Роботи icon

Роботи


Схожі
  1   2   3   4   5   6




КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ


ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ


Кафедра методики навчання

«Допущено до захисту»

Завідуючий кафедри

методики навчання

д.п.н., професор

______В.К.Сидоренко

« » ___________2010р.


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:


«Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ »


Спеціальність 8.000005 " Педагогіка вищої школи"


Магістрант _________________________________Мельник Л.С.


Керівник ___________________________________ к.п.н., доц. Білан Л.Л.


КИЇВ- 2010


^ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідуючий кафедри

методики навчання

д.п.н., професор

______В.К.Сидоренко

" __" ________2010 р

ЗАВДАННЯ

до виконання магістерської роботи

студентці ^ Мельник Любов Степанівні

Спеціальність 8.000005 " Педагогіка вищої школи"

Програма " Педагогіка вищої школи"

Спрямування педагогічне

Тема роботи : Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ

Затверджена наказом ректора НУБіП від №

Термін подання завершеної роботи на кафедру 26 листопада 2010 р.

Вихідні дані для роботи Національна доктрина розвитку системи освіти України у ^ XXІ столітті, Закон України «Про вищу освіту», Закон України « Про підприємництво»

Перелік питань, що підлягають дослідженню:

1.Уточнити сутність й особливості організації самостійної роботи.

2. Проаналізувати практику організації самостійної роботи студентів в навчальному процесі Шепетівського технікуму ПДАТУ.

3. Розробити і експериментально перевірити методику самостійної роботи студентів в процесі вивчення економічних дисциплін .

Науковий керівник магістерської роботи к.п.н., доц. Л.Л. Білан

Завдання прийняв до виконання Л.С. Мельник

Дата отримання завдання " 03 " лютого 2010 р.

РЕФЕРАТ

магістерської роботи слухача ІІ курсу педагогічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України Мельник Любов Степанівни на тему : «Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ».

Магістерська робота розміщена на 135 сторінках машинописного тексту.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт , предмет, мета і завдання роботи, теоретичне і практичне значення.

Основна частина магістерської роботи складається з трьох розділів. Перший розділ «Теоретичні засади організації самостійної роботи студентів», що складається з параграфів: самостійна робота студентів як педагогічна проблема; види, форми, методи самостійної роботи студентів.

Другий розділ : «Особливості навчання фахівців галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво" у Шепетівському технікумі ПДАТУ» складається з параграфів : характеристика процесу навчання студентів у технікумі ; організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ по спеціальності 5.03050901 "Бухгалтерський облік ".

Третій розділ : «Організаційно – методичні основи самостійної роботи студентів у Шепетівському технікумі ПДАТУ» складається з параграфів: методика організації наскрізної самостійної роботи студентів з дисципліни "Інформаційні системи і технології в обліку" ;експериментальне дослідження ефективності організації самостійної роботи студентів.

У висновках сформульовані основні результати магістерської роботи.

У додатках основні положення по організації самостійної роботи та дидактичні матеріали для самостійної роботи студентів.

^ Список використаної літератури складається з 40 джерел, в тому числі з навчальних та методичних посібників, періодичних видань.К

Ключові слова: самостійність, самостійна робота, організація самостійної роботи студентів, самоконтроль, вищий навчальний заклад.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади організації самостійної роботи студентів….…9

    1. Самостійна робота студентів як педагогічна проблема……………………9

    2. Види, форми, методи самостійної роботи студентів…………………...…21

РОЗДІЛ 2. Особливості навчання фахівців галузі знань 0305 “Економіка та підприємництво" у Шепетівському технікумі ПДАТУ………………………32

2.1 Характеристика процесу навчання студентів у Шепетівському технікумі ПДАТУ…………………………………………………………………………...32

2.2 Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ по спеціальності 5.03050901 "Бухгалтерський облік "……………...38

РОЗДІЛ 3. Організаційно – методичні основи самостійної роботи студентів у Шепетівському технікумі ПДАТУ…………………………………………..50

3.1 Методика організації наскрізної самостійної роботи студентів з дисципліни "Інформаційні системи і технології в обліку"………………….50

3.2 Експериментальне дослідження ефективності організації самостійної роботи студентів……………………………………………………………….. 56

^ ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………..65

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………69

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...73


ВСТУП

На сучасному етапі трансформації суспільних відносин в Україні важливим є формування гармонійно розвинутої, суспільно активної людини, посилення виховної функції вищої школи. Необхідною умовою розв’язання цього завдання є озброєння майбутніх фахівців, уміннями і навичками творчого застосування набутих знань на практиці. Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців.

Самостійність у навчальній діяльності зумовлена також структурою планів вищих навчальних закладів, у яких вона повинна становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального процесу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Тому перед викладачем стоїть першочергове завдання розвинути інтерес до пізнавальної активності, розвитку самостійності у студентів, а також як найкраще організувати самостійну роботу студентів з метою покращення її якості.

Як показав проведений аналіз наукової літератури, дослідження різних аспектів самостійної роботи студентів є однією з важливих проблем педагогічної теорії і практики, а її дослідженням займалось широке коло дослідників. У працях вітчизняних і зарубіжних учених висвітлено такі аспекти проблеми самостійної роботи: розглянуто сутність самостійної роботи студентів, а також її наукові, теоретичні та методичні засади (Макаренко А., Ушинський К., Сухомлинський В. та ін.) Проблемою місця та ролі самостійності під час формування людської особистості, уточненням їх визначень та класифікації видів самостійної роботи займалися А.Алексюк, Є. Борткевич, Л.Виготський , М.Данілов, Б.Єсипов, М.Статкін та ін. Серед провідних фахівців, які розробляли концепцію самостійного навчання у ВНЗ, були В.Буринський, П.Підкасистий , І.Гнітецька, М.Плеханов, М.Солдатенко та ін. Серед науковців і педагогів, які займаються дослідженням самостійності у навчанні вищої школи, слід назвати таких відомих учених та практиків педагогічної думки, як: А.Алексюк, Л.Барановська, О., Братчикова, М.Головатий, Л.Журавська, Л.Онучак, І.Шимко та ін.; розглянуто самостійну роботу як метод навчання Ю.Бабанський., М. Дяченко,Л. Кандибович, І.Лернер  та ін.; розглянуто програмоване навчання як один з напрямів індивідуалізації самостійної пізнавальної діяльності студентів В.Безпалько , О. Матюшкін.,Н.Тализіна та ін.

Незважаючи на великий обсяг наукової літератури з питань організації самостійної роботи студентів, проблема активізації самостійної діяльності студентів вищих навчальних закладів І- ІІ рівня акредитації повністю невичерпана і потребує подальшого дослідження.

Дидактичними умовами активізації самостійної роботи вважаються усвідомлення студентом, що самостійна робота вільна за вибором, внутрішньо вмотивована його діяльність; створення можливостей для оцінювання рівня своїх знань, проведення самоконтролю, уміння виконувати різні види записів, повне забезпечення інформаційно - методичними матеріалами для самостійної роботи, чітке планування індивідуальної самостійної роботи; впровадження інноваційних педагогічних технологій.

Викладене вище зумовило вибір теми нашого дослідження «Організація самостійної роботи студентів Шепетівського технікуму ПДАТУ».

^ Об’єктом дослідження є самостійна діяльність студентів.

Предметом дослідження — зміст, методи, форми самостійної роботи студентів аграрного технікуму в процесі вивчення економічних дисциплін.

^ Метою дослідження є розробка методики і експериментальної перевірки організації самостійної роботи студентів.

Для досягнення вказаної мети дослідження визначено такі завдання:

1) На основі вивчення наукової літератури уточнити сутність й особливості організації самостійної роботи студентів.

2) Проаналізувати практику організації самостійної роботи студентів в навчальному процесі Шепетівського технікуму ПДАТУ.

3) Розробити і експериментально перевірити методику самостійної роботи студентів в процесі вивчення економічних дисциплін .

Теоретичною основою дослідження є наукові досягнення психології та педагогіки в умовах інформаційно – технічної революції; педагогічні надбання ( Макаренко А., Сухомлинський В., Ушинський К.); роботи з організації самостійної роботи студентів ( Підкасистий П., Алексюк А., Козаков В.); дослідження методів активізації навчальної діяльності ( Алексюк А., Гончаренко С., Підкасистий П. ,Лузан П.)

Дослідження грунтувалось на основних положеннях Закону України «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти, нормативно-правових документах Міністерства освіти і науки.

^ Експерементальною базою дослідження є Шепетівський технікум Подільського державного аграрно- технічного університету.

Системний підхід до вивчення проблеми для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези зумовив застосування комплексу взаємопов’язаних методів дослідження:

теоретичні – вивчення й аналіз наукової літератури з теми дослідження з метою відбору й осмислення теоретичного матеріалу, аналіз концепцій, теорій і методик, моделювання ситуацій, систематизація та узагальнення одержаної інформації;

емпіричні – педагогічне спостереження, анкетування, тестування, які застосовувались з метою виявлення рівня сформованості умінь самостійної роботи у студентів, бюджету їхнього часу;

експериментальні – експериментально перевірялися педагогічні умови ефективного впливу активізації діяльності студентів на формування умінь самостійної роботи у майбутніх спеціалістів;

математичні – статистичні методи обробки одержаних даних з метою виявлення кількісних та якісних характеристик результативності запропонованої методики.

^ Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обгрунтуванні суті поняття «організація самостійної роботи студентів»; конкретизації положент щодо ролі викладача як організатора самостійної роботи студентів у позааудитиорний час.

^ Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці дидактичних матеріалів для самостійної роботи студентів з дисципліни «Інформаційні системи і технології в обліку», що містять завдання для самостійної роботи, які активізують діяльність студентів.


РОЗДІЛ 1

^ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ


    1. Самостійна робота студентів як педагогічна проблема


Із Національної доктрини освіти України у XXI столітті з розділу «Мета, пріоритети і принципи розвитку освіти» можна виділити: «Головна мета української освіти - створити умови для розвитку громадянина України як самостійної особистості, формувати покоління, здатне навчитися впро­довж життя створювати і розвивати цінності громадського суспільства. Тому пріоритетними напрямами сучасної педагогічної діяльності необхід­но вибирати такі, які будуть спрямовані на підготовку фахівця, який знає, думає, уміє самостійно добувати і використовувати знання на практиці, бути готовим до самоучіння з тих питань, які невпинно і постійно з'явля­тимуться на життєвому шляху» [2, С.4].

На реалізацію поставлених завдань повинні бути спрямовані всі су­б'єкти педагогічної діяльності - вчені-педагоги науково-дослідних уста­нов, навчальних закладів різних рівнів акредитації, дошкільні заклади, за­соби масової інформації.

В «Основних напрямках досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні» зазначається, що перспективними є дослідження проблеми формування особливостей саморегуляції в умовах ринкових відносин, зокрема розвиток його професійної культури (напрям 26).

На необхідність підвищення рівня самостійності у процесі оволодіння новими знаннями вказувалося ще в далекій давнині. Слід підкреслити, що перші наукові педагогічні дані були здебільшого частиною філософії, яка на той час об’єднувала всі знання про природу, людину і суспільство. Так, філософи античності (Конфуцій, Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель) вважали самостійність визначальною і стверджували, що розвиток людини здійснюється якісно лише в процесі самостійного вдосконалення особистості, в процесі самопізнання. Філософи Давньої Греції Аристотель і Платон підкреслювали значущість добровільного, активного і самостійного оволодіння знаннями. Сократ зазначав, що мислення людини може успішно розвиватися в процесі самостійної діяльності, а особистість та її здібності вдосконалюються завдяки самопізнанню, бо діяльність дає учневі радість, задоволення та запобігає пасивності в оволодінні новими знаннями.

Подальшого розвитку проблема самостійності у процесі навчання набула у працях зарубіжних та вітчизняних педагогів різних періодів Я.Коменського, Ж.Руссо, Й.Песталоцці, А.Дістервега, В.Одоєвського, Г.Сковороди, К.Ушинского, П.Каптерева, М.Монтеня, С.Шацького, Т.Шевченка та інших учених і мислителів.

В епоху Відродження немало рекомендацій для розвитку пізнавальної самостійності можна зустріти в трактатах М. Монтеня, який рекомендує давати дитині відчути “смак” речей самостійно, самій вибирати шлях, пізнаючи дійсність. Як бачимо, акцент на самостійність у пізнанні світу набуває сталої уваги з боку різних кіл мислителів.

Проблемою самостійності переймався великий слов'янський педагог Я.Коменський. На його думку, учні з допомогою вчителя повинні усвідомити, яку користь приносить те, що вивчається, в повсякденному житті. Він піддавав критиці існуючу в той час шкільну систему за те, що "школи прагнуть до того , щоб навчити дивитися чужими очима, мислити чужим розумом" та закликав “Юнацтво повинно сприймати освіту не ту, що задається, а істинну, не поверхневу, а міцну, тобто, щоб розумна істота – людина – привчалася керуватися не чужим розумом, а своїм власним, не тільки вичитувати з книг і розуміти чужі думки про речі або навіть заучувати і відтворювати їх в цитатах, але розвивати в собі здібність проникати в корінь речей і виробляти істинне розуміння їх і вживання їх... ”[23,С.275]. Для такого самостійного пізнання "яке б заняття не починати, необхідно перш за все збудити у учнів серйозну любов до нього, довівши перевагу цього предмету, його користь, приємність і що тільки можливо"[23,С.277]. Я.Коменський не тільки показав важливість самостійності в пізнанні, але й вказав методи її формування: словесні, наочні, практичні.

Видатний представник епохи Просвітництва Ж.Руссо найкращим вихованням вважав самостійне накопичення життєвого досвіду. Великий гуманіст виступав за перетворення виховання в активний, наповнений оптимізмом процес, коли дитина живе в радості, самостійно сприймає, слухає, спостерігає світ, духовно збагачується, задовольняє жагу знань. Ж.Руссо обстоював думку про те, що учні мають черпати знання самостійно із самої дійсності.

У працях Й.Песталоцці та А.Дістервега ця теорія набула розвитку. Так, А.Дістервег зазначав, що “розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані або повідомлені. Усякий, хто бажає до них прилучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням. Ззовні він може дістати тільки поштовх”. Тому самодіяльність, на його думку, є одночасно і засобом, і результатом освіти.

І.Песталоцці піддавав критиці сучасну йому школу за відрив від життя та заучування, що пригнічує духовні сили дітей. Його заслуга полягає в тому, що він стверджував вирішальну роль виховання - воно спонукає до саморозвитку притаманних людині природних сил та задатків. І.Песталоцці придавав вирішальне значення наочності для розвитку самостійного і творчого мислення.

У ХІХ та на початку ХХ ст. ідея самостійності учнів у процесі навчання набирає ще більшої актуальності. Так, В.Одоєвський наголошував на розвитку у дитини навичок самостійного здобуття знань.

С.Шацький зазначав, що розвиток творчої самодіяльності дитини відбувається в процесі виховання, і чим більше вона “пропускає через себе”, тим більший ефект досягається в її розвитку .

Проблема формування активності і самостійності учнів отримала своє відображення і в українській педагогіці, яка мала значний вплив на розвиток освіти. Г.Сковорода відстоював вільно мислячу людину, яка б була творцем власних ідеалів. Він вважав основою активності та самостійності звільнення школяра як від надмірного опікування, так і від штучної активізації навчання. У своїх творах Г.Сковорода часто піднімає питання про значення самостійних зусиль у навчанні, вважаючи, що успіхів досягають ті учні, які наполегливо працюють із книгою, здатні до спостережень і роздумів.

Самостійну діяльність учнів у процесі навчання вважав "єдино міцною підставою всякого плідного навчання" К.Ушинский [38, С. 226]. Він вважав, що навчальний процес необхідно організувати так, "щоб діти, по можливості, трудилися самостійно, а вчитель керував цією самостійною працею і давав для неї матеріал" . К.Ушинський прагнув збільшити місце самостійної роботи у процесі навчання, пропонував різні завдання для самостійного виконання учнями.

Отже, визначні зарубіжні та вітчизняні педагоги розвинули і збагатили ідеї грецьких і римських філософів про необхідність самостійності у пізнанні світу, що навчання студентів має бути належним чином організоване, і воно має важливу роль для формування самопізнання і підвищення професійної майстерності майбутнього фахівця-аграрника.

У педагогічній літературі зустрічаються різноманітні визначення самостійної роботи. Так. Р. Мікельсон розуміє під нею виконання студентами завдань без жодної допомоги, але під спостереженням викладача.

В. Даль у 1882 р. тлумачив: “Самостійний – той, що стоїть або йде сам по собі, незалежно від інших, від чогось іншого. Самостійна людина – у кого свої міцні переконання, в кому немає хиткості. Самостійність – властивість, якість” [16,С.223]. Це визначення є справедливим і сьогодні. Так, у великому тлумачному словнику сучасної української мови під редакцією В.Бусела термін «самостійний» має декілька значень: 1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-небудь. // Вільний незалежний. // Здатний діяти сам, без сторонньої допомоги або керівництва; здатний на незалежні дії, вчинки. 2. Відособлений від інших; який в ряді інших має значення сам по собі; окремий. 3. Який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва. // Позбавлений сторонніх впливів; оригінальний, а самостійність – це уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії [7, С. 101].

В “Українському педагогічному словнику” С. Гончаренка, у словнику з професійної освіти та в педагогічній енциклопедії подається тлумачення “самостійності”, як однієї з властивостей особистості, яка характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю засобів знань, умінь і навичок, якими володіє особистість, по-друге, ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв’язками з іншими людьми, які складаються в процесі діяльності [13, С. 297].

В “Педагогічному довіднику викладача - аграрника” П.Лузана подано така визначення “самостійної роботи”, як форми управління та самоуправління самостійною пізнавальною діяльністю студентів та навчально - методичною роботою науково педагогічних працівників [24, С. 191].

М.Фрейман під самостійністю розуміє особистісну рису людини, здатність виконувати не завдані викладачем завдання (наприклад, формулювати проблеми у випадку нової ситуації) або вибирати й модифікувати - відповідно до ситуацій - способи виконання завдань, які викладач подав, але в загальному.

Як показав проведений аналіз наукової літератури, дослідження різних аспектів самостійної роботи студентів є однією з важливих проблем педагогічної теорії і практики, а її дослідженням займалось широке коло дослідників. У працях вітчизняних і зарубіжних учених висвітлено такі аспекти проблеми самостійної роботи:

1)Розглянуто сутність самостійної роботи студентів, а також її наукові, теоретичні та методичні засади (Макаренко А., Ушинський К., Сухомлинський В. та ін.).

2) На теоретичному й методичному рівнях проблему організації самостійної роботи студентів у процесі оволодіння знаннями розглянули Аристова Л.П., Буряк В.К., Гол ант Є.Я., Підласистий П.І.. Єсипов Б.П., Срода Р.Б.

Заслугою Є. Голант є те, що він підкреслює внутрішню сторону самостійної роботи, визначаючи, що вона виражається в самостійності думок і висновків. [12, С.24].

На думку П. Підкасистого, основною ознакою самостійної роботи є наявність в кожному виді самостійної навчальної праці студентів так званої генетичної клітини, тобто конкретного пізнавального завдання, що передбачає послідовне збільшення кількості знань і їх якісне ускладнення, оволодіння раціональними методиками і прийомами розумової праці, уміння систематично, ритмічно працювати, відкривати для себе нові способи навчальної діяльності [32, С.197].

Р. Срода самостійною вважає таку діяльність, яку навчаючись виконують, проявляючи максимум активності, творчості, самостійність думки, ініціативність [36, С. 7].

Досить повне визначення самостійної роботи дає в своїх дослідженнях Б. Єсипов : «Самостійна робота учнів , що відбувається в процесі навчання,- це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але з його завданням в спеціально наданий для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, докладаючи свої зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результат розумових або фізичних ( або тих і інших разом) дій» [17. С. 87].

На переконання дослідників: Т. Баркова, В. Буряк, Н. Дідусь, А. Остапенко, О. Рогова, В. Шпак та ін., невміння студентів учитися пов’язано насамперед з відсутністю у них умінь подолання труднощів у самостійному засвоєнні наукових знань, що вимагає максимальної віддачі інтелектуальних сил, постійної мобілізації волі та уваги [37, С.78]. У цих умовах першорядного значення набуває проблема оволодіння студентами раціональними прийомами навчальної роботи, формування у них умінь і навичок самостійної роботи.

Одним із пріоритетних завдань реформування освіти України є фор­мування освіченої, творчої особистості. У цьому контексті особистісний підхід передбачає створення на основі вихідних теоретичних положень про особистість системи педагогічних заходів (технологій, методик, при­йомів, методів тощо), які би спонукали суб'єкта навчання - студен­та до творчого процесу, вивчення програмного матеріалу через максимально самостійний режим. Пєхота О.М. стверджує, що є тільки один спосіб реалізувати особистий підхід у навчанні - зробити навчання сферою самоствердження особистості [31. С.84 ].

Це можливо зробити лише за умови пріоритету самостійної діяль­ності у навчанні над всіма іншими формами, оскільки самостійність по­глинає в себе всі інші чинники - технічні і методичні, інформаційні і навіть часові.

Питанням активізації самостійної роботи постійно приділялась увага провідних учених-педагогів України з огляду на те, що специфіка остан­ньої не завжди піддається класичним регламентам. Основною ознакою самостійної роботи є відсутність у момент її проведення керівника - ви­кладача, інструктора, майстра. Тому без наявності чітко зарегульованої алгоритміки, виконання самостійної роботи втрачає своє функціональне призначення. «На жаль, треба визнати, що значна частина студентів сис­тематично не працює, одні не вміють, інші не хочуть. Можна сказати, що саме невміння організувати таку роботу часто призводить до небажання розпочинати нову, незнайому, справу», - так вважає М. Солдатенко. В про­довження доцільно навести його ж бачення важливої складової самостійної роботи — самоосвіти. «..Самоосвіта - це процес, який здійснюється за внутрішньою потребою людини, за її власною ініціативою...» [ 35, С.156].

Зрозуміло, що створити таку ситуацію, за якої в кожного суб'єкта навчання виникла б внутрішня потреба, нереально. Але можливо виді­лити ряд заходів, методів, способів, які певною мірою наближують учня, студента до цього «ідеального стану душі».

Це, по-перше, система заходів, побудованих на матеріальному заохо­ченні-стипендії, першочерговості поселення в гуртожиток, преміюван­ня тощо.

По-друге, система моральних заходів - подяки, листи-привітання батькам-, вчителям базових навчальних закладів, розміщення на дошці пошани, друкування в засобах масової інформації тощо.

Оцінку проблеми самостійного вивчення студентами програмного матеріалу як міжгалузеву, так і інтернаціональну дала академік Н.Г. Ничкало: «...Навчання працювати ЮНЕСКО розглядає як одну із складо­вих, на яких тримається освіта, тобто професійні навички набуваються одночасно з умінням управлятися самостійно в будь-якій ситуації і пра­цювати в колективі» [28, С. 426].

Проблема активізації проведення самостійної роботи студентів завжди була об'єктом аналізу, вивчення і вироблення рекомендацій, харак­терних для особливостей епохи та соціально-економічної і політичної кар­тини суспільства. Проте характерною рисою всіх досліджень була і є одна деталь - визнання необхідності впровадження засобів підвищення ефек­тивності засвоєння навчального матеріалу через особисту зацікавленість.

Мотивація - другий компонент внутрішнього творчого середовища.

Вона повинна бути у нашій свідомості. Фактором, що визначає мотива­цію людини, виступає пізнавальна активність суб'єкта, що є осмислен­ням життя і цілей. Основні напрями активності суб'єкта за лінією моти­ваційного самовизначення - це інтеграція, внутрішня узгодженість моти­ваційної сфери, усунення протиріч, а також перевірка можливостей і до­цільності життєвих цілей, що формуються.


Таблиця 1.1

Шляхи формування та підтримки мотивації навчальної діяльності студентів через інтенсивні технології навчання (за М.І. Лазаревим) [8, С.56-57].



з/п

Категорії засобів формування та підтримки мотивації навчальної діяльності

Шляхи реалізації через інтенсивні технології навчання економічних дисциплін

1

2

3



1.

Зміст навчального матеріалу

1. Забезпечення ізоморфності змісту навчального матеріалу предметною галуззю інженерної дисципліни.

2. Забезпечення ізоморфності змісту навчальної дисципліни психологіч­ними процесами і механізмами сприйняття та оброблення навчаль­ної інформації


2.

Організація навча­льної діяльності студентів

1. Забезпечення ізоморфності навчаль­ної діяльності студента як онтогене­зу людини.

2. Забезпечення ізоморфності навчаль­ної діяльності студента та професій­ної діяльності інженера.


3.

Форми навчальної діяльності студен­тів

1. Використання індивідуальних форм навчальної діяльності студентів.

2. Використання колективних форм навчальної діяльності студентів.


4.

Аналіз та оціню­вання результатів навчальної діяль­ності

1. Забезпечення оперативності та не­перервності контролю й оцінювання результатів навчальної діяльності.

2. Перенесення центру тяжіння в оці­нюванні із зовнішнього оцінювання викладачем на внутрішнє самооцінювання.

3. Спрямування аналізу навчальної ді­яльності в русло мислення за допо­могою контрфактів.



5.

Особливість та стиль педагогічної діяльності викла­дача

1. Володіння глибокими професій­ними знаннями предметної області відповідної інженерної дисципліни, суміжних дисциплін, а також наяв­ність широкого фахового кругозору.

2. Володіння досягненнями загально-педагогічної та психологічної науки.

3. Володіння демократичним стилем керування пізнавальною діяльністю студентів.

Лазарев М.І. пропонує методи формування та підтримки мотивації навчальної діяльності студентів в інтенсивних технологіях навчання, виділяє категорії способів педагогічного впливу, де можна використа­ти мотиваційні механізми.

Як правило, в дослідженнях вчених-педагогів і психологів наводили­ся загальні концептуальні питання із самостійної роботи. Проте був відсутній ситуаційний аналіз поведінки студентської молоді, виходячи із складності фантастичної, як на сьогодні, інформаційності, суперечнос­тей між глобальними змінами в економіці, політиці, екології і запізнен­ням адекватних змін в психології і поведінці суб'єктів учіння.

Проблема внесення мотиваційних механізмів у діяльність людини за­вжди була актуальною, особливо в тих випадках, де має місце напрям: проявлення результатів. Це, в першу чергу, стосується освітянської галузі де результат, ефект, вигоди від отримання знань сьогодні можуть бути отри­маними гіпотетично в майбутньому.

Дійсно, на виробництві працівник отримує офіційну винагороду за результат своєї роботи одразу ж у вигляді зарплати, премії тощо.

Аналіз чинників, які впливають на характер самостійної діяльності студента і внесення в неї мотиваційного механізму активізації, є на сьо­годні первинним завданням під час планування навчального процесу [8, С.55].

Одним із важливих завдань навчання є розвиток у студентів само­стійного мислення, творчого ставлення до професії. Разом з тим сьогодні існують суперечності між особистісною орієнтацією навчального проце­су та неготовністю викладачів і студентів до виконання нових функцій, зокрема під час організації самостійної роботи.

Конкретні рекомендації щодо самостійної роботи дають учені Інсти­туту педагогічної освіти і освіти дорослих. Самостійна робота над постав­леним завданням (навчальним проектом) - це практика особистісно орієн­тованого навчання. У свідомості учня це виглядає таким чином: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати».

Для педагога - це прагнення знайти розумний баланс між академіч­ними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Зязюн I.A. та Ничкало Н.Г. вважають, що ми ввійшли в такий період розвитку людської цивілізації, коли будь-яка освіта, яка раніше мала за­вершальний характер, перетворюється в «освіту на все життя» й носить неперервний характер. За всієї різноманітності форм і методів, техно­логій неперервної професійної освіти на передній план виходять ті педаго­гічні технології, в основу яких покладено самоучіння у всіх його варіа­ціях від банального читання підручника до виконання складних завдань - навчальних проектів (курсових, дипломних) [20, С.89].

Педагогічна ефективність самостійного вивчення студентами про­грамного матеріалу залежить від багатьох чинників, а саме планування, керівництва і контролю. Але, на наш погляд, основним чинником є на­явність чіткої мотивації.

В основу організації діяльності викладача під час навчального процесу може бути покладена управлінська модель Демінга (рис.1). Її універсальність полягає не тільки в тому, що вона може бути використана в різних галузях промисловості, а й у можливості використання на різних рівнях організації будь-якої діяльності. Це є дуже важливим для навчального процесу, так як дозволяє науково організувати не тільки діяльність викладача, а й студента. Позитивною рисою моделі Демінга є і те, що кожен з чотирьох складових компонентів, по-перше, є рівноцінним , в нашому випадку потребує однакової уваги як з боку викладача, так і з боку студента; по-друге, вся модель спрямована на поступовий розвиток знань, вмінь та здібностей студента [22, С.151].

Організація контролю знань студентів на рівні викладача передбачає не тільки проведення поточного і підсумкового контролю знань, а й організацію самоконтролю студентів.




Рис.1. Управлінська модель організації діяльності

Організація самостійної діяльності студента також складається з чотирьох основних компонентів ( рис. 2). Вона носить ступеневий характер при вивченні усього курсу. Кожну сходинку можна представити у вигляді схеми лінійного розвитку. Блок контролю знань спрямований на те, що студент здійснює свою діяльність за трьома основними напрямами: самоконтроль, самоаналіз, самокорекція [22, С.152].

Розглянемо застосування цієї системи при вивченні студентами окремої теми. Самостійна робота студентів починається з реалізації блоків.

І блок – планування – починається з ознайомлення з методичними рекомендаціями до вивчення теми, постановки мети та завдань навчальної діяльності, раціонального розподілу часу, організації своєї діяльності за рекомендованим викладачем алгоритмом

ІІ блок – виконання – полягає в опануванні навчального матеріалу.

ІІІ блок – контроль- передбачає вдосконалення вмінь та навичок студента проводити самоконтроль, самоаналіз та самокорекцію результатів власної навчальної діяльності.

ІV блок – корекція – оцінювання викладачем звітних завдань самостійної роботи; оцінювання якості самостійної діяльності студента.

^ ПЛАНУВАННЯ ВИКОНАННЯ КОТРОЛЬ КОРЕКЦІЯ


ознайомлення з методичними рекомендаціями до вивчення теми


постановка мети та завдань навчальної діяльності

раціональний розподіл часу


організація своєї діяльності за рекомендованим алгоритмом


опанував-ння

навча-льного

матеріалу



Рис.2. Система лінійного розвитку навчальної діяльності, знань, вмінь та навичок студента.


    1. ^ Види, форми, методи самостійної роботи студентів


Концепція освіти протягом всього життя набуває ключового значен­ня, вона охоплює широкий комплекс теоретичних, методологічних по­ложень, які є прогностичними і спрямовані у майбутнє - так бачить про­блему академік Н.Г. Ничкало. Вона підкреслює виняткову важливість і прогностичність основоположних принципів освіти, це - «навчитися здо­бувати знання, навчитися працювати, навчитися жити» [28, С.45].

Навчити студента самостійно працювати – складний і багатогранний процес. Він вимагає творчого пошуку, різних форм педагогічного впливу, розробки різноманітних методичних матеріалів для кожної дисципліни, використання сучасних технічних засобів навчання, розробки активно дійних алгоритмів самостійної роботи .

Сучасні вимоги щодо рівня професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах на перший план висувають потреби формування творчої, активної, відповідальної і самостійної особистості майбутнього спеціаліста. Сучасний студент повинен відчувати відповідальність за якість свого навчання. Перед викладачами стоїть першочергове завдання: розвинути інтерес до набуття знань, сформувати професійно спрямовану мотивацію до процесу навчання.

Ефективність самостійної роботи в процесі навчання багато в чому залежить від умов її організації, змісту і характеру завдань, логіки їх побудови, джерела знань, взаємозв'язку наявних і передбачуваних знань в змісті завдань, якості досягнутих результатів в ході виконання цієї роботи.

Саме для студента самостійна навчальна робота повинна бути усвідомлена як вільна за вибором, внутрішньомотивована діяльність. Вона припускає виконання ним цілого ряду дій: усвідомлення мети своєї діяльності, ухвалення навчального завдання, додання їй особистого звучання, підпорядкування виконанню цього завдання інших інтересів і форм своєї зайнятості, самоорганізації в розподілі навчальних дій в часі, самоконтролю в їх виконанні.

Навчальний матеріал, як свідчать численні психологічні і педагогічні дослідження, може бути включений в структуру навчальної діяльності тільки у формі системи навчальних завдань, вибір якої визначається особливостями об'єкту пізнання і самою структурою пізнавальної діяльності. Завдання, таким чином, набуває у розкритті суті самостійної роботи значення засобу логічної і психологічної організації матеріалу, здійснюваної в цілях забезпечення певної структури навчальної діяльності [37, С. 80].

У будь-якому з видів самостійних робіт завдання включає або необхідність в знаходженні і застосуванні нових знань вже відомими способами, або виявлення, визначення, пошук нових шляхів, способів засвоєння знань. У практиці навчання часто зустрічаються завдання, рішення яких містять в собі і першу, і другу умову. Знаходячи ці рішення, студент поступово засвоює їх технологію, виробляє прагнення пошукового пізнання, опановує нові операції, прийоми розумових дій або переносить раніше засвоєні знання, операції і прийоми на новий матеріал. Отже, і в цьому випадку навчальне завдання як центр самостійної роботи виступає пусковим початком самостійної пізнавальної діяльності. Будучи зовнішньою причиною, завдання поступово перетворюється на внутрішній мотив оволодіння умінням самостійно діяти .

Самостійна робота, що розглядається як діяльність, є багатогранним, поліфункціональним явищем. Вона має не тільки навчальне, але і суспільне значення.

Більшість дидактів і методистів при обґрунтуванні кваліфікації самостійних робіт беруть за основу або ступінь самостійності того, хто навчається, який, до речі, визначається зовнішніми ознаками, або дидактичне призначення самостійної роботи.

У першому випадку, звичайно, виділяються за Є.Я. Голантом такі види самостійної діяльності: тренувальні вправи, завдання творчого характеру, дослідницькі роботи та ін. Проте, такі назви самостійних робіт далеко не завжди відповідають змісту пізнавальної діяльності того, хто навчається з тієї простої причини, що їх характер, звичайно, зумовлюється тільки джерелом знання, відносно до особливостей передбачуваної діяльності [12, С. 46].

Самостійні роботи, що класифікуються за дидактичним призначенням за Б.П.Єсиповим, звичайно поділяються на такі види: самостійні роботи по накопиченню нових знань і їх практичному застосуванню; повторенню і перевірці знань, умінь і навичок та ін. [17,С.38].

Останніми роками в дидактиці вищої школи став складатися новий підхід щодо класифікації самостійних робіт. Наприклад, в роботах І.І, Малкіна кожен тип і вид самостійної роботи одночасно вирізняє характер пізнавальної діяльності тих, хто навчається, і визначається її структурою. Звідси, початковим принципом класифікації виступає ступінь самостійності і творчості того, хто навчається, при виконанні роботи. Враховуючи цю обставину, пропонується наступна класифікація[37, С.78].

І. Самостійні роботи репродуктивного типу:

  • відтворюючі;

  • тренувальні;

  • оглядові;

  • перевірочні.

ІІ. Самостійні роботи пізнавально-пошукового типу:

  • підготовчі;

  • констатуючі;

  • експериметально-пошукові;

  • логічно-пошукові.

ІІІ. Самостійні роботи творчого типу:

  • художньо-образні;

  • науково-творчі;

  • конструктивно-технічні.

ІV. Самостійні роботи пізнавально-практичного типу:

  • навчально-практичні;

  • суспільно-практичні.

Самостійну роботу за ознакою обов'язковості можна розділити на три характерні групи:

1. Обов'язкова (домашні, графічні, контрольні, розрахункові, курсові роботи).

2. Добровільна (участь у конкурсах, олімпіадах, конференціях, гурт­ках технічної творчості тощо).

3. Бажана (підготовка наукових повідомлень, оформлення патент­них матеріалів, документів на раціоналізаторські пропозиції, підго­товка наукових публікацій) [9, С. 130].

Якщо за переліком першої групи стоїть конкретна офіційна мотивація -необхідність отримання атестації (залік, факт здачі, допуск до іспитів), то друга і третя група, не дивлячись на різні назви, мають одну характерну рису - відсутність офіційного примусу.

Метою самостійної роботи студентів є набуття студентами загальноосвітніх та професійних умінь, знань, навичок.

Бендера І.М. виділяє такі види самостійної роботи:

  1. завдання, які спрямовані на ознайомлення із додатковим матеріалом;

  2. завдання на закріплення набутих знань;

  3. завдання на використання набутих знань у процесі виконання вправ;

  4. завдання, що спонукають до творчого самотворення.

У подальшому автор визначає роль педагога як керівника самостійної роботи - вироблення позитивної мотивації виховання, попередньою ак­туалізацією опорних знань, інструктивні дії, опосередкована допомога, етапний контроль і оцінювання результатів.

Ефективним засобом формування вмінь і навичок майбутніх фахівців є комплексно-варіативне застосування різних методів і прийомів самостійного навчання, зокрема коли, під час організації самостійної роботи студентів, викладач не зупиняється на використанні лише одного (вибраного з певних причин) методу, застосовує декілька.

Існує ціла низка методів та прийомів формування у студентів практичних умінь і навичок під час організації процесу самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

У своїх дослідженнях автори А.Воротнікова та Т.Кремнєва виділяють такі методи [21, С. 46]:

1. Метод обміну інформації та вільного спілкування з навчальних питань, які пропонує викладач;

2. Домашня стінгазета — для розвитку та закріплення творчих навичок студентів;

3. Знаковий диктант — перевірка міцності засвоєння знань, здобутих під час самостійного опрацювання першоджерел;

4. Дидактична гра ( ігрова ситуація) — моделювання життєвих та професійних ситуацій. Коли засвоєння матеріалу полегшується яскравою емоційністю і підвищеною мотиваційністю;

5. Карика ідей — складання картотеки, у якій занотовуються головні ідеї обробленого матеріалу;

6. Колоквіум — співбесіда як метод контролю знань студентів;

7.Тренінг — груповий метод формування вмінь і навичок самопізнання, спілкування , взаємодії в групі;

8.Самостійний пошук — виконання творчих пошукових завдань;

9. Конкурс творчих робіт;

10. Навчальний кросворд;

11. «Мозковий штурм»;

12. Опорний конспект;

13. Тестування та ін. [21, С. 46].

У навчальному процесі крім методів використовують і різні форми навчання, які здатні прищепити спроможність майбутніх фахівців до самоосвіти і до самостійного навчання, набувають все більшого значення.

Серед багатьох форм організації самостійної роботи студентів, можна назвати дискусійні клуби, експрес-конференції, міждисциплінарні конференції, які виступають проміжною ланкою між семінарами, колоквіумами, конкурсами проектів тощт. Головною метою таких форм є формування навичок науково-дослідної самостійної роботи студентів з метою набуття нових знань та здатності вирішувати проблемні завдання, які не передбачені навчальною програмою дисципліни, але сприяють професійній придатності майбутніх фахівців та демонструють зв'язок теорії з практикою .

Завдання , на нашу думку, повинні виконувати такі функції, які відображені на рис.3.

Ф У Н К Ц І Ї С А М О С Т І Й Н О Ї Р О Б О Т И





Т Е Х Н О Л О Г І Ч Н А

Д І А Г Н О С Т И Ч Н А




С В І Т О Г Л Я Д Н А

В И Х О В Н А

С П О Н У К А Л Ь Н О – А К Т И В Н А

Н А В Ч А Л Ь Н О – Р О З В И В А Л Ь Н А

П І З Н А В А Л Ь Н О – П Р А К Т И Ч Н А


Рис.3. Основні функції самостійної роботи [21, С. 48]

Цікаве трактування вибору виду діяльності у Н.Є. Куркова. Він гово­рить, що діяльність матиме успіх у разі усвідомлення на її початку:

  1. розуміння того, що добре і що погано;

  2. усвідомлення способу дії в ситуації вибору;

  3. усвідомлення власних неусвідомлених бажань;

  4. усвідомлення реальних можливостей;

  5. усвідомлення наслідків;

  6. поєднання усвідомлення з бажанням діяти [20, С.76].

Лейтмотивом всієї діяльності виступає її величність «усвідомлена мо­тивація».

Вчені Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Ака­демії педагогічних наук Н.Г. Ничкало, C.O. Сисоєва, С.У. Гончаренко та інші бачать активізацію самостійної роботи суб'єкта, який навчається, че­рез широке впровадження особистісно орієнтованих педагогічних техно­логій .

На початок нового тисячоліття викристалізувалась необхідність фор­мування фахівця будь-якого рівня та фаху в школах, училищах, техні­кумах, інститутах, академіях, університетах на основі принципу «вчи­ти вчитись». Реалізація цього принципу можлива через використання різних педагогічних технологій - вальдорфської педагогіки, методики Марії Монтессорі, групової форми навчання, системи розвивального навчання, методів навчальних проектів, колективного творчого вихо­вання, технології «створення ситуації успіху» тощо. Наріжним каме­нем через всі визначені О.М. Пєхотою технології проходить генеральна ідея - навчальний процес необхідно будувати на особистісно орієнтова­них підходах [31, С.83].

На сьогодні найбільш перспективними є ті педагогічні технології, в основу яких закладено концепцію самостійної діяльності суб'єкта навчання студента, за якої відпрацьовуються два аспекти - отримання знання, уміння та навичок, і, головне, відпрацьо­вується механізм, система, методика самостійного індивідуального ви­вчення матеріалу сьогодні, завтра в майбутньому. Вважаємо, що найкра­ще відповідають цим вимогам педагогічні технології:

  • неперервної професійної освіти;

  • технологія особистісної орієнтації на учня;

  • технологія навчальних проектів.

Пєхота О.М. вважає, що найпростішою, але мабуть основною лан­кою, яка визначає характер особистісно орієнтованих технологій, є особистісно орієнтована педагогічна ситуація, тобто створення такої атмо­сфери в діалозі між вчителям та учнем, щоб у свідомості останнього всі подальші дії планувалися з огляду на те, що він знає, для чого це по­трібно і де можна ці знання застосувати [31, С.82].

Солдатенко М.М. розглядає навчально-пізнавальну діяльність як засіб забезпечення неперервності освіти. Він вважає, що орієнтація на непе­рервність в освіті передбачає удосконалення усіх ділянок у роботі сучас­ної школи, перегляд деяких традиційних уявлень на функцію вимог, ха­рактеру взаємодії учнів та вчителів. «...В учнів необхідно виробити на­вички самостійної творчої роботи, як умови продовження освіти, поєднан­ня трудової діяльності із самоосвітою і самовихованням». [35, С. 145].

Серед найрізноманітніших особистісно орієнтованих технологій най­ближче за своєю суттю, на думку М.О. Пєхоти. є такі:

  • Вальдорфська педагогіка;

  • методика Марії Монтессорі;

  • групова форма навчальної діяльності;

  • система розвивального навчання;

  • робота над навчальними проектами;

  • технологія «створення ситуації успіху»;

  • «сегустивна технологія». [8, С.18].

Ничкало Н.Г. конкретизує існуючі педагогічні технології щодо їх адек­ватності, щодо вирішення проблем творчого розвитку особистості і на­зиває такі:

  • навчання в співробітництві;

  • метод проектів;

  • індивідуальний і диференційований підхід до навчання [8, С.18].

Вона вбачає в них відображення потенційних можливостей вписати­ся в реальний навчальний процес, легше реагувати на особливості еко­номіки, політики, культури XXI століття.

Створенню і удосконаленню особистісно орієнтованих технологій присвячені безпосередньо чи через координацію в інших наукових і на­вчальних закладах наукові дослідження вчених Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих I.A. Зязюна, Н.Г. Ничкало, C.O. Сисоєвої, С.У. Гончаренка, О.М. Пехоти .

Зязюн I.A. вважає, що настала епоха, коли «..Людина включена в освітній процес на всіх стадіях її розвитку із врахуванням спадковості під час переходу з одного ступеня до другого». Тому необхідно міняти формулу «освіта на все життя» на «освіту через все життя» [20, С.49].

Сисоєва С.О. на основі аналізу історичного розвитку особистості у процесі професійної підготовки наводить основні аспекти американсь­ких активнодіючих технологій навчання, прогнозує необхідні якості ви­пускників сучасних шкіл, які працюватимуть у постіндустріальному суспільстві XXI століття, виділяє пріоритетні «базові» їх підсистеми; ви­значає основні принципи гуманістичної психології в педагогічних діях, виділяє бажаний характер реформування освіти: еволюційний, з посту­повою зміною пріоритетів відповідно до вимог часу, а саме переходу із технології засвоєння готових знань до процесу формування самостійної активної пізнавальної діяльності кожного учня із врахуванням його особ­ливостей і здатностей

[33, С.75].

Гончаренко С.У. застерігає, щоб індивідуальний підхід паралельно із системами гуманістичної орієнтації не використовувався системами ав­торитарного типу, які прагнуть усіх зробити однаковими, тому індиві­дуальний підхід повинен бути особистісним, який вбачає «розвиток осо­бистості, а не пригнічення» [14, С. 45].

У цьому плані символічний приклад з організації навчального проце­су в школах щодо обов'язкового введення нових дисциплін релігійного спрямування. Не відкидаючи їх гуманістичного характеру, С.У. Гончарен­ко на Міжнародній педагогічній конференції в Хмельницькому національ­ному університеті сказав: «Якщо хочете завалити ідею (прекрасною за своєю суттю), введіть декілька заліків, рефератів і іспитів…»[15, С.4].

Із всієї гами педагогічних особистісно орієнтованих технологій знач­на когорта вчених педагогів виділяє як домінуючий метод навчальних проектів як концентроване оцінювання самостійної роботи.

Гончаренко С.У. виділяє найбільш характерні «для молодшої школи» види самостійної діяльності учнів. Це - робота над підручниками, на­вчальними посібниками, дидактичними матеріалами, персональними комп'ютерними системами, розв'язання задач, виконання вправ, напи­сання рефератів і творів, самостійні спостереження, лабораторні роботи, дослідницька діяльність, конструювання, виконання трудових завдань.

Для «вищої школи» перелік доповнюється більш складними видами -описові, домашні, реферативні, розрахункові, графічні, поточно-рубіжні, курсові роботи і проекти та генеральні кінцеві - кваліфікаційні - дип­ломні роботи і проекти [13, С.185].

Практично всі види самостійної роботи, які використовуються у вищій школі, відповідають вимогам технології «методу навчальних проектів».

Сьогодні ми постійно отримуємо «шок» від майбутнього. Фахівцю XXI століття недостатньо отримати один раз освіту - він вимушений підви­щувати свою кваліфікацію, перенавчатися протягом всього життя.

Тому сучасне суспільство ставить перед освітянами завдання підго­товки майбутнього фахівця компетентного, який думає, уміє самостійно добувати і застосовувати знання на практиці.

У зв'язку з цим у сучасній освіті проводиться пошук змісту; форм, методів, засобів навчання, які б забезпечували на практиці більш широкі можливості самоактивізації, саморозвитку і самореалізації особистості.

Виходячи із цього, проблема формування умінь самостійної навчаль­ної роботи є однією із основних навчальних задач.




залишити коментар
Сторінка1/6
Дата конвертації11.10.2011
Розмір1,53 Mb.
ТипДокументы, Освітні матеріали
Додати документ в свій блог або на сайт
  1   2   3   4   5   6
отлично
  2
Ваша оцінка:
Додайте кнопку на своєму сайті:
uadocs.exdat.com


База даних захищена авторським правом ©exdat 2000-2014
При копировании материала укажите ссылку
звернутися до адміністрації
Документи

Рейтинг@Mail.ru
наверх