Внутрішні війська мвс україни icon

Внутрішні війська мвс україни


Схожі
Внутрішні війська мвс україни...
Внутрішні війська мвс україни...
Внутрішні війська мвс україни...
Внутрішні війська мвс україни...
Внутрішні війська мвс україни...
Внутрішні війська мвс україни...
«Про внутрішні війська мвс україни»...
Тематичний план гуманітарної підготовки особового складу внутрішніх військ мвс україни на 2012...
Реферат на тему...
Реферат на тему...
Відповіді до збірника завдань для державної підсумкової атестації (у формі контрольних робіт) з...
Історія держави І права України...



страницы:   1   2   3   4   5

ВНУТРІШНІ ВІЙСЬКА МВС УКРАЇНИ








Щоквартальний

науково-практичний

журнал


Видання засновано у 2001 р.

Журнал зареєстровано Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України

(Свідоцтво КВ № 5164 від 29.05.2001 р.)


Засновник – Головне управління внутрішніх військ МВС України

м. Київ, вул. Народного ополчення, 9а


Тел.: (044) 271-59-71,

тел./факс: (044) 277-30-21


Журнал “Честь і закон” включено до переліку № 13 наукових фахових видань ВАК України, галузь “Військові науки” (постанова президії ВАК України від 10 грудня 2003 р. № 1-05/10, Бюлетень ВАК України, 2004, № 1).


^ Рекомендовано до друку Вченою радою

Академії внутрішніх військ МВС України

(протокол № 20 від 25.06.2008 р.)


Редколегія не завжди поділяє думки і позиції авторів публікацій.

За достовірність викладених фактів, цитат та інших відомостей відповідає автор.

Редколегія залишає за собою право на власне рецензування поданих статей.

Листування з читачами – тільки на сторінках журналу.


^ Голова координаційної ради

Станіслав Олександрович Левченко


Члени координаційної ради:

Богдан Іванович Пилипів;

Василь Степанович Молдавчук;

Степан Тимофійович Полторак, кандидат педагогічних наук, доцент;

Володимир Вікторович Довбня


^ Відповідальний редактор

Сергій Анатолійович Бабак, кандидат військових наук, старший науковий співробітник


Редакційна колегія:

Василь Максимович Телелим, доктор військових наук, професор;

Володимир Іванович Шарий, доктор військових наук, професор;

Іван Онопрійович Кириченко, доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України;

Олександр Миколайович Шмаков, доктор військових наук, професор;

В’ячеслав Петрович Городнов, доктор військових наук, професор;

Володимир Ігорович Пелепейченко, доктор технічних наук, професор;

Олександр Павлович Кондратенко, доктор технічних наук, професор;

Іван Григорович Радванський, кандидат педагогічних наук, доцент;

Юрій Павлович Бабков, кандидат технічних наук, доцент;

Микола Олексійович Ніколаєв, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник;

Володимир Вікторович Сисоєв, кандидат технічних наук, доцент;

Валерій Павлович Якубчик


Відповідальний секретар

Володимир Мусійович Захаров






ЗМІСТ


^ Воєнне мистецтво


Т. А. Сутюшев


Принципи стратегії внутрішньої воєнної безпеки держави та оперативно-тактичної концепції застосування сил і засобів у внутрішньому збройному конфлікті………………………………..


^ В. В. Обрядін, В. І. Тробюк, Р. Л. Решетило, П. В. Пістряк


Оцінка можливих втрат особового складу підрозділів внутрішніх військ під час виконання службово-бойових завдань..


^ С. І. Скрипнюк


Система інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах……………….


^ С. В. Бєлай


Обґрунтування чинників, які визначають стан оперативної обстановки у населених пунктах під час масової активності громадян………………………………………………………………


^ Будівництво внутрішніх військ і правоохоронних органів


В. П. Городнов, М. М. Медвідь, В. І. Воробйов, А. В. Зозуля


Напрямок обґрунтування раціональної структури підрозділів забезпечення військових частин внутрішніх військ мвс україни при переході на комплектування військовослужбовцями за контрактом...


^ Військова кібернетика, системи управління та зв’язок


М. М. Орлов


Модель формування регіональних органів управління сил охорони правопорядку……………………………………………….


В. П. Городнов, О. А. Біньковський, В. А. Кириленко


Спосіб розрахунку ступеня важливості основних ознак протиправної діяльності у пунктах пропуску через державний кордон…………………………………………………………


^ Озброєння і військова техніка, спеціальні засоби


В. М. Захаров, М. Г. Русанов


Зброя на нових фізичних принципах та способи її застосування………………………………………………………….


^ Філософсько-правові та морально-психологічні проблеми службово-бойової діяльності внутрішніх військ і правоохоронних органів


В. С. Молдавчук, І. І. Приходько, М. І. Досяк


Актуальні проблеми професійного психологічного відбору військовослужбовців на військову службу за контрактом………..


Анотації..........................................................................................

Наші автори...................................................................................

Короткі повідомлення..................................................................





3

7

11


18


23

28


35

40

56


61

63

64







CONTENTS


^ Military Sciences


Т. А. Sutyushev


Principles of strategy of internal military safety of the state and operatively-tactical conception of application of forces and facilities in the internal armed conflict……………………………………..


^ V. V. Obryadin, V. I. Trobyuk, R. L. Reshetilo, P. V. Pistryak



Estimation of possible losses of personnel of subsections of internal troops during implementation of official-combat missions…..


^ S. I . Skripnjuk


Information supply system designed for service and combat activities in Interior Forces during escorting and extradition…………


S. V. Belay


Ground of factors which determine consisting of operative situation of settlements during mass activity of citizens…………………………………………………………………


Constructing the Interior Forces and Law and Order Agencies


^ V. P. Gorodnov, M. M. Medvid, V. I. Vorobev, A. V. Zozulja


The direction of the substantiation rational structure of divisions maintenance of military units of internal troops MIA of Ukraine at transition to complete set military personnel under the contract……...


^ Military Cybernetics, Control and Communication System


M. М. Оrlov


Model of forming of regional organs of management of forces of guard of law and order………………………………………………...


V. P. Gorodnov, О. A. Benkovsky, V. A. Kirilenko


The method of calculation the main importance symptoms of illegal activity in pass points across state border…………………………………………………………….…....


^ Armament defense technology, special assets


V. M. Zakharov, M. G. Rusanov


Weapon on new physical principles and methods of its application …………………………………………..……….………


Psychological, Legal and Philosophic Problems in Conducting Service Activities of the Interior Forces and Law Machinery


^ V. S. Moldavchuk, I. I. Prikhodko, M. I. Dosjak


Actual problems of professional psychological selection servicemen to military service by contract…………………………….


Summary.........................................................................................

Our authors......................................................................................

Short Reports…...............................................................................





3

7

11


18


23

28


35

40

56


61

63

64











П
УДК 355.43


Т. А. Сутюшев


^ ПРИНЦИПИ СТРАТЕГІЇ ВНУТРІШНЬОЇ ВОЄННОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ТА ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛ І ЗАСОБІВ У ВНУТРІШНЬОМУ ЗБРОЙНОМУ КОНФЛІКТІ


Подано варіант розвитку внутрішньої воєнної загрози для України, яка реалізується через утворення й ескалацію внутрішнього конфлікту. Наведено принципи стратегії внутрішньої воєнної безпеки, принципи оперативно-тактичної концепції застосування сил і засобів у внутрішньому збройному конфлікті, а також пропозиції щодо вирішення окремих проблем усебічного забезпечення внутрішніх військ у кризовому періоді.
остановка проблеми. Розвиток України, як і більшості сучасних держав, в основному, визначається станом захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, тобто рівнем національної безпеки.

У більшості розвинутих держав концепція національної безпеки (або стратегія національної безпеки) складається з доктринальних установок (відповідних стратегій): політичної, економічної, фінансової, воєнної та ін. Як правило, усі вони взаємопов’язані і доповнюють одна одну.

Концепції національної безпеки в розвинутих державах достатньо чітко формулюються. Вони постійно оновлюються і змінюються у зв’язку зі змінами зовнішньої та внутрішньої обстановки.

Одним із пріоритетних складників національної безпеки є воєнна безпека як основа державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Воєнна безпека існує за відсутності конфліктогенних протиріч, які вирішуються за допомогою воєнної сили, тобто за відсутності воєнної небезпеки. Як відомо, воєнна небезпека має два аспекти: зовнішній та внутрішній.

Варто зазначити, що при формуванні основних положень концепції, завдань, способів їх виконання, а також порядку будівництва сил і засобів воєнної безпеки відповідні фахівці-теоретики керуються положеннями реальних і гіпотетичних зовнішніх та внутрішніх воєнних загроз інтересам держави.

Для України протягом останнього часу набуває актуальності внутрішній аспект воєнної небезпеки, який обумовлюється здатністю до дій певних внутрішніх сил держави та суспільства (за підтримкою зовнішніх зацікавлених сторін) щодо протиправних змін конституційного ладу, суспільного порядку та територіальної цілісності держави.

Н
© Т. А. Сутюшев

а сьогодні вітчизняними фахівцями з воєнної безпеки напрацьовано чимало матеріалів стосовно оцінок зовнішньої воєнної загрози та способів її попередження. На жаль, розробленню аспектів внутрішньої воєнної загрози, визначенню варіантів її розвитку, порогових форм, стратегічних концепцій щодо її попередження, а також принципів застосування сил та засобів, призначених для забезпечення внутрішньої воєнної безпеки держави (насамперед внутрішніх військ МВС) приділяється менше уваги. Тому наразі зазначені питання залишаються доволі проблемними.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних правових документах про національну безпеку [1, 2] наводяться матеріали щодо загроз для України у воєнній і внутрішньополітичній сферах та пріоритетні напрямки з протидії таким загрозам. Однак ці документи на сьогодні не дають можливості для прогнозування сценарію реалізації внутрішніх загроз, а також формулювання на підставі цих прогнозів стратегій (принципів) внутрішньої безпеки, у тому числі й внутрішньої воєнної безпеки України.

У фундаментальній за цією темою літературі, наприклад [3], наводяться матеріали стосовно основних умов, факторів воєнної безпеки України в цілому, а також оцінки її рівнів, але в основному лише у її зовнішньому аспекті.

У періодичній літературі подано достатньо матеріалу із зазначених проблем, наприклад, щодо методологічних засад досліджень збройних конфліктів взагалі [4], припущень стосовно характеру внутрішніх збройних конфліктів [5], але без прив’язування до конкретних схем розвитку можливої воєнної загрози, зокрема внутрішньої, і конкретних стратегій щодо її запобігання, стримування, ліквідації.


У сучасній довідковій літературі, на жаль, не наводиться понятійний апарат для побудови підходу до формулювання і вирішення зазначених проблем. Заслуговує на певну увагу [6], де чітко, лаконічно формулюється і тлумачиться поняття ”внутрішня безпека держави”, але при цьому не надається воєнний аспект цього поняття.

Щодо принципів застосування сил і засобів, призначених для забезпечення внутрішньої воєнної безпеки України, то для їх формулювання може бути корисним застосування методологічного підходу, напрацьованого при формуванні оперативно-тактичних концепцій провідних у воєнному відношенні держав, наприклад [7 – 10].

Метою статті є подання варіанта розвитку внутрішньої воєнної загрози для України, яка реалізується через утворення й ескалацію внутрішнього збройного конфлікту; наведення принципів стратегії внутрішньої воєнної безпеки, принципів оперативно-тактичної концепції застосування сил і засобів у внутрішньому збройному конфлікті, а також пропозицій щодо вирішення окремих проблем усебічного забезпечення внутрішніх військ у кризовому періоді як одного пріоритетного складника сил внутрішньої воєнної безпеки держави.

Виклад основного матеріалу. Чимало спеціалістів з теорії і практики воєнних конфліктів [4] стверджують, що, як і раніше, люди, держави та коаліції конфліктують здебільшого через матеріальні цінності – усе те матеріальне, що використовується людьми для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб і що їм припадає поділяти з іншими сторонами. Це можуть бути надра, територія, повітряний простір, акваторія, інфраструктура, релігійні, культурні, історичні та інші святині і пам’ятки, важливі географічні об’єкти (протоки, канали, острови, височини) тощо.

Зважаючи на всю повноту різноманітності воєнно-політичних цілей противника, просторовий розмах воєнної агресії, масштаб бойових дій, військово-технічний характер воєнних конфліктів за участю України, а також з урахуванням умов цих конфліктів слід було б розглянути кілька десятків можливих варіантів більш-менш конкретних конфліктів.

Україна за роки своєї незалежності набула позитивного авторитету держави, яка послідовно додержується норм міжнародного права. Тому претензії до України, а також дії проти неї ззовні за відсутності правового обґрунтування можна розглядати лише як малоймовірні. Крім того, певними гарантіями її незалежності та недоторканності є деякі дипломатичні важелі, які їй надають США та Росія (згідно з трьохсторонньою заявою від 14.01.1994 р. з приводу відмови України від володіння ядерною зброєю), а також її участь у програмі “Партнерство заради миру...” [10] (згідно з параграфом 8 цього документа).

Тому сторони, зацікавлені у матеріальних цінностях України, насамперед спрямовуватимуть свої зусилля на створення умов виникнення внутрішнього конфлікту (зокрема й збройного) і зосередження подальших зусиль на його розвиток до заданого рівня. Можлива така послідовність дій заінтересованої сторони:

1-й етап – визначення меж потенційно кризового району конфлікту;

2-й етап – формування необхідної соціальної бази для провокування, виникнення та розвитку конфлікту;

3-й етап – підготовка умов для безпосеред-нього провокування конфлікту;

4-й етап – провокування конфлікту;

5-й етап – проведення заходів щодо нейтралізації зусиль органів державної влади з локалізації та ліквідації конфлікту;

6-й етап – утворення в ході конфлікту інциденту, що суперечить нормам міжнародного гуманітарного права і потребує введення контингенту миротворчих сил;

7-й етап – проведення заходів щодо сприяння скликанню засідання Ради Безпеки ООН, щодо прийняття рішення на введення у район конфлікту контингенту миротворчих сил;

8-й етап – проведення заходів щодо сприяння прискореному введенню у район конфлікту миротворчих сил; раціональний для зацікавленої сторони поділ району конфлікту на зони відповідальності складників миротворчих сил.

Як підтверджується світовим досвідом, розвиток подій у такому напрямі може призвести до могутнього сепаратистського руху з послідуючим відокремленням території і стрімким поділом території держави (приклад розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії у 90-х роках минулого століття).

Внутрішній збройний конфлікт є однією з крайніх форм прояву внутрішньої воєнної загрози інтересам держави з боку зацікавлених сторін. На сьогодні в Україні умов для його природного виникнення й ескалації поки не існує. Однак у країні наразі не можна виключати можливості його штучного утворення й ескалації завдяки зусиллям зацікавлених сторін і внутрішніх сил. Тому забезпечення та підтримання умов, які виключають штучне утворення й ескалацію внутрішнього збройного конфлікту, повинні бути одним з пріоритетних положень стратегії внутрішньої воєнної безпеки держави. У формулюванні стратегії внутрішньої воєнної безпеки держави це положення має бути окремим самостійним аспектом.

Стратегія внутрішньої воєнної безпеки може базуватися на відповідних, так званих стратегічних концепціях, які передбачають використання як силових, так і не силових методів її реалізації, і мають бути її внутрішньовоєнними аспектами. Формуватися вони можуть президентськими указами або його директивами як Верховного Головнокомандувача.

На думку автора, на цей час стратегічні концепції стратегії внутрішньої воєнної безпеки для України можуть бути сформульовані у вигляді таких принципів:

  1. передова присутність сил і засобів силових відомств у регіонах держави, які розглядаються як потенційно кризові;

  2. забезпечення переваги у прийнятті рішень щодо стримування загрози виникнення та ескалації внутрішнього конфлікту, а також його локалізації та нейтралізації на випадок його виникнення;

  3. готовність держави до негайного впливу на кризові ситуації всередині країни, які можуть перерости у внутрішній конфлікт (у тому числі й внутрішній збройний конфлікт);

  4. забезпечення стратегічної достатності на рівні випереджувального розгортання сил і засобів відповідних силових відомств, які необхідні для переважаючої протидії ескалації внутрішньої воєнної загрози.

Окремим елементом механізму реалізації зазначених принципів є внутрішні війська (ВВ).

З погляду автора, масштаб протиправних дій зацікавленої сторони з досягнення необоротних для держави явищ у внутрішньому збройному конфлікті вимагатиме проведення спеціальної операції оперативно-тактичного рівня за участю внутрішніх військ. Саме спеціальна операція оперативно-тактичного рівня за участю ВВ буде основною формою їх застосування у внутрішньому збройному конфлікті. Основними завданнями у цій операції будуть локалізація та нейтралізація внутрішнього збройного конфлікту. Тому стратегічні концепції внутрішньої воєнної безпеки мають доповнюватись оперативно-тактичними і стосуватися, як правило, сил і засобів силових відомств, які відповідають за внутрішню безпеку держави. Оперативно-тактичні концепції мають визначати принципи та способи застосування відповідних сил і засобів у кризовий період, тобто період утворення й ескалації внутрішнього збройного конфлікту. Слід зазначити, що кожна оперативно-тактична концепція має свої базові положення, які найчастіше подаються у вигляді принципів. У нашому випадку основними такими принципами можуть бути:

єдиний простір операційного району (тобто єдиний для всіх сил та засобів силових відомств, які залучаються до операції);

глибока локалізація операційного району;

– доступність операційного району (тобто досяжність усього простору району для сил і засобів).

Пріоритетним способом проведення спеціальної операції має бути: на етапі її підготовки і початковому етапі – досягнення інформаційної переваги; на основному етапі – захоплення оперативної ініціативи за рахунок порушення системи режимних заходів противника у зонах, які він контролює; на завершальному етапі – одночасне або послідовне зачищення цих зон.

Структура внутрішніх військ повинна визначатися їх пріоритетними завданнями саме кризового періоду, тобто завданнями зазначених спеціальних операцій оперативно-тактичного рівня. У цій структурі має бути визначений пріоритет військових формувань оперативного та спеціального призначення. Щодо розташування цих формувань доцільним і природним є їх “прив’язування” до потенційно кризових регіонів з підготовленими у них органами управління, з функціями здебільшого управління, ніж штабними. Основною функцією таких регіональних управлінь у мирний час може бути здійснення оперативного контролю формувань ВВ, які розташовані у зоні його відповідальності.

Щодо забезпечення цих регіональних управлінь, то як додаток до всіх видів забезпечення формувань ВВ, розташованих у цих потенційно кризових регіонах, зазначеним вище регіональним управлінням доцільно мати підпорядкований їм, так званий “регіональний комплект” (на прикладі відомих за радянських часів “армійських комплектів” СВ ЗС СРСР). Зберігати його засоби у мирний час можна на спеціальних регіональних базах зберігання техніки та озброєння. Все це забезпечуватиме достатню автономність та міць цих регіональних управлінь.

Недостатність у силах, а також у засобах, яка може виникнути у кризових ситуаціях, можливо ліквідувати, якщо на підставі проведених у період надзвичайного стану додаткових правових заходів тимчасово переводити до складу ВВ окремі підрозділи зі складу ЗСУ (насамперед з частин армійської авіації та спеціального призначення). Такого досвіду набули окремі держави під час внутрішніх кризових ситуацій.

Висновок. Викладені погляди пропонуються в аспекті необхідності реформування внутрішніх військ та розроблених основ теорії їх оперативного застосування. Наданий матеріал не претендує на остаточність і заслуговує, на думку автора, подальшого розвитку в зазначеному напрямку.


Список використаних джерел


1. Про основи національної безпеки України: закон України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3200-IV (3200-15) від 15.12.2005 р., ВВР, 2006, № 14, ст. 16). // Відомості Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.

2. Про стратегію національної безпеки України: указ Президента України № 105/2007 від 12.02.2007 р.

3. Шкідченко В. П. Елементи теорії воєнної безпеки: монографія / В. П. Шкідченко, В. Д. Кохно. – К.: БФ “Миротворець”, 2001. – 194 с.

4. Вагапов В. Б. Локальні конфлікти: методологічні засади дослідження / В. Б. Вагапов, О. М. Гончаренко, В. О. Косевцов, Е. М. Лісіцин // Стратегічна панорама. – 2002. – № 1. – С. 19–28.

5. Довбня В. В. Нормативно-правові основи застосування внутрішніх військ МВС України у внутрішніх збройних конфліктах / В. В. Довбня, І. О. Кириченко // Честь і закон. – 2003. – № 1. – С. 3–6.

6. Шмаков О. М. Словник офіцера внутрішніх військ з воєнно-наукових питань. Вид. 4-те / О. М. Шмаков. – Х.: Військ. ін-т ВВ МВС України, 2005. – 362 с.

7. Цвєтков А. Территориальные войска основных стран НАТО / А. Цветков // Зарубежное военное обозрение. – 1983. – № 3. – С. 10–15.

8. Мужжухин Л. Концепции развития Сухопутных войск США / Л. Мужжухин, С. Печуров // Зарубежное военное обозрение. – 1997. – № 1. – С. 19–22.

9. Молтенской В. И. Внутренний вооруженный конфликт: вопросы совершенствования облика Объединенной группировки войск (сил) / В. И. Молтенской // Военная мысль. – 2005. – № 11. – С. 45–52.

10. Калистратов А. И. К вопросу о концепциях разрешения внутренних вооруженных конфликтов путем применения военной силы / А. И. Калистратов // Военная мысль. – 2008. – № 1. – С. 2–9.

11. Parnership for Peace: Invitation and Framework Document// U.S. Department of State Dispatch Supplement. – 1994. – Jan. – Vol. 5 – № 1. – P. 5–7.


Стаття надійшла до редакції 17.06.2008 р.


П
УДК 355.4


В. В. Обрядін, В. І. Тробюк, Р. Л. Решетило, П. В. Пістряк


^ ОЦІНКА МОЖЛИВИХ ВТРАТ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ


Запропоновано математичну модель можливих втрат особового складу внутрішніх військ у бойових сутичках під час пошуку диверсійно-розвідувальних груп.
остановка проблеми.
Службово-бойові завдання, які виконують внутрішні війська (ВВ) МВС України, складні та різнорідні. Найскладнішими серед них є ті, що виконуються в умовах введення правового режиму воєнного стану. Одним із таких завдань є участь у системі територіальної оборони держави [1], що вимагає від командирів та штабів термінового прийняття відповідних рішень, а також швидких і точних дій підрозділів та частин. Особливу складність являють собою дії щодо охорони та оборони об’єктів на дальніх підступах до них, оскільки передбачають пошук диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) на великих відстанях від об’єкта. Для надійності оборони об’єкта із вступом у бойові сутички силами розвідувально-пошукових груп забезпечується виявлення ДРГ та завдання їм шкоди на дальніх підступах. Результатом ведення пошукових дій є знищення або захоплення ДРГ. При цьому оцінка можливих втрат особового складу підрозділів ВВ має велике значення для проведення розрахунків при прийнятті рішення на виконання службово-бойових завдань.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. У [2 – 4] розглянуто та запропоновано моделі оцінки втрат особового складу у бойових сутичках, більшість із них належить до класу аналітико-стохастичних. В основу цих моделей покладені марковські випадкові процеси з дискретними станами та безперервним часом переходу від одного стану до іншого. Здебільшого вони не дають командирові відповіді щодо організації пошуку та використання доцільної тактики розвідувально-пошукової групи для отримання безперечної переваги над противником.

^ Метою статті є визначення оцінки можливих втрат особового складу підрозділів ВВ під час виконання службово-бойових завдань.

Виклад основного матеріалу. При визначенні оцінки можливих втрат особового складу підрозділів внутрішніх військ під час виконання службово-бойових завдань розглянемо такі питання.

1
© В. В. Обрядін, В. І. Тробюк,

Р. Л. Решетило, П. В. Пістряк

. Порядок складання рівнянь розвитку бою з використанням методу динаміки середніх.

2. Імовірність ураження цілі одним пострілом.

3. Модель організованого бою сторін (модель бою А).

4. Модель неорганізованого бою сторін (модель бою Б).

5. Модель змішаного бою сторін (модель бою С).

Математичний апарат безперервних марковських процесів є прийнятним у разі, коли загальна кількість можливих станів системи порівняно мала [5 – 7]. У випадку, коли загальна кількість можливих станів системи складає кілька десятків або сотень, такий математичний апарат перестає бути прийнятним. Бій військовослужбовців підрозділу ВВ з бойовиками ДРГ становить саме такий процес [6]. Для визначення та опису процесу вогневого бою протиборчих сторін у наукових публікаціях використовується метод динаміки середніх [6 – 9]. Цей метод дозволяє аналізувати значення середніх характеристик випадкових процесів, що відбуваються у складних системах з великою кількістю станів. Для визначення середніх чисельностей станів системи складаються диференційні рівняння за таким мнемонічним правилом: похідна середньої чисельності кожного стану дорівнює алгебраїчній сумі потоків переходів по ребрах графа, пов’язаних із цим станом. Потоки переходів за стрілками, що виходять із цього стану, беруть зі знаком “мінус”, а за стрілками, що входять у цей стан, – зі знаком “плюс” [6].

Бій підрозділу ВВ з бойовиками ДРГ можна подати у вигляді графа станів елементів системи (процесу вогневого бою), який, у свою чергу, поділений на два співграфи Б і В (рис. 1).




Р
В
ис. 1. Граф моделі бою

На рис. 1 прийнято такі позначки: Б – процес вогневого бою бойовиків; В – процес вогневого бою військовослужбовців; λв б) – інтенсивність уражаючих пострілів військовослужбовців (бойовиків); хвс бс) – чисельність військовослужбовців (бойовиків), які залишилися ще спроможними вести бій, що відбувався протягом часу t; хвнбн) – чисельність військовослужбовців (бойовиків), які не спроможні вести бій, що відбувався впродовж часу t.

Відповідно до можливих станів протиборчих сторін з використанням згаданих вище правила і принципу квазірегулярності можна записати рівняння динаміки середніх:

(1)


(2)


Формула (2) являє собою функцію квазірегулярності, яка враховує значення щільності подій, що відбуваються залежно від значення середньої чисельності протиборчих сторін упродовж часу t бою.

Зміст цих рівнянь полягає у такому: інтенсивність потоків подій (λв), (λб), які переводять елемент із стану хвс, хбс у стан хвн, хбн, залежить не від самих чисельностей станів, а від їх середніх значень. Такі рівняння називаються рівняннями динаміки бою [6].

Для будь-якого значення часу t бою виконується така система рівнянь:

(3)


У моделі припускається, що кожна бойова одиниця різних сторін проводить потік пострілів з деякою інтенсивністю λ. Такий потік пострілів є простим пуасонівським [6].

Будемо вважати, що стрільба бойової одиниці ведеться по однорідних цілях, кожна з яких у результаті пострілу по ній може бути уражена або неуражена з імовірністю р. Тоді кожна бойова одиниця вестиме потік успішних (уражаючих) пострілів з щільністю

Λ = λ·р. (4)

Значення ймовірності ураження р при одному пострілі визначають як імовірність складної події [4], що відбувається у разі влучення у ціль і її поражання (виведення зі стану боєздатності) за цієї умови, тобто

, (5)

де р′ – імовірність ураження цілі певним зразком зброї; g – імовірність поражання цілі при одному пострілі.

При відомій середньонеобхідній кількості ω влучень для ураження цілі

р = . (6)

Якщо ціль являє собою прямокутник зі сторонами x1, x2 і y1, y2, які паралельні головним осям розсіювання при стрільбі, то ймовірність ураження елементарної цілі одним пострілом визначають як влучення випадкової точки в обмежену площинну область. У загальному випадку цю ймовірність обчислюють за формулою [6]

p = , (7)

де ρ = 0,47694 – артилерійська постійна [6]; Ex, Ey – значення серединних відхилень розсіювання стрілецької зброї у площині стрільби XOY на відповідній дальності відкриття вогню [6, 9]; mx, my – величини зміщення центра розсіювання боєприпасів стрілецької зброї від центра цілі зі своїм знаком відповідно до напрямків осей OX, OY.

Використовуючи табличну функцію Лапласа, дістанемо такий вираз для визначення ймовірності ураження цілі одним пострілом :

p = .(8)

При складній конфігурації цілі ймовірність р обчислюється за допомогою методу сіток, заснованого на використанні сітки розсіювання [6].

Система рівнянь (1) описує модель бою протиборчих сторін (модель бою А), у якій стрільба ведеться тільки по неуражених цілях і перенесення вогню з ураженої одиниці на іншу, неуражену, здійснюється миттєво. Таким чином, модель А являє собою модель організованого бою з повною інформацією про стан противника і миттєвою передачею її по ланках системи управління вогнем.

Розглянемо протилежний випадок – неорганізований бій (модель бою Б), де інформація про стан противника не надходить і перенесення вогню не відбувається. Припустимо організацію цього бою такою:

– кожна бойова одиниця різних сторін веде пуасонівський потік пострілів;

– одним пострілом знищується не більше однієї бойової одиниці;

– уражена бойова одиниця миттєво перестає вести вогонь;

– вогонь усіх збережених бойових одиниць розподіляється рівномірно між усіма бойовими одиницями противника – як ураженими, так і неураженими (перенесення вогню не відбувається).

Користуючись принципом квазірегулярності, рівняння динаміки такого бою можна подати у вигляді:


N
(9)

Модель бою Б відрізняється від моделі А більш затяжним розвитком бою, перевага однієї сторони над іншою незначна, зменшення чисельності сторін відбувається повільніше.

В
N

t

аріант моделі вогневого бою може бути таким: одна із сторін веде організований бій завдяки попередньо проведеній підготовці до стрільби, ознайомленості з місцевістю, отриманим даним про стан противника та його дійсне положення. Друга сторона, яка здійснює пошук, здебільшого знаходиться на відкритій місцевості і з початком вогневого бою може вести лише неприцільний вогонь у відповідь, тобто відбувається неорганізований бій. Варіантом такої змішаної моделі вогневого бою буде модель бою С.

Використовуючи друге і перше рівняння систем диференційних рівнянь (1) і (9), складемо систему диференційних рівнянь динаміки змішаного бою сторін:

(10)

З використанням наведеного вище математичного апарату, розв’язавши системи рівнянь (1), (9), (10), отримаємо результати вирішення вогневої задачі (рис. 2 – 4) залишкової кількості сторін протягом часу t бою (пунктирною лінією позначено противника, суцільною – пошукову групу).


N

N


t

t


t



Для проведення розрахунків використаємо такі вихідні дані:

1) кількість військовослужбовців у складі пошукової групи – 30;

2) кількість бойовиків у складі ДРГ – 10;

3) значення швидкострільності зброї одного бойовика – 2 (постріли/хв);

4) значення швидкострільності зброї військовослужбовця – 2 (постріли/хв);

5) вид зброї військовослужбовців та бойовиків – АК-74;

6) відстань між бойовиками та військовослужбовцями, на якій ведеться бій, – 300 м;

7) тривалість вогневого контакту між бойовиками та військовослужбовцями – 10 хв;

8) умови ведення стрільби військово-службовцями – “лежачи з руки”;

9) умови ведення стрільби бойовиками – “лежачи з упору”;

10) розміри цілей для обох сторін являють собою площину у формі квадрата зі стороною 0,5 м.

Проаналізувавши наведені вище результати розрахунків, зробимо висновки.

Для озброєння пошукової групи потрібно використовувати зразки зброї з більшою імовірністю ураження цілі, тому що для будь-якої організації вогневого бою сторін втрати військовослужбовців підрозділу ВВ будуть більшими у разі застосування однакових з ДРГ зразків зброї.

Викриття засідки бойовиків має передувати вогневому контакту сторін, оскільки пошукова група може бути знищена у разі раптової зустрічі з противником.

Пошукові дії ДРГ потрібно проводити іншими методами, без безпосереднього вогневого контакту, тому що навіть протягом першої хвилини неорганізованого бою втрати військовослужбовців пошукової групи можуть становити до 20 %.

Кількість особового складу пошукової групи повинна не менш як утричі перевищувати передбачувану кількість бойовиків у складі ДРГ.


Список використаних джерел


1. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26.03.1992 р. № 2236-ІІ // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.

2. Бацамут В. М. Оцінка можливостей підрозділів спеціального призначення щодо проведення оточення та знищення збройних угруповань / В. М. Бацамут // Честь і закон. – 2006. – № 1. – С. 34–39.

3. Кириченко І. О. Методика розрахунку показників ефективності контрштурмового захисту важливих об’єктів / І. О. Кириченко, Д. В. Павлов // Честь і закон. – 2006. – № 3. – С. 24–30.

4. Довбня В. В. Оцінка можливостей підрозділів спеціального призначення щодо проведення пошуку / В. В. Довбня, В. М. Бацамут // Честь і закон. – 2005. – № 4. – С. 11–16.

5. Вентцель Е. С. Теория вероятностей / Е. С. Вентцель. – М. : Наука, 1969. – 576 с.

6. Вентцель Е. С. Исследование операций / Е. С. Вентцель. – М. : Сов. радио, 1972. – 552 с.

7. Вентцель Е. С. Теория случайных процессов и ее инженерные приложения / Е. С. Вентцель, Л. А. Овчаров. – М. : Высш. шк., 2007. – 479 с.

8. Фендриков Н. М., Яковлев В. И. Методы расчетов боевой эффективности вооружения / Н. М. Фендриков, В. И. Яковлев. – М. : Воениздат, 1971. – 224 с.

9. Кудрявцев Е. М. MATHCAD 2000. Символьное и численное решение разнообразных задач / Е. М. Кудрявцев. – М. : ДМК Пресс, 2001. – 576 с.


С


таття надійшла до редакції 21.05.2008 р.


О
УДК 355.40


С. І. Скрипнюк


^ СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЙОВОЇ СЛУЖБИ

З КОНВОЮВАННЯ ТА ЕКСТРАДИЦІЇ У ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬКАХ


Розглянуто актуальні питання стосовно інформаційного забезпечення процесів управління внутрішніми військами під час виконання службово-бойових завдань з конвоювання та екстрадиції. Наведено пропозиції щодо створення необхідної структури системи інформаційного забезпечення. Визначено шляхи проходження інформації та особливості побудови і використання інформаційних засобів.
дним із основних завдань внутрішніх військ на сучасному етапі їх службово-бойової діяльності залишається конвоювання та екстрадиція осіб спецконтингенту. Щодня, у будь-яку пору року, за різних погодних умов особовий склад військових частин та підрозділів виконує поставлені службово-бойові завдання. Військовими частинами з конвоювання та екстрадиції обслуговуються 47 маршрутів планового залізничного конвоювання (146 рейсів на місяць), 31 маршрут планового автошляхового конвоювання (136 рейсів на місяць), 27 обмінних пунктів, для обслуговування яких призначається 420 зустрічних варт на місяць, 9 пунктів екстрадиції (серед них 2 міжнародні аеропорти “Бориспіль” і “Сімферополь” та 7 пунктів екстрадиції на державному кордоні), 41 судова установа.

^ П
© С. І. Скрипнюк

остановка проблеми.
Для прийняття найбільш доцільних та обґрунтованих рішень під час виконання планових службово-бойових завдань з конвоювання та екстрадиції у ланці підрозділ – частина – УТрК – ГУ ВВ відповідні посадові особи та органи управління потребують різноманітної інформації. Загальноприйняті і традиційні способи отримання інформації посадовими особами під час оцінки обстановки у процесі прийняття рішення не завжди забезпечують відтворення реального стану справ. Розпорядження старших начальників, як правило, містять тільки необхідну розпорядчу інформацію з термінами виконання; доповіді командирів підпорядкованих підрозділів не завжди мають об’єктивний характер. Записи у постових (шляхових) відомостях зазвичай не цілком розкривають дійсний стан справ; доповіді офіцерів управління частини, призначених на перевірку бойової служби здебільшого не повністю об’єктивні через те, що більшість із них не є фахівцями бойової служби з конвоювання та екстрадиції і не проходили службу у відповідних підрозділах. На сьогодні гостро постає питання обміну інформацією із взаємодіючими органами (УСБУ, УМВС, УДДВП областей, МВВС та РВВС), що зводиться до спілкування телефоном або при особистих зустрічах посадових осіб та надання усної інформації, за об’єктивність якої ніхто не несе ніякої відповідальності. Прикладом цього можуть стати надзвичайні події, які трапилися під час виконання бойової служби у приміщеннях Харківського та Дніпропетровського апеляційних судів. У першому випадку на бойовій службі загинув солдат строкової служби, а також було вбито підсудного і попереджено групову втечу з-під охорони варти членів організованого злочинного угруповання; у другому – відбулося обеззброєння та захоплення у заручники особового складу варти і, як наслідок, проводилася спеціальна операція по знешкодженню особливо небезпечних озброєних злочинців.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначені питання частково викладалися у [3], але без урахування специфіки виконання внутрішніми військами службово-бойових завдань з конвоювання та екстрадиції, а в [1, 2, 4 – 6] розглядалися у загальному вигляді розвиток, шляхи та вимоги до автоматизації процесу управління частинами та з’єднаннями військ. У статті з використанням існуючих підходів було зроблено спробу розкрити зазначені питання.

^ Мета статті визначення структури та вимог щодо системи інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах МВС України.

^ Виклад основного матеріалу. Аналізуючи існуючу у внутрішніх військах систему інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції, можна висновити про те, що на рівні ГУ ВВ реалізовано інформаційне забезпечення процесу управління військами, яке містить у собі: не повністю діюче технічне забезпечення – електронно-обчислювальною технікою, засобами передачі, кодування та відображення інформації; не повністю діюче інформаційно-розрахункове забезпечення – сукупність методів і методик отримання, обробки та використання інформації з метою своєчасного надання потрібного обсягу даних та зведень для формування пропозицій щодо прийняття рішення; інформаційно-командне забезпечення – сукупність методів, методик та способів доведення рішень (команд) до виконавців і контролю за їх виконанням.

Для забезпечення органів управління всіх рівнів інформацією є необхідність створення системи інформаційного забезпечення, під якою розуміється сукупність функціонально й ієрархічно пов’язаних під час виконання завдань бойової служби з конвоювання та екстрадиції органів управління, засобів зв’язку й автоматизації, а також спеціальних засобів, що забезпечують у централізованому (децентралізованому) режимі своєчасну оцінку обстановки, прийняття та обґрунтування відповідних рішень, доведення їх до реалізації та управління підлеглими з визначеною ефективністю.

На рівні управлінь територіальних командувань, з’єднань, військових частин та підрозділів, які виконують бойову службу з конвоювання та екстрадиції, функціонує тільки один складник системи інформаційного забезпечення – це підсистема інформаційно-командного забезпечення, що дає можливість доводити до підпорядкованих з’єднань, військових частин та підрозділів необхідні накази і розпорядження, використовуючи існуючі канали зв’язку. Традиційно накази, директиви, розпорядження, аналітичні довідки надходять у війська у вигляді документів, віддрукованих друкарським способом, розмножених за допомогою копіювальної техніки, переданих каналами телеграфного та спеціального проводового зв’язку, з використанням електронної пошти. Всі зазначені вище способи доведення інформації потребують певного часу на її опрацювання, передачу, отримання, обробку, відображення, що в умовах обмеженого часу на прийняття рішення та за різких змін оперативної обстановки може спричинити зрив виконання службово-бойового завдання. У ході виконання завдань бойової служби необхідна інформація для управління діями військових частин та підрозділів (варт та військових нарядів) передається засобами проводового, радіо- та мобільного зв’язку, що потребує значної кількості службового часу на її передачу (отримання), чим відволікає відповідних посадових осіб від виконання своїх службових обов’язків. Гострою проблемою для управлінь територіальних командувань, з’єднань, військових частин та підрозділів військ є питання централізованого забезпечення електронно-обчислювальною технікою, засобами передачі, кодування та відображення інформації, а також відсутність методик отримання, обробки та використання інформації. Наявна комп’ютерна техніка використовується тільки для відпрацювання поточних службових документів виконавцями і, як правило, не об’єднана у локальні мережі, що не дає змоги оперативно обмінюватися необхідною службовою інформацією навіть у межах окремо взятої військової частини. Існуючі проблеми технічного захисту інформації, що виражаються у відсутності чітко визначеного переліку керівних документів та вимог щодо ТЗІ у внутрішніх військах, монополія ДСТЗІ СБ України у цих питаннях не сприяють ефективному функціонуванню діючої системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності військ. Можливим шляхом усунення недоліків системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності з конвоювання та екстрадиції є створення принципово нової для внутрішніх військ структури системи інформаційного забезпечення, яка б сприяла ефективній організації і виконанню службово-бойових завдань в умовах мирного, воєнного часу та за надзвичайних обставин.

Таким чином, для функціонування системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності з конвоювання та екстрадиції необхідно створити автоматизовану систему управління внутрішніх військ, яка б об’єднала в собі інформаційне забезпечення всіх видів службово-бойової діяльності, що здійснюються внутрішніми військами. Структура системи забезпечення службово-бойової діяльності з конвоювання та екстрадиції повинна розроблятися з тих позицій, щоб поєднати в собі: управління з організації бойової служби з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних, відділ військових та спеціальних перевезень з його системою контрольно-диспетчерських пунктів, оперативно-чергову службу – на рівні ГУ ВВ; заступника начальника штабу (ЗНШ) з керівництва бойовою службою КЕОП, оперативно-чергову службу – на рівні УТрК; старшого помічника начальника штабу з КЕОП, оперативно-чергову службу, підрозділи з конвоювання, варти під час виконання бойової служби – на рівні військових частин. Технічне забезпечення цієї системи повинно забезпечувати посадовим особам ГУ ВВ, УТрК, військових частин та підрозділів, офіцерам оперативно-чергових служб можливість проведення моніторингу та об’єктивного контролю за виконанням завдань бойової служби в режимі реального часу з передачею і відображенням необхідної інформації.

Для функціонування системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності з конвоювання та екстрадиції треба створити своє специфічне інформаційно-розрахункове забезпечення з відповідною системою класифікації та кодування інформації, уніфікованих документів та інформаційних баз даних, що складатимуть основу для відображення змісту службової інформації.

Інформаційно-командне забезпечення повинно дати можливість доведення рішень, наказів та розпоряджень до органів управлінь, військових частин та підрозділів, варт і військових нарядів, а також зворотної інформації в режимі реального часу, з мінімальними часовими показниками на її опрацювання, передачу, отримання, відображення.

У процесі оцінки обстановки при прийнятті рішення першими особами на виконання службово-бойового завдання оцінювання спецконтингенту (злочинців) здійснюється на основі зібраної та одержаної інформації від взаємодіючих органів. Для забезпечення юридичної відповідальності за об’єктивність та своєчасність надання інформації Управління Державних департаментів виконання покарань в областях, адміністрації установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, обласних апеляційних судів, регіональних військових судів, керівництво районних відділів внутрішніх справ на пунктах обміну має збирати (накопичувати) необхідну інформацію і передавати її командуванню військових частин та підрозділів, які виконують СБЗ у їх інтересах, за допомогою засобів передачі даних у завчасно обговореному вигляді.

При створенні системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах важливими є її основні характеристики та параметри, наведені нижче.

^ 1. Склад системи. Основними джерелами інформації є взаємодіючі органи, в інтересах яких виконуються службово-бойові завдання (УДДВП в областях, адміністрація УВП, СІЗО, обласних апеляційних судів, регіональних військових судів, РВВС на пунктах обміну), а також управління з організації бойової служби з КЕОП, відділ військових та спеціальних перевезень в ГУ ВВ, ЗНШ з керівництва бойовою службою КЕОП в УТрК, штаби військових частин та підрозділів, які безпосередньо організовують і виконують бойову службу. Споживачами інформації, яка необхідна для організації і виконання службово-бойових завдань, є штаби військових частин та підрозділів і варти з конвоювання. Взаємозв’язок між джерелами і споживачами службової інформації здійснюється за допомогою засобів зв’язку (проводового, радіо-, телеграфного, мобільного), що забезпечує функції управління службово-бойовою діяльністю з КЕОП. Найбільш суттєвий недолік існуючої системи інформаційного забезпечення службово-бойової діяльності з конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах – це відсутність оснащення відповідними програмно-технічними комплексами та іншими засобами, що забезпечують реалізацію функцій управління частинами, підрозділами та вартами.

2. Структура системи. Це взаємне розташування та взаємозв’язок її елементів, що має дати можливість реалізувати вимоги до інформаційного забезпечення управління з організації бойової служби з КЕОП, відділу військових та спеціальних перевезень з його системою контрольно-диспетчерських пунктів, оперативно-черговій службі в ГУ ВВ, ЗНШ з керівництва службою КЕОП, оперативно-черговій службі в УТрК, СПНШ з КЕОП, оперативно-черговій службі у військових частинах. Проте реалізований порядок проходження інформації в діючій системі інформаційного забезпечення (див. рис. 1) такі вимоги задовольняє не повною мірою. Наприклад, на рівні ГУ ВВ функціонує система інформаційного забезпечення процесу управління військами, але вона містить у собі лише окремі елементи технічного, інформаційно-розрахункового та інформаційно-командного забезпечення. На рівні управлінь територіальних командувань, з’єднань, військових частин та підрозділів, які виконують бойову службу з конвоювання та екстрадиції, функціонує тільки один складник системи інформаційного забезпечення – це інформаційно-командне забезпечення, яке дає можливість доводити до підпорядкованих з’єднань, військових частин та підрозділів необхідні накази і розпорядження, використовуючи існуючі канали зв’язку. Варти з конвоювання та екстрадиції (розшукові військові наряди) до складу діючої системи інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції не включені.

^ 3. Основні інформаційні складники, необхідні для надання інформації органам управління, зокрема такі:

– заявка на конвоювання осіб спецконтингенту

(дата, установа, кількість, стать, вид режиму утримання, категорії, дата відправлення; крім того, на осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, іноземних громадян, осіб без громадянства: прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, статті КК України, за якими засуджені і на який термін);

– дані на осіб спецконтингенту (дата, установа, загальна кількість, стать, вид режиму утримання, категорії, стан здоров’я, кількість схильних до втечі, нападу, злісного порушення режиму утримання, потребують ізоляції один від одного під час конвоювання, місце знаходження спецконтингенту, пункт призначення та орган-отримувач, повнота оформлення супровідних документів, оперативна обстановка та санітарно-епідемічний стан у СІЗО, УВП, ІТТ);





^ ЗМІСТ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЄТЬСЯ

Інформація стосовно організації та виконання службово-бойових завдань з КЕОП у ланці ГУ ВВ – УТрК – військова частина – підрозділ. Прийняті рішення командирів військових частин (підрозділів), розрахунки сил і засобів, що залучаються до бойової служби.

Відео- та телекодова інформація з місць виконання бойової служби та із спеціальних транспортних засобів.

Інформація стосовно місця знаходження спеціальних транспортних засобів.







– розпорядження про призначення варти (дата відправлення, вид варти, маршрут, начальник варти, порядок підготовки варти до виконання завдань бойової служби та посадові особи, які залучаються і відповідають за підготовку варти);

– відомості про результати виконання службово-бойових завдань (доповіді чергового варт, командира підрозділу, начальника варти, оперативного чергового частини, рапорти осіб, що перевіряли службу варт з КЕОП, аналіз записів у шляхових (постових) відомостях, інформація від взаємодіючих органів про виконання служби особовим складом варт).

^ 4. Склад, зміст та перелік основних функцій, що необхідні у процесі інформаційного забезпечення. До основних функцій інформаційного забезпечення відносять процеси добування, збирання, передачі, обробки, зберігання, пошуку, відображення та використання інформації. У діючій системі інформаційного забезпечення необхідно реалізувати розрахункові та інформаційно-розрахункові задачі, моделі, які забезпечують вирішення управлінських завдань. При цьому слід урахувати, що вся інформація, яка стосується організації та виконання службово-бойових завдань з конвоювання та екстрадиції, надходить у військові частини та підрозділи, де після відповідної обробки і прийнятих рішень розподіляється таким чином:

70 – 80 % інформації доводиться до підрозділів, які безпосередньо виконують службово-бойові завдання (роти з КЕОП та призначені варти);

15 – 20 % інформації циркулює в органі управління частини;

5 – 10 % інформації передається у вищі органи управління.

Інформація надходить до військових частин та підрозділів у вигляді відпрацьованих бланків заявок на конвоювання, телеграм, переданих телеграфним зв’язком, та усної інформації при особистому спілкуванні. Тому необхідно передбачити формалізоване введення цієї інформації на АРМ посадових осіб та ведення відповідних баз даних.

^ 5. Склад і характеристики локальних та розподілених баз даних. До локальних баз даних відносять бази даних УСБУ, УМВС, УДДВП областей, обласних апеляційних судів, регіональних військових судів. Основний документ, в якому відображається інформація, – заявка на конвоювання у формі текстового документа. Найбільш важлива інформація про стан оперативної обстановки, про певну категорію осіб (окрему особу) здобувається на рівні особистих контактів і, як правило, ніде офіційно не відображається. До розподілених баз даних належать бази даних вищих органів управління, взаємодіючих частин внутрішніх військ, підпорядкованих підрозділів. Основні документи, в яких відображається інформація, – накази, директиви, розпорядження, рішення, аналізи, огляди, донесення, звіти, доповіді, запити – надходять у частини у формі текстових, графічних документів.

Як показники інформаційних властивостей та можливостей системи інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції доцільно розглядати такі.

^ Оперативна готовність. Діюча система інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції функціонує на основі розгорнутої системи зв’язку, яка не у змозі забезпечити оперативне та ефективне реагування на різкі зміни обстановки, особливо у процесі її динамічного розвитку, коли необхідно приймати нешаблонні та нестандартні рішення. Основний час витрачається на доповіді, з’ясування обстановки, різного виду узгодження та перестрахування. Бойова служба з конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах виконується у цілодобовому режимі, тому система інформаційного забезпечення по лінії чергової служби має функціонувати постійно, при цьому значення часових показників не повинні виходити за межі часу, необхідного на отримання і передачу службової інформації.

^ Оперативність інформаційного забезпечення. Діюча система інформаційного забезпечення дає змогу органам управління всіх рівнів виконувати поставлені завдання в режимі повсякденної діяльності. Зважаючи на те, що бойова служба з конвоювання та екстрадиції виконується у плановому порядку, заявки на призначення певних видів варт надходять до військових частин завчасно. Проте у випадку різких змін оперативної обстановки чи надзвичайних подій на місцях виконання бойової служби вимоги до оперативності інформаційного забезпечення органів управління визначаються обмеженнями на термін, який забезпечить прийняття, доведення і реалізацію рішення. Тоді потрібна оперативність інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції може бути забезпечена тільки за умов передачі інформації з місць виконання бойової служби до органів управління в режимі реального часу.

^ Повнота інформаційного забезпечення. Буде досягатися за рахунок відображення технічними засобами реального процесу виконання бойової служби особовим складом варт, що надасть органам управління об’єктивну інформацію у такому обсязі і з такою достовірністю, які забезпечать вирішення відповідних управлінських завдань та своєчасне реагування на різкі зміни оперативної обстановки у місцях виконання бойової служби.

^ Обґрунтованість інформаційного забезпечення. Ураховуючи те, що місця виконання бойової служби вартами з конвоювання та екстрадиції заздалегідь визначені й обладнані відповідними інженерно-технічними засобами охорони, кількість і порядок дій особового складу визначені планами охорони, то інформацію для прогнозу розвитку ситуації на потрібний період отримати можна. Однак таке прогнозування можливе лише на основі розрахунків та результатів моделювання, які потрібно буде використовувати органам управління у процесі прийняття відповідних рішень при різких змінах оперативної обстановки.

^ Адаптивність інформаційного забезпечення. Відповідно до умов оперативної обстановки на місцях виконання бойової служби вартами з конвоювання і службового навантаження посадових осіб органів управління (чергової служби), а також згідно з вимогами щодо своєчасного надходження інформації по лінії взаємодіючих органів система інформаційного забезпечення повинна бути здатна гнучко реагувати на різкі зміни оперативної обстановки та виникаючі надзвичайні обставини у ході виконання бойової служби. Слід ураховувати й те, що окремі види варт з конвоювання у процесі виконання службово-бойових завдань будуть рухатися через райони службово-бойової діяльності інших військових частин та управлінь територіальних командувань внутрішніх військ, і відповідно, підпорядковуватись їх командирам та начальникам. Тоді у випадках надзвичайних обставин під час виконання бойової служби може виникнути потреба нарощування відповідних елементів системи інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції за рахунок цих військових частин, УТрК, УМВС та УДДВП в областях.

^ Безперервність інформаційного забезпечення. Діюча система інформаційного забезпечення не забезпечує безперервності інформаційного забезпечення органів управління, процеси надходження інформації обмежені можливостями діючої системи зв’язку. Для забезпечення безперервності інформаційного забезпечення необхідно, щоб інформація про перебіг виконання службово-бойових завдань відображалася технічними засобами в режимі реального часу по лінії чергової служби та відповідних посадових осіб органів управлінь.

^ Стійкість інформаційного забезпечення. Елементи системи інформаційного забезпечення і технічні засоби добування, обробки та передачі інформації потрібно встановлювати в місцях виконання бойової служби особовим складом варт з конвоювання, у службових приміщеннях органів управління, які, як правило, охороняються і доступ до яких обмежений для сторонніх осіб. Тоді у ході виконання бойової служби з конвоювання ізольовані в камерах спеціальних транспортних засобів чи камерах вартових приміщень (клітках залів судових засідань) особи спецконтингенту не зможуть порушувати функціонування елементів системи інформаційного забезпечення.

^ Прихованість інформаційного забезпечення, процесів управління. Прихованість від сторонніх осіб службової інформації, яка використовується органами управління, її джерел та споживачів, порядку її добування, обробки, передачі буде забезпечуватися використанням захищених каналів передачі даних, прихованістю технічних засобів та використанням апаратури кодування інформації.

^ Рефлективність інформаційного забезпечення. Ураховуючи те, що під час виконання службово-бойових завдань з конвоювання та екстрадиції за “противника” для військовослужбовців внутрішніх військ виступає спецконтингент, який перебуває під охороною варт й ізольований від суспільства, є можливість випереджати спецконтингент в отриманні інформації про хід службово-бойової діяльності, достовірно прогнозувати його дії та нав’язувати йому інформацію з метою створення вигідної для себе ситуації.

^ Раціональність (оптимальність) інформаційного забезпечення. Мета інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції – забезпечення об’єктивною інформацією органів управління про оперативну обстановку у процесах підготовки та виконання завдань бойової служби. У зв’язку з тим, що СБЗ з конвоювання та екстрадиції виконуються внутрішніми військами у плановому порядку щодня, то потреби в отриманні та використанні інформації зростають відповідно до обсягів бойової служби. Інформація, яка використовується органами управління для прийняття рішень на організацію бойової служби з конвоювання та екстрадиції, типова, систематизованого характеру, єдина для сприйняття органами управління всіх ланок; її добування (отримання), обробка, передача, використання можливі на основі розроблених методик. Вартість технічних засобів, витрати на їх енергоємність у порівнянні з витратами на систематичне залучення офіцерів до контролю за виконанням службово-бойових завдань з конвоювання та екстрадиції будуть меншими.

 ^ Комунікативність інформаційного забезпечення. Основою системи інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах повинна стати мережа сучасних ЕОМ з розподіленими базами даних і технічними засобами передачі інформації, встановленими на місцях виконання бойової служби та спеціальних транспортних засобах. Такий взаємозв’язок між джерелами та споживачами інформації забезпечить можливість своєчасно отримати службову інформацію з будь-якого пункту управління або будь-якого джерела інформації зі складу інформаційної системи для проведення моніторингу та здійснення об’єктивного контролю за бойовою службою варти.

 ^ Контрольованість інформаційного забезпечення. Перевірку достовірності даних, які використовуються органами управління для організації бойової служби з конвоювання та екстрадиції, результатів проведених розрахунків, прийнятих рішень необхідно здійснювати шляхом додаткової перевірки інформації, що передається. Така перевірка може здійснюватися вищим органом управління або посадовими особами, які відповідають за керівництво бойовою службою з конвоювання та екстрадиції.


Висновки


На підставі аналізу діючої структури системи інформаційного забезпечення та особливостей службово-бойової діяльності з конвоювання та екстрадиції визначено структуру потрібної для внутрішніх військ системи інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах. Розглядається її призначення, принципи побудови, основні характеристики та параметри, завдання, що пропонується вирішувати за її допомогою. Визначені основні показники інформаційних властивостей і можливостей цієї системи та вимоги до неї.

Напрямок інформаційного забезпечення бойової служби з конвоювання та екстрадиції у внутрішніх військах МВС України є перспективним для проведення наукового дослідження.


Список використаних джерел


1. Довбня В. В. Системотехнічні вимоги до автоматизації процесу управління внутрішніми військами / В. В. Довбня, О. М. Попригін // Честь і закон. – 2002. – № 3. – С. 8–12.

2. Бабак С. А. Шляхи автоматизації управління з’єднаннями, частинами і підрозділами внутрішніх військ при організації та під час виконання службово-бойових завдань / С. А. Бабак // Честь і закон. – 2003. – № 2. – С. 18–21.

3. Мануїлов С. В. Автоматизація управління військами, математичне та інформаційне забезпечення прийняття рішень у різних ланках управління внутрішніх військ МВС України / С. В. Мануїлов // Честь і закон. – 2007. – № 2. – С. 41–44.

4. Дробаха Г. А. Порядок визначення безперервності управління частинами і з’єднаннями внутрішніх військ при виконанні ними службово-бойових завдань / Г. А. Дробаха, С. А. Бабак, М. Д. Ткаченко // Честь і закон. – 2007. – № 4. – С. 15–20.

5. Кириленко В. А. Методика формування якісного повідомлення інспекторами прикордонної служби для аналітичного центра державної прикордонної служби України / В. А. Кириленко, І. С. Катеринчук // Честь і закон. – 2007. – № 1. – С. 28–31.

6.  Моделювання бойових дій (сил) протиповітряної оборони та інформаційне забезпечення процесів управління ними (теорія, практика, історія розвитку) : монографія / [В. П. Городнов, Г. А. Дробаха, І. О. Кириченко та ін.] Х. : ХВУ, 2004. – С. 19.

Стаття надійшла до редакції 25.05.2008 р.

.

П
УДК 355.4:26



С. В. Бєлай


Обґрунтування чинників, які визначають стан оперативної обстановки У НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ ПІД ЧАС масової активності громадян


Сформовано перелік значущих чинників, які визначають стан оперативної обстановки у населених пунктах під час масової активності громадян. Експертним методом розраховано ваги цих чинників, визначено повноту процесу моделювання.
остановка проблеми.
Серед основних завдань, що виконують внутрішні війська (ВВ) МВС України – охорона громадського порядку, забезпечення проведення масових заходів та приймання участі в ліквідації масових заворушень [1]. Керівними документами [2] визначено завдання з оцінювання та прогнозування рівня складності оперативної обстановки під час виконання зазначених завдань, а саме: організація постійного збирання, вивчення, оцінювання, прогнозування даних про оперативну обстановку в місцях скупчення великої кількості людей. При цьому не приділяється увага чинникам, які визначають складність оперативної обстановки під час масової активності громадян. Підходи, наведені в керівних документах [2 – 4], визначають тільки порядок оцінювання складності оперативної обстановки, а питання прогнозування ситуації не розкривається. Таким чином, можна констатувати той факт, що наразі у ВВ немає чітких підходів до оцінювання поточного стану та прогнозування можливих напрямків розвитку масових ситуацій з метою забезпечення громадського порядку в населених пунктах країни.

З метою розроблення методик оцінювання та прогнозування складності оперативної обстановки необхідно вибрати й обґрунтувати перелік чинників, які визначають складність оперативної обстановки в умовах масової активності громадян. При використанні зазначених чинників також потрібно розрахувати достовірність, точність, оперативність і рівень деталізації відповідних методик.

^ А
© С. В. Бєлай

наліз останніх досліджень і публікацій.
На сьогодні є значна кількість праць з питань аналізу масової активності громадян, що спрямовані на дослідження психологічного аспекту феномену натовпу [5 – 8]. Розроблено критерії складності оперативної обстановки у сфері охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки для оперативної ланки сил охорони правопорядку [9, 10]. Однак питання вибору чинників для прогнозування складності оперативної обстановки у населених пунктах за умови виникнення масової активності громадян для застосування органами управління саме ВВ висвітлені в літературі недостатньо.

^ Метою статті є формування й обґрунтування переліку чинників, які більшою мірою визначають складність оперативної обстановки у населених пунктах держави в умовах масової активності громадян.

^ Виклад основного матеріалу. Складність оперативної обстановки за умови виникнення масової активності громадян характеризується нескінченним переліком чинників, тому необхідно вибрати серед них найбільш вагомі.

У процесі проведених досліджень [11] були відібрані чинники, що визначають складність оперативної обстановки з існуючих підходів до оцінювання та прогнозування оперативної обстановки під час виконання службово-бойових завдань (СБЗ) ВВ [2 – 4]. Досліджувалися підходи до оцінювання оперативної обстановки під час ліквідації масових заворушень, забезпечення масових заходів та охорони громадського порядку у повсякденному режимі.

Визначено також основні соціально-психологічні чинники, які сприяють появі натовпу. Проаналізовано чинники, які спричиняють перетворення пасивного натовпу в діючий та розвиток агресії. Вибрано чинники, які визначали складність оперативної обстановки у разі виникнення різноманітних кризових соціально-політичних ситуацій на території України за весь період її незалежності.

На підставі проведених вище досліджень було вибрано сорок вісім відповідних чинників. Під час науково-практичної конференції “Проблемні питання службово-бойового застосування сил охорони правопорядку на сучасному етапі” [12] проведено анкетування офіцерів управлінь територіальних командувань (ТрК) та військових частин ВВ, які згідно зі своїми службовими обов’язками оцінюють та прогнозують складність оперативної обстановки. Такими експертами були: начальники штабів ТрК ВВ, начальники розвідки військових частин, офіцери груп з організації служби громадського порядку, офіцери оперативних відділів. На науково-практичному семінарі “Нормативно-правові та методологічні аспекти юридичної та оперативної психології” [13] проведено анкетування оперативних працівників та оперативних психологів Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, управління органів внутрішніх справ та Служби безпеки України у Харківській, Київській та Львівській областях. До анкетування також залучалися офіцери Академії внутрішніх військ МВС України, які мали власний практичний досвід в оцінюванні та прогнозуванні складності оперативної обстановки під час проходження служби у ВВ. Обсяг вибірки – п’ятдесят одна особа.

У


процесі анкетування кожен відібраний чинник xі оцінювався за 100-бальною шкалою. За умовою анкети найбільш важливому чиннику відповідала вага 100 балів, найменш важливому – 1 бал. За результатами експертного оцінювання по кожному чиннику вибірки n визначена його середня оцінка за допомогою виразу


(1)
(1)

де m – кількість чинників; n – обсяг вибірки (кількість експертів); хіj – значення і-го чинника, який визначено j-м експертом.

Обчислено ваговий коефіцієнт αі чинників за виразом

(2)

де m – кількість чинників; – середнє значення і-го чинника.

За теоремою Чебишева при збільшенні числа вибірки до нескінченності середнє арифметичне випадкової величини наближається за ймовірністю до її математичного сподівання. Отримана у дослідженні вибірка складає п’ятдесят один. Було визначено відносну похибку абсолютної величини приросту і-го чинника, оціненого всією сукупністю експертів [14]:

(3)

де – середнє арифметичне значення і-го чинника, оціненого п’ятдесятьма одним експертом; – середнє арифметичне значення і-го чинника, оціненого п’ятдесятьма експертами.

Н

n
а рис. 1 зображено динаміку значень середніх бальних оцінок чинника “кількість людей у натовпі”, які визначили експерти. Із графіка видно, що збільшення вибірки n більше ніж на двадцять дев’ять суттєво не впливає на значення . При подальшому збільшенні кількості експертів значення залишається в межах інтервалу коливання у 5 %. Інтервал коливання для інших чинників теж не перевищує 5 % при розмірі вибірки у межах тридцяти.

Отже, кількість експертів, які підлягали анкетуванню у дослідженні, є достатньою для визначення ваги чинників.

З огляду на завдання дослідження (методика розробляється для органів управління ВВ) кількість чинників була мінімізована шляхом виключення малоістотних, тобто тих, що суттєво не впливають на динаміку оперативної обстановки, та тих, інформація стосовна яких є не доступною органам управління ВВ. Усі чинники також були розподілені на чотири групи у порядку зростання їх ваги. Так, до першої групи ввійшли чинники, які підлягають оцінюванню щодня, коли ще не відбулися випадки масової активності громадян; до другої – чинники, що містять дані про характеристику середовища, де очікується виникнення натовпу або він уже є; до третьої – дані про характеристику натовпу; до четвертої (найбільш вагомої) – дані про збитки та наслідки від масової активності громадян.

Таким чином, було отримано остаточний перелік значущих чинників (табл. 1).


Т а б л и ц я 1

^ Перелік значущих чинників, що враховуються при моделюванні


Назва чинника

Ваговий коефіцієнт

^ Передумови появи масової активності громадян

Розповсюдження в регіоні агітаційних матеріалів радикально налаштованої й агресивної спрямованості

0,0378

Проведення запланованих (за заявками) або не запланованих різноманітних масових заходів та акцій (чи формування натовпу) на поточний день (якщо не було заявок – за оперативними даними)

0,0397

Можлива участь радикальних й екстремістських партій та рухів, спортивних фанатів

0,0414

Привід у суспільстві для агресії (резонансна для суспільства дія влади, окремих суб’єктів тощо)

0,0429

Ознаки зростання фінансової підтримки іноземними державами, структурами, окремими суб’єктами з метою активізації масової активності громадян

0,0435

Спрямованість масового заходу:

політично-економічна

національно-релігійна

культурно-спортивна


0,0463

0,0372

0,0353

^ Характеристика середовища, де очікується виникнення натовпу або він уже є

Сприятливість погодних умов

0,0314

Стан криміногенної обстановки у населеному пункті

0,0388

^ Характеристика натовпу

Наявність запасів матеріально-технічних засобів у натовпі

0,0352

Кількість антагоністичних груп у натовпі

0,0425

Переважна кількість людей у натовпі у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння

0,0431

Переважна кількість зацікавлених у заході людей у натовпі з числа соціально-активної частки населення (підлітки і молодь віком від 16-ти до 23-х років)

0,0455

Кількість лідерів (активістів, підбурювачів) у натовпі

0,0459

Кількість зброї (предметів, що можуть використовуватись як зброя) у натовпі

0,0485

Агресивна поведінка людей у натовпі

0,0489

Кількість людей у натовпі

0,0506

^ Збитки та наслідки від масової активності громадян

Кількість випадків знищення державного та приватного майна

0,0473

Кількість тяжкотравмованих

0,0483

Кількість загиблих

0,0486

Ознаки існування незаконних збройних формувань

0,0490

Втрата органами місцевого самоврядування управління (контролю) над ситуацією

0,0523






Для обґрунтування вибраного переліку чинників було розраховано достовірність, оперативність моделі, що розроблятиметься на основі зазначених чинників, та повноту моделювання з використанням цієї моделі [15]. Для цього вибрані чинники порівнювалися з тими, що використовуються у відомих підходах, затверджених керівними документами [2 – 4].


Достовірність результатів моделювання залежить від кількості і важливості чинників, від точності їх урахування і може оцінюватися спеціальним показником достовірності


.
(4)

У виразі (4) R – показник достовірності результатів моделювання; – вага важливості урахування і-го чинника у відносних одиницях; qe – множина чинників, що враховуються у моделі k-м способом узагальнення; βk – відносне середнє значення похибки у розрахунках через неточне (узагальнене) урахування чинників у моделі.


Величина βk може приймати різні значення, зокрема:

  1. β1 = 0 при безпосередньому урахуванні значущого чинника шляхом задавання у моделі його поточного значення із реального процесу;

  2. β2 = 0,445 при заміні різних, але однакових за фізичним значенням чинників, на один чинник (просте узагальнення);

  3. β3 = 0,6 при функціональному узагальненні різнорідних взаємопов’язаних чинників та їх урахуванні у моделі у вигляді однієї представницької величини;

  4. β4 = 1,33 у разі непрямого (неявного) урахування чинників.

Було визначено достовірність результатів, одержуваних з використанням цієї моделі. Так, показник достовірності ^ R для моделі, що розробляється, склав Rроз = 0,57; показник достовірності існуючих підходів [2 – 4] Rісн = 0,21. Достовірність оцінок із застосуванням такої методики та відповідного програмного забезпечення (ПЗ) буде у 2,7 раза більше, ніж тих оцінок, що отримуються з використанням існуючих підходів.

Оперативність моделювання оцінюється ймовірністю Р своєчасного одержання результатів моделювання за виразом:

(5)

де Тк – відведений час на оцінювання оперативної обстановки; tс – середній час оцінювання оперативної обстановки з використанням моделі, що розробляється.

Так, відведений час Тк, який є у оперативного чергового військової частини (ТрК) на збирання та аналіз даних з оперативної обстановки для доповіді у вищий орган управління, згідно зі службовими обов’язками становить у середньому 120 хв. Цей час у відомих підходах та моделі, що розробляється, однаковий.

На практиці час на виконання розрахунків tс залежить від особи, яка приймає рішення, оскільки відповідного ПЗ немає, у середньому він дорівнює всьому наявному часу – 120 хв. Процес оцінювання та прогнозування оперативної обстановки у моделі, що розробляється, автоматизований, тому середній час виконання розрахунків tс витрачається на збирання даних за чинниками та на введення інформації у ПК і дорівнюватиме теж у середньому 120 хв. Отже, економії часу ми не отримуємо, але це і не є завданням дослідження; увага приділялася якості оцінювання оперативної обстановки, тобто достовірності моделювання.

Таким чином, імовірність своєчасного отримання результатів моделювання для відомих підходів [2 – 4] та моделі, що розробляється, однакова і складає 0,63.

Було оцінено міру очікуваної повноти моделювання Y. Відомі підходи до оцінювання складності оперативної обстановки та модель, що розробляється, має два вихідні параметри (складність оперативної обстановки та прогноз її розвитку). Отже, загальна кількість вихідних параметрів Q із зазначених підходів – два (складність оперативної обстановки та прогноз її розвитку). Значення показника повноти моделювання Y розраховується за виразом

. (6)

Міра очікуваної повноти моделювання за рахунок використання вибраних чинників (модель, що розробляється) Yроз склала 0,35; існуючі підходи до оцінювання складності оперативної обстановки [2 – 4] – Yісн = 0,14.

Доцільність розроблення нової моделі кількісно можна оцінити з урахуванням значень показника повноти Yісн існуючих підходів до визначення складності оперативної обстановки:

. (7)

Так, за виразом (7) маємо 0,21 > 0, тобто нову методику доцільно розробляти.

Для одночасного порівнювання повноти моделювання у моделі, що розробляється Yроз, та існуючих підходів [2 – 4] Yісн використовують узагальнений показник ефективності

, (8)

де W – узагальнений показник ефективності.

Цей показник показує ступінь наближення моделі, що розробляється, до ідеальної моделі: Yід = 1. Отримано значення показника ефективності моделі, що розробляється: W = 0,25. Отже, показник ефективності зазначеної моделі є невід’ємним, і методику доцільно розробляти.


Висновки


На основі проведених досліджень сформовано перелік значущих чинників, від яких залежить ускладнення оперативної обстановки в крупних населених пунктах країни в умовах масової активності громадян.

Розглянутий підхід доводить доцільність розроблення методики оцінювання та прогнозування рівня складності оперативної обстановки у місцях дислокації (зонах відповідальності) військових частин внутрішніх військ в умовах масової активності громадян. Подальші дослідження будуть спрямовані на розроблення зазначених методик на основі сформованих чинників.


Список використаних джерел


1. Про внутрішні війська МВС України : закон України від 26.03.1992 р. № 2236-ХІІ // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.

2. Про затвердження Тимчасового положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України : наказ МВС України від 05.07.2005 р. № 521.

3. З питань забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час підготовки і проведення масових заходів : методичні рекомендації МВС від 19.06.2005 р. № 10/7-3520.

4. Про забезпечення охорони громадського порядку й безпеки громадян під час підготовки та проведення масових заходів : розпорядження МВС України № 484 від 11.06.2005 р.

5. Назаретян А. П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологии / А. П. Назаретян. – СПб : Питер, 2003. – 192 с.

6. Ірхін Ю. Б. Психологічне супроводження заходів з охорони громадського порядку під час проведення спортивних змагань : методичні рекомендації / Ю. Б.  Ірхін. – К. : КНУВС, ДП “Друкарня МВС” 2007. – 26 с.

7. Мокшанцев Р. И. Социальная психология : учеб. пособие / Р. И. Мокшанцев, А. В. Мокшанцева. – М. – Н., 2001. – 303 с.

8. Воробйова І. Ю. Психологічне забезпечення діяльності працівників ОВС в умовах вияву соціально небезпечної поведінки натовпу : автореф. дис…. канд. психол. наук : спец. 19.00.06 / Нац. акад. внутрішніх справ МВС України. – К., 1999. – 20 с.

9. Шмаков О. М. Критерії складності оперативної обстановки у сфері охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки / О. М. Шмаков // Честь і закон. – Х. : Акад. ВВ МВС України, 2006. – Вип. 2. – С. 9–15.

10. Шмаков О. М. Критерії складності оперативної обстановки у сфері забезпечення громадської безпеки для оперативної ланки сил охорони правопорядку / О. М. Шмаков // Честь і закон. – Х. : Акад. ВВ МВС України, 2007. – Вип. 4. – С. 4–8.

11. Приходько І. І. Виявлення соціально-психологічних факторів динаміки натовпу, які визначають складність оперативної обстановки під час виконання службово-бойових завдань особовим складом внутрішніх військ МВС України / І. І. Приходько, С. В. Бєлай // Нормативно-правові та методологічні аспекти юридичної та оперативної психології: матеріали наук.-практ. семінару, Харків, 27 – 28 берез. 2008 р. / Ін-т підготовки слідчих кадрів CБУ Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х. : Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого, 2008. – С. 135–140.

12. Проблемні питання службово-бойового застосування сил охорони правопорядку на сучасному етапі: зб. тез доповідей наук.-практ. конф. Академії ВВ МВС України, Харків, 4 – 5 берез. 2008 р. – Х. : АВВ МВС України, 2008. – 296 с.

13. Нормативно-правові та методологічні аспекти юридичної та оперативної психології: зб. тез доповідей наук.-практ. семінару, Харків, 27 – 28 берез. 2008 р. / Ін-т підготовки слідчих кадрів CБУ Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х. : Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого, 2008. – 247 с.

14. Городнов В. П. Вища математика (популярно, із прикладами) : підруч. [для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.] / В. П. Городнов. – Х. : Вид-во НУА, 2005. – 384 с.

15. Городнов В. П. Методи кількісної оцінки рішень та моделювання службово-бойових дій частин і підрозділів внутрішніх військ: навч. посіб. / В. П. Городнов. – Х. : Акад. ВВ МВС України, 2006. – 266 с.


С


таття надійшла до редакції 28.05.2008
р.


.

П
УДК 355.212.5:6


В. П. Городнов, М. М. Медвідь, В. І. Воробйов, А. В. Зозуля


НапрямОК обҐрунтування раціональної структури підрозділів забезпечення військових частин внутрішніх військ мвс україни

при переході на комплектування військовослужбовцями за контрактом


Обґрунтовано варіант пропозицій щодо змін у штатній структурі підрозділів забезпечення військових частин внутрішніх військ МВС України при переході на комплектування військових частин військовослужбовцями-контрактниками.
остановка проблеми.
У Концепції розвитку внутрішніх військ МВС України [1] передбачено завершення переходу на систему комплектування військових частин військовослужбовцями за контрактом до 2010 р.

Штатна чисельність внутрішніх військ на сьогодні становить 33 300 осіб [2]. Згідно з розрахунками, проведеними штабом Головного управління внутрішніх військ (ВВ), чисельність ВВ при існуючих обсягах службово-бойових завдань (СБЗ) повинна бути збільшена на 6 200 військовослужбовців. Однак питання стосовно збільшення чисельності ВВ не вирішено дотепер [3].

Виникає проблема: при переході на систему комплектування військових частин військовослужбовцями за контрактом чисельність ВВ не зміниться, а завдання, покладені на військові частини та підрозділи, необхідно виконувати у повному обсязі. Зазначена проблема потребує вирішення завдання пошуку напрямку збільшення можливих трудовитрат військових частин на виконання СБЗ.

^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. У джерелах [4 – 7] автори аргументовано стверджують, що чисельність військової частини внутрішніх військ залежить від обсягу завдань, покладених на кожний підрозділ, і визначається службовим навантаженням. У зв’язку з цим необхідно переглянути обсяг завдань підрозділів забезпечення при переході на комплектування військових частин військовослужбовцями за контрактом, а у разі необхідності здійснити аутсорсинг – використати спеціалізовані зовнішні підприємства для виконання ними неосновних функцій військової частини.

У згаданих наукових працях не розглянуто вплив переходу на комплектування ВВ МВС України військовослужбовцями-контрактниками на обсяг завдань підрозділів забезпечення і, відповідно, на зміни в їх штатній структурі.

^ Метою статті є визначення напрямку обґрунтування раціональної структури підрозділів забезпечення військових частин ВВ МВС України у зв’язку зі зменшенням обсягу їх завдань при переході на військову службу за контрактом.

^ Виклад основного матеріалу. Можливі трудовитрати на виконання СБЗ військовою частиною G визначаються за формулою

, (1)

де n – кількість особового складу основних підрозділів, люд.; α – норма службового навантаження на 1 особу, год/міс (169 год/міс – середнє значення з урахуванням державних свят, розраховано виходячи з [8]).

Показником спроможності виконання СБЗ військовою частиною у цьому дослідженні є кількість особового складу основних підрозділів.

Показником ефективності Е заходів у дослідженні є різниця відношень можливих трудовитрат на виконання СБЗ до грошових витрат на забезпечення виконання СБЗ:


, (2)

де , – можливі трудовитрати на виконання СБЗ військовою частиною до і після запровадження заходів, год/міс.; , – грошові витрати на виконання СБЗ військовою частиною до і після запровадження заходів, тис. грн.

Військова частина може виконати СБЗ за умови, що обсяг покладених на неї СБЗ не перевищуватиме можливих її трудовитрат:


R = GW при (3)


д
© В. П. Городнов, М. М. Медвідь, В. І. Воробйов, А. В. Зозуля
е R – резерв трудовитрат на виконання інших СБЗ, год/міс.; G – можливі трудовитрати на виконання СБЗ військовою частиною, год/міс.; W – обсяг СБЗ, покладених на військову частину, год/міс.

П
© В. П. Городнов, М. М. Медвідь, В. І. Воробйов, А. В. Зозуля

риріст резерву трудовитрат військової частини може бути ефектом е запропонованих заходів:

(4)

де – резерв трудовитрат на виконання інших СБЗ до і після запровадження заходів відповідно, год/міс.

При комплектуванні військових частин військовослужбовцями військової служби за контрактом необхідно переглянути навантаження на підрозділи забезпечення і, відповідно, їх штатну структуру. Для цього порівняємо забезпечення військовослужбовців військової служби за контрактом та строкової служби. За результатами експертної оцінки [9] перехід на комплектування військових частин військовослужбовцями за контрактом не вплине на зміни у технічному і бойовому забезпеченні виконання СБЗ.

У процесі порівнювання забезпечення військовослужбовців за контрактом та строкової служби спостерігається суттєва різниця в організації харчування, у банно-пральних послугах та житловому забезпеченні [9].

Оцінювальна вартість утримання військовослужбовця-контрактника (без урахування оренди та придбання житла) у 3 рази більша, ніж вартість утримання військовослужбовця строкової служби [9]. Проте перехід на військову службу за контрактом має такі переваги:

1) поліпшення якості професійної підготовки та накопичування досвіду виконання СБЗ;

2) більш стабільна соціальна обстановка у районі дислокації військової частини за рахунок збільшення робочих місць;

3) поліпшення якості мобілізаційних ресурсів у разі звільнення військовослужбовця-контрактника.

Розглянемо зміни в обсягах завдань служб тилу та їх вплив на штатну структуру підрозділів забезпечення.

^ Продовольча служба. Військовослужбовці військової служби за контрактом, на відміну від військовослужбовців строкової служби, харчуванням забезпечуються лише під час несення служби [10] і стають на котлове забезпечення за власні кошти під час виконання СБЗ за межами пункту постійної дислокації (ППД).

З березня 2007 р. в окремих частинах МО України було проведено експеримент щодо організації харчування особового складу приватними організаціями. Наразі цей процес завершений у 95 % військових частинах МО України [11].

Отже, виникає можливість організації харчування особового складу приватними організаціями на тендерній основі з обумовленням у договорі всіх необхідних вимог. Такі заходи дозволяють військові штатні одиниці їдальні перевести до штату основних підрозділів (в їдальні бригади є 6–8 військовослужбовців залежно від загальної чисельності осіб, які харчуються). В основних підрозділах для військового оперативного резерву (ВОРезу) залежно від його чисельності доцільно ввести комбіновані посади (наприклад стрілець-кухар). Тобто, якщо особовий склад військової частини несе службу без відриву від ППД, то військовослужбовці, які перебувають на комбінованих посадах, разом з усіма виконують СБЗ; при виконанні завдань у польових умовах ці ж військовослужбовці виконують обов’язки кухаря. Такий підхід дає можливість якісно організувати харчування та збільшити можливості виконання СБЗ основними підрозділами. Мотивацією бажання зайняти подібні посади може бути виплата військовослужбовцям підвищеного грошового забезпечення.

^ Речова служба. При переході на комплектування військових частин військовослужбовцями військової служби за контрактом у речовій службі зміниться лише завдання, пов’язане з банно-пральним забезпеченням. При здійсненні порівняльних розрахунків грошових витрат на прання речового майна у пральнях військових частин та організацій різних форм власності виявилася така закономірність: чим більше майна, тим вигідніше прати у власних пральнях, а якщо його менше – то у приватних. Військовослужбовці за контрактом, на відміну від військовослужбовців строкової служби, не забезпечуються пранням білизни. Отже, з переходом на службу за контрактом у військових частинах ВВ МВС України обсяги прання значно зменшаться, і тому вигідніше буде прати білизну в організаціях, що надають відповідні послуги.

У військовій частині 2260, в якій цілком перейшли на комплектування за контрактом, встановлено кілька сучасних пральних машин, що дає можливість військовослужбовцям у зручний для них час випрати свій одяг. Таким чином, варто відмовитися від пралень у військових частинах.

Розглянуті пропозиції сприятимуть значному зменшенню службового навантаження на начальників продовольчої, речової служб та на начальників складів згаданих служб. У зв’язку з цим з’являється можливість об’єднати посади начальника речової служби і начальника продовольчої служби в одну посаду. Можна також об’єднати посади начальника продовольчого і начальника речового складів. Такий досвід є у військовій частині 2260, і в цих умовах посадовці повністю виконують завдання з продовольчого і речового забезпечення.

^ Квартирно-експлуатаційна служба (КЕС). Зі збільшенням чисельності військовослужбовців-контрактників зростає необхідність забезпечення їх житлом. Тому останнім часом поступово переобладнуються спальні приміщення підрозділів у гуртожитки. У зв’язку з цим до штату групи квартирно-експлуатаційної служби необхідно ввести посаду коменданта гуртожитку.

З
Т а б л и ц я 1


^ Вплив зміни завдань підрозділів забезпечення на службове навантаження особового складу основних підрозділів


Показник

Назва підрозділу

Разом

рота № 1

рота № 2

рота № 3

підрозділ

забезпе-чення

^ Можливості виконання завдань до запровадження заходів

Чисельність військовослужбовців за контрактом, люд.

41

42

42

18

143

Спроможність виконання завдань підрозділом, год/міс.

6929

7098

7098

3042

24167

Обсяг покладених завдань, год/міс.

6929

7098

7098

3042

24167

^ Запровадження запропонованих заходів

Переміщення військовослужбовців за контрактом, люд.

3

2

3

-8

0

^ Можливості виконання завдань після запровадження заходів

Чисельність військовослужбовців за контрактом, люд.

44

44

45

10

143

Спроможність виконання завдань підрозділом, год/міс.

7420

7420

7589

1690

24119

Обсяг покладених завдань, год/міс.

6929

7098

7098

1690

22815

^ Ефект запровадження запропонованих заходів

Резерв трудовитрат, год/міс.

491

322

491




1304

Резерв трудовитрат у відсотковому відношенні до спроможності виконання завдань підрозділом, %













5,4




залишити коментар
Сторінка1/5
Дата конвертації12.10.2011
Розмір1.79 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх