Навчальний посібник Затверджено рішенням Центральної методичної ради здму протокол №9 від 21. 05. 2009 Запоріжжя 2009 icon

Навчальний посібник Затверджено рішенням Центральної методичної ради здму протокол №9 від 21. 05. 2009 Запоріжжя 2009


Схожі
Затверджено рішенням Центральної методичної ради Запорізького державного медичного університету...
П. П. Чередн іченко, Д.І. Плотникова...
Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з маркетингових дисциплін...
Затверджено Вченою радою Вінницького національного технічного університету як навчальний...
Зпрограми підготовки магістрів керівників проектів та програм...
План роботи тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти...
Зпрограми підготовки магістрів державного управління...
Зміст
Програма та робоча програма освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» галузь знань 0305...
Фортеця в Меджибожі...
Методичні рекомендації щодо організації проведення учнями фізичних спостережень та експериментів...
Суть І поняття корпоративного управління...



страницы: 1   2   3   4
повернутися в початок

^ Таблиця 13


Середньорічні ефективні дози від радону при 80%


часі перебування в приміщенні для різних

регіонів України


Область

Доза

мЗв

Насе-лення,

(млн. чол.)

Область

Доза

мЗв

Насе-лення,

(млн. чол.)

Вінницька

4,8

1,85

Миколаївська

2,2

1,32

Волинська

2,2

1,07

Одеська

4,8

2,55

Дніпропетровська

3,1

3,77

Полтавська

2,2

1,71

Донецька

4,8

5,06

Рівненська

3,1

1,19

Житомирська

2,2

1,46

Сумська

2,2

1,37

Закарпатська

2,2

1,29

Тернопільська

3,1

1,17

Запорізька

5,2

2,04

Харківська

2,2

3,02

Івано-Франківська

2,2

1,46

Херсонська

5,2

1,25

Київська

2,2

4,49

Хмельницька

2,2

1,49

Кіровоградська

4,8

1,2

Черкаська

5,2

1,48

Кримська АР

2,2

2,55

Чернівецька

2,2

0,94

Луганська

2,2

2,71

Чернігівська

3,9

1,32

Львівська

2,2

2,74


Середньорічна ефективна доза від радону для України з врахуванням чисельнності населення в областях дорівнює 2,4 мЗв.

До підвищення концентрації радону призводить відсутність вентиляції і ретельна герметизація приміщень, що характерно для регіонів з холодним кліматом.

Радон може надходити через ґрунтову підлогу, тріщини в бетонній підлозі і стінах, через дренаж підлоги, водостоки, стики, тріщини або пори в стінах з пустотілих блоків, з будівельних матеріалів.

Основні джерела надходження радону в повітря приміщень: ґрунти, що складають геопідоснову будівлі; підсипки, що облаштовуються навколо або під будівлею; урановмісні будівельні матеріали, вода артезіанських свердловин і природний газ, що використовується населенням.

Радон концентрується в повітрі всередині приміщень тільки тоді, коли вони в достатній мірі ізольовані від зовнішнього середовища.Концентрація радону на перших поверхах і в підвалах може значно перевищувати концентрацію радону в повітрі поза приміщеннями, і його активність може досягати кількох тисяч Бк∙м-3. В приміщеннях з поганою вентиляцією радон і його ДПР можуть накопичуватись в десятикратній кількості в порівнянні із зовнішнім повітрям.

Надходячи всередину приміщень тим чи іншим шляхом (просочуючись через фундамент і підлогу з ґрунту або вивільняючись з матеріалів, використаних в конструкціях будинку), радон накопичується в них. В результаті у приміщеннях можуть виникати доволі високі рівні радіації, особливо, якщо будинок стоїть на ґрунті з відносно підвищеним вмістом радону, або якщо під час його будівлі використали матеріали з підвищеною радіоактивністю.

Герметизація приміщень з метою утеплення тільки погіршує справу, так як при цьому ще більше затрудняється вихід радіоактивного газу з приміщення.

В кінці 70-х років будівлі, всередині яких концентрація радону в 5000 разів перевищувала середню його концентрацію зовні в повітрі, були виявлені в Швеції і Фінляндії. В 1982 році, будівлі з рівнями радіації, що в 500 разів перевищували типові значення в зовнішньому повітрі, були виявлені в Великій Британії і США, з того ж часу в обох країнах було виявлено житла з концентрацією радону, приблизно такою ж, як його максимальні концентрації в житлових будинках в скандинавських країнах.

Вплив радіації на організм людини при знаходженні в приміщенні складається з зовнішнього та внутрішнього опромінення. Зовнішнє опромінення в приміщеннях створюється за рахунок гамма-випромінюючих природних радіонуклідів, наявних в будівельних матеріалах. При цьому чим більший вміст цих радіонуклідів, тим вищі рівні гамма-випромінювання. Внутрішнє опромінення створюється радоном при потраплянні його в органи дихання.

Згідно чинних нормативів (НРБУ-97) в існуючих будівлях та спорудах з постійним перебуванням людей потужність поглиненої дози (ППД) гамма-випромінювання в повітрі приміщень не повинна перевищувати 122 пГр.сек־1 (50 мкР.год־1). При введенні будівельних об’єктів в експлуатацію, де передбачено постійне перебування людей, ППД гамма-випромінювання в повітрі не повинна перевищувати 73 пГр.сек־1 (30 мкР.год־1).

Внутрішнє опромінення людей, що мешкають в будівлях, як було зазначено вище, визначається 222Rn і продуктами його розпаду. 222Rn, що є продуктом розпаду 226Ra, дифундує із грунту та будівельних конструкцій в повітря житлових і виробничих приміщень і разом з продуктами його розпаду при вдиханні потрапляє в легені, опромінюючи легеневу тканину.

Усі будівельні матеріали, які виготовляються із викопної сировини мають ту чи іншу природну радіоактивність.

Взагалі, близько 3% будівельних матеріалів мають концентрацію природних радіонуклідів, що перевищує нормативну. Це насамперед гірські породи (граніт, різного роду туфи, гранітний щебінь), бетон з підвищеним вмістом радіонуклідів в щебені, а також матеріали, що виготовляються з відходів гірничо-рудної, металургійної та хімічної промисловості (шлаки, фосфогіпс). Вони можуть бути джерелом підвищенного надходження радону.

Наприклад, фосфогіпс – це побічний продукт, що утворюється при переробці фосфорних руд. Він дешевший природного гіпсу, широко використовувався при виготовленні будівельних блоків, сухої штукатурки, перегородок і навіть цементу і його застосування схвалювалось захисниками навколишнього середовища, так як фосфогіпс відноситься до розряду промислових відходів і, таким чином, його використання допомагає зберегти природні ресурси та зменшити забруднення навколишнього середовища. В одній тільки Японії в 1974 році будівельна промисловість використала 3 млн. тонн цього матеріалу.

Проте фосфогіпс має набагато більшу питому активність, ніж природний гіпс, який він покликаний замінити. Тому люди, що живуть в будинках, побудованих з його застосуванням, піддаються опроміненню на 30% інтенсивнішому, ніж мешканці інших будинків.

У числі інших промислових відходів з високою радіоактивністю, що застосовуються в будівництві, слід назвати цеглу з червоної глини, відходи виробництва алюмінію, доменний шлак – відходи чорної металургії і зольний пил, що утворюється при спалюванні вугілля.

Відомі випадки використання в будівництві відходів уранових копален. В 1952-1966 рр. пуста порода з відвалів збагачувальних фабрик, що виробляють урановий концентрат, застосовувалась в якості будівельного матеріалу для засипки будівельних ділянок під будинки, зокрема в м. Гранд-Джанкшен (штат Колорадо, США). В канадському м. Порт-Хоп (провінція Онтаріо) для будівництва використовували відходи, що залишаються після видобування радію з руди.

Без сумніву, радіаційний контроль будівельних матеріалів заслуговує прихильної уваги, проте головне джерело радону в закритих приміщеннях - це ґрунт. В Хельсінки максимальні концентрації радону, що перевищували більш ніж в 5000 разів його середню концентрацію в зовнішньому повітрі, були виявлені в будинках, де єдиним значним його джерелом міг бути лише ґрунт. Навіть в Швеції, де при будівництві будинків використовували глиноземні цементи, головною причиною радіації, як показали дослідження, є емісія радону з ґрунту.

Концентрації і потоки радону дуже нерівномірні і залежать як від геолого-фізичних характеристик природного середовища (вміст урану і торію в ґрунті і структури останнього, підстилаючих порід і ґрунтових вод, кліматичних умов), так і від конструкції будівель, будівельних матеріалів і якості роботи вентиляційних систем (мал. 5).




Мал. 5. Типові шляхи надходження радону в будинок:

^ 1 – ґрунт під будинком та навкруги; 2 – насипний ґрунт; 3 – гірські породи;

4 – вода з водопроводу; 5 – будівельні матеріали; 6 – вихід радону


Концентрація радону на верхніх поверхах багатоповерхових будинків, як правило, нижча, ніж на першому поверсі. Швидкість надходження радону з землі, що проникає в приміщення, фактично визначається товщиною і цілісністю міжповерхового перекриття.

Зрозуміло, що ретельне закладення щілин в підлозі і стінах приміщення допоможе зменшити концентрацію радону. Крім того, виділення радону із стін різко зменшується після покриття стін шаром фарби на епоксидній основі або трьома шарами масляної фарби. Навіть при обклеюванні стін шпалерами швидкість еманації радону зменшується приблизно на 30%.

В той же час до значного підвищення концентрації радону в приміщеннях можуть призвести заходи, направлені на збереження в ньому тепла. При герметизації приміщень і відсутності в них провітрювання швидкість повітрообміну зменшується, що призводить до збільшення вмісту радону в повітрі.





Мал. 6. Джерела і швидкість надходження радону в будинок.


Найбільші рівні радону концентруються в одноповерхових сільських будинках з дерев'яною підлогою, де практично відсутній захист від проникнення в приміщення радіоактивного газу, що виділяється з ґрунту. Ще одне джерело надходження радону в житло – вода і природний газ, що використовуються в побутових цілях (мал. 6).

В природний газ радон проникає під землею. В результаті попередньої переробки і зберігання газу, частина радону випаровується, але його концентрація в приміщенні може зрости, якщо на кухні погана вентиляція.

Основним джерелом радону в приміщенні є ґрунт під самим будинком, навіть якщо цей ґрунт містить цілком допустиму активність радію. Розрахунки свідчать, що якщо в звичайній кімнаті об'ємом 50 м3, присутньо всього 0,5 м3 ґрунтового повітря, то активність радону в ній складає 300–400 Бк∙м-3. Тобто будинки є коробками, що накопичують радон, який «видихається» ґрунтом.

Найбільш високі рівні концентрації радіоактивного радону в житлових будинках та інших будівлях виявляються в зимові місяці. Це відбувається тому, що зимою вікна, як правило, закриті або навіть заклеєні в цілях збереження тепла і економії витрат на енергію. Через це радоновий газ, який проникає всередину через маленькі тріщини у фундаменті будівель, залишається всередині приміщень.

Єдиним надійним способом виявлення радонової небезпеки в приміщеннях є безпосереднє вимірювання об'ємної активності (ОА) радону або продуктів його розпаду.

У 2005 році Інститутом гігієни та медичної екології АМН України спільно з Запорізькою обласною санітарно-епідеміологічною станцією проведені дослідження рівнів опромінення населення Запорізької області радоном-222 в повітрі житлових приміщень.

Вимірювання радону в повітрі одноповерхових будинків проводилось в 11 районах методом пасивної трекової радонометрії. Всього проведено 693 вимірювання (в середньому по 60 в кожному районі), з них більше 90% – в одноповерхових будинках і на перших поверхах багатоповерхових будинків. Дослідження проводились в опалювальний сезон з експозицією в один місяць.

Нижче в табл. 14 наведені результати досліджень еквівалентної рівноважної об'ємної активності (ЕРОА) радону-222 в повітрі житлових приміщень, середньозваженні по окремих районах.

Дослідження показали, що частотний розподіл ЕРОА радону-222 в повітрі носить логнормальний характер, тому в таблиці приведено средньогеометричне значення активностей для кожного району та результати аналізу відповідності рівнів радону існуючим нормативам – відсоток зафіксованого перевищення нормативу для існуючих будівель – 100 Бк∙м-3 і нормативу для новобудов – 50 Бк∙м-3 згідно з НРБУ-97.


Таблиця 14


Основні статистичні параметри ЕРОА радону в повітрі одноповерхових будівель

Запорізької області (Бк∙м-3)


Райони

Середньо-геомет-

ричне ЕРОА

222Rn

Стандарт-

не відхи-лення

ЕРОА

222Rn

Макси-мальне значення

ЕРОА

222Rn

Відсоток перевищення нормативу, %

50

100

200

Вільнянський

54

54

230

56

20

5

Василівський

37

64

398

29

8

3

Гуляйпольський

112

56

244

95

62

13

Запорізький

40

33

163

46

7

0

Куйбишевський

74

63

395

70

30

3

Мелітопольський

40

19

98

40

0

0

Михайлівський

56

36

172

61

15

0

Новомиколаївський

47

40

195

50

18

0

Оріховський

97

60

267

82

53

6

Пологівський

55

43

203

55

20

3

Токмакський

89

108

549

83

43

20

Чернігівський

36

28

125

35

5

0


Дослідженнями встановлено, що основним дозоформуючим джерелом опромінення населення на території Запорізької області є радон в повітрі житлових приміщень. Найбільше перевищення нормативу зареєстровано в Гуляйпольському районі (62%), в Оріховському (53%), в Токмакському (43%), в Куйбишевському (30%), тобто в тих районах, де спостерігається максимальний вихід на поверхню гранітних порід, а найбільш благополучним є Чернігівський район (мал. 7).





Мал. 7. Перевищення нормативу вмісту радону-222 в повітрі

для існуючих житлових приміщень Запорізької області (%).


Середньозважена ефективна доза опромінення за рахунок радону в повітрі приміщень Запорізької області склала 3,3 мЗв на рік.

Також проаналізовано зовнішнє опромінення населення, яке мешкає в будинках, побудованих з різних будівельних матеріалів, та розраховані можливі ефективні дози опромінення населення області від цього чинника.

Встановлено, що максимальні значення річної дози опромінення формуються в панельних, залізобетонних і шлакоблочних будинках (табл. 15).


Таблица 15


ефективні дози опромінення населення Запорізької області, обумовленні радіоактивністю будівельних

матеріалів, мкЗв∙рік-1


Матеріали

стін будинків

Потужність дози опромінення

(мкР∙год-1)

Ефективна доза опромінення (мкЗв)

Цегла

15,9-17,0

647

Панелі

залізобетонні

19,0-21,0

905


Шлак

19,0-20,0

877


Саман

6,5-10,0

283


Сумарна ефективна доза опромінення населення Запорізької області від техногенно-підсилених джерел природного походження склала 4,3 мЗв на рік. Причому на рівні окремих районів ця величина коливається від 3 до 6,8 мЗв на рік.


5. Нормування радону


За останніми даними вітчизняних вчених в Україні доза опромінення населення за рахунок джерел природного походження складає 3,38 мЗв/рік, 72% якої обумовлені радоном і продуктами його розпаду.

Майже половина жителів України мають накопичувальну дозу біля 350-400 мЗв за життя, а 80% цієї дози належить до категорії, якою можна регулювати, що говорить про можливість обмеження опромінення населення від цих джерел.

Необхідність обмеження опромінення людини джерелами іонізуючого випромінення на міжнародному рівні вперше була рекомендована в 1928 році (в рік створення Міжнародної комісії з захисту від рентгену і радію). В цьому ж році була введена гранична «толерантна доза» доза, яку могла переносити людина без загрози для здоров'я (якісна, суб'єктивна величина).

В 1934 році вперше були рекомендовані порогові рівні опромінення в рентгенах (0,2 Р/добу, 1,2 Р/тиждень). В той час протирадіаційний захист був направлений на попередження тільки порогових ефектів. Стохастичних ефектів опромінення, які проявляються при відносно низьких рівнях опромінення, тоді ще не було встановлено.

На початку 50-х років була отримана інформація, яка підтвердила можливість виникнення канцерогенних і генетичних (тільки в експериментах на тваринах) ефектів при дозах опромінення, значно нижчих порогових. Виникнення цих ефектів носить стохастичний (ймовірний) характер, а з ростом дози зростає частота їх проявів.

Було постульовано, що ця залежність носить лінійний безпороговий характер, звідки виходить, що будь-який мінімальний рівень опромінення (наприклад, фонове випромінювання) може призвести до виникнення канцерогенних і генетичних ефектів. Однак в Публікації 1 і 2 МКРЗ (1959 р.) значилось, що під обмеження підпадає випромінювання від джерел, які є результатом діяльності людини, за виключенням випромінювання природних джерел. При цьому виділений природний 226Ra, що використовувався з лікувальною метою, належав до джерел, створених людиною, а цей же радій в питній воді свердловин, як природне джерело – до ненормованих джерел.

В Публікації 9 МКРЗ (1966 р.) вперше визначена необхідність обмеження опромінення, яке додатково до фонового створюється джерелами природного походження у виробничій сфері діяльності.

В 1977 р. Публікація 24 МКРЗ підтверджує необхідність захисту шахтарів уранових та інших шахт, і тільки Публікація 26 МКРЗ вперше визначила необхідність обмеження опромінення і працюючих, і населення від всіх компонентів опромінення природною радіоактивностю, які є результатом діяльності людини. Однак рекомендації носили загальний характер, а їх практична реалізація була ускладнена.

Методологічні основи обмеження опромінення від джерел природного походження, які створюють найбільші середні дози опромінення населення, вперше були опубліковані в 1984 році (Публікація МКРЗ 39). Були визначені основоположні принципи обмеження опромінення від природних джерел. Вперше введено принцип контролювання (в сучасній термінології – регулювання, керування) джерел випромінювання, принцип поділу поточної і майбутньої ситуації опромінення. Вперше було рекомендовано користуватися «рівнем втручання» а не «порогу дози» опромінення для оцінки використання того чи іншого рівня дії щодо зменшення опромінення. Була визначена практична суть «рівнів втручання» як таких, що визначають намір вчинити дію, на відміну від значення «порогу дози», перевищення якого не припустимо.

Вперше приведені рекомендовані значення рівнів втручання для існуючої ситуації опромінення – 20 мЗв на рік (200 Бк∙м-3 ЕРОА радону) і так звана «верхня межа» для майбутніх ситуацій опромінення – 10 мЗв на рік (термін «верхня межа» в подальшому був замінений терміном «рівні дій»). Вперше зазначалось, що радон є основним джерелом опромінення. Враховуючи варіабельність вмісту радону і його ДПР в повітрі, також вперше було вказано на необхідність використання інтегральних методів вимірювання його середніх величин.

Найбільш важливим є те, що ця Публікація вперше однозначно підтвердила необхідність зменшення опромінення від джерел природної радіоактивності, яке може бути класифіковано як кероване, і дала методологічні основи створення системи протирадіаційного захисту.

В 1987 році вийшла Публікація 50 МКРЗ, присвячена проблемі захворювання на рак легенів від опромінення ДПР радону. Фактично ця Публікація підтвердила пріоритет радону в проблемі опромінення населення і висвітлила складнощі і неоднозначності в оцінці наслідків опромінення людини цим джерелом в різних ситуаціях. Приведені нові значення переходу від активності до дози: 0,061 мЗв на рік на 1 Бк∙м-3 ЕРОА радону-222; час перебування в будинку – 6000, в інших приміщеннях – 1500 і поза приміщеннями – 1300 годин на рік; коефіцієнт рівноваги – 0,45.

Публікація 60 МКРЗ ще більш чіткіше розділила опромінення в ситуаціях практичної діяльності і втручання, опромінення населення і на робочих місцях. Дані принципи знайшли продовження в публікації 65 МКРЗ (1993 р.), яка відмовилась від дозиметричних моделей розрахунку доз, а застосувала, так званий «умовний дозовий перехід», в основу якого покладені дані епідеміологічних досліджень щодо раку легенів серед шахтарів уранових копален. Рекомендовано визначити радононебезпечні зони як пріоритетні в плануванні дій щодо зменшення опромінення в масштабах країни.

Згідно Публікації, до таких зон відносяться ті території, де більше 1% будівель мають вміст радону в 10 разів вищий від середньонаціонального значення. Публікація 65 рекомендує за результатами вимірювання радону в повітрі існуючих приміщень огорожувати «радононебезпечні зони», а у випадку незабудованої території здійснювати вимірювання радону в спеціально побудованій тимчасовій будівлі, а не за виміром ґрунтового радону, як часто рекомендують в Росії.

Досить великий досвід з вирішення цих проблем мають країни Західної Європи, США, Канада та ін. В останні роки з метою координації політики з питань протирадіаційного захисту в країнах, що входять до Європейського Союзу, видаються відповідні рекомендації Комісії Європейського Союзу (КЄС). В останніх рекомендаціях КЄС пропонується стратегія захисту від радону:

  • необхідність крупномасштабних досліджень, включаючи вимірювання радону інтегральними методами;

  • інформування населення про рівні опромінення, та про прості і ефективні заходи захисту;

  • неприпустимість застосування індивідуальних граничних доз опромінення, так як будь-які значення рівнів радону повинні спрямовуватись до мінімуму.

Рекомендовано два рівня дій: 400 Бк∙м-3 рівноважної об'ємної активності радону для існуючого житла і 200 Бк∙м-3 для житла, що будується.

В Публікації МКРЗ №103 (2007р.) рекомендовані рівні дій для житлових приміщень- 600 Бк∙м-3 ЕРОА радону-222 та 1500 Бк∙м-3 – на робочих місцях.

Політика різних країн світу в цій області хоч і направлена на зменшення доз опромінення, але має деякі відмінності (табл. 16).

Таблиця 16


Рівні дій для радону в різних країнах світу


Країна

Рівень дій для існуючих будівель, Бк∙м-3

Рівень дій для житла, що будується, Бк∙м-3

ОА

ЕРОА

ОА

ЕРОА

США

150

60*







Велика Британія

200

80*

200

80*

Чехія

250

200




100

Німеччина

0

100*







Австрія

400

160*

200

80*

Бельгія

150

60*







Росія




200




100

Україна




100




50




  • Примітка:*- для порівняння значень ОА радону приведені в значеннях ЕРОА, коефіцієнт рівноваги – 0,4.


В СРСР першим офіційним документом, що регламентував рівні опроміненя були «Санітарні правила і норми при роботі з радіоактивними ізотопами», 1953 р. Відносно опромінення джерелами природного походження в виробничих умовах першим документом були «Санітарні правила роботи з природними радіоактивними речовинами на підприємствах промисловості рідкісних металів (СП 437-61)», видані в 1962 р., в новій редакції – в 1977 р.

В Україні в 2002 році були розроблені «Державні санітарні правила при добуванні, збагачуванні та переробці руд, які містять техногенно-підсилені джерела природного походження, на підприємствах промисловості рідкісних металів» ДСП 6.6.1.6.2-082-02.

Відносно опромінення населення техногенно-підсиленними джерелами природного походження перший гігієнічний норматив з'явився в 1976 році. Він стосувався вмісту природних радіонуклідів в будівельних матеріалах. Це був перший в СРСР і в світі норматив, розроблений спеціалістами Ленінградського НДІ радіаційної гігієни під керівництвом Е.М. Крисюка, в монографії якого викладені особливості його обґрунтування.

Автором встановлено, що ефективна питома активність природних радіонуклідів в будматеріалах на рівні 370 Бк∙кг-1 (що дорівнює середній активності земної кори) створює дозу опромінення близько 1,0 мЗв∙рік-1. Проживання в будинках з такою концентрацією природних радіонуклідів в будівельних конструкціях створює дозу опромінення людей, яка приблизно дорівнює дозі від природного гамма-фону.

Ця активність і була прийнята як межа використання будматеріалу без обмежень. Будівельні матеріали з більш високим значенням Сеф було дозволено використовувати в дорожному будівництві (до 740 Бк∙м-3 в межах населенних пунктів, а вище 740, але не більш 1850 Бк∙м-3 – за межами населенних пунктів).

В період 1950-1975 рр. в багатьох країнах світу почастішали випадки використання в будівництві промислових відходів, в т.ч. з високим вмістом природних радіонуклідів (наприклад, відходи уранової промисловості). Це створило проблему обмеження дози зовнішнього опромінення в житлі. Уже в 1977 р. в Канаді і США були прийняті критерії з обмеження опромінення населення: при потужності дози Pγ≥100 мкР∙год-1 запроваджено здійснення захисних заходів, при 50>Pγ<100 мкР∙год-1 – заходи були рекомендовані, а при Pγ≤50 мкР∙год-1 – захисні заходи не вимагалися.

Такий підхід був реалізований і в НРБ-76/87. Приймаючи до уваги, що люди перебувають в житлових приміщеннях 6000 годин на рік, отримаємо, що при γ-фоні 100 мкР∙год-1 річна ефективна еквівалентна доза складає 5,25 мЗв∙рік-1, а при 50 мкР∙год-1 – 2,62 мЗв∙рік-1. Ці дози співвідносні з допустимими для обмеженої частини населення відповідно НРБУ-97.

До 1991 року проблеми, пов'язані з протирадіаційним захистом, визначались, в основному, загальносоюзними нормативами і правилами. Але саме в галузі природної радіоактивності в Україні і тоді спостерігалась деяка самостійність. Вже в 1987 р. МЗ УРСР затвержує підготовлений фахівцями НДІ загальної і комунальної гігієни ім. О.М. Марзєєва за участю фахівців Ленінградського НДІ радіаційної гігієни методичні рекомендації.

Основним результатом використання цих рекомендацій в практиці стало виявлення кар'єрів з видобутку щебню з підвищенним вмістом природних радіонуклідів і призупинення їх використання для будівництва житлових та громадських будівель (Орліковського Полтавської області, Токівського, Постепнянсь-кого, Мар'їнського, Усть-Кам'янського Дніпропетровської області і Березівського Житомирської області).

При відсутності в СРСР нормативів радону в повітрі приміщень в Україні у 1989 р. закінчено попередній етап і розпочато роботи щодо створення вимірювальної бази (включаючи еталон радонової атмосфери).

В 1990 р. Головним державним санітарним лікарем СРСР рекомендувалось до виходу нового нормативу з обмеження опромінювання населення СРСР природними джерелами іонізуючого випромінювання відносно радону користуватися рекомендаціями Публікації 39 МКРЗ (200 і 100 Бк∙м-3 ЕРОА для існуючих будівель і новобудов відповідно).

Головний державний санітарний лікар УРСР в тому ж році інформує СЕС, що у відповідності з рекомендаціями ВНЦРМ АМН СРСР встановлюється більш жорсткий рівень контролю (в термінах НРБУ-97 – рівень дій) радону – 100 Бк∙м-3. Практично це перший гігієнічний норматив радону на території України на основі результатів власних вимірювань.

В 1991 р. МЗ СРСР затверджує тимчасові критерії для організації контролю та прийняття рішень щодо обмеження опромінення населення від природних джерел іонізуючого випромінювання, а в Україні в цей час виходять республіканські будівельні норми (РБН-356-91), які встановлюють допустимі рівні радіаційних параметрів в будівництві і порядок проведення їх контролю. В ці норми увійшли нормативи і рекомендації, що були більш жорсткими в порівняні з названими. Цим документом вперше передбачалась обов'язковість вимірювання потужності експозиційної дози і еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону в будівлях, що здаються в експлуатацію. Рекомендовані гігієнічні нормативи були названі «критеріями для прийняття рішень», що нагадувало користувачам цих документів про відмінність цих нормативів від існуючих звичних «гранично допустимих доз опромінення».

Головним позитивним аспектом цих документів було те, що вони не тільки підняли питання про необхідність зменшення доз опромінення населення від джерел природної радіоактивності (компоненти опромінення, що регулюється), але і дали деякі шляхи їх вирішення.

В подальшому Україна самостійно ввела обґрунтування і виконання гігієнічних нормативів в цій сфері. Найбільш вагомим є вихід НРБУ-97, де техногенно-підсиленні джерела природного походження виділенні в окрему групу радіаційно-гігієнічних регламентів. Принципи, покладені в основу їх обґрунтування, повністю відповідають міжнародним рекомендаціям, зокрема, забезпечується неперевищення ефективної дози опромінення 10 мЗв на рік (табл. 17).

Таблиця 17


Гігієнічні нормативи природних джерел випромінювання в НРБУ-97 і відповідні їм дози опромінення


Джерело

опромінення

Норматив

Доза поромі-нення, мЗв∙рік-1

Потужність виміряної в повітрі ефективної дози

122пГр∙с-1

(50 мкР∙год-1)

1,88*

222Rn у повітрі приміщень

100 Бк∙м-3

4,3

220Rn (торон в повітрі приміщень)

6 Бк∙м-3

1,7

222Rn у воді

100 Бк∙л-3

0,8

Уран у воді (…суміш)

1 Бк∙л-3

0,03

226Rа у воді

1 Бк∙л-3

0,18

228Rа у воді

1 Бк∙л-3

0,22

СУММА




9,11




  • Примітка:* - космічне випромінювання (0,38 мкЗв ∙рік-1) не відраховано;

час перебування в приміщенні – 7000 год на рік;

коефіцієнт рівноваги для 222Rn в повітрі приміщень 0,4;

об'єм води – 800 л на рік.


Вимірювання нормованих величин для існуючих і для ситуацій, що плануються, не представляє труднощів. Але при перевищенні окремих нормативів (наприклад, потужності поглиненої дози в повітрі приміщень) забезпечити зниження дози зовнішнього опромінення ціною розумних затрат буде практично не можливо. У зв'язку з цим в НРБУ-97 передбачено два варіанти дій.

По-перше, у відповідності з п. 8.4 НРБУ-97 передбачається зменшення сумарної дози опромінення до рівня нижче 10 мЗв на рік за рахунок зменшення найбільш «дешевших» і ефективних її складових, а не за рахунок підвищення гігієнічних нормативів і «дорогої» компоненти, наприклад, дози зовнішнього опромінення.

По-друге, розділення ситуацій опромінення на існуючі і на майбутні, що дає можливість забезпечити зниження в 2 рази сумарні дози опромінення за рахунок введення деяких контрзаходів на етапі проектування будівель і обов'язкового поточного контролю природної радіоактивності будматеріалів.

Тому в НРБУ-97 регламенти четвертої групи включають в якості гігієнічних нормативів рівні дій і рівні обов'язкових дій. Це дало можливість забезпечити «м'який» керований контроль, що лежить в основі обмеження опромінення джерелами і розділити на «більш м'який» - для існуючих ситуацій опромінення і «менш м'який» - для майбутніх ситуацій.


6. Оцінка доз опромінення від радону та віддаленні наслідки


Сплеск інтересу до радону відноситься до 70-80 рр. минулого століття, коли були виявлені високі концентрації радону в житлових будинках в таких країнах як Швеція і Фінляндія.

З 1989 року ведеться моніторинг радону в Україні. Дуже високий рівень активності цього газу в будівлях (1000 Бк∙м3 і вище) зареєстрований в деяких районах Українського кристалічного масиву. Ефективна доза опромінення населення України від природних чинників за останніми даними вітчизняних авторів складає 3,38 мЗв на рік, з яких 2,4 мЗв припадає на радон і продукти його розпаду.

Що ж до медичних аспектів, то епідеміологічні дослідження виявили прямий зв'язок між опроміненням радоном в житлі і виникненням раку легенів. Було встановлено, що із збільшенням колективної дози опромінення населення збільшувалася кількість захворювань на рак легенів, захворювань органів кровотворення, генетичних порушень. Найбільш характерним є збільшення захворювань легенів у зв'язку з високою чутливістю бронхіальних клітин до продуктів розпаду радону, що мають високу іонізуючу здатність.

У Швеції було встановлено, що відносний ризик виникнення раку в 1,5 рази вищий для мешканців тих будинків, де концентрація радону в повітрі перевищувала 400 Бк∙м-3, у порівнянні з іншим населенням. У Росії попередні розрахунки показали, що рак легенів, обумовлений радоном і продуктами його розпаду, може скласти 1,5 млн випадків за 70 років життя (за період життя одного покоління).

У розвинених капіталістичних країнах (США, Швеція, Великобританія, Канада) проблемі радону приділяється велика увага. Так у США в 1989 році на проведення обстежень і захисні заходи було виділено близько 500 млн. доларів.

Виявлення контингенту населення, що найбільше опромінюється, є можливим тільки на основі масових обстежень будівель житлового і комунально-побутового призначення, що підтверджує досвід подібних робіт в Швеції, Німеччині та ряді інших країн.

Враховуючи актуальність проблеми, за допомогою фахівців наукового Центру радіаційної медицини, фахівцями Запорізької обласної санітарно-епідеміологічної станції проведена робота з вивчення опромінення населення Запорізької області за рахунок природної радіації в приміщеннях.

Робота проводилася в двох напрямках: вимір зовнішнього гамма-випромінювання і визначення вмісту радону-222 в повітрі житлових приміщень.

При дослідженні гамма-фону в житлових приміщеннях проведено близько 2 тис. вимірів в будівлях, виконаних з різних будівельних матеріалів: керамічної і силікатної цегли, саману, залізобетонних і панельних конструкцій. При цьому найменші рівні гамма-фону були зареєстровані в будинках з саманної цегли (0,06-0,1 мкЗв∙год-1), трохи вище в будинках з керамічної і силікатної цегли (0,14-0,16 мкЗв∙год-1) і найбільші в будинках з залізобетонних і панельних конструкцій (0,13-0,24 мкЗв∙год-1). Залежність рівнів гамма-фону від поверховості будинків статистично достовірно виявити не вдалося. Виходячи з часу перебування в приміщенні людини, розраховані середньорічні дози опромінення населення області за рахунок зовнішнього гамма-випромінювання в приміщеннях. При цьому доза опромінення склала: у саманних будинках – 0,3 мЗв∙рік-1, в цегляних  0,6 мЗв∙рік-1, в залізобетонних з використанням панелей – близько 0,9 мЗв∙рік-1.

Для вивчення доз внутрішнього опромінення за рахунок інгаляції радону в приміщеннях були встановлені пасивні трекові радонометри з місячною експозицією. При цьому зафіксовані наступні концентрації радону: у саманних будинках 290 Бк∙м-3, в цегляних одноповерхових 102 Бк∙м-3, в цегляних багатоповерхових – 26 Бк∙м-3, в залізобетонних панельних - 22 Бк∙м-3.

Як видно, вміст радону на перших поверхах саманних і цегляних будівель значно перевищив допустимі рівні (50 Бк∙м-3), встановлені Нормами радіаційної безпеки України.

Отримані дані дозволили розрахувати дози опромінення за рахунок внутрішньої інгаляції радону-222 і продуктів його розпаду, які склали: у саманних будинках – 17,9 мЗв∙рік-1, в цегляних на перших поверхах – 6,3 мЗв∙рік-1, в цегляних на верхніх поверхах – 4,1 мЗв∙рік-1, в будинках з залізобетону і панелей – 1,4 мЗв∙рік-1.

Вищі рівні в будинках приватного сектору (саманні, одноповерхові цегляні) пояснюються близькою відстаню підлоги від поверхні землі, звідки в приміщення через нещільність перекриття проникає ґрунтовий радон.

Проведені розрахунки показали, що сумарна річна доза опромінення в приміщеннях складає: у саманих будинках – 18,2 мЗв (розкид 9,1 – 33,4), в цегляних одноповерхових 7,0 (розкид 2,5 – 23,6), в цегляних багатоповерхових 4,7 мЗв (розкид 2,0 – 17,8), в залізобетонних панельних 2,2 мЗв (розкид 1,4 – 2,8).

За даними Українського наукового Центру радіаційної медицини для населення України Чорнобильська компонента складає 3% сумарної колективної дози опромінення від всіх джерел іонізуючого випромінювання, що дорівнює близько 0,2 мЗв∙рік-1 на людину.

Порівняно з отриманими даними по Запорізькій області ця доза складає всього біля 0,1 – 0,2% річної індивідуальної дози опромінення населення від природних джерел випромінювання в приміщеннях.

Необхідність оцінки рівня опромінення населення всіма джерелами іонізуючого випромінювання, включаючи природні джерела, і зниження цього рівня з врахуванням економічних і соціальних чинників прямо витікає з вимог НРБУ-97.

В останні роки світова наука і практика з метою оцінки впливу шкідливих факторів на здоров'я людини використовує концепцію оцінки ризику. Що стосується радіаційного ризику, то за формулюванням МАГАТЕ радіаційний ризик – це вірогідність появи конкретного негативного ефекту на здоров'я у окремої людини, або групи громадян внаслідок опромінення.

Радіаційний ризик від опромінення радоном населення Запорізької області, розрахований фахівцями Запорізької обласної СЕС, склав 2,2∙10-4, що в порівнянні з класифікацією ВООЗ відносить його до середнього, тобто прийнятного для промисловості та неприйнятного для населення. Така оцінка ставить завдання перед органами влади регіону прийняття оптимальних управлінських рішень з метою зменшення рівнів радону в приміщеннях будівель Запорізької області.


7. Методи і засоби вимірювання радону


Контроль вмісту радону в повітрі приміщень здійснюється за об'ємною концентрацією радону, або за об'ємною активністю його дочірніх продуктів розпаду.

Для визначення об'ємної концентрації радону застосовуються наступні методи:

- метод відбору проб повітря і аналізу його на місці відбору або в лабораторії за допомогою апаратури, що реєструє іонізацію або сцинтиляцію, обумовлену α- і β-частинками при розпаді радону;

- метод пасивної сорбції радону на активованому вугіллі з подальшим виміром на гамма-спектрометрі; різновидом цього методу є прокачування повітря через патрон з вугіллям;

- пряме вимірювання концентрації радону (без прокачування повітря) радоновими радіометрами, в якості чутливого елементу яких застосовуються напівпровідникові або сцинтиляційні детектори;

- методи, засновані на використанні пасивних твердотілих детекторів (трекові діелектричні детектори, електретні або термолюмінесцентні), розміщених в пробовідбірній камері, влаштованій таким чином, що у її внутрішній об'єм проникає радон, але не потрапляють його дочірні продукти розпаду (ДПР) і торон.

Для виміру об'ємної активності дочірніх продуктів розпаду радону або еквівалентної рівноважної об'ємної активності (ЕРОА) радону використовується декілька різновидів приладів з прокачуванням повітря протягом заданого інтервалу часу через фільтр, на якому осідають аерозолі з дочірніми продуктами розпаду радону, α- або β-випромінювання яких реєструється і обробляється за допомогою спектрометрів з напівпровідниковими або сцинтиляційними детекторами.

За способом і тривалістю відбору проб всі методи і апаратура поділяються на інспекційні («миттєві») і інтегруючі (що показують усереднене значення рівня концентрації за певний інтервал часу).

Методи і типи засобів вимірів, як правило, досить чітко орієнтовані на конкретну мету, яка переслідується в ході вимірів. Тому, перш ніж розглядати типи і характеристики конкретних засобів вимірів, перерахуємо коротко види вимірювальних завдань.

^ 1. Скринінгові обстеження. Головні вимоги, що пред'являються до вимірів в рамках скринінгового обстеження приміщень будівель і споруд на території регіону (міста, району) - відтворюваність.

Для виконання таких вимірів в даний час застосовуються пасивні інтегральні засоби вимірів, які реалізовані в рамках двох основних методів, - трекового і електретного. Зазвичай для оцінки середньорічних значень еквівалентні рівноважні об'ємні активності радону в повітрі житлових будинків набувають середнього значення з двох інтегральних вимірів, що виконуються в теплий і холодний періоди року з експозицією не менше двох-трьох місяців.

З меншою впевненістю середньорічні значення об'ємної активності радону в повітрі можуть бути оцінені із застосуванням пасивних вугільних пробовідбірників - вимірювання цим методом вимагає виконання не менше ніж 4-6 вимірів в одному і тому ж об'єкті в різні сезони року, тривалістю 3-4 доби кожний.

Таким чином, для скринінгових обстежень засоби вимірів мають бути інтегральними.

Найбільше поширення в нашій країні і за кордоном отримали трекові дозиметри на основі нітратцелюлози.

^ 2. Експресні виміри. Експресні виміри об'ємної активності ізотопів радону і аерозолей дочірніх продуктів радону в повітрі, як правило, застосовуються з метою отримання швидкої інформації про радононебезпеку на конкретному об'єкті (регіоні, місті). З цією метою застосовуються засоби вимірів миттєвого типу - радіометри радону і радіометри аерозолей, що дозволяють оцінити миттєві значення об'ємної активності ізотопів радону і аерозолей його дочірніх продуктів в атмосфері об'єкту, що обстежується.

З їх допомогою виміри дозволяють визначити джерела надходження радону в повітря приміщень, причини і динаміку підвищених рівнів опромінення населення та обґрунтувати необхідні захисні протирадонові заходи.

Проте слід мати на увазі, що результати миттєвих вимірів не можуть бути основою для ухвалення рішень про перевищення санітарно-гігієнічних нормативів, що регламентують середньорічні значення об'ємної активності. Це пов'язано з тим, що ігнорування (неминуче при проведенні «миттєвих» вимірів навіть в добре підготовленому приміщенні) коливань рівня радону і його дочірніх продуктів в даному приміщенні протягом доби, тижня, місяця і т.д. призводить до сильного (інколи багатократного) заниження або завищення оцінки середнього (ефективного) рівня радону.

^ 3. Радіоекологічний моніторинг споруд, що будуються. Основною метою вимірів в рамках радіоекологічного моніторингу є забезпечення гарантії дотримання нормативних рівнів еквівалентної рівноважної об'ємної активності ізотопів радону в атмосфері об'єкту, який обстежується – новобудов і споруд, перед здачею їх в експлуатацію. Найбільш прийнятними для таких вимірювань є засоби на основі пасивних вугільних пробовідбірників.

Основні засоби вимірів радону поділяються на декілька груп.

^ 1. Інтегральні трекові радіометри радону. Принцип дії цих засобів заснований на радіаційно-хімічних змінах структури речовини під дією радіоактивного випромінювання. В результаті дії альфа-випромінювання на чутливий матеріал трекового детектора в ньому з'являються латентні треки, щільність яких пропорційна експозиції, тобто добутку середнього за час експозиції (інтегрального) значення об'ємної активності радону в повітрі на тривалість експозиції.

^ 2. Пасивні вугільні пробовідбірники (адсорбери). Цей метод заснований на адсорбції радону з повітря на активованому вугіллі і подальшому аналізі за допомогою гамма-спектрометра випромінювання його дочірніх продуктів в рівновазі з адсорбованим з повітря радоном в об'ємі адсорбенту.

3. Радонометри. Ці засоби вимірювання радону реалізують методи, при яких повітря заздалегідь фільтрують від аерозолей дочірніх продуктів радону. Після цього вимірювальний пристрій з аналізованим повітрям, що містить радон, витримується протягом деякого часу (150-180 хв.) для встановлення рівноваги між радоном і його дочірніми продуктами, потім проводиться визначення об'ємної активності радону за випромінюванням радону і його дочірніх продуктів.

^ 4. Монітори радону і аерозолей його дочірніх продуктів в повітрі. Радонові монітори є засобами вимірювань, в яких реалізований принцип реєстрації вимірів об'ємної активності радону в повітрі протягом довгого часу. На відміну від засобів вимірювання інтегрального типу, радонові монітори забезпечують не лише вимірювання інтегральної об'ємної активності радону в повітрі, але і можливість аналізувати зміну об'ємної активності радону в повітрі протягом довгого (до декількох місяців і навіть років) часу, зіставляти ці зміни з часом доби, року, зовнішніми метеоумовами.

І хоча радонові монітори в принципі можуть застосовуватися для обстеження будівель, все ж основне їх призначення - це вирішення дослідницьких завдань.

Технічні характеристики деяких приладів радіаційного контролю радону наведені в додатку 2.


8. Принципи проведення захисних заходів


Усвідомлення першорядного радіологічного значення радону призвело до розробки і реалізації практично в усіх розвинутих країнах широкомасштабних програм щодо оцінки рівнів опромінення населення, розробки та здійснення заходів щодо його зниження (Швеція – з 1985 р., США – з 1989 р.).

Сьогодні в усіх розвинених країнах ведеться детальне вивчення радонової ситуації на будівельних майданчиках перед початком будівництва. Скрупульозно проводиться аналіз будівельних і оздоблювальних матеріалів на вміст радіонуклідів урано-торієвого ряду. Створюються детальні карти радононебезпечності територій з високою щільністю населення.

У США карти радононебезпечності є для переважної більшості територій, в Швеції карти радонового ризику масштабом 1:50 000 або більше виконані для 90% території. Причому радонові вимірювання проводяться в обов'язковому порядку на об'єктах житла, що вводиться в експлуатацію.

У 1994 році в Росії Постановою Кабінета Міністрів була затверджена Федеральна цільова програма «Зниження рівня опромінення населення Росії і виробничого персоналу від природних радіоактивних джерел» (ФЦП «Радон», 1994–1996 рр.). Метою цієї програми було запобігання техногенному забрудненню довкілля ПРН і мінімізація їх шкідливої дії на здоров'я населення. Цією ж постановою органам виконавчої влади суб'єктів РФ рекомендовано розробити і затвердить регіональні програми.

В Україні також давно назріла життєво важлива необхідність в створенні спеціальних програм (науково-технічних і соціальних, короткострокових і довгострокових), на основі яких треба реалізувати наступні заходи:

• вхідного і вихідного радіаційного контролю;

• ефективних заходів щодо зниження рівня іонізуючих випромінювань на всіх технологічних етапах;

• надійного захисту людей від радоноторонової небезпеки шляхом активного провітрювання, збагачення мінералів і матеріалів, вживання колективних (захисні екрани, покриття) і індивідуальних засобів захисту.

Першим кроком на шляху вирішення цієї проблеми в Україні є затвердження Мінохоронздоровя України методичних рекомендацій «Здійснення контролю за дотриманням радіаційно- гігієнічних параметрів у будівництві. МР 6.6.1.6.2-160-2007 (наказ МОЗ України від 29.12.2007 №883).

В світі цього особливо важливого значення набуває організація радіаційно-гігієнічного моніторингу в кар'єрах і на будівництвах, а також при введенні в експлуатацію будівель і споруд різного призначення. Як свідчить практика і проведене вибіркове опитування на підприємствах будівельної індустрії, незважаючи на законодавчі і нормативні акти щодо забезпечення захисту працівників від природних радіонуклідів, стан радіаційної безпеки в країні залишається неблагополучним.

Для отримання радіаційно-чистих і радіаційно-стійких матеріалів слід поліпшити існуючі технології з видобудку та переробки мінералів і широко застосовувати принципово нові технології. Управлінню радіаційною якістю будівельної продукції (на основі об'єктивної інформації про виміряні параметри ПРН за допомогою спектрометрії, радонометрії і дозиметрії) необхідно забезпечити науково обґрунтований вміст окремих компонентів в будівельні конструкції.

Донині ще не проведено порівняльної оцінки сили сенсибілізуючої дії різних будівельних матеріалів. Назріла необхідність систематизувати, класифікувати природні матеріали за здатністю їх спричиняти алергію, канцерогенез і порушення імунітету організму.

Потрібно узагальнити і провести незалежний аналіз біологічної дії показників радіаційного і загальнохімічного забруднень, зон тектонічних порушень особливо на жителів уранонебезпечних районів. Ці питання є предметом подальших досліджень, важливих для гігієнічної регламентації виробничого середовища. Таким чином, виникає необхідність в проведенні радіаційно-екологічного і радіаційно-гігієнічного моніторингу (контроль + заходи безпеки + прогноз) і системного пошуку ефективних та економічно прийнятних способів радонозахисту.

Облік дозових навантажень від ПРН необхідний при плануванні і проведенні дезактиваційних робіт, радіаційного контролю навколишнього середовища, при екологічній експертизі радіоактивності будівельних матеріалів і земельних ділянок, а також для інформаційного наповнення системи державного і відомчого обліку радононебезпечних територій і населених пунктів, для створення медико-соціального моніторингу населення.

Такий всебічний облік дозволить визначити в умовах недостатнього фінансування пріоритети реабілітаційних заходів, спрямованих на зниження дозових навантажень на населення. Зниження їх буде ефективнішим і дешевшим за наявності довідково-методичного керівництва щодо вибору оптимальних методів (методик) оперативного контролю, аналізу, оцінки і прогнозування радононебезпечності територій і населених пунктів, а також при проведенні робіт щодо зниження ОА радону і його ДПР в житлових і громадських будівлях.

Існує декілька десятків міжнародних програм з радонової проблеми, які фінансуються Міністерством енергетики і Федеральним агентством з охорони довкілля США спільно з Комісією з радіаційного захисту країн Європейського союзу. До недавнього часу в цих програмах домінували прикладні завдання. Основна увага приділялася технічним аспектам моніторингу радону і його ДПР в житлових і виробничих будівлях, методам зниження рівня радонової радіації, мікродозиметрії радонового випромінювання, збору і статистичному аналізу епідеміологічних даних про частоту онкологічних захворювань.

Останніми роками в США і країнах Європейського союзу помітно зріс інтерес до фундаментальних аспектів радонової проблеми – від вивчення чинників, що визначають шляхи міграції радону в ґрунтах, до розшифровки молекулярно-біологічних і фізико-хімічних механізмів канцерогенних і мутагенних ефектів цього радіоактивного газу.

За оцінками американських фахівців, контрзаходи, що здійснюються проти радонової небезпеки, повинні принести американській економіці прибуток від 500 до 700 тис. дол. на кожне врятоване життя. У подібних розрахунках береться до уваги, що, по-перше, кожне онкологічне захворювання відбирає приблизно 15 років життя, протягом яких людина могла би активно працювати, і, по-друге, – дешевше запобігати хворобам, ніж лікувати хворих.

Радонова проблема постійно вимагає свого вирішення. Для обмеження опромінення населення потрібно: організувати обов'язкове радіаційно-гігієнічне обстеження всіх земельних ділянок, відведених під різні види діяльності, провести детальне обстеження дитячих установ, житлових і суспільних будівель у всіх населених пунктах і, в першу чергу, розташованих в межах виділених зон радононебезпеки, досліджувати радіаційні показники основних джерел питного водопостачання, розробити і провести радонозахисні заходи.

Першим кроком на шляху вирішення цієї проблеми є створення системи оперативного контролю, аналізу, оцінки і прогнозування радіаційної обстановки в регіонах.

З метою встановлення пріоритетів реабілітаційних заходів в РФ з 1998 р. введений радіаційно-гігієнічний паспорт регіону як показник радіаційного благополуччя. Введений такий паспорт і «Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України» в 2005 році.

В умовах екологічної кризи, техніко-економічних труднощів і підвищення екологічних вимог на першому етапі створення систем радіаційного контролю і вживання ефективних заходів щодо захисту людей найбільш доцільним і оптимальним пропонується йти по шляху широкої співпраці і кооперації, вживання накопиченого позитивного зарубіжного і вітчизняного досвіду, використання наявної науково-технічної бази і досвіду регіональних спеціалізованих і сертифікованих лабораторій радіаційного контролю інститутів, АЕС, підприємств атомної промисловості.

Ефективний результат можна отримати лише за рахунок застосування системно-комплексного підходу до планування і безумовної реалізації довгострокових програм з ядерної безпеки. Основними компонентами плану дій є: суворий контроль за вмістом природних радіонуклідів (ПРН) в місці утворення; медико-біологічний моніторинг стану здоров'я осіб, що професійно контактують з ПРН; вдосконалення засобів і методів радіаційно-гігієнічного моніторингу, профілактики і лікування згубних наслідків дії радонової радіації; освіта і поширення знань з радононебезпеки серед населення і медичних працівників.

У зв'язку з цим зростає роль поширення коректної інформації про стан справ в даній області через засоби масової інформації.


9. ШЛЯХИ зменшення впливу радону

на здоров'я населення


Необхідними передумовами проведення протирадонової програми в Україні є розробка науково-методологічної бази; створення ефективної системи поширення інформації для організацій, що повинні проводити радіаційний контроль, а також громадян та інших зацікавлених сторін; визначення оптимальних стратегій та пріоритетних напрямів з їх відповідним законодавчим оформленням та забезпеченням фінансування.

Ці роботи вже почали проводитися в Україні. Зокрема, розроблена відповідна нормативно-правова база для проведення протирадонової програми. На сьогодні вже виконана значна частина робіт з розробки методологічної бази забезпечення системності й уніфікованості вимірювань та узагальнення перших результатів для України в цілому.

Так, зусиллями спеціалістів Інституту гігієни та медичної екології АМН України під керівництвом професора Лося І.П. розроблено еталон одиниці об'ємної активності радону-222, що має статус державного. Співробітниками інституту проведено також вимірювання активності радону з місячною експозицією в 22 тисячах помешкань, виявлено особливості формування доз опромінення, обґрунтовано гігієнічні регламенти НРБУ-97. Крім того, проведена сертифікація приладу для лабораторій радіаційного контролю - іскрового автоматичного лічильника треків «Track 2010 Z», який виготовляє ТОВ «Позитрон», м. Жовті Води.

Усі ці роботи засновують надійну методологічну базу для проведення державного радіаційно-гігієнічного моніторингу.

Крім того, враховуючи можливість розвитку громадського моніторингу, що включав би проведення вимірювальних і коригуючих робіт спеціалізованими організаціями та фірмами, слід забезпечити сертифікацію і метрологічний контроль таких робіт і надання інформації замовникам про процедури та якість вимірювань, інтерпретацію результатів, тощо.

При перевищенні рівня дій проведення контрзаходів в Україні є обов'язковим для дитячих, санаторно-курортних та лікувально-оздоровчих закладів, а також громадських приміщень. У приватних помешканнях працівники державної санітарно-епідеміологічної служби мають право здійснювати контроль за згодою власників житла. Це повинно сприяти забезпеченню реалізації конституційних прав громадян. А тому організація ефективної системи контролю активностей радону у приміщеннях вимагає належного інформування населення щодо рівнів ризику, пов'язаних з дією даного чинника.

Отже, важливим напрямом розробки протирадонової програми в Україні має стати підхід, що отримав в англомовній літературі назву «Risk Communication» (тобто надання населенню необхідної інформації стосовно дії даного фактору, що передбачає також врахування рівнів сприйняття ризику пересічними громадянами). Найближчим за смисловим значенням до цього терміну є застосовуване у вітчизняній практиці поняття «санітарна просвіта населення», проте воно не зовсім відповідає англомовному терміну, оскільки вітчизняна система профілактичної медицини базується не на понятті «ризик», тобто ймовірності втратити здоров'я, а на ідеї збереження здоров'я.

Значний досвід у розробці системи «Risk Communication» щодо проблем радону накопичено у США. Тут даному підходу приділяється особлива увага, оскільки, на відміну від європейських протирадонових програм, фінансування вимірювань і контрзаходів у рамках американської програми проводиться за рахунок власників житла. Тому створенню належної мотивації у громадян у США надається дуже великого значення. Основною особливістю американської системи є її децентралізований характер, тобто залучення якомога більшого числа органів і організацій до процесу інформування населення з метою забезпечення інформацією на необхідному рівні різних соціальних груп громадян, починаючи від дітей і закінчуючи професіоналами. Це допомогло досягти високої обізнаності населення щодо проблем радону у США: як свідчать дослідження, 70 % громадян знають про радонову небезпеку.

Аналогічну децентралізовану систему доцільно було б створити і в Україні, залучивши до цього процесу місцеві державні органи управління та громадські організації. Створення теле-, радіопрограм, розповсюдження безкоштовних науково-популярних буклетів - ось лише деякі шляхи поширення інформації про проблему радону.

При цьому, зважаючи на досвід інших країн, зокрема США, одним з найбільш ефективних способів інформування населення може стати включення до курсу предметів шкільної програми початкових відомостей про радіаційну безпеку. Вивчення теоретичних відомостей поряд з вимірюванням активностей радону в повітрі власної квартири чи будинку допоможе дитині засвоїти основні поняття щодо даної проблеми.

Проте забезпечення певного рівня інформованості населення може виявитися недостатнім для створення належної мотивації у громадян до проведення вимірювань. Оскільки радоновий ризик є добровільним і стосується віддалених наслідків опромінення, які мають статистичний характер, люди можуть не зважати на одержану інформацію.

А тому важливим для досягнення цілей протирадонової програми є використання більш жорстких інструментів екологічної політики, таких, як стимулюючі програми (першочергові вимірювання та знижки у громадських і приватних підрядників, пільги при проведенні операцій з нерухомістю тощо). Крім того, в якості найбільш жорсткого інструменту можна законодавчо закріпити необхідність сертифікації приміщень при проведенні операцій з нерухомістю.

У США відповідні закони прийняті в 15 штатах, де обсяги вимірювань значно зросли. Ще одним важливим аспектом є врахування ситуацій майбутнього опромінення, тобто посилення контролю для приміщень, що будуються. Крім засобів суто контрольних, тут можна також застосовувати стимулюючі - такі як надання пільг будівельним організаціям, що використовують технології, які сприяють зниженню активності радону в повітрі приміщень, та підтримка таких проектів.

Реалізація вказаних стратегій у розробці протирадонової програми неможлива без забезпечення достатнього фінансування. Можна приблизно оцінити необхідні економічні витрати для підтримки здійснення програми. Перш за все це ціна вимірювань. При чисельності населення 50 млн. і середній чисельності мешканців 3 особи (одна сім'я) на квартиру (будинок), зрозуміло, що слід було б зробити близько 16-17 млн. вимірювань.

Якщо передбачити на першому етапі проведення вимірювань лише в сільських помешканнях, де перевищення діючих регламентів більш ймовірне, то залишається 8-10 млн. вимірювань.

При цьому кожне вимірювання коштує на сьогодні близько 8 доларів США, що становить загальну суму до 80 млн. доларів США. На підставі результатів вимірювань можна буде дійти висновку, чи потрібно проводити контрзаходи в кожному конкретному випадку. Зважаючи на існуючі на сьогодні результати вимірювань, можна прогнозувати, що фінансувати проведення коригуючих заходів потрібно буде у 10-15% приміщень.

Інші витрати, зокрема на створення системи «Risk Communication», приладо- та методологічне забезпечення вимірювань, розрахунок та науково-технічну експертизу типових контрзаходів, тощо, на порядок перевищують витрати на радіаційний контроль. Таким чином, загальна вартість програми може становити до 100 млн. доларів США.

Зважаючи на те, що будь-який контрзахід у системі протирадіаційного захисту має бути виправданим, тобто користь від відверненої цим заходом шкоди має бути більшою від сумарних, в т.ч. медичних, соціальних та інших збитків, пов'язаних з його проведенням, можна оцінити величину виправданих економічних витрат.

Так, впорядкування житлового фонду згідно з діючими гігієнічними реґламентами (зменшення ЕРОА радону до 100 Бк∙м-3 у приміщеннях, де було виявлено перевищення цієї величини) дозволить зменшити колективну дозу на 20 тис. люд.-Зв на рік. Враховуючи, що базова вартість одиниці відверненої колективної дози, яка визначається величиною річного внутрішнього валового продукту, у 1990 р. в Україні становила 5000, а в 1997 - 400 доларів США, то, відповідно, виправдані витрати на програму у 1990 р. становили 100 млн дол. на рік, а в 1997 р. - лише 8 млн доларів на рік.

Таким чином, з урахуванням економічної ситуації в державі, виділення коштів, необхідних для проведення протирадонової програми (навіть тільки в аспекті вимірювань) є в найближчому майбутньому малоймовірним. Тому виконання програми повинно вестися поетапно з виділенням конкретних пріоритетів і відповідним поетапним фінансуванням.

Доцільно паралельно створити передумови для розвитку підприємництва в галузі проведення вимірювань активності радону в помешканнях з наступною реалізацією коригуючих заходів, у разі необхідності, цими або іншим компаніями чи громадськими організаціями. До інших пріоритетних напрямів подальшої роботи над протирадоновою програмою слід віднести, з урахуванням зарубіжного досвіду, наступні:

- проведення радіаційного моніторингу в громадських приміщеннях, особливо з тривалим перебуванням дітей, для яких рівні ризику вищі;

- підтримка розвитку «радоностійких» будівельних технологій;

- розробка скоординованого плану подальших науково-методологічних досліджень щодо організації радіаційно-гігієнічного контролю і обґрунтування типових контрзаходів;

- розробка стратегії «Risk communication» з введенням відповідного курсу до загальноосвітньої програми, залученням різноманітних державних та громадських організацій та різних каналів передачі інформації;

- вивчення можливостей застосування стимулюючих інструментів щодо забезпечення контролю активності радону в помешканнях.

Реалізація цих заходів з обов'язковою наступною оцінкою ефективності окремих стратегій, повинна сприяти зниженню індивідуальних та колективних ризиків, пов'язаних з опроміненням населення України від радону та його дочірніх продуктів, тобто досягненню поставлених цілей протирадонової програми.

Додаток 1


^ КЛАСИФІКАЦІЯ МІНЕРАЛЬНИХ

(РАДОНОВИХ) ВОД


Категорія III. Мінеральні води, виділенні за специфічними

(фізичними) властивостями

^ ВИД 11. ВОДИ РАДОНОВІ

Підвиди а. Монокомпонентні

Класи А1, А2, А6, А10. Різного аніонного складу

Підкласи Ка-і. Різного катіонного складу

Группа б. Низькомінералізовані слаборадонові (до 1480 Бк∙дм3)


Номер типу води

Назва води, підвиду, класу, підкласу, групи мінеральних вод

Тип мінеральної води:

1.Український

(область).

2.Країни СНД (країна).

3.Інших країн (країна).

[близькі за типом води надаються в дужках]

Характерні представники

Мінералізація, г∙дм3

Формула

Курлова

Біологічно активні компоненти. Газовий склад (мг∙дм3),

температура (ºС)

Шифр води

Призначення і показання до застосування

внутрішнє

зовнішнє

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

101

Слаборадонова гідрокарбонатна (гідрокарбонатно-хлоридна, гідро-карбонатно-суль-фатна) різного катіонного складу низько мінералі-зована

1.Полонне (Хмельницька)

2.Ліповський (Росія)

[Ліповський

(Росія)]

Полонська

0,63

HCO391

_____________________________

Ca58 Mg39

222Rn-995-1136

III-a (б-рад.)-A1Kb-6

-

[Росія]-1; 2; 3; 5; 6; 7,1; 7,3;7,4; 8


Група в. Маломінералізовані слаборадонові (до 1480 Бк∙дм3)

102

Слаборадонова різного іонного складу

1.Немирівський

(Вінницька)

2.[Пятигорський радоновий-3 (Росія)]


Немирівська[В]

1,3

HCO3 47 Cl 24

_________________________________________

Ca65 Mg19

222Rn-370-395

III-a 11 (б-рад.)-A10Ka-в




[Росія]-1; 2; 3; 5; 6; 7,1; 7,3; 7,4; 8

Продовження додатку 1



1

2

3

4

5

6

7

8

9

10


Група б. Низькомінералізовані слаборадонові (1480-3700 Бк∙дм3)

103

Середньорадонова гідрокарбонатна (гідрокарбонат-но-сульфатна) кальцієво-маг нієва (кальцієва) низькомінера-лізована

1.Хмельницький 1(Вінницька)

2.Кісегачський (Росія)

[Кісегачський (Росія)]

Дільниця «Курортна»

0,7

HCO3 94

_____________________________

Ca65 Mg24

222Rn- 740-2960

III-a 11 (б-рад.)-A1 Kb-б

-

[Росія]-1; 2; 3; 5; 6; 7,1; 7,3; 7,4; 8


Група в. Маломінералізовані середньорадонові (1480-3700 Бк∙дм3)

104

Середньорадонова різного іонного складу, маломіне-ралізована


1.Новоград-Волинський

(Житомирська)

2.[Пятигорський-радоновий-2 (Росія)

Новоград-Волинська

1,1

SO439 HCO33Cl24

__________________________________________

Ca58 Mg14 Na13

222Rn-1561

III-a 11 (б-рад.)-A6 Ka-в

-

[Росія]-1; 2; 3; 5; 6; 7,1; 7,3; 7,4; 8


^ Клас А1. Гідрокарбонатні

Підклас Кb. Кальцієво-магнієві

Група б. Низькомінералізовані високорадонові (>3700 Бк∙дм33


105

Високорадонова гідрокарбонатна кальцієво-магнієва ниькомінера-

лізована

1.Хмельницький-II (Вінницька)

2.Увільдинський (Росія)

Дільниця

«Голодьки»

0,6

HCO395

___________________________

CA69Mg26

222Rn-14807400

III-a 11 (б-рад.)-A1 Kb-б

-

[Росія]-1; 2; 3; 5; 6; 7,1; 7,3; 7,4; 8




  • Примітка: Класифікація мінеральних вод України. Під ред. акад. НАН

України Шестопалова В.М. К. 2003

Додаток 2


Засоби вимірювання радону і його дочірніх продуктів

^ Назва приладу

Основні властивості та технічні характеристики

Радіометр радону


РРА-01М-01




Основні властивості та технічні характеристики:

  • діапазон вимірювання об'ємної активності радону (ОАР), Бк∙м-3 20-20000;

  • похибка вимірювання при ОАР:

діапазон 20-100 Бк∙м-3, %, не більше 30;

діапазон 100-20000 Бк∙м-3, %, не більше 20;

  • тривалість одного вимірювання, хв 3-20;

  • тривалість безперервної роботи від акумуляторів

не менше, год 15;

  • габаритні розміри, мм 290×155×200;

  • вага радіометра, кг 3,5

Радіометр радону


РРА-01М-03




Основні властивості та технічні характеристики:

  • повна автоматизація процесів відбору, вимірювання проб та обробки результатів; збереження всіх результатів (номер вимірювання, номер серії, дата і час вимірювання, температура, вологість, тиск, кількість зареєстрованих розпадів RaA і ThA, абсолютні значення об'ємної активності радону з абсолютною погрішністю);

  • тривалість безперервної роботи від акумуляторів

не менше 10 год;

  • можливість проведення автоматизованого безперервного екологічного моніторингу навколишнього середовища слідуючими параметрами:

об'ємна активність радону (20-20000 Бк∙м-3);

об'ємна активність торону (20-200000 Бк∙м-3);

температура навколишнього середовища (5-50ºС);

тиск (700-820мм.рт.ст.);

вологість (30-90%).

  • вивід даних на ПЕВМ з графічним наданням інформації та протоколом вимірювання;

  • вибір проміжку між вимірюванням та часом вимірювання;

  • інтегральний режим вимірювань;

  • габаритні розміри, мм 290×155×200;

  • вага радіометра, кг 4




залишити коментар
Сторінка3/4
Дата конвертації11.10.2011
Розмір1,35 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх