Г. Г. Ващенко видатний педагог національного відроджен­ня icon

Г. Г. Ващенко видатний педагог національного відроджен­ня


1 чел. помогло.
Схожі
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   32
повернутися в початок
^

А.А. Балицька, В.А. Балицька



Григорій Ващенко про основні засади

розумового виховання молоді


61

Українське суспільство нині переживає період глибоких перетворень в усіх сферах життя. Величезну роль у розв’язанні завдань соціально-економічної трансформації суспільства покликана відіграти система освіти, завдяки якій з покоління в покоління передаються духовні та моральні цінності народу, розвивається й зміцнюється нація.

Серед визначних педагогів, чий творчий доробок може послугуватись справі реформування освіти в Україні – наш видатний співвітчизник, будівничий національної школи, педагог, психолог професор Григорій Григорович Ващенко. Метою його життя було утвердження національної ідеї у виховній системі України. Він змалював яскравий образ виховного ідеалу, накреслив шляхи та мету виховання підростаючого покоління.

Чимало педагогів звертались до творчості Ващенка, до розгляду виховного ідеалу у контексті освітніх завдань в умовах сучасного державотворення та зміни технократичних цінностей на гуманістичні. Зокрема, професор Омелян Коваль слушно зазначив, що Григорій Ващенко обстоював ідею гармонійного виховання трьох складових елементів людської душі: розуму, почуттів та волі відповідно до обдарованості та інших природних задатків людини [3, 6]. Сучасні освітні проблеми пов’язані з інтеґрацією системи освіти України у світовий освітній простір при збереженні й розвитку досягнень та традицій національної школи. Зокрема, Концепцією національного виховання, схваленою Всеукраїнською радою працівників освіти 30 червня 1994 року, в числі основних виховних завдань загальноосвітньої школи передбачена філософсько-світоглядна підготовка школярів, формування у них наукового світогляду; озброєння учнів знаннями закономірностей роз­витку природи і суспільства, народного світорозуміння та світосприй­мання, розвиток творчого мислення та пізнавального інтересу до ідей­но-моральної спадщини, культурно-історичних традицій української нації, а поряд з цимрозвиток пізнавальної активності і культури розумової праці, вироблення уміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у практичній діяльності. З точки зору реалізації поставлених завдань заслуговують на увагу розроблені Григорієм Ващенком підходи до основних засад розумового виховання української молоді як провідного засобу виховання повноцінної людини. Вивчення цього аспекту педагогічної спадщини нашого видатного співвітчизника і складає мету цієї роботи. Зокрема, слід розглянути питання інтелектуального виховання української молоді у контексті загальнолюдських завдань та завдань, які витікають із національних особливостей інтелектуальної діяльності українців.


62
Розумове виховання підростаючого покоління спрямоване на вирішення ряду завдань: опанування системою наукових знань про за­кономірності розвитку природи і людського суспільства, розвиток інтелектуальних здібностей особистості, формування у них культури розумової праці. У педагогічній науці завжди було дискусійним питання про пріоритет змісту чи форми в розумовому вихованні. Зміст – система знань, що набуваються у процесі навчання. Форма – ті властивості інтелекту, які при цьому розвиваються. Розвиваючи ідеї Григорія Ващенка, слід дотримуватися збалансованого підходу і, дбаючи про ґрунтовні знання, водночас розвивати у молоді здібності інтелекту. “Школа, з одного боку, мусить дати учням певну суму наукових знань, виробити у них науковий світогляд, що стояв би на рівні сучасної науки, а з другого – виховати в них формальні здібності інтелекту. Без наукових знань сучасна людина не може мати якоїсь поважної ролі в культурній діяльності суспільства, а без розвинених формальних здібностей інтелекту вона зможе лише використовувати засвоєні культурні здобутки попередніх поколінь і не зможе рухати культури вперед, для чого потрібні розвинені творчі здібності інтелекту: логічне мислення та творча фантазія. Таке розв’язання питань про мету інтелектуального виховання має, так би мовити, інтернаціональний, загальнолюдський характер” [2, 117-118].


63
У працях Григорія Ващенка зустрічаємо міркування щодо іншого аспекту цієї проблеми – інформативного компонента змісту освіти. Дореволюційна школа культивувала механічну пам’ять. Високі оцінки одержували учні, які точно відтворювали текст підручника незалежно від розуміння його. Таке навчання обтяжувало учня і часто притуплювало його розумові здібності. У післяреволюційний період поширилися прогресивні ідеї, що прийшли на зміну схоластичному навчанню. Вчителі домагались розуміння, а вже потім – засвоєння програмного матеріалу. Однак, педагогічний експеримент, проведений у 20-х і 30-х роках, не позбавлений був іншої крайності. Боротьба проти “зубріння” дала покоління випускників шкіл, що не мали точних знань із жодної дисципліни. Підсумовуючи історичний досвід, Григорій Ващенко робить висновок про те, що “учень має, по-перше, винести зі школи тверді знання, по-друге, школа має розвинути його пам’ять так, щоб він міг з успіхом працювати чи то в теоретичній, чи практичній галузі та вмів при цьому найдоцільніше використовувати свою пам’ять. Для цього, крім розвитку пам’яти, що безпосередньо досягається у процесі навчання, за умови правильної організації його, треба працювати і над вихованням раціональних навичок у користуванні пам’яттю” [2, 137]. Враховуючи те, що сучасна ситуація в інформаційному плані ще більш ускладнилась, розвиток ідей Г. Ващенка бачиться у творчому полі. А саме – оволодіння інформацією не лише через пам’ять, а й через інформаційні засоби, до чого слід готувати розум дитини. Інформація на уроці бачиться не стільки як самоціль, а як засіб інтелектуального розвитку дитини. “…Виховання пам’яті в школі має бути міцно пов’язане з вихованням творчих здібностей учня: творчої фантазії й логічного мислення, що становлять основну мету культури, так званих формальних здібностей інтелекту” [2, 137].

Особливу увагу Григорій Ващенко звертає на зв’язок між вихованням пам’яті, творчої фантазії і логічного мислення, що становить основну мету культури так званих формальних здібностей інтелекту. Виховання творчої фантазії необхідне, оскільки Україна потребує не безґрунтовних мрійників, а інженерів, винахідників, митців, далекоглядних політиків. Щодо розвитку логічного мислення, Ващенко наводить ознаки того типу навчання, що сприяє його вихованню. Мовою сучасної науки це навчання слід назвати проблемним. Воно передбачає, по-перше, наявність певної проблеми, яка є вихідною точкою процесу мислення. По-друге, ознаки речей, якими оперує мислення, повинні мати значення не самі собою, а як символ того чи того розв’язання проблеми. По-третє, процес мислення відбувається із затримками. Четвертою ознакою є наявність ознак напруження і втоми.

Вчитуючись у праці Ващенка, звертаємо увагу на його міркування щодо властивостей українського інтелекту та завдань в галузі розумового виховання підростаючого покоління, які витікають із національних особливостей інтелекту, як позитивних, так і негативних. “…Що кожний народ має свої національні властивості, зокрема, інтелектуальні, то і в галузі розумового виховання, крім загальнолюдських завдань, мусять стояти завдання, що відповідають цим властивостям” [2, 118].

Аналізуючи такі інтелектуальні процеси, як сприймання, пам’ять, фантазія та творче мислення, Григорій Ващенко виділяє типові ознаки інтелекту українця. Характеризуючи сприймання у типового українця, педагог відзначає високорозвинену спостережливість, здатність помітити найдрібніші деталі речей та явищ і знайти в них основне. Підставою для такого висновку є аналіз фольклору та художніх творів письменників і художників-українців, яким притаманні надзвичайна деталізація в описах, а також підкреслення основного, істотного. За однією, другорядною рисою, надзвичайно чітко змальовується вдача героя. В цілому Ващенко передбачає схильність українців до наукової творчості, особливо в галузі психології.


64
На ґрунті сприймання розвиваються творча уява і логічне мислення, через які людина перетворює сприйняті враження у нові образи. Характеризуючи творчу фантазію українців, Григорій Ващенко робить висновок про її багатство, гармонійність та міць, що проявляються у всіх галузях мистецтва. Фантазії українців притаманна така риса, яку можна назвати світлістю, а також близькість до природи і поряд з тим – панування над нею. Отже, можна передбачити, що за відповідних умов ук­раїнський народ міг би розвинути широку творчість у всіх ділянках культури.

Рівень інтелектуального розвитку народу виявляється у його культурних здобутках, особливо у стані науки і техніки. Григорій Ващенко справедливо зазначає, що тут Україна поступається провідним європейським державам. Однак це не свідчить про відсутність здібностей до високого інтелектуального розвитку. Культурне життя української еміґрації, творчий здобуток всесвітньовідомих вчених і письменників засвідчують непереможний потяг наших співвітчизників до освіти. За спря­муванням інтелектуальних здібностей українці більше виявляють теоретичні, ніж практичні інтереси, схильні до широких узагальнень, синтетичного мислення, а отже, й мають більш помітні досягнення в галузі гуманітарних наук, ніж наук, безпосередньо пов’язаних із практикою. Негативною властивістю українського інтелекту є повільність асоціацій і узагальнень, схильність до філософствування. Розвиткові саме цих ознак інтелекту сприяли темперамент та побут українців, основним заняттям яких було хліборобство в умовах сільського життя.


65
На підставі проведеного етнопсихологічного аналізу Григорій Ващенко формулює основні завдання, що стоять в галузі інтелектуального виховання української молоді. “…1) дати молоді ґрунтовні й систематизовані знання, що стояли б на рівні сучасної науки й відповідали б вимогам, що ставить перед нашим народом історія; 2) розви­нути у молоді так звані формальні здібності інтелекту, як-от: спостережливість, пам’ять, творчу увагу й логічне мислення, враховуючи при цьому психічні властивості українського народу” [2, 129].


67
Розкриваючи зміст цих завдань, педагог обстоює необхідність “вироблення суцільного ідеалістичного світогляду” з політичних міркувань. Ващенко наводить приклади з історії римської імперії та гітлерівської Німеччини й більшовицького СРСР. Розробляючи теоретичні засади реформування системи освіти для вільної і демократичної України, вслід за утопістами він мріяв зростити нову генерацію вихованням і навчанням. Усвідомлюючи той факт, що з точки зору практичної діяльності в галузі промисловості й сільського господарства шкільній освіті не обійтись без природничо-математичних наук, педагог застерігав, що ці дисципліни “будуть виховувати учнів у матеріалістичному дусі”, а тому викладати їх слід так, щоб учні розуміли їх практичне призначення для майбутньої праці. “Розвиваючи в нашої молоді окремі розумові здібності, як-от: спостережливість, здатність до синтези та аналізи, не треба забувати про ідеал справді інтеліґентної людини, до реалізації якого ми прагнемо. Основна його риса – це любов до правди (істини), інакше – любов до знання, науки” [2, 139].

Спадщина Ващенка ще чекає системного вивчення з огляду на її значущість для єдності вітчизняної педагогічної науки зі світовим освітнім процесом та з власною традицією. У розумінні засад розумового виховання необхідно враховувати реалії нинішнього стану науково-технічного розвитку та світоглядне значення природничих наук. Кожна нація має свої об’єднуючі ідеї та цінності, і ці цінності необхідно відшукувати у царині матеріального буття.


ЛІТЕРАТУРА


1. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Брюссель–Торонто–Нью-Йорк–Лондон–Мюнхен, 1975. – 208 с.

2. Ващенко Г. Основні засади розумового виховання української молоді // Твори. Том 4. Праці з педагогіки та психології. – К.: “Школяр” – “Фада” ЛТД, 2000. – С. 115-140.

3. Ващенко Г. Системи навчання // Твори. Том 4. Праці з педагогіки та психології. – К.: “Школяр” – “Фада” ЛТД, 2000. – С. 69-84.

4. Концепція національного виховання // Освіта. – 26 жовтня 1994 року.

5. Матеріали Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка. “Освіта”. – 1995. – 22 листопада.

6. Яковенко В.Виховний ідеал” Г. Ващенка і його значення для гуманізації освіти // Рідна школа. – 1999. – № 2. – С. 64-70.

Олександр Ярмоленко, Наталя Ярмоленко


^ ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ В СВІТЛІ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ГРИГОРІЯ ВАЩЕНКА


Педагогічні ідеї Г. Ващенка, “справжнього будівничого української національної школи” [1, 378], який у ряді своїх праць окреслив головні аспекти процесу виховання в незалежній державі, заслуговують на неабияку увагу в умовах розбудови української системи освіти.


66
Ім’я Г. Ващенка повернено педагогічній науці України зовсім недавно. За роки державності ми мали можливість осмислення спадщини науковця [2, 3, 4]. Основні віхи творчості професора Ващенка – вченого-педагога, психолога, письменника, педагогічного та громадського діяча, який у 1943 р. еміґрував до Німеччини, з’ясовані у посібнику А.М. Бойко [5], зокрема у вступних заувагах та статтях П. Ротач, О. Коваля. Питанню розробки Г. Ващенком ідеалу українського виховання присвячена стаття О. Вишневського [5, 382-400], в якій автор аналізує імпліцитно присутню у творах педагога систему цінностей, що виражається у формулі “служіння Богові і Україні”.

Мета нашої розвідки – застосування теоретичних розробок Г. Ващенка щодо процесу виховання в сучасній середній та вищій школі.

Виховний процес у школі і вузі повинен опиратися на багатовікові національні традиції та включати універсальні норми моралі, вироблені завдяки сучасній взаємодії світових культур. У народній культурі українців виховання базувалося на трьох провідних засадах, викристалізуваних величезним досвідом і відображених в усній творчості: силі родинного (громадського) виховання, головною складовою частиною якої є родина, сім’я, “батько-мати” і повага до них; силі любові до рідної землі – землі батьків, Батьківщині – священній для людини землі, яка дає наснагу; силі віри, національної релігії, яку так боронили свого часу козаки. Сучасний зміст виховання за цією системою повинен визначатися родиним, національним, релігійним або загальнолюдським. У своїх працях Г. Ващенко принагідно наголошує на кожному із вищевказаних складників. Процес виховання за Ващенком – це “введення дитини у відповідну систему” [5, 382]. Якою ж повинна бути ця система в умовах відмови від комуністичної системи з її переліком “видів виховання”?


67
Народна мудрість свідчить, що виховання починається з родини, сім’ї. Сказано ж “Вчитися у батька – простіше, а в інших – складніше”, бо “Кого не навчить батько, того навчить життя”. Важливим на сучасному етапі є завдання матеріального і морального зміцнення сім’ї, родини, але, на жаль, в самостійній Україні цим питанням приділено чи не найменше уваги. В родині закладаються основи національного та релігійного виховання. Виховання дитини починається з перших днів життя. Г. Ващенко наголошує, що головними вихователями є батьки, школа ніяк не може зрівнятися з ними у виховному впливі. Значну увагу Г. Ващенко приділяв вихованню дітей до трьох років та дошкільного віку, адже раннє дитинство має велике значення в психічному розвиткові людини. Педагог вважав, що держава повинна піклуватися про дитину ще до її народження, дбати про організацію консультацій для жінок з участю лікарів та педагогів, розбудову дитячих садочків, які відіграли б велику роль у національному вихованні дітей. Слушною є думка Г. Ващенка про те, що совєтська теорія шкільного виховання 20-30 років була потрібною для руйнування більшовиками родинної моралі, годилася лише для виховання Павликів Морозових, а відсутність належної оцінки родинного виховання в подальші роки радянської влади негативно позначалася на вихованцях, адже акцент на шкільному вихованні знімав з батьків відповідальність за виховання дітей.

У народі кажуть, що “до торби грамоти треба ще й мішок розуму”. За проектом Г. Ващенка, школа і родина повинні діяти в одному напрямку: школа – виховувати повагу до батьків, батьки – створювати дітям відповідні умови для навчання. Г. Ващенко передбачав, що “у перші роки існування самостійної української держави школа не обійдеться без матеріальної підтримки батьків”, але, очевидно, добре розумів переваги безплатної обов’язкової середньої освіти, започаткованої в Радянському Союзі, і навіть не припускав би сучасного становища середньої освіти та вчителя в самостійній Україні.

Національне виховання починається з родинного, і любов до вітчизни, держави починається з любові до батьків і споглядання того, настільки затишно і комфортно батькам у державі, чи можна гордитися тим, що ти українець. Сьогодні варто подумати, як навчити дитину пересічного українця любити українську державу? Г. Ващенко справедливо зазначав, що “школа мусить бути національною не тільки за мовою викладання, а й за його змістом: вона мусить бути зв’язана з народним побутом, традиціями, світоглядом, мусить бути для дитини… тим осередком, починаючи з якого учні під керівництвом учителя поступово знайомляться з рідним селом, його природою і мешканцями, а потім з повітом, губернією, цілою Україною і, нарешті, цілим світом” [2, 133]. Велику роль у національному вихованні відіграє, на його думку, народне мистецтво, яке відбиває погляди і настрої, дух цілого народу. У праці “Виховна роля мистецтва” автор наголошував на позитивній дії справжнього мистецтва і шкідливості псевдомистецтва, твореного матеріалістами та людьми зі звихненою психікою, пройнятого цинізмом, копрофагією та садизмом, яке відображає тваринний вияв кохання та злочинні пригоди. Дослідник зазначав, що справжнє мистецтво відриває людину від земних, матеріальних інтересів, підносить її до світу чисто духовного, у світ високих ідей, краси, добра, істини. Такою є українська народна пісня, яка посідає одне з перших місць у світі, є подібною до молитви, пронизана високим ідеалізмом та релігійним духом. Пісня пройнята духовним аристократизмом, пошаною та любов’ю до батьків, високою статевою і родинною мораллю. На особливу увагу, на думку педагога, заслуговують козацькі пісні, у яких Бог і Батьківщина – найвищі блага. У них слово діє на свідомість людини, а музика – на почуття. Відродження народного мистецтва, його вивчення і використання його заспокійливого та лікувального впливу на людину (так звана арттерапія ) – одне з важливих завдань сучасного виховання.


68
Особливу роль у національному вихованні Г. Ващенко відводив українській художній літературі. Спостерігаючи за занепадом моралі серед молоді під впливом кінофільмів та літератури, переповненої злочинствами та порнографією у Франції, Сполучених Штатах, Німеччині, він нагадував на необхідності стежити, щоб серед молоді не ширилася аморальна, розкладницька література. Педагог свого часу дослідив і обґрунтував великий виховний вплив української літератури на формування читачів, тому піднесення ролі української книги в сьогоднішніх умовах бачиться вкрай необхідним.

Тяжке матеріальне становище переважної кількості населення України, низький рівень матеріальної забезпеченості родин, студентів та студентських сімей не може не впливати на формування моралі. У цій ситуації неприпустимо змішувати стратегію цілеспрямованої дії молодих людей на досягнення приватних цілей з аморальністю. Навпаки, важливо орієнтувати учнів та студентів на майбутню виробничу діяльність, здорове суперництво, акцентувати увагу на високих вимогах щодо професійних якостей працівника в умовах сучасного безробіття. Сучасний світовий розвиток вимагає не зациклюватися лише на національних традиціях. Слід відмітити значний вплив на молодих людей нинішнього світового інформаційного простору, часто заповненого продукцією, що суперечить законам родинної моралі. “Національне виховання поки що терпить крах під напором закордонної музики, пісні, кінофільму”, – писав ще свого часу Г. Ващенко. І це, на наш погляд, є закономірним. На зміну звичаям – наслідуванню батьків, обмеженому вузькими рамками родини, сьогодні приходить інша традиція – наслідування сучасників і сучасних моделей поведінки. Змінюються принципи, норми й ідеали людського життя. Сьогодні особистість оцінюється також за її професійним рівнем, успіхами в кар’єрі та матеріальним становищем. Тому сучасний виховний процес треба будувати так, щоб молодь не зациклювалася лише на матеріальному, наприклад, на проблемі виживання у державі з низьким економічним розвитком.


69
Загальновідомо, що людина не зможе реалізувати себе вповні без усвідомлення смислу свого життя, без вільного волевияву. Тільки незалежна особистість може бути вільною від сліпого наслідування тих чи інших суспільних стереотипів, часто згубних. Наше сьогодення не потребує ворожого протиставлення національного та інонаціонального у вихованні, як це робилося в радянські часи. Основу морального виховання українців повинно скласти, за Ващенком, народне мистецтво, національна література і християнство. Альтернативою комуністичній моралі в самостійній Україні, на думку Ващенка, має стати мораль християнська. Ващенко розумів, що капіталізм, нерівний розподіл багатства веде за собою занепад моральності, але він не був і прихильником комуністичної системи, вважаючи, що лише християнство є “основою такого ідеального суспільного ладу, при якому особистість не замикається в собі, а віддає себе на служіння ближнім, в той час, як і суспільство не тільки не пригнічує особистости, а й створює умови для розвитку й розкриття вкладених у неї сил і здібностей” [2, 309].

Та як можна утвердити християнську мораль у середовищі атеїстів, коли з сімейної традиції за роки Радянської влади зникла звичка відвідувати Храм Божий, а на вивчення Біблії у вищих навчальних закладах 2 год. лише на філологічних факультетах? Ще у 18 ст. Г.С. Сковорода наголошував, що свобода людини є першою і необхідною умовою творчості у професійному плані та особистого щастя. Суголосними ідеям Г.С. Сковороди є думки Г. Ващенка, який вважав, що людина через тіло пов’язана з матеріальним світом, а через душу – з духовним. Безсмертна душа надихає її на творчість, споріднює з вищим світом. Справедлива думка Г. Ващенка, що мораль – це вільний прояв людини, все, що вона робить з примусу, не має зв’язку з мораллю. Педагог зазначав, що “в світі панує встановлений Богом моральний лад. Кожен одержує по своїх заслугах. Кожне добре діло не залишається без нагороди, кожний злий вчинок буде покараний. А проте немає такого вчинку, крім хули на Духа Божого, що його (вчинку) не можна було б виправити добрими ділами, молитвою і постом” [2, 317]. Голосом Божим в душі людини є сумління, муки якого вона переживає, вчинивши зло.

Г. Ващенко відстоював розбудову системи освіти на засадах християнської ідеології, тобто вважав необхідним “визнання Бога як Абсолютної істини, Добра і Краси, як Творця і Промислителя всесвіту”, віру в безсмертність душі людини і перевагу духа над тілом, вічного над тимчасовим, визнання самоцінності людини як образу і подоби Божої, вважав, що основою моралі повинна стати любов до Бога і ближнього, до людей і Батьківщини” [6, 159].

Мораль міцно пов’язана з релігією. Без віри в Бога закони моралі втрачають категоричний характер, а основним правилом поведінки стає особистий інтерес людини. Ващенко вважав за доцільне включити релігію як головну й обов’язкову дисципліну в шкільний навчальний план, а також започаткувати богословські факультети при університетах.


70
Він окреслив систему християнської моралі, яка, на думку дослідника, властива українцям: милосердя до хворих і немічних, допомога бідним, прощення ближнім їх провин, жертва своїми інтересами ради блага ближніх. “В стосунках із іншими людьми християнин мусить бути лагідним і доброзичливим, стримуватися від заздрощів, від гордощів і честолюбства, бути чесним і правдивим, не красти і не вбивати… співчувати ближнім, допомагати хворим, убогим, ув’язненим” [2, 321]. Слушні думки Ващенка і щодо перевиховання. На його погляд, боротьбу зі злом слід провадити виключно для перемоги добра, і то не тільки добра абстрактного, а й для добра злочинця, і це треба доводити до його свідомості.

Християнська мораль вносить лад в життя людини і суспільства, адже царство Христа об’єднує тих, хто живе на землі і перебуває в житті вічному. Воно також має космічний характер. Це царство духа, воно “не їжа, не пиття, а праведність і мир, і радість у Святому Духові”. Царство Боже починається з окремої людини або окремих людей, що сприйняли Слово Боже, і поступово поширюється на всю людність та на макрокосм. Біблія вчить, що між людиною і природою є міцний зв’я­зок. Гріхопадіння людини відбилося також і на природі. Тому з наближенням людини до Бога зміниться і природа.

Як свого часу Г. Сковорода, Г. Ващенко наголошував на необхідності розвивати розум і творчі здібності людини – високий дар Божий, яким людина відрізняється від тварини. Земні радощі цілком припустимі для християнства, але “небесне стоїть вище земного, духовне – вище тілесного”. Християнська мораль не заперечує земного, тілесного, вона лише “духовне ставить вище, ніж тілесне, ратує за заміну радощів тілесних радощами духовними, що не тільки чистіші, а й інтенсивніші й тривкіші, ніж перші” [2, 305]. Ващенко наголошував, що християнська мораль вчить оптимізму, надії, мужньо зносити невдачі і нещастя, навіть несправедливі страждання, за які Господь винагородить коли не в цьому світі, то в майбутньому. Основою християнського оптимізму є вчення про хресні страждання Христа.

В умовах сьогодення варто було б скористатися порадами Г. Ващенка щодо виховання молоді в навчальних закладах на засадах не лише національного мистецтва, а й християнської моралі, де школа також повинна не покладатися лише на батьків.

ЛІТЕРАТУРА



1. Алексюк А. Неолібералізм у педагогіці. Фундаментальність праці про методи навчання // Освіта. 1995. – 22 листопада. – № 47.

2. Ващенко Григорій. Твори, т.1. Виховний ідеал. – К., 1994.

3. Ващенко Григорій. Твори, т.2. Загальні методи навчання. – К., 1997.

4. Ващенко Григорій. Твори, т.3. Виховання волі і характеру. – К., 1999.


71
5. Ващенко Григорій. Твори, т.4. Праці з педагогіки та психології. – К., 2000.

6. Ващенко Г. Проект системи освіти в самостійній Україні // Бойко А.М. “…Служба Богові й Батьківщині”. – К., 2001.

7. Ващенко Г. Мораль християнська і комуністична // Бойко А.М. “…Служба Богові й Батьківщині”. – К., 2001.




залишити коментар
Сторінка12/32
Дата конвертації11.10.2011
Розмір3,72 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   32
плохо
  1
отлично
  1
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх