Передмова icon

Передмова


1 чел. помогло.
страницы: 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
повернутися в початок
^ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  1. Розкрийте етапи формування готельної справи в Україні.

  2. Які риси організації готельної справи притаманні етапу розвитку
    масового туризму 60-70-х років XX ст.?

  3. Як відбувалась перебудова готельного господарства країни на
    ринкові засади?

  4. Дайте характеристику сучасного стану готельної справи в країні,

  5. Якими чинниками викликані регіональні відміни в розвиткові
    готельної мережі України?

ЗАВДАННЯ

1. На основі даних таблиці 3.3 визначте регіональні відміни в діяль­ності готельного господарства країни. Проаналізуйте їх і зробіть висновки.




Санаторно-курортне господарство

ВУкраїні санаторно-курортна справа найактивніше почала роз­будовуватися у XIX ст. З цього часу відомі кліматичні курорти Південного узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязеві курорти Криму та Одещини, які зазнали особливого розвитку у XX ст.

Курорт - це законодавче визначена територія з чіткими межами, спеціалізована на наданні послуг лікування, оздоровлення та профілак­тики захворювань відповідно до наявних ресурсів, які експлуатують­ся спеціально підготовленим персоналом на відповідно облаштованій матеріально-технічній базі. Тобто, підставою для визначення території як курорту є наявність природних лікувальних ресурсів, необхідної інф­раструктури для їх експлуатації та організації лікувально-профілактич­ної діяльності. Означене формує курорт як спеціалізовану рекреаційну територію, якій наданий відповідний статус.

Курорти за унікальністю та цінністю природно-лікувальних ресурсів і рівнем облаштованості поділяють на курорти державного та місце­вого значення. Властивості природно-лікувальних ресурсів визначають медичний профіль (спеціалізацію) курортів. За спеціалізацією курорти поділяються на курорти загального призначення та спеціалізовані для лікування конкретних захворювань. Відповідно до медичних показань курорти поділяють на ті, що лікують захворювання органів кровообігу, травлення, дихальних шляхів, опорно-рухового апарату, нервової сис­теми, обміну речовин, урологічні, дермато- та гінекологічні. Термін ліку­вання залежить від характеру захворювання і його складності та типу курорту і варіює від 24 днів (для найбільш поширених захворювань) до ЗО (легеневі хвороби), 45 та більше діб (посттравматичне лікування хребта). Курортний режим зазвичай жорстко регламентований специ­фікою лікування і послаблюється лише за амбулаторно-курсовочними варіантами профілактики захворювань.

За характером провідних лікувальних факторів курорти поділяють на:

1) бальнеологічні, де провідним лікувальним фактором є викорис-

тання природних мінеральних вод;

  1. грязеві (застосування в якості основного лікувального засобу
    лікувальних грязей);

  2. кліматичні, де основним лікувально-профілактичним засобом
    є клімат.

Курортний комплекс є поєднанням декількох видів природних ресурсів і дуже рідко якогось одного. На курортах провадиться пере­важно комплексне лікування з задіянням всіх наявних ресурсів.

Мінеральні води використовують наружно у вигляді ванн різної тем­ператури та тривалості (переважно сірко-водневі води з концентрацією сірко-водню не менше 50 млг/л, вуглецеві соляні, соляно-лужні тощо) та для пиття в різних дозах при лікуванні захворювань кишковика, печінки, порушеннях обміну речовин.

Грязеві курорти використовують мулові грязі, які утворюються на дні лиманів та солоних озер, вулканічні, що є наслідком дії рідких та газоподібних продуктів грязевих вулканів, сапропелеві або мули стоя­чих прісних озер та торфяні грязі, що утворюються на болотах. Грязі є сильнодіючими лікувальними заходами, які супроводжуються значним навантаженням на людський організм. Лікувальні грязі діють на нервові рецептори шкіри і мають найбільше показань при лікуванні суглобів, кісток, хребта, а також периферійної та центральної нервової системи, судинних захворювань.

Кліматичні курорти мають найсприятливіші умови для використан­ня всіх видів кліматотерапії та кліматопрофілактики: аеро-, геліо, таласо-та кінезотерапії, ландшафтотерапії тощо. Кліматотерапія є методом про­філактики та оздоровлення, який полягає у використанні метеофакторів і особливостей впливу клімату певної місцевості на організм людини задля стимулювання її біологічних зв'язків з довкіллям, стимулюючи адаптивний механізм (кліматоконтрастні переміщення) або дозуючи кліматичні впливи (таблиця 3.4).




Кліматичні курорти знаходяться в різних кліматичних і ландшафтних зонах, їх умови по-різному впливають на організм людини, утворюючи фон, який сприяє найбільш ефективному запровадженню спеціальних кліматичних та лікувальних курортних процедур. Розрізняють курорти приморські, гірські, рівнинні тощо. Найпоширенішим видом курортів, що найактивніше розвиваються протягом другої половини XX ст., є при­морські.

Приморські курорти мають загальну профілактичну й рекреаційну дію на організм людини. Наведені (таблиця 3.4) дані розраховані на примороьку рекреацію здорової людини, що не має спеціальних медичних обмежень. Протипоказання для хворих людей пов'язані з переохоло­дженням чи, навпаки, перегрівом, що особливо небезпечно для людей з серцево-судинними захворюваннями. Переохолодження справляє нега­тивний вплив особливо на хворих неврозами, церебральним атероскле­розом, а сонячні ванни обмежені для хворих на туберкульоз, зло- та доброякісні пухлини, гіпертонію та стенокардію, ендокринопатію. Обме­ження стосуються не тільки застосування аеро- та геліотерапії, а також і таласотерапії. Протипоказаннями для купання є ревматичні, урологічні захворювання, ішемічна хвороба серця, епілепсія. Тобто, температур­ні межі кліматопроцедур для хворих з найпоширенішими хронічними захворюваннями знаходяться в межах зони комфорту або у верхньої межі прохолодного субкомфорту чи у нижньої межі жаркого субкомфорту, що визначає вибір курортів та сезонів для кліматолікування на приморських курортах.

Використання мікрокліматичних особливостей застосовується в спелеотерапії, що є методом лікування шляхом тривалого перебуван­ня в умовах мікроклімату карстових та інших печер, соляних копалень, шахт, гротів, які мають постійну температуру та тиск, газовий та іонний склад повітря, аерозолі певних солей та інші властивості, що справляють позитивний вплив на людський організм, стимулюючи функції дихання та кровообігу, мають протизапальну та спазмолітичну дію тощо.

Курорти охоплюють нині всі частини світу, утворюючи практично світову курортну мережу. Пропозиція курортних послуг дуже широка і стосується відпочинку та рекреації, оздоровлення, профілактики та лікування. Сучасні курорти облаштовані як спеціальними лікувальними закладами санаторного типу, так і спеціалізованими закладами розмі­щення (лікувальні готелі), а також іншими закладами розміщення та під­приємствами індустрії туризму і широко використовуються в туристич­ному процесі на різних рівнях його організації.. Завдяки комплексності розвитку та можливостям урізноманітнювати власний ринковий про­дукт та форми обслуговування, курорти формуються як територіальні ринки певного ієрархічного рівня, виступають ядрами геопросторової організації туризму міжрегіонального, регіонального, субрегіонального, національного та місцевого рівнів.

Україна має найбільші й найрізноманітніші в Центральній Європі запаси ресурсів для розвитку санаторно-курортного лікування. Послу­ги санаторно-курортних закладів в Україні становлять майже 40 % від загального обсягу діяльності галузі туризму.

Ресурсна база представлена такими бальнеологічними типами міне­ральних вод: вуглекислі (Закарпаття), радонові (Вінницька, Черкаська області), сульфідні (Львівщина, Закарпаття, Крим), залізні (Донбас), бром­ні, йодо-бромні та йодні (Причорномор'я), кремнисті (Харківщина), води з підвищеним вмістом органічних речовин типу «Нафтуся» (Львівська, Хмельницька області), води без специфічних компонентів (Харьківська, Полтавська, Одеська області). Грязеві курорти використовують торфові, мулові, сапропелеві грязі, значні поклади яких є в озерах та лиманах Криму, Одеської, Херсонської, Запорізької областей. Кліматичні курорти охоплюють як узбережжя Чорного та Азовського морів, так і унікальні ландшафти практично по всій країні. Відомі спелеокурорти в соляних шахтах Донбасу та Закарпаття.

Санаторно-курортна справа в Україні спирається на діючий Закон України «Про курорти», прийнятий у жовтні 2000 р., та відповідну нор­мативно-правову базу, які регламентують діяльність даної сфери, еко­номне та раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорону забезпечуючи доступність санаторно-курортного лікування для всіх громадян, і в першу чергу для інвалідів, ветеранів війни і праці, учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, дітей, хворих на туберкульоз тощо.

В Україні протягом XX ст. система санаторно-курортних закладів розвивалась в межах державної системи охорони здоров'я, її послу­ги були соціальне орієнтованими і достатньо дешевими для громадян




(за рахунок фонду соціального страхування та інших джерел фінансу­вання). Але недостатньо розвинена матеріально-технічна база галузі, її низька пропускна спроможність і застаріле обладнання, навіть при високій кваліфікації персоналу і досконалості методик профілактики та лікування, робила санаторно-курортні заклади важкодоступними для більшості населення. Тому в період розвитку масового туризму в краї­ні (60-80-ті роки XX ст.) курорти, особливо кліматичні, заповнювались неорганізованими відпочиваючими, які користувались переважно при­ватним житлом. Така традиція масово» рекреації сформувала в основних курортно-рекреаційних зонах достатньо розвинений ринок пропозиції послуг розміщення на основі приватного житла.

В ринкових умовах сьогодення санаторно-курортна справа Украї­ни зазнає структурних змін. В першу чергу вони торкнулися організа­ційно-управлінських засад: зростаюча комерціалізація діяльності, вихід на ринок санаторно-курортної пропозиції, подальша сегментація дано­го ринку відповідно до змін попиту обумовили зміну форм власності (зокрема, розширилась колективна та приватна складові) та управлін­ської структури.

, Мережа оздоровчих закладів країни (2004 р.) налічує 3268 сана­торно-курортних закладів всіх форм перебування загальною місткістю цілорічного використання 145,4 тис. ліжок (з можливістю збільшення в сезон максимального завантаження майже до 500 тис. ліжок), з них понад 95 % - це заклади тривалого перебування, розраховані на санаторне лікування, профілактику та відпочинок. До мережі входять санаторії (14 %, з них майже 40 % - дитячі), санаторії-профілакторії (10 %), пансіо­нати з лікуванням (2 %), бальнеологічні та грязеві лікарні (8 %), курортні поліклініки (1 %), будинки, пансіонати та бази відпочинку (65 %). Біль­шість оздоровчих закладів становлять різноманітні заклади відпочинку переважно сезонної дії, розраховані на відпочинок протягом відпустки, але за кількістю оздоровлених (34 %) вони поступаються санаторіям (39 %), які працюють цілорічне.

Останніми роками на ринку санаторно-курортної пропозиції позна­чилась цікава тенденція: загальна чисельність закладів зменшується, а чисельність осіб, які оздоровилися, зростає (мал. 3.5), що частково можна пояснити скороченням терміну відпочинку в середньому до двох тижнів.

Щороку послугами санаторіїв країни користуються більш 3 млн осіб. Найбільша кількість рекреантів оздоровлюється на базах відпочинку в Криму (30%), Донецькій (майже 12%), Одеській (до 10%), Львівській (8,0), Запорізькій (7) та Херсонській областях.

Спеціалізована мережа дитячих санаторних закладів (місткістю понад 27,0 тис. ліжок з можливістю розгортання в місяць максимально­го завантаження до 37,0 тис. ліжок) розрахована переважно на тривале лікування та оздоровлення дітей різного віку. Щорічно в санаторіях оздо­ровлюються понад 250 тис. дітей і більшість з них в санаторіях Криму, Одеської, Київської областей. Ще понад 55 тис. дітей щорічно проходять профілактично-санаторне лікування у позаміських санаторно-оздоров­чих закладах, яких найбільше у Криму, Київській, Одеській, Донецькій та Рівненській областях.

Зростає частка іноземних туристів, які відпочивають на курортах України (в середньому на 1,1% щорічно). Зростання кількості інозем­них рекреантів на вітчизняних курортах свідчить про певні здобутки на шляху просування вітчизняного санаторно-курортного продукту на європейський ринок (мал. 3.6).



Більшість іноземних відпочиваючих становлять громадяни сусідніх країн: росіяни (в середньому 70,0 %), білоруси (16 %), молдовани (10 %), поляки (0,1 %), литовці (0,7 %) та інші. Найбільшою популярністю серед іноземців користуються санаторно-курортні заклади Криму, Одеської та Львівської областей.

В Україні діють понад 100 курортів та курортних місцевостей і сана­торно-курортні заклади є практично в кожній області. За сполученням ресурсів і напрямками спеціалізації діючих курортів територію країни умовно можна поділити на три великі регіони: Південний, Західний та Центральний. Для Південного регіону характерно переважання кліма­тичних приморських курортів у поєднанні з грязями та мінеральними водами. В Західному регіоні основою курортної справи є використання бальнеологічних мінеральних вод та грязей у поєднанні з кліматичними (переважно ландшафтними) ресурсами. У Центральному регіоні перева­жають курорти, які розвиваються на основі використання мінеральних вод та ландшафтних кліматичних ресурсів.

Рекреаційна діяльність є напрямком спеціалізації АР Крим у господарстві країни. На Крим припадає майже 17 % від загальної чисельнос­ті установ та майже ЗО % загальної кількості оздоровлених. Знаними кліматичними курортами є Велика Ялта (у складі м. Ялта, селищ Гурзуф, Массандра, Ливадія, Ореанда, Місхор, Алупка, Симеїз, Форос та ін.) та Алушта, розташовані на Південному узбережжі Криму в зоні сухо­го субтропічного клімату, де кількість сонячних днів на рік становить понад 2400 годин, а середня температура води в «піковий» курортний сезон (липень-серпень) - +22 °С. Більшість розташованих тут санаторі­їв спеціалізуються на лікуванні захворювань органів дихання, нервової та серцево-судинної систем (наприклад, санаторії «Місхор», «Курпати», «Ай-Петрі», «Україна» та інші у Великій Ялті або санаторії «Слава», «Алу­шта» - в Алушті). Кліматичним та бальнеологічним курортом є Євпаторія, де кліматичні ресурси морського узбережжя сполучаються з лікуваль­ними грязями та рапою оз. Мойнаки і термальними мінеральними вода­ми. Євпаторійські санаторії лікують органи дихання, серцево-судинну та нервову системи, гінекологічні захворювання, опорно-руховий апарат (наприклад, санаторії «Примор'я», «Прибій», «40 років Жовтня» та інші). Південніше Євпаторії також на західному узбережжі Криму розташова­ний курорт Саки, який є одним з найдавніших бальнеогрязевих курортів країни. Основним ресурсом даного курорту є оз. Саки, де насичений роз­чин мінеральних солей, мулові грязі, насичені сірко-воднем у сполученні з приморським кліматом дозволяють лікувати нервові, шкіряні, гінеко­логічні, шлункові захворювання (санаторії «Саки», «ім. Леніна»), а також

важкі спино-мозкові травми, опорно-руховий аппарат та ДЦП (санато­рій ім. Бурденко). Сполучення мінеральних вод та грязей Керченського півострова також є основою для розвитку тут курортів аналогічного профіля.

У Причорномор'ї популярністю користуються кліматичні курорти Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, які спеціалізуються на лікуванні захворювань дихальної, нервової систем, кроовообігу. На Одещині відомі курорти м. Одеси (санаторії «ім. Горького, «Україна», «Чорне море», ім. Пирогова та інші), Кароліно-Бугазу, Затоки; на Миколаївщині - Очакова, Коблєва; на Херсонщині - Скадовська, Голої Пристані. Для оздоровлення та лікування на курортах Причорномор'я використо­вуються не тільки сприятливі кліматичні приморські ресурси, а й міне­ральні води та лікувальні слабокислі лужні грязі, збагачені сірководнем Тузловського, Шаболатського, Сухого, Хаджибейського, Куяльницького, Бейкушського лиманів. На цей регіон припадає понад 20 % санатор­но-курортних закладів, де протягом року (а переважно в літній сезон) оздоровлюються майже 580 тис. осіб, (майже 20 %).

Кліматичні приморські ресурси у сполученні з мінеральними вода­ми та лікувальними грязями сприяють розвиткові курортів Приазов'я (Запорізька, Донецька області). Тут сконцентровано майже 20 % сана­торно-курортних потужностей і щорічно відпочивають та оздоровлю­ються майже 450 тис. осіб. Провідним курортом цього регіону є Бер­дянськ - кліматичний, бальнеологічний та грязевий курорт. Більшість санаторіїв, пансіонатів та баз відпочинку розташовані на Бердянській косі. Приморсько-степовий клімат, з повітрям, насиченим цілющими мікроелементами (кальций, йод, бром), теплі води неглибокого моря (влітку вода біля узбережжя прогрівається до +26 °С) та піщані пляжи сполучаються з хлоридно-натрієвими йодо-бромними мінеральними під­земними водами (з мінералізацією 12-60 г/л) та муловими слабокислими лужними приморськими грязями, визначаючи спеціалізацію курорту на лікуванні дихальної, нервової, судинної систем, органів травлення, крово­обігу, гінекологічних та шкіряних захворювань, опорно-рухового апарату (наприклад, санаторії «Бердянськ», «Азов», «Приазов'я»). Води з висо­кою мінералізацією використовуються для лікувальних ван, які мають протизапальну дію, а води з невисокою (4-6 г/л) мінералізацією - для лікування шлункових захворювань, оскільки також мають протизапальну дію. Ефективною дією на місцеві протизапальні процеси відзначаються місцеві грязі.


На Донеччині відомі кліматичні курорти Азовського узбережжя, переважно сезонного використання (Бєлосарайська, Крива коси, район м. Маріуполя) та Святогірська. Святогірська як курортна місцевість здавна відомий завдяки мальовничим природно-антропогенним ланд­шафтам та цілющому іонізованому, насиченому фітанцидами, повітрю реліктового бору, придатний для лікування захворювань дихальної, нер­вової та серцево-судинної систем. Бальнеологічним грязевим курортом є Слов'янськ, де лікувальні грязі солоних озер Репного, Слепного та Вєйсового використовуються для лікування кістково-м'язової, серцево-судинної, нервовові систем, гінекологічних та урологічних захворювань (наприклад, санаторії «Донбас», «Слов'янський», «Ювілейний»). Донеч­чина має один з найбільш високих в країні показників розвитку мережі санаторно-курортних закладів, кількість яких становить майже 15 % від загальної і займає друге після Криму місце за кількістю оздоровлених (понад 280 тис. осіб на рік).

На заході країни санаторно-курортною спеціалізацією вирізня­ється Карпатський регіон (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області). На нього припадає 8 % загальних потужностей і щороку оздоровлюється майже 350 тис. осіб. Найбільшою популярність користуються курорти Львівщини - Трускавець, Моршин, Черче, Велин кий Любень та інші (всього 121 заклад). Відомим в Європі з давніх часів є курорт Трускавець, який вирізняється значними запасами підземних мінеральних вод (14 джерел різноманітної терапевтичної дії) та озокери­ту (його ще називають «гірський віск»). Найбільш відомою є мінеральна вода «Нафтуся», яка використовується при лікуванні гастроентерологіч­них захворювань, захворювань нирок, порушень обміну речовин, нер­вової системи, урологічних захворювань. Мінеральна вода «Бронислава» використовується при лікуванні органів дихання, а мінеральна сіль «Барбара» є аналогом карловарських солей. Озокерит є протизапальним засобом і використовується в лікуванні захворювань шкіри та суглобів. На курорті Трускавець відомі санаторії «Кришталевий палац», «Алмаз», «Каштан», «Кристал», «Бурштин», «Рубин» та інші.

Курорт Моршин, який офіційно відкрив свій перший курорт­ний сезон у 1878 р., має аналогічний до Трускавецького лікувальний профіль - лікування захворювань шлунку, підшлункової залози, нирок, печінки, цукрового діабету. Це бальнеотерапевтичний курорт, де в ліку­вальних процедурах поєднується дія мінеральних вод, торфових грязей, озокериту та ландшафтних ресурсів передкарпатської, вкритої лісом, долини, які стимулюють діяльність серцево-судинної, нервової, леге­невої систем (наприклад, санаторії «Перлина Прикарпаття», «Дністер», «Черемош», «Лаванда», «Пролісок» та інші).

У Передкарпатті також відомі курортні місцевості Яремча, Ворохта, гірські ландшафтні ресурси яких використовуються для оздоровлення та лікування верхніх дихальних шляхів.

Курортні території Гірських Карпат та Закарпаття розвиваються на основі поєднання лікувальних ресурсів гірських ландшафтів з баль­неологічними властивостями мінеральних вод. Тут відомі оздоровчі заклади Ясині, Рахова загальнотерапевтичної дії переважно для ліку­вання верхніх дихальних шляхів. Але основним багатством краю є значні поклади вуглицевих гідрокарбонатних або гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих мінеральних вод типу «Поляна Квасова», збагачених фтором та бором, де концентрація гідрокарбонату натрію становить понад 11 г/дм. Мінеральні води цього типу мають протизапальну дію, підвищу­ють стійкість організму до несприятливої дії хімічних, фізичних чинників, іонізуючого випромінювання, а також нормалізують кислотність шлунку. Мінеральні води «Лужанська» та «Шаян» з підвищеним вмістом сульфатів та кремнієвої кислоти використовуються при лікуванні печінки, жовчного пихуря та алергій. На сьогодні на території Закарпатської області роз­відані понад 400 родовищ мінеральних вод (як природних джерел, так і свердловин) і діють 69 санаторно-курортних закладів, які в змозі оздоро­вити щорічно 45-50 тис. осіб. Санаторно-курортні заклади концентрують­ся в Свалявському, Мукачівському, Хустському, Тячівському, Рахівському, Великоберезнянському районах. У Свалявському районі відомі санаторії «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини» та інші, де мінераль­ною водою «Поляна Квасова» лікують захворювання органів травлення, обміну речовин, серцево-судинні та урологічні паталогії, печінку, підшлун­кову залозу та цукровий діабет. У Мукачевському районі мінеральною водою типу «Поляна Квасова», «Лужанська», «Карпатська» лікують серце­во-судинні, нервові захворювання, порушення обміну речовин (напри­клад, санаторій «Карпати»), а слабосульфидною маломінералізованою натрієво-кальцієвою слаболужною мінеральною водою - захворювання шкіри та опорно-рухового апарату (наприклад, санаторій «Синяк»). Міне­ральна вода «Сойми» лікує дисбактеріоз, захворювання органів крово­творення, залізодефіцитну анемію. Мінеральна вода «Шаяни» - шлункові, урологічні захворювання, порушення обміну речовин.

Більша частина території України знаходиться в зоні залягання двох основних типів мінеральних вод: на Лівобережжі (Чернігівська, Сумська, Харківська, Полтавська, Луганська та частина Донецької областей) це гід-рокарбонатно-хлоридні та хлоридно-сульфатні води різного катіонного складу підвищеної та високої мінералізації йодо-бромних вод Дніпро­петровського артезіанського басейну та Донбасу; на Правобережжі це радонові води Українського кристалічного щита.

Достатньо давню історію розвитку (з 1917р.) має курортний комп­лекс Миргорода, що на Полтавщині (санаторії «Хорол», «Березовий гай», «Миргород», «Полтава»), який розвивається на маломінералізованих лужних водах, що мають постійну температуру +20 °С і за властивос­тями близькі до мінеральних вод німецьких курортів Баден-Баден та Аахен. Тут також використовуються лужні грязі, які містять сірководень та органічні домішки (родовище біля с. Малі Сорочинці). Спеціалізацією курорту є лікування та профілактика кишкових (гастрити, хронічні колі­ти) захворювань, захворювань печінки та жовчогінної системи (гепатит, холецистит тощо), переферійної нервової системи, опорно-рухового апарату, цукрового диабету. Щорічно понад 60 тис. осіб проходять ліку­вання та профілактику в 48 закладах області.

На Лівобережжі також значним курортним комплексом є Харків­ський, який використовує слабомінералізовані гідрокарбонатно-кальцієві та хлоридно-натрієві води родовищ Березівка та Рай-Єленівка у поєднанні з лікувальними властивостями лісостепових та степових ланд­шафтів (дубрави, соснові бори тощо). Тут в санаторіях «Бермінводи», «Роща», «Рай-Єленівка», «Ялинка», «Високий» та інших лікують захворю­вання органів травлення, нирок, нервової та серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату тощо. Санаторії та будинки відпочинку Хар­ківщини, яких 82, пропонують цілорічний відпочинок та оздоровлення батьків з дітьми та вагітних, а середня кількість оздоровлених становить майже 70 тисосіб щорічно.

На Дніпропетровщині запаси маломінералізованих гідрокарбонат-но-натрієвих та радонових вод, а також лікувальні лужні грязі матери­кових озер (Солоний лиман) використовуються при лікування серце­во-судинної, шлункової, нервової, ендокринної систем, гінекологічних захворювань, нирок, опорно-рухового апарату, печінки, наприклад, в санаторіях «Дніпровський», «Славутич», «Новомосковський» та інших, які розташовані переважно на берегах водосховища та річок Орель, Самара і поєднують лікувальні властивості мінеральних вод та грязей з кліматотерапією.

Курортний комплекс Київщини використовує переважно слабо- та маломінералізовані (до 5 г/л) води, до складу яких входять фтор, бром, марганець та залізо (родовища ур. Конча-Заспа, Миронівки, Богуслава, Білої Церкви) у поєднанні з кліматотерапією поліських та лісостепових ландшафтів (наприклад, ландшафтні курорти Пуща-Водиця, Ворзель, Конча-Заспа, Ірпінь під Києвом). Тут лікують захворювання серцево-судинної, нервової систем, органів дихання та травлення, порушення обміну речовин та провадять постчорнобильську реабілітацію хворих

(наприклад, санаторії «Україна», «Зірка», «Жовтень», «Феофанія», «Пере­мога», дитячий санаторій «Дубки», пансіонати з лікуванням «Десна», «ім. Щорса» та інші). Всього на Київщині (з урахуванням м.Києва) функці­онують 188 санаторно-курортних та оздоровчих заклади, в яких мають можливість оздоровитися понад 140 тис. осіб.

Аналогічні умови для розвитку курортів наявні на Житомирщині, Рівненщині, Черкащині, Хмельниччині (наприклад, пансіонат з лікуван­ням «Тетерів» на Житомирщині, пансіонат в Умані тощо).

Значною популярністю користуються курорти Поділля (Немирів, Хмельник, Могилів-Подільський на Вінмичині, Микулинці на Тернопіль­щині, Товтри, Кам'янець-Подільський на Хмельниччині). В Микулинцях на основі слабомінералізованих лужних хлориднонатрієвих йодо-бром-них вод, збагачених залізом та марганцем, і лікувальних грязей лікують захворювання шкіри, нервової системи та опорно-рухового апарату. На Хмельниччині слабомінералізовані лужні хлоридно-натрієві та радонові води Сатанівського, Сарнівського та інших родовищ використовують­ся для лікування захворювань серцево-судинної, нервової, обмінної, травлення та опорно-рухової систем (наприклад, санаторії «Збруч», «Товтри»). В санаторії «Хмільник» м. Хмільник, крім названих, лікують захворювання печінки, нирок, жовчогінні та легеневі захворювання. В м. Немирові в процесі лікування та профілактики використовуються кліматотерапевтичні властивості лісостепових природних ландшафтів та дентропарку, який є пам'яткою садово-паркового мистецтва XIX ст. (санаторій «Авангард»).

В той же час, незважаючи на зростання обсягів діяльності, про що свідчить позитивна динаміка оздоровлених вітчизняних і зарубіжних туристів, санаторно-курортна справа в Україні має ряд проблем, які потребують нагального вирішення. Перш за все, це недостатність фінан­сування, необхідного для реорганізації застарілої матеріально-технічної бази, розвідки та освоєння нових родовищ та розбудови курортів за європейськими стандартами. Потребують пильної уваги питання раціо­нального використання ресурсів і територій курортів, нагальною є роз­робка генеральних планів їх розвитку, економічне та фінансове забез­печення функціонування, процеси приватизації. Державний кадастр природно-лікувальних ресурсів та курортних територій України, ство­рений з метою інформаційного забезпечення моніторингу природних територій курортів та прогнозування можливих змін під впливом гос­подарської діяльності, дозволить створити інноваційний курортно-ліку­вальний продукт на основі як діючих марок, які вже зарекомендували себе як в Україні, так і за її межами, так і нових курортів (за відповідного

матеріально-технічного забезпечення та інформаційно-рекламнод під­
тримки), просувати цей продукт як на вітчизняному, так і на міжшарод-
ному туристичних ринках. .

Саме тому розвиток санаторно-курортної справи в Україні потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустри туризму країни. Курортно-лікувальний туризм є одним з пріоритетних напрямку роз­витку внутрішнього та іноземного туризму в країні, одним з найбільш сталих і перспективних видових туристичних ринків.





Скачати 4,89 Mb.
залишити коментар
Сторінка18/20
Дата конвертації28.09.2011
Розмір4,89 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх