Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до нормативних документів Міністерства освіти І науки України, за даними наукових досліджень та результатами  icon

Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до нормативних документів Міністерства освіти І науки України, за даними наукових досліджень та результатами


Схожі
Міністерство освіти І науки України Гадзевич О.І., Кулинич М. Б...
Міністерство освіти І науки України Гадзевич О.І., Кулинич М. Б...
Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки України...
Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством Освіти І науки України для студентів вищих...
Конкурс ного відбору проектів наукових досліджень І розробок...
Навчально-методичний посібник // За ред д е. н., доц Г. М. Азаренкової, доц. Н. М...
Міністерство освіти і науки україни наказ....
Навчально-методичний комплекс «соціально-педагогічна профілактика правопорушень» Міністерство...
Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства...
Цехмістрова Г. С. Основи наукових досліджень...
Наказ міністерства освіти І науки від 01. 09...
1 Загальні положення...



Загрузка...
страницы:   1   2   3   4   5
скачать
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО


ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ


Навчально-методичний посібник


Укладач – О.Жосан


Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

(протокол №1 від 07.02.2008 року)


КІРОВОГРАД

2


008

ББК 74.2

П 24

Педагогічний експеримент : Навчально-методичний посібник. – Кіровоград : Видавництво Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2008. – 68 с.


Укладач: О.Е.Жосан, завідуючий відділом інноваційної діяльності та інтелектуальної власності КОІППО імені Василя Сухомлинського.


Навчально-методичний посібник розроблений відповідно до нормативних документів Міністерства освіти і науки України, за даними наукових досліджень та результатами вивчення й узагальнення досвіду експериментальної роботи всеукраїнського та регіонального рівнів загальноосвітніх навчальних закладів Кіровоградської області.

У виданні висвітлені основні засади науково-дослідної роботи, системи науково-методичного забезпечення інноваційної освітньої діяльності, описано порядок здійснення експериментальної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі.

Посібник адресований завідувачам та методистам методичних кабінетів (центрів), керівникам і педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам вищих педагогічних навчальних закладів.


Рецензенти:


Горська Г.О., завідувач кафедри практичної психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, кандидат психологічних наук, доцент;

Мельничук І.Я., доцент кафедри корекційної педагогіки Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, кандидат психологічних наук.


Відповідальна за випуск – Корецька Л.В.


©


КОІППО, 2008


ЗМІСТ


1. Наука і практика........................................................................................................ 4

1.1. Поняття та сутність науки................................................................................ 4


1.2. Науково-дослідна діяльність............................................................................ 7

1.3. Педагогічний досвід…………………………………………………….……. 11

  1. Педагогічний експеримент у системі інноваційної освітньої діяльності............ 12

2.1. Мета, зміст і види інноваційної освітньої діяльності................................... 12

2.2. Підготовка до планування інноваційної освітньої діяльності..................... 15

2.3. Види та основні напрямки планування інноваційної освітньої

діяльності………………………………………………………………………..… 17

2.4. Методичне забезпечення інноваційної діяльності........................................ 21

2.5. Психологічний супровід інноваційної діяльності.......................................... 22

2.6. Поняття експерименту...................................................................................... 23

2.7. Сутність і види педагогічного експерименту................................................. 24

2.8. Рівні педагогічного експерименту................................................................... 26

  1. Підготовка та проведення педагогічного експерименту....................................... 27

3.1. Розроблення програми експерименту............................................................. 27

3.2. Складання перспективного плану дослідно-експериментальної роботи… 29

3.3. Організаційна робота щодо початку експерименту..................................... 29

3.4. Проведення експерименту............................................................................... 32

4. Експериментальний загальноосвітній навчальний заклад.................................... 35


4.1. Поняття та види експериментального загальноосвітнього

навчального закладу................................................................................................ 35

4.2. Особливості організації роботи експерименталь­ного

загальноосвітнього нав­чального закладу............................................................. 36

5. Експерименти в навчальних закладах Кіровоградської області.......................... 37


5.1. Наукові ідеї експериментів............................................................................. 37

5.2. Реалізація наукової ідеї в умовах експерименту

в загальноосвітньому навчальному закладі.......................................................... 40
^

6. Науково-дослідна та експериментальна діяльність у позашкільних

навчальних закладах.....................................................................................…......... 44


6.1. Передумови діяльності...........................…………………………….………. 44

6.2. Основні напрямки, зміст та форми діяльності………………....................... 47

7. Умови успіху експериментальної діяльності..................……………………….. 49


7.1. Наукова організація педагогічної праці.......................................................... 49

7.2. Правильне планування діяльності, готовність педагогів

та адміністрації......................................................................................................... 52

Література……………………………………………………………………….…….. 55

Додатки:

  1. Заявка на проведення експерименту регіонального рівня.............................. 58

  2. Орієнтовна форма програми науково-дослідної експериментальної

роботи……………………………………………………………………….…….. 62

  1. Звіт про хід дослідно-експериментальної роботи…………………………....64

  2. Звіт про результати дослідно-експериментальної роботи……………….…..66


Як яскраві самоцвіти, горять вогники тих щасливих відкриттів, які надихали тебе, і – що особливо важливо для керівника – товаришів по роботі, вчителів. Немає сумніву, що ці відкриття, ці злети творчого натхнення саме і є тим вогником, який розсіює і виганяє байдужість, інертність, пробуджує в педагогічному колективі іскру творчості. Один із секретів педагогічної творчості і полягає в тому, щоб пробудити в учителів інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи.

В.О.Сухомлинський


1. Наука і практика

1.1. Поняття та сутність науки. Кожному педагогу потрібно мати уявлення про науку, її основні поняття, про методику й організацію науково-дослідницької діяльності.


Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Як специфічна сфера людської діяльності вона є результатом суспільного розподілу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, перетворення пізнавальної діяльності в особливу галузь занять певної групи людей. Необхідність наукового підходу до всіх видів людської діяльності змушує науку розвиватися швидшими темпами, ніж будь-яку іншу галузь [32].

Поняття “наука” включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу. Науку ще розуміють як одну з форм людської свідомості. Термін "наука" застосовується для назви окремих галузей наукового знання. Закономірності функціонування та розвитку науки, структури і динаміки наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального й духовного життя суспільства вивчає спеціальна дисципліна – наукознавство. Одним з основних завдань наукознавства є розробка класифікації наук, яка визначає місце кожної науки в загальній системі наукових знань, зв'язок усіх наук. Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що в свою чергу викликало об'єктивну необхідність здобуття знання. Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Це – ідеальне відтворення умовною формою узагальнених уявлень про закономірні зв'язки об'єктивної реальності [32].

Процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відбиття і відтворення у свідомості людини об'єктивної дійсності. Наукове пізнання – це дослідження, яке характеризується своїми особливими цілями і задачами, методами отримання і перевірки нових знань. Воно сягає сутності явищ, розкриває закони їх існування та розвитку, тим самим вказуючи практиці можливості, шляхи і способи впливу на ці явища та зміни згідно з їхньою об'єктивною природою. Наукове пізнання покликане освітлювати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем 32.

Основою і рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Теоретичні знання створюють надійну основу розуміння сутності явищ об'єктивної дійсності. Діалектика процесу пізнання полягає в протиріччі між обмеженістю наших знань і безмежною складністю об'єктивної дійсності. Пізнання – це взаємодія суб'єкта й об'єкта, результатом якого є нове знання про світ. Процес пізнання має двоконтурну структуру: емпіричні і теоретичні знання, які існують у тісній взаємодії та взаємозумовленості. Знання зводяться до відповідей на декілька запитань, які схематично можна зобразити таким чином:

Що? Скільки? Чому? Яке? Як? – на ці запитання має дати відповідь наука.

Як зробити? – на це запитання дає відповідь методика.

Що зробити? – це сфера практики.

Відповіді на запитання зумовлюють безпосередні цілі науки – описування, пояснення і передбачення процесів та явищ об'єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні – теоретичне відтворення дійсності 32.

Істинні знання існують як система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків. Тому істинне наукове знання об’єктивне. Разом з тим наукове знання може бути відносним або абсолютним. Відносне знання – це знання, яке, будучи в основному адекватним відображенням дійсності, відрізняється певною неповнотою збігу образу з об'єктом. Абсолютне знання – це повне, вичерпне відтворення узагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об'єктом. Безперервний розвиток практики унеможливлює перетворення знання на абсолютне, але дає змогу відрізнити об'єктивно істинні знання від помилкових поглядів. Наука, як специфічна діяльність, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення, характеризується такими основними ознаками:

• наявністю систематизованого знання (наукових ідей, теорій, концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);

• наявністю наукової проблеми, об'єкта і предмета дослідження;

• практичною значущістю як явища (процесу), що вивчається, так і знань про нього 32.

Розглянемо основні поняття науки.

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робиться висновок. Вона базується на наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності. Наука передбачає два види ідей: конструктивні й деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики. Свою специфічну матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Наукова теорія включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти. Гіпотези мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:

• накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;

• формулювання гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії;

• перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

Якщо при перевірці результат відповідає дійсності, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію. Гіпотеза висувається з надією на те, що вона, якщо не цілком, то хоча б частково, стане достовірним знанням.

Закон – внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон, відкритий через здогадку, необхідно потім логічно довести, лише за такої умови він визнається наукою. Для доведення закону наука використовує судження.

Судження – думка, в якій за допомогою зв'язку понять стверджується або заперечується що-небудь.

Висновок – розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, що певним чином пов'язане з вихідним.

^ Наука – це сукупність теорій. Теорія – вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих на тлумачення того чи іншого явища. Це не безпосереднє, а ідеалізоване відображення дійсності. Теорію розглядають як сукупність узагальнюючих положень, що утворюють науку або її розділ. Вона виступає як форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи 7; 20.

До нової теорії висуваються такі вимоги:

• адекватність наукової теорії описуваному об'єкту;

• можливість замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

• повнота опису певного явища дійсності;

• можливість пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах даної теорії;

• внутрішня несуперечливість теорії та відповідність її дослідним даним.

^ Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною головною ідеєю.

Концептуальність – це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.

Під принципом у науковій теорії розуміють найабстрактніше визначення ідеї. ^ Принцип – це правило, що виникло в результаті об'єктивно осмисленого досвіду.

Поняття – результат узагальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності, сукупність поглядів на що-небудь, рівень розуміння чогось. Воно відбиває суттєві й необхідні ознаки предметів та явищ, а також їх взаємозв'язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують сукупність слів – термінів. Розкриття змісту поняття називають його визначенням. Останнє має відповідати двом найважливішим вимогам:

• вказувати на найближче родове поняття;

• вказувати на те, чим дане поняття відрізняється від інших понять.

Поняття, як правило, завершує процес наукового дослідження, закріплює результати, отримані вченим особисто у своєму дослідженні. Сукупність основних понять називають понятійним апаратом тієї чи іншої науки.

^ Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. Він є елементом, який у сукупності з іншими становить основу наукового знання, відбиває об'єктивні властивості явищ та процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії й виводяться закони. Рух думки від незнання до знання керується методологією.

Методологія наукового пізнання – вчення про принципи, форми і способи науково-дослідницької діяльності. Метод дослідження – це спосіб застосування старого знання для здобуття нового знання. Він є засобом отримання наукових фактів 7; 9; 20.


^ 1.2. Науково-дослідна діяльність. Науково-дослідна діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. У межах науково-дослідної діяльності здійснюються наукові дослідження. Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результатами якого є система понять, законів і теорій. Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні наукові дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, націлена на здобуття нових знань про закономірності розвитку і взаємозв'язку природи, суспільства, людини.

Прикладні наукові дослідження – науково-дослідна і науково-технічна діяльність, направлена на здобуття та використання знань для практичних цілей.

Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. ^ Науковий результат – нове знання, здобуте в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, праці, доповіді, повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. Науково-прикладний результат – нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, яке впроваджене або може бути впроваджене у практику 7; 20.

До основних результатів наукових досліджень належать:

• наукові реферати;

• наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах;

• курсові (дипломні, магістерські) роботи;

• звіти про науково-дослідну (дослідно-конструкторську; дослідно-технологічну) роботу;

• наукові переклади;

• дисертації (кандидатські або докторські);

• автореферати дисертацій;

• депоновані рукописи;

• монографії;

• наукові статті;

• аналітичні огляди;

• авторські свідоцтва, патенти;

• алгоритми і програми;

• звіти про наукові конференції;

• препринти;

• підручники, навчальні посібники;

• бібліографічні покажчики та ін. 7; 20.

Тих, хто займається науково-дослідною діяльністю постійно, називають дослідниками, науковцями (науковими працівниками), вченими. Дослідник – людина, яка здійснює наукові дослідження. Науковець – той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки. Вчений – фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів. Науковий працівник – вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудоводо договору професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю і має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації. Люди науки мають відповідну спеціальність і кваліфікацію, працюють як самотужки, так і об'єднуючись у наукові колективи (постійні чи тимчасові), створюють наукові школи 7; 9. Наукові дослідження також мають право здійснювати й практики, зокрема педагогічні працівники.

У час кардинальних політичних, соціальних та економічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, зростає роль педагогіки. Вона визначає мету і зміст, форми й методи виховання та підготовки підростаючого покоління до життя і праці, впливає на розвиток та удосконалення національної системи освіти. У період розбудови національної школи розв’язання теоретичних проблем освіти, практичних шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу повинні якнайповніше задовольняти потреби практики.

Педагогіка – наука про виховання людини. Вона має власну історію становлення та розвитку, аналіз якої дозволяє зрозуміти суть і специфіку предмета дослідження. Педагогіка є наукою, бо вона має:

1) чітко визначений, відокремлений і зафіксований власний предмет;

2) для його вивчення застосовуються об'єктивні методи дослідження;

3) зафіксовані об'єктивні зв'язки (закони і закономірності) між факторами, процесами, що складають предмет вивчення;

4) встановлені закони й закономірності дозволяють передбачати (прогнозувати) майбутній розвиток досліджуваних процесів.

^ Методи педагогічних досліджень – це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності. За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, аналізує і обробляє одержані дані, включає їх у систему відомих знань. Тому темп і рівень розвитку педагогічної теорії залежить від того, які методи дослідження вона використовує.

Особливості процесу навчання й виховання вивчити і розкрити нелегко. Педагогічні процеси мають неоднозначний характер. Їх результати залежать від одночасного впливу багатьох чинників. Достатньо змінити вплив одного фактора, щоб результати процесу суттєво відрізнялись один від одного. Для педагогічних процесів характерна неповторність. Якщо дослідник природничих наук (у хімії, фізиці тощо) може кількаразово повторити експеримент, використовуючи ті самі матеріали, створюючи незмінні умови, то педагог-дослідник такої змоги не має: повторне дослідження пропонує вже інші умови праці, і як наслідок – інші результати. Ось чому «чистий» експеримент у педагогіці неможливий. Зважаючи на цю обставину, педагоги роблять свої висновки обережно й коректно, розуміючи відносність умов, у яких вони були отримані. Кількаразове повторення спостережень дає змогу в узагальненій формі формулювати висновки, визначати найхарактернішу тенденцію 22.

Важливим завданням педагогічного дослідження є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. На основі емпіричних закономірностей процесу навчання й виховання розкриваються теоретичні закони. Закони існують незалежно від того, як повно вони розкриті наукою. Пізнання закону дозволяє зрозуміти його дію і правильно використати у практичній діяльності 20.

У даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:

1. Традиційно-педагогічні. Традиційними називають методи, які педагогіка дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки. До складу традиційних педагогічних досліджень входять: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності учнів.

2. Педагогічне тестування (англ. test – випробовування, перевірка). Тестування – цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.

Як метод дослідження тестування до останнього часу мало застосовувалось у вітчизняній педагогіці. Проте цей метод не новий. Ще у 80-90 роках минулого століття його використовували для вивчення індивідуальних особливостей людини. Це призвело до виникнення так званого випробовувального експерименту – дослідження за допомогою тестів (А.Дальтон, А.Кеттел та ін.).

У навчально-виховній практиці використовуються різні тести: успішності, інтелектуального розвитку, діагностики рівня засвоєння знань, умінь, ступеню сформованості багатьох якостей тощо.

3. Соціологічні. Ця група методів проникла в педагогіку з соціології. Застосовується для масового опитування учасників процесів виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер. Опитування може бути усним (інтерв'ю) або письмовим (анкетування). До соціологічних методів дослідження належать також шкалування і соціометричні методики, порівняльні дослідження.

Анкетування – метод масового збору матеріалу за допомогою спеціально розроблених анкет. Сьогодні в педагогічних дослідженнях широко використовуються різні типи анкет: відкриті, які вимагають самостійного конструювання відповіді, і закриті, в яких учні обирають одну із запропонованих відповідей; іменні, що вимагають вказати прізвище досліджуваного, і анонімні; повні і скорочені; пропедевтичні і контрольні та ін.

Широко застосовується метод вивчення групової диференціації, який дозволяє аналізувати внутріколективні взаємини.

4. Кількісні. Використовуються в двох основних напрямках:

а) для обробки результатів спостережень і експериментів;

б) для моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ютеризації навчально-виховного процесу.

До першої групи входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація, тобто виявлення певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього місцезнаходження серед об'єктів, що вивчаються; шкалування – присвоєння балів чи інших цифрових показників характеристикам, що досліджуються.

Другу групу репрезентує метод моделювання. Це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель – уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання – можливість охопити систему цілісно.

Моделювання в педагогіці успішно застосовується для вирішення таких завдань, як поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури навчального матеріалу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін.

Метод моделювання використовується для вияву й класифікації нових законів, побудови нових теорій та інтерпретації отриманих даних; для вирішення обчислювальних завдань з використанням моделей; для перевірки гіпотези за допомогою тієї чи іншої моделі.

Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ, процесів конкретною інформацією, провести сувору ревізію в досягнутому раніше.

5. Педагогічний експеримент (лат. experimentum – проба, дослід). Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки 22.


^ 1.3. Педагогічний досвід. Педагогічний досвід є підґрунтям, на якому зростає професійна майстерність учителя. Водночас він є і джерелом розвитку педагогічної науки. Це своєрідний пробний камінь під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежності його компонентів.

^ Перспективний педагогічний досвід – творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу й особистості педагога. Передусім він спрямований на розв’язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи, зокрема на сучасному етапі – використання комп’ютерної техніки у навчальному процесі, формування правової культури школяра, виховання підприємливості молодої людини та ін. Для перспективного педагогічного досвіду характерною є новизна, яка виокремлює його з маси позитивної діяльності педагогів. Досвід можна вважати перспективним лише за умови, якщо він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадковими, а наслідком застосування продуманої системи навчання й виховання. Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання мають бути перевірені часом. Перспективність педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяльності інших педагогів, його можна поширювати й втілювати у життя 29.

Розрізняють перспективний педагогічний досвід зразковий і новаторський (рис. 1).


^ Перспективний педагогічний досвід










зразковий




новаторський

уміло використовуються досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів




уміло використовуються досягнення педагогічної науки, здійснюються дослідницька та експериментальна робота, раціоналізаторство


^ Рис. 1. Види перспективного педагогічного досвіду


Зразковий досвід – це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.

Новаторському досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експериментальний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання, то такий досвід називають раціоналізаторством.

Умови для творчих пошуків і формування перспективного педагогічного досвіду:

- наявність підготовлених, творчо працюючих керівників шкіл і наукового консультанта;

- вибір суспільно значимої для школи і посильної для педагогічного колективу теми;

- чіткість і ясність мети та завдань творчого пошуку для всього колективу;

- обґрунтований розподіл і кооперація праці;

- відповідна наукова і практична підготовка вчителів, озброєння їх теорією та методами творчого пошуку;

- створення в педагогічному колективі творчого настрою, здорового морально-психологічного клімату, сприятливих матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних й естетичних умов праці 29.


  1. Педагогічний експеримент у системі інноваційної освітньої діяльності


^ 2.1. Мета, зміст і види інноваційної освітньої діяльності. Освітні (педагогічні) інновації – це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду. Тобто творчий пошук веде до розвитку цілісної системи особистості педагога 1. Творчий пошук також суттєво впливає й на особистість учня. Учні більш цінують учителів, які запроваджують інновації, на таких уроках вони працюють активніше, інновації вчителя пробуджують у них бажання випробувати й власні можливості в інноваційній діяльності 27.

В інноваційному закладі освіти триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються стереотипи педагогічного мислення, здійснюються глибинні, системні перетворення, що стосуються всіх аспектів реформування навчально-виховного процесу. Такі заклади, в яких педагогічний та учнівський колективи експериментують, апробують, впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології, можна вважати інноваційними 17.

Інноваційна освітня діяльність  це розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій. Освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському, регіональному рівнях та на рівні окремого навчального закладу. Рівень інноваційної освітньої діяльності визначається її змістом (розробка, розповсюдження чи застосування інновації), а також масштабністю змін, що вноситимуться у систему освіти внаслідок застосування запропонованої інновації.

Інноваційна освітня діяльність всеукраїнського рівня передбачає апробацію інновацій та експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування у системі освіти:

  • освітніх, дидактичних систем;

  • державних стандартів освіти, базового компонента змісту дошкільної освіти, інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, змісту професійно-технічної освіти, нормативної частини змісту вищої, післядипломної освіти.

Інноваційна освітня діяльність регіонального рівня може здійснюватись у системі освіти області й передбачає:

- апробацію інновацій, розроблених у ході експериментів регіонального рівня;

- експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій.

Інноваційна освітня діяльність на рівні окремого навчального закладу передбачає:

  • застосування інновацій;

  • експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій.

Інноваційна ініціатива. З інноваційною ініціативою може виступити фізична або юридична особа (особи), що виявляє намір удосконалити або оновити освітню практику, експериментально перевірити продуктивність і можливість застосування нових ідей та підходів у системі освіти.

Види інновацій. Існує кілька класифікацій освітніх інновацій. Зупинимось на найбільш поширених.

Можна визначити чотири види освітніх інновацій за часом їх створення 24 (табл. 1). За напрямками і складовими освітнього процесу виділяють дві групи освітніх інновацій 26 (табл. 2).


Таблиця 1


^ ВИДИ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ


Освітні інновації

Такі, що створені давно, рекомендовані Міністерством освіти і науки, але в даному закладі не запроваджені

Такі, які щойно створені, пройшли апробацію і рекомендовані Міністерством освіти і науки

Такі, які щойно створені (експеримент завершився) і проходять апробацію

Такі, що знаходяться в стадії розробки в експериментально-му режимі



Таблиця 2


^ ГРУПИ ОСВІТНІХ ІННОВАЦІЙ


Педагогічні інновації у:

^ Організаційні інновації у:

змісті навчання і виховання

формах та методах навчання і виховання

технологіях навчання і виховання

змісті, формах, методах управління

структурі та технологіях управління

Державні стандарти освіти; сучасні концепції виховання; авторські нав-чальні плани, програми, підручники; нова система оцінювання навчальних досягнень учнів тощо.

Діалогові, “активні”, “ін-терактивні”, дистанційні форми і методи навчання, виховання тощо.

Розвивальні, модульно-розвивальні, диференційо-вані, комп’ю-терні, теле-комунікаційні, індивідуально орієнтовані, алгоритмізо-вані, проектні, рейтингові технології тощо.

Модернізовані управлінські функції; державно-громадські форми управління; економічні методи управління тощо.

Гімназії, ліцеї, коледжі, колегіуми, навчально-виховні комплекси тощо.


Кожен заклад вирішує самостійно, що саме і яким чином застосовувати в навчально-виховному процесі, спираючись на результати діагностики, тестування учнів, анкетування батьків та дотримуючись усіх необхідних умов для здійснення інноваційної діяльності [24].


Умови здійснення інноваційної освітньої діяльності:

- дотримання майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб, які ведуть інноваційну освітню діяльність, учасників навчально-виховного процесу, збереження їх життя і здоров'я;

- дотримання фізичними та юридичними особами, які ведуть інноваційну освітню діяльність, своїх майнових і немайнових зобов'язань, вимог державних стандартів освіти;

- керованість інноваційної освітньої діяльності;

- готовність керівників та працівників дошкільних закладів освіти, навчальних закладів, органів управління освітою до інноваційної освітньої діяльності;

- економія ресурсів, потрібних для здобуття освіти, здійснення освітньої діяльності та управління освітою 31.

Чинники впливу на інноваційний процес. На процес запровадження інновацій у закладі впливають такі чинники:

• зовнішнє середовище закладу (система освіти країни і регіону, її реформування, соціально-економічна ситуація, сусідні заклади, батьки учнів тощо);

• кадровий склад закладу, учні, їхні мотиви, цінності, культура і можливості;

• особливості змісту освіти в закладі;

• культура закладу;

• система громадського самоврядування закладу.

Найбільш впливовим є чинник зовнішнього середовища закладу. Успішність впровадження інновації в закладі залежить від усіх учасників навчально-виховного процесу 26.

^ 2.2. Підготовка до планування інноваційної освітньої діяльності. Під час підготовки до планування інноваційної освітньої діяльності в закладі необхідними вимогами є врахування принципів науковості, об’єктивності, послідовності, реальності, поєднання колективного начала та індивідуального, демократичності, інноваційності тощо. Зупинимось детальніше на принципі інноваційності.

Врахування принципу інноваційності при підготовці до планування. Управління інноваціями у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється на основі принципу інноваційності і передбачає істотну зміну завдань управлінської діяльності керівника, мети, змісту, форм та методів його роботи. Зокрема, метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, який провадить інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістом – виконання керівником модернізованих управлінських функцій: прогнозування, політико-дипломатичної, консультативної, менеджерської, представницької; запровадження нових форм і методів управління (колективних і колегіальних форм управління; техніко-технологічних та економічних методів управління тощо). Реалізуючи принцип інноваційності, керівник загальноосвітнього навчального закладу спільно з учасниками навчально-виховного процесу вносить постійні зміни у його діяльність і тим самим покращує її результати 26.

Вибір стратегії розвитку закладу. Адміністрація закладу щодня стикається з необхідністю розв’язувати певні проблеми, адже безпроблемних закладів не існує. Серед цих проблем особливого значення набувають ті, від успішного розв’язання яких безпосередньо залежать результати діяльності закладу.

Отже, насамперед необхідно ідентифікувати проблеми закладу і ранжувати їх за ступенем значущості.

Існує три основні стратегії розвитку закладів:

  1. Стратегія локальних змін, яка передбачає паралельне покращення, раціоналізацію, оновлення окремих напрямків життя закладів.

  2. Стратегія модульних змін, яка має на меті здійснення декількох комплексних нововведень, які не пов’язані між собою.

  3. ^ Стратегія системних змін, яка вимагає повної реконструкції закладу, стосується усіх компонентів діяльності (мети, змісту, організації, технології тощо), всіх структур, зв’язків, ланок.

Планування стратегії розвитку навчального закладу – це своєрідний пошук відповіді на чотири основні питання:

    • Яким є сьогодні заклад, його сильні й слабкі сторони?

    • Яким хотілося б бачити заклад у майбутньому?

    • Чи можна реалізувати поставлену мету і які можуть бути перешкоди?

    • Що необхідно зробити і в якій послідовності, аби досягти мети?

У процесі розробки програми розвитку закладу доцільно виділити шість етапів:

    • Проблемний аналіз стану закладу.

    • Формування концепції майбутнього закладу.

    • Розробка стратегії, основних напрямків і задач переходу до нового закладу.

    • Формування цілей першого етапу побудови нового закладу.

    • Формування плану дій.

    • Експертиза програми.




залишити коментар
Сторінка1/5
Дата конвертації11.10.2011
Розмір1.07 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2   3   4   5
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх