1. Поняття про психіку. Структурна орг-ція псих icon

1. Поняття про психіку. Структурна орг-ція псих


Схожі
План вступ Загальне поняття про психіку Класифікація психічних явищ...
План Вступ І. Вплив самоточних захворювань на психіку людини. ІІ...
Правила роботи та техніки безпеки в кабінеті інформатики...
План Поняття про екологію, її структуру та значення. Фактори середовища та їх класифікація...
Найбільш важливі закон...
План Поняття І предмет трудового права. Метод трудового права...
Законодавство про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України...
Програма фахових вступних випробувань історія української літератури Поняття літературного...
Перший тест І уявлення про розумовий вік поняття про коефіцієнт інтелектуальності (IQ) … 22...
Програма курсу «А рхеологія України» для 11 класу історичного профілю Урок Вступ Предмет...
Опорний конспект лекцій М. Л...
Поняття про індивідуальність...



страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
повернутися в початок
98.Невербальні засоби спілкування (С),їх хар-ка та доцільність викор-ня.

С не може бути подібним до передачі інф-ї по телеграфу, де комунікатор і реціпієнт обмінюються вербальними повідомленнями. В С людей включені також емоції, які певним чином відносяться і до С, і до тих, хто приймає участь в С. Ці емоційні стосунки, які супроводжують мовне висловлювання, утворюють особливий невербальний аспект обміну інф-ю, особливу невербальну комунікацію. Засобами невербальної комунікації є жести, міміка, інтонації, паузи, поза, сміх,сльози і інші засоби, які утворюють знакову си-му, яка доповнює та посилює, а іноді і замінює засоби вербаліки - слова.

Засоби невербаліки як своєрідна мова почуттів являються таким же продуктом суспільного розвитку, як і мова слів, і можуть не співпадати в різних національних культурах. В різних вікових групах для здійснення невербальної комунікації вибираються різні засоби (діти- плач). Суттєве важливе значення для посилення дії вербальної комунікації має просторове розміщення співрозмовників. За рахунок невербальних засобів С відбувається 40-80% повідомлень, 55% повідомлень сприймаються через позу, вираз обличчя, а 38% через інтонацію та модуляцію голосу.Відповідність використовуваних засобів невербальної комунікації меті та змісту мовної передачі інф-ї являється одним з елементів культури С. Ця відновідність особливо важлива для педагога, для якого засоби як вербаліки, так і невербаліки є інструментом його професійної діяльності.

Класифікація невербальних засобів комунікації:

Кінесика( оптико-кінетична і тактико-кінетична си-ма) - міміка, жести, пантоміміка, рухи тіла, дотиск, тиск, поцілунок.

Акустична си-ма = паралінгвістична си-ма (вокалізація, діапазон, тональність, інтонація) + екстралінгвістична си-ма (темп, паузи, сміх, плач,.кашель)

Проксеміка - си-ма орг-ї простору та часу С. Виділяють 4 територіальні зони С: інтимна (15-46 см), особистісна (46-120 см), соціальна (120-360 см), громадська (понад 360 см).

99.Помилки та бар”єри слухання. Їх джерела та можливість запобігання.

Мистецтво слухати одне з найважливіших в спілкуванні (С), саме воно є головним. Існують спеціально вироблені правила слухання.

1.найкращий співбесідник не той, хто вміє добре говорити, а той, хто вміє добре слухати.

2. людина схильна слухати іншу тільки після того, як вислухають її, але хто перший слухач - той умніший.

Чому ми не слухаємо:

не лише тому, що нам нецікаво, але і тому, що ми зайняті власними думками (щоб ефективніше відповісти, вразити співрозмовника).

емоційна неврівноваженість(можливо ми зайняті внутрішніми емоціями).

вражене самолюбство(неприємно слухати те, що робить замах на наш авторитет).

висловлення оцінок сказаному (не слухаємо тому, що вважаємо себе умнішими за інших, ми вже виставили їм оцінку).

втрата уваги до близьких людей (на них ми розслабляємося).

не володіння технікою слухання (треба навчитися слухати і точно розуміти).

Види слухання: нерефлексивне та рефлексивне. Нерефлексивне -слухання без аналізу, яке дає можливість співрозмовнику висловитись, воно полягає в умінні уважно мовчати. Основні правила нерефлексивного слухання: мінімум відповіді (невтручання в розмову), бути губкою, яка тільки вбирає все, про що говорять без відбору і сортування, звортній зв”язок. Нерефлексивного слухання недостатньо тоді , коли людина не має бажання говорити і коли є небезпека невірного тлумачення наших відповідей як згоди, хоча це лише допомога, щоб співрозмовник продовжував говорити. Рефлексивне слухання передбачає регулярне викор-ня зворотнього зв”язку з тим, щоб досягти більшої точності в розумінні співрозмовника. Для цього викор-я такі прийоми:

прийом з”ясування - звернення до промовника за деякими уточненнями (щоб уникнути непорозумінь);

перефразування - пересказати ту ж саму думку тільки іншими словами (допомагає зрозуміти на скільки точно ми зрозуміли слова співрозмовника);

резюмування - підбиття підсумків, сутність полягає в тому, що ми своїми власними словами підбиваємо підсумок думкам співбесідника);

відображення почуттів - бажання показати співрозмовнику, що ми його розуміємо, розуміємо його почуття, емоції, емоційний стан його.

Бар”єри слуханняє соціального та психологічного хар-ру. З однієї сторони такі бар”єри можуть виникати через те, що відсутнє розуміння ситуації С, яке викликане не лише різною “мовою”, якою говорять співрозмовники, але й відмінностями більш глибокого плану. Це можуть бути соц., політ., релігійні, професійні відмінності.

100. Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.

Вербальні: Мовлення пед-га грунтується на його вмінні розвинутого дихання. Наше мовлення відбувається за рах-к повітря, яке ми видихаємо.Гарно говорить та людина, яка вміє під час видиху видихати повітря порціями, частинами. В основі гарного мовлення лежить фонаційне дихання - дихання, що забезпечує мовлення.

^ Хар-ні риси фонац дих-ня: 1.видих повітря набагато довший, ніж вдох; 2. необхідно вміти видихати ритмічно, окремими порціями, що забезпеч можливість доводити своє мовлення до коми, крапки. Під час таких пауз педагог може добрати повітря, на якому далі продовжує своє мовлення. Фонац. диханняформується у людини за бажанням.

Важливу роль в мовленні відіграє і голос. В голосі виділяють: 1. Силу- здатність посилати звуки на відстань; 2.Тембр- забарвлення голосу. Але для того, щоб голос звучав, людина повинна вміти вимовляти всі голосні таприголосні звуки. Вимова і голос розвиваються шляхом виконання вправ.

Невербальні: 1. Оптикокінетичні: міміка, жести, рухи тіла, рухи ногами, рухи по аудиторії . 2. Паралінгвістика – засоби, що супроводжують мовлення людини: діапазон голосу та його тональність. 3. Екстралінгвістика – покашлювання, сміх. 4. Проксеміка – час та простір організації комунікативного процесу.

Педагог повинен вміти враховувати той обсяг часу, який йому відведено на спілкування з аудиторією, щоб вірно розподілити матеріал; а також враховувати час проведення заняття: перші уроки- характеризуються пасивністю аудиторії, останні аудиторія втомлена.

Педагог повинен враховувати розміри та форму аудиторії: 1. Найбільш сприятлива аудиторія, що має форму квадрату або прямокутника невеликих розмірів. 2. Кількість людей в аудиторії. 3. Розверненість фігури педагога – під яким кутом до аудиторії він буде стояти. 4. Відстань до педагога.


101. Спілкування та взаємодія.

Спілкування є особливим видом діяльності людини і аналізується, як діяльність, тобто в ньому виділяються:

- ціль;

- мотив;

- спосіб;

- результат.

Взаємодія – це форма організації якоїсь діяльності людей. Взаємодія може існувати в троьх формах:

Коли кожен учасник виконує свою частину спільної діяльності незалежно від другого.

Коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником.

Коли має місце одночасна взаємодія кожного учасника зі всіма осьанніми.

Але як відомо структура спілкування включає три компоненти, один з яких – інтерактивний – є взаємодією, визначає організацію спільної діяльності. Учасникам спілкування важливо не лише обмінятися інформацією, але й організувати обмін даними, спланувати спільні дії, тому можливий такий стиль спілкування, коли спілкування розглядається як взаємодія, що визначає рівні права суб’єктів взаємодії.

102. Позиції у спілкуванні. Проблеми, що виникають на підставі цього.

Позиції спілкування (3) (“Прибудови у спілкуванні”):

Позиція батька (“Прибудова зверху”). Незалежний, нікому не підлеглий, відповідальність бере на себе (самовпевнений, агресивний). Уділовому спілкуванні ця позиція може проявитись у критичний оціночній поведінці та менторських висловлюваннях.

Позиція дитини (“Прибудова знизу”). Залежність від інших, підлеглий, відповідальність на себе не бере, не впевнений у собі. У діловому спілкуванні упертий і злий

Позиція дорослого (“Прибудова поруч”). Людина вміє враховувати ситуацію, розуміти інтереси інших і розприділяти відповідальність між собою і іншими. Коректний, стриманий. У діловому сп-ні найбільш адекватно стосункам, що склалися між співробітниками


103. Характеристика стилів спілкування

У діловому спілкуванні можна виділити тиж стилі , які притаманні й пед.спілкуваню:

Авторитарний

Ліберальний

Демократичний

Авторитарний хар-ся тим, що керівник спілкується в колективі на правах єдиного авторитету, який подавляє ініціативу співрозмовника і діє також через накази та команди Такий керівник постійно бачить у підлеглих амбіції, демагогію, і небажання працювати.Щоб зобов’язати людей працювати викор-ся жорсткий контроль.Керівник сам приймає рішення, думка підлеглих його не цікавить, головне виконати роботу б-я ціною.

Керівник з таким стилем спілкування тримає весь колектив у постійному напруженні, примушує працювати з перевантаженням, але водночас такий керівник не може розраховувати на увагу з боку співробітників і на співчуття.

Ліберальний хар-ся тим, що керівник йде на поводу у начальства тапідлеглих і тим самим “розривається” між ними , т.як їх вимоги та інтереси співставити не можна. Такий керівник намагається перекласти відповідальність на чужі плечі, ухилитися від прийняття рішень і відповідальності за справу, перекладаючи все на керівництво та підлеглих. Керівн-ву його шкода, водночас воно сміється над ним. У підлеглих він не користується авторитетом, хоча при такому начальнику м.робити все, що завгодно. У результаті в колективі процвітає анархія, застій, з’являються неформальні лідери.

Демократичний кер-к приймає рішення на основі урахування думок колективу та інтересів справи, створює такий мікроклімат , коли успіхи кожного заохочуються, ініціатива і самостійність підтримуться. Основна форма спілкування такого кер-ка –поради, передача інф. Контроль здійснюється для зворотнього зв’язку. Керівник здатний вести за собою , взяти відповідальність на себе, а не давити своїм авторитетом.


104. Маніпуляції. Їх місце та роль у спілкуванні.

105. Типи маніпулятивної поведінки у навчанні та заходи по її обмеженню.У практиці професійного спілкування на сьогоднішньому етапі нажаль широкого використання набув індивідуальний стиль, який передбачає маніпулювання людьми. Поняття “маніпулювання людьми” має негативне значення. Виділяють чотири маніпулятивні системи: 1. Активний маніпулятор. Основне завдання людини є панування над іншими людьми. Він намагається керувати іншими людьми, чого б це йому не коштувало. А.М. ніколи не розкриває іншим своїх слабких сторін і завжди грає роль людини, яка повна сил та енергії. Використовує своє соціальне положення для панування над іншими людьми.

2.^ Пасивний ман-тор. Сутність свого професійного сп-ня він вбачає в тому, щоб не викликати роздратування у інш людей.. Він грає безпорадного, дурного. У проф сп-ні він завжди виграє своєю пасивністю.

3.^ Маніпулятор, який весь час змагається. Він своє життя бачить, як ланцюжок, в якому переплетені його виграші та програші. Собі він відводить роль бійця у проф сп-ні, і для нього життя – це постійна битва, а люди, з якими він зустрічається у проф сп-ні – це суперники, або навіть, вороги. Такий ман-ор є сумішшю активного та пасивного ман-рів. 4.Байдужий ман-ор. Він грає у проф сп-ні байдужість до всього, що відбувається. Його девіз: “Мені на все начхати”.

^ Маніпулятивні системи дають 8 видів маніпуляторів:

1.Диктатор. Він завжди перебільшує свої сили, найчастіше наказує людям і звертається до цитат, які висловили авторитети. Робить все можливе, щоб керувати партнерами, перетворюючи їх у “жертви”. Різновиди диктатора: начальник, бос, мати.

2. Ганчірка. Пряма протилежність диктатору. Прийоми у сп-ні: все забувати, нічого не чути, пасивно мовчати. Різновиди: хамелеон, нерозумний (глупий).

3.Калькулятор. Він пербільшує необхідність всіх і завжди контролює. У проф сп-ні часто бреше, намагається з одного боку перехитрити, а з др – перевірити інших людей. Різновиди: шантажист, гравець, спеціаліст в галузі реклами.

4.Прилипала. Завжди перебільшує свою залежність від інших людей і намагається бути предметом піклування інш людей. Таким чином він нав’язує людям необхідність виконувати свою роботу. Різновиди: безпорадний, дитина.

5.Хуліган. Завжди перебільшує свою агресивність, керує людьми за допомогою погроз. Різновиди: гангстер,старуха, яка бормоче.

6.Прекрасний прибуток. Перебільшує свої турботи, увагу та любов до інш людей, чим дуже шкодить інш людям. (угоджаючий всім, мораліст).

7.Суддя. Вважає, що має право всіх критикувати,нікому не вірить, не прощає, у нього завжди є звинувачення на адресу кожного. (збирач доказів, месник, людина, яка все знає).

8.Захисник. Пряма протилежність судді.

106 (107) Поняття асертивної поведінки. Асертивні права людини. Характеристка технік.

Асертивний – лат “ассеро”-“визнаю” – звідси асертивне судження, це таке, в якому лише констатується факт. Поняття ас-ї поведінки притаманне амер-й корпоративній культурі, наглядніше проявляється в принципах соц-псих навчання, тренінгів, а саме:

об”єктивізація суб”єктивних почуттів (як я виглядаю перед іншими, чи не утискую я когось своїми діями, чи насправді мої неприємності є найбільшими і таке інше)

рівність і взаємозалежність (я залежу від інших, але і інші залежать від мене в рівній мірі і повинні зі мною рахуватись). Отже, не наступаючи на інтереси інших не дати ущемити свої інтереси, причому уникнути конфлікта.

В процесі ділового вербального і невербального спілкуавння рекомендується :

недовго ображатись на партнера після суперечки

не давати хабарів, не робити послуг начальству

не навантажувати когось своїми особистими проблемами, а пробувати вирішувати їх самому

не проникати в інтимні зони спілкування (30 см) малознайомих і незнай людей.

Не кидати без причини неверб виклики.

108 Сутніть , поняття причини конфліктів.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок і ін. В основі будь-якого конфлікту перебуває конфл. ситуація. Щоб конфлікт почав розвиватися, потрібен інцидент, щоб якась сторона почала діяти, зачіпаючи інтереси іншої. Якщо протилежна сторона відповідає такими самими діями, то конфлікт з потенційного перетворюється в актуальний.

Основна причина конфлікту – незадоволення соціальних потреб людини в групі: низький статус, мало любові і т.п. Ця причина породження природою перебування людини в групі – вона завжди конфліктна: з одного боку – особистість має бути в групі для досягнення своїх життєвих цілей, для захисту; з іншого - особистість намагається зберегти. Зберегти свою свободу, незалежність та індивідуальність, що стає джерелом тривоги та страху.


109. Стилі поведінки у конфлікті та їх доцільність.

Для найбільш ефективного вирішення проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, враховуючи власний стиль, стиль інших залучених в конф людей, а також природу самого конф. Виділяють 5 стилів поведінки:

Пристосування. Зміна своєї позиції, перебудова поведінки. Це означає, що необхідно діяти разом з іншою стороною, але при цьому не намагатися відстоювати власні інтереси з метою встановлення нормального робочого середовища.

Компроміс. (урегулювання суперечок через взаємні поступки)

Співробітництво (сумісна виробка рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін) Найбільш ефективний при розв”язанні конфлікту

Ігнорування, уникнення від конф. (прагнення вийти із нього не вирішуючи його) звичайно реалізується, якщо конф не торкається прямих інтересів сторін або проблема, що виникла, не дуже важлива для них.

Суперництво, конкуренція. (відкрита боротьба за свої інтереси, відстоювання своїх позицій). Ця стратегія рідко приносить довгострокові результати


110. Конфлікт у навчанні. Причини та заходи подолання.

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. Для того, щоб відбувся конфлікт, необхідно також пусковий механізм, яким є інцендент, який провокує конф-ну взаємодію.

До конфліктної ситуації входять:

об”єкт – який сприймається як суперечка про щосьь зовнішнє;

предмет – особистісне сприймання ситуації і дій опонента

суб”єкти конфлікту

У діловому спілкування причиною конфлікту можуть бути:

Обмеженість ресурсів, особливо фін-х, і боротьба за їх розподіл;

Взаємозв”язок завдань, які вирішуються різними групами

Різниця в уявленнях про цінності, яка є у свідомості людей;

Різниця в групових і особистісних цілях

В манерах поведінки і життєвому досвіді людей

До технологій управління пед конфліктами відносяться:

пристосування педагога

уникнення

відступ

компроміс

співробітництво

домінування

Основні показники позитивного вирішення конфлікту:

ліквідація об”єктивних і суб”єктивних причин конфлікту

гармонізація спілкування педагогів і учнів на основі зближення їх позицій

підвищення єфєктивності предметної взаємодії між педагогом і учнями

111. Методи запобігання конфліктів у спілкуванні. Приклади їх використання.

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть.

Щоб не відбувся конфлікт, повинно уникати таких проявів своєї поведінки:

дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)

некоректні прояви незгоди (різка критика дій та вчинків педагога)

протистояння (ігнорування пед вимог, незацікавлене ставлення до думки педагога, уникнення контакту з педагогом)

пасивний протест (сльози, образа)

провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, пустощі з метою досалити педагогу)

Педагоги повинні уникати таких проявів своєї поведінки:

грубість, наклеювання учням ярликів

публічна компромнетація вихованця

завуальоване приниження особи (іронія, насмішка)

порушення пед етикету (до одних звернення по імені, до інших по призвищу)

певне ставлення (виділення любимчиків і “козлів відпущення”)

помста, пряме чи непряме зведення рахунків

залякування учнів


112. Вплив особистісних якостей на ймовірність конфліктної поведінки.

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. Для того, щоб відбувся конфлікт, необхідно також пусковий механізм, яким є інцендент, який провокує конф-ну взаємодію.

До основних форм конф поведінки школярів можна віднести:

дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)

некоректні прояви незгоди (різка критика дій та вчинків педагога)

протистояння (ігнорування пед вимог, незацікавлене ставлення до думки педагога, уникнення контакту з педагогом)

пасивний протест (сльози, образа)

провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, пустощі з метою досалити педагогу)

Конфліктогенні прояви педагога можуть бути такими:

грубість, наклеювання учням ярлтків

публічна компромнетація вихованця

завуальоване приниження особи (іронія, насмішка)

порушення пед етикету (до одних звернення по імені, до інших по призвищу)

певне ставлення (виділення любимчиків і “козлів відпущення”)

помста, пряме чи непряме зведення рахунків

залякування учнів


113. Емоції та їх роль у спілкуванні та у конфлікті. Методи контролю емоцій.


Часто слова “почуття” та “емоції” вживаються як синоніми, в більш вузькому знвченні емоція – це безпосереднє тимчасове переживання якогось більш постійногопочуття. В точному перекладі слово “емоція”- це душевне хвилювання.

В одних випадках емоції відрізняються дієвістю, вони спонукають до вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил і називаються стенічними. Коли людина, наприклад, ладна “гору зрушити”. В інших випадках емоції, які називаються астенічними, характеризуються пасивністю або спогляданням, переживання почуттів розслаблює людину. Від страху в неї можуть “підкоситися ноги”. Іноді, переживаючи сильне почуття, людина замикається. Сором може перетворитися на докори сумління.

Переживання почуттів у формі емоцій, афектів, настроїв, стресових станів супроводжують більш чи менш помітні зовнішні прояви : виразні рухи обличчя (міміка), жестикуляція, пози, інтонація, розширення чи звуження зіниць. Ці виразні рухи в одних випадках відбуваються несвідомо, а в інших – під контролем свідомості.

Поведінка в стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:

Від уміння швидко оцінювати ситуацію;

Від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

Від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку витримки;

Від наявного досвіду поведінки в аналогічних ситуаціях.


114. Роль та поведінка керівника у конфліктній ситуації.


Найскладнішим для керівника є мистецтво розв’язання конфліктів.

Особистісно- психологічний- керівник “стає” по черзі то однією, то іншою стороною.

На першому, соціальному, рівні використовують організаційні способи: зміна структури колективу, впорядкування системи стимулювання праці, поліпшення умов праці тощо. Соціальний рівень розв’язання конфліктів обмежений можливостями колективу і керівництва і не завжди вимагає психологічного впливу керівника.

Другий рівень- міжособистісний, який уже вимагає від керівника вникнути в психологічну сутність суперечностей між конфліктуючими сторонами, не віддаючи перевагу тій чи іншій стороні. Інакше кажучи, це об’єктивний погляд на речі третьої сторони- керівника.

Третій- особистісно- психологічний рівень розв’язання конфлікту.

Проаналізувавши ситуацію, керівник кожній із сторінокремо пропонує вихід із конфліктної ситуації. Домігшись взаєморозуміння із кожним окремо, пропонує стратегію поведінки конфліктуючим сторонам і свою допомогу як керівника на першому, соціальному рівні.

Дії керівника щодо аналізу конфліктної ситуації:

1.Відокремити привід, який сприяв виникненню конфлікту, від справжньої причини.

2.Визначити “ділову зону” кофлікту, тобто межу “больових” інтересів.

3.З’ясувати мотиви вступу людей у конфлікт.

4.Виявити скерованість конкретних дій учасників конфлікту.

5.Спрогнозувати наслідки, до яких може призвести конфліктна ситуація.

6.Виробитидекілька альтернативних стратегій погашення конфлікту.

7.Виробити для себе стратегію дій на випадок виходу ситуації з-під контролю (спонтанного розвитку подій).

115. Помилки у сприйнятті. Їх підстава (на прикладі).У сприйнятті та розумінні іншої людини велике значення має перше враження. Перше враження про людину може надовго зіпсувати стосунки з іншими людьми, може привести до помилок соціального сприймання.Найбільш часто використовується певна схема сприймання, яка діє у разі нерівності партнерів у тій чи іншій сфері. У разі нерівності люди схильні переоцінювати різні психологічні якості тих людей, які мають над ними перевагу. Під час дії помилок нерівності схема сприймання така:

1.Наприклад, ми зустрічаємо людину, яка має перевагу над нами за якимись важливими параметрами. Ми починаємо оцінювати її позитивно. Якщо ж перед нами людина, яку ми в чомусь переважаємо, ми її часто недооцінюємо. Слід пам’ятати, що перевага над нами звичайно фіксується за одним параметром, а недооцінювання людини за багатьма параметрами. Помилки такого роду у сприйнятті іншої людини одержали назву “ фактори переваги”.

2.Не менш важливими є помилки, які пов’язані з тим, подобається нам людина чи ні. Якщо нам людина подобається (зовні) ми схильні їй приписувати доброту, розум, інтелегентність, тобто переоцінюємобагато психологічних характеристик. Це є “фактор привабливості людини”. Якщо людина для нас неприваблива зовні, то часто й інші її якості недооцінюються.

3.”Фактор ставлення до нас”- позитивне ставлення до нас породжує сильну тенденцію приписування позитивних якостей людям і відкидання негативних, і, навпаки.

Всі три ефекти складають поняття “ ефект ореола”.

116. Формування першого враження.значення його для спілкування.

Перше враження про іншу людину складається за 4-8 секунд з моменту її появи і формується певне емоційне ставлення до цієї людини.

При формуванні емоційного враження про іншу людину ми перш за все орієнтуємося на її зовнішній вигляд та її невербальну поведінку, а виходячи з цього найчастіше робимо висновок про особистісні якості людини і "приписуємо" людини ті якості, які на нашу думку їй властиві. "Приписування" – це психологічний механізм взаємної оцінки людей. Воно може досить точно відбивати характеристики іншої людини, а може бути досить далеким від дійсності.

Фактор переваги іншої людини – може діяти на нас. Ця перевага може проявлятися у соціальному статусі цієї людини, та через інтелект і вольові якості. На сприйняття також впливає силует одягу. Дослідження показали, що високостатусним сприймається одяг людини, який за своєю формою нагадує видовжений прямокутник з підкресленими кутами. Як низькостатусний – одяг, який за своєю формою наближається до витягнутого еліпсу.

Чим яскравіше, насичініше колір, тим нижче оцінюється статус такого одягу. Якщо висока ціна одягу сполучається з його яскравістю, то більшість людей схильні сприймати таку людину, як маючу перевагу у фінансових справах.

Часто люди демонструють свою незалежність від інших. Ця незалежність може сприйматись, як перевага над іншими людьми, але лише в ситуаціях які будуть значущі для нас. Коли ж хтось демонструє незалежність у ситуаціях де ми вважаємо себе господарями, че найчастіше сприймається як прояв негативних рис людини.

На формування першого вараження про іншу людину впливає фактор привабливості. Як ознаки привабливості можна розглядати ті зусилля, які людина прикладає для того щоб відповідати соціально схваленому мірилу зовнішності. Про ставлення людини до нас говорять її посмішка,стверджувальне кивання головою, слова в нашу адресу.

117. Поведінка людини як джерело інформації.

Неомовленеві засоби поділяються на такі групи:

1. оптико-кінетичні:

міміка

жести

рухи тіла

2. паралінгвістичні:

діапазон голосу

тональність голосу

3. екстралінгвістичні

покашлювання

сміх

4. проксеміка (час і простір організації ком процесу.)


Соц. перцепція - сприймання й розуміння людини людиною на основі міміки, пози рухів, мовленнєвих реакцій. Для оволодіння нею необхідно мати розвинуту проф педагог. увагу. Особливості проф педагог. уваги:

1. Багатообїєктивність спрямованості (здатність одночасно тривати в колі уваги багато обєктів)

2. Динаміка уваги - здатність переключати увагу з обєкта на обєкт.

3. Здатність бути уважним при наявн великої к-ті перешкод.


В соц. перцепції перший процес - сприймання іншої людини:

1. фіз вигляд людини( вираз обличча, рухи руками, оформлення зовнішності, прикраси.)

2. Поведінка людини в даний момент (дії людини, пов*язані з конкр. Подіями що відбуваються в даний момент.

3. Проф. діяльність людини (рівень оволодіння цією діяльністю.)

118. Імідж, його формування. Імідж фахівця.

Імідж – від англ. Образ. Це візуальна привабливість людини. Для створення доброго і необхідно мати три групи якостей:

Такі природні якості як комунікабельність (вміння легко зходитися із людьми), емпатія (здатність до співчування), рефлексивність(вміння зрозуміти іншу людину) та красномовність (вміння впливати словом). Ці природні якості називаються вмінням подобатися людям.

Характеристики особистості, як наслідок її освіти та виховання. До них відносяться моральні цінності, психічне здоров”я та здатність до міжособового спілкування.

Ті фактори, що пов”язані із життєвим та професійним досвідом особистості.

В багатьох випадках імідж – це результат вмілої орієнтації в конкретній ситуації, а тому правильного вибору своєї моделі поведінки.

119. Ділове спілкування, його специфіка, види.

Особливість ділового спілкування(ДС) - те що воно:

Забезпечує продуктивне співробітництво.

Суб*єкти цього спілкування характ. добрим взаєморозум. у питаннях справи яку вони вирішують.

Партнер у ДС - завжди виступає як особистість, що значима для керівника.


Функції: інформативна, впливу, організаційна, контролю, адаптивна, виховна.


Завдання: дізнатися особливості, організувати діяльнісмть, звор.звязок.


Стилі:

Авторитарний: авторитет, подавлення ініціативи співроз., накази, команди

Ліберальний : йде на поводу у начальства, ухиляється від прийняття рішень, надто м*який з підлеглими, не авторитетний.

Демократичний - оптимальний стиль, приймає рішення з урахуванням думок колективу, підтримує ініціативу і т. п.

120. Фактори, що впливають на ділове спілкування.

Існує 5 умов, від яких залежить, чи будуть люди розуміти те, про що говорять у діловому спілкуванні:

єдність професійної мови

урахування інтелекту іншої людини

логічність викладу думки

вміння концентрувати увагу на справі

наявність повноти інформації про справу, що розглядається

Бар*єри:

Фізичні (простір, час, дистанція)

Соціальні

Гностичні (невідповідність рівнів мовлення й розуміння співрозмовників)

Емоційні (невідповідність намірів, негативні емоції)

Психологічні (неспівладнання інтересів, негативні настанови)


121 Комунікативна атака. Її значення та застосування.

У тому випадку, коли педагога чекає занадто збуджена або пасивна аудиторія, буде доцільно після самопрезентації виконати комунікативну атаку. Комунікативна атака готується задовго до появи педагога в аудиторії і використовується в складних ситуаціях професійного спілкування.

Зміст комунікативної атаки будується наступним чином :

Виклад цікавого факту на її початку;

Зіставлення двох точок зору;

Постановка питання та проведення паузи і відповідь на це питання, що дає педагог.

В одночас вказаний зміст повинен характеризуватись виразністю мовлення педагога. Із засобів цієї виразності доцільно використовувати паузи, логічні наголоси та темпи мовлення.






залишити коментар
Сторінка7/10
Дата конвертації11.10.2011
Розмір2.29 Mb.
ТипШпаргалка, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт

страницы: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Ваша оцінка цього документа буде першою.
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com

База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Поняття

опублікувати
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх