Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства навчально – методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни icon

Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства навчально – методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни


1 чел. помогло.
Схожі
Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства...
Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства...
О. Ю. Малюкова Рецензент: І. М. Золотарьова...
Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства...
Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства...
Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства...
Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства...
Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни...
Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства...
Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства...
Міністерство освіти І науки україни...



Загрузка...
страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
повернутися в початок
скачать
Тема 2. Системний аналіз управлінських проблем


^ Методичні вказівки до вивчення теми

Фундаментальним поняттям системного аналізу є поняття „система”. У науковій літературі зустрічається багато визначень цього поняття щодо загальних і конкретних систем різних видів. В описі процесів управління системи розглядаються в чисто інформаційному аспекті як комплекс відношень, зв’язків, інформації.

Системи оточують нас скрізь: кожний процес, явище, предмет – це системи. Безумовно, системами є фірми, корпорації, організації, галузі економіки і економіка в цілому.

При дослідженні систем використовують такі основні поняття:

  • елемент – частина системи, що виконує специфічну функцію і є неподільною з погляду завдання, яке розв’язується;

  • підсистема – сукупність елементів, об’єднаних єдиним процесом функціонування, що при взаємодії реалізують певну операцію для досягнення поставленою перед системою мети.

  • надсистема – ширша система, в яку входить як складова досліджувана система.

Між елементами довільної системи і системами існують зв’язки, за допомогою яких вони взаємодіють між собою. Система має як внутрішні, так і зовнішні зв’язки. Зв’язки можуть бути як прямими, так і зворотними (наприклад, обмін інформацією). За допомогою зв’язків система перетворюється з простого набору компонентів в єдине ціле, разом з компонентами вони визначають стан та структуру системи, безумовно, при визначальному впливі функції.

Під структурою системи розуміють її стійку впорядкованість і зв’язки між елементами та підсистемами. Для визначення структури системи проводиться її декомпозиція (виділення підсистем і елементів, доступних аналізу).

Під ієрархією системи розуміють розташування її підсистем або елементів за певним порядком від вищого до нижчого. Завдяки ієрархічності структура складних систем може бути подана через структуру їх частин – від підсистем до елементів. Управлінські рішення в управлінській ієрархії взаємозалежні з цілями і являють собою „дерево рішень” із трьома рівнями галузей: стратегічних, функціональних (оперативних) і тактичних рішень.

Відповідність „дерева рішень” „дереву цілей” визначає „вагомість” кожного рішення в системі управління, необхідні ресурси для виконання кожного рішення, відповідальність і повноваження посадових осіб на кожному рівні управління з розробки, застосування і реалізації рішень.

Головним системотворним фактором системи є функція (перетворення входів системи у виходи; вхід системи – дія на неї зовнішнього середовища; вихід – результат функціонування системи для досягнення певної мети, або її реакція на вплив зовнішнього середовища).

Управління системою необхідне для забезпечення її цілеспрямованої поведінки при зміні умов зовнішнього середовища або умов її функціонування. Управління досягається за рахунок відповідної організації системи, під якою розуміють її структуру та спосіб функціонування.

^ Системний аналіз — це певний підхід до вирішення проблем, методологія дослідження та проектування складних систем, пошуку, планування та реалізації заходів, спрямованих на вирішення проблемних ситуацій.





Рис. 2.1 - Послідовний взаємозв'язок основних елементів реалізації

системного підходу в процесі ПР


Методологія системного аналізу передбачає наявність чітко виражених п'яти логічних елементів у процесі дослідження будь-яких систем, підсистем і їхніх компонентів, зокрема:

  • мети діяльності системи;

  • засобів чи напрямків дій, за допомогою яких може бути досягнута мета;

  • витрат ресурсів, необхідних для кожного напрямку;

  • логічної (чи математичної) моделі чи моделей, кожна з який являє собою систему зв'язків між цілями, засобами їхнього досягнення, навколишнім середовищем і потребами в ресурсах;

  • критеріїв вибору кращих альтернатив. Правильна постановка проблеми, визначення мети, вимірника її досягнення чи вимірника ефективної діяльності системи важливо, бо дозволяє контролювати реальні досягнення запланованих результатів.

На рис. 2.1 подані основні елементи системного аналізу при виробленні рішення.

Загальним для всіх методик системного аналізу є формування варіантів подання системи (процесу розв'язання задачі) і вибір кращого варіанта. На кожній стадії дослідження, від інтуїтивної постановки проблеми до вибору оптимальних рішень за допомогою строгих математичних методів, використовуються різноманітні наукові методи й прийоми, що складаються з неоднакової кількості етапів аналізу, зміст яких залежить від складності розв'язуваних завдань.

Розглянемо принципову послідовність етапів системного аналізу, що найчастіше застосовуються на практиці (табл. 2.1).


Таблиця 2.1 - Принципова послідовність етапів системного аналізу

Назва етапу

Зміст виконуваних робіт

Аналіз проблеми

Чи існує проблема?

Точне формулювання проблеми

Аналіз логічної структури проблеми

Розвиток проблеми (у минулому і в майбутньому)

Зовнішні зв'язки проблеми (з іншими проблемами)

Принципова можливість розв'язання проблеми

Визначення системи

Формулювання завдань, виходячи з проблеми

Визначення позиції спостерігача

Визначення об'єкта дослідження

Виділення елементів (визначення меж поділу системи)

Визначення зовнішнього середовища

Аналіз структури системи

Визначення рівнів ієрархії

Виділення підсистем

Визначення функціональних і структурних зв'язків

Формулювання загальної мети і стратегії системи

Визначення цілей — вимог надсистеми

Визначення обмежень середовища

Формулювання загальної мети

Визначення критеріїв

Декомпозиція критеріїв по підсистемах

Композиція загального критерію з критеріями підсистем

Декомпозиція мети, виявлення потреби в ресурсах

Формулювання цілей вищого рангу

Формулювання цілей підсистем

Виявлення потреб у ресурсах

Виявлення ресурсів, композиція цілей

Оцінювання існуючої технології і виробничих потужностей

Змінювання теперішнього стану ресурсів

Оцінювання можливостей взаємодії з іншими системами

Оцінювання соціальних факторів

Композиція цілей

Прогноз і аналіз майбутніх умов

Аналіз стійких тенденцій розвитку системи

Прогноз розвитку і зміни середовища

Передбачення виникнення нових факторів, що можуть вплинути на розвиток системи

Аналіз майбутніх можливостей та ресурсів

Оцінювання цілей і засобів

Обчислення оцінок за критерієм

Оцінювання взаємозалежності цілей

Оцінювання відносної важливості цілей

Оцінювання дефіцитності і вартості ресурсів

Оцінювання впливу зовнішніх факторів

Обчислення комплексних розрахункових оцінок

Вибір варіантів

Аналіз цілей на сумісність

Перевірка цілей на повноту

Відсікання надлишкових цілей

Розроблення варіантів досягнення окремих цілей

Оцінювання і порівняння варіантів

Синтез комплексу взаємозалежних варіантів

Реалізація варіантів

Моделювання економічного (технологічного) процесу

Проектування організаційної структури

Проектування інформаційних механізмів

Виявлення недоліків організації управління та виробництва

Виявлення та аналіз заходів щодо удосконалення організації


Формалізовані процедури базуються на використанні прикладної математики (зокрема, таких її розділів, як дослідження операцій, математичне програмування, теорія розробки та прийняття рішень, теорія масового обслуговування, моделі управління запасами, теорія ігор тощо) та обчислювальної техніки. Іноді математичними методами досліджується зв'язана множина процедур і здійснюється моделювання процесу прийняття рішення.


Клас проблем

Характеристика проблем

Методи вирішення проблем і завдань

1. Добре структуровані проблеми

Залежності між елементами, ознаками і характеристиками можуть бути виражені в числах чи символах, що приводять до кількісних оцінок

Методи математичного моделювання (класичні методи), ланцюгове моделювання, лінійне, нелінійне та інші види математичного програмування, теорія масового обслуговування

2. Неструктуровані проблеми

Істотні залежності, характеристики і ресурси описані якісно, кількісні залежності між ними невідомі, або ж виявити їх дуже складно

Інтуїтивні методи (експертиза,” мозковий штурм”, метод комісії та ін.), метод побудови сценаріїв, евристичні методи

3. Слабко структуровані проблеми

Містять в собі якісні елементи і кількісні показники, причому якісні категорії здебільшого домінують

Системний аналіз, теорія ігор, аналіз теорії корисності, евристичне моделювання (програмування)


Рис. 2.2- Типи проблем і основні методи їх вирішення.


Багато спеціалістів бачать різницю між системним аналізом і методом дослідження операцій (ІСО) в наявності не тільки якостей, властивих строгим якісним методам прийняття рішення, але й інтуїтивного підходу, що залежить від мистецтва аналітика чи ОПР. У зв’язку з цим можуть вирішуватись завдання, які важко чи неможливо оцінити кількісно, тому рекомендується всі проблеми поділити на класи (рис. 2.2).

Порівнюючи методи оцінки за економічним та системним аналізом, можна сказати, що в системному аналізі дані й показники набувають, крім кількісних ознак, ще й якісного вираження. Наприклад, авторитет майстра, його внесок у виробництво чи моральний стан працюючих, їх відношення до роботи практично не можна виразити якісно, але в багатьох випадках саме ці фактори являються вирішальними для результату діяльності даної ланки. Таким чином, системний аналіз допомагає вивчити проблему більш глибоко і всебічно, ніж при звичайному економічному аналізі.

При системному аналізі можна виявити не тільки причини, що викликають які-небудь негативні наслідки, але й умови, в яких виникають ці причини, а відповідно й передбачити проведення відповідних заходів, що ліквідують негативні явища. Звідси випливає інша відмінна особливість системного аналізу. Слід відзначити, що існує можливість неповноти

інформації і самого аналізу, неможливо інколи визначити фактори соціально-політичного характеру, моральні фактори, які оцінюють ЛПР тільки на основі власних думок та інтуїції. Але важливо те, що на них загострюється увага і їх можна врахувати при прийнятті рішень.

Визначення ефективності, яке є обов'язковим в системному аналізі, має приблизний характер, але напрям дії при цьому можна вибрати. Для підвищення точності вибраних рішень, передбачення результатів наслідків у майбутньому рекомендується вибирати декілька можливих альтернатив і для кожної намітити пріоритетну дію.

Найважливіші принципи системного аналізу полягають в наступному: процес прийняття рішень повинен починатися з виявлення і чіткого формування кінцевої мети; необхідно розглядати всю проблему як цілісну єдину систему і виявити всі наслідки й взаємозв'язки кожного приватного рішення; виявити і проаналізувати можливі альтернативні шляхи досягнення мети; конкретизувати мету окремих підрозділів, які не повинні вступати в конфлікт з метою всього підприємства, об'єднання.

Центральною процедурою системного аналізу є побудова узагальненої моделі, що відображає всі фактори і взаємозв'язки реальної ситуації, які можуть проявитися у процесі здійснення рішення. Одержана модель досліджується з метою виявлення близькості результату використання того чи іншого із альтернативних варіантів до бажаного, порівняння витрат ресурсів кожного з варіантів, установлення рівня чуттєвості моделі до різних зовнішніх впливів.

Коли є одна чітко виражена ціль, ступінь досягнення якої можна оцінити на основі одного критерію, використовують методи математичного програмування (з урахуванням наступних логічних думок). Якщо ступінь досягнення мети оцінюється кількома критеріями, використовують апарат корисності, з допомогою якого проводиться впорядкування критеріїв і визначення важливості кожного з них. Коли розвиток подій визначається взаємодією декількох осіб, які переслідують свої цілі, рішення приймають з допомогою методів групового вибору.

Методом системного аналізу, спрямованим на забезпечення єдності вибраної цілі та засобів її досягнення, є побудова дерева цілей.

^ Метод побудови дерева цілей

„Дерево цілей” – ієрархічна деревоподібна структура, яку отримують поділом загальної цілі на підцілі, а їх, у свою чергу, на детальніші складові — нові підцілі, функції тощо (див. „дерево цілей” на рис. 2.3). При цьому головну ціль розміщують на найвищому рівні.

Метод уможливлює поділ складного завдання, яке важко формалізувати, на сукупність простіших завдань, для розв'язання яких існують перевірені прийоми й методи. Послідовний поділ розв'язуваної проблеми на підпроблеми є важливим етапом системного аналізу проблем. Поділ продовжують доти, доки не отримають прості, звичні, очевидні завдання, які можна розв'язати відомими методами.

Приклад. Розглядається організаційна структура підприємства. Показником нульового рівня дерева цілей (критерієм функціонування) може бути максимізація заново створеної вартості. Підцілями першого рівня можуть бути: підвищення якості продукції, ресурсозбереження, розширення ринку збуту, підвищення якості сервісу, організаційно-технічний розвиток виробництва, підвищення якості життя працівників, охорона зовнішнього довкілля тощо. Потім здійснюють поділ цих підцілей на підцілі другого й третього рівнів.




Рис. 2.3 - Граф дерева цілей


Слід пам’ятати, що вибір неправильних цілей призведе не стільки до розв'язання існуючої проблеми, скільки до виникнення нових проблем.

На наступному етапі необхідно визначити критерії та обмеження. Під критеріями розуміють кількісні показники якісних цілей, які повинні точніше їх характеризувати. Критерії мають якомога точніше відповідати цілям, хоча і не можуть повністю збігатися з ними, оскільки вони фіксуються в різних шкалах вимірювання: цілі — в номінальних, а критерії— у шкалах, що передбачають упорядкування.

Найпоширенішими й важливими критеріями при аналізі ефективності функціонування економічних систем (наприклад, підприємств) є прибуток, собівартість продукції, обсяги виробництва та збуту, якість, надійність та конкурентоспроможність продукції, ефективність управління тощо.

При формуванні критеріїв головним є не їх кількість, а те, наскільки повно вони характеризують ціль. Тому тут прагнуть досягти компромісу між повнотою описування цілей та кількістю критеріїв. Для повноти описування проблемної ситуації необхідно розглядати три взаємодіючі системи:

  • систему, в якій існуюча ситуація розглядається як проблема;

  • систему, в рамках якої можна вплинути на проблему для її вирішення;

  • зовнішнє середовище, в якому існують і з яким взаємодіють ці дві системи.

Слід враховувати, що характер цілей цих трьох систем істотно відрізняється: для першої системи треба розв'язати проблему, для другої головна мета полягає в розв'язанні проблеми з найменшими витратами ресурсів, при цьому треба врахувати вплив зовнішнього середовища.

Приклад. Якщо метою першого рівня є збільшення доходів, то цілями другого рівня може бути збільшення обсягів виробництва та продажу, збільшення частки ринку, цілями третього рівня поліпшення обслуговування клієнтів, розширення та поліпшення номенклатури товарів і послуг, а цілями четвертого рівня підвищення продуктивності праці тощо.

Слід зауважити, що на практиці процес структуризації здійснювати дуже непросто. Він вимагає особливої чіткості мислення, тому що в реальних системах багато неформальних відносин, складних взаємодій, які важко виділити і врахувати.

Практичний додаток системного аналізу надзвичайно великий за змістом. Найважливішими розділами є науково-технічні розробки і різні задачі економіки. Посилання на системність досліджень, аналізу, підходу включає біологію, екологію, військову справу, психологію, соціологію, медицину, керування державою і регіоном, лісове і сільське господарство, навчання та багато чого іншого.

Схема процесу ухвалення рішення найбільш доцільна з наступними компонентами: аналіз вихідної ситуації; аналіз можливостей вибору; вибір рішення; оцінка наслідків рішення і його коригування.


^ Глосарій до теми

Вихід системи — результат функціонування системи для досягнення певної мети або її реакції на вплив зовнішнього середовища Вхід системи — це дія на неї зовнішнього середовища

^ Елемент системи— це її частина, яка не підлягає подальшому поділу, тобто є неподільною з погляду завдання, що розв'язується, та виконує специфічну функцію.

^ Емерджентність системи — важлива властивість системи, яка полягає в тому, що сукупне функціонування взаємозв'язаних елементів системи породжує якісно нові її функціональні властивості Звідси випливає важливий висновок: система не зводиться до простої сукупності елементів; розділяючи систему на частини та досліджуючи кожну з них окремо, неможливо пізнати всі властивості системи в цілому.

^ Зворотний зв'язок — складна система причинної залежності в системі, яка полягає у тому, що вихід системи впливає на її вхід.

Зв'язок — це спосіб, за яким елементи системи взаємодіють між собою.

Зовнішнє середовище — це все те, що знаходиться зовні системи, в тому числі необхідні умови її існування та розвитку.

Ієрархія системи — це розташування частин або елементів системи в певній послідовності від вищого до нижчого.

^ Кібернетичні системи — це системи з управлінням.

Критерії вибору кращих варіантівпоказники, за допомогою яких визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях "корисність", "збиток", "прибуток", "витрати" і т.д. Ці критерії можуть бути як кількісні, так і якісні. Вони визначають ефективність використання ресурсів при досягненні мети системи.

Критерій — це кількісний показник якісних цілей, який повинен точніше їх характеризувати.

Моделювання — це дослідження реальних систем, явищ і об'єктів за допомогою моделей, що включає побудову моделей, дослідження властивостей моделей та перенесення одержаних відомостей на реальні системи. Модель системи є деяким умовним образом об'єкта дослідження. Вона будується для того, щоб відобразити характеристики системи (властивості, взаємозв'язки, структуру та функції, поведінку тощо), які суттєві для мети дослідження.

^ Об'єкт управління — підрозділ, підприємство, фірма, система, що реалізують прийняті рішення.

Підсистема — це сукупність елементів, що об'єднані єдиним про­цесом функціонування і, взаємодіючи між собою, реалізують певну функцію, яка необхідна для досягнення мети системи в цілому.

^ Ресурс системи — це те, що знаходиться в розпорядженні системи, і те, на що управління системи може активно впливати з точки зору його найбільш ефективного використання (матеріальні витрати, виробничі фонди, кадри і т.п.).

Рівновага — це здатність системи зберігати свій стан якомога довше за відсутності зовнішніх збурень чи постійного впливу зовнішнього середовища.

Середовище визначає умови діяльності системи і накладає відомі обмеження на ПР (положення чи місце фірми в майбутньому; її положення в загальній системі управління; економічне оточення та умови діяльності; навколишнє природне середовище).

Синергетика — науковий напрямок, предметом дослідження якого є закони й закономірності глобальної еволюції довільних відкритих складних нерівноважних систем, головною рисою яких є нестійкість, нерівноважність та нелінійність.

Синтез — науковий підхід, який полягає у поєднанні частин, виявленні системних властивостей, що притаманні всій системі в цілому. За своїм змістом синтез протилежний аналізу.

Система — це сукупність елементів, які перебувають у відношеннях та зв'язках між собою у такий спосіб, що утворюють деяку цілісну єдність.

Системний аналіз — методологія дослідження об'єктів довільної природи через їх розгляд як систем.

^ Цілі системи — очікувані результати практичної діяльності організації, на досягнення яких направляються зусилля всіх. Ціль — системотворний фактор, який може змінити дійсність тільки у взаємодії з визначеними засобами, необхідними для її практичного здійснення.

Ціль — доповнення і формалізація досвіду менеджера спеціальними методами, що роблять об’єктивними його уявлення.


Питання для самостійного вивчення

  1. Сутність системного аналізу, головні етапи та принципи його проведення.

  2. Класифікація моделей та методів системного аналізу, етапи їх побудови.

  3. Побудова дерева цілей для певної фірми, підприємства, організації, про функціонування яких Ви маєте відповідну інформацію. Моделювання системного бачення проблем, наприклад: забезпечення сировиною і матеріалами, забезпечення трудовими ресурсами та ін.

  4. Наведіть приклад моделювання системного аналізу на мікрорівні (аспект фінансова діяльність).


Література:6,17,18, 33, 35,37.


^ МОДУЛЬ – Р 2. МЕТОДИЧНА ОСНОВА І КРИТЕРІЇ

ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ ПІДГОТОВКИ

УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ


Тема 3. Методична основа підготовки проектів управлінських рішень


Методичні вказівки до вивчення теми:

Обґрунтованість і своєчасність ухвалення управлінського рішення багато в чому залежать від застосовуваної методики. Під методикою взагалі розуміють сукупність методів, прийомів, способів практичного виконання роботи, що дозволяють досягти наміченої мети.

Методика - це система правил, що регулюють порядок (послідовність) здійснення операцій і застосування технічних прийомів, техніки, тобто сукупність прийомів, за допомогою яких здійснюється дослідження.

Призначення методики - допомогти ОПР у будь-яких умовах сучасного бізнесу прийняти і реалізувати рішення. Для цього вона повинна відповідати ряду вимог, що виходять з умов і специфіки самого процесу ухвалення рішення:

1) відповідність законам діалектичного мислення, теорії пізнання, логіці, законам конкурентної боротьби і принципам управління;

2)універсальність і гнучкість як характеристики придатності методики для ухвалення рішення в будь-яких умовах і сферах життєдіяльності;

3) простота і ясність, що дозволяють порівняно легко і швидко засвоїти методику всіма керівниками.

^ Методи управління процесом розробки, прийняття і реалізації УР — це методи реалізації об'єктивних законів, властивих даному процесу (законів мислення, економічних законів при ПР в економічній сфері, законів, що визначають взаємозв'язки засобів праці й організації діяльності ОПР з людьми як елементами цієї організації з урахуванням соціально-психологічних відносин, і т.д.).

На тактичному рівні у сфері бізнесу необхідною умовою вироблення якісного рішення у встановлений термін є висока інформаційна забезпеченість.

Інформаційне забезпечення повинне відрізнятися своєчасністю, повнотою і вірогідністю необхідної інформації. Своєчасність дозволяє негайно реагувати на зміну обстановки. Повнота інформації характеризує ступінь забезпеченості процесу ухвалення рішення вихідною інформацією. Вірогідність інформації визначається ступенем відповідності реальної обстановки в бізнесі. Вона підвищується завдяки використанню різних джерел, перевірці й аналізу повідомлень з урахуванням можливої дезінформації. Інформація, необхідна для ухвалення рішення, повинна накопичуватися, узагальнюватися та аналізуватися не після виникнення ситуації, що змушує ОПР діяти, а завчасно. Інформація, необхідна для ухвалення рішення у сфері бізнесу, складається з трьох блоків:

  • про конкурентів;

  • про умови на ринку і зовнішніх факторах;

  • про стан своїх виробничих потужностей, їхні можливості, внутрішні фактори.

Методи обґрунтування рішення, як правило, використовують комплексно. Це визначається наявністю формальних і неформальних факторів, що створюють ситуацію. Ці фактори необхідно враховувати при остаточному виборі рішення. Однак у кожному конкретному випадку пріоритетною є одна група методів, на вибір якої впливають масштаб розв'язуваної задачі (глобальні і локальні), довготривалість (оперативні, тактичні, стратегічні) рішень, умови ПР (визначеності, ризику, невизначеності).

Під обґрунтуванням УР розуміється підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям і реально існуючим обмеженням.

Класифікація методів розробки, прийняття та реалізації рішень наведена на рис. 3.1. Запропонований тип класифікації методів обґрунтування, прийняття і реалізації рішень охоплює всі області діяльності ОПР і персоналу управління, наочно інтерпретує сукупність методів у вигляді генеалогічного дерева. Складність класифікації, надання їй необхідної стрункості пов’язані зі станом області дослідження проблем взаємозв'язку закони — принципи — цілі — методи.

Вибір конкретного методу визначається як об’єктивними факторами (об’єкт дослідження), так і конкретним суб’єктом їх застосування (керівник, аналітики).




Рис. 3.1 - Класифікація методів розробки, прийняття та реалізації рішень


Для вирішення завдання обґрунтування і вибору УР можна використовувати такі критерії:

  • практична застосовність методу (визначається умовами і можливостями, що характеризують його застосування. Наприклад, застосовуючи лінійне програмування, можемо використовувати і лінійні функції);

  • збалансованість методів (тобто на різних етапах формування рішення визначаються взаємозалежні методи, наприклад, коли при підготовці УР і оцінці їх варіантів використовується недостовірна інформація);

  • економічність (вартість) використання методу характеризує витрати ресурсів, витрачених для цих цілей. У цій області також можуть бути істотні обмеження, які повинні враховуватися при виборі конкретного методу. Вартість методу повинна бути менше величини ефекту від його застосування. У тих випадках, коли вирішення проблеми обіцяє особливо високу віддачу, може виявитися бажаним використовувати дорогі, але більш точні методи;

  • методи прийняття рішення повинні бути достовірними і надійними, щоб число помилок не перевищувало деякий прийнятний рівень (з його зменшенням менше невизначеність і ризик у прийнятті рішення). Звичайно при виборі методів обґрунтування рішень доводиться йти на компроміс;

  • необхідно знати, наскільки великі помилки в даному рішенні є припустимими. Цим визначається вимога вірогідності до використовуваного методу. Коли вірогідність заздалегідь відома, ступінь невизначеності у виборі методу ухвалення рішення зменшується. Керівник, який приймає рішення, може віддати перевагу методу рішення, що приносить менший ефект, якщо воно вірогідне;

  • ефективність методу, забезпечення достатньої точності розв'язання проблеми характеризується як приватними, так і узагальненими показниками з обов'язковою перевіркою за абсолютним показником ефективності;

  • стабільність застосування методу визначається тривалістю і періодичністю його використання. Якщо передбачається, що даний метод буде використовуватися часто і протягом тривалого часу, то в його розробку можна вкласти і більше засобів.

^ Головне завдання застосування методів обґрунтування рішень полягає у визначенні того, що потрібно робити (алгоритм роботи) і як робити (у визначенні шляхів вирішення задачі). Чітке формулювання проблеми — це 50% успіху в її вирішенні.

У зв'язку з ростом фактора невизначеності і ризику підвищується інтерес до таких методів, що дозволяють його враховувати. Крім того, слід мати на увазі такий варіант рішення, що давав би добрі результати в передбачуваних умовах для того, щоб була досить висока імовірність того, що при виникненні непередбачених обставин він принесе також позитивний результат.

ОПР повинна знати, коли і де може виникнути фактор невизначеності, який вплив він може зробити і які заходи необхідно вжити, щоб усунути чи взагалі пом'якшити негативні наслідки його прояву.

^ Методи можуть бути універсальними, придатними для будь-якої проблеми і специфічними. Який метод застосовувати – залежить від реального змісту проблеми, а не від знань, бажання і уміння ОПР. Краще взагалі не починати справу, ніж приймати невигідні або ж недозволені методи тільки на тій основі, що вони добре відомі, зручні або когось влаштовують.

Для успішного розв'язання проблем потрібно:

  • своєчасно помітити і проаналізувати проблему для з'ясування джерела її виникнення і прагнути до її рішення;

  • не втрачати час на непотрібні рішення, які не впливають на ефективність роботи підприємства;

  • постійно оцінювати ефективність процесу прийняття, а згодом і реалізації рішення;

  • не ухвалювати декількох рішень з одного і того ж питання;

  • залучати до процесу прийняття рішення співробітників, які мають до них відношення з самих ранніх етапів роботи, ураховуючи відповідність їх кваліфікації складності проблеми.

Для аналізу ж більшості проблем, особливо рішення про здійснення інвестицій, використовують серйозні математичні моделі із застосуванням комп'ютерної техніки, що містять безліч змінних і даних.


^ Економічний аналіз в роботі ОПР

Економічний аналіз, будучи, по суті, факторним, визначає з використанням інших методів залежність системи економічних факторів від результативного показника діяльності підприємства і базується на діалектичному підході до вивчення економічних процесів, явищ. В економічному аналізі досліджується вплив комплексу факторів, які мають детерміновану і стохастичну природу, на результат діяльності організацій, що забезпечує:

  • установлення причинно-наслідкових чи вірогідних зв’язків чинників і результативних показників;

  • виявлення економічних закономірностей впливу факторів на функціонування підприємства і їх опис за допомогою математичних залежностей;

  • можливість побудови моделі впливу факторних систем на результативний показник і дослідження їх за допомогою впливу на кінцевий результат УР.




Рис. 3.2 - Основні математичні методи, які застосовують в економічному

аналізі.

Історично склались дві групи способів і прийомів економічного аналізу: традиційні й математичні.

До традиційних відносяться : метод абсолютних , відносних і середніх величин, порівняння, групувань, індексний, ланцюгових підстановок, графічний, балансовий, логарифмічний, інтегральний та ін.

Вирішення задач економічного аналізу математичними методами сприяє більш повному врахуванню факторів на результати діяльності і підвищенню рівня обчислень.

На рис. 3.2. наведені основні математичні методи, що застосовуються в економічному аналізі.


^ Еврістичні методи в роботі осіб, які приймають рішення

Еврістика — сукупність прийомів дослідження, методика постановки питань і їхнього вирішення; метод навчання за допомогою навідних запитань, а також теорія такої методики. Методи творчої праці ОПР і їхнього апарата управління при всій простоті використання вимагають певних навичок. До найбільш доступних слід віднести методи: "мозкової атаки", ключових питань, вільних асоціацій, інверсій, особистих аналогій, номінальних груп, синектики, 635, Дельфі (групові методи); чекання натхнення, Меттчета, ліквідації безвихідних ситуацій (індивідуальні методи). Ці методи дозволяють відбирати ідеї для ПР, збирати інформацію в умовах невизначеності, досліджувати об'єкти управління, розвивати мислення.

Принциповим недоліком, що утрудняє обґрунтування ПР, є недостатня адаптація розроблених математичних методів до використання їх у соціально-економічній сфері. Застосування математичних методів базується на методології математичного моделювання керованими процесами, науково обґрунтованої класифікації методів і задач аналізу. На практиці всі математичні методи підрозділяються на оптимізаційні й неоптимізаційні, класифікуються за ознаками одержання точних і наближених рішень, одно - і багатокритеріальних задач ПР.

Теорія і практика ПР спонукала до розробки і використання різних методів і прийомів обґрунтування і прийняття УР.

^ Багатопланові аналітичні методи, прийоми

Аналіз Парето. Метод названий на честь італійського економіста, який визначив, що відносно невелика кількість факторів (20%) викликає великий відсоток (80 %) усіх випадків скарг, дефектів, проблем і т.п. Якщо класифікувати усі випадки за ступенем важливості й зосередитися на вирішенні істотних задач, менш важливі залишаючи осторонь, підвищується результативність.

^ Визначення еталона (бенчмаркінг). Метод припускає оцінку визначеної діяльності стосовно еталона у своїй чи якій-небудь іншій організації. Ціль методу – встановлення стандарту, за яким оцінюється діяльність організації і приймається рішення по моделі для навчання методам удосконалювання. Метод базується на законі впливу соціальних норм. Як тільки встановлюється стандарт, метою людини стає наближення до нього.

^ Причинно-наслідкові діаграми. Цей метод пропонує структурований підхід до вирішення проблеми. Метод розробив японський професор К. Ішикава для обліку великої кількості факторів, що впливають на якість обслуговування, процес виробництва і т.п. Діаграми допомагають у вирішенні проблеми, створюючи декілька пластів категорій (факторів), що сприяють виявленню складових цієї проблеми. Метод часто використовується після "мозкової атаки" для організації отриманих ідей.

^ Метод морфологічного аналізу. Застосовується індивідуальний і в групі, заснований на комбінаториці – систематичному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, що виходять із закономірностей будівлі (морфології) аналізованого об'єкта. Аналіз і наступний синтез охоплюють як відомі, так і нові незвичайні варіанти, які при простому розгляді могли бути упущені. За допомогою комбінування варіантів одержують безліч різних рішень. Ідея полягає в переміщенні отриманої комбінації в предметну область, далеку від тієї, що знаходиться на поверхні.

SWOT-аналіз. За допомогою SWOT-аналізу оцінюють поточне становище фірми. Він дозволяє інтегрувати оцінку внутрішньо організаційного потенціалу і виявити фактори зовнішнього середовища. Це необхідно для прийняття стратегічних рішень (по коригуванню цілей і зміні місії) організації на основі врахування її сильних і слабких сторін.

^ Функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Це метод техніко-економічного дослідження функцій управлінського персоналу організації, спрямований на зниження витрат на керування і досягнення найкращих виробничо-комерційних результатів шляхом вибору найбільш ефективних способів керування.

ФВА заснований на принципах: функціонального і системного підходу; відповідності значущості функцій керування витратам на них і якості їхнього виконання; колективного пошуку і вироблення ефективних варіантів розвитку керування організацією.

^ Завдання ФВА:

  • досягнення найкращого співвідношення між ефективністю роботи апарата керування та витратами на його утримання;

  • зниження собівартості продукції, що випускається, підвищення її якості;

  • підвищення продуктивності праці керівників і робітників виробничих підрозділів;

  • оптимізація використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

  • скорочення чи усунення браку.

Об'єктом ФВА можуть бути апарат управління організації в цілому чи окремий функціональний підрозділ.

ФВА проводиться поетапно:

  • на підготовчому етапі вибирають об'єкт аналізу, визначають його конкретні завдання, складають робочий план, досліджують стан виробництва і керування їм;

  • на інформаційному етапі здійснюють збір, систематизацію і вивчення даних, що характеризують систему керування, її окремі підсистеми, а також даних про аналогічні передові структури;

  • на аналітичному етапі формулюють, аналізують і проводять класифікацію функцій, їхню декомпозицію, аналізують функціональні зв'язки між підрозділами в апараті керування, вартісну оцінку функцій, оцінку систем їх значущості, ступінь і причини невідповідності між значущістю функцій і рівнем витрат на їхнє виконання;

  • на творчому етапі здійснюють пошук шляхів поліпшення роботи управлінського персоналу, вибирають ідеї, формулюють варіанти виконання функцій на основі запропонованих ідей;

  • на дослідницькому етапі розробляють проект;

  • на рекомендаційному етапі проводять підготовку проекту до впровадження, що полягає в розрахунку його потенційної економічної ефективності;

  • на етапі впровадження описують методику проведення соціально-психологічної, професійної, матеріально-технічної підготовки працівників до реалізації рішення.

Для зниження трудомісткості ФВА доцільно окремі його завдання вирішувати з використанням ЕОМ.

^ Метод аналізу ієрархій. Іноді метод, розроблений Т. Сааті, називають „процесом аналітичної ієрархії”, „аналітичним ієрархічним методом” і т.п. На думку автора цього методу, такий підхід до вирішення багатокритеріальних задач у складній обстановці з ієрархічними структурами, що включають як відчутні, так і невловимі фактори, здається більш обґрунтованим, ніж підхід, заснований на лінійній логіці. Метод є замкнутою логічною конструкцією, що забезпечує за допомогою простих правил аналіз складних проблем у всій їхній розмаїтості і приводить до найкращого результату.

Методологія забезпечує таке моделювання проблем, включаючи знання і судження, що складні предмети стають ясно вираженими, оціненими відповідно до встановлених пріоритетів. Раціональне вирішення проблеми пов'язане з оцінкою (зважуванням) варіантів, що задовольняють деякому набору переслідуваних цілей.

^ Оптимальний варіант найбільше задовольняє всьому набору цілей. У даному методі із залученням експертів одержують кількісну міру оцінки для варіантів щодо моделей і для підцілей щодо цілей більш високого порядку. При цьому кількісна міра оцінки повинна відповідати ресурсам, що розподіляються. Кінцевим результатом зважування є оцінка в основній шкалі відносин. При цьому фізичний взаємозв'язок різних видів діяльності не повинен впливати на відповідність ресурсу визначеному пріоритету. У термінах системного підходу вирішення проблеми розглядається як створення абстрактної моделі системи, де оцінюється вплив на всю систему різних її компонентів з визначенням пріоритетів останніх. Ієрархія ж є деякою абстрактною похідною структури системи, призначеної для вивчення функціональних відносин, її компонентів і їхніх впливів на систему в цілому.

^ Ділові ігри і ОДІ

Ділові ігри - це не тільки метод активного навчання (навичкам, умінням) ухвалення рішення, але і спосіб реалізації цієї складної функції керування на практиці. При цьому якщо рольові, імітаційні ігри дозволяють вирішувати управлінські завдання, що можуть бути вирішені й іншими методами, то організаційно-діяльні ігри (ОДІ) є спеціальним засобом і методом вирішення найскладніших проблем.

Ділові ігри (аналіз ситуацій, рольові, імітаційні) дозволяють вирішувати задачі в умовах невизначеності, ризику, конфліктних ситуацій. Методика їхнього використання на практиці добре розроблена і не викликає особливих утруднень. На відміну від ділових ігор ОДІ - це принципово новий клас ігор, застосування яких вимагає спеціальної підготовки. До ОДІ відносяться організаційно-комунікативні, організаційно-розумові, організаційно-діяльні, проблемно-ділові, проблемно-орієнтовані, ділові, апробаційно-пошукові, інноваційні ігри. Як видно з переліку, ОДІ дозволяють вирішувати унікальні задачі, обґрунтовувати прийняття складних управлінських рішень.

До основних особливостей організаційно - діяльних ігор відносяться:

  • моделювання діяльності різних фахівців з вирішення комплексних проблем керування соціально-економічними системами на основі реальної інформації про їхній стан;

  • використання колективної діяльності у виробленні рішень;

  • умовність ролей в ОДІ, наявність загальної мети у всього колективу;

  • необхідність залучення для проведення ОДІ спеціально підготовлених педагогів (ігротехніків), які володіють методикою організації діяльності гравців, у якій можна виділити дійство техніку (моделювання психічного стану), групотехніку (моделювання вступу індивіда у відносини з членами групи і створення соціоцілісностей), соціотехніку (моделювання керування спільною діяльністю);

  • передбачення багатоваріантності рішень, відсутність систем оцінки діяльності учасників гри;

  • забезпечення керування емоційним напруженням учасників гри спеціальними засобами.

У грі виділяють три етапи: робота в групах по обговоренню прийнятих рішень (дискусії); аналіз ходу гри, отриманих керівництвом і гравцями результатів.

Аналіз ходу гри проводиться її керівниками без участі гравців з використанням інформації, оформленої у вигляді рішень і зібраної ігротехніками, які працюють у групах.

Важливим етапом є узагальнення отриманих результатів і висновків (рішень). ОДІ досить тривалі: від декількох днів до 2-3 тижнів. Ігровий колектив складають 50-70 чоловік і більше. На думку основного автора ОДІ Г.Щедровицького, при належній організації колективного мислення можна вирішувати складні комплексні проблеми.

Економіко-математичні методи і моделі мають великі можливості, але їх слід застосовувати разом з неформальними методами, інакше завдання може виявитися настільки спрощеним, що втратить практичну цінність.


^ Моделі в системі управлінських рішень

Основою моделювання є необхідність відносного спрощення реальної життєвої ситуації або події, разом з тим це спрощення не повинне порушувати основних закономірностей функціонування системи, яка вивчається.

Моделюванням називається створення деякого образу з оригіналу, названого моделлю, що у певних умовах може заміняти сам об'єкт-оригінал, відтворюючи властивості, які цікавлять дослідника і характеристики оригіналу, одночасно забезпечуючи наочність, видимість, можливість випробовування, легкість оперування та інші переваги.

^ Модель повинна бути, по можливості, простою, будуватися відповідно до поставленої проблеми й охоплювати всі її істотні основні аспекти. Велика помилка, допущена при побудові складної моделі, може звести нанівець результати обґрунтування рішення. Помилка при цьому може довгий час залишатися непоміченою. При побудові простих моделей серйозна помилка стає очевидною задовго до закінчення розрахунків.

^ Модель має цільовий характер, тобто вона відображає не сам по собі оригінал, а формується, виходячи з поставленої мети відображення цілком конкретних властивостей об'єкта моделювання.

Процес побудови моделей складається з декількох етапів: постановка задачі; побудова моделі; перевірка моделі на достовірність опису даного процесу, об'єкта або явища; застосування моделі; оновлення моделі в процесі дослідження або реалізації.

^ Типи моделей: фізична, аналогова (організаційна схема, графік), математична (використання символів для опису дії або об'єктів).

Відповідно до того, що мета моделювання в загальному випадку може бути теоретичною і практичною, моделі також поділяються на два види:

1) пізнавальні, які є формою організації і представлення знань, засобом з'єднання нових знань з наявними. Тому при виявленні розбіжностей між моделлю і реальністю постає завдання усунення цієї розбіжності за допомогою зміни моделі.

2) прагматичні, що є засобом керування, організації практичних дій, способом представлення зразково правильних дій, тобто еталонів чи їхніх результатів. Фактично вони є робочим представленням цілей. Вони як би відіграють роль деякого стандарту чи зразка, під яким підбудовується як сама діяльність, так і її результат. Прикладами прагматичних моделей можуть бути плани і програми дій, статути організацій і кодекси законів, нормативна база, технологічні схеми різних організаційних операцій, алгоритми, робочі креслення і шаблони, параметри добору і технологічні допуски і т.д.

При врахуванні чинника часу моделі можна розділити на:

1) статичні, що відображають деякий постійний стан об'єкта моделювання, їх прикладом є структурні моделі систем.

2) динамічні моделі, що відображають динаміку, тобто зміну модельованої системи в часі. Їх прикладами служать функціональні моделі систем, а також система управлінських рішень (СУР).

За видом подання моделі можна розділити на:

1) абстрактні (ідеальні), що являють собою ідеальні конструкції, побудовані на основі розумової діяльності розробника, його свідомості. До абстрактних моделей можна віднести мовні конструкції, тобто декларативні, що мають вербальний, часто описовий (дескриптивний) характер.

2) матеріальні (реальні чи речовинні), які будуються на відносинах подібності. Для різних областей застосування розробляють специфічні критерії подібності. Моделювання на їхній основі є прямим.

Другий тип подібності, не заснований на фізичній взаємодії моделі й оригіналу, називається непрямим. Він заснований на близькості ряду природних явищ їхнім абстрактним моделям. Наприклад, широко використовується для моделювання електромеханічна аналогія. Вона заснована на тому, що деякі закономірності електричних і механічних процесів описуються однаковими рівняннями. Розходження полягає тільки в різній фізичній інтерпретації перемінних, вхідних у ці рівняння. У результаті відкриваються можливості заміни експериментів з громіздкими механічними конструкціями на прості досліди з мініатюрними електричними схемами.

Особливим класом реальних моделей є моделі, подібність яких до оригіналу встановлюється в результаті угоди. Таку подібність можна назвати умовною. Прикладом умовної подібності служать: гроші (модель вартості), посвідчення особи (офіційна модель власника), різноманітні сигнали (моделі повідомлень), робочі креслення (моделі майбутньої продукції), карти (моделі місцевості) і т.п. Угода представляється у вигляді сукупності визначених правил з побудовою моделей умовної подібності і правил користування ними.

Основними факторами, що характеризують моделі, є спрощеність, наближеність, адекватність моделей. Наприклад, модель у вигляді нелінійної системи рівнянь в області робочого діапазону апроксимується лінійною системою, що істотно спрощує вирішення рівнянь і дослідження системи. Наближеність відображення дійсності за допомогою моделей розглядається як ступінь близькості моделі до об'єкта в рамках прийнятих спрощень її структури. Адекватністю моделі називається її властивість представляти об'єкт моделювання з точністю, достатньою для досягнення поставленої мети. У ряді випадків вдається ввести міру адекватності моделі. Це дозволяє зіставити варіанти моделей і визначити ту, котра найбільше відповідає цільовому призначенню.

У ряді випадків актуальна алгоритмізація моделювання з метою формалізації процесів життєвого циклу. Найбільш активно розвивається алгоритмізація моделювання там, де проблема ефективності дії особливо гостра. До таких областей можна віднести проектну діяльність, планування, дослідження операцій, створення АСУ, імітаційне моделювання, створення систем керування. Алгоритмізація моделювання істотно підвищує ефективність і якість розроблюваних моделей.

Економічний аналіз є однією з форм моделювання. Результати досліджень, необхідні для вибору варіантів УР і прийняття рішення, одержують на основі економіко-математичного моделювання і системного аналізу.

Основні типи моделей, використовувані у факторному аналізі, залежно від виду взаємозв'язку економічних показників детерміновані та стохастичні (рис. 3.3).

Щодо фінансового аналізу, то за В. В. Ковальовим крім вищенаведених використовують також моделі [16]:

  • дескриптивні — моделі описового характеру, основні для оцінювання фінансового стану підприємства;

  • предикативні — моделі прогностичного характеру. Вони застосовуються для прогнозування доходів підприємства та його майбутнього фінансового стану;

  • нормативні — дають змогу порівнювати фактичні результати діяльності підприємства з очікуваними, розрахованими за бюджетом, їх використовують переважно у внутрішньому фінансово-економічному аналізі.




Рис. 3.3 - Основні типи моделей, використовувані у факторному аналізі, залежно від виду взаємозв'язку економічних показників


^ Глосарій до теми

Багатокритерійне завдання – оптимізаційна проблема, що підлягає вирішенню, коли як цільова функція можуть виступати кілька показників (критеріїв), рівнозначних чи близьких за важливістю.

Гіпотеза – наукове допущення , що потребує перевірки на досліді й теоретичного обґрунтування.

^ Дескриптивна модель - опис того, чим керується ОПР при ухваленні рішення, використання ним (ними) при цьому аргументів, технологічних аспектів та інструментів.

Ітеративний процес - повторювані процедури (операції) при вирішенні певного класу завдань чи досягнення якого-небудь бажаного результату шляхом послідовного наближення до заданої мети.

^ Комплексний підхід - метод (прийом), що враховує різнобічні явища технічного, технологічного, економічного, екологічного, соціального та іншого характеру при розробці й ухваленні рішення.

Комунікації – засоби передачі інформації; прямий і зворотний зв'язок у керуванні, шляхи спілкування між членами колективу

Критерій – засіб оцінки правильності чи відповідності буття будь-чому, що використовується в якості еталону, норми.

^ Критерій ефективності виражається деякою функцією, названою цільовою, залежить від факторів обох груп (постійних і перемінних) - встановлюється в кожному конкретному випадку для вирішення виниклої проблеми (завдання).

^ Метод Монте-Карло (метод статистичних випробувань) - підхід, застосовуваний в економіці в ситуаціях, що залежать від випадкових факторів, коли виявляється неможливим установити необхідні аналітичні (тобто формальні) залежності між різними економічними показниками. У цих випадках доводиться вдаватися до штучного відтворення випадкових процесів, подібних до тих, що мають місце на практиці і можуть бути завдяки такому моделюванню легко досліджені.

Методологія - 1)вчення про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності; 2) вчення, що дозволяє визначати і виявляти проблеми в управлінській діяльності, проводити їхній аналіз і дослідження для визначення найбільш ефективних шляхів їхнього вирішення і реалізації.

Модель - досить точний опис (наскільки це необхідно) характерних рис оригіналу (процесу, явища) за допомогою того чи іншого прийому (наприклад, математичного апарата) для ведення необхідних досліджень чи аналізу.

^ Поняття – логічно оформлена загальна думка про предмет, ідею будь-чого.


Питання для самостійного вивчення.

  1. Загальне визначення методів керування. Класифікація методів розробки, прийняття і реалізації УР.

  2. Опишіть можливості й особливості застосування еврістичних методів.

  3. Вимоги щодо методів і моделей, які використовуються в обґрунтуванні УР.

  4. Охарактеризуйте можливості і область застосування: SWOT-аналізу; ФВА, методу аналізу ієрархій; організаційно-діяльних ігор.

  5. Опишіть шляхи удосконалення аналітичних методів і методологію їх застосування в обґрунтуванні та прийнятті УР.


^ Література 3,6,12,13,14,16,18,19,22,33.






залишити коментар
Сторінка2/10
Дата конвертації11.10.2011
Розмір3.18 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

Загрузка...
База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2017
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Загрузка...
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх