.

Вчитель має постійно пам’ятати, що ефективність окремих занять і виконання програми в цілому забезпечується високим рівнем підготовки кожного уроку, систематичним аналізом методичної літератури. Він повинен своєчасно проводити поточний, тематичний та підсумковий контроль навчальних досягнень.

Працюючи за програмою особливу увагу слід приділяти на трудове, економічне, естетичне та правове виховання учнів безпосередньо в процесі навчання та виробничої праці.

Під час навчальних занять та літньої практики необхідно дотримуватися вимог охорони праці учнів, організації робочого місця, здійснювати контроль за вивченням та виконанням ними правил безпеки праці, протипожежної безпеки, виробничої санітарії та гігієни праці.

Перед виконанням практичних робіт чи виробничої праці, проведенням екскурсії слід здійснювати вступний інструктаж.

Учень може підбирати тему творчої роботи (проекту) самостійно –виходячи із своїх успіхів у вивченні техніки деревообробки, віку, особистих уподобань та інтересів, а також за порадою учителя. Рекомендовано виконувати індивідуальні, парні та групові проекти.

Під проектом розуміється обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Ця діяльність включає в себе вибір об’єкта проектування, пошук та вивчення аналога, розробку конструкції та технології, виготовлення і оцінку. Обов’язково здійснюється нескладний економічний і екологічний аналіз виконуваної роботи, проводяться маркетингові операції. У кожному класі проект повинен завершуватися захистом пояснювальної записки та виготовленого об’єкта.

Варіативну частину програми необхідно вибирати відповідно до запитів: за напрямком профілів деревообробного виробництва у регіоні, який найбільш розвинутий або у якому існує реальна потреба; відповідно до інтересів учнів класу, можливостей матеріально-технічної бази навчального закладу, рівню компетенцій учнів, досвіду та фахової підготовки учителя.

У варіативній частині програми вчителю доцільно передбачити вивчення профілів декоративно-ужиткового мистецтва, відповідно до напрямків розвитку народних промислів у регіоні (різноманітних технік різьблення, пірографії, піротипії, аплікації та інкрустації тощо).

Відведений на варіативну частину час програми можна використовувати:

  • окремими частинами для збільшення кількості годин на вивчення окремих розділів інваріантної складової програми;

  • як окремий додатковий розділ програми;

  • для виконання окремого творчого проекту.

При виконанні варіативної частини програми необхідно дотримуватися раніше запропонованого співвідношення часу на теоретичне і практичне навчання.

Зміст і спосіб реалізації варіативної частини програми вчитель враховує при складанні календарно-тематичного плану до початку навчального року.

Під час вивчення інваріантної та варіативної частин програми необхідно використовувати особистісно-орієнтовані технології навчання.

При організації літньої навчальної практики потрібно завчасно визначити місце її проведення, основні завдання. Слід планувати, відповідно до віку учня, тривалість щоденної практичної роботи.

Літню навчальну практику можна проводити у навчально-виробничих майстернях освітнього закладу, на деревообробних підприємствах (цехах фабрик і заводів, фірмах).

Екскурсії під час літньої навчальної практики проводяться для ознайомлення з організацією та структурою виробництва, сучасною деревообробною технікою і технологіями, методами праці кращих працівників підприємств (фірм), професіями деревообробної галузі.

^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Розділ, тема

Теорет. навч.

(год.)

(40 %)

Практ. навч.

(год.)

(60 %)

Усьо-го

(год.)

10 клас

Вступ

1




1

Розділ 1. ^ Організація деревообробного виробництва

3

1

4

Розділ 2. Матеріалознавство деревообробного виробництва

13

17

30

Тема 2.1. Частини дерева. Лісоматеріалознавство

2

3

5

Тема 2.2. Пиломатеріали

2

3

5

Тема 2.3. Властивості деревини

5

5

10

Тема 2.4. Вади і дефекти деревини

2

3

5

Тема 2.5. Лакофарбові покриття

2

3

5

Розділ 3. Проектування столярних виробів

4

6

10

Тема 3.1. Теоретичні засади проектування

2

2

4

Тема 3.2. Проектування виробів і деталей, які мають форму тіл обертання

1

2

3

Тема 3.3. Проектування конструктивних елементів з’єднань деталей

1

2

3

Розділ 4. Технологія обробки деревини ручним і електрифікованим інструментом

19

36




Тема 4.1. Площинне розмічання деревини

2

3




Тема 4.2. Пиляння деревини ручним і електрифікованим інструментом

4

6




Тема 4.3. Площинне стругання деревини

3

2




Тема 4.4. Точіння зовнішніх і внутрішніх поверхонь

5

15




Тема 4.5. Свердління деревини

2

3




Тема 4.6. Опорядження виробів

3

7




Розділ 5. Творчий проект







25

Разом:

40

60

125

^ Резерв часу







50

Усього:







175

11 клас

Вступ

1




1

Розділ 1. ^ Організація деревообробного виробництва

3

1

4

Розділ 2. Матеріалознавство деревообробного виробництва

8

7

15

Тема 2.1. Деревні породи

3

2

5

Тема 2.2. Сушіння деревини

2

2

4

Тема 2.3. Захист деревини від впливу зовнішнього середовища

1

1

2

Тема 2.4. Клеї

2

2

4

Розділ 3. Проектування столярних виробів

10

20

30

Тема 3.1. Теоретичні засади проектування

2

5

7

Тема 3.2. Проектування виробів із пиломатеріалів

2

8

10

Тема 3.3. Столярні з’єднання пиломатеріалів

6

7

13

Розділ 4. Технологія обробки деревини ручним електроінструментом, з використанням настільних верстатів

18

32

50

Тема 4.1. Розмічання конструктивних елементів деталей

2

3

5

Тема 4.2. Випилювання заготовок і запилювання елементів шипових з’єднань

4

6

10

Тема 4.3. Довбання та різання стамесками

4

8

12

Тема 4.4. Профільне стругання деревини

5

8

13

Тема 4.5. Склеювання деревини

3

7

10

Розділ 5. Творчий проект







25

Разом:

40

60

125

^ Резерв часу







50

Усього:







175

12 клас

Вступ

1




1

Розділ 1. ^ Організація меблевого виробництва

2

2

4

Розділ 2. Матеріалознавство меблевого виробництва

8

7

15

Тема 2.1. Матеріали меблевого виробництва

4

3

7

Тема 2.2. Меблева фурнітура

4

4

8

Розділ 3. Проектування меблевих виробів

11

14

25

Тема 3.1. Теоретичні засади проектування

4

6

10

Тема 3.2. Проектування меблів

7

8

15

Розділ 4. Технологія обробки деревини та напівфабрикатів

20

35

55

Тема 4.1. Пиляння пиломатеріалів і напівфабрикатів з деревини

6

9

15

Тема 4.2. Обробка матеріалів на фрезерних верстатах

6

9

15

Тема 4.3. Обробка заготовок на свердлильно-пазувальних верстатах

2

3

5

Тема 4.4. Шліфування поверхонь

2

3

5

Тема 4.5. Складання меблевих виробів

4

11

15

Розділ 5. Творчий проект







25

Разом:

42

58

125

^ Резерв часу







50

Усього:







175



ПРОГРАМА


^ Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

10 клас

Вступ

Мета і завдання курсу, його наступність із трудовим навчанням учнів 5-9 класів. Актуалізація та узагальнення знань учнів про найпоширеніші трудові процеси і професії, об’єкти праці, матеріали та інструменти. Організація робочого місця. Загальні правила безпеки праці та внутрішнього розпорядку в майстерні.



Розкриває мету і завдання навчального предмету;

пригадує відомості з питань деревообробки, одержані упродовж минулих років трудового навчання;

розрізняє вивчені трудові процеси;

аналізує призначення деревообробних інструментів;

обґрунтовує конструкції виробів;

обґрунтовує організацію робочого місця;

пояснює правила безпечної праці та внутрішнього розпорядку в майстерні.

^ Розділ 1. Організація деревообробного виробництва

Галузева структура виробництва. Застосування деревини у деревообробній, будівельній, легкій, хімічній промисловості. Основні виробничі процеси у деревообробці та професії, які їх обслуговують. Основні вимоги до приміщень, обладнання навчально-виробничих майстерень.

^ Практична робота:

Організація робочого місця столяра.



Характеризує галузеву структуру виробництва;

наводить приклади застосування деревини у різних галузях промисловості;

описує основні виробничі процеси у деревообробці;

називає професії та спеціальності у деревообробному виробництві;

обґрунтовує вимоги до приміщень, обладнання навчально-виробничих майстерень;

дотримується правил організації робочого місця;

Розділ 2. Матеріалознавство деревообробного виробництва

Тема 2.1. Частини дерева. Лісоматеріалознавство

Частини дерева (корінь, стовбур, крона), їх функції у процесі росту деревини та використання у народному господарстві.

Характеристика круглих матеріалів (хлист, колода, кряж, чурак), їх обмірювання, облік, маркування і зберігання.

Будова стовбура деревини у різних розрізах – поперечному, радіальному, тангентальному (серцевина, серцевинні промені, ядро, корковий шар, луб’яний шар, заболонь, камбій, річні кільця). Макроскопічна будова деревини: заболонь, ядро, річні кільця, рання та пізня деревина, серцевинні промені, судини.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Визначення частин дерева.

Визначення лісоматеріалів.

Визначення будови деревини у поперечному, радіальному, тангентальному розрізі.



Називає частини дерева, види лісоматеріалів, елементи будови стовбура;

характеризує функції частин дерева, види круглих матеріалів, будову стовбура у різних розрізах;

розпізнає види лісоматеріалів;

визначає складові частини деревини.


^ Тема 2.2. Пиломатеріали

Види пиломатеріалів та способи їх отримання (на рамних і стрічкопильних верстатах). Елементи пиломатеріалів – пласть, кромка, ребро, торець. Різновиди способів розпилювання: груповий та індивідуальний.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Визначення видів пиломатеріалів.

Визначення елементів пило-матеріалів.

Обмірювання, маркування круглих матеріалів і пиломатеріалів.


Розпізнає види та елементи пиломатеріалів;

характеризує пиломатеріали;

виконує обмірювання і маркування пиломатеріалів, лісоматеріалів.

^ Тема 2.3. Властивості деревини

Фізичні властивості деревини: зовнішні ознаки (колір, блиск, запах, текстура, макроструктура), густина, гігроскопічність, теплопровідність, електропровідність, звукопровідність.

Вологість деревини. Ступені вологості. Способи визначення вологості деревини. Всихання і розбухання деревини. Жолоблення деревини.

Механічні властивості деревини: міцність, твердість, пружність, ударна в’язкість. Залежність механічних властивостей деревини від напрямку її волокон і ступені вологості. Основні методи визначення механічних властивостей деревини.

Технологічні властивості деревини: оброблюваність, зносостійкість, здатність до гнуття, до розколювання, до утримування металевих кріплень. Залежність технологічних властивостей деревини від напрямку її волокон та ступеня вологості.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Визначення вологості деревини.

Дослідження залежності механічних і технологічних властивостей деревини від напрямку волокон.

Дослідження залежності механічних і технологічних властивостей деревини від ступеня вологості.


Називає фізичні, механічні, технологічні властивості деревини;

характеризує властивості деревини;

обґрунтовує необхідність врахування властивостей деревини у процесі виготовлення виробу;

пояснює залежність технологічних властивостей деревини від напрямку волокон, вологості;

визначає вологість деревини.

^ Тема 2.4. Вади і дефекти деревини

Поняття про вади і дефекти деревини. Вади стовбура і пиломатеріалів деревини: нарости, подвійна серцевина, косошарість, крень, збіг, окоренкуватість, кривизна, тягова деревина, завиток, пасинок, уявне ядро, овальність, наплив, сухобокість, засмолок, смоляні кишеньки, гниль, побуріння, тріщини, сучки, хімічні зафарбування, грибкові ураження, біологічні ураження. Види дефектів деревини – інородні включення, механічні пошкодження, вади обробки. Врахування вад і дефектів деревини у технологічному процесі.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Визначення та характеристика вад та дефектів стовбура .

Визначення та характеристика вад та дефектів пиломатеріалів.


Пояснює сутність поняття вад і дефектів деревини;

називає вади стовбура і пиломатеріалів;

наводить приклади дефектів деревини та шляхів їх уникнення;

характеризує вади стовбура і пиломатеріалів.


^ Тема 2.5. Лакофарбові покриття

Призначення лакофарбових матеріалів та їх компоненти: плівкоутворююча речовина, розчинник, розріджувачі, пігменти, наповнювачі, сикативи, пластифікатори. Вимоги до прозорого і непрозорого опорядження.

Види лаків і визначення їх якості та функціонального призначення. Види емалей і фарб. Властивості емалюй і фарб: в’язкість, покривна здатність, час висихання, адгезійна здатність плівки, водо- бензо- і маслостійкість.

Види і призначення шпаклівок, грунтівок, порозаповнювачів, політур. Підбір лакофарбових матеріалів та способи нанесення їх на поверхню деревини.

Правила безпеки праці.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Вибір виду лакофарбового покриття.

Дослідження лакофарбових покриттів за часом висихання.

Дослідження покрівельної здатності фарб.


Пояснює призначення лакофарбових матеріалів;

характеризує складові компоненти лакофарбових матеріалів, особливості прозорого і непрозорого опорядження;

пояснює призначення лаків, фарб і емалюй, грунтівок, шпаклівок, порозаповнювачів, політур;

розкриває властивості лакофарбових матеріалів; обґрунтовує необхідність попередньої підготовки поверхні та використання відповідних матеріалів;

здійснює вибір виду лакофарбового покриття виробу;

визначає час висихання та покрівельної здатності лакофарбового покриття;


Розділ 3. Проектування столярних виробів

Тема 3.1. Теоретичні засади проектування

Системний підхід до проектування: людина – предмет – середовище. Основні особливості проектної діяльності в умовах школи і виробництва. Методи пошуку і формування нових ідей: методи фокальних об’єктів, “чорного ящика”, контрольних запитань, мозкового штурму, синектики.

^ Практична робота:

Розв’язування задач проектування методами фокальних об’єктів, “чорного ящика”, контрольних запитань, морфологічного аналізу, мозкового штурму, синектики.





Розкриває сутність системного підходу до проектування виробів;

характеризує методи пошуку та формування нових ідей;

розрізняє

розв’язує задачі проектування методи фокальних об’єктів, “чорного ящика”, контрольних запитань, мозкового штурму, синектики.

^ Тема 3.2. Проектування виробів і деталей, які мають форму тіл обертання

Технічне завдання. Етапи проектування: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, заключний.

Послідовність розробки виробу в умовах виробництва: технічна пропозиція (вибір матеріалів, попередня розробка художньо-конструкторської документації, аналіз, затвердження пропозиції), ескізний проект (розробка й аналіз ескізів), технічний проект (розробка й аналіз проекту, виготовлення дослідних зразків), робоча документація дослідного зразка виробу (розробка і коректування конструкторської документації для виготовлення зразка), робоча документація для серійного виробництва (виготовлення і випробування виробів, коректування документації).

Можливості використання персонального комп’ютера (ПК) для проектування виробів.

^ Практичні роботи:

Організаційно-підготовчий етап проектування виробу.

Конструювання виробу.

Виконання ескізів, складального креслення.

Виконання ескізів і складального креслення з використанням ПК.


Характеризує сутність технічного завдання;

називає етапи проектування виробу;

аналізує послідовність розробки виробу в умовах виробництва;

виконує проектування виробів, що містять тіла обертання;

виготовляє ескізи та складальні креслення виробу;

використовує комп’ютерну техніку для виготовлення графічних документів.



^ Тема 3.3. Проектування конструктивних елементів з’єднань деталей

Види роз’ємних і нероз’ємних з’єднань дерев’яних деталей виробів. З’єднання деталей, що мають форму тіл обертання. Особливості виконання креслень дерев’яних деталей. Деталювання складальних креслень.

Лабораторно-практична робота:
^

Вивчення нероз’ємних з’єднань деталей виробів.



Практичні роботи:

Виконання креслень елементів з’єднань дерев’яних деталей.

Деталювання складального креслення сконструйованого виробу.


Наводить приклади з’єднань деталей;

характеризує види роз’ємних і нероз’ємних з’єднань дерев’яних деталей;

пояснює особливості виконання креслень дерев’яних деталей;

виконує креслення з’єднань деталей, деталювання складальних креслень.

Розділ 4. Технологія обробки деревини ручним і електрифікованим інструментом

Тема 4.1. Площинне розмічання деревини

Розмітка як стадія технологічного процесу. Розмітка пиломатеріалів на чорнові заготовки. Розмічання та контроль конструктивних елементів.

Призначення і будова інструменту для площинної розмітки (лінійка, кутник столярний, малка і т.д.).

Розмітка та контроль конструктивних елементів деталей і вузлів. Перенесення зображення на деталь за допомогою технічних засобів. Відкладання розмірів відносно базових ліній та площин.

^ Практичні роботи:

Відкладання розмірів відносно базових поверхонь та площин.

Розмітка заготовок виробу.

Контроль якості розмітки конструктивних елементів виробу.


Характеризує операції розмітки та контролю;

пояснює призначення та будову інструментів для площинного розмічання;

аналізує способи розмітки;

демонструє прийоми розмітки деталей, контролю конструктивних елементів;

виконує відкладання розмірів відносно баз, розмітку, перенесення зображень з використанням технічних засобів, контроль якості розмітки;

дотримується правил безпеки праці.


^ Тема 4.2. Пиляння деревини ручним і електрифікованим інструментом

Відомості про процес обробки матеріалів різанням. Знаряддя праці для ручної обробки деревини.

Класифікація пилок. Пилки для поздовжнього, поперечного й мішаного пиляння. Порівняння будови та призначення лучкової пилки і ножівки. Підготовка ручних пилок до роботи: вирівнювання зубів по висоті, розведення, вирівнювання зубів по ширині, заточування).

Технологічні пристрої та пристосування для пиляння. Прийоми пиляння ручними пилками. Організація робочого місця. Безпека праці під час пиляння.

Конструктивні особливості електропил. Ручні електропилки (дискові, ланцюгові, стрічкові). Редукторні і безредукторні дискові електропили. Технічні характеристики та підбір електроінструменту.

Різальний інструмент для електропил.

Підготовка пилки до роботи. Організація робочого місця, правила безпеки праці, електробезпека.

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення будови і роботи електропили.

Практичні роботи:

Підготовка ручних столярних пилок до роботи.

Пиляння ручними пилами з використанням пристроїв і пристосувань.

Підготовка електропилки до роботи.

Пиляння заготовок електропилками.


Характеризує операцію різання деревини;

наводить приклади способів різання деревини пилками;

пояснює призначення та будову ручних столярних пил і електропилок, технологічних пристроїв і пристосувань;

розрізняє пили для поперечного й мішаного пиляння;

розкриває особливості будови різального інструменту електропилок;

виконує підготовку до роботи столярних пил і електропилок, пиляння деревини;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.3. Площинне стругання деревини

Види ручних стругів. Будова струга. Деталі та елементи струга, які впливають на процес стругання. Інструменти для стругання прямолінійних, площинних поверхонь (шерхебель, одинарний рубанок, фуганок і т.д.).

Підготовка ручних стругів до роботи. Заточування і правка ножів. Налагодження різновидів стругів.

Прийоми стругання пласті, кромки, торця ручним інструментом. Розподіл зусиль під час стругання. Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

Класифікація і будова електрорубанків. Технічні характеристики та вибір електрорубанків.

Використання електрорубанка як стаціонарного інструмента. Прийоми роботи. Правила безпеки праці під час стругання. Електробезпека. Виробнича санітарія.

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення будови і роботи електрорубанка.

Практичні роботи:

Заточування і правка ножів стругів.

Налагоджування стругів.

Стругання пласті та кромок заготовки.

Стругання заготовок електрорубанком.



Називає види ручних стругів;

характеризує класифікацію стругів;

пояснює будову і налагодження стругів;

демонструє прийоми стругання стругами та електростругами;

виконує заточування та правку ножів, підготовку інструментів до роботи, стругання деревини стругами та електростругами;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.



^ Тема 4.4. Точіння зовнішніх і внутрішніх поверхонь

Будова та призначення токарного верстата (СТД-120М). Пристрої для токарних верстатів. Технічні характеристики токарних верстатів.

Різальний інструмент для токарних робіт. Інструменти для зовнішнього точіння і розточування. Геометричні параметри різців. Вибір і підготовка обладнання, інструменту, пристроїв, пристосувань до роботи.

Підготовка та експлуатація токарних верстатів. Встановлення підручника для точіння циліндричних, конічних поверхонь, розточування, заокруглення кінця заготовки, свердління отворів. Лобове точіння. Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

^ Практичні роботи:

Підготовка токарних різців.

Налагоджування токарного верстату.

Точіння деталей виробу.

Розточування.



Пояснює призначення, будову та принцип роботи токарних верстатів;

характеризує особливості будови токарних різців;

визначає послідовність токарних робіт;

розкриває послідовність підготовки верстата до роботи;

демонструє прийоми точіння;

виконує підготовку верстата до роботи, зовнішнє точіння та розточування;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.5. Свердління деревини

Призначення і будова свердлильного верстата. Кінематична схема свердлильного верстата. Пристосування та пристрої для свердлильних верстатів.

Різальний інструмент для свердління. Класифікація свердлильного інструменту. Будова свердла. Геометрія свердла. Конструктивні особливості свердла (центрового, спірального, гвинтового, ложкового та ін.). Заточування свердла.

Вибір свердла відповідно до якості та точності отвору. Прийоми свердління. Свердління отворів за розміткою, з використанням шаблона, кондуктора тощо.

Будова і призначення електросвердла. Електросвердло з реверсом і плавним пуском. Шуруповерти.

Технічні характеристики електроінструменту. Прийоми роботи. Організація робочого місця свердлувальника. Правила безпеки праці. Електробезпека.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Вивчення будови і роботи електросвердла.

Вивчення будови і роботи шуруповерта.

Практичні роботи:

Заточування свердла.

Свердління отворів за розміткою.

Свердління отворів з використанням кондуктора.

Свердління електросвердлом.


Наводить приклади використання операції свердління;

пояснює будову свердлильного верстата, будову свердла, електросвердла,

характеризує геометрію свердла;

аналізує особливості вибору інструменту для свердління, пристроїв і пристосувань;

розкриває особливості професії свердлувальника;

виконує підготовку до роботи обладнання та інструменту, свердління на верстаті та електросвердлом;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.



^ Тема 4.6. Опорядження виробів

Загальні відомості про опорядження. Види опорядження: лакування, покриття політурами, покриття імітаційне та спеціальне.

Вибір опоряджувальних покриттів залежно від основного матеріалу: поліефірних (ПЕ), поліуретанових (УР), меламінових (МЛ), поліакрилових (АК) та ін.

Покриття з відкритими (А) і закритими порами (Б): ґрунтування, шпаклювання, поро заповнювання; за ступенем блиску (ВГ, Г, М ). Маркування захисного опорядження.

Столярна підготовка поверхні під опорядження: висвердлювання та зароблення сучків, остаточне вирівнювання поверхні, шліфування. Підготовка поверхні під покриття: знесмолювання, відбілювання, видалення ворсу.

Ручні інструменти для нанесення лаків, політур: ручники, пензлі, тампони, валики та ін. Нанесення лаків способом наливання, занурювання. Організація робочого місця. Правила безпеки праці з хімічними речовинами.

^ Практичні роботи:

Столярна підготовка деталі під прозоре покриття.

Столярна підготовка деталі під непрозоре покриття.

Видалення та зароблення сучків різної форми.

Виконання прозорого опорядження поверхонь деталей.

Виконання непрозорого опорядження поверхонь деталей.


Розкриває сутність операції опорядження;

розрізняє види опорядження;

називає основні матеріали для опоряджувального покриття, види покриття, способи нанесення;

характеризує технологію опорядження;

виконує підготовку поверхні, прозоре і непрозоре опорядження;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Літня навчальна практика

Орієнтовні завдання практики:

  • екскурсії на деревообробні підприємства (ознайомлення зі структурою виробництва, організацією праці, вивченням технологій виготовлення пиломатеріалів, розмітки деревних матеріалів тощо);

  • продуктивна праця у шкільних навчально-виробничих майстернях (виготовлення столярних виробів, які містять точені деталі: розкладні стільці, табурети, столики, підставки для квітів та ін.);

  • ремонт столярних виробів для потреб навчального закладу.




11 клас

Вступ

Аналіз змісту профільної підготовки школярів у 11 класі. Орієнтовні об’єкти проектування та праці. Безпека праці школярів у навчальний майстернях.


наводить приклади об’єктів проектування;

характеризує вимоги безпеки праці.

^ Розділ 1. Організація деревообробного виробництва

Загальні відомості про підприємства. Види і структура підприємств деревообробної промисловості. Культура трудової діяльності та її основні складові: організація робочого місця, планування трудової діяльності, контроль (самоконтроль) організації, процесу і результатів трудової діяльності. Ергономічний аналіз планування навчальних майстерень, санітарно-гігієнічний та естетичні вимоги до них.

^ Практична робота:

Підготовка робочого місця столяра до виконання певного виду діяльності.



Називає види і структуру деревообробного підприємства;

характеризує вимоги культури праці, планування навчально-виробничих майстерень;

аналізує санітарно-гігєнічні вимоги до виробничих приміщень;

виконує підготовку робочого місця.


Розділ 2. Матеріалознавство деревообробного виробництва

Тема 2.1. Деревні породи

Тверді та м’які, листяні й хвойні породи деревини, їхня порівняльна характеристика. Поняття про ядрові й безядрові, спілодеревинні та заболонні, кільцевосудинні й розсіяносудинні породи деревини.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Вивчення і порівняльна характеристика особливостей і будови окремих порід деревини.

Визначення породи деревини за її зовнішніми ознаками.


^ Називає породи деревини;

характеризує породи деревини;

розпізнає основні листяні та хвойні породи.



^ Тема 2.2. Сушіння деревини

Природне (атмосферне) і штучне сушіння деревини. Фактори, які впливають на швидкість і якість висушеної деревини – температура, вологість і швидкість переміщення повітря. Особливості камерного сушіння деревини.

^ Лабораторно-практична робота

Дослідження ступеня вологості деревини.


Називає способи сушіння деревини;

характеризує способи сушіння.



^ Тема 2.3. Захист деревини від впливу зовнішнього середовища

Хімічні засоби захисту деревини від загнивання. Види антисептиків. Способи насичування деревини: нанесення антисептика на поверхню (пензлем, оприскувачем, занурюванням), під дією атмосферного тиску, насичування масляними антисептиками під тиском (автоклавне). Способи боротьби з ушкодженням деревини шкідниками. Правила безпеки праці.

^ Практична робота:

Обробки деревини антисептиками.



Називає засоби захисту деревини від загнивання, види антисептиків;

характеризує способи насичування деревини антисептиками, боротьби з ушкодженнями шкідниками;

виконує обробку деревини антисептиками.

^ Тема 2.4. Клеї

Універсальні й спеціальні клеї. Види столярних клеїв тваринного (глютинові, казеїнові, альбумінові) і синтетичного (карбамідоформальдегідні, сечовиноформальдегідні, меламіноформальдегідні, дисперсні та ін.) походження. Компоненти клейового розчину: основний клейовий розчин, розчинник, допоміжні речовини (клеєутворювачі, наповнювачі, сикативи, затверджувачі, дубильні речовини, антисептики, пластифікатори, піноутворюючі речовини).

Вимоги до клеїв: адгезія, міцність клейового шва, в’язкість, концентрація клейового розчину, водостійкість, життєздатність, просочування клею, біологічна стійкість, схоплюваність. Приготування різних видів клею і способи їх нанесення на поверхню деревини.

^ Практичні роботи:

Підбір клею залежно від технічних умов на з’єднання деталей виробу.

Приготування клею і склеювання поверхонь.


Називає види клеїв та їх компоненти;

обґрунтовує вимоги до клеїв;

пояснює приготування різних клеїв, технологію склеювання;

виконує підбір і приготування клею, склеювання.


Розділ 3. Проектування столярних виробів

Тема 3.1. Теоретичні засади проектування

Методи проектування виробів: морфологічного аналізу, подолання тупикових ситуацій. Евристичні прийоми вирішення техніко-технологічних протиріч: подрібнення, винесення, місцевої якості, асиметрії, об’єднання, універсальності, інверсії, однорідності.

Порівняльний аналіз методів і евристичних прийомів проектування виробів, щодо їх ефективності в умовах навчально-виробничих майстерень.

Урахування властивостей деревини в процесі проектування виробів.

^ Практичні роботи:

Розв’язування технічних задач методами морфологічного аналізу, подолання тупикових ситуацій.

Розв’язування технічних задач з використанням евристичних прийомів.

^ Лабораторно-практична робота:

Визначення розмірів деталей при зміні вологості.



Називає методи та евристичні прийоми вирішення техніко-технологічних задач;

характеризує методи та евристичні прийоми;

розв’язує задачі проектування з використанням різних методі і прийомів.


^ Тема 3.2. Проектування виробів із пиломатеріалів

Столярний виріб і його елементи: деталі, складальні одиниці. Види деталей столярно-меблевих виробів (ніжка, царга, проніжка, полиця, перегородка, кришка, сидіння, спинка, середник, дно, опора та ін.).

Конструктивні елементи столярно-меблевих виробів: бруски, щити, рамки, коробки.

Взаємозамінність деталей столярно-меблевих виробів. Уніфікація конструкцій виробів.

Загальні питання якості.

Системи допусків і посадок в деревообробці. Шорсткість поверхонь елементів столярно-меблевих виробів.

Лабораторно-практичні роботи:

Аналіз конструкцій столярно-меблевих виробів.

Вивчення елементів столярно-меблевих виробів.

Визначення якості виробу.

^ Практична робота:

Проектування столярного виробу (табурет, стілець, лава та ін.)

Розрахунок допусків лінійних розмірів виробів.



Характеризує столярний виріб та його частини;

називає види деталей столярно-меблевих виробів;

аналізує конструктивні елементи виробів, загальну конструкцію;

розкриває сутність шорсткості, взаємозамінності деталей та уніфікації виробів;

пояснює вимоги до якості виробу, систему допусків та посадок;

виконує проектування виробу, розрахунок допусків лінійних розмірів.

^ Тема 3.3. Столярні з’єднання пиломатеріалів

Види столярних з’єднань: кутові кінцеві, кутові серединні, кутові ящикові, по довжині, по кромці. Суцільні та вставні шипи.

Кутові кінцеві з’єднання: на відкритий одинарний і подвійний наскрізний шип, на шип у півпотемок наскрізний і не наскрізний, на шип у потемок наскрізний і ненаскрізний, на шип круглий (нагель) наскрізний і не наскрізний, на вус.

Серединні з’єднання: на шип одинарний наскрізний і ненаскрізний, на шип одинарний ненаскрізний у паз, у паз і гребінь ненаскрізний, на шип круглий ненаскрізний.

Ящикові з’єднання: на шип прямий відкритий, на шип «ластівчин хвіст».

З’єднання по довжині: в півдерева, на вус, на зубчастий шип, шипом у торцевий паз.

З’єднання по кромці: на вставну планку, в четверть, на круглий шип, у паз і гребінь прямокутний і трапецеподібний.

Елементи шипових з’єднань. Розрахунок шипових з’єднань: на відкритий одинарний і подвійний наскрізний шип, на шип у півпотемок наскрізний, на шип у потемок ненаскрізний, на вус, у паз і гребінь. Розрахунок з’єднань по довжині і кромці: у півдерева, на вус, на зубчастий шип, шипом у торцевий паз, на вставну планку, в четверть, на круглий шип, у паз і гребінь прямокутний.

Креслення шипових з’єднань. Виконання креслень з використанням комп’ютерної техніки.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Вивчення видів шипових з’єднань.

Вивчення елементів шипових з’єднань.

Практичні роботи:

Розрахунок кутових кінцевих з’єднань.

Розрахунок кутових серединних з’єднань.

Розрахунок з’єднань по довжині.

Розрахунок з’єднань по кромці.

Виконання ескізів і креслень шипових з’єднань.

Виконання креслень шипових з’єднань на ПК.



Називає види столярних з’єднань;

характеризує кутові кінцеві, кутові серединні, кутові ящикові з’єднання, з’єднання по довжині та по кромці;

визначає елементи шипових з’єднань;

обґрунтовує вибір з’єднання;

виконує розрахунок з’єднань, ескізи та креслення з’єднань.

Розділ 4. Технологія обробки деревини ручним електроінструментом, з використанням малогабаритних верстатів

Тема 4.1. Розмітка конструктивних елементів деталей

Підготовка інструменту для розмітки. Прийоми розмітки конструктивних елементів.

Вибір і розрахунок розмірів конструктивних елементів. Розмітка конструктивних елементів шипових з’єднань за допомогою інструментів, пристроїв: кутника столярного, лінійки, рейсмуса, гребінки, штангенциркуля, шаблона та ін.

Організація робочого місця розміточника (робочі столи, інструмент і пристрої, освітлення).

^ Практичні роботи:

Розмітка деталей виробу.

Розмітка кінцевих кутових з’єднань.

Розмітка серединних кутових з’єднань.



Розпізнає інструменти і пристрої для розмітки;

пояснює прийоми підготовки оснащення і розмітки;

характеризує професію розміточника;

виконує розмітку конструктивних елементів шипових з’єднань;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.2. Випилювання заготовок і запилювання елементів шипових з‘єднань

Випилювання заготовок ручними пилами. Випилювання заготовок ручними електропилами. Прийоми пиляння. Правила безпеки праці.

Малогабаритні верстати для пиляння: призначення, будова, налагодження. Технічні характеристики верстатів.

Прийоми випилювання заготовок на малогабаритних верстатах вздовж і впоперек волокон. Правила безпеки праці.

Випилювання конструктивних елементів шипових з’єднань з використанням столярного верстака, пристосувань, малогабаритних верстатів. Особливості запилювання шипів, вушок, заклепників і контроль їх. Прийоми роботи. Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення будови та роботи малогабаритних верстатів.

Практичні роботи:

Різання заготовок ручними пилами.

Різання заготовок електроінструментом.

Налагодження малогабаритного верстата для випилювання елементів деталі.

Різання заготовок на малогабаритних верстатах.

Виготовлення шипових з’єднань (шипа і вушка).


Характеризує операцію випилювання та виготовлення шипових з’єднань;

пояснює будову та особливості налагодження малогабаритних верстатів, прийоми випилювання конструктивних елементів шипових з’єднань;

аналізує технічні характеристики малогабаритних верстатів;

виконує налагодження малогабаритних верстатів, виготовлення шипових з’єднань;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.3. Довбання та різання стамесками

Інструменти для довбання: долота, стамески. Будова долота і стамески. Геометричні параметри долота, стамески. Підготовка долота, стамески до роботи.

Прийоми довбання глухих і наскрізних отворів. Свердління отворів і фрезерування ручним електроінструментом. Довбання отворів на свердлильних верстатах з використанням пристосувань і пристроїв.

Прийоми роботи стамескою: підрізання, зрізання, зачищання. Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

^ Практичні роботи:

Довбання гнізд, вушок і провушин долотом.

Виготовлення гнізд і вушок з використанням свердлильного верстата і електроферезера.

Зачищання гнізд, вушок і провушин стамесками.

Зняття фаски, зачищання торця деталі.



^ Називає інструменти для довбання і різання;

характеризує операцію довбання і зрізання стамесками;

пояснює прийоми довбання, роботи стамескою, свердління і фрезерування отворів;

виконує виготовлення гнізд, вушок і провушин долотами, електрофрезером, на свердлильному верстаті, зачищання поверхонь;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.4. Профільне стругання деревини

Інструменти для стругання профільних поверхонь: фальцгебель, шпунтубель, кальовка, галтель, горбач і т.д. Підготовка фасонних стругів до роботи. Обладнання і пристосування.

Прийоми роботи. Стругання пласті, кромки.

Будова і призначення електрофрезера.

Налагодження електрофрезера відповідно до профілю поверхні. Прийоми роботи. Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення будови і роботи електрофрезера.

Практичні роботи:

Фасонне стругання пласті ручними стругами.

Налагодження електрофрезера.

Фасонна стругання пласті електрофрезером.

Фасонне стругання кромки ручними стругами.

Фасонне стругання кромки електрофрезером.



Характеризує сутність профільного стругання;

називає інструменти для профільного стругання;

пояснює будову і підготовку до роботи стругів, електрофрезера, прийоми профільного стругання;

виконує профільне стругання пласті та кромки стругами і електрофрезером;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.5. Склеювання деревини

Технологічний процес склеювання. Обладнання, інструменти і пристрої для склеювання (підготовка поверхні, нанесення клею, стискання поверхонь тощо). Вибір клею для виготовлення виробу. Підготовка поверхні деталі до склеювання. Способи нанесення клейового розчину на поверхню деталі. Режими склеювання. Нагрівання клейових швів. Обладнання для склеювання.

Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

Каширування (облицювання) плівковими матеріалами. Механізація каширування плівковими матеріалами (каландрові установки та ін.). Прийоми роботи. Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

Здешевлення вартості виробу, економія цінних порід деревини.

^ Практичні роботи:

Підготовка поверхні деталі до склеювання.

Склеювання деталей.

Нанесення плівкових матеріалів на плоскі поверхні.

Нанесення плівкових матеріалів на фасонні поверхні.


Характеризує сутність склеювання деревини, каширування, обладнання для склеювання та облицювання, способи нанесення клею;

обґрунтовує вибір клею, режими склеювання;

пояснює технологію та прийоми склеювання, облицювання;

виконує склеювання та каширування деталей і виробів;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.



^ Літня навчальна практика

Орієнтовні завдання практики:

  • екскурсії на деревообробні підприємства (ознайомлення зі структурою цехів, вивчення досвіду робітників, ознайомлення із сучасним деревообробним обладнанням, вивчення технологій розпилювання матеріалів, стругання і фрезерування, шліфування тощо; вивчення документації на виготовлення столярних виробів, складання переліку виробів тощо);

  • продуктивна праця у шкільних навчально-виробничих майстернях (виготовлення столярних виробів);

  • ремонт столярних виробів для навчального закладу.




12 клас

Вступ

Аналіз змісту профільної підготовки школярів. Галузі та професії деревообробки. Орієнтовні об’єкти проектування. Правила безпеки праці школярів у навчально-виробничих майстернях.


Називає галузі деревообробки, основні професії, об’єкти проектування.


^ Розділ 1. Організація меблевого виробництва

Загальні відомості про технологію меблевого виробництва, її види. Організація і складові технологічного процесу. Види технічної документації на виробництві. Структурні елементи технологічного процесу. Типи деревообробного обладнання, вимоги до його кількості, номенклатури і розміщення.

^ Лабораторно-практична робота:

Складання і аналіз схем розміщення обладнання в цехах підприємств, у навчально-виробничих майстернях.





Характеризує технологію меблевого виробництва;

називає технологічні процеси та їхні структурні елементи, технічну документацію;

аналізує розміщення обладнання в цехах підприємств, у навчально-виробничих майстернях.


Розділ 2. Матеріалознавство меблевого виробництва

Тема 2.1. Матеріали меблевого виробництва

Матеріали меблевого виробництва: конструкційні (деревні, полімерні, металеві та інші), облицювальні (шпон, декоративні плівки, декоративний паперово шаровий пластик, шкіри), клеєві, опоряджувальні. Види і призначення деревних матеріалів: плити фанерні, фанера декоративна, столярні плити, деревностружкові і деревновокнисті плити.

Лабораторно-практичні роботи:

Вивчення видів облицювальних і листових матеріалів.

Дослідження та порівняльний аналіз фізичних, механічних і технологічних властивостей матеріалів меблевого виробництва.




Називає конструкційні, облицювальні, клеєві, опоряджувальні матеріали меблевого виробництва;

характеризує призначення та види фанери, столярних, деревностружкових і деревновокнистих плит;

розпізнає матеріали меблевого виробництва;


^ Тема 2.2. Меблева фурнітура

Використання металевих елементів (каркасів, опор, тонкостінних труб) у меблевій справі. Призначення, види і конструкція лицевої фурнітури (ручки, футорки, ключовини), кріпильної (завіси, стяжки, замки, засувки, кріпильні вироби, напрямні, механізми трансформації, контейнери, тримачі, опори, підвіски).

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення призначення і конструкції фурнітури столярно-меблевих виробів.


Називає види металевих елементів, лицевої та кріпильної фурнітури;

характеризує види меблевої фурнітури;

пояснює конструкцію меблевої фурнітури;

розпізнає види фурнітури.

Розділ 3. Проектування меблевих виробів

Тема 3.1. Теоретичні засади проектування

Класифікація меблевих виробів та їх види. Поняття про стилі меблів. Вимоги до конструкцій меблевих виробів: функціональні, технологічні, естетичні, ергономічні, екологічні.

Тектоніка біологічних конструкцій у проектуванні меблів. Методи трансформації природних об’єктів. Модульна координація меблів. Комбінаторика формоутворення.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Вивчення антропометричних характеристик учня.

Складання порівняльної характеристики стилів меблів.

^ Практичні роботи:

Проектування елементів меблів з використанням методів трансформації природних об’єктів.

Проектування елементів меблів з використанням модульної координації.

Проектування елементів меблів з використанням методів комбінаторики формоутворення.



Характеризує види меблевих виробів;

називає вимоги до конструкцій меблів;

аналізує методи трансформації природних об’єктів, модульної координації, комбінаторики;

використовує методи трансформації природних об’єктів, модульної координації, комбінаторики для проектування меблів.


^ Тема 3.2. Проектування меблів

Урахування тенденцій моди в проектуванні меблевих виробів.

Види меблів для сидіння. Конструктивні особливості. Функціональні параметри.

Види ємнісних меблів. Конструктивні схеми корпусних меблів: секційні, універсально-збірні, стелажні.

Схеми формування корпусів ємнісних меблів. Формування корпусів за типом з’єднання стінок, за типом з’єднання фасадних елементів.

Функціональні параметри ємностей для розміщення одягу, білизни, взуття, інших предметів побутового вжитку.

Вимоги до вибору та розташування меблевої фурнітури.

Технічний опис меблевих конструкції. Ескізне зображення меблів. Особливості виконання складального креслення, креслень деталей.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Вивчення схем корпусних меблів.

Вивчення і підбір фурнітури для рухомих елементів корпусних меблів.

^ Практичні роботи:

Визначення розмірів меблів для сидіння з врахуванням антропометричних характеристик.

Розрахунок розмірів корпусних меблів відповідно до функціонального призначення.

Виконання технічного опису меблевого виробу.

Виконання ескізу та креслення виробу.


Називає сучасні тенденцій моди в проектуванні меблів;

характеризує види ємнісних та меблів для сидіння;

пояснює конструктивні схеми ємнісних меблів, формування корпусів;

розрізняє функціональні параметри ємностей меблів.

визначає розміри меблів для сидіння з врахуванням антропометричних характеристик, розташування фурнітури;

виконує технічні описи меблів, ескізи, креслення, складальні креслення.


Розділ 4. Технологія обробки деревини та напівфабрикатів

Тема 4.1. Пиляння пиломатеріалів і напівфабрикатів з деревини 4/6

Загальні відомості про деревообробні верстати. Класифікація і маркування основного деревообробного обладнання.

Круглопилкові верстати. Будова і призначення верстатів. Круглопилкові верстати розкрою. Маятникові верстати (ЦМЕ-2). З прямолінійним переміщенням супорта (ЦПА-2). Форматні верстати (ЦФ-5). Універсальні верстати (Ц-6). Стрічкопилкові верстати для повздовжнього і контурного розпилювання (ЛС80-4).

Налагоджування та експлуатація верстатів.

Типи і конструкції круглих пил. Підготовка круглих пил до роботи. Типи і конструкції стрічкових пил. Встановлення і зняття інструментів і пристроїв.

Прийоми робота на верстатах. Організація робочого місця верстатника. Правила безпеки праці.

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення будови і роботи круглопилкового верстата.

Практичні роботи:

Встановлення пили круглопилкового верстата.

Налагодження круглопилкового верстата.

Різання заготовок упоперек, вздовж і під кутом до волокон.

Виготовлення заготовок і деталей сконструйованого виробу.


Наводить приклади деревообробних верстатів;

пояснює призначення, будову, роботу та налагодження круглопилкових і стрічкопильних верстатів;

характеризує типи круглих та стрічкових пил;

аналізує прийоми підготовки пилок до роботи;

демонструє прийоми роботи на криглопилкових верстатах;

виконує налагодження круглопилкового верстата, розпилювання заготовок упоперек, вздовж і під кутом до волокон;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.2. Обробка матеріалів на фрезерних верстатах 4/6

Поняття обробки матеріалів фрезеруванням.

Поздовжньо-фрезерні верстати (фугувальні, рейсмусові). Фугувальні верстати з ручною і механічною подачею (СФ4, СФА4-2). Будова і призначення фугувальних верстатів. Ножові вали. Різальний інструмент. Налагоджування та експлуатація верстатів. Захисні пристрої. Прийоми роботи. Захисні пристрої. Правила безпеки праці.

Рейсмусові верстати одно і двосторонні (СР6-7, С2Р12-2). Будова і призначення рейсмусових верстатів. Налагоджування та експлуатація рейсмусових верстатів. Організація робочого місця. Прийоми роботи. Захисні пристрої. Правила безпеки праці.

Фрезерні верстати з нижнім і верхнім розміщенням шпинделя. Різальний інструмент для фрезерних верстатів. Заточування і балансування фрез. Налагодження та експлуатація верстатів. Організація робочого місця. Прийоми роботи. Захисні пристрої. Правила безпеки праці.

^ Лабораторно-практичні роботи:

Вивчення будови і роботи фугувального верстата.

Вивчення будови і роботи рейсмусового верстата.

Вивчення будови і роботи фрезерного верстата.

^ Практичні роботи:

Встановлення і регулювання ножів фугувального верстата.

Налагодження фугувального верстата.

Налагодження рейсмусового верстата.

Налагодження фрезерного верстата.

Виготовлення деталей на фугувальному верстаті.

Виготовлення деталей на рейсмусовому верстаті.

Виготовлення деталей на фрезерному верстаті.



Характеризує сутність фрезерування;

називає поздовжньо-фрезерні та фрезерні верстати;

пояснює будову, роботу і налагодження фугувальних, рейсмусових і фрезерних верстатів;

розкриває будову ножових валів і головок.

демонструє прийоми роботи на фрезерних верстатах;

виконує налагодження верстатів, струганні та фрезерування;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.3. Обробка заготовок на свердлильно-пазувальних верстатах 2/3

Призначення і будова свердлильно-пазуваних верстатів. Одношпиндельні вертикальні і горизонтальні верстати. Багатошпиндельні верстати. Різальний інструмент для сведлильно-пазувальних верстатів. Вимоги до фрез. Пристрої та пристосування. Налагоджування верстатів на задані параметри.

Прийоми роботи на верстатах. Організація робочого місця. Правила безпеки праці.

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення будову і роботи свердлильно-пазувального верстата.

Практичні роботи:

Встановлення фрези та регулювання стола.

Налагодження свердлильно-пазувального верстата.

Виготовлення гнізд і пазів на свердлильно-пазувальному верстаті.



Характеризує сутність обробки на свердлильно-пазувальних верстатах;

називає види свердлильно-пазувальних верстатів;

пояснює будову, роботу і налагодження верстатів;

розкриває прийоми роботи на верстатах;

виконує налагодження, виготовлення гнізд і пазів на свердлильно-пазувальному верстаті;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.4. Шліфування поверхонь

Призначення і будова шліфувальних верстатів. Конструкції плоскострічкових верстатів: з вільним, горизонтальним і вертикальним розміщенням полотна. Дискові шліфувальні верстати.

Види шліфувальних шкурок. Розмір абразивного зерна. Розрахунок довжини шліфувального полотна верстата. Технологія склеювання кінців шліфшкурки.

Налагодження та експлуатація верстатів. Прийоми роботи. Подача матеріалу до ріжучого інструменту. Правила безпеки праці.

^ Лабораторно-практична робота:

Вивчення будови і робота шліфувальних верстатів.

Практичні роботи:

Вибір, підготовка і встановлення шліфувального полотна.

Налагодження шліфувального верстата.

Шліфування поверхонь деталей.


Характеризує принципи машинного шліфування деталей;

називає види шліфувальних верстатів;

пояснює будову, роботу і налагодження верстатів;

розкриває прийоми роботи на верстатах, види шліф шкурок і підготовку полотна;

виконує розрахунок довжини шліфувального полотна, налагодження верстата, виготовлення гнізд і пазів на свердлильно-пазувальному верстаті;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.


^ Тема 4.5. Складання меблевих виробів 2/8

Технічна документація на складання меблів для сидіння і корпусних меблевих виробів. Монтажне креслення.

Прийоми складальних робіт. Обладнання, інструменти і пристосування. З’єднання елементів виробів. Встановлення меблевої фурнітури.

Регулювання і випробування виробів.

^ Практичні роботи:

Вивчення техніко-конструкторської документації.

Встановлення елементів меблевої фурнітури (ручок, ключовин, завісів, стяжок, замків, засувок, напрямних, механізмів трансформації, тримачів, опор підвісок та ін).

Складання меблевих виробів.

Регулювання і випробування меблевих виробів.



^ Називає технічну документацію на складання меблів;

аналізує монтажні креслення;

характеризує прийоми складальних робіт, обладнання, інструменти, пристрої, пристосування;

пояснює прийоми з’єднання елементів виробів, встановлення фурнітури;

виконує складання, регулювання та випробування меблевих виробів;

дотримується правил організації робочого місця, безпеки праці.




^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Бобиков П. Д. Мебель своими руками. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. – 320 с.

  2. Гликин М. С. Декоративные работы по дереву на станках. – М.: Изд-во “Народное творчество”, Изд-во “Искана”, 2002. – 280 с.

  3. Комп’ютерна графіка: Навч. посібн. / А. П. Верхола, Б. Д. Коваленко, В. М. Богданов та ін.; За ред. А. П. Верхоли. – К.: Каравела, 2005. – 304 с.

  4. Левадный В. С., Черный Ю. А. Обработка дерева на станках. – М.: ООО “Аделант”, 2005. – 384 с.

  5. Матвеєва Т. О. Мозаїка та різьблення по дереву: навч. псібник: Пер. з рос. – К.: Вища шк, 1993. – 135 с.

  6. Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання: теорія і методика: Монографія / В. В. Бербец, Т. М. Бербец, Н. В. Дубова та ін.; За заг. ред. О. М. Коберника. – К.: Наук. світ, 2003. – 172 с.

  7. Мигаль С. П. Проектування меблів: Навч.посібник. – Львів: Світ, 1999. – 216 с.

  8. Сидоренко В. К. Креслення: Підруч. для учнів загальноосвіт. навч. закл. – К.: Школяр, 2004. – 239 с.

  9. Энциклопедия работ по дереву: Руководство, необходимое любителю работ по дереву / Ред.-консультант М. Рамуц; Пер. с англ. Г. А. Сорокина. – М.: ООО “Издательство Астрель”; ООО “Издательство АСТ”, 2004. – 512 с.



^ Спеціалізація “Українська народна вишивка”


Розроблена вчителем-методистом
ЗОШ І-ІІІ ступенів № 23 м. Чернігова,
народним майстром
з української народної вишивки
Заровською Л.І.


Затверджено

Радою Науково-методичного центру Управління освіти
Чернігівської міської ради
(протокол № 2 від 26.11.2003 р.)


Схвалено вченою радою Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 2 від 01.12.2003 р.)


Рецензенти: Завацький С.В., канд.. фіз..-мат. наук, доцент

Чернігівського державного педагогічного

університету ім.. Т.Г. Шевченка,

^ Ковбаса Ю.М., кандидат педагогічних наук,

доцент ЧДПУ ім.. Т.Г, Шевченка.

Овчар С.В., провідний методист ЧОІППО.


Програму підготували: ^ Заровська Л.І., вчитель-методист, відмінник освіти

ЗСШ № 23 м. Чернігова


Пояснювальна записка

Програма призначена для трудової підготовки учнів за профілем “Українська народна вишивка”. Дана програма розроблена з метою підведення учнів до свідомого вибору професії вишивальниці, відродження народних традицій, виховання любові до прекрасного, до своєї творчості. Програма передбачає наступність у набутті знань, умінь і навичок, отриманих учнями у 5-9 класах. Навчання мистецтва вишивання потребує певних зусиль, зосередженості й терпеливості. Робота з вишивання не лише цікава і доступна учням, вона має загальноосвітнє й виховне значення. У процесі занять з вишивки учні набувають певних трудових умінь, оволодівають доступними їм прийомами ручного шиття, навчаються практично осмислювати свою роботу, працювати індивідуально.

Поряд з цим вони ознайомлюються з народним декоративним мистецтвом, яке пробуджує в учнів любов до рідного народу, сприяє розвитку художнього смаку, відродженню народних традицій, навчає оцінювати художні якості речей. Заняття з вишивання допомагають розвитку тонких і точних рухів рук і пальців учнів.

У процесі реалізації програми учні оволодівають уміннями і навичками практичного виконання відомих технік української народної вишивки.

Реалізація змісту програми повинна забезпечувати розв’язання таких завдань:

  • формування в учнів естетичного смаку, почуття прекрасного, спираючись на закони та закономірності розвитку природи та суспільства;

  • ознайомлення учнів із значенням вишивки в житті українського народу ;

  • формування в учнів необхідних знань і вмінь для створення певних виробів ;

  • навчання учнів різним технікам вишивання ;

  • формування в учнів культури праці, побуту, відповідальності за резуль­тати власної діяльності ;

  • виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безпе­рервної професійної освіти ;

  • створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

^ Структура програми включає:

В 10 класі – вступ та шість розділів. Теми п’яти розділів програми забезпечують послідовне включення учнів в усі етапи цілісного процесу набуття умінь і навичок українського народного шитва; повторення технік вишивання набутих в 5-9 класах. Основою навчання в 10 класі є вивчення значення кольорів в українській народній вишивці, їх поєднання; значення і види орнаментів, знаків і символів у вишивці; вивчення різних технік вишивання, таких як : лічильні вишивки, гладь і її види, прозоро-лічильні техніки; вивчення технік виконання як в Україні в цілому, так відповідно і в кожному регіоні окремо. Вивчаючи шостий розділ, учні навчаються догляду за вишитими виробами, характеризують волого-теплову обробку вишитих виробів.

В 11 класі програма включає вступ і сім розділів, де учні ознайомлюються з додатковими швами народного вишивання; набувають навичок і вмінь по вишиванню монограм, прикрашанню виробів намистом, бісером та склярусом; вчаться обробці країв рушників, панно, серветок, тощо; вивчають прозоро-лічильні техніки, їх застосування у певних композиціях; отримують знання по вивченню машинної вишивки. Основною темою вивчення даного тематичного плану є набуття знань з історії розвитку українських народних рушників, їх значення як оберегів в житті українського народу. Як підведення підсумку після закінчення вивчення програмового матеріалу – є трудова навчальна практика по виконанню творчих робіт учнів. Така структура змісту навчання забезпечує залучення учнів не лише до практичної технологічної діяльності, а й до проектної і дослідницької. Акцент у роботі учнів переноситься саме на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, з різними видами проектно-технологічної документації, уміння здійснювати аналіз та оцінку своєї роботи.

В 12 класі учні вивчають три розділи програми, де головним є необхідність вивчення основи технічної творчості, раціоналізаторства, винахідництва, економічних знань та ринкових відносин, організації праці та виробництва. Вивчається українська народна вишивка одягового призначення. Практично виконується творчий проект по виготовленню української сорочки – необхідного атрибуту національного одягу. Учні вчаться конструювати і моделювати одяг з використанням народних традицій. Свої проекти учні розробляють індивідуально з наступним захистом. Форма захисту проектів може бути різною: виставки, конференції, демонстрація моделей, проведення українських вечорниць, тощо. Широкий вибір технік виконання при виготовленні проектів створює сприятливі умови для здійснення практичної діяльності учнів. Теоретичне навчання передбачає ознайомлення учнів із історією і розвитком української народної вишивки, з художніми особливостями вишивки різних регіонів України.

Практичні вміння та навички учні отримують на практичних заняттях, на які відводиться 75 % загального навчального часу і закріплюють під час трудової навчально-виробничої практики.

Вчителю надається право 40 % часу, передбаченого навчальними програмами, використати на практичну реалізацію програмового матеріалу з урахуванням регіональних та місцевих умов і традицій.

Особливу увагу слід звернути на оволодіння безпечними прийомами праці, дотримання правил санітарії й гігієни, дотримання правил технічної і виконавчої дисципліни.

Реалізація змісту програми повинна забезпечувати виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, в підприємницьку діяльність; створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Програма розрахована на 5 - годинне навчання на тиждень.

Оцінювання якостей трудової підготовки здійснюється у двох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями, який можна виявити у процесі усного чи письмового опитування та якість практичних умінь і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання практичних робіт. Тому критерії оцінювання навчальних до­сягнень учнів носять комплексний характер. До них належать:

  • рівень передбачених програмою теоретичних знань та умінь застосовувати ці знання в практичній роботі;

  • уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації;

  • дотримання технічних вимогу процесі виконання робіт (якість виробу);

  • уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи;

  • рівень сформованості трудових прийомів і умінь виконувати технологічні операції;

  • дотримання правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог;

  • дотримання норм часу на виготовлення виробу;

  • рівень самостійності у процесі організації і виконанні роботи (планування трудових процесів, самоконтроль і т. п.), виявлення елементів творчості.

^ Об'єкти технологічної діяльності. Методи проектування

Технічний опис об'єкта технологічної діяльності. Метод комбінування у створенні нових об'єктів.

^ Художнє конструювання

Історичні відомості про розвиток української народної вишивки. Моделі-аналоги рушників, серветок, панно, сорочок, жіночого одягу.

^ Технічне конструювання

Креслення деталей української сорочки та жіночого одягу. Форма рушника, серветок.

Конструкційні матеріали та їх вибір

Відомості про властивості конструкційних матеріалів (тканина, нитки). Урахування властивостей матеріалів у процесі їх вибору для виготов­лення виробів.


Техніка

Елементи машинознавства. Принцип перебудови швейної машини на машину для вишивання. Основні несправності в роботі швейної машини, їх причини і способи усунення. Новітні технології.

^ Види технологічних процесів. Розмічання. Різання.

Поняття про розміщення викрійки сорочки та жіночого одягу на тканині. Економне розкладання деталей виробу.

^ Оздоблення виробів

Особливості технологічних процесів оздоблення. Використання матеріалів для оздоблювальних робіт (нитки для вишивання, бісер, стеклярус, тощо).

^ Оцінка об'єктів і процесу технологічної діяльності

Оцінка розмірів об'єкта праці, якості, творчого задуму.

Перелік знань і умінь учнів

Знання

Учні повинні знати: технологію вишивання різними видами вишивки; класифікацію технік вишивання; ознаки технік вишивання; технологію перенесення малюнка на тканину різними способами; матеріали та інструменти для вишивання; правила добору гами кольорів у вишивці; правила безпечної праці, санітарно-гігієнічні вимоги та організацію роботи під час вишивання.

Уміння

Учні повинні вміти: дотримуватися правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог та організації роботи під час виконання вишивальних робіт; розпізнавати різні види вишивки на вишитих виробах; розробляти композицію вишивки; оздоблювати вироби різними техніками вишивки; користуватися різними видами конструкторсько – технологічної документації та іншими джерелами інформації; дотримуватися норм часу на виготовлення виробу; показувати рівень самостійності в процесі організації й виконання роботи, виявляти елементи творчості.

Перед практичною роботою обов’язково на кожному уроці повторюються та закріплюються правила техніки безпеки під час вишивання та санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивання.

^ Правила безпечної роботи під час вишивання

Перед початком роботи:

  • Перед початком роботи обладнати своє робоче місце потрібними інструментами та матеріалами.

  • Одягти робочий одяг.


Під час роботи:

  • Голки і шпильки під час роботи зберігати в спеціальній коробці або подушечці.

  • При необхідності працювати з наперстком.

  • Забороняється підносити голку та ножиці до очей.

  • Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе.

  • Забороняється залишати голку без нитки.

  • Забороняється вколювати голку в робочий одяг.

  • Забороняється під час вишивання використовувати тупі, іржаві голки.

Після закінчення роботи:

  • Після закінчення роботи прибирати своє робоче місце; інструменти покласти в спеціальну коробочку.

Санітарно - гігієнічні вимоги під час вишивання

  • Вишивати треба вимитими руками, в добре провітреному приміщенні, при достатньому денному чи електричному освітленні.

  • При довготривалому вишиванні вишивку необхідно зберігати в куску білої тканини, або в білому полотняному мішечку.

  • Під час вишивання необхідно сидіти прямо, притулившись до спинки крісла; не нахиляти низько голову.

  • Працюючи роботу слід тримати на відстані 25 - 30 см від очей.

  • Через кожні 40 - 50 хвилин роботи необхідно робити перерву на 10 - 15 хвилин, щоб не втомлювались очі.

  • Щоб менше втомлюватися під ноги треба покласти низенький ослінчик або спеціальну підставку.

  • При роботі з пяльцями треба слідкувати за правильною постановкою рук.

^ 10 клас
Загальний тематичний план


Розділи, теми

К-ть годин

Вступ. Українська народна вишивка. Художні промисли України. Основи матеріалознавства.


5

Розділ 1. ВИДИ ШВІВ УКРАІНСЬКИХ НАРОДНИХ ВИШИВОК.

Тема 1.1. Візерунок в українській народній вишивці. Способи перенесення візерунків на тканину. Початкові шви.

30


5

Тема 1.2. Кольори в українській народній вишивці.

5

Тема 1.3. Фарбування ниток. Збільшення або зменшення малюнка.

5

Тема 1.4. Орнамент, композиція в українській народній вишивці.

5

Тема 1.5. Знаки, символи в українській народній вишивці.

5

Тема 1.6. Основні відомості про візерунки.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 2. ТЕХНІКИ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ ВИШИВЦІ.

15

Тема 2.1. Техніки в українській народній вишивці.

5

Тема 2.2. Застосування швів.

5

Тема 2.3. Техніка вишивання простих рушникових швів.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 3. ЛІЧИЛЬНІ ВИШИВКИ

10

Тема 3.1. Техніка виконання лічильної вишивки.

5

Тема 3.2. Ажурна лічильна вишивка.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 4. ГЛАДЬ, ЇЇ ВИДИ І ЗАСТОСУВАННЯ

35

Тема 4.1. Гладь, її види, застосування.

5

Тема 4.2. Гладь проста.

5

Тема 4.3. Художня гладь.

5

Тема 4.4. Двостороння гладь з настилом.

5

Тема 4.5. Елементи білої гладі.

5

Тема 4.6. Прорізна гладь.

5




Розділи, теми

К-ть годин

Тема 4.7. Одностороння гладь.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 5. ПРОЗОРО-ЛІЧИЛЬНІ ТЕХНІКИ. МЕРЕЖКИ, ЇХ ВИДИ І ЗАСТОСУВАННЯ

35

Тема 5.1. Наскрізні шви.

5

Тема 5.2. Мережки.

5

Тема 5.3. Особливості використання наскрізних швів.

5

Тема 5.4. Особливе значення в оздобленні національного одягу наскрізних швів.


5

Тема 5.5. Прикрашання одягу мережками.

5

Тема 5.6. Мережка “шабак”.

5

Тема 5.7. З’єднувальні та маскувальні шви.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 6. ДОГЛЯД ЗА ВИШИТИМИ ВИРОБАМИ

5

Тема 6.1. Догляд за вишитими виробами.

5

Тематичне оцінювання




^ Резерв часу

50

Всього

175

Трудова навчально-виробнича практика

60

Разом:

235




Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

Вступ

Художні промисли України – історично складена форма народного декоративно-прикладного мистецтва. Історія розвитку української народної вишивки. Матеріали, інструменти та пристрої для вишивання.

^ Практична робота:

Ознайомлення із старовинними зразками української народної вишивки. Організація робочого місця вишивальниці. Робота із старовинними зразками вишивок. Добір голок, тканини і ниток для вишивання. Інструктаж з техніки безпеки під час вишивальних робіт. Санітарно-гігієнічні вимоги під час вишивальних робіт.




30

5

Розділ 1. ВИДИ ШВІВ УКРАІНСЬКИХ НАРОДНИХ ВИШИВОК

Тема 1.1. Візерунок в українській народній вишивці

Способи перенесення візерунків на тканину. Способи закріплення нитки. Початкові шви.

^ Практична робота:

Розробка візерунка для вишивання. Перенесення його на тканину. Вправи у закріпленні нитки. Вправи у вишиванні початкових швів: “уперед голку”, “за голку”, “бісерний шов”, “строчка”, “петельний”, “козлик” (оксамитовий). Вишивання візерунка простими швами.




5

^ Тема 1.2. Кольори в українській народній вишивці

Значення кольору, символіка кольору. Тепла та холодна гама кольорів у вишивці. Нейтральні кольори. Поєднання кольорів в українській народній вишивці. Декоративні шви.

^ Практична робота:

Добір ниток за кольоровою гамою. Виконання зразків декоративних швів: “стебловий”, “тамбурний”.




5

^ Тема 1.3. Фарбування ниток. Збільшення або зменшення малюнка

Практична робота:

Вправи у збільшенні і зменшенні малюнка. Виконання швів: “складний тамбур”, “ялинка.”




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Характеризує загальну теорію української народної вишивки, її історію і розвиток;

наводить приклади технологічної діяльності у побуті;

дотримується правил внутрішнього розпорядку та безпечної праці в майстерні.


Характеризує способи перенесення візерунків на тканину та способи закріплення ниток;

називає початкові шви;

обґрунтовує вибір об’єкта технологічної діяльності;

здійснює пошук інформації в журналах, альбомах.


Обґрунтовує значення кольору та символіки;

пояснює види кольорів та поєднання їх в українській народній вишивці;

називає декоративні шви;

здійснює добір ниток за кольоровою гамою;

виконує зразки декоративних швів.



Пояснює знання у збільшенні і зменшенні малюнка;

виконує збільшення і зменшення малюнка, застосовуючи різні прийоми;

працює над виконанням швів «складний тамбур» і «ялинка».





Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

^ Тема 1.4. Орнамент, композиція в українській народній вишивці

Орнамент: геометричний, тваринний, зооморфний, поєднання різних орнаментів.

Поняття про композицію орнаменту, її особливості.

^ Практична робота:

Розробка і замальовування орнаменту для складання візерунка для вишивання виробу. Виконання зразка орнаменту за вибором декоративними швами.




5

^ Тема 1.5. Знаки, символи в українській народній вишивці

Колорит української народної вишивки. Хрестикові шви.

Практична робота:

Виконання зразків хрестикових швів: “півхрест”, “прямий хрест”, “косий хрест”, “подвійний хрест”, “ретязь”.




5

^ Тема 1.6. Основні відомості про візерунки

Симетричне, асиметричне розташування візерунків на виробі. Заповнення кутів, країв, середини.

^ Практична робота:

Підбір візерунка для вишивання. Розрахунок розміщення візерунка на виробі. Вишивання візерунка на серветці хрестиковими швами.







Тематичне оцінювання




1

5

Розділ 2. ТЕХНІКИ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ ВИШИВЦІ.

Тема 2.1. Техніки в українській народній вишивці

Різні техніки в українській народній вишивці. Техніка вишивання простих рушникових швів.

^ Практична робота:

Вправи у вишиванні рушниковими швами: “просо”, “штапівка”, “кривулька”. Заповнення площин вивченими швами.




5

^ Тема 2.2. Застосування швів

Застосування швів для заповнення візерунка у вертикальному і горизонтальному напрямках. “Качалочка”.

^ Практична робота:

Заповнення площин візерунка “шахматкою”. Виконання зразка шва “качалочка”.




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Визначає різні види орнаментів;

розкриває поняття про композицію орнаменту і її особливості;

розробляє орнамент для складання візерунка для вишивання виробу;

виконує зразок орнаменту за вибором.


Характеризує колорит української народної вишивки;

називає види хрестикових швів;

виконує зразки хрестикових швів.


Обґрунтовує симетричне, асиметричне розташування візерунків на виробі;

характеризує заповнення країв, кутів, середини;

підбирає візерунок для вишивання;

розраховує розміщення візерунка на виробі;

виконує зразок хрестиковими швами.





Узагальнює поняття про різні техніки в українській народній вишивці;

наводить приклади простих рушникових швів;

виконує вправи у вишиванні рушниковими швами;

вчиться заповнювати площини певними техніками.


Характеризує застосування швів;

обґрунтовує назву шва «качалочка»;

розробляє зразок для заповнення площини візерунка;

виконує зразок шва.






Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу







5

^ Тема 2.3. Техніка вишивання простих рушникових швів

Шов “клинці”.

Практична робота:

Виконання зразка шва “клинці”. Заповнення площин візерунка.










Тематичне оцінювання







10

5

Розділ 3. ЛІЧИЛЬНІ ВИШИВКИ

Тема 3.1. Техніка виконання лічильної вишивки

“Виколювання”.

Практична робота:

Виконання зразка вишивки.







5

^ Тема 3.2. Ажурна лічильна вишивка

Техніка виконання вишивки: “вирізування”.

Практична робота:

Виконання зразка вишивки.










^ Тематичне оцінювання







35

5

Розділ 4. ГЛАДЬ, ЇЇ ВИДИ І ЗАСТОСУВАННЯ

Тема 4.1. Гладь, її види, застосування

Двостороння гладь без настилу. Лічильна або точна гладь.

Практична робота:

Виконання зразків прямої і косої гладі.







5

^ Тема 4.2. Гладь проста

Використання гладі. Техніка виконання.

Практична робота:

Складання візерунка для виконання гладі. Перенесення візерунка на тканину. Вишивання візерунка.







5

^ Тема 4.3. Художня гладь

Застосування. Техніка виконання.

Практична робота:

Підбір візерунка для виконання зразка художньою гладдю. Вишивання візерунка.







5

^ Тема 4.4. Двостороння гладь з настилом

Біла гладь. Техніки білої гладі: “шнурочок”, “горошок”, “вузлики”, “лапочка”, “листочок”, “квіточка”.

Практична робота

Виконання зразків технік білої гладі.







5

^ Тема 4.5. Елементи білої гладі

Техніка виконання елементів. Застосування білої гладі.

Практична робота:

Вишивання серветки білою гладдю




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

^ Називає прості рушникові шви;

пояснює техніку виконання швів;

виконує зразок швів;

розраховує необхідну кількість ниток для вишивання.





Обґрунтовує назву «лічильна вишивка»;

характеризує техніку виконання шва «виколювання»;

підбирає візерунок;

виконує зразок вишивки.



Розпізнає зразки лічильних вишивок;

характеризує ажурну лічильну вишивку;

визначає технологію виконання;

виконує зразок вишивки.




Характеризує види гладі;

називає види техніки;

визначає розміщення візерунка;

працює над вивченням техніки;

виконує зразки.



Вчиться розпізнавати види гладі;

складає візерунок для виконання;

володіє прийомом перенесення візерунка на тканину

вишиває серветку;

дотримується санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки.

Поєднує кольорову гаму;

підбирає візерунок та нитки;

розміщує візерунок відповідно специфіці гладьових швів;

вишиває візерунок.



Характеризує техніку виконання білої гладі;

відрізняє види гладі;

визначає техніку виконання;

виконує зразки технік білої гладі.



Називає елементи білої гладі;

характеризує техніку виконання швів;

виконує вишивання серветки білою гладдю.



Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу







5

^ Тема 4.6. Прорізна гладь

Візерунки прорізної гладі. Техніка виконання швів.

Практична робота:

Вишивання елементів прорізної гладі: “дірочки”, “калачики”, “листочки”.







5

^ Тема 4.7. Одностороння гладь. Гладі “уприкріп”

Види гладі. Техніка виконання односторонньої гладі Застосування гладі. Полтавська гладь.

^ Практична робота:

Вишивання серветки односторонньою гладдю.










^ Тематичне оцінювання







50


5

Розділ 5. ПРОЗОРО-ЛІЧИЛЬНІ ТЕХНІКИ. МЕРЕЖКИ, ЇХ ВИДИ І ЗАСТОСУВАННЯ

Тема 5.1. Наскрізні шви

Мережки. Техніка виконання простих наскрізних швів. Підбір тканини і ниток для виконання мережок.

^ Практична робота:

Техніка виконання мережок: “одинарний прутик”, “подвійний прутик”, “роздільний прутик”. Обробка краю серветки мережками.







5

^ Тема 5.2. Складні мережки. Особливості виконання мережок.

Техніка виконання мережки “панка”. Використання мережки “панка”.

Практична робота:

Вишивання елементів рушника мережкою “панка”.







5

^ Тема 5.3. Особливості використання наскрізних швів

Техніка виконання мережки “ляхівка”. ЇЇ види, застосування.

Практична робота:

Виконання зразків мережки: “ляхівка одинарна”, “багаторядова ляхівка”.







5

^ Тема 5.4. Особливе значення в оздобленні національного одягу наскрізних швів

Мережки: “одинарний стовпчик”, “подвійний стовпчик”, “гречка”. Техніка виконання мережок.

^ Практична робота:

Виконання зразків мережок: “одинарний стовпчик”, “подвійний стовпчик”, “гречка”.







Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Розрізняє види гладі;

називає елементи прорізної гладі;

вибирає і виконує вишивку швів.


Характеризує види гладі;

визначає технологію виконання ручних швів.

вибирає мотив для вишивання;

розміщує вишивку на виробі;

виконує вишивання серветки.




Характеризує види наскрізних швів;

визначає техніку виконання простих наскрізних швів;

вибирає тканину і нитки для виконання швів;

обробляє край серветки мережкою.


Називає види мережок;

розрізняє складність технік виконання;

характеризує використання мережки;

виконує вишивання елементів рушника.


Знає особливості використання наскрізних швів;

підбирає матеріали для виготовлення виробу;

обґрунтовує підбір матеріалів;

виконує зразки мережок.


Характеризує значення мережок в оздобленні національного одягу;

вибирає мотив для вишивання;

виконує зразки швів.





Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

^ Тема 5.5. Прикрашання одягу мережками

Мережка з настилом і прутиком через чисницю. Безчісна мережка. Техніка виконання мережок. Застосування мережок.

Практична робота:

Виконання зразків мережок.




5

^ Тема 5.6. Види мережок. Мережка “шабак”

Кольори мережки. Застосування в оздобленні одягу. Техніка виконання.

Практична робота:

Виконання зразка мережки “шабак”.




5

^ Тема 5.7. З’єднувальні та маскувальні шви

Змережування. Види змережування. Оформлення виробу.

Практична робота:

З’єднання окремих серветок із зразками швів в єдину серветку змережуванням.







Тематичне оцінювання




5

5

Розділ 6. ДОГЛЯД ЗА ВИШИТИМИ ВИРОБАМИ

Тема 6.1. Догляд за вишитими виробами

Волого-теплова обробка вишитих виробів. Правила догляду за вишитими виробами. Прання, підкрохмалювання, прасування. Перевірка якості готового виробу.

^ Практична робота:

Кінцева обробка виробів. Волого-теплова обробка вишитих виробів.

Захист творчих проектів.







^ Тематичне оцінювання




60

Трудова навчально-виробнича практика

Виконання комплексних, творчих робіт.

Захист творчих проектів.




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Називає використання мережок у прикрашанні одягу;

розрізняє мережки з настилом і без настилу;

знає техніку виконання;

характеризує застосування швів;

виконує зразок мережки.

Характеризує колорит виконання мережки;

називає застосування в оздобленні одягу;

виконує вивчений шов.


Називає види змережування;

характеризує оформлення виробу;

поєднує окремі серветки із зразками швів в єдину серветку змережуванням;

знає технологічні прийоми.





Характеризує волого-теплову обробку вишитих виробів;

називає правила догляду за вишитими виробами;

визначає і вибирає види догляду за виробами;

вміє перевіряти якість готового виробу і захищати творчий проект;

дотримується правил безпечної праці під час волого-теплової обробки вишитих виробів, під час прання.





Вибирає комплексну роботу;

створює творчу роботу;

характеризує творчий проект.






^ 11 клас
Загальний тематичний план


Розділи, теми

К-ть год.

^ Вступ. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА

1

Розділ 1. ВИДИ ШВІВ НАРОДНОГО ВИШИВАННЯ

9

Тема 1.1. Види швів народного вишивання.

4

Тема 1.2. Інтер’єрні шви.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 2. ДОДАТКОВІ ШВИ

20

Тема 2.1. Накладне шиття.

10

Тема 2.2. Килимові шви.

5

Тема 2.3. Декоративні стібки.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 3. ТЕХНІКИ ВИШИВКИ

20

Тема 3.1. Монограми.

5

Тема 3.2. Вишивання намистом, бісером і склярусом.

10

Тема 3.3. Обробка країв виробів.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 4. ВИШИВАННЯ ВИРОБІВ ВИВЧЕНИМИ ТЕХНІКАМИ

15

Тема 4.1. Вишивання виробів вивченими техніками.

5

Тема 4.2. Вишивання виробів косим хрестиком.

5

Тема 4.3. Відомості про роботу майстра народної вишивки.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 5. ПРОЗОРО-ЛІЧИЛЬНІ ТЕХНІКИ

10

Тема 5.1. Прозоро-лічильні техніки.

5

Тема 5.2. Оздоблення виробу мережками.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 6. КОМПОЗИЦІЇ ВИРОБІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ

25

Тема 6.1. Композиція виробів української народної вишивки оздоблених лічильною гладдю.


5

Тема 6.2. Поверхнево-нашивна лічильна техніка.

5

Розділи, теми

К-ть год.

Тема 6.3. Поверхнево-нашивні нелічильні техніки.

5

Тема 6.4. Короткі відомості про машинну вишивку.

5

Тема 6.5. Біла гладь.

5

Тематичне оцінювання




Розділ 7. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ РУШНИК

25

Тема 7.1. Поєднання різних технік вишивання в українській народній вишивці. Український рушник.


5

Тема 7.2. Історія розвитку українських народних рушників.

5

Тема 7.3. Візерунок, орнамент, композиція в українських вишитих рушниках.


5

Тема 7.4. Обереги та знаки-символи, як невід’ємна складова весільного рушника.


5

Тема 7.5. Захист творчого проекту.

5

^ Тематичне оцінювання




Резерв часу

50

Всього:

175

Трудова навчально-виробнича практика

120

Разом:

295




Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




1

9

4

Вступ. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА

Основні види народних промислів України, їх коротка характеристика, історія розвитку.

Розділ 1.

Тема 1.1. Види швів народного вишивання

Підрубочні шви: “петельний”, “трійки”, “городки”, “грабельки”, “плахточки”, “клинці”. Застосування швів у вишивці.

Практична робота:

Організація робочого місця. Інструктаж з техніки безпеки. Санітарно-гігієнічні вимоги до вишивання. Вправи у виконанні підрубочних швів.




5

^ Тема 1.2. Інтер’єрні шви

Шви, що використовуються для вишивання предметів інтер’єру. Ажурна вишивка. Вишивка “рішельє”. Її застосування. Техніка виконання “рішельє”.

^ Практична робота:

Вибір і перенесення візерунка на тканину. Вишивання кута або середини серветки вишивкою “рішельє”.

Оцінка якості зразків аналогів і спроектованих виробів.







Тематичне оцінювання




20

10

Розділ 2. ДОДАТКОВІ ШВИ

Тема 2.1. Накладне шиття

Аплікація – вид оздоблення одягу. Техніка виконання аплікації. Шви, для обробки країв тканини. Визначення майбутньої конструкції виробу. Розрахунок собівартості виробу.

^ Практична робота:

Виконання накладної аплікації - як зразка накладного шиття.




5

^ Тема 2.2. Килимові шви

Вишивання килимів, панно, гобeленів. Техніка виконання швів: “килимові”, “гoбeленові”.

Практична робота:

Вишивання зразків швів за орнаментом килимовою технікою. Розрахунок витрат матеріалів.




5

^ Тема 2.3. Декоративні стібки

Сучасні декоративні шви – протилежність старовинним. Техніка виконання декоративних стібків: “легкий шов”, “швидка гладь”, “вузликові шви”.

^ Практична робота:

Вишивання зразків декоративними стібками.

Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Називає види народних промислів України;

характеризує основні види швів;

Знає техніку виконання швів, застосування їх у вишивці;

організовує робоче місце для виконання ручних робіт;

дотримується правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час виконання робіт;

виконує вправи у виконанні підрубочних швів.



Характеризує шви, що використовуються для вишивання предметів інтер’єру;

знає види ажурної вишивки;

пояснює технологію виконання інтер’єрних швів;

вміє вибирати і переносити візерунок на тканину;

розміщує вишивку на виробі;

обґрунтовує оцінку якості зразків аналогів і спроектованих виробів.





Характеризує аплікацію як вид оздоблення одягу;

визначає технологію виконання техніки;

називає шви для обробки країв тканини;

вибирає конструкцію виробу;

розраховує собівартість виробу;

застосовує вивчені шви для виконання зразка накладного шиття.



Характеризує процеси і етапи виконання килимових швів;

називає види швів та виробів;

розраховує витрати матеріалів;

виконує вишивання зразків швів за орнаментом.


Характеризує сучасні декоративні шви;

обґрунтовує техніку виконання декоративних стібків;

підбирає матеріали для виготовлення виробу;

виконує зразок виробу декоративними стібками.


Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу







Тематичне оцінювання




20

5

Розділ 3. ТЕХНІКИ ВИШИВКИ

Тема 3.1. Монограми

Монограми. Їх застосування. Різноманітність використання швів для виконання монограм. Старовинні монограми в українській народні вишивці.

^ Практична робота:

За задумом вишити монограму, використовуючи різні техніки. Складання специфікації виробу.




10

^ Тема 3.2. Вишивання намистом, бісером і склярусом.

Історичні відомості застосування даного виду вишивання. Техніка виконання. Техніко-економічні чинники, які визначають вимоги до матеріалів. Розробка технічного завдання.

^ Практична робота:

Вправи у вишиванні бісером. Вишивання візерунка бісером.




5

^ Тема 3.3. Обробка країв виробів

Обробка країв виробів-необхідна умова оформлення країв вишитого виробу. Види обробки: “рубець з двома штапівками”, “зубцювання”, “торочки”, “щіточки”.

^ Практична робота:

Вправи у виконання видів обробки країв виробів.







Тематичне оцінювання




15


5

Розділ 4. ВИШИВАННЯ ВИРОБІВ ВИВЧЕНИМИ ТЕХНІКАМИ

Тема 4.1. Вишивання виробів вивченими техніками

Вишивання виробів простими та декоративними швами: “уперед голку”, “за голку”, “стебловий”, “тамбурний”, “козлик”, “петельний”, “верхоплут”, “оксамитовий”.

^ Практична робота:

Вибір мотивів для вишивання, добір ниток. Перенесення малюнка на тканину. Вишивання серветок, картин, рушників, скатертин.




5

^ Тема 4.2. Вишивання виробів косим хрестиком. 

Вишивання виробів косим хрестиком по-горизонталі, вертикалі, діагоналі.

Практична робота:

Вишивання серветок, рушників, панно хрестиковими швами.




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів




Характеризує назву і застосування монограм;

називає шви для виконання монограм;

обґрунтовує значення старовинних монограм у українській народній вишивці;

підготовляє специфікації виробу;

застосовує вивчені шви для виконання монограм.



Обґрунтовує історичні відомості даного виду вишивання;

характеризує техніку виконання, техніко-економічні чинники;

визначає вимоги до матеріалів;

розробляє технічне завдання;

вибирає мотив для вишивання;

виконує ручні шви, прасування.



Характеризує обробку країв виробів;

називає види обробки;

визначає техніку виконання;

підбирає вид обробки країв виробу;

виконує вправи у виконанні видів обробки країв виробу.








Характеризує прості та декоративні шви;

вибирає мотив для вишивання виробів;

вміє переносити малюнок на тканину;

виготовляє вироби вивченими техніками.



Характеризує вишивання виробів хрестиковими швами;

пояснює технологію виконання;

застосовує вивчені шви для виготовлення виробів.






Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

^ Тема 4.3. Відомості про роботу майстра народної вишивки

Застосування шва ретязь у вишиванні речей побуту. Використання техніки “хрест косий” для обробки краю виробу “торочками”.

^ Практична робота:

Оформлення серветок рушників, сувенірів, панно швом “ретязь”. Обробка краю виробу “торочками” закріпленими “косим хрестиком”.







Тематичне оцінювання




10

5

Розділ 5. ПРОЗОРО-ЛІЧИЛЬНІ ТЕХНІКИ

Тема 5.1. Прозоро-лічильні техніки

Вишивання виробу мережками.

Практична робота:

Вибір виробу. Aналіз доцільності поєднання мережок з іншими видами швів для обраного виробу. Складання композицій для вишивання. Вишивання виробу.




5

^ Тема 5.2. Оздоблення виробу мережками

Короткі відомості про роботу етнографа. Обробка країв виробу.

Практична робота:

Обробка країв виробу “торочками”, закріпленими мережкою “одинарний прутик”. Контроль якості, аналіз помилок.







Тематичне оцінювання




25


5

Розділ 6. КОМПОЗИЦІЇ ВИРОБІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ

Тема 6.1. Композиція виробів української народної вишивки оздоблених лічильною гладдю.

Технологія вишивання лічильною гладдю.

^ Практична робота:

Вибір виробу для вишивання. Обґрунтування добору тканини ниток кольорової гами. Самостійна розробка композиції вишивки. Оздоблення виробу лічильною гладдю.




5

^ Тема 6.2. Поверхнево-нашивна лічильна техніка

“Занизування”. Відомості про професію дизайнера, вимоги до неї.

Практична робота: Вишивання виробу “занизуванням”.




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Характеризує роботу майстра народної вишивки;

обґрунтовує застосування шва «ретязь» у вишиванні речей побуту;

пояснює обробку краю виробу;

оформлює вироби;

захищає готовий проект.






Характеризує вишивання виробу мережками;

підбирає виріб для виконання робіт;

обґрунтовує доцільність поєднання прозоро-лічильних технік з іншими видами швів;

складає композиції для вишивання;

виконує вишивання виробу.

Характеризує відомості про роботу етнографа;

називає технологію обробки країв виробу;

проводить контроль якості, аналіз помилок;

виконує оздоблення виробу.






Характеризує технологію вишивання лічильною гладдю.

вибирає виріб для вишивання;

обґрунтовує добір тканини, ниток, кольорову гаму;

розробляє композицію вишивки;

пояснює оздоблення виробу лічильною гладдю.


Характеризує професію дизайнера;

пояснює виконання поверхнево-нашивної лічильної техніки;

виконує вишивання виробу.





Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

^ Тема 6.3. Поверхнево-нашивні нелічильні техніки

Вишивання вільною гладдю.

Практична робота:

Розпізнавання різних видів гладі на вишитих виробах. Розробка композиції вишивки, вибір доцільного способу перенесення малюнка на тканину, перенесення малюнка на тканину, вишивання виробу (серветки, скатертини, доріжки) одним з видів вільної гладі.




5

^ Тема 6.4. Короткі відомості про машинну вишивку

Сучасне вишивальне виробництво. Професія вишивальниці машинної вишивки, вимоги до неї.

Практична робота:

Вишивання виробів вільною гладдю. Кінцева обробка виробів, контроль якості.




5

^ Тема 6.5. Основи композиції вишивки. Біла гладь

Ознайомлення зі зразками, вишитими білою гладдю. Вишивання виробів по настилу.

Практична робота:

Підбір візерунка. Вишивання серветки, скатертини, постільної білизни, легкого одягу білою гладдю.







Тематичне оцінювання




25

5

Розділ 7. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ РУШНИК

Тема7.1. Поєднання різних технік вишивання в українській народній вишивці. Український рушник

Практична робота:

Вправи на повторення швів, вивчених у 5-7, 10 класах та швів, які вивчаються.




5

^ Тема 7.2. Історія розвитку українських народних рушників

Рушники у побуті, звичаях, традиціях українського народу. Вимоги до вишитих рушників, згідно з призначенням.

^ Практична робота:

Складання візерунка для вишивання рушника. Практичне вишивання рушника вивченими техніками.





Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Характеризує вишивання виробів вільною гладдю;

розпізнає різні види гладі;

розробляє композицію вишивки;

вибирає доцільний спосіб перенесення малюнка на тканину;

виконує вишивання виробу одним із видів поверхнево-нашивної нелічильної техніки.


Характеризує сучасне вишивальне виробництво;

обґрунтовує значення професії вишивальниці машинної вишивки;

визначає вимоги до професії вишивальниці;

пояснює кінцеву обробку виробів;

здійснює контроль якості.



Характеризує вишивання виробів по настилу;

здійснює підбір візерунка для вишивання;

виконує вишивання виробів по настилу.







Характеризує історію вишивання українського-народного рушника;

пояснює поєднання різних технік вишивання в українській народній вишивці;

виконує вправи на повторення швів.



Характеризує значення рушників у побуті, звичаях та традиціях українського народу;

визначає вимоги до вишитих рушників;

називає призначення рушників;

складає візерунок для вишивання;

застосовує метод фантазування у створенні нових об’єктів;

здійснює пошук інформації в журналах, альбомах;

уявляє і відтворює образ об’єкта на папері;

підготовляє тканину до вишивання;

розміщує вишивку на виробі.




Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

^ Тема 7.3. Візерунок, орнамент, композиція в українських вишитих рушниках.

Кольорова гама у вишитих рушниках. Практичне та символічне значення весільних рушників. Візерунок, орнамент і композиція весільного рушника.

^ Практична робота:

Вишивання візерунка весільного рушника.




5

^ Тема 7.5. Обереги та знаки-символи, як невід’ємна складова весільного рушника

Кольорове поєднання ниток у весільних рушниках.

Практична робота:

Вишивання рушника вибраними техніками.




5

^ Тема 7.6. Захист творчого проекту

Оформлення та захист творчого проекту.

Практична робота:

Кінцева обробка вишивання рушника. Перевірка якості готового виробу. Захист творчого проекту.







^ Тематичне оцінювання




120

Трудова навчально-виробнича практика




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів



Характеризує
значення візерунку, орнаменту, композиції у створенні рушника;

пояснює кольорову гаму у вишитих рушниках;

вибирає нитки для вишивання;

застосовує вивчені шви для виготовлення виробу.



Характеризує значення оберегів та знаків-символів, як невід’ємної складової весільного рушника;

пояснює кольорове поєднання ниток у весільних рушниках;

виконує вишивання рушника вибраними техніками.



Обґрунтовує оформлення готового виробу;

пояснює кінцеву обробку вишивання рушника;

перевіряє якість готового виробу;

захищає творчий проект.






^ Створює власний творчий проект.



12 клас
Загальний тематичний план


Розділи, теми

К-ть год.

^ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА ОДЯГОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ, ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ ТА РИНКОВИХ ВІДНОСИН



15

Тема 1.1. Основи технічної творчості, раціоналізаторства та винахідництва.


5

Тема 1.2. Основи економічних знань. Основи ринкових відносин, організації праці і виробництва.


5

Тема 1.3. Основні відомості про вишивальне виробництво. Правила безпеки.


5

Тематичне оцінювання




Розділ 2. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА ОДЯГОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ


45

Тема 2.1. Українська народна вишивка одягового призначення. Розробка композицій орнаменту для виробу.


5

Тема 2.2. Українська сорочка – необхідний атрибут українського національного одягу.


5

Тема 2.3. Українська сорочка і сучасність.

5

Тема 2.4. Вишивання української сорочки.

25

Тема 2.5. Захист творчого проекту

5

Тематичне оцінювання




Розділ 3. КОНСТРУЮВАННЯ І МОДЕЛЮВАННЯ ЛЕГКОГО ЖІНОЧОГО ОДЯГУ З ВИКОРИСТАННЯМ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ



65

Тема 3.1. Елементи машинознавства. Робота на швейній машині.

5

Тема 3.2. Конструювання і моделювання легкого жіночого одягу з використанням народних традицій.


5

Тема 3.3. Розрахунок і розмітка на тканині деталей викрійки виробу. Професія дизайнера машинної вишивки.


5

Тема 3.4. Розробка композицій орнаменту для сучасного жіночого одягу з використанням народних традицій.


5

Тема 3.5. Технологія виконання складних технік художніх швів.

30

Тема 3.6. Пошиття виробу.

10

Розділи, теми

К-ть год.

Захист творчого проекту.

5

^ Тематичне оцінювання
















Резерв часу

50

Всього:

175




Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу






15


5

^ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА ОДЯГОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ, ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ ТА РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Тема 1.1. Основи технічної творчості, раціоналізатор­ства та винахідництва

Поняття про раціоналізаторську пропозицію, винахід. Визначення економічної ефективності. Використання досягнень науки і техніки у процесі виконання творчих завдань.

^ Практична робота:

Складання заявки на винахід і заяви на раціоналізаторську пропозицію. Визначення економічної ефективності раціоналізаторської пропозиції.




5

^ Тема 1.2. Основи економічних знань. Основи ринкових відносин, організації праці і виробництва

Завдання, сутність, методи і принципи діяльності підприємств. Вивчення прогнозування і формування ринку.

^ Практична робота:

Вивчення нормативно-правових актів з питань праці і підприємництва.




5

^ Тема 1.3. Основні відомості про вишивальне виробництво. Правила безпеки

Ознайомлення з масовими робітничими професіями вишивального виробництва. Охорона праці, санітарія та гігієна праці.

^ Практична робота:

Екскурсія на фабрику художніх виробів.







Тематичне оцінювання




45


5

Розділ 2. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА ОДЯГОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Тема 2.1. Українська народна вишивка одягового призначення. Розробка композицій орнаменту для виробу

Етапи розвитку народного одягу. Історичні відомості

^ Практична робота:

Розробка композиції орнаменту для вишивання виробу. Поєднання різних видів орнаментів. Складання візерунка.




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів


Характеризує поняття про раціоналізаторську пропозицію, винахід;

визначає економічну ефективність у виготовленні виробів;

використовує досягнення науки і техніки для виконання творчих завдань;

складає заявку на винахід та на раціоналізаторську пропозицію.



Характеризує завдання, сутність, методи і принципи діяльності підприємств;

вивчає прогнозування і формування ринку, нормативно – правові акти з питань праці і підприємництва;

пояснює вивчені матеріали з організації праці і виробництва.


Характеризує робітничі професії вишивального виробництва;

обґрунтовує правила охорони праці, санітарії та гігієни праці;

наводить приклади виробництв художніх промислів.










Характеризує етапи розвитку народного одягу, історичні відомості;

розробляє композиції орнаменту для вишивання виробу;

обґрунтовує поєднання різних видів орнаментів;

складає візерунок для вишивання виробу.





Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

^ Тема 2.2. Українська сорочка – необхідний атрибут українського національного одягу

Побудова креслення викрійки чоловічої, жіночої, дитячої сорочки.

Практична робота:

Побудова креслення викрійки сорочки за вибором. Розкроювання деталей сорочки.




5

^ Тема 2.3. Українська сорочка і сучасність

Візерунки для вишивання сорочок. Розташування візерунків на деталях сорочки.

Практична робота:

Підбір візерунків для вибраної сорочки. Вишивання виробу.




25

^ Тема 2.4. Вишивання української сорочки

Технологія змережування деталей сорочки. Оздоблення сорочки «пухликами», «китичками».

Практична робота:

Змережування деталей сорочки. Оздоблення сорочки. Виконання машинних робіт. Дотримання правил техніки безпеки.




5

^ Тема 2.5. Захист творчого проекту

Оформлення готового виробу. Оформлення та захист творчого проекту.

Практична робота:

Кінцева обробка виробу. Перевірка якості готового виробу. Захист творчого проекту.







^ Тематичне оцінювання




65

5

Розділ 3. КОНСТРУЮВАННЯ І МОДЕЛЮВАННЯ ЛЕГКОГО ЖІНОЧОГО ОДЯГУ З ВИКОРИСТАННЯМ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ

Тема 3.1. Елементи машинознавства. Робота на швейній машині

Принцип перебудови швейної машини на машину для вишивання. Основні несправності у роботі швейної машини. Їх причини і способи усунення. Новітні технології.

^ Практична робота:

Вправи з вишивання на швейній машині.




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Характеризує українську сорочку як необхідний атрибут українського національного одягу;

називає регіональні ознаки одягу;

розробляє креслення викрійки сорочки;

пояснює розкроювання деталей сорочки;

розкроює деталі виробу.



Підбирає візерунки для вишивання виробу;

розміщує візерунки на деталях виробу;

називає знаряддя праці для ручної обробки виробу;

застосовує вивчені шви для виготовлення виробу;

виконує ручні шви.



Характеризує технологію змережування деталей виробу.

пояснює оздоблення виробу;

виконує з’єднання деталей виробу ручними швами та виконує машинні роботи;

дотримується правил безпечної праці при виконанні ручних, машинних та волого-теплових робіт.


Оформлює готовий виріб;

перевіряє якість готового виробу;

захищає творчий проект.











Пояснює принцип перебудови швейної машини на машину для вишивання;

характеризує основні несправності в роботі швейної машини;

розпізнає і називає новітні технології;

виконує вправи з вишивання на швейній машині.





Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




5

^ Тема 3.2. Конструювання і моделювання легкого жіночого одягу з використанням народних традицій

Знімання мірок. Побудова креслень базових конструкцій легкого жіночого одягу.

Практична робота:

Конструювання і моделювання легкого жіночого одягу по типу «реглан».




5

^ Тема 3.3. Розрахунок і розмітка на тканині деталей викрійки виробу. Професія дизайнера машинної вишивки

Прийоми розрахунку і розмітки деталей викрійки виробу на тканині.

Практична робота:

Розкроювання деталей виробу.




5

^ Тема 3.4. Розробка композицій орнаменту для сучасного жіночого одягу з використанням народних традицій

Розробка технічної пропозиції. Аналіз зразків - аналогів.

Практична робота:

Складання візерунка.




30

^ Тема 3.5. Технологія виконання складних технік художніх швів

Практичне вишивання вивченими техніками.

Практична робота:

Виконання комплексної роботи. Добір швів, ниток за кольором, характером вишивки . Вишивання виробу вибраними техніками за технологічною послідовністю.




10

^ Тема 3.6. Пошиття виробу

Визначення послідовності обробки деталей виробу. Обробка рукавів, манжет, коміра, застібки, пояса, низу виробу. Порядок проведення примірок.

^ Практична робота:

Послідовність обробки деталей виробу. Правила безпечної праці.




5

^ Захист творчого проекту

Контроль якості вишитих виробів. Стандарти на вишиті вироби.

Практична робота:

Захист творчих робіт.







^ Тематичне оцінювання




Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Виконує знімання мірок для побудови креслень;

будує креслення базових конструкцій легкого жіночого одягу;

конструює і моделює викрійки легкого жіночого одягу по типу «реглан».


Називає прийоми розрахунку і розмітки деталей викрійки виробу на тканині;

характеризує професію дизайнера машинної вишивки;

виконує розкроювання деталей виробу.


Розробляє технічну пропозицію розробки композицій орнаменту для сучасного жіночого одягу з використанням народних традицій;

аналізує зразки-аналоги жіночого одягу;

складає візерунки для оздоблення сучасного жіночого одягу.


Характеризує технологію виконання складних технік художніх швів;

виконує комплексну роботу;

підбирає нитки за кольором, види швів;

вишиває виріб вибраними техніками за технологічною послідовністю.



Визначає послідовність обробки деталей виробу;

пояснює технологію обробки деталей виробу;

характеризує порядок проведення примірок;

виконує послідовність обробки деталей виробу;

дотримується правил безпечної праці.


Контролює якість вишитих виробів;

пояснює стандарти на вишиті вироби;

захищає творчу роботу.








Дата прове­дення уроку

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу




10

^ Кваліфікаційна пробна робота

Орієнтовний перелік робіт:

  1. замалювати ескіз малюнка вибраної техніки для кута серветки. Виконати на зразку.

  2. Замалювати стилізовану квітку, заповнити її площини рушниковими швами. Виконати на зразку.

  3. Створити орнамент для вишивання сорочки. Виконати на зразку.




5

^ Кваліфікаційний іспит

Для отримання кваліфікації потрібно вишити виріб, захистити його – на вибір


Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів

Замальовує ескіз малюнка певної техніки для кута серветки, для вишивання сорочки, панно, рушника;

виконує на зразку.


Характеризує готовий виріб, техніки виконання, творчий задум, історичні відомості, практичне застосування, необхідність даного виробу, коефіцієнт естетичності.

розкриває поняття технічного візерунка, креслення;

обґрунтовує вибір об’єкта технологічної діяльності.



^ Спеціалізація Бджільництво


Пояснювальна записка

Освітня галузь «Технології» є основою загальноосвітнього предмету «Трудове навчання». До однієї із складових технологій можна віднести профіль «Бджільництво».

Предмет має на меті формування біологічно та зоотехнічно освіченої

особистості, підготовленої до занять бджільництвом в умовах сучасного суспільства. Якщо в нинішніх умовах на отримання професії бджоляра потрібно певні кошти і час для навчання в спеціальних навчальних закладах, то вивчення бджільництва можна здійснювати в загальноосвітній школі при вивченні трудового навчання, що дасть змогу заощадити кошти і час. Випускник загальноосвітньої школи, засвоївши програму «Основи бджільництва» і виконавши всі передбачені програмою лабораторно-практичні роботи, здобуде необхідні знання і навички для ведення промислового чи присадибного бджільництва.

Запровадження вивчення профілю «Основи бджільництва» у сільській школі в нинішній час важливо через слабку матеріальну базу багатьох шкільних навчальних майстерень для навчання за новими програмами.

Одним із кроків вирішення матеріальних потреб шкільних майстерень є виробництво товарного меду на шкільних пасіках і придбання за його реалізацію необхідних інструментів та матеріалів.

При значному виробництві меду на шкільних пасіках відпаде потреба в цукрі для дитячого харчування в шкільних їдальнях і повній заміні цукру медом – цінним харчовим продуктом для дитячого організму.

Не тільки виробництвом бджолопродукції ціняться бджоли.

Предмет «Основи бджільництва» містить величезний виховний потенціал для учнів. Через бджоли, їх організованість і працьовитість, вчитель прищеплює дітям любов до праці, людини, природи рідного краю, Батьківщини.

Зміст предмету «Основи бджільництва» поєднує в собі знання інших загальноосвітніх предметів: біології, анатомії, хімії, фізики, математики, географії, історії та інформатики. Кожен з названих предметів розкриває і доповнює зміст предмету «Основи бджільництва» і об’єднує відокремлені знання.

Вивчення предмету не лише дасть життєвонеобхідні знання, уміння і навички для ведення бджільництва, а й забезпечить умови для подальшої професійної освіти, сприятиме виробленню в учнів самостійної творчої діяльності, вихованню любові до природи.

Реалізація змісту даної програми забезпечить розв’язання таких завдань:

  • формування в учнів зоотехнічного світогляду, закріплення на практиці знань про біологію, спираючись на закони і закономірності розвитку природи, суспільства та науки;

  • ознайомлення та залучення учнів до різних видів діяльності, формування необхідних для цього знань і вмінь;

  • формування в учнів культури праці, навичок раціонального ведення бджільництва, відповідальності за результати власної діяльності;

  • виховання любові до оточуючого середовища, готовності до поглибленої професійної освіти, конкретної боротьби на ринку праці, потреби ініціативного включення в підприємницьку діяльність;

  • створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання та розвитку особистості.

Структура програми «Основи бджільництва» для учнів 10-12 класів включає «Вступ» і сім розділів:

  1. Біологія медоносної бджоли.

  2. Пасічне обладнання, будівлі та механізація виробничих процесів.

  3. Розведення та утримання бджіл.

  4. Кормова база бджільництва та запилення бджолами сільськогосподарських культур.

  5. Продукти бджільництва та технологія їх виробництва.

  6. Хвороби і шкідники бджіл.

  7. Економіка та організація бджільництва.

Вивчення тем першого і другого розділів програми та виконання практичних і лабораторних робіт забезпечить послідовне включення учнів у основний етап навчання – вивчення тем розділу «Розведення і утримання бджіл»: весняні роботи на пасіці; створення і поповнення запасів комірок, формування нових сімей, виведення маток та використання медозбору. Дана структура змісту навчання забезпечить залучення учнів не лише до практичної технологічної діяльності, а й до дослідницької. Акцент у роботі учнів ставиться на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з мікроскопом, з’ясовувати зовнішні ознаки та внутрішню будову об’єктів вивчення, вивчати будову бджоли та з’ясовувати функції її органів.

Запропонована структура програми спонукатиме до вироблення уміння працювати з інформаційними джерелами, формуванню в учнів навичок самостійної діяльності, умінню аналізувати та оцінювати ситуацію, яка склалась в бджолиній сім’ї, на пасіці, свідомо обирати ті чи інші шляхи і засоби їх розв’язання.

Теми розділу «Кормова база бджільництва» покликана сформувати в учнів поняття про залежність розвитку бджолиної сім’ї, виробництва продукції бджільництва від наявності і якості кормової бази.

При вивченні тем розділу «Продукція бджільництва» учні бачать кінцевий результат всієї попередньої роботи на пасіці та усвідомлюють залежність і підпорядкованість всіх факторів у розвитку бджільництва. Крім одержання продукції бджільництва учні (бджолярі) знаходять на своїй пасіці своєрідний відпочинок, у них пробуджується і розвивається любов до природи. А розведення бджіл в традиціях українського народу вважається ознакою доброго господаря.

Однією з умов рентабельності пасіки є відмінне здоров’я бджіл. А про хвороби і шкідників бджіл, їх лікування і запобігання захворювань учні дізнаються при вивчені тем розділу «Хвороби і шкідники бджіл». Інформація про заразні і незаразні хвороби бджіл, про шкідників бджіл допоможе розробити комплекс заходів для лікування, профілактики і оздоровлення пасік.

З метою цілеспрямованої підготовки школярів до трудової діяльності, формування в них практичних навичок менеджменту, раціонального підходу до організації бджільничої справи учні вивчають теми заключного розділу «Економіка та організація бджільництва». Зміст цього розділу розкриває учням значення бджільництва в розвитку економіки АПК, екологічну оцінку утримування пасік, спеціалізацію галузі та її напрями; організацію пасік, облік виробництва продукції бджільництва та його рентабельність. Вивчаючи шляхи підвищення рентабельності бджільництва, учні дізнаються про «Програму розвитку бджільництва в Україні до 2011 року», про об’єднання пасічників, членство України в Міжнародній федерації бджільницьких об’єднань «Апімондія», про Закон України «Про бджільництво», прийнятий у 2000 році.

У 10-12 класах дванадцятирічної школи інваріативна складова типового навчального плану основної школи забезпечує реалізацію змісту профілю «Основи бджільництва» на рівні Державного стандарту. На вивчення профілю «Основи бджільництва» відводиться по 5 години на тиждень – 175 годин річних. На основі тематичного плану вчитель розробляє календарно-тематичний план, в якому конкретизується обсяг навчального матеріалу. При цьому слід врахувати, що приблизно 25% навчального часу відводиться на теоретичне навчання, а 75% - на виконання практичних та лабораторних робіт, які проводяться відповідно до тем в класі та безпосередньо на пасіці. В кожному класі передбачаю компонент резервного часу. Він становить 20-30 % від загальної кількості годин на клас. Викладач використовує цей резерв на теми, які, на його думку, потребують найбільшої уваги. Особливу увагу слід звертати на знання і точне дотримання учнями правил безпечної праці, особистої гігієни, виробничої санітарії та поведінки з бджолами. Вчитель повинен постійно пам’ятати, що якість занять і виконання програми забезпечуються високим рівнем підготовки кожного уроку, систематичною роботою з профільною періодичною пресою та додатковою літературою, користуванням Інтернетом. Велике значення має систематичний контроль за виконанням учнями вимог, що ставляться до них. До практичних робіт допускаються лише ті учні, які мають довідки від лікаря-алерголога про відсутність алергії на бджолину отруту.

Оцінювання якості знань, їх рівень володіння теорією можна виявити шляхом усного та письмового опитування, а якість практичних умінь і навичок під час виконання лабораторно-практичних і практичних робіт. При оцінці навчальних досягнень, практичних умінь і навичок слід враховувати: рівень передбачених програмою теоретичних знань та умінь, застосовувати ці знання в практичній діяльності; уміння користуватися різними джерелами інформації; дотримання зоотехнічних та технічних вимог у процесі виконання робіт; уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи; рівень сформованості прийомів і умінь, виконувати зоотехнічні та технічні операції; дотримання правил безпечної праці в роботі з бджолами та санітарно-гігієнічні вимоги; раціональне використання часу в роботі з бджолами; рівень самостійності у процесі організації і виконанні роботи.


Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з

«Основ бджільництва»

Рівні навчальних досягнень учнів






Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів


Початковий


1

Учень може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити його елементи. При допомозі вчителя виконує лише фрагменти практичних завдань. Виконана робота повністю не відповідає якісним показникам. Учень допускає значні відхилення при виконанні технологічних операцій та прийомів роботи. Потребує постійної допомоги при організації робочого місця, виконанні технологічних прийомів у роботі з бджолами, правил безпечної поведінки з бджолами та санітарної гігієни.


2

Учень по фрагментах відтворює незначну частину навчального матеріалу, має поверхові уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно висловлювати думку. При постійній опіці вчителя може виконувати частину практичних завдань, які не відповідають якісним показникам. Переважна частина роботи виконана з помилками в прийомах роботи та технологічних операціях. Потребує суттєвої допомоги при організації робочого місця, виконанні трудових прийомів, правил безпечної праці, поведінки з бджолами, санітарної гігієни.



3

Учень відтворює менше половини навчального матеріалу, з допомогою вчителя виконує елементарні завдання. Виконана робота має низьку якість і містить велику кількість грубих відхилень від установлених показників. Значна частина роботи виконана з помилками в прийомах роботи та технологічних операціях. Учень потребує періодичної допомоги в організації робочого місця, виконанні технологічних прийомів, правил поведінки з бджолами та санітарної гігієни.


Середній



4

Учень знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворювати його не в повному обсязі відповідно до тексту підручника або пояснення вчителя. Під керівництвом учителя може виконувати практичні завдання, але вони містять багато суттєвих відхилень від установлених якісних показників. Виявлені відхилення може виправляти. Технологічні операції виконуються з помилками у прийомах і способах роботи. Допускає незначні порушення в організації робочого місця, правил безпечної праці, поведінки з бджолами та санітарних вимогах.



5

Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати визначення понять з помилками. З допомогою вчителя може відтворити значну частину матеріалу, частково обґрунтувати та проаналізувати його , зробити висновки. Під час виконання практичних завдань потребує систематичної допомоги вчителя. Виконана робота має окремі відхилення від встановлених якісних показників, але може задовольняти необхідні вимоги. Частину технологічних операцій виконує з помилками у прийомах і способах роботи. Є незначні недоліки в організації робочого місця, в порушенні правил безпечної праці, поведінки з бджолами та санітарно-гігієнічних вимог.



6

Учень виявляє знання та розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. З допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та робити висновки, виправляти допущені помилки. Виконана робота має середній рівень якості. Виконує практичну роботу з певною кількістю помилок у прийомах та операціях. В окремих випадках допускається порушення правил безпечної праці, поведінки з бджолами, санітарно-гігієнічних вимог та в організації робочого місця.


Достатній



7

Учень виявляє знання і розуміння переважної більшості навчального матеріалу. Застосовує знання з епізодичною консультацією вчителя. Використовує довідникову літературу. Виконує роботу достатнього рівня якості, але має окремі відхилення від установлених вимог. Більшість технологічних операцій виконує правильно, хоча є несуттєві відхилення в прийомах і способах роботи. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил безпечної праці, поведінки з бджолами і санітарно-гігієнічних вимог



8

Знання учня є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал в стандартних ситуаціях, вміє аналізувати, робити висновки. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями. Самостійно застосовує теоретичні знання для виконання практичних завдань. Користується необхідною додатковою літературою. Виконана робота доброго рівня якості, але з незначними відхиленнями від встановлених норм. Правильно виконує всі прийоми і технологічні операції. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил безпечної праці, поведінки з бджолами та санітарно-гігієнічних вимог.




9

Учень правильно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє узагальнювати і систематизувати інформацію. Самостійно застосовує знання для виконання практичних завдань. Користується всіма видами обов’язкової та додаткової літератури, що передбачено програмою. Виконана робота доброго рівня якості, але є несуттєві відхилення від встановлених норм. Правильно виконує всі прийоми і технологічні операції. Організація робочого місця відповідає вимогам. Дотримується правил безпечної праці, поведінки з бджолами та санітарно-гігієнічних вимог.


Високий



10

Учень володіє глибокими, міцними знаннями і здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності. Забезпечує зразкову організацію праці та дотримання правил безпечної праці, поведінки з бджолами і санітарно-гігієнічних вимог.



11

Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, виявляє творчий підхід у виконанні роботи. Користується різними джерелами літератури та інформації. Правильно і впевнено виконує всі прийоми і технологічні операції. Виконана робота високого рівня якості. Забезпечує високий рівень організації праці та дотримання правил безпечної праці, поведінки з бджолами і санітарно-гігієнічних вимог.




12

Учень має системні знання, виявляє здатність приймати творчі рішення у виконанні теоретичних і практичних завдань. Вільно володіє різними видами основної і додаткової літератури, документації, інформації, систематично ними користується. Бездоганно виконує всі прийоми і технологічні операції. Виконана робота високого рівня якості. Самостійно і систематично забезпечує зразкову організацію праці і робочого місця, дотримується правил безпечної праці і правил поведінки із бджолами, санітарно-гігієнічних вимог.


10 клас

Тематичний план

^ Основи бджільництва

175 годин

Розділи, теми

Кіль- кість годин




Вступ

5




Розділ 1. Біологія медоносної бджоли

110




Тема 1.1. Загальні відомості про бджоли

5




Тема 1.2. Види бджіл

5




Тема 1.3. Бджолина сім’я

5




Тема 1.4. Анатомія бджоли

10




Тема 1.5. Будова і функції органів травлення і живлення бджіл

5




Тема 1.6. Будова і функції органів дихання, кровообігу і виділення бджіл

10




Тема 1.7. Статева система і розмноження бджіл

10




Тема 1.8. Розвиток бджіл. Роїння. Етапи розвитку бджоли, матки, трутня

10




Тема 1.9. Восковидільні залози і гніздо бджіл

10




Тема1.10. Нервова система і органи відчуття бджіл

10




Тема 1.11. Поведінка та робота бджіл

10




Тема 1.12. Збір нектару та пилку

10




Тема 1.13. Річний цикл життєдіяльності бджолиної сім’ї

8




Тематичне оцінювання

2




Розділ 2. Пасічний інвентар, обладнання, будівлі та механізація виробництва

25




Тема 2.1. Вулики та приладдя до них

5




Тема 2.2. Інвентар і механізація для догляду за бджолами

3




Тема 2.3. Інвентар і обладнання для отримання меду і його обробки

2




Тема 2.4. Інвентар і обладнання для вироблення воску

2




Тема 2.5. Інвентар та пристрої для виведення маток та розмноження бджолиних сімей

3




Тема 2.6. Інвентар та обладнання для виробництва додаткових продуктів бджільництва

3




Тема 2.7. Транспортні і навантажувальні засоби у бджільництві

2




Тема 2.8. Зимівники та виробничі пасічні приміщення

3




Тематичне оцінювання

2




Резерв часу

35




ВСЬОГО

175






^ Програма. 10 клас

Дата

К-сть годин


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня підготовки учнів

1

2

3

4




5

^ ВСТУП. Мета та завдання курсу.

Бджільництво як галузь сільського господарства. Значення бджільництва і його місце в запиленні сільськогосподарських культур та одержанні продукції бджільництва, його поширення. Коротка історія та етапи розвитку бджільництва.

Роль П.І.Прокоповича – батька культурного бджільництва, його винаходи та просвітительська діяльність в галузі бджільництва. Відродження бджільництва у повоєнні роки та його сучасний стан. Місце України в галузі, роль Інституту бджільництва як наукового центру галузі. Організація робочого місця, правила безпечної праці, поведінки та санітарно-гігієнічні вимоги при роботі з бджолами.

^ Практична робота. Ознайомлення з пасікою, правилами безпечної праці, поведінки з бджолами та санітарно-гігієнічними умовами роботи з на пасіці

Характеризує професію бджоляра та шляхи її здобуття;

пояснює роль бджіл в запиленні сільськогосподарських культур та в одержанні продукції бджільництва;

називає ареал поширення бджільництва;

описує коротку історію та етапи розвитку бджільництва;

обґрунтовує роль П.І. Прокоповича в розвитку галузі;

оцінює сучасний етап бджільництва та місце України в світі по розвитку галузі; дотримується правил поведінки з бджолами, санітарно-гігієнічних вимог та правил безпечної праці




110

5

Розділ 1. БІОЛОГІЯ МЕДОНОСНОЇ БДЖОЛИ

Тема 1.1. Загальні відомості про бджіл

Місце медоносної бджоли в систематиці тваринного світу. Класифікаційні одиниці систематики бджоли: вид, рід, родина, ряд, клас, тип. Районування найпродуктивніших порід бджіл.

Характеризує бджолу як складову частину бджолиної сім’ї;

пояснює неможливість існування і розмноження бджоли поза сім’єю;

обґрунтовує місце бджоли в систематиці живих організмів




5

^ Тема 1.2. Види бджіл.

Господарське значення медоносної бджоли, місце виникнення та формування як виду. Продуктивність та оптимальні умови роботи бджіл. Види бджіл: велика індійська, мала індійська, бджоли-листорізи, земляні бджоли.

^ Практична робота. Ознайомлення з видами бджіл

Характеризує високий рівень розвитку, організованості та пристосування до різних кліматичних і медозбірних умов;

розпізнає за зовнішніми ознаками види бджіл;

порівнює видові особливості бджіл




5

^ Тема 1.3. Бджолина сім’я.

Особливості бджолиної сім’ї. Кількісний склад медоносної бджолосім’ї. Поліморфізм, розмножувальна властивість бджолосім’ї. Функціональні обов’язки особин бджіл. Інстинктивна діяльність у саморегулюванні збору, меду, пилку; створенні мікроклімату у вулику. Склад сім’ї: матка, робоча бджола, трутень та їх зовнішні ознаки.

^ Практична робота. Ознайомлення із зовнішнім виглядом матки, робочої бджоли, трутня.

Навчитись користуватись мікроскопами МБС і МБИ та навчитись готувати препарати різних частин тіла бджоли.

Характеризує особливості бджолиної сім’ї;

називає властивості та функціональні обов’язки особин бджолиної сім’ї;

розпізнає за зовнішніми ознаками матку, робочу бджолу, трутнів;

використовує мікроскоп та інші інструменти для вивчення бджіл.




10

^ Тема 1.4. Анатомія бджоли.

Зовнішній покрив і членування тіла бджоли. Голова, грудний відділ, черевце та органи руху бджоли, їх будова та функції.

^ Практична робота. Вивчення зовнішньої частини тіла робочої бджоли, матки, трутня, розміщення органів на голові та грудному відділі.

Називає будову зовнішнього покриву та членів тіла бджоли;

характеризує функції членів тіла бджоли.




5

^ Тема 1.5. Будова і функції органів травлення і живлення бджоли.

Особливості живлення бджіл. Їжа бджіл. Інтенсивність живлення бджолиної сім’ї протягом року. Поживні речовини бджолиного корму: білки, вуглеводи, жири, мінеральні солі, вітаміни. Органи травлення: травний канал, його будова і склад.

^ Практична робота. Вивчення будови травного каналу і кормових залоз бджоли

Характеризує особливості живлення бджіл та їх їжу;

аналізує склад бджолиного корму; називає органи травлення та живлення;

спостерігає на макеті і під мікроскоп органи травлення бджоли з метою їх замальовки в робочих зошитах з відповідними позначеннями.




10

^ Тема 1.6. Будова і функції органів дихання, кровообігу і виділення бджіл.

Призначення системи дихання, її будова. Функції органів дихання. Особливість системи кровообігу бджоли. Гемолімфа, її склад і функція. Органи виділення, їх будова. Взаємодія процесів травлення, дихання, обігу гемолімфи та ін.

^ Практична робота. Вивчення будови системи дихання, кровообігу, виділення бджоли.

Спостерігає під мікроскопом будову і розміщення органів дихання, кровообігу, виділення з метою їх вивчення;

характеризує роль систем дихання і виділення;

пояснює особливості системи кровообігу;

обґрунтовує значення гемолімфи в житті бджоли;

описує органи виділення і їх будову;

оцінює взаємодію процесів травлення, дихання, обігу гемолімфи.




10

^ Тема 1.7. Статева система і розмноження бджіл.

Розмноження особин бджолородини. Передача спадковості по материнській лінії. Органи розмноження матки, запліднення, явище поліандрії. Яйцеклад та жалоносний апарат. Процес розвитку бджіл. Роїння – другий природний спосіб розмноження бджіл.

^ Практична робота. Будова органів розмноження бджолиної матки і трутня.

Характеризує процес розмноження особин бджолиної сім’ї;

пояснює роль материнської лінії в передачі спадковості;





10

^ Тема 1.8. Розвиток бджіл. Роїння.

Розплід бджолиної сім’ї. Визначення середньодобової яйцекладки матки. Позитивні і негативні сторони роїння.

^ Практична робота. Роїння бджіл.

Набути вміння виявляти сім’ї, що готуються до роїння, провести спостереження за поведінкою бджіл у процесі роїння.

Аналізує процес розвитку бджіл;

розпізнає за зовнішніми ознаками яйця, личинки різного віку, запечатаний розплід;

характеризує роїння – другий спосіб природного розмноження бджіл.

пояснює позитивні і негативні сторони роїння;

виявляє сім’ї, що готуються до роїння;

спостерігає за поведінкою бджіл у процесі роїння.




10

^ Тема 1.9. Восковидільні залози і гніздо бджіл.

Виділення воску, будування стільників. Технологія виробництва воску бджолами. Роль воскових пластинок у будівництві стільників. Роль штучної вощини у будівництві стільників. Будова комірок. Розміщення меду, розплоду та перги в комірках. Температурно-вологістний режим у вулику. Гніздо бджіл і його структура. Теплий і холодний занос. Типи комірок. Роль П.І.Прокоповича у розвитку бджільництва, шляхом винайдення розбірного вулика. Старіння стільників.

^ Практична робота. Будова стільників і гніздо бджіл.

Вивчити будову стільників, набути вміння розрізняти типи комірок, оцінювати відповідність розміщення стільників біологічним принципом будови бджолиного гнізда у природному житлі та вулику.


Характеризує технологію вироблення воску бджолою;

пояснює роль штучної вощини у будівництві стільників;

обґрунтовує розміщення меду, розплоду та перги в комірках та стільнику;

оцінює роль П.І.Прокоповича у винайденні розбірного вулика;

порівнює залежність якісних змін бджіл від старіння стільників;

набуває вміння розрізняти типи комірок;

аналізує розміщення стільників відносно льотка (теплий і холодний занос).




10

^ Тема 1.10. Нервова система і органи виділення бджіл.

Роль нервової системи у регулюванні життєвих процесів у організмі бджіл і їх поведінки. Структура нервової системи. Органи відчуття: чуття зору, чуття нюху, чуття смаку, органи дотику.

^ Практична робота. Вивчення органів відчуття і нервової системи.

Пояснює роль нервової системи у регулюванні життєвих процесів бджоли;

характеризує будову нервової системи;

аналізує роботу органів чуття та дотику.




10

^ Тема 1.11. Поведінка та робота бджіл.

Роль рефлексів та природних інстинктів у поведінці бджіл. Залежність способу життя бджіл від інформованості та узгодженої діяльності між собою. Феромони – біологічно активні сполуки різної хімічної природи, їх роль у поведінці бджіл. Бджолина сигналізація за допомогою танців, звуків, ароматизації.

Робота бджіл. Різноманітність і обсяг робіт бджіл у сім’ї. Функціональна диференціація по періодах життя бджіл, як результат пристосування до раціонального забезпечення їх життя. Відсутність постійної спеціалізації бджіл. Залежність виконання робіт від віку бджіл.

^ Практична робота. Функції бджіл.

Вивчити поведінку під час виконання ними різних функцій в активний період життєдіяльності сім’ї.

Оцінює значення рефлексів та інстинктів у поведінці бджіл;

пояснює залежність способу життя бджіл, інформованості та узгодженості взаємодії між собою;

спостерігає за тривалістю виконання окремих операцій бджолами у різних місцях вулика і змісту функцій в процесі переміщення.




10

^ Тема 1.12. Збір нектару і пилку.

Збір нектару – природний інстинкт бджіл. Залежність активності бджіл від сили медозбору. Умови високопродуктивної льотної роботи бджіл на цукристість нектару. Значення пилку в житті бджолосім’ї. Збирання пилку. Саморегулювання бджіл у зборі нектару і пилку.

^ Практична робота. Нектар і квітковий пилок.

Вести спостереження за роботою бджіл, які приносять нектар і квітковий пилок.

Розпізнає бджіл, які приносять нектар і квітковий пилок;

пояснює залежність активності бджіл від сили медозбору;

характеризує умови високопродуктивності льотної роботи бджіл;

обґрунтовує саморегулювання бджіл у зборі нектару і пилку;

спостерігає за роботою бджіл, які приносять нектар і квітковий пилок.




8

^ Тема 1.13. Річний цикл життєдіяльності бджолиної сім’ї.

Залежність річного циклу життєдіяльності бджолиної сім’ї від кліматичних умов. Особливість річного циклу життя бджіл в даній місцевості. Відмінність життєдіяльності бджолиної сім’ї влітку від її зимового спокою: сила і продуктивність, тривалість льотної роботи, плодоносність, роїння. Продуктивність переходу розвитку сім’ї після зимівлі. Залежність яйцекладки маткою від споживання корму. Зміни в сім’ях після першого обльоту. Роль у розвитку сім’ї принесеного нектару і пилку, затишку для вуликів, утеплення і зменшення гнізда. Кількісне оновлення бджіл.

Життєдіяльність бджолиної сім’ї влітку: кількість, збільшення кількості бджіл, роїння, виведення маток, збір корму, нагромадження про запас меду. Вплив літнього виснаження бджіл на кількість бджіл в кінці літа. Життєдіяльність сім’ї восени та взимку. Залежність активності льоту бджіл від зниження кількості відцвітання медоносів в кінці літа. Вивчення функціональної діяльності бджіл, темпів відкладання яєць маткою. Перехід сім’ї до зимового спокою. Характерні риси життя бджіл в зимовий період, створення бджолиного клубу. Розміщення бджолиного клубу, життя бджіл в нім. Роль зимового спокою для життєдіяльності бджіл.

^ Практична робота. Спостереження за життєдіяльністю бджіл протягом року.

При кожному огляді сім’ї вести спостереження за життєдіяльністю бджіл. Результати спостережень записувати в робочий зошит для подальшого аналізу та узагальнень.

Обґрунтовує залежність життєдіяль-ності бджіл від кліматичних умов;

порівнює відмінність життєдіяльності бджіл влітку та взимку;

оцінює зміни в бджолосім’ях після першого обльоту навесні;

характеризує фактори, які впливають на якісне зростання кількості бджіл навесні, влітку;

називає причини зменшення кількості бджіл в кінці літа;

обґрунтовує умови життя бджолиного клубу;

описує роль зимового спокою для життєдіяльності бджіл;

спостерігає життєдіяльність бджіл протягом року;

аналізує результати за життєдіяльністю бджіл протягом року;

дотримується правил санітарної гігієни і правил поводження з бджолами




2

^ Тематичне оцінювання







25


5

Розділ 2. ПАСІЧНИЙ ІНВЕНТАР, ОБЛАДНАННЯ, БУДІВЛІ ТА МЕХАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА.

Тема 2.1. Вулики та приладдя до них.

Історія створення вулика. Роль П.І.Прокоповича у розвитку бджільництва. Сучасні технології утримання бджіл. Вимоги до вуликів. Вулик – житло для бджіл і основний об’єкт роботи пасічника. Класифікація вуликів. Залежність розширення гнізда від форми корпуса вулика. Типи вуликів: горизонтальні, вертикальні. Недоліки і переваги кожного типу. Вуликові рамки. Залежність розміру і кількості рамок від форми вулика. Поділ вуликових рамок на низькоширокі, вузьковисокі і квадратні в залежності від форми вулика. Сучасні вимоги до рамок за новими технологіями. Найпоширеніші форми рамок на Україні. Коротка характеристика вуликів різних типів. Вулик-лежак – найпоширеніший на пасіках України.

Приладдя до вуликів: скріпи вуликові для перевезення бджолиних сімей, вентиляційна рама для заміни стелі в період обробки рослин пестицидами; глуха перегородка-діафрагма; заставна дошка; льоткові загороджувачі; роздільна решітка і ін.

^ Практична робота. Вивчити будову типових вуликів, з’ясувати конструкції їх деталей.

Знайомство з технологією виготовлення вулика і вуликових рамок.


^ Описує історію створення вулика;

класифікує типи вуликів;

порівнює переваги і недоліки кожного вулика;

розпізнає відповідність рамки типу вулика;

пояснює сучасні вимоги до рамок за новими технологіями;

характеризує кожен тип вулик з його перевагами і недоліками;

обґрунтовує необхідність спеціальних приладів для різних виробничих процесів на пасіці;

оцінює сучасні та зарубіжні вулики по їх зручності в користуванні.




3

^ Тема 2.2. Інвентар і механізми для догляду за бджолами.

Будова інвентаря і механізмів для догляду за бджолами: візок-підіймач; бачок, шланг, дозатор корму; годівниці; ваги платформові; термометр і психрометр; димар лікувальний (ДПЛ); тримач пігулок; камера для термообробки бджіл; сітчасті підрамники; збирачі бджіл; розпилювач «Росинка»; пасічний гідропульт; шприц.

Призначення спеціального інвентаря і механізмів для проведення профілактичних і оздоровчих заходів для догляду за бджолами, для зручності в роботі і поліпшенні умов роботи пасічників.

^ Практична робота. Вивчення будови інвентаря і механізмів для догляду за бджолами.

Вивчити будову і практично освоїти вивчений інвентар і механізми для догляду за бджолами.

Називає інвентар і механізми по догляду за бджолами;

характеризує названий інвентар та механізми;

використовує інвентар і механізми по догляду за бджолами;

оцінює необхідність у роботі на пасіці необхідного інвентаря і механізмів по догляду за бджолами;




2

^ Тема 2.3. Інвентар і обладнання для отримання меду і його обробки.

Багаторазове використання стільників – вимога сучасної технології виробництва меду. Роль інвентаря в полегшенні виконання робіт і підвищення продуктивності праці виробничих процесів на пасіці.

Інвентар і пристосування для звільнення стільників від бджіл при відборі з гнізд: щітки; пристрої для відбору меду; дерев’яні рами; пневматичні пристої.

Інвентар і механізми для розпечатування стільників: віброніж; ніж з вузьким лезом; розпечатувальний агрегат У.А.Гаррісона; розпечатувачі голчасті.

Медогонки, принцип їх роботи та види: хордальні, радіальні, радіально-хордальні; напіврадіальні.

Обладнання для обробки і зберігання меду.

^ Практична робота. Будова та використання пасічного інвентаря і обладнання для отримання меду.

Вивчити будову і практично освоїти пасічний інвентар і обладнання для отримання меду, його обробки, зберігання і транспортування.

Називає інвентар і обладнання;

пояснює принципи роботи і потребу в ньому для виконання необхідних технологічних операцій для отримання меду і його обробки;

характеризує інвентар і обладнання для отримання меду і його обробки;

використовує інвентар і обладнання для отримання меду і його обробки;

дотримується правил безпечної праці при користуванні інвентарем і обладнанням.





2

^ Тема 2.4. Інвентар і обладнання для виробництва воску.

Сировина, яка підлягає переробці для отримання воску

і її залежність від технології переробки. Обладнання, за допомогою якого виробляють віск: сонячні воскотопки; водяні і парові воскотопки; воскопреси, відстійники, центрифуги.

Інвентар, з допомогою якого навощують рамки штучною вощиною: дироколи; шаблони; верстат для натягування дроту; лекала; коток комбінований; електронавощувач.

^ Практична робота. Будова і використання пасічного інвентаря.

Вивчити будову і практично освоїти пасічний інвентар та обладнання для виробництва воску.

Називає інвентар і обладнання для виробництва воску;

пояснює принципи роботи і користування ним для здійснення відповідних технологічних операцій для виробництва воску;

використовує інвентар і обладнання для виробництва воску;

дотримується правил безпечної праці при використовування інвентаря і обладнання.




3

^ Тема 2.5. Інвентар та пристрої для виведення маток і розмноження бджолиних сімей.

Обладнання, що використовується на приватних пасіках, на бджолорозплідниках, в господарствах, що займаються розведенням бджіл, відповідно: прищеплювальна рамка, рамка- розплідник, шаблон для мисочок, прилад Г.К.Василіаді, прилад автомат для виготовлення воскових мисочок, шпатель для перенесення личинок, ізолятори, інкубатори для виведення маток, кліточки маточні, ковпачки маточні, ящики пакети для пересилання бджіл, роївні.

^ Практична робота. Будова і використання пристроїв для виведення маток та розмноження бджолиних сімей.

Вивчити будову і практично освоїти пасічний інвентар і обладнання та пристрої для виведення маток та розмноження бджолиних сімей.

Називає інвентар та пристрої для виведення маток і розмноження бджолиних сімей;

характеризує технологію користування ним;

використовує інвентар та пристрої для виведення маток і розмноження бджолосімей;

дотримується санітарно-гігієнічних норм при виведенні маток.





3

^ Тема 2.6. Інвентар для виробництва додаткової продукції бджільництва.

Додаткові продукти бджільництва – маточне молочко, прополіс, бджолина отрута – можна отримати при використанні спеціального інвентаря та обладнання.

Будова інвентаря та обладнання: пилковловлювач, сушарка для висушування пилку; сушильні шафи; сито для очищення пилку; машина тістомісильна ТМ-63; відсмоктувач маточного молочка; скляна лопатка; сумка-холодильник; решітка для збирання прополісу; ящик для збирання прополісу; секції для виробництва стільникового меду.

^ Практична робота. Будова і обладнання для виробництва додаткових продуктів бджільництва.

Вивчити і практично освоїти пасічний інвентар та обладнання для виробництва додаткової продукції бджільництва.

Називає інвентар та пристрої для виробництва додаткової продукції бджільництва;

характеризує будову інвентаря виробництва додаткової продукції бджільництва;

використовує інвентар для виробництва додаткової бджолопродукції;

дотримується правил безпечної праці в роботі з інвентарем.




2

^ Тема 2.7. Транспортні і навантажувальні засоби у бджільництві.

Застосування на пасіках кочівель, перевезення сімей бджіл і пакетів різними видами транспорту. Використання при кочівлях засобів для навантажування і розвантажування. Поділ транспортних засобів на 2 групи: І – тільки на час перевезень, ІІ використовується на час сезону медозбору. Види засобів для перевезення: автомобілі вантажні, причепи автомобільні та тракторні, платформи, пересувні павільйони, пересувна пасічна установка «Колосок», автокрани, навантажувальні пристрої і технологія їх використання

^ Практична робота. Набути вміння використовувати транспортні і навантажувальні засоби у бджільництві.

Вивчити і практично освоїти правила користування транспортними і навантажувальними засобами у бджільництві.

Пояснює необхідність кочівлі пасік для медозбору і запилення сільського-сподарських культур;

характеризує види транспортних і навантажувальних засобів у бджіль-ництві;

використовує транспортні і наван-тажувальні засоби у бджільництві.

дотримується правил безпечної праці з транспортними і навантажувальними засобами у бджільництві..





3

^ Тема 2.8. Зимівники та виробничі пасічні приміщення.

Потреба в зимівниках для зимового утримання бджіл та пристосованих приміщень в залежності від кліматичних умов. Вимоги до зимівників. Відзначення розмірів зимівника в залежності від розмірів пасік.

Типи зимівників. Загальні принципи влаштування зимівників. Характеристика зимівників на 150, 250, 500, 600, 1200 бджолосімей.

Використання пасічних приміщень. Сховища для стільників, їх призначення та обладнання. Бджільницька майстерня. Кочові будки і будиночки. Столярні інструменти для різних видів пасічних робіт.

^ Практична робота. Пасічні будівлі. Ознайомитись з будовою зимівників у натурі та креслення типових проектів, набути вміння створювати в приміщенні необхідні умови для утримання бджіл узимку.

Називає пасічні будівлі;

характеризує пасічні будівлі та їх використання;

розпізнає столярні інструменти для роботи;

дотримується правил безпечної праці при роботі із столярними інструментами..





2

^ Тематичне оцінювання







35

Резерв часу







175

ВСЬОГО





^ ТРУДОВА ПРАКТИКА

Програма трудової практики розробляється з урахуванням конкретних умов розміщення і розмірів пасіки, технологій виконання робіт.

За час практики учні 10 класу повинні навчитись самостійно виконувати (індивідуально під наглядом вчителя) роботи, що охоплюють всі вивченні технологічні операції по догляду за бджолами.


^ Вимоги до знань і вмінь учнів

11 класу


Учні повинні знати: правила огляду бджолиних сімей та зміст і послідовність весняних робіт на пасіці; знати як визначати потребу бджіл в кормах і витрачання їх бджолиною сім’єю; знати методи утримання бджолиних сімей у різних типах вуликів. Основні породи бджіл та методи їх розведення, техніку виведення маток та правила підсадки її в сім’ї.


^ Учні повинні вміти: робити огляд бджолиних сімей, визначати якість стільників, кількість бджіл і меду у вулику, наявність матки і розплоду, визначати силу бджолосімей і якість матки в різні періоди бджолиного сезону; виставляти бджіл із зимівника, проводити весняну ревізію; проводити навощування рамок, скорочувати, розширяти і утеплювати гнізда у вуликах різних типів; вибраковувати стільники і поповнювати гнізда.

Вести селекційно-племінну роботу, формувати нові сім’ї.

Дотримуватись правил безпечної праці, поведінки з бджолами, санітарно-гігієнічних вимог.


11 клас

Тематичний план

«Основи бджільництва»

175 год.

Розділи, теми

К-сть годин




Розділ 3. Розведення та утримання бджіл

140




Тема 3.1. Огляд бджолиних сімей

15




Тема 3.2. Весняні роботи на пасіці

10




Тема 3.3. Забезпечення бджіл кормами і їх підгодівля

10




Тема 3.4. Вибракування стільників і поновлення гнізда

5




Тема 3.5. Методи утримування бджіл.

10




Тема 3.6. Перевезення бджолиних сімей

5




Тема 3.7. Породи бджіл

5




Тема 3.8. Методи розведення бджіл

10




Тема 3.9. Селекційно-племінна робота

10




Тема 3.10. Формування нових сімей

15




Тема 3.11. Пакетне бджільництво

5




Тема 3.12. Виведення маток

15




Тема 3.13. Використання взятків

10




Тема 3.14. Зимівля бджіл

13




Тематичне оцінювання

2




Резерв часу

35




ВСЬОГО

175







Програма. 11 клас




140

15

Розділ 3. РОЗВЕДЕННЯ ТА УТРИМАННЯ БДЖІЛ

Тема 3.1. Огляд бджолиних сімей.

Мета огляду бджолиної сім’ї. Необхідність в огляді бджолосімей для захисту від впливу різних шкідливих чинників і надання своєчасної допомоги. Зовнішні ознаки благополучного і неблагополучного стану бджолиної сім’ї. Загальні правила поводження з бджолами.

Чинники, що дратують бджіл. Роль диму для запобігання ужалень, лицевої сітки, робочий одяг. Вплив порід бджіл, часу, огляду і вікових періодів бджіл на їх агресивність.

Техніка огляду. Підготовка до огляду, поведінка пасічника під час огляду бджіл. Особливість огляду бджіл в багатокорпусних вуликах. Закінчення огляду.

Запобігання бджолиним крадіжкам. Поведінка бджіл при наявності взятку і його відсутності. Запобігання крадіжкам у безвзятові періоди. Особливість огляду слабких бджолосімей.

^ Практична робота. Техніка огляду бджолиних сімей.

Оволодіти технікою огляду бджолиних сімей.

Пояснює необхідність огляду бджолосімей;

називає зовнішні ознаки благополучного і неблагополучного стану бджолиної сім’ї;

формулює загальні правила поводження з бджільми;

обґрунтовує головну умову пово-дження з бджолами;

пояснює чинники, що дратують бджіл і заходи по їх запобіганню;

характеризує техніку і послідовність огляду бджолосімей;

називає заходи, які запобігають бджолиним крадіжкам;

використовує вивчені правила поведінки при кожному огляді бджолиних сімей;

дотримується правил техніки безпеки та правил санітарної гігієни і правил поводження з бджолами




10

^ Тема 3.2. Весняні роботи на пасіці.

Оцінка стану сімей і головна весняна ревізія.

Зміни стану сім’ї після зимівлі. Інформація про стан сім’ї. Додаткові і повні дані про стан сім’ї. Потреба в допомозі після детального огляду – головної весняної ревізії. Температурні умови проведення ревізії. Реєстрація результатів огляду бджолосімей в журналі пасічника.

Скорочення і утеплення гнізда – умова посилення темпів розвитку бджолиних сімей. Технологія утеплення і впорядкування гнізда. Скорочення гнізд до потепління. Розширення гнізд з настанням стабільного тепла.

^ Практична робота. Скорочення і утеплення гнізд бджолиних сімей.

Набути вміння впорядковувати гнізда бджолиних сімей, скорочувати та утеплювати їх для створення належного теплового режиму в прохолодну пору.

Аналізує стан сім’ї після зимівлі;

спостерігає перший очисний обліт;

оцінює стан бджолиної сім’ї;

обгрунтовує допомогу, яку слід надати бджолиній сім’ї після зимівлі;

порівнює стан сім’ї до головної весняної ревізії і через 4-5 тижнів;

уміє впорядковувати гнізда бджолиних сімей.




10

^ Тема 3.3. Забезпечення бджіл кормами і їх підгодівля.

Потреба в кормах і витрачання їх бджолиною сім’єю. Поживність бджолиного корму, насиченість його вуглеводами, білками, жирами, мінеральними елементами, вітамінами, ферментами, кислотами, антибіотиками, біогенними стимуляторами. Самозабезпечення бджолиної сім’ї кормом, водою. Витрачання корму та забезпечення гнізда теплом і енергетичним кормом для льотної роботи, для різних фізіологічних процесів. Поповнення сім’ї енергетичним кормом. Мед, його енергонасиченість вуглеводами, стійкість до збереження, швидке засвоєння організмом. Потреба в медові для виробництва воску, харчування розплоду. Нерівномірність споживання меду протягом року. Залежність темпів приросту бджіл від медозбору. Джерело протеїнового живлення. Цінність білкового корму для молодих бджіл та для дорослих. Накопичення резерву амінокислот у жировому тілі бджіл. Джерело поповнення організму бджіл кормами. Цукровий корм, як замінник натурального меду. Поповнення цукровим кормом бджолиних сімей. Технологія приготування цукрового сиропу та згодування його. Особливість зимової підгодівлі. Весняне поповнення бджолиної сім’ї цукром, стимулююча підгодівля бджіл. Джерело поповнення корму бджолиної сім’ї. Умови припинення виховання розплоду, восковиділення, білкова дистрофія. Вплив кількості перги в сім’ї на життєдіяльність бджіл, їх продуктивність. Створення запасів перги і згодовування її навесні. Технологія заготівлі обніжжя та згодовування його навесні. Підгодівля бджіл цукровим тістом та замінниками.

^ Практична робота. Підгодівля бджіл.

Навчитись визначити запаси корму в бджолиному гнізді, готувати цукровий сирок і кормові добавки та опанувати техніку підгодівлі бджіл.

Оцінює поживність бджолиного корму;

наводить приклади самозабезпечення бджолиної сім’ї кормом, водою;

обгрунтовує необхідність в поповненнях бджолиної сім’ї енергетичним кормом;

пояснює нерівномірність споживання корму протягом року;

характеризує особливість протеїнового живлення бджіл;

визначає запаси корму в бджолиному гнізді;

використовує уміння готувати цукровий сироп для підгодівлі бджіл;

опановує техніку підгодівлі бджіл;

використовує знання правил поведінки з бджолами при підгодівлі бджіл, при огляді сімей;

порівнює цінність меду як бджолиного корму із штучним кормом – цукровим сиропом;

висловлює судження про вплив білків і амінокислоти на виховання розплоду бджіл.





5

^ Тема 3.4. Вибраковування стільників і поповнення гнізда.

Залежність медозбору від розширення гнізда стільниками. Визначення за кольором якості стільників. Зменшення розміру комірок після виведення певної кількості поколінь бджіл. Середня норма вибраковування стільників. Практично допустимі норми вибраковування стільників. Необхідність заміни стільників. Переробка вибракуваних стільників.

^ Практична робота. Оснащення вуликових рамок дротом і вощиною.

Освоїти техніку підготовки рамок з вощиною для поповнення запасів стільників, навчитись використовувати механізми та пристосування для оснащення рамок дротом і вощиною.

Пояснює залежність якості медозбору від розширення бджологнізда;

обгрунтовує залежність розміру особин бджіл від розміру комірок;

називає середньодопустимі норми вибраковування стільників;

уміє готувати рамки із штучною вощиною для заміни старих стільників;

використовує механізми та пристосування для оснащення рамок дротом і вощиною;

дотримується правил безпечної праці при оснащенні рамок.






10

^ Тема 3.5. Методи утримування бджіл.

Використання взятків у весняно-літній період із застосуванням спеціальних методів. Відповідність методів медозбору комплексам технологічних операцій. Залежність методів утримання бджіл від природнокліматичних зон. Методи Ващенка, метод відводків, метод Снєжнєвського, метод Юшкова, Нестерводського та ін.

Утримання бджіл у багатокорпусних вуликах.

^ Практична робота. Розширення гнізд бджіл.

Набути вміння виконувати роботи для розширення гнізд стільниками і навощеними рамками та визначати стан сімей для виконання цих робіт.

Обґрунтовує необхідність застосування спеціальних методів утримування бджіл для збільшення виробництва продукції бджільництва;

пояснює залежність методів утримання бджіл від природнокліматичних умов;

характеризує основні методи утримання бджолиних сімей у різних типах вуликів;

набуває уміння виконувати роботи по розширенню гнізд стільниками;

визначає стан сімей для необхідності їх розширення;

дотримується правил поведінки з бджолами при розширенні сімей.




5

^ Тема 3.6. Перевезення бджолиних сімей.

Перевезення бджолиних сімей – необхідність для збільшення виробництва продукції бджільництва та запилення сільськогосподарських культур. Найпоширеніші транспортні засоби для перевезення бджолосімей та транспорті причепи.

Техніка перевезення. Мета – не допустити загибелі бджіл. спеціальні заходи для безпечного перевезення бджіл. Недопустимість у перевезенні – наявність у стільниках незрілого меду. Особливість навантажувальних робіт та відкриття льотків.

^ Практична робота. Транспортування бджіл.

Набути вміння перевозити бджолині сім’ї і пакети бджіл, створювати їм необхідні умови під час транспортування, не допускаючи запарювання, голодування.

Обґрунтовує необхідність перевезення бджолиних сімей;

називає найпоширеніші транспортні засоби перевезення бджолосімей;

пояснює технологію перевезення бджолиних сімей;

формулює умови перевезення бджіл та навантажувальні роботи;

визначає спосіб розміщення і закріплення вуликів на платформах, кузовах;

дотримується правил безпеки при навантажувальних роботах і перевезенні бджолосімей.




5

^ Тема 3.7. Породи бджіл. Пристосованість бджіл до природних умов територій. Закріплення ознак на генетичному рівні. Формування аборигенних порід бджіл. роль П.І.Прокоповича у поліпшувальному доборі бджіл.

Характерність популяцій в межах однієї породи.

Характерні породи бджіл на території України.

Характеристика бджіл: місце формування породи, ареал поширення, пристосованість до нових кліматичних умов, плодючість, медозбірність, рійливість, агресивність, зимо-стійкість, схильність до крадіжок, стійкість до хвороб, екстер’єрні показники.

^ Практична робота. Породи бджіл.

Навчитись відрізняти породи бджіл за екстер’єрними показниками: по плакатах, слайдах, діафільмах.

^ Наводить приклади пристосованості живих організмів до нових умов;

пояснює роль П.І.Прокоповича у доборі бджіл;

класифікує породи бджіл;

характеризує породи бджіл;

розпізнає породи бджіл за зовнішніми ознаками;




10

^ Тема 3.8. Методи розведення бджіл.

Методи розведення тварин згідно зоотехнічної науки: чистопородне схрещування. Неприйнятність у бджільництві гібридизації. Мета чистопородного розведення і схрещування. Результативність штучного добору і підбору. Плановість чистопородного розведення. Види схрещування, зворотне схрещування, метод подвійної заміни маток, відтворне схрещування, ввідне схрещування, вбирне схрещування.

Називає методи розведення бджіл;

аналізує види схрещування;

пояснює мету чистородного розведення бджіл;

оцінює штучний добір і підбір як результативний спосіб розведення бджіл;

характеризує види схрещування;




10

^ Тема 3.9. Селекційно-племінна робота.

Селекція – система знань і методів створення і поліпшення породи бджіл. Генетика – теоретична основа селекції. Шляхи здійснення селекції. Племінна робота у бджільництві. Заходи і методи, спрямовані на поліпшення якості нових поколінь бджіл, підвищення продуктивності сімей за різними видами продукції, їх стійкості до зимівлі та стійкості проти захворювань.

Медова продуктивність – провідна ознака в селекційно-племінній роботі у бджільництві.

Воскова продуктивність. Плодючість бджолиної матки - важлива селекційна ознака. Зимостійкість – комплексна ознака якості бджолосімей.

Рійливість – відношення кількості роїв за сезон до наявності кількості сімей.

Пристосованість до певних умов взятку. Масовий відбір як форма племінної роботи. Мінливість – закон живої природи. Індивідуальний відбір з перевіркою маток за якістю нащадків. Лінія в бджільництві – спільність походження відповідного напрямку.

Генеалогічна група – структурна частина племінної пасіки.

Підбір трутнів високої племінної цінності.

^ Практична робота. Здійснення племінно-селекційної роботи.

Систематично, враховуючи наявний стан пасіки, протягом весняно-літнього періоду проводити селекційно-племінну роботу.

Обґрунтовує визначення селекції;

характеризує види племінної роботи;

використовує знання з селекції для практичної роботи протягом весняно-літнього сезону;

оцінює набуті нові якості бджіл і бджолиної матки для якісного заняття бджільництвом;

проводить селекційно-племінну робо-ту.




15

^ Тема 3.10. Формування нових сімей.

Існування бджолиних сімей і розмноження із відкладених маткою яєць.

Роїння – форма природного розмноження. Використання пасічниками природного роїння для зростання кількості бджолосімей. Чинники роїння за І.І.Корабльовим. Технологія роїння та посадка рою. Оптимальні строки роїння. Робота у вулику після виходу рою. Запобігання роїнню. Штучне розмноження сімей: спосіб відводків, відводки із запасними матками; поділ сім’ї на півльоту і нальот на матку.

Переваги штучного розмноження порівняно з природним роїнням.

^ Практична робота. Формування відводків бджіл.

Набути вміння одержувати приріст бджолиних сімей формуванням відводків.

Називає форми розмноження бджіл;

розпізнає роїння від інших форм розмноження;

обгрунтовує чинники роїння;

характеризує технологію роїння;

порівнює роїння і штучне розмноження;

висловлює судження про переваги штучного розмноження бджіл порівняно з роїнням;

набуває вміння одержувати приріст бджолиних сімей шляхом формування відводків;

дотримується правил санітарної гігієни і правил поводження з бджолами.




5

^ Тема 3.11. Пакетне бджільництво – одна із форм розмноження сімей.

Особливість пакетного бджільництва. Технологія розмноження сімей пакетами. Зони розвинутого пакетного бджільництва.

^ Практична робота. Формування відводків пакетами.

Набути вміння відбирати бджіл у пакети для реалізації.

Описує форму відводків бджіл пакетами;

характеризує технологію формування бджолопакетів;

називає зони розвинутого пакетного бджільництва;

набуває вміння відбирати бджіл.




15

^ Тема 3.12. Виведення бджолиних маток.

Способи виведення маток. Різноманітність штучного виведення маток. Послідовність природного розвитку матки. Ройові матки, їх розвиток і якість. Залежність кількості маточників від породи бджіл. використання ройових маточників. Недолік використання ройових маточників. Свищеві маточники, їх виведення в разі необхідності. Низька якість свищевих маточників. Удосконалення свищевого маточника пасічником.

«Тиха» заміна маток. Відчуття бджолами фізичної вади старої матки. Процес заміни матки.

Штучне виведення маток – основний спосіб забезпечення пасік племінним матеріалом. Біологічна основа виведення маток. Умови виведення маток. Дві групи одного способу штучного виведення маток. Групи племінних сімей, що використовують у виводі маток. Виведення маток без перенесення личинок. Вирощування трутнів.

Підготовка і використання материнських сімей для одержання від племінних маток молодих личинок і перенесення в сім’ю виховательки.

Щеплення личинок і використання сімей-виховательок. Умова успішного приймання личинок на виховання. Три способи формування сімей-виховательок: з повним осиротінням, з неповним осиротінням, без осиротіння бджіл.

Підсаджування маток у бджолосім’ї. Технологія підсадок маток; а) за допомогою ковпачка; б) в маточній кліточці, за допомогою ізолятора; в) за допомогою тимчасового відводка.

^ Практична робота. Виведення бджолиних маток.

Оволодіти технікою штучного виведення бджолиних маток, закріпити теоретичну частину навчального матеріалу з одержання маток для продажу та заміни вибракуваних на пасіці.

Називає способи виведення маток;

наводить приклади природного і штуч-ного виведення маток;

характеризує технологію ройового ви-ведення маток;

пояснює використання ройових маточників;

оцінює недолік зменшення рійливості;

порівнює «тиху» заміну маток з іншими способами;

висловлює судження про штучне виве-дення маток;

використовує техніку штучного виведення маток;

дотримується правил санітарної гігієни при штучному виведенні маток.




10

^ Тема 3.13. Використання взятків.

Залежність активності льоту бджіл від сили сім’ї. Зростання кількості бджіл з весни до кінця літа. Активність льоту бджіл за теплої погоди і виділення нектару квітками. Роль пасічника у підтриманні активності льоту бджіл.

Причини послаблення активності льоту бджіл.

Заходи для підтримання активності льоту бджіл.

Роль сонячного освітлення для пасічних точків і для життєдіяльності бджіл. Вплив затінення на медозбір. Вентилювання гнізд під час медозбору. Забезпечення сімей пергою та саморегуляція бджіл у співвідношенні нектару і пилку. Роль перги у життєдіяльності бджіл.

^ Практична робота. Заміна маток, способи підсаджування їх у бджолині сім’ї.

Навчитись відшуковувати і проводити бракування в бджолиних сім’ях маток за віком, фізіологічними вадами; освоїти техніку підсаджування маток різними способами.

Пояснює залежність активності льоту бджіл від сили сім’ї та інших факторів;

називає причини послаблення актив-ності льоту бджіл;

обгрунтовує заходи для підтримання активності льоту бджіл;

оцінює роль сонячного освітлення для життєдіяльності бджіл, вентиляції;

використовує уміння відшуковувати і проводити бракування в бджолиних сім’ях маток;

дотримується правил санітарної гігієни і правил поводження з бджолами.




13

^ Тема 3.14. Зимівля бджіл.

Вплив літньої підготовки на зимівлю бджіл. роботи на пасіці по підготовці бджіл до зимівлі. Обмеженість контролю за зимівлею бджіл. Причини неблагополучної зимівлі бджіл. Залежність нарощування молодих бджіл на зиму від бджолиної матки. Заходи після останнього відкачування меду по забезпеченню матки максимальною кладкою яєць. Строки підгодівлі бджіл до зимівлі. Розміщення заготовлених влітку стільників на зиму у вулику. Формування сімей з відводками у вуликах.

Роль вентиляції у вуликах і її створення. Перевірка якості зимового корму. Технологія перевірки якості меду: вапняна реакція, спиртова реакція.

Способи зимівлі бджіл в зимівниках і надворі. Зимівля бджіл в зимівниках: захист коливань від температури, вологості, подразників та гризунів.

Контроль за ходом зимівлі, технологія контролю. Залежність зимівлі від строку обльоту бджіл.

Перший обліт бджіл.

^ Практична робота. Підготовка сімей до зимівлі.

Набути вміння виконувати комплекс роботи з підготовки бджіл до зимівлі.

Догляд за бджолами взимку.

Набути вміння доглядати за бджолиними сім’ями в зимовий період, створювати їм оптимальні умови зимівлі.

Називає роботи по підготовці бджіл до зимівлі;

пояснює обмеженість контролю за зимівлею бджіл;

обгрунтовує причини неблагополучної зимівлі бджіл;

характеризує заходи по забезпеченню матки максимальною кладкою яєць;

уміє розмістити заготовлені стільники на зиму у вулику;

здійснює формування сімей і розміщує корм у вуликах;

визначає якість зимового корму;

опановує методи контролю за способами зимівлі бджіл у зимівниках і надворі;

спостерігає хід зимівлі бджіл;

набуває вміння виконувати комплекс роботи по підготовці бджіл до зимівлі;

дотримується правил поводження з бджолами.





2

Тематичне оцінювання.







35

Резерв часу







175

ВСЬОГО






^ ТРУДОВА ПРАКТИКА

Програма трудової практики розробляється з урахуванням конкретних умов розміщення і розмірів пасіки, технологій виконання робіт.

За час практики учні 11 класу повинні навчитись самостійно виконувати (індивідуально під наглядом вчителя) роботи, що охоплюють всі вивченні технологічні операції по догляду за бджолами.


^ Вимоги до знань і вмінь учнів

12 класу


Учні повинні знати:

Основні медоноси полів, лісів, основні типи медозборів, роль бджіл у запиленні сільськогосподарських культур; підготовку до перевезення пасік на медозбір. Технологію виробництва продукції бджільництва, її властивості, сортність, застосування і використання; як запобігати забрудненню продукції бджільництва; хвороби та шкідників бджіл, причини виникнення та класифікацію хвороб, незаразні та заразні хвороби, заходи профілактики хвороб бджіл; економічне значення і спеціалізацію бджільництва, рентабельність та шляхи її підвищення.

^ Учні повинні вміти:

Використовувати взятки, визначати початок головного медозбору, перевозити бджолині сім’ї до джерел медозбору.

Проводити відбір медових сотів, розпечатувати їх, відкачувати мед, одержувати віск, збирати прополіс, маточне молочко, бджолину отруту, квітковий полик; проводити підготовку бджіл і збирати гнізда на зимівлю, доглядати бджіл зимою; виявляти хворі бджолині сім’ї; готувати і відправляти на дослідження бджіл і розплід, проводити санітарну обробку бджіл та дезинфікувати вулики, інвентар та обладнання пасік; організовувати пасіки, планувати та вести облік продукції бджільництва.

Дотримуватись правил безпечної праці, поведінки з бджолами, санітарно-гігієнічних вимог; користуватись пасічним інвентарем та обладнанням.


12 клас

Тематичний план

«Основи бджільництва»

175 год.

^ Розділ 4. Кормова база бджільництва та запилення бджолами сільськогосподарських культур

50




Тема 4.1 Загальна характеристика медоносних рослин

10




Тема 4.2. Основні медоносні рослини і угіддя

15




Тема 4.3. Визначення медопродуктивності місцевості і розмірів бджологосподарств

5




Тема 4.4. Використання і поліпшення медоносної бази

10




Тема 4.5. Запилення сільськогосподарських культур

8




Тематичне оцінювання

2




Розділ 5. Продукти бджільництва та технологія їх виробництва.

50




Тема 5.1. Мед. Сорти меду

5




Тема 5.2. Відкачування і обробка меду

15




Тема 5.3. Віск, воскова сировина

10




Тема 5.4. Квітковий пилок

5




Тема 5.5. Маточне молочко

5




Тема 5.6. Прополіс. Бджолина отрута

5




Тема 5.7. Запобігання забрудненню продукції бджільництва

3




Тематичне оцінювання

2




Розділ 6. Хвороби і шкідники бджіл

25




Тема 6.1. Причини виникнення та класифікація хвороб

2




Тема 6.2. Незаразні хвороби

3




Тема 6.3. Інфекційні хвороби

5




Тема 6.4. Інвазійні хвороби

5




Тема 6.5. Заходи профілактики хвороб бджіл

5




Тема 6.6. Вороги і шкідники бджіл

3




Тематичне оцінювання

2




Розділ 7. Економіка і організація бджільництва

25




Тема 7.1. Економічне значення і спеціалізація бджільництва

5




Тема 7.2. Організація пасік

5




Тема 7.3. Облік виробництва продукції бджільництва і засобів виробництва

5




Тема 7.4. Планування виробництва продукції бджільництва. Рентабельність бджільництва і шляхи її підвищення

5




Тематичне оцінювання

5




Резерв часу

25




ВСЬОГО

175
















залишити коментар
Сторінка1/11
Дата конвертації13.10.2011
Розмір4,38 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх