План: Детермінанти злочинності. Види зв язків у кримінологічній детермінізації. Причинність в кримінології, її особливості icon

План: Детермінанти злочинності. Види зв язків у кримінологічній детермінізації. Причинність в кримінології, її особливості


1 чел. помогло.
Схожі
№4 Поняття причин І умов злочинності в кримінології...
План Умовивід як форма мислення, загальні особливості, істинність та хибність, види умовиводів...
Методичні рекомендації щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації...
Основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології...
1. Поняття, предмет...
План Сутність І особливості державного кредиту > Види державного кредиту Державні цінні папери >...
Види радіосигналів, що використовуються в радіолокаціїї...
Предмет кримінальної психології...
Особливості державного регулювання зед...
План Особливості інтер'єру при проведенні ділової бесіди Особливості жіночого ділового іміджу...
План: Вступ. Сутність кредиту. Види І форми кредиту...
План Сутність І особливості банківського кредиту > Принципи банківського кредитування Види...



страницы: 1   2   3   4
повернутися в початок
Тема 11. Групова, рецедивна, організована, професійна, корупційна злочинність

План:

1. Поняття й ознаки групової злочинності.

2. Рецидив злочинів, його різновиди.

3. Поняття та показники рецедивної злочинності.

4. Детермінанти рецедивної злочинності.

5. Поняття і ознаки організованої злочинності.

6. Поняття і ознаки професійної злочинності.

7. Поняття корупції, корупційних злочинів та корупційної злочинності.

Монографіі, посібники, лекції

Алексеев А.И., Солопанов Ю.В. Профилактика рецедива преступления. – М., 1980.

Алексеев А.И., Солопанов Ю.В. Криминологическая характеристика и профилактика рецидивной преступности. Лекція.- М., 1979.

Бузынова С.П. Множественность преступлений.-М., 1989.

Волошин Н .И., Зелинский А.Ф. Структура преступного поведения рецидивистов. – М., 1979.

Ефимов М.А. Рецидивная преступность и ее предупреждение.-Минск., 1977.

Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений. Структура, связи, прогнозирование.-Харьков: Вища школа, 1980.

Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений и личность рецидивиста. - Волгоград, 1980.

Кафаров Т.М. Проблемы рецидивного преступления в советском уголовном праве. – М., 1991.

Комарницкий С.И. Рецидивная преступность осужденных к наказаниям, не связанным с лишением свободы.-М., 1990.

Лукьянов Ю.М. Организация органами внутренних дел предупреждения рецидивных преступлений. – Хабаровск, 1988.

Попов В.И. Особо опасный рецидив: криминологический и уголовно-правовй аспект: Учеб. пособие.- М., 1996.

Предупреждение рецидива преступлений.-Томск, Изд-во Томского ун-та, 1990.

Прохоров А.А. Общие начала назначения наказаний и предупреждение рецидивной преступности.- Омск, 1980.

Тирский В.В. Предупреждения рецидива преступлений. – Томск, 1990.

Наукові статті, тези, рецензії

Актуальные проблемы борьбы с рецидивной преступностью. / Отв. ред. О.Я. Стумбино.- Рига, 1989.

Воробьев А.М., Дубовцев В.А. О некоторых причинах рецидивной преступности // Социологические исследования.-1991.-№ 5. С.92-94.

Королева М.В. Некоторые обстоятельства, способствующие рецидивной преступности в условиях особо крупного города // Причины отдельных видов преступности и проблемы борьбы с ними.-М., 1989.- С.47-54.

Проблемы борьбы с рецидивной преступностью / Под ред. В.Д. Филимонова.-Томск, 1992.

Стумбина Э.Я. Рецидивная преступность как обьект предупредительной деятельности // Причины отдельных видов преступности и проблемы борьбы с ними.-М., 1989.- С.41-47.

Чубарев В.П. Многоразовая преступная деятельность и уголовный закон // Государство и право.-1992.-№ 12.- С.71-79.

Юцкова Е.М. О базисной ценностной ориентации молодых рецидивистов // Причины отдельных видов преступности и проблемы борьбы с ними.-М., 1989. С.54-63.

Професійна злочинність

Монографії, посібники, лекції

Бородин А.И. Убийство по найму. / Под ред. проф. С.С. Белкина. – М., 1997.

Геллер Г. Мафия. – М., 1983.

Геснер Г., Херцог У. За фасадом права: методы новой тайной полиции. – М., 1990.

Гуров А.И. Криминальный профессионализм и борьба с ним..- М., 1983.

Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность.-М., 1990.

Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы.- М., 1973.

Кузнецова Н.Ф. Преступления и преступность.-М., 1969.

Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации.-М., 1984.

Кучинский А.В. Преступники и преступления. Закон преступного мира. Паханы, авторитеты, воры в законе: энциклопедия. – Донецк, 1997.

Лебедев С.Я. Антиобщественные традиции, обычаи и их влияние на преступность. – Омск, 1989.

Лунеев В.В. Преступность ХХ века: мировой криминологический анализ. – М., 1997.

Малинина В.Б. Пенитенциарная социология: Программа курса. – СПб, 1997.

Минна Р. Мафия против закона.: Пер. с итал. – М., 1988.

Овчинский В.С. Стратегия борьбы с мафией. – М., 1993.

Организованная преступность – 4 / Под ред. А.И. Долговой. – М., 1998.

Подлеских Г.Ю., Терешенок Л.Я. Воры в законе: бросок к власти. – М., 1995.

Правители преступного мира. / Сост.: Гуров А., Рябинин В. – М.,

Разинкин В.С. Воры в законе и преступные кланы.-М., 1995.

Разинкин В.С., Тарабин А. Элита преступного мира. - М., 1997.

США: преступность и политика. – М., 1972.

Табаков А.А. Профессиональная преступность. Основные понятия и направления предупреждения её ОВД. – М., 1993.

Фейтельберг-Бланк В., Шестаченко В. Бандитская Одесса, Д войное дно Южной Пальмары. – Одесса, 1999.

Черенцов К. Бандитский Крым – 2. / Новый Крым. Спец. выпуск. – К., 1998.

Організована злочинність

Нормативно-правові акти

Закон України Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 35. – С. 258.

Закон України Про боротьбу з корупцією від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34. – С. 266.

Указ Президента України Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки від 25 грудня 2000 р. за № 1376/2000. // Юридичний вісник України. – 2001. - 18-24 січня.

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності. – Палермо, 2000.

Монографії, посібники, лекції

Белявская О.А. Организованая преступность в Японии: научно-аналитический обзор.-М., 1990.

Боровичко В.П. Мафия: Пер. с чешского.-Киев, 1989.

Бояров В.И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организованых преступных группировок. – Харьков, 1998.

Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К., 1986. – 207 с.

Быков В.М. Преступная група.-Ташкент, 1991.

Гауман Л.Д. Организованая преступность: понятия, виды, тенденции, проблемы уголовно-правовой борьбы.-М., 1993.

Гуров А.И. Красная мафия.-М., 1995.

Гуров А.И. Организованная преступность не миф, а реальность. – М.: Знание, 1992. – 79 с.

Законодательство по борьбе с организованой преступностью в зарубежных странах. – М., 1983. – 50 с.

Карпец И.И. Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью.-М., 1990.

Кернер Х.-Х., Дах Э. Отмывание денег: путиводитель по действующему законодательству и юридической практике. / Общ. ред. А.Э. Жалинский. – М.: Международные отношения, 1996. – 240 с.

Константинов А. Бандитский Петербург: Документальн ый очерк. – СПб: Изд-во Фомо-Пресс , 1996. – 496 с.

Корчагин А.Г., Намоконов В.А., Шульга В.И. Организованая преступность и борьба с ней.-Владивосток, 1995.

Минна Р. Закон против мафии: Пер. с итал.-М., 1989.

Модестов Н.С. Москва бандитская. – М.: Центрполиграф, 1996. – 395 с.

Модестов Н.С. Москва бандитская 2. – М.: Центрполиграф, 1997. – 392 с.

Никифоров А.С. Гангстеризм в США: сущность и эволюция.-М., 1991.

Овчинский В.С. Стратегия борьбы с мафией.-М., 1993.

Овчинский В.С., Эминов В.Е., Яблоков Н.П. Основы борьбы с организо-ванной преступностью.-М., 1996.

Организованная преступность.- М., 1989.

Организованная преступность - 2. / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дякова. – М., 1993.

Организованная преступность - 3. / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дякова. - М., 1996.

Организованная преступность - 4. / Под ред. А.И. Долговой. - М., 1998.

Основы борьбы с организованной преступностью. / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова.- М.: ИНФОА. – М., 1996. – 400 с.

Раззаков Ф.И. Бандиты времён социализма. (Хроника российской преступности 1917-1991 гг.). – М.: ЭКСМО, 1996. – 528 с.

Раззаков Ф.И. Бандиты времён капитализма. (Хроника российской преступности 1992-1995 гг.). – М.: ЭКСМО, 1996. – 608 с.

Самонов А.П. Психология преступных групп.- Пермь, 1991. – 230 с.

Устинов В.С. Понятие и криминологическая характеристика организо-ванной преступности.- Нижний Новгород, 1993.

Узарашв ілі О. В епіцентрі ганстерських війн. – Львів: ЛА Піраміда , 2001. – 200 с.

Наукові статті, тези, рецензії

Александров А.Л. Разновидности организованной преступности. // Вопросы совершенствования правоохранительной деятельности органов внутренних дел. – М., 1997. – Ч. 1. – С. 16-21.

Алексеев В. Понятие органиизованной гриппы // Соц. законность.-1989.-№ 11.-С.25-26.

Алексеев Е.А., Борисов И.Н., Емельянов А.С. Организованная преступность: криминализация функций участников преступных формирований // Сов. государство и право.-1991.-№ 10. С.65-71.

Антонян Ю.М., Пахомов В.Д. Организованная преступность и борьба с ней // Сов. государство и право.-1989.-№ 7. С.65-73.

Белокуров О.В. Организованная преступность: история развития и форм ы проявления. // Вест. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1992. - № 4. – С. 52-58.

Борзенков Г.Н. Организованная преступность и уголовный закон // Весник Московского университета. Сер.11.-1989.- № 4. - С.62-64.

Борьба с наркомафией: Проблемы и перспективы. / Отв. ред. Е.Г. Мартынчик.-Кишинев., 1990.

Быков В. Лидерство в преступных группах. // Законность. – 1997. - № 12. – С. 37-40.

Быков В. Что такое организованная преступная группа? // Рос. юстиция. – 1995. - № 10. – С. 41.

Вакулович В.И. Актуальные проблемы борьбы с преступлениями, совершенными преступными группами. // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып. 48.- Киев, 1991. - С.3-10.

Володуев А., Галкин Е. Организованная преступность и ее сущность // Сов. юстиция.-1990.-№ 10. С.6-11; № 11. С.6-12.

Вопросы организованной преступности и борьбы с ней // Сборник научных трудов.-М., 1993.

Всеволодов В. Деякі питання, що визначають організовану злочинність. // Право України.-1994.- № 5-6. - С.39.

Гаухман Л., Максимов С. Ответственность за организацию преступного сообщества. // Законность. – 1997.- № 2 . – С. 13.

Гельперн И. Организованная престепность, корупция и уголовный закон. // Соц. законность.-1989.-№ 4. - С.34-37 .

Гопей І. Злочинця словом не проймеш. // Віче. – 1993. - № 11. – С. 3-9.

Гордин Г. Рэкет: шесть актуальных вопросов // Хозяйство и право. 1989.-№4. С.102-121.

Гребенюк В.М. Спільними зусиллями проти злочинності: Проблеми приєднання України до європейської конвенції в галузі кримінального права. // Політика і час. – 1994. - № 12. – С. 45-46.

Гуров А. Криминальный профессионализм // Человек и закон.-1990.-№ 9. С.75-85.

Гуров А.И. Мафия: миф или реальность. // Хозяйство и право.-1985.- № 5.

Гуров А.И. Предупреждение организованной преступности. // Пути совершенствования мер по предупреждению преступлений.- М., 1988.

Забрянский Г.И. Организованная преступность: механизм формирования, функционирования и судьба. // Труды Института Социологии РАН (Слб. Филиал).-1996.- № 4. - С.42-48.

Законодательство Италии о борьбе с организованной преступностью // Законность.-1993.-№ 11. С.34-48.

Иванов Н. Организованная преступность и институт соучастия // Сов. юстиция.-1990.-№ 10. С.4-5.

Иванов Н.Г. Организованная преступность и совершенствование уголовного закона о соучастии // Сов. государство и право.-1990.-№ 7.- С.65-73.

Казаченко И.Я. Признаки организованной преступной деятельности должны найти отражение в уголовном законодательстве // Совершенствование правоприменительной деятельности в условиях перестройки.-Омск, 1989, С.69-74.

Карышев В. Организованная преступность в некоторых европейских странах // Соц. законность.-1989.-№ 9. -С.74-75.

Коновалов В. Что такое организованная преступная группа // Законность.-1993.-№ 8. -С.25-28.

Корнієнко М. Стан та деякі проблеми боротьби з організованою злочинністю в столиці України // Право України.-1998.- № 11. - С.17.

К рылов Г.В. Некоторые уголовно-правовые меры борьбы с организованной преступностью // Весник Московского университета. Сер. 11.-1989.-№ 4.- С.66-68.

Лунеев В.В. Организованная преступность в России // Государство и право.-1996.-№ 7.

Лушай Ю. Организованная преступность: степени организованности. // Соц. законность.-1989.- № 6. - С.45-47.

Никифоров А.С. Об организованной преступности на Западе и в СССР. // Сов. государство и право.-1991.- № 4. - С.48-57.

Организованная преступность и переход к рыночным отношениям. // Государство и право.-1992.-№ 2. - С.84-87; №. 3. - С.21-39.

Организованная преступность в Италии. // Борьба с преступностью за рубежом.-1993.-№ 4. - С.3-13.

Петелин Б.Я. Организованная преступность несовершеннолетних. // Социологические исследования.-1990.- № 9. - С.92-98.

Полешко А. Боротьба з організованою злочинністю: проблеми і завдання. // Право України.-1992.- № 7.

Проблемы борьбы с организованной преступностью. / Отв. ред. В.Г. Гриб.-М., 1990.

Проблемы борьбы с организованной преступностью. / Материалы научно-практической конференции (28-29 ноября 1995г.).- М., 1996.

Рубан А. О правовых основах борьбы с организованной преступностью. // Соц. законность.-1989.- № 12. - С.16-17.

Терроризм, наркобизнес и организованная преступность в странах Восточной Европы. // Борьба с преступностью за рубежом.-1993.-№ 2. - С.3-10.

Фріс І. І знову про відповідальність за організовану злочинну діяльність // Право України.-1995.-№ 1.

Царегородцев А.М. Основные направления уголовной политики в борьбе с групповой преступностью // Проблемы уголовной политики.-Красноярск, 1989. С.169-179.

Что такое организованная преступность. Круглый стол. // Соц. законность.-1989.-№ 3. -С.34-37.

Чубарев В.Л. Многоразовая преступная деятельность и уголовный закон. // Государство и право.-1992.-№ 12. - С.71-79.

Юшков Ю. Ответственность участников организованных преступных группировок. // Соц. законность.-1991. № 11. - С.28-31.

Корупційна злочинність

Нормативно-правові акти та практика їх застосування

Закон України Про боротьбу з корупцією від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 34. – С. 266.

Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Затв. Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98. // Офіційний вісник. – 1998. - № 17. – Ст. 621.

Конвенція про кримінальну відповідальність за корупцію: прийнята Радою Європи (м. Страсбург) 9 вересня 1999 р. і відкрита для підписання 4 листопада 1999 р.

Конвенція про цивільно-правову відповідальність за корупцію: прийнята Радою Європи (м. Страсбург) 9 вересня 1999 р. і відкрита для підписання 4 листопада 1999 р.

Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. № 12. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К., 2000. – Т. 2. – С. 199-207.

Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов язані з корупцією: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 13. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. – К., 2000. – Т. 2. – С. 284-291.

Узагальнення практики розгляду судами адміністративних справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов язані з корупцією. / Редько А.І., Панєвін О.С., Мельник М.І. – К., 1997.

Міжнародно-правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. / Упоряд.: М.І. Камлик та інші. – К., 1999.

Монографії, посібники, лекції .

Волженкин Б.В. Коррупция. – СПб., 1998.

Кабанов П.А. Коррупция и взяточничество в России. – Нижнекомск, 1995.

Камлик М., Невмержицкий Є. Корупція в Україні. – К., 1998.

Кирпичников А.И. Взятка и коррупция в России. – Санкт-Петербург, 1997.

Константинов А.Д. Коррумпированный Петербург: Документальные очерки. – СПб.: Фомо-Пресс, 1997. – 488 с.

Коррупция и борьба с ней. – М., 2000.

Максимов С.В. Предупреждение коррупции.-М., 1998.

Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. – К., 2001.

Мизерий А.И. Уголовно-правов ые и криминологические аспекты борьбы с коррупцией в органах власти: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.08. / Нижнегородский юридический ин-т МВД РФ. – Нижний Новгород, 2000.

Мишин Г.К. Коррупция: понятие, сущность, меры ограничения: Лекция. - М., 1991.

Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: Автореф. дис. … канд. юр. наук. – Одеса, 2000.

Шакун В.І. Влада і злочинність. – К., 1997.

Шалгунова С.А. Кримінально-правові та кримінологічні заходи попередження хабарництва серед співробінтиків органів внутрішніх справ: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.08. / НАВС України. – К., 1999.

Наукові статті, тези, рецензії

Аркуша Л. Коррупция – элемент организованной преступной деятельности. // Юридический вестник. – 2000. - № 2.

Багр ій-Шахматов Л.В. Організована злочинність і корупція. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. - № 2.

Долгова А.И., Ванюшкин С.В. Коррупционная преступность. // Криминология. – М., 1997.

Дудоров О. Корупція. Варіації на теми хабарництва. // Віче. – 1994. - № 8.

Євдокимов В. Запобігання корупції серед суддів. // Право України. – 1999. - № 5.

Кальман О. Взаємозв язок організованої злочинності та корупція у сфері економіки. // Вісник Академії правових наук. – Харків, 1997. - № 4.

Камлик М.І., Невмержицкий Є.В. Про результати досліження проблем, що пов язані з протидією корупції в Україні. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і прктика). – 2000. - № 2.

Комиссаров В.Е. Обсуждение проблем борьбы с коррупцией // Государство и право.-1993.-№ 2. - С.134-139.

Кондратьєв Я.Ю., Романюк Б.В., Глушков В.О. Стратегія і тактика боротьби з організованою злочинністю та корупцією. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2000. - № 2.

Кузьменко Б. Політологічний і кримінологічний аналіз корупції, тіньової економіки і організованної злочинності у пострадянській Україні // Право України.-1998.- № 6.

Кузьменко Б. Корупція і економічна злочинність у сучасній Україні: вплив на національну безпеку держави // Право України.-1997.-№ 7.

Кузьминський П., Пришка А. Корупція та організована злочинність: деякі міркування щодо їх подолання // Право України.-1998.-№ 6. - С.19.

Колотило О. Боротьбу з корупцією - на конституційну основу // Право України.-1999.-№ 7.

Лунеев В.В. Коррупция, учт ённая и фактическая. // Государство и право. – 1996. - № 8.

Мельник М. Антикорупційна діяльність в органах державної влади та її наукове забезпечення. // Право України.-2000.-№ 3.

Мельник М. Влада і корупція в Україні: хто кого переборе? // Національна безпека і оборона.- 2001.- № 5.

Мельник М. Корупційні злочини: сутність і поняття. // Право України.- 2000.- № 11.

Мельник М. Корупція як соціальне явище. // Підприємництво, господарство і право.- 2001.- № 1.

Мельник М. Німеччина на шляху боротьбі з корупцією // Право України.-1997.-№ 7.

Мельник М. Проблема законодавчого забезпечення боротьби з корупцією: шляхи її вирішення. // Вісник Академії правих наук.-1995.- № 3.

Мельник Н.И. Понятие коррупции. // Коррупция и борьба с ней.- М., 2000.

Наумов А.В. Ответственность за коррупционные преступления по законодательству России, европейских стран и США. (Сравнительно-правовой анализ). // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. – 2000. - № 1.

Омельченко С. Етапи розвитку корупції як негативного суспільного явища. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 7.

Редько А.І. Деякі питання застосування Закону України Про боротьбу з корупцією . // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - № 1.

Шалгунова С. Запобігання корупції: деякі міркування // Право України.-1998.-№ 9.

Шумський П. Боротьба з корупцією починає приносити результати // Право України.-1995.-№ 8.

1. Поняття й ознаки групової злочинності.

Групова злочинність - сукупність кримінально-караних діянь, кожне з яких вчинене двома чи більшою кількістю осіб, які дають разом з метою досягнення бажаною для них злочинного результату.

^ Суспільна небезпека групової злочинності:

- проникла майже в усі сфери життя;

- справляє силовий тиск на законні інтереси громадян та суспільства;

- у найближчому майбутньому не існує передумов для її викорінення.

Ознаки типів злочинних груп:

а) склад учасників злочинних груп (кількісна ознака - кількість членів групи, якісна - характеристика осіб членів групи)

б) характер протиправної діяльності;

в) ступінь організованості.

2. Рецидив злочинів, його різновиди.

В кримнальному розумінні рецидив злочинів - це повторне кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше була судимою або зазнавала інших, передбачених законом заходів впливу, що застосовується судом замість покарання, незалежно від форми вини та наявності судимості.

Кримінальний рецидив охоплює злочини, які вчиняються особами:

- із знятою, або непогашеною судимістю;

- які мають судимість;

- які відбувають покарання;

- які вчинили злочини, але до них покарання не застосовується з різних причин.

^ Різновиди рецидиву:

1. За кількістю раніше вчинених злочинів:

- простий;

- складний (багаторазовий).

2. За характером злочинів:

- загальний (неоднорідні злочини);

- спеціальний (однакові або однорідні злочини).

3. За часом вчинення повторного злочину:

- найближчий;

- віддалений.

4. За видами злочинності в залежності від соціальної спрямованості та характером мотивації вчинених злочинів.

3. Поняття та показники рецедивної злочинності.

^ Рецидивна злочинність - це складова частина всієї злочинності, сукупність вчинених на певній території протягом певного часу злочинів, скоєних особами, які раніше вчиняли злочини.

Показники рецидивної злочинності:

1. Стан - абсолютна кількість рецидивних злочинів та осіб, що їх вчинили на певній території за певний період часу.

2. Структура - співвідношення у загальному масиві рецидивної злочинності різних видів і груп злочинів (злочинців).

3. Динаміка - змінення стану, питомої ваги, структури, коефіцієнтів рецидивної злочинності за певний період часу.

4. Рівень (коефіцієнт) - визначається у відсотках до загального числа зареєстрованих у відповідному регіоні або країні.

або , де

Крз - коефіцієнт рецидивної злочинності;

Зр - рецидивні злочини;

С - число раніше судимих осіб у регіоні;

1000 - масштаб розрахунків;

Ор - виявлені рецидивісти, які вчинили нові злочини.

5. Питома вага - частка (%) рецидивних злочинів (осіб, які вчинили) у загальній кількості злочинів (злочинців); співвідношення рецидивної і первинної злочинності.

4. Детермінанти рецедивної злочинності.

^ Причини та умови рецидивної злочинності - це комплекс взіємодіючих детермінант, пов"язаних з несприятливим зовнішнім середовищем і особою злочинця, які обумовлють продовження злочинної діяьності:

- Загальні причини та умови, які породжують злочинність та сприяють їй;

- Детермінанти, пов"язані з першою судимістю, першим вчиненням злочину особою;

- Детермінанти, обумовлені процессом відбуття покарання, особливо покарання у виді позбавлення волі;

- Детермінанти, які впливають на постпенітенціарну адаптацію.

5. Поняття і ознаки організованої злочинності.

^ Організована злочинність - це складні види діяльності, які здійснюються у широких масштабах організаціями та іншими групами, які одержують фінансові прибутки і набувають владу шляхом створення та експлуатації ринків незаконних товарів і послуг. Такі злочини можуть виходити за межі державних кордонів та пов"язані не тільки з корупцією політичних і громадських діячів, одержанням хабарів або таємною змовою, а також і з погрозами, залякуванням і насильництвом.

У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" остання визначається, "як сукупність злочинів, що вчиняються у зв"язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угрупувань".

Ознаки :

1. Виражена організаційно-управлінська структура, чітка ієрархія, наявність єдиних для всіх членів групи норм поведінки, санкції і заохочень;

2. Плановий і законспірований характер злочинної діяльності, загальна мета, орієнтація на отримання значних матеріальних ресурсів у результаті приватизації державної власності та прибутків від тіньового обігу капіталів за мінімального ризику;

3. Наявність системі заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального контролю за використанням розвідки та контррозвідки: виявлення планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкуп їх співробітників, проникнення на посади до державних структур.

4. Наявність великих фондів, що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальні, для отримання надприбутків, контролем в своїх інтересах відповідних ринках, засобів масової інформації, матеріальною підтримкою членів груп та їх родичів, оплатою послуг адвокатів тощо;

5. Розмежування сфер впливу - кооперація організованих злочинних угруповань у різних галузях господарства, створення "чорного ринку" товарів та послуг;

6. Активне поширення членами організованої злочинної кримінальної субкультури, особливо серед молодого покоління

6. Поняття і ознаки професійної злочинності.

Професійна злочинність - сукупність злочинів та осіб, які їх вчинили, що характеризуються ознаками злочинного професіоналізму.

Ознаки кримінального професіоналізму :

1. Злочинний промисел;

2. Спеціалізація;.

3. Кваліфікація;

4. Злочини є основним джерелом прибутку;

5. Звичний характер злочинної діяльності;

6. Субкультура;.

7. Включення в кримінальне середовище, прийняття її субкультури;

8. Застосування новітніх досягнень науки та техніки.

7. Поняття корупції, корупційних злочинів та корупційної злочинності.

Корупція - соціальне явище, яке охоплює всю сукупність діянь, пов"язаних з неправомірним використанням особами наданої їм влади та посадових повноважень з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших правопорушень, що створюють умови для вчинення корупційних діянь або їх приховування.

^ Механізм корупції - це:

1) двостороння угода, при якій особа. яка знаходиться на державній або іншій службі, нелегально "продає" свої службові повноваження або послуги, які засновані на авторитеті посади і пов"язаних з ним можливостей, фізичним або юридичним особам, групам, а "покупець" одержує можливості використати державну або іншу структуру в своїх цілях: для збагачення, законодавчого оформлення пільг, ухилення від відповідальності тощо;

2) вимога службовцем хабара, додаткові винагороди;

3) ініціативний, активний підкуп службовців, часто поєднаний з одночасним сильним психічним впливом на них.

^ Сутність корупції полягає в тому, що вона має:

- соціальну обумовленість;

- свою "ціну", що платить суспільство за її існування;

- негативний вплив на всі сфери суспільного життя;

- транснаціональний характер;

- економічні, політичні, правові, психологічні та моральні аспекти;

- здатність постійно пристосовуватись до нових реалій життя.

^ Корупційний злочин - це будь-який умисний злочин, що вчиняється службовою особою органу державної влади чи місцевого самоврядування з використанням свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб.

Корупційні злочини поділяються на:

1. Власне корупційні - це злочини, які посягають на авторитет державної служби або місцевого самоврядування, який виступає як основний безпосередній об"єкт таких посягань

2. Умовно корупційні злочини - це злочини, які посягають на авторитет державної служби або самоврядування, як на факультативний (додатковий) об"єкт.

^ Корупційна злочинність - сукупність злочинів, що полягають у зловживанні службовими особами органів державної влади чи місцевого самоврядування наданими їм повноваженнями у власних інтересах або інтерсах третіх осіб.

^ ТЕМА 12. ЕКОЛОГІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ.

План:

1. Поняття екологічних злочинів та екологічної злочинності.

2. Детермінанти екологічної злочинності.

3. Основні напрямки і заходи попередження екологічної злочинності.

Нормативно-правові акти

Закон України Про охорону навколишнього природнього середовища від 25 червня 1991 р. (Зі змінами та доповненнями від 8 червня 2000 р.): Офіц. вид. – К., 1999.

Закон України Про захист населення і території від надзичайних ситуацій техногенного та природного характеру від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 40. – Ст. 337.

Закон України Про зону надзичайної екологічної ситуації від 13 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. – Ст. 348.

Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 рр. від 22 серпня 2000 р. № 1313.

Монографіі, посібники, лекції

Андрейцев В.І. Екологія і закон: еколого-правова відповідальність. – К., 1991.

Андрейцев В.І. Екологічна експертиза: право і практика. – К., 1992.

Бабаков В.Е., Лущак А.В. Основ ы екологической безопасности. – Симферополь, 1998.

Боротьба з екологічними злочинами (кримінально-правове і кримінологічне дослідження). – К., 1994.

Гавриш С.Б. Уголовно правовая охрана окружающей сред ы Украины. Проблемы теории и развития законодательства. – Харьков, 1994.

Дубовик О.Л., Жалинский А.Э. Причины экологических преступлений / Отв. ред. О.С. Колбасов.-М., 1988.

Плешаков А.М. Уголовно-правовая борьба с экологическими преступле-ниями. Учебное пособие.- М., 1993.

Плешаков А.М. Экологические преступления: понятие и классификация.-М., 1994.

1. Поняття екологічних злочинів та екологічної злочинності.

Екологічні злочини - це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на навколишнє природнє середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води тощо).

Екологічні злочини (злочини проти довкілля) передбачені розділом УІІІ Особливої частини статтями 236-254 КК України.

Екологічні злочини можна класифікувати на групи за:

- безпосереднім об"єтом посягання;

- за ступенем тяжкості;

- за формою вини;

- за суб"єктом, мотивом та метою вчинення злочинів.

^ Екологічна злочинність - це сукупність злочинів та осіб, що їх вчинили, які посягають на життя і здоров"я людей.

2. Детермінанти екологічної злочинності.

^ Причини екологічної злочинності :

- суперечність в системі взаємодії "суспільство - природа";

- суперечність між можливостями держави у використанні природніх ресурсів і суспільними потребами;

- суперечність між формами власності на природні об"єкти і способи їх освоєння;

- суперечність між загальнодержавними, груповими та індивідуальними інтересами в сфері природокористування;

- відсталі технології промислового і сільськогосподарського виробництва;

- низький рівень екологічної та правової культури;

- неефективність кримінального законодавства у цій сфері.

^ Чинники екологічної злочинності :

- недосконалість системи державних органів управління у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування, їх малоефективна діяльність;

- непослідовність у реалізації законодавчо закріпленого принципу розмежування контрольно-наглядових і господарсько-розпорядчих функцій у цій сфері;

- недостатнє матеріально-фінансове забезпечення контрольно-інспекційних служб природоохоронних органів;

- відсутність ефективного механізму участі громадськості у профілактиці екологічних злочинів та інших правопорушень.

3. Основні напрямки і заходи попередження екологічної злочинності.

^ Заходи попередження екологічних злочинів :

1. Загальні :

- впровадження екологічно безпечних технологій;

- удосконалення кримінального законодавства у цій сфері;

- підвищення екологічної і правової культури громадян.

2. Спеціальні :

- посилення соціального контролю за екологічною злочинною поведінкою;

- інформування відповідних інстанцій (адресатів) про виявлені факти екологічних правопорушень та обставини, що їм сприяють;

- встановлення спеціального режиму природокористування;

- екологічно-правова експертиза нових проектів;

- поліпшення прокурорського нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства;

- підвищення ефективності роботи дозвільної системи;

- нормативна заборона здійснення певних екологічно шкідливих дій.

Об"єкти спеціальної профілактики :

- окремі природні комплекси, території водоми, атмосферне повітря, тваринний світ, лісові масиви, поведінка окремих громадян (бракон"єрів)

Суб"єкти профілактики:

- правоохоронні органи, природоохоронні інспекції;

- громадські організації, відомчі органи контролю.

Методи контролю:

- безпосередній практичний нагляд за станом природних об"єктів шляхом обходів, патрулювання, проведення рейдів, перевірок;

- охорона об"єктів від несанкціонованого доступу до них;

- встановлення пропускного режиму;

- вилучення знарядь вчинення екологічних правопорушень;

- припинення протиправних дій;

- прокур. нагляд;

- діяльність дозвільної системи (правила обігу зброї і вибухових речовин)

- адмін. нагляд.

^ ТЕМА 13. НЕОБЕРЕЖНА ЗЛОЧИННІСТЬ.

План.

1. Поняття і види необережної злочинності.

2. Детермінанти необережної злочинності.

3. Попередження необережних злочинів.

Монографії, посібники, лекції

Дагель П.С. Неосторожность: уголовно-правов ые и криминологические проблемы. – М., 1977.

Жулев В.И. Предупреждение дорожно-транстпортных проишествий. – М., 1989.

Ильхамов А.Н. Борьба органов внутренних дел с неосторожыми преступлениями.-Ташкент, 1990.

Квашис В.С. Преступная неосторожность. Социально-правовые и криминологические проблемы. – Ташкент, 1990.

Квашис В.С. Профилактика неосторожных преступлений.-К., 1981.

Мойсеєв Є.М., Джужа О.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний аспекти). – К., 1998.

Мойсюк О.М. Віктимологічна профілактика порушень правил безпеки дорожнього руху: Автореф. дис. … канд. юр. наук. – К., 1999.

Нуртаев Р.Т. Борьба с неосторожными видами преступлений. Проблемы еффективности.- Алма-Ата, 1990.

Совершенствование мер борьбы с преступностью в условиях научно-технической революции. – М., 1980.

Наукові статті, тези, рецензії

Алкогольная зависимость человека и его пригодность к вождению автомобиля // Борьба с преступностью за рубежом.-1993.- № 5. - С.53-54.

Анализ обеспечения дорожной безопасности во Франции // Борьба с преступностью за рубежом.-1993.-№ 2. - С.44-48.

Борьба с нетрезвыми водителями Австралии // Борьба с преступностью за рубежом.-1993.-№ 4. - С. 65-67.

Букалов К.А. Профилактика преступной халатности // Теория и практика криминалистики и судебной экспертизы. Вып.8., Саратов, 1989. - С.78-83.

Іванов Ю. Особа злочинця у злочинах про посягання на автотранспортні засоби // Право України.-1998.-№ 8. - С.93.

Кононов А.А. О роли личности в механизме неосторожного преступления. // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. № 43. – М., 1985.

Литвак О. Кримінологія необережності // Право України.-1998.-№ 3. - С.35.

Мойсюк О. Про віктимологічну профілактику дорожньо-транспортних злочинів // Право України.-1998.-№ 6. - С.63.

Михеев Р.И. Значение данных о личности виновных для индивидуализации ответственности по делам об убийствах по неосторожности. Проблемы обеспечения личной безопасности граждан.-М., 1995. - С.107-109.

Нуртаев Р.Т. Проблемы социологии неосторожной преступности. // Известия АН Каз. ССР. Сер. общественных наук.-1990.-№ 4. - С.81-87.

Нуртаев Р.Т. О виктимологических аспектах неосторожной преступности. // Современные проблемы уголовного права и криминологии.- Владивосток.-1991. С.140-143.

О вождении автомобиля в нетрезвом состояни в Новой Зеландии. // Борьба с преступностью за рубежом. -1993.-№ 4. - С.67-69.

О мерах воздействия на зачинщиков семейных ссор в США // Борьба с преступностью за рубежём.-1993.-№ 3. - С.44-45 .

1. Поняття і види необережної злочинності.

Необережна злочинність - це сукупність необережних злочинів та осіб, що їх скоїли, на певній території за певний період часу.

Злочин визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (злочинна недбалість).

^ Види необережної злочинності:

- побутові необережні злочини, які вчиняються поза сферої дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки;

- необережні злочини, які вчиняються у сфері дії технічних засобів інших джерел підвищеної небезпеки;

- необережні злочини, які вчиняються у сфері чисто професійної діяльності;

- необережні злочини, які вчиняються у сфері виконання посадових (управлінських) функцій.

2. Детермінанти необережної злочинності.

^ Причини та умови необережних злочинів - це взаємодіюча сукупність об"єктивних і суб"єктивних факторів, що суперечать вимогам суспільної безпеки, пов"язані з небезпечними ситуаціями, дефектами особистих властивостей правопорушників, а також з негативними поглядами, традиціями і звичками в індивідуальній, груповій та суспільній свідомості.

^ Причини необережної злочинності :

- фізична зношеність і моральна застарілість техніки, що експлуатується, відсутність індивідуального і колективного захисту;

- низький рівень виробничої і технологічної дисципліни, професійної підготовки працівників;

- слабка вимогливість та контроль за дотриманням правил і норм техніки безпеки, охорони праці, проходженням мед. оглядів, інструктажу;

- дефекти правосвідомості, взяття на себе обов"язків оператора, що не відповідають психофізіологічним якостям особи;

- недостатня інформативність про правила поводження з джерелами підвищеної небезпеки, відсутність інструкцій з експлуатації машин і механізмів, вимірювальних та контрольних приладів, сигналізації...

- взаємодія криміногенних властивостей особи необережного злочинця (недбалість, лихачество) і умов небезпечної ситуації;

- значна латентність і безкарність порушень різних правил техніки безпеки та експлуатації джерел підвищеної небезпеки на докримінальній стадії.

3. Попередження необережних злочинів.

^ Особливості попередження необережних злочинів:

- не застосовуються деякі форми і методи попередження умисних злочинів (відсутність попередньої злочинної діяльності);

- заходи попередження часто збігаються із заходаим захисту від випадкового заподіяння шкоди;

- перевага віддається загальносоціальним заходам, а не спеціальнокримінологічним;

- широке застосування технічних засобів попередження;

- необережні злочини більш піддатливі щодо профілактики, а тому ефективність таких заходів більш реальна і ймовірна.

^ Заходи профілактики необережних злочинів:

1. Загальносоціального характеру :

- усунення суперечностей економічного, політичного, організаційного характеру;

- розвиток науково-технічного прогресу;

- підвищення вимог до роботи закладів освіти і виховання.

2. ^ Спеціально-кримінологічного характеру :

- антикриміногенний вплив на засоби і знаряддя виробництва;

- вплив на небезпечну ситуацію (технічне оснащення, підвищення професіоналізму);

- професіональний відбір і навчання працівників;

- підвищення вимог щодо дотримання правил безпеки виробничих процесів;

- позбавлення права на управління технічними засобами;

- забезпечення належного технічного стану транспортних засобів, шляхопроводів та засобів регулювання руху;

- висока фахова підготовка не тільки водіїв, а й інших учасників руху.





залишити коментар
Сторінка2/4
Дата конвертації11.10.2011
Розмір1,04 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4
плохо
  1
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх