«Вступу до спеціальності» icon

«Вступу до спеціальності»


Схожі
1   2   3
повернутися в початок
Тема 5. Зміст підготовки соціального педагога у вузі

^ Семінарське заняття

Питання для обговорення:

  1. Загальна характеристика соціальних педагогів і соціальних працівників

  2. Організаційні та комунікативні якості соціального педагога

  3. Моральні якості соціального педагога

  4. Особистісні якості соціального педагога і працівника

Студенти повинні зрозуміти, що реалізовувати соціальну політику може лише та людина, яка володіє відповідними професійно-якісними характеристиками. У зв'язку з цим заслуговують на увагу деякі аспекти цінностей особистості і професійної діяльності, що свідчить про їх взаємодію і єдність. Цінності професійної діяльності можна сприймати як певну домінуючу потребу — служити своєю професією на благо інших людей.

Можна назвати такі групи цінностей соціально-педагогічної діяльності:

  • цінності, які відображають специфіку професійної діяльності, альтруїстичного характеру (допомоги іншому, який потребує твоєї підтримки, чи слабозахищеній людині);

  • цінності моральної відповідальності перед професією (соціальний педагог чи працівник захищає гідність і цілісність професії, дотримується і примножує моральні принципи, норми, знання і місію соціальної роботи);

  • цінності, пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження і самовдосконалення особистості соціального педагога чи соціального працівника і досягнення професіоналізму діяльності.

Слід звернути увагу студентів на комплексний характер, гуманістичну природу і сутність цінностей соціально-педагогічної роботи. Гуманістичний ідеал — самоцінність особистості — визначає зміст і призначення цієї діяльності, а її цінності тією чи іншою мірою відображають визнання гармонії суспільних і особистих інтересів, пріоритету загальнолюдських цінностей (істина, здоров'я, мир, милосердя, добро, допомога іншій людині тощо). У зв'язку з цим основним завданням соціально-педагогічної роботи є налагодження балансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і особистості перед суспільством.

Головною особливістю соціально-педагогічної роботи є вміння спеціаліста визначать проблеми і потреби на різних рівнях: індивідуальному, міжособистісному і суспільному. Ми маємо зважати на набутий зарубіжний досвід. У зв'язку з цим можна відзначити різні напрямки і підходи у зарубіжній практиці (Мері Річмонд, Зігмунд Фрейд, Джон Дьюї, Вірджинія Робінсон, Гордон Гамільтон, Аліса Соломон та ін.). Якщо представники «діагностичної» школи роблять акцент на діагностиці, то представники «функціональної» школи акцентують увагу на процесі надання допомоги, наголошують на значенні соціального оточення, культурних і економічних факторів. Вони вважають що підготовка соціального працівника потребує його «тотального (повного) вживання» у сферу його діяльності, що забезпечить саморозвиток, самопізнання. Дана позиція науковців виправдала себе і підтвердилася багаторічною практикою.

^ Організаційні та комунікативні якості соціального педагога. Особливу роль у діяльності спеціаліста соціально-виховної сфери відіграє комунікація, яка відображає зв'язки між людиною і соціальним середовищем. Спілкування реалізується в різноманітних формах (міжособистісне спілкування, соціальний діалог, ділове і управлінське спілкування тощо).

Підкреслимо важливість вміння знайти підхід до кожного, налагодити контакт, стимулюючи людину до діалогу. Доречно наголосити на тому, що знання закономірностей усвідомленої поведінки особистості і неусвідомленого, розуміння механізмів спрямованості особистості, міри прояву емоцій допоможуть адекватно оцінити і зрозуміти людину, надати їй допомогу. Крім того, міміка, жести, експресія доповнюють це розуміння і сприяють знаходженню оптимальних варіантів вирішення проблеми конкретної людини.

Уміння володіти первинною діагностикою комунікативності своїх клієнтів, груп осіб — необхідна ланка у компетентності соціального працівника чи соціального педагога.

^ Моральні якості соціального педагога. Для розуміння діяльності особистості соціального педагога, соціального працівника необхідно починати з визначення цілей. Потім в дію включається завдання, яке може вирішувати спеціаліст; при цьому можливе планування дій з клієнтом і залучення його власних ресурсів і можливостей.

^ Система мотивів — рушійна сила людської поведінки. А система домінуючих мотивів, яка спонукає до дії, одержала назву спрямованості особистості. Поєднання мотиву і способу його реалізації проявляється в альтруїстичній, дійовій чи особистісній спрямованості.

Мотивація проявляється і в такому компоненті особистості соціального педагога, як відносини. Стиль поведінки фахівця, обумовлений сукупністю його особистісних і професійних якостей, його ціннісними орієнтаціями та інтересами, має помітний вплив на систему відносин, які налагоджує соціальний педагог. При цьому варто зважати на загальні ознаки професійних відносин, на відміну від міжособистісних:

  1. Формування відносин спеціаліста обумовлено професійними цілями.

  2. У професійних відносинах спеціаліст на перше місце ставить не власні інтереси, а потреби, інтереси і очікування інших людей при вирішенні їх проблем.

  3. Соціальний педагог будує відносини на основі об'єктивності і усвідомлення власної відповідальності, що дозволяє йому відволікатися від власного емоційного стану, щоб сприймати об'єктивно потреби, турботи і труднощі іншої людини.

Далі звернемо увагу на особистісні якості соціального педагога, які умовно можна поділити на три групи.

До першої групи належать вимоги, які пред'являють в ході професійної діяльності до психічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, мислення), психічних станів (апатія, стрес, тривожність, депресія), емоційних (стриманість, індиферентність) і вольових (наполегливість, послідовність, імпульсивність) характеристик.

До другої групи відносять самоконтроль, самокритичність, самооцінку своїх учинків, а також стресостійкі якості - фізична тренованість, самонавіювання, вміння переключатися та управляти своїми емоціями.

Третя група включає комунікативність (вміння швидко встановлювати контакт з людьми), емпатійність (вміння вловлювати зміну в настрої людей, виявляти їх установки та очікування, співпереживати), красномовність (вміння впливати і переконувати словом).

Отже, професійне становлення спеціаліста - складний, неперервний процес "проектування" особистості. Усвідомлення себе в майбутній професії сприяє формуванню власної моделі професіонала, а багатогранність особистості набуває суспільної значущості, стає умовою розвитку як виробничих так і соціальних відносин.

^ Завдання для практичної роботи:

1. Заповнити таблицю:

Особистісні якості соціальною педагога

Зміст якості







2. Зробити методичний аналіз основних підходів у роботі соціального педагога.

3. Описати та дати характеристику основним принципам етики соціального педагога.

4. Охарактеризувати морально-етичні проблеми, з якими стикається соціальний педагогу своїй професійній діяльності.

^ Форми організації діяльності студентів на занятті: письмове тестування, презентація творчих завдань, індивідуальні доповіді, реферування пропонованої літератури.

^ Самостійна робота

Мнемотехнічні методи та прийоми запам'ятовування навчальної інформації.

Визначення рівня сформованості організаційних та комунікативних умінь.

Питання та завдання для самостійної роботи і контролю

1. Які обов'язки соціального працівника? Розкрийте їх зміст.

2. Проаналізуйте зміст основних вимог до знань і вмінь соціального працівника.

3. Визначте зміст найбільш важливих якостей соціального працівника з урахуванням теорії та практики соціальної роботи.

4. Виписати трактування відомих учених професійної компетентності соціального педагога та дати своє визначення.

5. Заповнити таблицю „Основні критерії компетентності соціального педагога".

6. Проаналізувати професійно-етичний кодекс соціального працівника України і визначити етичні норми соціального педагога.

Рекомендована література:

  1. Етичний кодекс соціальних працівників України //Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - № 9-10. - С. 85-87. Проект.

  2. Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д., Хлєбік С. Р. Соціальна педагогіка /Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 392 с.

  3. Сидоров В.Н. Деятельность социального работника: роли, функции и умения. - М.: СТИ МГУС, 2000. – 130 с.

  4. Топчий Л.В. Проблемы профессионального мастерства специалистов по социальной работе //Работник социальной службы. - 1997. - №1/1.

  5. Шмелева Я.Б. Профессионализм личности социального работника - показатель его деятельности //Российский журнал социальной работы. – 1998. - №1. - С. 100-104.


Тема 6. Модель професіограми спеціаліста з соціальної роботи

Семінарське заняття

Питання для обговорення:

1. Професійний портрет соціального педагога

2. Загальна характеристика соціальних педагогів і соціальних працівників

Завдання для практичної роботи:

1. Зробити методичний аналіз основних обов'язків соціального педагога.

2. Заповнити таблицю:

Характеристика базових функцій

соціального педагога

Характеристика спеціальних функцій соціального педагога







^ Форми організації діяльності студентів на занятті: письмове тестування, презентація творчих завдань, індивідуальні доповіді, реферування пропонованої літератури.

^ Самостійна робота

Завдання для самостійної роботи.

  1. Розробка індивідуального плану вдосконалення організаційних і комунікативних умінь.

  2. Зробити порівняльний аналіз основних відмінностей професійної діяльності соціального педагога від діяльності вчителя.

  3. Розробити власний професійний портрет соціального педагога.

Рекомендована література:

  1. Етичний кодекс соціальних працівників України //Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - № 9-10. - С. 85-87. Проект.

  2. Професіограми і професіокарти основних професій: Метод. посіб. для прац. служби зайнятості /В. Синівський, Б. Магісон, І. Баранов, В. Удовенко. — К.: Бріг, 1996. – 94 с.

  3. Сидоров В.Н. Деятельность социального работника: роли, функции и умения. - М.: СТИ МГУС, 2000. – 130 с.

  4. Холостова Е.И. Профессиональный и духовно-нравственный портрет социального работника. - М., 1993. – 120 с.

  5. Яркина-Смирнова Е. Профессиональная этика социальной работы: Учебник. - М.: Ключ-с, 1998. – 90 с.


Тема 7. Рольовий аспект діяльності соціального педагога

Семінарське заняття

Питання для обговорення:

  1. Поняття соціальних ролей соціального педагога у професійній діяльності

2. Група практичних ролей соціального педагога.

3. Мета посередницьких ролей соціальної педагогіки.

4. Призначення кожної з груп ролей.

Зауважимо, що соціальний педагог і соціальний працівник виконує весь спектр різноманітних функцій організації, координації, забезпечення, підтримки (психологічної і фізичної), правової і адміністративної допомоги, психолого-педагогічної корекції тощо. Це спеціаліст, який може працювати на різних рівнях реалізації соціальної політики держави — на рівні управління, матеріально-технічного і правового забезпечення, освіти, охорони здоров'я і безпосередньої практики соціально-виховної роботи.

Соціальні ролі спеціаліста цієї галузі загалом можна поєднати у чотири блоки:

  • роль як соціально заданий зразок поведінки і установок;

  • роль як стратегія поведінки, спрямована на оволодіння ситуацією;

  • роль як система очікувань стосовно людей певного статусу;

  • роль як дія, як виконання певних вимог людиною, призначеною на цю роль.

Можна сказати, що рольова поведінка соціального працівника обумовлена самою посадою, проте, в практиці досить помітний особистісний фактор (індивідуальність, творчі здібності, втілені в технології, особистісні якості і властивості і професійна компетентність). Спеціаліст, включаючись у професійну діяльність, виконує свої професійні ролі. Виконання різноманітних професійних ролей в соціальній роботі пов'язане з виконанням різних робочих функцій. Робоча функція - це певний обов'язок, завдання чи дії, які пов'язані з специфічною професійною роллю. Кожна професійна роль має набір конкретних робочих функцій: організаторську, управлінську, комунікативну, діагностичну, прогностичну, педагогічно-терапевтичну, посередницьку та ін. Професійна діяльність соціального працівника характеризується трьома основними підходами до розв'язання проблеми:

1. Виховний - роль учителя, консультанта, експерта. Соціальний працівник у таких випадках дає поради, формує навички правильної поведінки, встановлює зворотний зв'язок, застосовує рольові ігри як метод навчання;

2. Фасилітативний - роль помічника, посередника у подоланні труднощів чи проблем. Соціальний працівник інтерпретує поведінку клієнта, пояснює ситуацію, що склалася, пропонує та обговорює план подальших дій клієнта, допомагає знайти внутрішні ресурси.

3. Адвокативний - роль адвоката (виступає від імені конкретного клієнта або групи клієнтів), а також помічника тих людей, які не спроможні самостійно захищати свої права. Такого роду діяльність містить допомогу окремим людям у висуненні аргументів, підборі документальних і законодавчих матеріалів.

^ Завдання для практичної роботи:

1. Обґрунтуйте необхідність соціально-педагогічної роботи на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.

2. Заповнити таблицю:

Ролі соціального педагога

Функції соціального педагога







3. Участь у діловій грі „Соціальний педагог - професія сучасності чи майбутнього".

^ Форми організації діяльності студентів на занятті: письмове тестування, презентація творчих завдань, індивідуальні доповіді, реферування пропонованої літератури.

^ Самостійна робота

Роль експерта і аналітика в соціальній роботі з конкретною особистістю, що потребує соціально-педагогічної допомоги.

Група управлінських та сервісних ролей соціальної педагогіки.

Призначення кожної з груп ролей.

Завдання для самостійної роботи.

1. Проаналізувати сучасний стан соціальної роботи в Україні та визначити її перспективи.

2. Зробити методичний аналіз ролей, які може виконувати соціальний педагог.

3. Вибіркове конспектування підручника: Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) /А.Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. X. Вайнола; Заг. ред. А.Й. Капської. - К., 2002. - 164 с.

Рекомендована література:

  1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А. Й. Капська, О. В. Безпалько, Р. X. Вайнола; Заг. ред. А. Й. Капської. - К., 2002. - 164 с.

  2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях - К.: Логос, 2003.- 134с.

  3. Зимняя И.А. Функционально-ролевой репертуар деятельности социального работника //Функции и роли социальных работников условиях обеспечения адресной системы социальной защиты населения. - М., 1977.

  4. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К., 2001. – 134 с.

  5. Сидоров В.Н. Деятельность социального работника: роли, функции и умения. - М.: СТИ МГУС, 2000. – 130 с.


Тема 8. Клієнти соціально-педагогічної роботи як вразливі верстви населення

Семінарське заняття

Питання для обговорення:

1. Об'єкт і суб’єкт соціально-педагогічної роботи.

2. Характеристика групи потенційних клієнтів соціального педагога, особливості їх життєдіяльності.

3. Основні причини, через які людина стає потенційним клієнтом соціального педагога.

^ Суб'єкти соціальної роботи - це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям населення. До них відносяться державні та недержавні організації, а також фізичні особи.

^ Мета суб’єктів соціальної роботи: здійснення соціальної політики держави, забезпечення населення необхідними життєвими благами, сприяння нормалізації соціально-психологічних взаємовідносин, розвитку самостійності членів суспільства в розв'язанні різноманітних проблем, пов'язаних з умовами праці, побуту, дозвілля, охорони здоров'я, безпеки життєдіяльності тощо.

^ Об'єкти соціальної роботи - окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги та підтримки в процесі їх соціалізації. Об'єктом соціальної роботи в її широкому розумінні є всі громадяни. Кожна людина в певний період свого життя потребує задоволення своїх інтересів і потреб або стикається з проблемами, які не завжди може подолати самостійно.

Відзначимо, що з одного боку, соціальна робота спрямована на розв'язання невідкладних сьогочасних проблем людини, а з іншого - на запобігання соціальним проблемам національного масштабу (різноманітні захворювання, безробіття, зростання різних форм девіантної поведінки тощо).

Загальна мета соціальної роботи полягає у створенні оптимальних умов для соціалізації особистості. Її зміст – процеси соціальної адаптації, профілактики, реабілітації, ресоціалізації та соціального обслуговування певних вікових і соціальних груп. На основі змісту розрізняють такі функції соціальної роботи: комунікативна, організаторська, прогностична, правозахисна, діагностична профілактична, корекційно-реабілітаційна, соціально-терапевтична.

Залежно від масштабності соціальної роботи ці функції можуть бути реалізовані на державному, регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях. Зміст соціальної роботи на державному рівні обумовлюється законодавчою базою та соціальною політикою держави, розробкою системи соціального захисту населення в межах країни.

На регіональному рівні соціальної роботи відбувається реалізація законодавчих і нормативних актів у соціальній сфері з урахуванням різноманітних особливостей певного регіону.

^ Місцевий рівень соціальної роботи визначається особливостями соціальних проблем, властивих для певного соціуму, та наявністю організацій і спеціалістів, які можуть брати участь в їх розв'язанні.

Індивідуальний рівень соціальної роботи - це безпосередня робота з конкретною людиною чи групою осіб, які звернулися за допомогою до певних соціальних служб.

Соціальна робота здійснюється також на професійному та непрофесійному рівнях. ^ Професійний рівень соціальної роботи забезпечується спеціалістами відповідного профілю в окремих сферах суспільного життя (медицині, юриспруденції, соціальному обслуговуванні населення, освіті тощо).

^ Непрофесійний рівень соціальної роботи характеризується залученням добровільних помічників (волонтерів) до участі у вирішенні різноманітних соціальних проблем. Волонтери надають ті види соціальної допомоги, яка не потребує певної професійної підготовки. До реалізації різноманітних соціальних програм залучають як волонтерів-спеціалістів певного виду професійної діяльності (психологи, медики, юристи тощо) так і всіх, хто бажає надати допомогу окремим групам людей.

Розглядаючи друге питання теми, слід спочатку охарактеризувати такі категорії соціальної педагогіки, як «проблемна ситуація», «групи ризику».

Соціальна робота завжди здійснюється в межах «проблемної ситуації», яка характеризується таким станом соціокультурного життя на індивідуальному, груповому, загально-соціальному рівнях, за якого під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників раніше сталі процеси способу життя, взаємодії людей, їхні динамічні зв'язки з оточенням виявляються порушеними, а механізми відновлення балансу відсутні; при цьому виникає необхідність перегляду звичних соціокультурних зразків. «Проблемна ситуація» в практиці соціальної роботи найбільш адекватно може бути подана поняттями «ризик» і «група ризику».

Ризик - ситуативна характеристика проблемної діяльності, що означає невизначеність її наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху. Групи ризику - це категорії людей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.

До цієї групи відносяться такі категорії людей: інваліди, діти-сироти, діти з відхиленою (асоціальною, девіантною) поведінкою, літні люди й розумово відсталі, біженці, люди, які зазнали насильства, алкоголіки, наркомани, бездомні, жертви екологічних катастроф, сексуальні меншості, злочинці, хворі на СНІД, люди, які займаються проституцією, обдаровані люди, які відчувають труднощі в спілкуванні («важкі» для інших), та інші.

Слід звернути увагу на необхідність захисту самого соціального працівника, який працює з представниками проблемних груп клієнтів.

Далі необхідно докладніше зупинитися на характеристиках окремих груп клієнтів (девіанти, деприванти, дезадаптанти, маргінали тощо).

Девіанти - особи девіантної поведінки, тобто такої поведінки, що не узгоджується з нормами, не відповідає сподіванням соціальної групи або всього товариства; жертви девіації. Девіація відбувається в результаті розриву між культурними цілями й засобами їх досягнення, що соціально схвалюються (за Р. Мертоном). Відповідно до такого підходу, девіація може виявлятися у вигляді девіантних учинків: конформізм, інновація, ритуалізм, бунт.

Варто відмітити, що у сучасній соціології розрізняють позитивну девіацію (політична активність, економічна підприємливість, художня творчість) і девіацію негативну (насильницька й корислива злочинність, алкоголізація й наркотизація населення, підліткова девіантність, аморальність поведінки тощо). У «кризових» товариствах проглядається посилення проявів негативної девіації й послаблення проявів девіації позитивної.

Деприванти - «жертви» депривації. У соціологічному розумінні депривація - це наслідок відносної бідності, що припускає позбавлення матеріальних благ «понад першу необхідність». Особистість можна вважати такою, що піддалася депривації, якщо вона опиняється в ураженому становищі принаймні за чотирма позиціями: робота, наявність житла, матеріальні умови, спосіб життя, стан здоров'я. Якщо ж особистість уражена за двома-трьома позиціями, її можна віднести до категорії клієнтів, які перебувають під загрозою депривації.

У психологічному розумінні депривація - суб'єктивні відчуття й психосоматичні реакції особистості, викликані недостатністю навантаження на сенсорику людини в умовах повної ізоляції або часткового обмеження життєвих умов (інваліди, які мають обмеження в рухливості й соціальних контактах, певна група пенсіонерів; жінки-домогосподарки, безробітні й ін.).

Маргінали - «індивіди, які втратили ознаки належності до стабільного соціального інституту, прошарку, групи в межах сформованих соціальних стосунків, що перебувають у проміжному, «пограничному» стані між ними».

Основу, що постійно продукує маргінальність, представляють три категорії індивідів: 1) ті, хто не бажає поділяти ціннісні орієнтації соціуму; 2) нездатні адекватно інтегруватися в товариство з огляду на свої інтелектуальні, психічні або соціальні особливості; 3) які мають природжені відхилення від прийнятих норм.

Слід звернути увагу студентів на загальні соціально-психологічні особливості маргіналів:

  • стан непевності, коливання між агресивністю і пригніченістю (результат невизначеності в завтрашньому дні, блокади життєво важливих цілей);

  • наявність екстремізму (в ідеології), здатності бути об'єктом маніпулювання (у поводженні);

  • нестійкість, схильність до впливу спонукань і настроїв, а не розуму (у психології);

  • насторожене ставлення до можливостей змін, схильність до агресивного захисту свого статусу через страх перед подальшим погіршенням свого становища;

  • невміння користуватися демократичними інструментами для захисту своїх прав і свобод, що нерідко штовхає їх до екстремістських форм протесту.

^ Антисоціальні особистості - люди, які не відповідають стандартам поведінки, що схвалюється товариством, тобто особистості, суспільна поведінка яких не збігається з узвичаєними в даному товаристві соціальними нормами, традиціями, що склалися. Найбільш типові «жертви» соціальної невпорядкованості - це «бродяги», «дармоїди», «бомжі», «кримінально карні особи» і ряд інших.

^ Особи алкогольної й наркотичної залежності. Алкогольна залежність – хронічне захворювання, що розвивається в результаті безконтрольного й систематичного вживання спиртних напоїв і призводить до фізіологічних, психологічних і соціальних розладів. Наркотична залежність (наркоманія) - хронічне захворювання, виникає в результаті тривалого вживання психоактивних речовин, що впливають на емоційний стан індивіда, коли він не може припинити самостійно його застосування, незважаючи на виникнення у зв'язку з цим серйозних проблем (погіршення стану здоров'я, конфлікт із законом, соціальні й матеріально-фінансові ускладнення).

^ Особи з обмеженими можливостями - це люди, які мають функціональні обмеження, нездатні до якоїсь діяльності в результаті захворювання, відхилень або хиб розвитку, нетипового стану здоров'я, внаслідок неадаптованості зовнішнього середовища до особливих потреб індивіда, через негативні стереотипи, забобони, що виділяють нетипових людей у соціально-культурній системі.

Інваліди. Відповідно до Декларації про права інвалідів (ООН, 1975), інвалід - це будь-яка особа, яка не може самостійно забезпечити цілком або частково потреби нормального особистого і (або) соціального життя з причини вади, природженої чи придбаної, фізичних або розумових можливостей. Відповідно до Рекомендацій 44-ї сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 травня 1992 р. під інвалідністю розуміють обмеження в можливостях, обумовлених фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар'єрами, що не дозволяють людині, яка має інвалідність, бути інтегрованою в суспільство і брати участь у житті сім'ї або суспільства на таких самих підставах, як й інші члени товариства.

^ Жертви насильства - особи, які зазнають насильства як примус, що здійснює соціальний суб'єкт (індивід, група, соціум) для досягнення поставлених цілей.

^ Особи, які займаються проституцією, де проституція - це «сфера знеособлених емоційно, позашлюбних, безладних, здійснюваних за плату статевих стосунків». Основними видами проституції є проституція чоловіча й жіноча, доросла й дитяча.

^ Особи з вираженим синдромом «емоційного згоряння» - психологічно здорові люди, які перебувають в інтенсивному й тісному спілкуванні з іншими людьми в емоційно перевантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги (виконанні професійних обов'язків).

У третьому питанні слід розкрити основні причини, через які людина стає потенційним клієнтом соціального педагога.

Дефіцит структури особистості, суспільна незастосовність її духовного, емоційного та фізичного потенціалів позначилися на можливостях соціального розвитку, установках, мотивах, потребах, звичках, відчуттях повноти життя, здатності до навчання тощо. Деструктивна динаміка соціалізації певної частини молоді виявилася у наявності в неї стресових ситуацій, станів напруження, які ведуть до появи помилок у мисленні, соціальних діях, професійній діяльності.

^ Змінюється система ціннісного світу молоді. Трансформація суспільного життя вивела на перші місця цінності особистісного рівня, які забезпечують власні потреби та комфортне самопочуття.

Аналіз становища молоді в Україні дає підстави стверджувати, що воно є досить складним і виступає стримуючим чинником соціального становлення і розвитку молодої генерації.

За даними соціологічного дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень, стан здоров'я молоді досить хворобливий. І цьому є кілька причин. Найперша — плачевний стан вітчизняної медицини (через хронічне недофінансування). Друга причина — значна частка платних медичних послуг навіть серед найнеобхідніших. Третя причина — низьке матеріальне становище молоді, що не дозволяє значній її частині як отримувати дорогі медичні послуги, так і забезпечити якісний рівень життя, пов'язаний з відповідним харчуванням, відпочинком, житловими умовами тощо.

Особливу тривогу викликає високий рівень захворюваності молоді на соціально значимі хвороби, такі як венеричні, злоякісні новоутворення, наркоманія, алкоголізм. Відзначається високий рівень захворюваності серед молоді на алкоголізм. Залишається високою смертність молоді.

Складна соціально-економічна ситуація в Україні є підґрунтям для поширення асоціальних проявів у поведінці, правопорушень і злочинів серед дітей та молоді, що є невід'ємною частиною загальної криміногенної ситуації в країні. За останні роки виникло і поширилося у всіх регіонах таке негативне явище як бродяжництво (жебрацтво), причому його характерною рисою є омолодження; набувають масовості проституція і торгівля жінками, економічні злочини.

Дослідження свідчать, що підґрунтям для негативних суспільних явищ є соціально-економічна нестабільність, недоліки в організації навчально-виховного процесу в освітніх закладах, певна дегуманізація освіти, штучне відокремлення її від виховання, зниження виховного потенціалу сім'ї, неякісна організація праці на виробництві, негативний вплив антигромадських елементів, зростаюча активність ділків тіньової економіки, наявність засобів і сфер нетрудового збагачення, бізнес через нелегальні азартні ігри, сутенерство, рекет, відсутність нормальних умов для лікування неповнолітніх наркоманів, алкоголіків. Тобто, проблема зниження рівня правопорушень та інших антисоціальних проявів зводиться до зменшення впливу на молодь вказаних та інших негативних явищ суспільного життя.

У найбільш скрутне матеріальне становище потрапила безробітна молодь. Надзвичайно складною для вирішення є проблема забезпечення молоді житлом.

Узагальнюючи викладене, можна стверджувати, що соціальні проблеми молоді проявляються надзвичайно гостро, і найважливішими з них є:

  • створення умов для вирішення проблем матеріального забезпечення молоді та їхніх родин;

  • проблеми працевлаштування;

  • доступність отримання якісної освіти;

  • здоров'я і можливості його збереження та поліпшення;

  • проблеми забезпечення житлом;

  • проблеми підліткової та молодіжної злочинності та інших антисоціальних проявів;

  • проблеми виховання молоді, зокрема патріотичного.

Завдання для практичної роботи:

1. Заповнити таблицю „Класифікація типології клієнтів".

2. Дати визначення понять „маргіналізовані верстви”, „соціально виключені люди”, „соціальні сироти”.

3. Скласти таблицю «Суб'єкти соціальної роботи в Україні» (Державні організації, недержавні організації, фізичні особи).

^ Форми організації діяльності студентів на занятті: письмове тестування, презентація творчих завдань, індивідуальні доповіді, реферування пропонованої літератури.

^ Самостійна робота

Ознайомлення з досвідом роботи соціальної служби молоді.

Особливості соціально-педагогічної діяльності в дитячому приймальнику-розподільнику

Завдання для самостійної роботи.

1. Визначити найбільш типові характеристики клієнтів різних соціальних служб в Україні.

2. Проаналізувати різні підходи до розуміння особистості клієнта.

Рекомендована література:

  1. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М., 1998. - 600 с.

  2. Діти «групи ризику»: психологічні, соціальні та правові аспекти. -К., 2001. – 192 с.

  3. Зайцева 3.Г., Трубавіна І.М. Комплексна програма центрів ССМ «Соціальна підтримка сім'ї» //Комплексні програми центрів ССМ. - К., 2001. - С. 5-16, 24-26.

  4. Законодавство України про соціальний захист населення. - К., 2000. - 24 с.

  5. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. - № 42. - С. 213.

  6. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К., 2001. – 134 с.

  7. Лютий В. П. Соціальна робота з групами дітей девіантної поведінки: Навч. посібник. - К., 2000. - 51с.

  8. Соціальна робота з дітьми, молоддю, жінками, різними категоріями сімей: Аналітичний звіт щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді /Упор.: Р. Г. Драпушко, С. В. Толстоухова, О. К. Шатохіна, Л. І. Шамрай. - К.,1999. - 140 с.

  9. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні /За ред. І. М. Григи, Т. В. Семигіної. - К., 2002. - 128 с.

  10. Співак В. М; Гопанчук В. С. Законодавство України про шлюб і сім'ю. - К. - 238 с.

  11. Трубавіна І. М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посібник. - К., 2002. - 132 с.





залишити коментар
Сторінка2/3
Дата конвертації13.10.2011
Розмір0,55 Mb.
ТипМетодичні рекомендації, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   2   3
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх