Методичні рекомендації до семінарських занять лікарів-інтернів спеціальності «інфекційні хвороби» icon

Методичні рекомендації до семінарських занять лікарів-інтернів спеціальності «інфекційні хвороби»


Схожі
Методичні рекомендації для викладачів з проведення лекцій для лікарів-інтернів спеціальності...
Організація інфекційної служби. Основи законодавства про охорону здоров'я...
Робоча навчальна програма підготовки лікарів інтернів першого року навчання зі спеціальності...
Методичні рекомендації до семінарських занять та організації самостійної роботи з курсу “...
Робоча навчальна програма підготовки лікарів-інтернів 2 року навчання зі спеціальності "Загальна...
Методичні рекомендації до проведення семінарських занять з дисципліни...
Лекція тема 9: Поняття про інфекційні хвороби. Профілактичні заходи. Імунітет...
Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів Здисципліни...
Методичні рекомендації та індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів Здисципліни...
Методичні рекомендації до проведення семінарських занять з дисципліни Політологія для студентів...
Методичні рекомендації до семінарських занять для студентів за фахом 060101...
Оперативна хірургія І топографічна анатомія методичні вказівки до практичних занять для...



страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ І ЕПІДЕМІОЛОГІЇ


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

«ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ»






























^ СУМИ

Вид-во СумДУ

2008







Методичні рекомендації до семінарських занять лікарів-інтернів спеціальності “Інфекційні хвороби” / Укладачі М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, В.В. Захлєбаєва. – Суми: Видавництво СумДУ, 2008. – 181 с.

^ Кафедра інфекційних хвороб і епідеміології


Тема. Організація інфекційної служби. Основи законодавства про охорону здоров'я


1 Кількість годин - 4.


2 Актуальність теми: для організації та надавання медичної допомоги інфекційним хворим лікар повинен знати основні документи, що регламентують його роботу, а також основи законодавства України про охорону здоров’я. Директивні документи, які визначають діяльність органів і закладів охорони здоров’я, включаючи діяльність лікаря-інфекціоніста.

- Закони України, накази МОЗ та інші нормативні документи, що регулюють роботу інфекційної служби.

- Організація інфекційної служби і основні напрями в боротьбі з інфекційними хворобами.

- Організація стаціонарної допомоги інфекційним хворим.

- Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги інфекційним хворим.

- Принципи проведення санітарно-просвітницької роботи та гігієнічного виховання населення.

- Застосування принципів біоетики та доказової медицини в роботі лікаря-інфекціоніста.


^ 3 Навчальні цілі заняття

    1. Лікар повинен знати:

- організацію планової та екстреної допомоги населенню країни (загальні питання), організацію роботи в інфекційному відділенні і в кабінеті інфекційних захворювань поліклініки (КІЗ);

- організацію медичної допомоги населенню за умов виникнення екстремальних ситуацій з особливо небезпечними інфекціями.

    1. Лікар повинен уміти:

- організувати стаціонарну допомогу інфекційним хворим;

- організувати амбулаторно-поліклінічну допомогу інфекційним хворим;

- організувати медичну допомогу населенню за умов виникнення екстремальних ситуацій з особливо небезпечних інфекцій.

    1. Лікар повинен вдосконалювати на занятті:

- теоретичні знання та практичні навички з діагностики, лікування та проведення протиепідемічних заходів.


^ 5 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

- організація, структура, підрозділи інфекційної служби;

- основні закони про охорону здоров’я.


^ 6 Список рекомендованої літератури

              1. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. - С. 8-25.

              2. Законодавча база України. За ред. Т.С. Гребенюка – Київ, 2003. – 987 с.


7 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

- визначення сучасних лабораторних та інструментальних методів дослідження у діагностиці синдромів та нозологічних одиниць.


^ Тема. Класифікація інфекційних хвороб


1 Кількість годин – 2


2 Актуальність теми: велика розповсюдженість інфекційних захворювань, відкриття нових збудників, стрімкий розвиток діагностичних можливостей потребує бездоганного знання та вміння класифікувати захворювання.


^ 3 Навчальні цілі

3.1 Лікар повинен знати:

- визначення класифікації;

- принципи класифікації;

- альтернативні, сучасні, клінічні класифікації, МКХ 10;

- основні діагностичні критерії.

3.2 Лікар повинен уміти:

- вірно визначити хворобу;

- поставити діагноз згідно з клінічною класифікацєю;

- кодувати нозологію згідно з МК 10.

3.3 Лікар повинен вдосконалити на занятті:

- теоретичні знання та практичні навички щодо можливих варіантів класифікації;

- написання діагнозу;

- принципи кодування хвороб.


4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

  • упорядкування уявлень про інфекційні та паразитарні хвороби;

  • уточнення границь компетенції фахівців з інфекційної та неінфекційної патології;

  • удосконалення розпізнавання та лікування інфекційних і паразитарних хвороб шляхом науково обґрунтованих класифікаційних уточнень.


5 Список рекомендованої літератури

1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. –Т. 1. - 856 с.

2. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: Навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 200 с.

3. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – 500 с.


6 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями.


Тема. Принципи діагностики інфекційних хвороб


  1. Кількість годин - 2.


^ 2 Актуальність теми: раннє виявлення інфекційних хворих має велике значення для своєчасного початку терапії, особливо при важких станах, що вимагають надання невідкладної допомоги (інфекційно-токсичний шок, набряк мозку та ін.). Варто враховувати також, що після виявлення хворого починається комплекс протиепідемічних заходів (обстеження контактних осіб, поточна і заключна дезінфекція, екстрена профілактика тощо), спрямованих на попередження поширення інфекційного захворювання.


3 Навчальні цілі заняття

    1. Лікар повинен знати:

  • етіологію, епідеміологію інфекційних захворювань;

  • основні клінічні симптоми інфекційних захворювань;

  • лабораторну та інструментальну діагностику інфекційних захворювань.

    1. Лікар повинен уміти:

  • виділяти головні симптоми;

  • об’єднувати виділені симптоми у синдроми;

  • диференціювати захворювання залежно від превалюючих синдромів;

  • аналізувати отримані дані додаткових методів дослідження.

    1. Лікар повинен вдосконалювати на занятті:

  • встановлення попереднього діагнозу;

  • призначення відповідних додаткових методів дослідження;

  • інтерпретацію отриманих результатів додаткових методів дослідження.


4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

  • методи клінічної діагностики (особливості скарг, анамнезу захворювання та життя, епідеміологічний анамнез, об’єктивне клінічне обстеження інфекційних хворих);

  • лабораторна діагностика (методи специфічної та неспецифічної лабораторної діагностики інфекційних захворювань);

  • швидкі тести, які використовуються для діагностики інфекційних захворювань;

  • допоміжні методи діагностики (особливості інструментальної та функціональної діагностики при інфекційних хворобах).


5 Список рекомендованої літератури

1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. – С. 27-39.

2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині /За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – 500 с.

3. Застосування швидких тестів у лабораторній діагностиці інфекційних хвороб (методичні рекомендації). – Київ, 2004. – 32 с.

4. Грицко Р.Ю., Зінчук О.М., Нестеренко В.В. та ін. Лабораторна діагностика інфекційних хвороб (методичні вказівки). – Львів, 1999. – 22 с.

5. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Киселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2006. – 233 с.

6. Инфекционные болезни: Учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – 959 с.


6 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

- вивчення сучасних підходів до діагностики інфекційних захворювань.


^ Тема. Принципи лікування інфекційних хвороб


1 Кількість годин2


2 Актуальність теми: з погляду еволюційної теорії інфекційні хвороби – це прояв загострення міжвидової боротьби між організмом-хазяїном та зануреним в нього патогенним збудником. Інфекційні хворі у заразливий період становлять потенційну загрозу здоров`ю та життю не лише собі, а й оточуючим здоровим людям. Тож у лікуванні таких хворих зацікавлені не лише вони самі, а й суспільство, частиною якого вони є.


3 Навчальні цілі заняття

3.1 Лікар повинен знати:

  • принципи лікування інфекційних хвороб;

  • етіотропну терапію;

  • специфічну терапію;

  • патогенетичну терапію;

  • дезінтоксикаційну, регідратаційну, десенсибілізуючу, імунокорегуючу;

  • ускладнення медикаментозної терапії;

  • показання до госпіталізації.

3.2 Лікар повинен уміти:

  • складати план лікування з урахуванням періоду хвороби, характеру супутньої патології, особливостей перебігу;

  • оцінювати ефективність лікування;

  • вирішувати питання щодо госпіталізації хворого;

  • розпізнавати ускладнення медикаментозної терапії та попереджати їх виникнення.

3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті: порядок призначення адекватного лікування і дієтотерапії, вміння розпізнавати ускладнення і небажані наслідки медикаментозної терапії, вирішувати необхідність санаторно–курортного лікування, визначити показання до госпіталізації.


^ 4 Основні запитання, що підлягають розгляду на семінарі:

1 Історичні дані, щодо лікування інфекційних хворих.

2 Які показання до госпіталізації хворих?

3 Які принципи організації режиму та дієти?

4 Що таке етіотропна терапія?

5 Основні групи хіміопрепаратів (антибактеріальні препарати, похідні різних хімічних сполук, противірусні препарати, “хвороба ліків”).

6 Основні групи біологічних препаратів.

7 Показання патогенетичної терапії.

8 Зміст симптоматичної терапії.


5 Список рекомендованої літератури

1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. – С. 37 – 59.

2. Инфекционные болезни: Учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – С. 7 – 66.

3. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 8-25.

4. Клінічна фармакологія: Підручник / О.М. Біловол, О.Ф. Возіанов, І.К. Латогуз, В.Ф. Москаленко, А.Я. Циганенко: У 2 т. – Київ: Здоров`я, 2005. – Т. 1-2. - 705, 684 с.

5. Москалев А.В., Сбойчаков В.Б. Инфекционная иммунология: Учеб. пособие. – СПб.: ФОЛИАНТ, 2006. - 172 с.

6. Барановский А.Ю. Лечебное питание при инфекционных заболеваниях: Учебно-метод. пособие. - СПб.: Диалект, 2006. - 111 с.

7. Чемич М.Д., Ільїна Н.І. Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб: Навч. посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - 157 с.


6 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

- вивчити сучасні підходи до призначення адекватного лікування і дієтотерапії, санаторно-курортного лікування.


^ Тема. Основні клінічні симптоми і синдроми при інфекційних ХВОРОБАХ


1 Кількість годин - 8


2 Актуальність теми: визначення основних симптомів і синдромів захворювання суттєво полегшує його діагностику і диференційну діагностику.


^ 3 Навчальні цілі заняття

3.1 Лікар повинен знати: визначення поняття симптому та синдрому, загальні та провідні симптоми, патогномонічні та факультативні симптоми, характеристику інтоксикаційного, менінгеального синдромів, синдром церебральної гіпертензії, синдром жовтяниці, дегідратаційний синдром, геморагічний синдром, синдроми критичних станів.

3.2 Лікар повинен уміти: диференціювати захворювання в залежності від превалюючих синдромів.

3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті: основні симптоми захворювання, виділяти серед них головні, об’єднувати їх у синдроми.


^ 4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

- поняття симптому;

- класифікація симптомів, їх основні групи;

- загальні та провідні симптоми;

- вирішальні (патогномонічні), опірні (факультативні) та навідні симптоми;

- визначення синдрому;

- основні синдроми, що зустрічаються при інфекційних захворюваннях;

- характеристика інтоксикаційного синдрому, типи температурних кривих;

- характеристика синдрому жовтяниці, види жовтяниць;

- синдром гострого запалення слизових оболонок дихальних шляхів;

- менінгеальний синдром, його складові;

- синдром церебральної гіпертензії;

- дегідратаційний синдром;

- геморагічний синдром;

- синдроми критичних станів у клініці інфекційних хвороб;

- інші синдроми та симптоми;

- диференційно – діагностичне значення лабораторних та інструментальних методів дослідження у діагностиці синдромів та нозологічних одиниць.


5 Список рекомендованої літератури

  1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.: Здоров`я, 2002. - Т 1. – 856 с.

  2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 430-434.

  3. Инфекционные болезни: Учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – 959 с.

  4. Руководство по инфекционным болезням / Под ред. Ю.В. Лобзина. - 3-е изд., доп и перераб. - СПб.: Фолиант, 2003. – 1020 с.

5. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 5-23.


6 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

- визначення сучасних лабораторних та інструментальних методів дослідження у діагностиці синдромів та нозологічних одиниць.


^ Тема. Сальмонельози, харчові токсикоінфекції. Сучасні підходи до лікування


1 Кількість годин - 4


2 Актуальність теми: наслідком розвитку харчової промисловості є ріст числа групових заражень, що перебігають за типом харчових токсикоінфекцій. Їх поліетіологічність призводить до того, що не завжди вдається встановити джерело інфекції і вжити повноцінних протиепідемічних заходів. Сальмонельоз набуває усе більшого значення у зв’язку з економічними та екологічними негараздами, інтенсивною міграцією населення.


^ 3 Навчальні цілі заняття

    1. Лікар повинен знати:

- визначення хвороби;

- етіологію;

- епідеміологію;

- патогенез;

- класифікацію;

- основні клінічні прояви;

- диференційну діагностику захворювання, спираючись на клінічні симптоми і синдроми;

- принципи лікування;

- профілактику та протиепідемічні заходи.

    1. Лікар повинен уміти:

- діагностувати дані захворювання на ранніх стадіях із урахуванням епідеміологічних та клініко-лабораторних даних, призначати ефективне лікування, організовувати профілактичні заходи.

    1. Лікар повинен вдосконалювати на занятті:

- теоретичні знання та практичні навички з діагностики, лікування та проведення протиепідемічних заходів.


^ 4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

- етіологія сальмонельозу;

- епідеміологічні особливості сальмонельозу;

- патогенез сальмонельозу;

- класифікація сальмонельозу;

- клініка різних форм сальмонельозу;

- диференційна діагностика сальмонельозу із харчовими токсикоінфекціями, холерою, шигельозом, вірусними діареями;

- етіологія харчових токсикоінфекцій;

- епідеміологічні особливості харчових токсикоінфекцій;

- патогенез харчових токсикоінфекцій;

- класифікація харчових токсикоінфекцій;

- клініка різних форм харчових токсикоінфекцій;

- диференційна діагностика харчових токсикоінфекцій із сальмонельозами, шигельозом, холерою, вірусними діареями;

- принципи терапії гострих кишкових інфекцій;

- групи препаратів, що використовуються у лікуванні гострих кишкових інфекцій.


5 Список рекомендованої літератури

    1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.: Здоров`я, 2002 . – Т. 1. – С. 360-408.

    2. Руководство по инфекционным болезням / Под. ред. Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. – СПб.: Фолиант, 2006. – С. 38-48.

    3. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: Навчальний посібник / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицкий та ін. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – С. 19, 21, 143, 145.

    4. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За. ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 316-322.

    5. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей / И.В. Богадельников – Симферополь, 2007. – С. 493-497.

6. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб М.А. Андрейчин, А.О. Руденко, О.Л. Івахів, М.Д. Чемич – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 67.


6 Завдання для самостійної підготовки:

  • робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

  • визначення сучасних лабораторних та інструментальних методів дослідження у діагностиці синдромів та нозологічних одиниць.



^ Тема. Шигельози. Етіологія, епідеміологія, клініка, діагностика, лікування


1 Кількість годин – 4


2 Актуальність теми: шигельоз належить до найпоширеніших в усьому світі кишкових інфекцій. У більшості країн він є однією з основних причин смерті дітей віком до 5 років. В останні роки відзначено тенденцію до зростання захворюваності на шигельоз, спалахи його все частіше набувають епідемічного характеру. Своєчасна діагностика та адекватна терапія попереджують поширення хвороби.


^ 3 Навчальна цілі заняття

    1. Лікар повинен знати:

- визначення хвороби;

- етіологію;

- епідеміологію;

- патогенез;

- класифікацію;

- основні клінічні прояви;

- диференціальну діагностику захворювання, спираючись на клінічні симптоми і синдроми;

- принципи лікування;

- профілактику та протиепідемічні заходи.

    1. Лікар повинен уміти:

діагностувати дане захворювання на ранніх стадіях із урахуванням епідеміологічних та клініко-лабораторних даних, призначати ефективне лікування, організовувати профілактичні заходи.

    1. Лікар повинен вдосконалювати на занятті:

теоретичні знання та практичні навички з діагностики, лікування та проведення протиепідемічних заходів.


^ 4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

- класифікація збудників шигельозу;

- джерела та шляхи передачі інфекції;

- патогенез шигельозу;

- класифікація шигельозу;

- клініка гострого шигельозу з типовим перебігом (гастроентероколітична і колітична);

- клініка гострого шигельозу з атиповим перебігом;

- особливості перебігу шигельозу Зонне та Флекснера;

- клініка хронічного шигельозу;

- лабораторно-інструментальні методи дослідження та їх клінічна оцінка;

- диференційна діагностика гострого та хронічного шигельозу з захворюваннями, що мають подібну клініку;

- етіотропна та патогенетична терапія гострого шигельозу;

- показання до госпіталізації та правила виписування хворих із стаціонару;

- диспансерне спостереження за реконвалесцентами;

- основні протиепідемічні заходи.


5 Список рекомендованої літератури

  1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.: Здоров`я, 2002 . – Т. 1. – С. 494-530.

  2. Руководство по инфекционным болезням / Под ред. Ю.В. Лобзина. - 3-е изд., доп и перераб. - СПб.: Издательство “Фолиант”, 2003. - C. 48 – 62.

  3. Инфекционные болезни: Учебник / Е.П. Шувалова, М.М. Антонов, Т.В. Антонова и др. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – 959 с.

  4. Чемич М.Д. Епідеміологічні, клінічні та лабораторні особливості епідеміологічного шигельозу // Інфекційні хвороби. - 2005. № 3. - C. 52-56.

  5. Козько В.Н., Юрко Е.В., Бондаренко А.В. Принципы рациональной терапии острых шигеллезов // Врачебная практика. - 2006. № 1. - C. 47-51.

  6. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб М.А. Андрейчин, А.О. Руденко, О.Л. Івахів, М.Д. Чемич – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - C. 79-80.

  7. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – C. 334-349.

  8. Андрейчин М.А. Шигельоз: Монографія. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 500 с.


6 Завдання для самостійної підготовки:

  • робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

- визначення сучасних лабораторних та інструментальних методів дослідження у діагностиці синдромів та нозологічних одиниць.


^ Тема. Протозойні коліти


1 Кількість годин - 2


2 Актуальність теми: протозойні коліти поширені в деяких регіонах світу, деякі з них трапляються в Україні. Широкі міжнародні зв’язки, міграція населення сприяють їх розповсюдженню.


3 Навчальні цілі заняття

3.1 Лікар повинен знати:

  • визначення інфекційного захворювання;

  • клінічні прояви цих захворювань їх особливості;

  • діагностику цих хвороб;

  • диференційну діагностику протозойних колітів;

  • основні принципи лікування;

  • профілактику та протиепідемічні заходи;

  • принципи диспансеризації хворих.

3.2 Лікар повинен уміти:

  • діагностувати протозойні коліти,

  • лабораторно підтверджувати діагноз,

  • призначати лікування, давати рекомендації під час виписування.

3.3Лікар повинен вдосконалювати на занятті:

  • складання плану основних лікувально-профілактичних та діагностичних заходів,

  • диференційну діагностику.


4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

- визначення хвороби;

- етіологічна структура протозойних колітів;

- епідеміологія захворювань;

- патогенез i клacифiкaцiя;

- клінічні прояви амебіазу, лямбліозу, балантидіазу;

- диференційний діагноз протозойних колітів з шигельозом, сальмонельозом, харчовими токсикоінфекціями, неспецифічним виразковим колітом, поліпозом i раком прямої, сигмоподібної кишок;

- лабораторна діагностика протозойних захворювань;

- методи лікування;

- диспансеризація при даних захворюваннях;

- профілактичні заходи.


5 Список рекомендованої літератури

1. Возіанова Ж.І. Інфекційні i паразитарні хвороби: У 3 г. - К.: Здоров'я, 2001. - Т.1. - 856 с.

2. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб Андрейчин М.А., Руденко А.О., Івахів О.Л., Чемич М.Д. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - 144 с.

3. Фролов В.М. и др. Тропические протозоозы. - Луганск, 1990. - С. 82-98.

4. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: Навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти 3-4-го рівнів акредитації / М.Д. Чемич, З.Й. Красовицький та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 205 с.

5. Інфекційні хвороби: ситуаційні завдання: Навчальний посібник / М.Д. Чемич, Н.І. Ільїна, А.О. Сніцарь та ін. - Суми: Вид-во СумДУ, 2000. - 175 с.


6 Завдання для самостійної підготовки:

    • робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями.

    • вивчення сучасних підходів до діагностики та лікування протозойних колітів.



^ Тема. Черевний тиф. Паратифи А і В


1 Кількість годин - 4


2 Актуальність теми: у ХХ ст. черевний тиф був значно поширений в усіх країнах світу. Зумовлено це було відсутністю знань про епідеміологію цього захворювання, великою скупченістю населення, особливо у великих містах, низькою санітарною культурою, відсутністю благоустрою міст, злиденністю. Однак і в наш час ця інфекція все ще зустрічається, уражаючи людей різного віку, виникаючи у вигляді епідемічних спалахів або спорадичних випадків, спричиняючи значні економічні втрати.


^ 3 Навчальна цілі заняття

    1. Лікар повинен знати:

- визначення хвороби;

- етіологію;

- епідеміологію;

- патогенез;

- класифікацію;

- основні клінічні прояви;

- диференційну діагностику хвороб, спираючися на клінічні симптоми і синдроми;

- принципи лікування;

- профілактику та протиепідемічні заходи.

    1. Лікар повинен уміти:

    • діагностувати дані захворювання на ранніх стадіях із урахуванням епідеміологічних та клініко-лабораторних даних;

    • призначати ефективне лікування, організовувати профілактичні заходи.

    1. Лікар повинен вдосконалювати на занятті:

- теоретичні знання та практичні навички з діагностики, лікування та проведення протиепідемічних заходів.


^ 4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

- етіологія черевного тифу;

- епідеміологічні особливості черевного тифу;

- патогенез черевного тифу;

- класифікація черевного тифу;

- клініка черевного тифу;

- диференційна діагностика черевного тифу із висипним тифом, сепсисом, малярією, грипом;

- етіологія паратифів А, В;

- епідеміологічні особливості паратифів А, В;

- патогенез паратифів А, В;

- класифікація паратифів А, В;

- клініка паратифів А, В;

- диференційна діагностика паратифів А, В з сальмонельозами, шигельозом, холерою, вірусними діареями;

- принципи терапії паратифів А, В;

- групи препаратів, що використовуються у лікуванні черевного тифу та паратифів А, В.


5 Список рекомендованої літератури

              1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. - К.: Здоров'я, 2001. - Т. 1. – С. 322-359.

              2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. – Тернопіль: ТДМУ, 2007. – С. 111-119.

              3. Руководство по инфекционным болезням / Под. ред. Ю.В. Лобзина, А.П. Казанцева. – СПб.: Издательство “Фолиант“, 2006. – 876 c.

              4. Інфекційні хвороби: класифікація та схеми діагностики: Навчальний посібник / Чемич М.Д., Красовицкий З.Й. та ін. – Суми: Вид-во СумДУ, 2000. – 144 с.

              5. Богадельников И.В. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей - Симферополь, 2007. – 689 с.


6 Завдання для самостійної підготовки:

  • робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

  • визначення сучасних лабораторних та інструментальних методів дослідження у діагностиці черевного тифу та паратифів А, В.



^ Тема. Єрсиніози (Псевдотуберкульоз. Кишковий єрсиніоз)


1 Кількість годин – 4


2 Актуальність теми: тенденція до росту числа захворювань, що спричиняються єрсиніями, відзначається майже у всіх країнах світу. Це зумовлено рядом причин, головні з яких такі: порушення екологічної рівноваги між людиною і навколишнім середовищем внаслідок його забруднення; урбанізація; індустріалізація сільського господарства; дисбактеріози, що часто зустрічаються у тварин і людей; дуже висока резистентність єрсиній до факторів навколишнього середовища.


^ 3 Навчальні цілі семінару

3.1 Лікар повинен знати:

- етіологію псевдотуберкульозу і кишкового єрсиніозу;

- епідеміологію псевдотуберкульозу і кишкового єрсиніозу;

- патогенез псевдотуберкульозу і кишкового єрсиніозу;

- класифікацію псевдотуберкульозу і кишкового єрсиніозу;

- особливості клініки псевдотуберкульозу і кишкового єрсиніозу;

- принципи діагностики та лікування псевдотуберкульозу і кишкового єрсиніозу.

3.2 Лікар повинен уміти:

- збирати анамнез захворювання, життя, епідеміологічний анамнез хворого з підозрою на псевдотуберкульоз і кишковий єрсиніоз;

- провести об’єктивне обстеження хворого з підозрою на псевдотуберкульоз і кишковий єрсиніоз;

- призначити план обстеження та лікування.

3.3 Лікар повинен вдосконалювати на занятті:

- диференційну діагностику псевдотуберкульозу;

- принципи діагностики та лікування.


^ 4 Основні питання, що підлягають розгляду на семінарі:

- етіологія псевдотуберкульозу та кишкового єрсиніозу;

- епідеміологія псевдотуберкульозу та кишкового єрсиніозу;

- сучасна класифікація єрсиніозів;

- патогенез псевдотуберкульозу та кишкового єрсиніозу;

- основні клінічні симптоми та прояви;

- методи діагностики псевдотуберкульозу та кишкового єрсиніозу

- специфічні методи діагностики єрсиніозів;

- можливі ускладнення псевдотуберкульозу та кишкового єрсиніозу;

- основні принципи та методи лікування псевдотуберкульозу та кишкового єрсиніозу;

- профілактика єрсиніозів.


5 Список рекомендованої літератури

1. Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: у 3 т. - К.: Здоров`я, 2002 . - Т 1. - С. 440-469.

2. Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині / За ред. М.А. Андрейчина. - Тернопіль: ТДМУ, 2007. - С. 207-212.

3. Руководство по инфекционным болезням / Под ред. Ю.В. Лобзина. - 3-е изд., доп и перераб. - СПб.: Фолиант, 2003. - С.- 245-247.

4. Класифікація інфекційних та паразитарних хвороб М.А. Андрейчин, А.О. Руденко, О.Л. Івахів, М.Д. Чемич – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 65-66 .

5. О.І. Сміян, Т.П. Бинда Конспект лекцій з курсу “Дитячі інфекційні хвороби”. Частина 1. “Інфекційний мононуклеоз. Псевдотуберкульоз людини” - Суми: Вид-во СумДУ, 2003. - С. 32-63.


6 Завдання для самостійної підготовки:

- робота з рекомендованою літературою та періодичними виданнями;

- удосконалення знань з діагностики та лікування псевдотуберкульозу.






залишити коментар
Сторінка1/11
Дата конвертації11.10.2011
Розмір1,77 Mb.
ТипМетодичні рекомендації, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх