Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня icon

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня


Схожі
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня...



Загрузка...
страницы:   1   2
скачать
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ


ЛУК’ЯНОВА ВАЛЕНТИНА ВЯЧЕСЛАВІВНА


УДК 658:330.131.7


МЕХАНІЗМ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ



Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість)


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук


Донецьк – 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі економіки підприємства і підприємництва.

Науковий консультант
^

доктор економічних наук, професор


Орлов Олівер Олексійович,

Хмельницький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства і підприємництва.

^ Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Гречан Алла Павлівна,

Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки, обліку та аудиту;


доктор економічних наук, доцент

^ Отенко Ірина Павлівна,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічного аналізу;


доктор економічних наук, професор

^ Хобта Валентина Михайлівна,

ДВНЗ “Донецький національний технічний університет” Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства.

Захист відбудеться “26” лютого 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.


Автореферат розісланий “23” січня 2009 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. При переході до ринкових механізмів господарювання кардинально змінюється роль і місце ризику як економічного явища в системі управління підприємством. Слід зазначити, що певний ризик був присутній і в планово-адміністративній економіці, де він був, наприклад, пов'язаний з невиконанням державного замовлення, порушенням договірних зобов'язань, незабезпеченістю транспортом, ресурсами. Але масштаби ризику на рівні підприємства були істотно меншими, ніж в умовах ринку, оскільки вплив наперед невідомих кон'юнктурних факторів був незначним, а держава брала на себе велику частину відповідальності за ризик через механізми відшкодування втрат та дотації. Система централізованого планування практично унеможливлювала прийняття самими підприємствами рішень з урахуванням елементів ризику.

За ринкових відносин держава не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємств, а першочерговими елементами ризику стають непередбачуваність кон'юнктури ринку, попиту, цін та інших факторів, що диференцію­ють різноманітні впливи зовнішнього середовища на результати діяльності підприємства. При цьому поле діяльності комерційних структур різних типів і рівнів принципово розширюється, збільшуються їх можливості і ступінь свободи у процесі прийняття управлінських рішень, а отже, кардинально зростає невизначеність, з'являється необхідність урахування, аналізу й оцінки ризику в системі управління підприємством.

Фундаментальні основи теорії та практики моделювання фінансових ризиків закладено у працях Нобелівських лауреатів: Ф. Блека, Д. Канемана, Г. Марковіца, Р. Мертона, М. Міллера, Ф. Модільяні, Дж. Тобіна, Є. Фама, В. Шарпа, М. Шоулса та інших зарубіжних учених. Вони обґрунтували роль ризиків у фінансовій сфері діяльності, заклали основи кількісної оцінки ризику, розробки та прийняття управлінських рішень з урахуванням факторів ризику.

В Україні вагомий внесок у дослідження теоретичних та практичних аспектів управління підприємствами в умовах невизначеності та ризику зробили вітчизняні та зарубіжні економісти: О. Альгін, І. Балабанов, Т. Бачкаї, І. Бланк, А. Буянов, Г. Великоіваненко, П. Верченко, В. Вітлінський, Ю. Гер­мейєр, В. Гранатуров, О. Дубова, І. Івченко, Ю. Єрмолаєв, А. Камінський, К. Кірсанов, М. Клапків, Т. Клебанова, Г. Клейнер, В. Ковальов, Б. Койлі, Н. Машина, Д. Месен, Д. Мико, В. Михалевич, Л. Михайлов, М. Моісеєв, О. Мороз, Ф. Найт, Т. Райс, О. Устенко, Е. Уткін, В. Хобта, В. Христіанов­ський, В. Черкасов, Д. Штефанич, О. Ястремський.

Теоретичні засади та практичні рекомендації щодо діагностики діяльності підприємства в умовах нестабільного середовища розглядаються А. Вартановим, А. Воронковою, О. Гетьманом, А. Градовим, А. Гречан, Н. Данілочкіною, В. Забродським, В. Зінченко, М. Кизимом, Е. Коротковим, Г. Козаченко, Л. Костирко, В. Кузіним, І. Отенко, В. Пономарьовим, Г. Савицькою, І. Сокирницькою, В. Шаповал, Г. Швиданенко.

Однак процеси перебудови умов господарювання об’єктивно обумовлюють наростання невизначеності ситуації і нестабільності соціально-економічного середовища, в якому діють підприємства. Унаслідок цього знижуються можливості прогнозування, погіршується якість прогнозів і, як наслідок, зростають і урізноманітнюються ризики. За таких обставин актуальною є необхідність обґрунтувати теоретичні та методологічні положення з формування механізму діагностики економічних об’єктів з урахуванням ризику та адаптації їх функціонування в нестабільному ринковому середовищі, що обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах тем, передбачених планами науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України: “Методологічні основи і методи планування на промислових підприємствах в умовах ринку” (2005-2006 рр., номер держреєстрації 0105U000719) – автором розроблено методи та критерії загальної оцінки ризику в системі управління основними видами діяльності підприємством; “Розробка спеціального курсу наукового та науково-методичного забезпечення для підготовки магістрів спеціальності “Міжнародні відносини” за напрямом: економічна безпека України в системі розвитку євроатлантичних процесів” (2007 р., номер держреєстрації 0107U006933), де автором проаналізовано макро-, мезо- та мікроекономічні фактори ризику, що впливають на економічну безпеку українських підприємств, визначено місце оцінки ризику на макрорівні в системі дослідження економічної безпеки України; “Діагностика ризику зовнішнього середовища підприємства” (2007 р., номер держреєстрації 0107U012253) та “Діагностика ризику діяльності підприємства” (2007-2008 рр., номер держреєстрації 0107U007882), у яких розроблено науково-методичні положення та практичні рекомендації щодо діагностики ризику мезо- та мікросередовища діяльності промислових підприємств з урахуванням галузевої специфіки.

^ Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у теоретичному та методологічному обґрунтуванні організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику, що сприятиме їх адаптації до функціонування у нестабільному ринковому середовищі.

Для досягнення цієї мети поставлено та вирішено такі основні завдання:

визначено роль і місце феномену ризику в економічній теорії; сутність, зміст, основні властивості ризику як економічної категорії;

узагальнено і розвинено методологічні підходи до класифікації ризиків функціонування економічних систем;

сформовано характеристики діагностики як процесу, розроблено методичні підходи й аналітичні інструменти діагностики діяльності підприємства у межах концепції стійкого розвитку;

обґрунтовано концептуальні засади формування організаційно-еко­номічного механізму діагностики діяльності підприємства з урахуванням ризику;

обґрунтовано систему аналітичних показників оцінки чутливості функціонування підприємства до ризику відповідно до побудованого механізму діагностики;

здійснено практичне застосування моделі діагностики ризику на мезорівні з оцінкою галузевого та регіонального аспектів як складової механізму діагностики діяльності підприємств;

за результатами функціонування промислових підприємств України здійснено оцінку ризику їх діяльності у межах сформованого механізму діагностики;

розроблено систему управління ризиком діяльності підприємств у рамках різних типів загального менеджменту.

^ Об’єктом дослідження є процеси управління діяльністю підприємств в умовах невизначеності та ризику.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні основи та прикладні аспекти формування організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємств переробної промисловості з урахуванням ризику.

^ Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять концептуальні положення економічної теорії та теорії управління підприємством, сукупність принципів і методів наукового дослідження. При проведенні дослідження використано: методи гносеологічного аналізу (історичний, аналітичний, логічний, узагальнення, декомпозиції) – для визначення сутності ризику як економічної категорії та розкриття його основних рис, властивостей та функцій; системний підхід, аналіз, синтез, індукція та дедукція – при дослідженні окремих аспектів функціонування підприємства як системи; наукової абстракції – при розробці концептуальної моделі діагностики ризику діяльності підприємства; групування – при розподілі об’єктів діагностики (видів економічної діяльності, регіонів, підприємств) за критерієм рівня генерованого ризику; аналізу й синтезу – при формуванні груп факторів ризику та розробці системи ключових показників оцінки ризику; економіко-математичні та статистичні методи – для оцінки ризику функціонування економічних систем. Реалізацію запропонованих процедур діагностики ризику та моделей прогнозування здійснено у програмному середовищі Microsoft Excel.

Інформаційну базу дослідження становлять правові та нормативні документи Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, статистичні дані Національного банку України, публікації вітчизняних і зарубіжних учених, первинні дані про результати господарської діяльності промислових підприємств, матеріали особистих досліджень автора.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Результати наукового дослідження в сукупності вирішують важливу науково-практичну проблему розробки теоретико-методологічних основ формування організаційно-еконо­мічного механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику.

Наукову новизну дисертації визначають такі суттєві результати:

уперше:

обґрунтовано концепцію організаційно-економічного механізму діагностики, складовою якої є механізм діагностики діяльності підприємства як економічної системи з урахуванням факторів ризику, що включає: вибір показників оцінки ефективності функціонування об’єкта; обґрунтування і вибір показників для процесу діагностики ризику; розробку математичного забезпечення діагностики діяльності підприємства з урахуванням ризику;

запропоновано й обґрунтовано концепцію діагностики ризику діяльності економічного об’єкта (у тому числі підприємства), яка враховує дві мети системи управління ризиком, а саме забезпечення стійкого розвитку й обмеження небажаного впливу. Такий підхід надав змогу виділити три напрями діагностики: стійкості (стабільності), розвитку (зростання), впливу (чутливості);

здійснено оцінку ризику на мезорівні (галузевого та регіонального) за кількома сценаріями залежно від заданого метою діагностики ступеня деталізації і відповідно до рівнів дослідження мезоризиків, що надало можливість побудувати профілі ризику за дією виділених груп факторів та групування об’єктів дослідження (видів економічної діяльності, видів промислової діяльності регіонів на міжобласному та районному рівнях);

обґрунтовано і запропоновано економічний показник “коефіцієнт ризикової переваги”, що дозволяє оцінити не лише ризик, але й ефективність функціонування об’єкта; розроблено систему відносних показників для оцінки економічних систем мезорівня;

розроблено та обґрунтовано методологічні засади технології оцінки стійкого розвитку підприємства та окремих напрямів господарської діяльності за різними рівнями деталізації дії факторів ризику на мікрорівні, що дозволяє формувати систему управління ризиком підприємства з урахуванням дії факторів ризику на різних рівнях управління;

удосконалено:

понятійно-категорійний апарат ризикології як конкретної галузі економічної науки шляхом уточнення таких базових понять, як об’єкт, предмет, основні методи дослідження;

класифікаційну систему ризику шляхом систематизації ознак, що дозволило сформувати два класи: перший включає 13 основних ознак класифікації для усіх рівнів об’єктів та суб’єктів ризику; в основу другого покладено рівень виникнення економічних ризиків і відповідно виділено мега-, макро-, мезо- та мікроризики. Деталізація мікрорівня (об’єкт дослідження – підприємство) надала змогу виокремити два підкласи ризиків: первинні та вторинні;

методичний підхід до діагностики ризику, а саме діагностики розвитку (зростання) шляхом модифікації -коефіцієнта, який розглядається як базовий критерій діагностики стійкості стану об’єкта дослідження;

науково-методичний підхід до формування систем показників доходності та рентабельності, які можуть використовуватися для діагностики різних напрямів господарської діяльності підприємства;

системний підхід до управління ризиком підприємства в межах сучасних концепцій загального менеджменту на підприємстві, який спрямований на адаптацію функціонування підприємства до ризику у нестабільному ринковому середовищі;


дістали подальшого розвитку:

наукове обґрунтування сутнісних характеристик ризику як об’єктивної економічної категорії: об’єкта, суб’єкта, основних рис та властивостей, функцій, одержаних на підставі гносеологічного аналізу та системного підходу до економічних об’єктів. Це дозволило розкрити його сутність і створило наукову базу для розробки наукових положень з формування організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємства як економічної системи з урахуванням дії факторів ризику;

характеристики діагностики на основі систематизації таких понять, як мета, предмет, об’єкт, завдання та методи діагностики, що дозволило побудувати механізм діагностики функціонування об’єкта дослідження (підприємства) за умов нестабільного зовнішнього середовища;

методи розрахунку темпів зростання для економічних показників, що можуть одержувати від’ємні значення, – це дає змогу вирішувати проблему порівняльності не лише абсолютних, але і відносних величин;

методологічні та методичні засади проведення діагностики ризику на мікрорівні за такими напрямами: інтегральний підхід до оцінки ризику діяльності підприємства на базі фінансової звітності, який доповнено оцінкою рівня фінансово-інвестиційного ризику, розмежовано дію виробничого ризику на три складові – загально-виробничий, організаційно-управлінський (адміністративний), комерційний (збутовий) ризик; комплексна оцінка ризику діяльності підприємства з використанням методів теорії нечітких множин і теорії нечіткої логіки.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, які мають універсальний характер.

Теоретичні, науково-методичні та практичні результати дослідження використано в діяльності: Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області (довідка про впровадження № С-134/03-06 від 28.03.2006 р.), Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Хмельницької області (довідка про впровадження № 18-9/312 від 03.04.2008 р.), Головного управління статистики Хмельницької області (довідка про впровадження № 21-02/4 від 10.06.2008 р.).

Науково-методичні рекомендації з проведення діагностики ризику впроваджено у практику діяльності підприємств: Деражнянський молочний завод Хмельницької області (довідка про впровадження № 663 від 21.11.2007 р.), Красилівський агрегатний завод Хмельницької області (довідка про впровадження № 10-2373 від 28.11.2007 р.), Хмельницьке ВАТ “Взутекс” (довідка про впровадження № 48 від 17.08.2007р.), ТОВ “Жовківський торговий дім “АГРОНАФТОПРОДУКТ” Львівської області (довідка про впровадження № 30 від 10.03.2006 р.), ТОВ “Аллея” Львівської області (довідка про впровадження № 29 від 17.03.2006 р.), ТОВ “Політехпром” Миколаївської області (довідка про впровадження № 12-5/08 від 16.04.2008 р.), ВАТ “Інпроектсервіс” Миколаївської області (довідка про впровадження № 0108/1124 від 13.05.2008 р.), Рівненське обласне управління “Рівнеекокомресурси” (довідка про впровадження № 7-12/412-18 від 09.04.2008 р.).

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Хмельницького національного університету при розробці методичного забезпечення і викладанні дисциплін “Економічний ризик та методи його вимірювання”, “Управління ризиком”, “Економічна діагностика” (довідка від 12.06.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до формування механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику. Основні положення дисертаційної роботи, її висновки і рекомендації розроблено та обґрунтовано особисто автором. З наукових праць, виконаних у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які запропоновано особисто автором.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях. Основні з них: Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (м. Київ, 17-20 вересня 2003 р.); ІV-VI Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми планування на промислових підприємствах” (м. Алушта, вересень - жовтень 2005-2007 рр.); Міжнародна науково-практична конференція “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Львів, 21-22 жовтня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика” (КНТЕУ, м. Київ, 27-28 жовтня 2005 р.); І Міжнародна науково-практична конференція “Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (м. Хмельницький, 16-19 листопада 2005 р.); Шостий міжнародний науковий конгрес “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 23 лютого 2006 р.); Друга міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (м. Луцьк, червень 2006 р.); Науково-практична конференція “Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження” (м. Одеса, 31 жовтня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку” (КНЕУ ім. В. Гетьмана, м. Київ, 7-8 лютого 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства” Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Одеса, 25 травня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційні технології та методи в управлінні організаціями, програмами і проектами” (м. Кам'янець-Подільський, 22-24 травня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 37 праць загальним обсягом 137,78 д.а., з яких автору особисто належить 78,83 д.а., у тому числі: 1 індивідуальна монографія (19,03 д.а.), 23 статті у наукових фахових виданнях, 9 – за матеріалами конференцій, 4 навчальних посібники (1 індивідуальний, 2 у співавторстві та 1 колективний).

^ Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 345 найменувань, додатків і містить 41 таблицю і 33 рисунки. Загальний обсяг викладено на 452 сторінках.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


Роботу присвячено вирішенню науково-практичної проблеми з формування організаційно-економічного механізму діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику та обґрунтуванню науково-методичних рекомендацій щодо вдосконалення управління підприємствами, що сприятиме їх адаптації до функціонування у нестабільному ринковому середовищі.

^ У першому розділі “Теоретико-методологічні засади ризику в діяльності підприємств” обґрунтовано теоретичні основи ризикології, роль і місце ризику в діяльності підприємств.

Ризик необхідно розглядати як історичну категорію. Зі становленням товарно-грошових відносин, розвитком конкуренції учасників господарського процесу ризик стає економічною категорією – подією, яка може відбутися чи ні і спрямована на досягнення привабливої мети, що пов’язано з елементами небезпеки, загрозою втрат чи неуспіху.

На основі результатів дослідження проблем ризику впродовж останніх десятиліть інтенсивно формується окрема наука про економічний ризик, що дістала назву “ризикологія” – наука про закони й закономірності функціонування економічних систем з огляду на необхідність виявлення і прогнозування можливих загроз та невикористаних можливостей, які можуть проявлятись у поточній та майбутній діяльності, яка відображає особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами об’єктивно існуючих невизначеності, конфліктності, іманентних процесам цілеполягання, оцінювання та управління об’єктами ризику. Категорійний апарат ризикології як науки включає такі базові поняття, як об’єкт – складна система (економічні суб’єкти, політичні утворення, процеси ендогенного та екзогенного характеру), яка здійснює певну діяльність і є джерелом ризику, предметом впливу або суб’єктом управлінських дій, предмет ризикології – сукупність конкретних форм прояву невизначеності та конфліктності, притаманних процесам функціонування та управління об’єктами ризику, формування дієвого механізму оцінювання, моделювання та управління ним, та основні методи дослідження.

Дотримуючись сучасних поглядів на ризик як об’єктивно-суб’єктивну категорію, можна стверджувати, що ризик – це ситуативна характеристика розвитку системи у просторі і часі, яка має об’єктивний характер і призводить до зміни рівноважної стійкості системи (або її складових), відображає невизначеність реалізації цільових задач унаслідок впливу ендогенних і/або екзогенних факторів та різних варіантів дій (у тому числі бездіяльності) суб’єктів ризику. При цьому як об’єкт ризику розглядається система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не визначені. Суб’єкт ризику – це особа (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах управління об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єкта ризику.

Економічний ризик – це складова діяльності суб’єктів підприємництва, зумовлена дисбалансом розвитку економічних систем у невизначеному середовищі функціонування і можливістю оцінити ймовірність досягнення заданої мети чи відхилення від неї у ситуації невідкладного вибору. Системне дослідження ризику дозволяє виділити такі постулати: всеосяжність ризику, об’єктивність прояву, спрямованість у майбутнє, непостійність і мінливість у просторі і часі, прояв принципів синергізму при розвитку ризикованої ситуації, поява ризику у ситуації невідкладного вибору в момент прийняття рішення, виникнення ризику в процесах досягнення мети, необхідність чіткого розподілу ризику як економічної категорії та як кількісної оцінки невизначеності ситуації, вимірювання ризику на основі загальнометодологічних положень теорії вимірювання. До основних властивостей економічного ризику необхідно віднести невизначеність, конфліктність (суперечливість), альтернативність, правомірність та результативність.

Сутність економічного ризику втілюється у функціях, які він виконує при здійсненні господарської діяльності в умовах невизначеності. Функція ризику розглядається як зовнішній прояв дії ризику на параметри соціально-економічної системи і її окремі складові (суспільство, спільноти людей, економіка, галузь, підприємство тощо).

Важливими елементами аналізу, оцінювання та управління ризиками є їх класифікація і розробка класифікатора, тобто розробка класифікаційної системи, адекватної парадигмі феномену ризику. Запропоновано ознаки класифікації ризику згрупувати у два класи. Перший клас дозволяє здійснити класифікацію економічних ризиків за основними виділеними ознаками на всіх рівнях об’єктів і суб’єктів ризику, які об’єднано у 13 підкласів. В основу формування другого класу покладено рівень виникнення (сферу походження) економічних ризиків і відповідно виділено мега-, макро-, мезо- і мікроризики. На мікрорівні ризики генеруються за відношенням до видів діяльності підприємства і згруповані у два підкласи: первинні (виробничий, комерційний, фінансовий) та вторинні (транспортний, логістичний, аудиторський, екологічний та ін.).

^ У другому розділі “Концептуальні основи формування механізму діагностики діяльності підприємств” обґрунтовано доцільність розглядати діагностику (стосовно економічних систем) як процес розпізнавання і виявлення на основі визначених ознак (ключових оціночних показників, вивчення окремих результатів, неповної інформації) проблем у функціонуванні об’єкта з метою оцінки наявних тенденцій і виявлення можливих перспектив його розвитку та аналізу варіантів найкращого вирішення виявлених проблем (рис. 1).

Метою діагностики є надання необхідних знань для прийняття рішення суб’єкта управління про використання різноманітного методологічного апарату та інструментарію для визначення стану об’єкта управління у невизначеному середовищі функціонування та розробка комплексу заходів, спрямованих на поліпшення цього стану. Діагностика виконує три функції: оціночну (визначення стану функціонування об’єкта управління); діагностичну (виявлення можливих змін стану об’єкта); пошукову (визначення можливих заходів поліпшення або відновлення стану суб’єкта управління).

Сучасна діагностика виявляється одночасно у чотирьох аспектах: інформаційному – як система знань, що базується на спеціальній інформації, спрямованій на подальше використання у процесах розробки і прийняття управлінських рішень; аналітичному – як аналітична основа, що виступає підґрунтям для оцінки стану об’єкта дослідження; динамічному – у формі дослідження динаміки і визначення можливих тенденцій змін умов функціонування і стану об’єкта; функціональному – як функція управління, що забезпечує зворотний зв’язок з об’єктом управління через здійснення діагностичних процедур.





Рис. 1. Характеристика діагностики як процесу


Пропонується проводити інтегральну (синтетичну) діагностику діяльності підприємств, яка враховує весь спектр релевантних факторів ризику і включає систему таких кількісних показників: оцінка ризику функціонування підприємства, що базується на синтезі впливів різних видів мікроризиків, має кількісний характер, виражений у певному значенні вибраної міри ризику; оцінка ризику діяльності, що ґрунтується на аналізі і синтезі локальних факторів мезоризиків (галузевих, регіональних); оцінка ризику діяльності, що базується на впливі макроекономічного оточення підприємства і на прогнозах макроекономічної кон’юнктури; оцінка ризику діяльності, пов’язана з прогнозами змін міжнародної галузевої і макроекономічної кон’юнктури.

Механізм діагностики підприємств розглядається як система елементів (процеси діагностики), призначених для перетворення вихідної інформації про стан об’єкта управління шляхом проведення діагностичних процедур на можливі рекомендації щодо зменшення негативних впливів і поліпшення (відновлення) стану об’єкта. Узагальнюючи та творчо розвиваючи існуючі методичні підходи до проведення діагностики, здійснено декомпозицію процесу діагностики і запропоновано власну структурно-логічну модель її проведення (рис. 2).



Рис. 2. Організаційно-економічний механізм діагностики


Механізм діагностики ризику діяльності підприємств включає чотири блоки: блок 1 – оцінка якості вихідної інформації; блок 2 – оцінка ризику; блок 3 – ранжування об’єктів діагностики; блок 4 – адаптація об’єктів до ризику (рис. 3).

Розроблений механізм діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику має конкретне практичне спрямування і дозволяє сформувати науково-методичні основи діагностики на різних рівнях управління у нестабільному ринковому середовищі.



Рис. 3. Механізм діагностики ризику


У третьому розділі “Науково-методичні аспекти діагностики діяльності підприємств з урахуванням ризику” обґрунтовано, що жоден одиничний показник не може бути основою всеохоплюючої оцінки функціонування системи. Системи оцінки ефективності діяльності, які застосовуються на підприємствах, базуються на поточних і минулих результатах, а підприємців більше цікавлять майбутні перспективи і становище фірми. Отже, економічна ефективність спрямована в майбутнє, а її оцінки завжди обтяжені певною часткою невизначеності.

Оцінка ефективності діяльності підприємства, у тому числі з урахуванням дії факторів ризику, є складним і багатоаспектним процесом. Оскільки правильний вибір критеріїв діагностики має визначальну важливість, сформульовано основні вимоги до них: репрезентативність – критерій має прямо відображати мету дослідження, повністю їй відповідати, дозволяти оцінювати ефективність вирішення основної задачі, а не другорядної; критичність до досліджуваних параметрів – чутливість критерію до змін значень показників, що аналізуються; максимально можлива простота (введення додаткових величин може призвести до ускладнення дослідження, не надаючи нової інформації, можливостей одержати інші висновки); єдинність – об’єднання, за можливості, усіх основних елементів дослідження в один критеріальний показник, щоб уникнути різноваріантних рекомендацій і необґрунтованих припущень.

Застосування моделі діагностики ризику діяльності підприємств на практиці помітно спрощується за можливості формування єдиного критерію оцінки (ключового показника ризику), який розглядається як комплекс параметрів зміни стану об’єкта ризику, що з великою імовірністю відображає зміну профілю ризику системи і дозволяє шляхом діагностування намітити необхідні управлінські рішення щодо поліпшення (відновлення) стану об’єкта ризику.

Базуючись на сучасних розробках теорії ризику, пропонується виділити дві цілі управління ризиками підприємства: перша (стратегічна) спрямована на забезпечення (збереження) стійкого розвитку підприємства (стійкий розвиток передбачає наявність стійкої тенденції до поліпшення критеріальних показників діяльності); друга (поточна) передбачає утримання величини ризику в допустимих для підприємства межах.

Отже, діагностика ризику діяльності економічного об’єкта (у тому числі підприємства) має враховувати обидві цілі системи управління ризиком, а саме стійкість розвитку і обмеженість впливу. Це дає змогу виділити три напрями діагностики ризику, реалізацію яких на різних рівнях дослідження наведено на рис. 4.





Рис. 4. Реалізація напрямів діагностики ризику на різних рівнях


Стосовно діагностики діяльності підприємств поняття стійкості може бути використане для характеристики стабільності його становище в умовах нестабільного ринкового середовища. При цьому виділено два напрями оцінки стійкості: стійкість середовища і стійкість підприємства (об’єкта).

Оцінка показників відповідно до визначених критеріїв діагностики передбачає врахування динаміки значень, отже, найкращим варіантом стандартизації можна вважати розрахунок ланцюгових темпів зростання показників в індексній формі за відповідні (однакові) періоди часу. За ситуації, коли фінансові показники набувають від’ємних вихідних значень, для розрахунку темпів зростання проведено модифікацію класичної формули визначення даного статистичного показника.

Базовим критерієм діагностики стійкості стану об’єкта дослідження до ризику визначено -коефіцієнт. Для його розрахунку використано класичну формулу розрахунку:

, (1)

де – критерій стійкості j-го об’єкта дослідження (наприклад, виду економічної діяльності порівняно з економічною системою країни або машинобудування порівняно з промисловістю в цілому при оцінці галузевих ризиків різних рівнів агрегування);

Тіj, Тіr – темп зростання показника для j-го об’єкта та темп зростання в цілому на досліджуваному ринку в і-му періоді (економіка країни, промисловість у цілому);

– середній за період темп зростання показника для j-го об’єкта дослідження та в цілому на ринку за період m;

– дисперсія по темпах зростання в цілому по ринку за період m.

У результаті розрахунків одержуємо, що -коефіцієнт певного досліджуваного фактора в цілому по ринку складатиме одиницю. Для об’єктів (окремих галузей, регіонів, підприємств, напрямів діяльності) з більш стійким становищем (менші відхилення темпів зростання від середнього рівня, ніж для ринку) значення -коефіцієнта буде менше одиниці, що свідчитиме про більш стабільне функціонування об’єкта і відповідно менший ризик.

Наступним етапом розрахунків є завдання діагностики розвитку об’єкта (галузі, регіону, підприємства тощо), оскільки однієї стійкості у динамічних умовах господарювання для забезпечення конкурентоспроможності діяльності недостатньо. Кожний об’єкт має розвиватись, поліпшувати характеристики свого стану, тобто характеризуватися позитивними тенденціями зміни оціночного показника.

З метою забезпечення інформаційної односпрямованості показників їх поділяють на стимулятори та дестимулятори. Для стимуляторів кращими вважаються вищі значення показника, а для дестимуляторів – навпаки, нижчі.

Для створення у подальшому можливостей агрегування критеріїв діагностики стійкості та діагностики розвитку дестимулятори необхідно перетворити на стимулятори. Оскільки на попередньому етапі всі вихідні показники перетворені на темпи зростання в індексній формі, то про наявність позитивної динаміки свідчитиме перевищення темпів зростання показників відносно рівня темпу зростання системи в цілому для стимуляторів (наприклад, індекс зростання виробництва ВВП по промисловості вищий від відповідного індексу в цілому по економіці України). Для дестимуляторів, навпаки, позитивним буде зниження темпів зростання показників.

Виходячи із розглянутих властивостей -коефіцієнта, пропонується для діагностики стійкості та діагностики розвитку в межах механізму діагностики ризику різних рівнів управління використовувати розроблені модифіковані формули даного показника, що застосовується для оцінки як окремих показників, груп факторів ризику, так і ризику об’єкта діагностики в цілому. Залежно від спрямованості вихідних оціночних показників пропонується застосовувати розроблені формули для діагностики розвитку (зростання). Для стимуляторів:

, (2)

де – критерій розвитку (зростання значень) j-го об’єкта дослідження;

– середній по досліджуваному ринку в цілому темп розвитку, що відповідно залежить від позитивної чи негативної динаміки економічної системи в цілому і розраховується:

(3)

– індикатор несприятливих відхилень по j-му об’єкту дослідження в
і-му періоді, який визначається:

(4)

– несприятливе ринкове відхилення в і-му періоді (у періоди розрахунку додатного відхилення на ринку у формулі (2) використовується середнє значення негативних відхилень по ринку в цілому):

(5)

– дисперсія по несприятливих відхиленнях темпів зростання в цілому по ринку за період m (розраховується за стандартною формулою, де значення показника замінюються відхиленнями, у даному випадку негативними).

Для дестимуляторів сприятливими відхиленнями будуть від’ємні за значенням, розрахунки здійснюватимуться за аналогічними формулами, позитивним моментом вважається зниження показника у динаміці.

Для розрахунку рівня ризику, що генерується певним частковим досліджуваним фактором, визначається агрегований показник як середнє арифметичне чи середнє зважене значення критеріїв стійкості та розвитку. Це дозволяє врахувати дію обох складових мезоризиків. Фактично середня арифметична є окремим випадком середньої зваженої за умови, що вагові коефіцієнти обох критеріїв однакові. Тоді загальна формула для оцінки k-го показника має такий вигляд:

, (6)

де – агрегований рівень ризику по j-му об’єкту для k-го показника (суб’єкт управління залежно від рівня деталізації аналізу окремих складових конкретних факторів ризику може застосовувати один або декілька показників для дослідження);

– критерій стійкості (стабільності) j-го об’єкта дослідження для k-го показника;

– критерій розвитку (зростання значень) j-го об’єкта дослідження для k-го показника;

– відповідно вагові коефіцієнти – важливість, значимість стабільності чи зростання для k-го показника (визначаються зазвичай експертним методом).

Рівень ризику за певним фактором дослідження на одному рівні дослідження можна розрахувати за формулою

або , (7)

де – рівень ризику, що генерується t-тим фактором для j-го об’єкта;

– агрегований рівень ризику по j-му об’єкту, що використано для дослідження t-го фактора;

– вагові коефіцієнти – важливість, значимість k-го показника для оцінки ризику по j-му об’єкту (визначаються зазвичай експертним методом).

Залежно від заданого метою діагностики ступеня деталізації і відповідно виділених рівнів дослідження мезоризиків подальший розрахунок агрегованих показників може здійснюватися за кількома сценаріями. За умови акумулювання одночасної дії певного фактора ризику на різних рівнях дослідження (“вид економічної діяльності”  “підсекція”  “розділ (галузь)”  “група”  “клас”  “підклас”, “галузь на рівні країни”  “галузь на рівні області”  “галузь на рівні району”  і т.д.) рівень ризику даного фактора буде визначатись як добуток відповідних значень на виділених рівнях дослідження (або середньозважена величина систематичного ризику для даного об’єкта на окремих рівнях дослідження та власне ризику підприємства як останнього рівня управління).

На мікрорівні (об’єкт діагностики – внутрішнє середовище підприємства і прямі фактори зовнішнього середовища) діагностика ризику може проводитися за трьома напрямами: діагностика стійкості; діагностика розвитку; діагностика чутливості впливу. Діагностика стійкого розвитку здійснюватиметься за -коефіцієнтом, для проведення діагностики чутливості впливу при оцінюванні ризику пропонується застосовувати загальновідомі показники статистичного методу оцінки ризику (наприклад, дисперсія, коефіцієнт варіації, коефіцієнт семіваріації).

^ У четвертому розділі “Оцінка ризику на мезорівні як складова механізму діагностики діяльності підприємств” розглянуто практичне застосування діагностики ризику на мезорівні, що дозволить підприємству визначити дію негативних факторів і в подальшій роботі, орієнтуючись на поставлений діагноз, вживати заходів щодо зменшення негативного впливу зовнішнього середовища (якщо це можливо і доцільно) або змінювати видову чи просторову прив’язку підприємства – переміщувати капітал у іншу галузь (шляхом диверсифікації чи зміни напряму основної діяльності) чи регіон. Виходячи із мети дослідження і глибини діагностики мезоризиків на підприємстві можна виділити дві групи ризиків на мезорівні: галузеві – включають ризики за основними видами економічної діяльності – та внутрішньогалузеві (внутрішньогалузеві ризики можуть оцінюватися за кількома рівнями агрегування); регіональні – включають обласні (у тому числі міста Київ та Севастополь), районні (у тому числі міста обласного підпорядкування).

При оцінці будь-якої групи мезоризиків пропонується дотримуватися таких базових критеріїв розрахунків, що ґрунтуються на розробленій математичній моделі діагностики: розрахунки проводяться на основі даних декількох періодів за темпами зростання, а не за емпіричними даними (це дозволяє частково стандартизувати розрахункові показники і прослідкувати динаміку змін); при оцінці враховується стійкість показника і його позитивні зміни у динаміці за досліджуваний період; більшість ризиків мають комплексний характер, що потребує оцінки основних ознакових характеристик ризику за певними видами і розрахунку агрегованого показника ступеня ризику (середнього геометричного значення для однорівневих ознак і добутку для ієрархічних ознак); залежно від мети дослідження розрахунки можуть здійснюватися за кількома варіантами.

На основі аналізу наукової літератури, присвяченої підходам до виділення окремих факторів ризику, доцільно на мезорівні для оцінки ризику визначити такі фактори: економічні – фінансові результати діяльності галузі чи регіону, інфляція, ефективність використання капіталу, динаміка зовнішньоекономічної діяльності тощо; політико-адміністративні – рівень сприяння підприємницькій діяльності (у тому числі інституціональні перетворення в економіці країни), криміногенна ситуація; суспільні – формування трудових ресурсів галузі чи регіону, умови праці, демографічна ситуація, рівень забезпечення суспільних благ; науково-технічні та технологічні – інвестиційна та інноваційна діяльність, екологічна ситуація.

На основі наявних даних за видами промислової діяльності розраховано показники-індикатори ризику за виділеними факторами. Значущість критеріїв для окремих показників оцінки ризику визначено експертним шляхом. Результати розрахунку наведено у табл. 1.


^ Таблиця 1

Загальна оцінка галузевого ризику за видами промислової діяльності

Вид економічної діяльності

Фактори ризику

Загальна оцінка

Ранг

економічні

політико-адміністративні

суспільні

науково-технічні та технологічні

Промисловість

1

1

1

1

1




Добувна промисловість

2,389213

0,668363

2,340109

1,786036

1,89911

9

Переробна промисловість

0,902589

1,096461

0,940743

0,680122

0,87749

1

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

0,672957

1,551880

0,904426

1,448436

1,09808

4

Легка промисловість

2,883931

1,437046

1,559137

1,382988

1,95160

10

Обробка деревини та виробництво виробів із деревини, крім меблів

1,538956

1,460934

1,108849

0,964655

1,27940

6

Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність

1,068431

0,933183

1,107031

2,307943

1,41869

8

Виробництво коксу, продуктів нафтопереробки

2,163930

3,261849

2,829716

1,668978

2,32756

11

Хімічна та нафтохімічна промисловість

1,303548

0,657162

0,714488

1,244942

1,06884

3

Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції

1,725477

0,452704

1,070948

1,000271

1,17154

5

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

1,179637

0,508001

0,861401

1,290317

1,03829

2

Машинобудування

1,478547

1,238097

1,192062

1,389220

1,35938

7

Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води

4,224754

1,540916

1,497386

1,875440

2,57669

12


Результати аналізу свідчать, що серед галузей промисловості найнижчий ризик притаманний підприємствам переробної промисловості. Функціонування підприємств добувної промисловості і виробництва та розподілу електроенергії, газу та води відбувається у дуже ризикових умовах (лише дві галузі переробної промисловості – виробництво коксу та продуктів нафтопереробки та легка промисловість – є більш ризиковими порівняно з добувною промисловістю). При цьому всі групи виділених факторів мають ступінь ризику, що перевищує середній по промисловості рівень (за винятком політико-адміністративних факторів для добувної промисловості – за рахунок значних темпів зростання кількості малих підприємств і відповідно їх частки в загальних обсягах промислової продукції протягом усього досліджуваного періоду).

Наявна відмінність в оцінці ризику трьох секцій промисловості дозволяє зробити такі висновки про недоцільність спільного проведення діагностики ризику і непорівняльності результатів:

  1. окремі види промислової діяльності функціонують і розвиваються з різними тенденціями, які в першу чергу не збігаються у часовому аспекті;

  2. динаміка показників по промисловості в цілому переважно формується на основі даних переробної промисловості (наприклад, частка переробної промисловості в обсязі реалізованої продукції становила від 84,5% у 2001 р. до 75,8% у 2005 р.; середньорічна кількість найманих працівників складала близько 70%; основні засоби – 60% тощо).

Щодо переробної промисловості в цілому, то лише політико-адміні­стративні фактори спричиняють дію ризику дещо вище середнього рівня по промисловості. Аналізуючи стан підприємств окремих галузей переробної промисловості, необхідно відзначити таке:

джерела економічних факторів для всіх галузей (крім промисловості з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів) генерують ризик вищий, ніж у середньому по промисловості;

стійкий розвиток окремих галузей спостерігається у сфері дії суспільних факторів (за винятком легкої промисловості і підприємств із виробництва коксу та продуктів нафтопереробки, але для цієї галузі за всіма досліджуваними факторами спостерігається дуже значний ступінь ризику).

Галузі переробної промисловості за рівнем ризику можна об’єднати у кілька груп:

  1. з рівнем ризику, близьким до середнього по промисловості, та несистемними проблемами за кількома групами факторів ризику: металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; хімічна та нафтохімічна промисловість; виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; виробництво інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів);

  2. з високим рівнем ризику із системними проблемами за однією групою ризику або несистемними проблемами по більшості груп ризиків: обробка деревини та виробництво виробів із деревини, крім меблів; машинобудування; целюлозно-паперове виробництво, видавнича діяльність;

  3. з критичним рівнем ризику із системними проблемами за кількома групами ризику: легка промисловість;

  4. з катастрофічним рівнем ризику із системними проблемами за всіма групами ризику: виробництво коксу та продуктів нафтопереробки.

Наявна ситуація із загальною оцінкою такої галузі, як виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, після детального аналізу динаміки вихідних даних і показників-індикаторів ризику за окремими джерелами дозволяє зробити висновок: галузь функціонує і розвивається у режимі, відмінному від більшості інших галузей переробної промисловості. Характер зміни багатьох показників (коливання обсягу, інфляційні зміни, фінансові результати, інвестиційна політика тощо) близький до тенденцій, що спостерігаються у добувній промисловості. Подібну ситуацію, але менш яскраво виражену, можна спостерігати у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів. Це свідчить про значний зв’язок і залежність функціонування підприємств даних галузей від діяльності підприємств добувної промисловості, які за технологічним ланцюжком є безпосередніми постачальниками сировинних ресурсів зазначеним двом галузям.

Регіональний ризик (ризик регіонів) також генерується факторами ризику на мезорівні і визначається динамікою розвитку окремих регіонів (областей, міст, районів). Розрахунки проведено аналогічно до оцінки галузевого ризику за визначеними показниками-індикаторами. Значущість критеріїв оцінки регіонального ризику окремих груп факторів, визначена експертним шляхом, становить відповідно: 0,2666; 0,25; 0,2417; 0,2417. Результати розрахунку подано у табл. 2.

^ Таблиця 2

Загальна оцінка ризику по регіонах України

Регіони,
області

Фактори ризику

Загальна оцінка

Ранг

економічні

політико-адміністративні

суспільні

науково-технічні та технологічні

1

2

3

4

5

6

7

Україна

1

1

1

1

1




АР Крим

0,9345

1,2314

1,7618

0,8212

1,1813

4

Вінницька

1,1156

1,3199

1,7569

1,2802

1,3614

10

Волинська

1,1916

1,8422

1,6178

1,6432

1,5664

21

Дніпропетровська

0,8822

1,2110

1,3930

0,8495

1,0800

2

Донецька

1,3871

2,3487

1,3456

1,7364

1,7019

23

Житомирська

0,9086

2,0006

1,6325

2,3432

1,7032

24

Закарпатська

1,0996

1,5988

1,7945

4,3436

2,1763

27

Запорізька

1,6331

1,3867

1,5325

1,1629

1,4336

13

Івано-Франківська

1,4217

1,5839

2,1817

1,0208

1,5490

20

Київська

0,8614

0,9452

1,3872

3,0384

1,5355

19

Кіровоградська

1,4177

1,6240

1,6765

1,3552

1,5167

18

Луганська

1,2660

1,5632

1,4573

1,0531

1,3351

8

Львівська

1,1451

0,8710

1,6072

0,7224

1,0861

3

Миколаївська

1,3275

1,5762

2,0856

0,5857

1,3936

12

Одеська

1,1777

0,6901

1,5840

2,0998

1,3769

11

Полтавська

1,1845

1,4212

1,5061

1,8222

1,4755

15

Рівненська

0,9701

1,6282

1,7841

1,7096

1,5100

16

Сумська

1,2541

1,4399

1,8534

1,2363

1,4411

14

Тернопільська

1,3840

1,1899

1,9174

0,7060

1,3005

6

Харківська

1,2983

1,1634

1,3427

1,3024

1,2763

5

Херсонська

1,9968

3,0922

1,6156

1,7509

2,1191

26

Хмельницька

0,9586

1,2486

1,6224

1,5350

1,3308

7

Черкаська

1,1556

1,3111

2,2166

2,0602

1,6695

22




Чернівецька

1,1689

1,5246

2,4791

0,9235

1,5151

17




Чернігівська

0,8426

1,3741

1,5632

1,6189

1,3372

9




м.Київ

1,0661

0,7975

1,3979

1,0182

1,0676

1




м.Севастополь

1,1641

2,1742

2,4090

1,4653

1,7903

25





Як свідчать одержані результати розрахунку (табл. 2), найвищий ступінь ризику характерний для таких областей: Закарпатська, Херсонська, Житомирська, Донецька, Черкаська, Волинська, Івано-Франківська та м. Севастополя. Найнижчий ризик спостерігається у м. Києві, Дніпропетровській і Львівській областях. При цьому варто відзначити нерівномірний внесок різних факторів у загальну величину ризику.

За рівнем загального ризику регіони України можна розподілити на чотири групи:

  1. з низьким рівнем ризику (загальний) і відносно стабільними значеннями оцінки ризику за окремими факторами дослідження або одним дестабілізуючим фактором (рис. 5). Основними дестабілізуючими факторами є суспільні, для окремих регіонів – частково економічні та політико-адміністративні;



Рис. 5. Профіль ризику за факторами (регіони першої групи)


  1. з суттєвим рівнем ризику (загальний ) і двома частково дестабілізуючими факторами ризику. Основними дестабілізуючими факторами виступають суспільні (10 регіонів), політико-адміністративні (2 регіони), науково-технічні та технологічні (4 регіони), економічні (1 регіон);

  2. з високим рівнем ризику (загальний ) і нерівномірною дією окремих факторів ризику;

  3. з дуже високим рівнем ризику (загальний ) і значним негативним впливом за трьома (Закарпатська область за винятком економічних факторів) або чотирма групами факторів ризику.

При обґрунтуванні конкретних рішень необхідно враховувати величину очікуваної доходності (поліпшення чи погіршення показників, що відображають ефективність функціонування об’єкта дослідження), оскільки рівень ризику характеризує не майбутній стан об’єкта (або доходів від прийняття певних ризикових рішень), а тільки його відхилення від очікуваної величини. З цією метою пропонується застосовувати додатковий показник, що дозволить оцінити не лише ризик, але й ефективність (доходність), – “коефіцієнт ризикової переваги”:

, (8)

де – середньоарифметичне значення показника ефективності (доходності) функціонування об’єкта (оцінки стану);

 – оцінка рівня ризику, тобто стійкого розвитку об’єкта (у даному випадку галузевий ризик окремих видів економічної діяльності).

Загальну оцінку регіонального ризику наведено у табл. 2. За системою національних рахунків Державний комітет статистики для найважливіших процесів і явищ в економіці використовує у регіональному розрізі такий показник, як валовий регіональний продукт (відображає створену вартість у процесі виробництва і визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням з урахуванням податків і за виключенням субсидій на продукти). Відповідно інші економічні показники у регіональному розрізі подаються або в індексному вигляді, або лише за окремими видами діяльності (промисловість, сільське господарство тощо), що не дозволяє їх використати для оцінки діяльності регіонів у цілому. Отже, критерієм оцінки ризикової переваги регіону пропонується використовувати валовий регіональний продукт у розрахунку на 1 особу (грн.). Результати оцінки наведено у табл. 3.

Порівнюючи результати оцінки у табл. 2 та 3, слід відзначити, що результати ранжування змінились: 10 регіонів знизили рейтинг (переважно неіндустріальні області, найбільше знизився рейтинг Тернопільської області – на 17 пунктів); 8 регіонів підвищили рейтинг (найбільші зміни відбулись: Донецька область + 18 пунктів; Полтавська область + 12 пунктів). Дев’ять регіонів не змінили власного рейтингу, так і залишилося найпривабливішим м. Київ і найменш привабливими – Закарпатська та Херсонська області.

Висунуто і відкинуто гіпотезу про вплив регіональних факторів на тенденцію зміни показників-індикаторів ризику на рівні Хмельницької області в розрізі окремих видів економічної і промислової діяльності. Тобто для одержання загального рівня мезоризиків необхідно врахувати як галузевий, так і додатково регіональний ризик.


^ Таблиця 3

Оцінка ризикової переваги регіонів України

Регіони,
області

Рівень ризику ()

Значення критерію ефективності

Коефіцієнт ризикової переваги

Ранг

Україна

1,0000

6,0584

6,0584




АР Крим

1,3614

4,2044

3,5593

12

Вінницька

1,5664

4,0533

2,9773

15

Волинська

1,0800

4,0811

2,6055

21

Дніпропетровська

1,7019

7,4147

6,8657

2

Донецька

1,7032

7,8814

4,6310

5

Житомирська

2,1763

3,6617

2,1498

24

Закарпатська

1,4336

3,5703

1,6405

27

Запорізька

1,5490

6,7641

4,7184

4

Івано-Франківська

1,5355

4,4952

2,9019

16

Київська

1,5167

5,5955

3,6440

11

Кіровоградська

1,3351

4,2363

2,7931

18

Луганська

1,0861

5,0192

3,7595

9

Львівська

1,3936

4,4959

4,1396

8

Миколаївська

1,3769

5,2161

3,7428

10

Одеська

1,4755

5,9242

4,3027

7

Полтавська

1,5100

7,1711

4,8601

3

Рівненська

1,4411

4,1193

2,7279

20

Сумська

1,3005

4,4418

3,0823

14

Тернопільська

1,2763

3,0875

2,3741

23

Харківська

2,1191

5,8965

4,6201

6

Херсонська

1,3308

3,8312

1,8079

26

Хмельницька

1,6695

3,8559

2,8974

17

Черкаська

1,5151

4,1524

2,4872

22

Чернівецька

1,3372

3,0990

2,0454

25

Чернігівська

1,0676

4,3513

3,2540

13

м. Київ

1,7903

18,8168

17,6259

1

м. Севастополь

1,1813

4,9665

2,7742

19





залишити коментар
Сторінка1/2
Дата конвертації11.10.2011
Розмір0.57 Mb.
ТипАвтореферат, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы:   1   2
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх